Мозаїка "Боривітер" Алли Горської, на жаль, була пошкоджена під час боїв за Маріуполь і подальша доля твору невідома. Проте відтворена мозаїка зараз привертає увагу цілого світу. Повний текст новини
Російська армія переорієнтовує логістику постачання на фронт, оминаючи Маріуполь. Основний трафік військової техніки проходить нині через Новоазовськ із боку Ростова, що свідчить про підготовку до нової хвилі наступу на півночі Донеччини. Про це заявив керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.
Про це в етері Еспресо керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко."Через сам Маріуполь росіяни зараз активно не проводять великих логістичних постачань на фронт. Окупанти зараз залучають новий логістичний ланцюг. Сьогодні в пріоритеті є постачання через північ Донецької області. Це означає, що вони заїжджають з напряму Ростова, Таганрога й Ростовської області, далі через Новоазовськ підіймаються на північ, обходячи Маріуполь. Там вони розʼїжджаються на Волноваху, або безпосередньо на сам Донецьк. Це є основним на сьогодні ланцюгом постачання і відповідає тим активностям окупантів на фронті", - розповів Андрющенко.За його словами, окупанти почали активно перекидати резерви ближче до лінії фронту в Запорізькій області, готуючись до активізації наступальних дій."З іншого боку не можна сказати, що все на фронті завмерло навколо Маріуполя та Запорізькій області. Адже, ті резерви, які вони утримували тут, вони продовжують тримати й потрохи переміщають їх ближче до лінії фронту. Переміщення вони роблять здебільшого у Бердянській агломерації й Пологівській. От саме ці їх дії більше відповідають тому, що відбувається на лінії фронту. Ми спостерігаємо за останні дні за спробами росіян знову наступати в районі Гуляйполя ближче до кордону з Донецькою областю, ближче до Малинівки. Там знову розпочались активні бойові дії. З вчорашнього дня окупанти почали підтягувати резерви до лінії фронту, які вони мали на півночі й ближче до лінії моря. Тобто, з середини липня варто очікувати другу хвилю наступу росіян в Запорізькій області", - додав він. Упродовж доби вівторка, 15 липня, на фронті зафіксували 171 бойове зіткнення. На Покровському напрямку росіяни 60 разів намагалися потіснити ЗСУ
The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.
46-річний фахівець має досвід роботи у клубах української Прем'єр-ліги, зокрема очолював одеський "Чорноморець", криворізький "Кривбас" та ФК "Маріуполь". Також тренував болгарські команди "Фратрія" та "Пірін"
Маріуполь охопила масштабна пожежа: вогонь дістався до новобудов окупантівУ Маріуполі кілька годин триває масштабна пожежа, що почалася із займання трави в районі АС-2. Вогонь поширився на гаражі та наблизився до новобудов окупантів, задимлення охопило Приморський та Центральний райони.
У Маріупольському порту помітили судно із боєприпасами для ЗС РФ, росіяни розширюють до чотирьох смуг ділянку траси Маріуполь - Мелітополь, а на залізничний вокзал прийшли нові вантажні вагони.
Про це в ефірі Еспресо заявив керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко."У кожній школі існує радник з ідеологічної роботи, радник з виховання при директору школи. Не рівно працюють по регіонах, на сьогодні найбільша точка мілітаризації - це Запорізька область, бо вона з початку окупації перебуває в зоні контролю та впливу Сергія Кірієнка, який є ідейним керівником псевдодитячих мілітарних організацій. Тобто на Запоріжжі - це максимально працює, на Донеччині тепер теж це з урахуванням впливу по баштах Кремля", - сказав він.Андрющенко додав, що видно активізацію цієї роботи та в принципі Маріуполь уже визначено як точку найбільшої мілітаризації на півдні. "Не дарма вони будують і мають добудувати найбільший табір "Воїн" - це найстрашніша організація з усіх, про яку ми знаємо. Найбільший табір через яких проходять наші діти з окупованих територій з погляду мілітаризації перебуває у Волгограді. От він буде перенесений до Маріуполя. Щодо кількості дітей - оця система "Воїн", що займається прямою мілітаризацією дітей - там військова підготовка і фактично "курс молодого бійця" проходять підлітки 14-18 років. Повна зміна у Волгограді становить 850 дітей, зараз завершується третя зміна. У кожній зміні щонайменше 400-430 дітей з окупації", - зазначив експерт.Він наголосив, що росіяни готують справжніх солдатів, інструктори там - ті, хто повернувся з лінії фронту. "Дітей там навчають поводження зі зброєю, тактики міського бою, поводження з бойовими дронами, тактична медицина - тобто повна військова підготовка. І ця історія розширюється і масштабується. Вона працює на всій території Росії. Минулого року вони прогнали 25 тис. дітей по цих таборах з окупації, на цей рік планка - прогнати до 50 тис. дітей через ці табори. За 5 років вони матимуть до півмільйона підготовлених підлітків 18+, які будуть готові йти воювати проти будь-якого виключно під гаслами. Вони готують ідеологічних солдатів, щоб не витрачати грошей. Зокрема, на жаль, з наших дітей, які залишились в окупації", - підсумував Андрющенко.
Про це повідомляє пресслужба руху "Атеш".Агент провів успішну диверсію та знищив автомобіль військовослужбовців підрозділу "Ахмат" у Маріуполі. Партизани зазначили, що операція проходила вночі, і агент успішно втік, "поки приїжджі гастролери спали у чужому будинку"."Передаємо привіт маріонетам-кадировцям і особисто Лаптям Аладдіна — нагадуємо, що вам заборонено знімати тиктоки на українській землі. Ваше незаконне перебування тут каратиметься всіма доступними методами. Маріуполь – це Україна!" - наголосили у підпіллі.У тимчасово окупованому Маріуполі Донецької області зафіксували прибуття з Росії понад 15 вантажівок з чеченськими бійцями. Ймовірно, їх перекинуть на Запорізький напрямок фронту.
Але при цьому на четвертий рік вторгнення Росія все так само далека від тих цілей, що ставила перед собою на початку. Українську державність збережено. Обвалення фронту не сталося. Радянські збройові запаси закінчуються, а вихід на кордони однієї лише Донецької області може розтягнутися для Москви на роки. І якщо в якийсь момент Росія вирішить поставити війну на паузу, то головна битва розгорнеться за те, чим вважати її результати - перемогою чи поразкою.Фактично, якщо активна фаза вторгнення зупиниться, — в України буде повне право визнати себе переможницею. З тієї простої причини, що в лютому 2022-го Москва не ставила перед собою завдання захопити Бахмут і Сіверськодонецьк. Її апетити були значно більшими за Маріуполь і Мелітополь. Росія починала війну з метою демонтажу української державності, і поки це завдання не вирішене — цілі вторгнення не досягнуто.Москва зможе вважати себе тріумфатором, якщо за підсумками війни Україна перестане відрізнятися від Білорусі. Коли ми юридично визнаємо російські прапори над окупованими територіями. Якщо Київ змушений буде роззброюватися до рівня, який визначить Росія. Тоді Кремль і справді отримає право стверджувати, що мети "денацифікації" досягнуто. Але без всього перерахованого Москва, закінчивши війну на полі бою, почне битву за інтерпретацію її підсумків. І ця сутичка матиме вирішальне значення.Читайте також: Безсилля сильнихПеремога подібна до парасольки, під якою знайдеться місце кожному. Тим, хто поїхав, і тим, хто залишився. Тим, хто воював, і тим, хто був у тилу. У перемоги може бути багато батьків — а тому кожен зможе відчувати свою причетність до тріумфу. Перемога за своєю природою інклюзивна — тож у будь-кого з’явиться право говорити "ми домоглися". Перемога стає тріумфом національної ідентичності, а день завершення війни закономірно — днем суб'єктності народу.З поразкою все відбувається рівно навпаки. Вона є підтвердженням національної катастрофи. Доказом проваленого іспиту. Свідченням дефіциту солідарності. Фрустрація огортає країну, а основним змістом внутрішньої дискусії стає перекладання провини. Фронт звинувачує тил. Тил звинувачує еміграцію. Поразка знецінює колективну ідентичність — тому нація починає дробитися на безліч локальних. Головною національною інтонацією стають відсторонення і відчай.А тому Москві буде принципово важливо переконати нас у тому, що Україна програла. Що ми не впоралися. Що тест не пройдено.Росія заднім числом переписуватиме власні завдання "СВО" — щоб досягнуті результати оголосити запланованими. Навіть якщо за підсумками війни ми збережемо контроль над власним майбутнім — Кремль усе одно нав’язуватиме нам філософію поразки.Можна, звичайно, міркувати про кордони 1991 року, але ця мета від початку суперечила розкладу сил. З першого дня війни Україна наодинці воювала проти найбільшої країни на планеті — якій до того ж функцію тилу забезпечувала друга економіка світу. Саме тому нам сьогодні легко підбирати собі прототипи в минулому. Спартанці проти Ксеркса. Фінляндія проти Радянського Союзу, Варшавське повстання проти вермахту. Початкове співвідношення ресурсів, армій і капіталів на момент вторгнення дасть нам можливість вважати себе переможцями — у тому разі, якщо Україні за підсумками війни вдасться відстояти свій суверенітет.Читайте також: Путін вестиме війну під загрозою власної смертіЄдиний ризик — що в післявоєнній битві за опис підсумків війни союзником Росії може стати внутрішньоукраїнська політична боротьба. Одні сприймуть фінал війни як хороший спосіб звести політичні рахунки. Інші побачать у філософії поразки вдалий спосіб забезпечити власне майбутнє. І тоді московський хор раптово отримає українські голоси.Війна завжди ставала тестом на солідарність. На здатність жертвувати приватним в ім'я спільного. Особистим — в ім'я колективного. Ми четвертий рік поспіль складаємо цей тест і, якщо міряти масштабами нашої війни, — робимо це досить непогано. Усі очікування зводилися до того, що ми програємо в перший же місяць, а тому наша завзятість дає право пишатися самими собою. І якщо ми вистоїмо на полі бою — у нас не буде жодної причини віддавати нашу перемогу тим, хто захоче її у нас вкрасти.ДжерелоПро автора: Павло Казарін, журналіст, телеведучий, лауреат Національної премії ім. Тараса ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів
Чому Україна досі не має власного виробництва гелікоптерів? Чи справді дрони замінять бойових пілотів? І як проходила одна з найризикованіших операцій — прорив у заблокований Маріуполь? У цьому випуску «На лінії вогню» говоримо з Миколою Любарцем — Героєм України, льотчиком армійської авіації Сухопутних військ ЗС України. Це відверта розмова про авіацію, втрати, героїзм і майбутнє повітряної оборони України. Запис «Мі-17 — моя любов»: Герой України, льотчик Микола Любарець про Маріуполь, гелікоптери та дрони спершу з'явиться на Громадське радіо.
Максим Ємельяненко, позивний «Алві», – боєць легендарної бригади «Азов», який присвятив майже 10 років свого життя службі. За його плечима – запеклі бої за Маріуполь, героїчна оборона «Азовсталі», полон в Оленівці. Попри всі випробування Максим повернувся до строю. Сьогодні хочемо поділитися з вами історією цього воїна. Повне інтерв’ю дивіться на YоuТubе-каналі «Межа». “Я пішов, бо […] Тhе роst «Дорогий щоденнику, ти не повіриш…» Історія азовця Максима «Алві» Ємельяненка fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..