Search trend "Острів Зміїний"

Герой України, підполковник, льотчик Армійської авіації Сухопутних військ ЗС України Микола Любарець в інтерв'ю Rаdіо NV — про небезпечні операції, зокрема до оточеної Азовсталі, на острів Зміїний, молодих пілотів та те, що наразі «сковує».

30 червня 2022 року Сили оборони України змусили російських загарбників покинути острів Зміїний у Чорному морі, котрий в перший день повномасштабної війни опинився під окупацією. Острів був стратегічно важливим для загарбників, і його повернення мало велике значення. Повний текст новини

Острів Зміїний увійшов в новітню історію завдяки фразі його захисника, який відправив "російський воєнний корабель" за всім відомим курсом. Такою була відповідь наших бійців на пропозицію росіян здаватися. Ворог зумів захопити острів, але не надовго. Вже 30 червня 2022 року його звільнили. Операцію по звільненню острова та подальшу його зачистку провели спеціальні підрозділи ГУР та Сил спецоперацій Збройних сил України, група "Альфа" СБУ, Державна прикордонна служба. Оскільки ГУР відіграло тут не останню роль, її начальнику Кирилу Буданову після усіх подій презентували знайденого на острові кота. Чорне кошеня отримало прізвисько "Змій" та перекочувало до головного розвідника. Хоча це було, звичайно, далеко не головним підсумком повернення острова Україні. 24.02.2022 Повномасштабне вторгнення Росії для Зміїного почалося на світанку 24 лютого 2022 року. До острова підійшли кораблі Росії та запропонували гарнізону здаватися. Після відмови острів атакували ракетний крейсер російського Чорноморського флоту "Москва" та корвет "Василий Быков". Авіація ворога прикривала захоплення з повітря. Після загарбання острову його інфраструктура була знищена, а гарнізон був взятий у полон. Втім, помста за Зміїний не забарилася. 13 квітня український ракетний комплекс "Нептун" уразив ракетний крейсер "Москва". Той самий, що пропонував здатися захисникам острова Зміїний. Флагманський корабель Чорноморського флоту РФ затонув. А на початку травня ЗСУ знищили два російські катери типу "Раптор". На самому острові ударний безпілотний комплекс "Ваyrаktаr" ліквідував російську ППО. Острів має стратегічне значення Ще за пару днів такі популярні на початку повномасштабного вторгнення "Ваyrаktаr'и" уразили російський десантний катер "Серна" та два зенітних ракетних комплекси "Тор". "Україна боротиметься за Зміїний стільки, скільки буде потрібно. Острів має стратегічне значення, оскільки дозволяє контролювати надводну та певною мірою повітряну обстановку на півдні України", прокоментував Кирило Буданов. Зміїний й справді був і є дуже важливим для України. Тим більше, що після захоплення острова армія РФ перетворила його на своєрідну парасольку ППО для власних сил. Противник й далі насичував острів технікою, щоб контролювати північно-західну акваторію Чорного моря. Звільнення острова дозволяло бодай частково розблокувати судноплавство у північно-західній частині Чорного моря та відновити експорт українського збіжжя у рамках "зернової ініціативи". "Як символ перемоги&hеllір;" Відтак вже починаючи з березня, українські військові розробляли операцію по звільненню Зміїного. А це виявилося вельми непростим завданням. В середині червня супутникові знімки засвідчили облаштування російською армією фортифікаційних споруд та ППО на острові. Наші захисники зайнялися цією проблемою, і невдовзі оперативне командування "Південь" повідомило про те, що уражено ЗРК "Панцир-С1" противника, його радіолокаційну станцію та автотехніку. Також під час транспортування на Зміїний боєприпасів, озброєння та особового складу Чорноморського флоту РФ Сили оборони Півдня України знищили новий, прийнятий до складу в 2017 році, російський великотоннажний буксир "Василий Бех". Росіяни, мабуть, встигли сто разів пошкодувати про те, що захопили Зміїний. В кожному разі, 30 червня 2022 року тодішній головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний повідомив про те, що противник залишив острів. 7 липня над Зміїним знову підняли синьо-жовтий прапор Далі була зачистка острова, і вже 7 липня над Зміїним знову підняли синьо-жовтий прапор. "Як символ перемоги і відродження з цих руїн, українські військові встановили і закріпили прапор України, який був доставлений на острів раніше", повідомило оперативне командування "Південь". Баржі нам у поміч Певна річ, що противник назвав залишання острову "жестом доброї волі". Пізніше стало відомо про те, що насправді стояло за цією "доброю волею" та які зусилля доклали наші захисники, щоб звільнити Зміїний. Загалом операцію зі звільнення Зміїного проводило стратегічне угруповання військ "Олександрія" на чолі з генерал-майором Андрієм Ковальчуком. "Олександрія" знешкоджувала сили російської армії на воді, у повітрі та на самому острові. Сили оборони під час битви за Зміїний знищили 19 одиниць техніки та склад боєприпасів. Матеріальні втрати окупантів наша сторона оцінила у 900 мільйонів доларів. Вкрай здивувався тоді і захопився українською кмітливістю Але як саме ЗСУ вдалося вибити окупантів з острова? Пізніша реконструкція подій засвідчила, що для цього були використані звичайні баржі. Про це розповів, зокрема, військовий аналітик, старший лейтенант сухопутних військ армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін. За його словами, про факт застосування барж для завдавання ударів по Зміїному він знав вже у момент їх використання. "Вкрай здивувався тоді і захопився українською кмітливістю і винахідливістю. Але оскільки ця інформація була закритою, то не міг наводити її. Хоча часом це могло бути доречно як зразок нестандартного, асиметричного і нелінійного підходу до ведення бойових дій", написав він у Теlеgrаm. Військові підходи України повинні бути саме такими несподіваними для противника Левін наголосив, що для перемоги над росіянами військові підходи України повинні бути саме такими несподіваними для противника. ЗСУ доводиться бути в "нескінченному пошуку" нестандартних рішень, які не прописані в книжках з військового ремесла, зазначив він. "І так, ідея з баржами була низовою ініціативою. Це до того, що потрібно прислухатися до молодих і пасіонарних. Ну, і найголовніше, важливість ініціативи з баржами не в тому, було це ефективно чи ні. Головне в тому, що це дало поштовх до подальшої постійної "обробки" окупантів на Зміїному за допомогою української артилерії, авіації тощо", написав аналітик. "Богдана" + САЕSАR = любов Щодо артилерії, то тут треба відзначити роботу САУ "Богдана" та її французького напарника системи САЕSАR. Доставка техніки до позицій стала окремою операцією, оскільки важка техніка не могла вільно пересуватися по плавнях та піску. Тому щоночі "Богдану" і САЕSАR заганяли на баржі і по 3-4 години в один бік сплавляли по річищу Дунаю і його відгалужень аж до бойових позицій. Понтони були дуже високими, щоб легко з'їжджати з берега та на берег. Місцеві прикордонники навіть знайшли спеціальний водний кран, яким можна коригувати берег. Кілька днів розрахунки облаштовували позиції та організовували схованки для техніки. На деревах уздовж позиції розвішували металеві предмети для того, щоб російська РЛС не виявила техніку. Наступна проблемою українських військових стало коригування вогню. Цивільні БПЛА, які використовували військові для спостереження за островом Зміїний з берега, не могли вилетіти в море, бо активно працювала російська РЕБ. Також за островом спостерігали з БПЛА Ваyrаktаr, але його картинка не була чіткою, оскільки безпілотник не міг підлетіти ближче 28-30 кілометрів він потрапляв у зону дії ворожої ППО. Артилерійські розрахунки були розведені далеко одна від одної Військові мали детальну мапу розташування російської техніки на острові Зміїний, тому точність влучання була важливою. Після перших днів роботи команда зрозуміла, що може скоригувати удар з точністю до 20 метрів. Артилерійські розрахунки були розведені далеко одна від одної та працювали по черзі: трохи САЕSАR, далі "Ураган", після нього "Богдана". Залишки від снарядів та пострілів одразу прибирали, щоб не видати місце базування. Артилерія працювала за таким принципом понад тиждень з 21 червня і по 30-те, аж до дня звільнення острова. Пізніше російська армія ще неодноразово атакувала Зміїний, зокрема, за допомогою тактичної авіації, скидаючи фугасні бомби. А у грудні 2023 року ВСУ в районі острова збили російський бомбардувальник "Су-24". За даними ВМС ЗСУ, літак там дистанційно мінував шляхи цивільного судноплавства скидав донні міни. Робилося це в напрямку "зернового коридору", роботу якого РФ так прагнула зірвати. Ворог і по цей час тероризує даний регіон. Міністерство оборони Британії із посиланням на дані розвідки повідомляє, що Росія час від часу вдається до ризикованих ударних операцій на острові Зміїний, щоб продемонструвати свій вплив та контроль у Чорному морі. Проте маленький, але звитяжний острів був і залишається українським, як є українськими й інші захоплені ворогом території. Їхнє звільнення справа часу, що вже доведено островом Зміїним.

Про це в етері Еспресо розповів речник Української добровольчої армії Сергій Братчук."Щодо звільнення Зміїного, я пам'ятаю все в деталях, як відбувалося. Завжди дотримувалися інформаційної тиші до того часу, коли вже можна було сказати про цю подію. Ми дещо по-іншому називаємо річницю звільнення острова Зміїний – це остаточне звільнення Одеської області від російських окупантів, тому що на о. Зміїний розташоване селище Біле Ізмаїльського району Одеської області", - зауважив Сергій Братчук.За його словами, щодо значення острова Зміїний, то російський негідник Дугін, якого називають ідеологом Путіна, заявляв: "Хто володіє Зміїним, той володіє Чорним морем". Це не наша була концепція, але ми з нею погодилися: і ВМСУ, і Сили оборони України, і всі відповідні структури, які дотичні до звільнення нашого Чорного моря, 30 червня 2022 року звільнили о. Зміїний."Тоді була застосована максимально новітня тактика з тим озброєнням, яке було на той час у ЗСУ для звільнення Зміїного. Не про все сьогодні розповідається, але певні подробиці є. Були задіяні установки, а саме українська САУ "Богдана", для того, щоб завдавати вогневого ураження. Працювали всі структури Сил оборони. На той час то було ледь не перше використання "Богдани", навіть можу сказати, що та платформа була на воді. Було яскраво, суперово – відбувалося звільнення нашої території. І зараз ми говоримо, що і крейсер "Москва", і звільнення Зміїного – все це дало поштовх для очищення Чорного моря від російської наволочі", - прокоментував речник Української добровольчої армії.Братчук підкреслив, що у перемоги - висока ціна, слід сьогодні згадати наших побратимів, які віддали свої життя на цьому острові та на суші поряд. Надзвичайно важливо – згадати кожного поіменно.27 червня 2022 року Україна завдала 10 точкових ударів по острову Зміїний та знищила ще один зенітно-гарматний ракетний комплекс.30 червня російський гарнізон було поспіхом евакуйовано. Міністерство оборони Росії заявило, що росіяни зробили це як "жест доброї волі". У британській розвідці дійшли висновку, що росіяни пішли з острова Зміїний через ізоляцію військового гарнізону та його вразливість до українських ударів. 1 липня рашисти обстріляли Зміїний фосфорними бомбами з літаків Су-30 ВКС ЗС РФ.7 липня того року українські військові повернули прапор України на острів Зміїний, який кілька місяців був під контролем російських військ, та зачистили острів, виявивши 30 одиниць техніки окупантів.

У червні 2022-го вона пройшла бойове хрещення у боях за острів Зміїний. 

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

На бразилійському острові Кеймада-Гранді ніхто не живе. Він закритий для людей, іноземні журналісти пояснили, чому.

Вужі обрали острів у Дніпрі для шлюбного періоду

ГУР Міноборони України опублікувало 7 травня документальний фільм, присвячений бойовим діям за острів Зміїний у Чорному морі проти російських окупантів у 2022 році.

Морський піхотинець Роман Грибов у перші дні повномасштабного вторгнення разом з побратимами боронив острів Зміїний. Йому належить фраза, яка об'єднала український народ у спротиві агресору. Повний текст новини

Про це пише Аrmy Тесhnоlоgy.У виданні зазначили, що раніше Агентство оборонних закупівель (АОЗ) озвучувало цифру "понад 20" систем "Богдана" на місяць. Читайте також: САУ "Богдана": як розробляли українську гаубицю і які її технічні характеристикиОднак, посилаючись на власне джерело, Аrmy Тесhnоlоgy повідомило, що фактично щомісяця постачають уже до 36 одиниць.Довідково: САУ "Богдана" - це українська самохідна артилерійська установка. Калібр гармати - 155 мм, що відповідає стандартам НАТО. Вона вміщає до 5 членів екіпажу, має максимальну швидкість 80 км/год і максимальну дальність стрільби до 60 км. Виробництво стартувало ще у 2015 році на Краматорському заводі важкого верстатобудування. У 2022 році гаубиця отримала бойове хрещення в битві за острів Зміїний, а у 2023 році її офіційно прийняли на озброєння ЗСУ.11 квітня Олександр Камишін повідомив, що Україна отримала технічну документацію, необхідну для самостійного виробництва зенітно-ракетних комплексів FrаnkеnSАМ. 

Найбільше активістів рухів спротиву "Жовта стрічка" і "Зла мавка" перебуває у Криму За першою освітою я фінансист, кілька років працювала в цій сфері. Але потім відчула поклик душі до більш творчої роботи й пішла на телебачення, не маючи ні зв'язків, ні умінь, ні профільної освіти. Тоді на Першому національному діяв навчальний проєкт "Телеакадемія", де можна було спробувати свої сили в різних ролях. Журналістика мене захопила. Спочатку навчилася робити сюжети, потім стала писати сценарії до токшоу, пізніше пробуватися як ведуча. Займалася освітніми проєктами, але з початком окупації Криму почалася моя робота саме в інформаційній журналістиці. Коли занурюєшся в цю сферу, то потім відмовитися від цього неможливо. Це не просто професія, це твоє життя постійна залученість і намагання якомога більше розповісти про те, що відбувається в Україні. 2017 року долучилася до команди "Чорноморської телерадіокомпанії", яка переїхала з Криму, коли Росія анексувала півострів. Відтоді ще більше почала працювати з кримськими темами. Та найбільш творчим проєктом за весь час моєї роботи в медіа стала програма "Кінотренди" на Українському радіо. Ця передача була в ефірі до повномасштабного вторг­нення, а тоді пріоритети змінилися. Після початку великої війни в мого керівника Юрія Табаченка виникла ідея зробити проєкт про українські спецслужби і спецоперації "Мережа". Хотілося розказати важливі для нашої самоідентифікації речі, що підкреслюють наші сильні сторони, бо слабкі ми й так можемо знайти. Проєкт демонструє, що ми живемо в часи героїчних людей. Коли почала розробляти теми для "Мережі", зрозуміла, що багато цікавого можна розповісти про історичні події. Цьому присвячено перший сезон проєкту. Не тільки слухачів, але й мене вразила серія про замахи на Степана Бандеру, яких було дев'ять. У програмі розкриваються неочевидні факти. Є епізод про кілера, який зрештою вбив Бандеру, проте це вдалося йому не з першого разу. Коли він ішов на це завдання вперше, то, як потім зізнався, в нього здали нерви. Насправді радянська силова машина працювала за величезних ресурсів. СРСР кидав усі свої сили на те, щоб боротися з проукраїнськими настроями і тим паче проти ОУН і українських лідерів. Нам, маючи набагато менше можливостей, вдавалося зберегти свої осередки й чинити спротив цій величезній машині. Коли занурюєшся в цю сферу, то потім відмовитися від цього неможливо Знайшла онука Степана Бандери Стефана. Він живе в Канаді й рідко дає інтерв'ю. Але я написала йому листа, де пояснила, наскільки важливими є унікальні свідчення про його діда. Навіть не очікувала відповіді, але на моє здивування він відписав наступного дня. Запис зі Стефаном Бандерою справді був важливий, адже хто може розповісти краще, ніж сім'я? Третій сезон охоплює період із початку російсько-української війни. Багато подробиць звучить уперше. Є сюжети про Головне управління розвідки, зокрема про спецпідрозділ "Артан", який звільняв "вишки Бойка" та острів Зміїний, про оборону Донецького аеропорту. Також вдалося знайти людей, які першими чинили опір російській агресії в Донецьку та Луганську. Наприклад, активіст Віталій Овчаренко, нині військовослужбовець Збройних сил України, а тоді учасник ультрас "Шахтаря", розповів, що до Донецька приїжджали не місцеві. Тоді розгортали так звані антимайдани, спрямовані проти активістів, які підтримували Революцію гідності. А прихильників євроінтеграції в Донецьку було чимало, й це важливий історичний факт. Але на противагу їм звозили тітушок, які нападали на євромайданівців. Віталій Овчаренко згадує, що у травні 2014-го ситуація загострилася по них почали стріляти. Це стало лише питанням часу, коли їх уб'ють, і кожен вирішував сам: залишитися чи виїхати. Багато активістів і навіть тих, хто не брав участі у спротиві, тоді залишило Донецьк. Почав купувати доступну зброю Розповідаємо унікальні речі про звичайних людей, які об'єднувалися проти російської агресії. Вражає історія партизана з Луганщини, Героя України Володимира Жемчугова. Він жив у Грузії, але, дізнавшись про початок війни, повернувся до рідного міста Красний Луч на Луганщині, де жила його мати, і створив партизанський рух. Володимир Жемчугов зрозумів, що мирними методами нічого не змінити, й почав купувати доступну зброю, і разом з однодумцями чинили спротив самостійно. Вони пропонували співпрацю українським військовим, але довіри спочатку не було. Та коли Володимир дістався до підконтрольної Україні території, зустрівся з представниками Головного управління розвідки й показав список виконаних ним операцій, йому повірили. Відтоді він діяв під їхнім керівництвом, пройшов курси підготовки партизанів. Одна з операцій ледь не коштувала йому життя: Володимир підірвався на міні й отримав тяжкі поранення втратив зір, серйозно ушкодив руки. Він потрапив у полон, де його схиляли до співпраці. Та Володимир на це не пішов і не виказав нікого з українських спецслужб. Повернувся додому внаслідок обміну. Болюча історія про партизана з Харківщини. У нього була зброя, але окупанти все ж зуміли його вистежити, хоч він і переховувався. Зрозумів, що не подолає ворогів через їхню кількість. Вони почали стукати у двері, і він сказав: "Заходьте, я здаюся". Коли окупанти увійшли, підірвав себе разом із трьома росіянами за допомогою мін. Досвід, яким діляться наші герої, можливо, вони не хотіли би згадувати. Але усвідомлюють, що про це необхідно говорити якомога ширшій аудиторії як в Україні, так і за кордоном, щоб люди зрозуміли, з яким ворогом ми боремося. Це надзвичайно жорстокий ворог, який ні перед чим не зупиняється: йому байдуже чоловіки, жінки чи діти, він убиває всіх. Гадаю, для багатьох це єдина причина повертатися до цих історій. Такі травматичні спогади складно оживляти в пам'яті. Для журналістів це теж чутлива тема, й важливо зважувати кожне слово, щоб не зашкодити герою. Херсонець Роман Третьяков приєднався до руху спротиву з початком повномасштабного вторгнення. Він колишній спецназівець, але на той час був цивільний. Утім, залишатися осторонь боротьби не зміг і почав створювати на Херсонщині мережу агентів. Вони збирали дані про розташування й переміщення російських військ і техніки, передавали цю інформацію українським спецслужбам. Згодом за цими координатами працювали Збройні сили України. Російські військові розшукували Романа в той час, коли він перевозив зброю просто під носом у ворога. Зрозуміло, він добре знав своє місто, на відміну від окупантів, і діяв до останнього. На жаль, росіянам усе ж вдалося його вистежити. Хоча Роман переховувався у квартирі, про яку ніхто не знав. Коли окупанти почали випилювати двері, він спробував утекти через вікно, але там уже чатували російські силовики. Його взяли в полон, де він провів 19,5 місяця. Окупаційний суд засудив його до незаконного покарання, яке він відбув, перш ніж повернутися на підконтрольну Україні територію. Перебування в полоні це катування, нелюдські умови, голод. Словом, існування на межі життя і смерті. Це серйозно підірвало здоров'я Романа, згодом йому довелося проходити реабілітацію. Люди, які чинять спротив на окупованих територіях, ризикують надзвичайно. Нам розказали про чоловіка, який удома зберігає символіку так званої ДНР, показує, що начебто він підтримує Росію і це його публічна позиція, але насправді робить багато для українських військ і збирає важливу інформацію. Про багатьох таких людей ми дізнаємося лише після війни, адже російські спецслужби ретельно відстежують будь-які проукраїнські прояви, проводять фільтрації та перевірки. Військові наголошують на тому, що роль цивільних була важлива під час оборони та звільнення наших територій. Легендарний танкіст, Герой України Євген Межевікін із гордістю розповідав, як звичайні люди завзято передавали інформацію українським військовим під час окупації Київщини. Це допомогло в боротьбі з окупантами в перші тижні повномасштабного вторгнення. Взагалі кожна спецоперація сталася лише завдяки героїзму українських людей. Щоб дізнатися історії нашої боротьби, не треба ходити в кіно Приємно здивував той факт, що найбільше активістів рухів спротиву "Жовта стрічка" і "Зла мавка" перебуває у Криму, незважаючи на 12-й рік окупації. Це дивовижні люди, які впевнені в тому, що український прапор повернеться до їхніх рідних міст. Війна триває, і ми розуміємо, що вона надовго. Нині події, які відбулися 11 років тому чи навіть три, це вже історія. Важливо згадувати деталі, тому що з часом вони можуть забутися. Наприклад, мало хто знає про командира зенітно-ракетного взводу Національної гвардії України Сергія Фалатюка, який перебував на аеродромі в Гостомелі першого дня великої війни. Це перша людина, яка почала стріляти по російському десанту, що намагався там висадитися. Сили були абсолютно нерівні, не було чим оборонятися. Ракети, якими можна щось збивати, закінчилися швидко. Боротися не було чим, проте українські воїни вступили в бій із російським десантом. Це було важливо, бо виграли час, поки підійшло підкріплення. В інформаційній війні має звучати правда. Щоб дізнатися історії нашої боротьби, не треба ходити в кіно вони пишуться щодня на фронті. Ворог у нас сильний, його не варто недооцінювати. І те, що нашим військовим вдається протидіяти такій силі вже 12-й рік, не думаю, що комусь іншому вдалося б.

Біля узбережжя Бразилії, за 96 кілометрів від Сан-Паулу, причаївся острів, відомий як Кеймада-Гранде, або Зміїний острів. Цей клаптик землі, який для багатьох уособлює справжнє пекло, кишить одними з найсмертоносніших змій на планеті, через що доступ до нього суворо обмежений, пише Т4. Бразильський флот ретельно контролює відвідування острова з метою захисту як людей, так і унікальних

Перший епізод нового сезону програми "Світ навиворіт. Україна" розповідає про острів Зміїний. Раніше журналіст їздив на схід та південь України.

Старший сержант ЗСУ, морпіх Роман Грибов каже, що в момент наступу військ РФ на острів Зміїний крилата фраза стала єдиною зброєю. Крейсер "Москва" послали, але внутрішньо військові готувалися попрощатися з життям.

фото прес-служба28 лютого о 20:00 на 1+1 Україна відбудеться прем’єра нового сезону документального дослідницького проєкту "Світ навиворіт. Україна". У першому випуску Дмитро Комаров вирушить на острів...

Місцеві рибалки обходять віддалений острів стороною, побоюючись жахливих наслідків. Серед них ходять легенди про загиблих людей, заховані скарби й змій, які нібито захищають ці багатства.

Юрій нині служить на посаді водія-механіка самохідної артилерійської установки "Богдана" в 100 бригаді з Волині. На початку вторгнення він звільняв острів Зміїний

Одним із важливих досягнень ЗСУ у 2022 році було звільнення острова Зміїний. Втім, росіяни і досі мріють повернути над ним контроль. Повний текст новини

Бійці ГУР влітку 2022 року звільнили острів Зміїний. Це стало великим та дуже важливим досягненням українських військових. Попри постійні обстріли росіян, їм вдалось виконати бойове завдання. Повний текст новини +Відео