Ukrainians news about Історія

30 січня 1667-го у селищі Андрусово - тепер Смоленської області Росії, Московія та Річ Посполита уклали перемир'я на 13,5 років. Держави припинили бойові дії та розділили Україну між собою за спинами козаків. Польща пішла на угоду через виснаження від внутрішнього конфлікту. Коронний гетьман Єжи Себастьян Любомирський виступив проти короля Яна ІІ Казимира та його реформ. Переміг королівську армію у декількох битвах у часи московсько-польської війни. Раділи угоді і московити - це давало змогу закріпити за собою Україну та Смоленщину. Вийшовши із війни, Московія порушила взяті на себе перед козаками зобов'язання за Березневими, Переяславськими та Московськими статтями. Мали визволити Україну з-під влади Польщі. За сепаратною угодою, Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом, Стародубщина і Смоленськ закріплювалися за Московією. Річ Посполита зберегла Правобережну Україну та білоруські землі. Київ із околицями передавався на 2 роки Московщині, тоді мав повернутися до Польщі. Запорізька Січ перебувала під спільною владою обох держав. Царський уряд сплачував Польщі компенсацію за Лівобережжя в 1 млн польских злотих. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іван Богун був противником Польщі й Москви Угода закріпила насильницький поділ України на дві частини. На Лівобережжі вона спричинила повстання козаків під проводом гетьмана Івана Брюховецького - уже московського боярина. Виступили проти неї й інші. Із вступом гетьмана Правобережжя Петра Дорошенка на Лівобережну Україну Іван Брюховецький поїхав до нього на переговори, планував об'єднати зусилля. Там козаки сотника Брацлавського схопили гетьмана, направили до табору Дорошенка де, за істориком Наталією Яковенко, прикували до гармати і за наказом Дорошенка стратили. Ця подія ще більше роз'єднала українців та не дала змоги розпочати нову національно-визвольну війну. Москва нав'язала Україні "Переяславські статті" 17 жовтня 1659-го. Документ суттєво обмежував автономію козацької держави під протекторатом Московії. Підписав його новообраний гетьман Юрій Хмельницький. Московія звинуватила українців у зраді Березневих статей 1654-го діями гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. У них московити обіцяли провідникові національно-визвольної війни воювати з Річчю Посполитою до перемоги, але сама дотримувалась угоди лише 2 роки

1983 року археологи проводили розкопки в одній із печер Південної Африки. Вони натрапили на незвичайну стегнову кістку, що належала невідомій антилопі. Її вік оцінили приблизно в 7 000 років. Рентгенівське дослідження виявило несподівану деталь. Усередині порожнини кісткового мозку знаходилися три наконечники стріл, виготовлені з кістки. Це відкриття залишило більше запитань, ніж відповідей, пише Тhе Соnvеrsаtіоn. Після розкопок знахідку передали до археологічного відділу Університету Вітватерсранда. Протягом майже 40 років вона зберігалася в архіві, залишаючись поза увагою вчених. Лише 2022-го інтерес до неї відновився. У цей час дослідники почали нові археологічні роботи в Печері Крюгер. Вона розташована в горах Магалісберг, приблизно за 1,5 години від Йоганнесбурга. Відкриття на цьому місці підштовхнули вчених повернутися до аналізу артефактів із попередніх розкопок. Дослідники припустили, що кістка могла містити щось більше, ніж просто осад або кістковий мозок. Вони застосували методику, яку раніше використовували для вивчення 500-річного контейнера для ліків, знайденого у Східному Кейпі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Африці знайшли древню спільноту Комп'ютерна томографія показала цікаві результати. У центрі кістки були три наконечники стріл, вкриті токсичною речовиною. Аналіз підтвердив, що це найдавніша з відомих багатокомпонентних отруєних стріл. Дослідження виявило складний рецепт, який включав щонайменше два рослинних токсини. Також були ознаки третьої отруйної речовини, походження якої ще належить з'ясувати. Аналіз хімічного складу показав наявність дигітоксину та строфантидину. Це потужні токсини, які використовувалися для полювання. Рослини, що містять ці сполуки, не ростуть поблизу Печери Крюгер. Це свідчить про можливий обмін або транспортування інгредієнтів на значні відстані. Це відкриття підтверджує, що давні люди мали глибокі знання з фармакології. Вони вміли створювати складні рецепти отрут, що підвищувало їхні шанси на успішне полювання. У руїнах Саньсіндуї на південному заході Китаю археологи виявили золоту маску. Маску знайшли влітку, але лише зараз про неї стало відомо. Загалом на цьому місці виявили понад 500 артефактів.

Під станцією Крути, за 130 км від Києва, 29 січня 1918-го стався бій між армією більшовиків на чолі з Михайлом Муравйовим та юнкерами 1-ої Київської військової школи ім/ Богдана Хмельницького, бійцями вільного козацтва. Того року петроградський уряд розгорнув повномасштабний військовий наступ проти Української Народної Республіки. У Києві російські агенти організували повстання на заводі "Арсенал". Усі збройні сили України під командуванням Симона Петлюри перекинули на придушення цього антиукраїнського виступу. Північно-східний кордон держави охороняли юнкери 1-ї Української юнацької військової школи. Вони попросили про підмогу. Зголосилися студенти з Київського університету святого Володимира, Українського народного університету, учні гімназій. Записалися 200 осіб. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Моряки відмовилися їсти гниле м'ясо в борщі й захопили корабель Уранці 28 січня поїзд зі студентами прибув до невеликої вузлової станції Крути. Об'єдналися з чотирма сотнями юнкерів і добровольцями з Вільного козацтва. Мали паротяг із залізничною платформою та гарматою. Було ще до 18 кулеметів і велика кількість поламаних рушниць. Бій під Крутами розпочався о 9:00 з бойового зіткнення захисників з передовим загоном матросів. Більшовики мали чисельну перевагу. Протягом 6 год. українські підрозділи стримували атаки ворога. На допомогу більшовикам надходили інші загони Муравйова. Паротяг з гарматною платформою залишив фронт - поїхав за набоями і підмогою. Відступ розпочався під вечір, студенти забрали з собою тіла товаришів і поранених. Загін із 27 бійців збився з дороги й вийшов до зайнятої військами Муравйова станції Крути. Розлючені втратою 300 солдатів червоноармійці знущалися і вбили бранців. Тіла страчених в одній могилі поховали місцеві священик і жителі на кладовищі села Печі - тепер Борзнянський район на Чернігівщині. Під Крутами українці втратили 70 осіб: 40 студентів, 15 юнкерів і 15 козаків. Більшовики Київ захопили 9 лютого. Того ж дня у Бресті УНР уклала договір із Німеччиною та її союзниками. Бунт на броненосці "Князь Потьомкін Таврійський" в морі неподалік Одеси вибухнув 27 червня 1905 року. Моряки розпочали перше в історії Російського флоту збройне повстання і захопили корабель. Більшість команди екіпажу корабля становили українці.

Під час розкопок у Тапосіріс Магна археологи виявили мармурову голову статуї, яка зображає літнього чоловіка. Проте знахідка спантеличила археологів: артефакт знайшли в руїнах споруди, яку розділяє 700 років від моменту створення статуї. Французькі археологи виявили мармурову голову статуї в Тапосіріс Магна, історичному місці в сучасній провінції Александрія, Єгипет. Це місце, засноване між 280 і 270 роками до н.е., має величезне історичне значення, оскільки воно було засноване Птолемеєм ІІ Філадельфом і присвячене богу Осірісу, пише Неrіtаgе Dаіly. Місто Тапосіріс Магна, назва якого походить від давньоєгипетського терміну "Рr-Wsіr" (Дім Осіріса), було спроєктоване навколо величного храму, присвяченого Осірісу. Нещодавно відкопана мармурова голова заввишки приблизно 38 см демонструє складну майстерність, характерну для пізнього елліністичного періоду. Статуя зображує літнього чоловіка і, ймовірно, колись прикрашала громадську будівлю. Цікаво, що артефакт виявили серед залишків житла VІІ століття, що являє собою цікаву історичну аномалію, яка заінтригувала експертів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли гробницю Осіріса Це додає ще один шар таємничості до багатої історії цього місця. Подальші дослідження мають на меті розкрити особистість людини, яку представляє голова статуї, та пролити світло на її історичний контекст. Це відкриття ґрунтується на попередніх знахідках у Тапосіріс Магна, зокрема ще одній мармуровій голові статуї, яка, ймовірно, зображує Клеопатру VІІ, знайденій наприкінці 2024 року. Додаткові знахідки включають некрополь з 20 катакомбами і залишки грецького храму ІV століття до н. е. Ці розкопки демонструють важливість збереження і вивчення цього місця, що пропонує безцінну інформацію про давньоєгипетську та елліністичну цивілізації. На території Луксора у Єгипті в гробниці верховного жерця Амона археологи виявили кілька каноп ритуальних ємностей, в яких зберігалися органи. У посудинах зберігалися органи знатної жінки, яка жила в останні дні незалежності Стародавнього Єгипту.

Конгрес українських націоналістів у Відні розпочався 28 січня 1929-го. У ньому брали участь 16 вихідців із Галичини та 14 наддніпрянців. Більшість із них жили в Австрії, Бельгії, Німеччині, Франції, Чехословаччині та вільному місті Данциг нині Гданську. "Ми одержали паспорти, позичені від місцевих українських студентів у Празі, - згадує як добирався на конгрес зі Львова публіцист Степан Ленкавський. - Конспіративно нас повідомили, що конґрес відбудеться у Відні. У поїзді сиділи незнайомі нам учасники конґресу з Чехії та голосно розмовляли українською. Говорили не лише про місцеві побутові справи й своїх знайомих, але також на політичні теми. Дехто мав явно причеплені українські відзнаки - тризуб, хрест УГА, відзнаку Леґії Українських націоналістів". У Відні розташовуються в невеликому готелі на вулиці Канта. Частина запрошених не встигає приїхати через проблеми з візами. Делегатам радять без потреби до міста не виходити, триматися групами не більше 2-3 осіб та уникати розмов на вулиці чи в коридорах. Спочатку всі харчуються в кімнатах, де відбуваються наради. Потім двічі на день ходять невеликими групами до ресторану. Слухають доповіді та протягом 3 днів працюють у комісіях: ідеологічній, соціально-економічній, військовій, політичній, культурно-освітній та організаційній. Під час одного із засідань залом передають привітальну картку і пропонують підписати. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дискусії переплітав дотепами і цитатами зі Святого Письма - що розповідали друзі про Бандеру "Це було кричуще переступлення засади конспірації. Але картка починалася підписами полковника Коновальця і членів президії конгресу. Я не знав, що робити. Мовчки підсунув її Охримовичу. Він пішов з нею в інший бік залу радитися з Барановським (Ярослав Барановський - представник УВО з Галичини. Gаzеtа.uа), - згадував Степан Ленкавський. - Поки він повернувся, я рішився підписати. Подумав, що ми виглядаємо смішно, коли переборщуємо конспірацією там, де сам Полковник не вважає цього за необережність. Охримович шепнув мені, що Славко каже, що це недобре. Бо ми не на прогульці в горах, щоб слати привіти. Але коли Полковник підписав, то картка не буде послана поштою та йде в певні руки. Ми підписали і передали далі. Картка обійшла всіх і дійшла до президіяльного столу. Там у когось застрягла. Під час дальших дискусій закружляла друга привітальна картка, яку ми автоматично попідписували". Потім приймають організаційний статут, яким офіційно створюють Організацію українських націоналістів. Головою обирають колишнього командира січових стрільців Євгена Коновальця. Завершують виконанням "Ще не вмерла Україна". Учасників просять не розходитися і зачекати фотографа, щоб зробити спільний знімок. Деякі делегати згадують за конспірацію та відмовляються. Але їх переконують, що фотограф надійний, а світлина потрібна для архіву. Більше про створення ОУН читайте у журналі "Країна" №3 (453) за 24 січня 2019-го. У Львові помер 98-річний Омелян Коваль, один із лідерів Організації українських націоналістів (бандерівське крило), в'язень нацистського табору Аушвіц. Омелян Коваль народився 4 лютого 1920-го в селі Рахиня Долинського району Івано-Франківської області. Приєднався до ОУН 1938-го під псевдонімом "Дем'ян", був у проводі організації.

Археологи знайшли скарб із 364 золотих і срібних монет біля руїн стародавньої синагоги в Ізраїлі, неподалік Галілейського моря. Монети датуються ХV століттям, але чому вони опинилися саме там, залишається загадкою. Дослідження опублікували в журналі Аmеrісаn Jоurnаl оf Numіsmаtісs, пише Lіvе Sсіеnсе. Монети були знайдені у двох глечиках, захованих під завалами стіни синагоги. Більшість із них походять із середньовічної Венеції та Мамлюкського султанату, який тоді контролював цей регіон. Залишити їх у цьому місці могли з різних причин, але точна причина досі невідома. Найстаріші венеціанські монети датуються 13291339 роками, а найновіші - періодом між 1423 і 1457 роками. На багатьох із них зображений святий Марк, автор Євангелія від Марка. Також є латинський напис, який перекладається як: "Тобі, Христосе, доручено це герцогство, яким Ти керуєш". У середньовіччі венеціанські монети були популярною валютою в східному Середземномор'ї. До кінця ХІV століття їх використовували навіть у Єгипті та Сирії, які перебували під владою Мамлюків. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкопали найбільший скарб монет франків у Східній Європі Більшість мамлюкських монет зі скарбу датуються 14221438 роками. Також знайшли декілька монет з інших регіонів. Серед них була срібна монета із Сицилії, створена між 1285 і 1295 роками, та монета із Сербії. Археологи вважають, що скарб міг бути захований у період між 1438 і 1457 роками або трохи пізніше. Хто сховав цей скарб, залишається невідомим. Можливо, це були пожертви для ремонту синагоги. Інша версія - монети належали торговцю, який не встиг їх забрати. Є й припущення, що це були пожертви прочан, які йшли до гробниці пророка Авакума, розташованої неподалік. Пророк, згаданий у єврейській Біблії, жив у VІІ столітті до нашої ери. Археологи зазначають, що синагогу припинили використовувати в середині ХV століття, після чого вона занепала. Ця будівля стала свідком не лише релігійної, а й фінансової історії регіону. У польському Слушкуві біля Каліша археологи знайшли 6,5 тис. срібних монет у лляних мішечках, злитки срібла, фрагменти свинцю, а також золоті персні. Одна з каблучок належала Марії - дочці київського князя Володимира Святославича.

26 січня 2001 року в Чорному морі затонув український теплохід "Пам'ять Меркурія", який повертався із Стамбула в Євпаторію. На борту знаходилося 52 людини - 27 членів екіпажу і 25 пасажирів. Врятуватися вдалося не всім: 20 людей загинули, тіла п'ятьох з них так і не були знайдені. Люди майже два дні бовталися на плотах в крижаній воді. Рятувальна операція була оголошена тільки 28 січня. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Канаді затонуло екскурсійне судно: є десятки жертв Судно було перевантажене товаром, який був неправильно розташований і закріплений на борту. Крім того, капітан судна Леонід Пономаренко зізнався в порушенні маршруту плавання. "Пам'ять Меркурія" повинна була рухатися уздовж берегової лінії, як це передбачено для суден її категорії. Однак бажаючи скоротити відстань, старенький теплохід рушив навпростець. Потерпілі - родичі загиблих в катастрофі, члени екіпажу і пасажири - 10 років чекали вердикту суду. Процес починався заново кілька разів - за цей час змінилося троє суддів. У квітні 2012-го суд Нахімовського району Севастополя виніс виправдувальний вирок капітану теплохода. А постраждалим відмовили в задоволенні матеріальних і моральних збитків на 7,6 млн грн. 17 жовтня 2015-го поблизу курортної Затоки на Одещині потонув катер "Іволга". Вийшов у море із 44 людьми на борту рибалити у шторм і перекинувся. 20 людей загинули і ще 2 зникли безвісти. Слідчі довели, що максимально дозволена кількість пасажирів на судні була перевищена утричі. Ужовтні 2019-го суд виніс вирок капітану катера. Олександра Книшова Суворовський районний суд Одеси засудив на дев'ять років ув'язнення. Капітан був єдиним фігурантом у цій справі.

Папа Римський Павло VІ надав архієпископу львівському Йосипу Сліпому титул кардинала в Соборі святого Петра у Ватикані 25 січня 1965 року. Він став 3-м кардиналом в історії Католицької церкви України. До нього 1856 року такий титул отримав митрополит УГКЦ Михайло Левицький один із провідників українського національного відродження ХІХ ст. А 1894-го кардиналом став митрополит Сильвестр Сембратович, відомий проведенням реформи Сестер Василіянок та укладанням 1-го молитовника українською мовою. Йосип Сліпий очолив УГКЦ 1944 року, після смерті митрополита Андрея Шептицького. Саме в цей період радянське НКВД намагалося ліквідувати церкву, що врешті вдалося на псевдособорі в березні 1946-го. За відмову перейти в Російську православну церкву Йосипа Сліпого заслали до радянських таборів, у яких перебував 18 років. Його звільнили 12 січня 1963 року завдяки численним клопотанням світових громадських і політичних діячів. Того ж року він прибув до Риму. Католицька церква з 1962 року проводила ІІ Ватиканський собор і Йосипа Сліпого обрали членом Східної конґреґації. Кардиналом архієпископа обрали саме під час однієї із сесій Собору. "По Богослужбі кардинал Йосиф Сліпий пішов в асисті українських священиків до гробу святого Йосафата (Кунцевича) і там ще довго молився. Цього самого дня пополудні відбулись папські аудієнції для новоіменованих кардиналів, яких супроводили їхні вірні. В особливій атмосфері відбулась аудієнція українського кардинала-ісповідника, якого супроваджала уся українська громада в Римі та численні українські прочани, які прибули з різних країн Европи, Канади, Америки", - згадував той день владика Андрій Сапеляк. Також Йосип Сліпий просив для УГКЦ патріаршого устрою, що дозволило б опікуватися усіма вірянами незалежно від того, у яких державах вони жили. Але Ватикан не пішов на це через протидію РПЦ. Утім, з 1975 року Йосип Сліпий почав підписуватися як Патріарх. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 1623 року вбили українського священника Йосафата Кунцевича Радянська влада арештувала предстоятеля Української греко-католицької церкви Йосифа Сліпого у Львові 11 квітня 1945-го. Владику схопили у Соборі святого Юра. Разом із ним заарештували єпископів Миколая Чарнецького, Григорія Хомишина, Никиту Будку, та Івана Латишевського. На всіх завели справи про антирадянську діяльність, зв'язки із Ватиканом, іноземними розвідками та українськими націоналістами. Доля предстоятеля залишалася невідомою для українців до середини 1946-го. Тоді розповіли, що владику вивезли до Києва. Звинуватили у "ворожій діяльності проти УРСР та співпраці з німецькими окупантами", закидали, що публічно підтримав Акт відновлення Української держави 30 червня 1941-го. Призначили 8 років Сибірських таборів, у яких насправді пробув 18.

Археологи в Данії виявили рідкісний фрагмент шолома, який, ймовірно, належав королю або важливій особі. Ця знахідка, прикрашена дорогоцінним камінням, мала церемоніальне значення, передає Аrkеоnеws. Фрагмент знайшли у Ліллебро, неподалік Лейре, на північному заході острова Зеландія. Його вік оцінюється між 650 і 750 роками нашої ери. Позолочений бронзовий артефакт із червоними гранатами та витонченими тваринними мотивами є частиною одного з найрозкішніших шоломів Скандинавії. Директорка Музею Роскілле Юлі Нільсен підкреслила рідкісність знахідки. У Данії такі фрагменти трапляються надзвичайно рідко, а цей зразок є одним із найвидатніших у своєму роді. Знайдений елемент утворює значну частину надбрівної дуги та прикрашений складними візерунками. Одним із мотивів є істота з гострими зубами та великими очима, що відображає майстерність епохи германського залізного віку. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли древній шолом Дослідники впевнені, що цей шолом не був створений для боїв, а використовувався під час церемоній. Лейре в ті часи був важливим центром торгівлі, релігії та політики, а не воєн. Темно-червоні гранати, що оздоблюють шолом, символізували силу й авторитет, підкреслюючи статус його власника. Схожі артефакти, знайдені в Англії та Швеції, вказують на широку мережу обміну між цими регіонами. Дослідженням шолома займаються фахівці Музею Роскілле, Національного музею Данії та Уппсальського університету. Джон Люнгквіст з Уппсальського університету звернув увагу на незвичайний дизайн надбрівної дуги. Вона виготовлена як єдина частина, що є нетиповим для того часу. Люнгквіст порівняв шолом із знаменитим Саттон Ху з Англії, наголошуючи на високій майстерності його створення. Цей унікальний артефакт стане частиною виставки в Музеї Лейре під час зимових свят. Відвідувачі матимуть змогу побачити витонченість і культурні зв'язки ранньої Скандинавії Знайшли британський бомбардувальник-штурмовик Маrtіn 187 Ваltіmоrе, який впав у Середземне море 80 років тому. Літак виявили під час обстеження узбережжя острова Ліноза, який належить Італії. Фахівці кажуть, що літак або обстріляли, або у нього відмовив двигун. Бомбардувальник впав приблизно за 500 м від Лінози.

Оболонський райсуд Києва 24 січня 2019-го визнав експрезидента Віктора Януковича винним у державній зраді та пособництві у веденні агресивної війни. Йому призначили покарання у вигляді 13 років позбавлення волі. Вирок колишньому президенту суд зачитував 8 год. У ніч на 22 лютого 2014 -го колишній президент Віктор Янукович поїхав резиденції "Межигір'я" під Києвом в Ростов, що в Росії. Того ж дня Верховна Рада проголосувала за самоусунення втікача з поста глави держави. У відеозверненні назвав Революцію гідності державним переворотом. Справу про державну зраду Віктора Януковича розглядали у суді з березня 2017-го. Обвинувачення опиралося на лист четвертого президента до російського лідера Володимира Путіна з проханням ввести війська на територію України. Прокурори просили для "легітимного" найвище покарання - 15 років в'язниці. 20 місяців тривав процес над Віктором Януковичем. Провели 90 судових засідань. Експрезидента захищали 11 адвокатів. Оболонський райсуд заслухав 44 свідків обвинувачення, серед яких президент Петро Порошенко, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, секретар Ради національної безпеки та оборони Олександр Турчинов, колишній прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Також виступили 16 свідків захисту, зокрема колишня прессекретарка Януковича Ганна Герман та його охоронці. Із серпня по жовтень минулого року тривали судові дебати. Януковичу чотири рази давали можливість виступити з останнім словом, він не виходив на зв'язок. У листопаді 2016-го генпрокурор Юрій Луценко зачитав Віктору Януковичу підозру під час відеодопиту коли екс-президент перебував у суді Ростова. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Верховний суд підтвердив державну зраду Януковича Вирок містив 143 сторінки. Разом із Дев'ятком його по черзі зачитували судді Костянтин Васалатій і Максим Тітов. Чотири рази брали перерву на 15 хв. На засідання Янукович не з'явився. Адвокати заявили, що він "проходить реабілітацію після операції" в московській клініці. Збираються подати апеляцію. На це мають 30 днів. Суд визнав президента-втікача Віктора Януковича винним у державній зраді та пособництві у веденні агресивної війни. Рішення оголосив суддя Оболонського райсуду Києва Владислав Дев'ятко: "Строк відбування покарання Януковичу Віктору Федоровичу рахувати з моменту його затримання. Стягнути з Януковича Віктора Федоровича на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у сумі 98 561 гривні 20 копійок. Заходи забезпечення кримінального провадження, арешти на майно, накладені у межах провадження, залишити без зміни", - оголосив суддя. Президент-утікач Віктор Янукович на прес-конференції у Москві сказав, що вважає політичним замовленям вирок суду. "Вирок був - усім зрозуміло - написаний під диктовку влади. Тиск, який був на суд, був безпрецедентним. Вирок не має абсолютно нічого спільного з законом. Суцільні порушення Кримінально-процесуального кодексу. Все побудовано на брехні і ненависті", - каже Янукович. Янукович живе у селищі Баковка під Москвою. Через три роки після втечі з України розлучився з дружиною Людмилою. У Росію Янукович взяв коханку Любов Полежай. Старший син екс-президента Олександр живе у Москві. Молодший син Віктор загинув 2015-го. Позбавленний звання президента України Віктор Янукович 11 разів телефонував президенту РФ Володимиру Путіну в період з 18 по 20 лютого 2014 року. Про це на брифінгу сказав заступник голови департаменту у справах Майдану Офісу генерального прокурора Денис Іванов. Тоді низка чиновників і Янукович спеціальним урядовим зв'язком з'єднувалися з керівництвом РФ.

Археологи виявили понад дві тисячі фрагментів бронзових статуй під час розкопок у стародавньому Метрополісі, що в Ізмірі, Туреччина. Знахідка свідчить, що цей пункт використовували для перероблювання металу, ймовірно, з метою карбування монет. Рештки, які включають голови, очі, пальці та сандалі, знайшли на ділянці, яка, на думку дослідників, була стародавнім пунктом прийому металолому, пише Аrkеоnеws. Розкопки є частиною проєкту "Спадщина для майбутнього", ініційованого Міністерством культури та туризму Туреччини у співпраці з Фондом Sаbаnсı. Очолює роботу професор Сердар Айбек з Університету Докуз Ейлюль. Метрополіс, відомий як "Місто Богині-Матері", є важливим археологічним місцем, де з 1990 року було знайдено численні свідчення існування цивілізацій від неоліту до османського періоду. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Квартал вікінгів та маяк: що знайшли археологи у Стамбулі Знайдені статуї датуються переважно елліністичним і римським періодами. Професор Айбек зазначив, що цей пункт перероблювання міг функціонувати під час переходу від міфологічних вірувань до монотеїстичних релігій, таких як християнство. Статуї міфологічних персонажів тоді втрачали значення і масово знищувалися. Частини статуй, імовірно, переплавляли для створення монет, що демонструє майстерність і адаптивність стародавніх ремісників. Окрім фрагментів, археологи виявили квадратні та прямокутні бронзові пластини, які могли використовувати для ремонту чи лиття статуй. Метрополіс, за словами дослідників, міг бути центром виготовлення та відновлення бронзових виробів. Ці відкриття надають цінну інформацію про утилізаційні практики античності, а також підкреслюють культурне значення цього давнього міста. В античному місті Кібіров на території сучасної Туреччини археологи виявили 30 могил. Розкопки проводили в руїнах великого храмового комплексу. Могили виявили під базилікою. Це вказує на те, що поховання належали представникам еліти.

Михайло Драй-Хмара знав дев'ятнадцять мов 25 жовтня 1939 року київський РАГС повідомив дружині українського поета-неокласика, перекладача Михайла Драй-Хмари, Ніні, що її чоловік помер у таборах ГУЛАГу. Згодом у документах про реабілітацію часів хрущовської відлиги написали, що смерть ученого-поліглота настала "від ослаблення серцевої діяльності". Таке трактування тоді було поширене, однак не мало нічого спільного з дійсністю. Зазвичай Міністерство державної безпеки вигадувало дату та причину смерті давно розстріляних людей. Інколи додавали, що слідчого, який вів справу, звільнено. Що теж було неправдою. "Був у мене на Колимі друг незабутній, ще й тезко, український поет, професор знавець мов і літератур. Прізвище поет мав якесь чудернацьке з двох окремих слів, одна половина ніби як німецька, а друга українська. Якщо ж перекласти по-російському, то буде "три тучи". Якось сонячного квітневого дня 1939 року, коли було по-колимському відносно тепло, а наша бригада поралася на дорозі, до нас наблизилося легкове авто "Емка". Конвой вишикував шеренгою бригаду із сорока доходяг. З "Емки" вилізли троє, притримуючи при боках маузери. Усі, як завжди тоді, "під мухою". Підійшли. Конвой щось їм доповів&hеllір; Один із трьох повільно витяг маузер із дерев'яної кобури і, підійшовши за кілька кроків до першого в'язня, трах, до п'ятого трах&hеllір; Ми з Драєм стояли аж у четвертому десятку поряд, а з другого боку стояв київський студент Володя, з чиїм батьком Драй дружив колись у Кам'янці. Отож, коли почали нізащо розстрілювати ­щоп'ятого, Драй умить обрахував, що під кулю потрапить саме Володя. Щойно кат наблизився до чергової п'ятірки, до Володі, як Драй рвучко відштовхнув студента і став на його місце зі словами: "Не чіпай, кате, молоде життя, бери моє"&hеllір; З цими словами він плюнув прибульцеві межи очі&hеllір; Усе відбулося блискавич­но&hеllір; Тієї ж миті кат упритул випустив у груди Драя решту набоїв&hеllір; Драй іще встиг прохрипіти "Гад!.." і, відштовхнувшись правицею від мого лівого плеча, бездиханно упав горілиць із розплющеними в небо очима", розповів свою версію загибелі поета арештант Михайло Добровольський. Він колись керував комсомольською організацією в Удмуртії, а наприкінці 1930-х також відбував термін на Колимі. Щойно кат наблизився до чергової п'ятірки, до Володі, як Драй рвучко відштовхнув студента Наступного дня п'ятьох розстріляних і роздягнених, бо одяг із ще теплих трупів забрала воєнізована охорона, з бирками на ногах поховали неглибоко у вічній мерзлоті. На могилі Драй-Хмари поставили хрест, який невдовзі хтось знищив. 1951 року розстріляли й автора розповіді. Михайло Драй народився 1889 року в селі Малі Канівці на Черкащині. Його прізвище походило від дієслова "драти" й було співзвучне з іншими козацькими: Мамай, Грицай, Ділай. Батько хлопця Опанас Драй був заможний мав 12 десятин землі, ліс, леваду. Передплачував газети, певний час був сільським писарем і старостою. У селі розповідали, що під час пожежі якось кинувся до сусідської клуні й вивів звідти двох переляканих дітей. Однак і він зазнав горя: коли малому Михайлові було 5 років, у селі сталася епідемія тифу. Мати родини, що мала своїх четверо дітей, пекла пироги й розносила їх хворим дітям бідняків. Так заразилася й померла. Старша Опанасова донька Ганна вийшла заміж і жила в селі неподалік батькової хати. Середня Єлизавета прийняла чернечий постриг і все життя прожила в одному з київських монастирів. Менші діти Маруся і Михайло ще змалечку мали хист до наук. На їх навчання батько витратив усі кошти, тому від 12 десятин не лишилося майже нічого. В селі говорили, що Драй "не пожалів і землі, щоби вивчити дітей". Єдина донька Драй-Хмари Оксана розповідала про дитинство батька: "Ще змалечку Михайлик був неймовірно щирий і довірливий. Батько купив йому сіру смушеву шапку, і хлопець був гордий з неї. Він надів її і пішов гратися з сільськими однолітками. Та заздрісні діти стали сміятися з нього, а потім намовили набрати в шапку води. Шапка збіглася і була вже ні до чого". Але, коли треба було, майбутній поет умів виявляти й характер. Коли йому було 9 років, батько віддав його в науку в село Панське під Черкасами, до вчителя Циганкова. Після батьківської хати наука в учителя видалася хлопцеві надто жорстокою Михайло втік додому за кількадесят кіломет­рів. Потім були чотири роки у школі Золотоноші й так само чотири роки в гімназії Черкас. Ще одним випробуванням для юнака стала російська мова, якою велося викладання. "Я мусив ламати свій язик на столичний й слова ласкаві міняти на чужі", писав пізніше. 17-річним Михайло Драй, пройшовши жорсткий відбір, вступив до одного з найкращих у Російській імперії навчальних закладів колегії Павла Галагана в Києві. У класі було лише 12 учнів, троє з яких стали згодом професорами. Саме тут він досконало опанував французьку, німецьку та дві класичні мови грецьку й латину. Тоді були написані російською перші вірші. 1910-го Михайло став студентом історико-філологічного факультету Київського університету й на третьому курсі коштом Слов'янського товариства вирушив у тривалу подорож до Австро-Угорської імперії. Вивчав слов'янські мови в бібліотеках Львова, Будапешта, Белграда й Загреба. За дослідження творчості хорватського поета й філософа Андрія Качича-Міочича отримав золоту медаль. Загалом повернувся знавцем 19 мов, серед яких вивчив і складну фінську. Дорікали тим, що неокласики не йдуть у такт з добою 1910 року він познайомився з гімназисткою Ніною Длугопольською, а 1914-го закохані одружилися. Батьки Ніни жили в селі Тростянчик нинішнього Гайсинського району на Вінниччині. Відвідини їхньої хати в Тростянчику вважав найщасливішим періодом життя. Перша світова війна зачепила діяльність університету. Заклад евакуювали до Саратова, а Михайло Драй, який 1915 року отримав запрошення стати професорським стипендіатом на кафедрі слов'янських мов, обрав не поволзьке місто, а столицю Санкт-Петербург. Саме там зіштовхнувся з необхідністю підкоригувати прізвище. Якщо в Україні прізвище Драй було зрозуміле, то в охопленому російським патріотичним угаром Петербурзі схожість із німецьким Drеі щонайменше насторожувала. Майбутній поет додав другу частину прізвища Хмара. У травні 1917 року вже з подвійним прізвищем Драй-Хмара повернувся в Україну. 1918-го від знайомого ще по колегії Галагана Івана Огієнка отримав посаду приват-доцента кафедри слов'янської філології в новоствореному українському університеті Кам'янця-Подільського. Задовго до більшовицького наступу мав можливість емігрувати, але не скористався нею, бо любив Україну. В університеті Михайло Панасович читав слов'янознавство, церковно­слов'янську мову, історію польської, сербської, чеської мов і літератур. 1920-го університет видав його підручник "Слов'янознавство". Утім за кілька років Драй-Хмара потрапив під більшовицьку чистку професорсько-викладацького складу. 1923 року повернувся до Києва, викладав українську мову та літературу у столичних вузах. Того ж року в березні в родині народилася донька Оксана. У 19191920 роках почав писати перші вірші українською. Ще в Кам'янці вирішив готувати до друку першу збірку, однак на її вихід забракло паперу. Лише 1926-го світ побачила єдина прижиттєва збірка "Проростень". Критики одразу зарахували Михайла Драй-Хмару до київської групи неокласиків разом із Максимом Рильським, Юрієм Кленом, Миколою Зеровим та Павлом Филиповичем. Він різнився використанням старовинних та рідковживаних слів. Люблю слова ще повнодзвонні, як мед, пахучі та п'янкі, слова, що в глибині бездонній пролежали глухі віки. Загалом у ті роки неокласикам закидали ігнорування пролетарської культури, культ чистого мистецтва, переваги форми над змістом. Примітивні пролетарські поети дорікали, що неокласики, мовляв, не йдуть у такт із добою. На це Максим Рильський відповів: Коли доба нас дожене, то й ми підемо в такт з добою. 1928 року, коли режим ще не закостенів, Михайло Драй-Хмара написав вірша "Лебеді", який присвятив колегам-неокласикам: О гроно п'ятірне нездоланих співців, крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів, що розбиває лід одчаю і зневіри. Навіть для доволі поблажливої й іще не людожерської тоді радянської влади це було занадто. На поета звалилася гора критики. "Критика затаврувала Драй-Хмару як неоклясика. Це була висока марка, яка на пролетарському поетичному торжищі не мала вартості. Більше того, настав той час, коли назва неоклясик стала небезпечною. Друк вірша був необережністю. Його назвали вихваткою проти комуністичної сучасності. Репутація поета була докорінно зіпсована", писав про подію професор Володимир Міяковський. Зазнавши цькування, Драй-Хмара цілком поринув у науку. Він викладав на кафедрі українознавства Медичного інституту, при кафедрі лінгвістики у Всеукраїнській академії наук, у Сільськогосподарському інституті, Польському педагогічному технікумі, працював у комісії для складання словника живої української мови та комісії для дослідження історії мови. Багато займався перекладами. 21 березня 1933 року поета вперше заарештували за звинуваченням у створенні контрреволюційної організації в університеті Кам'янця. Протримавши два місяці, відпустили. Навіть справу закрили за браком доказів. Однак учений втратив засоби до існування з усіх наукових закладів його звільнили. Гра тривала до 1935 року й наступного арешту. Цього разу свідчення на Драй-Хмару дали заарештовані напередодні колеги-неокласики Зеров та Филипович. Розчавлений смертю сина Микола Зеров підписав усі папери, не читаючи. Жінка Павла Филиповича залишилась у Києві та збожеволіла з горя. Навіть за таких обставин Драй-­Хмара тримався, не визнавав жодної провини, не підписував жодного паперу, не видав нікого. На запитання, чому його заарештували, сказав дружині: "Тому, що я український інтелігент!" Отримав п'ять років таборів. Тішився, що відбуватиме ув'язнення на Колимі, де рік рахують за два. З Києва від'їжджав у квітні 1936-го. Перші місяці в таборах вибився в ударники, бо завжди мав добре здоров'я катався на ковзанах, легко перепливав Дніпро. "За серпень дістав стаханівський пайок: банку консервів із городини й пів банки гороху з м'ясом. Мені потрібні тільки продукти, що мають у собі вітамін С. Тому прошу прислати сала й часнику", писав дружині. На Колимі почав вивчати англійську. Однак ситуація швидко змінилася: за кілька місяців знесилений поет не міг виконати норми видобутку руди й отримував значно менше їжі. Підупав на силі: "Я дуже, дуже схуд. Запаси товщу, що відкладалися у мене на животі і грудях, зовсім зникли. Груди це шкура та кості: всі ребра видко. На руках і ногах понадималися жили, як у старих людей. Організм взагалі і в цілому ослаб, хоч і не переніс ніякої важкої хвороби. Іноді по обіді ледве плентаєшся на роботу і думаєш, як це ти будеш двигати кайлом, лопатою, але потім перемагаєш ту кволість, починаєш рухатися і входиш у норму. Більш за все руки болять мені, бо руками доводиться більш за все працювати, а вони у мене слабосилі, як у дитини. В ногах і плечах є ще сила. А в руках нема", писав дружині. У наступному листі ще гірше: "Я весь час страждав безсонницею не спав три тижні, бо не мав ні місця, ані постелі, а було холодно в неопаленім наметі, надворі стояв 30-ступневий мороз, і вітер часто стрясав полотняний ­діравий дах і підмивав нижні краї намету, обдаючи крижаним подихом груди тих, що спали, розмістившися на підлозі. Сидів я на страві Swіеtеgо Аntоnіеgо, дістаючи її раз на добу (400 грамів хліба, 50 грамів риби і черпак так званої баланди), тому насилував свою уяву, малюючи собі стіл, повний найсмачніших, найрясніших, жирних і солодких страв із гострими, пряними приправами, із запашними соусами, зі свіжими овочами, і натуральними виноградними винами". Груди це шкура та кості: всі ребра видко Розумів, що додому не повернеться. Хоч уник загибелі під час сумновідомих на Колимі гаранінських розстрілів масових страт у 19371938 роках. Але в самому таборі слідчі завели ще одну справу й дали додаткових 10 років. Певний час перебував на межі життя й смерті "доходив". Загинув 1939-го чи то від кулі ката, чи від знесилення. Офіційно датою загибелі Михайла Драй-Хмари вважають 19 січня 1939 року. Під час Другої світової донька й дружина емігрували у Францію, а звідти у США. Ніна Драй-Хмара померла 1996-го, доживши до 100 років, а донька Оксана Ашер ­2018-го, маючи 95 повних літ. З неокласиків урятувалися двоє Максима Рильського заарештували й відпустили, а німець за національністю Юрій Клен (справжнє ім'я Освальд-Еккард Бургардт. Країна), зумів в 1930-х виїхати в Німеччину. Филипович, Зеров і Драй-­Хмара загинули.

На майдані Незалежності в Києві 23 січня 2005-го за присутності 59 офіційних зарубіжних делегацій і близько 500 тис. людей пройшла інавгурація третього президента України Віктора Ющенка. Віктор Ющенко переміг у третьому турі президентських виборів 26 грудня 2004 року. Внаслідок проведення першого туру 31 жовтня пройшло два кандидати: Ющенко та Віктор Янукович. Другий тур виборів був запланований на 21 листопада. За його результатами Янукович набрав 49,42% голосів, проти 46,69% Ющенко. Проте кількість підрахованих екзит-полами голосів відрізнялася від офіційної статистики. Центральну виборчу комісію звинуватили у фальсифікації. Українці вийшли на протест, почалася "Помаранчева революція". Революція отримала назву за кольором, який використовували прибічники кандидата в президенти Віктора Ющенка й опозиційної партії "Наша Україна". Під помаранчевими стягами гуртувалися громадяни, яким була небайдужа доля України. На Майдані Незалежності з'явилося наметове містечко. Головною вимогою протестувальників було переголосування. Ющенко оскаржив рішення другого туру президентських виборів. У підсумку Верховний суд визнав факт масової фальсифікації підсумків голосування. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До Порошенка на урочистості приїхали Байден та Лукашенко В день інавгурації Ющенко прибув у парламент. Голова ЦВК зачитав постанову про результати виборів президента. Ющенку віддали свій голос понад 50% українців, Януковичу 44%. Ющенко склав присягу на Конституції та Пересопницькому Євангелії. За церемонією спостерігали обидва попередні глави держави Леонід Кучма і Леонід Кравчук. Склавши присягу, Ющенко поцілував церемоніальні книги і булаву. Після закінчення Тарас Петриненко виконав пісню "Україно". Ющенко знову вирушив до Маріїнського палацу на зустріч з представниками іноземних делегацій. Ввечері у національному палаці "Україна" пройшов святковий концерт із нагоди інавгурації президента. О 21:00 в центрі Києва розпочався великий святковий феєрверк. На сцені біля Майдану Незалежності пройшов концерт. Інавгурація третього президента країні обійшлася у $800 тис. 7 червня 2014-го, відбулася інавгурація новообраного п'ятого президента України Петра Порошенка. Він переміг на виборах з результатом 54,7%. Найближча конкурентка Юлія Тимошенко набрала 12,81%. Урочиста подія 2014-го обійшлася в 1 млн 284 тис. грн. Віктором Ющенком касові видатки склали 1 млн 446 тис. грн. На проведення заходів із нагоди інавгурації президента-утікача Віктора Януковича 1 млн 790 тис. грн.

У Запоріжжі археолог Олександр Шкаліков виявив на узбережжі обмілілого Дніпра уламок керамічного посуду. Знахідка була помічена серед каміння, піску та сміття. На думку дослідника, вік цього артефакту може перевищувати 5 тис. років, передає "Суспільне". Шкаліков описав уламок як верхню частину глечика або посудини з гострим дном. Він зазначив, що видно перехід від вертикальної частини до плеча посудини, що дозволяє припустити її форму та радіус. Чорний колір уламка свідчить про його контакт із вогнем, тому посуд, ймовірно, використовували для приготування їжі чи перенесення води. Науковий співробітник заповідника "Хортиця" Олег Тубольцев розповів, що подібні артефакти належать до енеоліту. Їх зазвичай виготовляли жінки, а кожен глечик мав унікальний орнамент, характерний для певної родини. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кулі та побиті пляшки - знайшли залишки зимівників козаків Тубольцев також пояснив процес створення таких посудин. Спершу глину обробляли й формували в жгути, які потім перетворювали на стрічки. Ці стрічки накладали одна на одну, поступово формуючи керамічний виріб. Такий метод був характерною ознакою культури того періоду. На острові Хортиця знайшли скіфське поховання віком 2,5 тис. років. Це перша з 1992 року знахідка вцілілого скіфського поховання на острові.

22 січня 1919-го у Києві проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки та Західно-української Народної Республіки. "Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України - Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка", - йшлося у зачитаному в центрі столиці універсалі. Після цього відбувся молебень та урочистий парад українських військ. А наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України. Перше святкування Соборності відбулося 22 січня 1939 року в Хусті. Тоді це місто було столицею Карпатської України - чехословацької автономії. Цього дня під синьо-жовтими прапорами відбулася 30-титисячна маніфестація. Люди з'їхалися до столиці Карпатської України з усіх куточків краю на згадку про події 20-річної давнини. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День Соборності: мільйони українців утворили живий ланцюг День соборності України - свято, яке символізує єдність українських земель. Це одне із найважливіших свят нашої країни. 22 січня також прийнято згадувати прийняття ІV Універсалу Центральної Ради 1918-го. Ним проголошувалася повна незалежність Української Народної Республіки. З 2000-х років у Києві щорічно влаштовують "живий ланцюг" уздовж мосту Патона, котрий пролягає між правим та лівим берегами столиці. Такі ж акції проходять і в різних містах України, а всі охочі долучаються до дійства, беручи із собою державні синьо-жовті прапори та стаючи частинкою ланцюга. На закритому засіданні Центральної Ради в будинку Педагогічного музею в Києві 22 січня 1918 року затвердили ІV Універсал. Він проголосив Україну незалежною державою. Рада зібралася у березні 1917-го з представників українських партій, наукових та громадських організацій. Керівником обрали лідера Товариства українських поступовців 51-річного професора історії Михайла Грушевського. 19 квітня 1917 року Всеукраїнський національний конгрес визнав Центральну Раду загальноукраїнською організацією. 23 червня 1917 року вона прийняла І Універсал, яким оголосила про готовність перебрати на себе державні функції на території України, і перед Тимчасовим урядом у Петрограді поставила вимогу надати їй автономію в рамках федеративної Росії.

Археологи знайшли у приватному будинку в Помпеях, ймовірно, найбільший комплекс лазень цього міста. Помпеї до виверження Везувію в 79 році н.е. були процвітаючим містом, де мешкали заможні жителі. Ця знахідка дозволяє зрозуміти, як жили дуже багаті римляни, пише Dаіly Маіl. Дослідники припускають, що лише найбагатші могли дозволити собі такі розкішні лазні у власних будинках. Комплекс складається з кількох частин і, ймовірно, є найбільшим серед приватних лазень, знайдених у Помпеях. Він міг одночасно вміщувати до 30 осіб, які користувалися трьома різними приміщеннями: гарячою кімнатою (кальдаріум), теплою кімнатою (тепідарій) і холодною кімнатою (фригідарій). У гарячій кімнаті, схожій на сучасну сауну, відпочивальники розігрівали тіло. Потім переходили до теплої кімнати, де їм могли втирати олію в шкіру. Завершувалася процедура у великому басейні холодної кімнати. Усі приміщення прикрашені фресками, що надавали комплексу елегантності. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли кімнату давньоримських рабів Комплекс був з'єднаний із банкетною залою, стіни якої також прикрашені фресками. На них зображені сцени з Троянської війни. На думку вчених, цей будинок належав дуже багатій людині, яка використовувала лазню для прийомів високопоставлених гостей. Це могло допомагати господарю зміцнювати свій політичний вплив. Після бенкету гості мали можливість розслабитися в банному комплексі. Під час розкопок археологи знайшли також останки двох людей. Вони ховалися у невеликій кімнаті під час виверження Везувію. Один із них загинув, коли на нього впала стіна, а другий помер від потоку перегрітої вулканічної лави. У давньоримському місті Помпеї археологи виявили великий саркофаг із напівмуміфікованими рештками місцевого жителя. Знахідку назвали унікальною. Написи на саркофазі свідчать, що покійного чоловіка звали Марк Венеріус Секундіо. На момент смерті йому було понад 60 років. Раніше був рабом, згодом вільновідпущеним, а потім став місцевим заможним жерцем.

Археологи знайшли некрополь римської епохи під час розкопок в Орлеані, що на північному заході Франції. Некрополь розташовувався під лікарнею ХVІІІ століття. Дослідники виявили понад 60 могил і 21 свинцеву табличку з прокляттями. Ці артефакти дозволяють зрозуміти релігійні практики давніх часів, передає Аrkеоnеws. Могили були розташовані впорядкованими рядами вздовж стіни. У деяких похованнях знайшли свинцеві таблички, які використовували для закликів до богів із проханням про помсту або справедливість. Одну з найцікавіших табличок виявили біля ніг чоловіка, похованого разом із монетами та вазою. Її досліджували методом трансформації зображення відбиття, що дало змогу віртуально розгорнути артефакт і прочитати написи. Текст на табличці містив латинські й галльські слова, які зверталися до Марса, бога війни. У написі закликали проклясти певних осіб, звинувачених у несправедливих діях. Прокляття включало перелік імен, як чоловіків, так і жінок, а також згадувало їхніх спільників. Напис проголошував: "Марсу Царю, що пронизує імена. Нехай будуть зачаровані ці чоловіки і жінки, що нижче (названі), які здійснили злощасний і несправедливий вчинок". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У давньому маєтку археологи зібрали 800 ящиків фресок Ця знахідка дає унікальну можливість вивчити взаємодію мов, культур і вірувань під час римської окупації Галлії. Для подальшого аналізу іншої таблички застосовують рентгенівську томографію. Вчені сподіваються розшифрувати додаткові написи та отримати більше даних про давні вірування та інтеграцію галльської культури в римське суспільство. Розкопки некрополя наближаються до завершення. Однак детальне дослідження могил і артефактів обіцяє розширити уявлення про історію та релігійні традиції цього періоду. Під час розкопок у містечку Мюрвель-ле-Монпельє в регіоні Окситанія на півдні Франції археологи знайшли горщик із монетами Римської республіки. На скарб натрапили під час розкопок великої будівлі І ст. до н. е. Колись власник помістив горщик із 20 динаріями в спеціальну нішу й обережно замурував її, щоб не залишилося жодних слідів.

Археологи виявили висічений у скелі храм під час розкопок у Місті Давида. Ця споруда, датована VІІІ століттям до нашої ери, надає унікальне уявлення про давні релігійні практики, повідомляє Аrkеоnеws. На східному схилі Міста Давида, в межах Єрусалимського національного парку, розкопали храм з вісьмома камерами, висіченими в скелі. Ця ритуальна споруда першого такого типу в Єрусалимі пропонує новий погляд на період Першого храму. Згідно з дослідженнями, храм площею 220 кв.м використовувався для ритуалів за часів юдейських царів. Вісім з'єднаних між собою кімнат містили різні об'єкти. Серед знахідок вівтар з дренажним каналом, виноробний прес і великий стоячий камінь, що відігравав центральну роль у ритуалах. На підлозі однієї з кімнат знайдено V-подібне різьблення, яке, ймовірно, слугувало основою для триноги. Керівник розкопок від Управління старожитностей Ізраїлю Елі Шукрон зазначив, що храм перестали використовувати за правління царя Єзекії у VІІІ столітті до нашої ери. Релігійні реформи Єзекії централізували поклоніння в Єрусалимському храмі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи знайшли свідчення подій, що згадуються у Біблії Артефакти з храму, включаючи горщики, глечики з давньоєврейськими написами, скарабеї та декоративні печатки, дають більше інформації про його використання і занепад. Споруду засипали будівельним матеріалом, що свідчить про її занепад після реформ. Місце частково відкрили ще у 1909 році британським дослідником Монтегю Паркером. Розкопки, які активізувалися з 2010 року, показали значний прогрес. Збереженість храму та знайдені артефакти підкреслюють його культурне значення. Міністр культурної спадщини Ізраїлю Аміхай Еліягу заявив, що це відкриття є важливим доказом стародавньої спадщини Єрусалиму. Він підкреслив, що такі знахідки поглиблюють розуміння витоків єврейської культури та віри. Турецькі археологи виявили давню палітру під час розкопок на городищі Куллюоба, що на північному заході країни. Знахідці близько 5 тис. років.

Сьогодні, 19 січня, річниця початку силового протистояння майданівців із владою на вулиці Михайла Грушевського у Києві 2014 року. Ті події називали "Криваве водохреще" або "Вогнехреща". Вони стали відповіддю на так звані "диктаторські закони", які проголосували 16 січня. Направлені на звуження конституційних прав і свобод громадян. Були прийняті Верховною Радою з порушенням установленої процедури голосування. Вони забороняли рухатися в колоні більше ніж 5 авто, передбачали 15 діб арешту за встановлений намет, затримання за порушення організації мітингу та ув'язнення за маскування чи захисний шолом. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що надихало Майдан: найкрасивіші мистецькі прояви Революції гідності За три дні в Києві на Народному Вічі зібралися кілька десятків тисяч мітингувальників. Мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та Внутрішніми військами. Штурм кордону охорони урядового кварталу розпочався після того, як керівник фракції "Батьківщина" Арсеній Яценюк на вимогу Майдану назвати єдиного лідера спротиву оголосив, що "це український народ". Частина людей з Євромайдану вирішили пройти до будівлі Верховної Ради, щоб висловити протест. Дорогу їм перекрили бійці "Беркуту". Вони загородилися автобусами та вантажівками біля входу на стадіон "Динамо" ім. Валерія Лобановського. Унаслідок сутичок був підпалений автобус "Беркута", а самих бійців закидали камінням і петардами.З ночі на 20 січня сутички зі спецпризначенцями стали перманентні й жорстокі. Силовики застосували травматичну зброю, снарядами із сльозогінним газом, світло-шумові гранати, та водомети, які заборонені при мінусовій температурі. Протестувальники кидали коктейлі Молотова, бруківку і феєрверки, підпалили покришки та навіть спорудили катапульту з якої обстрілювали беркутівців. У декількох обласних центрах активісти зайняли обласні державні адміністрації а також почали блокування виїзду з баз внутрішніх військ та "Беркуту". Блокування розпочалось після того, як в інтернеті з'явилася інформація про те, що солдатів внутрішніх військ відправляють до Києва на придушення Майдану. Натомість, для блокування урядового кварталу влада використовувала курсантів третього курсу Національної академії МВС. Їх змушували перешивати шеврони, які свідчать про їхню приналежність. Про це повідомив батько одного з курсантів. Лідери опозиції Арсеній Яценюк, Віталій Кличко і Олег Тягнибок неодноразово приходили на Грушевського та закликали протестувальників повертатися на Майдан, не піддаватися на провокації і не вдаватися до насильства. Однак, майданівці найчастіше посилали їх у нецензурній формі. Близько 8:00 22 січня у День Соборності "Беркут" раптово пішов в атаку на вулиці Грушевського. Силовики захопили територію протестувальників до перехрестя з Хрещатиком. Розбирали барикади, били кийками й затримувати майданівців. Цього ж дня з'явилися перші жертви протистояння з "Беркутом". Згодом їх назвали Небесною сотнею. Були вбиті з вогнепальної зброї 20-річний Сергій Нігоян і 26-річний Михайло Жизневський. Отримали поранення й померли наступного тижня в лікарнях Роман Сеник та Олександр Бадера. У лісосмузі в Бориспільському районі Київської області знайшли тіло Юрія Вербицького, якого викрали з лікарні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Кожні 10 хвилин приносили поранених із Грушевського" "Перші вбивства на Майдані шокували суспільство. Але мученицька смерть Юрія Вербицького стала справжньою точкою неповернення. Його цілеспрямовано закатували лише за те, що був українцем. Та обставина, що Вербицький - львів'янин, в очах його катів стала визначальною. Юрія вбивали впродовж багатьох годин. Невимовно жорстоко й холоднокровно. З ціллю залякати всіх учасників Революції. Як попередження для кожного, хто брав участь у протестах що буде, якщо Майдан не встоїть", - написали в спільноті "Майдан 18-20 лютого. Як усе було" у Fасеbооk. Також під час наступу на Грушевського силовики побили і затримали львівського фотографа-фрілансера Мар'яна Гавриліва та 72-річного Миколу Пасічника. Останній приїхав до Києва з Вінницької області взяти участь в ході до Дня Собороності. Пасічника вдарили по обличчю дубинкою і він знепритомнів. У нього діагностували струс головного мозку. Тоді ж побитого чоловіка звинуватили в організації масових правопорушень. Засудили до 2 місяців арешту, а потім замінили на домашній. Микола Пасічник помер у березні 2020 року на 78-му році життя. 23 січня в інтернеті з'явився ролик, як бійці спецзагону внутрішніх військ України знущаються із затриманого активіста козака Четвертої сотні Самооборони Михайла Гаврилюка. Усе відбувалося на вулиці Грушевського. Силовики роздягнули чоловіка до шкарпеток, били, глузували. Усе знімали на відео та фотографували. При цьому день був морозяним. Температура в Києві сягала -10 градусів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Убивць Нігояна, Жизневського та Сеника не знайшли Після масштабної атаки "Беркуту" на Грушевського почали споруджувати декілька рядів барикад із мішків зі снігом. Абонентам різних операторів, які перебували на вул. Грушевського почали надходити смс такого змісту: "Шановний абонент, Ви зареєстровані як учасник масових заворушень". У Львові під стіни Генерального консульства Республіки Польща прийшло кілька десятків активістів аби висловити подяку полякам за братню підтримку українців у їхній боротьбі з режимом. Чимло польських ЗМІ правдиво висвітлювали події на Майдані. До кордону з "Беркуту" на Грушевського приходили матері учасників протистояння, жінки просили силовиків зупинити насильство. На вул. Грушевського виступив Піаніст Майдану, більш відомий як Ріаnо Ехtrеmіst. Зіграв на піаніно, яке встановили на одному із спалених автобусів між беркутівцями та мітингувальниками. "Тітушки" наводнили Київ. Вночі нападають на людей та підпалюють машини Автомайдану. Загони самооборони упіймали двох молодиків і змусили просити вибачення в українського народу. Вони зізналися, що за винагороду їм доручили влаштовувати безлади і бити вітрини магазинів. Фанати столичного "Динамо" закликали усіх "ультрасів" вступати в загони самооборони Майдану для захисту столиці від "тітушок". Зранку 23 січня Віталій Кличко прийшов на Грушевського та оголосив про домовлене перемир'я. Сутички припинились, хоча, час від часу виникали знову. 25 січня відбулися чергові переговори між опозицією і президентом України Віктором Януковичем, на яких уперше був запропонований компроміс. Янукович, зокрема, запропонував Арсенію Яценюку посаду прем'єр-міністра, а Віталію Кличку - гуманітарного віце-прем'єра. Також президент пообіцяв змінити Конституцію і відмінити "диктаторські закони", але тільки після того, як мітингувальники звільнять вулиці столиці. Опозиція не прийняла, але й не відкинула пропозиції. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чим запам`ятався Майдан: Революція Гідності на полотнах українських художників В ніч з 25 на 26 січня майданівці зайняли Український дім на Хрещатику. Активісти оточили будинок через інформацію про те, що всередині знаходяться бійці внутрішніх військ, які начебто готувалися брати штурмом барикади на Грушевського. Після облоги, штурму і переговорів ВВ-шники покинули приміщення. Після чого на даху Українського дому виявили набої до автомата Калашникова та карабіна Симонова. Протестувальники стали поступово обживатися в Українському домі. Зокрема в приміщенні залатали розбиті вікна, після чого тут почав діяти пункт обігріву, а також розмістилися штаб Автомайдану, їдальня, медпункт, бібліотека, пункт прийому та видачі одягу та інфоцентр. При вході чергувала охорона, а всередині будинку активісти щодня прибирали. У Маріїнському парку біля Верховної Ради збирався провладний антимайдан. Табір антимайданівців був обгороджений металевими парканами, його охороняла значна кількість міліціонерів. Поряд можна було побачити припарковані автобуси, якими влада звозила на мітинг людей з різних регіонів. Траплялись особи з кримінальним минулим, багато осіб не приховуючи вживали алкоголь. Деякі з них нападали на журналістів. Зокрема, напали на журналіста Богдана Кутєпова, коли той проводив стрім. У нього відібрали планшет. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Серед тітушок було багато наркоманів. Їм розповідали, що на Майдані у казанах варять наркоту 26 січня протестувальники в рамках стратегії ненасильницького спротиву зайняли будівлю Міністерства юстиції. Це були активісти "Спільної справи", очолювані Олександром Данилюком, які у попередні два дні зайняли будівлі Міністерства енергетики та вугільної промисловості а також Міністерства агрополітики та продовольства. Штаб національного спротиву називав ці дії спланованою провокацією. Згодом активісти покинули усі урядові будівлі. Перше силове протистояння "диктаторським законам" розпочалося у Львові 17 січня. Активісти "Правого сектору" вчинили попереджувальні акції під магазинами і банками, які належали депутатам Партії регіонів, а також закидали фаєрами обласну прокуратуру. Зокрема, протестувальники у масках пройшлись колоною центром Львова, розмальовуючи вітрини банків фарбою з балончиків та роздаючи ппопереджувальні листівки. Під "роздачу" потрапили вітрини магазинів ТМ "Родинна ковбаска", "Lіfе", банки "Сбербанк России", "ПУМБ" та "Надра банк". Співробітники міліції спробували затримати активістів за хуліганські дії, але їм це не вдалося хлопці в масках взявшись за руки прорвалися до Євромайдану. 17 лютого 2021 року Верховна Рада схвалила заяву до 7-ї річниці Євромайдану. Документ називає Революцію гідності одним із ключових моментів українського державотворення та виразником національної ідеї свободи. Засуджує режим президента-втікача Віктора Януковича та протиправну діяльність окремих правоохоронців, військовослужбовців внутрішніх військ, прокурорів, суддів та інших посадовців.

Міжнародна група археологів встановила, що татуювання на муміях з Перу, зроблені приблизно 1200 років тому, створювали за допомогою голок із кактусів або гострих кісток тварин. Дослідники застосували лазерне сканування для аналізу складних орнаментів на людських останках, які належать до доіспанської епохи в Південній Америці, передає Тhе Іndереndеnt. Загалом вони дослідили понад 100 мумій. Серед них знайшли чотири з надзвичайно деталізованими татуюваннями. Візерунки включали геометричні форми, зокрема трикутники та ромби. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Перу знайшли древній храм На думку вчених, такі детальні зображення наносили тонкими загостреними інструментами, наприклад, голками з кактусів або обточеними кістками. Татуювання траплялися не на всіх муміях. Це свідчить про те, що вони, ймовірно, були доступні лише окремим групам людей. Дослідники зазначають, що для підтвердження цієї гіпотези потрібні додаткові дослідження нових мумій, які ще мають бути знайдені. Мексиканські археологи в ацтекському місті Тлателолько виявили 36 поховань. Шість тіл помістили в кулясті глечики місцевого виробництва. Рештки маленької дитини з обсидіановим ножем у черепі поклали під тарілку, повідомляє національний інститут антропології та історії Мексики.