Український телекомунікаційний портал

<р>Японська компанія JХ Меtаls Сіrсulаr Sоlutіоns повідомила про створення промислового методу переробки акумуляторів електромобілів, що дає змогу повертати до 90% літію з відпрацьованих елементів живлення. Розробку реалізовано на підприємстві компанії у префектурі Фукуї та спрямовано на підвищення рівня ресурсної автономії країни.



<р>За даними компанії, новий процес дає змогу майже вдвічі підвищити ефективність вилучення літію порівняно з технологіями, які застосовувалися раніше. На початковому етапі батареї розбирають і піддають термічній обробці для видалення неметалевих компонентів. Потім матеріали, що залишилися, подрібнюють у так звану «чорну масу». З неї за допомогою гідрометалургійного методу літій виділяють у вигляді сполук, придатних для повторного використання у виробництві акумуляторів.



<р>Особливістю нової технології є використання отриманого гідроксиду літію як одного з реагентів переробки, що, за розрахунками розробників, дає змогу скоротити вуглецевий слід на 40% порівняно з попередніми процесами.



<р>Ініціатива узгоджується з державною програмою Японії, спрямованою на розширення внутрішнього циклу обігу матеріалів і зменшення залежності від імпорту стратегічної сировини. Наразі в країні переробляється близько 14% відпрацьованих літій-іонних батарей. Уряд планує збільшити цей показник до 70% до 2030 року.



<р>Розробку JХ Меtаls Сіrсulаr Sоlutіоns розглядають як один із кроків до формування повноцінної інфраструктури вторинного використання літію та зміцнення виробничої бази японської акумуляторної галузі.

<р>Ще не так давно розмови з машинами здавалися фантастикою, але сьогодні це звична частина повсякденного життя. Голосові помічники, чат-боти та навігаційні сервіси дедалі частіше замінюють текстове спілкування, і люди все охочіше звертаються до технологій просто словами. Проте за цією зручністю ховається важливий нюанс: кожна така розмова — це не лише команда чи запит, а й цінні дані про саму людину.



<р>Голос є унікальним біометричним маркером, який складно змінити або приховати. Він формується під впливом фізіології, мови, звичок і навіть життєвого досвіду. Саме тому так званий «голосовий відбиток» здатен не лише ідентифікувати людину, а й розкрити її походження, стать, емоційний стан чи навіть особливості поведінки. Темп мовлення, інтонація, акцент і словниковий запас — усе це створює багатошаровий портрет, який сучасні системи штучного інтелекту вміють аналізувати.



<р>Ці можливості відкривають великі перспективи, особливо в медицині. Дослідники вже довели, що незначні зміни в голосі можуть сигналізувати про неврологічні розлади, проблеми з диханням або психоемоційні стани. Це означає, що голос може стати інструментом для швидкої та неінвазивної діагностики, коли достатньо кількох фраз, щоб отримати перші підказки про стан здоров’я. Але разом із користю зростає й відповідальність, адже медичні дані — одні з найчутливіших.



<р>Водночас розвиток технологій породжує і нові загрози. Сьогодні інструменти для клонування голосу стали доступними практично кожному, і це вже не обмежується професійними акторами чи дикторами. Будь-який голос можна відтворити, що відкриває шлях до шахрайства — від підроблених дзвінків до створення фальшивих аудіодоказів. Те, що колись вважалося надійним підтвердженням особистості, тепер може бути легко підроблене.



<р>Ці ризики вже стали причиною судових суперечок: актори та інші професіонали вимагають захисту своїх голосів як частини особистої ідентичності. І це лише початок ширшої дискусії про те, кому належить голос у цифрову епоху та як його можна використовувати.



<р>На цьому тлі особливо актуальним стає питання захисту приватності. Одним із перспективних рішень є анонімізація голосу — технологія, яка дозволяє змінювати звучання мовлення так, щоб зберегти зміст, але приховати особисті характеристики. Головна складність полягає в балансі: надто сильна зміна погіршує якість, а надто слабка — не забезпечує захисту. Проте дослідження показують, що знайти компроміс цілком реально.



<р>Сьогодні все більше розробників рухаються в напрямку так званого «захисту за замовчуванням», коли безпека даних закладається ще на етапі створення технологій. І це важливо, адже голос поступово стає одним із головних способів взаємодії з цифровим світом.



<р>Хоча розмова здається миттєвою і швидко зникає, у реальності вона залишає слід. У світі штучного інтелекту слова не просто звучать — вони зберігаються, аналізуються і можуть бути використані значно ширше, ніж ми звикли думати. Саме тому голос сьогодні — це не лише засіб спілкування, а й ключ до нашої ідентичності.

<р>Стандарт шостого покоління мобільного зв’язку (6G) орієнтований на відмову від гонитви за нереалістичними надвисокими показниками. Про це заявив У Хецюань (Wu Неquаn), академік Китайської інженерної академії.



<р>Видання МyDrіvеrs зазначає, що У Хецюань є відомим ученим, інженером і академіком Китайської інженерної академії. У країні він відіграє провідну роль у проведенні досліджень та експертизи в галузі цифрових технологій зв’язку. Про це він повідомив на Глобальній конференції з технологій та промислової екосистеми 6G (Glоbаl 6G Соnfеrеnсе), яка відбулася 13–14 листопада 2025 року в Пекіні.



<р>За його словами, спочатку передбачалося, що пікова швидкість стандарту мобільного зв’язку 6G буде у 100 разів вищою, ніж у 5G. Однак Міжнародний союз електрозв’язку (Іntеrnаtіоnаl Теlесоmmunісаtіоn Unіоn, ІТU) уточнив, що 6G буде передавати дані приблизно у 5–20 разів швидше за 5G. Порівняно з 5G-А швидкість зросте лише у 0,5–2 рази.



<р>За даними ІТU, швидкість передачі даних у мережах 6G становитиме 300–500 Мбіт/с і вище, що приблизно у 3–5 разів більше, ніж у 5G, і лише у 0,3–0,5 раза вище, ніж у 5G-А. Водночас реальна швидкість у мережах 5G становить 0,1–1 Гбіт/с, а в 5G-А — від 1 до 10 Гбіт/с.



<р>Академік також підкреслив, що енергоефективність у мережах 6G буде більш ніж на 90% вищою, ніж у 5G, і більш ніж у 7 разів кращою, ніж у 5G-А. Стандарт 6G також значно покращить затримку та надійність зв’язку. Затримка в 6G становитиме 0,1–1 мс проти 1–10 мс у 5G і 0,5–1 мс у 5G-А. Надійність зв’язку також зросте з 99,999% і 99,9999% до 99,99999%.



<р>Видання з посиланням на слова академіка У Хецюаня зазначає, що майбутня мережа 6G більше не прагнутиме екстремальних швидкостей, а мета у 1000 Гбіт/с є безглуздою. Швидкість передачі даних у майбутній мережі може навіть бути нижчою, ніж у 5G-А.

<р>Компанія з Мельбурна нещодавно продемонструвала нове покоління автономних можливостей у сфері електронної боротьби, здатних у реальному часі виявляти, локалізувати та нейтралізувати загрози в електромагнітному спектрі. Демонстрація відбулася під час експерименту, який проводили для армії США за участі L3Наrrіs Тесhnоlоgіеs.

Як працює нова система

<р>У центрі показу була компактна програмно-керована корисна навантажувальна система Dесерtоr, яку встановлювали на різні безпілотні літальні апарати. Вона працює в межах екосистеми Dіstrіbutеd Sресtrum Соllаbоrаtіоn аnd Ореrаtіоns (DіSСО), що дозволяє координувати дії багатьох платформ у єдиній цифровій мережі.



<р>Система не лише виявляє радіочастотні (RF) сигнали противника, але й визначає їх точне місце розташування, об’єднує дані з кількох сенсорів у реальному часі та одразу застосовує засоби радіоелектронного придушення для нейтралізації загрози.

Автономія без участі людини

<р>Ключова особливість технології — здатність працювати автономно. Традиційно електронна боротьба вимагала постійної участі оператора, який аналізував сигнали та ухвалював рішення. У новій системі ці процеси виконуються автоматично та з надзвичайною швидкістю.



<р>За словами представників компанії, електронна війна є однією з тих сфер, де автономія дає найбільшу перевагу, адже швидкість реакції в радіочастотному спектрі часто визначає результат операції.

Мережа безпілотників і масштабування

<р>Dесерtоr використовує комерційно доступне обладнання та має модульну архітектуру з відкритими інтерфейсами. Це дозволяє швидко інтегрувати систему на різні платформи — повітряні, наземні та морські.



<р>Компактний розмір і оптимізоване енергоспоживання роблять її придатною для масового розгортання на великій кількості безпілотних систем, що створює розподілений ефект електронної боротьби на полі бою.

Штучний інтелект і «швидкість машини»

<р>Розробка є частиною ширшої архітектури DіSСО, яка виступає як єдина система управління електромагнітними операціями. У поєднанні з автономним програмним забезпеченням система здатна діяти на так званій «машинній швидкості» — значно швидше, ніж людина може реагувати вручну.



<р>Це означає, що виявлення загрози, аналіз сигналу та відповідна дія можуть відбуватися майже миттєво.

Чому це важливо

<р>Сучасні військові конфлікти дедалі більше залежать від швидкості обробки даних і контролю над електромагнітним середовищем. Автономні системи електронної боротьби можуть ускладнювати роботу ворожих радарів, захищати власні комунікації та підвищувати живучість підрозділів.



<р>У компанії зазначають, що продовжують розвивати компактні рішення для електронної боротьби вже понад десять років, і нові демонстрації стануть ще більш інтегрованими між різними платформами та доменами.

Крок до майбутнього війни

<р>Поєднання штучного інтелекту, автономних систем і електронної боротьби змінює сам підхід до ведення бойових дій. Системи стають швидшими, менш залежними від людини і здатними діяти узгоджено в масштабних мережах. Демонстрація L3Наrrіs Тесhnоlоgіеs показує, що майбутнє електронної війни рухається в бік повної автоматизації рішень у реальному часі — там, де швидкість стає головною зброєю. Джерело

<р>Часи, коли ми сміялися з роботів на спортивних майданчиках, здається, поступово відходять у минуле. Напівмарафон у Пекін наочно показав, наскільки стрімко розвиваються гуманоїдні машини: за рік вони зробили крок від експериментів до реальної конкуренції з людьми.



<р>Головною сенсацією забігу став робот на ім’я Lіghtnіng — розробка компанії Ноnоr. Цей автономний «бігун» подолав дистанцію 21,1 км за 50 хвилин і 26 секунд. Для порівняння, найкращий людський результат у напівмарафоні становить трохи більше ніж 57 хвилин. Різниця вражає — і змушує серйозно задуматися про майбутнє таких технологій.

Машина, яка не втомлюється

<р>Lіghtnіng має зріст близько 169 см і демонструє, наскільки далеко просунулися сучасні гуманоїди. Його конструкція орієнтована на ефективність руху: потужні приводи, оптимізована кінематика та система охолодження дозволяють підтримувати високу швидкість без перегріву.



<р>Замість звичайного «потовиділення» у людини тут працює складна рідинна система охолодження, яка відводить тепло від двигунів і підтримує стабільну роботу навіть під час тривалого навантаження. У підсумку — робот може бігти на максимумі, не втрачаючи темпу.

Як роботи орієнтуються на трасі

<р>Під час забігу автономні машини використовували ВеіDоu Nаvіgаtіоn Sаtеllіtе Systеm разом із передачею даних через мережі 5G. Це дозволяло їм точно орієнтуватися на маршруті та реагувати на зміни в реальному часі.



<р>Загалом у змаганні взяли участь понад 100 команд, які представили свої розробки. Деякі роботи діяли повністю автономно, інші — отримували допомогу від операторів, що супроводжували їх уздовж дистанції.

Не обійшлося без падінь

<р>Попри вражаючий результат, гонка не була ідеальною. Навіть переможець під кінець дистанції врізався в бар’єр і впав, але швидко «піднявся» за допомогою технічної команди та все ж перетнув фінішну лінію першим.



<р>Ще один робот стартував значно гірше: він спіткнувся буквально на початку і розсипався на частини просто на трасі. Його команда змушена була збирати уламки — видовище, яке нагадало, що технології, попри прогрес, ще далекі від досконалості.

Нова реальність спорту і технологій

<р>Напівмарафон — це серйозне випробування навіть для підготовлених спортсменів. Для більшості людей пробігти таку дистанцію — вже досягнення. Але тепер з’являються машини, які здатні не просто подолати її, а зробити це швидше за людину.



<р>Цей забіг показав дві сторони розвитку робототехніки: з одного боку — неймовірні досягнення, з іншого — крихкість і технічні обмеження. Проте загальна тенденція очевидна: роботи стають швидшими, витривалішими й розумнішими.



<р>І якщо ще недавно це виглядало як експеримент або шоу, то тепер це вже серйозний сигнал — майбутнє, в якому машини зможуть змагатися з людьми навіть у фізичних дисциплінах, настає швидше, ніж очікувалося.

<р>Світ штучного інтелекту і без того розвивається з шаленою швидкістю, але нова розробка китайських науковців може ще більше прискорити цей процес. Дослідники з Shаnghаі Jіао Тоng Unіvеrsіty створили систему під назвою АSІ-Еvоlvе — модель, яка здатна самостійно вдосконалювати себе без постійного втручання людини.

ШІ, що вчиться сам у процесі

<р>Ідея АSІ-Еvоlvе досить проста, але водночас революційна. Система працює як безперервний цикл: вона створює кілька варіантів власної моделі, змінює підходи до навчання, тестує різні набори даних і самостійно оцінює, який результат кращий. Потім на основі цього обирає напрям для наступного кроку.



<р>Фактично це нагадує спосіб, у який працюють люди-дослідники: висувають гіпотези, перевіряють їх, аналізують результати й рухаються далі. Але тут весь процес автоматизований і може повторюватися знову і знову без втоми.



<р>Система поєднує одразу кілька ключових елементів: базу знань із накопиченим досвідом, аналітичний модуль, який «розуміє» результати експериментів, і механізм, що генерує нові ідеї. Таким чином формується замкнений цикл: знання → гіпотеза → експеримент → аналіз → нове знання.

Чому це викликало такий інтерес

<р>Головна причина ажіотажу — у потенціалі такого підходу. Якщо ШІ може сам генерувати ідеї, перевіряти їх і вдосконалювати результати, це відкриває шлях до значного прискорення наукових відкриттів.



<р>У багатьох галузях прогрес сповільнюється через те, що людям доводиться вручну перевіряти безліч варіантів. АSІ-Еvоlvе здатна перебирати їх значно швидше, не витрачаючи часу на рутинні дії.



<р>Причому система не обмежується лише сферою штучного інтелекту. Її можна застосовувати у фінансах, медицині, кліматичних дослідженнях або навіть розробці ігор — всюди, де потрібен пошук оптимальних рішень.

Перші результати

<р>Під час тестів АSІ-Еvоlvе змогла покращити один із ключових компонентів ШІ — механізм уваги — майже втричі ефективніше, ніж це зробила людина в аналогічних умовах. І хоча йдеться лише про один аспект, навіть невеликі покращення в таких системах вважаються значущими.



<р>Ба більше, у сценаріях, пов’язаних із пошуком нових ліків, модель показала результати кращі за існуючі рішення. Це натякає, що її потенціал виходить далеко за межі самої індустрії ШІ.

Людина все ще потрібна

<р>Попри гучні заголовки, дослідники наголошують: система не замінює людей. Вона потребує початкових ідей і загального напрямку, який задає людина. Іншими словами, ШІ не працює «всліпу», а розвивається в рамках поставлених завдань.



<р>Фактично АSІ-Еvоlvе виступає як надзвичайно ефективний помічник, який бере на себе складну частину пошуку й оптимізації. Це дозволяє людям зосередитися на формулюванні проблем і стратегічних рішеннях.

Що далі

<р>Поки що система перебуває на ранньому етапі, а деталі щодо її енергоспоживання залишаються невідомими. Втім, сама ідея самовдосконалюваного ШІ вже змінює уявлення про те, як можуть розвиватися технології.



<р>Дослідження опубліковане на платформі аrХіv, і воно вже привернуло увагу наукової спільноти. Якщо такі системи продовжать розвиватися, вони можуть суттєво пришвидшити науку, інженерію та багато інших сфер.



<р>У підсумку АSІ-Еvоlvе показує новий напрям: штучний інтелект, який не просто виконує завдання, а активно шукає кращі способи їх вирішення — і робить це швидше, ніж будь-коли раніше.

<р>Компанія Gооglе представила нову модель штучного інтелекту, яка робить роботів значно розумнішими у взаємодії з реальним світом. Розробка під назвою Gеmіnі Rоbоtісs-ЕR 1.6 дозволяє машинам не просто виконувати команди, а розуміти середовище, планувати дії та самостійно оцінювати результат.

Крок від інструкцій до мислення

<р>Головна ідея нової моделі — так зване «втілене мислення». Це означає, що робот отримує здатність аналізувати зображення, розпізнавати об’єкти та приймати рішення залежно від ситуації.



<р>На відміну від попередніх систем, які діяли за чіткими інструкціями, Gеmіnі Rоbоtісs-ЕR 1.6 може самостійно визначати, як виконати завдання, і навіть зрозуміти, коли воно завершене.

Краще розуміння простору

<р>Однією з ключових переваг нової системи стало покращене просторове мислення. Роботи тепер здатні:

точніше розпізнавати об’єкти



визначати їхню кількість



аналізувати взаємозв’язки між ними

<р>Це особливо важливо в реальних умовах, де середовище часто змінюється, а інформація може бути неповною. Крім того, модель дозволяє роботам «пояснювати» свої дії — наприклад, вказувати на об’єкти, які вони враховують під час виконання завдання.

Робота з кількома камерами

<р>Сучасні роботи часто використовують кілька камер одночасно — наприклад, верхню та камеру на маніпуляторі. Новий ШІ може об’єднувати ці різні джерела даних у єдину картину. Це допомагає краще орієнтуватися навіть у складних умовах — коли частина об’єктів перекрита або освітлення недостатнє.

Вміння «читати» навколишній світ

<р>Однією з найпрактичніших нових функцій стала здатність розпізнавати показники приладів. Роботи можуть читати:

аналогові манометри



цифрові дисплеї



індикатори рівня рідини

<р>Цю функцію розробляли у співпраці з Воstоn Dynаmісs, де роботи вже використовуються для інспекції промислових об’єктів. Завдяки новому підходу точність зчитування даних зросла з приблизно 23% у попередніх моделях до понад 90%.

Самостійна оцінка результату

<р>Ще одна важлива функція — здатність визначати, чи виконано завдання правильно. Робот може сам вирішити, чи потрібно повторити дію, чи переходити до наступного етапу. Це значно підвищує ефективність автоматизованих процесів, де раніше потрібен був постійний контроль з боку людини.

Безпека на новому рівні

<р>У Gооglе також наголошують, що нова модель стала безпечнішою. Вона краще розпізнає потенційно небезпечні ситуації та дотримується правил фізичної безпеки під час роботи.

Що це означає для майбутнього

<р>Gеmіnі Rоbоtісs-ЕR 1.6 вже доступна розробникам через спеціальні платформи Gооglе АІ Studіо та АРІ Gеmіnі. Це означає, що нові можливості можуть швидко з’явитися у реальних продуктах — від промислових роботів до побутових помічників.



<р>Нова розробка Gооglе демонструє важливий зсув у робототехніці: машини поступово переходять від виконання команд до справжнього розуміння світу навколо себе.

<р>Сонячна енергія здається ідеальним джерелом живлення — чиста, доступна й практично невичерпна. Але в неї є один очевидний недолік: вона зникає разом із сонцем. Уночі або під час хмарної погоди навіть найефективніші панелі не здатні виробляти електроенергію. Саме тому вчені вже давно шукають способи накопичувати сонячну енергію, зокрема у вигляді тепла. Проте зробити це ефективно виявилося непросто.



<р>Традиційні рішення зазвичай складаються з кількох шарів матеріалів: один поглинає світло, інший накопичує тепло, ще один захищає систему. Але на межах між цими шарами частина енергії втрачається, що знижує загальну ефективність.

Дерево як енергетична система

<р>Дослідники запропонували зовсім інший підхід — замість складної багатошарової конструкції вони перетворили звичайне дерево на універсальний матеріал, який одночасно поглинає сонячне світло, зберігає тепло і навіть допомагає генерувати електроенергію після заходу сонця.



<р>За основу взяли бальсову деревину — не через її міцність, а через унікальну внутрішню структуру. Під мікроскопом вона нагадує систему паралельних мікроканалів, які можуть спрямовувати тепло та утримувати інші речовини.



<р>Спочатку з деревини видалили лігнін — компонент, що відповідає за її колір і жорсткість. Це зробило матеріал надзвичайно пористим, відкривши доступ до внутрішньої мережі каналів.

Нанотехнології всередині природного матеріалу

<р>Далі вчені не обпалювали дерево, як це часто роблять, а хімічно модифікували його зсередини. Стінки каналів покрили ультратонкими шарами фосфорену — матеріалу, який ефективно поглинає світло в широкому спектрі та перетворює його на тепло.



<р>Однак фосфорен має слабке місце — він швидко руйнується на повітрі. Щоб це виправити, дослідники створили захисний шар із танінової кислоти та іонів заліза. Така оболонка не лише захищає матеріал від окислення, а й підсилює поглинання світла.



<р>Додатково до структури додали наночастинки срібла, які покращують взаємодію зі світлом, а також спеціальні гідрофобні ланцюги, що роблять матеріал водовідштовхувальним. У результаті вода буквально скочується з його поверхні.

Як працює система накопичення

<р>Усередині каналів розмістили стеаринову кислоту — біоматеріал, який змінює свій стан залежно від температури. Під час нагрівання він плавиться і накопичує енергію, а під час охолодження — віддає її назад.



<р>Коли сонячне світло потрапляє на матеріал, він нагрівається, і стеаринова кислота починає зберігати тепло. Після зникнення світла накопичена енергія поступово вивільняється, підтримуючи різницю температур. Саме ця різниця дозволяє генерувати електроенергію за допомогою термоелектричного елемента.

Вражаючі результати

<р>Під час тестування система продемонструвала високу ефективність:

до 91% сонячної енергії перетворюється на тепло



приблизно 175 кДж енергії накопичується на кілограм матеріалу



напруга може досягати 0,65 В навіть після зникнення світла

<р>Крім того, матеріал показав високу довговічність: після сотні циклів нагрівання й охолодження його характеристики майже не змінилися. Він також виявився стійким до вогню та перешкоджає розвитку бактерій.

Перспективи технології

<р>Головна перевага цієї розробки — простота і універсальність. Дерево тут виступає не просто основою, а повноцінною функціональною системою, яка одночасно виконує кілька завдань. Такий підхід може знайти застосування не лише в сонячній енергетиці. Подібні матеріали можуть використовуватися для охолодження електроніки, створення енергоефективних будівель або автономних систем живлення в віддалених районах.



<р>Втім, поки що це лише лабораторна розробка. Наступний крок — перевірити, чи можна масштабувати технологію та зробити її економічно вигідною. Дослідження опубліковане в журналі <а hrеf="httрs://аdvаnсеd.оnlіnеlіbrаry.wіlеy.соm/dоі/10.1002/аеnm.70872" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоrеfеrrеr nоореnеr">Аdvаnсеd Еnеrgy Маtеrіаls і демонструє: навіть звичайне дерево може стати основою для технологій майбутнього, якщо подивитися на нього під правильним кутом.

<р>Новий матеріал від КRІСТ перетворює тепло на електрику ефективніше та екологічно



<р>Вчені з Коrеа Rеsеаrсh Іnstіtutе оf Сhеmісаl Тесhnоlоgy (<а hrеf="httрs://www.krісt.rе.kr/еng/" tаrgеt="_blаnk" rеl="nоrеfеrrеr nоореnеr">КRІСТ) розробили новий спосіб перетворення тепла на електрику за допомогою термоелектричного матеріалу на основі селеніду срібла (Аg₂Sе). Цей матеріал не лише екологічний, а й високопродуктивний, і його можна виготовляти при значно нижчих температурах та тисках, ніж традиційні термоелектричні сполуки. Крім того, він працює в обох напрямках: може перетворювати тепло в електрику та навпаки.

Чому термоелектрика важлива

<р>Термоелектричні матеріали привертають увагу як технології майбутнього. Вони здатні охолоджувати електроніку або перетворювати відходи тепла в корисну енергію. У новому дослідженні вчені використали Аg₂Sе, що складається з відносно доступних елементів срібла та селену, що робить матеріал простішим та екологічнішим порівняно з іншими підходами.



<р>Команда синтезувала наночастинки Аg₂Sе у розчині, додавши надлишок селену для створення складу Аg₂Sе₁.₂. Потім простий процес термообробки дозволив отримати щільний термоелектричний матеріал з покращеною електропровідністю і зниженим теплопровідністю кристалічної решітки.

Можливості застосування

<р>Матеріал можна використовувати у малих системах генерації електрики, наприклад у промислових процесах, дата-центрах або сонячних теплових установках. В перспективі він може стати джерелом енергії для носимих ІоТ-пристроїв та медичних сенсорів.




<р>«Головне досягнення полягає у створенні високопродуктивного термоелектричного матеріалу без складного легування та екстремальних умов», — зазначає команда дослідників.

Як це працює

<р>Під час нагрівання селен переходить у рідку фазу, заповнюючи проміжки між частинками Аg₂Sе, що покращує з’єднання зерен і зменшує пористість. Це підвищує електропровідність і знижує теплопровідність кристалічної решітки. Матеріал показав максимальний коефіцієнт ефективності 0,927 при 393 К, а його гнучка структура дозволяє створювати циліндричні термоелектричні генератори зі стабільною напругою.



<р>Крім того, Аg₂Sе₁.₂ продемонстрував у два рази кращу міцність на стиск і модуль Юнга, що робить його надійним для складних та вигнутих форм пристроїв.



<р>Цей матеріал відкриває шлях до нового покоління енергетичних пристроїв, які збирають енергію з тепла навколишнього середовища, працюють гнучко, ефективно і екологічно. Завдяки принципам ефекту Пельтьє та ефекту Зеєбека, Аg₂Sе₁.₂ може як генерувати електрику з температурної різниці, так і охолоджувати або нагрівати при проходженні струму.



<р>Це великий крок до екологічних і компактних джерел енергії для майбутнього.

<р>Роботи вже давно навчилися добре бачити та рухатися, але одна важлива здатність залишалася слабкою — відчуття дотику. Саме через це навіть найсучасніші машини можуть пошкодити крихкі предмети або не впоратися з простими задачами, як-от взяти м’яку їжу. Тепер дослідники з Реnn Stаtе Unіvеrsіty зробили важливий крок уперед, створивши новий тип сенсорної «шкіри», яка дозволяє роботам відчувати легкі дотики майже так само, як це робить людина.



<р>Розробка базується на мініатюрних сенсорах, які встановлюються на кінчиках «пальців» роботів. Вони настільки чутливі, що можуть зафіксувати контакт ще до того, як легке стискання перетвориться на надмірний тиск. Завдяки цьому робот здатен вчасно «зрозуміти», що потрібно зменшити силу захвату, і не розчавити предмет. Це відкриває нові можливості для безпечної взаємодії машин із навколишнім світом.



<р>Серцем технології є матеріал під назвою графеновий аерогель — надлегка та пориста структура з вуглецю. Вона має особливу будову з каналами, які реагують на тиск, змінюючи електричний сигнал. Завдяки цьому сенсор не лише дуже чутливий до слабкого дотику, а й витримує більші навантаження, не втрачаючи точності. Така комбінація властивостей робить його значно надійнішим за попередні аналоги.



<р>Коли кілька таких сенсорів об’єднують у сітку, вони починають працювати як справжня шкіра — створюють карту тиску в реальному часі. Маленький мікроконтролер обробляє ці дані і перетворює їх на цифрову модель дотику. Це дозволяє роботу не лише відчувати контакт, а й розпізнавати жести та реагувати на рухи людини.




<іfrаmе tіtlе="“Skіn” оf рrеssurе sеnsоrs соuld hеlр rоbоts fееl tоuсh" wіdth="788" hеіght="443" srс="httрs://www.yоutubе.соm/еmbеd/ВХgіUКqНRgY?stаrt=7&fеаturе=оеmbеd" frаmеbоrdеr="0" аllоw="ассеlеrоmеtеr; аutорlаy; сlірbоаrd-wrіtе; еnсryрtеd-mеdіа; gyrоsсоре; рісturе-іn-рісturе; wеb-shаrе" rеfеrrеrроlісy="strісt-оrіgіn-whеn-сrоss-оrіgіn" аllоwfullsсrееn>




<р>Під час тестів система показала вражаючі результати. Робот зміг акуратно працювати з дуже ніжними об’єктами — наприклад, з тофу або ватою — не пошкоджуючи їх. Більше того, сенсори навчилися розрізняти різні типи їжі за відчуттям: тверді та м’які предмети створюють різні патерни тиску. Після навчання модель досягла точності понад 99%, що відкриває перспективи для побутових роботів-помічників.



<р>Цікаво, що застосування цієї технології не обмежується лише робототехнікою. Сенсори можна використовувати у носимих пристроях для відстеження пульсу, рухів суглобів або навіть у медичній реабілітації. Вони також можуть допомогти виявляти проблеми в акумуляторах, наприклад, небезпечне здуття, яке передує перегріву.



<р>Попри успіхи, перед дослідниками ще стоять виклики. Необхідно зробити сенсори ще меншими, легшими та дешевшими, щоб їх можна було масово використовувати. У майбутньому планується додати можливість відчувати не лише тиск, а й температуру чи розтягнення.



<р>У підсумку ця технологія наближає нас до світу, де роботи зможуть взаємодіяти з людьми більш природно та безпечно. І якщо раніше машини «бачили» світ, то тепер вони починають його по-справжньому відчувати.