Український телекомунікаційний портал

Коли у 2003 році на індонезійському острові Флорес вперше описали Ноmо flоrеsіеnsіs, світову наукову спільноту це відкриття буквально приголомшило. Крихітні гомініни зростом близько 109 см і з мозком, що був утричі меншим за людський, швидко отримали неофіційну назву «гобіти». Їх одразу уявили як дивовижно «просунутий» вид: нібито вони полювали на карликових слонів стегодонів і навіть контролювали вогонь.Однак нове дослідження, проведене командою з Національного музею природної історії Смітсонівського інституту, суттєво змінює цю картину.

Полювання під сумнівом

Дослідники проаналізували понад 3100 фрагментів кісток стегодонів та майже 7000 решток гризунів, знайдених у печері Лянг-Буа — ключовій археологічній локації, де було виявлено Ноmо flоrеsіеnsіs. Також вони провели експеримент у зоопарку Атланти, дозволивши комодському варану харчуватися тушею кози, щоб порівняти сліди його зубів із пошкодженнями на викопних кістках.Результати виявилися показовими: сліди комодських варанів переважно зосереджувалися на м’ясистих частинах кісток, тоді як сліди, які раніше приписували Ноmо flоrеsіеnsіs, траплялися здебільшого на менш поживних ділянках — ребрах, фалангах і уламках черепа.Це свідчить про те, що гомініни, ймовірно, не полювали активно, а радше добирали залишки туш після того, як до них уже мали доступ великі хижаки, зокрема комодські варани.Дослідники також не знайшли жодних переконливих доказів використання списів або іншої зброї, яка б вказувала на регулярне полювання.

Вогонь, якого майже не було

Ще одним ключовим аргументом на користь «просунутого» образу Ноmо flоrеsіеnsіs вважалося використання вогню. Але й тут нові дані не підтверджують попередні інтерпретації.Серед тисяч кісток стегодонів лише один фрагмент має ознаки обгоряння — і навіть він, за словами дослідників, ймовірно, постраждав від значно пізнішої людської активності. Серед понад 4200 кісток гризунів із шарів, пов’язаних із Ноmо flоrеsіеnsіs, не виявлено жодних слідів впливу вогню.Для порівняння: у шарах, де вже присутній Ноmо sаріеns, близько 20% кісток мають сліди обпалення.

Образ «мисливця» під переглядом

У сукупності ці дані малюють зовсім іншу картину життя цього виду. Замість активного мисливця на великих тварин і користувача вогню, Ноmо flоrеsіеnsіs міг бути радше опортуністичним падальником, який виживав за рахунок залишків здобичі інших хижаків.Крім того, анатомічні особливості цього виду — будова кінцівок, пропорції тіла та обмежені можливості бігу й кидання — роблять регулярне полювання на велику здобич малоймовірним.Дослідники також зазначають, що відсутність вогню ставить під сумнів ідеї про складні харчові адаптації, які зазвичай пов’язані з приготуванням їжі.

Що це означає для науки

Автори роботи підкреслюють: ранні інтерпретації поведінки Ноmо flоrеsіеnsіs значною мірою базувалися на припущеннях, а не на прямих доказах. З часом ці припущення послаблюються під тиском нових даних.Опубліковане в журналі Sсіеnсе Аdvаnсеs дослідження змушує переглянути уявлення про когнітивні здібності та спосіб життя цього виду, який, імовірно, був значно менш «технологічно розвиненим», ніж вважалося раніше.І хоча Ноmо flоrеsіеnsіs і далі залишається одним із найзагадковіших гомінінів, його образ поступово стає більш приземленим — і, можливо, ближчим до реальної історії виживання в ізольованому острівному середовищі.