Search trend "24 серпня"

У серпні іноземні ЗМІ чи не щодня писали про складну ситуацію на Покровському напрямку через швидке просування росіян. Вони ставили питання, чому українське командування вирішило спрямувати ресурси на Курську операцію, а не на захист Покровська? Тисячі українців змушені були евакуюватися з міста через загрозу. Експерти в один голос прогнозували, що Покровськ буде взятий найближчим часом, і це відкриє ворота для подальшого наступу окупантів в напрямку Дніпра. Однак минув перший тиждень вересня, росіяни досі на відстані приблизно 10 км від Покровська, а головнокомандувач Олександр Сирський нещодавно запевнив, що у вересні українській армії вдалося стабілізувати ситуацію і "ворог не просунувся на жоден метр". Хоча не всі з цим погоджуються, адже просування ворогів все ж фіксується.   Еспресо розповість про історію боїв за Покровськ, що чекає на місто, чи зможуть ЗСУ втримати його і, чи не стануть бої за нього такими ж кривавими, як за Бахмут. Війна за Покровськ – це наслідок затримок постачання озброєння та взяття Авдіївки Фото: Ситуація на Покровському напрямку 1 серпня та 1 вересня - Dеер stаtе mар   Завдяки своєму стратегічному розташуванню, Покровськ завжди мав важливе значення. Адже це логістичний вузол, через який проходять транспортні артерії до Донецька, Костянтинівки, Краматорська та вглиб країни до Дніпра. Це місто, як і багато інших поселень Донбасу, дізналося, що таке війна ще у 2014 році. У квітні-травні проросійські сепаратисти намагалися взяти під контроль тодішній Красноармійськ, однак українські сили не дозволили цьому статися. З того часу місто стало надійним тилом української армії, опорним пунктом на західній Донеччині, куди з Дніпра по автошляху та залізничній колії через Павлоград рухалися війська та амуніція, які далі просувалися на Донбасі. З початку повномасштабної війни, Покровськ зазнавав декілька значних ракетних ударів, які призвели до руйнувань інфраструктури та смерті людей. Та попри це, місто було захищене численними українськими військами та десятками кілометрів до лінії зіткнення. Ситуація почала змінюватися від початку цього року, коли в лютому росіянам вдалося окупувати Авдіївку, згодом Очеретине та поступово рухатися в сторону Покровська. Це відбулося через проблеми із постачанням снарядів та іншого озброєння, адже американські союзники пів року не могли узгодити подальшого фінансування для України. Як наслідок, до серпня окупантам вдалося просунутися на 20 км, і коли в липні вони захопили селище Прогрес, фактично відтоді розпочалася війна за Покровськ. На початку серпня російські війська були вже за 18 км від Покровська, а в кінці місяця ця цифра скоротилася до 10 км. За оцінками Fоrbеs, місяць тому на Покровському напрямку росіяни мали перевагу у живій силі в як мінімум в чотири рази – понад 40 тис. окупантів проти 12 тис. українських військових. Згодом в Українському центрі оборонних стратегій назвали ще більшим число росіян – до 70 тис. осіб. Це призвело до зростання швидкості просування ворогів і цей напрям став найгарячішим (майже третина всіх бойових зіткнень). З деяких ділянок поля бою ЗСУ були змушені відступити, щоб не потрапити в оточення, відзначали в американському Інституті вивчення війни. Через несподівану Курську операцію ЗСУ, у більшості українських ЗМІ Покровський напрямок відійшов на другий план. Хоча у серпні ситуація там була дуже важкою, і про це писали чи не всі провідні іноземні ЗМІ. Для прикладу, декілька заголовків за серпень: "Російська армія наступає на Україну, попри вторгнення на Курськ" (Тhе Вlооmbеrg), "Українці охоче просуваються до Росії, але бояться, що це відбувається за рахунок сходу" (Тhе Wаshіngtоn Роst), "Росія наближається до ключового міста на сході України, попри вторгнення на Курщину" (Тhе Nеw Yоrk Тіmеs), "У той час, як Київ досягає успіхів у Курську, Росія завдає удару у відповідь на Донеччині" (Роlіtісо), "Російські війська наблизилися до ключового українського міста Покровська. Але втекти важко – навіть для тих, хто може собі це дозволити" (СNN), "Кремль близький до розгрому Покровська, життєво важливого українського міста" (Тhе Есоnоmіst) тощо. Суть всіх цих статей була одна – попри успіхи української армії на Курщині, росіяни не залишили спроб просунутися до Покровська, навпаки їх наступ лише посилився. Тому західні експерти побоювалися, що взяття Покровська – це "лише питання часу", даючи на це від кількох тижнів до кількох місяців.  Відзначимо, що на теперішній момент Покровськ та Мирноград із загальним офіційним числом населення у близько 100 тис. людей – останні великі міста північно-західної частини Донецької області. Звісно, що через російську агресію звідти почали масово виїжджати люди. Що більше, у серпні почалася примусова евакуація родин із дітьми. За місяць загалом виїхало понад 20 тис. людей. Станом на 6 серпня у Покровській громаді залишалося 35 тис. мешканців. 5 вересня евакуаційний потяг з Покровська скасували через безпекову ситуацію, тепер він курсує за 100 км на захід – з Павлограда, але вже у Дніпропетровській області. Наразі цивільне життя у місті фактично завмерло і Покровськ готується до можливих вуличних боїв. Як Україна намагається зупинити просування росіян до Покровська У кінці серпня українське військове командування переключило увагу з Курщини на Покровськ, що майже одразу принесло результати. Тоді повідомляли, що Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський декілька днів працював у бригадах, які тримають оборону на Покровському напрямку для вирішення питань посилення оборони. "Робота в штабах триває практично в цілодобовому режимі. Постійно доводиться приймати нестандартні рішення для зміцнення оборони та знищення наступаючого противника", - написав Сирський 29 серпня. А вже через тиждень Олександр Сирський в ексклюзивному інтерв'ю СNN заявив, що українські війська зуміли зупинити просування росіян на Покровськ. "За останні шість днів ворог не просунувся вперед і на метр в напрямку Покровська. Іншими словами, наша стратегія працює", — сказав він. Також президент України Володимир Зеленський почав регулярно говорити у своїх зверненнях про Покровський напрямок, підкреслюючи, що військові отримують все, що їм треба для відбиття російських атак. Зокрема, в інтерв’ю телеканалу NВС він сказав, що у якийсь момент через "дірки постачання", застосування зброї було 1 до 12, однак зараз вдалося цей дефіцит скоротити у відношенні 1 до 3. "Ситуація там в будь-якому випадку непроста. … Тому зараз я не хочу говорити завчасно. Коли там все стабілізується, дай Бог, тоді будемо розмовляти", - сказав Зеленський 7 вересня у інтерв’ю українським ЗМІ про ситуацію на Покровському напрямку, тобто визнавши, що ситуація досі не стабільна. Справді, не всі погодилися з тим, що росіян вдалося зупинити па підступах до Покровська. Командир роти 47-ї окремої механізованої бригади Микола Мельник 6 вересня емоційно повідомив: "якщо на Покровському напрямку стабілізація, то я балерина". "Росіяни продовжують просуватись. Як я і зазначав, росіяни не мають сил для одночасного наступу на Покровськ, Селидове і Курахівку, тому вони обрали один пріоритет і проламують нашу оборону. Із пріоритетних цілей росіяни мають Українськ і Гірник, потім Курахівка. Все доволі логічно, адже це дозволить оточити групу підрозділів, що тримають оборону між Невельським і р. Вовчою", - зазначив він. 6 вересня видання Fоrbеs вийшло з сенсаційним заголовком: "Українське підкріплення контратакує під Покровськом. Російський штурм міста поки що втрачає оберти". Американські журналісти написали, що Україна таки почала застосовувати свої резерви вздовж "останньої лінії окопів і укріплених міст за п’ять-шість миль від Покровська та його життєво важливих ліній постачання". "Не чекайте миттєвих кардинальних змін навколо Покровська. Наразі українські підкріплення — як мінімум бригада "Кара Даг" Нацгвардії та 12-та бригада "Азов" і 93-я механізована бригада армії — проводять невеликі контратаки, основним ефектом яких є уповільнення або невеликий відкат росіян", - відзначили у Fоrbеs, – "Та росіяни не можуть дозволити собі втрачати імпульс, бо кожен день, коли вони не просуваються, – це день, коли українці можуть окопатися та зміцнити свої позиції навколо Покровська напередодні майбутньої зими. Це має наслідки для всієї війни в Україні". Якщо глянути на дані аналітичного каналу Dеер stаtе mар, який щодня відстежує просування росіян, за останній тиждень на Покровському напрямку справді не видно великих й суттєвих змін, особливо в порівнянні з минулими тижнями. Однак у будь-якому випадку вони є, і вони не на нашу користь, тобто росіяни продовжують наступати, хоч справді українські сили змогли значно сповільнити окупантів. Що кажуть експерти про бої за Покровськ У більшості українські експерти відзначають, що найближчим часом російська армія за наявних ресурсів не зможе захопити Покровськ, однак вірогідність того, що окупанти впритул наблизяться до міста за кілька тижнів – є високою.  "На сьогодні всі оглядачі сходяться у думці, що ворог хоче просуватися на Покровськ, трасу Новогродівка - Гродівка, але там за останні дні просування є мінімальними. А це говорить про те, що підсилення ЗСУ пішло на цей напрямок. Але у будь-якому разі навіть при всіх оптимістичних показниках для РФ, навіть якщо всі зорі зійдуться на боці росіян, то просування до Покровська - ще місяць-два, що може бути кульмінацією всієї операції Росії, починаючи з жовтня 2022 року, коли почався штурм Авдіївки", - вважає директор інформаційно-консалтингової компанії Dеfеnsе Ехрrеss Сергій Згурець. Військовий експерт, співзасновник та виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло також зауважив, що наявних сил не вистачить росіянам для взяття Покровська, однак вони намагатимуться це зробити. "Загарбники й далі будуть накопичувати резерви. Я припускаю, що у них у цій наступальній кампанії не вистачить сил, щоб захопити Покровськ. Чи зможуть до нього підійти? Думаю, що це можливо. Чи зможуть десь проломити Селидове? Бо поки противник не вирішить питання з Селидовим, то не зможе рухатися на Покровськ, щоб не отримати флангового удару. Тому ще рано, як кажуть, "ставити хрест" на Покровську. Тут питання – чи згенерують росіяни достатню кількість сил та резервів?", - зауважив військовий експерт. Він відзначив, що ворог зараз перед великою дилемою, оскільки в них не вистачає сил на всі операції. Їм потрібно зберегти наявну лінію фронту, до того ж на Курщині треба якось локалізовувати український плацдарм, і для них важливо ще й продовжувати наступальні дії саме на Покровськ, щоб вирівнювати лінію фронту. "Бо інакше вся наступальна літня кампанія армії РФ буде зведена нанівець, а це понад 70 тис. вбитими й пораненими з боку росіян", - додав Дмитро Жмайло. Військовий експерт, полковник ЗСУ, речник Генерального штабу ЗСУ (2014-2017) Владислав Селезньов вважає, що Силам оборони треба протриматись два, максимум чотири тижні, щоб зламати наступ росіян. "Я сподіваюся, що генерал Буданов не помиляється, а значить до початку жовтня у ворога будуть вичерпані усі його ресурси, і він буде змушений брати оперативну паузу. Якщо це так, то фактично 2, максимум 4 тижні – цей проміжок часу треба протриматися нашим оборонцям не лише на Покровському напрямку, а й на деяких інших ділянках, де ворог останнім часом активізував свої зусилля. Зараз ми бачимо, що ворог на Покровському напрямку зупинив просування у бік цього населеного пункту, але посилює свої фланги для того, щоб не допустити прориву цієї ділянки фронту в рамках вже контрнаступальних дій українського війська. В будь-якому разі ситуація дуже динамічна", - сказав експерт. Військовий експерт, співголова громадської ініціативи "Права справа" Дмитро Снєгирьов зауважив, що основне завдання окупантів — взяти не тільки Покровськ, але й агломерації цих міст: Мирноград, Покровськ і Селидове, оскільки там зосереджені поклади коксівного вугілля. "Це великі промислові міста, і вирішуються одночасно декілька питань. … Зокрема й економічні – це поклади коксівного вугілля, найбільші в Європі. Це єдиний район, де Україна має можливість видобутку коксівного вугілля, необхідного для української металургії. Окупант прекрасно розуміє, що без коксівного вугілля будуть великі проблеми української металургії, в першу чергу, металургійних підприємств Дніпропетровської та Запорізької областей, що створює додаткові проблеми для української металургії, соціальне напруження на контрольованих ЗСУ територіях", - пояснив він. Ветеран російсько-української війни, колишній командир взводу батальйону "Айдар", очільник Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий вважає, якщо військові РФ підійдуть до Покровська — це не означатиме, що вони забрали місто. "Згадаємо Часів Яр, на околиці якого вороги вийшли 4 місяці тому. За цей час вони зуміли ціною великих втрат проповзти приблизно дві третини міста, третину досі утримують наші оборонці. До Торецька вороги вийшли понад місяць тому і вже місяць б’ються на східній околиці міста. Згадаємо Соледар, Бахмут та Авдіївку. Ми завжди були та лишаємось сильнішими в обороні в міській забудові, де кожний будинок та підвал є "природним" укріпленням. Бахмут росіяни брали 10 місяців і заплатили таку ціну, що після цієї піррової перемоги повстали вагнери. Значно меншу Авдіївку брали 4 місяці, і з такими втратами, що аж присутній там воєнкор з відчаю застрелився. Тепер перед росіянами Покровськ – з перспективою таких само довгих та виснажливих вуличних боїв. От тільки ресурс в окупантів уже трохи не той, що тоді… Зрештою, навіть якщо допустити найгірше – що Покровськ розділить долю Лисичанська, Бахмута й Авдіївки – це, звісно, важко та сумно, але аж ніяк не фатально", – відзначив Євген Дикий. Які можливі сценарії битви за Покровськ та чи вдасться його втримати Фото: 24 ОМБр імені короля Данила   Покровськ, як і Бахмут раніше, став місцем запеклих боїв. Російські війська зосередили тут значні сили, намагаючись прорвати українську оборону і вийти на оперативний простір. В Українському центрі оборонних стратегій прогнозують, що майбутня битва за Покровськ "стане кульмінацією наступальної операції противника на південно-західному театрі військових дій у 2024 році". "До кінця року росіянам не вдасться не лише окупувати Донецьку область у межах її адміністративних кордонів, але й оволодіти поясом фортець Костянтинівка — Дружківка — Краматорськ — Слов’янськ. Противник до кінця місяця зможе захопити район Невельське — Українськ, загрузне у вуличних боях у Селидовому, вийде до Покровська та зав’яже бої за місто. Резерви, які Сили оборони вже перекинули на Покровський напрямок, радикально ситуації не змінять, адже противник зосередив тут усе, що мав. … До кінця вересня все має прояснитися", - відзначив експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк. Покровськ є одним з останніх великих міст Донецької області, які залишаються під контролем України. Його втрата може стати серйозним ударом найперше по моральному духу українських захисників та всього суспільства. Тому найвірогідніше, що командування зробить все можливе, щоб втримати його. Враховуючи великі розміри міста та наявність в України вільних резервів, перевага окупантів в живій силі може не принести результату. Що більше, якщо західні партнери нарешті знімуть всі обмеження на використання далекобійних ракет по території РФ, українці зможуть зменшити авіаційний потенціал росіян, які щодня з винищувачів скидають десятки, а то й сотні своїх КАБів по позиціях ЗСУ. Тож, підсумовуючи, найближчим часом існує три можливі сценарії подальшого розвитку подій довкола Покровська: Малоймовірний – прорив й взяття Покровська російськими військами. У разі прориву російських військ під Покровськом, вони отримають можливість розвивати наступ вглиб української території і створити загрозу для Краматорська й Слов’янська та Дніпропетровської області. Найбільш імовірний – тривала позиційна війна. Якщо ж українські захисники зможуть утримати місто, то війна на цій ділянці знову може перейти в тривалу позиційну фазу з постійними обстрілами та локальними боями, які можуть тривати місяцями. Тоді у Покровську може повторитися історія, яка була в Бахмуті. Найменш імовірний – контрнаступ ЗСУ. За певних умов ЗСУ можуть спробувати здійснити контрнаступ і відкинути російські війська від Покровська та для цього потрібно залучити великі військові формування, але українські резерви обмежені для виконання таких завдань. Головне питання, чи втримає Україна Покровськ, є одним з найважливіших на сьогодні. Відповідь на нього залежить від багатьох факторів, але всі вони у більшості зводяться до матеріально-технічного забезпечення армії, тобто стабільного постачання зброї, людських ресурсів та можливості звести надійні оборонні споруди. У будь-якому випадку, поки ціль диктатора Путіна не змінилася – вихід його армії на адміністративні кордони Донецької області -  Покровськ й далі буде під прицілом російських ракет. Читайте також: Місія (не)здійсненна: чи можуть західні військові інструктори прибути в Україну. Пояснюємо

У місті Ладижин на Вінниччині поховали сержанта ЗСУ Миколу Лупиноса – військовослужбовця 21-го окремого мотопіхотного батальйону “Сармат”, громадського і політичного активіста, члена УНА-УНСО, сина визначного політичного діяча, дисидента і політв’язня радянських часів Анатолія Лупиноса. Як повідомляла “Новинарня“, Лупиніс-молодший помер 4 вересня у віці 32 років від важких поранень, яких він зазнав 24 серпня в бою […] Тhе роst На Вінниччині поховали УНСОвця Миколу Лупиноса-молодшого, який поліг у бою за Часів Яр. ФОТО fіrst арреаrеd оn Новинарня.

Про це повідомляє Укренерго. "Завтра, 9 вересня, заходи обмеження споживання не прогнозуються", - йдеться у повідомленні.  Крім того, в Укренерго закликали споживайте електроенергію ощадливо з 18:00 до 21:00, аби уникнути додаткового навантаження на електромережу. "Не вмикайте одночасно кілька потужних електроприладів з 18:00 до 22:00", - додали в Укренерго. Нагадуємо, 7 та 8 вересня, енергетики також не застосовували стабілізаційних відключень. Ситуація в енергосистемі: що відомо Російська окупаційна армія 22 березня атакувала найбільшу ГЕС в Україні - Дніпрогес. Унаслідок обстрілу загинула людина. Також у річку потрапили нафтопродукти. 25 березня в Укргідроенерго заявили, що для відновлення Дніпрогесу знадобляться роки. Генеральний директор Yаsnо Сергій Коваленко закликав українців економити електроенергію у вечірні години протягом усього 2024 року. 11 квітня ПАТ "Центренерго" заявило, що втратило 100% генерації. 22 березня 2024 року окупанти повністю знищили Зміївську ТЕС у Харківській області, а 25 липня 2022 року російські війська окупували Вуглегірську ТЕС на Донеччині. Унаслідок масованої атаки РФ було повністю знищено Трипільську ТЕС у Київській області. 14 квітня заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук заявила, що за два тижні атак Росія знищила результати річних зусиль з ремонту енергооб'єктів України. 16 квітня очільник Міненерго Галущенко казав, що Україна втратила 7 ГВт енергогенерації. Уже 5 травня він заявив, що Україна втратила понад 8 ГВт генерації. Віцеканцлер і міністр економіки та захисту клімату Німеччини Роберт Габек 18 квітня в Києві сказав, що Україні потрібно більше сонячних електростанцій. "Знищити 10 тис. сонячних електростанцій дуже важко. Одна електростанція є мішенню, десять тисяч сонячних - дуже важко атакувати... Тож якщо ви поквапитеся, за три чи чотири місяці ви зможете зробити багато речей. І я гадаю, що особливо влітку сонячна енергія також може допомогти Україні", - сказав він. 5 травня росіяни обстріляли Слов'янську ТЕС. Туди прилетіло 5 ракет. 8 травня ДТЕК повідомив про обстріл трьох ТЕС. 24 червня голова правління НЕК "Укренерго" Володимир Кудрицький заявив, що Україна має невідкладно розпочати будівництво об'єктів розподіленої генерації. Це потрібно для того, аби успішно пройти наступний опалювальний сезон. "Ми мусимо розгортати нові генеруючі потужності, щоб переконатися, що, якщо росіяни знову здійснять ці атаки, вони не зможуть сконцентруватися на 10 чи 15 великих електростанціях, а матимуть справу з величезною кількістю малих. І тут ми підходимо до питання децентралізації генерації. І робити це треба не після перемоги, не після війни, а просто зараз", - сказав Кудрицький. 28 червня стало відомо, що внаслідок ворожих атак ДТЕК втратив 90% потужностей. На відновлення потрібно близько 350 млн доларів. 1 липня в Держенергонагляді заявили, що в Україні внаслідок масованих ракетно-дронових атак РФ пошкоджено близько 9 ГВт потужностей. Частину планують відновити до зими. Після 20 липня ситуація в енергосистемі поліпшилася й вимкнення припинилися, однак 26 серпня РФ здійснила чергову масовану атаку на енергооб'єкти України. Радник Шмигаля Юрій Бойко заявив, що Україні доведеться коригувати план підготовки до зими після атаки РФ 26 серпня.

Олег Рибачук, екс-віцепрем'єр з питань європейської інтеграції, колишній шеф Секретаріату Віктора Ющенка, співзасновник руху ЧЕСНО. Розпочати нашу розмову насамперед хотілося б з великих рокіровок, "перестановок меблів" у нашому уряді - одні пішли на ще більше підвищення, перемістившись до Офісу президента, інші, так би мовити, втратили. Але невідомо, що з ними буде. Але ключова історія - прем'єр-міністр Денис Шмигаль з полегшенням видихнув. Що з нашим урядом? З нашим урядом принципово нічого не міняється. Якщо просто зробити елементарний аналіз, коли президент пояснював необхідність всього цього хаотичного "руху ліжок" в урядовій палаті, він сказав, що потрібна нова енергія, люди втомилися. І ми мали б теоретично очікувати появу якихось нових енергійних чиновників із баченням, з новою силою, з новим запалом. Але цього всього не відбувається, ми з вами реально аналізуємо, яке ліжко з якого кутку переставили в який куток. Ну, деякі "ліжка" пішли на підвищення, ставши двоярусними ліжками. І тепер у нас послаблення офісу, посилення, чи це конкретні рішення того самого Андрія Єрмака? Наприклад, віце-прем'єрка Верещук перейшла до Офісу на рівень заступника Єрмака чи заступниці, точніше. Так, із соціальних питань. По-перше, для неї це реально підвищення, тому що треба чесно сказати, що в неї було міністерство, яке невідомо чим наповнене, і невідомо чим займалося. У неї буйна енергія - от чого їй не бракує, так це енергії та бажання стати міністеркою оборони. В неї є освіта, в неї є минулий досвід, і вона не втомлюється це демонструвати. Але насправді чогось іншого, яке було б помітно з точки зору наших, - я не думаю, що її взагалі знають наші партнери в Європейському Союзі чи наші західні партнери, тому що вона там відсутня. Але стало більше Єрмака, просто це помічають практично всі оглядачі: коли ми раніше аналізували кадрові зміни, на що дивилися медіа, яка це група проштовхує цю людину - чи це група Ахметова, чи це від Пінчука, чи це від Коломойського, шукали якісь політичні зв'язки, то зараз фактично всі ці групи зійшлися в одній особі Єрмака. І коли аналізують кадрові перестановки, то буквально через одне прізвище виникає аргумент, що це людина або з орбіти Єрмака, або близька Єрмаку, або цю людину підтримує Єрмак. Андрій Єрмак, фото: рrеsіdеnt.gоv.uа   Тому в нас стало значно більше Єрмака, але чи стане від цього більше енергії уряду, я не думаю, тому що виникає банальне питання, банальна проблема. Наприклад, президенту подобаються активні, енергійні люди, професійні - у нас такі були. До них  можна віднести Кубракова Залужного, Кудрицького - професійні, енергійні, з баченням. Але чомусь ці люди зникли з владного Олімпу, бо їхня енергія, їхні прагнення до ініціативи не сподобалися Єрмаку. І ти маєш оце балансувати: якщо ти дуже енергійний, починаєш дуже подобатися президенту - у тебе виникають проблеми з Єрмаком, і Єрмак потихеньку, нашіптуючи, прибирає цих людей з орбіти. Президент у нас такий емоційний - він захоплюється кимось, а потім йому стає нудно, потім людина йому не подобається. Я звернув увагу на те, як на останній пресконференції він зреагував, коли журналісти запитали про ініціативу Кулеби: як вони сказали щодо створення нового  міністерства для людей, які опинилися за кордоном, і яка була мова тіла президента. Він був дуже роздратований. Він сказав: взагалі, це моя ініціатива. І мені стало зрозуміло, що вже для Кулеби питання вирішено. Він і начебто лояльний, і професійний. Одні кажуть, що він взяв на себе таку легку роботу, їздив по країнах Глобального Півдня - так його туди заслав Єрмак. Єрмак забрав у нього фактично більшу частину повноважень міжнародного штибу, Єрмак очолював делегації, Єрмак зустрічався з міністрами закордонних справ, Єрмак зустрічався з Блінкіном. Єрмак вліз туди з елегантністю слона в крамниці посуду, і фактично в Кулеби варіантів не було - він просто був відтіснений, і щоб він не робив - претензія така, що все, президент уже до тебе не прихильний. А Єрмак, я думаю, натякав на те, що Кулеба багато медійно присутній. Я б просто звернув увагу на цю пресконференцію – там дуже яскраво було видно, як нервово Зеленський зреагував на прізвище свого дипломата, який там вірою і правдою служив фактично йому, намагався ні в чому не перечити і реалізував волю президента. Але зараз закидають, що Кулеба не виконував основного завдання президента… А яке основне завдання президента? Пам'ятаєте, в радянський час фігурувала найстрашніша таємниця, яку не можна було видавати, - таємниця Радянського Союзу чи таємниця буржуїв. Тут закинули в інформаційний простір, ви напевно бачили, що президент вимагав від міністра закордонних справ добитися від західних урядів дозволу на використання точної зброї на території Росії. А міністр цього не зміг зробити - то чому не доручити це тоді Єрмаку? Він у нас мега-супер! Але Єрмак зараз там про щось домовляється в Штатах. Просто місія неможлива. З точки зору людей, які хотіли б - і могли б, і хотіли б, і мають бачення робити якусь кар'єру, слугувати Україні, ця система, де ти маєш подобатися Зеленському, але не настільки, щоб дратувати Єрмака, де ти маєш враховувати різні там настрої, маєш те, що ти президенту сьогодні подобаєшся, а завтра ти вже йому набрид, - ну, це точно не мотивація і не можливість реалізувати себе на печерських пагорбах, будучи державним чиновником високого рівня. А чому так довго терпіли? Ми розуміємо, що там низка людей, час від часу виринали ті чи інші скандали або час від часу не було виявлено якоїсь надмірної активності, але в розумних межах - як ви слушно відзначили, щоб не дратувати того самого Єрмака. Можливо, на Заході чекали потужного кадрового сигналу - що прийде нова команда технократів і технократи почнуть активніше комунікувати, активніше представляти екселівські листочки, де все буде прописано, як ми правильно освоїли ті чи інші мільярди доларів. Замість того ми побачили не зовсім те, що хотіли на Заході. Водночас не було якогось публічного тиску чи публічних дискусій з боку чи країн окремих Європейського Союзу, чи Єврокомісії як такої. Тобто, якщо сигнали і подавали, то подавали їх загорнутими в такі собі папірці-фантики. Більше був запит внутрішній, і це відчувалося на останній пресконференції президента, коли там зачепили знову ефективність і якісь критерії підбору чи оцінки діяльності оцих усемогутніх  радників президента, зокрема, Єрмака і особливо Татарова. Було видно, що для президента це гірке питання, і було очевидно, що медіа - оці ваші колеги-піраньї не дають спуску, вони весь час присікуються до оточення, до того, що треба щось робити, хтось має відповідати. І тому треба було демонструвати бурхливу діяльність. Я 24 серпня, на День Незалежності, якраз був на міжнародній конференції в Кишиневі. Ту конференцію відкривала президентка Молдови Мая Санду, і я був глибоко вражений професійністю, високим рівнем розуміння президентом країни того, що означає набуття членства в Європейському Союзі. Тема конференції якраз була про Україну, Молдову й західнобалканські країни і про проблеми та виклики, які є під час переговорів про набуття членства. Мая Санду, фото: Іntеrnаtіоnаl Маyоrs Summіt   Знаєте, це просто дивовижно - це такий разючий контраст у тому, як процес європейської інтеграції побудований у Молдові. Молдова зараз точно є лідером у цьому процесі. Ми не говоримо про розміри країни, але є виклики, у них вибори на осінь, великі шанси, що президент і її партія переможуть на цих виборах. Я розмовляв багато з керівником Офісу президента Молдови – це просто вражаюча різниця. Але що я почув на цій конференції основне, важливе для нас з вами: це буде велике розширення - наступна хвиля розширення, близько 10 країн, і Європейська комісія зробила висновки з попередніх розширень, і з попередніх помилок, і дуже чітко виписала такі вимоги, які неможливо обійти. Один високопоставлений дипломат сказав фразу, що кожні переговори по кожному розділу (там у нас є 36 розділів про приєднання до Європейського Союзу: економічний, енергетичний, сільськогосподарський) будуть починатися з інституційних речей, з того, як функціонує держава, як інституції взаємодіють згідно з європейськими стандартами. І спуску тут ніякого не буде, тому ота формула влади, яку зараз демонструє Зеленський, не має шансів. Просто нас змусять розділити повноваження, зробити незалежні. Це було сказано дуже дипломатично, що найбільша увага Європейського Союзу, який зробив висновки з того, що раніше він прийняв Болгарію і Румунію, які були не готові, і які ще довгий час демонстрували неспроможність відповідати критеріям Європейського Союзу, і далі, у цій хвилі, розширення подібного не буде. Дожити б до тих благодатних часів, коли ми отримаємо вже реальні, наповнені конкретним змістом перемовини, й коли ми будемо, наприклад, пояснювати у Брюсселі, чому ми не можемо замінити ту чи іншу нашу форму, чи якесь наше бачення, чи нашу рецепцію проблематики. Ви згадували на початку нашої розмови про дозвіл, який мав би отримати Кулеба. Зараз доведеться його отримувати Сибізі, а можливо, доведеться докласти зусиль і всьому нашому верховному політичному командуванню. Зокрема, про дозволи і від американців - історія значно складніша, тому що це непогано Кулеба домовлявся. Розуміємо, що це так сприймають ситуацію у Сполучених Штатах, вони, я думаю, теж дуже чітко давали сигнали. І ворог також свій сценарій намагається реалізувати - терористичні удари по цивільних об'єктах, по містах, де гинуть цивільні люди. Сполученим Штатам теж від цього нікуди не дітися, тим більше що Джозеф Байден "догулює" свої останні "медові" осінні місяці перед великою заміною. Чи вдасться нам отримати дозволи на далекобійні удари по території РФ? Скоріше за все вдасться, і про це вже надто багато витоків. Ми просто добре розуміємо, як приймають такі рішення, згадуючи початок - "джавеліни", танки, літаки, потім ракети, ракети дальнього радіусу дії. І можна прогнозувати досить упевнено, що так, ці дозволи будуть. Я не можу сказати, що вони будуть повністю вирішувати нашу проблему, але з абсолютно істеричної реакції Росії, яка просто дибки стає, що у випадку, якщо Захід дозволить використовувати ракети дальньої дії по території Росії, то от тоді це вже все, і просто вони аж слиною заливаються на своїх ток-шоу - значить, це для них уже питання. Але, з іншого боку, це знову буде відтерміновано в часі. Я зверну увагу знову на виступ Кірбі, який щодо "атакамсів" пояснював, що, мовляв, вони вже і не грають такої ролі великої, тому що вони не зможуть знищити авіацію, про що говорить Україна, бо росіяни вже перенесли свої літаки й авіабази за 300 і далі кілометрів. Це трошки дивна логіка, тому що - дайте нам ракети, ми з ними розберемося, що вони зможуть і що вони не зможуть, там же тема Криму ще стоїть. Але загалом потрібно звернути увагу на репліку Байдена, що зараз для Байдена, для його адміністрації найбільше задавдання, найважливіше - це зробити Камалу Гарріс наступною президенткою Сполучених Штатів. Приймаючи ті чи інші рішення, вони обов'язково будуть враховувати, як це вплине на вибори. І, розуміючи, що Трамп час від часу починає говорити про те, що Америку втягують у Третю світову війну й залякувати там пересічних американців цим, то, очевидно, що й адміністрація Байдена, приймаючи ті чи інші рішення, буде враховувати саме цей фактор - як Трамп може використати це для того, щоб збити з високого лету Камалу Гарріс, яка реально набирає оберти, набирає бали. Із позитиву: ще з Кишинева інсайдерська дуже достовірна інформація, що в оточенні Камали Гарріс зібралася дуже потужна група міжнародників, які мають дуже принципову позицію щодо Росії, щодо Путіна, щодо авторитарних режимів, і ця команда значно, на порядок сильніша за Саллівана та йому подібних. Камала Гарріс, фото: rеutеrs   Це важливий сигнал, та головне, щоб за ті пару найближчих місяців нічого не сталося додатково, ми не будемо недооцінювати ворога. І не менш важливий момент - свого часу радники з нацбезпеки біля  Дональда Трампа теж не були слабачками і теж часом проявляли свої яструбині дзьоби, але вирішував все одно Трамп. Так само, як із Байденом - все одно дід вирішує, не вирішує Салліван. Ключові історії в ключових теках приносить Салліван, а дід каже: ну, гаразд, я ручку забув, підпис не поставлю. Моє основне побоювання - щоб Камала Гарріс у теперішній ситуації не перетворилася на Камалу Обаму. Пам'ятаєте, свого часу також демократ - видатний Обама намагався перевлаштувати всесвіт. Знаємо, що закінчилося це величезними втратами для нас: тоді тимчасово росіяни окупували Крим. Найближчі пару місяців чого нам чекати від віянь зі Сполучених Штатів? Між іншим, найкраще нам допомогти тим, щоб вони швидше навіювалися, - це робити те, що ми робимо, це говорити і налагодити випуск власних точних ракет великого радіуса дії. Я, зокрема, звернув увагу на одну статтю відомого західного експерта, який говорить, що якщо Україна не отримає гарантію членства в НАТО, то єдиною альтернативою для неї буде виробництво ядерної зброї. В цій статті він говорить про те, що Україна в порівнянні з будь-якою іншою країною стоїть найближче до спроможності виробити власну зброю - це і наявність людського персоналу, це і технології,  і запаси урану. І це вперше заявили серйозні міжнародні експерти, я думаю, що це один із тих факторів, які будуть, у тому числі, сприяти швидшому навіюванню будь-якої команди, будь-якого американського президента. Тому, якщо нас залишать без виборів, ми в результаті російської агресії переконаємося в тому, що насправді Захід і НАТО неспроможні виконати свої зобов'язання перед Україною, ми будемо збільшувати випуск власної зброї. І скоріше за все ми можемо технічно і реально приступити до виробництва власної ядерної зброї, чимось нагадуючи Ізраїль, який сказав, що в Ізраїлю ядерної зброї немає, але якщо треба буде, то ми нанесемо відповідний ядерний удар по агресорах. Фото: gеttyіmаgеs   Вибори: почалася надзвичайна метушня, а це зазвичай свідчить, що хтось комусь по партійних каналах злив інформацію, що, можливо, є той чи інший сценарій. Виборів проводити не можна - Конституція, війна і так далі. Але ця метушня, біганина й активність свідчать про те, що за пів року, коли будуть мінятися великі глобальні сценарії, можливо... До речі, і фонд "Демініціативи", не без участі руху ЧЕСНО, теж провели своє соцопитування, і з'ясувалося, що хотіли б українці бачити і військових у політичних силах, за які українці віддавали б голоси. Що з нашими виборами? Проводити не можна - але всі до них готуються. Я на власному досвіді, тобто на власній шкірі це відчуваю, тому що в мене було декілька запрошень до ще не партій, але кола людей… Політичних ембріонів. Так. Вони по-різному називаються, але це точно навіяно тим, що політичні гравці відчувають і готуються до виборів. Повноцінно до цього готуються парламентські партії, зокрема, наші старожили – і "Європейська Солідарність", і "Батьківщина". Про це говорять народні депутати, шукають якісь можливі комбінації. Але люди впевнені в тому, що десь через рік, можливо, вибори будуть реальністю. І тому починають готуватися зараз. Чому вони так упевнені? Тому що ми на кожному кроці фактично чуємо ці розмови про те, що війна має закінчитися переговорами, що це на осінь - після виборів і приходу в американській системі нової адміністрації, десь на весну вже будуть реальні спроби посадити сторони за переговори й зупинити цю криваву війну. Китай, Бразилія носяться зі своїми мирними планами, говорять про те, що вже сотні країн їх підтримують. Суть тих планів - давайте перестанемо стріляти, зупинимо агресію і давайте шукати компроміс мирним шляхом мирних переговорів. Політики це розуміють, що якщо тільки в Україні гаряча фаза війни якось притухає, навіть термін з'явився - не "перемир'я", а "охолодження" війни. Це китайці, по-моєму, запустили, що треба все зробити для того, щоб охолодити. І як тільки тут охолодиться все, то, зрозуміло, що в Україні виникне проблема виборів. Ви говорили про це, що це зараз дуже хотіли б зробити президент і його офіс, розуміючи, що далі буде ще складніше, але до цього готуються політичні сили. У нас проблем у зв'язку з цим багато. Основна проблема - чи ми усвідомлюємо, що за тією конструкцією влади, яку ми маємо, бо в нас уже ідея прозвучала, десь був витік інформації, що офіс президента бачить можливість проведення виборів одночасно і президента, і парламентські, і місцеві. У Конституції трошки по-іншому в нас прописано, але ж там можна підкоригувати деякі технічні моменти - не вперше і не востаннє. Але розуміємо, що хотіли б масштабний процес, для того, щоб сили були рівномірно розпорошені, чи то розмазані серед активних громадян по регіонах і так далі, щоб усе, так би мовити, відбулося чинно, гладко і з відповідним результатом. Правильно розуміємо? Так, про це люди думають, але соціологія показує, що все більше українців розуміє, що президент і його офіс користуються невластивими їм і недозволеними Конституцією повноваженнями, що вони значно більше беруть на себе повноважень. І все більша кількість українців це розуміє. Але в мене знову питання: чи українці розуміють, що якщо не внести зміни до правил гри, якщо не обмежити чітко повноваження президента і його офісу, то в нас оце продовжиться, у нас буде наступний президент, наступні ідеї. Бо ми не говоримо зараз про парламент. Наступний чи той самий - яке ваше внутрішнє відчуття? Так, черговий. Мені здається, що наступний, тому що якщо охолодиться або закінчиться гаряча фаза війни і доведеться відповідати за результати цієї війни, то просто міжнародний досвід показує, що навіть такі діячі як Черчилль, фактично вигравши війну, не змогли виграти вибори після війни: люди, громадяни виставляють дуже великий рахунок тій владі, яка вела цю війну, і влада має брати на себе відповідальність за всі прорахунки, за втрачені життя, за руйнацію. Крім усього іншого, дуже складно нам зараз буде знайти якісь аргументи для того, щоб продовжити мандат нинішньої структури влади на мирний час. Тому що ми пам'ятаємо, що в мирний час у президента Зеленського рейтинг стрімко пішов вниз, він просто зіграв, використав усі свої особисті здібності, талант, майстерність для того, щоб надихати і проштовхувати підтримку України, використовуючи так звану емоційну дипломатію. В умовах економіки, в умовах рутинної роботи в команди президента Зеленського немає жодних якихось досягнень і немає спроможностей. Тому я думаю, що буде дуже нелегко спробувати переконати українців, що нам треба продовжити оцю структуру Зеленський - Єрмак на наступний президентський термін. Але навіть не в цьому питання, що прийдуть інші: якщо ми не поміняємо правила гри, то я не хочу бути  Кассандрою, але я чітко розумію, що неминуче з'являться нові друзі, немає балансів. Але тут знову згадую розмову в Кишиневі, і в мене з цим великі надії, що все-таки Європейський Союз дуже уважно буде слідкувати за тим, як в Україні взаємодіятимуть інституції. Фото: gеttyіmіgеs   До речі, такий "дрібний" прояв теперішньої ситуації - зміна очільника Укренерго: стали дибки двоє членів Наглядової ради, вийшли. Це скандал. З урахуванням усіх подій подібні речі губляться, так, але ті, хто сидить на енергетичних потоках у Брюсселі - чи комісар, чи представники великих фірм - знають, що відбувається, і реагують на це також у свій спосіб. Що з Укренерго, на вашу думку? Це одна з дуже серйозних помилок української влади, зокрема, і команди Зеленського, Галущенка, якого знову там пов'язують із цим усюдисущим Єрмаком і з цими потоками. Це просто ще раз демонструє, що не професійність, не нова енергія, не бачення, а от такі речі, як лояльність, злагодженість з певними людьми, які виявляють політику і, зокрема, впливають на фінансові речі, - це є основним. Наскільки Захід може зараз реагувати - сказати складно, тому що, з одного боку, ми маємо оці корупційні прояви української влади, а з іншого боку, мова йде про те, що зараз енергетична безпека - це основа виживання України, особливо напередодні чергового осінньо-зимового періоду, коли нам з вами розказують, що ми можемо вже мати електроенергію. Та її будуть не виключати, а включати на декілька годин на добу. І з Кудрицьким дуже некрасива історія вийшла. Я не знаю, якими словами це будуть пояснювати, але я впевнений, що є можливості впливати, у тому числі за рахунок надання допомоги або фінансових ресурсів. Але знову ми, з одного боку, маємо недобросовісних чиновників, а з іншого боку, маємо сектор, який критично важливий для всіх українців. У перспективі Захід буде вимагати, щоб подібні речі були неможливі, щоб не можна було звільнити керівника такої важливої організації, яка оперує колосальними ресурсами, яка має наглядову раду, а члени наглядової ради деякі позичили очі в Сірка й проголосували. Тільки два західних експерти (вийшли на знак протесту з наглядової ради, - ред.), але для європейців це дуже важливо, це дуже показово, тому що вони орієнтується якраз на таких людей, і це можна вітати, це правильний крок з боку членів наглядової ради. Я знаю, що хто б не був новим міністром закордонних справ, і скільки ще там президент почує в приватних розмовах запитань, неприємних йому, на цю тему, але факт відбувся - українська влада ще раз продемонструвала, що потоки важливіші за війну, за європейську інтеграцію, за американську допомогу. Дуже важливо мати під повним контролем Офісу і правильних міністрів, ключові енергетичні потоки і мати людей, які розуміють з півслова, що їм треба робити. Ви згадували про китайсько-бразильський план так званого охолодження російської агресії. Але є ще Російська Федерація, є Путін, і ми розуміємо, який це план, - вони намагаються взяти стільки, скільки в них вистачить солдатів, умовно кажучи. Тобто вони не демонструють своїх готовностей до чогось. Як бути з китайсько-бразильським планом? Від їхньої активності також, на превеликий жаль, чимало залежить. Дуже правильно ви все підмітили, треба звернути увагу на таку бурхливу активність зараз Путіна - Азербайджан, Монголія, виклик Міжнародному кримінальному суду, а також такі вперті заяви про те, що Росія не готова й не буде приступати до переговорів, бо Україна захопила певну частину Курської області. Настільки дивовижно все це слухати, але Китай, Індія і Бразилія намагаються зробити такий майданчик, на якому, вони кажуть, будуть присутні всі сторони, і на якому можна буде вислухати будь-які варіанти охолодження війни в Україні, і там обов'язкова присутність Росії. Але Україна має також на це погодитись. Олег Рибачук, фото: 24tv   Для мене зрозуміло, що цю діяльність треба сприймати дуже серйозно, тому що на наших очах дуже швидко виростає черговий міжнародний блок, який уже зараз за кількістю населення більший за Європейський Союз разом з Америкою - блок демократичних країн. Тому що  Глобальний Південь значно переважає за кількістю населення, і навіть з економічними факторами вони намагаються змагатися. Тобто оця поява альтернативної системи влади, альтернативних підходів, альтернативного блоку має спонукати європейців і американців до значно згуртованіших дій, і до демонстрації того, що ці країни готові відстояти той демократичний порядок, який панує у світі після Другої світової війни. Росія тут буде робити максимально все можливе для того, щоб не допустити цього сценарію, щоб збільшити той блок, до якого зараз уже хочуть приєднатися Туреччина, Азербайджан. І це треба сприймати серйозно.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Ах, не на часі: Покровськ, енергетика, Татаров. Якраз оте тридцятирічне "неначасі" врешті закінчилося страшним і кривавим часом. І саме зараз отой найвищий час, коли двері лише прочинилися, а далі, там, у глибині самих себе Чому 24 серпня День проголошення незалежності, а не відновлення? Що за ідіотське відзначення Дня прапора 23 серпня, а не 25 червня, коли в 1848-му синьо-жовтий уперше було піднято над львівською Ратушею і врешті був прийнятий розділеною Україною? Так-так, від совєцкої комуністичної символіки вже навчилися позбавлятися. Так-так, шаг — це перший крок до скасування символіки синьо-жовтої УССР Кравчука - Кучми. Але навіть це — передсіння нашої колективної підсвідомості. Там далі, в темних кімнатах, і Великдень із західним світом, і (о, Боже) латинка. Читайте також: Куни, різани, ногати і шаги: чи на часі? Хоча б як паралельна абетка, або заміна тих літер, які не мають аналогів у латинці. Страшно, знаю. П'ять років тому і Різдво 25 грудня виглядало ідеєю чокнутих маргіналів. Традиція! Наші баби й діди! Ніколи! Церкви будуть порожні! Моїй православній бабці 88 років, і торік вона абсолютно спокійно святкувала Різдво 25 грудня. З таких маленьких виграних битв і складається перемога у великій семантичній війні. У війні за майбутнє. На багато сотень років. Цю війну поляки, фіни та балтійські нації виграли в 1918-20 роках і хоча русскіє ще пробували їх окупувати, але вже ніколи не вважали своїми. Ми маємо стати для них чужими. Бо якщо ми скасуємо російську армію, російську церкву, російські пам'ятники, російські вулиці та російську капєйку — ми скасуємо Росію в Україні. * Публікується зі збереженням стилю автора Джерело Про автора: Олег Манчура, журналіст. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

До побоювання, що Путін може почати війну з Молдовою ще до закінчення війни з Україною, спровокувавши загострення конфлікту Кишинева з сепаратистським регіоном Придністров’ям, додається серйозна небезпека через голослівне обвинувачення в нібито розміщенні на її території поставлених українськими союзниками винищувачів F-16. МЗС Російської Федерації навіть викликало для пояснення високопоставленого молдовського дипломата, висловивши з цього надуманого приводу "серйозну стурбованість". Ця загроза з боку Путіна багаторазово збільшується через те, що в серпні в Молдові офіційно розпочалася президентська передвиборча кампанія. Вона є надзвичайно важливою, як для чинної влади, для її західних партнерів, так і для Кремля. Що не полишає думки повернути Молдову у свою зону політичного впливу. Наступні вибори можуть стати вододілом остаточного молдовського вибору – куди піде Кишинів, продовжить шлях повільної, але інтеграції з Європейським Союзом, чи потрапить під повний вплив Кремля. Політична ситуація в країні така, що остаточний європейський вибір Молдови прямо залежить від того, чи зможе Мая Санду зберегти свою владу. Війна в молдовському Придністров’ї на початку 1990-х років була однією з перших гібридних воєн, які розв’язала Російська Федерація. Власне, на цьому прикладі Москва відпрацювала злочинні підходи, які вона у 2008 році застосувала в Грузії, а у 2014 та 2022 роках – у війні в Україні. Читайте також: Теlеgrаm за рівнем впливу аналогічний до РПЦ Для російського диктатора сьогодні дуже важливо, щоби Придністров’я, яке має близько 370 тисяч жителів, власну валюту та власний парламент, зберегло свій статус-кво. Оскільки сепаратистське Придністров’я межує з Україною – це не лише важливий форпост Росії для сковування намірів Молдови приєднатися до Євросоюзу та НАТО, а й потенційний плацдарм створення зони постійної нестабільності на кордоні з Україною. Саме тому Москва підтримує регіон грошима і газом, утримуючи Придністров’я економічно. Майже 200 тисяч мешканців цього проросійського анклаву вже прийняли російське громадянство, а ми з власного досвіду добре знаємо, що далі робить Російська Федерація для захисту "своїх громадян" на суверенних територіях інших держав. Крім того, Росія виплачує придністровцям пенсії, що стало вагомим чинником підтримування в цьому регіоні стабільних антимолдовських настроїв. Погіршує ситуацію те, що джерелом усіх конфліктів, які провокує Москва у світі, є геополітичний наратив російського імперського ревізіонізму "друг - ворог", котрий тотожний сталінській формулі "хто не з нами – той проти нас". І якщо Молдова за нинішньої влади не є другом для Російської Федерації, то з цього для Кремля автоматично випливає, що вона "ворог" Кремля. Таким чином Росія добровільно загнала себе в пастку однобічності. Коли країни, котрі гіпотетично могли б співпрацювати з Москвою на певних економічних напрямах, за цієї хибної концепції не можуть цього робити. Адже вони наважилися співпрацювати з ЄС, що для Путіна стало неприпустимою крамолою. Попри всі надзвичайні виклики та постійні труднощі, Молдові вдалося зберегти свій суверенітет і зберегти демократичні процедури. Останнім намагається скористатися Кремль, змістивши з президентської посади нібито демократичним шляхом Маю Санду. Перекривши таким чином Республіці Молдова шлях до об’єднаної Європи. Читайте також: Лукашенко стягує війська на кордон Придністров’я залишається основним козирем Росії у боротьбі РФ за перетворення Молдови на подобу сучасної Грузії, де більшість народу підтримує її європейську інтеграцію, а проросійський прем’єр країни, Іраклій Кобахідзе, робить усе можливе, щоб ще більше втягнути грузинську державу у фарватер кремлівської політики. І хоча Москва не змогла продемонструвати докази, що на території Молдови дислокуються українські винищувачі F-16, це питання Кремль використовуватиме для нагнітання політичної конфронтації між Москвою і Кишиневом. Московити вже неодноразово заявляли, що завдадуть ударів по територіях тих країн, на аеродромах яких будуть перебувати українські F-16. Зараз вони їх посилено шукають, але чомусь ніяк не можуть знайти. Саме тому в Путіна і затіяли усі ці необґрунтовані претензії до Молдови, щоб знайти вигаданий привід обвинуватити Маю Санду у відсутній допомозі Україні. Для Путіна дуже важливо знайти приводи, щоб різко погіршити можливості перемоги Санду, адже вона є фаворитом електорату, який братиме участь у виборах президента Молдови 20 жовтня 2024 року. Хоча тут не все так однозначно. Згідно з опитуванням, яке у травні - червні провів Міжнародний республіканський інститут (ІRІ) у США, 37% респондентів заявили, що проголосують за чинного президента на виборах 20 жовтня. Це означає, що Санду не виграє в першому турі виборів. Розуміючи це, Путін шукає можливості, щоб і в другому турі виборів нинішня президентка також не змогла здобути переваги. І чим ближче буде до президентських виборів у Молдові, тим більше Москва намагатиметься дестабілізувати ситуацію в цій державі. Росіяни планують впливати на вибори 20 жовтня в різні способи. Для Путіна дуже важливо, щоб Молдова, нині кандидат на членство в ЄС, не змогла успішно пройти кандидатський стаж до Євросоюзу, і назавжди так і залишилася на задвірках Європи. Читайте також: Ціна незалежності. Як Україна почала цінувати себе перед загрозою втрати Одним із вагомих способів боротьби Кремля з Маєю Санду може стати невизнання результатів президентських виборів, якщо на них переможе не проросійський кандидат. У такому разі Російська Федерація планує спровокувати протести в Республіці Молдова, профінансувавши п’яту колону й залучивши для цього своїх агентів впливу, які до певного часу публічно не були засвічені в цьому протистоянні. Все це робитиметься через дезінформацію та пропаганду в інтернеті, на радіо та на вулицях. Ще задовго до виборів Москва докладатиме сили, щоби створити в молдовських виборців негативне сприйняття західних урядів та чинного керівництва Молдови. Та підірвати у громадян довіру до здатності цієї країни захистити себе і підтримувати верховенство права. Росія зробить усе від неї залежне, щоб забезпечити зміну прозахідного уряду на проросійський. Це відома стратегія Росії. Проєвропейський президент Молдови Мая Санду ще раніше попереджала, що Москва має намір "розпалювати насильницькі заворушення і напади на державні установи Молдови та маскувати їх під протести". Для РФ важливо підірвати політичну стабільність і легітимність влади. Путін давно б анексував Молдову, якби мав таку можливість. І її рятує те, що Росія не має з нею спільного кордону, а окупувати українську Одеську область московити не змогли. Коли проросійська зміна уряду не вдасться, сепаратистська "держава" Придністров’я може стати ще одним можливим місцем нападу. Це вирішальний важіль, який РФ здатна залучити для дестабілізації Молдови. Варто пригадати, що на території Придністров’я зберігаються величезні склади колишньої радянської зброї. Ніщо не заважає росіянам сформувати з придністровців загони так званих "ополченців" і спровокувати воєнне протистояння з Молдовою. Зараз основне завдання для Маї Санду і її однодумців – за можливості мінімізувати впливи Росії. У цьому сенсі дуже важливо заблокувати перекидання до Молдови кремлівських грошей. В безготівковому вигляді, готівки, чи надходжень у криптовалюті. Не говорячи вже про нагальну необхідність краще зачищати від путінської пропаганди молдовський інформаційний простір. Оскільки це також впливатиме на перебіг президентських виборів. Росія хоче за будь-яку ціну досягнути потрібних їй у Молдові результатів. Путін пустить у дію для цього будь-які доступні для Москви засоби. У цьому сенсі обвинувачення Кишинева в нібито розміщенні на молдовській території поставлених українськими союзниками винищувачів F-16 може стати лише початком спроби дискредитації Маї Санду в очах виборців. Аргументуючи тим, що це загрожує безпеці Молдови. Не важко спрогнозувати, що далі путінські пропагандисти розганятимуть нову інформаційну хвилю, обвинувачуючи Молдову в порушенні прав російськомовних громадян, утиску прав гагаузів, в русофобському курсі Кишинева, у блокуванні російських ЗМІ (яке почалося після великого вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року), в дискримінації за національними, мовними, культурними та релігійними ознаками. У цьому немає нічого нового, в Кремлі завжди діють, використовуючи апробовані раніше невірогідні інформаційні схеми. Але вони можуть впливати на частину населення Молдови, і цей факт потрібно неодмінно враховувати проєвропейським політичним силам, готуючись до нового витка протистояння з Російською Федерацією. Джерело Про автора. Віктор Каспрук, журналіст Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це повідомляє Укренерго. "Завтра, 8 вересня, заходи обмеження споживання не прогнозуються. Користуйтесь потужними електроприладами у денні години – з 10:00 до 16:00", - йдеться у повідомленні.  Крім того, в Укренерго закликали споживайте електроенергію ощадливо з 18:00 до 21:00, аби уникнути додаткового навантаження на електромережу. Нагадуємо, сьогодні, 7 вересня, енергетики також не застосовували стабілізаційних відключень. Ситуація в енергосистемі: що відомо Російська окупаційна армія 22 березня атакувала найбільшу ГЕС в Україні - Дніпрогес. Унаслідок обстрілу загинула людина. Також у річку потрапили нафтопродукти. 25 березня в Укргідроенерго заявили, що для відновлення Дніпрогесу знадобляться роки. Генеральний директор Yаsnо Сергій Коваленко закликав українців економити електроенергію у вечірні години протягом усього 2024 року. 11 квітня ПАТ "Центренерго" заявило, що втратило 100% генерації. 22 березня 2024 року окупанти повністю знищили Зміївську ТЕС у Харківській області, а 25 липня 2022 року російські війська окупували Вуглегірську ТЕС на Донеччині. Унаслідок масованої атаки РФ було повністю знищено Трипільську ТЕС у Київській області. 14 квітня заступниця міністра енергетики Світлана Гринчук заявила, що за два тижні атак Росія знищила результати річних зусиль з ремонту енергооб'єктів України. 16 квітня очільник Міненерго Галущенко казав, що Україна втратила 7 ГВт енергогенерації. Уже 5 травня він заявив, що Україна втратила понад 8 ГВт генерації. Віцеканцлер і міністр економіки та захисту клімату Німеччини Роберт Габек 18 квітня в Києві сказав, що Україні потрібно більше сонячних електростанцій. "Знищити 10 тис. сонячних електростанцій дуже важко. Одна електростанція є мішенню, десять тисяч сонячних - дуже важко атакувати... Тож якщо ви поквапитеся, за три чи чотири місяці ви зможете зробити багато речей. І я гадаю, що особливо влітку сонячна енергія також може допомогти Україні", - сказав він. 5 травня росіяни обстріляли Слов'янську ТЕС. Туди прилетіло 5 ракет. 8 травня ДТЕК повідомив про обстріл трьох ТЕС. 24 червня голова правління НЕК "Укренерго" Володимир Кудрицький заявив, що Україна має невідкладно розпочати будівництво об'єктів розподіленої генерації. Це потрібно для того, аби успішно пройти наступний опалювальний сезон. "Ми мусимо розгортати нові генеруючі потужності, щоб переконатися, що, якщо росіяни знову здійснять ці атаки, вони не зможуть сконцентруватися на 10 чи 15 великих електростанціях, а матимуть справу з величезною кількістю малих. І тут ми підходимо до питання децентралізації генерації. І робити це треба не після перемоги, не після війни, а просто зараз", - сказав Кудрицький. 28 червня стало відомо, що внаслідок ворожих атак ДТЕК втратив 90% потужностей. На відновлення потрібно близько 350 млн доларів. 1 липня в Держенергонагляді заявили, що в Україні внаслідок масованих ракетно-дронових атак РФ пошкоджено близько 9 ГВт потужностей. Частину планують відновити до зими. Після 20 липня ситуація в енергосистемі поліпшилася й вимкнення припинилися, однак 26 серпня РФ здійснила чергову масовану атаку на енергооб'єкти України. Радник Шмигаля Юрій Бойко заявив, що Україні доведеться коригувати план підготовки до зими після атаки РФ 26 серпня.

В останню дорогу провели полеглого солдата Юрія Жупінаса жителі Степанківської громади, що на Черкащині. Військовий загинув 24 серпня внаслідок мінометного обстрілу росіян на Харківщині. Йому було 52 роки

Брати-близнюки Степан та Ярослав Джерджі захищали Україну. Чоловіки з села Возилів, що на Тернопільщині. Близнюки долучилися до ЗСУ у серпні 2023. А 24 червня 2024 року Степан Джердж загинув на донецькому напрямку

Про це повідомляє Yоnhар. Північна Корея запускала повітряні кулі з вечора п’ятниці до раннього ранку суботи, і наразі близько 100 приземлилися в столиці та прилеглій до неї провінції Кьонгі, повідомили в Об’єднаному комітеті начальників штабів. У повітряних кульках не виявлено небезпечних матеріалів, які містили лише макулатуру, шматки пластику та пляшки. З кінця травня Північна Корея запустила тисячі повітряних куль зі сміттям у відповідь на листівки, які розсилають через кордон північнокорейські перебіжчики та активісти в Південній Кореї. Спочатку на цих повітряних кулях відправляли гній на південь, пізніше його замінили макулатурою та пластиком, а потім і пластикові пляшки. Перед останньою кампанією була майже місячна перерва, починаючи з 10 серпня. Що відомо Північна Корея 29 травня вперше відправила понад 150 повітряних куль зі сміттям до Південної Кореї - вони падали у різних місцях по всій території країни. Зазначається, що в повітряних кулях було різне сміття - пластикові пляшки, батарейки, деталі взуття і гній. За кілька днів КНДР запустила ще близько 600 повітряних куль зі сміттям до Південної Кореї. Після запусків сотень повітряних куль, наповнених сміттям і екскрементами, через кордон до Південної Кореї посадовці КНДР заявили, що зусилля будуть тимчасово припинені. Згодом 4 червня, військові Південної Кореї заявили, що відновлять всю присутність уздовж демаркаційної лінії, що розділяє дві Кореї та північно-західні острови, після призупинення дії міжкорейської військової угоди.  Востаннє Пхеньян здійснював запуски 24 липня. Тоді повітряна куля зі сміттям із КНДР приземлилася на територію урядового комплексу в районі Йонсан, де розташований офіс президента Південної Кореї. Північна Корея у суботу, 10 серпня, знову запустила до Південної Кореї повітряні кулі зі сміттям після понад 2 тижнів перерви.