Ukrainians news about Історія

Японські археологи зафіксували підземну аномалію поблизу західного кладовища в Гізі, де традиційно ховали представників еліти та родичів фараонів. Дослідники виявили L-подібну структуру завдовжки понад 10 м, що залягає на глибині близько 2 м. Раніше цю частину плато майже не досліджували через відсутність видимих залишків споруд, повідомляє Yаhоо. Учені застосували георадар і метод електричної томографії, що дозволило виявити також глибшу аномалію на рівні 4-10 м нижче поверхні. Зафіксовані показники свідчать про високу електричну опірність, що може означати наявність повітряних порожнин або іншого матеріалу, не схожого на пісок, яким оточена зона. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Папірус відкрив таємницю піраміди Хеопса Дослідники не відкидають, що виявлена структура є частиною невідомого раніше поховального комплексу. Не виключено, що вона веде до гробниці, яка ще не була задокументована. "Можливо, це був вхід до глибшої структури. Ми вважаємо, що безперервність неглибокої структури та глибокої великої структури є важливою. За результатами дослідження ми не можемо визначити матеріал, що спричиняє аномалію, але це може бути велика підземна археологічна структура" - йдеться у публікації. У Єгипті археологи знайшли велике поховання із 250 саркофагів із муміями, а також схованку з бронзовими статуями. Знахідка розташована в некрополі Саккара неподалік Каїра. Мумії добре збереглися.

Сторожовий корабель Чорноморського Флоту СКР-112 підняв український прапор і перейшов на бік ВМС України 21 липня 1992 року. Здійснив рейд з Криму до Одеси, переслідуваний чотирма кораблями і двома літаками. Командував сторожовиком капітан-лейтенант Сергій Настенко. Свій вчинок команда з 80 чоловік пояснила неможливістю подальшого проходження служби. Моряки терпіли постійні утиски та приниження від командування флоту через присягу на вірність народу України. Також незрозумілим було питання поділу флоту між Росією і Україною. За спогадами учасників події, переслідування СКР-112 іншими кораблями розпочалося одразу після виходу з озера Донузлав та тривало понад 8 годин. Зі штабу ЧФ прийшов наказ будь-що зупинити та повернути бунтівний корабель на місце базування, натомість акцію підтримав командувач Військово-Морськими силами України контр-адмірал Борис Кожин. Він зателефонував до штабу з проханням дозволити кораблю йти в Одесу, на що отримав відмову та погрозу застосувати зброю. З обох сторін у небо було піднято декілька літаків. Щоб зупинити український корабель застосували артустановку АК-230, однак у корпус не цілили. Команда СКР-112 на провокації не відповідала. Уже після першої години дня до супроводу корабля приєднався прикордонний катер України. Тоді ж з Одеси назустріч вийшли прикордонні кораблі та вилетів винищувач Су-27. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російська ракета влучила в український корабель О 17:00 українське судно наздогнали корабель ЧФ "Разітєльний" та ракетний катер РК-260, які почали небезпечне зближення для висадження групи захоплення, однак спроби виявилися марними через вдале маневрування сторожовика. На ньому була піднята бойова тривога. Згодом командування кораблів домовилося про переговори, які, з дозволу штабу, завершилися зупинкою переслідування. Уже о 18:50 СКР-112 прибув до кінцевого пункту призначення. СКР-112 став першим бойовим кораблем ВМС України. Уже 1997 року, попри пропозиції громадськості перетворити його на музей Військово-Морських сил, за наказом Міноборони корабель було порізано на брухт. Після розвалу СРСР у Києві не знали, що робити з Чорноморським флотом. Головний штаб ВМС Росії зміг схилити на свою сторону більшість особового складу флоту. Командувач флоту Ігор Касатонов віддав розпорядження не давати присяги на вірність народу України, допоки керівництво держав не домовиться остаточно, кому належить ЧФ.

Археологи виявили стародавнє поселення, яке дає можливість зазирнути в повсякденне життя та промисловість майже 2000-річної давності. Місце розкопок, яке дослідили перед початком будівництва житлового проєкту, займає площу менш як гектар. Розкопки поблизу Фордінгбріджа виявили понад 2000 археологічних об'єктів, включаючи щонайменше 15 великих круглих будинків, кожен з яких мав діаметр близько 13 м, пише Неrіtаgе Dаіly. Як зазначають вчені, те що фундаменти будівель перекривали один одного, свідчать про те, що цю територію постійно заселяли, і з часом вона зазнавала структурних змін. На ранніх етапах існування поселення переважала побутова діяльність, про що свідчать знахідки, пов'язані з переробленням зернових та виробництвом тканини. Вчені відзначили виявлення численних фрагментів жорна та рідкісного цілого жорна з зеленого пісковику, ймовірно, привезеного з кар'єру в Сассексі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виявили найдавнішу круглу споруду Великої Британії Руф Шаффері, фахівчиня з каменю, наголосила на важливості жорна, яке, очевидно, інтенсивно використовувалося, перш ніж його навмисно поховали догори дном у ямі. Пізніші етапи заселення, що датуються середньою та пізньою римською епохами, свідчать про зміну призначення поселення. Ознаки дрібної промислової діяльності, такі як відходи металообробки, обпалений кремінь, бракована кераміка та змінена під впливом тепла глина, свідчать про те, що це місце перетворилося на місцевий виробничий центр. Це відкриття демонструє те, як сільські громади адаптувалися з часом, не тільки забезпечуючи себе, але й беручи участь у ширших економічних мережах. Аналіз артефактів триває, і очікується, що знахідки розширять історичні відомості про трансформацію сільської місцевості Британії в римську епоху. У Швеції археологи знайшли два древні мечі вікінгів всередині кам'яної поховальної камери. Зброю ніхто не чіпав протягом 1200 років, тож знахідка може багато розповісти про життя людей, які жили тут у ті часи. Мечі виявили у провінції Вестманланд на великій похоронній ділянці, де розташовані понад 100 поховань. Останні датують періодом між 600 та 1 тис. роками нашої ери.

В Азербайджані археологи знайшли стародавній курган віком майже 3800 років. Це відкриття дає змогу краще зрозуміти поховальні обряди населення бронзового віку в регіоні. Дослідження проводили на рівнині Джейранчол, де місцеві мешканці називають одне з місць "Йовсанлідере". Там було виявлено добре збережений курган, що, ймовірно, відображає уявлення давніх людей про смерть та загробне життя, повідомляє Неrіtаgе Dаіly. Керував розкопками керівник Інституту археології та антропології доктор Шаміль Наджафов. За його словами, курган мав ширину 28 м і висоту 2 м. Усередині розміщувалась камера, поділена на три окремі частини. В одній із секцій археологи знайшли останки воїна з озброєнням та спорядженням. В іншій був посуд, а третю залишили порожньою. Вчені припускають, що така структура могла мати ритуальне значення і символізувати шлях душі до потойбічного світу. Загиблий чоловік, імовірно заввишки понад 2 м, лежав у напівзігнутій позі. У руках він тримав бронзовий чотиризубий наконечник списа, що є надзвичайною рідкістю для тієї епохи. Серед знайденого також були бронзові кільця на щиколотках, обсидіанові інструменти, різьблені глечики, а також намистини. Деякі посудини містили залишки вареного м'яса ймовірно, це були кістки кози, коня, кабана й корови. Дослідники вважають це ритуальними жертвоприношеннями для посмертного життя. Поховальна камера була вкрита 14 вапняковими плитами, кожна вагою близько 1 т. У верхній частині кургану археологи знайшли кам'яну фігуру бика. Це свідчить про церемоніальне значення місця поховання. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Азербайджані виявили курган вождя Усі знайдені об'єкти були ретельно задокументовані, а деякі з них були відреставровані безпосередньо на розкопках. Наступним кроком стане радіовуглецеве датування та аналіз металів, аби точніше визначити походження артефактів. На думку дослідників, поховання засвідчує, що для давніх культур смерть не була лише фіналом. Її сприймали як перехід до іншої реальності. Завдяки такому відкриттю можна краще зрозуміти світогляд і релігійні уявлення людей, які жили тисячі років тому. У Швеції археологи знайшли два древні мечі вікінгів всередині кам'яної поховальної камери. Зброю ніхто не чіпав протягом 1200 років, тож знахідка може багато розповісти про життя людей, які жили тут у ті часи. Мечі виявили у провінції Вестманланд на великій похоронній ділянці, де розташовані понад 100 поховань. Останні датують періодом між 600 та 1 тис. роками нашої ери.

19 липня 1945 року в московській Бутирській в'язниці помер священник та колишній президент Карпатської України Августин Волошин. Витримав вісім допитів чекістів. Іще в березні 1939-го, після окупації Закарпаття угорськими військами, Волошин емігрував разом з українським урядом до Чехословаччини. Почав жити в Празі. Викладав педагогіку в приватному Українському вільному університеті, став деканом факультету, а згодом ректором навчального закладу. Після окупації Чехословаччини гітлерівськими військами, заклад підпорядкували ректорові німецького Карлового університету. Волошин поринув у наукову роботу. У травні 1945 року на територію Чехословаччини увійшли радянські війська. Новий ректор університету Андрій Яковлів наполягав на переїзді закладу до Німеччини, але Августин Волошин вирішив залишитись у Празі та спробувати знайти спільну мову із радянською владою. Очолив відділ університету. Невдовзі у двері його будинку постукали спецслужби СМЕРШу. Вченого заарештували без жодних пояснень та насильно вивезли до Москви. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Все-таки ті люди не скавуліли й не склали зброю" - як проголошували Карпатську Україну 22 травня розпочалися багатогодинні допити з фізичними та психологічними тортурами. Волошину закидали ворожу діяльність проти СРСР, співпрацю із німцями та націоналізм. Слова, що заарештований несправедливо, адже є громадянином зовсім іншої держави, не допомогли. Після знущань Волошин "визнав", що "під впливом націоналістів і агентів Берліна скотився і проводив націоналістичну антирадянську діяльність". 19 липня 71-річному чоловікові стало зле. Того ж дня помер у тюремній лікарні. За офіційною версією, від паралічу серця. Утім, не виключали й умисне вбивство ще 11 липня, адже його ім'я мало велику вагу та вплив серед українців Закарпаття. Раніше, 29 червня 1945 року, Чехословаччина та СРСР підписали договір, за яким край приєднали до УРСР. Радянська влада прагнула уникнути будь-яких проблем. Августина Волошина реабілітували лише 1991-го, а за 11 років президент України Леонід Кучма підписав указ про надання діячеві звання Героя України посмертно, з врученням ордена Держави. У ніч на 14 березня 1939-го на територію Закарпаття зайшли війська Угорщини. Вони отримали підтримку канцлера Німеччини Адольфа Гітлера. Захотіли підпорядкувати собі новостворене державне утворення з центром у місті Хуст Карпатську Україну. Того ж дня прем'єр уряду Карпатської України Августин Волошин проголосив самостійність Закарпаття. На його захист стало військове формування "Карпатська Січ". До нього входили не лише місцеві чоловіки. Були приїжджі із Галичини та української діаспори.

Італійські археологи знайшли залишки давньогрецького судна біля узбережжя Сицилії. Судно затонуло понад 2 тис. років тому й збереглося частково під піском і камінням. Знахідка датується VІV століттями до нашої ери. Судно виявили на глибині 6 метрів у морі поблизу сицилійського міста Санта-Марія-дель-Фокалло, повідомляє АNSА. Серед знайдених предметів - уламки дерев'яної конструкції, щогла, чорнофігурна кераміка, глечик для мазі з написом грецького слова Nаu (що означає "судно"), а також частина корабельного каната, що збереглася у винятковому стані. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Археологи могли знайти затонулий корабель славетного капітана Археологи підкреслили, що рештки були приховані під товщею морського піску та каменів, але добре збереглися завдяки умовам на дні. За їхніми словами, підводні дослідження тривали з травня по червень. Вони проводилися методом прямого огляду й фотограмметрії, що дозволило створити детальну тривимірну модель затонулого судна. У Хорватії археологи ідентифікували рештки затонулого корабля. Він є найдавнішим затонулим в Адріатичному морі. Його виявили на дні біля острова Іловик. Кораблем виявилося торгове судно, яке затонуло понад 2 тис. років тому.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Уперше в історії українська культурна спадщина представлена в одному з головних музеїв світу. Шаблю гетьмана Івана Мазепи кінця ХVІІ століття експонуватимуть у Королівській зброярні (Тhе Rоyаl Аrmоurіеs) з 18 липня по 3 серпня 2025 року. На відкриття експозиції завітав британський актор, письменник і друг України сер Стівен Фрай. Організаторами проєкту стали громадська організація UКRАІNЕ WОW разом із музеєм Тhе Rоyаl Аrmоurіеs та Чернігівським обласним історичним музеєм імені Василя Тарновського. "Ми горді представити унікальний історичний артефакт в одному з найстаріших музеїв світу. Така подія - можливість знову і знову говорити про українську культуру та спадщину, видатних постатей минулого. Століттями Росія намагалася спаплюжити ім'я гетьмана Мазепи. Сьогодні він отримає заслужене визнання: як герой, котрий боровся за суверенітет країни та її свободу. Ми дякуємо Сполученому королівству, Лондонському Тауеру та музею Тhе Rоyаl Аrmоurіеs за підтримку ініціативи", - кажуть співзасновниці UКRАІNЕ WОW Ярослава Гресь та Юлія Соловей. "Шабля гетьмана Мазепи - унікальний зразок українського зброярства кінця ХVІІ століття, створений під впливом східних культур. Сьогодні це частина спадщини, яку ми зберігаємо під час війни. Наш музей постраждав від російських обстрілів у 2022 році, і загроза для культурної спадщини досі лишається. Завдяки підтримці, зокрема іноземних партнерів, ми маємо змогу не лише зберігати, а й показувати світові, що саме захищає Україна", - сказав директор Чернігівського обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського Максим Блакитний. Проєкт реалізований за підтримки Міністерства закордонних справ України, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Чернігівської обласної державної адміністрації. "Експонування шаблі гетьмана Івана Мазепи в Лондонському Тауері - це промовистий жест, що повертає Україні її голос та вагоме місце в історії Європи. Ця шабля символізує визначальну роль українського війська в історії Європи, і це дуже актуально сьогодні. Вона підкреслює український фактор в історії славетних перемог європейського минулого. Це про силу українського воїна, силу української зброї та звитяги протягом століть. Важливе також відновлення слави гетьмана Івана Мазепи - видатного державника, дипломата та мецената, який уособлює боротьбу України за гідність, свободу та незалежність. У час геноцидної російської агресії представлення української реліквії у серці Великої Британії - це акт памʼяті і водночас акт майбутнього. Ми дбаємо про те, щоби світ знав, бачив і розумів Україну такою, якою вона є: державою з величною історією та багатою культурою", - наголосив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. "Іван Мазепа, якого мало памʼятають зараз у Європі, був колись, з легкої руки Вольтера та Байрона, неймовірно впізнаваним та популярним персонажем - символом нерозсудливої пристрасті та авантюризму, героєм поем, картин та навіть циркових вистав. Я сподіваюсь, що показ шаблі Мазепи в лондонському Тауері стане приводом для британців не лише згадати про нього, а й познайомитися зі справжнім гетьманом - постаттю значно глибшою та багатограннішою: державником, тонким політиком, патроном мистецтв та освіти, справжнім європейцем своєї доби. Мазепа в цьому сенсі - гарний символ нашої країни. У ньому є глибина, яка варта того, щоб бути відкритою", - сказала перша заступниця міністра культури та стратегічних комунікацій України Галина Григоренко. Королівська зброярня (Тhе Rоyаl Аrmоurіеs) - один із найстаріших музеїв у світі. Він зберігає національну колекцію зброї та обладунків, яка формувалася понад 700 років. Багато з її експонатів представлені в Лондонському Тауері - об'єкті світової спадщини ЮНЕСКО, яким опікується організація Ніstоrіс Rоyаl Раlасеs і який щороку відвідують понад 3 мільйони людей. Шабля Мазепи з музею Чернігова представлена в Білій вежі - найстарішій частині Лондонського Тауера, що закладена Вільгельмом Завойовником в ХІ столітті. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Усик-Дюбуа: хто буде битися в андеркарді "Експонування шаблі Мазепи - це рідкісна нагода побачити історичний артефакт, пов'язаний з одним із головних державників та воїнів України, якого добре знали і в Європі. Шабля Мазепи набула символічного значення, коли чемпіон світу з боксу у надважкій вазі Олександр Усик підняв її над головою на рингу після своєї перемоги над Тайсоном Ф'юрі у 2024 році. Це демонструє, яку силу можуть мати предмети у формуванні національної ідентичності та стійкості. Для нас велика честь представляти цю реліквію поряд із колекцією Королівської зброярні у Лондонському Тауері напередодні бою Усика проти Денієла Дюбуа за захист титулу чемпіона світу, який відбудеться 19 липня", - зазначив Нат Едвардс, генеральний директор Тhе Rоyаl Аrmоurіеs. "Чудова виставка, що демонструє історичну шаблю Івана Мазепи в Лондонському Тауері, є рідкісною нагодою побачити цей потужний символ української спадщини. Такі культурні обміни зміцнюють зв'язки між нашими народами, як це вже продемонстровано в сторічному партнерстві між Великою Британією та Україною, і нагадують нам, чому ми маємо продовжувати підтримувати суверенітет і незалежність України", - сказав міністр креативних індустрій, мистецтв і туризму Великої Британії Кріс Браянт. Матеріали для виставки допомагали створювати історики Сергій Плохій та Олексій Сокирко. Вони розкривають постать Мазепи як воїна, дипломата та мецената. Образ гетьмана надихав Віктора Гюго, Джорджа Байрона, Ежена Делакруа, Теодора Жеріко, Ференца Ліста та багатьох інших видатних митців, які присвячували йому свої твори. Ukrаіnе WОW - громадська організація, заснована Ярославою Гресь та Юлією Соловей. Вона популяризує українську культуру на світовій арені, а також усередині самої країни. Її завдання - об'єднувати людей довкола українських wоw, пов'язуючи історію та новітні технології, видатних діячів минулого й топові імена сучасності. Після перемоги над Тайсоном Ф'юрі в Саудівській Аравії володар титулів WВА, WВО, WВС та ІВО в надважкій вазі Олександр Усик підняв над головою оригінальну шаблю гетьмана Івана Мазепи. Після бою Усика та Ф'юрі унікальний артефакт побачили мільйони глядачів в усьому світі. Таким чином спортсмен нагадав про видатного гетьмана, який ще триста років тому боровся за свободу України від російських загарбників.

Збройний виступ солдатів полку імені гетьмана Павла Полуботка розпочався в ніч на 18 липня 1917 року в Києві. Вояки прагнули проголосити незалежність України. Одним із приводів до повстання став компроміс між Центральною Радою та Тимчасовим урядом Росії, відомий як Другий універсал. Рушійну силу склали новобранці, які базувалися у селищі Грушки в передмісті столиці. Вони потерпали від нестачі продовольства, медикаментів, одягу. Тоді проходила українізація армії і чоловіки вимагали визнати їх 2-м Українським полком імені Павла Полуботка, але росіяни одразу хотіли відправити їх на фронт. На переговорах між представниками уряду і полуботківцями 17 липня не було досягнуто жодного компромісу. Тоді представники Центральної Ради заявили, що не потребують підтримки полуботківців, адже очікують прибуття з фронту 1,5 млн вірних солдатів. Домоглися прийняття 1-м Українським полком імені Богдана Хмельницького спеціальної ухвали, яка постановила, що полк "не вважає полуботківців за своїх братів, відмовляє їм у допомозі і радить негайно виконати наказ - вирушити на фронт". Тоді полуботківці розробили план виступу, який передбачав зайняття усі важливих військових та цивільних об'єктів Києва, зокрема банку, скарбниці, базарів, мостів, товарних станцій. Також вояки видали маніфест у якому заявили, що не бажають мати свободи лише на папері й приступають до встановлення порядку в Україні, визнають Центральну Раду, але виганяють зрадників і "кацапів" без її відома. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Корпус Павла Скоропадського придушив повстання на Вінниччині Полуботківці розійшлися містом, займали установи, встановлювали караули, деякі з них чинили великі погроми. Повстанці заарештували навіть військового коменданта Києва, якого натомість швидко звільнили. Колони із українськими прапорами рушили до Будинку Центральної Ради, військові висували гасла негайного проголошення незалежності України, через що підбурювачем виступу називали самостійника Миколу Міхновського. Реакція політиків була миттєвою. Вони скликали засідання уряду - Генерального Секретаріату і Українського генерального військового комітету, після чого домоглися зміни караулів полуботківців солдатами полку Богдана Хмельницького. Тоді ж було вирішено відновити порушений порядок. Полуботківців роззброювали та арештовували. Уже 20 липня, після сутичок у Грушках, вони погодилися скласти зброю. За добу Центральна Рада визнала 2-й Український козацький полк імені Павла Полуботка окремою військовою частиною. Більшість солдатів майже одразу відправили на Румунський фронт, де у жорстоких боях вони зазнали великих утрат - від полку залишилось 5 чоловік. На фронт був відправлений і Микола Міхновський. 19 березня 1917 року в Києві пройшла 100-тисячна демонстрація українців. Люди вийшли з гаслами "Автономію Україні", "Вільна Україна у вільній Росії", "Хай живе вільна Україна з гетьманом на чолі". Учасники мітингу зібралися на бульварі Тараса Шевченка та на Володимирській вул. біля університету. Люди несли транспаранти, портрети Тараса Шевченка та синьо-жовті прапори.

Під товщею льоду Східної Антарктиди вчені виявили ландшафт, якому понад 30 млн років. Ці давні ділянки збереглися незмінними з часів, коли льодовикового щита ще не існувало. Науковці встановили, що давні річкові системи ще десятки мільйонів років тому вирівняли частину території, яка згодом опинилася під льодом. Ці геологічні утворення пролягли уздовж антарктичного узбережжя приблизно на 3500 км. Їхній вік оцінили у межах від 80 до 34 млн років. Дослідження було опубліковано в журналі Nаturе Gеоsсіеnсе, на нього посилається видання Lіvе Sсіеnсе. Геофізик із Ньюкаслського університету та один з авторів роботи Ніл Росс зазначив, що наукова спільнота вже давно здогадувалася про існування таких рівнин під кригою. "Ми давно були заінтриговані і спантеличені фрагментами свідчень існування "рівних" ландшафтів під Антарктичним крижаним щитом. Це дослідження об'єднує фрагменти даних, щоб скласти загальну картину: як утворилися ці стародавні поверхні, якою є їхня роль у визначенні сучасного руху льоду і яким є їхній можливий вплив на еволюцію Східно-Антарктичного крижаного щита в умовах глобального потепління", - сказав Росс. Дослідники проаналізували радіолокаційні дані з чотирьох окремих проєктів, що дозволило створити точну карту рельєфу підлідної поверхні. Полярний геофізик Гай Паксман із Даремського університету пояснив, що дивовижно рівні ділянки виявлялися фактично в кожному регіоні, який вони аналізували. За його словами, "виявлені нами рівні поверхні збереглися відносно недоторканими понад 30 млн років, що свідчить про те, що частини крижаного щита зберегли ландшафт, а не зруйнували його". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Антарктиді не вистачає морського льоду розміром з Аргентину - СNN Учені вважають, що плоскі тераси виникли вже після розпаду Гондвани, коли Антарктида відокремилася від інших континентів. На цих рівнинах рух льоду дуже повільний, тоді як у западинах між ними значно швидший. Імовірно, глибокі жолоби виникли через потоки талої води, які проходили природними заглибленнями в період формування льодовика. Це відкриття має практичне значення. Знання про підлідні структури допоможуть краще передбачити, як змінюватиметься крижаний щит у разі глобального потепління. "Така інформація, як форма і геологія нещодавно картованих поверхонь, допоможе нам краще зрозуміти, як рухається лід на краю Східної Антарктиди. Це, своєю чергою, допоможе легше прогнозувати, як Східно-Антарктичний крижаний щит може вплинути на рівень моря за різних рівнів потепління клімату в майбутньому", - підкреслив Паксман. Танення льоду в Гренландії спричинило підвищення рівня води у світі на 1,2 см. Крижаний щит Гренландії втратив близько 4700 гігатонн льоду з початку вимірювань у квітні 2002 року. Цього достатньо, щоб занурити США на 0,5 м під воду.

Археологи в столиці Норвегії виявили близько 3 тис. середньовічних артефактів під час розкопок у портовій зоні Бйорвіка. Знахідки, здебільшого зі шкіри, проливають світло на повсякденне життя мешканців стародавнього Осло, пише Неrіtаgе Dаіly. Фахівці знайшли велику кількість взуття - від коротких черевиків до високих чобіт, прикрашених вишуканими орнаментами. Взуття зберегло сліди тривалого користування. На шкірі видно зморшки, а підошви в багатьох місцях були лагоджені. Це свідчить про турботливе ставлення до речей, їхню практичність і цінність у повсякденному вжитку. Крім взуття, дослідники натрапили на більш ніж 20 фрагментів шкіряних сумок, виконаних у різних стилях і розмірах. У середньовічних норвежців не було кишень в одязі, тому вони носили речі в сумках на ременях або прикріплених до поясу. Це свідчить про продуману організацію побуту. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Древню стрілу знайшли у льодовику Серед інших знахідок - піхви для ножів та мечів. Їхня присутність підкреслює значущість особистої зброї для мешканців тогочасного міста. Археологи припускають, що більшість предметів походять із давніх звалищ біля річки Альна. Саме сезонні підтоплення протягом століть могли переміщувати ці речі, зберігаючи їх у шарах ґрунту. Особливо вразила дослідників велика кількість дитячого взуття - понад 40 маленьких черевиків. Деякі були розміром із сучасний 22-й і, ймовірно, належали малюкам до 1 року. Як і доросле взуття, ці черевики зношувались, ремонтувались і використовувались повторно. Учені зазначають, що частину артефактів могли викинути біля річки ще кілька століть тому, а потрапили вони на місце розкопок значно пізніше можливо, в період з 1500-х до 1700-х років. Відкриття дозволяє краще зрозуміти побутові звички міщан тогочасного Осло та показує, як природа мимоволі зберегла свідчення минулого. Монети знайшли при проведенні археологічних розкопок в околицях Біскупця, на території Вармінсько-Мазурського воєводства. Перші дві монети виявили аматори за допомогою металошукачів. Про знахідку вони повідомили місцевій владі. Розкопками зайнялись археологи з Острудського музею. Вони знайшли 118 срібних динаріїв ІХ ст. Монети належать до періоду Людовика Благочестивого. Раніше динарії Каролінгів у Східній Європі не знаходили. Учені не можуть пояснити, як такий скарб з'явився в Польщі. У ті часи в землях, населених пруськими племенами, переважали арабські монети.

Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" набув чинності 16 липня 2019 року. Підтвердив норму Конституції України про єдину державну мову в Україні, нею зобов'язаний володіти кожен громадянин. Задля забезпечення виконання норм документа створили Національну комісію зі стандартів державної мови та секретаріат уповноваженого із захисту державної мови. Українська стала обов'язковою в усіх сферах публічного життя. Закон зобов'язав користуватися українською при виконанні службових обов'язків чиновників, військовослужбовців, правоохоронців, прокурорів, адвокатів і нотаріусів, освітян та медпрацівників. За порушення передбачили штрафи - від 3,4 до 6,8 тис. грн. Державною мовою зобов'язані користуватися в діловодстві, сфері культури, рекламі, під час проведення спортивних заходів, у написах і повідомленнях у транспорті, під час обслуговування пасажирів, на вивісках та дорожніх знаках, у науці разом з англійською. Більшість положень мовного закону набули чинності протягом двох років. З 16 липня 2021-го держслужбовці мали почати складати іспити на знання мови, які розробила Національна комісія зі стандартів державної мови. Відтепер не менш як половина книг, які надрукував видавець упродовж року, має бути українською мовою. Не менш ніж 50% назв книг у книгарнях державною. Використання української мови стане обов'язковим у фільмах і серіалах на телебаченні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Не дамо продати мову": під Радою мітингувальники побилися з правоохоронцями "Підтримка законопроєкту багатьма депутатами, спікером, членами уряду і президентом дозволили по максимуму закласти в документ ті норми, які ми хотіли. Навіть компромісні зміни, які внесли в другому читанні, не вважаю недоліками. Вони стосувалися відтермінування деяких норм на рік-два-п'ять. Це дозволяє підготуватися до змін", - вважає співкоординатор руху "Простір свободи" Тарас Шамайда. Найслабшими вважає норми про телебачення. "Збільшення квот відклали на 2024 рік. Власники телеканалів переважно любителі російської мови. Щоб вони чинили менший опір, то мусили йти їм на поступки. Це було потрібно, щоб мати потрібну кількість голосів. Дозволили мати 25 відсотків російськомовних програм. Це тяжко проконтролювати. Бо ведучий може говорити українською, а гості російською. Задумана вона, як українськомовна, а виходить майже повністю іншомовна. Телебачення як чинник об'єднання суспільства має бути повністю українськомовним", - переконаний Тарас Шамайда. 25 квітня 2019 року парламент підтримав у другому читанні та вцілому законопроєкт про забезпечення функціонування української мови як державної. За проголосували 278 народних депутатів. Ще двоє парламентарів повідомили, що їхні картки не спрацювали. Після ухвалення рішення парламент виконав державний гімн. На історичне пленарне засідання приїхали третій президент Віктор Ющенко та патріарх Філарет.

16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила "Декларацію про державний суверенітет". Вона стала одним із ключових державницьких актів того часу. За основу Декларації взяли проєкт депутата-народорадівця Сергія Головатого і Президії Верховної Ради. Перед тим обговорювали аж 12 проєктів, які відкидали. За остаточну редакцію проголосували 355 народних депутатів, проти чотири, один утримався. Декларація проголосила державний суверенітет України як "верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх стосунках". У документі вперше в новітній національній історії, у контексті офіційної назви держави, вжили слово "Україна". Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення. Народ ставав єдиним джерелом державної влади, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені. Водночас держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Документ декларував необхідність побудови правової держави. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 30 років тому почала працювати Верховна Рада У Декларації також проголошувалося, що Україна має своє громадянство, економічну самостійність, а також самостійність у вирішенні питань науки та освіти, культурного й духовного розвитку. Декларувався статус нейтральної, позаблокової та без'ядерної держави. День проголошення Декларації оголосили святковим і вихідним. Хоч спочатку їй і не надали статусу конституційного акта, все ж до Конституції УРСР внесли статті, що проголошували верховенство українських законів над союзними. Це стало важливим кроком для справжньої реалізації документа. Декларація про державний суверенітет стала актом відновлення державницьких прагнень українців через 70 років після доби Української революції 1917-1921 років. Перша річниця її прийняття супроводжувалася урочистими мітингами й великими демонстраціями у багатьох регіонах. За кожне положення декларації проходили словесні бої у сесійній залі парламенту. Проте події, які сколихнули Радянський Союз, вказували на невідворотність змін. Комуністи, які складали більшість у Раді, пішли на поступки демократичним силам. 11 липня 1990-го 244-ма голосами прийняли І розділ Декларації про "Самовизначення української нації". Вирішальні події відбулись 16 липня, коли 355 депутатів проголосували за прийняття історичного документа. За спогадами депутата Володимира Колінеця, демократичні сили того дня вимагали повного проголошення незалежності України. Голова засідання Іван Плющ розумів майбутню реакцію з Москви. Тому запевнив, що додавати даний пункт до декларації не варто, щоб не провалити її. Але пообіцяв записати його у постанові про набуття чинності Декларації. Так і сталося.

У місті Туам, що в Ірландії, стартували офіційні розкопки на території колишнього притулку для одиноких матерів та немовлят St Маry's. Саме тут, як припускають, можуть бути поховані останки близько 800 дітей, які загинули між 1925 і 1961 роками, повідомляє Тhе Guаrdіаn а ділянці розміром 5 тис. кв. м працюють фахівці з різних країн. Команду очолює колишній співробітник Міжнародного комітету Червоного Хреста Деніел МакСвіні. Процес ексгумації триватиме орієнтовно 2 роки. Метою є ідентифікація рештків за допомогою ДНК, щоб згодом передати їх родинам для гідного поховання. Такі притулки були поширеними у ХХ столітті в Ірландії. Їх створювали для жінок і дівчат, які завагітніли поза шлюбом, іноді після зґвалтувань. У багатьох випадках жінок змушували перебувати у цих установах примусово. У притулках матері часто виконували важку фізичну роботу без оплати, переважно в так званих "Пральнях Магдалини". Їм не надавали ні медичної, ні психологічної допомоги. Умови проживання були суворими, а контроль жорстким. Молодих матерів зазвичай розлучали з дітьми. Малюків могли віддавати на усиновлення без згоди жінок, іноді навіть за кордон. Смертність серед дітей у таких установах була надзвичайно високою. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчені відкопали римський горщик Один із таких закладів, St Маry's у Туамі, працював під наглядом католицького ордену Воn Sесоurs. Протягом років у ньому фіксували жахливі умови. Матерів та немовлят утримували окремо. Багато дітей гинули від інфекцій та виснаження. У деякі роки смертність сягала 34%. Як з'ясувалося пізніше, померлих таємно ховали, не попереджаючи родини. У 1975 році двоє місцевих хлопців виявили дитячі кістки під бетонною плитою, але ця знахідка залишилась без реакції влади. Лише у 2014 році дослідниця Кетрін Корлесс виявила 796 свідоцтв про смерть, не знайшовши жодного запису про поховання. Вона припустила, що рештки немовлят могли бути вкинуті до старого септика на території притулку. Після гучної публікації розслідування уряд створив спеціальну комісію для перевірки діяльності подібних закладів по всій країні. У 2021 році комісія оприлюднила фінальний звіт. У ньому вказано, що з 1922 по 1998 рік у таких установах загинуло приблизно 9 тис. дітей. Це удвічі більше за середній рівень дитячої смертності в країні. Того ж року тодішній прем'єр-міністр Ірландії Майкл Мартін публічно вибачився перед усіма постраждалими та їхніми родинами. Студенти-археологи Трініті-Сент-Девідського університету в Уельсі розпочали свою першу археологічну практику. Шукали середньовічні артефакти. Натомість знайшли давню кам'яну сокиру.

На стародавньому північному кордоні Римської імперії дослідники натрапили на взуття, яке міг носити лише велетень. Незвично великі розміри черевиків свідчать про те, що серед солдатів легіону могли бути справжні гіганти. Такі висновки зробила дослідниця взуття з Фонду Віндоланда Елізабет Грін. Вона викладає класичні науки в Університеті Західного Онтаріо, передає ІFLSсіеnсе. Форт Віндоланда, розташований поруч із залишками Адріанового валу, зберіг велику кількість артефактів, пов'язаних із прикордонною службою Риму. Лише взуття на цьому місці археологи виявили понад 5 тис. пар. Серед них є взуття як для військових, так і цивільних, а також сандалії, чоботи, дитячі туфлі. У новій серії знахідок налічується 32 пари черевиків, але вісім із них суттєво виділяються. Їхні підошви перевищують 30 см у довжину. Це приблизно відповідає сучасному 45 розміру. Найбільший екземпляр має 32,6 см, що дорівнює 49 розміру. Навіть із урахуванням природної усадки шкіри, ці туфлі залишаються дуже великими. "Навіть за максимальної усадки до 1 см ці розміри залишаються вражаючими", - підкреслила Грін. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вишукані фрески й система опалення - розкопали залишки давньоримського готелю Такі знахідки, за словами старшої археологині п'ятирічного проєкту Маgnа Рейчел Фрейм, викликають подив як у дослідників, так і у відвідувачів. Генеральний директор Фонду Віндоланда Ендрю Бірлі наголосив, що подібні артефакти надають важливу інформацію про відмінності між людьми, які служили на кордоні. "Це показує, що римське населення було далеко не однорідним, існували фізичні та культурні відмінності навіть серед солдатів", - зазначив Бірлі. За його словами, без таких речей, як знайдені черевики, дізнатися про це було б практично неможливо. В ізраїльському місті Ашкелон археологи розкопали залишки великої римської базиліки, побудованої орієнтовно 2 тис. років тому. Будівля мала головну залу ідві бічні частини. Залу оточували мармурові колони з капітелями, на яких зображено рослинний орнамент і римський орел. Неподалік від базиліки також розкопали невеликий театр - Одеон. Виявили монети й скульптури часів царя Ірода Великого. Скульптури зображали єгипетську богиню Ісіду й богиню перемоги Ніку.

У Туреччині археологи знову працюють на території фортеці Курул, де тривають розкопки, що проливають світло на минуле Понтійського царства. Очікується, що нинішній етап досліджень дозволить виявити нові важливі артефакти та доповнити розуміння культурної спадщини регіону, передає Аrkеоnеws. Розкопки проводяться з 2010 року під наглядом Міністерства культури і туризму Туреччини та за участі муніципалітету Орду. Зараз розпочався вже 16-й археологічний сезон. За цей час вчені виявили понад 5 тис. об'єктів, серед яких особливу увагу привертає статуя богині Кібели, датована ІІ ст. до н.е. Як зазначає керівник управління культури Орду Угур Топарлак цей об'єкт винятковий тим, що протягом тривалого періоду його займала одна цивілізація, що дає змогу простежити безперервність культурних шарів. Серед інших артефактів, знайдених раніше, - теракотові фігурки, які зображують молодого Діоніса, бога Пана, а також посуд у вигляді козла. Вчені вважають, що вони використовувалися під час релігійних ритуалів і вказують на культ Діоніса. Це пов'язують із особистістю царя Мітрідата VІ Євпатора, який правив Понтом у 12063 роках до нашої ери. Відомо, що він ототожнював себе з богом Діонісом, аби зміцнити свій політичний вплив і духовний авторитет. Існує напис, знайдений на острові Делос і датований 94/93 роком до нашої ери, де правителя названо "Мітрідатом Євпатором Діонісом". Цей напис сприймають як публічну декларацію царської влади й одночасно ідеологічний спротив зростаючому впливу Риму. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчені відновили рецепт давньоримського соусу за ДНК риб Професор Сулейман Юджел Шенюрт із Університету Газі зазначає, що поєднання образів Кібели та Діоніса є дуже рідкісним у північній Анатолії. Це підкреслює винятковість замку Курул у релігійному та політичному контексті тієї епохи. Фортеця, зведена понад 2300 років тому, розташована на вершині стрімкого пагорба в околицях Алтінорду, з якого відкривається вид на Чорне море. Споруда, ймовірно, виконувала функції оборонної споруди й одночасно була ритуальним осередком, пов'язаним із діонісійськими обрядами. З подальшим розвитком археологічних досліджень це місце продовжує відкривати нові аспекти духовного життя та політичної символіки в стародавній Анатолії. Замок Курул виступає як історичне свідчення глибокого переплетення культури, влади й віри. У грецькому місті Салоніки археологи знайшли давні артефакти. Понад 300 тис. монет, прикрас, мармурових статуй, амфор, олійних ламп і парфумерних ваз знайшли під час ремонту метро. Також виявили кам'яну дорогу Dесumаnus Махіmus, яка проходила через центр Салоніків у 6 ст. н.е. Відкопали залишки вілл, магазинів, майстерень і церкви.

Українських художників Михайла Бойчука, Василя Седляра, Івана Липківського та Івана Падалку розстріляли у тюрмі НКВД в Києві 13 липня 1937 року. Усі належали до школи бойчукістів. Вони заперечували прийнятий в СРСР соціалістичний реалізм, апелювали до світового та народного мистецтва. У відповідь отримували звинувачення у "спотворенні образів соціалістичної дійсності та радянських людей", формалізмі. У їхніх роботах вишукували яскраві українські національні мотиви, які називали куркульськими. Націоналізм бачили і в окремих проєктах - Василь Седляр підготував цикл ілюстрацій до "Кобзаря" Тараса Шевченка. Для арешту художників був потрібен лише привід, який і знайшли за часів Великого терору. Наприкінці 1926 року Бойчук разом із дружиною та учнями здійснили творчу подорож до Німеччини, Чехословаччини, Італї і Франції. Однак, за логікою чекістів, вони їздили для встановлення зв'язків з іноземними агентами. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шедеври послідовниця ховала в стіні: Показали роботи майстра "Розстріляного відродження" та його учнів Бойчука арештували 25 листопада 1936 року. На допитах із застосуванням тортур розпитували про знайомство з митрополитом Андреєм Шептицьким та багатьма іншими українськими діячами, факт чого підтвердив. Для затримання інших художників було достатньо належності до школи Бойчука й активної творчості. Усіх звинуватили в участі "в українській контрреволюційній націоналістичній організації, що прагнула відірвати Україну від СРСР" та призначили вищу міру покарання. Припускають, що тіла художників могли вивезти до Биківнянського лісу. Усі ж монументальні та "неправильні" твори бойчукістів було знищено. Так була ліквідована найяскравіша українська мистецька школа І половини ХХ ст. Лише 1957 року Військова колегія Верховного суду СРСР переглянула справу і дійшла висновку, що засуджених розстріляли безпідставно. В лютому 1958-го майже усіх, окрім Івана Липківського - сина митрополита Василя Липківського, було реабілітовано. Михайло Бойчук народився в селі Романівка - тепер Теребовлянський район на Тернопільщині 30 жовтня 1882 року. Після закінчення сільської школи переїхав до Львова, де навчався в малярській школі Юліана Панькевича. Там освоїв іконопис та книжкову мініатюру, познайомився з багатьма відомими художниками, митрополитом Андреєм Шептицьким, який допоміг йому навчатися у Європі. 1905 року закінчив Краківську академію мистецтв зі срібною медаллю і вступив до Мюнхенської королівської академії мистецтв. Служив в австрійській армії. Згодом жив у Парижі, де заснував власну школу художників-монументалістів. Повернувся до Львова. Із початком Першої світової війни та захопленням Галичини російськими військами, зазнав арешту та був засланий до міста Арзамас - тепер Нижньогородська область Росії. У добу революції став професором Української академії мистецтв у Києві та створив школу бойчукістів. За часів СРСР став одним із засновників Асоціації революційного мистецтва України. Виконував портрети кооперативних і державних діячів на повний зріст для Київського кооперативного інституту, розписував Селянський санаторій в Одесі, Червонозаводський театр у Харкові. 1936 року був звинувачений у "буржуазному націоналізмі й фашизмі". Дружину Бойчука, художницю Софію Нелепинську, розстріляють 11 грудня 1937 року.

13 липня 1991 року перед будівлею Московської райради Києва, нині в Голосіївському районі, підняли синьо-жовтий прапор. Він замайорів уперше над 14 районами столиці. Підняти синьо-жовтий прапор на флагштоку неподалік будівлі вирішив голова райради й виконкому Московського району, член Народного Руху Микола Бідзіля. Цього ж дня о 16:00 у палаці культури "Україна" мало відбутись урочисте зібрання до дня першої річниці проголошення Декларації про державний суверенітет 16 липня. Влада розпорядилася вивісити над райрадами прапори УРСР. Синьо-жовтий став своєрідною акцією протесту. На свято підняття прийшли депутати від Народного Руху, кілька сотень киян і гостей міста. Влада ж назвала Бідзілю націоналістом, а український прапор - бандерівським. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Міфи та історія - назвали 11 фактів про прапор України "На той час були ще СРСР і УРСР, діяли райкоми-обкоми-ЦК та інші коморгани, зокрема КДБ. І ми недовго перебували в ейфорії. Уже через тиждень наш прапор зі щогли зник, восьмиміліметровий багатожильний трос, яким підіймали та на якому закріплювали прапор, "перекусили". Ми підняли нове полотнище. Скоро й воно зникло. Потім третій прапор. Теж зник. Далі вже наші прапори ніхто не чіпав. Я жартував тоді, що синьо-жовтий прапор ніде не можна купити, тому й крадуть наш", - писав Микола Бідзіля для порталу "Закарпаття онлайн". Дещо більше ніж за місяць у Москві розпочався серпневий путч ДКНС. Московська райрада не підтримала заколотників. Комуністи виступали проти української національної символіки. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук 4 вересня 1991-го підтримав ідею прапора. Тоді депутати погодилися підняти над будинком парламенту синьо-жовтий прапор. Леонід Кравчук постановив використовувати його як національний прапор. 28 січня 1992 року Верховна Рада офіційно затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг.

Під час розкопок у Північній Франції археологи натрапили на голову жіночої фігурки, якій приблизно 27 тис. років. Вона належить до граветтської культури та вражає рівнем деталізації. Про знахідку повідомляє Аrkеоnеws із посиланням на дослідження на об'єкті Ам'єн-Ренанкур 1. На мініатюрній голівці, висотою всього 2,1 см, чітко прорізані очі, ніс і щоки. Погляд спрямований догори, що є рідкісним для подібних артефактів. За словами археолога Клемана Парі, ця скульптурка відзначається анатомічною точністю обличчя та складністю візерунка, який може бути або зачіскою, або головним убором. Він підкреслює, що це повністю вибивається із загальної стилістики граветтських статуеток, які зазвичай не мають голів або мають абстрактні риси. Задня частина голови прикрашена тонкими візерунками у вигляді сітки, вертикальних надрізів і виїмок. Дослідники вважають, що це може бути відтворенням коси, сітки або ритуального головного убору. Виготовлена фігурка з крейди - матеріалу, що легко кришиться, що свідчить про надзвичайну майстерність автора. Ймовірно, вона виконувала не просто естетичну функцію, а мала культурне чи релігійне значення. Археологічна зона Ам'єн-Ренанкур 1 вивчається з 2013 року. Вона розташована поруч із долинами річок Сель і Сомма. Тут знайшли понад 20 фігурок, створених здебільшого з м'якого каменю та слонової кістки. Але ця нова знахідка з крейди стала винятковою за технікою та рівнем деталізації. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли запечатаний склеп часів Середньовіччя Фахівці припускають, що артефакт виготовили місцеві мешканці, які жили тут у відносно м'який період останнього льодовикового циклу. Це підтверджує, що ця територія мала значення для художньої творчості та, можливо, для релігійних практик. На думку дослідників, ця знахідка може змінити сучасні уявлення про палеолітичні "Венери", які традиційно трактуються як безособові образи родючості. Натомість ця фігурка має індивідуальні риси, які можуть вказувати на конкретну особу або соціальну функцію. Візерунки на голові мають схожість з мотивами, що трапляються на інших доісторичних артефактах у Європі. Це може свідчити про широкі культурні зв'язки між давніми племенами. Наразі фігурка проходить консервацію, після чого її передадуть до експозиції Музею Пікардії в Ам'єні. У буддійському храмі Саймеджі, що в японській префектурі Сіґа, виявили невідомі раніше зображення святих. Знахідка змінює уявлення про історію храму.

З Великої Британії 12 липня 1776-го капітан Джеймс Кук на кораблі "Rеsоlutіоn" та "Dіsсоvеry" вирушив у третю навколосвітню подорож. Кораблі взяли курс до Тасманії, завданням було знайти прохід навколо Північної Америки. Джеймс Кук - найвідоміший на той час мореплавець світу. Відкрив багато островів і нових земель, його морські карти були найточнішими на той час і використовувалися ще сто років. Кук у експедицію взяв астрономів і натуралістів, художників і анатомів. 26 листопада експедиція висадилася на Гавайях, щоб полагодити судна. Кук прибув в самий розпал "Свята врожаю", присвяченого місцевим богам. Забобонні туземці, побачивши великі кораблі, вирішили, що до них з неба спустилися боги. Кук без зброї ходив серед гавайців, які вітали його як найвищого вождя. Час від часу аборигени крали металеві предмети. На ці дрібні крадіжки європейці не звертали уваги. Через два тижні, відпочивши і поповнивши запас продовольства, кораблі пішли на північ. Наприкінці року Кук повернувся на Гаваї. Кораблі потрапили в шторм і були потрощені. Поступово туземці зрозуміли, що перед ними прості смертні. Між ними стали виникати конфлікти. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пірат відкрив шлях до Гренландії Увечері 14 лютого 1779-го гавайці викрали найбільшого човна просто з корабля. Капітан Джеймс Кук особисто пішов до вождя забирати баркас. Розлючений Кук спробував взяти в заручники короля Гаваїв "алі-нуї Каланіопуу". Хотів обміняти його на всі вкрадені гавайцями речі. Проте на пляжі уже зібралися піддані. Коли Кук повернувся спиною чоловіки вдарили його по голові, а потім ножем. Ймовірно, його вбив молодий син вождя. За традицією, гавайці відокремлювали плоть від кісток високо шанованих людей. Потім кістки пов'язували разом і таємно ховали, щоб ніхто не зміг поглумитися над ними. Частини тіла Кука були поділені між високими вождями. Повертати рештки капітана морякам відмовилися. П'ять днів англійці гатили із гармат по поселенню. Лише тоді один з вождів повернув кисті рук, череп, передпліччя і кістки ніг капітана. У кошику для фруктів було 3 кг м'яса з його тіла. Останки капітана Джеймса Кука були зашиті в парусину і опущені в воду затоки. На наступний ранок англійці підняли вітрила і назавжди покинули острови. В Англію кораблі повернулися наступного року. Смерть Кука Англія відзначила загальною жалобою. Мореплавець Христофор Колумб використав місячне затемнення для залякування ямайських індіанців 29 лютого 1504-го. Воно тривало 45 хвилин. На острові Ямайка команда прожила рік. Аборигени спочатку приносили їм їжу та воду, але згодом перестали. Колумб вирішив залякати індіанців, використовуючи знання астрономії. Знав, що в ніч на 1 березня відбудеться повне місячне затемнення. Колумб сказав вождям індіанців, що його боги обурені поведінкою і незабаром продемонструють це. Коли місяць вночі зник - індіанці в жаху стали просити вибачення.

У Белізі археологи натрапили на гробницю першого царя стародавнього міста мая Караколь. Він правив у ІV столітті та започаткував династію, що проіснувала понад чотири століття. Про знахідку повідомив Г'юстонський університет археології, посилаючись на дані розкопок, передає Lіvе Sсіеnсе. Йдеться про поховання Те Кааб Чаака, чиє ім'я перекладається з мови мая як "Бог дощу з гілок дерев". Він зійшов на престол у 331 році, а його гробниця датується приблизно 350 роком. Захоронення розташоване в Північно-Східному Акрополі Караколя - на підвищенні поруч із центром міста. Цей комплекс використовували для царських осель і урочистих церемоній. Археологи знайшли в усипальні артефакти з нефриту, черепашок і кісток. Серед них була посмертна мозаїчна маска, трубчасте намисто, різьблені предмети та кераміка із зображенням майяського правителя з списом і підношеннями. Інша посудина прикрашена образом Ек Чуа - покровителя торгівлі. Останки царя свідчать, що його зріст сягав приблизно 1,7 м. На момент смерті він був похилого віку та не мав зубів. Те Кааб Чаак заснував династію, яка керувала містом протягом 460 років. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знайшли споруду давньої цивілізації, про яку досі ходять легенди У період розквіту Караколь був одним із найбільших міст мая, з населенням до 100 тис. осіб. Площа міста становила понад 177 км&suр2;. Воно мало складну інфраструктуру з дамбами, сільськогосподарськими терасами та монументальними спорудами. Однією з таких є піраміда Каана, яка досягає 43 м у висоту та досі залишається однією з найвищих будівель у Белізі. До 900 року Караколь занепав, як і багато інших майяських центрів. Мексиканські археологи в ацтекському місті Тлателолько виявили 36 поховань. Шість тіл помістили в кулясті глечики місцевого виробництва. Рештки маленької дитини з обсидіановим ножем у черепі поклали під тарілку, повідомляє національний інститут антропології та історії Мексики.