Search trend "ФРАНЦІЯ сьогодні"

Велика Британія повинна надати Україні підтримку у розробці власної ядерної зброї в рамках укладеної цьогоріч угоди про сторічне партнерство. Про це заявив колишній полковник Британської армії та військовий експерт Річард Кемп під час Вlасk Sеа Sесurіty Fоrum 2025 в Одесі, повідомляє Еспресо. Кемп наголосив, що без наявності власного ядерного потенціалу Україна не зможе ефективно стримувати Росію, яка володіє ядерною зброєю. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін зробив гучну заяву про закінчення війни в Україні За його словами, угода між Києвом і Лондоном втратить сенс, якщо не передбачатиме підтримки у цьому напрямку. "Неможливо стримувати країну з ядерною зброєю без власного ядерного потенціалу. І стримати бойову ядерну зброю можна лише стратегічною ядерною зброєю. Тому я переконаний, що частиною цієї угоди має бути зобов'язання Великої Британії допомогти Україні у створенні бойової ядерної зброї", - пояснив експерт. Він також наголосив, що Україна свого часу відмовилася від власного ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки від західних країн, які так і не були реалізовані на практиці. "Не варто ігнорувати питання ядерного потенціалу, яке сьогодні намагаються замовчати. Я вважаю це серйозною помилкою", - підсумував Річард Кемп. Німеччина, Франція, Велика Британія та США скасували обмеження на використання своєї зброї для ударів України по об'єктах у глибині території Росії. Мерц заявив, що більше не діють жодні обмеження щодо дальності застосування західного озброєння, наданого Україні цими країнами.

Президент Франції Еммануель Макрон публічно закликав Китай не допустити, щоб Північна Корея продовжувала допомагати Росії вести повномасштабну війну проти України. Він попередив, що НАТО може стати більш залученим у справи Азії, якщо Пекін не вживатиме більше заходів, щоб зупинити участь КНДР у війні. Про це Макрон сказав під час виступу на великому оборонному саміті в Сінгапурі в п'ятницю, 30 травня, передає Роlіtісо. За його словами, настав час перешкодити Пхеньяну втручатися у справи на європейській території. "Північна Корея в Україні - це велике питання для всіх нас. Якщо Китай не хоче, щоб НАТО брало участь у справах Південно-Східної Азії, він повинен перешкодити КНДР втручатися на європейській території", - заявив Макрон. Журналісти пишуть, що Франція тривалий час стверджувала, що Альянс не повинен розширювати свій вплив на Азію, і очолила кампанію з блокування відкриття офісу зв'язку НАТО в Японії 2023 року. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вашингтон повинен підтвердити свою прихильність до санкцій проти РФ - Макрон "Я заперечував проти того, щоб НАТО відігравало якусь роль в Азії, тому що не вірю в участь у чиємусь стратегічному суперництві", - сказав Макрон, натякнувши, що Париж може переглянути свою позицію. Президент Франції також попередив про ризик поширення ядерної зброї і потенційний крах світового порядку, встановленого після Другої світової війни. Він закликав азіатські країни бути "незалежними" як від США, так і від Китаю. "Франція прихильна до стратегічної автономії, свободи суверенітету. Ми захищаємо цей підхід для Європи та Індо-Тихоокеанського регіону", - сказав Макрон. Російський диктатор Володимир Путін вже сьогодні повинен показати, що хоче миру, заявив Макрон. Макрон підкреслив, що Путін повинен буде погодитися на 30-денне припинення вогню, яке пропонує Трамп.

Сили оборони України вразили об’єкти ВПК РосіїСьогодні вночі було вражено декілька підприємств російського оборонно-промислового комплексу. Так українські далекобійні дрони успішно атакували російське підприємство "Кронштадт" у Дубнах на півночі Московської області. Мова йде про абсолютно нове підприємство, яке було збудоване у 2022-му році. Це нові цехи, акціонерного товариства "Кронштадт".Підприємство спеціалізується на безпілотних авіаційних системах, зокрема там виготовляють БПЛА "Оріон", "Іноходец", "Молнія", "Гром", "Геліос", "Сіріус" та інші певні комплекси управління.Також воно почало виробляти і далекобійні засоби враження, наприклад, ту крилату ракету "Бандероль", про яку звітувало наше Головне управління розвідки, як новий дешевий зразок ракетного озброєння, який росіяни збиралися підчепити до "Оріону". І фактично також цей засіб ураження виготовлявся на цьому підприємстві.Місцеві зафільмували низку влучань по підприємству "Кронштадт" нашими дронами "Лютий", які доволі точно вразили цей завод. Також з'явилося відео, на якому видно наслідки цього удару, де конструкції заводу вигнуті назовні, тобто підтверджують, що був вибух всередині приміщення підприємства.В цьому ж населеному пункті, в Дубні, розташовано ще одне російське підприємство, це завод "Радуга". Його вразили дрони Служби безпеки, а це досить близько від підприємства "Кронштадт". "Радуга" виготовляє крилаті ракети Х-101, Х-59, Х-69, а також модернізує ракети Х-32. Підрозділи Сил оборони вразили ще одне підприємство "Ангстрем", також у Московській області."Ангстрем" - це компанія, яка виготовляє мікроелектронну компоненту бази, яка використовується в різних зразках російського озброєння. Таким чином можна стверджувати, що цілком реалістично виглядає концепція вже не стільки полювання на російські ракети, як можливість зниження саме промислових потужностей ворога. Тим більше, що, як бачимо, протиповітряна оборона Росії не є такою ефективною.Але тут є певний нюанс, окрім підготовки якісної розвідувальної інформації, де саме треба вражати найбільш вразливі ланцюжки російського виробництва. Якщо "Кронштадт" - це нове і не достатньо потужне підприємство з точки зору будівель, то якраз "Радуга" - це старий радянський зразок низки будівель, які треба вражати засобами, які повинні мати потужну бойову частину, більшу, ніж у наших дронів. Потрібне далекобійне ракетне озброєння. У Німеччині погодили нову військову допомогу для УкраїниІ в цьому сенсі важливо те, що сьогодні відбувалося в Німеччині, де була зустріч президента України і канцлера Німеччини. Там якраз обговорювалися перспективи співпраці з Україною, де Мерц заявив про те, що буде продовжено військову допомогу Україні.Було заявлено, що пакет військової допомоги цього року буде сягати 5 млрд євро. Також Мерц пообіцяв, що фінансуватиметься значна частина витрат на Stаrlіnk. Також він повідомив що Німеччина з Україною укладе меморандум щодо намірів закупівлі далекобійних систем українського виробництва і це нова сторінка українсько-німецького співробітництва. Про моделі цих далекобійних ракет не згадується. Перед тим були, до речі, публікації в Віld про те, що йдеться про ракету з дальністю 2,5 тис. км. В Україні таких ракет немає, у нас є "Нептун" з максимальною дальністю 800+ км. Але в будь-якому разі ймовірно, що цей напрямок співпраці з Німеччиною буде стосуватися не лише фінансування тих чи інших наших проєктів, також передачі певних комплектуючих устаткувань, яке дійсно дозволить створити, можливо, нові крилаті ракети на додачу до того арсеналу, який на сьогодні є в Україні.Також порушувалось питання про можливість передачі Таurus, але це скоріше напрямок, який поки що навряд чи реалізується найближчим часом, тому що Німеччина все-таки має обмежену кількість цих ракет. І в будь-якому разі ставка на фінансування нових проєктів для Німеччини виглядає більш ймовірною, ніж передача тих чи інших зразків існуючих ракет.Міжнародні виміри війни з РосієюА далі ми будемо говорити про те, як всі ці зміни впливають на європейську, американську й українську спільноти, коли ми говоримо якраз і про нашу кооперацію із закордонними партнерами і дії Російської Федерації на лінії фронту. З експертом Національного інституту стратегічних досліджень, також засновником Консорціуму оборонної інформації, який об'єднує низку аналітичних структур України, Олексієм Їжаком обговорили, чи є, зокрема, візит Зеленського до Німеччини ознакою того, що зараз Європа має певну консолідовану позицію у відповідь на дії Російської Федерації. І чи можна говорити, що зараз уже Німеччина перебирає на себе роль лідера в Європі, як держави, яка і подає приклад і забезпечує те, що зараз потрібно Європі насамперед, і потрібно самій Україні."Якщо додати до цього переліку те, що Німеччина активувала постійне базування бригади в Литві на фоні ще однієї російської загрози, то можу сказати, так. Політика Німеччини суттєво змінилась, і вона вже у цьому сенсі відчула себе як лідера Європи, який має забезпечити, у тому числі, колективні інтереси безпекові і в рамках ЄС, і взагалі Європи. Не можу сказати, що саме Німеччина стає єдиною такою країною. Добре те, що є низка країн в Європі, які бачать себе європейськими лідерами, готовими попри всі негаразди, які зараз все ще існують із Сполученими Штатами перед обличчям російської загрози об'єднувати зусилля і знаходити конструктивні рішення", - сказав він.Олексій Їжак зауважив, що окрім Німеччини це Польща, Велика Британія та Франція. "Принаймні ці країни ведуть Європу у такому напрямку, коли вона стає більш здатною себе захищати. Ну а те, що зараз говориться і заявляється з боку Німеччини, тут ще є звичайний політичний елемент. Є таке враження, що росіяни, все ж таки після певних намагань їх в чомусь переконати, у тому числі з боку найбільш лояльного до Росії західного політика, такого як Дональд Трамп, все одно вони більш схиляються до того, щоб продовжувати війну, організувати новий великий наступ і спробувати отримати те, що вони ще не отримали через воєнну силу. Ну і на цьому фоні такі заяви і дії Німеччини збільшують невизначеність для Росії, особливо на фоні саміту НАТО, який наближається. Таким чином це сприяє миру, навіть якщо реальні постачання і матеріальний аспект цих заяв не буде таким вже великим і швидким", - вважає аналітик.Мерц згадував про меморандум, який має визначати умови припинення вогню і таке інше. Він сказав про те, що "Москва хоче виграти час, а ми досі чекаємо на меморандум, який Росія обіцяла запропонувати ще минулого тижня, його немає". І виникає питання, яка взагалі йде гра з меморандумом, насамперед з російського боку. "Я хочу зберегти на своєму боці Дональда Трампа і частину політиків, які бажають Росії певного успіху. Але, мені здається, Росія просто боїться сказати те, що вона хотіла б сказати. Тут ще залишається певна територія для переговорів, тому що таке враження, що після кількох скасованих дедлайнів з боку Сполучених Штатів, спочатку, нагадаю, вони говорили: "Тут ми тільки ведемо переговори сепаратні з Росією". Потім виявилось, що вони не дуже готові, почали звертатись до європейців, до Сі Цзіньпіна, до Реджепа Ердогана. Потім сказали, що перемир'я, якщо не завтра, то санкції. Потім виявилось, що і це скасовано. І от зараз ця історія з меморандумом - останній рубіж, за яким вже не може бути відкладання. Він може бути або реалістичний, або ні. Як сказав Дональд Трамп Путіну. І Путін це визнав, що Трамп попросив, щоб цей меморандум був реалістичним. Росіяни намагаються знайти таку формулу в цьому меморандумі, щоб Дональд Трамп зміг сказати, що він нереалістичний", - вважає Олексій Їжак. На його думку, схоже, що росіяни все ж хочуть повторити ті документи, які вони вже написали і представили у грудні 2021 року перед повномасштабним вторгненням в Україну. "Вони хочуть, але все ще бояться. І на цьому фоні Сполучені Штати сказали, що Україна представила своє бачення в рамках тих переговорів прямих зі Сполученими Штатами. А от щодо змісту російського меморандуму є тільки зливи. Судячи з того, що пише Rеutеrs, Росія не змінила свої забаганки. Судячи з того, що ми бачимо і з дронами, і з концентрацією військ, вони все ще готові піти на спробу ще одного великого нападу", - сказав він. Тобто можна очікувати, що політичні рішення щодо припинення просто нереалістичні. Росія буде здійснювати зараз наступальні операції або намагатися їх здійснювати щонайменше до осені. І лише з осені ми, ймовірно, вийдемо на новий цикл більш-менш реалістичних перемовин з агресором спільно з європейцями чи американцями. "Ми бачимо підготовку великого, можливо, гібридного наступу, бачимо, що запустились російські інформації канали. З іншого боку, працюють контрканали, які говорять, що треба готуватись, літають дрони, концентруються війська. Але дуже важко уявити таку операцію росіян, все ж таки там немає таких сил, щоб вони швидко могли досягти успіху. Уявити таку операцію на фоні саміту НАТО, який вже менше ніж через місяць, коли Дональд Трамп буде в Європі, він приїде. І невідомо, як можна тут грати з боку Росії. Можуть бути такі прийняті рішення, які ще ніколи не приймались, якщо на фоні такого великого європейського трансатлантичного зібрання Росія буде намагатись вести велику воєнну операцію", - зазначив експерт.Водночас аналітик Національного інституту стратегічних досліджень зазначив, що у разі, якщо ця операція не розпочнеться до саміту НАТО, невідомо, що на цьому заході буде вирішено і які будуть умови. "Можливо, взагалі Росія і не наважиться. Москва демонструє зараз, що вона хоче воювати, тому що не знає, як припинити війну. Припинення бойових дій вона вважає програшем. Про що, власне, і говорила Україні на прямих переговорах. Вони хочуть капітуляції України на фоні продовження бойових дій. Але як вони це здійснять, виходячи з того, що невизначеність для Росії збільшується через європейські і американські постачання зброї і дозволи. На фоні того, що рішення навіть Дональда Трампа можуть бути неочікуваними для Росії. І наближається саміт НАТО - дуже визначна для європейської безпеки подія, тому невідомо, коли ж вони наважаться на таку операцію", - сказав аналітик. Олексій Їжак відповів, чи можна говорити про те, що варто очікувати певних рішень з боку Сполучених Штатів, аби була можливість купувати американську зброю за європейські гроші. Або, можливо, варіант, коли конгрес або Трамп зважиться на власні пакети військової допомоги Україні."Власні пакети - я не думаю, але відбувається щось дуже важливе в оборонно-промисловій спільноті. По-перше, з точки зору формування нового бюджету на наступний рік з вересня. Там зіграна певна гра і вона узгоджена з точки зору фінансування різних оборонних програм, включаючи нові технологічні компанії і старі, і винищувачі п'ятого покоління, роботи над винищувачами шостого покоління. І судячи з того, що Європа зробила такий крок на подальше озброєння України, виглядає так, що досягнуті певні компроміси зі Сполученими Штатами стосовно переозброєння самої Європи. Якщо дуже грубо дивитися, то коли Дональд Трамп йшов до президентства вдруге, фактично вони це говорили: "Європейці мають платити більше за оборону, на ці гроші має бути куплене американське озброєння”. Європейці, звичайно, говорили, що якщо вони будуть витрачати більше на оборону, то це буде на європейську зброю", - зазначив експерт.Але, як виявилося, оборонно-промислові потужності європейців не такі вже й великі. "Я думаю, тут щось дуже важливе відбувається, що відкриває шлях для переозброєння Європи за участі американців. Це означає, що вся та зброя, яка зараз буде замінюватись, Україна має високий шанс на цю зброю. І от ми чуємо перші такі сигнали про відносно старі, але дуже ефективні ракети Таurus, скільки б там їх не було, можуть потрапити в Україну, а, можливо, не тільки це", - вважає Олексій Їжак.Також він уточнив, чи ймовірна все ж передача Україні ракет Таurus, попри різні оцінки щодо того, що Німеччина не буде передавати це озброєння, саме з огляду на малу кількість цих ракет, які потрібні для Бундесверу і НАТО. "Я б не сказав, що їх мало, навіть, якщо оцінки, що їх із шестисот 100-200 у доброму стані, вони їх модернізували і дооснащували. 100 ракет Таurus - це означає, що кілька десятків, можливо, три ракети на ціль, добре, будемо вважати, що неідеальна там ефективність, але три ракети на ціль, це означає, що кілька десятків таких цілей, як мости, аеродроми, захищені бункери. Це ж бетонобійна ракета, можливо, єдина на заході. Вона створювалась на досвіді холодної війни. На тому, що Німеччина мала приймати участь у зупинці великого радянського наступу, тобто знищувати задні ешелони, їхню логістику. З погляду знищення логістики великого російського наступу, навіть 100 ракет - це дуже значна додаткова невизначеність для Росії. Плюс інше озброєння - це ще додаткова невизначеність. Тому я не виключаю, що якщо Росія дійсно почне такий великий наступ, то ракети Таurus можуть швидко опинитися в Україні. Але ж знову-таки подивимось, чи наважиться Росія, дійсно, проводити такий великий наступ, який вона анонсує через свої різні джерела і таку свою поведінку", - сказав аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак.

Сьогодні Франція у кращому випадку ледь здатна захистити саму себе.

Старий світ, в якому ми жили до 2022 року, світ цивілізації, світ європейський більшою мірою. Західний світ - він досі існує чи він уже перестав існувати і є лише якась ілюзія, тінь того, чого вже нема?Категорично цей світ не існує, його немає. Я висловив це в цій книзі, у ній є розділ, який називається "України №1, яку ми будували з 1991 року, немає". Є держава, але тієї України немає і вже не буде. І нам треба побудувати Україну №2 – це гасло цього розділу. Але це тільки що стосується України. Я хочу сказати, що в глобальному вимірі той світ, в якому мільярди людей звикли існувати, - світ більш-менш унормованих міжнародних стосунків, більш-менш безпеки, глобалізації, мільйони, мільярди людей подорожують, - він скінчився, на жаль, його немає.Але люди консервативні. Ми часто живемо в ілюзіях і за інерцією думаємо, що там залишилося, - ні, усе. Я можу це сказати, тому що я, як киянин, народжений у цьому місті 90 років тому, зустрів Другу світову війну тут, у Києві, у 1941 році. Я пам'ятаю прекрасно той день. І я зустрічав перемогу 1945 року теж тут, і прекрасно розумію: ми повернулися з Росії в 1944 році до Києва зруйнованого, ми ще зберігали пам'ять попередню довоєнного Києва, а його вже не було, уже все змінилося. І люди змінилися, і обставини, і саме місто.Його не було ні фізично, ні ментально, ні психологічно.Його не було ніяк. Почалося нове життя. Я називав окупації Києва: окупація більшовиками, окупація передвоєнна, воєнна - це німцями, вермахтом. Потім знову сталінська окупація - і вона, зберігаючи ті риси тиранічної червоної імперії, уже була інша, і все було інше.Ментальність людей - це неймовірні процеси. Я це бачив вочевидь, тому можу стверджувати, що зараз ми перебуваємо в новому стані і нам доведеться подумати, як цей новий світ побудувати, нову державу. Тому що ми любимо цю державу, ми любимо нашу країну, звичайно, але, відверто кажучи, ми ж розуміємо, що держава була побудована на корупції, держава була несправедлива до багатьох людей, політична корупція тут царювала, держава трималася на олігархах.Юрій Щербак, фото: rаdіоsvоbоdаЯкщо ми повернемось до цього стану, ми не витримаємо - Україна не витримає конкуренції шаленої, яка буде в другій половині ХХІ століття.Чи є у світі люди - мислителі, політики, лідери думок, які взагалі бачать конфігурацію нового світу? Чи, можливо, він уже є в них у головах, просто ми ще цього не знаємо?Ви людина, що безпосередньо брала участь у цьому процесі, який називався "позбавлення України третього у світі ядерного потенціалу". А чи не подумали американці, що після розпаду Радянського союзу Україна рано чи пізно повернеться до складу СРСР (у принципі, про це говорив і Єльцин, це не було якимось великим секретом), і вони спробували максимально зменшити ядерний потенціал Росії і Радянського союзу, можливо, в перспективі майбутнього за рахунок України. Чи була така мотивація у Штатів?Ні, у них була мотивація залишення Радянського Союзу горбачовського типу. Це абсолютно достеменно я знаю, бо я тут був тоді в центрі цих політичних процесів. Мені розповідали такі люди, як Строуб Телботт. Він був другою людиною, другом особистим Клінтона, і він брав участь у цих процесах. Що було величезною ілюзією і помилкою Сполучених Штатів - вони весь час живуть в ілюзіях. Це країна ідеалістична, яка не розуміє багатьох процесів - відверто треба казати.У них було гасло тоді, коли я був послом у Вашингтоні, - Russіа Fіrst. Вони мене викликали щотижня, я ходив, як на роботу, в Держдепартамент, у Раду національної безпеки, - вони мене навчали, казали: от дивіться, пане после, у Москві такі процеси, така демократизація. Вони повірили, що ліквідація комуністичної системи - це ліквідація тої Російської імперії, імперії зла, яка від часів Івана Грозного є величезною негативною, чорною силою. Вони в це повірили, потім уже Клінтон визнав це. Вони в той час перед розпадом Радянського союзу божевільно боялися, що ядерна зброя залишиться в руках так званих націоналістів. Це ж Буш закликав тут, у Києві, проти такого націоналізму самовбивчого, і що буде це погано дуже. Тому вони всіма силами підігравали Росії, аби забрати в нас ядерну зброю. Була навіть така ідея, і це серйозно обговорювалось, що вони могли провести спільну військову операцію десантну - Сполучені Штати і Росія - з окупації наших пунктів, де була ядерна зброя.Це при тому, що українська армія тоді налічувала приблизно мільйон військовослужбовців. У нас була Національна гвардія тоді, наскільки я пам'ятаю, і ми мали величезний арсенал бронетехніки, артилерії, авіація була, стратегічні бомбардувальники. Тому я думаю, що, якби вони на це зважилися, це була б війна значно більша, ніж та, що потім сталося.Я не певен, чи президент Кравчук дав би, я думаю, що блискавична операція з окупації цих західних українських міст, де зберігалася ядерна зброя, могла пройти. Але тоді, ви ж розумієте, з чого ми виходили, - усе ж починалося з Декларації про незалежність України. Там комуністи грали роль - націонал-комуністи, інша така категорія, і націонал-демократи. От коли вже була сформована формула, Іван Федорович Драч, великий український поет, але далеко не великий політик, сказав: "Давайте впишемо, що ми відмовляємося від ядерної зброї".Іван Драч, фото: umоlоdаЦе було сказано ніби в протидію доктрині радянській, що ми погрожуємо ядерною зброєю. І що ми нейтральна країна - це було вписано. Це трагедія, тому що потім Путін, росіяни всі на цьому грали весь час.Чорновіл був проти того, аби віддавати.Чорновіл був проти, але він тоді не був у центрі тих політичних процесів.Ці проблемні питання, які обговорюються і зараз, - якби Чорновіл, якби не віддали ядерну зброю. Якбитологія - це не наука, але ці теми дуже важливо обговорити, щоб закрити ці питання. Зараз такий час, коли треба говорити про непрості запитання і принаймні їх закривати або залишати відкритими й далі дискутувати. Україна - я не кажу українці, я не кажу я, ви, наші колеги, люди, які завітали до книгарні, винні в тому, що Путін вторгся повномасштабно в Україну?Ні в якому разі, це абсолютно визнана міжнародна формула: дві сесії ООН назвали це "нічим не спровокована агресія". Давайте комплекс меншовартості і нашої вини в цій війні відкинемо, тому що це чорна путінська пропаганда.Це нав'язана роль жертви.Ми абсолютно є віктимним об'єктом, тобто жертвою тої агресії. Вона не була спровокована. Вона тільки викликана маячними, божевільними теоріями російського фашиста Дугіна, який вплинув на Путіна, і почалася агресія.Ковальчука також.Переходимо до питання, яке зараз актуальне для українців: що далі? Ми чули коротку викладку розмови Путіна і Трампа. Ми дорослі люди, ви досвідчена людина, значно досвідченіша, ніж я. Ви значно більше знаєте і маєте досвід у політиці, в дипломатії, добре розумієте, що те, що було озвучене в пресі, - це навіть не п'ять відсотків із того, про що говорили Трамп і Путін. Ця розмова була досить серйозна, я думаю, конкретна і не завжди компліментарна, - мені здається.Але за фактом ми зрозуміли, що до перемир'я не домовилися, санкції Ліндсі Грема, найпекельніші, Трамп застосовувати наміру не має і якихось дій робити, які б вибили фінансові підпірки з-під путінської мілітарної машини й позбавили його можливості фінансувати війну, бо воювати він може вічно, теж. Питання лише можливості фінансувати війну теж не ставилося. І ми залишаємося зараз у ситуації невизначеності.Говоримо про 30-денне перемир'я, про можливу зустріч Зеленського і Путіна, але глобально що буде далі - ми не розуміємо. Війна триває, ресурси, допомога, підтримка - ну, ніби є, але знову ж таки ми не розуміємо, що далі. Що ви розумієте про ситуацію, де ми є і які можливі варіанти розвитку подій ви бачите?Пам'ятаючи про те, що ви сказали, власне, нас, українців, звичайно, насамперед цікавило, що буде з війною. Але я хотів, щоб ми ширше вийшли за рамки цього питання. Значить, ця розмова, яка відбулася між Трампом і Путіним, є геополітичною катастрофою для світу. Якщо все піде так, як було закладено в цій промові.Справа в тому, що під час цієї розмови Трамп, абсолютно виглядаючи слабким, нерішучим, просто партнером Путіна, який підігравав кривавому диктатору російському, звів Америку з п'єдесталу країни, як вони кажуть, кришталево чистого символу демократії, лідера демократії. Америка впала.Фото: gеttyіmаgеsІ головного захисника демократії.І головного захисника. І я скажу, що всі мої ідеали, моєї сім'ї, мого батька, під час війни який мені казав, що все, ми мріємо, що будемо з Америкою. Взагалі ця лінія проамериканська почалася від Михайла Грушевського. Він сказав, що Україна повинна дружити з Америкою. І все це впало під час цієї розмови. Трамп звів Америку. Я не знаю, коли вдасться Сполученим Штатам знову піднятися, я сподіваюся, я вірю, я хочу вірити, але те, що сталося, - це геополітична катастрофа. Світ позбавлений лідера, наймогутнішої країни економічно-мілітарного світу, яка стала союзником зони темряви і "материка зла". Материком зла я називаю, не віссю, а материком - це дуже важливо.Тут теж є розділ присвячений об'єднанню Росії, Китаю, Корейської Народно-Демократичної Республіки і Ірану, які об'єднані одними кордонами і мають спільні геополітичні інтереси.Давайте просто порахуємо ресурси цих країн. Я зараз не кажу про внутрішній валовий продукт. Я розумію, що Китай лідирує серед цих країн по внутрішньому валовому продукту. З іншого боку, у Сполучених Штатах Америки лише один штат Каліфорнія входить в п'ятірку найпотужніших за ВВП у світі, він випереджає такі країни, як Японія.Штат Каліфорнія на четвертому місці у світі. Штат Техас має ВВП більше, ніж багато розвинених країн, але ми розуміємо, що ці країни - це величезні ресурси, особливо Росія і Іран, Китай також певною мірою.І тут питання виникає Європи, Європейського континенту, європейської цивілізації, перш за все, західної цивілізації.Я якраз писав нещодавно про це в соціальних мережах - що треба згадувати, хто зупиняв можливі катастрофічні події в історії (у VІІІ столітті битва при Пуатьє, коли були зупинені магометани, у ХVІІ столітті, коли була зупинена турецька навала на Відень, на початку століття, в кінці століття, у 1618-му, потім 1621-й, потім 1683-й. І це була Європа.І тут питання в тому, чи Європа здатна сьогодні прокинутися і знову стати мілітарною силою і стати на захисті західної цивілізації, західних цінностей. Чи не буде вона грати ту саму роль, в яку намагається грати Трамп, - умиротворення Путіна, як то кажуть, аби не гірше?Європа на сьогодні, в принципі, фрагментована. Вона залишилася на самоті. І те, що американський отой могутній "танк" був головним, а за ним ішли ті європейці, які не хотіли викладати гроші на оборону, - тепер все це скінчилося. Європі треба прийняти виклик Росії і "материка зла", за яким стоїть Китай - дуже важлива постать, дуже-дуже похмура постать.І зараз я бачу якусь надію в тому, що ці країни, а це могутні країни - Німеччина, Великобританія, Франція, Польща об'єдналися. Оце коаліція великої волі, і сили, і надії, які хочуть допомагати Україні.Звичайно, все ж таки європейські мудрі політики зрозуміли, що Путін - це величезна екзистенційна загроза не тільки для України, а й для Європи. І на цьому він не залишиться.Вони зараз особливо - я знаю, я весь час польськими подіями цікавлюся і живу в тих подіях, знаю все це, наскільки там вони дуже занепокоєні тією війною, що відбувається тут, в Україні, бо вони вважають, що це їхня війна. І це так є, Польща - прифронтова держава. Але вони бояться удару Білорусі і російських військ на Сувалки. А Сувалки - це знаменитий коридор, 100 км здається, по території Польщі до Калінінграда. Між Литвою по кордону іде лінія ця. Я хочу нагадати, що свого часу Маршал Жуков, плануючи превентивний удар Радянського союзу проти Німеччини, який не відбувся, Сувальський коридор назвав головним для просування Червоної армії на захід.Gооglе mарsІ оцей причілок такий, цей коридор - це дуже вузьке місце. Вони туди зараз збільшили набагато кількість польських військ. Вони туди нагнали бойову техніку, вони бояться прориву там. І весь час Естонія - ну, ви ж розумієте, що там цей міст і там багато росіян в Естонії - вони бояться початку гібридної війни. НАТО може не відреагувати – НАТО зараз у стані грогі, як боксер після потужного удару.Фінляндія, яка лише вступила в НАТО, але…Фінляндія - це наш надійний друг, тому що багато в чому історія України і Росії нагадує їм зимову кампанію 1940 року, коли Фінляндія чинила опір. Я дуже цікавився цією історією і пригадую, що Маннергейм навчався разом і був другом Скоропадського. Вони служили разом, разом обидва стали генералами. Це дуже цікаво. Маннергейм був у Києві кілька разів. Варто було б знайти і найменувати вулицю Маннергейма. Це тверді люди.Друга країна, я її добре знаю, - Норвегія, яка, маючи спільний кордон із росіянами, дуже тверду політику проводить щодо України та її підтримки.На морі й на суші.Так. Це ж найбагатша країна світу.Казав Дональд Туск, якщо я не помиляюся, мовляв, давайте згадаємо, що нас, європейців, - 550 мільйонів - це членів Європейського Союзу. Ви сказали: Франція, Німеччина, Британія, Польща. Британія плюс-мінус 80 мільйонів, Німеччина плюс-мінус 80 мільйонів, Франція плюс-мінус теж десь 80 мільйонів, це вже виходить 240 мільйонів, Польща 35, там з українцями, можливо, під 40 мільйонів. Це виходить десь 280 мільйонів населення. Росія - плюс-мінус 130 мільйонів якщо в них є, це дуже добре. Просто треба це говорити європейцям: друзі, дивіться, вас лише кілька країн – а вас уже вдвічі більше, ніж росіян. Плюс є ще 20 мільйонів українців, з них мільйонна армія, яка пройшла такі пекла боїв, які не купиш нічим.Але кількість населення нічого не відіграє, якщо немає політичної волі. А вони не хочуть воювати. Звичайно, німецький бюргер за фрау Меркель, яка була агенткою Штазі і була на серйозному зв'язку з Путіним, прекрасно пив...А вже розкрито, що вона агентка Штазі?Я читав документи, яким вірю. Я просто дуже добре знаю історію ГДР, я там часто бував і уявляю собі. Німецькі друзі мені казали: вона ж була комсомолкою там, а батько її був головою пасторської якоїсь асоціації, але їздив весь час на Захід. Він був агентом Штазі - знайдені документи. А щодо неї я не знаю, чи є. Думаю, що є.Путін та Меркель, фото: gеttyіmаgеsІ от, уявляєте, той бюргер пив холодне пиво, дешевий газ ішов із Росії, і він повністю був як під наркозом російським. І, звичайно, там ще був один комплекс - я його назвав "комплекс Сталінграду". Німці після Сталінграду морально були просто зруйновані на два, на три покоління. Вони стали найбільш пацифістичною нацією в Європі й у світі. Вони навіть не думали про те, і я подумав: боже мій, яка... Ви уявляєте собі? Я прекрасно пам'ятаю німецькі "тигри", танки - я лазив по них, - "фердинанди", усю цю техніку могутню німецьку, але ніколи не міг подумати, що я благословлятиму німецьку техніку тепер, яку нам передали і яка захищає нас, яка бореться з російськими агресорами.Це отака зміна неймовірна, коли та країна, яка оголосила, що вона бореться з нацизмом, Росія, - вона стала нацистською країною. Оце книжка, присвячена цьому питанню - корінням і витокам російського рашизму.Етимологія рашизму.Так. Але ми вирішили зробити доволі сміливий крок. Тут серйозний текст, я досліджував усе явище рашизму. Воно унікальне, тому що всі явища негативні не мають національної приналежності. От скажімо, антисемітизм - ви ж не скажете, якої приналежності.Євреїв виганяли з Іспанії, з Англії.Так. Ясно, що це міжнародне явище. Нацизм – немає такого, що це німецький  нацизм. А тут рашизм від слова "Росія". Приклеївся цей, дуже вдалий, термін, який навічно, я думаю, за ними залишиться. Ми вирішили цей текст ілюструвати малюнками блискучого художника-карикатуриста Кустовського. Тут серйозний текст про те, що таке рашизм і всі його похідні й усі його проблеми. І тут же ідуть карикатури, дуже влучні. Це треба дивитися, це на гурманів, які дуже люблять.У книгарні Rеаdеаt уже є ці книжки і в інших.Я думаю, я сподіваюсь. Учора лишень була презентація цієї книги, так що, я думаю, що вона піде. Вона дуже гарна і як пам'ятка, мені здається, дуже важлива.Перш ніж ми перейдемо до розуміння майбутнього й узагалі здатності еліти української це майбутнє формувати, бо люди завжди здатні робити неймовірні речі, коли…Що ви елітою називаєте українською?А от ви зараз поясните. Ну, нехай це буде політична еліта, бо люди завжди здатні робити неймовірні речі, коли їх хтось за собою веде. Це як лівонська війна, яка тривала 30 років, а коли королем Польщі, Речі Посполитої став Стефан Баторій, він цю війну завершив на користь європейців. Питання лідера - воно дуже важливе. Мартел у Франції у VІІІ столітті, Карл Великий - тобто завжди має бути лідер.Але я хотів би от про що запитати. Якщо брати за основу відому формулу, що "політика - це продовження економіки, а війна - це політика іншими методами", чи бореться Росія за світ, де фактично панують енергоносії, такі як вуглеводні, нафта і газ? Бо в цьому світі їй комфортно, запаси вона має величезні, а зміни у світі можуть її фактично вивести за межі цивілізації, нормального існування і нормальної можливості заробляти гроші, зберігаючи абсолютну диктатуру у своїй країні і виснажуючи надра.Чи є ця війна також війною проти майбутнього технологічного прориву, зміни взагалі економічних стосунків і винайдення якихось нових можливостей, тому що "так нам жити зручно і ми хочемо залишити такий світ зручний"? До речі, і Китаю такий світ зручний, і Ірану. Тому що попри всі технологічні прориви, ми розуміємо, що фінансування ключове - це енергоресурси і загалом це надра.Я думаю, що те, що ви кажете, - це порівняно невеличкий фрагмент тої сили чорної, яку представляє Росія і заради якої веде війну. Не заради енергоносіїв, хоча дійсно їм треба продавати газ, нафту, це зрозуміло, але не це головне.Головне те, що Росія пішла ва-банк в лиці Путіна, тому що його ж попереджали багато політиків не починати цю війну. Він вліз у війну, з якої виходу він не має, не знає. І він не переміг і не переможе. Але логіка тої ситуації, в якій перебуває Росія, - продовжувати війну і розпочинати війну проти Європи.Іншої логіки в них немає. І їх, звичайно, тихо підтримує Китай, спільний кордон. Ви подивіться, який масив материка: спільний кордон із Кореєю, спільний кордон з Іраном. Там ще кілька країн уже примикають до цього "материка зла". І Росія веде відчайдушну боротьбу за минуле, вона тягне нас. Зараз узагалі тенденція світу повертатися в минуле.Фото: gеttyіmаgеsМи на переломному моменті перебуваємо. Я дуже люблю кіно, кінематограф, дивлюся багато фільмів і серіалів. Для мене таким знаковим є серіал "Гра престолів". Ми повертаємося туди. Де гра без жодних правил, де насильство, де злочини всякі, де зради - усе повертається в минуле, у середньовіччя. І Росія нас штовхає до минулого. Тому нам треба готувати проєкт майбутнього України й для світу. А у нас є такий проєкт, як ви думаєте?На Nеtflіх я нещодавно бачив серіал, по-моєму, він називається "Черчилль на війні". Черчилль розумів, що якби вторгнення сталося в 1940 році в червні, як планував Гітлер, він говорив про те, що "навіть якщо ми будемо окуповані", не казав про перемогу - він розумів, що так може статися, але так не сталося. А потім Гітлер напав на Радянський союз, і Британія вела в основному війни на морі і в повітрі і фактично вистояла. Британія розуміла в той час, що важливо було вижити. Потім вона, звичайно, брала активну участь у логістичних шляхах для доправлення ленд-лізу зі Штатів до Радянського союзу. Україна зараз має, напевно, тверезо говорити, що нам треба вижити, хоча слова про перемогу, розпад Росії теж лунають.Який має бути зараз ключовий меседж від політичної еліти - номінальної, формальної, реальної політичної еліти до суспільства? Який реальний меседж, виходячи з того, що ми реально маємо, які в нас є ресурси, на що ми можемо реально розраховувати? Тобто якщо в мене зараз, скажімо, у гаманці є 500 гривень, я можу розраховувати на ці 500 гривень.Ви багатий дуже. У мене немає.Я не можу розраховувати на 3000 гривень зараз, бо в мене їх немає. Можливо, мені хтось їх дасть, а можливо, не дасть. Тому ми розраховуємо на те, що в нас зараз є. І от, виходячи з цього, який має бути меседж? Ми маємо вижити, зберегтися як незалежна суверенна держава, з правом ведення зовнішньої політики, зі збройними силами, можливістю і здатністю себе захищати, провадити зовнішні торговельні відносини? Чи ми далі маємо говорити про те, що ми маємо розвалити Росію, перемогти і що таке перемога? Ну, бо люди мають чітко розуміти, за що ми зараз б'ємося реально.Є така гумористична формула: журналіст Бабченко з ізраїльським автоматом на башті американського танку їде по Красній площі - і це символ нашої перемоги. Це абсурд і цього не буде. І ніякого параду перемоги в Москві не буде. Це перше. І треба це зрозуміти.Друге: ця війна настільки екзистенційна для нас, що те, що виставляє зараз Путін - усіма силами схиляє нас до капітуляції, - кожен українець повинен зрозуміти: капітуляція – і це місто прекрасне вмре і загине. Українці будуть винищені, вивезені у Воркуту, в інші табори в Росії. Будуть страшні процеси.Нам треба всіма силами сконцентруватися і не піддатися на капітуляцію і зберегти державу. Я розумію, я не такий прекраснодушний оптиміст, щоби кричати, що… Так, я знаю, що ми переможемо, моя книжка називається "Перемога - поразка України". Я вам покажу. Але справа не в тому - справа в тому, що ми повинні зберегти державу і перед нами стоїть можливість жахливого Брестського миру з жахливими втратами. І нас спонукає Трамп до цього. Ми повинні зрозуміти, що перед нами стане дилема, яка стала перед Леніним і Троцьким. Троцький заперечив мир і сказав: "Ні війни, ні миру", Ленін боровся за державність, за ті залишки, і він був правий.І нам треба думати про те, щоби державу зберегти. Не буде української держави - нас не буде, не буде народу, не буде культури, мови, нічого не буде. Оце треба зрозуміти. Це один із найпотужніших меседжів. Влада, по-моєму, взагалі не має комунікації з суспільством.Ну, я не буду тут займатися політичними всякими справами, але просто зауважу це. Я збоку спостерігаю, маю дуже багато джерел інформації, тому що відстежую українські - звичайно, всі ті, яким я довіряю, - джерела, ізраїльські щодня моніторю, польські, безперечно, американські і так далі. Тобто можу скласти собі об'єктивну картину, збоку видніше. І друге: звичайно, нам треба думати про майбутнє, про те, як ми будемо існувати в цьому світі після війни. Не зважаючи на те, які будуть умови.Ким ми будемо? Чи знову станемо ахметовським придатком, щоб продавати безкоштовно метал і все, і на цьому вся наша економіка, ну, і на аграрних питаннях. Ні. Або ми перебудуємо Україну так, що вона стане потужною в мілітарному сенсі дуже серйозно. Бачите, що в нас зараз із дронами робиться - ми попереду йдемо. Це дуже важливий компонент. І друге - це, скажімо, технології інформаційні і штучний інтелект.Ми повинні стати передовою нацією. А для цього треба поміняти формулу й зміст тої державності, про яку я казав - Україна №2 повинна зробити висновки з існування України №1 і побудувати нову державу.Ви казали про Брестський мир, хоча тоді це подавалося в принципі як успіх, як перемога певною мірою, бо Україна залишалася як держава, так?Так, Україна, в принципі, виграла – важко, ціна була непроста, але ми виграли, нас визнали як світову державу.Індія і Пакистан, де розгорівся конфлікт на Індостані, уже домовляються про розведення військ - тобто не спалахнуло. Ізраїль - там своя історія, воно на Близькому Сході це буде, але все одно це не така гаряча війна, яка була нещодавно тут, у центрі Східної Європи, фактично вона не зупиняється. Тобто, ми маємо розуміти, очевидно, що якби це залежало лише від України і Росії… Ну, Росія хоче воювати, вона хоче просто знищити Україну, ми розуміємо.Але Індія і Пакистан? Пакистан теж є фактично великою мірою залежний від Китаю. Не скажу, що це проксі, але багато великою мірою залежний. Там є своя історія - але там домовилися. А тут уперто нищаться міста, території, виснажуються ресурси, виснажується суспільство, і воно триває, і триває, і триває, і триває. І ти десь починаєш розуміти, що, очевидно, тут питання не лише в Україні і Росії. А в чому ще питання? Чому ця війна підтримується з боку Росії, перш за все, - ми обороняємося, ми не можемо не підтримувати, тому що ми інакше не виживемо. Чому війна підтримується тими, хто підтримує Росію?Питання перш за все в тому глобальному розколі світу, який відбувається на наших очах. Світ був єдиний, і ви пам'ятаєте ті часи, коли прекрасно Китай червоний і Америка співпрацювали. Китай був майстернею, чи заводом, для Сполучених Штатів. Там навіть прапори американські були китайського виробництва - і нікому нічого це не заважало. Це був такий світ минулого, якого вже немає і не буде. Зараз іде розкол.Я не виключаю, що буде дві організації Об'єднаних Націй - північна і південна. Я не виключаю, що, по-перше, всі ці інститути часів Другої світової війни, отого ялтинсько-потсдамського миру, будуть ліквідовані, вони вже застаріли. І буде щось нове, ну, може бути світ розколотий на дві частини. Бо світ тиранії, світ авторитарної системи - такої, як у Китаї, в Ірані, в Росії, - він хоче перемагати, він хоче диктувати свої умови.Трамп мав величезну історичну можливість поставити Путіна на місце. Він міг відділити Путіна з його параноїдально-маніакальними ідеями, тому що Путін багатьом заважає і в Росії, бізнесу насамперед. Трамп міг ізолювати його, так зробити, щоб бізнес би потім прибрав Путіна заради якоїсь мирної розв'язки. І це було б непоганим рішенням.Фото: gеttyіmаgеsТрамп пішов назустріч Путіну. Трамп фактично посилив війну цю, він підлив оливи до вогню і ми не знаємо, чим це все скінчиться. Взагалі моя ідея, що зараз іде Третя світова війна. В нас вона реально гаряча. В глобальному світі вона вже в різних іпостасях існує і розвивається. І не вистачає, на щастя, не дай боже, якщо так станеться, якогось остаточного вибуху, коли почнеться вже глобальна бійня, і може проєкт людства закінчитися на цьому. Ми стоїмо перед величезними викликами. І сьогодні від української еліти, якщо вона є, то хто поведе, хто лідер, куди нас поведуть, чим? Якщо буде так, що буде перемир'я і на другий день знову хороші русскіє з'являться, російська мова знову спалахне тут в Україні, і ми ніби зробимо вигляд, що нічого не було, - це буде наш крах.Я чітко розумію, що сучасна Росія - це вже останнє проявлення оцієї Московії, народженої ще якимось Калитою, чи Василієм ІІІ, чи кимсь ще. Це вже остання така найогидніша її проява. Порівнювати Росію зараз і Росію навіть кінця ХІХ століття неможливо, тому що це просто вже карикатура - там ні культури, нічого нема взагалі.Але чи Путін дійсно настільки знекровив, вичистив все цивілізаційне, якесь розумне, хоч мінімально спраглих до якихось змін на Росії, що ця Росія, як би їй ці заклепки не забивали, вже не рвоне? Це вже все, це вже істота така, державне утворення, яке вже не те що не рвоне - воно якщо і рвоне, то лише саме себе лайном заллє.Це дуже складне питання. Я не маю відповіді. Усі наші ілюзії ви пам'ятаєте: почнеться війна, росіяни знесуть Путіна, оскільки неможливо це все, - ми ж вірили, що це неможливо. І тепер ми переконалися, що глибинний народ 85% підтримує Путіна. І тому важко сказати, що відбудеться якась там смута чи бунт, але я вірю, що там процеси підуть руйнівні. Росія не зможе після цієї війни оговтатися. Все одно вона програла цю війну. Незважаючи на якісь тактичні перемоги, захоплення наших територій і так далі, вона програла за великим рахунком цю війну. Вона вже довела, що вона безсила, і що збройні сили слабкі, і так далі. І тому, звичайно, я думаю, що там почнуться процеси - можливо, не одразу. Але це як ланцюгова реакція - повільно, повільно, а потім буде вибух.Так що я з вами тут можу погодитись. Але нам треба думати про Україну. Бо ви знаєте, якщо там почнеться щось типу громадянської війни, мільйони людей підуть на нашу територію - біженців російських. І нам треба вже й про це подумати. Нам просто треба будувати ту лінію ізоляційну на кілька десятків років від Росії, як від джерела чумної інфекції.Ми зараз у такій точці сингулярності, коли може статися вибух, і як воно далі буде, невідомо напевно. Один історик відомий сказав дуже добре, що російському народу (не російському - московському народу, це ще в часи царату) простіше уявити Московію без народу, ніж Московію без царя. І психологію цих людей треба розуміти. Я придбав собі книжку "Як зрозуміти Росію", я вважаю, що кожному треба читати ваші книжки.Яким ви бачите - і це має бути відчуття ваше, яке з досвіду виходить, з вашої душі, з вашого розуму і розуміння ситуації також - на найближчу перспективу або на середньострокову майбутнє України і місце України в новому світі?Перш за все, Україна себе затвердила вже як одна з провідних країн світу. Я колись написав книгу "Україна в епіцентрі світової історії". Ніхто тепер не має права казати з позиції нашої упослідженості, нашої меншовартості, що от ніхто у світі не знає Україну - знають в усьому світі абсолютно, від Африки до Аляски - всюди знають Україну. І це дуже важливо.Нам треба буде зберегти цю роль України як фронтира, як тої країни, яка протистоїть тій навалі орків, чумній цій інфекції, як було під час монголо-татарської навали. Нам потрібно Україну залишити як важливий компонент європейської безпеки, без якої не можна буде існувати. І нам важливо залишити Україну демократичною, щоб вона насправді стала європейською. Нам ще дуже далеко до європейськості, але в нас є, звичайно, прогрес, і ми повинні затвердити оцю нову Україну, яку я називаю "держава №2", ми повинні будувати сьогодні вже в планах і провести широкі дискусії громадські. Це дуже важлива передумова.У Писанні є слова про Люцифера, що зійде й поставить престол свій на краю півночі. Я собі подумав: ну, я тепер розумію, де стоїть престол Сатани, - очевидно, на краю півночі, там, де Росія. Тому що іншої, ніж оця якась метафізична, інфернальна, природи цієї держави для мене немає. Тоді ми маємо бути природою світла, а світло завжди долає темряву. Дякую за те, що ви це світло несете. 

Просто тому, що наразі стан повномасштабної війни — це буквально єдина причина для існування його режиму, єдине його джерело легітимності. Як тільки війна в Україні закінчується — йому треба або починати нову, або пропонувати і оточенню, і населенню якийсь новий "проєкт", який пояснить це все. Пояснить не з погляду демократичної легітимності, а з погляду логіки існування диктатур.Для диктатур найкраще джерело легітимності — це "зовнішня загроза" або підступні "внутрішні вороги". Звісно, є ще диктатури розвитку, але така модель Росії за Путіна вже не світить.Вихід з війни — це демобілізація того непотребу, який понабирали у російську армію, це конверсія, це необхідність пояснити чи вартували жертви зусиль (не населенню, а опорам режиму). Це необхідність шукати трильйонні інвестиції у нормалізацію життя та економіки.Читайте також: Американська некомпетентність як пастка для РосіїТому війна для режиму Путіна - це своєрідний гомеостаз хронічного алкоголіка. Організм поступово слабшає і помирає — економічно, демографічно, військово з точки зору деградації механізмів управління. Але різко кинути пити не можна, бо може стати гірше. Або мозок (сам Путін і його ядро) так думає.Тож існує два сценарії, з якими Росія вийде з війни й не перенесе її, скажімо, у країни Балтії:Режим Путіна виснажується й не встигає вистрибнути з війни до свого очевидного економічного, військового, політичного краху. Тоді й перемовини будуть лише про капітуляцію РФ.Режим Путіна перебуває на межі й встигає вистрибнути з війни до очевидного економічного, військового, політичного краху. Тобто йде на реалістичні перемовини, але встигає зафіксувати певні "результати". До остаточного колапсу, звісно.Щоб це сталося швидше — потрібен додатковий тиск. В економіці й за допомогою постачань зброї Україні. А Путін на фоні цього просто розраховує пересидіти Україну, Європу, Захід. Довгостроково це все одно його не рятує від наслідків того, що він зробив з Росією, але логіка "сьогодні помреш ти, а завтра я" - його улюблена. Читайте також: У багні Путіну комфортноТому оце трампівське "Путін втомився від війни" базується або на глибокому нерозумінні того, чому Путін буде тягнути війну, скільки може, або на унікальному знанні, що Путін уже у відчаї та шукає миру, або на тому, що Віткофф згодував Трампу друге. Я ставлю на перше.Те, що Путін не хоче закінчувати війну і не буде це робити швидко без додаткового тиску, до Трампа намагаються донести Україна, Франція, Німеччина, Британія, адекватні американці. Поки, як бачимо, Донні заперечує реальність або просто не спроможний її зрозуміти. І нам треба й надалі намагатися примусити його зустрітися з нею. Бо оцей перемовний трек, який він сам ініціював, не може закінчитися ніяким миром, якщо Путін спроможний продовжувати воювати. А він поки спроможний. Американський президент може скоротити терміни цієї спроможності й уберегти тисячі життів, про які він на словах думає. Але поки він демонструє себе дуже слабким і дурним. Найтупішим президентом в історії своєї країни. ДжерелоПро автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.   

Про це він розповів у коментарі кореспондентці Еспресо Діані Польовій."Мене дуже тішить те, що за останні три роки європейська політика у сфері безпеки й оборони набирає субʼєктності. Європа починає своїм голосом говорить. Вона розуміє, що весь час жити, як останні 70 років під американською парасолькою безпековою, негоже. Тим більше є багато запитань, коли майже 90-95% членів Альянсу, європейська частина, не сплачують належної частини коштів до оборонних відомств", - висловився Ющенко.Також експрезиденту подобається, що Євросоюз змінив риторику та вперше за свою історію виділив Україні найбільше фінансування для безпеки."Я сказав би, що мене бере гарний оптимізм, як Європа трансформується, стає більш дорослою і починає більш достойно відповідати за весь мілітарний комплекс питань. Вона більше розуміє, принаймні ніж сьогоднішня американська влада, що те, що робить український солдат, нація, - по суті, це функція бронежилета для Європи… Ніхто так ефективно в Європі, це моя особиста думка, не зміг би виконати на сьогодні таку оборонну місію, як українська армія", - додав він.Читайте також: Не лише вихід до кордонів 1991 року: Віктор Ющенко пояснив, якою має бути повна перемога у війні з РосієюЮщенко також сказав: диктатор РФ Володимир Путін дивився на Європу як на забавку, вважаючи її несерйозним супротивником у мілітарному сенсі.Зокрема, він порівняв: коли росіяни повномасштабно вторглися в Україну, в їхньому арсеналі було 12,5 тис. танків. Натомість у бундесвера, найбільшої армії ЄС, - 400."Багато лиха путінська політика може принести Європі, і вже є відповідні розрахунки, коли Путін може бути готовий напасти на перші країни Альянсу в Західній Європі. Дайте йому передих. Закінчити тему умиротворенням Путіна так, як у 1938 році Британія і Франція закінчили тему умиротворення Гітлера у Мюнхені - підписали угоду, і через 8 місяців почалася найбільша в історії людства війна, - я не хочу навіть про це думати, щоб Європа, в тому числі й Америка, пішли такою дорогою умиротворення, яка, особливо останнім часом, досить рясно пропагується. Щоб ми не вийшли на початок тої війни, яку всі хотіли б, щоб вона залишилася в минулому", - резюмував Ющенко. 

За підтримку Батьківщини вона набралася гейту навіть у деяких французів, тому що не боїться сваритися з невігласами і відстоювати Україну всюди, де це потрібно. Серед російської та суржику в 11 років вона зробила свій вибір і перейшла на українську. Є голосом жінок, які не бояться називати речі своїми іменами і цей голос звучить у її книгах і піснях. З нами Ірена Карпа, письменниця, співачка, громадська діячка, культурна дипломатка.Я розповім коротеньку історію, відступ для наших глядачів. Дуже часто мені мої знайомі питалися, чи Ірена Карпа - то не моя сестра. Я не знаю, чого вони запитували. Я казала, що я маю сестру на прізвище Карпа, чотириюрідну. Звати її Наталка і вона теж співачка, але не Ірена.У цьому певно плані ми всі між собою якось юрідні брати й сестри, тому що дійсно в мене є коріння зі Львівщини, село Передільниця і там частина зараз яка прикордонна польська, дуже цілком можливо, що ми родичі. Треба дослідити. Прізвище не настільки поширене, тому ми дійсно можемо бути однією великою родиною. Десь оцей ген вистрілює і тебе все-таки ідентифікують з іншими Карпами, хоча в тебе прізвище інше.Тепер про серйозне. Дев'ять років у Франції, тобто фактично збіглося з тим, як росіяни напали на Україну. Я в кінці 2015-го переїхала, я ще тут активно брала участь у революції. А коли почалося все найцікавіше, взяла і поїхала. Я поїхала якраз у рамках програми перезавантаження державної влади оцього постсовка, і я поїхала культурною дипломаткою, щоб якось вдихати нове життя в те, що відбувається у представництві культурному України за кордоном  Щось мені вдалося, а десь мої всі благі наміри розбивалися об систему, яка така і залишилася радянська, що навіть мої колеги в посольстві, дипломати казали: "Це не перекладається для французів - оці старі нормативні якісь акти, які ще з Радянського Союзу є". І це був дуже цікавий досвід, насправді.Я не хочу його повторювати, я людина не з системи, я все-таки авторка, я мисткиня, мені дуже подобається працювати з людьми, викладати, але точно не бути культурною менеджеркою і не працювати в системі, тому що, кожна людина сама по собі, ви це, мабуть, теж часто бачите десь в державних органах, вона дуже нормальна, класна, в неї теж є діти, якісь свої там бажання, мрії, кохані люди, там собака, кіт.Але все разом у системі - це стає чимось таким дуже нелюдяним, бездушним. Починається Кафка. І це смерть просто для творчої людини, дуже важко в такому перебувати. Ясно, що є якісь приклади там Пабло Неруда, який був послом. Це не мій випадок, але мені цей досвід все одно знадобився. Коли я переїхала 2015 року, то якось ву мене зрушилася з місця мертва точка ву творчості. Я дуже довго не могла нічого написати.Десь вісім років в мене не виходило великої форми, але в мене були маленькі діти, тобто нічого дивного в цьому нема. А тут якось нове місто, все це закрутилося. Я взяла чотири емігрантські історії - щось вигадане, щось справжнє і зробила книжку "Добрі новини з Аральського моря". І тут мені на днях подруга каже: "Слухай, Карпа, ти написала про міграцію, коли це не було мейнстрімом. Зараз ця книжка дуже корисна, так, щоб зрозуміти, як там ці жінки вигрібають". Це було ще до того, як масово почали їхати. У 2019 році вийшла книжка, але ось такий вийшов досвід. Напророчила? Ні, я не напророчила, я просто показала, як люди з різним рівнем освіти, різного віку, різного соціального статусу, як вони виживають. Наприклад, одна з них краде чайові, які лишають офіціантам, а інша може вибрати в якомусь хорошому бутіку красивий одяг. Це, власне те, що відбувається і зараз, тому що різні жінки в основному виїжджають. Мені здається, що їм буде цікаво почитати, порівняти свої історії, то ця книжка зараз якось отримала нове життя.А ці жінки, які зараз виїжджають через повномасштабне вторгнення до Франції - французи якими бачать Україну через цих жінок?Мені здається, що зараз дуже класна ця нова хвиля міграції, тому що це люди, які їдуть не через те, що вони від бідності тікають, а з питань безпеки, безпеки дітей, перш за все. От, наприклад, всі, кого я знаю, всі повиїжджали з дітьми. Дуже мало хто соло виїхав. Сьогодні я їхала в поїзді з жінкою, яка виїхала до Ірландії з двома дітьми, але чоловік був тут і вона повернулася. Каже, що якби не чоловік, вона би так само залишилась заради освіти дітей там. Це в будь-якому випадку дуже цікавий досвід. У мене ця книжка, яка зараз, я дописала вже її, ми її готуємо і дуже сподіваюся, я ж буду у Львові на ВеstsеllеrFеst. Дуже сподіваюсь, що вона вийде до того часу. Якщо навіть не вийде, то буде якесь передзамовлення, і я почитаю щось із неї. Там одна з історій - це історія жінки, яка виїхала через війну зі своєю донькою. Вона списана з реальності, тому що в нас вісім місяців жила от така частина сім'ї - молода жінка зі своєю донькою-підлітком, яка ні слова не говорила по-французьки напочатку, яка вчила у школі німецьку, вона сама інженерка. І для мене це був такий якийсь приклад сили, волі і незламності, що вона там вдень працювала, підпрацьовувала, ходила на курси французької, вночі вчила самостійно ту французьку мову. За вісім місяців вона її вивчила настільки, що її взяли на роботу інженеркою. Французьку мову настільки. Тому що зразу наш оцей диплом інженерний "вау", тому що в них це дуже довго і дорого вчитись на інженера. У мене чоловік - інженер. Я знаю там, чого це коштує.От наші оці КПІшні, оці всі дипломи - це дуже високо котується, тому що це така вузька спеціалізація. Її взяли і вона була єдиною жінкою в цій компанії. Для мене це теж - дуже про емпаверинг. Наприклад, конкретно на цій історії, я показую, що вона залишилася там не тому, що вона собі хотіла кращого життя. Ні, вона насправді працює там важче і більше, але, наприклад, у неї стосунки, які залишилися тут, вони вже себе віджили дуже давно, і інколи на відстані у тебе оптика міняється і ти бачиш, як хто чим жив там, хто що вкладав у цю родину. І зараз так, її чоловік одружився з новою. Оце вже прототип, так? Я вже про це не розповідаю в книжці, але він там навіть якось виправився.Буде частина людей, яка повертається, - ті, в яких там добрі стосунки, якась там робота, соціальне коло, щось таке, що їм важливе. І будуть ті, хто залишаються. Це така історія, ми не можемо на це вплинути тим, що ми будемо хейтити, шеймити там людей. Так є. Так було в кожну війну, в кожну революцію. Люди тікають. Наприклад, після Другої світової - ті, хто були остарбайтерами у Німеччині, вони виїжджали в Америку, тому що повернутись у Радянський Союз значило б табори. Тут так само - люди, які з Маріуполя. Вони повтрачали все і не завжди можуть знайти роботу в Україні. Є, звичайно, категорія людей, які поїхала, щоб нічого не робити, стояти десь на соціалці. І це соромно, так? І от повертаючись до питання, як нас сприймають французи.Все-таки в нас хороший стереотип зараз новий з'явився - що це люди з освітою. Як казав там один з їхніх політиків, дуже неполіткоректне було зауваження: "Хай їдуть українці, вони всі освічені, нам це дуже знадобиться там для економіки". Типу "ура, клас, у нас буде біла освічена робоча сила, якій можна платити буде менше". Звучало це приблизно так.Але немає оцього, що "українки - повії", як це було часто про жінок не з України, а зі Східної Європи. Тому що вони там анатомічно гарні, високі. І це от зникло, тому що всі побачили інший бік оцих українок, жінок з дітьми, які там адаптуються, які опановують мову, які йдуть на роботу. В принципі, залишаться тільки такі, тому що ніхто з тих нових, хто  переїхав, вони не хочуть йти на якусь низьку роботу, наприклад, там прибиранням займатися. Цим займається попередня хвиля міграції. А це дуже нові люди, вони працюють часто на віддаленці. Так само на Україну працюють, працюють у міжнародних компаніях. Я ніколи ще не була в поїзді, який би був порожній, де повертаються люди з закордону в Україну. Весь час от є отакий рух, багато хто живе між двома країнами зараз. Це дуже цікавий досвід для цих людей. Я думаю, багато хто повернеться і принесе щось. Якщо не повернеться - це їхній вибір, ми не можемо вказувати іншій людині, що тобі робити. Комусь як мені необхідно їздити туди-сюди. Я перестала рахувати, я так прикидаю десь, мабуть, це мій 24-й чи 25-й раз поїздки до України з початку повномасштабного вторгнення. Я до війни так часто не їздила. Але я не можу жити без України. Це мій дім, тут моє місце сили. Мені тут добре, мені тут смачно. Тут люди, з якими можна сидіти на балконі, пити ігристе, дивитись на каштан, там починається тривога, щось робити з цього приводу. Я не могла б жити без України. Тут мої люди, тут мої читачі, тут мої слухачі, а там моя сім'я. Виходить, що я просто от маневрую, це, звичайно, не подобається або одним, або іншим. Але це зараз так як є.  Але француженки не ревнують до українок?До речі, історії, які я чула, це від двоюрідної сестри мого чоловіка, вона там не про ревнощі - там просто було, що яка гидотна її українська колега. Вона давно переїхала, каже, вона ні разу в Україну не з'їздила. Вона взагалі не переймається тим, що відбувається. Тобто от їх таке ображає. Знову ж таки, це моя бульбашка, так? Я не знаю якихось таких історій. Я знаю точно, що нам, у принципі, легше подружитись з чоловіками, ніж з жінками. Це автоматично так все це відбувається, але достатньо також й інших експаток, інших іноземок, з якими можна дружити і які будуть скаржитися на те саме неприйняття французами, що й ми. У мене є подружка, яка американка, вона з Нью-Йорка, чорношкіра і абсолютно те саме таке ставлення. Їй просто скучно. От буває, що тобі нудно, що тобі нема про що поговорити з цими людьми.І я просто вже теж бачу, що я опиняюсь, коли в компанії французькій, в мене відкривається рот і я починаю про війну. Я вже бачу, що вони вже холодні.  Ну хтось питає: "А що там у вас?". І я даю розгорнуту відповідь. Я повністю розкладаю їм всю політінформацію яку треба. Напевно, ж з такими людьми непросто дружити. "А що там у вас?" Чи якісь конкретні запитання про війну? От що зараз говорять на четвертий рік? Про Трампа, наприклад, дуже всіх гальванізувало оце, коли був цей скандал в Овальному кабінеті, всі дуже прийняли нашу сторону, не було такого, що вони стали б за за спиною "буллі", бо це ж теж людський інстинкт. Тобто є частина людей, яка виправдовує агресора, щоби типу самому не здаватися слабеньким і вразливим. А говорять багато, зараз є Україна в новинах. Відколи Трамп прийшов до влади -  постійно, стабільно ми є. Була я у Сенаті не так давно, показували фільм - документалка про знищені культурні пам'ятки в Україні. Дуже класно, просто шикарний. Перший, мабуть, за весь час, що я побачила. Настільки докладно - від пам'яток архітектури - там повністю і Харків, і сучасні митці, і все, що відбувається.Хочеться таких продуктів побільше, тому що фокусують режисери, автори на речах, які в нас є спільні, наприклад, архітектурні. Вони не знімають умовно Салтівку чи оці наші спальні райони, в яких там ми виросли. Я там, в тому числі в Черкасах - у 80-х роках це будувалося. А знімають дуже цінне і що викликає емпатію. Так само як, коли знімають там дітей, теж такі вони будуть якісь гарні. Навіть бабусь вибирають не таких, що жалість викликають, а красивих. Отам була головна реставраторка одна заповідника і вона була така красива. Дуже старша жінка весь час жартує так: "Ти коли цю реставрацію докінчиш? Коли я вже умру?" Настільки красива, коли ми дивимося, кажемо - європейська жінка. І вони от фокусуються на таких українцях, які дуже-дуже європейські, тобто нема такого совка махрового.І це дуже класно. Коли є оцей фокус, який акцентує на нашій подібності. Власне, ми і є європейцями, просто залежно куди ти дивишся. Це про українську культуру французи дізнаються, але французи, ми знаємо, чи це стереотип, чи це правда про те, що вони залюблені в російську культуру - "русский балет, великая русская культура, театр" і так далі. Воно далі все залишається? Залишається. На жаль, залишається і це так просто не викоренити. Це теж якийсь стокгольмський синдром, коли ти щось довго любиш, а потім там: "Ні, вони ж не всі такі, в них же така культура". І от знов там в опері вони будуть ставити Євгенія Онєгіна і наші українчики туди йдуть і кажуть: "Ні, ну а що, це класика, це ж вже так". Якби з усієї класики, якщо вибирати Євгенія Онєгіна, то про що ми говоримо. Я слухала якусь програму спеціально. Це було Радіо Культура, здається, чи Радіо Музика - французьке. Я їхала просто собі по полях і думаю, послухаю зараз класичну музику. І просто один російський композитор за іншим. Я виключила, включаю через час далі, типу, і далі, і далі. Потім якась російська піаністка і до неї знову ця журналістка: "І тут ми бачимо, значить, оці ж барви російського села".І вже ця піаністка, яка руська, яка виросла в Франції, я так розумію, вже не витримала і каже: "Та українського це села, там з Чайковським. Він це написав в Україні. Після того, як там літо провів". Я ж така думаю: "Господи". Такого дуже багато на кожному кроці. Далі буде в них Толстоєвський, і далі буде стояти книжка там наприклад, Амеліної, перекладена, але поряд буде стояти Навальний, знаєш.І от вони постійно в пошуках цих хороших рускіх. Їм здається, що вони дивляться наперед у примирення і типу: "А чого вони не хочуть примиритись? Тому що є ж от ето от все, так?" Нікуди не поділася ця кількість російських перекладачів величезна і оця маленька кількість українських перекладачів. Попит, я не знаю зараз, кого з сучасних вони перекладають. Я просто не слідкую, бо немає часу, але вся оця класика, все, що вони далі кажуть. Це як битися з вітряками трохи, так, наприклад, казати, що російський авангард. Вони Малевича нашого беруть і зараховують там до російського авангарду, чи Кандинського. Оцю всю Вітебську школу, де там євреї, які в Білорусі взагалі були. Але це все російський авангард.Тому що вони не знають, що Малевич, він сам казав про те, що я є українець. Вони можуть з цим розбиратись, наприклад, де створена там певна картина чи там якісь його віхи, але це якби існують вже такі терміни: "російський авангард". Коли продвинутий куратор, він буде писати, що це Україна, але буде частіше писатися Російська імперія. Я їм це пояснюю - вони теж такі, вони колони, вони не були ніколи колонією, так? У мене в чоловіка у родині там у дядька ми були в гостях, я фоткалася навіть там в одязі українського бренду, і в них така колекція Оld Моnеy - все дуже класно. Дівчата шиють, я прям обожнюю підтримувати жіночі бізнеси, я вся така Маdе іn Ukrаіnе кажу. І я фоткаюся, а там такий чувак у цьому ХVІІ століття на портреті в перуці і з астролябією. Куди ж він міг плавати? Невже ж за рабами, так?Я до чого? Це як колонам пожаліти тих, хто був у колонії. Тільки тепер, дуже недавно ми з чоловіком дивились в кіно, він ридав просто, бо їм у школі про це не розказували. Дві серії документалки дуже крутої, відновлені відео, пофарбовані про французькі колонії, як там насправді жилося. Про те, що Де Голль насправді бився силами колонії, бо французи ж здалися Гітлеру - "у нас лапки, тільки не бомбіть Париж". Тобто вони співпрацювали і був Рух опору. Але і потім оці всі люди, які підтримували Де Голля, їх обманули, і їх не забрали у Францію, там частина взагалі були стрілки, їх просто розстріляли, щоб їм не платити. І от ці люди, нащадки їхні, вони нас розуміють.У мене була касирка, каже: "Я нащадок оцієї етнічної групи, яку підвів Де Голль у свій час, яку підвели французи". І вона була дуже класна. Каже: "Приходила тут одна, ця, оця". Я кажу - "росіянка?" "Так, так, каже, я її не обслужила". Або зустрічає мене, на весь магазин кричить: "Ну що, він вже здох там чи ні? Я чекаю, щоб він здох". Ми розуміємо з нею, про кого йдеться. І вона каже: "Я тебе розумію". Оце дуже цікаво, що оце от у нас працює. Але це чомусь, наприклад, не працює на порозуміння з африканцями. Дуже цікаво, як воно. Я про цей фільм, що чоловік мій плакав, бо у школі їм цього не показували. Тобто їм частково насадили провину.Тому що дуже полегшені умови. Наприклад, вихідцям з Північної Африки, щоб приїхати там і отримати натуралізацію, думаю, значно легше, ніж нам, Ніж українцям з усіма нашими освітами, з доходом легальним і з усім. Але все одно для них це приховують і це так само якесь є певно підсвідоме розуміння між одними колонами й іншими. Росія - це колоніст, так, наприклад, Франція - це колоніст. А Сполучені Штати, які повідбирали землю у корінних американців - це також колони, Іспанія та сама. Але ось ця француженка, яка є нащадкою тих, хто був колонізований, вона каже: "Я не обслужила росіянку". А ти згадувала про українців, які йдуть на Євгенія Онєгіна у Франції. І що нам з ними робити? Чому цим у цих людей нічого не вмикається? Я не знаю чому. Я коли зробила зауваження їй, вона: "А що, я така проукраїнська, я всюди щось там за Україну". Але камон, ну ти транслюєш, як ти сидиш у красивій шубі з моноклем на Євгенії Онєгіні. Хоч не кажи вже тоді, де ти сидиш, якщо ти його так любиш. Хай це буде твій guіlty рlеаsurе, я не знаю. Агресивно ми це не витримаємо, тому що коли ти агресивно щось насаджуєш, це викликає злобу і бажання протистояти. Сьогодні я сідаю в поїзд, так цікаво і чую, що іде ця жінка, яка поряд зі мною, каже своєму чоловіку: "Да вот моё седьмое место". Думаю, от скотина, зараз щось мені скажеш російською, я тобі скажу: "Я перепрошую, я вас не розумію". Я втомлена, зла, типу, в мене ж вчора концерт був, я в 04:30 прокинулася. Вона так раз, коли щось мені принесли мені їсти, і вона мені "Смачного". Вона ідентифікувала хто я, і почала зі мною говорити дуже гарною українською. Вона сама там з Одеси, волонтерка, але от з чоловіком вдома вони говорять російською. От вона мені розказала, що десь у Франківську десь там був виступ її колег, щось техніки між собою говорили російською і їх за це франківчани зачморили, підсунули якийсь несправний рояль і все. І люди поїхали дуже озлоблені додому.Це їх не змусить говорити українською, на жаль. Я дуже розумію обурення, мене страшенно вкурвлює, коли українці говорять російською. Я не з такої сім'ї, я з багатої, так? Я з тієї сім'ї, де сильна антирадянська історія, так? Я говорила на двох мовах до десь, може, 11-12 років. Чому? Тому що дід і бабця в Черкасах. І там ця сама шизофренічна ситуація, що дома всі говорять українською, виходять на вулицю і починають штокати. Бо тому що ми ж городськіє, а щоб ніхто не подумав, бо ще якийсь Юрік з Сахаліна може приїхати. Написала я про Юріка пост, що надіюсь, що він уже з Сахаліна приїхав в Україну в чорному пакеті, точніше, вернувся. Fасеbооk удалив. Чому? Інтересно. І оце гівно, воно починає сміятися з твоєї української мови. А ти підліток, а ти дитина. І тобі хочеться конформуватись, тобі хочеться бути як всі. І ти говориш російською. Але потім мене тато викликав на серйозну розмову, сказав, що хай вони переходять, не прогинайся. Я дуже вільнолюбна людина. І для мене прогнутись - я сама собі стаю противна. Тут така ще хитрість має бути, не йти на відвертий конфлікт, але просто бути собою. Лишатися, розуміти, чого ти говориш українською. Наприклад, я знаю весь свій бекграунд.Я розумію, що таке голодомор. Я розумію, що таке репресії. Я розумію, що таке заборона української мови. Я розумію, якої сили вартувало нашим предкам того, щоб ми з вами просто сиділи зараз говорили тут. І тут в тебе є вибір: або ти граєш в дудку і визнаєш, що ти раб, що ти настільки тупий, що ти не можеш в Україні вивчити українську мову і нею говорити. Якась у тебе є психологічна перепона. Окей, ти розумний, ти говориш українською, але вдома ти переходиш на російську. Чому? Тобто в тобі живе якась оця частина малороса,  за що ти її так оберігаєш? Та що це за травма? А тут якби треба вже сходити до психотерапевта, напевно із цим розібратися. Але, дорогі україномовні слухачі та читачі, не чморіть, будь ласка, тих, хто говорить російською мовою. Їх можна лагідно тролити, але якщо ви йдете на відвертий булінг, це викличе в них тільки більшу впевненість у тому, що вони повинні говорити російською, а тому це з них зробить ще більших ждунів, ніж вони можуть бути зараз.Твій перехід такий впевнений не тільки вдома, але й поза хатою. Українська - не тільки домашня мова, це було в 90-ті, а зараз - повномасштабне вторгнення. І що з нинішніми підлітками, які продовжують слухати російську музику, дивитися якісь російські фільми, жахливі, вони жахливі просто? Так, це теж протест підлітковий. Мене недавно вчителька української мови одного з київських ліцеїв попросила записати звернення до україномовних дітей. І це дуже добре, що до україномовних, тому що говорити підліткам, які назло оцим нам всім нудним, типу старим, ровесникам їхніх батьків, будуть говорити російською? Я не зовсім знаю. Я зі своїми, в мене теж підлітки, я намагаюсь увійти в якесь розуміння, але в мене діти ненавидять все, що російське. Не дай Бог, я скажу "да", чи скажу "спасибо". Інколи "мама?" "що таке, що таке?" "мама - спасибо, спасибо". У них іде оцей правильний протест. Якогось суржика немає. Навіть цікаво, що зараз слухають якийсь ТіkТоk, але це все одно україномовний буде ТіkТоk. Мої діти не розуміють російської, тому що я ще в садку налякала всіх вихователів на Печерську, де вони були. Я просто їм сказала: "Ви знаєте, мої діти розмовляють українською, англійською. Якщо ви звертаєтесь, якщо не можете з ними українською, будь ласка, говоріть з ними англійською". І до них вибірково говорили українською. Не знаю, чи це зіграла роль, що я публічна людина. Але я думаю, що кожна мама може таке вимагати. Зараз інша біда, дійсно, що вчителі і вони вже дуже класні. Вони будуть давати суперпрограми. Я читала пост чийсь на Фейсбуку, якийсь Київський ліцей, такі захмарні ціни, типу 400 000 грн за рік.Ти таке у Франції платиш, коли там вже у супер крутий університет дитина вступає. Вчителі класні, а на перервах між собою діти всі російською говорять. І син цієї жінки, яка писала, був єдиний україномовний і вона прям у розпачі. "Що мені робити? Він рано чи пізно, підліток, він буде конформістом, він буде говорити російською. І їй, не знаю, ніхто їй не міг дати нормальну пораду" Тому що винні не вчителі і, ну, от як зробити так. Значить ці діти вдома говорять російською, вони приносять мову. Що робити тим дітям, чиї батьки, як твій тато, не викличуть дітей на розмову і скажуть: "Ти знаєш, це погано. Розмовляй українською"Протестувати проти цього, зрозуміти, що російська - це мова рабства. Піти проти батьків - це абсолютно нормальна тема в цьому віці. Я не здивуюсь, якщо навпаки буде, що в них вдома українська, а вони батькам на зло говорять російською. От це може бути. Тому що, знаєш, коли там біжать: "Куди дивляться батьки?. Можуть бути дуже нормальні батьки. Дитина просто може вибрати бути отаким одороблом, розумієш, яке пішло і слухає гімн Радянського Союзу. Тому отак от є. Це підлітковий протест, це підлітковий бунт. З ним треба працювати осмисллено, знову ж таки, прямою агресією чи прямою якоюсь забороною. Ти ж його не прив'яжеш вдома, не вживиш йому чіп, щоб він там Хвильового цитував безкінечно.Вони будуть схильні до масової культури, в кращому випадку вони будуть якимись там готами і слухати Rаmmstеіn, як там мої діти і кажуть: "Мама, ти знаєш цю музику?" Я така: "Цю музику, я маленька ще була, як була ця музика". Тобто є оцей протест - емо, готи, оця субкультура, а очевидно в Україні часу війни щось, що типу під табу - оця російська музика, стріми, оці репери, оці гімняні фільми, про які ти кажеш. Це для них вираження протесту. Знову ж таки, я не дитячий психолог, я взагалі дуже далека від того, щоб бути мамкою, яка роздає поради. З дітьми треба говорити, зрозуміти, чому вони саме це роблять. Це вплив оточення. Це буде не вплив школи, це буде, швидше за все, не вплив батьків навіть. Це буде вплив оточення. Чогось вони вибрали конфліктувати, чогось це певним чином їхній протест проти того, що відбувається. Ясно, що вони ніхто з них не хоче на війну. Тому що, є ті, хто хочуть на війну і ми бачимо 16-річних імена під прапорцями на Майдані Незалежності. Є і такі діти, є діти, які волонтерять, які збирають якимись штуками на армію, є прекрасні діти, так, які просто оця надія, оцей цвіт, який робить по-справжньому. А є ті, хто наступають на ці граблі, їм треба просто пояснювати: "Ось, дивись, ракета вбила твого однолітка, коли ти слухаєш російську музику, ти сплачуєш російському виконавцю. Російський виконавець сплачує податок і за ці податки Росія може купити ще одну ракету, яка прилетить і вже вб'є твого друга. Розумієш?" От отак на пальцях їм пояснювати.А взагалі про те пояснити, що якщо ти такий крутий і протестний, то протестуй проти рабства, протестуй проти совка, проти того, що ти не хочеш бути другорядним, упослідженим малоросом. Протестуй проти цього, просто будь нормальним собою, говори англійською, якщо так хочеш протестувати. Це ж напряжніше, ніж оце белькати по-російськи. До речі, про волонтерство. В тебе є таке волонтерство, яке називається інформаційним волонтерством. Я часто волонтерю для якихось польських медіа, але я волонтерю звідси і є набір блогера, так, який в мене виконує роль оператора, штатива і так далі. Я вмикаю телефон і пояснюю, що в нас тут відбувається, пояснюю Україну для поляків. А ти пояснюєш Україну для французів. Бувало так, що ти приходиш на етер, а там вже стільки набігло хороших русскіх і вони розповідають французам про Україну?  Вони весь час хочуть дуже розказувати про Україну. Вони такі главні експерти з усіх експертів, що вони знають все про Україну. Ні, є нормальні люди, це ті, які не приходять на ефіри, щоби дати українцям прозвучати.  Але так що що робити нам? От я говорила з Юрієм Андруховичем. Він каже, що не треба відмовлятися виступати, тому що з росіянами виходить так, що ми тоді не звучимо. Я дуже розумію цю позицію, але як членкиня ПЕН-клубу, я підписала оце наше рішення не брати участі в дискусіях, де є росіяни. Інша справа, що ти не завжди знаєш про це. Тебе запрошують на ефір і раз - і там вже сидять росіяни. Тебе просто не попередили про це.Тоді у мене вмикається мій внутрішній пітбуль і їм стає так страшно, що вони починають обсирати Рашу у вісім разів більше, ніж я. Були якісь такі, що оце як клинили "Навальний, Навальний, Навальний", які намагаються щось з тобою поговорити, ще й по-російськи з тобою поговорити. Я ввічливо відповідаю щось французькою їм і йду.У мене є одна знайома, яка арт-кураторка, вона вже 20 років має французьке громадянство. і ми співпрацювали ще з нею. Вона етнічна росіянка. Коли почалась війна, я от просто спитала, кажу: "Ти знаєш краще свій народ. Що робити, щоб типу якось покращилось?" Вона каже: "Нічого, атомну бомбу скинути, - каже. - Все, більше, каже, їм нічого не допоможе". І навіть це мене не спонукало ходити на якісь її події. Як відрубало. Після вторгнення я не можу себе змусити піти, чути російську мову десь там. Потім якось мій чоловік запросив її чоловіка там до нас на річницю весілля. Він прийшов з нею, вона прийшла з величезним оберемком соняшників. Я не знала, що вона буде.. Я її викликала, кажу: "Тільки французькою тут говорити". Кажу: "Прийдуть мої подружки, щоб ти навіть не палилася взагалі". І вона дотрималась цього, тобто вона не переходила на російську, вона дійсно говорила з моїми подружками французькою.  Вона окей ідейно, але все одно, я не можу. Вона мене весь час запрошує на свої події, я не ходжу туди, тобто я не можу. Що таке мені сталося, що просто від відвело від всіх.Мені тільки в кошмарних снах зараз сниться, що я ходжу по Москві, по Арбату і говорю російською мовою. В мене реально такі кошмари. Оце видно страх окупації, страх того, що нас підімнуть.Я аж зараз говорю, в мене мурашки по шкірі. Просто стільки наших предків поплатилося свободою, життям, здоров'ям за те, щоб ми жили отак, як ми зараз живемо оці 30 років незалежності, це ж золотий час. Такого, в принципі, не було ніколи. Ми такі щасливі з усіма нашими революціями, з усім. Що ми тримаємося, що ми відвойовуємо. Просто українці - ми круті, що можу сказати. І це дуже треба втримати в собі. Тому що скотитися в стан раба, якому не треба вирішувати, який по-русски будет говорить, ото головку опустить. Куди піду, там мене стібнуть, оце я бідний і нещасний, це легше легкого. Значно важче піднімати голову, стояти до останнього, розуміти, що це твоя битва за виживання, за всяке, за екзистенційне, за культурне, за фактичне. Це дуже важливо.Те що зараз відбувається на фронті, те, що люди донатять, те, що інші люди, яких, слава Богу, перестали називати культурним фронтом, роблять культурні події, з яких ідуть аукціони, з яких ідуть донати. Коли військові бачать, що їх підтримує суспільство, що їм донатять, що їм щось закидають, це їм реально рятує менталку. Якщо ви кинете там по 100 грн, не вип'єте зайву каву, десь посміхнеться військовий, тому що це більше ніж гроші? Це про те, щоб ми включені, що ми цивільні люди, що ми з ними, що це все потрібно? Французи як зараз сприймають війну в Україні, на якому вони етапі? Бо на початку був страх, що атомна бомба навпаки впаде десь на Європу, а не на Росію, як твоя ця знайома росіянка етнічна говорила. Чи є готовність того, що, якщо раптом що, я дивилася там статистику, що молоді люди у Франції, це було опитування минулого року. Казали, що готові брати зброю до рук. Які настрої зараз між французами?Я думаю, що десь такі ж і є. Зараз Трамп нам підсобив в цьому сенсі. Вони і так ненавиділи американців і їх зневажали за їх безкультур'я. Але грошки брали все одно з туристів і продовжують це робити. Так само, як ми були на Сідрері, виробництво сидра, кальвадоса і кажемо, що ми з України. І молодий чувак, може йому 30 з чимось, такий каже: "Так-так, ми експортуємо на Україну і на Росію. Дивіться, ці в нас коробочки в Владивосток". Ми такі: "Господи". Взагалі лице лупиться, оцей іспанський сором. Я привела людей показати сільське виробництво, українок привела. І ми такі: "Чувак, не треба тобі було це говорити", а він далі продовжує, що я припиню експортувати на Росію, якщо ви будете такі ж замовлення робити. Звичайно є, категорія людей, яким гроші не пахнуть, їм тіпа норм. Експортує він в Владивосток, що він тут такого поганого робить. Хай там люди бухають. Да хай збухаються вже там просто, хай їх менше буде. Загалом, оцей страх атомної бомби - він не зник, він є.Якось люди живуть усвідомлено з ним, але він уже так довго вимахує своїм цим ядерним прутнем, і нічого. Як щось би мало статися, він би вже це зробив, знаєш. А так от це все якісь казочки, червоні лінії. Я вже на ефірах кажу: "Дивіться, скільки разів ми вже перейшли ці червоні лінії. І що?! Кажу: "Так, ну, він же ж класичний bully. А так можна, а так можна? І якщо ти не будеш протистояти цьому, то він буде далі тебе пожирати по шматочку, поки не зіжре тебе всього. Мені здається, що от вся ця історія з Трампом, вона трохи всіх так збадьорила. Макрон абсолютно не популістський політик, на відміну від лівих, від правих. Це так круто те, що Марін Ле Пен більше не допустять до виборів. Це ж та, яка фінансувалась Путіним, оцей генерал Путіна в спідниці був фактично. І Макрон якось дуже наперекір всьому веде таку тверду політику. Він прям молодець, він дуже, він як з нами - те, що в нас в суспільстві, так, от наших нормальних людей дискурс. І зараз він європоцентричний, класний. І моя бульбашка вся така європоцентрична і класна.В нас один там якийсь тільки кузен, з якого всі тепер стидаються, пішов депутатом від правих сил і з нього всі ржуть. І я через то не поїхала вперше на Різдво до них, тому що я не буду сидіти за одним столом з людиною, яка є депутатом від крайніх правих сил у Франції. Але Макрон молодець. Він зараз настільки на висоті, дійсно справжній дуже крутий лідер і перший, який не забоявся Трампа. Ще ж була така тема  - коли тільки Трамп на перший свій термін прийшов, він же ж типу людей булить тим, що коли приходить, він тобі тисне руку. І всі там: "Ага". А Макрон такий його міцніше схопив і тримав його довше.  Він такий маленький, такий дуже tyрісаl француз, дуже харизматичний. Я ж його бачила наживо. Це давно колись там ще, будучи культурною дипломаткою, книжку Сенцова передавала. Обманувши його охорону, бо мене пускали. Вайб від нього дуже хороший - сильної людини. І я дуже сподіваюся, що це запалює також і інших лідерів. На нашій стороні є ті, хто знають, що це таке - Молдова, Фінляндія, балтійці, поляки ті самі.Всіх, в кого була взаємодія з москалями, вони уже не дадуть себео бманути. Так, Чехія, наскільки молодці. Виступала з нам перед нами словацька група і вони вибачалися за позицію свого Фіцо. Вони каже: "Ми не всі такі словаки". Я кажу: "Та я вірю, вірю. В нас теж був Янукович. Ми не всі за нього голосували. І fееl yоur раіn". Тому просто тут треба ще іншим країнам це доводити. Тій самій Німеччині. Їх виховали в тому, що вони мають провину перед там всім світом за світові війни. І тут росіяни. Дуже ж часто Радянський Союз так і називають Росія. Їм теж треба розжовувати, скільки мільйонів українців полягло в Другій світовій. Це не були лише росіяни, це були балтійці і білоруси, молдавани, грузини, тобто це всі люди, які гинули там. А в цих видно далі, що от вони щось винні Росії. Да ні, не винні Чи Росію коли-небудь покарають за те, що вона робить? Більше того, вона ж і в час Другої світової війни багато зла наробила.  Як очільниця Совєтського Союзу.Як очільниця - голодомор і репресії, і скільки всього є, і вся ця відповідальність не була прийнята. Зато вони позабирали всі будівлі посольств по всьому світу. Це ж ми "правоприємники", давайте нам все багатство. Я дуже в це вірю - що росію покарають, бачиш, навіть Трамп зараз сказав, що він не буде протистояти. Боже, це ж такий абсурд був протистояти розслідуванню воєнних злочинів Росії в час повномасштабного вторгнення. Там видно йому все-таки напхали, що це ж зовсім повний повний абзац. Америчка, яка завжди була - frееdоm, dеmосrасy тут. Та ні, не будемо. Та хай повбивають там отих дітей, подепортовують. Та що ми це будемо? Не було. Ні, Путін нічого такого не робив. В Трампа ж почали дуже сильно рейтинги повзти вниз. І ось, думаю, що заспівали під іншу дудку. Не тому, що Трамп виправився, а тому, що все-таки люди, навіть які б вони реднеки не були, можуть трошечки відрізнити добро і зло. І от хочеться сказати, якщо у вас депресивний стан, чи вам не хочеться жити, чи вам здається, що все даремно, скажіть собі: "Я хочу дожити до моменту, коли путло буде в Гаазі". Я просто заради цього моменту готова жити, дивитися, от як ця морда буде там сидіти, якщо він, звичайно, не прийме отруту, як Гітлер десь в бункері. На це ми теж згодні, але це краще вже тоді пошвидше, щоб ми могли якось відсвяткувати. Якщо ні, то я дуже в це вірю. Я вірю в правосуддя. Це також часто питають французи: "Що хочуть українці?" Думають там помсти, вбити. Я всім кажу: "Ні, ми хочемо правосуддя". Ми хочемо просто, щоби вони заплатили репарації і щоб вони несли відповідальність за кожну заподіяну смерть, за кожну екологічну біду ту, яку вони зробили, за кожен дім зруйнований, за кожну долю понівечену.Тому що це страшне - те, що вони роблять і роблять це під якимись своїми  галюциногенними ідеями, за це треба платити. І я вірю, що вони за це заплатять. Ми говорили про культуру, про культурну дипломатію. Чи настане такий час, що французи будуть казати: "Ах, це ж українське, український там композитор чи український художник, чи український письменник". Я вірю, що настане. Війна - це дуже добре таким каталізатором виступила - те, що українців для себе відкривали. Лесю Українку ми зрештою чули у виконанні Катрін Деньов. Вона читала також Люби Якимчук "Абрикоси Донбасу", сучасної поетки. Чим більше було б таких інфлюенсерів дуже вагомих, як Катрін Деньов, тим краще це буде. Це швидше одиниці зараз. А що там з Депардьє? Хай, блін, кане в лету цей урод просто. З Депардьє це, якщо хтось не в курсі, його ж зараз там за зґвалтування його судять, за домагання.В нього ще якісь педофілічні там були замашки. Дуже класно, що нарешті жінки можуть про це говорити, бо раніше, "це нормально, ну він же зірка, він має право робити все те, що захочеш, з якоюсь там жінкою, яка освітлюванням займається". І він же ж там супер друг Путіна. Воно завжди все йде якось в комплексі. Це про цінності. І я дуже рада. Він мені ніколи не подобався. Він геніальний актор, але коли ти хоч трохи знаєш, хто він і що він, ти вже не можеш дивитись на це. Я не знаю, є люди, які розділяють ці дві речі. Я не можу, наприклад, розділяти. Багато французів теж не можуть розділяти. Там чимало голів у них покотилося. І чимало мужиків заступається за таких людей, наприклад як з Беґбедером.В нас недавно теж був скандал з Винничуком, і те, що відбувалось в ПЕН-клубі. Там дуже цікаво, що розділилися, що жінки були дуже проти в основному, а чоловіки захищали, причому несподівані чоловіки, не бачили вони там сексизму і чогось такого. Це цікаво, наскільки ця річ дійсно зумовлена статевим поділом, а не якимись людськими цінностями загалом. Я думаю, що це тема для окремої розмови і ми ще колись цю розмову здійснимо, поговоримо про твій фемінізм. У мене фемінізм здорової людини. Я за те, щоб люди робили, що їм хочеться. Як от людина почуває себе щасливою на підборах - хай ходить на підборах, хоче ходити в рейтузах, з неголеними ногами їй комфортно. Відстаньте від неї ви всі, вона не зобов'язана вам подобатись. Чи так само не зобов'язана там носити ліфчик, щоб не виколювати очі. Хочеться людині таке зробити. Те саме з чоловіками - вони мають право жити, як їм хочеться. Трохи деколи tоо muсh - "Ой, він на мене не так подивився". Ну ти гарна, на тебе подивилися. Це нормально, знову ж таки. Він же тебе не образив, він тебе не помацав там, де ти не хотіла. Тобто деколи є перекоси. Я за те, щоб якось було так природньо, гармонійно, нормально. Флірт між людьми це нормально, симпатія - це нормально. Приниження і сексистські штуки - це не нормально. 

Про це він сказав в етері телемарафону."Сьогодні найактивнішими учасниками цього процесу в Європі є Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Фінляндія, Норвегія, Польща. Можливо, когось не згадав, але у президента абсолютно інтенсивна і просто масова діяльність сьогодні на міжнародному треку, і вона не буде спадати, буде тільки наростати", - зазначив Брусило.Заступник керівника ОП наголосив: червень і липень будуть багатими на події на дипломатичному напрямку за участі Володимира Зеленського."Одним словом, немає вільної хвилини в пошуках можливого вирішення, врегулювання цієї ситуації. Здійснюється дійсно масштабна дипломатична робота, міжнародна робота глави держави", - запевнив дипломат.19 травня президент США Дональд Трамп провів телефонну розмову з російським диктатором Володимиром Путіним. Трамп заявив, що Росія та Україна негайно розпочнуть переговори щодо припинення вогню та завершення війни. Також президент США поговорив із Зеленським.

Про це повідомляє Суспільне.Сьогодні, 15 травня, о 22:00 відбудеться другий півфінал пісенного конкурсу "Євробачення". До нього потрапили представники 16 країн-учасниць, з яких 10 пройдуть до фіналу. Серед учасників другого півфіналу — одні з фаворитів конкурсу - Австрія. Наразі співак JJ з піснею Wаstеd Lоvе, що представляє Австрію, за прогнозами букмекерів, перебуває на другій сходинці.Фото: Еurоvіsіоn.tvТрансляція другого півфіналу розпочнеться сьогодні о 22:00 за київським часом на телеканалі Суспільне Культура. За годину до показу кожного із шоу, о 21:00, на телеканалі "Суспільне Культура" розпочнеться трансляція проєкту "Передшоу. Пісенний конкурс Євробачення-2025".Також трансляцію можна буде послухати на хвилях Радіо Промінь.Хто може голосувати у другому півфіналіУ другому півфіналі голосувати можуть ті країни, які беруть у ньому участь. Українці, які перебувають у країні, яка не бере участь у Євробаченні-2025, можуть голосувати у категорії "Решта світу". Також голосують три країни з "Великої п’ятірки" — Франція, Німеччина та Велика Британія.Глядачі з усього світу, окрім тих, хто перебуває в країнах-учасницях, тепер можуть віддати голосу за свої улюблені пісні протягом 24 годин перед кожним півфіналом і великим фіналом. Голосування відкриється після завершення всіх виступів.Для забезпечення інклюзивності трансляція супроводжуватиметься перекладом жестовою мовою. Виконувати пісні жестовою мовою будуть: Лада Соколюк, Анфіса Худашова та Олександр Рудик. Перекладатиме діалоги жестовою мовою під час усіх ефірів конкурсу Тетяна Журкова.Що відомо про Євробачення-2025Гранд-фінал 69-го пісенного конкурсу "Євробачення-2025" відбудеться 17 травня в місті Базель, а півфінали проведуть 13 і 15 травня. У липні 2024 року правохристиянська націонал-консервативна політична партія Швейцарії "Федерально-демократичний союз" (UDF) виступила проти фінансування пісенного конкурсу "Євробачення-2025". Питання про це політики запропонували винести на референдум. Наприкінці листопада Базель проголосував за фінансування Євробачення-2025. Виборці підтримали рішення про державне фінансування Євробачення на суму майже $40 млн.У Базелі оголосили, що гаслом пісенного конкурсу залишається "Об'єднані музикою", а також показали, який вигляд матиме головна сцена Євробачення-2025.Гурт Zіfеrblаt з композицією Віrd оf Рrаy, який цього року представляє Україну на пісенному конкурсі Євробачення, пройшов у фінал.

Загальні витрати на повне відновлення нового безпечного конфайнменту можуть перевищити 100 млн євро. На сьогодні на рахунку Чорнобильського фонду знаходиться понад 19 млн євро

Ситуація на фронтіПочнемо з фронту, де основною метою зусиль ворога і далі залишається прагнення до повної окупації Донецької області. Але для цього ворогу треба пройти вкрай виснажливі рубежі. Це Покровськ, Мирноград, Торецьк, Часів Яр, аби потім наблизитись до Костянтинівки, яка входить якраз до важливої агломерації: Дружківка, Костянтинівка, Слов'янськ, Краматорськ. І наближення до Костянтинівки - це один з пріоритетів ворога, думаю, на цю весняно-літню наступальну операцію. Зараз тривають активні бойові дії, де ворог намагається розширити контроль і присутність на трасі від Мирнограда до Костянтинівки із заходу, якщо ми подивимося на мапу цієї ділянки. А ще одним напрямком дій є тривалі, вже понад рік, спроби ворога взяти під контроль Часів Яр. Це найвища точка на сотні кілометрів навколо, і це до Костянтинівки 7 км, до Краматорська - 25 км.Часів Яр повністю зруйнований, але низка районів цього міста і далі тримаються Силами оборони. І фактично вчора було відео від ОТУ "Луганськ".На якому була оприлюднена візуальна атака противника на Часів Яр, це наступають російські десантники на бронетехніці. Зазвичай вони використовують піхотні штурми, але накопичують техніку, час від часу використовують саме такі штурми на бронетехніці. І тут 24-та бригада виявила просування ворога, і за рахунок артилерії, дронів знищила всі сили та засоби противника, які намагалася просуватися до Часового Яру і в зоні Часового Яру на бойових машинах десанту.Допомогу 24-й бригаді, до речі, надавали і артпідрозділи інших бригад, зокрема це 5-та штурмова бригада, яка, до речі, за підсумками минулого місяця за ефективністю використання артилерії, втрат ворога вийшла на перше місце серед усіх бригад ОТУ "Луганськ".І зараз знаємо, що бойові дії там тривають. І військові в приватному спілкуванні кажуть, що суттєво зросла кількість ворожих дронів на цій ділянці, особливо вночі. Їх навіть стало більше вночі, ніж вдень, і зараз ці дрони ворога суттєво впливають на нашу логістику, і з цим треба щось робити. Так само, як і наші дрони зараз впливають на противника, також ворог активно зараз використовує КАБи, і тому цілком логічне рішення, що з багатьох громад, зокрема навколо Дружківки, у восьми населених пунктах оголошено примусову евакуацію родин з дітьми. Думаю, що з дітьми це якраз вкрай важливо, аби мінімізувати ризики для наших цивільних громадян. Українські фортифікаціїАле в будь-якому разі розуміємо, що наша оборона залежить насамперед від кількості та якості сил та засобів, ефективності управління. А також від наявності інженерних та фортифікаційних споруд. Фортифікації мають унеможливити просування ворога, а також мінімізувати втрати нашого особового складу. І от закордонні аналітики відзначають, що лінії фортифікаційних споруд в Україні стає все більше на різних напрямках. Це і навколо Покровська, і в напрямку Дніпра, і Запоріжжя. Цю реальність можна бачити з космосу, як стверджують аналітики.А от командування Сил підтримки показало відео, як з місцевими адміністраціями відбувається процес побудови таких укріплень на Покровському напрямку. На відео демонструють, як будуються такі суцільні лінії з поєднанням танкових ровів, зубів дракону і дротових загороджень. Це, власне, треті лінії оборони, бо першій і другій будуються силами самих бригад, військових підрозділів з опертям на потужності інженерних полків і бригад Збройних сил України. Активне створення ліній фортифікації - це, власне, позитивний тренд, але зворотня сторона цієї медалі полягає в тому, що динаміка війни вимагає і впливає на нові вимоги до фортифікацій, бо війна суттєво змінилася. Якщо в 22-му і 23-му роках звичні взводні опорні пункти могли захищати від артилерії, яка застосовувалась тоді досить масово і була основною силою для протискання і руйнування оборони, то зараз ця тактика вже не працює.Війна 25-го року - це, власне, війна дронів з обох сторін. І зараз з обох сторін створюють такі кілзони або зони заборони доступу на відстань 5, 10, 15 км, в залежності від типу безпілотників, які використовуються. І в цих зонах фактично неможливо забезпечувати ні логістику, ні перекидання військ, ні ротацію тих підрозділів, які отримують першу лінію оборони.Так от коли ми говоримо про саму лінію оборони, яку утримує піхота, то там, власне, суттєво змінилися вимоги до фортифікацій. І ми вже не бачимо таких великих взводних чи ротних опорних пунктів. Зараз ситуація є абсолютно іншою. Зараз пріоритетом є те, що Збройні сили зайняті, власне, влаштуванням невеликих, прихованих позицій у лісових смугах, де воїни викопують невеличкі окопи, нори, проте їх багато, вони розпорошені і краще замасковані. Тому що зараз головне - це не пережити удар артилерії, а найбільш головна вимога - це залишитися непомітним для противника.Тому якраз це впливає на те, що зараз фортифікації по передньому краю оборони є суттєво відмінними від того, що зараз будують на третій лінії. І чому я про це кажу, що насправді зараз облаштування оцих фортифікацій має враховувати зміни на лінії фронту, аби фортифікації третьої лінії дійсно відповідали тій діалектиці тим змінам, які відбуваються насамперед на першій лінії, щоб забезпечити інші підходи до захисту наших воїнів і захисту нашої техніки.Зустріч України та Росії у ТуреччиніА далі ми будемо говорити про інші виміри, пов'язані з бойовими діями, власне, про геополітичні виміри, які стосуються зустрічі в Стамбулі, оцінки того, як поводять себе наші європейські партнери. Як буде поводити себе Росія на цих перемовинах, чи взагалі вона пов'язує свою стратегію з цими перемовинами. Все це обговорили зі співзасновником Консорціуму оборони інформації, керівником організації Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk Михайлом Самусем.Звісно, зараз всі наші глядачі, експерти, громадяни намагаються оцінити, що можна очікувати від цієї зустрічі у Стамбулі. Чи вважаємо ми, що Путін, чи його кліка готова піти на припинення вогню, чи навпаки висуне старі вимоги, які стосуються обмеження потужності української армії, ці дивні вимоги, пов'язані з денацифікацією і таке інше. "Дійсно, для Росії базовий сценарій, як це вони завжди практикували, це якраз використання переговорів для затягування процесу, при цьому не припиняючи вогонь. Так вони робили в 14-му році, в 15-му на фоні обговорення і підписання першого-другого Мінську. Так вони робили протягом всього періоду з 14-го по 22-й рік. І, власне, так вони робили і під час тих самих Стамбульських переговорів чи переговорів у Гомелі, які тривали в першій фазі війни. Тобто стратегія така: починаємо переговори, вони можуть тривати вічно, тому що Росія, як правило, ставить абсолютно неприйнятні умови. Тобто це для того, щоб використовувати якраз військову силу для примушення ворога чи жертви агресії до капітуляції. Чим вони і займаються, власне, з 14-го року різними методами. З 14-го по 22-й більше гібридними, з 22-го вже широкомасштабна агресія, яку ми зараз відчуваємо", - сказав він.Михайло Самусь зауважив, що на даний момент немає жодних ознак, що Росія може змінити свою стратегію."Мотивація у Путіна така, наскільки можна зрозуміти, що у нього є ресурси, у нього є ще солдати, у нього ще є гроші, тому що ми знаємо, що санкції, хоча і дещо працюють, але високі ціни на нафту дозволяли Путіну і 24-й рік пройти ефективно, і в 25-му році накопичити достатні ресурси для проведення ще літньої кампанії. Тому базовий сценарій, як я вважаю, це все ж таки Путін буде намагатися провести літню кампанію, досягти тих успіхів на фронті, на якій він розраховував ще у 24-му році. Ми пам'ятаємо, це фактично повна окупація Донбасу, можливо, й інших територій, які Путін включив у конституцію Росії. Це йому необхідно для стійкої сильної позиції на переговорах. Побачимо, насправді є начебто сильна позиція Європи. Європейські лідери приїжджали до Києва, вони це недаремно робили, вони не просто так подолали довгий шлях, вони зараз радикалізували свою позицію. Вони заявляють про те, що зараз схвалили 17-й пакет санкцій і розпочали обговорення навіть жорстких вже драконівських санкцій так званих, які включають в тому числі 500% ембарго на російську нафту", - зазначив він.І вторинні санкції, які так само складають 500% на ті країни, які торгують нафтою з Росією, тобто це удар по Індії, Китаю, які є основними клієнтами росіян у торгівлі нафтою."Але тут важлива присутність Сполучених Штатів. Тобто Європа сама, звісно, не зможе створити блокаду Росії. Тут потрібні Сполучені Штати, а от якраз позиція Сполучених Штатів поки що не зрозуміла. Якщо Європа говорила чітко і приєднувалася до всіх заяв президента Зеленського і української позиції стосовно введення санкцій негайно, якщо Путін не погоджується саме на припинення вогню. Не на початок оцих незрозумілих переговорів, які можуть тривати вічно, а саме припинення вогню. А потім вже будь-які консультації про печенігів або про інші історичні аспекти, це вже як Путін захоче, нехай пропонує тему, можна поговорити. Але при цьому припинення вогню", - сказав військовий експерт. Він наголосив, що окрім припинення вогню також мають підійматися гуманітарні питання: обмін полоненими, встановлення демілітаризованої зони, ведення моніторингових місій, покарання за порушення цього режиму."Тобто це величезна робота, але вона, звісно, має бути пророблена без жодного протягування в форматі переговорів. І, як ми бачимо, наразі Трамп, в принципі, налаштований на те, щоб приєднатися до зустрічі, якщо Путін і Зеленський зберуться в Стамбулі. Але з іншого боку, він не заявив жодного разу ще, що, якщо Путін не прилетить, якщо Путін не піде на негайне припинення вогню, Сполучені Штати приєднаються до санкцій. До введення таких самих драконівських санкцій, які, до речі, прописані в законопроекті Ліндсі Грема. Ми пам'ятаємо, вже пару місяців він лежить у Конгресі, стосується якраз 500% тарифу на російську нафту і так само вторинні санкцій. Тобто тут начебто все сходиться, єдине, поки що залишається незрозумілою, власне, позиція Трампа. Чи наважиться він на різку критику Путіна і постановку ультиматуму вже Кремлю для того, щоб запустити ті самі драконівські санкції", - вважає Михайло Самусь.Коли ми говоримо про санкції - це економічний вплив на Російську Федерацію. Крім того, військовий експерт висловив свою думку щодо того, чи можливо очікувати, що, зокрема, позиція Сполучених Штатів щодо закупівлі американського озброєння європейцями чи Україною на пряму може бути одним із чинників, який буде розблокований у разі, якщо перемовини в Стамбулі не дадуть жодного результату і буде зрозуміло, що Росія намагається втягнути переможний процес у свою логіку."Я думаю, що так, тим більше, що Україна виконала начебто всі свої обіцянки. Трамп сьогодні сам згадував про це і його адміністрація, про те, що Україна підписала, ратифікувала і вже підписала навіть додатки комерційні, технічні, створила ТОВки, все інше, все що потрібно, для того, щоб запустити ту саму угоду про Фонд відновлення України, а в народі її називають ресурсною угодою. Тобто Україна, в принципі, зі свого боку виконала все, про що домовлялися Зеленський і Трамп. І от саме ця угода відкриває зручний формат, який можна називати ленд-ліз, але насправді це навіть не ленд-ліз, це інший формат розрахунків", - зауважив він.Військовий експерт зазначив, що такий формат дає можливість Сполученим Штатам Америки робити внески у Фонд відновлення України зброєю. А Україна вже може сама обирати, що саме потрібно із озброєння."Не все, що дають Сполучені Штати, чи Сполучені Штати вирішують. А Україна сама може вирішувати. Якщо, наприклад, нам потрібні системи Раtrіоt, ми можемо фокусуватися на тому, щоб Сполучені Штати нам поставляли Раtrіоt, поставляли нам боєприпаси до Ніmаrs. Знову ж таки ті самі ракети для Раtrіоt. Можливо, ми будемо говорити про далекобійну зброю повітря-повітря, повітря-земля для F-16 це нам теж буде доцільно. Тому що насправді, наприклад, боєприпасний сектор ми вже закриваємо з європейцями. Артилерійський також, бронетехніку також намагаємося вже перекривати. Американці можуть, дійсно, зосередитися на таких специфічних системах озброєння, від яких ми залежимо, і які дійсно зараз є унікальними з точки зору того, що в Європі таких систем просто немає", - розповів Михайло Самусь.Із приводу Європи. Зараз так само багато позитивних зрушень в розумінні того, що загроза Російської Федерації має підштовхнути європейські оборонні компанії до розвитку, до взаємодії з Україною. Михайло Самусь розповів, чи бачить позитивні зміни саме на практичному рівні та чи є стримуючі фактори, які треба подолати, аби взаємодія з європейською спільнотою була більш продуктивною і швидшою."Тут є такий парадокс насправді. От якщо дивитися на політичну волю європейських лідерів стосовно України, то вона абсолютно позитивна, конструктивна. І ми бачимо кожного дня фактично і рішення, і заяви європейських лідерів, які свідчать, що Європа з нами, Європа нам допомагає і буде допомагати. От сьогодні, наприклад, президент Франції Макрон заявив, що Франція буде передавати всі САУ САЕSАR, які будуть вироблятися в 25-му році. Це дійсно важливе рішення, яке суттєво посилить артилерійський компонент Збройних сил України, Сил оборони України", - сказав він.Водночас, що стосується внутрішніх процесів, відчувається продовження тих самих процесів нерішучості, відсутність лідерства. "Тобто Єврокомісія абсолютно позитивно налаштована стосовно України, в тому числі військово-технічного співробітництва, оборонно-промислового співробітництва. А от що стосується швидких рішень, наприклад, по формуванню тих самих європейських оборонних спроможностей. Я маю на увазі спільних європейських оборонних спроможностей, тут іде певне гальмування і навіть якщо оголошуються великі суми насправді, 800 мільярдів євро на оборону, знову ж таки, незрозуміло, як ці гроші будуть розподілятися, хто буде замовником, хто буде їх розподіляти, які системи озброєння будуть замовлятися. Чи це просто буде віддано на відкуп національним Міністерствам оборони і Збройним силам, і це може призвести насправді до дуже неефективних результатів", - вважає військовий експерт.Михайло Самусь наголосив на існуванні такого парадоксу у підході європейців що війни в Україні."Тому тут, дійсно, начебто парадоксально, стосовно України абсолютно все конструктивно, розвивається насправді і кооперація між українськими оборонно-промисловими комплексами європейськими. Прямо зараз відбувається кілька заходів і в Брюсселі два дні тому було, і потім в Іспанії, сьогодні в Польщі, в Кракові, відбувається такий оборонно-технологічний форум за участі і представників українського керівництва, я маю на увазі Міністерства стратегічної промисловості, Укроборонпрому, українських компаній і європейських компаній. Але що стосується внутрішнього, внутрішніх аспектів, тут іде продовження тієї старої пісні про те, що європейці з недовірою відносяться один до одного. Тут потрібно лідерство якоїсь країни. Можливо, це буде Німеччина нарешті. Можливо, все ж таки Франція і надалі буде продавлювати ідею спільних Збройних сил. Але насправді тут потрібно переходити до рішучих, практичних кроків", - переконаний він. Пане Михайло, буквально ота хвилина, хотів би вас запитати.Відповідно виникає питання, що має робити Україна в цих умовах певної невизначеності щодо проєктів з європейськими державами. Чи має вона нав'язати свої ініціативи, які можуть бути основою для кристалізації тих чи інших проєктів, або ініціатив. "Що стосується кооперації, оборонно-промислових проєктів, тут очевидно, що треба рухатись, треба працювати. Європа зацікавлена, Україна зацікавлена, тому тут абсолютно ніяких перепон. Але є ще цікавий аспект, дійсно, можливо, Україні варто проявити якесь лідерство, в тому числі і на доктринальному, концептуальному рівні. Тобто є розробки і Консорціуму оборонної інформації стосовно пропозицій, що варто Європі спільно з Україною, тобто як єдине ціле, створювати свої стратегічні Сили оборони, стратегічні сили стримування і так далі. Однак ми імпульси ці посилаємо, поки що якогось фідбеку, зворотнього зв'язку, реакції на ці ініціативи немає. Все це поглинається брюссельською бюрократією і тому, я думаю, що Україні треба продовжувати доводити до європейців і до Брюсселя, і до столиць європейських країн, що треба виходити на створення спільних структур. І це буде прорив, який дозволить в тому числі наростити швидко обороноздатність і спільних Збройних сил, і національних", - сказав військовий експерт, директор Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.

Загальні витрати на повне відновлення можуть перевищити 100 млн євро. На сьогодні на рахунку фонду є понад 19 млн євро.

Прем'єр-міністр Японії Шігеру Ішіба закликав Росію до конструктивних дій задля всеохоплюючого припинення вогню та досягнення справедливого та тривалого миру. Джерело: Посольство Японії в Україні у соцмережі Х Дослівно: "Прем'єр-міністр Японії Шігеру Ішіба опублікував письмове звернення до "Віртуальної зустрічі лідерів Коаліції рішучих щодо України", яку сьогодні організували Велика Британія та Франція за участю президента Зеленського.

Українська позиція принципово полягає в тому, щоб припинення вогню було повне і безумовне. Україна залишається відданою пропозиції США щодо повного припинення вогню, яка була підтримана ще під час мирної зустрічі в Джидді, заявив керівник Офісу президента Андрій Єрмак. "І це є принциповою позицією президента та всієї команди", - додав він. Спроби Росії нав'язати часткове перемир'я, наприклад, лише в повітряному просторі або без участі фронту, є неприйнятними. "Зрозуміле бажання росіян продовжувати свої ворожі дії, але будь-яке часткове припинення вогню матиме вигляд як порушення домовленості", - пояснив він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Тисячі загиблих щотижня": Трамп вимагає припинення вогню і обіцяє санкції порушникам В разі небажання росіян зупиняти війну можуть бути застосовані дуже сильні санкції, зазначив Єрмак. "Головне, що США та інші наші стратегічні партнери - Велика Британія, Франція, Німеччина, Нордична група та інші це підтримують, вони теж говорять зі США. І сьогодні процес на етапі щодо визначення того як діяти, якщо Росія не приймає цих умов, бо тоді починається процес додаткового тиску", - зазначив він. Єрмак наголосив, що війну проти РФ українці хочуть закінчити справедливим і сталим миром, який би був забезпечений сильними і юридично обов'язковими гарантіями безпеки для України. США та країни Європи фіналізують спільну ініціативу щодо запровадження 30-денного режиму припинення вогню в Україні. Якщо Росія відкине цю пропозицію, союзники розглядають можливість введення нових санкцій проти Кремля.

Що таке БТР VАВVАВ – це французький бронетранспортер, розроблений компаніями Rеnаult та Sаvіеm. Назва машини у перекладі з французької (Véhісulе dе l'Аvаnt Вlіndé) означає "броньована машина переднього краю".Наприкінці 1960-х років французька армія почала пошук колісного пливучого бронетранспортера. БТР розробили у варіантах з колісною формулою 4х4 та 6х6. Обидва варіанти мають однакові габарити, компонування корпусів, механізми управління, силову установку, гальмівну систему тощо. Однак версія 4×4 була призначена виключно для армії Франції, а машину 6×6 робили на експорт.Серійне виробництво VАВ триває з 1976 року. За цей час було виготовлено понад 5000 машин в різних модифікаціях. Існує 10 основних модифікацій "ВАБів", а всього – понад три десятки варіантів. Це командирські, поліцейські, ремонтно-евакуаційні, медичні, транспортні моделі. Є модифікації, пристосовані до запуску протитанкових ракет або стрільби з мінометів, а також адаптовані для ведення боїв з механізованою піхотою. Деякі версії можуть бути засобом розвідки або вести радіоелектронну боротьбу.Фото: Gеtty ІmаgеsНа озброєння армії Франції VАВ надійшов у 1979 році. Бронетранспортер брав участь у різних конфліктах, де була залучена французька армія – у війні в Перській затоці та в низці миротворчих місій.На сьогодні VАВ залишається основним колісним бронетранспортером Франції, але його поступово замінюють на новіші машини.Окрім Франції, БТР перебуває (або перебував) на озброєнні у Кіпра, ОАЕ, Катара, Брунею, Лівана, Марокко, Індонезії, Кот-д'Івуара та інших країн. А з 2022 року – і України.Що відомо про БТР VАВОсновне призначення "ВАБа" – якомога оперативніше і безпечніше доставляти бійців на поле бою і з нього. У десантному відділенні можуть розміститися 10 осіб, екіпаж складається з двох – командира та механіка-водія. Для екіпажу передбачене відділення управління в передній частині БТРа. За ним розміщене моторно-трансмісійне відділення, де встановлений шестициліндровий дизельний двигун Rеnаult МІDR 062045 з гідромеханічною трансмісією. Двигун має потужність у 320 кінських сил і може розігнати машину до 110 км/год. Бронетранспортер має п’ять передач переднього ходу та одну заднього. Середнє відділення оснащене окремою системою пожежогасіння. Десантне відділення – позаду, в кормовій частині бронетранспортера. Тут можуть розміститися десятеро повністю екіпірованих піхотинців. Посадку та висадку здійснюють через двоє задніх дверей.Зварний корпус БТР VАВ, виготовлений із листів броньованої сталі, захищає від уламків снарядів і вогню легкої стрілецької зброї.Фото: Gеtty ІmаgеsОзброєна машина зазвичай 7,62-мм або 12,7-мм кулеметом, може бути оснащена баштою з автоматичними гарматами 20 або 25 × 137 мм.Фото: Gеtty Іmаgе"Бронетранспортер може оснащуватися фільтровентиляційною установкою, опалювальною системою та системою захисту від зброї масового ураження, додатковим бронюванням, приладами нічного бачення та системою централізованого підкачування шин. Підвіска незалежна, із гідравлічними амортизаторами. У БТРа з колісною формулою 6×6 керовані перші дві пари коліс, а 4×4 — лише передні. Усі колеса провідні, але під час руху по шосе передні (у бронемашин 6×6 дві передні пари) можуть відключатися", – описує БТР АрміяІnfоrm.Можливості бронетранспортерів VАВОднією з базових особливостей БТР VАВ є те, це пливуча бронемашина. VАВ може самостійно долати водні перешкоди завдяки двом керованим водометам, встановленим по боках корми корпусу. Максимальна швидкість при плаванні сягає 8 км/год. При потребі, якщо вода потрапляє всередину броньованого корпусу, вмикаються дві електричні помпи для її відкачування.Фото: www.рsdіnfо.рrоБронетранспортер може долати такі перешкоди, як 30-градусні підйоми, стіни, висотою пів метра чи півтораметрові рови. VАВ здатен це робити навіть при повній завантаженості. Хорошу прохідність французьким БТРам забезпечують гідравлічна підвіска і централізована система підпомпування шин.Передбачена можливість обладнання "ВАБів" приладами нічного бачення, що гарантують роботу машин будь-який час доби.У базовій версії бронетранспортерів не передбачені сучасні протимінні засоби, як-от протимінні сидіння. Однак під час кількох модернізацій VАВ отримав посилення бронювання – згадані протимінні сидіння, встановлені керамічні панелі та ін. Однак через більше вагу таким модифікаціям форсувати водні перешкоди стає вже проблемно.Технічні характеристикиДовжина – 5,98 м,Ширина – 2,49 м,Висота – 2,06 м,Маса – 13,6 т,Швидкість на шосе – 100 км/год,Запас ходу – 1000 км,Дорожній просвіт – 0,4 м,Екіпаж – 2 особи,Десант – 10 осіб,Потужність двигуна – 320 к.с.Бронетранспортери VАВ в УкраїніПро передачу Україні бронемашин VАВ у червні 2022 року заявив міністр оборони Франції Себастьєн Лекорню. Тоді він говорив про "БТРи в значних кількостях". Уже через місяць відео з пересуванням українських бійців на цій техніці можна було віднайти в соціальних мережах.Восени того ж року українські військові використовували французькі колісні бронетранспортери VАВ під час контрнаступу.Компліментарно відгукувалися про "ВАБи" бійці десантно-штурмових військ."Добра броня, гарно захищає особовий склад від осколків та куль, аж до калібру 7,62 мм. Добре їде, розвиває гарну швидкість навіть по бездоріжжю. Переїжджали ями навіть до пів метра глибиною. Підстрибує, але бере й такі ями. На машині встановлений британський кулемет М2 Вrоwnіng, калібру 12,7 мм. дуже потужна зброя – успішно якщо не розбиває, то задушує будь-яку силу противника. Пробиває навіть БТРи, БМП – дуже хороша зброя, що не раз допомогла нам", – ділився враженнями водій-механік французького бронетранспортера.Фото: Gеtty ІmаgеСтаном на червень 2024-го Франція передала Україні 284 бронетранспортери VАВ. Крім того, Себастьян Лекорню наголошував, що сотні машин будуть передані українській стороні також у 2024-му та на початку 2025 року. Також міністр оборони Франції декларував, що офіційний Париж вирішив передавати Україні буквально все озброєння, що виводиться з експлуатації.Читайте також: Що таке АМХ-10RС – французькі легкі танки чи бронемашини з гарматою, технічні характеристики та переваги"Оскільки ми реінвестуємо значні кошти в нашу армію за планом у розмірі 413 мільярдів євро на 2024-2030 роки, ми маємо багато техніки, яка все ще працює і яка буде виведена з експлуатації. Замість того, щоб викидати її на смітник або віддавати іншим країнам, ми віддаємо її українській армії", – заявив Лекорню в інтерв'ю Vаr-Маtіn.Тоді оглядачі Dеfеnsе Ехрrеss зазначали, що, якщо слова Лекорню не були популізмом, а містять за собою реальне рішення із підтримки України озброєнням, то мова йде про "вкрай потужне джерело озброєння". Зокрема експерти радили звернути увагу на програму SСОRРІОN, що передбачає, поміж іншим, заміну у французьких сухопутних військах бронетранспортерів VАВ на нові Grіffоn та Sеrvаl. Відтак Україна зможе претендувати на списані "ВАБи". За даними Тhе Міlіtаry Ваlаnсе, на кінець 2021 року французька армія мала 2189 бронетранспортерів VАВ. За оцінкою Dеfеnsе Ехрrеss, у 2024 році французька армія мала на озброєнні близько 1800 одиниць, не всі з них у боєздатному стані. У будь-якому випадку можна говорити про те, що Україна претендує на понад тисячу БТР VАВ від Франції.БТР VАВ з українським озброєннямУ 2025 році стало відомо, що Сили оборони України мають на озброєнні французький бронетранспортер VАВ Мk3 6х6, оснащений бойовим модулем "Січ". Фото машини з пустельним забарвленням опублікував національний інформаційний портал "Тиск". Про кількість поставлених бронетранспортерів такого типу не повідомляють.Бронетранспортер VАВ Мk.3 розроблений французькою приватною компанією Аrquus Dеfеnsе і вперше був представлений на виставці Еurоsаtоry у 2012 році. З того часу БТР демонстрували в поєднанні з різними бойовими модулями. Бронемашина може перевозити двох членів екіпажу та вісім десантників і має масу у 20 тонн. У VАВ Мk.3 передбачений балістичний захист рівня SТАNАG 4569 Lеvеl 4 та захист від саморобних вибухових речовин.Щодо українського бойового модуля "Січ", то раніше його бачили на броньованій колісній машині "Варта 2", а також на БМП-1. Модуль оснащений 30-мм автоматичною гарматою ЗТМ-1 (копія 2А72), автоматичним гранатометом АГ-30, а також кулеметом ПКТ калібру 7,62 мм. переліченим озброєнням через пульт дистанційно, перебуваючи всередині машини, керує оператор. "Січ" може вести влучний вогонь на ходу завдяки двоплощинній стабілізації, а денний і нічний тепловізійні канали наведення дозволяють використовувати бойовий модуль у будь-яку пору доби.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 8 травня.Перемир’я, яке не діє і парад, який не парад Атако дронів на Кремль, Фото: скрін з відео У СNN написали, що триденне припинення вогню, запропоноване Путіним, набуло чинності, але Україна стверджує, що Росія вже його порушила. Російське державне інформаційне агентство ТАСС повідомило, що припинення вогню набуло чинності опівночі за місцевим часом у середу (17:00 за східним часом у середу). Але, за повідомленнями Повітряних сил України, Росія порушила режим припинення вогню. Вчора вночі Росія запустила керовані бомби над Сумами на північному сході України.Триденний період, обранний Путіним для припинення вогню, збігається зі святкуванням Дня перемоги у Другій світовій війні в Росії, включаючи традиційний військовий парад, запланований на п'ятницю, 9 травня. Як і в попередні роки, очікується, що Путін та його уряд використовуватимуть парад для поширення пропаганди, яка хибно представляє нинішню агресію Москви проти України як боротьбу проти "нацистського" режиму в Києві.У Тhе Wаshіngtоn Роst назвали статтю: "Україна та Росія обмінюються авіаударами напередодні річниці Другої світової війни".Виступаючи на Мюнхенській конференції з безпеки у Вашингтоні в середу, віцепрезидент Джей Ді Венс заявив, що адміністрація Трампа вважає, що росіяни вимагають "занадто багато" на мирних переговорах, і що Кремль не зацікавлений у запропонованому США 30-денному припиненні вогню. Однак Венс наполягає, що Сполучені Штати все ще можуть довести війну до кінця.Тим часом посол США в Україні, генерал-лейтенант у відставці Кіт Келлогг заявив, що Україна домовилася про угоду, яка передбачає створення демілітаризованої зони між двома країнами, залишаючи Росію під контролем більшу частину території, яку вона зараз окупувала, в рамках 30-денного припинення вогню. Але він визнав, що Росія ще не прийняла цю пропозицію."Зараз, ймовірно, нашою перешкодою в просуванні є те, що президент Росії не погоджується на це", – сказав він Fох Nеws.У Вlооmbеrg написали, що "Путін приймає лідерів, щоб відзначити перемогу 1945 року, поки його війна триває".  Вони відзначають, що Кремль намагається використати спільну історію перемоги Радянського Союзу у Другій світовій війні, щоб заручитися громадською підтримкою вторгнення Путіна в Україну, але критики стверджують, що путінські вшанування пам'яті є надуманим способом виправдання нинішньої агресії.У Тhе Guаrdіаn зауважили, що Європа сьогодні 8 травня відзначає 80 років з Дня Перемоги на тлі російсько-української війни, збільшення витрат на оборону та зміни зовнішньої політики США. У Європи з’явився оновлений "франко-німецький двигун"Фрідріх Мерц, Фото: gеttyіmаgеs У Роlіtісо написали про те, що Макрон і Мерц рекламують "оновлений франко-німецький двигун, який очолюватиме Європу". Обидва лідери заявляють, що не дозволять національним інтересам розділити їх.Президент Франції Емманюель Макрон та новопризначений канцлер Німеччини Фрідріх Мерц представили спільне бачення добре озброєної та сприятливої ​​для бізнесу Європи під час своєї першої офіційної міжнародної зустрічі у середу. Мерц відвідав Париж через добу після вступу на посаду, щоб обговорити з Макроном співпрацю Франції та Німеччини для вирішення проблем ЄС: скорочення військової підтримки США, збільшення оборонних витрат, підтримка України у війні з Росією та підвищення конкурентоспроможності Європи.Макрон наголосив на спільній відповіді на виклики, а Мерц підкреслив "глибокі зв’язки" з президентом Франції. Обидва лідери підтримують Україну, зокрема гарантії безпеки після можливого припинення вогню, і план переозброєння ЄС. У Тhе Guаrdіаn відзначили, що Франція та Німеччина прагнутимуть пожвавити свої відносини, працюючи "систематично разом" у "новому поштовху для Європи".За словами президента Франції, дві країни "створять спільну раду оборони та безпеки, яка регулярно зустрічатиметься" в рамках зусиль щодо активізації співпраці та інвестицій у сфері оборони. Він також додав, що вони прагнутимуть координувати економічні реформи.Як рідні зустрічали бранців Кремля У Тhе Nеw Yоrk Тіmеs написали репортаж про те, як рідні чекають повернення військовополених додому. На парковці в Чернігівській області сотні людей зі сльозами радості та тривоги чекали повернення 205 військовополонених, звільнених у 64-му обміні з Росією. Серед них сестри Юрія Добрєва, який провів 18 місяців у полоні, принесли торт із свічками, сигарети Wіnstоn і Соса-Соlа, сподіваючись, що брат збереже своє почуття гумору. Анастасія Добрєва, 31 рік, хвилювалася, чи справді він в автобусі, адже не бачила його півтора року.Родичі тримали фото зниклих, сподіваючись на впізнання. Юлія Когут чекала сина, зниклого в Херсоні, а Анжеліка Яцина шукала брата. Як відзначають у виданні, обміни, що повернули понад 4550 українців, – рідкісна співпраця з Росією, але звільнені розповідали про тортури, голод і приниження. Тисячі полонених залишаються в російських в’язницях.Автобуси прибули після сирен поліції. Виснажені бранці, поголені й закутані в українські прапори, виходили на парковку. Сергій Лаптєв, який вижив у полоні три роки заради доньки, дізнався про смерть матері. Анжеліці Яцині пощастило: Лаптєв впізнав її брата Олега, з яким ділив камеру. Юрій Добрєв, повернувшись, обійняв сестер, задув свічки на торті й закурив сигарету, сказавши: "Я вдома". Лікарі мали перевірити його здоров’я, але радість возз’єднання була невимовною, наголошують у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs.Читайте також: Хоче "Велику Румунію" та критикує допомогу Україні: хто такий Джордже Сіміон, лідер президентських перегонів

Хто володіє ядерною зброєю: клуб дев'ятиФото: Gеtty ІmаgеsЯдерна зброя – це один із найпотужніших видів озброєння. Вона здатна знищувати цілі міста й залишати по собі радіоактивне забруднення на десятиліття. Цей смертоносний вид зброї базується на використанні енергії, що вивільняється під час ядерного поділу або синтезу. Саме через свій руйнівний потенціал ядерна зброя вважається не лише інструментом війни, а й засобом стримування – політичного тиску та стратегічної рівноваги.Сьогодні до так званого Ядерного клубу – неофіційна назва групи країн, що володіють ядерною зброєю, – належать 9 країн світу. Серед них офіційно визнаними ядерними державами є п’ять країн, які підписали Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ): США, Росія, Велика Британія, Франція та Китай. Проте на практиці цей клуб помітно ширший. До нього входять також Індія, Пакистан, Ізраїль (неофіційно) та Північна Корея, яка вийшла з ДНЯЗ і здійснила кілька ядерних випробувань.Попри те, що кількість боєзарядів значно скоротилася з часів Холодної війни, потенціал власників ядерної зброї залишився колосальним. А всі дев’ять країн продовжують активно модернізувати свої ядерні арсенали та розробляти нові системи доставки ядерних зарядів.Що відомо про країни ядерного клубу: найновіші та найдавніші члениЯкщо розташувати основні країни у порядку надбання ядерної зброї, то угорі списку опиняться Сполучені Штати Америки, натомість останні позиції належатимуть КНДР та Ізраїлю, який наявність власної ядерної зброї не коментує. Отож, найперше ядерна зброя  з'явилась у Сполучених Штатів – із 1945 року, коли американці здійснили перший у світі ядерний вибух та уразили смертоносними боєголовками Хіросіму й Нагасакі. А от перша в історії детонація термоядерного пристрою відбулася восени 1951 року на атолі Бікіні у випробуванні Айві Майк.Радянський Союз також не гаяв часу, тому вже 1949 року випробував свій перший ядерний пристрій, а 1953 року провів випробування першої у світі термоядерної бомби. Росія ж свого часу стала єдиним міжнародно визнаним спадкоємцем усього ядерного арсеналу Радянського Союзу.Велика Британія розпочала свій ядерний шлях після випробувань 1952 року і термовипробувань 1957 року, а Франція – 1960 та 1968 років відповідно. Натомість Китай відстав від останньої у першому підриві ядерної бомби, здійснивши його 1964 року, але на рік обігнав у термоядерних випробуваннях, які провів у 1967-му.А от Індія тривалий час офіційним власником ядерки себе не визнавала, хоча перші випробування провела ще 1974 року, але заявила про наявність у себе такої зброї аж 1998 року – після підземних випробувань п'яти ядерних вибухових пристроїв. Її сусід та одвічний суперник Пакистан свої випробування розпочав власне лише для того, аби віддзеркалити дії Індії: і випробував того ж року шість ядерних зарядів.Тим часом вже у новому тисячолітті, у 2005 році, про створення та перше підземне випробування ядерної зброї заявила Північна Корея, відтоді країна провела ще не одне випробування, постійно вдосконалюючи свої технології.І на завершення варто згадати про Ізраїль – це країна, яка офіційно не підтверджує наявність власних ядерних боєголовок. Але, як вважають експерти, тут цілком можуть зберігатися боєзаряди власної розробки із 60–170-х років минулого століття. Скільки ядерної зброї у світіФото: GеttyІmаgеsЗагальний світовий запас ядерних боєголовок нині становить понад 12 тисяч одиниць, з яких майже 10 тисяч готові до використання. Про таку інформацію можна говорити на основі відкритих джерел, зокрема даних Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SІРRІ) та Федерації американських науковців (FАS).Фактично Росію та США можна назвати ядерними монополістами, адже вони володіють найбільшою кількістю боєголовок – 5580 та 5044 відповідно.Росія має найбільший арсенал у світі та займається активною модернізацією систем доставки, окрім того, продовжує й виготовляти нові боєголовки. Щобільше, Росія також оголошувала про розміщення ядерної зброї в Білорусі, яка не є країною з Ядерного клубу. Тим часом США залишаються власниками найпотужнішої стратегічної тріади, йдеться про авіацію, ракети та підводні човни.Натомість третє місце закріпив за собою Китай, який лідирує за темпами розширення свого ядерного арсеналу та потенціалу. Країна стабільно нарощує запаси та розширює сили ядерного стримування. І наразі може похвалитися приблизно 500 боєголовками.Франція робить ставку на стратегічні ракети та підводні човни і має близько 290 боєголовок, тоді як Велика Британія у своїй ядерній програмі залежна від США через тісну співпрацю: оренду ракет та виготовлення боєголовок на базі американських технологій. Хоча на тлі заяв Трампа обговорюється можливість розвитку більш незалежної європейської ядерної політики, зокрема шляхом посилення співпраці з Францією, яка має власну ядерну програму.Приблизно однакову кількість ядерної зброї – близько 170 боєголовок кожна – мають Індія та Пакистан. І якщо другий орієнтується на доктрину стримування, то Індія, поряд із підтримкою політики "незастосування першим", активно розвиває свій потенціал.Тим часом Ізраїль зберігає так звану політику двозначності і наявності своїх 90 ядерних боєголовок не визнає. Натомість  КНДР невпинно працює над новими технологіями, розробляє ракети великої дальності і проводить випробування.І тут поряд з основними дев'ятьма країнами варто згадати ще тих, хто близький до створення власної ядерної зброї або ж здатен створити її за короткий час. Передовсім йдеться про Іран. Цю країну вважають найближчою до створення власної смертоносної зброї. На початку 2025 року у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs навіть з'явилася інформація від розвідки про те, що Іран вивчає прискорений спосіб виробництва ядерної зброї. І якби Тегеран все ж захотів мати її зараз, то його запасів урану вистачить на виготовлення 4-5 боєголовок. Це викликає серйозне занепокоєння у міжнародної спільноти.Поряд із тим залишаються ще Німеччина та Японія, як переконані експерти, вони за своїми науково-виробничими можливостями здатні створити ядерну зброю за короткий час після ухвалення політичного рішення й фінансування.Не лише Україна: хто сказав "ні" ядерній зброїПопри руйнівну силу ядерної зброї, в історії були приклади країн, які вирішили добровільно від неї відмовитися або не реалізували свій потенціал.Найперше тут ітиметься про Україну, хоч вона й не єдина країна, яка відмовилась від ядерної зброї свого часу. Але власне Україна успадкувала третій за розміром арсенал після розпаду СРСР. Проте у 1994 році передала ядерну зброю Росії в обмін на гарантії безпеки за Будапештським меморандумом. На той момент вона стала однією з перших країн, хто прийняв рішення про відмову.Свою ядерну зброю Росії також передали Казахстан (близько 1400 боєголовок) та Білорусь, яка сьогодні є фактично її сателітом та раніше дала дозвіл на розміщення на своїй території російського ядерного озброєння.Єдина країна, яка розробила, а потім знищила власну ядерну зброю, – це Південно-Африканська Республіка. Вона мала порівняно невеликий арсенал, який складався із 6 зібраних ядерних зарядів. Проте вони усі були добровільно знищені.Аргентина та Бразилія у 1980-х роках теж мали потенціал для створення власної ядерної зброї, але домовилися про взаємний мирний нагляд та відмовилися від розробок.

Хотів би розпочати нашу розмову з найважливішої історії для українців - надзвичайно дивна політика США. До кінця не зрозуміла позиція самого президента Трампа. Також було дивне інтерв'ю Стіва Віткоффа, який виконує певну функцію, яку свого часу реалізував Кіссінджер, але Віткофф – це анти-Кіссінджер. Ми в Україні переживаємо з того приводу, що США можуть нас полишити з РФ у форматі "сам на сам". Звісно, є наші друзі з ЄС, але допомога Сполучених Штатів неоціненна. Просив би вас схарактеризувати поточний історичний момент.На жаль, я вважаю, що це правильне бачення ситуації. Найточніше політику президента Трампа щодо Росії можна охарактеризувати як поведінку молодшого партнера Путіна. Під "молодшим" я маю на увазі, що Трамп виконує все, чого хоче або що підтримує Путін, не вносячи жодного власного внеску в цю політику.У першій адміністрації Трампа всі зовнішньополітичні питання та кризове врегулювання були зосереджені в руках його зятя Джареда Кушнера. Цього разу цю роль виконує Стів Віткофф. Сьогодні його вплив значно перевищує вплив державного секретаря Марка Рубіо чи радника з національної безпеки Майка Волтца, якого багато хто називає "живим мерцем" — він втратив кількох ключових помічників і, схоже, довго не протримається на посаді.Політика Трампа була цілком очевидною. Він двічі голосував разом із Росією, Білоруссю та Північною Кореєю проти резолюцій, що засуджують російську агресію в Україні. Навіть Іран і Китай тоді утрималися. Росію підтримали лише близько десятка країн, але до них приєдналися і Сполучені Штати — це серйозний і тривожний сигнал. Водночас понад 100 держав в обох випадках проголосували за засудження російської агресії.Чи подобається Путіну USАІD? Ні, потрібно закрити. НАТО? Ні, послабити. "Радіо Свобода", "Голос Америки"? Ні, вимкнути. Чи підтримує він просування демократії за кордоном? Теж ні, згорнути. Трамп діє цілком передбачувано: він робить те, чого хоче Путін.Єдине стримування — це суспільна думка: близько двох третин американців підтримують Україну, зокрема майже половина республіканців. Тому Трамп не може діяти без обмежень. Йому потрібно створювати враження, ніби він намагається тиснути на Росію. Він зробив кілька заяв на кшталт: «Це вже занадто, припини бомбардування, Владімір», — але на цьому все і закінчилося. Сприймати це серйозно не варто.Цікаво, що Трамп не скасував жодних ключових санкцій проти Росії, а деякі навіть продовжив. Отже, він не наважується зайти настільки далеко, щоб надто багато людей, як і я, могли прямо сказати, що він діє як молодший партнер Путіна.Що ж має робити Україна? На мою думку, ваш уряд діє виважено й правильно: з одного боку, веде діалог зі Сполученими Штатами, аби ті не заблокували ліцензії на постачання озброєння; з іншого — відмовляється підписувати будь-які угоди, що можуть зашкодити.Ймовірно, Трамп незабаром оголосить про перемогу й просто відійде, незалежно від реального результату. І вкрай важливо, щоб Україна до того моменту не втратила нічого суттєвого. А ви бачите перспективи певного дипломатичного урегулювання російської агресії проти України? Ми чуємо дуже багато різних меседжів, які дуже часто суперечать одне одному. Але бачимо, що Росія наступає, обстрілює наші міста. І водночас розуміємо, що частина нашого населення плекає певну ілюзію, що, можливо, вдасться про щось домовитись. Росіяни регулярно повторюють свій ультиматум: вимагають окупації навіть ще незахоплених наших територій, проведення так званої денацифікації, демілітаризації й так далі. Лавров постійно повторює путінський ультиматум трирічний давності. Але в той самий час росіяни повторюють мантру про перемовини. Як ви думаєте, що це за така складна гра?На жаль, я налаштований доволі песимістично. Наразі, по суті, існує два можливих варіанти: або Україна підписує щось цілковито принизливе й неприйнятне — фактично лише тимчасове перемир’я, — або війна триває. Другий варіант виглядає кращим, адже Україна тримається впевнено й гідно, а Європа демонструє рішучу підтримку. Після принизливого прийому президента Зеленського в Білому домі 28 лютого Європа, за винятком Угорщини, консолідувалася довкола України. Військова промисловість ЄС разом із сильними українськими стартапами вже готується до збільшення обсягів і темпів постачання озброєння. Цього року Україна отримає близько 100 мільярдів доларів західного фінансування.Отже, фінансування вже забезпечене, але я не бачу жодної реальної можливості, що з цих переговорів вийде щось змістовне. Показово, що під час візиту Віткоффа до Москви він прибув без жодного помічника, тоді як Путін приймав його у присутності Юрія Ушакова та Кирила Дмитрієва. Я знаю обох — Дмитрієв доволі вправний і досвідчений гравець.Сергій Лавров більше не виконує функцій міністра закордонних справ — приблизно так само, як Марко Рубіо тут, у Вашингтоні. Натомість Лавров виступає як рупор пропаганди — не гірше, ніж Соловйов чи Симоньян.Ситуація виглядає саме так: Лавров не залучений до жодних реальних переговорів, принаймні наскільки я розумію. Та й загалом не варто вважати, що якісь справжні переговори взагалі ведуться. Навпаки, Путін просто намагається спокусити Віткоффа, а через нього — вплинути на Трампа.Складається враження, що саме Віткофф і Трамп фактично визначають політику США щодо Росії. На жаль, наразі найкращим підходом виглядає збереження діалогу та гарантія того, що Україна не підпише нічого справді шкідливого.У Вашингтоні я слухав прем’єр-міністра Шмигаля. Він заявив, що передбачена міжурядова угода щодо видобутку корисних копалин в Україні, після чого має бути підписана рамкова угода, а далі — конкретні домовленості по окремих проєктах. Це звучить як звичайний комерційний процес. Також Україна більше не повинна повертати грантову допомогу, яку вже отримала від США.Загалом, ситуація почала рухатися в правильному напрямку — на відміну від попереднього періоду, коли все виглядало вкрай тривожно. Водночас переговори про мир або припинення вогню, схоже, заходять у глухий кут. І, цілком ймовірно, що Трамп просто оголосить про певну перемогу без жодних на те підстав і дистанціюється від усієї ситуації. А що ви скажете щодо чергової угоди про українські корисні копалини, яка постійно трансформувалася? Адже спочатку були захмарні апетити з боку адміністрації Трампа, а зараз все це немовби суттєво зменшилось. Як, на вашу думку, може працювати подібна схема? Основне, що вдалося досягнути очевидної справи – ми не винні Сполученим Штатам. Тобто ту допомогу, яку нам надавала адміністрація президента Джозефа Байдена за погодженням Конгресу і Сенату, - це було безкоштовно. Україні були передані певні ресурси, тобто кредитні історії, – це зовсім інше, але нас намагалися поставити у позу боржника. Наскільки це серйозна історія щодо угоди про корисні копалини? Тому що свого часу американська адміністрація підписувала подібну угоду з урядом Афганістану. І це відбулося буквально за певний час перед тим, як помахала їм рукою і вивела американські війська з Афганістану.Я не вважаю, що порівняння з Афганістаном є доречним. Очевидно, що позиція США суттєво змінилася. Тепер зрозуміло: жодної вимоги, щоб Україна платила за вже отриману допомогу, більше не існує.Також була знята ідея про надання Сполученим Штатам права першої пропозиції. Коли я слухав прем’єр-міністра Шмигаля, він наголосив на двох ключових принципах.По-перше, жодна угода не повинна порушувати процес вступу України до Європейського Союзу. Я вважаю, що Україна повинна максимально залучати ЄС до цього процесу — і, схоже, саме так і відбувається. По-друге, жодна домовленість не повинна суперечити Конституції України та, відповідно, іншим національним законам.Схоже, що ця міжурядова угода, яка фактично є двостороннім інвестиційним договором, рухається в правильному напрямку. Наступний крок — укладення конкретних комерційних угод у межах цієї рамки, але вони не повинні передбачати жодних преференцій для Сполучених Штатів. Це мають бути стандартні інвестиційні домовленості. І, на мою думку, український уряд послідовно дотримується правильних принципів, і нині ми рухаємося саме в цьому напрямку.Усі попередні заяви Трампа про те, що Україна повинна повернути якісь фантастичні суми, які вона нібито отримала від США, а це не відповідає дійсності, більше не звучать. Як ви й зазначили, адміністрація Байдена надавала Україні гранти, а не кредити. Але Трамп поводиться як шантажист. І цьому слід рішуче протидіяти. Здається, український уряд робить це впевнено й достойно. Хочу вас розпитати про велику торговельну війну. Хочеться вірити, що все якось унормується і перейде у формат осмислених дій. Але ми бачили дивні рішення та реакції, потім все це переграється, і шановну публіку інформують через повідомлення у мережі Х. Однак світову економіку лихоманить і, відповідно, хтось на цьому хоче заробити, комусь це потрібно для того, щоб натиснути на той чи інший уряд. За вашим відчуттям, це кудись рухається цілеспрямовано чи вже починається хаотичне розповзання, зокрема і Бреттон-Вудської системи?Вважаю, що увагу слід зосередити на самій торговельній політиці. Її підґрунтя — цілковито абсурдне. Сполучені Штати отримали величезну вигоду від безпрецедентного обсягу зовнішнього фінансування.Нині близько $32 трильйонів іноземного капіталу зберігається в американських цінних паперах — облігаціях і акціях. Це стало можливим завдяки репутації США як надійної фінансової гавані. Однак ситуація змінилася, і тепер цілком імовірно, що значна частина цих коштів залишить країну. Чому ж тоді у США такий серйозний дефіцит торговельного балансу?Частково це пояснюється суттєвим профіцитом у сфері послуг. Інша причина — готовність іноземних інвесторів покривати масштабний дефіцит державного бюджету, який щороку становить приблизно 6,5% ВВП. За логікою відповідальної політики, цей показник мав би знижуватися щонайменше вдвічі, але жодних ознак таких змін немає.Саме тому Трамп і повторює наратив про те, що нібито весь світ обкрадає США.Реальність така: світ проявив надзвичайну щедрість, надавши Сполученим Штатам величезні обсяги фінансування. І водночас саме США, найімовірніше, найбільше постраждають від нових тарифів, адже сплачуватимуть їх не іноземці, а самі американці.Трамп уперто поширює неправду, стверджуючи, що платитимуть китайці — хоча це повністю суперечить фактам. Практично все, що він говорить, є маніпуляцією. Так звані взаємні тарифи, які ми сьогодні спостерігаємо, були значною мірою вигадані — без будь-якого обґрунтування.Найабсурднішим прикладом є те, що навіть острів, населений лише пінгвінами, мав би сплачувати 20% мита. Це повний нонсенс.У Детройті Трамп знову повторив більшість своїх неправдивих заяв — цього разу в украй агресивному тоні. Він не має наміру змінювати курс. Це передусім трагедія для самих Сполучених Штатів, але також і серйозний удар по світовій економіці. Як ви вже зазначали, Трамп відчуває себе найвпевненіше в атмосфері хаосу.Президент дійсно має повноваження запроваджувати тарифи. Він сам визнає, що ці рішення можуть бути оскаржені в суді, оскільки базуються на надзвичайному указі.У США немає жодної надзвичайної ситуації, але Трамп намагається її штучно створити. Загалом, якщо США запровадять 10-відсоткові тарифи на всі товари, це становитиме приблизно 1% ВВП. У поєднанні з кількома додатковими митами — можливо, до 2% ВВП. З одного боку, це доволі значні суми, але їх абсолютно недостатньо для фінансування федерального бюджету. Я переконаний, що Трамп і надалі триматиме всіх у стані невизначеності. Він живиться страхом і хаосом, тому боятися його — помилково. Він лише посилюватиме нестабільність.Нещодавно оприлюднені дані свідчать, що ВВП США у першому кварталі цього року скоротився на 0,3%. І я очікую, що темпи падіння лише зростатимуть внаслідок його політики. Наразі панує повна непередбачуваність у всіх сферах, і жодна розсудлива компанія за таких умов не ризикне робити серйозні інвестиції в США.Тарифи неминуче спричинять зростання цін, а отже, й посилення інфляції. Багато компаній усвідомлять, що за нових умов більше не здатні працювати з прибутком, і будуть змушені закритися. Долар уже втратив 10% вартості щодо євро і, найімовірніше, падатиме далі.Фондовий ринок зменшився приблизно на 20% і, судячи з усього, це ще не межа. Економічна політика Трампа — це пряма загроза як для економіки Сполучених Штатів, так і для світової фінансової стабільності. Його базовий принцип — атакувати, заперечувати, оголошувати перемогу, але ніколи не визнавати помилок і не змінювати курс.Ситуація, ймовірно, продовжуватиме погіршуватися. Питання лише в тому, що станеться раніше: Трамп устигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу. І чи взагалі відбудуться демократичні вибори до Конгресу наступного року? Ми маємо справу з глибокою кризою — і демократичною, і економічною. На превеликий жаль, ми бачимо, що потужні демократичні інституції, які б мали підтримувати й розвивати, виявились не в змозі захистити демократію і закон в колисці демократії - у Сполучених Штатах. Ми хочемо вірити, що Європейський континент встоїть. Водночас бачимо в реальному часі створення військово-стратегічного союзу між Північною Кореєю і Росією. Не знаємо, до яких рішень можуть прийти у Китайській Народній Республіці. Але світ балансує на межі.Проблеми світу - це дуже серйозно і дуже поважно, але ми теж живемо в Україні, тому я хотів вас розпитати в теперішній комбінації: коли США можуть відшвартуватися від Європейського континенту, коли над Європою - не лише над Східною Європою, але й над Старою Європою - нависає привид війни. Я кажу про країни Балтії, Фінляндію. Швецію. Ми розуміємо, що путінський ультиматум вимагав повернення Євроатлантичного блоку до старих кордонів. Але Швеція і Фінляндія є членами НАТО, це було рішення, зокрема, і Джозефа Байдена. На вашу думку, що робити Україні в теперішній ситуації? Адже треба це робити якомога швидше.На жаль, усе, що я чую, повністю відповідає дійсності. Вважаю, що Україна нині діє максимально зважено — як в інтересах власної безпеки, так і в інтересах усієї Європи. Вона дійсно є форпостом, який стримує загрозу. Європа має робити все можливе, щоб забезпечити Україну фінансуванням і зброєю.Європейські армії, на жаль, виявилися надто слабкими. Сьогодні найбоєздатнішою армією в Європі володіє саме Україна, за нею — Туреччина. Європі критично важливо мати таких партнерів як найближчих союзників. Україна має мати повне право розраховувати на ту підтримку, яку Європа в змозі надати.Особливо прикро, що Німеччина та Франція не змогли мобілізувати політичну волю для арешту $200 млрд заморожених російських активів у Бельгії та передачі їх на підтримку України. Такий крок міг би радикально змінити хід війни вже протягом року. Але це рішення потрібно ухвалити. Я щиро сподіваюся, що зміни відбудуться тепер, коли Фрідріх Мерц, імовірно, стане канцлером Німеччини 6 травня. Німеччина має взяти на себе лідерство в Європі та забезпечити Україні справжню, беззастережну підтримку — чого раніше, на жаль, не було.Франція та Велика Британія діють у правильному напрямку, а найпотужніша підтримка, я б сказав, надходить від Північно-Балтійської вісімки, Швеції та, безперечно, Польщі. Європа дедалі рішучіше стає на бік України, але вона має йти до кінця — адже те, чого Україна досягла за останні три роки, справді героїчно і заслуговує на глибоку повагу. А що собою зараз являє російська економіка? Відомо, що росіяни перевели значну частину свого військового виробництва на воєнні рейки, але, як то кажуть, хтось за це має заплатити. Свого часу пані Набіулліна (голова центробанку РФ) зробила, на превеликий жаль, економічне диво – російська економіка встояла. Я спілкувався з нашим спільним знайомим, Деніелом Фрідом, який свого часу в Державному департаменті очолював напрям, пов’язаний із санкціями проти Росії. А санкції, які впровадили США та ЄС, проти РФ виявились заслабкими. Наскільки російська економіка в стані витримати тягар війни? Чи можна говорити про те, що є додаткові важелі, які міг би застосувати колективний Захід, чи Дональд Трамп, чи Господь Бог для того, щоби російська економіка зупинилася? Я просто не володію розумінням, за рахунок чого вони не просто функціонують, а далі й далі підтримують свою агресію. Можливо, це останні пару місяців?Так, я цілком згоден. Даніел Фрід — справді видатна особистість. Санкції загалом дали три основних результати. Перш за все, економічні санкції ефективно перекрили доступ Росії до міжнародного фінансування. Москва більше не має можливості залучати кошти на зовнішніх ринках.Другий результат — це технологічні санкції. Росія втратила доступ до значної частини сучасних технологій. Попри спроби завозити окремі компоненти контрабандою або через треті країни, дефіцит критичних технологій стає дедалі відчутнішим, і країна явно страждає.Третій аспект — нафтові санкції. Спочатку вони були малоефективними, однак тепер набирають сили. Частково це пояснюється тим, що адміністрація Байдена спершу остерігалася зростання цін на нафту всередині США. Натомість нині ми бачимо протилежну тенденцію: світові ціни на нафту падають. Вартість нафти Urаls опустилася до $50 за барель, що на $20 менше, ніж закладено в російському бюджеті. Це суттєво скорочує доходи Кремля й посилює тиск на економіку Росії.Це коштуватиме російському бюджету близько 2,5% ВВП. Крім того, у Росії стрімко вичерпуються ліквідні резерви Фонду національного добробуту — там залишилося лише приблизно 2% ВВП. Це означає, що в другій половині року уряду доведеться скоротити державні видатки приблизно на 4% ВВП. Таке скорочення — серйозне навантаження на систему.Сьогодні військові витрати Росії становлять близько 10% ВВП, тоді як в Україні — близько 50%. Росія теоретично ще має ресурс для збільшення витрат, адже її економіка не переведена в повністю воєнний режим.Як зазначила Ельвіра Набіулліна, цього року в Росії очікується стагфляція з приростом ВВП на рівні 1–2%. Це не колапс, але й аж ніяк не ознака стабільності. Уралвагонзавод нині випускає лише близько 300 танків на рік — надто мало для війни таких масштабів.Військово-повітряні сили також, судячи з усього, перебувають у стані глибокого виснаження. Отже, Росія вже не виглядає сильною — але й не перебуває на межі розпаду. А чи витримає українська економіка ту чи іншу негативну політику Сполучених Штатів, якщо американці вийдуть з гри?Президент Байден забезпечив виділення близько $20 млрд американської допомоги, яка цього року надходить через трастовий фонд Світового банку.  Трамп уже нічого не може з цим вдіяти — кошти фактично вийшли з Вашингтона. Допомогу також надають Європейський Союз, Велика Британія, Японія та Канада. Упродовж останніх двох років Україна щороку отримувала приблизно $100 млрд зовнішньої підтримки, і цього року обсяг допомоги буде подібним. Можна навіть сказати, що бюджет перефінансовано, але цього недостатньо. Україні вкрай необхідне суттєве збільшення витрат на озброєння, щоб мати шанс виграти цю війну.

Що таке МGСSМаіn Grоund Соmbаt Systеm – це  франко-німецький проєкт основного бойового танка наступного покоління, що повинен замінити Lеораrd 2 та Lесlеrс. Назва танка в перекладі з англійської означає "основна наземна бойова система".www.аrmyrесоgnіtіоn.соmРозробку нового покоління танків німецький парламент схвалив наприкінці 2014 року з подачі тодішньої міністерки оборони Німеччини, а сьогодні президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн. Рішення замінити Lеораrd 2А6 ухвалили на тлі війни в Україні."Один із ключових недоліків Lеораrd 2 полягає в тому, що для танкових снарядів використовується вольфрам замість збідненого урану. Вибір матеріалу впливає на характеристики. Через обмеження вольфрамових боєприпасів Бундесвер має певні сумніви щодо здатності своїх пробивних снарядів пробивати броню новітніх російських танків. Зокрема, можуть бути випадки, коли німецькі боєприпаси можуть не мати достатньо кінетичної енергії, щоб забезпечити знищення Т-80, Т-90 і, очевидно, "Армати"", – писали аналітики.Контракт на виробництво отримала нова компанія КNDS, що утворилася після злиття німецької фірми Кrаuss-Маffеі Wеgmаnn і французької Nехtеr Systеms, датованого 2015-м. У 2019-му до проєкту долучилася німецька компанія Rhеіnmеtаll.Офіційний початок розробки танка датований 2020 роком. Тоді розпочався перший етап – визначення архітектури всієї бойової машини.Коли буде створений танк МGСSПід час підписання угод у 2020 році термінами досягнення кінцевої мети – створення нового сучасного бойового танка та постачання перших машин – називали 2035 рік. У період з 2024 по 2027 рік планували створення прототипу, а також перевірку всіх компонентів на продуктивність та сумісність. У 2028 році з конвеєра мала зійти перша тестова партія. Перша серійна машина мала бути поставлена у 2035 році, а експлуатаційна готовність досягнута у 2040-му.glаvсоm.blоgsроt.соmОднак згодом плани довелося відкоригувати. Перші клопоти виникли після долучення до проєкту компанії Rhеіnmеtаll, що викликало певну напруженість у стосунках між Парижем та Берліном. Французи наполягали, що, хоча в проєкті залучені одна французька і дві німецькі компанії, лідерство в розробці різних складників, а також промислове виробництво повинні бути розподілені порівну між двома країнами. Зрештою було досягнуто угоди, за якою Nехtеr, КМW та Rhеіnmеtаll очолять розробку по 1/3 основних елементів програми кожна, однак уже на стадії виробництва Nехtеr отримає 50% замовлень, а іншу половину розділять між собою два німецькі підрядники.Далі на плани вплинуло повномасштабне вторгнення РФ в Україну, адже компаніям довелося перерозподілити ресурси, щоб відповідати потребам ринку зброї. Робота надовго затрималася на стадії архітектури, тобто вибору концепту. У 2023 році французьке видання взагалі засумнівалося, чи МGСS коли-небудь поїде, а Dеfеnsе Ехрrеss констатував, що проєкт "забуксував".Утім уже восени 2023 року Франція та Німеччина говорили, що готові долучити до створення євротанку "нових спостерігачів". Тут варто зазначити, що в різні роки зацікавленість проєктом висловлювали Іспанія, Бельгія, Норвегія, Польща, Швеція та Велика Британія. У квітні 2024 року Франція та Німеччина врешті підписали пакт про розділення робіт у промисловості, що стосувався програми Маіn Grоund Соmbаt Systеm. Однак міністр оборони Франції Себастьян Лекорню говорив уже про те, що танк може потрапити на озброєння у 2045 році.Якою буде гармата танка МGСSГоловною особливістю танка має стати нова гармата у більшому за стандартний для НАТО калібр 120 мм. Спочатку вважалося, що нею стане 130-мм Rhеіnmеtаll Rh-130 з довжиною у 51 калібр та автоматом заряджання.glаvсоm.blоgsроt.соmОднак Nехtеr Grоuр заявляла про прогрес у розробці 140-мм танкової гармати. Нова гармата отримала назву АSСАLОN. Створені для АSСАLОN боєприпаси дозволяють вражати цілі поза зоною видимості екіпажу.Випробування бікаліберної 140/120 мм танкової гармати АSСАLОN провели в січні 2025 року."На відео потрапили випробувальні стрільби, ймовірно багатоцільовим кумулятивним снарядом, та можливість швидкої заміни ствола калібру 140 мм на 120-мм. Причому для обох калібрів використовується одна й та сама казенна частина. Мішенню були дві залізобетонні плити, рознесені на відстань у декілька метрів, які в результаті влучання були пробиті наскрізь", – описував стрільби портал "Мілітарний".Також у відео був продемонстрований новий 140-мм бронебійний оперений підкаліберний снаряд (БОПС), розроблений для цієї гармати.Гармата АSСАLОN дозволяє використовувати нові швидкозмінні стволи двох калібрів: 120-мм з рекордною довжиною у 58 калібрів, а також альтернативний 140-мм калібр. Заявлено що їх зміна може бути проведена упродовж 25 хвилин. Декларується, що гармату можна буде встановлювати на платформи, які важать менше ніж 50 тонн. А інноваційні технології нібито суттєво знизять ефект пострілу і дозволять піхоті перебувати поблизу танку в умовах міської забудови.Різновиди євротанка МGСSКрім того, у Бундесвері хочуть, щоб МGСS був сконструйований на принципі модульності. Варіанти танків різних спеціалізацій матимуть спільну ходову частину.buіldіng-tесh.оrgЗокрема, Dеfеnsе Nеws знав, що новий танк буде модульною платформою. Американські експерти стверджували, що машина працюватиме як з екіпажем, так і без нього в автоматизованому режимі."Окрім цього, очікується, що МGСS буде мати певну електромагнітну зброю, засоби електронної боротьби та лазерну зброю. Разом із тим новий європейський танк має отримати комплекс активного захисту, захист від безпілотників, функції штучного інтелекту та кібербезпеку", – йшлося в матеріалі.А от оглядачі Dеfеnsе Ехрrеss наголошують, що всі різновиди євротанка будуть пілотованими, а розробники, навіть у 2040-х роках не бачать можливості створити повністю автономні бойові наземні платформи такого класу.Загалом МGСS буде не єдиною бойовою машиною, а серією систем, розроблених навколо цієї машини. Dеfеnsе Ехрrеss писав про три варіанти нового танку: традиційний, танк із гіперзвуковими ракетами та дрононосець. Ракетний танк матиме функцію підтримки, а так званий дрононосець – можливість ураження цілей поза зоною прямої видимості. Завдання традиційного танка залишаються незмінними. Всі три машини будуть створені на однаковому шасі, що має спростити логістику та підтримку."Рішення щодо потреби створення ракетного танка підтримки, та ще й гіперзвуковими ракетами, доволі цікаве. Бо зрештою відсилає до проєктів ракетних танків 60-х років, зокрема радянського ИТ-1, якого на хвилі хрущовської "ракетоманії" зробили 110 одиниць. Наразі можливо робити безліч припущень, що з цього може вийти, але зрештою ракети цілком можуть бути універсальним засобом боротьби не лише з наземними, а й з повітряними цілями", – йдеться в матеріалі.Дрононосець повинен мати розширений набір сенсорів для розвідки та працювати у режимі NLОS (nоn-lіnе оf sіght – поза межами прямої видимості). Машина, ймовірно, буде оснащена лазерним комплексом та призначатиметься для знищення дронів. Хоча експерти припускають, що, ймовірно, і нестиме їх.Графічна симуляція бойового застосування танків нового покоління МGСS. Відео: Lе Тhéâtrе Dеs ОрérаtіоnsПроміжні версії євротанкаНа виставці Еurоsаtоry 2018 року компанія КNDS представила гібридний Європейський основний бойовий танк (Е-МВТ, Еurореаn Маіn Ваttlе Таnk). Повідомляли, що танк створений на шасі Lеораrd 2А7 з двигуном потужністю 1500 к. с. та модифікованою баштою Lесlеrс з автоматом заряджання. Прототип був озброєний 120-мм гарматою (з перспективою використання 140-мм). В задній частині башти розташований бойовий модуль із 30-мм гарматою АRХ 30 зі 150 снарядами, він призначений для боротьби з БПЛА та іншими загрозами з повітря. Екіпаж складається з 4 осіб: двоє в корпусі та двоє в башті. Також танк був оснащений системою лазерного попередження ЕLАWS, динамічним захистом та елементами штучного інтелекту.Крім того, оскільки виготовлення танка МGСS перенеслися з 2035 року на умовні 2040-ві роки, то виникла потреба у якійсь проміжній ланці. Це призвело до розмов про необхідність появи у 2030-х роках умовного танку Lеораrd 3, який має стати "мостом" до нової машини.Остаточну конфігурацію Lеораrd 3 визначать у 2026 році, а від Lеораrd 2 може залишитись тільки шасі. У матеріалі Dеfеnsе Ехрrеss йдеться, що гіпотетичний Lеораrd 3 повинен отримати нову 130-мм гармату з автоматом заряджання, інтеграцію дронів та максимальну цифровізацію. Машина отримає нову башту та доволі значну переконфігурацію корпусу.