Тренд пошуку "14 серпня свято"

У православне свято сьогодні завершується двотижневий Успенський піст, слідом за ним починається пора весіль.

Завтра, 14 серпня, Всесвітній день косатки. Віряни вшановують перенесення мощей святого преподобного Теодосія Печерського. До Нового року залишилося 139 днів.

Що завтра за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.ua.

Це свято не лише відзначає внесок молоді в розвиток суспільства, але й акцентує увагу на актуальних питаннях і викликах, з якими стикаються молоді люди сьогодні.Молодь є рушійною силою будь-якого суспільства, а в часи війни, незважаючи на тяжкі умови життя, стає рушійною силою змін і відновлення. Вона приносить нові ідеї, креативність і енергію, необхідні для інновацій та прогресу. День молоді — це можливість відзначити досягнення, обговорити проблеми та підтримати молодих людей у їхніх прагненнях та ініціативах. Міжнародний день молодіМіжнародний контекст святкування Дня молоді має цікаву та багатогранну історію, що розпочалась після Другої світової війни, коли світ потребував нового підходу до розвитку молодого покоління та їхньої участі в глобальних справах.1945 рік: заснування Всесвітньої федерації демократичної молоді (ВФДМ)Восени, а саме 10 листопада 1945 року, на Всесвітній конференції молоді була заснована Всесвітня федерація демократичної молоді (ВФДМ), що стала важливою платформою для молодіжного руху. ВФДМ об'єднувала молодіжні організації з різних країн, що мали на меті просування ідеалів миру, незалежність країн, демократії та соціальної справедливості. Вони виступили проти колоніалізму, расової ненависті та фашизму. Ця організація зіграла ключову роль у популяризації ідеї святкування Дня молоді та привернення уваги до проблем молодого покоління.1991 рік: офіційний Міжнародний день молодіІдея відзначення офіційного Міжнародного дня молоді була розглянута на Всесвітньому молодіжному форумі ООН, який відбувся у столиці Австрії в 1991 році. На цьому форумі обговорювались питання, які стосуються молоді, були представлені пропозиції щодо глобальних ініціатив. Форум рекомендував визнати Міжнародний день молоді як спосіб підтримки молодіжних ініціатив і залучення уваги до проблем молоді.у 1999 рік: офіційне затвердження Міжнародного дня молодіФормальне оголошення Міжнародного дня молоді відбулося у 1998 році на Всесвітній конференції Міністрів у справах молоді в Лісабоні. Рік потому Генеральна Асамблея ООН офіційно затвердила дату 12 серпня як Міжнародний день молоді резолюцією № "A/RES 54/120 I". Це рішення було прийнято на 54 сесії та встановлено для підвищення обізнаності про проблеми молоді, підтримки їхніх ініціатив та розвитку молодіжних програм.Сьогодні цей день є важливим для відзначення досягнень молодого покоління та обговорення сучасних викликів. Молодь активно залучається до рішень глобальних проблем, таких як зміна клімату, права людини та соціальна справедливість. Цей день є також платформою для демонстрації нових ідей та ініціатив, що можуть сприяти позитивним змінам у світі.Щороку визначають основну тематику Дня молоді, цим питанням займається Організація Об'єднаних Націй. Зазвичай теми спрямовані на привернення уваги до конкретних питань та проблем, що стосуються молоді в усьому світі, а також на стимулювання розвитку ініціатив у цих сферах. Цьогоріч тема звучить так: "From Clicks to Progress: Youth Digital Pathways for Sustainable Development" (Від кліків до прогресу: молодіжні цифрові шляхи для сталого розвитку).Вона підкреслює важливість цифрових технологій як інструменту для досягнення сталого розвитку і покращення життя людей.Фото: desapublications.un.orgДень молоді в Україні: історія та сучасністьІз 1958 року Україна в складі СРСР святкувала "День радянської молоді", що припадав на останню неділю червня. Це свято було започатковане Указом Президії Верховної Ради СРСР і відзначалося з великою урочистістю. Було прийнято організовувати святкові паради, концерти, спортивні змагання, а також різноманітні конкурси. Підґрунтям святу слугували політичні мотиви, воно організовувалося Всесоюзним Ленінським комуністичним союзом молоді (Комсомол), що підкреслювало його значення в радянському суспільстві.День молоді за часи незалежної Україні було започатковано Указом Леоніда Кучми № 323/94 від 22 червня 1994 року та відзначався за радянським стилем в останню неділю червня.Після Революції Гідності в українському суспільстві відбулись докорінні зміни, а прагнення до інтеграції в європейську спільноту посилилось. Низка молодіжних громадських організацій та рухів почали проводити акції, щоб перенести святкування Дня молоді з радянського стилю на міжнародну дату. І лише у 2021 році цю ініціативу підтримав Президент України Володимир Зеленський. Тож, відповідно до Указу № 333/2021, День молоді в Україні відзначають разом із усім світом – 12 серпня. Таке рішення призвело до зміни не лише дати святкування, але й до переосмислення сенсу та цінностей.Свято має на меті не лише визнання досягнень молодих людей, їх прав, але й мотивацію до активної участі в соціально-політичному житті, культурному розвитку та економічному зростанні країни.Людей якого віку можна вважати молоддю?Зазвичай, вікова категорія людей, які підпадають під поняття "молодь", може різнитися залежно від соціальних, культурних та організаційних контекстів. Так, в Україні відповідно до Закону "Про основні засади молодіжної політики", молоддю або молодими особами прийнято вважати людей віком від 14 до 35 років. Міжнародна організація ООН відносить до категорії молоді людей віком від 15 до 24 років. 

Яблучний Спас - це не лише свято врожаю, а й чудова нагода побалувати рідних ароматними десертами з яблуками. Солодкі, соковиті, з легкою кислинкою фрукти стають ідеальною основою для випічки. Gazeta.ua пропонує три рецепти, які підкорять серце кожного. Вони прості у приготуванні, але неймовірно смачні. Пиріг з яблуками і меренгою Інгредієнти на форму 21 см: 80 г м'якого масла 80 г цукру, ваніль 3 жовтки 80 г сметани 150 г борошна 8 г розпушувачу 1 ст.л. молока Начинка: 4-5 яблук, 1/3 ч.л. кориці, 30 г крохмалю, 1 ст.л. лимонного соку(за бажанням) Меренга - 3 білки, 80 г цукру Як приготувати М'яке масло з'єднуємо з цукром, збиваємо міксером до білого кольору 5-6 яблук 3-4 ст. л. цукру (за смаком) 1 ст .л кориці з гіркою 30 г панірувальних сухарів 50 г горіхів Як приготувати Для тіста в мисці змішуємо яйце, олію, теплу воду та сіль. Всипаємо борошно, найкраще додавати частинами і потім за необхідності підсипати, якщо тісто буде надто сильно липнути до рук. Вимішуємо тісто 5-7 хв та залишаємо відпочивати на 20-30 хв, поки будемо готувати начинку. Для начинки нарізаємо тоненькими скибочками, збризкуємо лимонним соком ~1 ст. л, додаємо цукор, корицю, панірувальні сухарі, горіхи і перемішуємо до однорідності. Повертаємось до тіста - беремо рушник, присипаємо борошном, викладаємо зверху тісто, спершу розкочуємо, далі розтягуємо ручками від центру до середини в тоненький пласт. На край викладаємо начинку, а залишок тіста змащуємо розтопленим маслом. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Яблучний Спас: що покласти в кошик для освячення Закручуємо штрудель за допомогою рушничка, як показую на відео, загортаючи краї тіста всередину, щоб начинка не витікала, але якщо це все таки станеться, не переймайтеся, нічого страшного в цьому немає. Перекладаємо його на деко швом донизу, зверху також змащуємо масло, посипаємо маком/мигдальними пластівцями і в духовку. Випікаємо 180С 30-40 хв до золотистої скоринки. Тісто виходить смачне та крихке, тому перед тим як нарізати штрудель на шматочки, дайте йому трішки охолонути з морозивом буде просто підпал. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Наталі | Фудблог Смачні рецепти ✨ (@nata.cooking) Яблучні мафіни зі штройзелем Інгредієнти Тісто: 150 г яєць (3 шт.) 70 г білого цукру (2 ст. л. з гіркою + 1 ст. л. без гірки) 70 г тростинного цукру (2 ст. л. з гіркою + 1 ст. л. без гірки) 130 мл соняшникової олії (рафінованої) 170 г білого йогурту або кефіру 300 г борошна (10 ст. л. з гіркою) 8 г розпушувача (2 ч. л.) дрібка солі ванільний цукор кориця (за бажанням) 200 г яблук (2 шт.) Штройзель: 50 г борошна (2,5 ст. л. без гірки) 50 г тростинного цукру (2 ст. л. з гіркою) 35 г вершкового масла Як приготувати Штройзель: Змішуємо борошно з цукром, додаємо кубики вершкового масла та розтираємо його кінчиками пальців, щоб утворилась крихта. Ставимо її в морозильну камеру на 10-15 хвилин. Тісто: Змішуємо всі сухі інгредієнти: борошно, цукор білий та тростинний, розпушувач, сіль, ванільний цукор та корицю. Змішуємо всі вологі інгредієнти: яйця, рослинну олію та білий йогурт. Ретельно перемішуємо. Додаємо до сухих інгредієнтів та знову перемішуємо. Додаємо кубики яблук та перемішуємо. Беремо паперові формочки діаметром 6,5 см, висотою - 4 см та заповнюємо тістом на 2/3, тому що воно добре піднімається. Зверху присипаємо замороженою крихтою. З цієї кількості тіста виходить 14 мафінів. Відправляємо випікатися мафіни в розігріту до 180 градусів духовку на 25 хвилин. Дістаємо яблучні мафіни, даємо їм охолонути та насолоджуємось. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Ліза Глінська Україна - це ми! (@lizaglinskaya) 1 серпня українці відзначали Медовий Спас, або Маковія. Саме в цей день печуть пироги з маком та іншу запашну випічку, якою пригощають рідних та друзів. Gazeta.ua публікує три прості й смачні рецепти макових десертів, які зникнуть зі столу першими.

1 серпня розпочинається Успенський піст. Триватиме до 14 серпня включно, тобто два повних тижні перед великим святом Успіння Пресвятої Богородиці, яке відзначають 15 серпня. Це один із найсуворіших церковних постів і спрямований на духовне очищення, молитву та покаяння Це період, коли вірянам забороняється вживати в їжу продукти тваринного походження, зокрема м'ясні, молочні та рибні. Рекомендується вести спокійне життя, більше молитися, ходити до церкви. Традиції У народі піст часто називають "Спасівкою" - на честь Спасів, що відзначаються наприкінці літа, таких як Медовий, Яблучний і Горіховий Спас. Віряни відвідують служби, читають акафісти, приносять до храмів врожай, мед та яблука - символи завершення літа та Божих дарів. Успенський піст: раціон за днями Понеділок, середа, п'ятниця: сухоїдіння. Дозволяється лише сира рослинна їжа, як-от фрукти, овочі, хліб, горіхи, сухофрукти, мед. Вівторок, четвер: дозволена варена їжа без олії. Це каші, супи, тушковані та печені овочі. Субота, неділя. Дозволена варена їжа з додаванням олії, іноді дозволяється трохи вина. Також треба звернути увагу, що риба дозволена лише на свято Преображення Господнього (6 серпня), а в інші дні посту риба й морепродукти заборонені. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Успіння Пресвятої Богородиці та Спаса: які церковні свята відзначаємо у серпні Хто може не дотримуватися посту Піст - це важливий період для всіх вірян, але якщо він може нашкодити, тоді священники радять його не дотримуватися. Наприклад, утриматися від Успенського посту рекомендовано дітям до 14 років, адже вони потребують збалансованого харчування для здоров'я. Літнім і тяжкохворим людям, вагітним і жінкам, які годують грудьми, також не варто дотримуватися будь-яких обмежень в їжі. Якщо ви виконуєте важку фізичну роботу, постувати необов'язково. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.

Цього дня віряни звертаються до Бога з молитвами про захист і благословення, а також несуть до храму мед, мак, воду та перші плоди врожаю для освячення. Свято поєднує духовні символи з культурною спадщиною, нагадуючи про важливість віри, вдячності та дотримання традицій.Коли цього року будуть відзначати Медовий Спас та Перенесення чесного Хреста?У 2025 році православні християни відзначають 1 серпня одне з найстаріших церковних свят — Перенесення чесного Хреста Господнього, а також Медовий Спас, свято мучеників Маккавеєвих. Вони мають багату історію, наповнену народними звичаями, обрядами та символікою, яка збереглась до наших днів.До переходу ПЦУ на новоюліанський календар, парафіяни святкували ці неперехідні свята на 13 днів пізніше, тобто 14 серпня.Перенесення чесного Хреста Господнього та Успенський пістЦерковна назва свята — Винесення чесних древ Хреста Господнього — відзначає подію, коли частина хреста, на якому був розіп'ятий Ісус Христос, була перенесена.Свято Винесення чесного Хреста Господнього має свої корені у Візантії. Історично, в серпні кожного року частину Хреста Господнього переносили з імператорського палацу до храму Святої Софії. Цей обряд проводили, щоб захистити місто від епідемій та інших лих, які за стародавніми віруваннями приносили злі духи. Тривало таке дійство протягом двох тижнів та мало важливу роль у духовному житті міста.Фото: Facebook-сторінка ПЦУСаме з 1 серпня починається Успенський піст — це один із чотирьох великих православних постів, який триває до 14 серпня. Він присвячений підготовці до свята Успіння Пресвятої Богородиці. У цей період віряни дотримуються строгих обмежень у їжі та молитовній дисципліні, зосереджуючи свою увагу на духовному очищенні, покаянні та молитві.Успенський піст відомий своєю суворістю, адже у цей період вірянам заборонено вживати м'ясо, рибу та молочні продукти. Особливу увагу приділяють духовному життю: частіше відвідують богослужіння, читають Святе Письмо та сповідаються. Завершується піст святом Успіння Пресвятої Богородиці, яке відзначається 15 серпня, та символізує перехід Богородиці від земного життя до небесного.Маковія та свято Всемилостивого СпасителяНародна назва свята — Маковія або Маковея, має свої корені в давніх традиціях. Святі мученики Маккавеї (або Маковеї) — це сім братів (Авім, Гурій, Маркелл, Антонін, Єлеазар, Євсевон та Алим), їхня мати Соломонія та вчитель Єлеазар, які загинули за свою віру під час гонінь, організованих сирійським царем Антіохом IV Епіфаном у II столітті до Різдва Христова. Вони відмовилися порушувати закони своєї віри та за це були жорстоко страчені.Свято на честь мучеників Маковеїв відзначається також 1 серпня за новоюліанським календарем, що збігається зі Винесення чесних древ Хреста Господнього.Святкування Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці - це перше з трьох свят Спаса. Згідно з церковним переказом, під час боїв з волзькими болгарами у 1164 році, князь Андрій Боголюбський і його війська отримали божественну підтримку через ікони Спасителя, Пресвятої Богородиці та чесного хреста, які принесли їм перемогу. На згадку про це чудо було встановлено святкування.Традиції відзначенняЦього дня віряни можуть звертатися з молитвами до Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці, просячи захисту від хвороб та лих. Цю молитву можна читати як у церкві, так і вдома, але важливо, щоб вона йшла від щирого серця і супроводжувалася чистими помислами та вірою в її силу.Назва "Медовий Спас" пов'язана з традицією освячення меду, зібраного в цей період. Вважається, що саме до цього дня закінчується медозбір, і продукт бджільництва набирає своїх найкращих якостей. Віряни несуть його до церкви для освячення, після чого мед стає особливо цінним і використовується в лікувальних та обрядових цілях.Крім того, цього дня заведено освячувати мак, який символізує силу, захист та родючість. У народних звичаях він був важливим елементом обрядових страв і захистом від злих духів. На Маковія ще освячують букети з польових квітів, трав, маківок та інших рослин, які називають "маковійчиками". Вони зберігаються в оселях протягом року як оберіг.Фото: patriarchia.org.uaМедовий Спас, Маковій та Перенесення чесного хреста Господнього є надзвичайно важливими, адже об'єднують релігійні та народні традиції. Вони нагадують про важливість духовного очищення, подяки за врожай та турботу про здоров'я. Ці свята стали символом злиття християнських і давніх народних звичаїв, що додає їм особливої глибини та значущості.

1 серпня українці святкують Медовий Спас. В деяких регіонах на святковий стіл обов'язково готують особливий напій - медовий збитень. В нього входять мед та прянощі, які зцілюють здоров'я та покращують імунітет. Медовий Спас: традиції Перед початком святкування дівчата плели яскраві букети з різних лікарських трав. У них обов'язково вплітали головки маку, які є символом свята. Також додавали квіти календули, ягоди калини, руту, м'яту. Рано вранці йшли до церкви освячувати ці маковійчики, які обов'язково перев'язували червоною стрічкою. Після освячення залишали в оселі, адже він служив оберегом та талісманом. Такі букети часто підв'язували біля ікон. Вірили, що вони захищають від зла, а тому їх берегли протягом всього року. Мак, освячений цього дня, зберігали до Різдва, щоб саме з нього приготувати кутю на святковий стіл. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Медовий Спас: що символізує кожна річ, яку кладете у кошик для освячення Що не можна робити Забороняється займатися важкою фізичною працею, прибирати в оселі. Також не прийнято було влаштовувати гучні гуляння, в давнину люди вечеряли в тісному сімейному колі. Це свято більше про родину та її традиції. На Медовий Спас забороняється кричати, лаятися, сваритися. Пам'ятайте, що вся негативна енергія обов'язково повертається назад. Від цього дня розпочинається Успенський піст, а тому в їжу дозволяється вживати не всі продукти. Не можна їсти молочні та м'ясні продукти, рибу тощо. Ластівки вже починають відлітати на південь. Люди вірили, що після 1 серпня не можна купатися у відкритих водоймах. 1 серпня розпочинається Успенський піст. Триватиме до 14 серпня включно, тобто два повних тижні перед великим святом Успіння Пресвятої Богородиці, яке відзначають 15 серпня. Це один із найсуворіших церковних постів і спрямований на духовне очищення, молитву та покаяння Це період, коли вірянам забороняється вживати в їжу продукти тваринного походження, зокрема м'ясні, молочні та рибні. Рекомендується вести спокійне життя, більше молитися, ходити до церкви.

Серпень багатий на важливі церковні події, які шанують віряни по всій Україні. Цей місяць завершує літній цикл церковного календаря та включає кілька великих свят, серед яких - Спасівські дні, Успіння Пресвятої Богородиці та дні вшанування визначних святих. Саме у серпні християни дотримуються Успенського посту, готуючи душу й тіло до одного з головних свят - Успіння. Gazeta.ua публікує церковний календар свят на кожний день. Збережіть, щоб не загубити. Церковні свята в серпні 1 серпня - Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього (Медовий спас), семи мчч. Маккавеєвих, матері їхньої мч. Соломонії (Соломії) і вчителя їхнього мчч. Єлеазара, початок Успенського посту. 2 серпня - сщмч. Стефана, папи Римського, та інших. 3 серпня - прп. Ісаакія, сповідника, Далмата і Фавста. 4 серпня - святих семи отроків у Ефесі. 5 серпня - мч. Євсигнія Антіохійського. 6 серпня - Преображення Господнє (Яблучний Спас). 7 серпня - прп. Пимена Багатохворобливого, Печерського і Пимена, ігумена, постника Печерського, Меркурія Києво-Печерського. 8 серпня - свт. Еміліана, єпископа Кизичного, прп. Григорія, іконописця Києво-Печерського. 9 серпня - апостола Матфія. 10 серпня - свмчч. Лаврентія, архідиякона, Сикста II, папи Римського, Фелікіссіма і Агапіта, дияконів, мч. Романа, Римських. 11 серпня - мч. архідиякона Євпла, прмчч. Феодора і Василя Києво-Печерських, прп. Феодора, кн. Острозького, Києво-Печерського. 12 серпня - мчч. Фотія, Анікіти і багатьох із ними, сщмч. Олександра, єпископа Команського. 13 серпня - прп. Максима Сповідника. 14 серпня - прор. Михея (з 12-ти пророків), перенесення мощей прп. Феодосія, ігумена Києво-Печерського, закінчення Успенського посту. 15 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці, ікони Успіння Божої Матері Києво-Печерської. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Горіховий Спас-2025: коли відзначаємо і що варто знати про цей день 16 серпня - Перенесення з Едеси до Константинополя нерукотворного образу Ісуса Христа (Горіховий Спас), мч. Діоміда лікаря. 17 серпня - прп. Аліпія, іконописця Печерського. 18 серпня - мчч. Флора і Лавра, ікон Божої Матері "Всецариця". 19 серпня - мч. Андрія Стратилата і з ним 2593 мучеників. 20 серпня - прор. Самуїла. 21 серпня - ап. від 70-ти Тадея, мч. Васси і чад її мчч. Феогнія, Агапія і Піста, прп. Аврамія Трудолюбивого, Києво-Печерського. 22 серпня - мчч. Агафоника, Зотіка, Феопрепія та інших. 23 серпня - мч. Луппа Солунського (Фессалонікійського). 24 серпня - свмч. Євтихія, єпископа, учня апостола Іоана Богослова. 25 серпня - перенесення мощей ап. Варфоломія (Нафанаїла), ап. від 70-ти Тита, єп. Критського. 26 серпня - мч. Адріана і мц. Наталії. 27 серпня - прп. Пимена Великого, прп. Кукші, ієромонаха, і Пимена Постника, Печерських. 28 серпня - прп. Мойсея Муріна, ієромонаха, обрітення мощей прп. Іова Почаївського, Собор прп. отців Києво-Печерських, у Дальніх печерах. 29 серпня - Усікновення глави Іоана Предтечі, поминання загиблих захисників України. 30 серпня - свтт. Олександра, Іоана Постника і Павла Нового, Константинопольських патріархів. 31 серпня - Положення чесного Поясу Пресвятої Богородиці. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.

1 серпня розпочинається Успенський піст. Він передує святу Успіння Пресвятої Богородиці. Цей піст триватиме до 14 серпня. В цей особливий період потрібно дотримуватися деяких обмежень у їжі та більше часу приділяти молитві. Що не можна їсти під час Успенського посту За суворістю Успенський піст можна порівняти лише з Великим постом. В цей час віряни повинні повністю утримуватися від їжі тваринного походження, молочних продуктів, риби й морепродуктів. Невелике послаблення діє на свято Преображення Господнього (6 серпня) в цей день можна їсти рибу. Слід зазначити, що під час посту головним не є обмеження в їжі. В цей період необхідно приділити увагу духовному очищенню допомагати іншим, робити добрі справи, не допускати злих думок, заздрості. Що можна їсти в Успенський піст Найсуворішими днями Успенського посту є: Понеділок (5, 12 серпня) Середа (7, 10, 14 серпня) П'ятниця (2, 9 серпня) В ці дні вірянам дозволяється їсти лише сирі овочі та фрукти, горіхи, сухофрукти, мед, хліб, сіль та запивати їх водою. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які важливі церковні свята відзначають у серпні Гарячі страви без олії можна їсти вівторках та четвергах. У суботу та неділю в пісний раціон можна включити гарячі страви з додаванням олії. Також в ці дні можна пити вино. Слід пам'ятати, що найсуворіші обмеження під час посту діють для ченців. Віряни можуть дотримуватися не таких суворих правил. До обмежень у харчування під час посту слід з обережністю ставитися вагітним жінкам, дітям, людям похилого віку та тим, хто має хронічні захворювання. Першим у серпні віряни святкують Медовий Спас, який ще часто називають Маковієм. Це день, коли в Церкві вшановують три святині: Животворящий Хрест Господній, Образ Спасителя та ікону Володимирської Божої Матері. До храмів несуть мед, щоб там його освятити та маковійчики.

14 липня згадують святого апостола Акилу. Акила разом з дружиною Прискіллою жив у Італії, де вони займалися виготовленням наметів. Під час місійницьких зусиль апостола Павла, Акила та Прискілла прийняли християнство, віддавши свої серця Господу. Павло поставив Акилу єпископом у місті Гераклея. Акила став відданим проповідником Христового вчення. Він відправився в Азію, Ахаї та Іраклію, де виконав благочестиве завдання приведення душ до спасіння та відвернення людей від язичницьких поклонінь. Акила та Прискілла зіткнулися з численними випробуваннями та переслідуваннями і загинули за Христову вірність. Що не можна робити Не варто викидати залишки їжі зі столу. Не можна вести ділові розмови, домовлятися. Заборонено пити алкогольні напої. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церковні свята липня: коли Успіння святої Анни, Іллі та Пантелеймона Прикмети Суха погода обіцяє теплу осінь; вже почали червоніти на деревах листочки - буде великий урожай грибів; почути глухий грім - дощ буде тихим; дощить - ще тиждень буде лити дощ; у водоймах плавають чайки - буде хороша погода. Вважалося, що цього дня потрібно обов'язково зробити якусь добру справу і встигнути це до заходу сонця. Тоді людина отримує щасливий подарунок долі. 25 липня українці за новим церковним календарем відзначають Успіння праведної Анни. Торік це свято вшановували 7 серпня. Свято приурочене матері Діви Марії, праведній Анні, яка здавна вважалася покровителькою жінок, особливо матерів. Цього дня їй моляться, просячи про заступництво, допомогу у вагітності, легких родів та зцілення від безпліддя. Анна була дружиною святого Йоакима і матір'ю Пресвятої Діви Марії. Вони довго не мали дітей, але після багатьох молитов і обітниць Бог почув їхні прохання, і Анна народила Марію, яка стала Матір'ю Ісуса Христа. Анна та Йоаким завжди вважали своє батьківство благословенням від Бога, і виховали Марію в любові та побожності.

У другий місяць літа українці відзначають багато церковних свят. У липні вшановуємо пророка Іллю, цілителя Пантелеймона та праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. Gazeta.ua підготувала церковний календар на кожний день. Зберігайте, щоб не загубити та не пропустити важливі свята. Головні церковні свята липня 11 липня - рівноапостольної Ольги, княгині Київської; 15 липня - рівноапостольного великого князя Володимира; 20 липня - славного пророка Іллі; 25 липня - Успіння святої Анни, матері Пресвятої Богородиці. Церковний календар на липень 2025 року по днях 1 липня - чудотворців і безсеребреників Косми і Дам'яна; 2 липня - покладання ризи Пресвятій Богородиці у Влахерні; 3 липня - мученика Якинта; Анатолія, патріарха Царгородського; 4 липня - Пресвятої Євхаристії (На неділю); Андрія, архієпископа Критського; преподобної Марти; 5 липня - преподобного Атанасія Атонського; 6 липня - преподобного Сисоя Великого; 7 липня - Матері Божої Неустанної помочі; преподобних Томи й Акакія; 8 липня - великомученика Прокопія; 9 липня - священномученика Панкратія, єпископа Тавроменійського; 10 липня - преподобного Антонія Печерського; 11 липня - рівноапостольної Ольги, княгині Київської; священномучениці Євфимії; 12 липня - Христа-чоловіколюбця; мучеників Прокла та Іларія; преподобного Михайла Малеїна; 13 липня - Сострадання Пресвятої Богородиці; преподобного Стефана Савваїта; Собор святого архангела Гавриїла; 14 липня - Отців шести соборів; апостола Акили; 15 липня - рівноапостольного великого князя Володимира; 16 липня - святого священномученика Атеногена та його учнів; 17 липня - великомучениці Марини; 18 липня - мучеників Якинта й Еміліяна; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вітаємо медиків зі святом: найтепліші листівки зі щирими побажаннями 19 липня - преподобної Макрини, сестри Василія Великого; пророка Дія; 20 липня - славного пророка Іллі; 21 липня - преподобних Симеона й Івана; пророка Єзекиїла; 22 липня - рівноапостольної Марії Магдалини; 23 липня - мучеників Трохима, Теофіла та інших; 24 липня - мучеників Бориса і Гліба; великомучениці Христини; 25 липня - Успіння святої Анни, матері Пресвятої Богородиці; 26 липня - мученика Єрмолая; святої преподобної мучениці Параскеви; 27 липня - великомученика Пантелеймона; Климента; 28 липня - апостолів Прохора, Никанора, Тимона і Пармена; 29 липня - мученика Калиніка; 30 липня - святих апостолів Сили, Силуана, Андроніка та інших; 31 липня - праведного Євдокима. 25 липня українці за новим церковним календарем відзначають Успіння праведної Анни. Торік це свято вшановували 7 серпня. Свято приурочене матері Діви Марії, праведній Анні, яка здавна вважалася покровителькою жінок, особливо матерів. Цього дня їй моляться, просячи про заступництво, допомогу у вагітності, легких родів та зцілення від безпліддя. Анна була дружиною святого Йоакима і матір'ю Пресвятої Діви Марії. Вони довго не мали дітей, але після багатьох молитов і обітниць Бог почув їхні прохання, і Анна народила Марію, яка стала Матір'ю Ісуса Христа. Анна та Йоаким завжди вважали своє батьківство благословенням від Бога, і виховали Марію в любові та побожності.

Еспресо наводить переклад статті Wyborcza.6 червня урядова Комісія в справах вивчення російського і білоруського впливу на внутрішню безпеку і справи Республіки Польщі в 2004-2024 рр. підвела підсумки річної діяльності. Тихо – оголошення на сайті Міністерства юстиції, яке відповідало за її організацію і діяльність, з’явилося через 4 дні і без феєрверків.Відповідно до оголошення Комісія, яка складається з 11 експертів під керівництвом генерала Ярослава Стружика, керівника Служби Військової Контррозвідки, обговорила тайний рапорт, який 7 квітня передала прем’єру Дональду Туску. Тематика аналізу – це питання безпеки, зовнішньої політики, дезінформації та економіки. Як висновок представлено 50 рекомендацій, які "повинні слугувати укріпленню супротиву країни російським впливам".Дональд Туск, фото: з відкритих джерел Генерал Стружик нагадав, що Комісія направила в прокуратуру клопотання про порушення розслідування проти Антоні Мачеревіча (звинувачення в дипломатичній зраді) і полковника Пьотра Погоновського, колишнього керівника Агентства внутрішньої безпеки (ліквідація 10 з 15 делегувань).Міністр юстиції Адам Боднар підсумував: "В умовах сучасних геополітичних викликів, які в даний час є причиною найсерйозніших загроз безпеці Польщі, висновки та рекомендовані заходи, представлені Комісією, а також висновки, подані до прокуратури, є важливим внеском у покращення безпеки Польщі".Це лише декларації. Міністри, присутні на засіданні, - крім Боднара, це міністр внутрішніх справ та координатор спеціальних служб Томаш Шемоняк та міністр культури Ганна Врублевська - та члени Комісії повністю пропустили те, що двома днями раніше було викинуто до кошику аналіз впливу Росії на польсько-українські відносини.За ініціативою ПСЛ уряд (один депутат утримався) та опозиція проголосували за Закон про створення нового державного свята: 11 липня поляки відзначатимуть Національний день пам’яті для поляків - жертв геноциду ОУН та УПА на східних територіях Другої Польської Республіки.Направленого - визначає акт - у 1939-1946 роках "на польське населення" "українськими націоналістами з організації українських націоналістів (ОУН), української повстанської армії (УПА) та іншими українськими націоналістичними утвореннями, що діяли на східних землях Другої Польської Республіки (воєводства Волинське, Тарнопольське, Станіславівське, Львівське, Поліське), а також сучасних воєводств Люблінського і Підкарпатського".Чому немає свята 17 вересня 1939 року, ані дня Катині, але є свято волинської бійніЦе відкрито антиукраїнські дії, оскільки немає державного дня пам'яті ані 17 вересня (вторгнення СРСР до Другої Польської Республіки в 1939 р.), ані 5 квітня (рішення радянського політбюро 1940 р. про вбивство польських офіцерів у Катині), ані також 11 серпня (наказ 00485 від 1937 р. керівника НКВС Миколи Єжова в справі так званої польської операції в СРСР, в результаті якої розстріляно 111 000 осіб).Натомість вже в 2016 році Сейм і Сенат проголосували за рішення про створення 11 липня Національного дня пам’яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами щодо громадян Республіки Польщі.А оскільки закон мовчить про скасування резолюції, то 11 липня поляки відзначатимуть з того ж приводу і Національне свято і Національний день пам’яті. Абсурд? Не єдиний.В законі також немає згадки про те, що в 2018 році до Закону про Інститут національної пам’яті - на додаток до "єврейських" поправок, які передбачають покарання за приписування польському народу чи польській державі відповідальності за злочини, вчинені нацистською Німеччиною – введено також "українські" поправки. Згідно з ними злочини українських націоналістів були прирівняні до комуністичних та нацистських злочинів, визначено, що вони тривали в період 1925-1950 років, також встановлено штрафи за заперечення їх.Президент Анджей Дуда та Адам Боднар, тогочасний речник Громадянських Прав, засудили використання фрази "українські націоналісти" та "Східна Малопольща".Трибунал погодився з їхніми застереженнями та видалив обидва терміни з закону.фото: з відкритих джерел Виконання судових рішень Конституційного трибуналу - це зобов'язання законодавчих та виконавчих органів влади, але протягом 6 років ані влада ПіС, ані нинішня не зробили нічого. Тобто закон зобов’язує, але без визначення того, хто вчинив злочин проти поляків у 1925-1950 роках та на якій території.У грудні парламентський клуб ПіС приніс проєкт, в якому було зазначено, що злочин було вчинено 2 членами та співробітниками ОУН - Бандера (OUN -B) і УПА та іншими українськими формуваннями, що співпрацюють з Третім Німецьким Рейхом". І що мова йде про вчинки 1921-1950 років. Перше читання проєкту відбулося в Сеймі 6 лютого, після чого він опинився в комітеті.Також проводиться підрахунок кількості польських жертв. У законі, прийнятому 4 червня, мова йде про 100 тисяч осіб, Інститут національної пам’яті стверджує, що їх було 120 тисяч, а Пшемислав Чарнек, який представляв проєкт ПіСу, - 200 тисяч.У випадку польсько-українських історичних відносин немає ані норм, ані здорового глузду, оскільки все можна сказати і прийняти.Партія "Право і справедливість", фото: gettyimages Зовсім не Інститут національної пам’яті. Де розташований "центр Путіна" в ПольщіЩо стосується проєкту Народної партії, уряд не зайняв позиції, оскільки, як заявив заступник міністра культури Мачей Врубел під час парламентської дискусії, "наразі вже нічого не стоїть на шляху урочистого святкування 11 липня, але Міністерство культури та національної спадщини, звичайно, не вносить поправок до цього парламентського законопроекту". Чому, можна запитати, очевидно, що влада вмила руки? Зрештою, у випадку обговорених історичних законів ми маємо справу з показовою присутністю московських фахівців."Українські" поправки до Закону про Інститут національної пам’яті були написані в інтересах Росії та її спеціальних служб. Не інакше є щодо закону, внесеного ПСЛ (Польською Селянською Партією). Войцех Чухновский заявив у "Газеті Виборчій", що в лютому комісія генерала Стружика надіслала список з 25 імен людей, що розповсюджують пропаганду Кремля в Агентстві Внутрішньої Безпеки.Зі слів його співрозмовника та члена Комісії, найважливішим джерелом пропаганди Кремля в Польщі є середовище, зосереджене навколо Видавничого Дому "Польська Думка" - "головний центр" для проросійських ініціатив у Польщі."Польська думка", перерахував співрозмовник Чухновського, має власне інтернет-телебачення, просуває там Гжегожа Брауна, закликає українців, які живуть у Польщі, щоб "поверталися додому", і розповсюджує фальшиві новини про прихильність до українців у черзі до лікаря, їх злочин і гроші, які вони отримують від держави і за які вони "не виражають вдячності".У своєму підході Європейський Союз є "тоталітарним творінням", Україна це "бандерівсько - фашистська держава", а "спеціальна операція в Україні" була спровокована американцями.Крім телеканалу "Польської думки", комісія в листі до Агентства внутрішньої безпеки назвала інші портали: Nationalists.net, National.info, kresy.info. Анонімний член Комісії заявив, що загальними цілями публікації цих ЗМІ є:• зменшення довіри до польського уряду (як попереднього, так і теперішнього);• розпад Європейського Союзу;• послаблення Заходу в цілому;• посварити Польщу з Україною.І він зробив висновок: "Цими порталами як джерелами користуються сторінки в соціальних мережах, які заражають польський публічний простір. Вони значною мірою обслуговуються спеціальними підрозділами російської армії, призначеними для підтримки фейкових сторінок".Після таких висновків експертів з російської дезінформації повинні включитися всі контрольні лампи в структурах, які дбають про безпеку держави.Вони не включилися. Навпаки, лампи, що застерігають від "центрів Путіна", згасли, натомість включилися лампи, що попереджають про "небезпеку" від України.Ексгумації йдуть добре, і ПСЛ обирає дипломата з ПНР та кореспондента з МосквиПредставником для звітності по Закону від 4 червня обрали депутата Тадеуша Самборського. У 1977 році він захистив докторську дисертацію в університеті імені Ломоносова в Москві, в 1970 -х та 1980 -х роках він був першим секретарем посольства Польської Народної Республіки у В’єтнамі та Лаосі, а потім був московським кореспондентом "Зеленого Прапора", органу Об’єднаної народної партії – партії-сателіта Польської об’єднаної робітничої партії на початку існування Польської Народної Республіки.Він двічі засідав у Сеймі від імені ПСЛ (1993-1997, 2001-2005), у 2023 році він отримав мандат від списків партії "Третій Шлях", був президентом фонду "Допомога полякам на Сході", до 2017 року він належав до керівництва Товариства "Польща - Схід" - до 1990 року Товариства польсько-радянської дружби.Самборський є постійним автором "Польських думок", він часто пише про злочини ОУН-УПА, у 2023 році він опублікував збірку своїх текстів у її видавничому будинку. "Польська Думка" - це медіа-покровитель його фестивалю.Майкл Олшевський, керівник закордонного департаменту "Виборчої", - один із небагатьох журналістів, який критично писав про закон, заявив, що "заявники з ПСЛ і "Третього Шляху" побачили шанс в антиукраїнських настроях і - як практично весь наш політичний клас - стали заручниками антиукраїнської риторики".Послідовність подій показує, що мова йде не лише про перегони, хто першим досягне союзу з Конфедерацією та Брауном. Наприкінці листопада міністри закордонних справ Польщі та України, Радослав Сікорський та Андрій Сибіга підписали декларацію, яка розблокувала питання про ексгумацію польських жертв в Україні та українських жертв у Польщі.Робоча група почала працювати під егідою міністерства культури. 24 квітня, завдяки особистому залученню прем’єр -міністра Дональда Туcка та президента Володимира Зеленського, ексгумаційні роботи розпочалися в Пужниках на Тернопольщинні, завершилися в травні виявленням останків 42 поляків, убитих УПА. Прем'єр-міністр назвав цю подію "проривом".У відповідь Чарнек сказав, що прориву немає. Він стверджував, що після її прийняття "неможливо буде в Польщі під загрозою покарання прославляти УПА, бандеревців, всіх тих українських націоналістів, які вбивали наших співвітчизників 80 років тому"."Закон також покладе край цим ганебним переговорам Міністерства культури та національної спадщини з українською державою щодо можливих подальших пам’ятників УПА в Польщі", - додав він, представляючи поправку від ПіС до Закону про Інститут національної пам’яті.Здавалося б, усі розуміють, що "в нас є довоєнні часи", як зазначає Туск, і що якщо Україна потрапить під удари росіян і зраду американців, ми будемо сусідами з Росією Путіна не на ділянці 628 кілометрів (Кролівець, у російській номенклатурі Калінінград плюс Білорусь), а 1163. Можливість ведення Москвою гібридної війни від дезінформації та радіоелектронної боротьби до регулярного саботажу радикально зросте.Здоровий глузд вимагає мінімізувати все, що розділяє поляків та українців. Москва навіть не приховує, що однією з її цілей є конфлікт наших націй. Але це не так - Україна також є ворогом для численних польських політиків.Чи полегшує PSL завдання БраунуСвій проєкт Польська селянська партія (PSL) подала до маршалківської палати 25 квітня, тобто на другий день після початку ексгумації у Пужниках.Тими ж днями невідомі особи на поруйнованій могилі 62 вояків УПА на горі Монастир – також відомій як Монастир – у ґміні Горинець-Здруй встановили табличку з написом: "Спільна могила українців, членів УПА, відповідальних за терор і геноцид беззахисного польського, українського та єврейського населення. Господи Боже, змилуйся над ними і не зараховуй їм тих страшних вчинків, яких вони допустилися супроти своїх братів. "Прощення не означає забуття, але – зцілення болю"".Міністерства культури Польщі та України у спільній заяві назвали цей інцидент "свідомою провокацією, що слугує інтересам держави-агресора Росії  і має на меті зірвати конструктивний діалог, який останніми місяцями розвивається між нашими країнами".Табличку демонтували, тож Браун не зміг урочисто "відкрити" її 2 травня, як це собі планував.І можна було б відзначити невеликий поступ у розплутуванні польсько-українського вузла, якби не PSL і той спосіб, у який народники домоглися ухвалення свого проєкту.Генерал Стружик передав прем’єрові закритий звіт комісії 7 квітня, у якому містилася оцінка видання "Myśl Polska" ("Польська думка") як "осередку Путіна" в Польщі, а також 50 рекомендацій щодо обмеження російського та білоруського впливу.фото: jagiellonia.org Чи передав глава уряду звіт Владиславу Косіняку-Камишу? Ми не знаємо, хоча це було фактично непотрібно, адже віцепрем’єр і міністр оборони делегував до комісії професора Ґжеґожа Мотику – керівника Військового історичного бюро та відомого дослідника польсько-українських відносин. Генерал Стружик кілька разів доповідав про результати роботи комісії на засіданнях уряду.Спочатку доповідачем проєкту, який підписав Косіняк-Камиш, мав стати віцеспікер Сейму Пьотр Зґожельський, який змагається у радикалізмі з Брауном щодо стигматизації українських націоналістів. Однак народний політик виявився недостатньо принциповим, і 30 травня його замінили на Самборського.Це трапилося перед другим туром президентських виборів, коли PSL сподівався на перемогу Рафала Тшасковського.Метою внесення на розгляд і проштовхування законопроєкту була не лише боротьба з антиукраїнським радикалізмом і зрив ексгумації. Йшлося також про те, щоб показати, що з "хабом Путіна" не може статися нічого поганого, незалежно від висновків комісії генерала Стружика та поточної політичної констеляції. До речі, представник "хабу" був делегований для того, щоб переконатися, що в антиукраїнському котлі під коаліцією, яка називає себе демократичною, не бракує політичних дров.Символічно, що закон про антиукраїнське національне свято був прийнятий 4 червня, в День свободи і прав людини, який відзначається в пам'ять про вибори 1989 року,  які призвели до краху комунізму в нашій країні (єдиний, хто помітив цей збіг, був Владислав Фрасинюк на шпальтах Newsweek) та ініціювали зміни в усьому регіоні, що незабаром привели до розпаду СРСР і становлення 15 його республік, зокрема й України, як незалежних держав.Донедавна польська влада представляла безперервність повстань за свободу і демократію в нашому регіоні як підставу для польської слави і політичної величі. Від польського Жовтня 1956 року та Угорського національного повстання, через Празьку весну, Солідарність 4 червня та Осінь народів 1989-го року до українських Майданів 2004-го та 2013-2014 років і нинішньої боротьби українців проти російських окупантів.А коли День волонтерів, які допомагають біженцям з УкраїниРозуміння цієї традиції могло б підштовхнути до заснування Дня польського волонтера в пам'ять про неймовірну солідарність, виявлену мільйонам українців після 24 лютого 2022 року. Тоді величезна частина польського населення показала здивованій Європі, що таке людська щедрість і серце і в чому проявляється дух старого континенту та його цінності.Натомість політики надірвали польську солідарність щодо України, додавши ще один ком у могилу знаменитої "лінії Ґедройця" у польській східній політиці.Інституції, такі як комісія генерала Стружика, мають пройти два випробування, щоб оцінити їхню реальну користь для безпеки держави.Першим є виявлення ворожих впливів серед попередньої влади. З цим, як видається, комісія справляється.Друге – виявлення російських та білоруських впливів серед своїх. А цим керівники держави знехтували. І менш важливо – чому: чи через підтримку коаліції заради голосів народників, чи змагання у антиукраїнстві з правими, чи відверті докори "невдячним українцям", які "не хочуть знати правду про Волинь".Значення має результат – те, що в польсько-українських відносинах ми зайшли в глухий кут.Українці вчинили мудро, коли надали кілька нових дозволів на ексгумацію, попри ворожий крок Польщі.А оскільки мости не спалено, варто шукати шляхи виходу з нинішньої ситуації.Починати варто із найголовнішого, тобто з громадської думки. Під час ексгумаційних робіт у Пужниках Кароліна Левицька в ефірі TOK FM розмовляла з професором Мотикою. Вона зазначила, що причиною запровадження Україною у 2017 році ембарго на ексгумаційні роботи було те, що їх проведення виявило б "ще більше полів, братських могил, наповнених кістками жертв з-поміж цивільного населення. І Києву рано чи пізно довелося б зіткнутися з цією дуже складною і темною сторінкою своєї історії".Вона додала, що, зрештою, зруйновані у 2015-2017 роках "невідомими зловмисниками" українські могили та меморіали, були незаконними.Брак знань не повинен звільняти від журналістської етики. Насправді частину руйнувань здійснили місцеві органи влади, тоді як російська агентура діяла відкрито, розміщуючи відео зі своїх дій на порталах так званої Донецької Народної Республіки. Могила на горі Монастир була впорядкована на підставі угоди Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва зі Спілкою українців у Польщі.Після кількарічних складних переговорів було домовлено, що на табличці з іменами з’явиться напис "загинули за вільну Україну". Головою Ради тоді був Станіслав Бронєвський, керівником "Сірих шеренг", у переговорах брав участь Світовий союз солдатів АК, зокрема середовище 27-ї Волинської дивізії.Ці люди знали події Другої світової війни з власного досвіду, їхні близькі загинули від рук українців, вони самі брали участь у польсько-українських боях. І все ж вони підтримали угоду Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (ROPWiM) зі Спілкою українців у Польщі (ЗUwP), вбачаючи в ній елемент ширшого порозуміння між поляками та українцями.Ось чому Росія та її агентура, а також проросійські та ендеківські сили роблять усе можливе, щоб могили на горі Монастир не відновили у погодженому вигляді. Кремль зацікавлений, щоб поляки і українці показали, що не здатні осмислити драматичне минуле і думати про спільне майбутнє.Дослідження професора Галагіди та неприємні факти для польських істориківКілька зауваг щодо істориків. У польській правовій системі відбувається жонглювання датами, назвами українських формувань і такими термінами, як "українські націоналісти", а також кількістю жертв. Це означає, що роль дослідників зведена до нуля, бо польська держава не зважає на їхні дискусії та висновки, проголошуючи "правду" залежно від політичних потреб.І це в контексті ситуації, коли під час підготовки до ексгумаційних робіт з'ясувалося кілька не дуже приємних для польської держави фактів.Підтвердилося, що єдині комплексні дослідження щодо ідентифікації жертв польсько-українського конфлікту 1940-х років проводить команда професора Ігоря Галагіди в Українському католицькому університеті у Львові. За 7 років роботи дослідники встановили імена понад 22 тисяч українських жертв і визначили їхню загальну кількість - понад 30 тисяч. Наразі вони працюють над ідентифікацією польських жертв.Завдяки цьому українська сторона змогла представити список із 200 населених пунктів у Польщі, у яких загинуло щонайменше 5 цивільних осіб української національності.Такого комплексного переліку для населених пунктів на території України не змогли представити ні Інститут національної пам’яті (IPN), ні жодна з численних установ, що займаються історичною політикою.Те саме стосується кількості польських жертв і встановлення якомога більшої кількості імен.Також з'ясувалося, що, всупереч твердженням деяких істориків, політиків і журналістів, ексгумація не є способом встановлення кількості жертв та їхньої ідентифікації. Стосовно конкретних населених пунктів – це ефективний і необхідний метод, але не для всієї території, на якій у 1940-х роках розгорталася польсько-українська драма.А тому історики повинні виконати свою роботу, і село за селом, місто за містом намагатися встановити імена жертв, щоб порахувати їх з відносною точністю. Це єдиний і найнадійніший спосіб дізнатися реальну картину минулого і віддати данину пам'яті тим, хто був убитий.     В ефірі TOK FM професор Мотика назвав дослідників, які ставлять під сумнів польську цифру 100 тисяч, "науковими антивакцинаторами". Тому що ніхто не ставив під сумнів польські дослідження, які називають таку цифру. Слова професора мають державну вагу, адже він є найважливішою посадовою особою в історичній політиці нинішньої влади. Окрім того, що він очолює ВБГ і є членом комісії генерала Стружика, він також входить до Колегії ІНП.   Але польська історіографія досі оперує оцінками, за якими кількість розстріляних обчислюється десятками тисяч людей, хоча минуло достатньо часу для ретельного дослідження цього питання.Маючи певні знання про літературу на цю тему, польські, українські, радянські та німецькі документи, а також про часткові результати ідентифікації польських жертв, я можу дати дружню пораду. Історики зроблять суспільству послугу, коли почнуть готувати громадян до сприйняття інформації про те, що польських жертв було незрівнянно менше, ніж загальноприйняті 100 тисяч.Що не применшує значення того факту, що жертв було десятки тисяч, і що кожна з них заслуговує на поховання, відновлення імені й прізвища і пам'ять.І на завершення кілька слів до службовців із ліквідації загроз для безпеки Польщі. У гучному інтерв'ю Донати Субботко "Росія вже тут" генерал Пьотр Питель, голова Служби військової контррозвідки у 2014-2015 роках, заявив, що "все, що сталося в Польщі після 2015 року, відповідає російським інтересам". І що польські служби залишили державу "голою і незахищеною" перед обличчям російської загрози.Через півтора року після того, як колеги генерала повернулися до виконання службових обов'язків, доводиться констатувати, що у сфері впливу Росії на польсько-українські відносини такий стан справ зберігається і сьогодні.

28 червня в Україні відзначають День Конституції. Цього року їй виповнюється 29 років, повідомляє Gazeta.ua. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року з'явилася потреба конституційно закріпити основи державного та суспільного ладу. Тоді було 15 проєктів Конституції, але їх не ухвалили через конфлікт президентів Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми з Верховною Радою та її головою Олександром Морозом. Президент хотів створити сильну виконавчу владу. Верховна Рада прагнула зберегти і розширити свої повноваження. 26 червня 1996 року Рада національної безпеки і Рада регіонів при президентові України засудили будь-які зволікання з прийняттям Конституції. Кучма призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. Наступного дня Верховна Рада прийняла постанову "Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні". І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 год. З них останні 14 - без перерви. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Конституція за хвилину. 90% українців не знають своїх прав Статті для обговорення з трибуни Верховної Ради зачитував депутат Михайло Сирота. Його пізніше називали батьком Конституції. У залі засідань точилася боротьба між комуністами та представниками інших політичних сил. По кожному спірному питанню мусили шукати компроміси. За Конституцію проголосували 315 депутатів із 450. Україна отримала Конституцію о 9:18 28 червня 1996 року. У ній закріпили правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи громадян. 1997 року почали відзначати День Конституції. Це єдине свято, закріплене у статті 161 Конституції. Україна не вийде з кризи на клаптикових змінах. Вона або розчиниться в Європі як держава із втраченими перспективами, або набереться розуму й мужності, щоб ухвалити новий Основний закон, - каже правознавець Всеволод Речицький. "На східноєвропейському просторі всі конституції побудовані на західних зразках. Студентською мовою - списані. Студент ніби й розуміє слова, та, коли треба їх пояснити, відстоювати зміст, каже: ні, я на таке не підписувався. Україна теж написала Конституцію за західними зразками, але зіпсувала їх і послабила. Ми тоді створили чергову соціалістичну конституцію. Стаття 13-та говорить, що земля є власністю народу. Можна не продовжувати. Бо про те саме йдеться в ленінському декреті "Про землю". Тому нинішні спроби змінити щось окреме - закономірні, але не вирішують питання по суті", - каже він.

Найбільша онлайн-подія року про українські ігри повертається. Команда Palaye повідомляє, що свято українських ігор, Ukrainian Games Festival, знову пройде у Steam. Цього року фестиваль триватиме з 14 до 21 серпня. Щоб дізнатись останні новини, слідкуйте за нашим каналом Google News онлайн або через застосунок. У пресслужбі Palaye говорять, що цьогорічний фестиваль обʼєднає сотні українських проєктів — […] Post Ukrainian Games Festival 2025 повертається у Steam у серпні: реєстрацію відкрито at Root-Nation.com.

Один із залів музею відтворює карцер 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині народився Василь Стус. Був четвертою пізньою дитиною в сім'ї. Вважається одним із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників поет, перекладач, літературознавець, прозаїк, дисидент 3 січня, напередодні 87-ї річниці від дня народження поета, їду в його рідне село, де діє музей Василя Стуса. З райцентру Гайсин до Рахнівки щодня, крім суботи, курсує маршрутка. Квиток коштує 35 грн. Біля в'їзду в село стоїть пам'ятний знак із горельєфом Василя Стуса. У чорнявої жінки десь років із 40 цікавлюся, де краще вийти, щоб швидше дістатися до музею.  Не хвилюйтеся, усміхається. Я скажу водієві, щоб зупинився біля школи. Там і працює музей. А от саму школу вже років зо два, як закрили через малу кількість дітей. Не діє тепер і дитячий садок, який також був у цьому приміщенні. До одноповерхової блакитно-білої будівлі веде широка доріжка, викладена тротуарною плиткою. На фасаді біля центрального входу дві меморіальних дошки. Одну присвячено Василеві Стусу, іншу випускнику рахнівської школи, старшому солдатові Збройних сил України Петрові Коваленку. Він загинув на початку російської агресії 2 травня 2014 року поблизу Слов'янська на Донеччині. Коридор приміщення прикрашений новорічними атрибутами, в холі ялинка й імпровізований камін.  Усе ж таки педагогічна жилка бере своє захотілося організувати для сільських дітей Різдвяне свято, виходить назустріч завідувач музею Дмитро Омелянчук. У приміщенні трохи прохолодно, тому він у куртці. Дмитрові Михайловичу 93. Раніше він працював учителем біології, 40 років був директором школи, а з 1997-го очолює музей. Створював його і працював на громадських засадах, і лише 2002-го музею присвоєно звання народного.  Василя Стуса вже дорослим хлопцем не пам'ятаю, та й за радянських часів не знав про нього нічого як про поета. А от малим бачив його. Він приїздив у село до бабусі на канікули, грався з іншими дітьми на майданчику біля школи. Не можу сказати, що ми товаришували, адже я на сім років старший. Проте я знав, що це хлопчик із Донбасу, розповідає Дмитро Михайлович. Спілкуємося в його кабінеті. Ліворуч усю стіну завішано грамотами й подяками, напроти стоїть велика книжкова шафа. Батьки Стуса, Семен та Їлина, щоб уникнути примусової колективізації, 1939-го разом зі старшими дітьми виїхали до Сталіна (нині Донецьк. Країна). Малий Василь іще два роки залишався в Рахнівці з бабою Палажкою, і вже пізніше його забрали батьки. На Донбасі сім'я жила в маленькій кімнатці гуртожитку 107-го заводу. Напередодні війни від менінгіту померла старша сестра Василя Палажка. А за три роки підірвався на міні брат Іван. Зосталися в Семена та Їлини лишень двоє Василь та Марія. Саме вони по черзі приїздили в Рахнівку на канікули. Ось так і запам'ятався мені дитиною шкільного віку, бо я ж тоді був майже парубком. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля" Дмитро Михайлович на хвилину замислюється. Закриває теку з копіями родинних фотографій Василя Стуса і продовжує:  Проте був один випадок, який стався з майбутнім поетом саме в Рахнівці, що демонструє: ще дитиною він мав залізну волю. Про це мені розповів двоюрідний брат Стуса Степан Сіньківський, який нині живе в Івано-Франківську. Ми з ним тісно спілкуємося, й іноді він передає для музею різні речі й документи. Так ось голодного 1947-го 9-річний Василь разом із двоюрідним братом Степаном і місцевим хлопчаком Андрієм Бурлачуком збирали на полі колоски. Тоді сторожем у колгоспі був одноокий фронтовик Григорій Благовісний. Пам'ятаю його суворий дядько. То цей Благовісний на коні та ще й із батогом догнав хлопців і змушував висипати з торби колоски, хоч жив із цими дітьми по сусідству. Але Василь вчепився в ту торбину й не дав висипати. А наступного дня поле переорали, щоб ніхто більше зерна не шукав. Дмитро Омелянчук зізнається: за радянських часів у Рахнівці про Стуса-поета не знали. А якщо й доводилося щось чути, то намагалися про це не розповідати односельчанам.  Радянська влада стежила за тими, хто поширює інформацію про творчість Стуса і нього самого, каже Дмитро Омелянчук. Накидали думку, що він рецидивіст. Пам'ятаю, в 1980-х було якесь свято в селі і хтось проговорився, що вночі слухав по радіо BBC передачу про Василя Стуса. У випуску йшлося, що він родом із Рахнівки й відбував покарання за те, що зневажав дії Комуністичної партії. То голова сільської ради оглядався, щоб побачити, хто говорить, настільки був сильний контроль.  А 1990-го завдяки ініціативі вченого й правозахисника Андрія Сахарова (сам Андрій Сахаров помер 14 грудня 1989 року внаслідок інфаркту. Країна) Василя Стуса посмертно реабілітували за відсутністю доказів. Того ж року його ім'я вперше й гучно пролунало для рахнівчан. Місцеві рухівці з Гайсина, Чечілівки, Вінниці, а також молодь із Києва та Львова вирішили вшанувати пам'ять Василя Стуса на території нашої рахнівської школи в день його смерті 4 вересня. Тоді я був директором школи й відчував: атмосфера напружена. Поряд зі студентами й молоддю, що стояли з українськими прапорами, були КГБісти, працівники райкому партії. Але мітинг проводили. Комуністична партія щодня втрачала силу. Вони вже не могли відкрито забороняти такі заходи, але водночас все фіксували. Тоді головою колгоспу був ревний комуніст. І він налаштовував місцевих зірвати цей мітинг. Але молодь робила своє співала, виступала. Проте колгоспний шофер, не хочу називати його прізвища, підійшов до синьо-жовтого прапора й витер об нього брудні від мастила руки. Це побачила звичайна сільська жінка Тетяна Колдашенко, яка працювала дояркою. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля". Мітинг закінчився. А за декілька років, коли при школі створили музейну кімнату Василя Стуса, до нас приїхала делегація школярів із сусіднього містечка Іллінці. Після екскурсії до мене підійшла іллінецька вчителька та сказала: "1990-го я була студенткою Львівського університету і також брала участь у мітингу у вашому селі. Коли їхали сюди, нас супроводжувала чорна "Волга" КГБістів, стежили за кожним нашим кроком". Запитую, як створювали музей у Рахнівці. Дмитро Михайлович усміхається, мовляв, цікава історія. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках  Якось до нас у школу завітав начальник Вінницького обласного управління внутрішніх справ генерал-лейтенант Віктор Тяжлов. І він сказав: "Ми у Вінниці при обласному управлінні створюємо музейну кімнату Василя Стуса. Міліція Стуса посадила, міліція хоче його реабілітувати". Попросив допомогти з пошуком оригінальних експонатів і згодом направив сюди свого працівника. Ходили з ним по родичах Стуса. Хтось казав, що нічого немає, дехто дав декілька фотографій із розрахунком, що скопіюють і повернуть. Коли у вінницькій міліції кімнату облаштували, Тяжлов знову приїхав у Рахнівку. Сказав, що в них залишилися експонати й може ними поділитися, якщо при школі ми також відкриємо музей. Так і закрутилося. Крім тих експонатів, що їх передали міліціонери, шукали нові. Облаштувати музейну кімнату допомагали працівники Вінницького обласного краєзнавчого музею і відділу культури, педколектив, школярі. До речі, старшокласники були й екскурсоводами.  Завдяки Вікторові Тяжлову в Рахнівці встановили перший пам'ятник Василеві Стусу, продовжує Дмитро Михайлович. 1996 року генерал завітав до нас і одразу до справи: "У Стрижавці є виправна колонія. Там сидить один рецидивіст, він сам скульптор. З вапняка виготовив пам'ятник Василю Стусу. Де його поставимо?" Ми вибрали місце перед школою. Разом із шкільним завгоспом Миколою Федоровичем удвох залили фундамент, а за два тижні привезли нам монумент. Це перший пам'ятник Стусові, що його встановили в селі. На відкриття запросили сина Василя Семеновича Дмитра, дружину Валентину Попелюх, поетесу Ніну Гнатюк, була й інша творча еліта. Дмитро Омелянчук пригадує, що навіть тоді, 1996 року, на урочистість прийшли не всі односельці. Двоюрідний брат поета Гнат був настільки заляканий радянською владою, що дороги до музею не знав.  Попри все, тоді була зовсім інша, піднесена атмосфера, не порівняти з 1990-м, говорить Дмитро Омелянчук. Відкрили пам'ятник, і почався дощ. Син Дмитро зняв черевики, підкотив штани, й усі разом пішли до обійстя, де народився Стус. Щоправда, того дня Валентина Попелюх нічого не сказала про пам'ятник. Проте за декілька днів ми дізналися, що він їй не сподобався: не такі риси обличчя й узагалі не схожий. Тому пізніше пам'ятник із вапняку зняли, а на його місці встановили бронзовий на мармуровому постаменті. Його створив скульптор Борис Довгань, з яким товаришував Василь Стус. Дружина поета Валентина Василівна розповідала, що Довгань побачив у обличчі Стуса цікавий типаж і вмовив позувати для скульптури. Це було наприкінці 1960-х. Дмитро Михайлович запрошує переглянути експозицію. Нині в музеї облаштовано дві кімнати: експозиція однієї знайомить із життєвим і творчим шляхом митця, іншої присвячена перебуванню Василя Стуса в засланні. Загалом колекція музею налічує понад 700 експонатів. У першому залі представлено переважно оригінальні речі самого Василя Стуса та його рідних. За склом одяг і взуття матері й батька поета, чорне пальто Василя Семеновича, патефон, гітара, портфель, друкарська машинка.  Цей патефон подарував Василеві його рідний дядько, брат матері, Дмитро Сіньківський, пояснює завідувач музею. А ось гітара, на якій поет любив грати школярем і у студентські роки. Юнаком захоплювався грою в шахи і футболом. У навчанні йому не було рівних ні у школі, ні в інституті. Проте мати, Їлина Яківна, згадувала, що старший син Іван, який підірвався на міні, був іще гостріший розумом. Запитую, хто передав найбільше оригінальних експонатів.  Параска Семенюк, дружина двоюрідного брата Стуса Миколи Сіньківського, була нашою опорою, відповідає Дмитро Омелянчук. Вони оселилися в хаті, де народився майбутній митець, а в 1950-х на її місці звели нову. Тепер там мешкає їхній син Сергій із дружиною. Так ось Параска Тимофіївна була істинною шанувальницею творчості Василя Стуса. Вона ділилася, розповідала, пишалася, що сюди їдуть з усієї України й із-за кордону. Ось і цю колиску маленького Василя передала музею Параска Тимофіївна. Знайшла її на горищі старої хати. Колиску сплів із лози сільський умілець Наралко Іванушенко. Навіть є спогад Стуса про те, як він був іще немовлям: "Пам'ятаю, як лежав у колисці (а мама ще робила на полі, в колгоспі, отже, мені було менше року), а нікого нема. Колиска висить на гакові, вбитому до сволока… я мокрий, певне, ревів і докучило. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках", зачитує Дмитро Михайлович. Другий зал це реконструкція карцеру Василя Стуса в таборі для політв'язнів біля села Кучино Пермської області. Тут він провів свої останні дні. На стіні зображено велику панораму території табору. Цікавлюся, який художник її створив.  Та це я сам намалював, за фотографією. Учителі мають уміти робити все, і малювати також. Взагалі, намагалися відтворити карцер максимально точно. Ось ключі, якими замикали камери. Їх передав дисидент, приятель Стуса, також колишній політв'язень Василь Овсієнко. У січні 1983-го за передання на волю зошита з віршами Василя Стуса на рік кинули в камеру-одиночку. 28 серпня 1985-го Стуса відправили до карцеру за те, що він, читаючи книжку в камері, сперся ліктем на підвіконня. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Був не скупий, тому викопав криницю не в себе на подвір'ї, а на вулиці Помер уночі проти 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними, причина смерті зупинка серця. Василь Овсієнко нарівні з цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, ймовірно, зумисне підлаштованого наглядачами.  Могли підлаштувати, щоб ланцюг урвався і нарами смертельно вдарило Стуса. Але точних доказів нема, говорить Дмитро Михайлович. Радянська влада не знала, як позбутися Стуса, особливо коли дізналися, що його хочуть висунути на здобуття Нобелівської премії. Комуністи боялися, що український політв'язень, не дай Бог, отримає таку високу нагороду. Це була б ганьба. Дмитро Омелянчук мріє згодом розширювати музей створити зал, де буде макет криниці, яку викопав батько Стуса, і фрагмент хати, де народився поет.  Цей музей і є моє життя. Для його облаштування підключив спонсорів, прихильників творчості Василя Стуса, своїх колишніх учнів. Хтось виготовив металопластикові вікна, хтось зробив доріжки, інші дарували літературу. Гордимося, що постать Василя Стуса є візитною карткою Гайсинського району. До нас приїжджають із різних куточків нашої держави, навіть був В'ячеслав Чорновіл. Також були волонтери із США, письменники з Польщі, Чехії. До нас приїздять не тому, що Василь Стус Герой України (звання присвоїв президент України 2005 року. Країна), а тому, що це приклад мужності, героїзму, відданості й любові до України. І це не просто гасла. Стус поет від Бога, що увібрав у себе всі чари подільської краси та гіркоти нашої історії. 2008 року поблизу музею висадили парк імені Василя Стуса. Нині тут ростуть клени, берези, дуби, ясени, ялинки, липи, кущі калини. Встановлено лавки й декілька альтанок.  Навесні й улітку в нас такі пахощі, каже організаторка екскурсій Світлана Кобзар. Іноді відвідувачі музею обідають у цих альтанках. А зараз ходімо до криниці, яку викопав батько Василя Стуса Семен 1939 року. Це недалеко. Він був не скупий, тому викопав її не в себе на подвір'ї, а на вулиці, щоб люди брали воду. А ось тут і був город Семена Дем'яновича. Туристи після екскурсій ідуть цією вулицею й декламують вірші Стуса. Невелика сільська вулиця, названа на честь Василя Стуса, закінчується хатиною з червоної цегли під бляхою, а далі левада. На будинку меморіальна табличка: "На цьому місці стояла хата, в якій 6 січня 1938 року народився поет Василь Стус". Заходжу на подвір'я, щоб поспілкуватися з господарями. Двері відчиняє вусатий чоловік років 60. Представляється Сергієм Семенюком, двоюрідним племінником Василя Стуса.  Хату, де народився мій легендарний дядько, розвалили, а на її місці мої батьки, Микола й Параска, десь у 1950-х побудували ось цю. Про Василя Стуса знаю небагато, моя мати більше цікавилася його творчістю. Звісно, туристи приїжджають й усі йдуть до криниці. Але ж і почистити її вже треба, бо ж застигла в тому вигляді, що й була ще 80 років тому, відповідає Сергій Семенюк і поспішає закрити двері.