Український телекомунікаційний портал

У глибині Марса може ховатися одна з найбільших «мереж печер» у Сонячній системі — і вчені вже обдумують, як туди дістатися. Новий концепт дослідження передбачає використання незвичайної комбінації роботів: «кулькового» носія та тисяч мікродронів, натхненних насінням кульбаби.



На Землі лавові печери формуються після вивержень вулканів, коли потоки розпеченої лави з часом застигають, залишаючи порожні тунелі. Подібні структури існують і в Каліфорнії, де печери достатньо великі, щоб по них могла ходити людина. Але Марс у цьому плані значно масштабніший.



Дослідження показують, що мільйони років тому на Червоній планеті також активно діяли вулкани. Їхня діяльність залишила після себе гігантські лавові трубки — підземні тунелі, які, за оцінками вчених, можуть простягатися більш ніж на 1 200 кілометрів. Це потенційно найбільша система підземних порожнин у Сонячній системі, і частина з них може бути ще не відкритою.



Проблема полягає в тому, що класичні марсоходи тут майже безсилі. Навіть найсучасніші апарати на кшталт Сurіоsіty та Реrsеvеrаnсе — розміром з невеликий автобус — фізично не можуть проникати в вузькі входи печер. До того ж марсіанська атмосфера складна для техніки: сильні вітри та пилові бурі здатні пошкоджувати обладнання й ускладнювати навігацію.



Саме тому інженери шукають радикально інший підхід. Один із них — концепція так званих «dаndеlіоn drоnеs» або «дронів-кульбаб», запропонована дослідниками на чолі з Мостафою Хассаналіаном з Nеw Мехісо Тесh.



Робот, натхненний Ріllbug, для запуску мікролітаючих датчиків, якого команда називає роботом “роллі-поллі”.(Зображення: Технологічний інститут Нью-Мексико)



Ідея базується на біомімікрії — підході, коли інженери копіюють рішення природи. Спершу використовується робот у формі «кульки», натхненний мокрицею: він може згортатися в захисну кулю. Цей апарат має бути скинутий через отвір у стелі печери та спуститися всередину, використовуючи парашут.



Всередині такого «носія» будуть тисячі крихітних дронів. Після досягнення дна печери він випустить їх, і вже ці мікроскопічні пристрої розлетяться під дією марсіанських вітрів. Подібно до насіння кульбаби, вони зможуть переноситися потоками повітря на великі відстані, збираючи дані та будуючи карту підземних тунелів.



Такий підхід має вирішити головну проблему дослідження лавових трубок: як охопити величезні простори без важкої техніки. Мікродрони здатні працювати там, де традиційні роботи просто не помістяться.



Якщо концепція буде реалізована, це може змінити підхід до дослідження Марса. Замість одного великого ровера вчені отримають «рої» автономних пристроїв, які працюють як розумна розподілена система. І, можливо, саме так людство вперше зазирне у підземний світ іншої планети.