Search trend "День народження Зеленського"

Урочиста церемонія нагородження відбулася на Софійській площі в Києві

Четвертий рік повномасштабного вторгнення. Ви колись писали, що війна може тривати 7-8 років. Які зараз ваші прогнози?В перші дні повномасштабного вторгнення я не думав, що це триватиме так довго. Могла бути коротка війна, але так не сталося. Я навіть пам'ятаю, пов'язану з цим історію, коли ми з побратимами замовляли шеврони з прізвищами та позивними, то запитали, скільки вони будуть виготовлятися. Нам відповіли, що зараз все незрозуміло, можливо, десь до місяця. А я кажу: "Та ну, місяць. Ще невідомо, чи війна ще буде тривати". Але восени 2022 року я зрозумів, що швидка війна не вийшла, тобто стрімка кампанія не реалізувалась, тому це буде в довгу. І зараз абсолютно незрозуміло, скільки це може тривати. Роки? Десятиліття?Навіть вихід до наших кордонів 1991 року – по-перше, дуже амбітне завдання, а, по-друге, невідомо, чи це зупинить Росію. Тому дуже складно прогнозувати, але, наприклад, я не бачу кінця краю.ЗСУ, фото: GеnеrаlStаff.uаВи не боїтеся, що зараз знову буде критика в вашу сторону, як тоді "шакалячий експрес" на вас кинувся після прогнозів щодо 7-8 років?Я вже звик. Але зараз люди більш адекватно дивляться і можуть переглянути свої думки щодо того. Всі з публічних людей, хто мене тоді критикував, зараз наліво і направо говорять, що це буде довга війна. Правда, ніхто з них не вибачився. Я розумію, що, можливо, тоді здавалось, що ми стільки не витримаємо, але ми поки тримаємось.Які ваші власні відчуття, ви ще маєте силу на довгу війну? Наше військо має силу? Рік тому ви казали, що дуже і дуже бракує людей. Що зараз ви можете сказати?Це такі дивні відчуття, коли там всередині бачиш, скільки є проблем, як ми не вивозимо ні по людях, ні по БК, ні по техніці, і завжди здається, що довго так ми не протримаємося. А ми вже четвертий рік тримаємось, і для мене це таке маленьке диво.Цей місяць був для нас надзвичайно важким, тому що РЕБи вже тебе не убезпечують. Дуже багато дронів на оптоволокні, ти як на долоні, постійні влучання, втрати, поранення. Тому ми намагаємося адаптовуватись. До речі, у нас зараз триває збір на броньовик. Бо ми розуміємо, а я зараз у мінометній батареї, коли ми доїжджаємо до позиції, то знаємо, що в цей момент доїзду в нас точно влучить FРV, скоріше за все, на оптоволокні. І питання - влучання пошкодить нашу машину чи призведе до поранень? Броньоване авто вирішує питання. Адже потрібно не тільки дістатися до позиції, а й довести БК, а це навіть важливіше, бо до позиції ми можемо і пішки дійти, а БК саме не дійде.Наземні роботизовані комплекси ще не настільки розвинули, щоб ми могли довозити БК. Такі комплекси ще занадто прив'язані до ретрансляторів, повільні, по них легко влучити FРV.Щоб не допустити прориву на Покровськ! Мінометній батареї "Мінотавр" 68-ї бригади терміново потрібне броньоване авто для підвозу БКІ терміново тут не для підсилення ефекту, а в дуже-дуже прямому сенсі.Якщо у вас є можливість передати нашим захисникам таке авто безпосередньо чи обміняти, набирайте їх 0997331528.Якщо у вас є можливість повідомити про потребу впливових людей, підприємців, компанії, фірми — повідомте, будь ласка.А також "Мінотаври" відкрили збір, тож ваш донат буде дуже-дуже в нагоді!Ціль: 1 840 000 ₴Посилання на банкуhttрs://sеnd.mоnоbаnk.uа/jаr/5fіrРNGGG7Номер картки банки4441 1111 2459 0617РаyРаl: lіmаrеnkо8848@gmаіl.соmІВАN: UА733220010000026200357334934ІПН/ЄДРПОУ: 3259812092Отримувач: Бруснікін Геннадій ГеннадійовичПризначення платежу: Поповнення рахунку банки.Як ви думаєте, а ті люди, які на початку вірили у швидку перемогу, слухали прогнози про два-три тижні, вони коли-небудь вибачаться, визнають, що помилялися, а також помилялися і в деяких людях, які видавали себе за патріотів, а зараз сидять за кордоном?Я від них навіть не чекаю вибачень. Час таких пустих прогнозів минув, які ні на чому не базувались. Щодо такої огульної, бездумної критики, то мені прикро. Я зараз приїхав до Львова на фестиваль пам'яті Ірини Цибух, яка була моєю подругою, ми з нею мали записувати подкаст. І згадую, що перед її загибеллю, вона також отримала хвилю хейту в соцмережах. Ми підтримували один одного, адже публічні військові розуміють це, тому один одного і підтримують. Намагаємося заспокоїти цю історію, публічно підтримати, щоб не було "в одні ворота". Коли це несеться, то люди не розбираються, починають просто критикувати й критикувати.І перед смертю Да Вінчі, по ньому у Твіттері проносився "шакалячий експрес". Ці речі не вчать людей, що вони хейтять тих, перед ким завтра не матимуть можливості навіть вибачитись.Дуже обережно треба ставитися до всіх коментарів, тому що кожному не відповіси, на це просто немає часу, сили й, відверто кажучи, бажання.Як правильно говорить Павло Казарін, що це такий податок на впізнаваність, на популярність. Хейт - податок, і ти його нормально сприймаєш, платиш цей податок, чуєш ці брудноти у свою сторону. Не сприймати близько до серця - це, мабуть, єдиний вихід.Навчилися?Так. Не без допомоги психотерапевта.Тобто у вас були навіть такі запити?Так, і не лише у мене, а й для багатьох публічних військових - це реальна проблема. Це важко ще і тому, ми це обговорювали з психотерапевтом, що військові мають переконання, що вони своїми діями заслужили повагу суспільства. І це переконання дуже глибоко в нас сидить – що до нас не можна ставитися з глибокою зневагою. А коли ми цю зневагу у свій бік отримуємо, це дуже боляче ранить, тому що ми впевнені, що ми все ж таки заслужили хоч крихту поваги.Хоча я вважаю, що нікого не можна так хейтити, кожна людина має отримувати повагу, чи це військовий, чи не військовий. Однак військові це більш гостро приймають, тому що вони переконані, можливо, не без підстав, що вони заслужили певну повагу до себе. Тому ця критика в бік військових особливо дивує. Знаєте, як це працює, - якщо зараз є суспільний консенсус, що військові заслужили повагу, як зробити так, щоб можна було їх публічно критикувати, говорити, що вони не справжні військові.Павло Вишебаба, фото: fасеbооkВласна гордість мені підказує, тому я тепер спеціально не викладаю свої відео, де працюю на мінометі, кидаю міни, вбиваю росіян, тому що не збираюсь  доводити, що дійсно воюю.Я маю власну гідність і не хочу комусь щось доводити, і мої побратими це прекрасно знають.Я зараз своїм побратимам надав доступ до свого акаунта, де в мене багато підписників. Бійці нашого підрозділу показують, як вони воюють, як працює наша мінометна батарея, і мені приємно бачити, що їм подобається, наприклад, це показати своїм родичам, близьким, також і моїй аудиторії.Наскільки важливо мати у своїй бригаді публічного воїна? Чи це полегшує життя бригаді?Очевидно, це допомагає з донатами, тому що зараз мій акаунт працює на мінометну батарею "Мінотавр", на збереження життя і здоров'я її бійців. Звісно, складніше збирати донати, якщо в тебе невелика аудиторія з родичів і близьких. Всі давно зібрали всі донати, адже триває вже четвертий рік війни, тому ми намагаємось виходити на різні аудиторії, давати інтерв'ю, щоб глядачі та читачі дізнались про нашу батарею.Я вже давненько, мабуть, рік не давав нікому інтерв'ю, трохи втомився від цього, зробив паузу. Але їдучи до вас, у мене командири питали: "А ти збираєшся привертати до нас увагу нової аудиторії?". Збори падають, тому це нормальний процес. Чесно зізнаюсь, окрім радості поспілкуватись з вами, це ще можливість розказати про нашу мінометну батарею.Є люди, які донатять, бо вони вважають, що підтримувати військо - це важливо. Є люди, які донатять, бо хтось в них є у війську або вже втратив на цій війні близького. Але є люди, які відмежувалися, живуть собі своє життя. Що з ними робити? Ми зможемо якось повернути у таких людей той запал, який був на початку повномасштабного вторгнення?Я думаю, що запал неможливо повернути. Часто згадують мої побратими, коли опускаються руки, вони розуміють, чому ми самі не впораємось, не можемо швидко закрити збори. І я вже неодноразово чув - щоб люди прокинулися, треба знову танки під Києвом. Нікому б цього не хотілося, але, мабуть, це єдине, що могло б збадьорити.Ви кажете, є такі люди. Я вчора дізнався, що, виявляється, 40% українців зараз не читають новини. От, така статистика. Вони не слідкують за перебігом перемовин, війни, не дивляться мапу DеерStаtе, не допомагають у зборах. Можливо, це захисна реакція і людям потрібен час, щоб трохи заспокоїтися в рамках медіагігієни. Не знаю, чи це тимчасово для них, чи дійсно вони закрились в таку шкарлупу.Що з цим робити? Гадки не маю, думаю, з цим можуть допомогти журналісти, медіа, цікаві програми. А друге - це культурна сфера. Примус, що ти мусиш допомагати війську, не так ефективно працює, як емоційний зв'язок з військовими. І саме для цього потрібні публічні військові. Не для того, щоб вони були популярні, не для того, щоб вони лише збирали донати, а для того, щоб показати, що це воюють звичайні люди.Ви знаєте історії багатьох - Ірина Цибук, Пташка, Павло Казарін, Сергій Жадан. Багатьох ми сьогодні вже згадали, а ще більше - не згадаємо, але це можливість показати, що воюють люди з дуже різних сфер, зі своїми історіями, що це не війна Володимира Зеленського і Володимира Путіна, а це війна народу.Раніше ви казали про те, що чоловіки в тилу теж потрібні, не всі можуть бути військовими: "Воює не військо, не тільки ЗСУ. І війну виграє не ЗСУ, війну виграють тільки народ, всі разом - сильний фронт і сильний тил, який забезпечує цей фронт. Без сильного тилу не буває сильного фронту". "Тепер треба тил, який не гризе себе та інших. Не розповідає чоловікам, що вони мають бути на фронті. Не мають бути всі чоловіки на фронті". Яке зараз ваше сприйняття?Не забувайте, що це був березень або квітень 2022 року. Тоді у нас були повні бригади. Серйозне і таке негативне ставлення до чоловіків у війську було дійсно аж занадто. Станом вже на кінець 2022 року всюди почався недобір людей. Тому зараз ці слова абсолютно не є актуальними. Можливо, колись ми знову наберемо військо і ці слова наберуть актуальності.У мене зараз почалась відпустка, перша за вісім місяців, і я вже мав кілька зустрічей з хлопцями з різних сфер, вони змушені працювати дуже тихо. Але тисячі чоловіків працюють над тим, щоб ми виграли цю війну або хоча б зупинили ворога.ЗСУ, фото: GеnеrаlStаff.uаМені здається, що негативне ставлення до всіх - перебір: якщо ти чоловік, то ти мусиш воювати. Думаю, тут питання не тільки в чоловіках. Я також вважаю, що з тим недобором, який ми маємо зараз у Збройних Силах України, маємо думати серйозно над тим, щоб долучати активніше жінок до війська. Дуже багато тилових посад, на яких сидять кремезні чоловіки, перекладають папірці, звісно, що вони роблять дуже важливу роботу, але їх можна було б замінити жінками. І зараз це недопрацювання по мобілізації, до якої можна було б більш активно спонукати жінок, пояснювати їм, як вони там можуть працювати, як можуть бути корисні. Це ще один шлях наповнити наші бригади.Ви вже це говорили й трохи критикували те, як ведеться в нас мобілізація. Чи була якась реакція влади на ці ваші слова?Про жінок у нашій бригаді ми знімали окремі ролики, розказували їхні історії, вони пояснюють, що роблять у нашій бригаді. І це якби нормалізує жінку у війську.А як загалом вам на четвертий рік війни державна інформаційна політика, яку ви теж критикували?Критикував? Можливо. Я вже дуже давно не бачив Єдиний марафон, взагалі жодної хвилини не бачив. Тому мені складно сказати, який там зараз оцей vоісе оf tоnе - мова, якою вони говорять. Рік тому, ви ж пам'ятаєте, чому тоді така хвиля хейту була про 7-8 років, тому що з кожної праски кричали, що от-от буде контрнаступ і ми відвоюємо наші території. І в той момент я кажу, що не вважаю це можливим.Так, контрнаступ - це потрібно, не можна лише оборонятися, це навіть сержант розуміє, не бувши офіцером чи генералом. Зрозуміло, що постійна оборона - це постійний відступ в різному темпі. Але і накручувати суспільство, що от-от ми переможемо, це може мати негативні наслідки, які ми й маємо. Коли контрнаступ не виправдав очікувань, то у нас був обвал по зборах, люди почали знову виїжджати за кордон і так далі. Тобто була ціла низка таких негативних наслідків, як на мене, коли люди перебували в оцьому переживанні очікування.Мені, наприклад, легше не ставити собі жодних таких дат, до яких я маю протриматися. Ми з найближчими побратимами обговорюємо і готуємося тут бути настільки довго, наскільки можемо.Як я, на четвертий рік війни? Я пам'ятаю, що понад 100 000 пішло в СЗЧ з різних причин, часто це сильна втома, виснаження, адже це все дуже сильно набридає, але є дуже багато причин. Є такий лайфхак для військових - якщо ви вже просто не можете бачити свій підрозділ і військо, і Збройні Сили, і хочете здерти з себе піксель якомога швидше, спробуйте перейти в інший підрозділ. У мене вже третій підрозділ, відкрилося третє дихання.Я майже чотири місяці вже в мінометниках і мені надзвичайно цікаво дізнаватись нову інформацію, отримувати новий досвід, нові знайомства, новий колектив. Таким чином я так намагаюсь трохи змінювати навколо себе оточення. І хоча я не скажу, що стало легше мені в цьому підрозділі, але точно - значно цікавіше. З'являється нова зацікавленість - коли ти все вивчив і робиш вже одне й те саме, то це рутина, яка страшенно набридає і виснажує.фото: fасеbооk/vyshеbаbаКоли ви приїжджаєте у відпустку в тил, які у вас виникають емоції ? У вас немає злості до цивільних людей, що вони живуть своє життя, десь собі сидять в кафе, мають час зі своїми родинами?Чесно вам скажу, я не маю сил на злість. Я зараз приїхав і собі надумав провести в Києві цілу низку зустрічей і з військовими, і не військовими, з якими ми не бачились давно. І на першій зустрічі, яка надзвичайно цікава для мене, але я за 5 хвилин втомився від спілкування, тому всі інші зустрічі відмінив і більше ні з ким практично не бачився.А що так втомило?Спілкування виснажує. У будь-яке спілкування треба вкладатися, мати якісь сили. Я так думаю, - якщо я захочу, ще після Карпат, на зворотному шляху на Покровщину, то, можливо, ще з кимось зустрінусь.Був складний місяць на Покровщині, змінився характер війни. Раніше був такий переломний момент у 2023 році, коли з'явились масові FРV-дрони, і зараз, коли РЕБ перестав на них діяти. І це другий для нас переломний момент, коли протиотрута ще не винайдена. Тоді засоби РЕБ були протиотрутою FРV. Ми у цих перегонах намагались не відставати, ставили собі нові частоти, убезпечували один одного, а зараз треба протидія якраз щодо оптоволокна. І вона ще не може так швидко впроваджуватись, тому що броньовик - це дуже дорога історія.Я дуже сподіваюсь, що держава зараз включиться, тому що РЕБи вже не допомагають, а броньовиків недостатньо, які працюють на евакуації, для інших частин насамперед - піхоти. А от, що робити тим, які не мають броньованих машин, як нам доставляти БК? І це зараз величезне питання, тому нам треба швидко винайти ці НРК (наземні роботизовані комплекси), щоб ми могли доставляти БК. Станом на зараз ми дуже запізнюємось.Запитання від цивільних, коли приїжджаєте у відпустку, вони все ще такі дурні, які дратують страшенно військових? Наприклад, скільки це ще буде тривати? А як то воно - вбивати людину?Я себе убезпечую від цих питань, бо просто ні з ким не зустрічаюсь.Але це ж не вихід.Це може бути одним з виходів - просто уникати публічних спілкувань. Я був на фестивалі Ірини Цибух, там були військові й з ними приємно поспілкуватися. Це ті люди, з ким я поспілкувався, або з близькими друзями, які мені ніколи не будуть задавати таких питань, які можуть стати тригерами.Але  двоє цивільних, з якими я вимушено поспілкувався в цій відпустці, бо нас була робоча зустріч, мені сказали абсолютно в різних місцях міста, але одну і ту саму фразу: "Мобілізація - потрібна, але бусифікація - надзвичайно жахлива, і влада винна, що вона не зробила потрібні умови, щоб люди самі хотіли йти". Я так розумію, що це якийсь консенсус через людей, які перекладають свою відповідальність небажання йти у війська, перекладають на те, що недостатньо умови створені.Як на це реагувати? А чи зараз реальна непримусова мобілізація? І це питання, мені здається, наріжне, стоїть руба. Я думаю, ні.Закінчились ті люди, які пішли добровільно. І тепер, як і в будь-якій довгій війні, потрібна примусова мобілізація. Так було в Другій світовій війні, це те, що ми пам'ятаємо, так було і в під час війни в Афганістані, тоді була примусова мобілізація, наскільки я чув від "афганців". На мою думку, у нас просто немає іншого виходу. Нам би хотілось, щоб це було так прекрасно та райдужно, щоб якісь були зняті фантастичні ролики та показані по телевізору, щоб всі захотіли одразу йти на ризик свого життя і здоров'я.Я можу зрозуміти людей, коли вони не хочуть бути пораненими та вбитими. Це очевидно і нормально, не хотіти, боятися цього. І ми цього боїмося. Але працювати з цим страхом -  це зараз завдання кожного українця, який хоче, щоб ця Україна якось збереглась. І перекладати це - попрацюйте з моїм страхом через телевізор, то це перекладання відповідальності.Ви згадали вже кілька разів Ірину Цибух. Журналістка, яка пішла на війну стала бойовою медикинею, для якої було дуже важливо навчити українців пам'ятати про тих, хто ризикує своїм життям. І нещодавно я також згадувала Ірину Цибух в етері й від глядачки почула такий коментар, що тут пам'ятати про мертвих, головне, щоб пам'ятати про живих. І я відповіла, що важливо пам'ятати й про живих, і про мертвих, тому що люди віддали найдорожчу свою цінність це життя. Чи ми вже хоч якось вчимося, як згадувати тих, хто поліг, боронячи нашу країну, зважаючи на всі ті суперечки довкола меморіальних кладовищ, що в центрі Києва через це голодує військовий? Як вам це шанування пам'яті тих, хто вже не з нами?Культура пам'яті, на жаль, була відсутня у нас і це було підмінено пропагандою Радянського Союзу. Ми просто відібрали власну історію і пропагували іншу, а культура пам'яті просто була відсутня. Її почали впроваджувати, принаймні на моїй пам'яті, за Ющенка. Ми хоча б почали думати про те, як взагалі вшанувати пам'ять жертв Голодомору, героїв УПА і так далі.Цей процес почався, але ми дуже молоді в цьому. Мене тішить, що багато людей зацікавлені в культурі пам'яті, є зараз спеціалісти щодо цього питання. Я, наприклад, читаю постійно і слідкую - Антон Лягуш, Антон Дробович, Катерина Доценко, відразу вибачаюся, що всіх не згадаю. У нас навіть курси відкриваються при університетах щодо культури пам'яті. Ми шукаємо оці механізми, як правильно пам'ятувати, як висловлювати свою пам'ять. Можливо, частково права була ваша глядачка, що у нас дуже вміють шанувати, писати, репостити про мертвих, а не про живих. Я вам згадав вже декілька прикладів, що ті самі люди, яких почали іконізувати за смерті, вони всі отримали великий негатив за життя. Ось, це неправильно.Від тих самих людей.Від тих самих людей. Я сам бачив, коли роблю пости про загибель моїх побратимів, вони репостяться значно краще, ніж коли я пишу про свій підрозділ або про його потреби, а тут же прямий зв'язок. Якби, можливо, ми краще репостили збори, то, можливо, не були б загиблі ці люди. На жаль, це така пряма кореляція. І соцмережі - це ж не просто один одного побачити та почути, якісь фоточки побачити - це наш один з інструментів вижити в цій війні.Я вважаю, що треба трохи збалансувати - і мертвих шанувати, але не забувати й шанувати живих.А щодо совєтської традиції, коли ми всі пам'ятаємо пам'ятники Вічного вогню, де стояв воїн, спирався на автомат, тримаючи шолом в одній руці. А тепер бачимо у публічному просторі, наприклад, у повен зріст цей воїн стоїть теж з автоматом, але тепер, щоправда, він по-іншому виглядає, але концепція та сама, що і совєтська. Як тут бути? Бо це ніби вшанування близького, і це людина може сказати - це моя приватна справа, але чи це тільки приватна справа цієї людини?Я думаю, що це все ж таки насамперед це питання до родини, якщо не було заповіту. Хоча я прихильник тому, щоб у нас було військове меморіальне кладовище, і військові мали можливість заповідати, де його поховати. Я, наприклад, хотів би на військовому меморіальному кладовищі, щоб в разі чого бути похованим серед побратимів і посестер. Мені це відгукується і здається більш правильним, тому що ці люди мені близькі, я хотів би якби з ними бути.Нещодавно загинув мій близький побратим і я запропонував родичам, щоб, можливо, все ж таки на меморіальному кладовищі, на Марсовому полі, але вони вирішили, що це має бути на родинному цвинтарі. Я, звісно, і до жодного слова про це не кажу, тому що, на жаль, він не залишив свої побажання щодо цього.Марсове поле у Львові, фото: 24tvІ взагалі, наявність меморіальних військових кладовищ дала б просто можливість таку опцію військовим обрати - як бути похованими. Але зараз, наскільки я знаю, у нас тільки опції, ті, що анкети нам даються у військо, це лише - якої ми конфесії, тобто чи православні, чи буддисти, чи мусульмани й так далі.Але якщо йдеться про пам'ятники в публічному просторі, а не просто десь на цвинтарі?Я думаю, це мають профільні спеціалісти визначати, такі як Інститут національної пам'яті, до якого маю довіру. Я бачу, що все те, що вони пишуть, в них є експертиза в цьому, аргументують, чому має бути так і так, знають досвід інших країн. Вони цікавляться, у них є велика інклюзивність до того, дають поради, обговорюють з військовими, цивільними, спеціалістами, профільними експертами. Відповідно, вони дають такі побажання до місцевих влад.Пане Павле, ви були людиною, яка вважала, що патріот може бути російськомовним. Ви, зрештою, перейшли на українську, бо зрозуміли, що не зовсім, так це може бути. Чи ви помічаєте якийсь відкат з українською мовою? На початку повномасштабного вторгнення дуже багато людей російськомовних від шоку, який пережили від того, що Росія бомбить українські міста, вирішили, що вони будуть розмовляти українською. Але зараз чуємо в просторі, що: "А що то такого? Я хочу розмовляти російською".Я навіть сьогодні у Львові почув, їдучи до вас на інтерв'ю, що "у нас свободная страна, мы можем говорить на любом языке". Так, я це навіть сьогодні у Львові почув, що не тішить. Відкат, безумовно, відбувся.У Києві в 2022 році, коли ми приїжджали за якоюсь волонтеркою, то було дивно почути російську мову. Зараз це нормалізувалось. Кожне таксі, в якому я їхав в столиці, було російськомовним, це неприємно дивує. Хоча я транслюю, що спілкуюсь українською мовою. Це навіть порушення закону про мову, тут вже не йдеться навіть про особисті зустрічі. Відкат, безумовно, відбувся.Чому? Пояснюються дуже легко - люди в загальному пориві, в бажанні захистити свою країну, здавалося, було останнім шансом нам об'єднатися та зберегти державу, коли танки були вже на околицях Києва. А зараз, коли відбулося певне розслаблення, і люди знову повертаються до звичних практик. І це зрозуміти дуже легко.Соціум - дуже інертна сукупність людей, що мене не дивує, здається, це нормальний процес. Хотілось би, щоб ми швидше включались, більше берегли свою мову, більше переходили, намагались хоча б в публічному просторі вести навіть оці коротесенькі діалоги, в тому самому таксі - дві фрази. Я собі їхав, мене це не дратувало, в мене не було сил на якусь злість, мені просто стало сумно. Ну, невже тобі складно сказати декілька слів. Я ще тоді приїхав якраз із рюкзаком військовим. Видно, що я військовий, повертаюсь. Невже складно знати на українській дві фрази? Я думаю, людина, настільки випала з контексту, що не помічає, що зі мною говорить російською, хоча я транслюю українську мову. Є певний сум щодо цього, хотілось би краще.Я у своїй творчості намагаюсь більше закохати в українську мову, бо я сам закохався в неї через літературу, через вірші, через деякі пісні.Очевидно, це краще працює, ніж примус. І, я думаю, що розвиток української музики, української культури, української літератури буде спонукати людей переходити на українську мову. Наприклад, я дивився останню градацію, що слухають українці, нарешті, у нас на першому місці - українська, хоча топ-10 завжди є російськомовні або російські пісні, але перші місця ми тримаємо.От, наша культура тримає музичну оборону передової. Звісно, я так піджартовую, це ніяка не передова, але я радий, що хоча б українці слухають переважно українське і надають перевагу нашому культурному продукту, який має бути якісний. І у нас дуже багато зараз якісного українського культурного продукту, як і в мистецтві, так і у військових технологіях. Тобто ми вже країна, на яку рівняються, у якої навчаються і США, і Європа.Військо зараз у нас має великий технологічний прорив, що потім ми можемо продавати багато років іншим країнам, адже це наші знання, наші досвіди. Так і в культурі насправді, відбувається цей бум.Як же ж тоді стається з нами  "моргенштерн", я маю на увазі, з нашими підлітками?Ох, це жах, який мене пригнічує, тому що я живу у своїй бульбашці, де я знаю всіх цих культурних діячів, я бачу, як ми розвиваємось. А нещодавно я став свідком компанії 16-річних підлітків, які взагалі не знали українських гуртів. Розкажу про цей випадок. Ми з хлопцями між позиціями поїхали на річку варити юшку, а поруч підлітки святкували день народження. Я б на це просто закрив очі, а мої хлопці пішли розбиратися, навчили як кого звати. Запитали: "Як тебе звати?". Вона каже: "Маша", а їй відповідають: "Ні-ні, ти Марічка". Потім в іншого питають: "А тебе як звати?". Він каже: "Дмітрій", а йому: "Ні, ти - Дмитро". Далі цим підліткам сказали, що буде грати наша колонка, то ви хоч послухайте паралельно, поки ми тут будемо своє робити, а ви своє, так і дізнаєтесь, які є гурти та якісна українська музика.Я думаю, що має бути такий обмін між поколіннями, бо є багато манівців, на які йде наше молоде покоління, і ми можемо його просто втратити.Ми всі зараз зайняті війною, безпекою, але те, що зараз само по собі розвивається через соцмережі, через його алгоритми, на жаль, іде в бік проросійськості. Ми можемо дійсно втратити культурно цих людей, частина з них зараз в іншому інформаційному просторі. І за цим треба пильнувати.Як це робити? Мені складно сказати. Це треба питати освітян або психологів, або ще когось, але те, що є величезна проблема, що в час війни ці діти ховаються від ракет, можуть від них загинути, однак продовжують це оплачувати через оці служби. Це все ж слухається на YоuТubе.Звучать такі зараз аргументи, що, мовляв, це підлітки, в них протест, відстаньте від них. Ви самі згадайте, як були підлітками, що слухали російське, але тоді ж не було вторгнення, не було війни, Росія не прийшла.Так, у нас є це виправдання, були ще сподівання на те, що ми просто дізнаємось про культуру інших народів. Це виправдання чистої води, тому що, наприклад, польську музику я не слухав, але російських виконавців я знав. Або  далі на захід - німецька музика, хоча британську музику ми слухали, а от інші європейські народи були для нас все ж таки чимось дивним, диким.Я розумію, що це питання мови. Ми розмовляли російською, нам це було легше сприйняти, але це все одно - виправдання. Ми були орієнтовані на той культурний продукт. Якщо тоді це була просто сусідня країна, то зараз все ж таки - ворог. І це треба якось пояснювати нашим підліткам, потрібно їх краще знайомити з українським культурним продуктом.Складно сказати, як це зробити, як це спонукати, але я впевнений, що є якісь механізми. Наприклад, возити їх на концерти, давати підліткам можливість побувати переможцем олімпіади, сходити на "ДахаБраху". Хай вони відчують, як круто наживо це звучить. Та й багато є ще інших виконавців, які можуть їм зайти. А ви, як батько, як справляєтеся з вашою донькою?Я вам скажу, що ми з колишньою дружиною у 2014 році, ще бувши родиною, перейшли на українську мову із народженням доньки. Вона з перших секунд свого життя чула українську в родині. Я з Краматорська, моя колишня дружина з Маріуполя.І донька, коли пішла в садочок, то у неї було питання: "Тато, там деякі діти спілкуються російською, то вони – москалі?". Ми їй пояснювали, що це не тотожні поняття, тому що вона у своїй бульбашці була впевнена, що це не нормально. Для неї норма - українська мова. І це все ж таки народжується в родині.Зараз серед моїх побратимів і посестер ми обговорюємо, що нам робити з дітьми, бо поки ми тут на війні, ми там втрачаємо наших дітей. Ми чуємо, що у них з'являються російські слова, речення російських виконавців. І ми втрачаємо навіть оцей культурний зв'язок з нашими дітьми.Зі спілкувань з побратимами та посестрами, скажу, що ми зараз всі переводимо своїх дітей в школи, де українська є нормою, де на перервах вчителі спілкуються українською. І в перший день своєї відпустки ми з колишньою дружиною та донькою поїхали дивитись нові школи, щоб дитині сподобалося і їй там було комфортно, бо вона відчуває себе чужинкою у своїй же країні. Тобто вона спілкується українською й опиняється в меншості.Я вважаю, що це жахливо - коли ти у себе вдома і відчуваєш себе чужою людиною. Донька хоче спілкуватися українською, але нормалізована інша мова. Вона в четвертий клас вже піде в нову школу, де норма є українська. Це не значить, що там нема дітей, які не говорять російською, але норма є українська. І тебе не будуть шпиняти за твою українську чи якось насміхатися, чи ще щось. Тобі не буде соромно за свою українську. Цього не має бути, ми не маємо цього допустити. Я думаю, що насамперед це треба транслювати між вчителів.Я вчився в Краматорську й у нас деякі предмети викладали українською - історія України, українська мова, література, але ж вчитель на перерві переходив на російську.Я відчував українську мову у своєму дитинстві як мову офіційних заходів і уроків, на яких мене щось змушують. А мова живого спілкування була іншою. Для мене українська мова була тим, до чого я ставився обережно, тому що це тільки на сцені чи по телевізору інколи говорять, а живі люди спілкуються російською, так це було в моїй дитячій уяві. І от цього ми не маємо допустити. Нормою має бути українська. І у цій новій школі є російськомовні діти, але вони потрапляють в українськомовне середовище і спілкуються українською. Ось, що таке мова публічного спілкування.Але чому ми ходимо по цьому колу? Ви розповіли про своє дитинство, розповідайте про дитинство своєї доньки. Моя пасербиця ходила в школу в Києві й з'ясувала в 11 класі, вже закінчуючи цю школу, була ще одна україномовна дівчинка, яка боялася признатися у своїй україномовності, щоб раптом не засміяли. І моя пасербиця закінчувала школу у 2019 році. Що з нами відбувається? Що воно таке? Чому так тримається російська мова?Складний процес деколонізації. Це ж не одні ми проходимо, це колишні колонії імперії, які піддалися серйозному впливу, як ми з вами.Якщо подивитися на мій рід, то у мене прабабусі, прадідусі спілкувались українською, бабусі та дідусі - вже суржиком, а мої батьки - були тотально зросійщені, тобто мама і тато говорили чистою російською і були за чистоту, красу російської мови. Якщо їм якась неправильна вимова, то вже все боліло.Зараз це змінилося, мама також намагається перейти на українську. Тато мене якраз і навчив цієї думки, що ми українські патріоти, але російськомовні. Я це перейняв і дуже довго намагався себе виправдати цим, а потім думаю: "Почекайте, рідна мова - це все ж таки мова роду, а не та, що була нав'язана".Дуже багато роботи, грошей, сил було вкладено в те, щоб ми зросійщилися. І, звісно, щоб відкотити це все, треба вкладати гроші, сили, роботу. Винищено багато людей, які просували українську мову та українську ідентичність. Тут залишалася лише пропаганда, пропаганда, пропаганда. Ось, чому це так складно.Мені здається, ми маємо дивуватись, чому так багато людей говорить українською після всього того, що намагались з цією мовою зробити. Звісно, у нас не все ідеально, але ти можеш знайти та створити собі українськомовний простір, як я його собі створив. Поки я не виходжу з цієї бульбашки, то все так бурлить, розвивається і просувається, в тому числі й культурно, тобто ти можеш знайтися. А були ж періоди, коли українець не міг знайти собі цей простір.А коли кажуть про те, що військові в окопах розмовляють російською, за те боронять Україну, - висувається, як аргумент.Дійсно, є військові, які спілкуються російською і боронять Україну. Це дивно було б заперечувати. Якщо серйозно, ґрунтовно поговорити з кожним, то багато хто з них погодиться, що для нашої безпеки і для того, щоб взагалі українська ідентичність збереглася, було б не зайвим зберегти нашу мову і просувати її в публічному просторі. Я не знаю, яка кількість з них погодиться. Я впевнений, що багато з них занадто виснажені, занадто втомлені, щоб перейматися ще питанням мови. Я це цілком розумію. ЗСУ, фото: mіlіtаrnyіІ мені здається, до військових - це останнє, до кого у нас можуть бути мовні питання. Тому прикриватись військовими, коли ти сидиш в кав'ярні у Львові й казати: "Я спілкуюсь російською, тому що хтось там ризикує життям російською мовою", - це сховатися за чиїмось пікселем.Люди, які кажуть: "А чому ми маємо віддавати російську ворогові, адже в нас величезна кількість українців"? Я чула такі аргументи.Так, я чув. Це цікавий аргумент.І що з цим аргументом робити? Може бути Україна двомовною?Коли почалась Курська операція, навіть один мій побратим сказав: "О, клас! Зараз ми маємо окупувати російську землю і маємо окупувати їхню мову". Мовляв, що російська мова має стати й нашою в тому числі. Чесно кажучи, це дивний аргумент.Для мене тут таке питання - завжди знайдеться мільйони людей, які будуть захищати, зберігати та розвивати російську мову. Українська мова потрібна тільки нам, більше нікому. У російської фанатів по всьому світу, повірте, не бракує. І якщо ви перестанете захищати, зберігати, розвивати російську мову, дотримуватись всіх мовних правил, вона від цього не постраждає. Але якщо ми зробимо крок назад від своєї мови, почнемо відмовлятися, то не буде жодної людини або будуть одиниці, які будуть цю мову захищати.Ми бачимо, що відбулося з білоруською мовою, яка на межі зникнення. Тому що окрім Білорусі, вона нікому не потрібна. І так само з українською. Ми єдині, хто може зберегти це. І це ж велика унікальність. Ми зараз як вогник, який горить, і його не можна комусь передати, тому що тільки ми здатні його зберегти. А оті вічні вогні російської мови, вони нікуди не дінуться. Там вже стільки фанатів Толстоєвського по всьому світу, що повірте з російською мовою без вас нічого поганого не станеться. Вона буде, це зараз абсолютно зрозуміло.Чи буде Росія, чи не буде, російську мову буде кому зберігати.А от зберегти українську мову - це відповідальність тільки нас. Або, знаєте, не тільки відповідальність, а честь, яка тільки нам дана, щоб зберегти цю прекрасну мову.Вам же сни сняться українською?Так! Коли я перейшов на українську мову у 2014 році, тоді помітив, що вже на третій місяць почав думати українською, але сни продовжували снитися російською, бо ще моя підсвідомість не українізувалась. Я її українізував і лише на восьмий місяць почали снитися сни українською, і тепер лише українською. У мене підсвідомість українізувалась.А вірші почати писати українською?Значно складніше було.Коли ж теж казали про те, що, мовляв, послухайте, як красиво російською звучить любовна поезія, українською вона так звучати не може. Я чула таке.Та, звісно, багато хто з українофобів так говорять. Я також чув подібне. Що тут казати? Я не хочу применшувати, в російській літературі є гарні твори, це дивно заперечувати. Але і в українській є прекрасна лірика.Насправді писати вірш українською було значно складніше, ніж почати бачити сни українською, тому що все одно ти призвичаюєшся до якогось творчого процесу і ти на якісь частоти налаштовуєшся, а вони все одно в тебе російською. Перейти у творчості на іншу мову - це як інший вид спорту, начебто ти пишеш так само, але це як з легкої атлетики в бокс перейти чи футбол. Треба змінити абсолютно всі свої техніки всередині. Як це все відбувається? Дуже складно описати.Але перехід на іншу мову - це серйозно саме у творчості. У мене на це пішло аж два роки, поки я написав перший вірш, коли я собі сказав: "О, тепер це звучить українською, а не як перекладено з російської на українську". Цей вірш, до речі, увійшов у першу збірку, він один із таких, які люди знають, цитують. Від цього вірша я вже почав писати саме українською. Налаштувався на частоту української мови.Зараз щось пишете?Так, постійно. Творчий процес – безперервний. Зараз закінчую збірку, яка має вийти вже цього року і вже майже закінчена, ще штришки додаю, доточую. Думаю, місяць і я віддам її в друк.Також ще почав писати з автором українських бестселерів, якого я не буду називати. Ми пишемо спільну прозу, цікавий проєкт. Це буде книга великих віршів, трилогій, де на кожну тему я написав три вірші, тобто з трьох координат подивився на ту чи іншу тему, на ту чи іншу емоцію, і оце буде така збірка трилогій.Україна можлива без українців, без української мови, без території?Мені здається, що все ж таки території в моїй ієрархії на самому низу рейтингу. А насамперед - українська державність, українська ідентичність, українська мова і вже там далі - територія. В будь-якому разі, вдасться нам чи не вдасться зберегти зараз нашу державність, ми все одно мусимо зберегти нашу ідентичність, щоб вона могла знову потім вибороти свою державу назад.Павло Вишебаба, фото: fасеbооkЯ б не хотів такі сценарії розглядати, але навіть і в поезії в мене є ці найгірші сценарії: виокремлюються - щоб могло б бути, якби ми програли цю війну. Ви знаєте, все ж таки один вірш я згадаю. Це така антиутопія "Дистопія".Роботи-археологи відкопали дещо по-справжньому цінне,знахідка рівня виявлених колись імперій Ацтеків та Інків.Країна, в якій більше зброї, аніж вцілілих будинків,більше рацій, ніж популярних смартфонів. У їхніх підвалахстояли консерви, книги, живопис поруч із бойовим арсеналом.Вони прокидались, щоб захищатись, якщо взагалі засинали.Замість паспорта там видавали залізний жетон на шию,на повноліття – бронежилет, розгрузку та іменну нашивку.Їхні пляжі сортовані по мішках, щоб стало на кожну шибку.Лікарні були розкидані річковими берегами.Після вдалих пологів немовлят подавали мамам,загорнутими у піксель, бо інших тканин не мали.Цілодобово там працювали лише військторги.Ми не знаємо чому це тривало і достеменно не певні як довго.Вони знали ціну своїй країні, якщо платили так дорого.Їх останній поет друкував на машинці, потім писав чорнилом,згодом дряпав ножем і каменем одні й ті самі рядки на брилах:Господи що вони з нами зробилищо вони з нами зробилищо вони з нами зробилиВедеться до того, що вони знали ціну своїй країні, якщо платили так дорого. Ми зараз платимо дуже дорого. І навіть, якщо нам не вдасться в якомусь з оцих тисячі варіантів мультивсесвіту зберегти свою державу, то ми мусимо зберегти свою ідентичність, щоб колись ми могли мати свою державу.

Про це 31 травня 2025 року повідомили французька інформаційна агенція АFР та російське опозиційне видання "Холод".Канал буде додано у незашифрований супутниковий пакет "Свобода", що з'явився минулого року та є доступним на європейській території Росії. Запуск заплановано на 4 червня, у день народження Олексія Навального.Читайте і дивіться також: Жодного миру в Україні, якщо Путін залишить політичну сцену, не виникне, - ПортниковКерівник проєкту новинного супутникового мовлення "Свобода" Джим Філіппов розповів, що "Росія майбутнього" переважно транслюватиме контент, який команда Навального публікує на ютуб-каналах "Популярна політика", "Навальний LІVЕ" та "Олексій Навальний". "Ми також обговорюємо ідеї ексклюзивного контенту для каналу", - додав Філіппов.Перед цим російський опозиційний журналіст Муратов просить Путіна та Зеленського провести обмін цивільними ув'язненими.

Про це він розповів в етері Еспресо. "Хочу сказати, що не знаю, що відбулося цього разу, тому що всі ці рішення судів засекречені, вони ж до реєстрів судових не надходять. Ми таку ж інформацію отримали саме із засобів масової інформації. Взагалі невідомо, по якій карній справі, скільки цій карній справі, чи вона тільки розпочата зараз, чи вона вже розслідується протягом останніх шести років. Тому що ми маємо багато справ, які розслідуються протягом шести або семи років і жодна з них не потрапила до суду. Тобто це означає, що, по-перше, перевищені незаконним чином всі терміни розслідування. А по-друге, якщо хтось має якесь питання, нехай передає його до суду, і суд буде вирішувати першої інстанції, другої, третьої інстанції", - сказав він. Костянтин Жеваго зауважив, що є багато справ, які розслідуються протягом шести або семи років, і жодна з них не потрапила до суду. Тож, можна говорити про те, що незаконними чином перевищені усі терміни розслідування: "Якщо хтось має якесь питання, нехай передає його до суду, і суд буде вирішувати"."Я знаю одне, я таким самим чином із преси дивлюся, що, скажімо, Служба безпеки України, її представники приходять на день народження до злочинців у законі і людей, які підсанкційні. І саме ці службовці Служби безпеки України, які саме і накладають санкції, які саме подають документи для Ради національної безпеки і оборони, як і на мене, для того, щоб накладали санкції. У цій ситуації я бачу і розумію, що якщо Служба безпеки України товаришує з, вибачте мені, злочинцями в законі, це ж саме така ж ситуація, ці ж самі службовці Служби безпеки України подають санкційні списки, для того, щоб проти людей приймали санкції. Ну, для мене, повірте, що немає ніякої різниці, чи це злочинці в законі, чи це якесь злочинне угрупування під назвою Служба безпеки України", - зазначив підприємець.Що відомо про арешт БЕБ активів підприємця Жеваго8 травня 2025 року на сайті Бюро економічної безпеки з’явилось повідомлення про те, що детективи Територіального управління Бюро економічної безпеки у Києві наклали арешт на комплекс площею понад 6,7 тис. кв. м у центрі столиці, а також на 291 млн грн, що знаходились на рахунках товариства, яке контролює підсанкційний олігарх.Як зазначили в "Економічній правді", за даними джерел, йдеться про Костянтина Жеваго. Зокрема у повідомленні БЕБ зазначається, що: "Підприємець та колишній народний депутат наразі переховується за кордоном, оскільки раніше його було оголошено в міжнародний розшук. Крім того, до нього застосовано санкції відповідно до рішення РНБО України. Попри це, олігарх продовжив господарську діяльність в країні. Детективи встановили, що задля обходу санкцій та легалізації майна він організував перереєстрацію майнових прав на підконтрольні товариства". У Бюро економічної безпеки стверджують, що задля збереження контролю над майновим комплексом та уникнення конфіскації, фігурант начебто залучив "колишніх топ-менеджерів його збанкрутілого банку". "Переоформивши у такий спосіб майно він намагався залишити його у своєму фактичному володінні", - йдеться у повідомленні. Аби зберегти майно для подальшої передачі в державну власність детективи Територіального управління БЕБ у Києві наклали на нього арешт.12 лютого президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони про  санкції проти кількох людей. Згідно з реєстром санкційних дій під обмеження потрапили: пʼятий президент Петро Порошенко, бізнесмен Костянтин Жеваго, співзасновники й колишні акціонери Приватбанку Геннадій Боголюбов та Ігор Коломойський, колишній нардеп, позбавлений українського громадянства та звинувачений у колабораціонізмі Віктор Медведчук. Згодом Офіс генерального прокурора повідомив, що здійснює процесуальне керівництво у низці кримінальних проваджень щодо бізнесменів і високопосадовців, щодо яких були застосовані персональні санкції за рішенням РНБО .Костянтин Жеваго у своєму відеозверненні назвав запроваджені проти нього санкції "абсолютно незаконними", наголосив, що вони не мають жодної правової основи та зауважив, що це "ще один епізод політичного переслідування з боку президента Зеленського".Майно бізнесмена Констянтина Жеваго суд заарештував і передав в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА). Про це повідомило Державне бюро розслідувань 4 березня.7 березня Костянтин Жеваго зауважив, що він не має акцій на території України, тому не розуміє, яке його майно могли забрати.

Це так зване перемир'я дуже важливе для Путіна і путінської Росії. Якщо Зеленський приєднається до "перемир'я" Путіна, він забезпечить Путіну комфортне святкування його шизоїдного свята перемоги одного людоїда над іншим. Путін дуже боїться бути обіс*аним на трибуні мавзолею, коли в Москву прилетять українські дрони. Путін боїться виглядати слабким, коли не зможе захистити своє населення і своїх гостей від української відплати. Для Путіна неприйнятні ризики зіпсувати головне свято десятиріччя в росії. Тому для чого це перемир'я йому, я розумію. Читайте також: Лавров реагує на непослух ТрампаАле я не розумію, для чого "перемир'я" на 8-11 травня Україні? Чим ці три дні відрізняються від вже кількох тисяч днів, коли Росія атакує Україну на українській землі? Чому президент України має робити подарунок кінченому маніяку, який хоче всіх нас вбити?Зараз Путін із Трампом заганяють президента Зеленського у хибну дилему вибору миру чи війни на ці три дні. Ця дилема хибна, бо триденне перемир'я – це взагалі не про мир. Перемир'я не наближає нас до миру ні на крок і не відповідає інтересам України. Я думаю, президент Зеленський зобов'язаний продемонструвати суб'єктність і відмовитися грати в гру Путіна, незважаючи на те, що Трампушка буде скаженіти. Міністерство закордонних справ України має випустити стейтмент, що Україна не буде маріонеткою Кремля і приєднуватися до путінських симуляцій миру на 9 травня, день народження Путіна, Кабаєвої чи ще якісь, дорогі Путіну, дати. Маємо заявити, що Україна готова до повного припинення вогню без будь-яких умов, як пропонував президент США, до кінця проведення перемовин про тривалий мир. Така заява покаже нашу вірність мирному урегулюванню і тверду позицію з відстоювання свого суверенітету. Читайте також: Ми довели собі та світу, що ми сильні. Настав час довести, що ми також розумніЗвертаю увагу, що сама заява Путіна про "перемир'я" є глибоко знецінюючою і ганебною стосовно України. Путін оголосив перемир'я сам, без узгодження з українською стороною, показуючи, що Україна – не рівня Росії, щоб з нею про щось домовлятися. Так поводили себе конкістадори по відношенню до тубільців. І саме так Путін зараз принижує Зеленського оголошеним одноосібно "перемир'ям". Завдяки Трампу зараз склалася абсолютно дебільна ситуація, коли Путін, який не перемагає у війні, виглядає абсолютним переможцем. Сполучені Штати плазують перед ним і виконують всі забаганки. Воєнний злочинець Путін, табуйований і забутий за Байдена, з Трампом тріумфально повертається у світову політику. Україна не повинна йти в фарватері Путіна і зміцнювати його владу та авторитет у світі. Треба запхати те перемир'я Путіну в саме горло і там підірвати. Україна має всі спроможності демонструвати світу свою силу і зіпсувати Путіну найголовніший за 10 років день фетиша на чужу перемогу. Тільки від президента Зеленського зараз залежить, чи буде 9 травня 2025 року днем тріумфу Путіна, чи буде днем його всесвітньої ганьби під телекамерами всього світу. ДжерелоПро автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Цей матеріал — продовження історії Ірини Горобцової, тестувальниці з Херсона, яку росія викрала й засудила за сфабрикованими звинуваченнями до десяти з половиною років ув’язнення. У лютому цього року Ірина написала листа із СІЗО в тимчасово окупованому Криму і звернулася до української влади. У листі айтівиця просить урятувати всіх цивільних жінок, яких узяла в заручники російська влада. Зараз Горобцова перебуває на стадії етапування в московське СІЗО, де розглядатимуть апеляцію, тож рідні повністю втратили з нею зв’язок. Архівне фото Ірини Восени DОU розповідав про те, як у 2022 році Ірину в день її народження викрали озброєні росіяни, а потім два роки утримували без суду і слідства в сімферопольських СІЗО. Окупанти брехали сім’ї жінки, що не знають, де вона. Однак завдяки правозахисникам рідня дізналася, що Ірину утримують у Криму. У березні 2024 року росіяни сфабрикували проти Горобцової кримінальну справу, а в липні — засудили за статтею 276 кримінального кодексу росії про «шпигунство» до десяти з половиною років ув’язнення. Її звинуватили в «стеженні за російськими військами в Херсоні», оскільки вікна в Ірининій квартирі виходять на чорнобаївський аеродром. Про перебіг справи айтівиці, її фізичний і моральний стан DОU розповіли її колега Катерина Золотухина та батько Володимир. Також ми поспілкувалися з «Медійною ініціативною за права людини», що висвітлює проблему цивільних заручників, яких незаконно утримує росія. Цивільних заручників неможливо повернути під час обмінів полоненими — потрібен інший механізм, якого наразі не існує. З правового погляду їх повинні відпустити без жодних умов, проте росіяни цього не роблять. «Врятуйте нас!». Ірина розповіла про жінок, які вже загинули в полоні Разом з полоненою Іриною Горобцовою в компанії DаtаАrt працювала Катерина Золотухина. Після повномасштабного російського вторгнення айтівиці залишалися на зв’язку. Навіть коли Херсон був в окупації, Ірина писала Каті й розповідала про ситуацію в місті. Сама вона тоді активно волонтерила та ходила на проукраїнські мітинги. Коли Горобцову просто з батьківської квартири викрали росіяни, Катя, як і решта людей у компанії, про це не знали. Уже згодом жінка зв’язалася з рідними Ірини, й вони об’єднали свої зусилля з пошуку. Росіяни утримували Горобцову в СІЗО № 1 у Сімферополі без суду та слідства. За допомогою правозахисного проєкту «Пошук. Полон» Катерині вдалося передати Ірині листа — це був її перший контакт із зовнішнім світом після викрадення. «У той момент Ірина навіть не зрозуміла, від кого цей лист: я не зазначила свого прізвища, писала досить завуальовано. Та після цього ми іноді таємно передавали Ірині листи через правозахисні організації, а вона — нам. Росіяни не дозволяли листуватися, адже взагалі не підтверджували, що Іра в них», — сказала Катерина. Листуватися з рідними (через сервери російської служби виконання покарань) й отримували посилки Ірина змогла лише після того, як росіяни відкрили проти неї кримінальну справу. Це відбулося в березні минулого року. Та спершу вони тримали її в карцері, не дозволяли сидіти чи лежати — лише стояти. Так Горобцову змушували підписати абсурдні зізнання, щоб завести на неї справу. Зрештою жінка погодилася, адже окупанти пообіцяли, що лише так її зможуть обміняти. У лютому цього року Ірина написала листа зі зверненням до української влади, де благає повернути додому всіх цивільних українок, яких утримує Росія. Цим листом з нами поділилася Катерина Золотухина. Президенту України — Головнокомандувачу Збройних Сил України Голові Управління розвідки Міністерства оборони УкраїниМіністру реінтеграції України Уповноваженому з прав людини в Україні Я, Горобцова Ірина Володимирівна, 13.05.1985 року народження, перебуваю в російському полоні з 13.05.2022. Сьогодні я беру на себе відповідальність і публічно звертаюся до своєї Батьківщини від імені полоненого українського жіноцтва. Свого часу кожна з нас із готовністю відгукнулася на запит про допомогу від нашої країни, через що ми опинилися під вартою в російській федерації. Тепер ми самі потребуємо допомоги. Саме тому я звертаюся до осіб, уповноважених українським народом на захист інтересів кожного громадянина і громадянки нашої держави. Ми благаємо провести цивільний обмін і додати до нього всіх громадянок України, що перебувають у російській неволі. Це наш сигнал SОS, і ми хочемо бути почутими, адже ми занадто довго чекали можливості звернути увагу на нас і нашу біду. Звільніть українських жінок і поверніть їх додому! Україно, ненько, допоможи, врятуй нас! Твої вірні доньки Цей лист рідні Горобцової відправили в різні українські органи влади: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, СБУ, Офіс президента, Національне інформаційне бюро, Офіс уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Ці установи або скеровували в інші інстанції, або писали, що «вживатимуть заходів у межах компетенцій». У листах до рідних Ірина розповідала і про інших українок, яких викрала росія, — деякі з них уже мертві. Тетяну Мудренко жорстоко зґвалтували та вбили в Скадовську Херсонської області. Тетяна Плачкова померла від травм унаслідок катувань у Мелітополі. Наталя Рибальченко, не витримавши жорстокого поводження росіян, повісилася в СІЗО в селищі Приазовське Запорізької області. «Мігрень зводить мене з розуму». У Горобцової — аневризма головного мозку Ірина розповідала, що росіяни годують їх їжею, якої українські господарі не дали б навіть свиням. Лише завдяки посилкам від рідних Горобцова має доступ до нормальних продуктів. Також у неї є спеціальний рахунок, на який близькі переказують гроші. За ці кошти айтівиця може купувати щось у СІЗО, як-от мило для так званого банного дня. У камерах душу немає, тому раз на тиждень 40 жінок водять митися в спільний душ. З ліками — проблема. В Ірини аневризма головного мозку. Через це вона мусить приймати ліки на постійній основі, однак доступу до них немає. За словами Катерини, на ліки потрібен рецепт, а для цього російський лікар має поставити Ірині діагноз. Однак ніяких медичних оглядів у СІЗО не проводять, а проти мігрені Горобцовій пропонували звичайний «Анальгін». У листі до сестри Ірина писала, що головний біль зводить з розуму. Найчастіші причини її мігреней — брак сну та нервове перенапруження. Рідні пробували передавати необхідні ліки посилкою, однак через відсутність рецепта вони не дісталися адресатки. Якось в Ірини виник сильний біль у серці. Фельдшера тоді так ніхто й не докликався, а допомогу жінці надавали її співкамерниці. «Абсолютна невідомість». Чому етапування — один з найважчих процесів Щоб тримати справу на слуху, 10 вересня 2024 року Ірина подала апеляцію на рішення російського суду. Розгляд спершу призначили на 12 березня 2025-го, а потім перенесли на 31 березня. Однак суд відбуватиметься в Москві, тож на початку березня Горобцову почали етапувати в російську столицю. За словами Катерини, зараз — найгірший період, адже з Іриною немає жодного зв’язку. «Ми вже мали налагоджений процес, коли могли нарешті надсилати Ірі листи, передавати посилки. Але зараз усе припинилося. Ми не знаємо, скільки триватиме етапування, — настала абсолютна невідомість», — сказала Катерина. За словами керівниці напряму документування «Медійної ініціативи за права людини» Анастасії Пантелєєвої, етапування — це виснажливий процес, під час якого ніхто не дбає про права заручників. Яким маршрутом перевозитимуть людину і скільки часу це все займе — невідомо. «Їхній шлях з точки А в точку Б не є дуже логічним чи найкоротшим. Етапування може тривати місяцями, з зупинками в різних СІЗО і колоніях. Це психологічно важка процедура», — пояснила Пантелєєва. Архівне фото Ірини У кожному новому місці на шляху до пункту призначення цивільні заручники та військовополонені часто стикаються з так званою прийомкою. Працівники СІЗО та колоній знущаються з них: б’ють кийками, нацьковують собак, ставлять у крижану воду тощо. Такі знущання можуть тривати добу і здебільшого стосуються чоловіків. За словами Пантелєєвої, були випадки, коли українці не переживали «прийомку». Зараз рідні понад усе сподіваються, що після апеляції Ірину повернуть у сімферопольське СІЗО, аби вони й далі могли надсилати їй посилки через волонтерів. За словами Іриного батька, багатьох жінок, які були разом з його донькою в СІЗО, після апеляції повертали в Крим. Однак у «Медійній ініціативі за права людини» в такому сценарії впевнені менше: не існує жодного алгоритму чи чіткої системи, за якими діють росіяни. Пантелєєва навела приклад «херсонської дев’ятки» — це група чоловіків, яких росіяни викрали й звинуватили в «міжнародному тероризмі». Після катівень у Херсоні їх утримували в Сімферополі. Згодом перевели в СІЗО «Лефортово», а тоді — у Ростов. Зараз вони всі перебувають у ростовському СІЗО № 5, де очікують на суд. Та є і протилежна історія: жінку, імені якої Пантелєєва не називає, із Сімферополя возили на апеляцію в Москву, а згодом повернули назад. Сьогодні суди в Ростові переповнені українцями, яких доправили з різних місць утримання. Там вони очікують на вироки російських суддів. Міжнародний комітет Червоного Хреста досі не підтвердив, що Горобцову незаконно утримують Попри весь жах російського полону, Ірина не втрачає віри. Катерина щиро дивується та захоплюється духом колеги. У листах Горобцова постійно запитує про колег, рідних, знайомих. Її цікавлять усі деталі їхнього життя. «Листи від Іри — це щось таке прекрасне та ніжне! Вона ставить запитання, збирає інформацію, яка хоч трішечки повертає її до нормального життя. Іра знає, що у мене є два котики, а тому завжди про них питає. Пише: „Катюш, а розкажи мені, будь ласка, про своїх котиків. Що вони творять?“. Мене щиро дивує, як людина, яка переживає полон, може залишатися на позитиві й питати про моїх котів. У магазині в СІЗО вона купила кольорові олівці, тому тепер у кожному листі залишає нам малюнки», — розповіла Катерина Золотухина. Малюнки Ірини З активізацією переговорного процесу зміцнилася і віра Іриних батьків, що доньку невдовзі повернуть додому. Зараз рідні стукають в усі двері: Катерина та Олена, сестра Ірини, звернулися в різні правозахисні організації та періодично про себе нагадують. До речі, Міжнародний комітет Червоного Хреста станом на 6 березня 2025 року досі не підтвердив, що Горобцову незаконно утримують у росії. Це при тому, що самі росіяни писали про суд над нею та публікували відео з зали суду. Представники МКЧХ заявляють, що росія не надає інформації та не допускає їх до обвинувачених або засуджених. Офіційні відповіді від ФСБ чи документи із суду, які є в родичів, вони не беруть до уваги — розглядають лише відповіді на власні запити до російських органів. Правозахисники скептично оцінюють діяльність таких організацій, як МКЧХ чи ООН, однак наголошують: звертатися до них усе одно важливо. Україна працює над новою концепцією задля повернення цивільних заручників Проблема полягає в тому, що поняття «цивільні полонені» в міжнародному праві взагалі не існує. Немає обмінів цивільними, як це відбувається у випадку з військовими. Росія повинна просто повернути всіх утримуваних цивільних громадян України додому. Іноді вдається додати цивільних під час обмінів полоненими, та зазвичай це — ситуативні домовленості. Уже близько року існує робоча група при Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, яка опікується питанням цивільних заручників. Повернення цивільних є й одним з пунктів «формули миру» президента Володимира Зеленського. За словами Пантелєєвої, нині влада разом з правозахисниками та громадськими активістами розробляє концепцію щодо подальшої роботи з повернення цивільних утримуваних. Тривають розмови про те, щоб адвокатувати звільнення окремих груп цивільних: тяжкохворих;людей віком понад 60 років;жінок;представників місцевого самоврядування;журналістів;колишніх атовців тощо. «Викрадених цивільних дуже багато, адвокатувати звільнення одразу всіх — дуже складно. Ми займалися цим три роки, але результату немає. Сьогодні робота над узгодженням такої концепції триває», — пояснила Анастасія Пантелєєва. За її даними, зараз держава-агресорка утримує 1908 цивільних заручників на тимчасово окупованих територіях або в росії. Однак ця статистика — неповна, адже складена на основі запитів рідних, зі слів колишніх в’язнів, які розповіли про своїх співкамерників, відкритих джерел тощо. Насправді таких людей значно більше. Раніше ми розповідали історію Івана Козлова — бізнес-аналітика, якого викрали, коли він намагався вивести сім’ю з окупованого Херсона, і незаконно засудили до 11 років колонії.

Клебо став рекордсменом ЧС з лижних перегонів за золотими медалями9 березня у Тронгеймі завершився чемпіонат світу з лижних видів спорту, який ще називають "малою зимовою Олімпіадою". У Норвегії медалі розігрувалися одразу в трьох видах спорту з програми Ігор - лижних перегонах, стрибках на лижах з трампліна та двоборстві. Головним героєм змагань став Йоганнес Клебо, який першим в історії виграв усі гонки на одному ЧС. Норвежець переміг в індивідуальному та командному спринті, скіатлоні, гонці на 10 км з роздільним стартом, у складі збірної в естафеті та мас-старті на 50 км. 28-річний Клебо довів кількість золотих медалей на чемпіонатах світу до 15 та побив рекорд іншого норвежця - Петера Нортуга, в якого 13 перемог.  У жінок всі золоті нагороди забрала збірна Швеції. Ебба Андерсон була найкращою в скіатлоні, на дистанції 10 км та в естафеті. Зі збірною золото також виборола Йонна Сундлінг, яка взяла й золото в особистому та командному спринті.   Ще одне досягнення на рахунку Терезе Йогауг, яка вперше за 14 років залишилася на ЧС без золота, проте повторила рекорд за кількістю нагород світового рівня. Цього разу норвежка взяла три срібла, бронзу та наздогнала співвітчизницю Маріт Бьорген, в якої також 17 потраплянь на п'єдестал чемпіонатів світу.    Павло Баль. Фото: Gеtty ІmаgеsВ загальному медальному заліку ЧС перемогу відсвяткувала Норвегія, в якої 33 нагороди - 14 золотих, 11 срібних та 8 бронзових. Другою стала Швеція - 12 (7-1-4), третьою -  Словенія - 5 (4-1-0). Після 16-річної перерви до медального заліку ЧС потрапила й Україна, яка посіла 13-ту позицію з однією срібною нагородою. Її нашій збірній приніс паралижник Павло Баль, який фінішував другим у спринті сидячи. Перегони серед параспортсменів вперше потрапили до офіційної програми чемпіонату світу. Крім цього, задля демонстрації рівності між усіма учасниками у Тронгеймі чоловіки та жінки вперше змагалися на однакових за довжиною дистанціях у лижних перегонах. Зокрема, жінки замість 30 км у марафоні долали 50 км.  Магучіх втретє поспіль виграла ЧЄ з легкої атлетики в приміщенніЯрослава Магучіх. Фото: Gеtty Іmаgеs6-9 березня в Апелдорні відбувся чемпіонат Європи з легкої атлетики у приміщенні. У Нідерландах перемогу в загальному медальному заліку здобули господарі змагань, на рахунку яких 9 нагород - 7 золотих та 2 срібні. Другою стала Італія - 6 (3-1-2), третьою - Норвегія - 5 (3-1-1). Україна з двома золотими медалями посіла шосте місце. Їх наша збірна виграла у стрибках у висоту. Ярослава Магучіх перемогла на ЧЄ у приміщенні втретє поспіль. А Олег Дорощук приніс нашій команді перше в історії зимових чемпіонатів Європи чоловіче золото в цій дисципліні. Магучіх вистачило для перемоги результату 1,99 м. Українка є світовою рекордсменкою в стрибках у висоту на відкритому повітрі - 2,10 м. В залі досягнення 2,08 м належить шведці Кайсі Бергквіст, яка вже завершила кар'єру. Магучіх в Апелдорні відмовилася від спроби штурмувати її рекорд через біль у нозі.  А от головна зірка світової легкої атлетики одинадцятиразовий рекордсмен світу в стрибках із жердиною Арман Дюплантіс вдруге поспіль пропустив ЧЄ в приміщенні. За відсутності шведа, золото між собою поділили грек Еммануїл Караліс та нідерландець Менно Влон, які взяли висоту 5,90 м. Для порівняння - Дюплантіс лише 28 лютого оновив власний світовий рекорд в приміщенні та зафіксував його на позначці 2,27 м.  Екстренера "Шахтаря" Фонсеку дискваліфікували на 9 місяцівПалулу Фонсека та рефері Бенуа Мійо. Фото: Gеtty Іmаgеs5 березня головного тренера французького "Ліона" Паулу Фонсеку дискваліфікували на 9 місяців. Це сталося на день народження португальця. Причиною такого суворого покарання став інцидент під час матчу чемпіонату Франції проти "Бреста" (2:1), який стався 2 березня. У компенсований час Фонсека отримав червону картку від Бенуа Мійо, після чого агресивно накинувся на рефері та накричав на нього. Багатьом покарання видалося неспівмірним провині - Фонсеці до 30 листопада заборонено перебувати на лаві запасних, а до 15 вересня - навіть у роздягальні команди перед матчами та в перервах. "Ліон", який йде у чемпіонаті Франції шостим, вже пообіцяв оскаржити рішення.  52-річний Паулу Фонсека очолив французький клуб 31 січня. Наприкінці 2024 року португальця звільнили з італійського "Мілану". У 2016 - 2019 роках він працював у "Шахтарі" та тричі вигравав чемпіонат та кубок України. Також тренував португальські "Авеш", Пасуш де Феррейру", "Порту", "Брагу", італійську "Рому" та французький "Лілль".Фонсека одружений на українці та відомий послідовною підтримкою України після повномасштабного вторгнення РФ. Зокрема, навіть під час виступу на засіданні дисциплінарної комісії Ліги 1, за підсумками якого португальця дискваліфікували, тренер висловив занепокоєння ситуацією в Україні після скандальної  сварки Володимира Зеленського з президентом США Дональдом Трампом в Овальному кабінеті. "Ліверпуль" переміг ПСЖ, а "Реал" - "Атлетико" у Лізі чемпіонівРодріго та Хуліан Альварес (ліворуч), "Реал" - "Атлетико". Фото: Gеtty Іmаgеs4 та 5 березня відбулися перші матчі 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Найгучнішою виглядала афіша зустрічі між французьким ПСЖ та англійським "Ліверпулем". Гра завершилася несподіваним результатом. Господарі поля в Парижі домінували впродовж усієї гри, завдали по воротах 27 ударів проти 2 у суперників, але зазнали поразки. Перемогу 1:0 "Ліверпулю" на 87-й хвилині приніс Гарві Елліот. Найпринциповіше протистояння відбулося у Мадриді, де в дербі зустрічалися іспанські "Реал" та "Атлетико". Перша гра на "Сантьяго Бернабеу" закінчилася перемогою "Королівського клубу" - 2:1. За команду Карло Анчелотті забили Родріго та Браїм Діас. "Матрацники" відповіли одним голом у виконанні Хуліана Альвареса. Португальська "Бенфіка" з українцем Анатолієм Трубіним у воротах у більшості програла в Лісабоні іспанській "Барселоні" - 0:1. Інший український футболіст - Олександр Зінченко вийшов на заміну в складі англійського "Арсеналу" в Ейндховені та взяв участь у побитті нідерландського ПСВ - 7:1. Бельгійський "Брюгге" програв вдома "Астон Віллі" з Англії - 1:3. Німецька "Боруссія" в Дортмунді зіграла внічию з французьким "Ліллем" - 1:1. У німецькій суперечці в Мюнхені "Баварія" розбила "Баєр" - 3:0. А у Роттердамі нідерландський "Феєнорд" поступився італійському "Інтеру" - 0:2.   Повторні матчі 1/8 фіналу відбудуться 11 та 12 березня. Йоганнес Бьо повернув собі лідерство в Кубку світу з біатлону Йоганнес Бьо. Фото: Gеtty ІmаgеsУ Нове-Мєсто 6-9 березня відбувся перший після чемпіонату світу етап Кубка світу з біатлону, де боротьба за "Великий кришталевий глобус" виходить на фінішну пряму. У чоловіків за підсумками змагань у Чехії Йоганнес Бьо відібрав лідерство в загальному заліку в іншого норвежця - Стурли Легрейда. Бьо здобув бронзові нагороди у спринті та гонці переслідування, в той час, як його головний конкурент залишився у Нове-Мєсто без медалей. Перед двома завершальними етапами Бьо, який після нинішнього сезону завершує кар'єру, має 936 очок та випереджає головного конкурента лише на 5 пунктів. У Чехії перемогу на дистанції 10 км здобув француз Емільєн Жаклен. У пасьюті на 12,5 км він опустився на восьму позицію, а золото отримав швед Себастьян Самуельсон. В естафеті Франція залишила Норвегію другою, а бронзу несподівано здобула збірна України. Артем Тищенко, Віталій Мандзин, Антон Дудченко та Дмитро Підручний принесли нашій команді першу за три роки медаль Кубка світу.    У жінок за підсумками чеського етапу Лу Жаннмоно з Франції скоротила відрив від лідерки загального заліку Франциски Пройсс з Німеччини до 36 очок. Француженка в Нове-Мєсто у спринті та гонці переслідування фінішувала четвертою, в той час, як німкеня опинилася поза десяткою найсильніших. На дистанції 7,5 км золото виграла норвежка Інгрід Таннерволд. На дистанції 10 км вона опустилася на 17-те місце, а перемогла ще одна представниця Франції - Жулія Сімон. Разом з Лу Жаннмоно, Осеан Мішелон та Жустін Бреза-Буше вона виборола золото й в естафеті.    Наступний етап Кубка світу відбуватиметься 13-16 березня у словенській Поклюці. 

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Про це йдеться у статті СNN, переклад якої наводить Еспресо. Адміністрація Дональда Трампа поклала кінець міжнародній ізоляції російського лідера, розколола єдність Заходу щодо конфлікту та поставила під сумнів, наскільки далеко США готові йти в обороні Європи, що свідчить про карколомний поворот на користь Путіна і відокремлення від традиційних союзників Америки.Шквал суперечливих заяв від помічників Трампа під час своїх перших поїздок до Європи також посилив занепокоєння, що президент США погодиться на будь-яку угоду з Путіним, навіть якщо вона буде невигідною для України та європейського континенту, кордонам якого знову загрожує російський експансіонізм.Припущення, що США виключать своїх європейських союзників з мирних переговорів щодо України - попри вимогу надати гарантії безпеки й війська як частину будь-якої угоди про припинення війни - також викликали тривогу в європейських столицях, а Франція скликала термінову зустріч лідерів у Парижі в понеділок.Трамп також викликав побоювання, що сама Україна не братиме участі в переговорах, які є критично важливими для її виживання як нації після того, як її суверенна територія була захоплена тоталітарним сусідом, що приніс воєнні злочини, масові вбивства мирних жителів та руйнування на її землях.У неділю президент заявив про перспективу зустрічі з Путіним "дуже скоро". Він сказав журналістам у Флориді: "Ми рухаємося вперед. Ми намагаємося досягти миру між Росією та Україною, і ми дуже старанно над цим працюємо".Після того, як президент України Володимир Зеленський в ефірі програми "Зустріч із пресою" на телеканалі NВС попередив, що "ніколи не погодиться на будь-які домовленості між США та Росією щодо України", Трамп дав невиразне запевнення, що він буде "залучений" до переговорів.Рубіо: переговори в Саудівській Аравії — це перший крокДержсекретар Марко Рубіо, радник з національної безпеки Майк Волтц та спеціальний представник з питань Близького Сходу Стів Віткофф очолять делегацію США на переговорах у Саудівській Аравії, яка має дружні відносини як з Москвою, так і з командою Трампа.Держсекретар Марко Рубіо. Фото: Gеtty Іmаgеs Рубіо назвав цю зустріч продовженням телефонної розмови Трампа з Путіним минулого тижня. "Наступні кілька тижнів і днів покажуть, наскільки це серйозно, - сказав він в неділю в програмі "Обличчям до нації" на телеканалі СВS. - Зрештою, одним телефонним дзвінком мир не досягнеш. Один телефонний дзвінок не вирішує таку масштабну війну, як ця".Рубіо також спростував заяви спецпредставника Трампа щодо України Кіта Келлога, який у суботу сказав, що Київ братиме участь у мирних переговорах, а європейські країни – ні. "Якщо це будуть справжні переговори, а ми ще не на цьому етапі, але якщо це станеться, то Україна повинна бути залучена, тому що саме вони зазнали вторгнення, і європейці повинні бути залучені, тому що вони також запровадили санкції проти Путіна і Росії, і вони зробили свій внесок у цей процес", - сказав Рубіо.Еволюція позиції США щодо запропонованої мирної угоди показує, що часто нерозумно надмірно реагувати на ранню риторику Трампа та його підлеглих до того, як суть їхніх позицій буде чітко зафіксована. Без прагнення нового президента США налагодити відносини з Путіним навряд чи була б надія завершити жорстоку війну в найближчі місяці.  І, як видається, в України та європейських держав все ще є значний шанс вплинути на хід переговорів, які можуть увінчатися повним успіхом лише за їхньої участі.Міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський на вихідних у Мюнхені заявив, що вважає дзвінок Трампа Путіну помилкою, оскільки це "реабілітувало" російського лідера та підірвало моральний дух в Україні. Водночас він додав: "Коли президент Трамп каже, що в межах угоди доведеться залучити європейські війська, нас попросять їх надати, тож рано чи пізно нам доведеться долучитися".Міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський. Фото: Gеtty Іmаgеs Попри це, суперечливі сигнали від адміністрації посилюватимуть побоювання, що Трамп укладе з Путіним угоду, яка узаконить незаконне вторгнення, а потім нав’яже її Україні. Хоча більшість реалістів у сфері зовнішньої політики визнають, що Україна не зможе повернути всі території, захоплені Росією, Трампа розкритикували за втрату важелів впливу під час його дзвінка російському лідеру. Крім того, міністр оборони Піт Геґсет заявив, що мирна угода не передбачатиме шлях до членства України в НАТО, а американські миротворчі війська не братимуть у ній участі. Пізніше деякі з цих заяв були пом’якшені самим Геґсетом та іншими представниками адміністрації.Побоювання посилилися через блискавичні спроби Трампа минулого тижня повністю реабілітувати Путіна, обвинуваченого у воєнних злочинах, коли він просував зовнішньополітичні позиції Росії, а не Заходу. Зокрема, президент, схоже, висловив співчуття щодо мотивів Путіна для вторгнення та закликав повернути Росію до групи промислово розвинених країн Великої вісімки після її виключення через анексію Криму у 2014 році. Відмова Трампа від скоординованої політики з Європою щодо України, яку проводила попередня адміністрація, а також відсутність українських представників на перемовинах у Саудівській Аравії, схоже, серйозно послабили переговорну позицію Заходу. Європейські чиновники, ймовірно, набагато більше симпатизують позиції України, ніж Трамп. І тому, якщо вони будуть відсутні на будь-яких повномасштабних переговорах, позиція Зеленського може серйозно погіршитися.Різка атака на європейську демократію з боку віцепрезидента Джея Ді Венса на Мюнхенській конференції з безпеки – а також його рішення зустрітися з лідером ультраправої антиіммігрантської партії "Альтернатива для Німеччини" за кілька днів до виборів у Німеччині – сколихнули європейських лідерів. Ця промова стала явним сигналом, що адміністрація Трампа має намір підтримувати багато популістських рухів, які викликають моторошні історичні паралелі на континенті, двічі зруйнованому війною у ХХ столітті. А різке попередження Геґсета в Брюсселі минулого тижня про те, що європейці мають "взяти на себе відповідальність за безпеку на континенті", широко сприйняли як ознаку ворожого ставлення Трампа до НАТО та його системи безпеки.Віцепрезидент США Джей Ді Венс виступає під час 61-ї Мюнхенської конференції. Фото: Gеtty Іmаgеs Усе це звучить чудово для Путіна, адже свідчить про завершення його міжнародної ізоляції та можливість укласти угоду щодо України, яка закріпить його територіальні здобутки. Розкол, який Трамп спричинив усередині НАТО, фактично реалізує одну з найважливіших цілей російської зовнішньої політики."Це справді як Великдень, Ханука, Різдво, день народження Володимира Путіна – і все в один день, – сказав Олександр Габуєв, директор Центру Карнегі "Росія - Євразія" в ефірі СNN у розмові з Б'янною Голодригою в неділю. - Яке шампанське ще не охолоджене – ставлять у холодильник, а інші пляшки вже відкорковують."Франція скликає термінову нарадуКриза в трансатлантичних відносинах змусила президента Франції Емманюеля Макрона скликати неформальну зустріч у понеділок з лідерами Німеччини, Великобританії, Італії, Польщі, Іспанії, Нідерландів та Данії, а також з головами Європейської ради, Європейської комісії та генеральним секретарем НАТО.Президент Франції Емманюель Макрон. Фото: Gеtty Іmаgеs Ворожість Трампа до 80 років післявоєнної безпекової політики є приголомшливим поворотом в американській політиці та ознакою його антипатії до міжнародних цілей, але Європа сама залишила себе вразливою до ізоляціоністських тенденцій в американській політиці, які давно є частиною ДНК США.Роки урізання оборонних бюджетів призвели до того, що більшість країн НАТО погано підготовлені до захисту Європи та провідної ролі, на якій зараз наполягає адміністрація Трампа. Стрімке збільшення оборонних витрат означатиме болісний вибір для лідерів, які вже намагаються фінансувати держави загального добробуту і яким заважає низьке зростання економіки.Але вже є певні ознаки того, що жорстка позиція адміністрації Трампа зосереджує увагу лідерів, які намагаються вразити президента. Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, який планує зустрітися з Трампом найближчими днями, заявив, що готовий надіслати британські війська в Україну в рамках будь-якої мирної угоди. У статті в понеділок у газеті Dаіly Теlеgrарh Стармер також зазначив, що європейські країни "повинні збільшити свої витрати на оборону та взяти на себе більшу роль у НАТО", але додав, що підтримка США залишатиметься критично важливою для забезпечення миру.Кір Стармер. Фото: Офіс президента Переговори в Саудівській Аравії також висвітлять ще одну нову тему в міжнародних відносинах - це зростання впливу королівства, про що свідчить як його посилена роль на чолі з наслідним принцом Мухаммедом ібн Салманом у справах Близького Сходу, так і ініціативи "м'якої сили", такі як інвестиції в європейські спортивні ліги та проведення Чемпіонату світу з футболу у 2034 році.Трамп не приховує свого захоплення сильними лідерами, а принц і Путін мають тісні стосунки. Джерело, близьке до саудівського королівського двору, повідомило Алекса Маркардта з СNN, що проведення переговорів підвищить імідж і престиж Саудівської Аравії та покаже, що вони є гравцями в одному з найактуальніших питань сучасності.Саудівська Аравія буде важливою для ще однієї зовнішньополітичної мети Трампа — завершення війни в Газі. Адміністрація намагається схилити саудитів та ізраїльтян до дипломатичної угоди про нормалізацію відносин, яка могла б змінити геополітику Близького Сходу і зміцнити арабський фронт проти Ірану. Але така угода була б політично неможливою для Саудівської Аравії без створення держави для палестинців. Арабські держави різко виступили проти надзвичайного плану Трампа щодо масового переселення палестинців з Гази, що може бути прирівняне до етнічної чистки.Фантастичний план Трампа щодо "володіння" та відновлення Гази, а також його очевидне бажання вступити в переговори з Путіним щодо України підкреслюють ризики його нетрадиційного підходу до зовнішніх відносин. Але президент повернувся в Білий дім в унікальний момент, який створює можливості для досягнення рішень, що можуть зробити Америку і світ безпечнішими - якщо він не підпише угоди, які ігнорують серйозні безпекові наслідки.Сікорський попередив у Мюнхені, що президент робить величезні ставки."Від того, як закінчиться ця війна (в Україні), залежить довіра до Сполучених Штатів - не лише до адміністрації Трампа, але й до самих Сполучених Штатів". 

Коли продивлявся новини економіки, порадів за вітчизняні компанії. Бо прочитав заголовок "Акції українських компаній стрімко дорожчають на новинах про початок перемовин Трампа про мир" із лідом "Курс акцій агрохолдингу МХП на Лондонській фондовій біржі з початку торгів у четвер станом на 11:00 (за Києвом) підскочив на 13,29%, Fеrrехро – на 18,06% на новинах попереднього вечора щодо початку Трампом переговорів про мир з лідерами Росії та України Володимиром Путіним та Володимиром Зеленським". Інші вітчизняні компанії теж додали, хоча і менше, ніж лідер Fеrrехро Костянтина Жеваго і МХП Юрія Косюка на другому.Й буквально за декілька хвилин прочитав ще одну новину про Жеваго  — про те, що він потрапив під санкції РНБО в компанії з Коломойським, Боголюбовим, Медведчуком і Порошенком. Після запровадження цих санкцій вже багато хто детально пояснив, що санкції РНБО вводяться проти ворожих організацій та громадян інших країн. З переліку нинішніх фігурантів санкцій під ці вимоги повністю потрапляє тільки Медведчук. Для громадян України є інший та чіткий механізм  — висувається звинувачення, збирається доказова база, справа розглядається у суді, судом виноситься вирок. Читайте також: "Зачистка" від Банкової: чому санкціонували Жеваго?Але й при президенті Порошенку, й при президенті Зеленському замість цього шляху проти противників влади успішно використовувались санкції РНБО. І цього разу складається враження, що санкції писали, що називається "на колінці", дуже поспішаючи. Настільки, що моєму ровесникові Жеваго замість 1974 року народження вписали 1957 – про це написав журналіст Максим Савчук.Чому ж саме Жеваго  потрапив у новий санкційний список? Однією із причин може бути намір послабити його позиції у намаганнях відстояти власний бізнес від спроб "віджиму", які тривають вже не перший рік. Другою причиною може бути те, що афільовані з його родиною компанії фінансують вітчизняні медіа. В умовах, коли влада готується до виборів "переформатування" медійного поля – серед її пріоритетів. …З погляду формування позитивного іміджу України для інвесторів "американські гірки" Жеваго можуть мати негативний вплив. Бо в один і той же день компанія Жеваго стає чемпіоном зі здорожчання акцій на Лондонській фондовій біржі, і тут же з’являється повідомлення про застосування санкцій проти Жеваго. Читайте також: Як Жеваго під санкціями Росії міг постачати туди КрАЗи?З додатковим роз’ясненням від президента Зеленського стосовно фігурантів санкцій, що "мільярди, які були зароблені фактично продажем України, українських інтересів, української безпеки, повинні бути заблоковані й повинні працювати на захист України та українців".Ну, і наостанок не можна не згадати "маленький" нюанс – Костянтин Жеваго вже є фігурантом санкцій. Російських. Бо у жовтні 2018 року Росія в особі тодішнього президента Медведєва застосувала проти Жеваго особисті санкції за загрозу національній безпеці РФ. Тепер до них додались санкції українського органу, який відповідає за національну безпеку та оборону. Не дивно, що Жеваго цим поєднанням неабияк вражений. "Тобто, я став ворогом і для Росії, і для України, хоча очевидно, що це неможливо…", - збентежено каже він.ДжерелоПро автора. Андрій Миселюк, директор Інституту соціально-політичного проєктування "Діалог"Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Дмитро Лиховій (FВ) Продуктивно попрацювали в січні, нічого не скажеш. 01.01 – Новий рік, привітання Зеленського (“як бомж”) 01.01 – день народження Бандери 01.01 – шахедний обстріл Києва в новорічну ніч: ударний дрон долетів у самий центр і розвалив будинок на Інститутській та пошкодив НСПУ на Банковій. Загинуло подружжя науковців  02.01 – чи варто везти […] Тhе роst Фейсбучні тренди і срачі в січні 2025 fіrst арреаrеd оn Новинарня.

Мар’яна Безугла у привітання до Зеленського закликала звільнити Рустема Умєрова та Олександра Сирського.

Лідерка Молдови у суботу, 25 січня, приїхала до Києва із візитом на запрошення Володимира Зеленського. Зауважимо, що Мая Санду прибула до України у день народження президента. Повний текст новини

Президентка Молдови Мая Санду на запрошення президента Володимира Зеленського прибула у суботу, 25 січня, із робочим візитом до української столиці. Про це вона написала у соцмережі Х, повідомляє Рубрика. "Сьогодні в Києві на переговорах із Президентом Зеленським. Я привезла рішуче послання підтримки Україні та її народу. Їхня мужність забезпечує наш мир. Ми обговоримо питання безпеки, […] Тhе роst Президентка Молдови прибула до Києва в день народження Зеленського арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Майя Санду сьогодні під час візиту зустрінеться з Володимиром Зеленським та іншими чиновниками у Києві.

Президентка Молдови Мая Санду у суботу, 25 січня, приїхала до Києва на запрошення українського президента Володимира Зеленського. Про це вона повідомила на своїй сторінці у соцмережі Х.

Санду зазначила, що «її візит спрямовний продемонструвати підтримку України Молдовою»

День народження президента – чудовий привід згадати його улюблені страви. Від яєчні зі смаженими перцями до шаурми – ці рецепти прості у приготуванні й точно прикрасять ваш стіл. Повний текст новини

"Я привезла рішуче послання підтримки Україні та її народу. Їхня мужність забезпечує наш мир", — мая Санду. Тhе роst Президентка Молдови прибула з візитом до Києва у День народження Зеленського fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Сьогодні український лідер, який є прикладом для мільйонів, відзначає своє 47-річчя