Отже, довго і нудно працювали в Ер-Ріяді, у різних форматах та з різними персонажами. Цьому передували закриті перемовини через спеціальні канали, Віткофф ще подарував портрет Трампа. Але все це анулював кремлівський очільник, який заявив: "Ні, ми працюватимемо в межах зернового коридору і Чорноморської безпеки". Можливо, не будуть завдавати ударів по енергетичних об’єктах, хоча багато хто сподівався, що буде закладено певні параметри справедливої угоди. Проте будь-які інші моменти перекреслили заяви Захарової та Лаврова, які продовжують свою звичну риторику. На вашу думку, це були технічні перемовини в Ер-Ріяді чи все-таки відбулися переговори, що закінчилися паліативом, бо нічим іншим і не могли закінчитися? Або нас готують до певних сюрпризів, які можуть настати на Великдень чи 9 травня?Ні, ні, ні. Я б сформулював, що це переговори про переговори, це в кращому випадку. При тому, що вони залишаються удаваними, не справжніми навіть переговори про переговори. Чому? Тому що якщо вважати це формальним проявом волі двох президентів, Трампа і Путіна, які між собою спілкуються і безпосередньо, і опосередковано, то на такі консультації та переговори не приїжджають представники нижнього поверху російської влади - колишній заступник міністра Карасін і генерал Бєсєда, який є радником глави ФСБ Росії, навіть не керівником у відповідному напрямку.Це однозначно сигнал про те, що Москва несерйозно ставиться і не збирається домовлятися ні про що принципово важливе.Але навіть те, про що йшли розмови, вони теж загалом нікчемні. Тому що те, що стосується об'єктів енергетичної інфраструктури та заборони ударів по них на 30 днів, припинення вогню, то це більше в інтересах Росії. Це на їхню користь, вони викручують на себе, представили список: НПЗ, нафтопроводи, газопроводи і так далі. Найчутливіші українські енергооб'єкти, по-перше, постраждали і все-таки прикриті засобами ППО. У Москви з цим гірше. У Росії з цим гірше.Але, якщо говорити навіть так, то вже йдуть припирання і про терміни: А чому з сімнадцятого числа від моменту розмови Трампа і Путіна потрібно відраховувати, а не з двадцять четвертого, коли про це була офіційна заява? Все і піде у ці деталі. Ця угода формально діятиме, але її легко порушувати.Щодо Чорноморського басейну - взагалі смішно. Головне в ньому - це насамперед скасування санкцій і можливість, на чому Москва наполягає для Россільгоспбанку, провезення російської продукції морськими шляхами, бо судна наражаються на атаки. Тобто йдеться про небезпеку судноплавства для Росії, а це є наслідком війни, і нічого іншого.Я все чекаю, коли вони скажуть, що ці чорноморські угоди щодо заборони ударів передбачають і неможливість ударів по Кримському мосту. Я ось все чекаю, коли вони позначаться у цьому питанні, тому що для них це теж гранично чутлива історія. Адже формально в Чорному морі стоїть міст, тому вони, напевно, виходять із того, що і цей об'єкт не буде піддаватися атакам української сторони.Хоча я впевнений, що це обговорювалося і явно українська сторона противилася. Взагалі подібного роду об'єкт, він - нерухомий, незважаючи на те, що міст. Наприклад, якщо поставити генератор, то, в принципі, його можуть натягнути і на це формулювання. Знаєте, це така гірка іронія.Вони можуть якісь понтони поставити або одягнути на міст рятувальні жилети. І скажуть, що це плавучий міст, тому його не чіпати, бо він плаває туди-сюди. Всі ці переговори в Ер-Ріяді - це настільки все не серйозно, вони взагалі не впливають на головне питання щодо війни і миру, взагалі ніяк.Звичайно, якби було б досягнуто перемир'я на умовах тридцятиденного абсолютного скрізь, яке простіше тестувати, навіть простіше дотримуватися, якщо хочете. Тому що 30 днів вогонь припиняється скрізь, зупиняється рух військ. І це легко перевірити. А щодо ударів по енергетичному об'єкту - ти йди доведи, що ми вдарили. Це уламки вашої протиракети впали на вашу атомну станцію або електричну підстанцію, або на що-небудь ще. Те саме, українська сторона скаже: "Слухайте, ви дрон збили, і він упав на ваш НПЗ. Ми тут до чого? Дрон цей в інше місце летів". Зрозуміло ж, що через дорогу по енергетичному об'єкту вдарити не можна, а по житловому будинку, де люди живуть, кажуть: "Можна". Ну, смішно ж виглядає та несерйозно. І Москва розуміє всю несерйозність і удаваність цих переговорів, перших кроків - "ось зближуються", "прогрес". Сам Трамп заявив, це опубліковано скрізь, про те, що він вважає, що Москва ніби хоче миру, але затягує переговори.Вибачте мені, вона не просто затягує, вона їх торпедує. В особистій бесіді Путін відмовився від умови безумовного припинення вогню, запропонованої Трампом, не Зеленським, а Трампом! Якщо ти відмовився, що ще можна обговорювати? Все інше – несерйозно, потрібно було включити санкції. Поки ми далеко від генерала Бєсєди не від'їхали, може, він просто виконував свою оперативну чи іншу функцію? Як би там до нього не ставитися, але в Кремлі, напевно, йому в деяких речах довіряють, знають, що він виконає ті чи інші завдання, зокрема, передасть певні вимоги, відповідно, потім поверне відповідь. Можливо, він нічого і не мав такого спеціального вирішувати. Але говорили довго, спілкувалися понад 12 годин. Розуміємо, що говорили не тільки про російсько-українську війну, могли обговорювати низку потенційно нових параметрів, де вони не будуть одне одному заважати. Можливо, це звучить як конспірологія, але Карлсон свого часу приїздив брати інтерв'ю в Кремль і були закономірні підозри, що, можливо, він ще щось передавав із тими документами. А тут відрядили Бєсєду, розуміючи, що електронними засобами зв'язку Путін користуватися не любить, тому вирішили йти таким шляхом. Можливо, це конспірологія. Але ж не було видно Бєсєди останні пару років, тільки чутки про нього доходили. А навіщо потрібен генерал Бєсєда, якщо теж особистий представник, девелопер Віткофф їздить до Путіна, і вони годинами все обговорюють? Навіщо потрібно вниз спускати якісь питання, коли можна особисто все вирішити? Вирішити принципово найголовніші питання, а деталі - взагалі другорядні. Це може вирішити хто завгодно.А якщо принципово домовилися, а Віткофф - це особистий посланник Трампа, і він доповідає йому особисто і особисто, начебто, вони розмовляють. Навіщо потрібен Бєсєда? Бєсєда - це, вибачте мені, відліт кудись на пенсіонерський поверх. Ні, мені здається, Бєсєду послали, хоча він довірена і надійна особа, показати та представити як публічну фігуру. Могли ж обмежитися – послати заступника міністра закордонних справ або ще кого-небудь. Але послали радника глави ФСБ, колишнього начальника п'ятого управління, який відомий ще по Майдану. Тобто це свідчить про те, що потрібно було показати всю несерйозність цих переговорів. Бєсєда - відставний пенсіонер, по-моєму, вже за 70 років, за вислугою років міг піти вже 10 разів. І те саме, Карасін у дев'ятнадцятому році припинив роботу в міністерстві закордонних справ як заступник міністра, і в Раді Федерації відсиджує свою пенсію.Хоч він там і голова комітету. А Рада Федерації - це на рівні прибиральниці, такої технічки. Те ж саме і Бєсєда. Я не думаю, що він там оперативні завдання якісь вирішував. Мені здається, що так нашпиговано у цьому Ер-Ріяді, що якихось спеціальних функцій доручати Бєсєді немає сенсу. Москва з Вашингтоном і так щільно працюють, навіть якнайщільніше працюють. Їм у цих публічних фігурах, як послати Бєсєду вирішувати оперативні завдання, нема потреби. Можна приїхати просто в Москву з неоголошеним візитом, що і відбувається. Тому що сам Трамп підтвердив, а потім Москва за ним, що розмов між ними телефоном з Путіним було більше двох. Тобто вони там дещо більше, м'яко кажучи, спілкувалися телефоном. Просто про це не повідомляли. А чому Віткофф двічі їздив до Путіна? Перший раз за Фогелем, тоді тричі з Путіним розмовляв, другий раз - в день пресконференції Путіна розмовляв з ним. То чому він не міг приїхати ще п'ять разів або його представник, або син Трампа, або ще хтось? І ми про це б не дізналися. Чому це неможливо? Тому, щось публічно обговорювати, оголошувати - немає ніякого сенсу. Якщо треба, вирішать і без Бєсєди. Наскільки можуть вони вирішувати, яким об'ємом та як щільно можуть працювати? Зараз публічно проявилася хімія відносин, що Віткофф і підтвердив. До речі, він чесно розповів, що зараз відбувається у стосунках між Москвою і Вашингтоном, зокрема, між Путіним і Трампом. Ми в Україні не можемо не погодитися на ту маячню, яку читали в тих чи інших одкровеннях Віткоффа. Адже він значно більше, ніж якась політична функція, бо це і про гроші, і про впливи, і про новий місточок між Москвою і Вашингтоном. Щодо хімії – осцей хокейний матч, портрет Нікоса Сафронова, помолився. До речі сказати, безбожна людина молиться за Трампа, звісно, він не молився. Я думаю, що Путін і "Отче наш" не знає, він навряд чи є такою побожною людиною. Вже очевидно, що це на показ робиться. До речі, Віткофф в інтерв'ю Такеру Карлсону - це також на показ. Ось ми приймаємо і реципіруємо цю увагу до нас, ці людські стосунки, щоб взаємно привернути. І головне - це не портрет, не хокейний матч, не помолився, коли на Трампа був замах, а те, про що вони говорять у бізнесі, мені здається, це їм ближче. І Путіну також у певному сенсі, тому що він залежить зараз від відносин із Трампом і його оточенням.Для Трампа і Віткоффа точно важливіше - вирішити питання по грошах, по всякого роду проєктах, по газотранспортній мережі, як про це пише преса, що мало не збираються пиляти європейський Північний потік. Ось це обговорюється, і це головне. А хокейні клюшки, портрети для Трампа і осіб близьких йому, таких як Віткофф, - це не більше, ніж знак уваги. Путін холоднокровніше тут діє, ось у чому вся історія. Він же не розповідає, що я портрет подарував. Це Віткофф розповідає. Путін же не розповідає, що помолився за Трампа. Це він передає, щоб там чули. А ті такою увагою готові поділитися, розповісти публічно. Для чого? Щоб що? Показати теплі стосунки Путіна і Трампа, показати, що у них там хімія і обмін. Ну, будь ласка, хоча це грає в мінус якраз американській стороні.А Путіну що? Путін і зіграти може у все це: у теплоту, у стосунки - у все. Знаєте, як хтось правильно сказав, по-моєму Саакашвілі, про те, що Путін ніколи не веде переговорів, він весь час займається вербуванням - з кращим результатом або з гіршим. От він і вербує. Просто можна це не розуміти буквально, але по суті це так, вербує то Віткоффа, то Трампа. І з цим Путін справляється: якщо потрібно підлестити, сказати "який ти гладенький, солоденький", портрет подарувати, запропонувати в хокей зіграти – це все, заради Бога, хоч 20 разів. Це взагалі для Путіна не має значення, а для цих людей навпаки - їм треба показати цю значущість. Для Трампа ж має значення його нарцистичне самозамилування, коли про нього говорять у перебільшених виразах, навіть такі, як Путін. Тобто він не цурається жодної уваги. Інші йому скажуть: "Блін, це западло, це ж людожер похвалив".А тут це навпаки - приймається і говориться: "А що ж, сам Путін мене генієм вважає". Тому, я б сказав, що це не вирішально, але та сторона, яка цим хизується, вона і програє. Загалом, зрозуміло, що її завербовано, я маю на увазі, політично ангажована. А ось бізнес-проєкти – так. У Путіна є нескінченні можливості, він багатший за Трампів і Віткоффих у мільйони разів, тому що в нього головний актив - країна Росія з підневільним населенням із ресурсами 1/9 суші на землі. І він може розпоряджатися нею, як завгодно: хочу мільярд подарую, хочу 100. Для нього гроші зараз арифметичного сенсу не мають, а для Трампа мають, і для Віткоффа мають. Є такий персонаж - Кирило Дмитрієв, думаю, що він працював і раніше, але у сфері так, би мовити, великих грошей та великих інвестицій. Його зараз витягли як учасника переговорного процесу. Розуміємо, що він мав би забезпечити ті чи інші оферти з боку Кремля до американських капіталістів: запропонували працювати у сфері копалин, російської енергетики і так далі. Але єдиний момент – чи це означає, що треба зняти з держави-агресорки американські санкції? Як ви думаєте, наскільки у Дмитрієва, якщо відсунули Абрамовича, буде потужний функціонал?Абсолютно очевидно, Дмитрієв - керівник фонду прямих інвестицій, одружений з подругою дочки Путіна. Він уже давно в цій системі, кажуть, що дуже близький до Служби зовнішньої розвідки. Я думаю, так воно і є. Найімовірніше, Дмитрієв якось із ними пов'язаний не просто по бізнесу. Він є гаманцем Путіна, його консильєрі, підлеглим консильєрі, він не політик.Ось дивіться - якщо Путін із Трампом будуть відверто обговорювати, а їхні розмови записуються, що треба зняти санкції - скільки це коштує. То це якось не айс. А якщо Дмитрієв, наприклад, буде з Віткоффом обговорювати - якщо зняти ось ці санкції, то за кавун знімете? а за 10 мільярдів знімете? Ось це – дуже, ніби, функціонал Дмитрієва, який якраз може цим займатися. Він довірена особа і все одно залишається по бізнесу, він не в публічній політиці і ніяким наступником не буде. А навіщо? Для чого? Він займається своїм, а це, вибачте, - перевертає сотні мільярдів доларів. І це не жартівливий масштаб. Безумовно, Абрамович - це людина, яка все-таки на себе працює. Навіть незважаючи на те, що він сильно довірена особа Путіна. Взагалі на початку їхніх справ дійсно виконував якісь спеціальні доручення. А Дмитрієв - пряма підлегла людина.Усе-таки у того ж Абрамовича є певний ступінь автономії, він узяв і поїхав. Величезні статки дають йому змогу жити в будь-якій точці світу. Зараз він між Ізраїлем і Стамбулом, він у Росію приїжджає наїздами, взагалі кажуть, що не приїжджає, але це неважливо. Дмитрієв - це просто підлегла людина. Тобто, це як ви бухгалтера взяли і він при вас. Це довірена особа, з ним можна відверто про все говорити, він - свій. Я думаю, що там може і якийсь тісніший зв'язок: усе-таки донька туди-сюди, діти дружать. Але, загалом, сенс у тому, що він виконує прикладну, утилітарну функцію, ніякої політичної ролі не відіграє. Дмитрієв - ніхто. Для таких чутливих справ потрібна саме така людина, яка не є самостійною фігурою, а просто йому доручили і він робить. Абрамович все-таки з фантазією. У нього весь час трошки свій гішефт: а ще ось з цього навару я живу. Це як в анекдоті варять яйця. А Дмитрієв - ні, цей не буде, у цього є зарплата багато мільйонна чи мільярдна, неважливо. Він - виконавець. А Абрамович усе-таки, повторюю, у нього - "а тут я ще трохи шию". Так, тому він обговорює чутливі питання. Корупційні питання обговорює. А що? У такому масштабі це вже не корупція, а державна політика, як мені хтось сказав. Якщо Путін буде робити оферти, то йтиметься про великі мільярдні впливи і акції. Ключова історія - наскільки зараз будуть твердими США. Адже ідеться про велику форматну угоду між Росією і Сполученими Штатами, і головне питання - наскільки США будуть готові чи не готові поступатись українськими інтересами? Як ви думаєте, які будуть виводити параметри у великій форматній угоді? Йде великий перерозподіл світу, а яке у цьому місце України? Якщо ми говоримо про Трампа, то він готовий Україною пожертвувати. Ми бачимо цьому підтвердження раз за разом: його особисте ставлення до Зеленського та й загалом до України як до зайвого ресурсу, від якого можна позбутися - якщо вдасться продати за дуже вигідною ціною цей негідний, неліквідний актив. Якщо говорити його мовою. А щодо його адміністрації - що можна сказати по Венсу, чи дорога йому Україна, чи готовий він справді захищати українські інтереси? Якось мені зовсім так не здається.Інша справа, що американська політика не вичерпується лише адміністрацією Трампа. Зовсім не вичерпується. І там оглядаються на те, як це буде сприйнято, якщо під час президентства Трампа Україна буде втрачена, здана. А що мені за це буде? Ось, республіканці це відчувають. Послухайте, що говорить Ліндсі Грем та деякі інші. Це ж впливові республіканські сенатори. Вони хочуть залишити для себе люфт, якщо щось трапиться, якщо Україна не витримає, зламається. "Це не я, я тут ні до чого, це все Трамп. А я що? А мені що?"Все одно у підсвідомості американська демократія побудована на стримуванні, противагах, правилах, традиціях, доктринах. А Москва в цій доктрині — це, безумовно, противник. І просто так дарувати Москві актив, відштовхуючи від себе всіх союзників, — це, знаєте, політика, яка загрожує серйозними наслідками. Чотири роки закінчаться, а хто відповідатиме за всі наслідки? Дуже зручно буде потім усе звалити на Трампа і сказати: "Ось, старий, якому до кінця терміну буде 83 роки, у всьому винен". Ніхто не хоче залишитися без "стільчика" в цій грі.Саме тому я хочу сказати, що тут може виникнути певний баланс. У наступному році, в листопаді 2026 року, у США відбудуться проміжні вибори до Палати представників — нижньої палати Конгресу. Якщо там переможуть демократи й отримають більшість (зараз її мають республіканці), що буде? А вони можуть розпочати процедуру імпічменту. Я думаю, що матеріал накопичується. Тут питання інструментів. Знаєте, скільки матеріалу свого часу назбирали на Віктора Федоровича Януковича? Але він не піддавався і заяву добровільно не писав про відставку. Правильно, цього не буде. Трамп теж не напише заяву про відставку добровільно, але не забувайте, що це його другий і останній термін. Усі розмови про те, що Трамп хоче йти на третій термін і змінити конституцію — це все казки. Там її не змінити. Я ось в Америці зараз перебуваю, спеціально вивчав це питання — це марно. Усі штати мають висловитися, там потрібні такі рішення, що конституцію просто так змінити не вийде, щоб залишитися на третій термін. В Америці - це проблема. Тим більше, коли тобі скоро вже дев'ятий десяток. Ні-ні-ні. Але що буде потім, після цих чотирьох років, то за це теж доведеться відповідати.Що стосується Нетаньягу і його поїздок — по-перше, він уже їздив на 9 травня. Це не вперше. Ви пам’ятаєте, він навіть у "Безсмертному полку" йшов разом з портретом чи діда, чи з якогось родича, я вже не знаю, з ким він там йшов. Але Нетаньягу себе виправдає. Він скаже: "А я захищаю інтереси Ізраїлю: на Близькому Сході Москва продовжує впливати на певні сили, які протистоять Ізраїлю, і ми їх таким чином стримуємо. Ми з Москвою домовляємося, вирішуємо питання. А що нам ще робити? Хто це вирішить? Україна нам це не вирішить. А Москва — ось вона яка, бачите, навіть Трамп з нею розмовляє".Він себе виправдовує, хоча, як на мене, стратегічно Ізраїль від цього тільки програє. Тому що, вибачте, саме через "хороші відносини" з Путіним і сталося 7 жовтня 2023 року в Південному Ізраїлі - ХАМАС здійснив військово-терористичну атаку на південь Ізраїлю, на кібуци.І я не здивуюсь, якщо щось подібне повториться через ці "теплі" відносини з Путіним. Бо Путін створює ілюзію, надію на союзництво, нехай навіть неявне, не публічне з Ізраїлем, яке знову і знову себе не виправдовує.А Нетаньягу, як правий політик, знаходить для цього пояснення, виправдання. Коли його біографія, що називається "висіла на соплях" після подій 7 жовтня, він поводився інакше — був більш стриманим і навіть критично ставився до Москви. Принаймні члени уряду, хоч і коаліційного, раз за разом про це говорили. Вони наголошували, що Москва теж несе певну відповідальність, хай і не всю, за те, що сталося на Близькому Сході. Але тепер ситуація змінилася, його становище стабілізувалося. І він може собі дозволити навіть ось таку своєрідну стратегію: "Я поїду і з Путіним 9-го травня про все поговорю". В ізраїльській пресі звучить багато різних пояснень та виправдань.Але я повторюю ще раз - як для Трампа, як для Нетаньягу, так і для всіх інших, хто намагається грати з Путіним у подібні ігри, це завжди закінчується погано. Завжди! Просто вони можуть цього не усвідомлювати, але результат буде не на їхню користь. Які ви бачите зараз параметри – що може пропонувати Трамп Путіну та навпаки – Путін Трампу з огляду на російсько-українську війну? Путін нічого не пропонує Трампу. Він пропонує прийняти його умови, як єдиний варіант миру. Дійсно, Путін не проти миру, але тільки на своїх умовах. Він не приймає всіх інших варіантів миру, тобто вважає, що його вимоги повинні бути виконані. Саме Трамп має стати челноком в бік Києва і переконувати Київ прийняти умови, які вже прийняті. Умови про капітуляціюТак, капітуляції – віддай чотири області. А що на кордоні з чотирма областями і юридичним визнанням їх, разом з Кримом маю на увазі, - Херсон, Запоріжжя, Луганськ, Донецьк? Ні, ні, ні. Я навіть не кажу про чергові територіальні вимоги, вони неминуче з'являться - і Одеса, і Миколаїв, тобто все чорноморське узбережжя рано чи пізно вони вимагатимуть, щоб України звільнила. Але й щодо самої України, її суверенітету, їхні вимоги нікуди не зникають. І щодо армії у 50 000, і щодо другої державної російської мови, і про нові вибори, і про відмову від репарацій - це все також буде звучати. Тобто Москва лише ставить це як попередню умову. Як, до речі, і будь-які санкції. Попередні, як це було перед Бюргенштоком, коли називалися Путіним три умови перед Самітом миру минулого року наприкінці червня. А далі підуть основні умови. Ось, зараз щодо припинення вогню - це ті умови, які ви приймаєте: виведіть свої війська з Донецька, просто в Луганську дуже мало, про них менше йдеться, також Запоріжжя, Херсонська область, Херсон - віддайте правий берег. І тоді ми запропонуємо вам нові умови для тривалого остаточного миру, який виключає джерела відновлення війни і так далі. Знаємо ми їх.Путін буде вимагати цього від Трампа, щоб Трамп міг виконувати його функціонал - вимагав від України прийняти божевільні вимоги Москви. В іншій якості він не бачить Трампа щодо українського питання. А заманювати його будуть економічними проєктами, бізнес-інтересами, різними плюшками, що повернемося до ядерного роззброєння. Це теж, до речі, на користь Москви, щоб всі розуміли.Це те, що вони рефлекторно обговорюють разом з Трампом про ядерну безпеку і нерозповсюдження - це також виключно на користь Москви. Це після того, як Макрон, президент Франції, сказав: "Ви знаєте, ми можемо мати ядерну безпеку без Сполучених Штатів. У нас 300 боєголовок, ми можемо їх поставити в Польщу". І відразу сказав, що ми це вже обговорюємо. Москву дуже це напружило, дуже сильно. А уявіть собі, що в Литві будуть стояти боєголовки з підльотом ракет за 2 хвилини до Москви. Звичайно, напружилась Москва. І вони хочуть використовувати Трампа, і для цього теж, щоб він тиснув на європейців, щоб вони не пішли цим шляхом, зокрема Макрон. Нічого не пропонуючи взамін на паралельне розміщення ядерної зброї на території Білорусі. Так працює Москва. І поки їй по лапах не дадуть, все буде продовжуватися. Тому ніяких цікавих пропозицій по Україні у Путіна немає для Трампа. Їх нема.
... More