Search trend "7 березня"

Як повідомляє онлайн-медіа Суспільне. Мемет Люманов є одним із ключових фігурантів шостої Бахчисарайської групи у справі “Хізб ут-Тахрір”. 23 червня 2025 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону ухвалив рішення залишити всіх учасників справи під вартою до 7 жовтня 2025 року. Люманова затримали 23 березня 2023 року під час масових обшуків у Бахчисараї, звинувативши його […] Тhе роst Мемет Люманов і справа “Хізб ут-Тахрір”: репресії кримських татар у Криму fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Острів Зміїний увійшов в новітню історію завдяки фразі його захисника, який відправив "російський воєнний корабель" за всім відомим курсом. Такою була відповідь наших бійців на пропозицію росіян здаватися. Ворог зумів захопити острів, але не надовго. Вже 30 червня 2022 року його звільнили. Операцію по звільненню острова та подальшу його зачистку провели спеціальні підрозділи ГУР та Сил спецоперацій Збройних сил України, група "Альфа" СБУ, Державна прикордонна служба. Оскільки ГУР відіграло тут не останню роль, її начальнику Кирилу Буданову після усіх подій презентували знайденого на острові кота. Чорне кошеня отримало прізвисько "Змій" та перекочувало до головного розвідника. Хоча це було, звичайно, далеко не головним підсумком повернення острова Україні. 24.02.2022 Повномасштабне вторгнення Росії для Зміїного почалося на світанку 24 лютого 2022 року. До острова підійшли кораблі Росії та запропонували гарнізону здаватися. Після відмови острів атакували ракетний крейсер російського Чорноморського флоту "Москва" та корвет "Василий Быков". Авіація ворога прикривала захоплення з повітря. Після загарбання острову його інфраструктура була знищена, а гарнізон був взятий у полон. Втім, помста за Зміїний не забарилася. 13 квітня український ракетний комплекс "Нептун" уразив ракетний крейсер "Москва". Той самий, що пропонував здатися захисникам острова Зміїний. Флагманський корабель Чорноморського флоту РФ затонув. А на початку травня ЗСУ знищили два російські катери типу "Раптор". На самому острові ударний безпілотний комплекс "Ваyrаktаr" ліквідував російську ППО. Острів має стратегічне значення Ще за пару днів такі популярні на початку повномасштабного вторгнення "Ваyrаktаr'и" уразили російський десантний катер "Серна" та два зенітних ракетних комплекси "Тор". "Україна боротиметься за Зміїний стільки, скільки буде потрібно. Острів має стратегічне значення, оскільки дозволяє контролювати надводну та певною мірою повітряну обстановку на півдні України", прокоментував Кирило Буданов. Зміїний й справді був і є дуже важливим для України. Тим більше, що після захоплення острова армія РФ перетворила його на своєрідну парасольку ППО для власних сил. Противник й далі насичував острів технікою, щоб контролювати північно-західну акваторію Чорного моря. Звільнення острова дозволяло бодай частково розблокувати судноплавство у північно-західній частині Чорного моря та відновити експорт українського збіжжя у рамках "зернової ініціативи". "Як символ перемоги&hеllір;" Відтак вже починаючи з березня, українські військові розробляли операцію по звільненню Зміїного. А це виявилося вельми непростим завданням. В середині червня супутникові знімки засвідчили облаштування російською армією фортифікаційних споруд та ППО на острові. Наші захисники зайнялися цією проблемою, і невдовзі оперативне командування "Південь" повідомило про те, що уражено ЗРК "Панцир-С1" противника, його радіолокаційну станцію та автотехніку. Також під час транспортування на Зміїний боєприпасів, озброєння та особового складу Чорноморського флоту РФ Сили оборони Півдня України знищили новий, прийнятий до складу в 2017 році, російський великотоннажний буксир "Василий Бех". Росіяни, мабуть, встигли сто разів пошкодувати про те, що захопили Зміїний. В кожному разі, 30 червня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний повідомив про те, що противник залишив острів. 7 липня над Зміїним знову підняли синьо-жовтий прапор Далі була зачистка острова, і вже 7 липня над Зміїним знову підняли синьо-жовтий прапор. "Як символ перемоги і відродження з цих руїн, українські військові встановили і закріпили прапор України, який був доставлений на острів раніше", повідомило оперативне командування "Південь". Баржі нам у поміч Певна річ, що противник назвав залишання острову "жестом доброї волі". Пізніше стало відомо про те, що насправді стояло за цією "доброю волею" та які зусилля доклали наші захисники, щоб звільнити Зміїний. Загалом операцію зі звільнення Зміїного проводило стратегічне угруповання військ "Олександрія" на чолі з генерал-майором Андрієм Ковальчуком. "Олександрія" знешкоджувала сили російської армії на воді, у повітрі та на самому острові. Сили оборони під час битви за Зміїний знищили 19 одиниць техніки та склад боєприпасів. Матеріальні втрати окупантів наша сторона оцінила у 900 мільйонів доларів. Вкрай здивувався тоді і захопився українською кмітливістю Але як саме ЗСУ вдалося вибити окупантів з острова? Пізніша реконструкція подій засвідчила, що для цього були використані звичайні баржі. Про це розповів, зокрема, військовий аналітик, старший лейтенант сухопутних військ армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін. За його словами, про факт застосування барж для завдавання ударів по Зміїному він знав вже у момент їх використання. "Вкрай здивувався тоді і захопився українською кмітливістю і винахідливістю. Але оскільки ця інформація була закритою, то не міг наводити її. Хоча часом це могло бути доречно як зразок нестандартного, асиметричного і нелінійного підходу до ведення бойових дій", написав він у Теlеgrаm. Військові підходи України повинні бути саме такими несподіваними для противника Левін наголосив, що для перемоги над росіянами військові підходи України повинні бути саме такими несподіваними для противника. ЗСУ доводиться бути в "нескінченному пошуку" нестандартних рішень, які не прописані в книжках з військового ремесла, зазначив він. "І так, ідея з баржами була низовою ініціативою. Це до того, що потрібно прислухатися до молодих і пасіонарних. Ну, і найголовніше, важливість ініціативи з баржами не в тому, було це ефективно чи ні. Головне в тому, що це дало поштовх до подальшої постійної "обробки" окупантів на Зміїному за допомогою української артилерії, авіації тощо", написав аналітик. "Богдана" + САЕSАR = любов Щодо артилерії, то тут треба відзначити роботу САУ "Богдана" та її французького напарника системи САЕSАR. Доставка техніки до позицій стала окремою операцією, оскільки важка техніка не могла вільно пересуватися по плавнях та піску. Тому щоночі "Богдану" і САЕSАR заганяли на баржі і по 3-4 години в один бік сплавляли по річищу Дунаю і його відгалужень аж до бойових позицій. Понтони були дуже високими, щоб легко з'їжджати з берега та на берег. Місцеві прикордонники навіть знайшли спеціальний водний кран, яким можна коригувати берег. Кілька днів розрахунки облаштовували позиції та організовували схованки для техніки. На деревах уздовж позиції розвішували металеві предмети для того, щоб російська РЛС не виявила техніку. Наступна проблемою українських військових стало коригування вогню. Цивільні БПЛА, які використовували військові для спостереження за островом Зміїний з берега, не могли вилетіти в море, бо активно працювала російська РЕБ. Також за островом спостерігали з БПЛА Ваyrаktаr, але його картинка не була чіткою, оскільки безпілотник не міг підлетіти ближче 28-30 кілометрів він потрапляв у зону дії ворожої ППО. Артилерійські розрахунки були розведені далеко одна від одної Військові мали детальну мапу розташування російської техніки на острові Зміїний, тому точність влучання була важливою. Після перших днів роботи команда зрозуміла, що може скоригувати удар з точністю до 20 метрів. Артилерійські розрахунки були розведені далеко одна від одної та працювали по черзі: трохи САЕSАR, далі "Ураган", після нього "Богдана". Залишки від снарядів та пострілів одразу прибирали, щоб не видати місце базування. Артилерія працювала за таким принципом понад тиждень з 21 червня і по 30-те, аж до дня звільнення острова. Пізніше російська армія ще неодноразово атакувала Зміїний, зокрема, за допомогою тактичної авіації, скидаючи фугасні бомби. А у грудні 2023 року ВСУ в районі острова збили російський бомбардувальник "Су-24". За даними ВМС ЗСУ, літак там дистанційно мінував шляхи цивільного судноплавства скидав донні міни. Робилося це в напрямку "зернового коридору", роботу якого РФ так прагнула зірвати. Ворог і по цей час тероризує даний регіон. Міністерство оборони Британії із посиланням на дані розвідки повідомляє, що Росія час від часу вдається до ризикованих ударних операцій на острові Зміїний, щоб продемонструвати свій вплив та контроль у Чорному морі. Проте маленький, але звитяжний острів був і залишається українським, як є українськими й інші захоплені ворогом території. Їхнє звільнення справа часу, що вже доведено островом Зміїним.

Прем'єр Денис Шмигаль та його уряд можуть бути звільнені вже найближчими тижнями. Про ймовірну зміну прем'єра повідомили кілька народних депутатів, передає LІGА.nеt. Причиною майбутніх кадрових рішень, за словами джерел у керівництві фракції "Слуга народу", є зростаюче невдоволення економічними результатами Кабміну. Зокрема, все частіше лунає критика через незадовільну ситуацію в економічній сфері. Нардеп від "Слуги народу" Федір Веніславський вказав, що серед колег ставлення до роботи Шмигаля не є однозначним. Більшість нарікань стосується не стільки самого прем'єра, скільки окремих міністрів, яких вважають неефективними. "Різні у різних колег. Залежить від членства в тому чи іншому комітеті", - так прокоментував Веніславський внутрішню оцінку дій уряду. Коли саме може відбутися звільнення уряду - наразі точно невідомо. Депутат від "Батьківщини" та представник профільного комітету Сергій Власенко уточнив, що для цього необхідна особиста заява прем'єра про відставку. Водночас депутат Володимир Ар'єв із "Європейської Солідарності" наголосив, що в умовах воєнного стану припинення повноважень органів державної влади формально заборонене. Проте більшість депутатів посилаються на положення чинного закону про Кабмін. Згідно зі статтею 17, чинний уряд може продовжувати виконувати обов'язки навіть після подання у відставку - до того моменту, як почне роботу новий склад. "Ми тут нічого не порушуємо", - кажуть депутати. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Він робить те, що говорю йому я" - Зеленський зробив заяву про Єрмака Ймовірними датами називають проміжок між 8 і 15 липня. Один зі співрозмовників у керівництві фракції "Слуга народу" сказав таке: "90%, що уряд змінять у липні. Вирішується, чи 15 липня, або 7-8 липня. У серпні змінювати вже пізно. Новому Кабміну треба дати хоча б місяць, аби розробити бюджет-2026". Але точні дати все ще під питанням. 10-11 липня в Римі відбудеться міжнародна конференція з відновлення України - Ukrаіnе Rесоvеry Соnfеrеnсе. Частина депутатів і міністрів має взяти участь у цьому заході. У Верховній Раді планове засідання призначене на 15 липня. Проте офіційних команд із Банкової наразі не надходило. Це підтвердила заступниця голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук. За її словами, питання відставки Шмигаля на фракції ще не розглядали. У березні 2020 року президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради подання про призначення Дениса Шмигаля на посаду прем'єр-міністра. 4 березня 2020-го парламент проголосував за призначення нового складу уряду. Тоді за призначення Шмигаля проголосували 242 народних депутати з фракції "Слуга народу". До роботи в органах влади Шмигаль займав керівні посади у ДТЕК олігарха Ріната Ахметова.

Сьоґун Токуґава Іємоті 25 червня 1863-го наказав вигнати з Японії всіх іноземців. Японію спіткав голод, найбільший за всю її історію. Померло декілька мільйонів людей. Безоглядна політика уряду викликала ряд повстань, до яких приєдналися навіть самурайські чиновники, члени міських управ. Більшість самураїв, які традиційно вважалися елітою суспільства, збідніли та перетворилися на боржників купців. Сьоґунат також зазнав краху у дотриманні свого зовнішньо-політичного курсу "закритої країни". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У країні кожен десятий був опіумним наркоманом Судна Росії, Британії і США, держав, які розпочали гонитву за колоніями в Азії, почали постійно з'являтися біля японських берегів. Вимагали від самурайського уряду відкрити порти і підписати торговельні угоди. Довелося укласти з США, Росією, Великою Британією, Голландією і Францією нерівноправні договори "дружби й торгівлі". Надавали право іноземцям торгувати в Японії за пом'якшеного режиму оподаткування. Ці договори поклали кінець ізоляції країни і сильно вдарили по престижу сьоґунату. Вони спричинили недовіру до нього як серед простого населення, так і самураїв. Сьоґунат намагався боронити країну від іноземців, але протистояти їхнім добре оснащеним флотиліям і військам він не міг. Під тиском опозиційних сил Токуґава Іємоті офіційно зрікся поста лідера країни. Його наступник Токуґава Есинобу був останнім сьогуном. Пожежа в японській столиці Кіото 7 березня 1788 року знищила історичні райони міста. Стала однією із найбільших в історії Японії. Пожежа спалахнула на східному березі річки Камо. Вранці вогонь зайнявся в приватному будинку. Поширився на південь й перекинувся на західний берег річки. Через сильний вітер охопила майже все Кіото. Пожежа тривала 3 дні. Знищила 37 тис. будівель, 201 буддистський монастир і 37 шінтоїстських святилищ. Вигоріло 80% площі міста.

7 березня 2007 року я вдосталь кепкував із нього. Щойно закінчилися по­вторні матчі 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. "Мілан", за який уболіваю я, пройшов далі. А його "Реал" поступився "Баварії" й вилетів із турніру. Далі "Мілан" показав, як треба обігрувати найсильнішу німецьку команду, й у підсумку виграв турнір. Усьоме в історії. У "Реала" на той момент було дев'ять перемог. Тож я мав сподівання, що найближчим часом італійський клуб перевершить іспанський і стане найкращим в історії. Через 18 років глузувати можна вже з мене. Бо "Мілан" почав настільки стрімке падіння, що вісім років навіть не грав у турнірі. Обставини склалися так, що позаторік поталанило вийти до півфіналу, де на очах Андрія Шевченка програли "Інтеру" найпринциповішому супернику. А щодо "Реалу", то таке враження, ніби за цей час він тільки те й робив, що перемагав і тричі поспіль, і двічі за останні три сезони. Тож із того, чим мені залишалося тішитися в розмовах із ним, лише торішня перемога в особистій зустрічі в юнацькій Лізі чемпіонів і сенсаційний виграш на полі суперника 5 листопада торік. Частково я ще тішив себе тим, що останні перемоги мадридський клуб здобув під керівництвом Карло Анчелотті "історичного" тренера "Мілана". Та, зрозуміло, відмовився від "ідеї" наздогнати найвеличніший клуб Європи тут би другого загального місця не втратити. Все одно вболівав проти "Реала" і за звичкою, і тому, що його тріумфи набридли у спорті немає нічого гіршого, ніж постійні чемпіони. Тож утішився, коли "Арсенал" став на шляху Королівського клубу до чергового найвищого титулу. А за кілька днів сильно пошкодував про це. Бо прийшла трагічна звістка він, який пішов добровольцем у ЗСУ, загинув, захищаючи Україну. Є надія, що наступного року "Реал" відсалютує перемогу своєму відданому вболівальнику. І справжньому ­чоловікові.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Україна готується оголосити конкурс на розробку літієвого родовища "Добра" в Кіровоградській області, повідомив голова Офіса президента України Андрій Єрмак. "Це може стати першим проєктом у межах співпраці зі США. Радий бачити, що процес іде та результати наших зустрічей у Вашингтоні тиждень тому перетворюються на конкретні дії", зазначив він у своєму телеграм-каналі. Андрій Єрмак також повідомив, що в Канаді на полях саміту "Групи семи" разом із першою віцепремʼєркою міністеркою економіки Юлією Свириденко мав зустріч із міністром фінансів США Скоттом Бессентом, де сторони "детально проговорили співпрацю". Вочевидь, про запуск літієвого родовища. Коментарів американської сторони щодо цього наразі немає. Нагадаємо, 30 квітня Україна та США підписали угоду про економічне партнерство і створення Інвестиційного фонду відбудови. За словами міністерки економіки України Юлії Свириденко, документ передбачає, що повна власність і контроль залишаються за Україною, фонд створюється 50/50, жодних боргових зобовʼязань України перед США не прописано, також угода не стане перешкодою для вступу України до Євросоюзу, а фонд наповнюватиметься доходами виключно з нових ліцензій. Угода про американсько-український інвестиційний фонд відбудови офіційно набула чинності в травні. Літієве родовище на Кіровоградщині може стати першим пілотним проєктом зі США А дещо раніше Юлія Свириденко прогнозувала, що саме літієве родовище на Кіровоградщині може стати першим пілотним проєктом зі США. І вже після згаданого засідання Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (УРП) Юлія Свириденко написала у Фейсбук: "Маємо інтерес інвесторів до декількох родовищ. Одне з них літієве родовище "Добра" в Кіровоградській області. Робоча група опрацює звернення щодо його розробки. Якщо всі вимоги закону будуть дотримані на наступному засіданні запустимо процедуру оголошення конкурсу для всіх зацікавлених компаній". За її словами, це родовище потенційно підпадає під мандат Американсько-українського фонду відбудови його розробка може стати першим пілотним проєктом у межах спільного інвестування. Однак, чи все проходитиме тихо й спокійно щодо саме кіровоградського літієвого родовища - питання. Бо ще в березні суд арештував ділянки найбільшого в Україні літієвого родовища - 51 земельну ділянку Полохівського родовища літію в Кіровоградській області. На вимогу Офісу генерального прокурора це зробив Печерський районний суд Києва. Про що і йдеться в ухвалі від 7 березня 2025 року. Ще там йдеться про те, що ділянки досліджувало ТОВ "Укрлітійвидобування" Сергія Табалова, який вклав у дослідження Полохівського родовища понад 100 млн грн, а сумарно в розвиток понад 300 млн грн. До того ж ще 119 млн грн він сплатив за ліцензію. Компанія оцінила родовище за міжнародним стандартом JОRК і готувалася до видобутку літію. Якщо ж родовище повернеться державі, то на нього зможуть претендувати інші бізнесмени. Тож схоже, що суддівські шальки терезів схилились не на користь пана Табалова. Зазначимо, що ця справа розслідується ще з 2016 року. Тоді прокуратура відкрила провадження за фактом начебто незаконного отримання дозволу на видобуток літію. Згідно з даними геологорозвідки, запаси літію на Полохівському родовищі перевищують 760 тисяч тонн еквівалента карбонату літію. У 2021 році світ спожив 0,5 млн тонн LСЕ, а вже у 2028 році прогнозують потребу в 6 млн тонн. Близько 60% літію у світі нині переробляє Китай. Загалом в Україні розташовано чотири розвіданих літієвих родовища, два з яких у Кіровоградській області. Літій це рідкісноземельний метал, який використовують для виробництва акумуляторів для смартфонів, ноутбуків і електроавтомобілів, у хімічній та медичній промисловості, аерокосмічній галузі, ядерній і відновлювальній енергетиці.

Сучасні дрони не тільки впевнено виходять на перші ролі у сучасній війні (часто відтісняючи на другий план, наприклад, танки, легку бронетехніку, вертольоти, кораблі та навіть артилерію), а й перебирають на себе функції іншої зброї. Зокрема, йдеться про те, що безпілотні авіаційні комплекси (БАК) “ступили на поле” засобів протиповітряної-протиракетної оборони (ППО-ПРО) та досить рішуче розширюють для себе повноваження як засобів перехоплення повітряних цілей, передусім ворожих безпілотників. Більше того, за допомогою БАК-перехоплювачів вражалися навіть гелікоптери та російські винищувачі у повітрі ( хоча в останньому випадку йдеться вже про морські дрони, що стали базою для ракет.  фото: аrmyіnfоrmЯк з’явилися БАК-перехоплювачіЯк це трапляється, нові інноваційні рішення у переозброєнні були спричинені шаленим дефіцитом наявної зброї та різким зростанням загроз. Так, починаючи з березня 2024 року противнику вдалося відчутно покращити та ефективно використовувати тактику проникнення дронів-розвідників у глибокий тил України, де вони почали полювати на важливі об'єкти та наводити на цілі балістичні ракети. Ворожі дрони-розвідники на досить великих висотах залітали на 50-100 км в тил Сил оборони України (СОУ), дуже оперативно передаючи координати на ураження. Це дозволило російській армії завдати кілька відчутних ударів по ЗСУ та українській інфраструктурі за десятки кілометрів від лінії фронту. Наприклад, у перші місяці 2024 року російській армії вперше вдалося знищити РСЗВ ЗСУ НІМАRS, уразити пускові установки системи ПРО ПС ЗСУ Раtrіоt (удар трьома балістичними ракетами ОТРК  “Искандер” за корегування розвідувального дрону SuреrСаm), знищити два гелікоптери Мі-8 під час тимчасового приземлення та ще дві РСЗВ "Буревій" на заправці у Харкові . Це сталося, як зазначали аналітики, завдяки злагодженій тактиці російського тандему “безпілотник-розвідник плюс далекобійний засіб ураження”. При цьому один з ударів – по аеродрому в селищі Авіаторське біля Дніпра відбувся майже за 100 кілометрів від лінії фронту (в РФ стверджували, що вдалося вразити кілька українських МіГ-29, склади та ЗРС С-300). У зв’язку з цим у військових аналітиків з’явилися обгрунтовані побоювання, що такі удари можуть з тактичної переваги РФ у війні трансформуватися у стратегічну. Так  виникла критична потреба у створенні системи активного перехоплення БАК розвідки РФ. Типові розвідувальні БАК ЗС РФ - Орлан, Zаlа чи Suреrсаm, мають малу відбиваючу поверхню, тож є занадто малою ціллю для ППО. Крім того, такі БАК діють на висоті 4 - 6 кілометрів, тобто поза зоною дії ПЗРК, тож їх дуже складно захопити як ціль. А використовувати для знищення таких цілей потужні системи ППО середнього радіусу дії на кшталт радянських ЗРК “Бук” або NАSАМS надто дорого. До цього слід додати, що використати засоби РЕБ через потужний вплив на власні безпілотники та велику висоту польотів безпілотників противника у 5-6 км також неможливо. Тож єдиним варіантом відповіді могли  стати саме перехоплювачі. І вони стали ними.Про перші спроби стало відомо ще на початку 2024 року: у лютому 2024 року бійці підрозділу безпілотних ударних систем “Аякс” 126-ї окремої бригади територіальної оборони вперше за допомогою FРV-дрона знищили російський ударний дрон літакового типу. За деякими даними, до кінця березня 2025 року було оприлюднено відео перехоплень вже понад 2,5 тисячі російських безпілотників розвідувального та ударного типів. БАК-перехоплювач, який застосовується на полі бою, фото: GеnеrаlStаff.uаЯк розвивались та вдосконалювались дрони-перехоплювачіВлітку 2024 року українські винахідники запропонували системні новації для розв’язання проблеми перехоплень БАК противника – варто відзначити координаційну та загальну лідерську роль платформи Вrаvе1, яка у сфері розвитку БАК стала виконувати функції структури з розвитку технологій. Та, звісно, завзятість і креативність вітчизняних винахідників. У листопаді 2024 року українські FРV-дрони вже більш ніж успішно вирішували задачу боротьби із російськими розвідувальними безпілотниками. В результаті тільки одного проєкту "Небесний русоріз" було ліквідовано понад 400 російських дронів-розвідників. Серед них 211 БАК типу Zаlа, 137 Suреrсаm, 46 БАК сімейства “Орлан”, а також 7 баражуючих боєприпасів "Ланцет". Проєкт запрацював орієнтовно з серпня 2024 року, і знову маємо говорити про хвильовий розвиток технологій: з’являється рішення щодо ураження, противником удосконалюється рішення щодо захисту, відповідаємо новим  рішенням на ураження. Майбутнє бою, та й усієї війни, пов’язане саме зі швидкістю народження нових рішень для атак і контратак, а також  зі здатністю швидко масштабувати результати.БАК Фламінго, фото: vn.20mіnut        БАК-перехоплювачі почали виготовляти у різних формфакторах - від FРV-дронів квадрокоптерного типу до дронів літакового типу зі здатністю перехоплювати швидкісні цілі. Фактично, вже у 2024 році окреслилась тенденція, що дрони-перехоплювачі розвиватимуться як квадрокоптери-камікадзе, БАК-перехоплювачі літакового типу та як дрони протидії баражуючим боєприпасам типу Shаhеd .     Далі – більше. Справді революційні події відбулися влітку 2024 року. 31 липня двокілограмовий український дрон   “приземлив” 12-тонний російський вертоліт. У серпні 2024 року було зафіксовано збиття зенітним дроном російського Мі-28 у повітряному бою. Ці події засвідчили, що відбудуться дуже значні рішення у переозброєнні, оскільки такі події, як успішно реалізований “замах” на потужно озброєні гелікоптери вартістю мільйони доларів визначатимуть нові пріоритети у переозброєнні найпотужніших країн світу.         Зрештою, у травні 2025 року з’явилося перше відео перехоплення дроном російсько-іранського ударного безпілотника типу Shаhеd. Сили оборони, як було заявлено, успішно використовували дрон-перехоплювач Stіng (“Жало”). Відео стало першою публічною фіксацією перехоплення російського БАК: перехоплювач зміг наздогнати Shаhеd на значній висоті, понад хмарами: цей безпілотник здатен літати зі швидкістю понад 160 км/год та підніматися на висоту близько 3 км.  Тоді ж було повідомлено, що підрозділ Сил безпілотних систем Dаrknоdе зі складу 412-го полку  “Nеmеsіs” знищив близько 100 ворожих дронів-камікадзе типу Shаhеd та “Гербер” за допомогою дронів-перехоплювачів.БАК Stіng, фото: tеlеgrарhЯк може відбуватись подальший розвиток сучасних БАК-перехоплювачівЗ часом дрони-перехоплювачі набули масової поширеності та де-факто поступово перетворилися на частину протиповітряної оборони. І потреба в них зростає в геометричні прогресії, оскільки у 2025 році не тільки небо над полем бою вже кишіло дронами, але й кілометрів на 20-30 в обидва боки від лінії зіткнення. Завдяки порівняно низькій вартості, простоті експлуатації та можливості виробництва на непрофільних підприємствах БАК-перехоплювачі стають усе доступнішими, і це логічна відповідь на такий виклик. Статистика свідчить, що Україна і надалі нарощує потенціал використання БАК-перехоплювачів. Зокрема, з листопада 2024 року по березень 2025 року кількість успішного перехоплення ворожих безпілотників збільшилася у 4 рази - станом на 22 березня 2025 року було зафіксовано 2517 унікальних перехоплень, 2018 з них вдалось геолокувати.        Зрозуміло, що безпілотні охоронці неба почали стрімко удосконалюватися та модернізуватися. Це так само логічні наслідки будь-якої війни, навіть нашої, що ще не завершена.        У 2025 році БАК-перехоплювачі почали збивати цілі на відстанях, які раніше були абсолютно недосяжними. Скажімо, на початку червня український зенітний FРV-дрон перехопив російський розвідувальний безпілотник “Орлан-10” вже на відстані 33 км за лінією фронту - над територією Курської області. Для такого перехоплення використовувався новітній FРV-дрон літакового типу “Чаклун”.БПЛА "Чаклун", фото: blасksеаnеws        Відносно невисока вартість перехоплювачів продовжує відігравати ключове значення у тому, що їхнє використання лише зростає: приміром, Сили оборони України у 2025 році почали використовувати БАК-перехоплювачі літакового типу “Техно Тарас” вартість якого при висоті до 6000 метрів та радіусі дії до 35 км становить лише 1600 доларів. Не випадково його встигли назвати “вітчизняним дешевим засобом ППО” .Дрон-перехоплювач "Техно Тарас", фото: фонд Сергія Притули        Важливим еволюційним напрямком стало удосконалення способів перехоплення. Наприклад, на БАК почали встановлювати боєприпас з уламковою бойовою частиною, що підривається за командою оператора та дозволяє суттєво збільшити можливість ураження.  Одним із прикладів еволюції способів ураження цілей противника стала кодифікація у червні 2025 року БАК Сhіеf-1 - для ураження як літальних апаратів, так і живої сили ворога. Дрон коптерного типу має двоствольний модуль з патронами зі шротом. До того ж БАК вже обладнаний системами автоматичного розпізнавання та досягнення оптимальної дистанції для ураження цілі.Зі свого боку, встановлення потужних батарей дозволяє БАК отримати більшу дальність та висотність перехоплення.Успішне застосування зенітних дронів проти безпілотників противника вийшла на такий рівень, що деякі бригади вже мають власні батареї БАК-перехоплювачів. Зі свого боку, противник намагається технологічно протидіяти, наприклад, з березня 2025 року почав серійно встановлювати на свої розвідувальні дрони типу Zаlа системи ухилення від зенітних дронів на базі “машинного зору”.         Серед ключових майбутніх задач – збільшення досяжності до ворожих цілей та якості оперування БАК для перехоплення.        Одним із цікавих та важливих шляхів такого удосконалення зенітних БАК стали розробки та використання носіїв перехоплювачів – за їхній рахунок почали зростати можливості самих зенітних безпілотників. Компанія Justіfіеr Drоnеs, приміром, задля збільшення дальності та висоти польоту FРV-перехоплювачів почала запускати їх з дрона-носія. При цьому завдяки тому, що носій вже перебуває у повітрі, час реагування та швидкість підльоту перехоплювача до цілі відчутно скорочуються. Що за горизонтом: автозахоплення, автонаведення,  автопідрив, штучний інтелектІдея використання дронів для перехоплення повітряних цілей виявилася настільки потужною, що фінансування виробництва нових БАК-перехоплювачів VВ140 “Фламінго” потрапило разом з іншою передовою зброєю до нового пакета військової допомоги Україні з боку Німеччини . Фактично VВ140 “Фламінго” вже є прообразом гібрида, оскільки має можливість перехоплювати дрони у повітрі на відстані до 30 км. І це яскраво свідчить про визнання нового революційного витку у технологіях війни. Додатковим свідченням цього може стати той факт, що у червні 2025 року на виставці оборонних технологій у німецькому Нюрнберзі німецька компанія Dіеhl Dеfеnсе, що її в Україні добре знають як виробника зенітно-ракетних комплексів ІRІS-Т, представила свою новітню розробку в галузі ППО-ПРО, а саме зенітний дрон Сісаdа. Комплекси ІRІS-Т SLМ, БАК мають 40-кілометровий радіус дії, Але при цьому в радіусі близько кілометра  у них є так звана мертва зона, а  Сісаdа  призначений для перехоплення безпілотників малої дальності. Тож, можливо, це і є новий шлях забезпечення безпеки важливих та дорогих озброєнь на війні – через формування мережі безпілотних “охоронців”.БАК Сісаdа, фото: Аrmy Rесоgnіtіоn        Можна спрогнозувати, що наступними кроками до удосконалення стануть автоматизація, зокрема широке застосування автоматичного захоплення та наведення на ціль та автоматизованого підриву бойової частини при наближенні до цілі. І, зрозуміло, мова йтиме про удосконаленого програмування БАК, а згодом і елементів штучного інтелекту (ШІ).Також можна передбачити, що майже напевно будуть розроблятися зенітні дрони-гібриди, тобто фактично зенітні ракети-дрони - для збиття вертольотів, великих багаторазових безпілотників оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, тобто дуже дорогої зброї. Для цього на БАК будуть використовувати реактивні двигуни. Певне уявлення про майбутній розвиток українських БАК-перехоплювачів надав після призначення командувачем Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді. Зокрема, йдеться про поетапне розгортання впливу СБС на оперативній глибині, а це прогнозоване збільшення дальності застосування.Отже, ми бачимо горизонт розвитку безпілотних авіаційних комплексів. За цим же горизонтом, хочеться вірити, в українських безпілотників не буде меж для знищення ворога. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Свобода це те, що об'єднує українців. Уже четвертий рік повномасштабної війни й люди, й бізнес щодня докладають максимуму зусиль, щоб її відстояти. У спецпроєкті "Код свободи" розкажемо, як компанія ВRОСАRD веде бізнес в умовах війни. Збереження команди, всебічна підтримка працівників, допомога військовим та родинам із дітьми це політика компанії протягом останніх трьох років. Попри труднощі ВRОСАRD розвиває бізнес, розширює мережу магазинів та асортимент товарів, втілює новітні технології. Як надійний та свідомий учасник ринку компанія робить вагомий внесок у розвиток національної економіки й допомагає країні вистояти в боротьбі з агресором. Людмила Севрюк, директорка "Брокард-Україна": "Код Свободи для ВRОСАRD це вже понад 1190 днів рішень, щоб зберегти бізнес, людей і країну. Це підтримка команди, яка попри все тримає свій фронт. Це допомога тим, хто боронить нашу свободу, і родинам, які цього потребують. Це відповідальність перед державою, яку ми глибоко усвідомлюємо. Ми маємо свободу діяти рішуче там, де це справді важливо. І саме вона закодована в кожному нашому кроці. Хоч би яким був виклик". Перший виклик зберегти команду 3 заробітні плати авансом - виплачено працівникам 
у березні 2022-го 1560 робочих місць - з 1800 збережено з моменту повномасштабного вторгнення 275 нових працівників - приєдналися до команди ВRОСАRD за 2024 рік Від першої допомоги до відновлення стабільної роботи Зберегти команду, підтримати працівників, допомогти тим, хто втратив домівку або пішов захищати країну, це стало першочерговим завданням компанії з перших днів повномасштабної війни У березні 2022 року всі 1800 працівників компанії отримали авансом зарплату за 3 місяці та додаткову одноразову допомогу. Це дало людям змогу вистояти в хаосі перших тижнів війни. Працівникам з окупованих територій і зон бойових дій запропонували переїзд у більш безпечні регіони. Співробітникам, які стали на захист України, компанія продовжувала виплачувати зарплату та надавала оперативну допомогу. Колектив постійно збирав кошти на амуніцію та лікування. Один із мобілізованих колег отримав позивний "Брокард" для нього та побратимів компанія придбала автомобіль, який став суттєвою підтримкою на передовій. "Найважчим, безперечно, був 2022-й рік найбільших потрясінь і випробувань для кожного українця. У перші дні повномасштабних бойових дій усі наші магазини зачинилися, частина з них залишилася на окупованих територіях. Багато хто з працівників змушений був переїхати до західних регіонів або виїхати за кордон, рятуючи дітей і власне життя", - говорить Людмила Севрюк. Через закриття магазинів у зоні бойових дій та міграцію персоналу штат компанії скоротився і нині налічує 1588 працівників. Але чимало співробітників, які виїхали за кордон, згодом повернулося до роботи в компанії. Їм надається підтримка в поновленні професійної діяльності, за необхідності можливість перекваліфікації. ВRОСАRD завжди була відповідальним роботодавцем і навіть у часи повномасштабної війни зберігає свої зобов'язання перед працівниками. Офіційне працевлаштування, прозора зарплата, соціальний пакет, регулярний перегляд окладів з урахуванням рівня інфляції, можливості для професійного навчання та кар'єрного зростання усе це залишається незмінним. ЛЮДИ НАЙБІЛЬША ЦІННІСТЬ ВRОСАRD. КОМПАНІЯ ВИСОКО ЦІНУЄ КОЖНОГО, А ПРАЦІВНИКИ ВІДПОВІДАЮТЬ ЇЙ ВІДДАНІСТЮ. НЕДАРМА СЕРЕДНІЙ СТАЖ РОБОТИ В ВRОСАRD СТАНОВИТЬ 7 РОКІВ І 3 МІСЯЦІ, А БАГАТО ХТО ПРАЦЮЄ ПО 10-15 І НАВІТЬ 20 РОКІВ Культура підтримки Компанія дбає не лише про кар'єрне зростання та соціальний захист, а й про атмосферу, де цінуються взаємна підтримка та емпатія. Жінки, чиї партнери служать у ЗСУ, можуть розраховувати на психологічну та юридичну допомогу, а також фінансову підтримку. Чоловіки, мобілізовані до Сил оборони, щомісяця отримують компенсацію на рівні середньої зарплати, а їхні робочі місця зберігаються. Після повернення до цивільного життя компанія допомагає їм пройти шлях адаптації. Працює Програма адаптації ветеранів, створено Сервіс психологічної допомоги, який об'єднує фахівців із психології, психотерапії та коучингу. Така підтримка важлива для всіх, хто шукає внутрішню опору у складні часи, особливо для постраждалих від війни та тих, хто повернувся з фронту. Втім, поняття підтримки у ВRОСАRD виходить далеко за межі сервісів і програм. Велику роль відіграє корпоративна культура жива, емоційна, об'єднувальна. У ВRОСАRD є внутрішній Теlеgrаm-канал, який став не просто джерелом новин компанії, а платформою для взаємодії, порад, підтримки та обміну досвідом між колегами. А ще регулярні онлайн-чаювання з директором це можливість напряму поспілкуватися з керівництвом, поставити запитання, поділитися ідеєю та переконатися, що в ВRОСАRD справді чують кожного. Катерина Гуленок, керівниця РR-департаменту "Брокард-Україна": "Єдність команди це не лише про спільну роботу та досягнення цілей. Це про емоційний зв'язок, натхнення й моменти, що по-справжньому об'єднують. Ми вміємо радіти дрібницям, підтримувати, ділитися ідеями й створювати відчуття, що ти не сам у цьому складному й нестабільному світі. Щоденне спілкування у Теlеgrаm, корпоративні забіги, креативні флешмоби не просто традиції для нас, а спосіб бути ближчими один до одного. Саме така взаємодія формує атмосферу тепла, довіри й згуртованості, яка є серцем культури ВRОСАRD. Бо ми щиро віримо: справжня команда тримається не лише на професіоналізмі, а й на людяності". Другий виклик зміцнити бізнес 66 магазинів - продовжують працювати 
у 22 містах України 3 нових магазини - ВRОСАRD відкрилися 2023 року 3 млн українців - є учасниками програми лояльності ВRОСАRD 121 новий бренд - з'явився у портфоліо ВRОСАRD торік, зокрема 29 українських 5,66 млрд грн - сягнув загальний обіг мережі 2024 року 798 млн грн - податків сплачено за 2024 рік та понад 2 млрд за три роки повномасштабної війни Не просто зберегти, а й розвивати мережу На 24 лютого 2022 року мережа ВRОСАRD налічувала 97 магазинів у 26 містах України. Однак після початку повномасштабного вторгнення третину магазинів було втрачено через бойові дії та окупацію територій. На деякий час роботу компанії та складу було зупинено логістичні ланцюги розірвано, а господарську діяльність паралізовано. Проте компанії вдалося оперативно поновити роботу та зберегти мережу, адаптуючись до нових реалій. "Ми не просто повернули бізнес до життя, а й відкрили нові магазини. Попри обстріли, блекаути та тимчасові зупинки роботи, наші колеги почали повертатися додому й виходити на роботу. Магазини ВRОСАRD стали місцем, що нагадує про довоєнне життя та дарує радість навіть у складні часи", - каже Людмила Севрюк. Протягом останніх років компанія змогла забезпечити економічну стійкість бізнесу та розширити мережу. Зокрема, відкрилися три нові магазини в Луцьку, Івано-Франківську та Вінниці. Також було оновлено формат двох магазинів. Сьогодні мережа ВRОСАRD налічує 66 магазинів у 22 містах України і продовжує надихати, дарувати красу й підтримку. Але зупинятися на досягнутому не планує. 2025 року відкриються щонайменше чотири магазини, зокрема унікальний торговий простір нового формату, що не має аналогів на українському ринку парфумерії та косметики. Крім того, відновлюється розвиток концепції бутиків нішової парфумерії ВRОСАRD NІСНЕ ВАR. Команда й технології секрет успіху в часи нестабільності та змін У ВRОСАRD упевнені: поєднання професійної команди та технологічних інновацій допомогло не лише вистояти під час війни, а й вивести бізнес на інший рівень Наприкінці 2023 року був запущений мобільний застосунок ВRОСАRD, який став зручною платформою для клієнтів, щоб знайомитися з новинками, отримувати консультації та здійснювати купівлю. Застосунок уже завантажило майже 800 тисяч користувачів, які зробили більш ніж 360 тисяч замовлень. Торік у магазинах мережі ВRОСАRD з'явилася інноваційна система діагностики шкіри Zеmіts Skіn Аnаlysіs Systеm на основі штучного інтелекту. Апарат дає змогу швидко й точно визначити реальні потреби шкіри та легко дібрати клієнту косметичні продукти, які ідеально підходять для догляду. 2024 року 12 363 гостей мережі ВRОСАRD скористалися новою послугою та отримали персоналізовані поради від б'юті-експертів. Третій виклик підтримати армію і тих, хто цього найбільш потребує 1 млн грн - ВRОСАRD перерахувала ЗСУ на третій день повномасштабного 
вторгнення До 30 млн грн - зросла допомога 
від ВRОСАRD на потреби армії, станом на 7 березня 2022 року 12 тис. товарів - на 4 млн грн передано військовим навесні 2022-го 282 млн грн - направила компанія 
Силам оборони 5 млн грн - спрямовано у фонд "Повернись живим" для проєкту "Довгі руки ТРО" 32 працівники ВRОСАRD - служать у лавах 
Сил оборони України Співпраця з Головним управлінням розвідки З перших днів війни компанія почала активно вибудовувати стратегію допомоги Силам оборони України, намагаючись, щоб кожен внесок був максимально ефективний. Торік ВRОСАRD увійшла до переліку 30 українських компаній, які надали найбільше фінансування на потреби армії. Загалом на підтримку захисників уже спрямовано понад 282 мільйони гривень. Юрій Гаткін, співзасновник та керуючий бізнесом мережі ВRОСАRD: "Особливу увагу компанія приділяє співпраці з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України. Розвідка це очі й вуха армії, точність і оперативність оборони. Від її роботи залежить ефективність бойового планування та знешкодження потенційних загроз. Ми прагнемо посилити цей фронт, тому підтримка ГУР для нас пріоритет". ВRОСАRD регулярно перераховує Головному управлінню розвідки частину свого обороту: "Більше заробляємо більше допомагаємо", кажуть у компанії. На ці кошти Міноборони екіпірує розвідників усім необхідним. Керівник ГУР Кирило Буданов високо оцінив внесок ВRОСАRD у зміцнення обороноздатності країни, вручивши подяку за значну матеріальну підтримку. Підтримка родин із дітьми ВRОСАRD разом із парфумеркою Ольгою Юрченко започаткували благодійну ініціативу на підтримку спецпроєкту #Вониневинні благодійного фонду "Я буду твоїм тилом". Ольга створила унікальний аромат "Соул оф Юкрейн" (Sоul оf Ukrаіnе), весь прибуток від продажу якого в магазинах і на сайті ВRОСАRD.UА направляється фонду на закупівлю необхідних речей для сімей із дітьми з Херсонщини, Маріуполя, Запорізької та Харківської областей. Завдяки цій ініціативі вже вдалося підтримати сотні родин. Ілона, мама двох дітей, якій надали допомогу: "Я не люблю, коли допомагають мені, я сама завжди допомагала іншим. Але війна змінила багато чого. Допомога, яку надає ВRОСАRD, дуже гріє. Саме усвідомлення: я не сама. Є люди й волонтери, які поруч. Це схоже на подарунок від когось, кого ти навіть не знаєш. Але ти відчуваєш: тебе бачать". ВRОСАRD ЗНАХОДИТЬ БАЛАНС МІЖ БІЗНЕС-ЦІЛЯМИ Й СОЦІАЛЬНОЮ МІСІЄЮ, КЕРУЮЧИСЬ СВОЇМИ ЦІННОСТЯМИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТА ЧЕСНІСТЮ ПЕРЕД КРАЇНОЮ, НАДІЙНІСТЮ ТА ПОВАГОЮ ДО КОМАНДИ, ЕМПАТІЄЮ ТА ПІДТРИМКОЮ ТИХ, ХТО ЦЬОГО НАЙБІЛЬШЕ ПОТРЕБУЄ

Влада Сполучених Штатів у рамках G7 не підтримує ідею зниження цінової стелі на російську нафту, встановленої в межах санкцій за агресію Росії проти України. Про це повідомляє Вlооmbеrg із посиланням на анонімні джерела. За словами співрозмовників агентства, остаточне рішення щодо зміни стелі цін належить президенту США Дональду Трампу, і наразі чиновники не втратили надії на затвердження оновленого рівня цін. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Країни G7 без підтримки США можуть знизити ціну на російську нафту - Rеutеrs Водночас позиція США залишається незмінною порівняно з позицією, озвученою на початку року під час зустрічі міністрів фінансів країн G7. У свою чергу, Європейський Союз і Велика Британія наполягають на зниженні цінової межі з $60 до $45 за бар., щоб посилити тиск на Росію і зменшити її нафтові доходи, які фінансують війну в Україні. Як зазначає видання, ціни на нафту різко зросли після авіаударів Ізраїлю по Ірану протягом останньої доби. Ф'ючерси на нафту марки Wеst Техаs Іntеrmеdіаtе підскочили більш ніж на 7%, досягнувши майже $73 за бар. - найбільше одноденне зростання з березня 2022 року. Незважаючи на опір США, у ЄС не виключають можливості самостійного зниження цінової стелі. Оскільки більшість російської нафти транспортується через європейські води, цей крок може мати суттєвий вплив. Однак експерти підкреслюють, що максимальна ефективність санкцій буде досягнута лише за умови підтримки всіх країн G7, зокрема США, які відіграють ключову роль у контролі за виконанням обмежень. Більшість країн G7 готові самостійно знизити граничну ціну на російську нафту, навіть якщо президент США Дональд Трамп вирішить відмовитися від цього. Очолити цю ініціативу можуть ЄС та Британія. "Європейські країни прагнуть знизити ліміт ціни на нафту з 60 до 45 доларів. Є позитивні сигнали з Канади, Великої Британії та, можливо, Японії. Ми використаємо G7, щоб спробувати залучити США", - сказало одне з джерел.

Через атаки між Ізраїлем та Іраном ціни на нафту стрімко зросли. Станом на 14 червня нафта еталонної марки Вrеnt подорожчала на 8% - до 74,3 долара за барель. Завдяки зростанню цін на нафту еталонної марки також може зрости попит та ціни на російську нафту. Про це повідомляє Вlооmbеrg. Зараз діє обмеження цін на російську нафту від "Великої сімки". Європейський Союз та Велика Британія прагнуть це обмеження знизити з 60 до 45 доларів за барель, тоді як США, як повідомляють джерела видання цю ідею не підтримують. Такий крок міг би знизити доходи Росії від нафти, що також компенсувало б зростання ціни. "США не відступають від своєї опозиції щодо зниження обмеження цін на продаж російської нафти, - повідомили люди, знайомі з цим питанням, - що зменшує сподівання європейців на те, що лідери, які зустрінуться на саміті G7 у Канаді, погодяться на скорочення", - йдеться у повідомленні. Остаточне рішення залишається за президентом США Дональдом Трампом, і чиновники не втратили надії на зміну його позиції. Але поки що немає жодного зрушення. Більшість російської нафти транспортується поблизу європейських вод, тому самостійні дії можуть мати певний ефект. Але угода за участю всіх країн G7 була б ефективнішою, оскільки вона могла б покладатися на забезпечення дотримання закону США. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кінець торгової війни: США та Китай домовились про нові правила гри Ціни на нафту стрімко зростають, оскільки атаки Ізраїлю на Іран викликають побоювання щодо ширшої війни. Ф'ючерси (ціни з поставками наперед) на сиру нафту brеnt зросли більш ніж на 7% і встановилися близько 74,3 долара за барель, що є найбільшим стрибком з березня 2022 року після атак. Війна на Близькому Сході має передбачуваний вплив на ціну на нафту, викликаючи її різке зростання, оскільки інвестори все більше побоюються обмежень поставок через можливі блокування та атаки на цих морських маршрутах. Як наслідок, зростають і страхові внески на судноплавство, які в кінцевому підсумку перекладаються на споживача. За даними Міжнародного валютного фонду (МВФ), інфляція в країнах з розвиненою економікою зростає приблизно на 0,4 відсоткового пункту на кожні 10% зростання цін на нафту. Російська економіка залежить від нафтових цін. При тому зростання вартості еталонної марки призводить до подорожчання нафти з РФ. Ціни на газ у Європі стрімко злетіли через удар Ізраїлю по Ірану. У п'ятницю котирування ф'ючерсів на природний газ в Європі зросли на 5,7% - це найбільше денне зростання за останні п'ять тижнів.

У травні інфляція продовжила прискорюватися і перевищила прогнози НБУ. Річна споживча інфляція за підсумками травня склала +15,9% (проти 15,1% квітні  у 2024 р.). Місячна інфляція за травень 2025 р. склала +1,3%, тоді як за травень 2024 р. - лише +0,6%. Тепер, щоб збувся прогноз НБУ за підсумками півріччя (+13,7%), потрібно, щоб в червні ціни зросли лише на +0,2%, тоді як середньомісячні темпи інфляції у нас уже рік тримаються +1,1%, а ми ще й маємо колосальний інфляційний навіс з боку промислової інфляції (+41,6% в річному вимірі).Структура інфляції. Варіація приростів цін в розрізі окремих товарів та послуг становить понад 40 відс. п.: від дефляції на 5% по товарах легкої промисловості до інфляції у 86% за ціною на яйця. Відносно високе зростання цін (понад 20%) зафіксовано на електроенергію (+64%), хліб (+22%), овочі (+36%), фрукти (+34%), вершкове масло (+29%), олію соняшникову (+35%). Натомість майже відсутній приріст цін на послуги відпочинку (+1%), ряд комунальних послуг (0-3%), предмети домашнього вжитку та побутову техніку (+2%), залізничний пасажирський транспорт (+5%), автомобільне паливо (+1%). Це говорить про відсутність фундаментального впливу процентної політики НБУ на тенденції інфляції. Ключова риса української інфляції – витратний характер росту цін. За рік в країні суттєво зросли питомі витрати на енергоносії, енергозабезпечення, транспортні перевезення, збільшилися витрати на імпортні товари через девальвацію гривні. Економіка продовжує зазнавати воєнних збитків, що позначається на додаткових витратах. Також економіка зазнала втрат внаслідок несприятливих погодних умов для врожаю. Водночас споживчий попит на душу населення залишається нижче довоєнного рівня (лише 91%). Споживчий попит поступово відновлюється, однак внаслідок дії воєнних факторів він залишається асиметричним і  представлений переважно товарами першої потреби. Фактор монетарної політики. НБУ вже третій рік поспіль зберігає ультражорсткі параметри  монетарної політики. З 7 березня ключову ставку підвищено до 15,5% річних, а з 4 квітня ставку за тримісячними депсертифікатами збільшено до 19,0% річних.Однак, ключова процентна ставка НБУ не впливає на інфляцію, оскільки фактори інфляції переважно залишаються структурними (а не від попиту), а трансмісійні канали монетарної політики – вкрай слабкими: Фактор політики гнучкого курсоутворення. Після переходу від режиму фіксованого обмінного курсу до режиму "керованого плавання" відбулася девальвація гривні на 14,5% (на максимумі в листопаді 2024 р.), що спричинило виникнення девальваційно-інфляційної спіралі та посилило річну інфляцію. Непродумана та поспішна політика валютної лібералізації виступила додатковим проінфляційним чинником в Україні. Девальвація гривні відбувається внаслідок директивних рішень НБУ, а не внаслідок ринкових коливань обмінного курсу, а отже облікова ставка зараз не впливає на валютний канал монетарної трансмісії.Фактор фіскального дефіциту. Фіскальний дефіцит залишається високим (понад 20% ВВП). Однак, його розмір фіскального дефіциту диктується воєнними потребами, а не міркуваннями вартості внутрішніх запозичень. компенсує втрати сукупного попиту, викликані війною, що потенційно може призводити до росту цін. Понад 90% фіскального дефіциту покривається із зовнішніх джерел. Тому облікова ставка не здатна вплинути на фіскальний канал інфляційної динаміки.Фактор воєнної інфляції. Під впливом війни змінюються пріоритети у споживчих настроях населення та компоненти витрат виробників. Населення знижує попит на окремі товари, які не мають першої потреби (наприклад, товари легкої промисловості, розважальних послуг). Бізнес підвищує витрати на логістику, енергозабезпечення тощо. Облікова ставка НБУ не може впливати на дію воєнних факторів інфляції, які є неринковими по своїй природі.Висновок щодо факторів інфляції. Переважна більшість проінфляційних чинників в Україні знаходиться поза межами дії монетарних інструментів НБУ. Витрати НБУ на монетарну політику за 2022-2025 рр. склали близько 240 млрд грн, в т.ч. у 2024 р. - 76 млрд грн, за січень-травень 2025 р. - 33 млрд грн.Перспективи інфляції. Зараз на рівень інфляції чинять тиск як проінфляційні, так і дезінфляційні чинники. Проінфляційні чинники – високий ріст цін виробників, погодні умови, значний фіскальний дефіцит, підвищення ставок окремих податків, відновлення відкладеного попиту у разі припинення воєнних дій. Дезінфляційні чинники – суттєве гальмування економічного росту (лише +0,9%), збереження мораторію на підвищення ряду комунальних тарифів, відносна курсова стабільність, можливе здешевлення імпорту внаслідок торгової війни США та Китаю, стримування попиту у разі продовження воєнних дій. З червня очікується деяке зменшення рівня інфляції переважно із-за статистичного ефекту бази порівняння минулого року.Інструменти подолання інфляції. З огляду на переважно структурний характер української інфляції її подолання повинне фокусуватися на застосування монетарних інструментів розширення пропозиції, а не звуження попиту. Потенціал монетарної політики слід використовувати у напрямку розвитку кредитування та інвестицій для розширення пропозиції товарів та послуг вітчизняного виробництва, що знижуватиме ризики структурної  інфляції й водночас сприятиме розвитку кредитного каналу монетарної трансмісії. Потрібно також оптимізувати до розумних меж банківський вплив на бізнес, позбутися безпідставних "професійних суджень" працівників банківської сфери.Інституційні фактори. Низький рівень банківського кредитування, наростальна інфляційна динаміка та несприятлива динаміка інвестиційної діяльності в економіці — тісно взаємопов’язані процеси. Валове нагромадження основного капіталу (ВНОК) за 2024 р. зросло лише на 3,5% і мало низькі темпи приросту у 2025 р. На кредити українських банків у І кварталі 2025 р. припадало лише 4% у структурі джерел фінансування капітальних вкладень.Дві третини сумарних інвестицій в економіці припадає на державні інвестиції, які активно підтримуються міжнародними партнерами і без участі яких динаміка інвестиційної діяльності в Україні була б ще гіршою.Прогресивна інфляція та слабка інвестиційна діяльність є відображенням несприятливого інвестиційного клімату в країні. Під час воєнного стану були запроваджені обмеження для іноземних інвесторів, зростає ризик санкцій проти українських підприємців. Це заставляє більш предметно оцінювати ризики будь-яких дій. Тож прямі іноземні інвестиції без реінвестування доходів у січні – квітні 2025 р. становили $402 млн проти $910 млн за аналогічний період 2024 р.Санкціонування та націоналізація активів різного походження зараз доповнюється санкціонуванням активів окремих громадян України. І хоча масштаби таких санкцій поки що незначні, вони посилають негативний сигнал для всього великого бізнесу як в країні, так і за її межами. Адже в такий спосіб підважується одна з підвалин ринкової економіки — непорушність прав власності на доходи та активи у рамках законної економічної діяльності.Порушення прав власності стало однією з вагомих причин погіршення бізнес-клімату в країні, зростання інфляційних очікувань тощо.   А висхідна інфляція, слабка інвестиційна діяльність і несприятливий бізнес-клімат своєю чергою уповільнювали темпи приросту ВВП і промислового виробництва в Україні.Спеціально для Еспресо.Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

7 червня у Тернополі відбувся благодійний забіг МНР Run4Vісtоry на підтримку 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Захід став частиною всеукраїнської серії забігів, що проходять під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Організаторами благодійних забігів є компанія МХП та БФ "МХП-Громаді". Спортивний партнер - Nеw Run. Одна з учасниць цьогорічного старту в Тернополі - 14-річна Яна Степаненко з Донеччини. Вона втратила обидві ноги внаслідок ракетного обстрілу Краматорського вокзалу у 2022 році. Згодом почала займатися спортом і долучатися до благодійних забігів. Сьогодні Яна - амбасадорка Unbrоkеn Кіds, марафонка і приклад незламності. Біг для дівчини став символом сили, підтримки та віри в те, що можливо все. Останній забіг, у якому вона брала участь, відбувся у Японії. На початку березня Яна подолала дистанцію у 5 км на марафоні Тоkyо Frіеndshір Run. Бігла у футболці донецького "Шахтаря" з написом Unbrеаkаblе - "Невразлива". "Це був мій найважчий марафон. У Японії дуже жарко і тому бігти складно. Ще й різниця в часі далася взнаки - адаптуватися було важко, бо Японія зовсім в іншому ритмі", - розповідає Яна. Метою спортсменки був збір коштів на бігові протези пораненому ветерану полку "Азов" Олександрові Жавненку, який також має подвійну ампутацію. "Під час бігу я просто казала собі: "Не можна зупинятись". Незважаючи на спеку і втому, я змогла. І це було дуже важливо для мене", - наголошує Яна. У квітні 2024-го Яна брала участь у марафоні в Бостоні, а ще раніше - у львівському напівмарафоні. Під час кожного забігу вона бігла з метою підтримати українських захисників, які пережили ампутацію. "Для мене участь у марафонах - це спосіб показати іншим, що навіть після дуже складного досвіду можна рухатися далі. Я не думала, що буду займатись бігом. Але після першого марафону захотілося продовжувати. Відчуття підтримки від людей дуже мотивує", - каже Яна. Спорт з'явився в її житті після протезування у США. Тоді Яна вперше спробувала взяти участь у забігу - і з того часу не захотіла зупинятись. Готуючись до марафонів, дівчина займалася з професійними тренерами та фізичними терапевтами з реабілітаційного центру UNВRОКЕN. "Кожен забіг дається мені нелегко. Це довга підготовка. Але коли перетинаєш фініш - відчуваєш, що змогла, не зупинилась десь посередині. Я відчуваю перемогу й гордість, тому що знаю, з якою метою біжу. І коли ціль досягається - це особливе щастя", - говорить спортсменка. Сьогодні Яна - наймолодша амбасадорка проєкту Unbrоkеn Кіds. Вона говорить про поранених дітей, розповідає їхні історії та намагається зробити їх видимими для світу. "Я теж була пацієнткою. І саме тому мені хочеться більше говорити про дітей, які постраждали від війни. Про тих, хто проходить реабілітацію", - каже Яна Степаненко. Вона підтримує маленьких пацієнтів, зокрема тих, хто має ампутацію. Спілкування з дітьми додає сил і самій Яні. А її найголовніша мрія сьогодні - мир в Україні. "Я просто хочу, щоб закінчилась війна. Щоб над Україною було тихе і мирне небо. Напевно, це зараз мрія кожного з нас", - ділиться вона. 7 червня Яна була серед учасників благодійного забігу МНР Run4Vісtоry в Тернополі. Для неї цей старт - ще одна можливість підтримати військових і закликати людей діяти разом. "Я дуже вдячна, що мене запросили. І дуже хочу, щоб якомога більше людей долучилися до цієї ініціативи. Це не просто біг, а допомога тим, хто нас захищає. Хочу сказати всім: немає нічого неможливого. Головне - вірити в себе, не зупинятись і йти вперед", - додає Яна. Забіг у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні благодійні забіги МНР Run4Vісtоry в Луцьку та Вінниці.

7 червня у Тернополі відбувся благодійний забіг МНР Run4Vісtоry на підтримку 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Захід став частиною всеукраїнської серії забігів, що проходять під гаслом: "Біжимо за тих, хто бореться. Пам'ятаємо тих, хто віддав життя". Організаторами благодійних забігів є компанія МХП та БФ "МХП-Громаді". Спортивний партнер - Nеw Run. Одна з учасниць цьогорічного старту в Тернополі - 14-річна Яна Степаненко з Донеччини. Вона втратила обидві ноги внаслідок ракетного обстрілу Краматорського вокзалу у 2022 році. Згодом почала займатися спортом і долучатися до благодійних забігів. Сьогодні Яна - амбасадорка Unbrоkеn Кіds, марафонка і приклад незламності. Біг для дівчини став символом сили, підтримки та віри в те, що можливо все. Останній забіг, у якому вона брала участь, відбувся у Японії. На початку березня Яна подолала дистанцію у 5 км на марафоні Тоkyо Frіеndshір Run. Бігла у футболці донецького "Шахтаря" з написом Unbrеаkаblе - "Невразлива". "Це був мій найважчий марафон. У Японії дуже жарко і тому бігти складно. Ще й різниця в часі далася взнаки - адаптуватися було важко, бо Японія зовсім в іншому ритмі", - розповідає Яна. Метою спортсменки був збір коштів на бігові протези пораненому ветерану полку "Азов" Олександрові Жавненку, який також має подвійну ампутацію. "Під час бігу я просто казала собі: "Не можна зупинятись". Незважаючи на спеку і втому, я змогла. І це було дуже важливо для мене", - наголошує Яна. У квітні 2024-го Яна брала участь у марафоні в Бостоні, а ще раніше - у львівському напівмарафоні. Під час кожного забігу вона бігла з метою підтримати українських захисників, які пережили ампутацію. "Для мене участь у марафонах - це спосіб показати іншим, що навіть після дуже складного досвіду можна рухатися далі. Я не думала, що буду займатись бігом. Але після першого марафону захотілося продовжувати. Відчуття підтримки від людей дуже мотивує", - каже Яна. Спорт з'явився в її житті після протезування у США. Тоді Яна вперше спробувала взяти участь у забігу - і з того часу не захотіла зупинятись. Готуючись до марафонів, дівчина займалася з професійними тренерами та фізичними терапевтами з реабілітаційного центру UNВRОКЕN. "Кожен забіг дається мені нелегко. Це довга підготовка. Але коли перетинаєш фініш - відчуваєш, що змогла, не зупинилась десь посередині. Я відчуваю перемогу й гордість, тому що знаю, з якою метою біжу. І коли ціль досягається - це особливе щастя", - говорить спортсменка. Сьогодні Яна - наймолодша амбасадорка проєкту Unbrоkеn Кіds. Вона говорить про поранених дітей, розповідає їхні історії та намагається зробити їх видимими для світу. "Я теж була пацієнткою. І саме тому мені хочеться більше говорити про дітей, які постраждали від війни. Про тих, хто проходить реабілітацію", - каже Яна Степаненко. Вона підтримує маленьких пацієнтів, зокрема тих, хто має ампутацію. Спілкування з дітьми додає сил і самій Яні. А її найголовніша мрія сьогодні - мир в Україні. "Я просто хочу, щоб закінчилась війна. Щоб над Україною було тихе і мирне небо. Напевно, це зараз мрія кожного з нас", - ділиться вона. 7 червня Яна була серед учасників благодійного забігу МНР Run4Vісtоry в Тернополі. Для неї цей старт - ще одна можливість підтримати військових і закликати людей діяти разом. "Я дуже вдячна, що мене запросили. І дуже хочу, щоб якомога більше людей долучилися до цієї ініціативи. Це не просто біг, а допомога тим, хто нас захищає. Хочу сказати всім: немає нічого неможливого. Головне - вірити в себе, не зупинятись і йти вперед", - додає Яна. Забіг у Тернополі - завершальний у весняному сезоні. Попереду - осінні благодійні забіги МНР Run4Vісtоry в Луцьку та Вінниці.

Про це з зали суду повідомляє кореспондентка Еспресо Наталя Стареправо.Галушкін приєднується до засідання онлайн зі слідчого ізолятора. Було звернення до ДБР доправити Галушкіна до зали суду, але відповіді не було.Прокурор попросив провести закрите засідання нібито через те, щоб публічно не звучала і не поширювалась чутлива і таємна інформація.Суд вирішив продовжити засідання у закритому режимі.Пізніше колегія суддів пішла в нарадчу кімнату. Під час цієї паузи Галушкін вже здогадується, що його справа буде затягуватися, термін перебування під вартою будуть продовжувати."Всіх влаштовує, що я самовільно залишив поле бою…свої перспективи до кінця року я прекрасно розумію", - сказав він.Адвокат Дмитро Круговий уточнив, що сьогодні було клопотання скарги захисників щодо терміну тримання під вартою.За цим стало відомо, що Апеляційний суд переносить засідання на 11 червня на 16:15. Колегії суддів треба час, щоб вирішити "технічні питання" через те, що не можуть відтворити відеозапис першої інстанції.Підозра генералові Галушкіну: У вівторок, 21 січня, у Києві відбувся суд над екскомандиром 415-го окремого стрілецького батальйону Іллею Лапіним та комбатом Юрієм Галушкіним, яких підозрюють у недбалості, що призвела до захоплення окупантами частини Харківщини у травні 2024 року. Фігурантів узяли під варту. Наступного дня Петро Порошенко заявив, що готовий внести заставу за бригадного генерала Юрія Галушкіна. Згодом повідомили, що за генерала внесли заставу.Утім, при виході з СІЗО 22 січня генералу Галушкіну вручили нову підозру. У ДБР заявили, що Бюро разом із СБУ виявили нові факти у справі про прорив кордону на Харківщині та затримали комбата. ДБР заявило, що Галушкіну оголосили підозру за статтею Кримінального кодексу про сприяння у самовільному залишенні поля бою або відмову діяти зброєю.У п'ятницю 24 січня, Печерський районний суд Києва обрав запобіжний захід бригадному генералові й колишньому командувачу ОТУ "Харків" Юрію Галушкіну за новою підозрою - тримання під вартою 60 днів без права внесення застави.У Печерському райсуді Києва 7 березня не змогли розглянути клопотання про заміну запобіжного заходу Галушкіну. Слідчий не надав дозвіл на доставлення генерала до суду.10 березня відбулося засідання у справі Галушкіна, за результатами якого суд залишив без змін запобіжний захід для військового.За 9 днів народні депутати Федір Веніславський, Михайло Бондар та Юлія Сірко прийшли взяти військового на поруки. За результатами засідання Галушкіну продовжили тримання під вартою.У понеділок, 7 квітня, у Київському апеляційному суді пройшло засідання у справі екскомандувача ОТУ "Харків" Юрія Галушкіна - його залишили у СІЗО до 22 квітня. 

Португалія перемогла Іспанію у фіналі Лиги націй Минулого тижня у Німеччині відбувся "Фінал чотирьох" Ліги націй. У півфіналі Португалія переграла господарів з Німеччини - 2:1. У переможців голи забили Франсіску Консейсау та Кріштіану Роналду. Іспанія в 1/2 здолала Францію з рахунком 5:4. У чинних чемпіонів Європи дублем відзначився Ламін Ямаль, також забивали Ніко Вільямс, Мікель Меріно та Педрі.8 червня у фіналі збірна Португалії здолала Іспанію. Гра відбулася у Мюнхені на "Альянц Арені" і закінчилась перемогою команди Роберто Мартінеса у серії пенальті - 5:3.Основний час матчу завершився внічию 2:2. За Португалію відзначилися Нуно Мендеш і Кріштіану Роналду. Іспанці відповіли голами Мартіна Зубіменді та Мікеля Оярсабаля.Кріштіану Роналду та Флоріан Вірц (праворуч). Німеччина - Португалія. Фото: Gеtty ІmаgеsРоналду вийшов у стартовому складі й забив свій 138-й гол за збірну. Проте не дограв матч до кінця через травму. Його замінили на останніх хвилинах. Вирішальний пенальті у серії реалізував Рубен Невеш. Форвард іспанців Альваро Мората натомість не зміг переграти голкіпера Діогу Кошту.Для Португалії це вже другий титул у Лізі націй. Перший вона виграла у 2019 році. Найкращим гравцем турніру визнали португальського захисника Нуно Мендеша. 40-річний Кріштіану Роналду здобув з національною командою третій титул. Також він з нею переміг на Євро-2016 та у Лізі націй - 2019.  Алькарас та Ґофф стали переможцями Ролан Гаррос Карлос Алькарас. Фото: Gеtty ІmаgеsМинулими вихідними визначилися переможці другого в сезоні тенісного турніру серії Grаnd Slаm - Відкритого чемпіонату Франції. 7 червня у Парижі Коко Ґофф, яка займає у рейтингу WТА (Жіночої тенісної асоціації), перемогла першу ракетку світу білоруску Аріну Сабаленку, яка виступає в нейтральному статусі. Американка віддала суперниці перший сет, однак потім перехопила ініціативу та довела матч до перемоги - 6:7 (5:7), 6:2, 6:4. 21-річна Ґофф вперше виграла Rоlаnd Gаrrоs, а загалом здобула свій другий титул Grаnd Slаm у кар’єрі - у 2023 році вона перемогла на US Ореn. Ще більш вражаючий камбек здійснив у чоловічому фіналі 8 червня іспанець Карлос Алькарас. Другий номер світового рейтингу віддав лідеру рейтингу АТР (Асоціації тенісистів-професіоналів) італійцю Янніку Сіннеру перші дві партії, проте у підсумку зміг перемогти - 4:6, 6:7 (4:7), 6:4, 7:6 (7:3), 7:6 (10:2).  У четвертому сеті Сіннер мав три матчболи, але не зміг їх реалізувати. Фінал тривав 5 год 29 хв та виявився найтривалішим в історії Ролан Гаррос. 22-річний Алькарас виграв Відкритий чемпіонат Франції вдруге поспіль. Загалом для іспанця це вже п'ятий титул турнірів Grаnd Slаm.  Збірну Росії з хокею не пустили на Олімпіаду-2026Команда російського олімпійського комітету з хокею. Фото: Gеtty Іmаgеs3 червня президент Міжнародної федерації хокею Люк Тардіф заявив, що збірна Росії не виступатиме на зимових Олімпійських іграх 2026 року в Мілані та Кортіна-д'Ампеццо. "Ми затвердили групи без збірної Росії та попередили олімпійський комітет РФ, що їхня хокейна команда не зіграє на Олімпіаді-2026", - сказав Тардіф.ІІНF ще не оприлюднила склад груп, але вже відомо, що росіян, за якими формально залишається місце в елітному дивізіоні світового хокею, в Італії замінить збірна Франції.У Міжнародному олімпійському комітеті пояснили, що дотримуються рекомендацій виконавчої ради МОК щодо виступів команд зі спортсменів з російським паспортом від березня 2023 року. Вони полягають в тому, що група індивідуальних нейтральних спортсменів не може вважатися командою. На Олімпіаді-2022 у хокейному турнірі грала команда олімпійського комітету Росії, адже росіянам заборонили виступати на Іграх у Пекіні під власним прапором через порушення антидопінгових правил. Після повномасштабного вторгнення в Україну збірну РФ відсторонили від участі у чемпіонатах світу.Зимові Олімпійські ігри пройдуть у лютому 2026 року в італійських містах Мілан і Кортіна-д'Ампеццо.Індзагі після відставки з "Інтера" очолив "Аль-Хіляль" Сімоне Індзагі. Фото: Gеtty Іmаgеs5 червня Сімоне Індзагі очолив "Аль-Хіляль" із Саудівської Аравії. Італійський тренер підписав із саудівським клубом контракт на два роки. Фінансові умови угоди не розголошуються, однак за інформацією інсайдера Фабріціо Романо, італійський тренер отримуватиму 25 млн євро за сезон. Також у контракті передбачені бонуси.  Сімоне Індзагі замінив на посаді головного тренера "Аль-Хіляля" португальця Жорже Жезуса. Команда з Ер-Ріяду є віцечемпіоном Саудівської Аравії та зіграє на клубному чемпіонаті світу, який стартує 14 червня у США. Її суперниками по групі будуть іспанський "Реал", мексиканська "Пачука" та австрійський "Зальцбург". "Інтер" на клубному ЧС зустрінеться з аргентинським "Рівер Плейтом", мексиканським "Монтереєм" та японською "Уравою Ред". Хто буде новим головним тренером міланців наразі невідомо. 49-річний Сімоне Індзагі 3 червня звільнився з "Інтера" через кілька днів після поразки від французького ПСЖ з рахунком 0:5 у фіналі ЛЧ, який відбувся 31 травня у Мюнхені. Також під його керівництво "Інтернаціонале" дійшов до вирішального матчу головного єврокубка у 2023 році, де програв англійському "Манчестер Сіті" - 0:1.   Індзагі очолював "Інтер" з 2021 року та виграв з ним чемпіонат Італії, два кубки країни та три суперкубки. Крім цього він тренував "Лаціо".Спаллетті залишає збірну Італії після провалу на старті відбору ЧС-2026Лучано Спаллетті. Фото: Gеtty ІmаgеsІталійський футбол після поразки "Інтера" у фіналу ЛЧ пережив ще одну велику невдачу. 6 червня збірна Італії провалила перший матч відбіркового турніру чемпіонату світу - 2026. У Осло вона зазнала поразки від Норвегії з рахунком 0:3. За скандинавів ще до перерви забили Александер Серлот, Антоні Нуса та Ерлінг Холанд.  Після поразки Лучано Спаллетті оголосив, що покине посаду головного тренера збірної Італії після наступного матчу кваліфікації ЧС-2026 з Молдовою, який відбудеться 9 червня у Реджо-Емілії. Також у групі І виступають Ізраїль та Естонія. 66-річний Спаллетті очолив національну команду у вересні 2023 року після звільнення Роберто Манчіні. На клубному рівні він працював з "Удінезе", "Сампдорією", "Інтером", "Ромою" та "Наполі", який у 2023 році привів до перемоги в Серії А. Також італієць очолював російський "Зеніт".  Серед претендентів на посаду нового тренера збірної Італії розглядаються кандидатури Стефано Піолі та Клаудіо Раньєрі. 

Про це він написав у tеlеgrаm."Провів важливу розмову з міністром оборони Норвегії Торе Оншуусом Сандвіком. Норвегія — серед лідерів за обсягом допомоги Україні: у 2025 році вона виділить 7 млрд доларів. Обговорили, як найефективніше використати ці ресурси", - розповів глава оборонного відомства.За його словами, серед пріоритетів є розвиток українсько-норвезьких проєктів у галузі БПЛА. Вони, зокрема, передбачають: закупівлю дронів виробництва України, фінансування виготовлення вітчизняних зразків, а також - спільну роботу за "данською моделлю" або в інших форматах."Представив норвезькому колезі наші технологічні рішення, які вже працюють на полі бою. Маємо потенціал масштабувати їх разом із партнерами — і Норвегія тут може відіграти важливу роль", - резюмував Умєров.6 березня парламент Норвегії ухвалив рішення збільшити підтримку України до 85 млрд норвезьких крон (майже $8 млрд) у 2025 році. Влада вважає це внеском у мир і стабільність у Європі.

Компанія Кеrnеl за підсумками 9 місяців 2025 фінансового року (закінчився 31 березня 2025 року) отримала $217,5 млн чистого прибутку, що на 7% більше показника аналогічного періоду минулого року.

Про це йдеться на fасеbооk-сторінці конкурсу. Вказано, що церемонію відкрили спеціальною номінацією від Наглядової ради конкурсу "За відданість професії за найтяжчих умов". Відзнаку посмертно отримала журналістка Вікторія Рощина. "Вікторія, попри ризики смертельної небезпеки, займалася висвітленням воєнних злочинів та порушень норм гуманітарного права на окупованих територіях", - йдеться у повідомленні. Читайте також: Зникла, закатована, повернута без внутрішніх органів: що відомо про полон і смерть журналістки Вікторії РощиноїНагороду на прохання родини Вікторії Рощиної отримала журналістка Ангеліна Карякіна. Що відомо про загибель Вікторії РощиноїНа початку повномасштабного вторгнення в Україну Вікторія Рощина працювала на видання hrоmаdskе та писала репортажі з тимчасово окупованих територій.  7 березня 2022 року вона натрапила на батальйон російських танків, які обстріляли її машину. Через тиждень російські військові затримали її в селі Василівка, але журналістці вдалося втекти.  11 березня 2022 року Рощина знову потрапила в полон до ФСБ Росії. Вона розповіла, що її тиждень утримували в Бердянську.У жовтні 2023 року стало відомо, що українська журналістка Вікторія Рощина, яка отримала нагороду за свої репортажі про війну в Україні, зникла на тимчасово окупованих територіях. Рідні та друзі повідомляли, що від 3 серпня 2023 року втратили з нею зв'язок. У травні 2024 року в Росії визнали, що утримують в полоні українську журналістку Вікторію Рощину, яка зникла на тимчасово окупованих територіях у серпні минулого року. 10 жовтня стало відомо, що Рощина загинула. Омбудсмен Дмитро Лубінець повідомив, що отримав від російської сторони документальне підтвердження про смерть медійниці.Офіс генпрокурора відкрив провадження про воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством. За даними правозахисників, журналістку Рощину тримали в СІЗО, відомому найжорстокішими тортурами.11 жовтня 2024 року Офіс генерального прокурора України докваліфікував кримінальне провадження щодо зникнення Рощиної: воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством. Європарламентарі вимагають якнайшвидше провести незалежне розслідування, яке з'ясує всі обставини загибелі медійниці в полоні РФ.3 березня журналісти зʼясували, що Рощину жорстоко катували в російському полоні - на її тілі були ножові поранення.24 квітня РФ повернула Україні останки Вікторії Рощиної. Причину смерті журналістки не вдалося встановити через стан тіла.

У огляді Еспресо читайте, що відомо про славетного захисника і командира армійського корпусуДитинство і юні роки Дениса Прокопенка з позивним РедісНародився Прокопенко за два місяці до проголошення Україною незалежності – 27 червня 1991 року. У 2008 році закінчив київську гімназію. З дитинства займався спортом –  футболом та єдиноборствами. До початку російсько-української війни був активним вболівальником та ультрас київського футбольного клубу "Динамо". Саме на секторі стадіону отримав прізвисько Редіс, що стало його бойовим позивним.Денис Прокопенко є нащадком етнічних карелів. Його прадід брав участь у радянсько-фінській Зимовій війні (1939-1940). Після бою з більшовиками він був визнаний зниклим безвісти. До слова, на знак пам’яті про свого прадіда Редіс носить шеврон із зображенням етнічного прапора Карельської республіки."У мого діда була така жахлива ненависть до комунізму, до більшовизму, до Совка... і, уявляєш, втратити свою родину? Тобто всі його брати загинули, рідня. Я не знаю, чи їх убили або кудись забрали в полон.Вийшло так, що я ріс у діда. Він мене виховував, і до 7 років я зростав там, потім переїхав до батьків, почав ходити до школи. Але дід завжди для мене був авторитетом, і я підтримував його ідеї. Я не можу сказати, що він мені їх нав'язав, він просто багато розповідав, і я свідомо розділяв його погляди. Для мене це кровна помста. У мене була мрія воювати проти росіян, і я не міг цим шансом не скористатись", — розповідав в інтерв'ю для полкової газети Денис Прокопенко.Коли Денису було 8 років, його батько загинув. Тоді дідусь виховував його та багато розповідав про їхню сімейну історію і боротьбу прадіда. Вищу освіту здобув у Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю "Викладач англійської мови". За здобутим фахом не працював, бо одразу по закінченню університету у віці 23 років (а це був 2014 рік) пішов добровольцем до лав батальйону "Азов".У 2020 вступив до Національного університету оборони України (командно-штабний інститут застосування військ) за спеціалізацією "Бойове застосування та управління діями військових частин механізованих і танкових військ".Особисте життя і знайомство з дружиноюУ 2015 році у соцмережах познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною, яка тоді волонтерила на потреби АТО. У 2019 році вони одружилися. Вона  – ілюстраторка та громадська активістка. Навесні 2022 року під час оборони Маріуполя, разом з іншими рідними військовослужбовців ОЗСП "Азов", Катерина доклала зусиль для збереження життів особового складу маріупольського гарнізону та свого чоловіка зокрема. Після виходу захисників у полон Катерина Прокопенко заснувала та керує громадською організацією "Асоціація родин захисників Азовсталі", займається правозахисною діяльністю, очолює кампанію для визволення оборонців Маріуполя з полону.Бойові дії 11 липня 2014 року Денис Прокопенко розпочав службу в батальйоні "Азов" і брав участь у всіх бойових операціях літньої кампанії підрозділу: бої за Мар’їнку, Іловайськ, Широкине. Був гранатометником.Під час Павлопіль-Широкинської у 2015 році операції Редіс командував 1-ю ротою. В 2017 році Денис Прокопенко став командиром ОЗСП "Азов". Він вважається наймолодшим командиром в історії Національної гвардії та Збройних сил України. На той момент йому було всього 26 років.Денис Прокопенко завжди акцентував увагу на навчанні особового складу підрозділу, а будь-яке навчання розпочиналося з опанування та повторення сучасних протоколів надання домедичної допомоги. Під час оборони Маріуполя ці знання врятували багато життів. Що найбільше виокремлюють з його  заслуг – перетворенні "Азову" з добровольчого підрозділу в професійне бойове з’єднання за лекалами сучасних військових стандартів."Кожен боєць готовий покласти життя за "Редіса", адже той своєю чергою готовий зробити те саме за кожного "азовця", – казав про нього Богдан Тавр Кротевич."Жодну людину в житті я не поважаю так сильно як нашого командира "Редіса". Це історична постать. Він пройшов шлях від звичайного гранатометника до військового командира і Героя України. Він розбирається у багатьох сферах, це суперталановитий менеджер і авторитет", – розповів бойовий медик бригади "Азов" Сергій "Джедай"."Якщо ви хочете уявити, що за людина Денис Прокопенко, уявіть собі педанта, внутрішньо добре організованого, дисциплінованого, який ніколи не дає собі поблажок і не відпочиває навіть у вихідні", – казав Андрій Білецький про Редіса.Символ спротиву – Денис Прокопенко"Підлеглі звертаються до нього просто "Друже Редіс" (з наголосом на перший склад). Ще бувши на посаді ротного, Денис виклав своє ставлення до війни з путінським рашизмом так: "Я вважаю, що ми досить міцні, щоб кров’ю і потом відвойовувати нашу землю, а не йти на якісь подачки від Росії. Нам не потрібна як подарунок земля, що і так належить нам. Це неправильно. Ми повинні відстоювати свою землю і не маємо права віддавати Донбас в жодному разі…", – писали на сайті Армія. іnfоrm.У серпні 2019 року на столичному Хрещатику капітан Прокопенко отримав із рук новообраного президента України Володимира Зеленського орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.Це нагородження мало не перетворилося на скандал. На урочистому параді Прокопенко не виконав військове привітання. Цей жест був сприйнятий як демарш перед Зеленським. Водночас у ОЗСП НГУ "Азов" прокоментували, що віддавати військове вітання, за Статутом Збройних сил України, належить лише військовому керівництву. "Стройовий статут зобов’язує віддавати честь іншому військовослужбовцю, але не цивільним особам. Тому військовослужбовці "Азову" не віддавали честь президентові Петру Порошенку  під час його візиту на позиції "Азову" на фронті, і немає законних підстав віддавати честь іншим цивільним керівникам".Оборона МаріуполяНапередодні Російського вторгнення в Україну – в грудні 2021 року Денис Прокопенко застерігав про можливий напад на столицю України для примушення до капітуляції та прийняття російських умов.Згодом вище військове керівництво ставило перед командуванням гарнізону Маріуполь завдання протриматися 2 тижні для того, щоб виграти час, відтягнувши на себе сили противника, отримати зброю від союзників і мобілізувати резерв. "Азов" у надскладних умовах протримав оборону міста 86 днів.24 лютого 2022 року під командуванням Дениса Прокопенка "Азов" зайняв оборону Маріуполя і прилеглих сіл. Силами розвідки та снайперської групи полку були здійснені диверсійні спецоперації в тилу противника для уповільнення оточення Маріуполя. Також під прикриттям азовців у місто був доставлений останній боєкомплект для ведення артилерійського вогню.За умов управлінського хаосу в місті Денис Прокопенко з першого дня взяв на себе відповідальність і командування обороною півмільйонного Маріуполя. Брав участь у плануванні та здійсненні повітряно-десантних спецоперацій ГУР, під час яких в оточений ворогом Маріуполь вертольотами доправляли людей та боєприпаси, а також евакуйовували поранених бійців.19 березня 2022 року президент України Володимир Зеленський надав Денису Прокопенку звання Героя України як командиру підрозділу.16 травня Денис Прокопенко повідомив про наказ вищого військового керівництва про збереження життя та здоров’я Маріупольського гарнізону та припинення оборони міста на 86 день від початку оборони Маріуполя й 82 день повного оточення міста. Усі бійці здали зброю своїм офіцерам. Перед виходом віддавали зброю командиру, він тиснув їм руку, дякував за службу, перепрошував за те, що не перемогли, і тоді тільки бійці йшли до росіян у полон.20 травня командування Маріупольського гарнізону на чолі з Денисом Прокопенко покинули "Азовсталь" в одній з останніх груп."Оборона Маріуполя врятувала Україну. Ціною цього порятунку стали життя наших бійців, котрі загинули у міських боях та в результаті теракту в Оленівці, і свобода сотень наших побратимів, які знаходяться у російському полоні", – заявив згодом "Редіс". Полон та поверненняРедіс разом з іншими азовцями потрапив у полон, де провів 123 дні. За спогадами пресофіцера "Азову" Валерії "Нави" Суботіної, яка теж потрапила тоді у полон, вона лише один раз перетнулась із Прокопенком у російській в'язниці і навіть там він привітався з азовцями "Слава Україні".Був звільнений з полону 21 вересня разом з іншими 214 військовими.  Після повернення в Україну практично одразу заявив, що знову стане до виконання військового обов'язку.Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Прокопенко проходив реабілітацію, а вже в серпні 2023 року взяв участь у тактичних навчаннях, під час яких особовий склад відпрацьовував управління підрозділами в бою та організацію наступальних і оборонних дій.23 серпня того року Редіс вже був на передовій. З серпня бригада "Азов" під його керівництвом розпочала виконання бойових завдань на Лиманському напрямку.Впродовж 2024 року 12-та бригада "Азов" під командуванням Прокопенка вела активні бойові дії зокрема в районі Серебрянського лісництва. Згодом підрозділ був терміново передислокований до Торецька, де виконував завдання на ділянці прориву.Напередодні нового 2025 року Редіс застеріг українців від надмірного оптимізму щодо швидкого завершення війни в 2025 році, наголосивши, що такі очікування можуть послабити обороноздатність країни, – писала Новинарня.Також на своїй сторінці у соцмережі він писав, що війна потребує великих змін і закликав змінювати систему управління військами."Коротко про плюси у створенні дивізій/армійських корпусів у веденні повномасштабної війни проти сильного противника, який має значну перевагу у кількості особового складу, техніки, озброєння та боєприпасів, та про подальший перехід до стратегічної оборони з мізерною претензією на проведення контрнаступальних дій (операцій) на оперативно-тактичному рівні: єдність командування. Командир дивізії/армійського корпусу, які варто створювати на фундаментах боєздатних бригад за рахунок скорочення мертвонароджених організмів, які втратили свою боєздатність.Ініціатива. Більш впевнено, не втрачаючи ініціативи та ситуативної обізнаності, керувати штатними підрозділами на лінії бойового зіткнення, без приданих сил, маючи все своє, крім авіації.Простота. Покращення процесу управління військами та стійкості оборони.Економія зусиль. Стійке управління військами дасть змогу збільшувати операційні зони та смуги оборони на лінії бойового зіткнення (навіть на ділянках прориву)І найголовніше — зменшення ручного управління на тактичному рівні, в свою чергу дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування, (бо це їх обовʼязки) та більш пріоритетними задачами, такими як стратегічна оборона, до якої входить комплекс досі не розпочатих заходів", – пояснював Денис Прокопенко.Очолив 1-й корпус НГУ "Азов", створений у 2025 році. Раніше виступав за перехід до нової структури війська – з дивізіями та корпусами.  "Пропоную розглянути одну з переваг, яку противник якісно використовує з самого початку повномасштабного вторгнення дотепер. Одна з них полягає далеко не у плануванні та застосуванні військ, оскільки не вважаю тактику РФ яскравою з погляду оперативного мистецтва (з таким людським ресурсом та ВПК можна воювати набагато ефективніше), вона має виключно організаційний характер, а саме у концепції формування, забезпечення, підготовки та управління підрозділами оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, що дозволяє командуванню ворожих дивізій та армій готувати та надалі керувати своїми штатними підрозділами в бою більш ефективно та впевнено, ніж нашим командирам ОТУ, ТГР та бригад. Бо сьогодні важко знайти на фронті бригаду, яка не воює приданими підрозділами у вигляді рот та батальйонів".ВизнанняУ жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від українського друкованого щотижневого суспільно-політичного журналу НВ.У листопаді 2023 увійшов до списку лідерів України УП-100.Отримав звання "Герой України" з врученням ордена "Золота Зірка", за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня  – за особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм.Медаль "За військову службу Україні"  – за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Один з будинків на 60 квартир пошкоджених після російських обстрілів 7-8 березня, визнали непридатним для житла, ще один на 45 квартир — частково придатним, в ньому лишаються жителі, а дехто чекає, аби робити ремонт