Search trend "Мапа бойових дій"

Генеральний штаб Збройних сил України у зведенні станом на 1 липня вперше показав на мапі бойових дій просування ворога на території Сумської області.

Таку думку в етері Еспресо висловив журналіст Віталій Портников."Вже немає більше ніяких частин, театри бойових дій близькі до зустрічі. Уявіть собі на хвилиночку, щоб зараз, не дай Боже, була б війна на Кавказі. Тому я розумію, чому президент Туреччини Реджеп Ердоган зустрічається з прем'єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном і намагається якось прискорити підписання мирної угоди між Вірменією та Азербайджаном", - зауважив Віталій Портников.За його словами, за багато років це перший робочий візит прем'єр-міністра Вірменії до Туреччини."Уявіть собі, що зараз починає воювати Азербайджан з Вірменією, і тоді сьогоднішні два театри бойових дій остаточно зустрічаються, повітряний простір закривається, перевезення вантажів також закривається. Відповідно, ми маємо суцільний простір бойових дій від Тель-Авіва, Хайфи через Тебриз, Тегеран, Мешхед, Баку, Єреван і далі територія РФ та Україна. Це вже схоже на світову війну, хоча ще не світова, але мапа світової війни – величезний регіон, який охоплений війною, із закритими повітряним простором та шляхом пересування вантажів", - зазначив журналіст.Портников додав, що Ердоган вже зустрівся з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, а днями має відбутися зустріч і з прем'єр-міністром Вірменії, тому що в цій ситуації треба хоча б врятувати Кавказ. 13 червня прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив про намір завершити процес підписання мирної угоди з Азербайджаном до кінця 2025 року і розпустити переговорні структури, створені в форматі Мінської групи ОБСЄ.17 червня стало відомо, що президент Туреччини Реджеп Ердоган наказав збільшити виробництво ракет середньої та великої дальності через загострення ситуації на Близькому Сході.

У програмі "Власні назви" про особливості цьогорічного Книжкового арсеналу розповіла директорка фестивалю, заступниця гендиректорки Мистецького арсеналу Юлія КозловецьФото: bооk.аrtаrsеnаl.іn.uаОтже, "Все між нами – переклад" – така фокус-тема цього року. Я вважаю, що просто в серце влучає ця тема. Як виникла ця метафора, хто її придумав, яким чином ви її віднайшли? Фото: bооk.аrtаrsеnаl.іn.uаРобота над програмою фокус-теми триває доволі довго, приблизно з літа попереднього року, коли ми визначилися з тим, що фестиваль хоче цього року запросити кураторкою фокус-теми відому історикиню Марсі Шор. Вона запропонувала запросити співкураторкою до своєї фокус-теми Оксану Форостину – відому видавчиню, перекладачку, публічну інтелектуалку. І так вдвох разом вони почали працювати над тим, якою метафорою буде влучно назвати те, про що хочеться говорити. Якщо ми подумаємо про це ретроспективно, то зрозуміло, що влітку вгадати, яка тема буде актуальною навесні наступного року, – це трохи ризикована історія. Але насправді багато речей було зрозуміло майже одразу, коли вони почали спілкуватися між собою. Я часто кажу, що спостерігати за їхньою дискусією, за тим, як вони разом працювали над визначенням головних фокусних моментів, про які хочеться говорити наступного фестивалю, – це справді привілеї організатора цієї події. "Все між нами – переклад" – це фраза, яку Марсі Шор запозичила у Юрка Прохаська, який кілька років тому у німецькому виданні сформулював цю метафору, коли говорив про свої власні спостереження і якісь свої рефлексії стосовно того, як переклад і те, що вкладається нами в слово "переклад", коли ми говоримо не лише про перекладання з мови на мову, а також і про тлумачення, і про переповідання або оповідання якихось речей іншою мовою. Зв'язок цього явища з філософією – це те, що Юркові настільки близько. Марса запропонувала цю тему як фокусну тему для наступного фестивалю, Оксана Форостина дуже швидко підхопила цю дискусію і далі їхня розмова була побудована як дискусія.Коли ми підійшли до етапу коли нашим кураторкам ми запропонували написати кураторський текст до своєї програми, то дуже швидко стало зрозуміло, що саме формат дискусії та діалогу і лишиться таким експериментальним форматом цього року для їхнього кураторського тексту. Він вийшов доволі довгий, але надзвичайно цікавий, і у своєму кураторському тексті, в цьому есеї у вигляді діалогу вони розкривають ці кілька підтем, які вони пропонують для обговорення під час своєї програми. Одразу стало зрозуміло, що під перекладом ми розуміємо не лише лінгвістичну вправу і не лише перекладання з однієї мови на іншу, хоча це безперечно теж. Але це також і про розуміння про якісь речі, які всередині однієї мови, викликають питання. Сьогодні це надзвичайно актуально для нас усіх – пошук цієї мови, взаєморозуміння, обережне використання певних слів, гуманістична направленість того, як ми спілкуємося, те, що викликає непорозуміння, речі, які складно перекласти, досвіди, які важко описати словами. У цій темі дуже швидко виявилося дуже багато підтем. Чи вам близьке поняття, що ми живемо після мови? Ми живемо в такий час, коли утруднена комунікація між людьми, утруднене порозуміння, пошук якихось одних і тих самих мовних засобів, які б дозволили нам почути одне одного. Чи бачите ви всередині країни приклади ось такого нерозуміння між людьми, неперекладності?Насправді ми живемо у період надзвичайно різних досвідів переживання цього часу. Мені здається, що це ключове. Абсолютно не кожний досвід може бути в принципі описаний словами. І коли важко описати словами те, що ти відчуваєш або через що людина проходить, коли ми вживаємо цей вираз: "Немає слів", то, власне, виникає оцей ризик непорозуміння або ризик загублення зв'язку і додумування, можливо, за людину і так далі. Власне, це, скоріш за все, є причиною якихось певних непорозумінь між нами як людьми в одному суспільстві, які начебто переживають однакові обставини. Але загалом в програмі фокус-теми, наприклад, буде подія у співпраці з радіо "Хартія", яка пропонує розмову про те, чи потрібний переклад з мови військових на мову цивільних. Чи це переклад, чи це тлумачення певних речей? Чи потрібний насправді переклад всередині цивільних, оскільки цивільні теж переживають дуже різні досвіди сьогодні? Одні досвіди переживають люди, які живуть у Харкові, і ті, які живуть в Чернівцях, але вони живуть всі в Україні, якісь інші люди живуть поза межами країни. І дуже часто лунають закиди про те, що вони не розуміють нас, тих, хто живе в Україні сьогодні. Фото: rаdіоkhаrtіа.соmКожна з цих частин українського суспільства часом має якісь певні претензії до інших. І, власне, оцей пошук відповідної мови, влучних відповідників тому, що ми переживаємо, і є таким шляхом до цього порозуміння. Марсі в останній реплиці у своєму кураторському тексті говорить, що оця робота перекладача над перекладом і над формулюванням мовними засобами опису цих досвідів є запорукою успішності, можливо, в пошуку порозуміння, хоча не гарантією.Я звернула увагу на те, що Оксана Форостина у своїй цій дискусії згадує книжку літературознавця Джорджа Стайнера "Після Вавилону" про мову і переклад у цьому сенсі, в якому ми говоримо. Наскільки я розумію, Стайнер вважає, що вже сам переклад є універсальною мовою спілкування і мислення, тобто переклад як спроба порозумітися. І він каже, що навіть всередині однієї мови ми постійно перекладаємо, бо мова змінюється. Чи можна сказати, що неперекладність – це не лише проблема, але і спосіб знаходження слів для порозуміння, для заліковування оцих болючих розривів у суспільства, які ми вже відчуваємо? Так, я погоджуюсь, що це може бути джерелом розвитку і пошуку якихось рішень в  конфліктних ситуаціях або в ситуаціях непорозуміння. Певно, кожну ситуацію можна обернути якоюсь позитивною стороною. Питання в бажанні пошуку цього порозуміння, в бажанні намацати tоnе оf vоісе, уважному підбиранні слів, чутливому і гуманістичному підході до співрозмовника, а також в уважному слуханні. Часом причиною непорозуміння, крім вади перекладача, є також нездатність слухача почути, неуважність або недостатня чутливість. Ми підходимо до того, що для того, аби це порозуміння віднайшлося, ми маємо бути дуже уважні один до одного. Я думаю, що багато хто з нас, особливо тих, хто працює зі словом, зараз відчувають на собі момент, коли ми маємо бути обережними. Майже будь-яке необережне слово вкинуте в простір, в соцмережі, може стати причиною вибуху, тригернути когось. Власне, ця наша обережність тих людей, які уважні до співрозмовників є не гарантією, але запорукою того, що це порозуміння в суспільстві збережеться, а тріщинки будуть полагоджені.  Я хочу процитувати пост Катерини Калитки – поетки, яка якраз працює зі словом і пише про те, як війна впливає на мову. Вона пише: "Я вже втомлена, мені вже тяжко говорити про це, але я зафіксую зараз факт того, як війна впливає на мову. Перемінений слововжиток, редукція художньої надмірності до строгої художньої необхідності, перевага щирості над іронічною грою, метонімія, що заступає метафору. Речі геть іншої метафізичної тонкості відбуваються часто поза нашою волею. І над цим жорстоким лабораторним експериментом хочеться завмерти, не дихаючи. Результати його невідомі, позбавлені будь-якої прогностичної рамки". І про це саме говорять між собою Марсі Шор та Оксана Форостина. Вони цитують Галину Крук, іншу нашу поетку, яка говорить, що моя мова, моя любов страшенно зранена. Чи будуть на Книжковому арсеналі розмови про тексти і про поезію в час надмірного болю, де мова нібито безсила вже?Так, звісно, будуть такі події. Власне, оця наша увага до поезії зараз багато про що говорить. Поезія як жанр і поетичне слово майстерне дуже швидко і дуже чітко реагує на все, що з нами відбувається. І саме тому ми маємо бум зараз нашої поезії. Цікаво, що перекладачі, які перекладають з української мови, звертають увагу саме на поетичні тексти. Виходять друком антології поетичні збірки. У багатьох країнах перекладачі розуміють, що саме там оцей нерв часу, саме там найтонкіший голос, найчіткіша метафора сьогодні. Поезія дає нам дуже багато емоційного відгуку на те, що з нами відбувається. Часом люди, які раніше не читали поезії, зараз починають її читати або слухати у виконанні авторів або тих, хто декламує, і знаходять для себе, часом не словесні, але емоційні гачки і моменти, які їх заземлюють. А перекладачі, перекладаючи поезію, доносять це знання, ці рефлексії, ці думки до читачів у своїх країнах, які не володіють українською мовою. Вони є фактично медіаторами між нашими суспільствами, які намагаються пояснити наш досвід в перекладі. Це, звісно, не буквальний переклад, а художній. Він завжди носив співавторство в якомусь сенсі, але оця сама увага до поетичного слова як ніколи важлива сьогодні.Такою подією фактично буде відкриватися програма фокус-теми. Після офіційного відкриття заходу 29 травня першою буде подія про переклад поетичних текстів. Я думаю, що коли Марсі та Оксана обирали цю подію для відкриття своєї програми, йшлося саме про цю точність, щирість і неймовірну актуальність поетичного слова сьогодні. Ще раз хочу відмітити, як чутливо вибрана ця тема. Це справді те, що сьогодні є найточнішою, найбільш виразною точкою нашого переживання війни. Ви сказали про поезію, я згадала чудову збірку, антологію поезії "Поміж сирен", яку уклав Остап Сливинський. Весь час, коли я думаю про поезію війни, я згадую цю книжку, де фактично кожен текст надзвичайно болючий і талановитий. Це просто геніальна збірка текстів. Отже, поговорімо зараз безпосередньо про програму. Це запрошення директорки на книжковий арсенал 2025. 29 травня відкривається книжковий арсенал. Уже третє під час Великої війни. І це наше спільне свідчення сміливості жити, сміливості бути, сміливості творити, читати, писати, рефлексувати. Власне кажучи, створювати культуру. Оскільки людьми нас робить саме культура. Головне питання, навколо якого обертатиметься програма книжкового арсеналу, його фокус-тема звучить так. Все між нами – переклад. Або англійською – еvеrythіng іs trаnslаtіоn. І говорити ми будемо про те, як можуть порозумітися люди або суспільство. Як передати досвід однієї людини до іншої. Чи можлива безпосередня передача цього досвіду, чи думки, чи рефлексій, скільки неперекладностей, непорозумінь, помилок трапляється на цьому шляху, і як деякі помилки стають початком нової цілої людської креативності. Про все це говоритимемо поруч з однодумцями, поруч зі своїми так би мовити. З 29 травня по 1 червня різні мистецтва будуть об'єднані в Мистецькому арсеналі в контексті книги. І ми сподіваємося побачитися. Розкажіть, будь ласка, структуру цьогорічного фестивалю. Що буде нового, які гості? Крім Марсі Шор і Оксани Форостини, є ще куратори, наприклад, Ірина Славінська зі своєю програмою. І це ще не все. Хто буде організовувати, керувати подією? Власне, коли ми обираємо кураторів фокус-теми щороку, і вони починають працювати над цією метафорою і назвою, з цього стартує робота з іншими запрошеними кураторами і кураторками, які спостерігають за цією роботою і намацують для себе якісь цікаві спостереження і речі, які будуть перегукуватися з програмою фокус-теми в їхніх програмах.А як іде робота? Вони говорять в зумі, чи вони якось зустрічаються? Цього року це був експериментальний формат, оскільки це вперше в нас така інтернаціональна пара є кураторками програми фокус-теми. Ми зустрічалися так в зумах, це ще було завжди з урахуванням різниці в часі, оскільки Марсі жила спочатку в Америці, а тепер в Канаді, а Оксана і ми всі тут. Тобто ми це все враховували і періодично зустрічалися в зумах і мали кілька спільних документів, в яких обмінювалися думками, рефлексіями, ідеями, фіксували просто якісь речі, які могли бути помічними чи викликати наступне коло дискусії. В основній програмі цього року дуже цікавий для нас фокус на авторах. Ми цьогоріч додали ще одну сцену, сценічний майданчик фестивалю, яка називається "Авторська сцена". На ній у фокусі уваги буде автор. Якщо ми говорили в програмах 2023-2024 року про значне скорочення програми "Книжковий арсенал", ми намагалися в одну панельну дискусію поєднати кілька підтем, кілька важливих спікерів, розуміючи цю рамку часову, в якій ми хочемо вмістити якнайбільше важливого, то цього року ми дозволили собі розкіш мати якусь частину подій, де соло, в публічних інтерв'ю будуть виступати автори, важливі для нас голоси української літературної сцени – це Оксана Забужко, Софія Андрухович, Іра Цілик і Катя Калитко. Такі розмови, де година часу присвячена конкретній одній особистості, – це можливість поставити фокус уваги, важливий для нас голос, який сьогодні промовляє до всіх. Це може бути цікаво, і я сподіваюся, що аудиторія це оцінить.Тобто в Іриній програмі є і різність тем, і фокус на новинках, які виходять друком до Книжкового арсеналу. Іра як кураторка спостерігає за тим, що відбувається в літературному процесі, і намагається якісь такі знакові речі вихопити і поставити фокус уваги, або панельних дискусій, або окремих подій в інших форматах. Крім Ірини Славінської і її основної програми, у нас також є традиційні формати спеціальних програм в межах фестивалю. Це і спеціальна програма Українського ПЕН – нашого інституційного партнера вже не перший рік. Програма Українського ПЕН є такою важливою частиною програми фестивалю і цього року це не виключення. Також ми повернулися торік до формату, який я особисто, як директорка фестивалю, безумовно люблю, – це формат "фестиваль-гість". У міжнародних ярмарків і фестивалів є такий формат "країна-гість". Дуже часто ми чуємо, що там є "країна-гість" у Франкфурті чи на Болонському книжковому ярмарку. А у нас вже доволі давно така кураторська знахідка оргкомітету нашого фестивалю ми запрошуємо в гості не країну, а фестиваль. Того року це був фестиваль "П'ятий Харків", і ми таким чином мали Харків на нашій сцені. Це був надзвичайно цікавий експеримент і надзвичайно вдала наша кооперація з Харківським літмузеєм, як одним зі співорганізаторів фестивалю "П'ятий Харків". Ми мали такий потужний харківський десант в Києві, і київська аудиторія мала можливість доступу до цього харківського культурного продукту.Цього року природно, що в гості ми запросили перекладацький фестиваль "Транслаторіум". Це невеличкий фестиваль, який щороку проходить в Хмельницькому, який присвячений темі перекладу. Вони багато років вже працюють саме з цією темою, об'єднуючи спільноту перекладачів. Вони привозять і міжнародних гостей, і українських перекладачів в Хмельницький восени, близько до Всесвітнього Дня перекладача. Це фестиваль, який цього року надзвичайно дотичний до нашої фокус-теми і матиме власну програму подій. Традиційно, звісно, в нас буде програма про дітей та підлітків. Її кураторка Ольга Русіна – дитяча письменниця і журналістка. Також не в межах цієї програми, але таке класне місце займає спеціальна програма для підлітків цього року. Торік ми побачили просто неймовірну зацікавленість підліткової аудиторії, молодих людей, старших підлітків до подій програми, які були їм цікаві. Тобто зали саме підліткових подій були наповнені молодими людьми, які не йшли з фестивалю. Вони проводили дуже багато часу на подіях іншої програми, але об'єднувалися завжди на цих подіях, які були присвячені саме таким важливим для них темам. І ми подумали, що це класна можливість поекспериментувати в цьому напрямку, тож цьогоріч ми запропонували формат кураторства спеціальної програми для підлітків. У нас є підліткова рада Мистецького арсеналу – це старші підлітки, які працюють з різними відділами мистецького арсеналу, опановуючи різні іпостасі медіаторів на виставках, кураторів, людей, які розробляють освітні події до виставок тощо. А також друга група підлітків, яка працює теж цілий рік, – це підліткова літературна лабораторія. Це молоді люди, які пишуть тексти, експериментують зі словом, з перекладом дуже часто. Ми запропонували цим двом групам підлітків зробити кураторську програму для своїх однолітків. Це така спеціальна мультидисциплінарна програма для підлітків з перформансами і сімома подіями. Тобто молоді люди говорять про теми, які актуальні їм, і їм здається, що це актуально для їхніх однолітків. Звісно, їм допомагають відповідальні дорослі, але загалом оце програмування тем, наприклад, фокус на ментальному здоров'ї, або так само зустрічі з перекладачами і воркшоп з перекладу, з пошуку власної мови, – це все теми, які були запропоновані власними підлітками для своїх однолітків. Така експериментальна програма буде в нас цього року теж. Ви сказали про окрему програму Українського ПЕНа. Які події вона включає?Дуже часто програма ПЕН, і цього року не виключення, – це програма на межі літератури, правозахисту, актуальних речей, які сьогодні відбуваються в спільноті письменників,журналістів, людей, які пишуть. Так само цього року у нас є панельні дискусії на важливі теми, які присвячені проєктам, котрими опікується ПЕН. Це і події за участі міжнародних гостей, наприклад, приїздять колеги з Литви, які багато спільно з командами ПЕНа працюють на прифронтових територіях, їздять з гуманітарною допомогою, привозять автівки або збирають на дрони і зброю. Але при цьому вони – перекладачі і літератори, які мають спільні проєкти і в літературі також. Вони будуть гостями програми Українського ПЕНа. Також у нас буде подія, присвячена проєктам ПЕНа, які втілюються щороку. Наприклад, буде велика дискусія, присвячена премії для перекладачів Drаhоmаn Рrіzе. До дискусії долучаться її лауреатки. Також в програмі ПЕНу буде перша фактично українська подія, присвячена книжці Вікторії Амеліної, яка вийшла друком одразу в кількох країнах. Український ПЕН був партнером цього видання, долучалися до презентацій в різних країнах. І, власне, на події на Книжковому арсеналі зберуться героїні цієї книжки. Це буде фактично перша подія в Україні, яка буде присвячена виходу цієї книжки.Крім того, буде традиційна, поетична, перформативна подія в програмі ПЕНа. Насправді хочу сказати, що Книжковий арсенал тримає цю марку мультидисциплінарного фестивалю. Для нас дуже важливо в кожній програмі мати перетин різних мистецтв. Ми пропонуємо часто кураторам думати ширше, ніж просто дискусія або паблік-ток з цікавою особистістю, але також думати в форматах виставкових, перформативних проєктів, музичних подій. Цього року не виключення. У нас буде важлива перформативна програма, вечірні концертні події, які частково будуть перегукуватися із назвою фокус-теми, частково будуть входити в кураторські програми інших програм, і відповідно буде зберігатися оцей міждисциплінарний формат фестивалю. Також хочу сказати, що щороку у нас багато виставкових проєктів, цього року їх 15. Це надзвичайно цікава робота нашого відділу сучасного мистецтва, які намагаються через образотворче мистецтво, фотографію, через різні медіа, які є складовими цих виставкових проєктів, нанизати оцю канву, яка буде з одного боку перегукуватись з фокус-темою, а з іншого боку додавати об'ємності самої дискусії на фестивалі.Ви сказали про перформативні формати і я згадала про подію минулого року. Це була подія першого дня Книжкового арсеналу 2024 року – читання Каті Калитко під спів Мар'яни Садовської. Ми всі були під величезним враженням, і запам'ятали це надовго. Тож подібні формати далі будуть, я так розумію?Так, звісно.Розкажіть, будь ласка, про зіркових гостей. Може, хтось приїде із західних авторів?Це буде третій фестиваль, який ми проводимо в умовах повномасштабної війни. Саме на міжнародній презентативності це дуже швидко відобразилося. Починаючи з 2023 року, у нас не так багато закордонних гостей, як це було раніше. Цього року все одно ці гості будуть, адже щороку є люди, для яких важливо бути разом з нами на Книжковому арсеналі. Часом це не надто гучні імена, але це абсолютно точно дуже невипадкові гості.Цього року в програмі фокус-теми буде Кшиштоф Чижевський з Польщі. Він і братиме участь в одній події, і модеруватиме ще одну подію. У нас буде Карл Генріх Фредріхсон – це шведський письменник, який зараз живе у Відні. Він, до речі, був на Книжковому арсеналі у 2023 році. Тоді це також для нього було досвідом, який він запам'ятав. Він дуже швидко відгукнувся на наше запрошення. На запрошення Марсі Шор приїде Мелія Глейзер — відома перекладачка з української на англійську, завдяки якій, наприклад, вийшла в Америці книжка Галини Крук. Буде багато перекладачів – Клаудія Датте з Німеччини, Ірина Дмитришин з Франції, Ріта Кіндлєрова з Чехії. Я згадала думку Марсі Шор про те, як Кшиштоф Чижевський пояснив їй, що українське слово "перемога" етимологічно відрізняється від англійського "vісtоry" чи російського "победа". Українське "перемога" означає "сягати понад можливості". Коли Марсі з Оксаною це обговорювали і накидували ідеї події, яка буде присвячена цьому моменту, ми потім це розвертали і додавали ще свої асоціації або свої якісь слова, які нам приходять також в цьому контексті в голову, і я теж про це подумала вперше. Це настільки цікаво. З одного боку, це якась лінгвістична вправа, а з іншого боку, ти просто починаєш більше розуміти про себе, коли ти про це думаєш. Марсі дуже часто згадує також, наприклад, слово "свої" під час виступів перед широкими аудиторіями в різних країнах різними мовами. Для того, щоб пояснити те, що українці вкладають у слово "свої", вона каже, що їй часом потрібно кілька хвилин. І це не означає, що вона пояснила це на 100%. Кожна з нас, хто були під час цього обговорення, почали накидувати якісь свої приклади таких речей, які є в українській мові дуже нашими, і які потребують не просто перекладу, а тлумачення, введення в контекст для того, щоб пояснити глибше те, що ми маємо на увазі.Марсі дуже гарно говорить також про те, що переклад з мови на мову – це не є про прозорість чи не прозорість, а про просвітлення. І ось це просвітлення – це надзвичайно цікава штука. Це велике просвітлення, бачення крізь слова, крізь поняття. Я сподіваюся, що на Книжковому арсеналі цього року будуть такі взаємні просвітлення і відкриття. Насправді мені також цікаво побувати на подіях, де будуть зустрічатися перекладачі, які перекладають з української на різні мови. Адже часом вони перекладають, наприклад, спільні тексти, і в них виникає дуже цікава дискусія про те, як вони своїми мовами працюють з різними випадками або цікавими оборотами, фразеологізмами в різних текстах. Це професійна дискусія, за якої цікаво спостерігати, тому що ми розуміємо цей український контекст і її корені. З іншого боку, дуже цікаво також спостерігати за дискусією людей, які перекладають на українську. Наші прекрасні перекладачі, які працюють з тлумаченням інших історій нашою мовою. Я весь час думаю, що, з одного боку, події, які зазвичай ми включали в професійну програму, зараз ми програмуємо як події для широкої аудиторії. Я сподіваюся, що це програмування, воно знайде свій відгук в аудиторії Книжкового, адже ми зараз надзвичайно самі уважні до того, як ми використовуємо мову. Загалом мовне питання для нас важливе, воно так чи інакше виринає постійно і є в зоні нашої уваги. Мені здається, саме тому ця фокус-тема вийшла настільки актуальною цього року, як ніколи. Я думаю, що професійні дискусії стовідсотково цікаві будуть широкому загалу. У наших волонтерських поїздках ПЕНу на схід я чую дискусії філософів, які перекладають Ніцше з німецької. Коли я чую дискусії Тараса Лютого з Вахтаном Кебуладзе, де вони говорять про якісь слова і як в українську їх перекласти, я не є фахівчиня з цього питання, але це зачаровує. Ми всі в автобусі затихаємо, тому що ця розмова не лише професійно цікава, вона є універсальна.Так, вона тебе включає. І ця якась інтелектуальна лінгвістична вправа, з одного боку, пропонує фокус думання і ти просто включаєшся в цей процес. Як краще купувати квитки? Квитки на Книжковий арсенал я всім раджу купляти онлайн. Вони продаються на сайті Книжкового арсеналу. Є кнопка "Квитки" і розділ на сайті, на якому є лінк, як купити. Є квиток на один день, є квиток на абонемент на всі дні фестивалю. Є програма лояльності, де перераховані всі люди, які мають право безкоштовного відвідування Книжкового арсеналу – це внутрішньо переміщені особи, люди з інвалідністю і їхні супроводжуючі, діти до 12 років, військові, ветерани бойових дій. Звісно, будуть продаватись квитки і в касах, але черги на Книжковий арсенал – це вже щось легендарне. Тим не менше, ми працюємо над тим, щоб було максимально зручно, комфортно, і раджу дуже купити квитки заздалегідь. Цьогоріч ми так само матимемо підвищені заходи безпеки на фестивалі, будуть встановлені рамки безпеки одразу за касою і, відповідно, треба закладати трошки більше часу на те, щоб пройти ці всі рамки. Крім того, дуже раджу ознайомитись з програмою завчасно, яка опублікована на сайті Книжкового арсеналу. Вона є двома мовами – українською та англійською. Є функція додавання собі в календар відібраних подій, можна наклацати ті події, які ти обрав, і створити собі свою власну програму. Ми не змогли відмовитись від друкованого путівника фестивалем. Щороку в нас виникають дискусії, і щороку нам шкода цього лампового формату, тож ми все-таки друкуємо путівник фестивалем. Я бачила людей, які підкреслюють собі певні події. Або торік я була свідком як літня пані, сидячи на останній події літературної програми, записувала собі певні цитати на полях цього путівника. Я знаю також, що є люди, які збирають путівники Книжкового арсеналу, в них є ціла колекція. Путівник друкований можна буде отримати вже в просторі фестивалю на адміністративних стійках, так само, як є зручна мапа, де можна подивитися, де є стенд вашого улюбленого видавництва, або де виставковий проект, який ви би хотіли подивитися. Багато новинок, вітрина новинок в співпраці з нашим постійним партнером цього проєкту медіа "Читомо", на якому виходять добірки новинок різних жанрів. Тобто наша команда вкладає дуже багато зусиль. Для Мистецького арсеналу це один із найважливіших проєктів. Ми всі робимо для того, щоб було максимально цікаво і комфортно. Чотири фестивальних дні – з 29 травня по 1 червня. Сподіваюся, що в нас все вийде і будемо всіх раді бачити. 

DЕLТА — ключове програмне забезпечення у війську. За даними Міноборони, її використовують понад 90% підрозділів. DЕLТА розробляють фахівці з Центру інновацій та розвитку оборонних технологій (ЦІРОТ), це один із важливих осередків військової служби ІТ-спеціалістів. Як повідомили DОU, нині тут розширюють команду і шукають айтівців. Ми поспілкувалися із фахівцями ЦІРОТ про умови служби, зокрема навантаження, зарплати, використання нових технологій, ціну помилки, мотивацію. А також розпитали про етапи, поліграф і особливості продуктів, над якими працюють. Факти про DЕLТА: завдяки системі DЕLТА військові можуть бачити поле бою в реальному часі з розташуванням ворожих сил і координувати дії;щомісяця з її допомогою знищується 3000 одиниць ворожої важкої техніки;у системі запустили модуль Аvеngеrs, який ідентифікує цілі за допомогою ШІ. 70% об’єктів він виявляє за 2,2 секунди.архітектуру розробляли за стандартами НАТО. DЕLТА є взаємосумісною з аналогічними системами країн Альянсу, зокрема з польською системою управління артилерійським вогнем ТОРАZ;одна з країн НАТО офіційно надіслала Україні запит на експорт системи. Від кількох волонтерів до кількох сотень айтівців Історія команди ЦІРОТ почалася з Революції гідності. Тоді група волонтерів, об’єднаних у спільноту «Аеророзвідка», стала використовувати дрони для збору розвідданих. Серед перших її учасників були Ярослав Гончар, Володимир Кочетков-Сукач, Натан Хазін і Дмитро Лісенбарт. Згодом частина «Аеророзвідки» долучилася до лав ЗСУ і 2016-го сформувала військову частину А2724. Де й зародився програмний продукт DЕLТА. За п’ять років ця військова частина, пройшовши досвід розформування, перетворилася на ЦІРОТ. Офіційно центр запустило Міноборони 2021 року. Його очолив Марат Утюшев, який свого часу був одним із засновників А2724. Але був звільнений у лютому 2025 року. Нині ЦІРОТ кількісно можна порівняти з продуктовою ІТ-компанією середнього розміру. Флагманський проєкт центру — екосистема DЕLТА. Як зауважує її архітектор Артем Мартиненко, два найпопулярніших продукти тут — мапа (модуль Моnіtоr) і стримінг (модуль Vеzhа). Крім DЕLТА, є інші військові продукти, які тут розвивають. Це платформа штучного інтелекту Аvеngеrs, яка автоматично виявляє ворожу техніку. І протокол UА Drоnе ІD для захищеного обміну даними між безпілотниками та бойовими системами. Загалом у системі 11 модулів. Артем Мартиненко, заступник командира ЦІРОТ Армія чи айтішка Фахівці ЦІРОТ в один голос зауважують: робота в центрі та ІТ-компаніях дуже схожа. Команда працює за Аgіlе-підходом. Є класичні елементи робочого процесу: мітинги, ретро, оnе-tо-оnе, перегляд задач, робота з беклогом. «До війни я працював у великій компанії з Великої Британії. І тамтешні процеси були гіршими. Доводилося узгоджувати використання будь-яких технологій, оскільки їхні адвокати дуже боялися застосовувати ліцензії. У нас із цим менше проблем. Якщо є рішення, яке об’єктивно краще за чинне, ми перейдемо на нього. Оновлюємо всі технології, бібліотеки. Наприклад, той же перехід на Rеасt 19 відбувався майже одразу після релізу», — ділиться з DОU Ейпріл, фронтенд-розробник. У цивільному житті він працював як Sеnіоr Full Stасk Еngіnееr. Андрій, інжиніринг-менеджер ЦІРОТ, жартує, що на кухні немає шоколадок і печива, а ще не влаштовують веселих тимбілдингів по п’ятницях. «Насправді, коли я прийшов, щиро здивувався. Було відчуття, що я прийшов у звичайну ІТ-компанію. Досить прогресивну, на етапі стартапу, який хоче активно зрости в ентерпрайз. З усіма відповідними болячками. Глобально це виявилося знайоме ІТ, тільки з вищим навантаженням». Команда Центру складається з військовослужбовців, частина з яких прийшли з цивільного ІТ, частина є кадровими військовими. Та роль на проєкті ніяк не залежить від військового звання, кажуть айтівці. Умовно сержант може бути менеджером, а розробник офіцером. Усе залежить від досвіду та навичок людини. Вадим, фахівець з кібербезпеки, ділиться досвідом з відбиття хакерських атак: «У нас немає розмежування „підполковник“, „солдат“, обидва можуть бути на першій лінії реагування і відпрацьовувати ті самі інциденти. До цього я був начальником зв’язку, де ієрархія відігравала суперважливу роль». Водночас ЦІРОТ як військовий підрозділ не можуть оминути обмеження. Йдеться передусім про потребу складати рапорти. Зокрема, навіть якщо подати електронний рапорт на відпустку через «Армія+», все одно потрібно отримати відпускний квиток, відмітитися і принести його по поверненню. Крім того, є регламент, коли й кому можна планувати відпустку. Заборонено без погодження покидати межі гарнізону тощо. Однак на власне розробку ці обмеження не впливають, кажуть фахівці. Що відрізняється: навантаження Ейпріл, фронтенд-розробник DЕLТА ділиться, що в цивільному житті працював менше: «Мені завжди казали „grеаt реrfоrmаnсе“, але що вища в мене була зарплата, то менше тривав мій робочий день. Треба і фічі деліверити, і підтримувати стабільність всієї системи. Кількість девайсів, яка використовується в армії України, неймовірна. Усі вони мають різні АРІ, багато обмежень. Нам це доводиться враховувати і вибудовувати фреймворк, який буде добре працювати на всьому „зоопарку“. Моя мета — щоб користувачі ефективно працювали в системі, могли воювати. Тому намагаюся релізити якнайшвидше. Коли користувач каже, що йому потрібно, часто від цього залежить життя, будемо чесні. Загалом у мене 10-годинний робочий день». Ціна помилки і мотивація Ехо, бекенд-розробник, прийшов у ЦІРОТ після бойової роботи в складі ТрО. Служив розвідником у Луганській області. У DЕLТА Ехо займається стримінгом, дбає про те, щоб відео передавалося з робочого місця пілота на вищі штаби, де будуть дивитися й ухвалювати рішення. Як один зі старших розробників він наголошує на безпеці й зізнається, що не завжди все розповідає навіть побратимам: «Ціна твоєї помилки може вартувати життів. Припустимо, падає прод. У цивільному світі хтось втратить гроші, можливо, роботу. А тут можуть написати в сапорт: „Ми не могли приєднатися до стримінгу, у нас загинула n кількість людей“. Ти мусиш серйозніше ставитися до своїх завдань. Ми маємо значно краще готуватися до релізів, щоб у разі чого на кінцевих споживачів був якнайменший вплив. З іншого боку, ти приїжджаєш у підрозділи і бачиш результати роботи. Як працює стрім. До прикладу, на позиціях почався двіж. Ви можете підняти борт і застрімити, що там відбувається. А тоді покликати підтримку, кинувши посилання на трансляцію артилеристам, які поруч. Вони приєднуються і роблять кілька пострілів, бачать координати розриву, а тоді коригуються далі. Таким чином ви зберігаєте життя військовослужбовців». Ехо доповнює Андрій, тестувальник бойового продукту з 10-річним досвідом: «У нас є система реєстрації, входу в систему. Буде погано, якщо і в комерційному продукті впаде вхід у систему. Але від цього найімовірніше ніхто не помре. Якщо ж у нашу систему не зможе потрапити користувач під час бойової роботи, хтось може загинути. Це зовсім інший рівень ризику». Олег, продуктовий дизайнер, тимлід, був першим дизайнером, якого мобілізували в ЦІРОТ. До цього він проєктував інтерфейси в американському стартапі. У Центрі Олег проєктує інтерфейси для бойових продуктів і допомагає менеджити інших дизайнерів. «Наш продукт має величезну кількість користувачів, що передбачає масштабний вплив і відповідальність. Будь-яку навіть найменшу фічу ми робимо суперобережно і закладаємо можливість відкотитись, щоб не зламати бійцям процеси, які вони побудували на основі продукту. Власне, кожен новий реліз — це поліпшення життя бійця. Наприклад, в армії досі болюча тема — це друк звичайних паперових карт. Карти є обов’язковим документом, який треба вести будь-якому підрозділу. Це також зручний інструмент для планування операцій. Роздрукувати карту, покласти собі на стіл, походити навкруги, порозставляти фігурки — це набагато наочніше, ніж дивитися в екрани. І ми додали таку опцію. Військові можуть не просто друкувати, а робити це на будь-чому, зокрема на звичайному лазерному принтері. А тоді склеїти листочки і отримати карту з правильним масштабом, з правильними позначками, засічками. Маленький приклад, як вдалося закрити потребу користувачів. Власне, наш продукт — це не замовлення однієї конкретної людини, одного генерала, це тисячі різних відгуків, які втілилися в одне рішення». Технології Фахівці Центру інновацій діляться, що часто доводиться опановувати нові інструменти. «Я відчув, що з погляду технологій дуже зріс. Коли я працював або в маленьких командах, або у великій корпорації, відчувався rеstrісtіоn, де немає обміну ідеями. Ніби ти варишся в одному і тому самому, і імплементація будь-яких нових технологій — лише твоя ініціатива. Тоді перестає бути цікаво. У Центрі ж є постійний обмін ідеями. А тому й потреба використовувати нові технології. Потенційно я міг би бути тимлідом, якби не вторгнення. Але тепер розумію, що і мої хард-скіли, і софт-скіли вищі, ніж ті, що були три роки тому», — зауважує фронтендер Ейпріл. Зарплата У 2025 році мінімальне грошове забезпечення військовослужбовця становить 20 130 грн. Верхня межа у ЦІРОТ — 33 тис. грн. Розмір зарплати залежить від багатьох факторів: посади, військового звання, тривалості, інтенсивності й умов військової служби, кваліфікації. Оскільки фахівці центру не мають «бойових» виходів, то, відповідно, доплати у 30, 50 чи 100 тисяч грн тут не передбачені. Усі співрозмовники DОU в цивільному житті заробляли значно більше, проте зауважують, що йшли в ЦІРОТ не за грошима, а допомогти виграти війну й бути корисними для країни. Тож не мають особливих очікувань щодо зарплати. Водночас не приховують, подекуди складно утримувати сім’ю і закривати всі потреби. Особливо тим, кого фінансово не підтримують колишні працедавці. Як потрапляють у ЦІРОТ Ярослав Нижник до служби у війську був віцепрезидентом з інжинірингу в GlоbаlLоgіс. У Центр інновацій він мобілізувався на початку 2024 року. А до того, крім роботи в ІТ-компанії, був виконавчим директором ГО «Аеророзвідка». «Один з моїх проєктів у ЦІРОТ — UА Drоnе ІD. Ми, разом з партнерами, розробляємо технологію, завдяки якій дрони можуть передавати інформацію про себе, своє місцерозташування, статус у систему бойового управління. Адже коли працює РЕБ, ППО, дрони-перехоплювачі, ви не знаєте, що летить, і завжди думаєте про гірше. 50% втрат — від дружнього вогню. Тому працюємо над технологією, яка допоможе в безпечний спосіб ідентифікувати дрони і якось координувати роботу». Інжиніринг-менеджер Андрій потрапив у Центр майже випадково. У Краматорську товариш-сапер показав йому вакансію на LоbbyХ зі словами «це ж твій профіль, не хочеш спробувати?». «Думаю, чому б і ні. За вечір накидав резюме, і досить довго чекав відповідь. Встиг приїхати з ротації, повернутися на ППД, з’їздити додому у відпустку. Міркував, що взяли іншого на це місце. І тут мене покликали на співбесіду. До місяця я поїхав у відрядження у ЦІРОТ, а за п’ять місяців загалом перевівся», — пригадує Андрій. Вадима, фахівця з кібербезпеки, Центр сам зайшов і написав у LіnkеdІn: «На початку війни я долучився до ІТ Армії, і через LіnkеdІn-профіль на мене вийшли фахівці Центру й попросили допомогти. Я спочатку погодився поволонтерити, а потім мобілізувався». Ехо, бекенд-розробник, під час служби в розвідці дізнався про DЕLТА зі статті на DОU: «Пригадую, тоді подумав, що це, мабуть, МАNGА українського мілтеку. Я подався на вакансію і, коли мене покликали на співбесіду, одразу сказав: „Пацани, не бийте сильно ногами. Я багато чого міг забути, однак база у мене є. Якщо ви не будете ставити джуніорські питання про деякі зовсім низькорівневі речі, то на сеньйорські я, напевно, відповім“. Я відповів на всі запитання, пацани кажуть: „Так, все, клас, ти нам підходиш. Тепер треба чекати“. Оскільки в ТРО і DЕLТА різне командування, все вирішується через старшого начальника. Очікував на рішення пів року». У Каті, програмістки ЦІРОТ, звання підполковника. Вперше жінка проходила службу після звершення військового училища з профілем «захист інформації з обмеженим доступом». А після 2017-го і до початку повномасштабної війни розробляла ігри в компаніях Vоstоk Gаmеs, Wаrgаmіng, Ubіsоft (Аvаtаr, робила інструмент для кат-сцен). «Після першого контракту не дуже хотілося повертатися до Збройних сил. Та в вересні 2022-го я приєдналася до 47-ї ОМБР на позицію заступника начальника служби в штаб бригади. Брала участь в контрнаступі на напрямку Оріхів-Роботине в ролі офіцера командного пункту. КП тоді дуже обстрілювали, і після цього я вже була морально непридатна до роботи на ЛБЗ. До ЦІРОТ я долучилася у жовтні 2023-го. Зараз працюю над проєктом керованого боєприпасу. Для мене це геть новий досвід. Після геймдеву це власне еmbеddеd, кросплатформена розробка». Катя ділиться, що розробка дає змогу оператору не знижувати висоту польоту дрона, коли він скидає вибухівку на ціль. Таким чином бомбер не потраплятиме під купол РЕБ чи дію стрілецької зброї противника. Наразі боєприпас розроблений, його тестують пілотні підрозділи на передовій. Навчальний центр, поліграф і NDА Загалом, щоб потрапити до Центру інновацій, потрібно пройти кілька етапів співбесід, як у звичайну ІТ-компанію. А також перевірку на поліграфі. Якщо це солдат чи сержант, доведеться ще їхати у навчальний центр. Процес відбору в центр може тривати по-різному, та всі процедури займуть не менше як місяць. Траплялося, що на позицію подавалося кілька сотень фахівців, тож закладали значно більше часу на співбесіди. У ЦІРОТ наголошують, що відбирають на службу ретельно. Адже на відміну від цивільної компанії, звідки можна піти, якщо вам щось не подобається, або навпаки, бути звільненим, якщо щось не подобається роботодавцю, в армії так не працює. «Потрібно, щоб члени команди підходили одне одному і структура працювала», — коментують айтівці. Цивільні можуть долучитися до роботи Центру на волонтерських засадах. Окрім відповідних навичок, людина має бути готова приділяти завданням понад 20 годин на тиждень і взяти на себе зобов’язання працювати щонайменше три місяці. Такий термін визначили, щоб внесок волонтера перевищував час, витрачений командою на його адаптацію та навчання. Волонтери теж проходять поліграф і підписують волонтерський договір, що охоплює угоду про нерозголошення. Вакансії для цивільних можна переглянути на DОU. Як дбають про безпеку Вадим відповідає за кіберзахист Центру інновацій, до служби у війську був СSОС-координатором SоftSеrvе. Торік брав участь у формуванні нового підрозділу в Міноборони — Центру реагування на кіберінциденти. Раніше він п’ять років служив у Нацгвардії і зауважує, як змінилася ситуація за цей час: «Круто, що з’явилися прямі канали взаємодії, коли в будь-який момент черговий кіберцентру одного підрозділу може вийти на чергового будь-якого іншого кіберцентру і спільно відпрацювати кейс. Повноцінно захищати застосунок або сервер, не захищаючи користувачів, нереально. Якщо ми бачимо інцидент на своїй стороні, нам треба прокомунікувати з кінцевим користувачем. А враховуючи такі застосунки, як „Армія+“, „Резерв+“, їх уже кілька мільйонів. І вийти саме на ту людину, з якою пов’язаний інцидент, було досить важко на початку цієї війни. Зараз це швидко координується між різними командами. „На найбільшу DDОS-атаку на нашу інфраструктуру вороги витратили 500 тисяч доларів“ Та ми її витримали. Загалом за 2024 рік на системи та підрозділи, що перебувають під захистом Центру реагування на кіберінциденти було 38 тисяч інцидентів, на місяць у середньому припадає 2000. За 2025 рік уже 14 670 інцидентів. Але тут важливо розуміти, що SОС, Sесurіty Ореrаtіоn Сеntеr характеризується великою кількістю fаlsе роsіtіvе спрацювань. Наприклад, коли людина під бойовими ризиками забуває пароль. Із близько 2000 кейсів на місяць 10% — це реальні атаки ворога. Якщо порівняти з цивільною роботою, то в ІТ-компаніях ми більшість часу симулювали атаки, щоб їх виявляти. Тут не треба на це гаяти час. Відбувається постійний двіж, божевільна динаміка атак. Після цього складно уявити собі роботу в спокійній обстановці [усміхається]. З труднощів: юридична частина, яка регламентує, чим мають захищатися ті чи інші продукти, ще не готова до тих атак і появи новітніх продуктів. Тобто ми знаємо, що нам треба dесерtіоn-система, але в НДТЗІ вона не прописана, тому ви не можете її просто використовувати. Ну і найсумніша історія, як на мене, із захистом таємних систем. Навіть якщо захочеш туди принести класний інструмент, ти не можеш цього зробити». У ворога досить великий ресурс на атаки. Якось була атака в 4 мільярди запитів. Ми намагаємося не сильно афішувати, але атаки на бойові системи значно потужніші, ніж не на бойові. Тому, коли я читаю 5 мільйонів атака на банк, мені стає ніяково. В нас на бойові системи і 400 мільйонів є, і мільярд, і 4 мільярди, і витримуємо їх. Бо такі атаки відбуваються постійно«. Які бачать проблеми у 2025 році Головний архітектор DЕLТА і заступник командира Артем Мартиненко зауважує DОU, що кількість користувачів системи зросла уп’ятеро з липня 2024 року [коли завершили нову процедуру побудови КСЗІ та ввели DЕLТА в експлуатацію]. І це доволі великий виклик для команди як з погляду потрібної тепер функціональності, так і з погляду навантаження. Фахівців бракує. І згадує про «прокляття» 2000 тикетів у беклозі. «Коли рік тому добирали людей у команду, думали, що почнемо беклог з 1000 тикетів розгрібати швидше. Але так не відбулося» [усміхається]. Також Артем розповідає, що DЕLТА продовжує впроваджуватися у підрозділах. «Не можна просто сказати: „Так, з цього моменту всі використовуємо DЕLТА“. І люди взяли й навчилися. Десь є функціональність простіша, і вона користувачам швидко заходить, а десь це потребує навчання, перебудови процесів. Ще намагаємося зробити так, щоб навчальні програми для офіцерського складу уже містили нові інструменти та компетенції. Щоб військові їх опановували на старті». Інжиніринг-менеджер Андрій ділиться, що стикався і з ініціативними підрозділами, які зацікавлені в інноваціях і використанні сучасних бойових продуктів. І з тими, які не йдуть на контакт або ж просто не знають про існування системи. Щоб поширювати софт, мобільні групи ЦІРОТ їздять по різних бригадах і розказують кейси застосування розробок. Також є відрядження і розробників, і бізнес-аналітиків центру у підрозділи, щоб вони зрозуміли болі, які відчувають користувачі безпосередньо в зоні бойових дій. Діє служба підтримки, опитування, ведеться аналітика використання різними підрозділами різних функцій. «Свого часу я приніс DЕLТА у свою бригаду. Розібрався, як зареєструватися, а тоді комбат попросив зареєструвати ще кількох людей у стройовій, бо їм було не до того. Мені подобається, що за останній рік про бойові системи стали говорити частіше», — пригадує Андрій.

Результат війни в Україні визначальний для всієї архітектури європейської безпеки У своїх інавгураційних промовах новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц чітко заявляє, що Європа змінюється і змушена дбати про власну безпеку. Розповідає про нову безпекову політику, можливості, перспективи, зокрема й у контексті війни між Україною та Росією. Чи зможемо ми остаточно переорієнтуватися? І чи зможе це зробити Європа? З початку лютого цього року Європейський Союз опинився у вкрай складному становищі. Європейські держави передали свої безпекові питання до відання Сполучених Штатів ще з другої половини ХХ століття. І весь розвиток ЄС був тісно пов'язаний саме з наявністю цієї парасольки з боку Вашингтона. Нині все змінилося. По-перше, американці та європейці мають геть різні погляди на війну в Україні. Трамп намагається будь-що закінчити її якнайшвидше і з якнайбільшою користю для себе. Для Європи, яка межує з Росією і може бути безпосередньо залучена в цю війну, такий варіант уже зовсім неприйнятний. Бо ніхто не знає і не може дати гарантії, що Путін не нападе знову. Тож стратегія ЄС полягає насамперед у тому, щоб підготувати Європу до можливого великого конфлікту з Росією в майбутньому. Найчастіше згадується період у п'ять-десять років. Саме тому, як зазначають європейські експерти, війну в Україні принципово не можна завершувати здаванням територій Путіну та будь-якою формою капітуляції. Така позиція може нас обурювати, але стратегічно вона зрозуміла. Уже тепер росіяни будують залізниці, склади зброї тощо на кордонах із Польщею (у Калінінграді), Норвегією, Фінляндією, Естонією та Литвою. Саме балтійські і скандинавські політики найрішучіше вимагають змін в оборонній політиці ЄС. По-друге, відносини Європи із США вже тепер є ускладненими як із погляду військового, так і економічного. Запровадження нових тарифів для країн ЄС та подальша тарифна війна, цілком можливо, призведуть до закриття американського ринку для європейців і навпаки. До того ж Трамп досі мріє про Гренландію, яка належить Данії, а отже є частиною ЄС. Будь-які дії Сполучених Штатів із залученням війська в такому разі можуть призвести до кінця НАТО в тому вигляді, в якому ми його знаємо. І найголовніше США Дональда Трампа перестали дивитися на Європу як на екзистенційного союзника, який завжди за будь-яких умов значно ближчий, ніж просто партнер. Для нової американської влади, яка орієнтується на більш-менш рівний розподіл світу між різними центрами тяжіння з Китаєм, Росією тощо, Європейський Союз не лише не розглядається як партнер, а й є прямим конкурентом, якого потрібно максимально ослабити. Зрозуміло, що це змусило Європу потроху прокинутися. Оскільки небезпека війни нікуди не поділася, а місце "нацистів" у російському дискурсі замість американців посіли європейці. Мало не всі наші сусіди розпочали перевірку своїх можливостей. Німеччина проводить інвентаризацію укриттів та будує нові. Бундестаґ звернувся до великих німецьких компаній із проханням забезпечити можливе розгортання військ і техніки на східному кордоні НАТО. Протягом місяця після початку можливих бойових дій німці готові доправити туди до 35 тисяч солдатів і понад 200 літаків і кораблів. Франція перевіряє стратегічні сили стримування. Велика Британія оцінює ризики масованого нападу росіян та проблеми з реакцією на нього в режимі комп'ютерної симуляції. Латвія будує завод із виробництва великих боєприпасів, Литва розробляє плани евакуації та розширює дороги й логістику. Разом із Фінляндією, Естонією та Польщею розробляють проєкт "Стіна дронів". Проте найважливішою в захисті Європи була заява президента Франції. Емманюель Макрон запропонував, щоб Франція як ядерна держава гарантувала безпеку інших держав ЄС. Це може передбачати розміщення французької ядерної зброї в інших країнах, зокрема Німеччині. Адже самі німці не можуть володіти власною ядерною зброєю. Це передбачено Договором про остаточне врегулювання щодо Німеччини, укладеним під час возз'єднання країни 1990 року. Та розроблення ядерного потенціалу цілком можливе під парасолькою ЄС, і це зовсім не порушить зобов'язання, адже не Німеччина його розробляє. Незрозуміло, чи готова Європа виконувати роль США щодо війни в Україні. Попри всі "коаліції рішучих", європейці не готові ухвалювати серйозні рішення в цьому питанні. Знов-таки, є надія на нового канцлера Німеччини, проте спадок, який йому залишено, не надто оптимістичний. Водночас зрозуміло, що результат війни в Україні визначальний для всієї архітектури європейської безпеки. І саме він буде головним чинником, який зумовить розвиток Європи на багато десятиліть наперед. Є сильна підозра, що нова американська влада, не кажучи вже про російську, активно працюватиме над розвалом ЄС. Адже після цього всі угоди ЄС щодо безпеки та НАТО автоматично стануть нечинними, а великі держави отримають палітру невеликих країн замість одного сильного конкурента. Альтернативою в усіх цих проблемах могло би стати створення єдиної європейської армії, яка в перспективі цілком здатна впоратися з будь-якою російською загрозою. Проте це створює низку проблем. По-перше, незрозуміло, що буде з НАТО. І чи здатен Альянс захистити своїх членів у Європі. Навіть якщо нині відповідь позитивна, незрозуміло, чи не може статися так, що Трамп виведе Сполучені Штати з НАТО. Створення ж європейської армії без урахування чинника НАТО перетворює її по суті на конкурента Альянсу. Бо не можна планувати будь-які військові питання без конкретики щодо цього тільки через припущення, що НАТО немає і потрібно захищатися без нього. Україна має вступити в ЄС Єдина армія мусить мати згоду всіх країн ЄС, зокрема на єдине командування, єдиний штаб, підрозділи військ у різних регіонах тощо. Це вже наднаціональне питання, яке передбачає вторинність національного керівництва різних країн. Тому воно зіткнеться із запеклим опором у багатьох країнах ЄС. І сказати прямо, цей опір нині подолати не видається можливим. Бо хоч-не-хоч, Європейський Союз не держава. Навіть не конфедерація. Тому всі питання досі розв'язують національні уряди. Проте окремі країни не здатні воювати з Росією, а спільну армію ці країни очевидно заблокують. Тому це замкнуте коло. З другого боку, в європейських країнах дедалі більше говорять про "деамериканізацію Європи". Складають великі переліки товарів і послуг, брендів, які можна замінити європейськими. Враховуючи, що торговельний баланс між ЄС та США виразно на користь першого понад $150 млрд різниці, намагання американців підвищити тарифи або в інший спосіб штучно вплинути на цей процес призводить до карколомної відмови від американських товарів та їх бойкоту у країнах ЄС. Що знов-таки нищить американську торгівлю. У перспективі така політика з обох боків може стати вкрай корисною, знищивши СОТ і глобалізацію торгівлі загалом. Американці купуватимуть американське, європейці європейське, китайці китайське. Винятки здебільшого охоплюватимуть групи товарів, які або не виробляють у конкретному регіоні, або є сировинними, як-от нафта, газ, метали тощо. Тобто загалом це повернення до післявоєнних часів. Не факт, що саме так і буде, але тенденція простежується цілком зрозуміла. Тут варто поставити логічне запитання: чи українці вважають себе частиною Європи і чи готові купувати європейські товари як альтернативу американським і китайським? З мого досвіду спілкування, це вкрай сумнівно. Легко здогадатися про відповідь, якщо згадати, в якій валюті, крім гривні, українці здебільшого тримають заощадження у доларах чи євро. Навіть попри очевидне падіння долара останнього місяця баланс виразно не на користь європейської валюти. І от коли ми кажемо про "європейців" і "європейське", то тут ідеться і про українців. Україна принципово мусить якнайшвидше і якнайрадикальніше оформити свій вступ у ЄС. Річ у тім, що Україна в кожному разі змушена буде обирати блок, до якого належатиме. Бо лише в такому випадку ми забезпечимо універсальність можливої війни, а отже більшу безпеку для себе. Нині маємо лише три варіанти, два з яких умовно неприйнятні: ЄС, союз із Росією і союз із США. Союз із Росією за визначенням непри­йнят­ний, тому нема сенсу його розглядати. Союз зі Сполученими Штатами в нашому географічному розташуванні й теперішніх відносинах із Трампом видається неможливим. Теоретично союзником американців може бути хіба Велика Британія, яка, як здається, досі не визначилася зі своїм геополітичним майбутнім. Єдиний можливий варіант Європейський Союз. Або ми самі. Зрештою, ніхто з великих гравців, включно з Росією, не проти нашого вступу до ЄС. І цілком можливо, що розвиток єдиної оборонної політики ЄС може обхідним шляхом привести нас у перспективі до військового блоку. Тому, попри те, що ЄС досі розрізнений, Україна мусить зробити все від неї залежне, щоб приєднатися до Союзу і сприяти якнайглибшій інтеграції європейських країн. Відкриття першого кластера є життєво важливим для нас, як і детальна дорожня мапа процесу вступу. Очевидно, нам доведеться змагатися з теперішньою владою Угорщини та Словаччини, проте воно того варте. Попри всі проблеми, ЄС як альтернатива Трампу стає дедалі популярнішим серед інших країн. Ісландія буквально кілька днів тому закликала поновити переговори про вступ у ЄС. За інформацією обізнаних джерел, Туреччина навіть готова відправити миротворців в Україну в обмін на подальшу інтеграцію країни в ЄС. І це може бути рятівним колом для Європи, бо у випадку Туреччини військова потужність значно важливіша в цей період часу, ніж дотримання демократичних принципів усере­дині країни. Саме Туреччина в перспективі здатна "роз'яснити" Угорщині потребу вступу України. Ба навіть у Канаді розглядають можливе членство в ЄС, поки що неофіційно. Але сам факт цього фантастичний. Єдина Європа, яка охоплювала б території від Канади до Каспійського моря, а можливо, й Північної Африки, цілком могла би стати потужним гравцем на світовій арені. Але знов-таки це питання до рішучості європейських політиків і чітке дотримання стратегії. А отже, на нас чекає або ситуація, коли ЄС під сильним тиском США, Росії та Китаю розвалиться на низку держав орбанівського типу, або ж, навпаки, перетвориться на сильний політичний блок країн із потужною оборонною складовою. І тоді наш кордон із Росією буде кордоном Європи, який захищатимуть геть усі європейці. Передплатити журнал "Країна"

Фронт на Донбасі і бої на сході, ситуація біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Автори проєкту "Мапи бойових дій" DеерStаtе та ініціативи українських військових "Культурні сили" створили інтерактивну мапу звільнення Криму наприкінці квітня 1918 року. На мапі можна крок за кроком простежити процес просування українських військ. Повний текст новини +Відео

Фронт на Донбасі і бої на сході, ситуація біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

Фронт на Донбасі і бої на сході, ситуація біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

Фронт на Донбасі і бої на сході, ситуація біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

Фронт на Донбасі і бої на сході, ситуація біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

Фронт на Донбасі і бої на сході, ситуація біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

Фронт на Донбасі і бої на сході, ситуація біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

Фронт на Донбасі і бої на сході, ситуація біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

Фронт на Донбасі і бої на сході, ситуація біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

Чи діє перемир'я у Великдень? Фронт на Донбасі, ситуація біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

Чи діє перемир'я у Великдень? Фронт на Донбасі, ситуація біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

Мапа бойових дій на фронті змінилася.

Ситуація на війні, східні напрямки. Фронт біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025

Ситуація на війні, східні напрямки. Фронт біля Покровська. Бої за Торецьк, Часів Яр. Мапа бойових дій, ситуація на фронті у Донецькій, Луганській областях, бої на Донбасі, дані Генштабу, ЗСУ — квітень 2025