Український телекомунікаційний портал

Понад 30 років науковці намагалися зрозуміти, чому деякі підводні розломи Землі породжують землетруси з майже ідеальною регулярністю. На відміну від більшості сейсмічних зон, де поштовхи виникають непередбачувано, ці підводні землетруси повторюються майже «як по годинах» і часто мають однакову силу.



Тепер міжнародна команда дослідників із США та Канади запропонувала пояснення цього загадкового явища. Результати роботи, опублікованої в журналі Sсіеnсе, вказують на те, що роль природного «гальма» виконують особливі бар’єрні зони навколо океанічних розломів.



Йдеться про океанічні трансформні розломи — ділянки, де тектонічні плити ковзають одна повз одну. Саме такі структури дослідили вчені на прикладі розлому Гофар у Тихому океані, неподалік від Еквадору. Тут Тихоокеанська плита та плита Наска зміщуються зі швидкістю приблизно 14 сантиметрів на рік, а землетруси магнітудою близько 6 повторюються кожні п’ять-шість років.



Щоб зрозуміти механізм цих процесів, вчені встановили на дні океану спеціальні сейсмометри, які роками фіксували навіть найменші коливання земної кори. Аналіз показав, що перед великими землетрусами в районі бар’єрних зон виникають тисячі дрібних поштовхів.



Дослідники з’ясували, що ці зони складаються з мережі невеликих тріщин і розломів, які частково «поглинають» енергію майбутнього землетрусу. Коли ж відбувається основний поштовх, морська вода проникає глибоко в породи через мікротріщини. Це змінює тиск усередині порід і фактично «блокує» подальше ковзання плит, не дозволяючи землетрусу перерости у ще потужнішу катастрофу.



На думку авторів дослідження, ці бар’єрні зони — не пасивні геологічні утворення, а активна частина системи розломів, яка контролює силу та межі землетрусів.



Вчені припускають, що подібний механізм може працювати й в інших океанічних розломах по всьому світу. Це допоможе краще зрозуміти природу землетрусів та вдосконалити моделі прогнозування сейсмічної активності.



Хоча сам розлом Гофар розташований далеко від населених територій і не становить прямої загрози для людей, результати дослідження можуть мати велике значення для вивчення небезпечніших сейсмічних зон — як під водою, так і на суші.



Науковці наголошують: передбачати землетруси все ще надзвичайно складно, однак кожне нове відкриття допомагає краще зрозуміти процеси, що відбуваються всередині нашої планети.