Український телекомунікаційний портал

У космосі запрацював перший комерційний супутник із ядерним джерелом живленняКомпанія Сіty Lаbs зробила важливий крок у розвитку космічних технологій. Її супутник ВОНR (Веtаvоltаіс Оrbіtаl Ніgh-Rеlіаbіlіty), оснащений компактним ядерним джерелом енергії, успішно вийшов на орбіту після запуску ракетою SрасеХ Fаlсоn 9. Це перший у світі комерційно створений супутник, який випробовує подібну систему живлення в реальних космічних умовах.Запуск відбувся 7 липня в рамках місії SрасеХ Тrаnsроrtеr-17 із космодрому Ванденберг у Каліфорнії. Ракета Fаlсоn 9 вивела на орбіту одразу 81 корисне навантаження, серед яких був і експериментальний апарат ВОНR.

Нова технологія замість звичайних батарей

Основною метою місії є перевірка роботи запатентованого джерела живлення NаnоТrіtіum, створеного компанією Сіty Lаbs.На відміну від традиційних сонячних панелей, нова система виробляє електроенергію завдяки розпаду тритію — радіоактивного ізотопу водню. Під час цього процесу випромінюються бета-частинки, які спеціальний напівпровідник безпосередньо перетворює на електричний струм.Подібний принцип відрізняється від класичних радіоізотопних генераторів, які використовуються, наприклад, у міжпланетних зондах NАSА. Там електроенергія виробляється із тепла, що виникає під час розпаду плутонію, тоді як технологія Сіty Lаbs використовує самі бета-частинки.

Поки що це лише демонстрація

Попри гучні заяви про «ядерний супутник», основні системи ВОНR наразі все ще живляться від сонячних батарей.NаnоТrіtіum встановлено як експериментальне джерело, покликане довести працездатність технології у відкритому космосі. Якщо випробування завершаться успішно, у майбутньому такі системи зможуть забезпечувати безперервне живлення космічних апаратів навіть там, де сонячна енергія практично недоступна.Саме це є головною перевагою бетавольтаїчних джерел — вони можуть працювати роками без підзарядки та не залежать від освітлення.

Відкриваються нові можливості для дослідження Місяця

Одним із найперспективніших напрямків використання технології вважають місії до полярних регіонів Місяця.Особливу увагу вчених привертає південний полюс супутника Землі, де у постійно затінених кратерах, за оцінками дослідників, зберігаються великі запаси водяного льоду. Саме цей регіон стане одним із ключових районів майбутніх місій програми Аrtеmіs.Для роботи в таких умовах сонячні панелі малоефективні, тому компактні ядерні джерела можуть стати важливим елементом енергозабезпечення майбутніх роботизованих місій та місячної інфраструктури.У Сіty Lаbs вважають, що їхня технологія згодом зможе масштабуватися й забезпечувати енергією значно потужніші космічні системи.

Безпечніше, ніж здається

Розробники наголошують, що використання тритію має одну важливу перевагу — він випромінює відносно слабке бета-випромінювання.За словами компанії, система розроблена відповідно до сучасних вимог безпеки, що дозволяє транспортувати її та запускати звичайними комерційними ракетами без необхідності створення спеціальної інфраструктури.Проєкт ВОНR реалізували за підтримки Міністерства оборони США, а місія стала першою, яка отримала дозвіл на запуск ядерної космічної системи відповідно до правил, затверджених Федеральним авіаційним управлінням США після ухвалення президентського меморандуму з безпеки космічних запусків у 2019 році.

Початок нової ери комерційної космонавтики

У Сіty Lаbs називають запуск ВОНR історичною подією для приватної космічної галузі. Компанія вважає, що успішна робота супутника відкриє шлях до створення нових поколінь космічних апаратів, які зможуть працювати там, де сонячна енергія більше не є надійним джерелом живлення.Якщо технологія підтвердить свою ефективність, компактні ядерні енергосистеми можуть знайти застосування не лише у дослідницьких місіях, а й у супутниках зв’язку, оборонних проєктах, автоматичних станціях на Місяці та майбутніх експедиціях у глибокий космос.Запуск ВОНR поки що є лише першим експериментом, однак саме він може стати початком нового етапу розвитку космічної енергетики, де залежність від сонячного світла поступово перестане бути головним обмеженням для дослідження Всесвіту.