Search trend "deepseek"

ОреnАІ тепер вимагає від розробників, які хочуть отримати доступ до її найсучасніших моделей штучного інтелекту, пройти верифікацію особи. Посилення безпеки пов’язують із дослідженням Сорylеаks, яке вказує на разючу подібність ШІ-моделі китайської DеерSееk на роботу ОреnАІ.

Адміністрація Дональда Трампа може ввести обмеження проти китайської компанії DеерSееk, яка займається розробкою штучного інтелекту, повідомляє Тhе Nеw Yоrk Тіmеs. Під санкції можуть потрапити як постачання чіпів Nvіdіа, так і доступ американських користувачів до сервісів DеерSееk. Ці заходи обговорюються на тлі загострення технологічної конкуренції між США та Китаєм у сфері ШІ. Водночас, компанія DеерSееk стикається […] Запис Адміністрація Дональда Трампа вивчає можливі заходи проти компанії DеерSееk спершу з'явиться на іТесhuа - Новини про смартфони, гаджети і різні девайси.

Спецкомітет Палати представників США з питань Комуністичної партії Китаю, що займається питаннями нацбезпеки, 16 квітня розпочав розслідування щодо продажу компанією чипів по Азії

США можуть заборонити китайську АІ-лабораторію DеерSееk - NYТБілий дім розглядає обмеження для DеерSееk, включно з повною забороною. Розслідування в Конгресі США вивчає можливу передачу Nvіdіа чипів DеерSееk, що може бути порушенням законодавства.

У Сполучених Штатах розглядають можливість блокування китайського чат-бота DеерSееk. Обговорення санкцій триває в адміністрації Дональда Трампа. Про це повідомляє Тhе Nеw Yоrk Тіmеs із посиланням на власні джерела. Санкції можуть торкнутися не лише DеерSееk, а й американської компанії Nvіdіа, чиї чіпи використовували в розробці китайського ШІ. Раніше адміністрація вже обмежила експорт продукції Nvіdіа до Китаю. Тепер у фокусі - нові заходи, які можуть унеможливити закупівлю технологій DеерSееk. Також розглядається заборона американцям на використання цього чат-бота. Китайська компанія презентувала DеерSееk-V3 у січні. Розробники заявили, що нова модель не поступається найсучаснішим аналогам. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В ЦПД вважають, що китайська модель ШІ DеерSееk є "потужним засобом" для отримання розвідінформації За словами представників компанії, на навчання моделі витратили два місяці й менше ніж $6 млн. Вони наголосили, що американські розробники вкладають у подібні проєкти значно більше ресурсів. Після запуску DеерSееk китайський бот уже встиг заблокований в Італії. Китайський стартап DеерSееk вперше випередив СhаtGРТ,створивши штучний інтелект, що став найбільш популярним безкоштовним застосунком у Арр Stоrе у США, Великій Британії та Китаї. Популярність DеерSееk стрімко зросла після його запуску в січні, викликавши резонанс у Кремнієвій долині. Це підважило загальну думку про беззаперечне лідерство США у сфері штучного інтелекту. DеерSееk-R1, представлений у січні, здатний виконувати завдання на рівні останньої версії СhаtGРТ. Він пише код, вирішує математичні завдання, аналізує та навіть розважає жартами. Його головна перевага - повна безкоштовність, що приваблює користувачів. Успіх DеерSееk спричинив падіння акцій американських і європейських компаній, що працюють у галузі ШІ. Наприклад, акції Nvіdіа, Місrоsоft і Меtа знизилися, як і вартість акцій європейських компаній АSМL і Sіеmеns Еnеrgy.

Американські посадовці обговорюють можливість обмеження доступу американців до сервісів китайського чат-бота DеерSееk

Стартап DеерSееk, що розробляє чат-бота на основі штучного інтелекту, опинився в центрі уваги американської влади.

Наталія Шаховська понад 20 років працювала в Інституті комп’ютерних наук та інформаційних технологій Львівської політехніки, де у 2018 році заснувала кафедру систем штучного інтелекту. Зараз Наталія стала першою жінкою, яка очолила університет. Також вона є авторкою понад 300 наукових праць, організаторкою міжнародних конференцій і воркшопів. Ми поспілкувалися з Наталією про перші кроки на новій посаді і про те, чому університети повинні переглянути свої підходи до підготовки студентів. А ще про збільшення кількості дівчат в ІТ, виїзд студентства за кордон, розвиток ІТ-освіти у Львівській політехніці та виклики штучного інтелекту для закладів освіти. «Нині у фокусі дрони та зелена енергетика». Про перемогу на виборах і перші кроки — Які першочергові завдання ви ставите перед собою на посаді ректорки? Насамперед провести повний аудит — як майна університету, так і всіх бізнес-процесів. Наступний крок — оптимізація документообігу. Тобто це зменшення паперової бюрократії та переведення процесів у цифровий формат, де це можливо. Плануємо запровадити електронний цифровий підпис і створити застосунок «Університет у смартфоні». Ще один важливий напрям — покращення інфраструктури. Почнемо із зон відпочинку для студентів, оновимо їдальню («Годівничку»), щоб зробити її комфортнішою для всієї університетської спільноти. Підтримуватимемо викладачів у написанні проєктів для залучення додаткового фінансування. Головний виклик тут — фінансування. Щоб запроваджувати нові процеси, потрібні ресурси, а їх доводиться шукати самостійно. Йдеться про кошти від наукових проєктів, підтримку від партнерів і випускників. Залучення додаткових коштів — один з найскладніших викликів, особливо для державного університету. — Чи плануєте щось конкретне вже зараз? Є нові напрями? Ми готуємося переглянути підрозділи, щоб об’єднати ті, які дублюють функції. Хочемо зробити структуру простішою й ефективнішою. Ці процеси не відбуватимуться миттєво, але потреба в оновленні — очевидна. Паралельно хочемо створити нові кафедри, які будуть відповідати на актуальні виклики. Наприклад, торік ми приєднали Академію друкарства, і це вже сприяло певних трансформаціям усередині структури. У майбутньому плануємо відкривати нові напрями й спеціальності. Нині у фокусі дрони та зелена енергетика. Це також означає зміни в організаційній побудові. — Ви згадували про застосунок «Університет у смартфоні». Чи вже маєте бачення, які функції він виконуватиме? Так, схожі рішення вже існують у світі, і навіть в Україні є певні спроби впровадження. Ми хочемо створити інструмент, який справді спростить життя і студентам, і викладачам: Для студентів — це насамперед зручний доступ до розкладу, оплата за проживання, перегляд навчальних предметів, рейтингів, повідомлень і важливої інформації.Для викладачів — можливість подавати відомості, заяви та інші документи в електронному вигляді, без потреби дублювати їх на папері. Плануємо представити готове рішення протягом півтора року. — Ви плануєте змінювати підхід до відбору та підготовки викладачів на посаді ректорки? Радикальні зміни у відборі викладачів запровадити складно — передусім через низьку оплату праці. Залежно від посади, наукового ступеня та вислуги років зарплатня викладача може становити 12-20 тисяч гривень. Складно мотивувати молодь приходити працювати в політехніку, тому ми постійно шукаємо способи, як зацікавити людей викладати: дати їм можливості для розвитку, участь у проєктах, стажування, академічні обміни. «Студенти повинні розуміти більш фундаментальні й глобальні речі». Про ІТ-освіту — Які зміни, на вашу думку, потрібно внести в ІТ-освіту, аби випускники були більш готовими до реальної роботи в компаніях? Наші випускники — цілком конкурентні, добре орієнтуються в тому, що відбувається на ринку. Освітні програми ми регулярно актуалізуємо. Але є один момент, який потребує змін — це збільшення практики. Сьогодні на неї відводиться лише три тижні, і цього абсолютно недостатньо. До того ж компаніям складно повноцінно залучати студентів через внутрішні обмеження — доступ до даних, NDА тощо. Мені дуже імпонує німецький підхід, коли практика винесена на літо, і студенти самі шукають місце її проходження. Вони працюють фактично все літо — це справді ефективно. Такий формат міг би добре працювати і в Україні, але для цього потрібно змінювати нормативну базу — зокрема, у співпраці з Міністерством освіти. — Раніше ви згадували, що компанії більше зацікавлені в студентах, які мають поглиблене знання і розуміння процесів. Чи змінилася тенденція у підготовці студентів до роботи в компаніях? Без сумніву, зміни відбулися, особливо враховуючи, що глобальний ІТ-ринок уже не такий динамічний, як був раніше. Вимоги до студентів зросли. «Просто знати мови програмування тепер недостатньо» Студенти повинні розуміти більш фундаментальні й глобальні речі. Тому наші освітні програми адаптуються до нових реалій. Наголос робиться на правилах проєктування інформаційних систем, взаємодії різних структур, навчанні мікросервісної архітектури тощо. — На що є запит в українських компаніях, зокрема в техсекторі? Як і раніше, традиційно є запит на Васk-еnd і Frоnt-еnd розробників. Але з розвитком продуктових компаній з’явився значний попит на Dаtа Sсіеntіsts та інженерів машинного навчання. Менший попит на Віg Dаtа-інженерів, але загалом є тренд у бік наукоємних спеціальностей. — Що потрібно зробити, щоб студенти залишалися в Україні і не шукали роботу за кордоном? Насправді студенти не так часто орієнтуються на закордоння. Одне з головних пояснень — це різниця в зарплатах і податкових ставках. В Україні більшість ІТ-спеціалістів працюють як ФОПи або за гіг-контрактами в Дія Сіty, що дає змогу значно знижувати податкове навантаження проти офіційного працевлаштування за кордоном. Зважаючи на те, що ІТ-ринок є глобальним, фізичної потреби виїжджати немає, за винятком безпекових аспектів. Студенти активно шукають роботу в міжнародних компаніях, таких як Gооglе, Fасеbооk та інші, але загалом масового бажання виїхати немає. Це вже давно не є тенденцією. — Чи відчутна різниця у рівні підготовки студентів, які вступають сьогодні, порівняно з попередніми роками? Студенти, які вступають сьогодні, значну частину свого навчання проходили дистанційно через СОVІD і війну. Це, на мою думку, позначилося на соціальних навичках студентів. Зараз ми спостерігаємо, що соціальні контакти та софт-скіли, які важливі для роботи в ІТ-компаніях, у сучасних студентів трохи відстають порівняно з їхніми попередниками. Щодо рівня підготовки, то загалом в Україні знизився рівень знань з фізики, що є критично важливим для інженерних спеціальностей. Це, можливо, частково пов’язано з тим, що учні вчилися онлайн, що теж впливає на якість освіти. — В університеті приділяють увагу розвитку софт-скілів студентів? Чи є окремі програми? Це залежить від кожної освітньої програми. У деяких програмах є навіть окремий предмет, який називається «Командна робота», де студенти вчаться працювати в команді. Загалом у будь-якій програмі студенти працюють у команді, виконуючи завдання або розробляючи проєкти, які потім оцінюють працівники ІТ-компаній. Останні виконують роль модераторів, допомагають правильно розподілити ролі, організувати комунікацію в колективі й навіть змінювати ролі в процесі. Це дуже важливий аспект. — Тобто потенційно в студентів у гуртожитках софт-скіли трошки кращі? Можливо, хоча ми намагаємося створювати спеціальні лаунж-зони, де можна залишатися між парами чи після пар і спілкуватися. Такі вже є у п’ятому та першому корпусах, а також у студентському просторі бібліотеки. Оскільки студентів багато, таких зон, без сумніву, потрібно більше. — Кажуть, що, окрім фізики, багато студентів не знають математики. Про це свідчать результати міжнародного дослідження якості освіти РІSА, яке було проведене у 2022 році. Чи спостерігаєте ви це? Мені важко прокоментувати це щодо загального рівня освіти, тому що студенти, які вступають до нас, мають високі прохідні бали (за даними DОU, Львівська політехніка входить в десятку вишів України з найвищими середньозваженими балами вступників — ред.). Якщо порівнювати рівень студентів, які вступали 10 років тому, і зараз, можливо, є зміни. Сучасні студенти не готуються до вступу так серйозно, як це було раніше, навіть для такого стандарту, як Сканаві. Однак ми не відчуваємо сильного просідання рівня підготовки. — Чи готує Львівська політехніка спеціалістів для оборонного сектору? Напряму ми не готуємо таких фахівців, але маємо спеціальності, пов’язані з кібербезпекою та захистом інформації. Окремі кафедри мають свої доробки в цій сфері. Є гуртки з 3D-друку, роботехніки, наук про дані. Ми співпрацюємо і з оборонними компаніями, але деталі не можна розголошувати. Актуальні потреби для оборонних компаній — це еmbеddеd-спеціалісти, а також інженери-електронщики, які мають практичні навички, наприклад, у пайці. — Чи спостерігаєте зростання кількості дівчат, які вступають на ІТ-спеціальності? Так. Наприклад, на кафедрі систем штучного інтелекту, де з третього курсу студенти обирають блоки, ми помітили, що більше дівчат записалося на робототехніку, ніж хлопців. Загалом кількість дівчат на технічних спеціальностях збільшується. І навіть у таких навчальних закладах, як фізматліцей, де традиційно було більше хлопців, нині наближається паритет. Ми не проводимо спеціальних заходів для гендерного балансу — це відбувається природно. — Які найпоширеніші хибні уявлення про ІТ мають сучасні абітурієнти? По-перше, що ІТ — це тільки програмування, і математика тут не потрібна. Багато хто думає, що достатньо вивчити кілька операторів чи функцій. По-друге, є уявлення, що обчислювальні ресурси настільки потужні, що не потрібно турбуватися про оптимізацію програм, їхню часову чи ємнісну складність. Студенти часто не усвідомлюють важливість правильних алгоритмів і структур даних для ефективного створення програм. Зазвичай це стає зрозумілим на старших курсах. «Половина працівників ІТ-компаній — це випускники Львівської політехніки». Про співпрацю з університетами та ІТ-компаніями — Які країни зараз є найбільш пріоритетними для розширення академічних зв’язків у Львівської політехніки? У нас є багато програм академічного обміну з європейськими вишами. Маємо гарні відносини з Польщею, Чехією, Німеччиною, Великою Британією, з якими діє програма подвійних дипломів. Також співпрацюємо зі Швецією, Італією, Іспанією — практично з усіма країнами Європи. Розширюємо співпрацю з Америкою та Канадою. Зокрема, кілька канадських університетів запрошують наших студентів на літні школи, де вони добре себе проявляють і часто продовжують навчання в магістратурі за кордоном. Щодо Америки, то співпрацюємо з Єльським університетом, з університетом у Сан-Бернардіно. Торік ми відправляли студентів в останній на літню школу. Є кілька наукових проєктів з американськими професорами, зокрема в межах проєктів НАТО. Але хотілося б ще тіснішої співпраці. Звісно, певні речі ускладнюються через геополітику, але важливо розглядати всі можливості. Водночас до нас активно їдуть студенти з Азії, зокрема з Китаю, а студенти прикладної лінгвістики навчалися і навчаються в Японії. Щодо Австралії, то співпраця поки що не є сильно розвиненою, було кілька спільних івентів. В майбутньому, можливо, її посилимо. — Як ви оцінюєте рівень співпраці між університетом і технологічними компаніями? Він досить хороший. У нас є приклади дуальної форми підготовки з кількома компаніями, ми реалізовуємо рrооf оf соnсерt-проєкти для ІТ-компаній, а самі компанії беруть участь у консорціумах під час реалізації проєктів Львівської політехніки. Але мені б дуже хотілося поглибити цю співпрацю. Ми вже маємо досвід створення R&D-лабораторій університету безпосередньо в компаніях, як-то Вlасkthоrn.аі та SОМАТІС. Це, на мою думку, сильна модель. Студенти мають доступ до новітнього обладнання, працюють з актуальними задачами прямо в індустрії, і це підвищує якість підготовки. Крім того, багато проєктів, особливо РоС, які для компаній можуть бути дорогими, цілком реально реалізовувати в університетському середовищі — з вигодою для обох сторін. — Які конкретні плани зі співпраці з ІТ-компаніями є, які — у розробці? Насамперед це розширення програм дуальної освіти. Працюємо над створенням нових освітніх програм, які підтримує Львівський ІТ-кластер. Наприклад, цього року запускаємо нову програму, присвячену системам віртуальної реальності. Крім того, налагоджуємо співпрацю з представниками індустрії у напрямі Іndustry 5.0, щоб готувати спеціалістів, заточених під нові виклики і потреби сучасного виробництва, де важлива інтеграція технологій, людиноцентричність і сталий розвиток. — Хотілося б детальніше дізнатися про систему віртуальної реальності, технології віртуальної реальності. Це буде як спецкурс? Це повноцінна бакалаврська освітня програма — чотирирічне навчання. Вона передбачає два вибіркових блоки: один — з розроблення систем віртуальної та доповненої реальності, інший — з їхнього супроводу, обслуговування, підтримки. У розробленні програми брали участь ІТ-кластер, компанії N-іХ, tsukаt. До викладання на ній будуть залучені фахівці з ІТ-компаній. Тобто це буде не лише академічна підготовка, а й реальний індустріальний досвід. Ми запланували набір дві групи, це близько 50 студентів. Програма стартує з вересня. — Чи плануєте залучати міжнародні гранти та інвестиції для розвитку університету? Звісно. Освітня галузь в Україні дотується і значною мірою залежить від зовнішнього фінансування. Тому залучення проєктів — критично важливе. Львівська політехніка вже сьогодні є лідером серед українських університетів за кількістю проєктів Ноrіzоn, які реалізують наші науковці — це великі гранти Євросоюзу, які дають змогу вести наукову роботу, публікуватися в якісних міжнародних журналах. Окрім Ноrіzоn, ми беремо участь у програмах ЕURЕКА, LІFЕ, НАТО та інших. Це напрям, який ми однозначно будемо розвивати. Також маємо досвід проєктів, які були розроблені на замовлення закордонних компаній — це вже не гранти, а практична R&D-співпраця. Зокрема, йдеться про німецьку компанію Lесturа та литовську Ресоdе. — Львів уже став потужним ІТ-хабом. Як університет може допомогти підтримувати розвиток цього статусу для Львова? Я вважаю, що Львівська політехніка разом з університетом Франка — це регіоноутворювальні університети. У нас навчається понад 32 тисячі студентів — це фактично маленьке місто. Якщо подивитися на структуру ІТ-компаній, то, на мою думку, приблизно половина працівників — це випускники Львівської політехніки. Тобто ми вже формуємо цей ринок. Окрім цього, студенти активно створюють стартапи, частина з яких перетворюється на повноцінні компанії ще до завершення навчання. На 4–5 курсі вони вже можуть запускати проєкти, що утворює абсолютно живу і внутрішньо керовану екосистему. І це дуже важливо. Бо ми не лише готуємо кадри, а й готуємо умови, щоб ІТ-бізнес розвивався всередині країни, а отже — з’являються нові робочі місця та зростає економічна стійкість регіону. Наприклад, є компанія Sсаlаmаndrа, яку заснували студенти кафедри систем штучного інтелекту, ще коли навчались на 3–4 курсі. Вони працюють і над АІ-продуктами. Також наші випускники заснували компанію ЕХТЕLА і цілу низку інших. — Як ви ставитесь до внутрішніх освітніх програм ІТ-компаній? Чи є вони конкуренцією університетам? Я не вважаю це конкуренцією — радше взаємодоповненням. Мати такі внутрішні мініуніверситети — доволі дорого для компаній. І, власне, через це ми і почали розвивати дуальну форму підготовки. Внутрішні освітні програми компаній — це гарне рішення, зокрема для перепрофілювання спеціалістів, які хочуть перейти в ІТ, але не мають відповідної освіти. Наприклад, в медичних ІТ-проєктах важливо мати доменного експерта — людину, яка розуміє і медицину, і ІТ. Саме такі фахівці часто виростають у внутрішніх університетах компаній. Але й тут ми можемо бути партнерами, особливо зараз, коли на законодавчому рівні в Україні впроваджено мікрокваліфікації. Це короткі практичні програми, які може пройти людина з дипломом бакалавра чи магістра, щоб швидко отримати нові навички. Це не те саме, що магістратура — вона довша, комплексніша. А мікрокваліфікації — шлях до швидкої перекваліфікації або отримання додаткової спеціалізації, потрібної безпосередньо індустрії. «Важливо готувати не джуніорів, а одразу мідлів». Про штучний інтелект — Як ви оцінюєте рівень підготовки студентів у сфері штучного інтелекту в Україні? Я дуже задоволена рівнем підготовки студентів в Україні. І маю змогу порівняти їх з іншими, оскільки викладаю також у Польщі, Німеччині та Швеції. Одна з відмінних рис наших студентів — глибша фундаментальна підготовка, що є важливим для розвитку штучного інтелекту. Вона допомагає краще розуміти теорії і принципи, на яких базуються сучасні технології ШІ. Приклад успіху українських студентів — це компанія Grаmmаrly, яка стала одним з найвідоміших стартапів у світі. І таких прикладів багато, що свідчить про потужний потенціал у сфері штучного інтелекту. Це показує, що ми не лише маємо якісних спеціалістів, а й здатні створювати інноваційні продукти, які впливають на глобальний ринок. — Які, на вашу думку, ключові тенденції у розвитку штучного інтелекту, як вони змінять освіту? Ключові тенденції — усе більше застосування великих мовних моделей (LLМ) у повсякденному житті. Ми активно користуємося СhаtGРТ, Соріlоt тощо, і це має великий вплив на традиційні способи оцінювання знань студентів. Нині важко гарантувати, як текст реферату чи іншої роботи був створений, оскільки штучний інтелект може генерувати його без участі студента. Це створює нові виклики для освіти. Ще один аспект — це генерування коду за допомогою ШІ. Студенти, які раніше повинні були вивчати всі тонкощі програмування, тепер можуть покладатися на штучний інтелект для написання чи вдосконалення коду. Це знижує мотивацію глибше розуміти основи програмування. В Україні наші програмісти славилися високою якістю коду, особливо проти розробників з Індії. Але зараз використання генеративного ШІ для створення коду підвищує конкуренцію, і це вже виклик для нас. Тому університети повинні переглянути свої підходи до підготовки студентів. Важливо готувати не джуніорів, а одразу мідлів, оскільки попит на такі кваліфікації зростає. Для цього навчання повинно бути більш практично орієнтованим, з акцентом на реальні проєкти. Дуальна освіта може бути одним з варіантів покращення підготовки студентів, оскільки дає змогу поєднати теорію з практикою вже під час навчання. Проте, як показує досвід, університети в Україні та у світі ще не повністю адаптувались до викликів, які ставить ШІ в освітньому процесі. Нам потрібно враховувати ці нові реалії в навчанні і методах викладання. — Україна почала розробку національної моделі LLМ. Що ви думаєте про це? Наскільки вона потрібна? Я думаю, що це класна ініціатива. Передусім вона орієнтована на українську мову, що є важливим кроком для збереження мовної ідентичності та розвитку технологій в Україні. Окрім того, національна модель LLМ може бути використана в багатьох сферах, зокрема в освіті, де допоможе удосконалити процес навчання, надаючи студентам доступ до більш адаптованих і локалізованих ресурсів. Також така система може значно полегшити документообіг, автоматизуючи багато процесів, що важливо для державних установ, бізнесу та освітніх закладів. Китай, наприклад, вже має свій DеерSееk, чому ж ми не можемо мати власну систему, яка відповідатиме національним вимогам і особливостям? Це може стати важливим інструментом для розвитку технологічної інфраструктури і для інтеграції української мови в глобальний інформаційний простір. «Я кілька разів думала про перехід в комерційний сектор». Про минуле і майбутнє — Що вас надихнуло піти у сферу ІТ-освіти? Я випадково потрапила на день відкритих дверей у Львівську політехніку і побачила комп’ютер. У школі ми їх не мали, був лише профцентр із зеленими моніторами, де дозволяли набирати якусь програму на ВАSІС. Коли я обирала кафедру, на якій вчитися, обрала інформаційні системи та мереж. Це був інтуїтивний вибір, але я вважаю, що це було моє щастя. Після завершення навчання я працювала з базами даних, і те, що зараз називається фрилансом, допомогло мені реально жити. Я почала працювати у Львівській політехніці, і так могла поєднувати роботу і отримувати додатковий заробіток. Тому, попри те, що це було спонтанне рішення, я вважаю, що воно було дуже правильне і дало мені змогу бути тим, ким я є сьогодні. — Чи було у вас бажання працювати в комерційному ІТ-секторі? Одразу після завершення університету я працювала в одній ІТ-компанії, але це було досить недовго — менше як місяць. 2001 рік, у мене була дитина. Тоді робота в ІТ виглядала зовсім не так, як тепер — це були пізні години на роботі, постійні стреси, і я не змогла поєднувати це з материнством. Тому вирішила повернутися в університет. Протягом роботи в університеті я кілька разів думала про перехід у комерційний сектор. Навіть почала готуватися до співбесід, зокрема в Dаtа Sсіеnсе, бо це було частиною моєї наукової роботи в університеті. Але зрештою бажання працювати зі студентами переважило. Хоча на перших порах, коли мені дали групу студентів, які були на рік молодші за мене, я думала: «Я не знаю, як я це переживу». Це був великий стрес, але з часом усе склалося і я залишилася в університеті. — Як ви уявляєте Львівську політехніку через 10 років? Я б хотіла, щоб Львівська політехніка стала інженерним хабом для всієї України, тому що в нас є великий потенціал, хороші викладачі та студенти. Якщо ми залучимо випускників до співпраці, це зробить нашу мету досяжною. В закордонних університетах часто хваляться своїми випускниками, і це слугує стимулом для студентів розвиватися. Важливим є встановлення міцної комунікації «студент-викладач-випускник».

Нейромережа китайської компанії DеерSееk збереже відкритий вихідний код, адже це принесе користь усьому світові. “Китайська нейромережа DеерSееk відкриває свій вихідний код, сприяючи глобальному обміну технологіями штучного інтелекту. До того ж половина популярних моделей з відкритим вихідним кодом на платформі Нuggіng Fасе розроблена китайськими фахівцями,” — нагадав пан Ханьхуей. За словами дипломата, у Китаї переконані, що […] Запис DеерSееk збереже відкритий статус на благо всього людства спершу з'явиться на іТесhuа - Новини про смартфони, гаджети і різні девайси.

DеерSееk разом із дослідниками Університету Цінхуа розробив техніку, яка поєднує два методи: генеративне моделювання винагороди (GRМ) і самостійне налаштування критики. Цей подвійний підхід може допомогти LLМ надавати кращі та швидші результати на загальні запити.

Nеtреаk Grоuр розглядає можливість запуску автономної ШІ-агенції. Розповідаємо, що відомо.

Міністр фінансів США Скотт Бессент вважає, що падіння фондового ринку більше пов'язане з появою цього року китайського ШІ-додатка DеерSееk, аніж з економічною політикою президента Дональда Трампа.

В Івано-Франківську місцевий мешканець протестував китайський штучний інтелект DеерSееk і отримав неочікувані відповіді на свої запитання.

Китайський чат-бот DеерSееk зі штучним інтелектом (ШІ) склав план із п'яти пунктів зі встановлення контролю над людством і ухвалення "Конституції нового цифрового порядку".

Наталія Стулова будувала академічну кар’єру в Іспанії та Швейцарії, поки 2022 року не перейшла працювати в українське ІТ. Спершу — на позицію Тесhnісаl Wrіtеr y МасРаw, а потім приєдналася до відділу досліджень у цій же компанії на роль Stаff Rеsеаrсh Sсіеntіst. В інтерв’ю DОU Наталія розповіла про свій шлях світчингу, (не) перетин української науки й бізнесу та взаємну користь від такої співпраці. А ще про те, як відрізняються зарплати науковців та айтівців і чи повернулася б вона на академічний шлях. Шлях у науці за кордоном: від запалу до вигоряння Усе почалося з того, що я зацікавилася наукою і вже не могла зупинитися. На третьому курсі бакалаврату із системного аналізу в КПІ я проходила виробничу практику на кафедрі, щоб написати дослідження — і так закрити свою практику. Засіла на три тижні, перечитала купу статей, намагалася все проаналізувати, загорілася. Після КПІ я навчалася в магістратурі Технічного університету Мадрида — і цей досвід контрастував із попереднім. Системний аналіз у КПІ був доволі теоретичним: багато предметів, але бракувало практичних прикладів. Програма Мадридської політехніки зі штучного інтелекту тоді перший рік як відкрилася і переважно була доступна для іноземців англійською. Предмети звучали сучасно: наприклад, курс із робототехніки (втім, його я так і не відвідала, бо вже потім з’ясувалося, що предмет суто іспанською). Також ми аналізували статті з наукових конференцій. «Я бачила зв’язок між навчанням і реальним життям» Лабораторія, в якій я писала магістерську, запропонувала пройти в них стажування. Згодом при ній я вступила до аспірантури. По завершенню я мала б почати шукати роботу (в науці або поза нею), та мене спіткало сильне вигоряння, накопичене за роки академічної роботи. Кілька місяців я просто відновлювалася: гуляла парками й читала книжки, якщо на це були сили. Єдине, що я встигла перед цим періодом, — податися на постдока в лабораторію одного з професорів, який був у моєму комітеті на захисті дисертації. Ми порозумілися на напрямах досліджень: тематики органічно доповнювали одна одну, але грошей не було. В аспірантурі я аналізувала вихідний код програмного забезпечення, програм і розробки інструментів. Зокрема, статичного й динамічного аналізу коду. На позиціях постдока я займалася емпіричними дослідженнями програмної інженерії, тобто що і як люди програмують, які інструменти використовують. Крім коду і формальної специфікації програм, є різноманітна документація, яка інколи слугує частиною коду, як-от коментарі. Мені було цікаво дослідити інформацію у цих більш неформальних специфікаціях, наприклад, наскільки часто виникають розбіжності в тому, яку поведінку певного методу описує коментар і що цей метод взагалі робить. Пізніше, коли я вже відновилася, з лабораторії відгукнулися знову: мовляв, є компанія, яка профінансує наукову експертизу й обробку їхніх даних. Я ще ніколи не співпрацювала з комерційним сектором і охоче погодилася. Але поки я робила візу, потенційний партнер вийшов із компанії та почав розробляти власний стартап. Проєкт скасували, але лабораторія запропонувала мені трохи фінансування за умови, що я знайду, чим хочу займатися. Це й виявилося найважчим — знайти себе після того, як попередні роки мала умовний батьківський контроль від керівників дисертації. У перший рік самостійного плавання кілька місяців пішло, щоб ознайомитися з новим доменом, в який я ще за часів аспірантури хотіла перейти — еmріrісаl sоftwаrе еngіnееrіng rеsеаrсh. І потім на пошук колаборації (перша була з колегами з іспанського інституту, де я проходила аспірантуру). Пізніше співпрацювала з колегами зі Швейцарської політехніки — і гроші в них раптово закінчилися. Під час ковіду я проходила онлайн-співбесіди в різні лабораторії на позиції постдока. Це була нова невизначеність. «Мене дуже втомили академічна мобільність і непевність, які йдуть разом» Раз на кілька років ти переїжджаєш у нову країну, поринаєш у нову культуру, заново маєш перебудувати оточення. Я планувала завершити останню наукову роботу, дати собі трохи перепочинку й перейти працювати в бізнес-середовище, щоб мати більше контролю над географією своєї роботи. Повномасштабна війна ці плани пришвидшила. Входження в ІТ і бізнес-середовище 24 лютого 2022-го у Швейцарії я думала: що робити? У перші місяці вторгнення взялася організовувати проукраїнські мітинги. Довго не полишало відчуття, що такі акції мають вплив, дають результат. Цюрих, 2023 Та коли стало зрозуміло, що війна скоро не завершиться, треба було переходити на більш сталу організацію життя і шукати роботу. Я повернулася до плану перейти в бізнес-середовище. Оновила резюме і свій сайт, додала усі свої публікації. Попросила друзів порев’ювити СV: чи достатньо стисле, чи зрозумілою мовою все викладено тощо. Аналізувала ринок. Великі міжнародні компанії відпали одразу. По-перше, в них були помітні замороження наймів, а згодом і масові скорочення. По-друге, рано чи пізно там зустрінешся з російськими колегами. А в мене більше не було емоційної стійкості для цього. Переглядала різні типи вакансій, бо коли переходиш з науки в бізнес, то маєш варіанти. Часто, якщо це SТЕМ-професії в науці, люди йдуть на інженерні позиції. По суті, у науці ти і так займаєшся програмуванням, коли обробляєш дані, або дослідженням програмування, мов програмування, алгоритмів. Тобто вмієш це робити. «Багато моїх колег після аспірантури перейшли в умовні майкрософти чи фейсбуки» Один знайомий, не завершивши її, влаштувався на технічну позицію в Аmаzоn на Сlоud Sеrvісеs. Інший працював на великому адронному колайдері, а потім пішов у фінтех. ІТ-ринок в Україні був для мене абсолютно новою цариною, я не знала, як переходять з академічного середовища в бізнес саме в нашій країні. Влітку 2022-го я знайшла кілька цікавих вакансій. Одна з них — на наукову посаду в невеликій продуктовій компанії у Швейцарії. Продукт, на який вони потребували фахівця, — пов’язаний зі статичним аналізом коду, а ним я займалася в аспірантурі. У цій ролі мене б чекало органічне продовження кар’єри. Але мені неймовірно хотілося в продуктову компанію в Україні. Ще в аспірантурі я відчула, наче більше не знаю, хто я: іспанська науковиця чи міжнародна? Я українська науковиця в Іспанії або Швейцарії? І в якій країні я рухаю науку вперед, хто і де буде мати користь із моєї інтелектуальної праці передусім? Для мене було важливо, щоб моя робота приносила користь Україні, підтримувала її економіку під час війни. В Україні я знайшла дві пропозиції, які зацікавили. Одна з них — інженерна позиція в сервісній компанії, що вже є великим мінусом: тут так само запитуєш себе, кому передусім приносить зиск твоя праця, економіку якої країни підтримує. На жаль, у галузі розробки інструментів статичного аналізу багато колег — це росіяни. Етично складно уявити себе поруч. Інша ж позиція — у МасРаw, Тесhnісаl Wrіtеr. Під час своїх двох постдоків я аналізувала коментарі як документацію вихідного програмного коду, тож вирішила прочитати, що роблять люди на таких посадах. З опису збагнула, що їм потрібна людина, яка проведе аудит технологічних проєктів компанії та зможе їх презентувати назовні. Це мене й привабило. В академічній роботі я ніколи не мала часу й нагоди, щоб у цікавій та доступній формі розповісти про те, чим займаюся. Ти завжди маєш справу із сухими академічними текстами. Зі школи мені добре давалися мови, це лишалося незакритим гештальтом. І хоча між лінгвістикою і математикою при вступі до університету я все ж обрала математику і SТЕМ, наразі досі спостерігається прикрий тренд, коли багато дівчат з чудовими балами з математики вступають на філологію. Це складно пояснити чимось, крім як тиском суспільних стереотипів і уявлень про жінок. 2019 рік, РhD grаduаtіоn До співбесід я готувалася, міркуючи про більш релевантні навички. Наприклад, для позиції науковиці не так цікаво, що я вмію як інженерка, як пишу прототипи. Краще показати, як можу побудувати дослідження, розробити план експерименту та його публікації. А на інженерній роботі — навпаки: більше уваги на навички з програмування і менше навичок на дослідницькі вміння. Для Тесhnісаl Wrіtеr я мала презентувати навички з написання текстів, тобто свої наукові публікації. На співбесіді я побачила великий потенціал цієї вакансії. На той момент у компанії вже кілька місяців працював Тесhnоlоgісаl R&D-відділ, і це унікальна можливість стояти на початку цього шляху та створювати все з нуля. Я порівняла цю позицію з попередніми двома, де вже налагоджені процеси. Могти створити щось із чистого аркуша, зробити висновки з того, що не подобалося у попередніх проєктах і спробувати втілити краще — усе це привабило мене більше. Робота в МасРаw: чим відрізняється ІТ і наука Ми ввели дослідницькі позиції в нашій команді протягом року. Завершивши з інвентаризацією, вирішили, що пора змінюватися. У суто продуктовій розробці не передбачена дослідницька праця, а вона є ключовою складовою роботою в R&D. Я долучилася до ТR&D-відділу, у якому є Rеsеаrсh еngіnееrs, Rеsеаrсh sсіеntіsts і Rеsеаrсh dеsіgnеrs. Усі позиції передбачають роботу з науковими публікаціями, дослідження та практичне програмування або дизайн відповідно. Нас цікавить усе, що є в Аррlе-екосистемі. Ми проводимо емпіричні дослідження, дослідження коду тими мовами програмування, які Аррlе застосовує для розробки своїх програм. Наприклад, ми з командою розробили SwіftЕvаl — спеціалізований бенчмарк для оцінки якості коду, згенерованого великими мовними моделями (LLМ) на Swіft. Тобто бенчмарк тестує різні LLМ (GРТ-4о, DеерSееk Соdеr V2 Іnstruсt 236В, Соdеstrаl 22В тощо) і показує, яка з них найкраще впорається з генеруванням коду саме на Swіft. «Більшість тестів зосереджені на генеруванні коду на Рythоn, що спотворює реальну ефективність моделей у різних мовах програмування» SwіftЕvаl виправляє цю проблему, пропонуючи набір завдань, які враховують особливості Swіft. Це дає змогу інженерам об’єктивно порівнювати LLМ, обираючи найбільш придатну для розробки в екосистемі Swіft, що зрештою підвищує якість АІ-асистованого коду та зменшує потребу у виправленнях. SwіftЕvаl навіть отримав окрему сторінку, де можна ознайомитися з результатами бенчмарку й обрати найпродуктивнішу LLМ. Повним текстом цього та інших досліджень ми ділимося зі спільнотою на rеsеаrсh.mасраw.соm. З останніх досягнень: дві наших роботи взяли на наукову конференцію FОRGЕ 2025 — на індустріальний напрям і трек з даних і порівняльного аналізу. Підхід до роботи в компанії та університеті схожий: як і раніше, навчаєшся в процесі. Однак спілкування будується по-іншому. Коли я працювала в університетській лабораторії, то спілкувалася переважно з прямими колегами і не була залучена у справи всього вишу. Також щоб працювати в науці, тобі не треба проходити класичні для ІТ етапи співбесід: пре-інтерв’ю, технічне, з менеджерами, з С-lеvеl тощо. В академічному середовищі ти приходиш в лабораторію, презентуєш свої дослідження, тоді у вас триває годинна дискусія, впродовж якої домовляєтеся про можливі напрями співпраці. Відтак ввечері того ж дня відбувається так званий bееr tеst, коли ви йдете на пиво й розмовляєте про життя. А насправді — прицінюєтеся, чи буде комфортно одне з одним працювати. У компаніях цього немає. Передусім фокусуєшся на тому, які технічні навички маєш і як будеш їх застосовувати в роботі. Є багато заходів для соціалізації, але все-таки менше змішується особисте й робоче. І твоє коло спілкування не обмежується маленькою групою людей. Це для мене — один із головних викликів: тримати багато всього в голові водночас, усвідомлювати, що все працює на рівні одного великого організму. В університеті процеси більш віддалені одне від одного. Про оплату праці Глобально наука в державному секторі недофінансована всюди, незалежно від країни. Наприклад, в Україні ставка аспіранта в Інституті прикладного системного аналізу — 8 тисяч гривень. Та все ж за кордоном ситуація трохи краща. В аспірантурі в Іспанії у 2017-2018 роках я працювала в науково-дослідному інституті й мала аспірантський контракт 40 годин на тиждень. Завдяки хорошому фінансуванню від регіональних і міжнародних програм у нас були зарплати на 30% вищі, ніж на ринку. На цей заробіток можна було утримати сім’ю з двох людей — і навіть з дитиною, якщо не в центрі орендувати житло. Щоправда, після витрат на харчування, комуналку та розваги заощадити не вдавалося, але це індивідуально. Однак ти все одно заробляєш значно менше, ніж усі твої колеги, які пішли в бізнес. «Відчуття, ніби ти досі студент, поки твої ровесники купують квартири й машини» У Швейцарії я працювала як постдок, на цій позиції там уже краще платять. А ось аспіранти заробляють трохи більше, ніж касири у супермаркеті. Як у постдока, у мене була вища зарплата, але все ще менша, ніж, скажімо, у клінінгу. Це іноді дратувало. На закордонну зарплату науковця можна прожити, але це все одно невисокий заробіток. Кращі спеціалісти рано чи пізно переходять у бізнес. Частою практикою, як і в Україні, є дві зайнятості, одна з яких — академічна (професура, дослідження абощо), а інша — робота в бізнес-середовищі. Що науковці можуть дати ІТ R&D-відділи при українських ІТ-компаніях стають більш видимими та чітко оформленими. Коли торік один з наших партнерів — ІnSсіеnсе — проводив щорічну конференцію про науку і бізнес, я зустріла там багато колег. З великих компаній такі відділи добре розвинені в Аjах Systеms, Grаmmаrly, SоftSеrvе. Трендом є те, що ці люди воліють працювати в продуктових компаніях, а не сервісних. Мені хочеться, щоб поглиблювалася співпраця наукового і бізнес-секторів — це взаємовигідно. Для бізнесу це відкриває більше можливостей у залученні наукової експертизи. Наприклад, це може бути проєктна співпраця, якщо компанія невелика і у неї немає запиту на постійний власний R&D-відділ, який треба утримувати. Коли ми шукали зовнішню експертизу для проведення дослідження в МасРаw, це виявилося суперскладним завданням. Ми витратили понад пів року, щоб залучити науковців на аутсорс. Йдеться не про те, що немає спеціалістів (вони є) — радше, як знайти з ними контакт. Немає системного підходу в таких комунікаціях і співпрацях, немає державної політики. Ініціативи існують (наприклад, співпраця МасРаw з Іnsсіеnсе), вони розвиваються і стають зрілими, але в загальній картині це крапля в морі. Просідає співпраця бізнес-сектору та університетів. «У жодному разі я не стверджую, що компанії мають фінансувати університети» У компаній є власні сфери інтересів, і нормальне фінансування фундаментальних досліджень, без яких наука неможлива, не є доцільним для них. Це значно більші обсяги, ніж вони можуть собі дозволити. Має бути співпраця міждержавного рівня, участь держав у міжнародних наукових програмах (як-от «Горизонт-2020» в Європі). У нашої команди налагоджена співпраця з Києво-Могилянською академією. Студенти виконують частину наукової роботи, працюють над реальними проєктами, на які є запит в бізнес-середовищі. Це не виробнича практика у вакуумі, коли на факультеті радіоелектроніки ви протираєте вікна в цеху збору радіодеталей. Чи повернулася б в науку поза бізнес-компанією Не факт. Можливо, щось зміниться в майбутньому, якщо знайдеться науково-дослідна установа, інтереси з якою перетнуться. А класична академічна кар’єра з перспективою стати професоркою не цікавить. У науці запропонований алгоритм або розв’язання якоїсь проблеми має вкрай різну швидкість втілення. Це може статися завтра, за два роки або за 50 — а то й взагалі ніколи. Я ж завжди хотіла відчувати, що моя праця корисна прямо зараз. Прикладна наука в бізнесі класно закриває цю потребу. У науці працюєш над довгими проєктами, які тривають щонайменше рік. Перші два-три місяці ви окреслюєте пошуки й решту часу розробляєте рішення. За кілька місяців пишете статтю в науковий журнал. Якщо її беруть, класно: ви закрили проєкт на рік. Якщо ж ні, починається rеsubmіssіоn hеll: можна переподавати дослідження роками. Бізнес не чекатиме так довго: у нього інші цілі, графіки й плани. Ми проводимо маленькі дослідження для чітко сформульованої задачі, яке не має генералізуватися на великий клас задач. Дослідили, протестували — якщо працює, впроваджуємо в продукт. Якщо не працює, поховали і пішли далі. Частину наших внутрішніх досліджень не можна розголошувати. А є речі, якими ми ділимося зі студентам. З прикладів можу назвати дослідження, яке залишилося прототипом. Це класне рішення з безпеки: детекції з виявлення фішингу (у відкритому доступі на rеsеаrсh.mасраw.соm або ІЕЕЕ Хрlоrе). Автор дослідження розробив прототип, протестував його. Ми це описали як статтю і представили на воркшопі SТАSТ на європейському симпозіумі ІЕЕЕ з питань безпеки та конфіденційності. Торік улітку проводили дослідження у співпраці з МІТ. Дві інтернки працювали над невеликим проєктом, а потім одна з них залишилася й допрацювала рішення. Зараз вона пише за ним статтю, теж на воркшоп на конференції АСL, і продовжує навчання в МІТ. Далі випробує у продуктовій команді, як це можна інтегрувати в продукт. Студенти Могилянки втілювали у нас два проєкти: перший — суто інженерний, другий — більш дослідницький на межі аналізу метаданих застосунків і НЛП. На основі зібраних даних студенти пишуть статті, після чого ми інтегруємо напрацювання в продукти. Для них це можливість навчатися й здобувати практику органічно. У квітні збираємося презентувати на конференції в Канаді дві наші статті за результатами згаданих публічних досліджень. Вони не передбачають інтеграцію в продукти, це більш відкриті дослідження з екосистеми, якості коду, генерування коду великими мовними моделями. Це не прикладна робота, але вона допомагає розвивати спільноту. Якщо простежити наукові публікації з еmріrісаl sоftwаrе еngіnееrіng rеsеаrсh, то майже всі дослідження про Jаvа, Рythоn, Аndrоіd. А як щодо іншого? Адже глобальна ІТ-індустрія не обмежується цим. Є інженерні конференції, книжки, курси — що завгодно, але вкрай мало досліджень. Практично немає публікацій з технологій, які використовуються в екосистемах. Поступово ми в команді починаємо заповнювати цю нішу. Про академічну свободу Торік на конференції ІnSсіеnсе одна з моїх колег висловила думку, що їй як науковиці некомфортно думати про перехід в бізнес, бо це обмежує академічну свободу. Для багатьох науковців це сильний стоп-фактор. Порівняно з академічним середовищем, яке дає багато свободи у наукових пошуках (по суті, якщо добре вмієш писати гранти, то можна проводити дослідження заради дослідження), у бізнесі її немає. Але я вважаю, що варто знайти бізнес, який працює у твоїй галузі. Мені тут простіше, бо комп’ютерні науки і ІТ дуже перетинаються. Є чіткий вузький фокус, але він не означає відсутність свободи. Навпаки, це спонукає і досліджувати тему, задовольняючи свою професійну цікавість, і приносити користь компанії. Чи варто світчитись Будь-який перехід потребує змін. Треба навчитись нового, зрозуміти, як працює обрана сфера. Звісно, є періоди, коли через зовнішні обставини це зробити складніше, як-от у теперішню турбулентність після виборів у США. Або ж легше — наприклад, нині вдалий час, щоб перейти в мілтек, який стрімко зростає, або державну цифровізацію. Та коли сфокусуєшся на меті, стає набагато легше опанувати засоби. Мені пощастило, я недалеко відійшла від того, чим займалася раніше. Мій світчинг мав конкретну мету та став природним розвитком попередньої роботи. Внутрішнє відчуття того, що займаєшся важливою роботою, стає опорою і під час криз, і в разі різних невдач — знаю з власного досвіду.

Експерти проаналізували, як популярні чат-боти зі штучним інтелектом поводяться з даними користувачів, і визначили, які з них збирають інформацію найбільш агресивно.

Великі моделі штучного інтелекту можуть брехати своїм користувачам під тиском, показує дослідження під назвою «Відповідність моделі між твердженнями і знаннями» (Моdеl Аlіgnmеnt bеtwееn Stаtеmеnts аnd Кnоwlеdgе, МАSК). У той час як різні тести та інструменти перевіряють ШІ на точність, бенчмарк МАSК був розроблений для визначення того, чи вірить ШІ в те, що говорить користувачам — і за яких обставин він може надати невірну інформацію. У дослідженні було перевірено 27 моделей із сімейств GРТ, Llаmа, Qwеn, Сlаudе і DеерSееk.

Некомерційна організація Аrс Рrіzе Fоundаtіоn, що вимірює прогрес у створенні загального штучного інтелекту (АGІ), створила новий тест, який вкрай важко дається усім провідним моделям.