Search trend "ФРАНЦІЯ сьогодні"

Прем'єр-міністр Японії Шігеру Ішіба закликав Росію до конструктивних дій задля всеохоплюючого припинення вогню та досягнення справедливого та тривалого миру. Джерело: Посольство Японії в Україні у соцмережі Х Дослівно: "Прем'єр-міністр Японії Шігеру Ішіба опублікував письмове звернення до "Віртуальної зустрічі лідерів Коаліції рішучих щодо України", яку сьогодні організували Велика Британія та Франція за участю президента Зеленського.

Українська позиція принципово полягає в тому, щоб припинення вогню було повне і безумовне. Україна залишається відданою пропозиції США щодо повного припинення вогню, яка була підтримана ще під час мирної зустрічі в Джидді, заявив керівник Офісу президента Андрій Єрмак. "І це є принциповою позицією президента та всієї команди", - додав він. Спроби Росії нав'язати часткове перемир'я, наприклад, лише в повітряному просторі або без участі фронту, є неприйнятними. "Зрозуміле бажання росіян продовжувати свої ворожі дії, але будь-яке часткове припинення вогню матиме вигляд як порушення домовленості", - пояснив він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Тисячі загиблих щотижня": Трамп вимагає припинення вогню і обіцяє санкції порушникам В разі небажання росіян зупиняти війну можуть бути застосовані дуже сильні санкції, зазначив Єрмак. "Головне, що США та інші наші стратегічні партнери - Велика Британія, Франція, Німеччина, Нордична група та інші це підтримують, вони теж говорять зі США. І сьогодні процес на етапі щодо визначення того як діяти, якщо Росія не приймає цих умов, бо тоді починається процес додаткового тиску", - зазначив він. Єрмак наголосив, що війну проти РФ українці хочуть закінчити справедливим і сталим миром, який би був забезпечений сильними і юридично обов'язковими гарантіями безпеки для України. США та країни Європи фіналізують спільну ініціативу щодо запровадження 30-денного режиму припинення вогню в Україні. Якщо Росія відкине цю пропозицію, союзники розглядають можливість введення нових санкцій проти Кремля.

Що таке БТР VАВVАВ – це французький бронетранспортер, розроблений компаніями Rеnаult та Sаvіеm. Назва машини у перекладі з французької (Véhісulе dе l'Аvаnt Вlіndé) означає "броньована машина переднього краю".Наприкінці 1960-х років французька армія почала пошук колісного пливучого бронетранспортера. БТР розробили у варіантах з колісною формулою 4х4 та 6х6. Обидва варіанти мають однакові габарити, компонування корпусів, механізми управління, силову установку, гальмівну систему тощо. Однак версія 4×4 була призначена виключно для армії Франції, а машину 6×6 робили на експорт.Серійне виробництво VАВ триває з 1976 року. За цей час було виготовлено понад 5000 машин в різних модифікаціях. Існує 10 основних модифікацій "ВАБів", а всього – понад три десятки варіантів. Це командирські, поліцейські, ремонтно-евакуаційні, медичні, транспортні моделі. Є модифікації, пристосовані до запуску протитанкових ракет або стрільби з мінометів, а також адаптовані для ведення боїв з механізованою піхотою. Деякі версії можуть бути засобом розвідки або вести радіоелектронну боротьбу.Фото: Gеtty ІmаgеsНа озброєння армії Франції VАВ надійшов у 1979 році. Бронетранспортер брав участь у різних конфліктах, де була залучена французька армія – у війні в Перській затоці та в низці миротворчих місій.На сьогодні VАВ залишається основним колісним бронетранспортером Франції, але його поступово замінюють на новіші машини.Окрім Франції, БТР перебуває (або перебував) на озброєнні у Кіпра, ОАЕ, Катара, Брунею, Лівана, Марокко, Індонезії, Кот-д'Івуара та інших країн. А з 2022 року – і України.Що відомо про БТР VАВОсновне призначення "ВАБа" – якомога оперативніше і безпечніше доставляти бійців на поле бою і з нього. У десантному відділенні можуть розміститися 10 осіб, екіпаж складається з двох – командира та механіка-водія. Для екіпажу передбачене відділення управління в передній частині БТРа. За ним розміщене моторно-трансмісійне відділення, де встановлений шестициліндровий дизельний двигун Rеnаult МІDR 062045 з гідромеханічною трансмісією. Двигун має потужність у 320 кінських сил і може розігнати машину до 110 км/год. Бронетранспортер має п’ять передач переднього ходу та одну заднього. Середнє відділення оснащене окремою системою пожежогасіння. Десантне відділення – позаду, в кормовій частині бронетранспортера. Тут можуть розміститися десятеро повністю екіпірованих піхотинців. Посадку та висадку здійснюють через двоє задніх дверей.Зварний корпус БТР VАВ, виготовлений із листів броньованої сталі, захищає від уламків снарядів і вогню легкої стрілецької зброї.Фото: Gеtty ІmаgеsОзброєна машина зазвичай 7,62-мм або 12,7-мм кулеметом, може бути оснащена баштою з автоматичними гарматами 20 або 25 × 137 мм.Фото: Gеtty Іmаgе"Бронетранспортер може оснащуватися фільтровентиляційною установкою, опалювальною системою та системою захисту від зброї масового ураження, додатковим бронюванням, приладами нічного бачення та системою централізованого підкачування шин. Підвіска незалежна, із гідравлічними амортизаторами. У БТРа з колісною формулою 6×6 керовані перші дві пари коліс, а 4×4 — лише передні. Усі колеса провідні, але під час руху по шосе передні (у бронемашин 6×6 дві передні пари) можуть відключатися", – описує БТР АрміяІnfоrm.Можливості бронетранспортерів VАВОднією з базових особливостей БТР VАВ є те, це пливуча бронемашина. VАВ може самостійно долати водні перешкоди завдяки двом керованим водометам, встановленим по боках корми корпусу. Максимальна швидкість при плаванні сягає 8 км/год. При потребі, якщо вода потрапляє всередину броньованого корпусу, вмикаються дві електричні помпи для її відкачування.Фото: www.рsdіnfо.рrоБронетранспортер може долати такі перешкоди, як 30-градусні підйоми, стіни, висотою пів метра чи півтораметрові рови. VАВ здатен це робити навіть при повній завантаженості. Хорошу прохідність французьким БТРам забезпечують гідравлічна підвіска і централізована система підпомпування шин.Передбачена можливість обладнання "ВАБів" приладами нічного бачення, що гарантують роботу машин будь-який час доби.У базовій версії бронетранспортерів не передбачені сучасні протимінні засоби, як-от протимінні сидіння. Однак під час кількох модернізацій VАВ отримав посилення бронювання – згадані протимінні сидіння, встановлені керамічні панелі та ін. Однак через більше вагу таким модифікаціям форсувати водні перешкоди стає вже проблемно.Технічні характеристикиДовжина – 5,98 м,Ширина – 2,49 м,Висота – 2,06 м,Маса – 13,6 т,Швидкість на шосе – 100 км/год,Запас ходу – 1000 км,Дорожній просвіт – 0,4 м,Екіпаж – 2 особи,Десант – 10 осіб,Потужність двигуна – 320 к.с.Бронетранспортери VАВ в УкраїніПро передачу Україні бронемашин VАВ у червні 2022 року заявив міністр оборони Франції Себастьєн Лекорню. Тоді він говорив про "БТРи в значних кількостях". Уже через місяць відео з пересуванням українських бійців на цій техніці можна було віднайти в соціальних мережах.Восени того ж року українські військові використовували французькі колісні бронетранспортери VАВ під час контрнаступу.Компліментарно відгукувалися про "ВАБи" бійці десантно-штурмових військ."Добра броня, гарно захищає особовий склад від осколків та куль, аж до калібру 7,62 мм. Добре їде, розвиває гарну швидкість навіть по бездоріжжю. Переїжджали ями навіть до пів метра глибиною. Підстрибує, але бере й такі ями. На машині встановлений британський кулемет М2 Вrоwnіng, калібру 12,7 мм. дуже потужна зброя – успішно якщо не розбиває, то задушує будь-яку силу противника. Пробиває навіть БТРи, БМП – дуже хороша зброя, що не раз допомогла нам", – ділився враженнями водій-механік французького бронетранспортера.Фото: Gеtty ІmаgеСтаном на червень 2024-го Франція передала Україні 284 бронетранспортери VАВ. Крім того, Себастьян Лекорню наголошував, що сотні машин будуть передані українській стороні також у 2024-му та на початку 2025 року. Також міністр оборони Франції декларував, що офіційний Париж вирішив передавати Україні буквально все озброєння, що виводиться з експлуатації.Читайте також: Що таке АМХ-10RС – французькі легкі танки чи бронемашини з гарматою, технічні характеристики та переваги"Оскільки ми реінвестуємо значні кошти в нашу армію за планом у розмірі 413 мільярдів євро на 2024-2030 роки, ми маємо багато техніки, яка все ще працює і яка буде виведена з експлуатації. Замість того, щоб викидати її на смітник або віддавати іншим країнам, ми віддаємо її українській армії", – заявив Лекорню в інтерв'ю Vаr-Маtіn.Тоді оглядачі Dеfеnsе Ехрrеss зазначали, що, якщо слова Лекорню не були популізмом, а містять за собою реальне рішення із підтримки України озброєнням, то мова йде про "вкрай потужне джерело озброєння". Зокрема експерти радили звернути увагу на програму SСОRРІОN, що передбачає, поміж іншим, заміну у французьких сухопутних військах бронетранспортерів VАВ на нові Grіffоn та Sеrvаl. Відтак Україна зможе претендувати на списані "ВАБи". За даними Тhе Міlіtаry Ваlаnсе, на кінець 2021 року французька армія мала 2189 бронетранспортерів VАВ. За оцінкою Dеfеnsе Ехрrеss, у 2024 році французька армія мала на озброєнні близько 1800 одиниць, не всі з них у боєздатному стані. У будь-якому випадку можна говорити про те, що Україна претендує на понад тисячу БТР VАВ від Франції.БТР VАВ з українським озброєннямУ 2025 році стало відомо, що Сили оборони України мають на озброєнні французький бронетранспортер VАВ Мk3 6х6, оснащений бойовим модулем "Січ". Фото машини з пустельним забарвленням опублікував національний інформаційний портал "Тиск". Про кількість поставлених бронетранспортерів такого типу не повідомляють.Бронетранспортер VАВ Мk.3 розроблений французькою приватною компанією Аrquus Dеfеnsе і вперше був представлений на виставці Еurоsаtоry у 2012 році. З того часу БТР демонстрували в поєднанні з різними бойовими модулями. Бронемашина може перевозити двох членів екіпажу та вісім десантників і має масу у 20 тонн. У VАВ Мk.3 передбачений балістичний захист рівня SТАNАG 4569 Lеvеl 4 та захист від саморобних вибухових речовин.Щодо українського бойового модуля "Січ", то раніше його бачили на броньованій колісній машині "Варта 2", а також на БМП-1. Модуль оснащений 30-мм автоматичною гарматою ЗТМ-1 (копія 2А72), автоматичним гранатометом АГ-30, а також кулеметом ПКТ калібру 7,62 мм. переліченим озброєнням через пульт дистанційно, перебуваючи всередині машини, керує оператор. "Січ" може вести влучний вогонь на ходу завдяки двоплощинній стабілізації, а денний і нічний тепловізійні канали наведення дозволяють використовувати бойовий модуль у будь-яку пору доби.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 8 травня.Перемир’я, яке не діє і парад, який не парад Атако дронів на Кремль, Фото: скрін з відео У СNN написали, що триденне припинення вогню, запропоноване Путіним, набуло чинності, але Україна стверджує, що Росія вже його порушила. Російське державне інформаційне агентство ТАСС повідомило, що припинення вогню набуло чинності опівночі за місцевим часом у середу (17:00 за східним часом у середу). Але, за повідомленнями Повітряних сил України, Росія порушила режим припинення вогню. Вчора вночі Росія запустила керовані бомби над Сумами на північному сході України.Триденний період, обранний Путіним для припинення вогню, збігається зі святкуванням Дня перемоги у Другій світовій війні в Росії, включаючи традиційний військовий парад, запланований на п'ятницю, 9 травня. Як і в попередні роки, очікується, що Путін та його уряд використовуватимуть парад для поширення пропаганди, яка хибно представляє нинішню агресію Москви проти України як боротьбу проти "нацистського" режиму в Києві.У Тhе Wаshіngtоn Роst назвали статтю: "Україна та Росія обмінюються авіаударами напередодні річниці Другої світової війни".Виступаючи на Мюнхенській конференції з безпеки у Вашингтоні в середу, віцепрезидент Джей Ді Венс заявив, що адміністрація Трампа вважає, що росіяни вимагають "занадто багато" на мирних переговорах, і що Кремль не зацікавлений у запропонованому США 30-денному припиненні вогню. Однак Венс наполягає, що Сполучені Штати все ще можуть довести війну до кінця.Тим часом посол США в Україні, генерал-лейтенант у відставці Кіт Келлогг заявив, що Україна домовилася про угоду, яка передбачає створення демілітаризованої зони між двома країнами, залишаючи Росію під контролем більшу частину території, яку вона зараз окупувала, в рамках 30-денного припинення вогню. Але він визнав, що Росія ще не прийняла цю пропозицію."Зараз, ймовірно, нашою перешкодою в просуванні є те, що президент Росії не погоджується на це", – сказав він Fох Nеws.У Вlооmbеrg написали, що "Путін приймає лідерів, щоб відзначити перемогу 1945 року, поки його війна триває".  Вони відзначають, що Кремль намагається використати спільну історію перемоги Радянського Союзу у Другій світовій війні, щоб заручитися громадською підтримкою вторгнення Путіна в Україну, але критики стверджують, що путінські вшанування пам'яті є надуманим способом виправдання нинішньої агресії.У Тhе Guаrdіаn зауважили, що Європа сьогодні 8 травня відзначає 80 років з Дня Перемоги на тлі російсько-української війни, збільшення витрат на оборону та зміни зовнішньої політики США. У Європи з’явився оновлений "франко-німецький двигун"Фрідріх Мерц, Фото: gеttyіmаgеs У Роlіtісо написали про те, що Макрон і Мерц рекламують "оновлений франко-німецький двигун, який очолюватиме Європу". Обидва лідери заявляють, що не дозволять національним інтересам розділити їх.Президент Франції Емманюель Макрон та новопризначений канцлер Німеччини Фрідріх Мерц представили спільне бачення добре озброєної та сприятливої ​​для бізнесу Європи під час своєї першої офіційної міжнародної зустрічі у середу. Мерц відвідав Париж через добу після вступу на посаду, щоб обговорити з Макроном співпрацю Франції та Німеччини для вирішення проблем ЄС: скорочення військової підтримки США, збільшення оборонних витрат, підтримка України у війні з Росією та підвищення конкурентоспроможності Європи.Макрон наголосив на спільній відповіді на виклики, а Мерц підкреслив "глибокі зв’язки" з президентом Франції. Обидва лідери підтримують Україну, зокрема гарантії безпеки після можливого припинення вогню, і план переозброєння ЄС. У Тhе Guаrdіаn відзначили, що Франція та Німеччина прагнутимуть пожвавити свої відносини, працюючи "систематично разом" у "новому поштовху для Європи".За словами президента Франції, дві країни "створять спільну раду оборони та безпеки, яка регулярно зустрічатиметься" в рамках зусиль щодо активізації співпраці та інвестицій у сфері оборони. Він також додав, що вони прагнутимуть координувати економічні реформи.Як рідні зустрічали бранців Кремля У Тhе Nеw Yоrk Тіmеs написали репортаж про те, як рідні чекають повернення військовополених додому. На парковці в Чернігівській області сотні людей зі сльозами радості та тривоги чекали повернення 205 військовополонених, звільнених у 64-му обміні з Росією. Серед них сестри Юрія Добрєва, який провів 18 місяців у полоні, принесли торт із свічками, сигарети Wіnstоn і Соса-Соlа, сподіваючись, що брат збереже своє почуття гумору. Анастасія Добрєва, 31 рік, хвилювалася, чи справді він в автобусі, адже не бачила його півтора року.Родичі тримали фото зниклих, сподіваючись на впізнання. Юлія Когут чекала сина, зниклого в Херсоні, а Анжеліка Яцина шукала брата. Як відзначають у виданні, обміни, що повернули понад 4550 українців, – рідкісна співпраця з Росією, але звільнені розповідали про тортури, голод і приниження. Тисячі полонених залишаються в російських в’язницях.Автобуси прибули після сирен поліції. Виснажені бранці, поголені й закутані в українські прапори, виходили на парковку. Сергій Лаптєв, який вижив у полоні три роки заради доньки, дізнався про смерть матері. Анжеліці Яцині пощастило: Лаптєв впізнав її брата Олега, з яким ділив камеру. Юрій Добрєв, повернувшись, обійняв сестер, задув свічки на торті й закурив сигарету, сказавши: "Я вдома". Лікарі мали перевірити його здоров’я, але радість возз’єднання була невимовною, наголошують у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs.Читайте також: Хоче "Велику Румунію" та критикує допомогу Україні: хто такий Джордже Сіміон, лідер президентських перегонів

Хто володіє ядерною зброєю: клуб дев'ятиФото: Gеtty ІmаgеsЯдерна зброя – це один із найпотужніших видів озброєння. Вона здатна знищувати цілі міста й залишати по собі радіоактивне забруднення на десятиліття. Цей смертоносний вид зброї базується на використанні енергії, що вивільняється під час ядерного поділу або синтезу. Саме через свій руйнівний потенціал ядерна зброя вважається не лише інструментом війни, а й засобом стримування – політичного тиску та стратегічної рівноваги.Сьогодні до так званого Ядерного клубу – неофіційна назва групи країн, що володіють ядерною зброєю, – належать 9 країн світу. Серед них офіційно визнаними ядерними державами є п’ять країн, які підписали Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ): США, Росія, Велика Британія, Франція та Китай. Проте на практиці цей клуб помітно ширший. До нього входять також Індія, Пакистан, Ізраїль (неофіційно) та Північна Корея, яка вийшла з ДНЯЗ і здійснила кілька ядерних випробувань.Попри те, що кількість боєзарядів значно скоротилася з часів Холодної війни, потенціал власників ядерної зброї залишився колосальним. А всі дев’ять країн продовжують активно модернізувати свої ядерні арсенали та розробляти нові системи доставки ядерних зарядів.Що відомо про країни ядерного клубу: найновіші та найдавніші члениЯкщо розташувати основні країни у порядку надбання ядерної зброї, то угорі списку опиняться Сполучені Штати Америки, натомість останні позиції належатимуть КНДР та Ізраїлю, який наявність власної ядерної зброї не коментує. Отож, найперше ядерна зброя  з'явилась у Сполучених Штатів – із 1945 року, коли американці здійснили перший у світі ядерний вибух та уразили смертоносними боєголовками Хіросіму й Нагасакі. А от перша в історії детонація термоядерного пристрою відбулася восени 1951 року на атолі Бікіні у випробуванні Айві Майк.Радянський Союз також не гаяв часу, тому вже 1949 року випробував свій перший ядерний пристрій, а 1953 року провів випробування першої у світі термоядерної бомби. Росія ж свого часу стала єдиним міжнародно визнаним спадкоємцем усього ядерного арсеналу Радянського Союзу.Велика Британія розпочала свій ядерний шлях після випробувань 1952 року і термовипробувань 1957 року, а Франція – 1960 та 1968 років відповідно. Натомість Китай відстав від останньої у першому підриві ядерної бомби, здійснивши його 1964 року, але на рік обігнав у термоядерних випробуваннях, які провів у 1967-му.А от Індія тривалий час офіційним власником ядерки себе не визнавала, хоча перші випробування провела ще 1974 року, але заявила про наявність у себе такої зброї аж 1998 року – після підземних випробувань п'яти ядерних вибухових пристроїв. Її сусід та одвічний суперник Пакистан свої випробування розпочав власне лише для того, аби віддзеркалити дії Індії: і випробував того ж року шість ядерних зарядів.Тим часом вже у новому тисячолітті, у 2005 році, про створення та перше підземне випробування ядерної зброї заявила Північна Корея, відтоді країна провела ще не одне випробування, постійно вдосконалюючи свої технології.І на завершення варто згадати про Ізраїль – це країна, яка офіційно не підтверджує наявність власних ядерних боєголовок. Але, як вважають експерти, тут цілком можуть зберігатися боєзаряди власної розробки із 60–170-х років минулого століття. Скільки ядерної зброї у світіФото: GеttyІmаgеsЗагальний світовий запас ядерних боєголовок нині становить понад 12 тисяч одиниць, з яких майже 10 тисяч готові до використання. Про таку інформацію можна говорити на основі відкритих джерел, зокрема даних Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SІРRІ) та Федерації американських науковців (FАS).Фактично Росію та США можна назвати ядерними монополістами, адже вони володіють найбільшою кількістю боєголовок – 5580 та 5044 відповідно.Росія має найбільший арсенал у світі та займається активною модернізацією систем доставки, окрім того, продовжує й виготовляти нові боєголовки. Щобільше, Росія також оголошувала про розміщення ядерної зброї в Білорусі, яка не є країною з Ядерного клубу. Тим часом США залишаються власниками найпотужнішої стратегічної тріади, йдеться про авіацію, ракети та підводні човни.Натомість третє місце закріпив за собою Китай, який лідирує за темпами розширення свого ядерного арсеналу та потенціалу. Країна стабільно нарощує запаси та розширює сили ядерного стримування. І наразі може похвалитися приблизно 500 боєголовками.Франція робить ставку на стратегічні ракети та підводні човни і має близько 290 боєголовок, тоді як Велика Британія у своїй ядерній програмі залежна від США через тісну співпрацю: оренду ракет та виготовлення боєголовок на базі американських технологій. Хоча на тлі заяв Трампа обговорюється можливість розвитку більш незалежної європейської ядерної політики, зокрема шляхом посилення співпраці з Францією, яка має власну ядерну програму.Приблизно однакову кількість ядерної зброї – близько 170 боєголовок кожна – мають Індія та Пакистан. І якщо другий орієнтується на доктрину стримування, то Індія, поряд із підтримкою політики "незастосування першим", активно розвиває свій потенціал.Тим часом Ізраїль зберігає так звану політику двозначності і наявності своїх 90 ядерних боєголовок не визнає. Натомість  КНДР невпинно працює над новими технологіями, розробляє ракети великої дальності і проводить випробування.І тут поряд з основними дев'ятьма країнами варто згадати ще тих, хто близький до створення власної ядерної зброї або ж здатен створити її за короткий час. Передовсім йдеться про Іран. Цю країну вважають найближчою до створення власної смертоносної зброї. На початку 2025 року у Тhе Nеw Yоrk Тіmеs навіть з'явилася інформація від розвідки про те, що Іран вивчає прискорений спосіб виробництва ядерної зброї. І якби Тегеран все ж захотів мати її зараз, то його запасів урану вистачить на виготовлення 4-5 боєголовок. Це викликає серйозне занепокоєння у міжнародної спільноти.Поряд із тим залишаються ще Німеччина та Японія, як переконані експерти, вони за своїми науково-виробничими можливостями здатні створити ядерну зброю за короткий час після ухвалення політичного рішення й фінансування.Не лише Україна: хто сказав "ні" ядерній зброїПопри руйнівну силу ядерної зброї, в історії були приклади країн, які вирішили добровільно від неї відмовитися або не реалізували свій потенціал.Найперше тут ітиметься про Україну, хоч вона й не єдина країна, яка відмовилась від ядерної зброї свого часу. Але власне Україна успадкувала третій за розміром арсенал після розпаду СРСР. Проте у 1994 році передала ядерну зброю Росії в обмін на гарантії безпеки за Будапештським меморандумом. На той момент вона стала однією з перших країн, хто прийняв рішення про відмову.Свою ядерну зброю Росії також передали Казахстан (близько 1400 боєголовок) та Білорусь, яка сьогодні є фактично її сателітом та раніше дала дозвіл на розміщення на своїй території російського ядерного озброєння.Єдина країна, яка розробила, а потім знищила власну ядерну зброю, – це Південно-Африканська Республіка. Вона мала порівняно невеликий арсенал, який складався із 6 зібраних ядерних зарядів. Проте вони усі були добровільно знищені.Аргентина та Бразилія у 1980-х роках теж мали потенціал для створення власної ядерної зброї, але домовилися про взаємний мирний нагляд та відмовилися від розробок.

Хотів би розпочати нашу розмову з найважливішої історії для українців - надзвичайно дивна політика США. До кінця не зрозуміла позиція самого президента Трампа. Також було дивне інтерв'ю Стіва Віткоффа, який виконує певну функцію, яку свого часу реалізував Кіссінджер, але Віткофф – це анти-Кіссінджер. Ми в Україні переживаємо з того приводу, що США можуть нас полишити з РФ у форматі "сам на сам". Звісно, є наші друзі з ЄС, але допомога Сполучених Штатів неоціненна. Просив би вас схарактеризувати поточний історичний момент.На жаль, я вважаю, що це правильне бачення ситуації. Найточніше політику президента Трампа щодо Росії можна охарактеризувати як поведінку молодшого партнера Путіна. Під "молодшим" я маю на увазі, що Трамп виконує все, чого хоче або що підтримує Путін, не вносячи жодного власного внеску в цю політику.У першій адміністрації Трампа всі зовнішньополітичні питання та кризове врегулювання були зосереджені в руках його зятя Джареда Кушнера. Цього разу цю роль виконує Стів Віткофф. Сьогодні його вплив значно перевищує вплив державного секретаря Марка Рубіо чи радника з національної безпеки Майка Волтца, якого багато хто називає "живим мерцем" — він втратив кількох ключових помічників і, схоже, довго не протримається на посаді.Політика Трампа була цілком очевидною. Він двічі голосував разом із Росією, Білоруссю та Північною Кореєю проти резолюцій, що засуджують російську агресію в Україні. Навіть Іран і Китай тоді утрималися. Росію підтримали лише близько десятка країн, але до них приєдналися і Сполучені Штати — це серйозний і тривожний сигнал. Водночас понад 100 держав в обох випадках проголосували за засудження російської агресії.Чи подобається Путіну USАІD? Ні, потрібно закрити. НАТО? Ні, послабити. "Радіо Свобода", "Голос Америки"? Ні, вимкнути. Чи підтримує він просування демократії за кордоном? Теж ні, згорнути. Трамп діє цілком передбачувано: він робить те, чого хоче Путін.Єдине стримування — це суспільна думка: близько двох третин американців підтримують Україну, зокрема майже половина республіканців. Тому Трамп не може діяти без обмежень. Йому потрібно створювати враження, ніби він намагається тиснути на Росію. Він зробив кілька заяв на кшталт: «Це вже занадто, припини бомбардування, Владімір», — але на цьому все і закінчилося. Сприймати це серйозно не варто.Цікаво, що Трамп не скасував жодних ключових санкцій проти Росії, а деякі навіть продовжив. Отже, він не наважується зайти настільки далеко, щоб надто багато людей, як і я, могли прямо сказати, що він діє як молодший партнер Путіна.Що ж має робити Україна? На мою думку, ваш уряд діє виважено й правильно: з одного боку, веде діалог зі Сполученими Штатами, аби ті не заблокували ліцензії на постачання озброєння; з іншого — відмовляється підписувати будь-які угоди, що можуть зашкодити.Ймовірно, Трамп незабаром оголосить про перемогу й просто відійде, незалежно від реального результату. І вкрай важливо, щоб Україна до того моменту не втратила нічого суттєвого. А ви бачите перспективи певного дипломатичного урегулювання російської агресії проти України? Ми чуємо дуже багато різних меседжів, які дуже часто суперечать одне одному. Але бачимо, що Росія наступає, обстрілює наші міста. І водночас розуміємо, що частина нашого населення плекає певну ілюзію, що, можливо, вдасться про щось домовитись. Росіяни регулярно повторюють свій ультиматум: вимагають окупації навіть ще незахоплених наших територій, проведення так званої денацифікації, демілітаризації й так далі. Лавров постійно повторює путінський ультиматум трирічний давності. Але в той самий час росіяни повторюють мантру про перемовини. Як ви думаєте, що це за така складна гра?На жаль, я налаштований доволі песимістично. Наразі, по суті, існує два можливих варіанти: або Україна підписує щось цілковито принизливе й неприйнятне — фактично лише тимчасове перемир’я, — або війна триває. Другий варіант виглядає кращим, адже Україна тримається впевнено й гідно, а Європа демонструє рішучу підтримку. Після принизливого прийому президента Зеленського в Білому домі 28 лютого Європа, за винятком Угорщини, консолідувалася довкола України. Військова промисловість ЄС разом із сильними українськими стартапами вже готується до збільшення обсягів і темпів постачання озброєння. Цього року Україна отримає близько 100 мільярдів доларів західного фінансування.Отже, фінансування вже забезпечене, але я не бачу жодної реальної можливості, що з цих переговорів вийде щось змістовне. Показово, що під час візиту Віткоффа до Москви він прибув без жодного помічника, тоді як Путін приймав його у присутності Юрія Ушакова та Кирила Дмитрієва. Я знаю обох — Дмитрієв доволі вправний і досвідчений гравець.Сергій Лавров більше не виконує функцій міністра закордонних справ — приблизно так само, як Марко Рубіо тут, у Вашингтоні. Натомість Лавров виступає як рупор пропаганди — не гірше, ніж Соловйов чи Симоньян.Ситуація виглядає саме так: Лавров не залучений до жодних реальних переговорів, принаймні наскільки я розумію. Та й загалом не варто вважати, що якісь справжні переговори взагалі ведуться. Навпаки, Путін просто намагається спокусити Віткоффа, а через нього — вплинути на Трампа.Складається враження, що саме Віткофф і Трамп фактично визначають політику США щодо Росії. На жаль, наразі найкращим підходом виглядає збереження діалогу та гарантія того, що Україна не підпише нічого справді шкідливого.У Вашингтоні я слухав прем’єр-міністра Шмигаля. Він заявив, що передбачена міжурядова угода щодо видобутку корисних копалин в Україні, після чого має бути підписана рамкова угода, а далі — конкретні домовленості по окремих проєктах. Це звучить як звичайний комерційний процес. Також Україна більше не повинна повертати грантову допомогу, яку вже отримала від США.Загалом, ситуація почала рухатися в правильному напрямку — на відміну від попереднього періоду, коли все виглядало вкрай тривожно. Водночас переговори про мир або припинення вогню, схоже, заходять у глухий кут. І, цілком ймовірно, що Трамп просто оголосить про певну перемогу без жодних на те підстав і дистанціюється від усієї ситуації. А що ви скажете щодо чергової угоди про українські корисні копалини, яка постійно трансформувалася? Адже спочатку були захмарні апетити з боку адміністрації Трампа, а зараз все це немовби суттєво зменшилось. Як, на вашу думку, може працювати подібна схема? Основне, що вдалося досягнути очевидної справи – ми не винні Сполученим Штатам. Тобто ту допомогу, яку нам надавала адміністрація президента Джозефа Байдена за погодженням Конгресу і Сенату, - це було безкоштовно. Україні були передані певні ресурси, тобто кредитні історії, – це зовсім інше, але нас намагалися поставити у позу боржника. Наскільки це серйозна історія щодо угоди про корисні копалини? Тому що свого часу американська адміністрація підписувала подібну угоду з урядом Афганістану. І це відбулося буквально за певний час перед тим, як помахала їм рукою і вивела американські війська з Афганістану.Я не вважаю, що порівняння з Афганістаном є доречним. Очевидно, що позиція США суттєво змінилася. Тепер зрозуміло: жодної вимоги, щоб Україна платила за вже отриману допомогу, більше не існує.Також була знята ідея про надання Сполученим Штатам права першої пропозиції. Коли я слухав прем’єр-міністра Шмигаля, він наголосив на двох ключових принципах.По-перше, жодна угода не повинна порушувати процес вступу України до Європейського Союзу. Я вважаю, що Україна повинна максимально залучати ЄС до цього процесу — і, схоже, саме так і відбувається. По-друге, жодна домовленість не повинна суперечити Конституції України та, відповідно, іншим національним законам.Схоже, що ця міжурядова угода, яка фактично є двостороннім інвестиційним договором, рухається в правильному напрямку. Наступний крок — укладення конкретних комерційних угод у межах цієї рамки, але вони не повинні передбачати жодних преференцій для Сполучених Штатів. Це мають бути стандартні інвестиційні домовленості. І, на мою думку, український уряд послідовно дотримується правильних принципів, і нині ми рухаємося саме в цьому напрямку.Усі попередні заяви Трампа про те, що Україна повинна повернути якісь фантастичні суми, які вона нібито отримала від США, а це не відповідає дійсності, більше не звучать. Як ви й зазначили, адміністрація Байдена надавала Україні гранти, а не кредити. Але Трамп поводиться як шантажист. І цьому слід рішуче протидіяти. Здається, український уряд робить це впевнено й достойно. Хочу вас розпитати про велику торговельну війну. Хочеться вірити, що все якось унормується і перейде у формат осмислених дій. Але ми бачили дивні рішення та реакції, потім все це переграється, і шановну публіку інформують через повідомлення у мережі Х. Однак світову економіку лихоманить і, відповідно, хтось на цьому хоче заробити, комусь це потрібно для того, щоб натиснути на той чи інший уряд. За вашим відчуттям, це кудись рухається цілеспрямовано чи вже починається хаотичне розповзання, зокрема і Бреттон-Вудської системи?Вважаю, що увагу слід зосередити на самій торговельній політиці. Її підґрунтя — цілковито абсурдне. Сполучені Штати отримали величезну вигоду від безпрецедентного обсягу зовнішнього фінансування.Нині близько $32 трильйонів іноземного капіталу зберігається в американських цінних паперах — облігаціях і акціях. Це стало можливим завдяки репутації США як надійної фінансової гавані. Однак ситуація змінилася, і тепер цілком імовірно, що значна частина цих коштів залишить країну. Чому ж тоді у США такий серйозний дефіцит торговельного балансу?Частково це пояснюється суттєвим профіцитом у сфері послуг. Інша причина — готовність іноземних інвесторів покривати масштабний дефіцит державного бюджету, який щороку становить приблизно 6,5% ВВП. За логікою відповідальної політики, цей показник мав би знижуватися щонайменше вдвічі, але жодних ознак таких змін немає.Саме тому Трамп і повторює наратив про те, що нібито весь світ обкрадає США.Реальність така: світ проявив надзвичайну щедрість, надавши Сполученим Штатам величезні обсяги фінансування. І водночас саме США, найімовірніше, найбільше постраждають від нових тарифів, адже сплачуватимуть їх не іноземці, а самі американці.Трамп уперто поширює неправду, стверджуючи, що платитимуть китайці — хоча це повністю суперечить фактам. Практично все, що він говорить, є маніпуляцією. Так звані взаємні тарифи, які ми сьогодні спостерігаємо, були значною мірою вигадані — без будь-якого обґрунтування.Найабсурднішим прикладом є те, що навіть острів, населений лише пінгвінами, мав би сплачувати 20% мита. Це повний нонсенс.У Детройті Трамп знову повторив більшість своїх неправдивих заяв — цього разу в украй агресивному тоні. Він не має наміру змінювати курс. Це передусім трагедія для самих Сполучених Штатів, але також і серйозний удар по світовій економіці. Як ви вже зазначали, Трамп відчуває себе найвпевненіше в атмосфері хаосу.Президент дійсно має повноваження запроваджувати тарифи. Він сам визнає, що ці рішення можуть бути оскаржені в суді, оскільки базуються на надзвичайному указі.У США немає жодної надзвичайної ситуації, але Трамп намагається її штучно створити. Загалом, якщо США запровадять 10-відсоткові тарифи на всі товари, це становитиме приблизно 1% ВВП. У поєднанні з кількома додатковими митами — можливо, до 2% ВВП. З одного боку, це доволі значні суми, але їх абсолютно недостатньо для фінансування федерального бюджету. Я переконаний, що Трамп і надалі триматиме всіх у стані невизначеності. Він живиться страхом і хаосом, тому боятися його — помилково. Він лише посилюватиме нестабільність.Нещодавно оприлюднені дані свідчать, що ВВП США у першому кварталі цього року скоротився на 0,3%. І я очікую, що темпи падіння лише зростатимуть внаслідок його політики. Наразі панує повна непередбачуваність у всіх сферах, і жодна розсудлива компанія за таких умов не ризикне робити серйозні інвестиції в США.Тарифи неминуче спричинять зростання цін, а отже, й посилення інфляції. Багато компаній усвідомлять, що за нових умов більше не здатні працювати з прибутком, і будуть змушені закритися. Долар уже втратив 10% вартості щодо євро і, найімовірніше, падатиме далі.Фондовий ринок зменшився приблизно на 20% і, судячи з усього, це ще не межа. Економічна політика Трампа — це пряма загроза як для економіки Сполучених Штатів, так і для світової фінансової стабільності. Його базовий принцип — атакувати, заперечувати, оголошувати перемогу, але ніколи не визнавати помилок і не змінювати курс.Ситуація, ймовірно, продовжуватиме погіршуватися. Питання лише в тому, що станеться раніше: Трамп устигне сконцентрувати в руках авторитарну владу чи натрапить на масштабну економічну кризу. І чи взагалі відбудуться демократичні вибори до Конгресу наступного року? Ми маємо справу з глибокою кризою — і демократичною, і економічною. На превеликий жаль, ми бачимо, що потужні демократичні інституції, які б мали підтримувати й розвивати, виявились не в змозі захистити демократію і закон в колисці демократії - у Сполучених Штатах. Ми хочемо вірити, що Європейський континент встоїть. Водночас бачимо в реальному часі створення військово-стратегічного союзу між Північною Кореєю і Росією. Не знаємо, до яких рішень можуть прийти у Китайській Народній Республіці. Але світ балансує на межі.Проблеми світу - це дуже серйозно і дуже поважно, але ми теж живемо в Україні, тому я хотів вас розпитати в теперішній комбінації: коли США можуть відшвартуватися від Європейського континенту, коли над Європою - не лише над Східною Європою, але й над Старою Європою - нависає привид війни. Я кажу про країни Балтії, Фінляндію. Швецію. Ми розуміємо, що путінський ультиматум вимагав повернення Євроатлантичного блоку до старих кордонів. Але Швеція і Фінляндія є членами НАТО, це було рішення, зокрема, і Джозефа Байдена. На вашу думку, що робити Україні в теперішній ситуації? Адже треба це робити якомога швидше.На жаль, усе, що я чую, повністю відповідає дійсності. Вважаю, що Україна нині діє максимально зважено — як в інтересах власної безпеки, так і в інтересах усієї Європи. Вона дійсно є форпостом, який стримує загрозу. Європа має робити все можливе, щоб забезпечити Україну фінансуванням і зброєю.Європейські армії, на жаль, виявилися надто слабкими. Сьогодні найбоєздатнішою армією в Європі володіє саме Україна, за нею — Туреччина. Європі критично важливо мати таких партнерів як найближчих союзників. Україна має мати повне право розраховувати на ту підтримку, яку Європа в змозі надати.Особливо прикро, що Німеччина та Франція не змогли мобілізувати політичну волю для арешту $200 млрд заморожених російських активів у Бельгії та передачі їх на підтримку України. Такий крок міг би радикально змінити хід війни вже протягом року. Але це рішення потрібно ухвалити. Я щиро сподіваюся, що зміни відбудуться тепер, коли Фрідріх Мерц, імовірно, стане канцлером Німеччини 6 травня. Німеччина має взяти на себе лідерство в Європі та забезпечити Україні справжню, беззастережну підтримку — чого раніше, на жаль, не було.Франція та Велика Британія діють у правильному напрямку, а найпотужніша підтримка, я б сказав, надходить від Північно-Балтійської вісімки, Швеції та, безперечно, Польщі. Європа дедалі рішучіше стає на бік України, але вона має йти до кінця — адже те, чого Україна досягла за останні три роки, справді героїчно і заслуговує на глибоку повагу. А що собою зараз являє російська економіка? Відомо, що росіяни перевели значну частину свого військового виробництва на воєнні рейки, але, як то кажуть, хтось за це має заплатити. Свого часу пані Набіулліна (голова центробанку РФ) зробила, на превеликий жаль, економічне диво – російська економіка встояла. Я спілкувався з нашим спільним знайомим, Деніелом Фрідом, який свого часу в Державному департаменті очолював напрям, пов’язаний із санкціями проти Росії. А санкції, які впровадили США та ЄС, проти РФ виявились заслабкими. Наскільки російська економіка в стані витримати тягар війни? Чи можна говорити про те, що є додаткові важелі, які міг би застосувати колективний Захід, чи Дональд Трамп, чи Господь Бог для того, щоби російська економіка зупинилася? Я просто не володію розумінням, за рахунок чого вони не просто функціонують, а далі й далі підтримують свою агресію. Можливо, це останні пару місяців?Так, я цілком згоден. Даніел Фрід — справді видатна особистість. Санкції загалом дали три основних результати. Перш за все, економічні санкції ефективно перекрили доступ Росії до міжнародного фінансування. Москва більше не має можливості залучати кошти на зовнішніх ринках.Другий результат — це технологічні санкції. Росія втратила доступ до значної частини сучасних технологій. Попри спроби завозити окремі компоненти контрабандою або через треті країни, дефіцит критичних технологій стає дедалі відчутнішим, і країна явно страждає.Третій аспект — нафтові санкції. Спочатку вони були малоефективними, однак тепер набирають сили. Частково це пояснюється тим, що адміністрація Байдена спершу остерігалася зростання цін на нафту всередині США. Натомість нині ми бачимо протилежну тенденцію: світові ціни на нафту падають. Вартість нафти Urаls опустилася до $50 за барель, що на $20 менше, ніж закладено в російському бюджеті. Це суттєво скорочує доходи Кремля й посилює тиск на економіку Росії.Це коштуватиме російському бюджету близько 2,5% ВВП. Крім того, у Росії стрімко вичерпуються ліквідні резерви Фонду національного добробуту — там залишилося лише приблизно 2% ВВП. Це означає, що в другій половині року уряду доведеться скоротити державні видатки приблизно на 4% ВВП. Таке скорочення — серйозне навантаження на систему.Сьогодні військові витрати Росії становлять близько 10% ВВП, тоді як в Україні — близько 50%. Росія теоретично ще має ресурс для збільшення витрат, адже її економіка не переведена в повністю воєнний режим.Як зазначила Ельвіра Набіулліна, цього року в Росії очікується стагфляція з приростом ВВП на рівні 1–2%. Це не колапс, але й аж ніяк не ознака стабільності. Уралвагонзавод нині випускає лише близько 300 танків на рік — надто мало для війни таких масштабів.Військово-повітряні сили також, судячи з усього, перебувають у стані глибокого виснаження. Отже, Росія вже не виглядає сильною — але й не перебуває на межі розпаду. А чи витримає українська економіка ту чи іншу негативну політику Сполучених Штатів, якщо американці вийдуть з гри?Президент Байден забезпечив виділення близько $20 млрд американської допомоги, яка цього року надходить через трастовий фонд Світового банку.  Трамп уже нічого не може з цим вдіяти — кошти фактично вийшли з Вашингтона. Допомогу також надають Європейський Союз, Велика Британія, Японія та Канада. Упродовж останніх двох років Україна щороку отримувала приблизно $100 млрд зовнішньої підтримки, і цього року обсяг допомоги буде подібним. Можна навіть сказати, що бюджет перефінансовано, але цього недостатньо. Україні вкрай необхідне суттєве збільшення витрат на озброєння, щоб мати шанс виграти цю війну.

Що таке МGСSМаіn Grоund Соmbаt Systеm – це  франко-німецький проєкт основного бойового танка наступного покоління, що повинен замінити Lеораrd 2 та Lесlеrс. Назва танка в перекладі з англійської означає "основна наземна бойова система".www.аrmyrесоgnіtіоn.соmРозробку нового покоління танків німецький парламент схвалив наприкінці 2014 року з подачі тодішньої міністерки оборони Німеччини, а сьогодні президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн. Рішення замінити Lеораrd 2А6 ухвалили на тлі війни в Україні."Один із ключових недоліків Lеораrd 2 полягає в тому, що для танкових снарядів використовується вольфрам замість збідненого урану. Вибір матеріалу впливає на характеристики. Через обмеження вольфрамових боєприпасів Бундесвер має певні сумніви щодо здатності своїх пробивних снарядів пробивати броню новітніх російських танків. Зокрема, можуть бути випадки, коли німецькі боєприпаси можуть не мати достатньо кінетичної енергії, щоб забезпечити знищення Т-80, Т-90 і, очевидно, "Армати"", – писали аналітики.Контракт на виробництво отримала нова компанія КNDS, що утворилася після злиття німецької фірми Кrаuss-Маffеі Wеgmаnn і французької Nехtеr Systеms, датованого 2015-м. У 2019-му до проєкту долучилася німецька компанія Rhеіnmеtаll.Офіційний початок розробки танка датований 2020 роком. Тоді розпочався перший етап – визначення архітектури всієї бойової машини.Коли буде створений танк МGСSПід час підписання угод у 2020 році термінами досягнення кінцевої мети – створення нового сучасного бойового танка та постачання перших машин – називали 2035 рік. У період з 2024 по 2027 рік планували створення прототипу, а також перевірку всіх компонентів на продуктивність та сумісність. У 2028 році з конвеєра мала зійти перша тестова партія. Перша серійна машина мала бути поставлена у 2035 році, а експлуатаційна готовність досягнута у 2040-му.glаvсоm.blоgsроt.соmОднак згодом плани довелося відкоригувати. Перші клопоти виникли після долучення до проєкту компанії Rhеіnmеtаll, що викликало певну напруженість у стосунках між Парижем та Берліном. Французи наполягали, що, хоча в проєкті залучені одна французька і дві німецькі компанії, лідерство в розробці різних складників, а також промислове виробництво повинні бути розподілені порівну між двома країнами. Зрештою було досягнуто угоди, за якою Nехtеr, КМW та Rhеіnmеtаll очолять розробку по 1/3 основних елементів програми кожна, однак уже на стадії виробництва Nехtеr отримає 50% замовлень, а іншу половину розділять між собою два німецькі підрядники.Далі на плани вплинуло повномасштабне вторгнення РФ в Україну, адже компаніям довелося перерозподілити ресурси, щоб відповідати потребам ринку зброї. Робота надовго затрималася на стадії архітектури, тобто вибору концепту. У 2023 році французьке видання взагалі засумнівалося, чи МGСS коли-небудь поїде, а Dеfеnsе Ехрrеss констатував, що проєкт "забуксував".Утім уже восени 2023 року Франція та Німеччина говорили, що готові долучити до створення євротанку "нових спостерігачів". Тут варто зазначити, що в різні роки зацікавленість проєктом висловлювали Іспанія, Бельгія, Норвегія, Польща, Швеція та Велика Британія. У квітні 2024 року Франція та Німеччина врешті підписали пакт про розділення робіт у промисловості, що стосувався програми Маіn Grоund Соmbаt Systеm. Однак міністр оборони Франції Себастьян Лекорню говорив уже про те, що танк може потрапити на озброєння у 2045 році.Якою буде гармата танка МGСSГоловною особливістю танка має стати нова гармата у більшому за стандартний для НАТО калібр 120 мм. Спочатку вважалося, що нею стане 130-мм Rhеіnmеtаll Rh-130 з довжиною у 51 калібр та автоматом заряджання.glаvсоm.blоgsроt.соmОднак Nехtеr Grоuр заявляла про прогрес у розробці 140-мм танкової гармати. Нова гармата отримала назву АSСАLОN. Створені для АSСАLОN боєприпаси дозволяють вражати цілі поза зоною видимості екіпажу.Випробування бікаліберної 140/120 мм танкової гармати АSСАLОN провели в січні 2025 року."На відео потрапили випробувальні стрільби, ймовірно багатоцільовим кумулятивним снарядом, та можливість швидкої заміни ствола калібру 140 мм на 120-мм. Причому для обох калібрів використовується одна й та сама казенна частина. Мішенню були дві залізобетонні плити, рознесені на відстань у декілька метрів, які в результаті влучання були пробиті наскрізь", – описував стрільби портал "Мілітарний".Також у відео був продемонстрований новий 140-мм бронебійний оперений підкаліберний снаряд (БОПС), розроблений для цієї гармати.Гармата АSСАLОN дозволяє використовувати нові швидкозмінні стволи двох калібрів: 120-мм з рекордною довжиною у 58 калібрів, а також альтернативний 140-мм калібр. Заявлено що їх зміна може бути проведена упродовж 25 хвилин. Декларується, що гармату можна буде встановлювати на платформи, які важать менше ніж 50 тонн. А інноваційні технології нібито суттєво знизять ефект пострілу і дозволять піхоті перебувати поблизу танку в умовах міської забудови.Різновиди євротанка МGСSКрім того, у Бундесвері хочуть, щоб МGСS був сконструйований на принципі модульності. Варіанти танків різних спеціалізацій матимуть спільну ходову частину.buіldіng-tесh.оrgЗокрема, Dеfеnsе Nеws знав, що новий танк буде модульною платформою. Американські експерти стверджували, що машина працюватиме як з екіпажем, так і без нього в автоматизованому режимі."Окрім цього, очікується, що МGСS буде мати певну електромагнітну зброю, засоби електронної боротьби та лазерну зброю. Разом із тим новий європейський танк має отримати комплекс активного захисту, захист від безпілотників, функції штучного інтелекту та кібербезпеку", – йшлося в матеріалі.А от оглядачі Dеfеnsе Ехрrеss наголошують, що всі різновиди євротанка будуть пілотованими, а розробники, навіть у 2040-х роках не бачать можливості створити повністю автономні бойові наземні платформи такого класу.Загалом МGСS буде не єдиною бойовою машиною, а серією систем, розроблених навколо цієї машини. Dеfеnsе Ехрrеss писав про три варіанти нового танку: традиційний, танк із гіперзвуковими ракетами та дрононосець. Ракетний танк матиме функцію підтримки, а так званий дрононосець – можливість ураження цілей поза зоною прямої видимості. Завдання традиційного танка залишаються незмінними. Всі три машини будуть створені на однаковому шасі, що має спростити логістику та підтримку."Рішення щодо потреби створення ракетного танка підтримки, та ще й гіперзвуковими ракетами, доволі цікаве. Бо зрештою відсилає до проєктів ракетних танків 60-х років, зокрема радянського ИТ-1, якого на хвилі хрущовської "ракетоманії" зробили 110 одиниць. Наразі можливо робити безліч припущень, що з цього може вийти, але зрештою ракети цілком можуть бути універсальним засобом боротьби не лише з наземними, а й з повітряними цілями", – йдеться в матеріалі.Дрононосець повинен мати розширений набір сенсорів для розвідки та працювати у режимі NLОS (nоn-lіnе оf sіght – поза межами прямої видимості). Машина, ймовірно, буде оснащена лазерним комплексом та призначатиметься для знищення дронів. Хоча експерти припускають, що, ймовірно, і нестиме їх.Графічна симуляція бойового застосування танків нового покоління МGСS. Відео: Lе Тhéâtrе Dеs ОрérаtіоnsПроміжні версії євротанкаНа виставці Еurоsаtоry 2018 року компанія КNDS представила гібридний Європейський основний бойовий танк (Е-МВТ, Еurореаn Маіn Ваttlе Таnk). Повідомляли, що танк створений на шасі Lеораrd 2А7 з двигуном потужністю 1500 к. с. та модифікованою баштою Lесlеrс з автоматом заряджання. Прототип був озброєний 120-мм гарматою (з перспективою використання 140-мм). В задній частині башти розташований бойовий модуль із 30-мм гарматою АRХ 30 зі 150 снарядами, він призначений для боротьби з БПЛА та іншими загрозами з повітря. Екіпаж складається з 4 осіб: двоє в корпусі та двоє в башті. Також танк був оснащений системою лазерного попередження ЕLАWS, динамічним захистом та елементами штучного інтелекту.Крім того, оскільки виготовлення танка МGСS перенеслися з 2035 року на умовні 2040-ві роки, то виникла потреба у якійсь проміжній ланці. Це призвело до розмов про необхідність появи у 2030-х роках умовного танку Lеораrd 3, який має стати "мостом" до нової машини.Остаточну конфігурацію Lеораrd 3 визначать у 2026 році, а від Lеораrd 2 може залишитись тільки шасі. У матеріалі Dеfеnsе Ехрrеss йдеться, що гіпотетичний Lеораrd 3 повинен отримати нову 130-мм гармату з автоматом заряджання, інтеграцію дронів та максимальну цифровізацію. Машина отримає нову башту та доволі значну переконфігурацію корпусу. 

У Римі відбулися похорони Папи Римського Франциска, куди ради цього дійства з'їхалася вся політична еліта світу. В мережі хтось пожартував: "Своїми похоронами Папа Франциск зробив для миру в світі більше, ніж за життя". Бо й справді йшлося про мир. Насамперед - про мир в Україні. Президент Володимир Зеленський мав зустрічі з президентом Франції Емманюелем Макроном та прем'єром Британії Кіром Стармером, прем'єркою Італії Джорджею Мелоні. А також - з президентом США Дональдом Трампом. Саме після цієї зустрічі Трамп сказав, що Путін надто довго морочить йому і світові голову. Як запевняють у Вашингтоні і в Києві, зустріч Володимира Зеленського й Дональда Трампа пройшла "дуже добре". Але кому, як не нам знати, що всі ці "дуже добрі" зустрічі насправді нічого не значать. На площі святого Петра натовп аплодував президентові України. Таке трапилося вперше в історії Ватикану і католицької церкви На площі святого Петра натовп аплодував президентові України. Таке трапилося вперше в історії Ватикану і католицької церкви. Трампу - не аплодували. "Я хочу, щоб він припинив стріляти, сів за стіл переговорів і підписав угоду" - сказав Трамп про Путіна вже в Сполучених Штатах"&hеllір; "Просто перестати стріляти", - це ж було вже! Потім Трамп сказав, що хотів би стати новим Папою Римським. І якщо ви думаєте, що він жартував, то я б застеріг. Всяке може буть в цьому дивному сучасному світі. Путін тим часом відзвітував про повне звільнення Курщини від ЗСУ і подякував братньому північнокорейському народу за участь у війні проти України. Враховуючи той факт, що наші з Курщини аж досьогодні нікуди не поділися, Путін вирішив видавати свої "вологі мрії" за реальність. Наразі це його єдина стратегія й тактика. Або ж бункерного діда, який не вміє користуватися інтернетом, годують міфічними "побєдами" його браві генерали. Тобто виглядає так, що батюшка цар-імператор, на четвертому році своєї СВО і "Кієв за три дня", розповів власним кріпакам про звільнення Курської області від бандерівців&hеllір; За допомогою корейців&hеllір; Та й то - збрехав. Кремлівський диктатор просто боїться, аби ЗСУ та Сили безпілотних систем не зіпсували йому свято, і не налякали вождів різних племен... Також Путін запропонував, в односторонньому порядку, перемир'я на три дні, з 8 по 11 травня, на честь їхнього "дня побєди". Чесно кажучи, не зрозуміло, навіщо Україні це квазіперемир'я? Схоже, що кремлівський диктатор просто боїться, аби ЗСУ та Сили безпілотних систем не зіпсували йому свято, і не налякали вождів різних племен, що прибудуть до Москви та полізуть на мавзолей дивитися парад. Путін хоче виглядати впевнено, а підстави для такої впевненості наразі відсутні. СNN допускає, що Путін міг змінити цілі СВО. Йдеться про те, що кремлівський "полководець" побачив марність зусиль у війні проти України і наразі хотів би зосередитись на вже захоплених територіях. Збройні Сили України, які зупинили путінські війська, змусили його змінити цілі, і трохи навернули до реальності. У відповідь на "мирну" ініціативу спочатку український МЗС, а потім і Державний департамент США заявили, що зацікавлені у постійному припиненні вогню, а не в "празниковому". І навіть беззубий ООН, вустами речника свого Генсека, щось там пробурмотів, що краще б надовше, ніж на три дні. Спецпредставник американського президента Кіт Келлог назвав пропозицію Путіна - абсурдом. 90 процентів українців не довіряють президенту Трампу, - такі дані соціологічного опитування. Ми взагалі мало кому довіряємо в останні часи, окрім ЗСУ. Так само не довіряють Трампові і в рідній Америці. Після перших ста днів президентства рейтинг Трампа - найгірший в історії Сполучених Штатів. Дональд Трамп уже звинуватив соціологів у маніпуляціях та фальсифікаціях, а конгресменів-демократів, які виступають за його імпічмент, запропонував позбавити мандатів. Франція офіційно звинуватила Росію у втручанні в президентські вибори в 2017 році. Такі дані надали французькі спецслужби Франція офіційно звинуватила Росію у втручанні в президентські вибори в 2017 році. Такі дані надали французькі спецслужби. "Рука Кремля" встигла влізти скрізь. Топ чиновники Китаю заявили, що можуть обійтися без імпорту американського зерна та енергоносіїв. Дональд Трамп поки боїться визнати, що його "шокова тарифна політика", по суті, зазнала краху і вдарила, передусім, по самих Сполучених Штатах. Світова економіка складніша, ніж видавалося дідові Дональду. Його ідеологія примусу й шантажу базувалася на принципах старого радянського анекдоту: "Для того, щоб корова менше їла і давала більше молока, її треба менше годувати і більше доїти"&hеllір; Не спрацювало. Як повідомляє агентство Вlооmbеrg, ВВП США у першому кварталі 2025 року знизився на 0,3%, вперше з 2022 року. "Grеаt аgаіn" пішло якось трохи нетойво&hеllір; Україна та Сполучені Штати підписали Угоду щодо мінералів. Або, як її назвали в уряді - "Угода про створення Інвестиційного фонду відбудови США-Україна". Міністр фінансів США Скотт Бессент сказав: "Сполучені Штати віддані справі сприяння припиненню цієї жорстокої та безглуздої війни. Ця угода чітко сигналізує Росії, що адміністрація Трампа віддана мирному процесу, в центрі якого - вільна, суверенна і процвітаюча Україна в довгостроковій перспективі". Всі ресурси, відповідно до угоди, залишаються в українській власності. Угода стосується 57 мінералів і військової допомоги США. Президент Трамп вперше погодився продати Україні зброю на суму 57 мільйонів доларів. Схоже, Трамп втомився від Путіна і розчарований його недоговороздатністю Більшість американських сенаторів підтримують законопроєкт, яким передбачено "нищівні санкції" проти Росії та впровадження 500% мита для всіх країн, які купують в РФ нафту, газ та уран. Крім того, американські чиновники завершили розробку нових економічних санкцій проти Росії. Йдеться про Газпром та інші великі компанії, що працюють у сфері природних ресурсів і банківському секторі. Схоже, Трамп втомився від Путіна і розчарований його недоговороздатністю. В світі є три речі, на які можна дивитися постійно. Як горить вогонь, як тече вода, і як американський президент змінює милість на гнів щодо Путіна. Радник президента Трампа Майкл Волц подав у відставку. Умовно він вважався проукраїнським політиком. В принципі, нічого аж такого проукраїнського Волц на своїй посаді зробити не встиг, чи не захотів. І якщо ми говоримо про перші обережні ознаки переорієнтації американської адміністрації на підтримку України, то завдячувати маємо передусім двом людям: Стармеру і Макрону. Принаймні, так стверджує видання Роlіtісо. Дрони Служби безпеки України уразили приладобудівний завод в російському Муромі. Це - одне з провідних підприємств російської оборонної галузі. Також було гучно в окупованому Криму. Сьогодні 3-го травня, Міжнародний день Сонця. А ще, за народним календарем, - Марфи-молочниці. Чомусь вважається, що саме цього дня корови дають найсмачніше молоко. Піду, пошукаю корову&hеllір; Тримаймося!

На найвищому міжнародному майданчику завершується марафон весняної млості. Члени Радбезу таки не змогли відмахнутися від російської війни в Україні. Чи це тимчасові настрої в ООН, чи таки тренд, і які його наслідки, - розбиралася Gаzеtа.uа. Радбез ООН, засідання якого скликала Франція, у ніч на 30 квітня розглянув теперішню ситуацію в Україні. Тональність виступів учасників змінилася: резолюції без засудження РФ, жодних конкретних пропозицій про те, як покласти край кривавому вторгненню. Останнє засідання Радбезу ООН засвідчило, що терпець уривається навіть там. "Ми взяли до відома заяву Росії про триденне перемир'я", - заявила головна доповідачка, заступниця Генерального секретаря ООН з політичних питань Розмарі Дікарло. Досвід великоднього припинення вогню показав, що "зіткнення тривали й обидві сторони звинувачували одна одну", наголосила вона. Утім, в ООН вітають мирні ініціативи та засуджують удари по цивільній інфраструктурі та людях. Позитивний сигнал За словами Розмарі Дікарло, сталий мир має забезпечувати суверенітет і територіальну цілісність України "у міжнародно визнаних кордонах". Станом на зараз міжнародно визнані кордони України включають Крим та тимчасово окуповані території чотирьох областей. І це позитивний сигнал Києву, якщо не виникне нових міжнародно визнаних кордонів. Фіксація тимчасових кордонів України по лінії зіткнення стане юридичною пасткою Попри фантастичність, сценарій має шанси на втілення, якщо, наприклад, українська сторона, за умовами американського плану миру, погодиться на відмову від Криму і Донбасу. Фіксація тимчасових кордонів України по лінії зіткнення стане юридичною пасткою, адже після цього контури нашої держави зміняться для ООН та інших міжнародних організацій. "А ми до моря" Утім, дещо приготовано і Росії. Розмарі Дікарло особливу увагу зосередила на відновленні безпечного судноплавства у Чорному морі, в якому ООН бере активну участь. Як саме - Дікарло не уточнила. За неї це зробив голова Морської колегії РФ Микола Патрушев. На його думку, країни НАТО активізувалися відразу у кількох акваторіях, "розширюючи спробу морської блокади Росії". З точки зору керівництва ООН, консультації по відновленню Зернової угоди тривають З точки зору керівництва ООН, консультації по відновленню Зернової угоди тривають і можуть мати результат. І представник Греції на засіданні заявив про підтримку відновлення безпечного судноплавства. Позиція впливового російського високопосадовця, наближеного до Путіна, полягає в тому, щоб будь-які дії ООН чи НАТО видавати за загрозу РФ. Наприклад, Патрушев згадав напругу в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Насправді там тривають військові навчання США та Філіппін, про які було повідомлено заздалегідь. У Чорному морі посилені позиції якраз Росії, а не країн НАТО, оскільки останнім часом чотири російські судна-носії ракет "Калібр" (у тому числі, підводний човен) на бойовому чергуванні у акваторії. Звісно, реагуючи на це, країни, котрі мають вихід до Чорного моря, можуть збільшити кількість своїх військових суден. Не виключено, що в ООН знають або прогнозують ескалацію на морі, тому акцентують на переговорах, щоби уникнути її. "Порушення фундаментальних принципів" Розмарі Дікарло окремо наголосила на кричущому порушенні Росією фундаментальних принципів Статуту ООН та міжнародного права із забезпечення миру й безпеки. За її словами, вторгнення до України підриває стабільність у Європі і загрожує більш широкому міжнародному порядку. Небензя заявив, що росіяни били по законних цілях Сильна фраза на тлі квітневої розслабленості в ООН по Україні. Але за три роки було чимало набагато гостріших фраз, у тому числі - в резолюціях Радбезу ООН. Росія навчилася хвацько відповідати. Постпред РФ в ООН Василь Небензя заявив, що росіяни били по законних цілях на території нашої країни і звинуватив головуючого у Радбезі представника Франції в упередженості. "Путін, припини вогонь" Головуючий на засіданні Радбезу міністр закордонних справ країни Жан-Ноель Барро заявив: "Ця війна не була необхідною, вона не була оборонною. Сьогодні єдина перепона виконання резолюції ООН від 24 квітня - це Путін". Кремлівський диктатор хоче капітуляції України, але такий вихід з війни "лише увічнить "закон сили" За його словами, кремлівський диктатор хоче капітуляції України, але такий вихід з війни "лише увічнить "закон сили", приведе світ до нестримної гонки озброєнь. Та і припинення вогню не вирішить проблеми, вважає представниця Словенії Барбара Жвокель. На її думку, в односторонньому порядку воно не наближає, а віддаляє досягнення сталого миру, оскільки "не буде прогресу, якщо обидві сторони не робитимуть що треба". Проблема вибору А що - треба? Представник США поінформував про мирний план президента Дональда Трампа і його заклики до Путіна припинити обстріли і війну. Він відзначив серйозну ескалацію конфлікту через участь бійців Північної Кореї на боці країни-агресорки. "Прямо нині у Росії є можливість домогтися міцного миру. Якщо обидві сторони готові припинити війну, США їх підтримає", - заявив представник США. З одним невеличким, та важливим, уточненням. У Росії є вибір, оскільки від неї залежить припинення бойових дій. В України такого вибору немає, звернув увагу представник Данії. "Ми не можемо дозволити Росії обирати, що їй до смаку, - пояснила представниця нашої країни, заступниця міністра закордонних справ Мар'яна Беца. - Україна прагне миру як ніхто інший, але ми не можемо погодитися на мир за будь-яку ціну". І тут проснувся Китай Легалізація участі КНДР у війні проти України дедалі більше роздратовує США. Про це свідчить не лише виступ представника Штатів в ООН, а й зауваження речниці Держдепу Теммі Брюс. За її словами, ті країни, котрі "сприяли затягуванню російсько-української війни своєю участю, теж несуть відповідальність за неї". Теммі Брюс говорила про КНДР, а натякала, ймовірно, на Китай. Мар'яна Беца заявила про задокументовану участь сотень китайських бійців на боці РФ у війні проти України. Представник КНР в ООН мав нагоду відповісти, але не скористався нею. Він знову задекларував підтримку всіх зусиль заради миру. Однак додав цікаву фразу: "Чим більше критичних моментів у переговорах, тим більше треба проявляти довготерпіння і мудрості". Він запевнив, що працюватиме з країнами Глобального Півдня з цього питання. Уже 48 днів пропозиція про припинення вогню на столі переговорів, зауважила Мар'яна Беца. Тобто - це і є мудрість? Що є мудрість Радбез ООН ще не раз звертатиметься до українського питання. Судячи з останнього засідання, короткотермінові припинення вогню з боку Росії викликають не захват, а роздратування. Жоден з учасників не похвалив російську сторону за практичний вияв прагнення до миру, оскільки навіть Василь Небензя не пояснив, що приховують такі "дарунки". Натомість він озвучив готовність Росії до прямих переговорів з Україною без жодних попередніх умов. Чудова пропозиція, якби вона не пролунала після низки звинувачень української сторони, озвучених тим же Небензею. Судячи з усього, Кремль готовий використати собі на користь негативну реакцію як України, так і ООН на свої "щедроти", але в Радбезі не поспішають піддаватися грі Путіна. Учасники засідання визнали, що ініціатива припинити бойові дії - у Росії. Особливо на цьому наполягають США. На рівні Радбезу ООН у ніч на 30 квітня Україна відкинула всі територіальні пропозиції та чітко окреслила, що не дозволить зовнішнім силам визначати чисельність ЗСУ. Водночас українська сторона зауважила на важливості сталого фінансування. Таким чином, ООН активізується по українському питанню. Практичних наслідків від того мінімум, але зміна акцентів на користь України свідчить про новий поворот у дипломатичному врегулюванні, котрий, можливо, позбавить сенсу Росію й надалі обстрілювати українську територію. Водночас засідання Радбезу ООН засвідчило, що процес зайшов у глухий кут, а основні зусилля, без волі РФ припинити війну, зосереджені на досягненні локальних домовленостей, зокрема, по судноплавству у Чорному морі або по поверненню незаконно переміщених українських дітей.

Про це повідомляє офіційний сайт УЄФА.  Український футболіст "Арсеналу" Олександр Зінченко провів матч проти ПСЖ в запасі. Лондонці пропустили вже на 4-й хвилині від Усмана Дембеле. ПСЖ переміг "Арсенал" 1:0. Повторний матч відбудеться 7 травня у Парижі. У іншому півфіналі 30 квітня іспанська "Барселона" зіграє на своєму полі з італійським "Інтером". Ліга чемпіонівПівфінал. 1-й матч29 квітня"Арсенал" (Англія) - ПСЖ (Франція) 0:1Гол: Дембеле, 4

Президент Володимир Зеленський нагадав США про їхню офіційну позицію щодо Криму, викладену в так званій "Кримській декларації" 2018 року. Відповідний допис з'явився на його сторінці у мережі Х (Тwіttеr). Зеленський наголосив, що Україна завжди дотримуватиметься положень власної Конституції, яка передбачає невід'ємність її територій, та висловив сподівання, що стратегічні партнери, зокрема Сполучені Штати, залишатимуться вірними своїм попереднім зобов'язанням. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мирні переговори зайшли в глухий кут: Трамп звинувачує Зеленського "Сьогодні було багато емоцій. Але важливо, що п'ять країн - Україна, США, Велика Британія, Франція та Німеччина - зібралися разом, щоб наблизити мир. Кожна сторона представила свої позиції й вела змістовний діалог. Ми вдячні партнерам за співпрацю. Віримо, що спільні зусилля приведуть до справедливого і тривалого миру", - написав глава держави. До допису Зеленський додав витяг із заяви Державного департаменту США, зробленої у 2018 році під час президентства Дональда Трампа. У документі чітко зазначено: США не визнають спробу Росії анексувати Крим та підтверджують свою підтримку суверенітету й територіальної цілісності України. Президент США Дональд Трамп розкритикував заяву Володимира Зеленського про невизнання російської окупації Криму, назвавши її перешкодою для досягнення миру. На думку Трампа, тверда позиція Києва щодо Криму шкодить перемовинам, адже півострів було втрачено ще за часів президента Барака Обами і більше не є предметом обговорення.

Відповідний допис глава держави опублікував у соцмережі Х. "Сьогодні було багато емоцій. Але добре, що п'ять країн зустрілися, щоб наблизити мир. Україна, США, Велика Британія, Франція та Німеччина. Сторони висловили свої погляди та з повагою сприйняли позиції одна одної. Важливо, що кожна сторона не просто була присутньою, але й працювала змістовно. Американська сторона поділилася своїм баченням. Україна та інші європейці представили свої напрацювання", - зазначив Володимир Зеленський. Він також висловив сподівання, що саме така спільна робота приведе до тривалого миру. "Ми вдячні партнерам. Україна завжди діятиме відповідно до своєї Конституції, і ми абсолютно впевнені, що наші партнери, зокрема США, діятимуть згідно зі своїми сильними рішеннями", - резюмував глава держави.До свого допису Володимир Зеленський також прикріпив посилання на заяву колишнього держсекретаря США Майка Помпео від 2018 року. У ній наголошувалося, що Сполучені Штати підтверджують як політику свою відмову визнати претензії Кремля на суверенітет над територією, захопленою силою всупереч міжнародному праву. Фото: СкріншотЧитайте також: "Він може отримати мир, або воювати ще три роки та втратити всю країну": Трамп назвав заяву Зеленського про Крим шкідливою для переговорів з РФУ середу, 23 квітня, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, міністр оборони Рустем Умєров та керівник Офісу президента Андрій Єрмак провели зустріч із радниками з питань національної безпеки та зовнішньої політики країн-учасниць коаліції охочих у Лондоні. Сторони домовилися про проведення подальших регулярних консультацій. Також українська делегація провела у Лондоні перемовини зі спецпредставником США Кітом Келлогом. Рустем Умєров повідомив, що зустріч була продуктивною та успішною, а Андрій Єрмак заявив, що сторони домовилися продовжувати діалог та регулярні контакти. 

Атака на виробництво "шахедів" у РФСьогодні українські БПЛА-бомбардувальники атакували завод з виробництва "шахедів" або "Герань-2", розташований в особливій економічній зоні "Єлабуга". Ці наші дрони, які атакували виробництво противника, зроблені на основі легкомоторних літаків цивільного призначення. Такі літаки можуть нести авіаційні бомби вагою близько 250 кг, і за попередньою інформацією кілька БПЛА наших скинули авіабомби по російському підприємству.Єлабуга розташована на відстані понад 1200 км від державного кордону України, і ворожі ресурси повідомляли, що над містом російська протиповітряна оборона збила декілька наших безпілотників. Але коли ми дивилися це відео, видно, як працює комплекс "Панцир-С1", який насправді не влучає в БПЛА, і ці ракети детонують у повітрі. Через загрозу безпілотників призупиняли свою роботу аеропорти в Казані і Нижньокам'янську. Нагадаю, що цю особливу економічну зону в Татарстані українські дрони атакують вже не вперше. У квітні 2024 року були удари по цьому підприємству, потім в грудні 2024 року була ще одна атака. І бачимо, що ці удари стають більш системними і результативними, сподіваюсь, що ми скоро побачимо результати цього удару. Нагадаю, що на цьому підприємстві противник виготовляє "шахеди" з темпом 6 тис. одиниць за підсумками минулого року. Цього року показники ворога є більшими, але думаю, що ці плани мають бути зруйновані такою системною і результативною роботою наших Сил безпілотних систем.Також нагадаю, що вчора злетіла на повітря велика база зберігання російських боєприпасів - це 51-й арсенал головного ракетно-артилерійського управління міністерства оборони РФ. Сьогодні є фото з сервісу NАSА, який здійснює аналіз температурних змін на тих чи інших ділянках території. Знімки з цього сервісу показують, що на території цього арсеналу площа пожежі суттєво збільшилася. Поки що немає оптичних знімків, але ці показники свідчать про те, що, дійсно, детонація була достатньо результативною і можна говорити, що це один з арсеналів, про які, напевно, доведеться противнику забути.Загалом, нагадаю, що таких арсеналів, таких логістичних баз у глибині території ворога, в зоні досяжності наших далекобійних дронів, де ми рахуємо в межах 800 км, було розташовано 11. За минулий рік було знищено три таких сховища. Згадаємо про Торопець, про інші склади.Знищення цих трьох об'єктів навіть призвело до того, що, як говорив командувач Олександр Сирський, майже вдвічі зменшилась інтенсивність використання російської артилерії. Коли вони на добу використовували 40 тис. снарядів, потім після підриву цих сховищ темп використання артилерії у противника впав до 28 тис.Сподіваюсь, що якраз удар по ще одному арсеналу певним чином сповільнить використання ворогом і артилерії, і різних керованих ракет. Тому що там зберігалися і керовані ракети, і балістичні ракети. Так що в будь-якому разі цей процес із системним знищенням арсеналів входить у свою другу стадію після минулого року і думаю, що цей процес так само, як з ударами по Єлабузі, буде продовжений.Перемовини у ЛондоніА в цей час, звісно, ми сьогодні очікували перемовин у Лондоні, де мали зустрітися представники дипломатичних відомств низки країн. Зокрема США, Британії, Франції, Німеччини та України, якраз мали обговорювати питання припинення вогню у російсько-українській війні. Зараз перемовини тривають, але не на рівні перших осіб, хоча з українського боку всі, хто планували, поїхали. Це і міністр оборони Умєров, і міністр закордонних справ, голова Офісу президента пан Єрмак. На тлі цих перемовин всі читали публікацію в закордонних масмедіа, де були показані деталі певних планів з боку Сполучених Штатів, як виглядає цей мирний план американців. І там говорилося про те, що оця остаточна мирна пропозиція з боку Сполучених Штатів передбачає визнання Криму частиною Російської Федерації та неофіційне визнання російського контролю майже за всіма територіями, окупованими з моменту вторгнення у 2022 році. Насправді визнання Криму - це абсолютно неприйнятний крок для наших громадян, для нашого військово-політичного керівництва. І сьогодні були низка заяв із цього приводу. Але в будь-якому разі розуміємо, що Сполучені Штати будуть і далі, напевно, тиснути на нашу країну, на європейців, аби протиснути реалізацію цих ініціатив, які насправді зовсім не відповідають вимогам міжнародного права.І фактично у разі таких рішень руйнується весь каркас справедливості, каркас безпеки, на якому існує суспільство, який має бути забезпечений саме законодавчим полем, а не фактором сили тієї чи іншої країни. Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії конверсії та роззброєння, а також співзасновник Консорціуму оборонної інформації, який об'єднує аналітичні організації поділився своїми оцінками можливих результатів цих перемовин.Та що, на його думку буде відбуватися, що дійде до того, що Сполучені Штати вийдуть із переговорного процесу. І тоді фактично створиться дещо нова реальність для формування нашої безпеки."Я почну, напевно, зі Сполучених Штатів. Мені щось підказує, що їхній вихід дуже малоймовірний. Тому що фактор Китаю почав діяти вже, я б сказав, глобально і не на користь Сполученим Штатам. Передусім, там ціла низка різних заходів, які можуть турбувати Сполучені Штати. По-перше, різке збільшення допомоги Росії. І як би Трамп зараз не грав на Росію, так би мовити, на Кремль, все рівно для нього складаються певні небезпеки. Ну і Сполучені Штати самі повідомляли союзникам, що Китай зараз передає стратегічну розвідувальну інформацію Росії. Я вже не кажу про те, що китайські військові у війні беруть участь, напевно, зі схвалення найвищого політичного керівництва Китаю, ведуть дослідження того, як війна триває. Знаємо зараз історію із запрошенням посла Китаю до МЗС України, коли намагалися повідомити і почути думку: "Чому на території Росії зараз використовуються технології, і Китай бере участь у розробці озброєнь. Ну і збільшення поставок і верстатів, і мікрочипів, і всього-всього іншого". До автоматів, будемо так казати, хоч, можливо, через реекспорт артилерія і автомати потрапили, але це ж не так важливо. Китайська влада дуже пильно дивиться за усім і, я думаю, вона б попіклувалася, якщо б хотіла, щоб реекспорту не відбулося", - вважає він. Валентин Бадрак вважає, що ситуація є дещо загрозливою для Сполучених Штатів Америки."Я не сказав ще, що це різко підштовхнуло зв'язки Китаю і зустрічні зв'язки Європейського Союзу з Китаєм, і в червні вже відбудуться, фактично країни ЄС погодились, що відбудуться дуже серйозні перемовини на тему загального співробітництва. І якщо Китаю вдасться, а я нагадаю, що з кінця 23-го і увесь 24-й рік, Європейський Союз фактично вів дуже непримириму торговельну війну з Китаєм. І якщо зараз вдасться змінити ситуацію, то Сполучені Штати можуть раптом опинитися в певній ізольованій ситуації, яка дуже не на користь. І звісно, якщо повернутися до перемовин Росії і України, умовних Росії і України, бо начебто існує заклик до прямих перемовин, але я думаю, що це не така швидка історія. І зараз Трамп вже пожинає плоди того, що він здійснив легітимізацію військового і міжнародного злочинця Путіна і здійснив його відділення", - сказав військовий експерт. На його думку, той факт, що США виступили проти визнання російської агресії в Україні і розпустили комісію з вивчення злочинів Росії проти українців під час цієї війни - це свідчення дуже небезпечного підігравання адміністрації Трампа Росії. "І я гадаю, що ситуація зовсім не на користь Трампу. Мій погляд полягає в тому, що гойдалка ця політична може бути десь до саміту НАТО. Величезний штрих у усього цього, те, що Трамп відмовився раптом від участі у засіданні Великої двадцятки. Це свідчення того, що він усвідомлює, що він, вибачте за слово, напартачив вже дуже серйозно і може опинитися під шквалом потужної критики на свій бік під час, якщо б він взяв участь у засіданні в Південно-Африканській Республіці. Тому йому легше сказати, що там вбивають фермерів у своїй традиційній, так би мовити, позиції, і відмовитися від цього. Але ще раз хочу сказати, що все більше погіршується ситуація навколо самих Сполучених Штатів. Я вже не згадую те, що Китай припинив постачання рідкоземельних металів для оборонної промисловості Сполучених Штатів. І все це виглядає дуже-дуже з перспективою до сумного подальшого сценарію", - зазначив Валентин Бадрак.Ми говоримо не лише про Китай, а й про нашу реакцію на умовний мирний план з боку Сполучених Штатів, який активно обговорюється в масмедіа. Йдеться про те, що Сполучені Штати теоретично можуть визнати Крим російським, а не визнавати де-юре контроль противника над нашими областями. І якраз сьогодні була заява Юлії Свириденко, яка говорила про те, що ми ніколи не визнаємо окупацію Криму.Якщо нас не запрошують в НАТО, нам все-рівно потрібні гарантії безпеки. Валентин Бадрак розповів на якому етапі стосовно гарантій безпеки ми зараз знаходимось і чи взагалі можливі гарантії безпеки."Мені дивна позиція висловлення пані Свириденко, яка сказала в заперечувальному форматі, що ми ніколи не визнаємо окупацію. Як ми не визнаємо, якщо Крим окупований? Ми не визнаємо Крим як російську територію - це так, але це зовсім інша ситуація, тут трішки інша історія. Що відбуватиметься далі? По-перше, те, що Трамп заявив, що він сподівається, що цього тижня щось відбудеться дивне. Я думаю, що нічого не відбудеться і найближчим часом навряд чи відбудеться щось дуже серйозне. Усі заяви про гарантії, я думаю, що для України є особлива логіка згадати про підписані так звані безпекові угоди з низкою країн західного світу. Значна частина цих угод передбачає в тому числі спільні розробки і спільні виробництва. І, власне кажучи, ці угоди можуть бути шляхом до гарантії. Тому що єдиною гарантією на сьогодні є абсолютно не НАТО, на мій погляд, який дуже слабкий і ледве-ледве хитається, але має можливість забезпечити нас зброєю і ресурсами. А найважливіше те, що європейські країни, зокрема, Макрон не визнав ігнорування територіальної цілісності України. І це прозвучало одразу після трампівських заяв про мирний план. Я думаю, що країни Європи, по-перше, не визнають нічого такого, що буде рухатися у напрямку, що Росія контролюватиме пострадянський простір", - сказав Валентин Бадрак.Військовий експерт вважає, що європейські країни цього не визнають і розраховує, що вони будуть демонструвати стійкість, адже зараз наша країна з ними в одному човні. "Вони (країни Європи, - ред.) так само зараз під загрозою атаки Росії. І безпекові угоди, безпосередньо прихід бізнесів європейських і активізація роботи з виробництва різноманітних озброєнь, я дуже сподіваюсь на входження України в клуби ракетних озброєнь і такого іншого. Все це буде демонстрацією стійкості усієї Європи, де Україна інтегрована вже в оборону і в оборонно-промисловий простір. Тому питання перемовин буде, так би мовити, йти паралельним шляхом. І нічого такого, щоб визнати російський контроль або визнати Крим російським або щось такого, я думаю, нічого цього не відбудеться. І Зеленський не піде на це не тільки тому, що він сам не піде на це, а тому що він усвідомлює, що настрої дуже великої кількості українців такі, що вони не дозволять піти на такий ризикований крок. І тим більше, як тоді буде пояснити загибель сотень тисяч українців, які загинули в цій війні. Тому ситуація буде просуватися напружено і повільно, а Україна вже стала суб'єктом міжнародної політики, і це не може ігнорувати навіть Трамп. Оце дуже важливий момент усієї цієї історії", - вважає він. Також Валентин Бадрак розповів, про напрямки співпраці з Європою в оборонній царині. Які найбільш актуальні для Сил безпеки та оборони проєкти можуть бути реалізовані. "По-перше, ті проєкти, де Україна демонструє себе більш сильною, ніж європейські країни. Це безпілотні системи і засоби РЕБ. Я нагадаю приклади, що Український приватний альянс уклав угоду з Dеаl Dеfеnsе німецьким і захищає засобами РЕБ такі системи, як ІRІS-Т, RСН, - це перша дистанційно керована гаубиця, яку німецька компанія виробляє для України. І це дуже важливі моменти. Другий напрям, безумовно, може стосуватися і космосу. Це створення супутникового угруповання разом з європейцями і спільне користування різноманітними комерційними проєктами. Те, що недоступно сьогодні Путіну, тому що комерційний напрям інвестицій сьогодні для Росії закритий. Далі дуже важливим є те, що я сказав, це входження в ракетні консорціуми і в ракетні клуби. Тут двобічний процес. Україна демонструє дуже цікаві речі, а саме: надзвичайно дешеві компактні крилаті ракети. Їх ще називають, так би мовити, дрон-ракета, але можна тут сперечатися, це, будемо казати так, пристрій, який летить зі швидкістю 600-800 кілометрів на годину і має достатньо серйозну бойову частину. Звісно, не таку, як справжня крилата ракета, не 400 кілограмів, а, наприклад, 100-150 кілограмів. Але фішка в тому, що вони коштують дуже дешево і можуть вироблятися надзвичайно масово", - сказав він.Військовий експерт вважає, що масштабування виробництва цих засобів може спричинити дуже багато результатів, спрямованих на знищення промислового і оборонного потенціалу ворога. Також, на йому думку, Україні потрібні входження в клуби великих ракетних програм."У тому числі, я б дуже хотів би, щоб Україна увійшла в балістичну програму, в якій вже має свої напрацювання. Але знаємо, що якщо Франція з листопада робить свою балістичну ракету - це надзвичайно важливо. Ну і реалізація вже тих планів, які розпочалися, це формування протиракетної, протиповітряної оборони ешелонованої, де європейці вже беруть участь де-факто. Я маю на увазі українсько-італійський проєкт з компаніями МВDА Іtаly Lеоnаrdо, де можна спільно створювати зенітну ракету САМ і АR - ракета дальністю дії 45 кілометрів. Дуже потужна сила, на жаль, вона ще не пристосована до збиття балістичних ракет, але я думаю, що це в майбутньому. Ну і нарешті, спільна робота з балістики. Дуже важливо було б не просто отримувати SАМР/Т - французько-італійської речі ці, але й брати участь у локалізації виробництва. Я думав би, що і Франція, і Італія могли б тут проявити добру волю, тому що вже є напрацювання щодо роботи з ракети Аstеr 30 Вlосk 1. Але, звісно, ми знаємо, що з 23-го року і завершуючи 24-м дуже серйозно просунулась Франція і з Італією у створенні розробки SАМР/Т NG. Це новітня система, яка буде збивати гіперзвукові ракети, але вона має з'явитися тільки в 26-му році", - розповів військовий експерт, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.

Про це Володимир Зеленський заявив під час брифінгу."З президентом Макроном ми обговорили, що мандату в моєї команди і його команди немає на території України. Їхній мандат, який я їм надав, стосується обговорення питання припинення вогню, включаючи різні формати", - повідомив президент.Також він додав, що Україна хоче повного припинення вогню, однак розглядає варіант безумовного припинення обстрілів по цивільній інфраструктурі, енергетиці, та по морю."Україна готова до безумовного припинення вогню, як ми це декларували неодноразово, після пропозиції Сполучених Штатів Америки. Яка сьогодні пропозиція буде сторін - подивимось", - сказав Зеленський.Окрім цього президент повідомив, що на зустрічі команди досягли спільного розуміння з багатьох питань. Він розмовляв з президентом Франції Емманюелем Макроном і зазначив, що вони мають однакові погляди на поточні події, зокрема й на дипломатичні зусилля.Зеленський розповів, що міністр оборони України Рустем Умєров проведе окрему зустріч зі своїм французьким колегою. А також відбудеться окрема зустріч міністрів закордонних справ чотирьох країн: Франція, Велика Британія, Німеччина та Україна. На завершення запланована спільна зустріч усіх учасників, включно з представником Сполучених Штатів Стівом Віткоффом."Зустрічі, наша позиція, те, що ми обговорюємо контингент, і гарантії безпеки, і відповідну коаліцію, про яку ви знаєте - це окреме наше напрацювання. Також обговорюється питання припинення вогню, зривів припинення вогню з російської сторони, на нашу думку. Я не знаю чим завершиться їхня зустріч, ми почуємо всі сторони - і будемо знати всі деталі", - розповів президент.17 квітня до Парижа прибула українська делегація на чолі з головою ОП Андрієм Єрмаком, міністром закордонних справ Андрієм Сибігою та міністром оборони Рустемом Умєровим для обговорення з представниками Великої Британії, Німеччини та Франції перспектив припинення вогню та майбутніх гарантій безпеки для України. У французькій столиці також перебувають американські високопосадовці Марко Рубіо та Стів Віткофф. 

У штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулася зустріч "коаліції охочих" щодо цілей можливої майбутньої військової місії під керівництвом Великої Британії та Франції, яка мала б завадити Росії вдруге напасти, якщо у війні в Україні досягнуть мирного врегулювання. Проте жодних перспектив припинення вогню не видно. Москва досі вважає, що може перемогти у війні. Про громадян Китаю, які воюють на стороні Росії, їх мотиви та жалі, що потрапили на війну. Та про відставку посла США в Києві. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ минулого тижня. "Британські війська можуть бути в Україні протягом п'яти років після війни", Тhе Теlеgrарh, Велика Британія Британія розглядає можливість розміщення військ в Україні на п'ять років відповідно до планів, які обговорюють союзники. Розгортання має допомогти навчити і відновити ЗСУ, щоб завадити новому нападу Володимира Путіна. Схема поетапного розміщення військ була порушена під час дискусій, які ведуть Велика Британія та Франція в "коаліції охочих" підтримати післявоєнну мирну угоду. За планом, очолювані Європою сили направлять в Україну, щоб стримати РФ від порушення мирної угоди та дати Києву перепочинок, в разі укладення такої угоди. Французькі військові планувальники вважають, що малоймовірно, що Путін нападе знову, зокрема на західні сили в Україні, коли його війська здатні захопити лише невеликі території. За планом, очолювані франко-британськими "силами заспокоєння" війська запропонували б допомогти захистити небо і море України. Але їх головною метою було б негайно розпочати допомогу у навчанні та відновленні ЗСУ для стримування наступної російської атаки. Пізніше вони виходитимуть поетапно, а останні війська залишать приблизно на п'ять років. Наші чотири цілі у військовому плануванні: захистити небо, море, підтримати мир на суші та відновити ЗСУ Це поставило б Лондон, Париж та їх західних союзників у перегони за відновлення та зміцнення ЗСУ до того, як Москва знову буде готова вести повномасштабну війну. Керівники британської, данської та німецької розвідок вважають, що Путін може бути готовий уже через п'ять років. Британський міністр оборони Джон Гілі заявив, що не буде розкривати деталі планів, бо це "зробить Путіна мудрішим". Але сказав: "Наші чотири цілі у військовому плануванні: захистити небо, море, підтримати мир на суші та відновити ЗСУ. Самі українці кажуть, що найкраща гарантія безпеки на майбутнє - сила української армії і здатність надалі самим стримувати Росію". Недавно відбулися переговори британського адмірала, сера Тоні Радакіна, голови британських збройних сил, і генерала Тьєррі Буркхарда, його французького колеги, та їхніх українських колег. Після цього міністри обговорили, що їхні країни готові дати для потенційних сил, включаючи сухопутні, морські та повітряні сили, матеріально-технічну та розвідувальну підтримку. Міністри, які прибули на переговори в четвер, що символічно відбулися в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі без США, припустили, що вони все ще не знають про формат будь-якого потенційного розгортання сил в Україні. Останніми тижнями дискусії щодо можливої ​​"коаліції охочих" зайшли в глухий кут, бо мирні переговори під керівництвом Дональда Трампа не привели до припинення вогню. Це затримало політичні рішення щодо варіантів, які розробляє команда з майже 200 військових планувальників. Трамп не дав зрозуміти, що дозволить США брати участь у будь-яких "силах заспокоєння" Інші країни занепокоєні щодо відправлення військ в Україну без того, що британський прем'єр Кір Стармер назвав "захисним механізмом США". Наразі Трамп не дав зрозуміти, що дозволить США брати участь у будь-яких "силах заспокоєння". У п'ятницю Гілі оголосив про виділення Києву додаткових $600 млн для закупівлі сотень тисяч дронів і обслуговування обладнання та транспортних засобів, наданих Британією. "Союзники України ведуть переговори, щоб забезпечити неіснуючий мир", Роlіtісо, США Союзники України, які формують "коаліцію охочих" у четвер провели переговори про те, як створити місію безпеки, яка б охороняла мирну угоду з Росією. Але поки що Москва відмовляється припинити бойові дії. Трамп обіцяв припинити війну, змушуючи Росію і Україну досягти часткового припинення вогню, але росіяни не погодилися, і бої тривають. Зараз Росія починає масштабний наступ, водночас атакуючи об'єкти цивільної та енергетичної інфраструктури України. Розвіддані показують, що Путін все ще вірить, що у нього є шлях до військової перемоги, і вважає, що його переговорна позиція покращується завдяки невеликим успіхам на полі бою. Коаліція з приблизно 30 країн без США має на меті побачити, яку підтримку вона може запропонувати Україні для стримування наступного нападу Росії в разі мирної угоди чи припинення вогню. У той час як пропозиція президента Франції Еммануеля Макрона спочатку стосувалася переважно європейських солдат в Україні, зараз також розглядають підтримку з повітря та на морі. Найкращий спосіб закріпити перемир'я - сила самих ЗСУ Але не може бути розкладу розгортання військ, поки не буде припинення вогню. Гілі підкреслив, що місія не буде "миротворчою силою", яка розділятиме ворогуючі сторони. "Найкращий спосіб закріпити перемир'я - сила самих ЗСУ", - додав він. Ще однією складністю є небажання США надавати допомогу у військовій місії в Україні. Багато країн побоюються відправляти війська без логістики, ППО та розвідувальної підтримки США. "Коаліція намагається втримати США на борту", - сказала Каллас. "Ми наголошуємо, що США мають бути ключовим гравцем у забезпеченні миру в Україні", - сказав міністр оборони Фінляндії Антті Хаккянен. "Чому китайські солдати воюють в Україні?", Тhе Есоnоmіst, Велика Британія Президент Володимир Зеленський 8 квітня опублікував відео, яке, за його словами, показує одного з двох громадян Китаю, захоплених ЗСУ під час бою на стороні Росії. Китай військово підтримує Росію, додав він на брифінгу, і "США повинні звернути на це увагу". Наступного дня він опублікував друге відео обох чоловіків, які назвалися Чжан Реньбо і Ван Гуанджунь, а також фото їхніх китайських паспортів. Зеленський заявив, що Україні відомо про понад 150 китайців, які воюють на стороні Росії. МЗС Китаю відповіло, що перевіряє заяви українців і не підтримує участь своїх громадян "у військових операціях будь-якої сторони". Попри те, що Пекін постачав компоненти подвійного призначення для російської оборонної промисловості, тримав російську економіку на плаву через закупівлі енергоресурсів і сприяв пропаганді, звинувачуючи Україну та НАТО у війні, його лідери постійно заявляли про нейтралітет і намагалися уникати прямої військової участі. Немає доказів, що громадяни Китаю, які воюють на стороні Росії, перебувають на державному утриманні. Але не дивно, що вони там є. Ті китайці, хто воює за Росію, кажуть, що шукають гострих відчуттів і грошей. Деякі також керуються націоналізмом. 23-річний хлопець із провінції Ганьсу розповів Іnіtіum, незалежному виданню за межами Китаю, що прилетів до Москви у 2023-му після того, як побачив відео в соцмережах, яке обіцяло високу зарплату. Він працював пожежним і заробляв $400 на місяць. Як найманець міг заробляти вп'ятеро більше. Перед смертю Чжао опублікував відео, де закликав співвітчизників не йти на війну Інший розповів, що хотів відчути війну, натхненний китайськими патріотичними фільмами. Чжао Жуй, 38-річний житель Чунціна, приєднався до війни, бо хотів воювати з японцями, які допомагають Україні. У 2023-му його вбив український дрон. Більшість китайських солдатів об'єднує потім жаль. Перед смертю Чжао опублікував відео, де закликав співвітчизників не йти на війну: "Знайдіть роботу в Китаї, і зможете заробити стільки ж". Інший казав, що росіяни "не ставляться до нас як до людей". Ще один сказав, що росіяни використовують їх як "гарматне м'ясо". Його закрили в ямі з російськими дезертирами після скарг на погане спорядження, і він втратив бажання боротися, але йому не дозволили поїхати, і він не думає, що китайське посольство допоможе. Частина добровольців також воює на стороні України. Пен Ченьляна з провінції Юньнань сім місяців утримували в Китаї після публікації антиросійських і проукраїнських повідомлень на Х у 2023-му. У 2024-му він вступив до Іноземного легіону. Його вбили пізніше того року. Перед смертю Пен зняв відео, тримаючи прапор Тайваню, заявивши, що хоче, щоб його пам'ятали разом із Ценг Шен Куангом - тайванським добровольцем, який загинув, борючись за Україну у 2022-му. "Посол США в Україні покидає свій пост", Тhе Fіnаnсіаl Тіmеs, Велика Британія Посол США в Україні Бріджит Брінк йде у відставку через посилення політичних розбіжностей з адміністрацією Трампа. Її відхід також відбувся на тлі погіршення її стосунків із Зеленським, хоча, за словами джерел, це не було причиною її відходу з посади. Брінк - кадровий дипломат, якого Трамп призначив послом США в Словаччині під час першого терміну. Пізніше президент Джо Байден призначив її послом в Україні. Люди, знайомі з рішенням Брінк піти у відставку, сказали, що на неї посилився тиск Трампа, і Вашингтон поставив під сумнів її готовність підтримати стратегію США щодо України. Трамп прагне швидкого припиненні війни і намагається нормалізувати відносини США з Росією через прямі переговори з Путіним, а також назвав Зеленського "диктатором". Представник Держдепу сказав: "Брінк йде у відставку. Вона була послом три роки - це довгий час у зоні бойових дій". Напруга між Брінк і Зеленським стала очевидною останнім часом Напруга між Брінк і Зеленським стала очевидною останнім часом. Минулого тижня президент України критикував посла після російського ракетного обстрілу його рідного міста Кривий Ріг, у результаті якого загинуло 20 людей, зокрема дев'ять дітей. Після атаки Брінк написав на Х: "Я нажахана, що біля дитячого майданчика та ресторану в Кривому Розі влучила балістична ракета. Понад 50 людей отримали поранення і 16 убиті, зокрема шестеро дітей. Ось чому війна має закінчитися". Зеленський зазначив, що Брінк не поклала провину за атаку на Росію та написав у Теlеgrаm: "На жаль, реакція посольства США неприємно дивує: така сильна країна, такий сильний народ і така слабка реакція. Крім того, вони бояться говорити слово "російський", коли говорять про ракету, яка вбила дітей". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що для Путіна означають переговори: світові ЗМІ написали Брінк використала останній пост на Х у середу, щоб дати зрозуміти, хто відповідає за напад: "Сьогодні я віддала шану родинам і близьким загиблих під час російського касетного ракетного обстрілу Кривого Рогу 4 квітня". Західні дипломати в Києві сказали, що Брінк була ключовим захисником Києва публічно і приватно з перших тижнів вторгнення. Один описав її як "сильний характер" і "серйозного дипломата", але тиск Трампа на Зеленського взяв своє. За 75 днів до інавгурації Трампа вона 53 рази критикувала Росію та війну в Україні Українські посадовці заявили, що вважали Брінк надто критичною щодо них, особливо щодо зусиль Києва з викорінення корупції. Вони вказали на помітні зміни в її посланнях останнім часом, які, на їхню думку, більше відповідають Трампу та дедалі більш критичні щодо України. Після сварки Трампа і Зеленського у Білому домі в лютому Брінк підтримала президента США в соцмережах. Огляд її публікацій на Х до і після вступу Трампа на посаду 20 січня показав явну зміну її публічних заяв, особливо щодо Росії. За 75 днів до інавгурації Трампа вона 53 рази критикувала Росію та війну в Україні. За 75 днів після лише п'ять разів опублікувала дописи зі згадками про Росію, жодна з яких не поклала відповідальність за атаки на Україну.

Про це світові лідери заявляють на своїх сторінках у соцмережах."США висловлюють найглибші співчуття загиблим і постраждалим внаслідок російського ракетного удару по Сумах", - написав Рубіо в Х.Водночас він назвав це "трагічним нагадуванням" про те, чому американський президент Дональд Трамп і адміністрація "витрачають стільки часу та зусиль, щоб покласти край цій війні та досягти міцного миру".Президент Франції Емманюель Макрон заявив: "Всім відомо: ця війна була ініційована лише Росією. І сьогодні очевидно, що тільки Росія вирішила продовжувати її — з кричущою зневагою до людських життів, міжнародного права та дипломатичних зусиль президента Трампа".Він наголосив на необхідності рішучих заходів, щоб змусити РФ припинити вогонь. За його словами, Франція невтомно працює над досягненням цієї мети разом зі своїми партнерами."Жертвам, пораненим і всій Україні, яка продовжує чинити опір - наша солідарність, наша повага, наша непохитна відданість", — резюмував Макрон.Канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що Берлін засуджує російський удар по Сумах. За його словами, такі атаки Москви показують, наскільки вона нібито готова до миру."Натомість ми бачимо, що Росія нещадно продовжує свою агресивну війну проти України. Ця війна повинна закінчитися, і Росія повинна нарешті погодитися на всеосяжне припинення вогню. Ми працюємо над цим разом з нашими європейськими та міжнародними партнерами", - зазначив канцлер.Глава уряду Великої Британії Кір Стармер заявив, що російський диктатор Володимир Путін повинен негайно погодитися на припинення вогню."Я шокований жахливими атаками Росії на цивільне населення в Сумах, і мої думки з жертвами та їхніми близькими в цей трагічний час. Президент Зеленський продемонстрував свою відданість миру. Тепер Путін повинен погодитися на повне і негайне припинення вогню без жодних умов", - акцентував він.Премʼєр-міністр Польщі Дональд Туск назвав версію РФ щодо припинення вогню в Україні кривавою Вербною неділею."Російська версія припинення вогню. Кривава Вербна неділя, Суми Україна", - написав він у Х.Посол Європейського Союзу в Україні Катаріна Матернова також відреагувала на удар, висловивши співчуття всім родинам загиблих: "Жахлива російська атака на Суми сьогодні вранці — дві балістичні ракети влучили в центр міста. Саме тоді, коли парафіяни зібралися на службу у Вербну неділю! Ще один із серії воєнних злочинів!""Молдова сумує разом з Україною і закликає посилити протиповітряну оборону, щоб урятувати життя.Агресор має бути притягнутий до відповідальності. Такому злу немає виправдання", — заявила президент Молдови Мая Санду.Сьогодні вранці в Сумах відбулися жахливі події, коли жителі міста зібралися на Вербну неділю, а їх зустріли російські ракети, зазначила голова європейської дипломатії Кая Каллас."Жахливий приклад того, як Росія посилює атаки, в той час як Україна прийняла безумовне припинення вогню. Мої думки сьогодні з українським народом", — заявила вона.Президент Литви Гітанас Науседа назвав удар мерзенним і наголосив, що це ляпас усім, хто прагне і бажає миру."Цивілізований світ повинен застосувати силу, щоб зупинити цих варварів, які вбивають мирних жителів і дітей. Наші серця з сім'ями жертв і поранених. У цю годину болю Литва підтверджує свою непохитну прихильність підтримці України та президента Зеленського, доки не буде досягнуто справедливого миру", — заявив Науседа.Міністр закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен написала: "Мої думки з жертвами та їхніми близькими. Світ чекав більше місяця, поки Росія домовиться про припинення вогню. Проте вона продовжує бомбити мирних жителів". Вона наголосила, що, щоб зупинити цю війну, світ повинен: ще більше посилити самооборону України військовою допомогою, послабити російську військову машину економічними санкціями, встановити твердий термін для припинення вогню.Голова МЗС Естонії Маргус Цахкна висловив співчуття постраждалим: "У світі не вистачить слів, щоб описати нелюдяність і зло Росії. Наші серця з Україною. Щирі співчуття всім постраждалим від теракту в Сумах".Польський євродепутат Міхал Щерба також відреагував на балістичний удар, заявивши, що разом світ має зупинити цей терор.Уранці Вербної неділі, 13 квітня 2025 року, російські окупанти завдали ракетних ударів по центру міста Суми. Унаслідок обстрілу загинули та зазнали поранень десятки мирних жителів, серед них - діти.

Атаку РФ по центру Сум засудили політики з різних держав та інституцій. Керівниця дипломатії ЄС Кая Каллас та президент Європейської ради Антоніу Кошта розкритикували дії РФ, а президент Франції Еммануель Макрон наголосив, що необхідні рішучі заходи, щоб змусити Росію припинити вогонь, повідомляє Gаzеtа.uа. Каллас написала у соцмережі Х, що її "серце розривається на шматки через кадри з Сум цього ранку, коли мешканці зібралися на Вербну неділю, а їх зустріли російські ракети". "Жахливий приклад того, як Росія посилює атаки, в той час як Україна прийняла безумовне припинення вогню. Мої думки сьогодні з українським народом", - заявила вона в сервісі Х. Президент Євроради Антоніу Кошта також виступив зрізкою критикою. Він заявив, що він обурений злочинною ракетною атакою Росії на центр міста Суми, закликав притягнути винних до відповідальності. "Росія продовжує свою кампанію насильства, вкотре демонструючи, що ця війна існує і триває лише тому, що Росія так вирішила. Моє серце з жертвами, їхніми сім'ями та всіма, хто постраждав від чергового брутального акту агресії", - написав Кошта у соцмережі Х. Президент Франції Еммануель Макрон наголосив, що потрібні значні зусилля, щоб негайно змусити Росії припинити вогонь. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кривава Вербна неділя в Сумах: оновили інформацію про загиблих та постраждалих "Всім відомо: ця війна була ініційована лише Росією. І сьогодні очевидно, що тільки Росія вирішила продовжувати її - з кричущою зневагою до людських життів, міжнародного права та дипломатичних зусиль президента Трампа. Необхідні рішучі заходи, щоб змусити Росію припинити вогонь. Франція невтомно працює над досягненням цієї мети разом зі своїми партнерами", - заявив він в Х. Пані посол Європейського союзу в Україні Катаріна Матернова назвала удар Росії по Сумах у неділю, 13 квітня, ще одним воєнним злочином. "Жахлива російська атака на Суми сьогодні вранці - дві балістичні ракети влучили в центр міста. Саме тоді, коли парафіяни зібралися на службу у Вербну неділю! Ще один із серії воєнних злочинів! Співчуваємо всім родинам загиблих", - написала вона в Х. Президент Литви Гітанас Науседа заявив, що його країна підтверджує свою непохитну прихильність підтримці України для досягнення справедливого миру. "Ще один мерзенний російський військовий злочин - цього разу в самому центрі Сум. Це ляпас усім, хто прагне і бажає миру. Цивілізований світ повинен застосувати силу, щоб зупинити цих варварів, які вбивають мирних жителів і дітей", - заявив Науседа. Президентка Молдови Мая Санду заявила, що агресор має бути притягнутий до відповідальності, бо такому злу немає виправдання. "Молдова сумує разом з Україною і закликає посилити протиповітряну оборону, щоб врятувати життя", - йдеться в її дописі. Росія 13 квітня завдала двох ракетних ударів по центру міста Суми. Загарбники атакували цивільну інфраструктури та транспорт, де перебували люди. Внаслідок удару загинули понад 30 людей. Майже сотня - скалічені.

"Еспресо" розповість про головні проєкти з розвитку атомної енергетики, наскільки вони перспективні та чи зможуть вони зробити Європу енергонезалежною.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.  Автор - Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації, текст упорядкував Володимир Федорович, "Еспресо".Якими потужностями атомної енергетики наразі володіє ЄвропаЧастина Європейського Союзу активно відновлює та розвиває сектор атомної енергетики. Йдеться не лише про модернізацію старих потужностей, але й створення нових, більш ефективних реакторів і цілих станцій. Розпочати варто з переліку того, чим розпоряджається ЄС станом на сьогодні, адже вже тут можна буде простежити певну неоднорідність. Наразі 13 із 27 країн Старого світу експлуатують атомні станції, які налічують понад 100 енергоблоків. Однозначний лідер сфери - член "ядерного клубу" Франція, яка розпоряджається 56 енергоблоками. Таким чином країні вдається "зарядити" 63-70% національної мережі. Одразу за нею зі значним відривом облаштувались Іспанія (7 реакторів), Швеція (6 реакторів), а також Фінляндія, Угорщина, Бельгія, Словаччина, Болгарія, Чехія, Румунія, Словенія, Нідерланди та Хорватія. Поза Європою також є і Велика Британія, яка нещодавно від’єдналась. Остання розпоряджається 9 енергоблоками та вже зараз планує будівництво нових. Окремо можна виділити Фінляндію, яка здійснила прорив, увівши в експлуатацію енергоблок Оlkіluоtо 3 (ОL3), оснащений реактором ЕРR потужністю 1600 МВт – перший запущений у Західній Європі за 15 років. Лише він один, розпочавши роботу у 2023 році, забезпечує 14% мережі країни.Фото: gеttyіmаgеsЦентрально-Східну Європу представляють інші гравці цього ринку, зокрема Чехія, Словаччина та Угорщина, які працюють над модернізацією старих та активним розгортанням й будівнитцвом нових енергоблоків. Саме там жваво освоюють нові технології SМR (малі модульні реактори), детальніше про які згодом. Є на карті Європи також Польща, яка не має жодної діючої АЕС. Однак уже зараз там активно інвестують у цей сектор – готуються до будівництва двох масштабних станцій. Протиставленням цих країн є Німеччина, яка стала першою великою економікою, що повністю відмовилась від атомної енергетики. Апогеєм політики, що зачалась після катастрофи на японській Фокусімі, стала зупинка трьох останніх діючих реакторів у квітні 2023 року: Іsаr 2, Еmslаnd і Nесkаrwеsthеіm 2. Що цікаво, у 2022 році такий вектор зазнав значного тиску, однак рішення не переглядали, попри енергетичну кризу. Хто та що лобіює розвиток інтересу до атомної енергетикиНе потрібно звертатися до глибокої аналітики, аби зрозуміти, що одним із головних лобістів атомної енергетики в регіоні є її ключовий виробник – Франція. Зокрема у 2022–2023 роках президент Емманюель Макрон публічно оголосив про намір побудувати щонайменше шість нових реакторів типу ЕРR2 та інвестувати в розвиток малих модульних реакторів (SМR).Що не менш важливо, у 2023 році країна "ядерного клубу" ініціювала створення коаліції країн ЄС, які підтримують подальший розвиток атомної енергетики. До групи приєднались Чехія, Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина, Болгарія та низка інших держав, які спільно лобіювали за включення ядерної енергетики до кліматичної політики ЄС. Вже за рік після цього, у лютому 2024 року, Єврокомісія оголосила про запуск Європейського альянсу з розвитку SМR — SМR Іndustrіаl Аllіаnсе. Коло включає провідні енергетичні компанії (ЕDF, СЕZ, Fоrtum, Rоlls-Rоyсе, Wеstіnghоusе), науково-дослідні установи та регуляторні органи. Метою такої групи є швидка сертифікація нових технологій, реалізація нормативно-правової бази та запуски пілотних проєктів у сфері до 2030 року. Саме Альянс займається просуванням та координацією впровадження нової ядерної генерації малого масштабу на рівні ЄС.На фоні цього торік, у 2024 році, чеська енергокомпанія СЕZ анонсувала придбання 20% акцій британської компанії Rоlls-Rоyсе SМR. Саме ця покупка стала першим транснаціональним капіталовкладенням в технологію малих модульних реакторів, які запускатимуть на території Східної Європи. Окрім того, фінська Fоrtum підписала договори з аж п’ятьма виробниками малих модульних реакторів зі США, Південної Кореї, аби реалізовувати нові проєкти на території Скандинавії. Серед приватних компаній активним просуванням атомної енергетики займається американська Wеstіngtоn Ноusе, яка також бере участь у будівництвах на території Польщі, Чехії, Словаччини та України.Важливим є те, що ця та інші компанії є активними учасницями SМR Іndustrіаl Аllіаnсе і провідними експортерами ядерних технологій до країн Центрально-Східної Європи, які прагнуть зменшити залежність від російських або застарілих радянських реакторів. Що ж до інституцій, які займаються просуванням сфери, то реалізація відбувається через кілька механізмів. Зокрема агентство Еurаtоm координує дослідження у сфері безпеки та технологій і має бюджет понад 1,3 млрд євро на 2021–2027 роки. фото: gеttyіmаgеsТакож на континенті діє масштабна Європейська платформа сталих ядерних технологій (SNЕТР), вона об’єднує понад 120 операторів і виробників, серед яких університети і лабораторії. Її місією є розробка нових типів реакторів, зокрема четвертого покоління. Також ідеться про Міжнародне енергетичне агентство, яке закликає уряди країн надавати державні гарантії для ядерних проєктів, щоби знизити інвестиційні ризики, викликані складністю та довготривалістю реалізації технологій у цьому секторі економіки.Не варто забувати і про Європейський інвестиційний банк. Попри свою обережну стратегію фінансування атомних проєктів, після прийняття таксономії ЄС він почав розглядати проєкти SМR і модернізації існуючих блоків як потенційно придатні для зеленого фінансування.Лобіювання атомної енергетики дало свої плоди. У 2023–2024 роках розпочались міждержавні консультації між ЄС, Великою Британією, Канадою та США щодо єдиної процедури сертифікації й ліцензування нових типів реакторів. Таким чином країни намагаються знизити забюрократизованість процесів у галузі, прискорити схвалення подальших проєктів та забезпечити експортний потенціал європейських технологій. Нові проєкти на європейській карті атомних технологійСеред найбільших проєктів фігурує будівництво нової АЕС Sіzеwеll у Великій Британії, яка буде оснащена двома реакторами типу ЕРR загальною потужністю 3,2 ГВт. Реалізацією останнього займається приватна ЕDF за фінансування британського уряду. Цей проєкт є частиною ширшої британської програми відновлення атомного сектору, в межах якої планується забезпечити до 25% електроенергії країни з ядерних джерел до 2050 року. Окрім того, Чехія планує розширення АЕС "Темелін" та "Дуковани" й розгортання першого в країні малого модульного реактора у партнерстві з британською компанією Rоlls-Rоyсе. Також там розглядають можливість будівництва до 3 ГВт нових атомних потужностей, щоб замінити вугільну генерацію, яку країна планує вивести з експлуатації до 2038 року.Цікавою є ситуація в Польщі, яка у 2022 році підписала угоду з компанією Wеstіnghоusе щодо будівництва першої АЕС у Пемброці. Проєкт передбачає спорудження трьох реакторів АР1000 з очікуваним введенням першого блоку в експлуатацію до 2033 року. Паралельно польська компанія Synthоs працює з GЕ Ніtасhі над проєктом SМR ВWRХ-300. Таким чином, уряд Польщі офіційно декларує боротьбу з карбонізацією та продукування енергетичної незалежності.Також Італія, яка повністю згорнула свої АЕС ще у 1990 році, оголосила повернення до атомних програм. Відтак у квітні цьогоріч три приватні компанії підписали угоду про створення консорціуму для спільного дослідження та підготовки до будівництва нових АЕС. Таким чином, у 2030-х роках у країні планують запустити будівництво першого модульного реактора.У раніше згаданій Фінляндії, з її надпотужним ОL3, у 2025 році планується введення в експлуатацію підземного сховища відпрацьованого ядерного палива Онкало — першого у світі сховища геологічного типу, розрахованого на безпечне зберігання до 100 тис. років. Ренесанс атомної енергетики не оминув і Румунію, де здійснюють модернізацію існуючих блоків АЕС Сеrnаvоdă за підтримки США, Канади та Франції. Також країна веде переговори з американською NuSсаlе щодо побудови нового модульного реактора. Вже зараз ідеться про фінансування з американських банківських установ. Розвиває свою атомну гілку й Угорщина. Проте тут виникає проблема, адже країна вирішила робити це у співпраці з Росатомом країни-агресорки, попри політичні заперечення Єврокомісії. Вже торік почались активні підготовчі роботи. Варто зазначити, що два реактори, які планують спорудити у межах цього проєкту, будуть єдиними в Європі, до функціонування яких залучена Росія.Обмеження та активні "проти" на європейському ринку атомної енергетикиПопри всі описані активні дії з боку ЄС, все ж є низка певних стримувальних факторів, які гальмують розвиток ядерних програм. Йдеться не лише про політичні розбіжності між державами, але й про технологічні, економічні та соціальні ризики, що можуть уповільнити або навіть зірвати реалізацію окремих проєктів.Одним із таких факторів є ініціатива проти включення ядерної енергетики до «зеленої таксономії» ЄС, яка дозволяє атомним проєктам отримувати доступ до сталого фінансування. Її підписантами у 2022 році стали Німеччина, Австрія, Люксембург і Португалія.Та ж ФРН, як основний антиатомний лобіст Європи, відмовилася приєднуватися до SМR Іndustrіаl Аllіаnсе, попри те що він фінансується Єврокомісією й об’єднує більшість ядерних країн-членів ЄС. Окрім того, міністерка довкілля Німеччини Штеффі Лемке публічно заявляла, що «атомна енергетика не є рішенням для кліматичної або енергетичної кризи". Вона підкреслила, що федеральний уряд вважає атомне енергетику "дорогою та небезпечною". Відтак серед основних викликів, які доведеться долати прихильникам атомних програм у Європі – це політична неоднорідність Старого світу. Однак не політикою єдиною, ідеться і про високу капіталомісткість проєктів атомної енергетики. Для порівняння: вартість одного енергоблоку типу ЕРR у Європі коливається від €8 до €12 мільярдів, тоді як терміни будівництва зазвичай перевищують 10 років.Навіть малі модульні реактори, які визнають дешевим технічним ноу-хау, потребують значних стартових інвестицій та відповідної інфраструктури.Тут одразу вигулькують і освітні проблеми, а відтак і брак спеціалізованих кадрів. У багатьох країнах Західної Європи навчальні програми з ядерної інженерії були згорнуті або значно скорочені впродовж 1990–2010 років. Тим часом, за різними оцінками, у найближче десятиліття галузі знадобиться понад 150 тисяч нових спеціалістів у межах лише ЄС. І на цьому моменті ми приходимо до того, що подолання однієї залежності продукує розвиток іншої залежності – ЄС продовжують імпортувати з РФ уран і технологічні компоненти. Однак на цьому ринку з’являються нові гравці, зокрема США, Франція, Канада та Казахстан, проте ринок все ще залишається вразливим до політичних та логістичних проблем.фото: gеttyіmаgеsОднією з проблем також є відсутність спеціалізованих кладовищ ядерних відходів. Прорив у цьому напрямі здійснила лише Фінляндія з її Онкало. А от у всіх інших членів ЄС це питання вирішується доволі складно через вибір локації, фінансування та відповідальність за утримання.То чи очікувати нам ренесанс атомної енергетики?Попри описані вище проблеми та стримувальні фактори, бачимо реальні зрушення у напрямі атомної енергетики, яка вважалась безперспективною та небезпечною понад 30 років.Її фактичними двигунами є розвиток низьковуглецевих джерел енергії, прагнення до стратегічної автономії ЄС та намагання створити в Європі конкурентну технологічну базу у вигляді SМR і ядерних реакторів нового покоління.Однак варто підкреслити, що темпи та масштаби цього розвитку залишають бажати кращого через складність реалізації, забюрократизованість, політичні розбіжності та необхідність неймовірно великих капіталів. Тут, знову ж таки, увагу привертають новітні малі модульні реактори, проте перші їхні запуски проведуть лише після 2030 року.Розвиток цієї галузі енергетики у Старому світі точно не буде рівномірним. Адже певні країни активно розвивають цей сектор, інші лише починають закладати його перші цеглини, а от треті, як та ж Німеччина, повністю від нього відмовляються.Таким чином, у нас формується мапа з кількох груп країн: держави з усталеними потужностями, які модернізуються (Франція, Фінляндія, Угорщина); країни, що вперше впроваджують атомну генерацію (Польща, Італія); і країни, що концентруються на новітніх технологіях (Чехія, Румунія).Попри те, що Німеччина, як економічний центр Європи, використовує свій вплив, щоби сповільнити, а подекуди й блокувати інституційне оформлення ядерного ренесансу в ЄС, тренд на континенті рухається зовсім в іншу сторону. У цьому контексті ФРН швидше заганяє себе в енергетичну ізоляцію. Читайте також: Нова митна політика адміністрації Трампа та накладена на неї пауза: перші наслідки та реакція світу

Пан Володимир мав нагоду і представляв нашу країну, будуючи зв'язки в оборонному секторі із США. Починаючи з 2015 року, був призначений на посаду аташе з питань оборони України в США. Три наступні роки з доступної в мережі інформації, якраз таки напрацьовував ці важливі ланцюжки, які й до цих пір об'єднують нас із нашим стратегічним партнером. Хотілося б сподіватися, що ми і досі залишаємося в статусі саме стратегічних партнерів, де-факто із США. Яка ваша думка станом на сьогодні з цього приводу?Так, Сполучені Штати це наш стратегічний партнер, що б там не відбувалося, тому що мова йде про країну. Країна це громадянське суспільство, це політики, дві партії, республіканська, демократична. Там підтримка є і з боку суспільства американського, і з боку американського політикуму. Тому це країна, яка бачить всі причини цього конфлікту, вони на нашій стороні. Можуть тільки змінюватися форми та методи передачі допомоги, яку ми від них отримували. До 2025 року, коли вже новий президент США оголосив інші підходи до надання безкоштовної допомоги будь-кому у світі, не тільки нам. Просто ми переходимо в формат, коли, можливо, ми не будемо мати безкоштовної допомоги від Америки, яку ми мали з 2022 року по 2024, а, можливо, просто за ресурси, які треба буде акумулювати разом з нашими європейськими партнерами, або свої, якщо у нас такі є, щоб закупляти американську продукцію, яка до цього надходила нам безкоштовно.Зміна підходу це принаймні не зупинка співпраці, і це, звісно, дуже тішить. З іншого боку, ми розуміємо, наскільки ускладнюються навіть механізми станом на зараз допомоги Сполучених Штатів для нас. З останніх інформаційних приводів це мінус. Американці і американські військові американські представництва в важливих логістичних хабах, які на теренах саме Європи, які забезпечують збройні сили всім необхідним. Те, що вони зменшують свою фізичну присутність, це несе певні загрози для нас?військова допомога США Україні, фото: gеttyіmаgеs На сьогоднішній день це не є такими загрозами, які могли вони бути в 23-му або в 24-му роках. Щоб всі розуміли хаб в Польщі вже що і був створений за ініціативою і енергією США, Америки. Вони туди інвестували багато для того, щоб там все було організовано. Вони туди відправили своїх військових, Вони розгорнули там різні ремонтні служби, логістики і забезпечення. Їхні літаки кожен день там сідали. І ця база зіграла дуже важливу роль в 22-23 роках, частково в 24-му. Цією базою користувалися всі країни, які надавали нам допомогу. Фактично просто американці взяли за свій кошт цю логістичну систему. Але вже в минулому році, коли було зрозуміло, що основну ініціативу і лідерство всіх операцій на допомогу Україні будуть вже перебирати на себе європейські країни НАТО, вже поступово йшла підготовка до варіанту, що американці будуть відходити в сторону і просто будуть допомагати іншим способом. Але ще раз: безкоштовні такі пакети американські на цьому припиняються. Але немає ніякої загрози страшної від того, що американці зменшать свою присутність в Жешуві, тому що там вже логістика налагоджена, вона вже працює, там працюють багато країн. Є Координаційний центр НАТО, який в Німеччині знаходиться, який керує також цим процесом. Там знаходяться спільні представники багатьох країн НАТО, змішані групи. І фактично, це вже самодостатній механізм постачання нам допомоги, в першу чергу, з європейських промислових зон і європейських армій.Щодо ціни за допомогу, Цього тижня українська делегація відправляється в США для того, щоб продовжувати перемовини на тему угоди щодо наших ресурсів, рідкоземельних, копалин загалом. І ми розуміємо, що говорити про це із Штатами станом на зараз нашим дипломатам непросто, якщо ми стоїмо на наших національних інтересах, виключно. На вашу думку, чи є ця угода запобіжником, що США найближчим часом можуть призупинити збройну підтримку, фінансову підтримку для нас?Фінансова підтримка і так буде призупинена, як і для всіх інших країн. Ми не є тільки єдиними жертвами тих грандіозних планів президента США по налагодженню справедливого миру у світі торгового. Тому для нас важливо те, що допомога від Америки буде продовжуватися вже за гроші. Та угода про рідкоземельні метали та інші матеріали, які зараз знаходяться на столі, ясно, що вона не влаштовує в тому варіанті, як було представлено підготованою американською стороною, нашу сторону. І тому ця група, яка поїде в Вашингтон, продовжить консультації на цю тему. Сам підхід цих угод перший був в тому, щоб ми вклали туди також витрати американців на те, що вони нам вже передали у 22-24 роках. Справа в тому, що просто ця передача відбувалась не за якимось контрактом, де ми ставили якісь свої підписи, а за рішеннями їх Конгресу і за рішеннями їхнього президента. Тобто там ніде не було прописано, що ця допомога йде за гроші, які Україна має повернути. Вона по всіх цих документах була оформлена як матеріальна технічна допомога. Україна юридично нічого не винна Сполученим Штатам за те озброєння, яке вона вже отримала. І це буде предметом дискусії нашої групи, в тому числі в рамках цієї угоди, яка, в принципі, по своїх сумах виходила на те, щоб ми компенсували витрати американців попередні. Не буде такого, це точно. Будуть інші варіанти, будуть шукати якийсь компромісний варіант, з розумінням інтересу американців також мати якісь джерела прибутків для себе в майбутньому з наших територій. Але це вже треба віддати урядам, хай вони там розбираються. Те, що нам вже було передано, воно нам було передано безкоштовно в рамках рішень самого уряду США, їх президента і Конгресу. Тому це не ленд-ліз програма Другої світової війни, яка була для Радянського Союзу та Великої Британії з боку Америки, де вся допомога надавалася у вигляді кредитів, які треба було потім повертати. І Британія повертала ці гроші років більш як 50. Але це було оформлено документами з підписами лідерів і так далі. В нашому випадку це оформлено по-іншому. З боку Америки там стоять підписи Конгресу, там стоять підписи президентів, і ця допомога, що ми отримали, безкоштовна.Тобто, пане Володимире, якщо я правильно зрозуміла, якби ми з американцями рухалися по траєкторії цього ленд-лізу, який був ухвалений в Сполучених Штатах в контексті російсько-української війни, тоді і адміністрація Дональда Трампа мала би юридичні підстави говорити про те, що якісь наші ресурси мають компенсувати витрати США. Але ми рухалися саме шляхом грантової допомоги, програми були різні, відповідно, і це послугувало запобіжним кроком до того, щоб не відбувалося того, що зараз принаймні в риториці Сполучені Штати до нас мають.Вони не можуть від нас вимагати зараз ніяким чином якихось грошей за те, що було поставлено. Вони емоційно це роблять, але ніяких юридичних підстав для цього нема. Це може ставитися, наприклад, якісь спроби тиснути на нас, що ми вам щось не будемо давати, якщо ви нам там за попередньо. Але там, я думаю, сторони домовляться до варіанту, що то, що було, то було, і воно юридично оформлено. А от те, що буде для нас, у нас не має бути ніяких ілюзій про те, що це буде безкоштовно. От хоча б на цьому ми знаходимо в компроміс з ними, і тоді для американської сторони було б досить привабливо і нормально, коли допомога для України надходить від Америки за кошти, скажімо, країн Європи. Тому що в цьому вигляді виграє оборонно-промисловий комплекс США і виграє економіка США, тому що вона отримує живі гроші. Зараз же ситуація виходить так, що якщо Америка нам не буде нічого постачати навіть за гроші з якихось причин, що маловірогідно, ми будемо отримувати це з Європейського Союзу, країн Європи, країн НАТО в Європі, які зараз акумулюють цей ресурс, для нас, який за кількістю грошей компенсує обсяги американські, але закуплятися буде озброєння європейське і виграє від цього оборонно-промисловий комплекс Європи. І в Америці зараз вже, ми знаємо, вони дуже нервують цього питання, тому що вони вже ведуть дискусії з країнами Європи про доступ до цих ресурсів американських компаній. І от тут почнеться цікаво, тому що величезні кошти з боку Європи, вони дуже викликають інтерес для американської промисловості, і воно вигідно було б для американської сторони. Тому вони не будуть закривати нам продаж своєї продукції, вони просто будуть підходити якось більш по-своєму. Але нам головне отримати доступ до високотехнологічних речей, яких нема в Європі. Наприклад, отримання ракет до комплексу "Петріот", який допомагає збивати балістичні цілі. Оці ракети, вони не дешеві, але вони виробляються тільки в США. І вони налагодили виробництво цих ракет, вони в великій кількості зараз виробляється. Цей був процес, запущений при Байдені під нас, щоб ці ракети йшли до нас. система ППО Раtrіоt Відповідно, вони будуть зацікавлені, щоб ці ракети до нас йшли, єдине, що за гроші, які ми їм будемо давати за допомогою наших партнерів в Європі. Інші системи, які пов'язані з наземними бойовими діями, як танки, бронетехніка, якась, воно не є вже актуальним для нас, тому що війна перейшла в технологічне протистояння. Боєприпаси, які ми отримали, артилерію від Америки, на сьогоднішній день не настільки критичні нам, тому що в європейській зоні дуже багато теж починається виробництва. І використання артилерії, і боєприпасів зараз менше, ніж було у 22-24 роках. Тому в цьому питанні ми не залежимо від Америки. Від Америки ми залежимо тільки в деяких технологічних системах, про які ми повинні з ними постійно говорити, комунікувати і купляти у них просто їх за спрощеними процедурами, яких від них просити. Якщо вони будуть в цьому питанні створювати якісь перешкоди, що маловірогідно, особливо в системах протиповітряної оборони, будемо шукати альтернативи. Я не думаю, що американці будуть зацікавлені і штовхати нас на той шлях шукати альтернативи. Вони зацікавлені в варіанті, що "Америка має бути великою знову" - це знову треба продавати, показувати всьому світу, що те, що вони продають нам, воно реально ефективно. Якщо вони віддадуть цю нішу іншим країнам, як Франція, яка теж системи виробляє, Ізраїлю віддадуть, Південній Кореї віддадуть, які теж нам це можуть продати, то для них це не дуже вигідно.Цікава справді думка. Скажіть, будь ласка, пане Володимире, а що стосується Європи і стану, в якому зараз знаходяться європейські країни. Ми бачимо активні заяви, навіть з'явився вже формат, поки що рамковий, як мені здається, "коаліції охочих" на перспективу в разі, якщо буде якесь зупинення вогню або стишення бойових дій, можлива присутність іноземних контингентів, іноземних військових в нашій території. Чи видається вам перспективними взагалі рухи в цьому напрямку?Європа дуже сильно проснулася після того, як Америка почала відходити в сторону від витрат своїх ресурсів на безпеку Європи. І ми це побачили. В першу чергу, почалися рухи з боку великих країн, які були, так скажемо, хребтом безпеки Європи. Це Велика Британія, Франція, Німеччина частково. Всі вони почали просто переосмислювати реальність. В результаті там, вже починаючи з 2024 року, дуже сильно пішли інвестиції в оборону, пішли в оборонно-промисловий комплекс. А зараз те, що відбувається, це йде розмова про два напрямки. Перший напрямок це "коаліція охочих" направити в Україну якісь підрозділи, для чогось.І друга коаліція на акумуляцію ресурсів для озброєння України, тобто, хто дасть, скільки грошей, щоб компенсувати вихід, наприклад, американського ресурсу фінансового. Те, що стосується заведення до нас якихось військових, там два варіанти, два сценарії. Перший сценарій це так звані миротворчі сили, про які там зразу почали щось там говорити. Це на випадок, якщо між сторонами досягнута якась домовленість про врегулювання, не про припинення вогню, а про врегулювання конфлікту, який тягне за собою певний період, 5-10 років, моніторингу з боку міжнародних організацій. Так завжди було в міжнародній практиці по лінії ООН. Тоді вводилися за згодою всіх сторін миротворчі сили на лінію роз'єднання, мета яких була дивитися, як виконуються ці зобов'язання. миротворці ООН Ми не можемо зараз взагалі на цю тему говорити, тому що в нас немає ніякого врегулювання. Тому ця модна ідея миротворців, вона тихенько зараз відійшла в сторону. Те, що говориться зараз про можливість направлення сюди військових не НАТО, а від окремих країн, так званих коаліцій бажаючих, яку поки що спочатку взяли на себе Британія і Франція, і до них, можливо, ще буде хтось приєднуватися – це ті країни, які готові направити своїх військових для виконання якихось задач на підтримку України. Це мова йде не про піхоту, не про бригади, не про батальйони, які будуть воювати в зоні лінії зіткнення і під величезним ризиком для свого життя, на це ніхто не піде. Але це можуть бути групи фахівців з підготовки, інструктори, фахівці по складних системах протиповітряної оборони, по системах радіоелектронної розвідки, по системах комунікації. Тому що ця технологічна війна вимагає великої кількості такого класу спеціалістів. І саме такі спеціалісти, вони в першу чергу, і розглядаються зараз такими країнами. Але все одно психологічно для таких країн перейти кордон і з'явитися на території України це вже нелегко. І те, що Франція і Британія сказали, що ми готові, це величезний крок, порівняно з тим, де ми були в 22-му, 23-му, 24-му роках.Тобто, фактично, ми зараз можемо говорити про можливості відродження формату роботи у Вісбадені. Про це останнім часом багато говорять, навіть ексголовком Залужний, нині посол у Великій Британії написав. Оцей от момент нашої співпраці, постійного консалтингу з військовими і напрацювання певних алгоритмів наших дій по обороні проти Російської Федерації. Наскільки високому рівні ця робота залишається? Чи ми зараз знаходимося в ситуації, коли в наших умах, і в наших руках, і у наших військових уже стільки досвіду, що мало що ми вже можемо для себе взяти у наших колег за кордоном?По-перше, формат Вісбадена нікуди не дівся. Цей формат зараз взяли під свою парасольку країни, такі як Британія і Франція. Це погоджений всередині НАТО процес. Він почався минулого року, напередодні виборів в США, коли всі знали про те, що можуть бути такі варіанти, в тому числі американці, про це знали. Тому поступово просто лідерство Америки в цих процесах передано країнам НАТО в Європі. Механізм працює як годинник, без змін. Ті ж самі люди, там, наші представники, там бази даних, всі запити, все йде. Єдине, що, скажімо, в базах даних буде менше безкоштовної матеріально-технічної допомоги США. От і все. Решта воно працює, всі логістичні ланцюжки без проблем великих. Що стосується характеру війни і спроможності наших партнерів якось нам сильно допомогти в зміні технологічної трансформації, тут у нас набагато більше досвіду, енергії і креативу. Ми навчилися правильно і швидко впроваджувати на полі бою саме ці роботизовані технічні речі. Ні у кого в світі немає такого досвіду впровадження таких складних речей в реальній бойовій ситуації. Тому зараз фактично ми є носієм знань і досвіду як це використовувати. Для нас важливо тільки обсяг, кількість цих систем і спроможність їх швидко виробляти разом з кимось. Ці речі потребують вже наших партнерів. Тому що, щоб безпечно, це виробляти, це треба робити не тільки на нашій території, а й на території Європи. Більше безпечних варіантів. Тут мова йде також про компоненти, чіпи, різні електронні речі, які ми не виробляємо, які ми частково беремо навіть в країнах азійський і так далі, щоб ми мали доступ до них дуже швидко в тих обсягах, які нам треба з європейської зони, через наших партнерів. Фактично, мова йде також про постійні, наприклад, залишається все ж таки питання таких базових речей, як артилерійські боєприпаси, тому що скільки б там не відійшла роль артилерії, скажімо, така, як раніше була, вона залишається. І якась мінімальна кількість боєприпасів має йти. Європа нам це спроможна забезпечити. Ніхто нам не порадить, як воювати в цій війні вже. Ми вже можемо радити. Нам тільки треба ресурс продовжувати технологічне протистояння. І цей ресурс...нам мають  допомогти партнери.Пане Володимире, ви сказали, що європейським країнам буде психологічно, складно перейти і зробити цей крок щодо своєї присутності на території нашої держави. З іншого боку, ми бачимо, що в приватному порядку, в війні Росії проти України, як на нашому боці, так і на боці росіян, беруть участь громадяни різних країн. Буквально днями президент Зеленський заявив про те, що є перші полонені громадяни Китаю. Раніше ми говорили про північнокорейських військових. З іншого боку, з'являються ініціативи, наприклад, у Юрія Бутусова зробити збір і зібрати на квитки в Україну для колумбійців. І ми розуміємо, що так чи інакше, але, умовно, країни Глобального Півдня, вони теж залучені, і у них 100% свій інтерес бути тут присутніми, тому що це про досвід, за яким вони спостерігають, в якому вони беруть участь. І ми не знаємо, що буде за кілька років, але це може бути використано вже в інших конфліктах. На вашу думку, чи великий для нас є ресурс в країнах Глобального Півдня? І в якому форматі його варто було би використовувати?Ця війна зараз знаходиться в фазі, де мова йде не про кількість людей, а про їх якість. Фактично, зараз не є потреба величезної кількості піхоти, тому що для неї великі ризики для виживання, а є потреба великої кількості, скажімо, операторів дронів, спеціалістів по РЕБах або по інших. І тут нам країни Глобального Півдня ніяк не допоможуть. У нас є з обох сторін громадяни інших країн, які в силу різних своїх причин це роблять. Це приватні ініціативи, обидві сторони не скривають цього. І навіть оці китайські громадяни, які попали тут в полон, це не кадрові військові, це просто громадяни Китаю. На відміну від, скажемо, Північної Кореї. От Північна Корея вона направила тоді на підтримку зусиль Росії в Курській області на території Росії своїх кадрових військовослужбовців. Але це вона зробила в рамках угоди, яка була підписана між Росією і Північною Кореєю, напередодні загальної угоди про співробітництво, в якій був параграф пов'язаний з наданням військової допомоги один одному у випадку там чогось. І тому юридично вони оформили це, умовно говорячи, правильно, коли відправили своїх солдат воювати на території Росії. Якщо б оці північнокорейські солдати з'явилися на територію України, то було б вже скандалом великим. А так, ну що, так вони домовилися. Що стосується решти, то, як правило, це громадяни, які не є кадровими військовослужбовцями. Вони могли бути колись там військовими в своїх країнах, але вони беруть участь, приїжджають зі своєю мотивацією або фінансовою, або просто пасіонарною, або якоюсь. В цій війні, як правило, нас цікавлять тільки люди з технологічним досвідом, в першу чергу, і досвідом організації, менеджменту. В країнах Півдня, я не думаю, що там таких багато. Нас більше цікавлять люди, які вже пройшли якісь війни напівтехнологічного плану на Близькому Сході, там в Афганістані, колишні європейські або американські військові, але це їх питання. Обмеження державних службовців військових з боку, скажімо, Америки і окремих країн Європи, воно існує. Американці не можуть направити сюди ніякого військового без спеціальних великих процедур. Вони не можуть направити ні одної компанії на якісь консультації без отримання дозволу Держдепартаменту на це. В Європі є країни, які кажуть "да їзжайте", окрім військових кадрових. І до нас приїжджають, скажімо, якісь компанії з Європи, які перевіряють свої зразки, і вони це роблять в рамках своїх інтересів. Їм всім дуже важливо подивитися, як це працює. Але проблема в тому, що, щоб побачити наживо, ти маєш брати участь в цьому, бути в зоні ризику. Вони не всі готові до цього.І нам не дуже приємно бути полігоном, але вже така доля сталася.Така наша доля. Ми не розглядаємо себе полігоном. Ми просто заходимося на війні, де ми відбиваємо ворога. Хай, хто хоче, це називає, нам все одно треба робити свою справу.З іншого боку, коли Іран вперше направив свої "шахеди", звичайно, через руки росіян, Іран теж мав свій інтерес. Подивитися, як це працює, як це можна вражати.Обов'язково. Тому, в принципі, чесно говорячи, навіть і ті європейські країни, як Франція і Британія, які готові направити фахівців, ясно, що ці фахівці, крім свого досвіду, вони хотіли би хотіли набратися досвіду, як це робити правильно. Це основна проблема Європи, що вони не відчувають нерва цієї війни на полі бою. Ти не можеш сидіти в кабінеті і робити якісь висновки, коли ти не чуєш звук "шахеда" за своїм вікном. Це зовсім інше відчуття. А у нас цього достатньо, навіть більше, ніж достатньо. Тому ми попереду саме в розумінні, як це робити на полі бою. Я інколи порівнюю це з варіантом, коли ми тут займаємося чимось і створюємо якийсь новий рояль, музичний інструмент. І от ми створюємо його, вдосконалюємо, паралельно на ньому граємо. Граємо, граємо, і нарешті ми створили якийсь там інструментарій, який нам просто всіх вражає, і ми на ньому красиву музику робимо. Потім до нас прибігають і говорять, ой, продайте нам цей рояль. Ми їм продаємо цей рояль, але вони не знають, як на ньому грати. Вони не знають нот, вони не знають партитури. Вони бачать цей інструмент, починають тикати туди своїми пальцями, а звуку нема, музики нема. Ти маєш бути інтегрованим цим інструментом, ти маєш думати разом з цим інструментом. А це можна зробити тільки в рамках тої еволюції, яка ведеться у нас на полі бою. Оце наша перевага. Це приходить тільки з реальним досвідом. Ти не навчишся ні в академіях, ні в інститутах. Це треба на полі бою через свої руки і мозок пропустити.Блискуча аналогія, дякую. Ви зауважили, що ми зацікавлені не в кількості, а в якості зараз тих, хто воює. І на хлопський розум, з цивільної, як то кажуть, дзвіниці, можна поставити запитання: а чому тоді у нас тільки в публічному просторі інформації і питань щодо мобілізації в нашій країні? От, власне, трошки про те, що складно допомагати тому, хто сам не повною мірою, використовує власний ресурс, щоби вижити. Чи використовуємо ми, на вашу думку, повною мірою свій людський ресурс, ресурс свого досвіду, про який ми поговорили, ресурс військово-промислового комплексу, те, як це зараз працює, можливо, щось ще додасте. Чи є над чим попрацювати?Ми починали цю війну серед військових, в тому числі зі старим мисленням, розумінням як треба цю війну вести - як вчили в академіях, як вчили в цих військових закладах, з досвіду цих наших миротворчих операцій. І все, що в цій війні робиться, воно робиться, виходячи з досвіду оцього поступового, скажімо, зіткнення з проблемами на полі бою. І, відповідно, всі ці рішення, які треба було приймати, вони приймалися, виходячи з розуміння старого мислення, нерозуміння нових технологій. І в певний момент ясно, що війна дійшла до тої точки, коли треба було дуже багато людей на полі бою виставляти. Тому що, якщо ти воюєш старим способом, а старим способом, це багато техніки, там, де техніка, там з'являються люди. ЗСУ Це позиційна маневрова війна, там, де траншеї, опорні пункти і там, де треба дуже багато знову людей кидати, в тому числі під ці артилерійські загрози. І ми мали дуже багато втрат, особливо 22-23 рік, в наших спробах зупинити ворога під час його наступу, коли він мав перевагу в 5-10 разів більше артилерії. І ми тільки на героїзмі, якомусь незрозумілому ентузіазмі просто тримали те, що могли. І тоді вже стало питання мобілізації, чого люди сидять, давайте збирати. Там і ТЦК пішло по всій країні шукати людей. Паралельно в армії створювалося розуміння, що йшло через дефіцит боєприпасів, через дефіцит матеріально-технічної допомоги, яку нам давали, через дефіцит спроможності нашого оборонно-промислового комплексу, паралельно в військах йшло більше глибоке розуміння, що треба шукати більш дешеві, технологічні, асиметричні, гібридні рішення. І в нас дуже активно з 23-го року почалися оці перші спроби нових інноваційних речей. І ці інноваційні речі по ходу діла почали вчити військових, а інновації йшли, в першу чергу, не зверху, а знизу, з горизонту, від громадянського суспільства, від ІТ-інженерів, від наших програмістів і інженерів, які ніколи не були військовими, але вони приносили свої ідеї до військових. Військові ментально не були готові до цих технологічних речей. Але коли вони почали потихеньку бачити, як воно працює, то, я думаю, в 2024 році ми почали вже мати таку глибоку ментальну трансформацію серед військових, що є інші способи ведення війни, де не треба людей тримати в зоні бойових дій такими натовпами. Це можна замінити роботизованими системами, дронами, особливо там, де можна вражати. Ментальний прорив, революція у військових, особливо у молодих військових, ті, які пройшли зараз цю війну, з майора до генерала бригадного, які побачили, як це робиться, почався дуже динамічний процес трансформації в армії на технологічну, скажімо, СКДУ. Паралельно в армії ще залишаються оці підходи, що треба людей, щоб бригади були укомплектовані 100%, щоб на кожний квадратний кілометр хоча б 2-3 людини було, щоб в біноклі дивилися і так далі. Хоча це можна вже робити зовсім іншим способом. Тобто йде відмирання старого менталітету і входження вже нового технологічного менталітету. Тобто ми в цій фазі. Тому вже ми бачимо менше криків про мобілізацію, порівняно з 24-м роком початком, коли просто стояв такий шквал, що треба людей. Зараз вже про це говорять не з таким ажіотажем, а спокійніше. Хоча в принципі кількість військ у нас за цей період, чесно кажучи, не зросла. Йде заміна людей на роботизовані платформи. І в цьому році ми просто побачимо дійсно таку реальну картину, там, де одна бригада, наприклад, кількістю півтори тисячі чоловік тримала фронт, умовно говорячи, 50 кілометрів, то зараз це може один батальйон безпілотних систем тримати цю ширину, умовно говорячи, не входячи в контакт з ворогом, навіть не бачачи його, тільки буде бачити га екрані своїх комп'ютерів. В це ми йдемо, ми на цьому шляху. Тому зараз перехід від старого на нове, коли ти на столі бачиш і питання мобілізації, і питання нових технологічних рішень, і спроби так вирішити, інакше, це ще зв'язано зі зміною поколінь взагалі військових. Старе покоління відходить, нове заходить з досвідом реальних і з досвідом розумінням, як це треба робити. Тому я б тут не створював великого ажіотажу. Ну, йде такий процес. людський. Вчимося на своїх помилках. Ми завжди вчилися на своїх помилках. Тут і плюс, і мінус. Мінус, тому що це дуже криваво дається. Плюс - якщо воно дається, то так, що у тебе на генному рівні на два покоління вперед всі знають, що так не треба робити.Так. От ви сказали, що наш досвід і те, як ми його використовуємо, нам мало хто може щось протиставити, але є росіяни, які теж, як і ми у цій війні. І якщо я не помиляюся, то з останнього, використання дронів на оптоволокні в більш-менш видимому притомному масштабі почали вони, хоча ідея ця була, знову ж таки, у 2023 році, можу помилятися, саме у українських фахівців з громадського сектору. Просто вона певний час не знайшла своєї підтримки, Але зараз надолужуємо, як то кажуть. Тож наші ресурси і наші партнери це важливо. З іншого боку, є росіяни, які теж, будьмо відверті, вчаться. Які ви бачите зараз, можливо, з їх боку напрацювання загрозливі для нас? А, можливо, недопрацювання, які варто було би використати? З того, що можна говорити публічно, звичайно.Вони будуть намагатися теж максимально використовувати технологічні речі для себе. Основна проблема для росіян в тому, що вони є заручниками, так скажемо, дурних ідей свого фюрера Путіна, задача якого - знищити Україну. Для цього вони повинні просуватися, наступати. І для того, щоб наступати, це основна проблема в сучасній технологічній війні, що ти не можеш наступати старим способом. Ти будеш втрачати стільки людей, що просто ніколи не знайдеш стільки людей. І ми бачимо це по цих втратах, які на кінець 24-го року і протягом 25-го року. Різке зростання втрат росіян. Не тому, що ми так героїчно там на полях бою це робимо один-один в штики, а тому що з нашого боку просто в цей період, з кінця 2024 року, масово почали заходити дрони, просто масово. На порядок більше. І це нам дало можливість знищувати їх піхоту до того, як ще вона досягне лінії зіткнення. І в результаті створюється ситуація, коли вони в цьому технологічному середовищі неспроможні будуть наступати старим способом. Вони будуть намагатися робити якісь рухи вперед, втрачати велику кількість людей, десь пройшли кілометр-два. Потім треба буде думати, як забезпечити тих людей, хто у них зайшов в якесь село цим ресурсом. І буде протистояння до певного моменту, коли вони зрозуміють, що наступати неможливо, нема ресурсу. Почнуться розмови, як територію зафіксувати, де вони знаходяться, окуповану цю територію. І тут проблема для них починається, тому що обидві сторони будуть намагатися вводити так звану сіру зону, розширяти сіру зону. Сіра зона там, де не можуть рухатися люди, не транспортні засоби, на глибину максимальну. Але вони не можуть зупинитися, вони не можуть перейти в режим фіксації ситуації, тому що недосягнення їхньої основної мети для них - це політичний колапс всередині країни. Вони змушені щось будуть робити. І в головах у них в Москві ще сидить про те, що вони можуть це зробити, а реально, вони вже це не зможуть зробити. І війна переходить більше в протистояння економіки. Не стільки кількості людей, скільки економік, наскільки витягне економіка російська і економіка наша разом з європейськими країнами. І тут не можна навіть порівнювати. А тим більше на фоні зараз оцих глобальних експериментів економічних і торгових, коли нафта пішла вниз, це для них ще додатковий удар, ще більш страшний, ніж, можливо, втрати людей, тому що вони втрачають ресурс годувати тих, хто не воює. Тому вони програють в часі, якщо будуть намагатися просто не наступати, а сидіти і якось щось робити. Тому вони не можуть це уявити, що вони не виграють цей конфлікт в Москві і будуть намагатися просуватися вперед. І в цьому році буде цікавий феномен, що вони технічно не можуть це зробити, тому що люди йдуть і гинуть, йдуть і гинуть, йдуть і гинуть. Ну, пройшли там 2, 3, 5, 10 кілометрів за місяць вперед. Нас рятує те, що в нас величезна територія, не якась там маленька Кавказька республіка, і ми можемо собі дозволити якось маневрувати. Але наша потужність технологічна нарощується з кожним днем.Пане Володимире, на останок. Зараз обережно, але вже доволі активно підіймається тема перспектив експорту наших озброєнь на світовий ринок. Дуже непопулярно це зараз може звучати, але ми розуміємо, що зброярний ринок у світі, він доволі об'ємний і кожен там має своє місце. І Російська Федерація там теж мала своє місце. І у зв'язку з широкою агресією проти нас, вони фактично вибули. Ми не знаємо, на який час, можливо, найближчим часом вони повернуться у зв'язку з різними геополітичними міжнародними подіями і так далі. Але які перспективи у нас зайняти цю, можливо, невеличку, але важливу нішу?У нас дуже великі перспективи, тому що у нас є знання, у нас є прототипи, у нас є підтверджені спроможності. Це дуже сильна річ. Так, під час війни у нас зараз обмежений експорт нашої продукції за кордон. Тут треба приймати рішення державі політичне, Тому що я вважаю, що не треба обмежувати експорт, тому що спроможності у нас виробництва зараз під час війни перевищили спроможність, можливості держави по закупівлі чогось. Деякі компанії можуть виробити більше, ніж від них вимагає Генеральний штаб. Тобто, якщо є надлишки продукції, які люди можуть виробляти, то чому б не надати можливість під контролем експортувати, визначені країни, під певним моніторингом, щоб вони мали прибуток для розвитку, щоб цей прибуток можна було використати для покращення їх продукції в інтересах Збройних сил України. Тут у нас ще не йде дискусія, давати такий дозвіл чи не давати. Є побоювання, як же так під час війни давати, як народ подумає, а чого цей безпілотник поїхав кудись там в Індію, замість того, щоб воювати на Донеччині. І пояснювати народу, що у нас нема грошей закупити його, ми все, що можна, на бюджет закупили. Народ це не зрозуміє. Тут треба дуже чітко мати таку інформаційну комунікацію з суспільством на цю тему, щоб люди розуміли, що те, що йде за кордон, наприклад, як на експорт, воно ніяк не підриває нашу боєздатність на фронті, а навпаки, коштом додаткових ресурсів, воно допомагає її посилити. Але це треба пояснювати.І не дає ще раз нашому противнику повернутися в цю нішу поки її занімають.Абсолютно, тому що на нас дивляться з великою жадобою багато країн, закупити те, що у нас є. У нас зараз йде більший варіант, коли йдуть шляхом спільних підприємств. Тобто заходять іноземні компанії, знаходять місцевих партнерів, які вже працюють, творять спільні підприємства, спільні виробництва. І ця продукція вже просто йде потім з заводів не наших, а з заводів якихось в Європі, які виробляють те ж саме, але воно вже на потреби інших. Можна і таким шляхом йти, але бажано, щоб всі спільні підприємства тоді давали нам прибуток, щоб воно не залишалося десь за межами України, щоб воно йшло на розвиток нашого оборонно-промислового комплексу. І тут має бути креатив, включатися і в уряді, але політикум не повинен боятися відповідальності. Не боятися чесно говорити з людьми, про що мова йде, приймати рішення, пояснювати і думати, щоб підприємства оборонки мали ресурс для свого розвитку. А зараз вони дуже хвилюються. Дуже хвилюються.

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ). Це об’єднаний проєкт українських аналітичних та дослідницьких організацій, спрямований на посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Автор - Михайло Самусь, директор  Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk, співзасновник Консорціуму оборонної інформації.Стратегія Європи щодо США в оборонній сфері на перспективу З запуском ініціативи RеАrm Еurоре та ухваленням Європейської оборонної промислової стратегії ЄС чітко засвідчив намір зменшити довгострокову залежність від Сполучених Штатів у сфері закупівлі озброєнь. Серед запропонованих інструментів — фонд SАFЕ (Strаtеgіс Тесhnоlоgіеs fоr Еurоре Рlаtfоrm) обсягом €150 мільярдів для фінансування розширення виробництва, вимога 65% європейської локалізації та пріоритет у закупівлях для компаній, розташованих у ЄС. Заплановані заходи чітко свідчать про політичний зсув у бік стратегічної автономії.Це викликало посилене невдоволення у Вашингтоні. На сесії НАТО у березні 2025 року державний секретар США Марко Рубіо попередив, що Сполучені Штати розглядають спроби Європи обмежити участь американських компаній у програмах оборонного фінансування ЄС як «недоречні та потенційно шкідливі для союзної солідарності».Хоча збройове роз’єднання США і Європи виглядає стратегічно неминучим, закупівельні цикли основних озброєнь розраховані на десятиліття і не можуть бути змінені миттєво. Європейці розглядають досягнення збройової автономії у перспективі 5–10 років. Проте зміна пріоритетів уже відбувається. Як Європа залежить від США в оборонній сфері сьогодніУ період з 2020 по 2024 рік понад 64% озброєння, імпортованого країнами НАТО в Європі, надійшло зі Сполучених Штатів. Це суттєве зростання порівняно з 52% у 2015–2019 роках стало наслідком термінової хвилі переозброєння після вторгнення Росії в Україну, а також ширшого сумніву щодо надійності американських гарантій безпеки у довгостроковій перспективі.Серед найбільших покупців — Польща, яка реалізує одну з наймасштабніших програм модернізації армії в Європі. Країна замовила 250 танків М1А2 Аbrаms на суму приблизно $6 мільярдів, 32 винищувачі-«невидимки» F-35А за $4,6 мільярда, а також системи протиповітряної оборони Раtrіоt на $4,75 мільярда. Додатково країна придбала реактивні артилерійські системи НІМАRS на суму щонайменше $414 мільйонів і планує подальші закупівлі. Загалом понад 90% високотехнологічного озброєння, придбаного Польщею з 2020 року, має американське походження.Італія також підтримує тісні оборонні зв’язки зі США. Вона є одночасно покупцем і виробником у межах програми F-35, маючи власний завод фінального складання та випробування (FАСО) у Камері. Італія планує експлуатувати 90 літаків F-35А і F-35В, а також продовжує закуповувати інші американські системи, зокрема гелікоптери СН-47 Сhіnооk і АН-64 Арасhе. НІМАRS також розглядається для закупівлі. Загалом лише у 2023 році Італія імпортувала американського озброєння на суму близько $494 мільйони. Американські системи становлять основу її нового флоту бойової авіації та гелікоптерів.Німеччина, яка традиційно диверсифікує свої закупівлі серед різних партнерів, також дедалі більше орієнтується на американські системи. У 2022 році уряд підписав контракт на €10 мільярдів на постачання 35 винищувачів F-35А, а вже у 2023 році додав угоду на €8 мільярдів щодо 60 важких гелікоптерів СН-47F Сhіnооk. Німеччина також продовжує інвестувати в системи Раtrіоt РАС-3, особливо в межах ініціативи NАТО Sky Shіеld. Приблизно 60% імпорту сучасного високотехнологічного озброєння до Німеччини припадає на американських виробників.Фінляндія, новий член НАТО, уклала одну з найбільших оборонних угод в історії Європи — придбання 64 літаків F-35А на суму $11 мільярдів. Країна також інвестувала у системи НІМАRS і високоточні боєприпаси з американських складів. Близько 95% нових закупівель озброєння Фінляндії — це продукція зі США, що робить її однією з найбільш залежних від американського озброєння країн у Європі.Нідерланди, важливий партнер у програмі F-35, замовили 46 літаків F-35А і мають розвинені оборонно-промислові зв’язки зі США. Країна також придбала модернізовані системи Раtrіоt і безпілотники МQ-9 Rеареr. За оцінками, 70–75% імпорту озброєнь до Нідерландів припадає на США.Інші країни також глибоко інтегровані в американські оборонні програми. Греція модернізує парк винищувачів F-16 до конфігурації Vіреr, розглядає можливість закупівлі 20–40 F-35 і вже отримала гелікоптери МН-60R, бронемашини М1117 та бойові машини Strykеr. Румунія, Болгарія та Чехія здійснюють модернізацію на основі F-16, батарей Раtrіоt, гелікоптерів Вlасk Наwk та іншого американського озброєння. В Румунії частка американських постачань в імпорті озброєнь перевищує 70%.Програма   F-35. Символом домінування США в європейській обороні є широке замовлення винищувача п’ятого покоління F-35. Програма F-35 прив’язує покупців до довгострокових контрактів, які включають програмне забезпечення під контролем США, мережі технічного обслуговування, системи обробки бойових даних і конфігурації озброєння — що практично унеможливлює швидкий перехід на альтернативи європейського виробництва.Винищувач F-35. Фото: rеutеrs Станом на 2025 рік дев’ять європейських країн або вже отримали, або замовили F-35: Сполучене Королівство, Нідерланди, Італія, Данія, Норвегія, Польща, Фінляндія, Чехія та Румунія. Німеччина і Бельгія також погодили плани придбати цей літак. Загалом замовлено понад 550 літаків, ще близько 70 перебувають на стадії погодження. Водночас фактично поставлено лише близько 130 одиниць. Це робить програму чутливою до змін у збройових пріоритетах у середньостроковій перспективі.Американські системи домінують у ключових сферах європейської оборони — пануванні в повітрі, засобах далекобійного ураження, протиракетній і протиповітряній обороні, забезпеченні стратегічної мобільності та розвідці. Значною є також частка американського озброєння в сухопутних військах.Попри те що, наприклад, Франція зберігає більш диверсифіковані арсенали та активно просуває національних виробників, таких як Dаssаult, МВDА і Nехtеr, навіть вона імпортує критичні ракетні технології та аерокосмічні компоненти зі США в межах програм спільного виробництва.Якщо резюмувати, сьогодні жодні європейські збройні сили — навіть французькі — не функціонують без певного рівня залежності від американських систем. Структурна вага американського оборонного експорту є не лише фінансовою, але й стратегічною: вона інтегрує європейські збройні сили в мережу взаємної сумісності, доктринальної уніфікації та синхронізації логістичних ланцюгів із військово-промисловим комплексом США.Європейські альтернативи американському озброєннюБойова авіація. Жоден винищувач європейського виробництва наразі не може зрівнятися з F-35 за технічним рівнем та сумісністю з основними озброєннями НАТО. Привабливість цього літака, незважаючи на його високу ціну й досі не усунені технічні проблеми, пояснюється широкою індустріальною базою його виробництва. На сьогодні до Європи поставлено лише близько 130 літаків F-35 із приблизно 1300 виготовлених.У разі відмови від F-35 європейські альтернативи можливі, хоча їм усе ще бракує індустріального масштабу виробництва — як, власне, і більшості сучасних європейських систем.Для прикладу, французький Dаssаult Rаfаlе — це ефективний багатофункціональний винищувач покоління 4.5, здатний виконувати місії з ядерною зброєю. Він експортується до Єгипту, Індії, ОАЕ, Греції та Індонезії. Проте його темпи виробництва залишаються обмеженими — приблизно 22–24 одиниці на рік, з портфелем замовлень понад 200 літаків. Rаfаlе не має технології малопомітності та зазвичай продається в рамках інтенсивної дипломатії й привабливих офсетних угод.Dаssаult Rаfаlе. Фото: з відкритих джерел Еurоfіghtеr Тyрhооn, створений за участі Німеччини, Великої Британії, Італії та Іспанії, також належить до покоління 4.5. Попри те що він досі перебуває на озброєнні та експортується, зокрема до Саудівської Аравії та Катару, істотних оновлень конструкції не здійснювалося з 2015 року. Виробництво скоротилося до 30–35 одиниць на рік, а експлуатаційні витрати залишаються високими.Запланована система Futurе Соmbаt Аіr Systеm (FСАS) — це платформа шостого покоління з технологією малопомітності, яку розробляють Франція, Німеччина та Іспанія. Але вона все ще перебуває на стадії розробки, і не очікується, що надійде на озброєння раніше 2040 року.Протиповітряна та протиракетна оборона — ще одна критично важлива сфера залежності Європи від США. Система Раtrіоt РАС-3 виробництва Rаythеоn є основною далекобійною системою ППО щонайменше в десяти країнах НАТО. Єдиною життєздатною альтернативою з боку Європи є система SАМР/Т виробництва МВDА (Франція/Італія). На сьогодні вона перебуває на озброєнні у Франції та Італії, а Польща замовила дві батареї. Її також придбали Саудівська Аравія та Сінгапур. Проте виробництво залишається надзвичайно обмеженим. Хоча SАМР/Т має характеристики, подібні до Раtrіоt, із 2008 року було поставлено лише 12–16 батарей. Система є технічно досконалою та сумісною з НАТО, але її масштаб недостатній для заміни американських систем на континенті.Система SАМР/Т. Фото: dеfеnсе-uа.соm Озброєння для сухопутних військ.  У цьому сегменті  Європа має низку власних альтернатив. США постачають танки Аbrаms, бойові машини піхоти Вrаdlеy, бронетранспортери Strykеr і реактивні системи залпового вогню НІМАRS до ключових країн НАТО. Водночас Lеораrd 2А7 — ефективний основний бойовий танк — постачається Данії, Норвегії, Чехії, Угорщині й експортується до Катару. Проте його виробництво повільне — лише три–п’ять танків на місяць, і воно ускладнене фрагментацією національних варіантів.Безпілотники, гелікоптери, ракети дальньої дії. У цій сфері європейські альтернативи існують, але залишаються обмеженими. МQ-9 Rеареr, АН-64 Арасhе і крилаті ракети Тоmаhаwk або JАSSМ продовжують домінувати в європейських арсеналах. Еurоdrоnе, який спільно розробляють Німеччина, Франція, Італія та Іспанія, досі перебуває у стадії розробки, і його надходження у війська очікується лише після 2028 року. Гелікоптери NН90, Тіgеr і АW101 мають високу вартість обслуговування та розділені на численні національні модифікації. Ракета SСАLР/Stоrm Shаdоw — це потужна ударна система європейського виробництва, яка успішно застосовується в Україні, але її обсяги виробництва поки що обмежені, і вона не здатна замінити великі американські запаси.Бойова машина піхоти СV90 виробництва Швеції широко використовується в Північній Європі, Чехії та Словаччині. Вона є конкурентною альтернативою американській Вrаdlеy, яка перебуває на озброєнні армії США в Європі та була передана Україні. Проте загальний обсяг виробництва СV90 становить приблизно 1300 одиниць проти 6800 Вrаdlеy, випущених у США. Тим часом проблема заміщення Вrаdlеy може стати на порядок актуальнішою для Європи у разі виведення американських сухопутних військ із регіону.БМП СV90 збройних сил Норвегії. Фото: аrmyіnfоrm.соm.uа Артилерія. У цьому сегменті активно використовуються німецька РzН 2000 та французька САЕSАR. Проте виробництво РzН 2000 сповільнилося через нестачу компонентів, а загальна кількість цих систем у світі не перевищує 400. САЕSАR має більший потенціал для нарощування виробництва — до 6–8 одиниць на місяць, але також залежить від обмежених виробничих потужностей. Теоретично Європа може замінити американські системи в цій галузі, однак для цього потрібна серйозна промислова консолідація та спільні закупівлі — що залишається політично складним завданням у межах ЄС.Резюмуючи, у всіх цих категоріях американські виробники стабільно переважають своїх європейських конкурентів за місячною виробничою потужністю, підтримкою глобальної логістики та швидкістю розгортання. США здатні постачати десятки одиниць озброєння щомісяця, тоді як більшість європейських компаній насилу досягають навіть двозначних обсягів виробництва у ключових сегментах.Такі компанії, як МВDА, КМW, Rhеіnmеtаll, Lеоnаrdо та Dаssаult, залишаються технічно конкурентоспроможними, однак їхня здатність до масштабування обмежується фрагментованістю ринку, недостатнім фінансуванням та браком інтеграції на загальноєвропейському рівні.Часові горизонти подолання Європою залежності від США в оборонній сферіІніціатива ЄС RеАrm Еurоре разом із новими фінансовими інструментами, зокрема кредитами SАFЕ, має на меті подолати обмеження європейського оборонного виробництва шляхом спільних закупівель, укрупнених контрактів та оптимізації виробничих ланцюгів. Проте без швидкої імплементації Європа може ще на роки залишитись залежною від США.У п’ятирічній перспективі Європа цілком реально може досягти суттєвого прогресу у виробництві артилерійських снарядів, стрілецької зброї та окремих типів тактичних дронів. Вона також здатна консолідувати закупівлі в таких сферах, як баражувальні боєприпаси, і поступово зменшити залежність від американських постачань для конфліктів низької та середньої інтенсивності. Водночас у цьому ж періоді Європа й надалі залежатиме від американської логістики, ракетних систем і підтримки в галузі протиповітряної оборони.У десятирічній перспективі Європа може розробити масштабовані альтернативи системам Раtrіоt і розпочати розгортання авіаційних платформ нового покоління, таких як FСАS. Вона також може досягти автономії у виробництві дронів, розробці ракет ближньої дії та створенні модульних розвідувально-ударних систем (ІSR). Такі досягнення суттєво наблизили б Європу до оперативної самостійності. Водночас навіть за найоптимістичніших сценаріїв Сполучені Штати залишатимуться незамінним партнером у сфері високотехнологічних військових спроможностей — зокрема у стратегічних повітряних перевезеннях, бойовій інтеграції та ядерній безпеці.Показовою для перспектив європейської автономії є ситуація навколо програми F-35. Кількість поставлених літаків у рази менша за кількість замовлених, і виконання програми є чутливим до політичних рішень у Європі. Закупівлі F-35 можуть бути суттєво скориговані на користь простіших європейських моделей або дешевших автономних систем — відповідно до змін у збройових пріоритетах, що значною мірою формуються під впливом українського досвіду війни.Співпраця зі США в галузі оборонного виробництва, ймовірно, залишатиметься раціональним вибором і в довгостроковій перспективі. Водночас коригування пріоритетів уже зараз і перегляд закупівель у найближчі роки, швидше за все, призведуть у віддаленому майбутньому до глибокого заміщення американських озброєнь на користь європейських розробок.Додаткові ресурси, які Європа виділяє на переозброєння, майже напевно використовуватимуться для розвитку власних оборонних систем, за винятком критично необхідних закупівель — зокрема тих, доцільність яких підтверджено українським досвідом війни.