Тренд пошуку "Мар'яна Безугла"

Зареєструйтесь, щоб залишати коментарі та вподобайки
Фільтр новин
Що таке "Майдан-3"? Як не потрапити на його гачок
У Комітеті з питань розвідки заявили, що РФ готує спецоперацію "Майдан-3", суть якої — поставити під сумнів легітимність президента після 20 травня, коли закінчиться термін його повноважень. Додатково ці шатуни сучасності впевнені, що чорні сили зриватимуть українську мобілізацію та розповсюджуватимуть антиукраїнські настрої в Telegram. Термін "майдан" в негативному контексті уже не раз і не двічі використовувався у повідомленнях нинішньої влади. Чи не найгучнішим було інтерв’ю президента Володимира Зеленського Bloomberg за листопад 2023, коли очільник держави заявив, що певні сили готують "Майдан-3" аби усунути його від влади. На жаль, так буває, коли наймаєш собі радниками, політтехнологами, депутатами та потужними менеджерами сміття із Партії регіонів. Ба більше — самий сік Антимайдану. Не секрет, що багатьом колишнім регіоналам у печінках стоїть оригінальний Майдан, який душили-душили, але нині саме його серце втримує нас від окупації. Оригінальний Майдан ніколи не був технологією РФ. Це чистий імпульс низів — пульс змін, час яких уже наставав. Тож очевидно, що в Офісі президента переймаються тим, що буде наступного дня після скасування воєнного стану. Коли питань про Оман, Чонгар, Маріуполь, наумових та баканових буде надто багато. Росія боїться терміну "майдан". Навіть, коли він вигулькував десь у риториці їхніх ЗМІ на їхніх протестах початку 2010-х років — все це хутко гасилось і стиралось. Читайте також: Боротьбу з Майданом-3 у владі очолюють люди, які намагались розігнати Майдан-2 Пройдімось головними пунктами заяви Комітету розвідки при президенті, які буцімто є "основними напрямками та цілями ворога". "Зрив української мобілізації". На жаль, варто визнати, що ніхто не зробив більше для страху перед мобілізацією, ніж єдиний телемарафон та ручний телеграм, де зранку до ночі розказують про ухилянтів і нечесних на руку військкомів. Але буде дуже мало слушних історій про хлопців із різних цивільних професій без жодного бойового досвіду, які стали зірками цієї війни. Так само гальмують мобілізацію 4 тисячі поправок до закону про мобілізацію на піку нинішнього наступу РФ на Донбасі. Окремо відзначу зусилля президента, який зайвий раз боїться вимовити слово "мобілізація" і розказує про міфічний мільйон у ЗСУ, хоча насправді його і близько там нема. І ще він там часто задовбаний по саме не хочу. Буквально днями славна 110 бригада, яка захищала Авдіївку, відійшла на ротацію. "Вперше за два роки". Чи користається російська пропаганда та спеціально навчені люди з відділу ГРУ РФ з наших помилок? Абсолютно. Варто лише нагадати відео розстрілів наших бійців в окопах та радощі з приводу усунення Валерія Залужного. "Поширення дезінформації про нездатність України здобути перемогу". Мені цікаво, з якої фракції Давид Арахамія, який не так давно в інтерв‘ю Наталці Мосейчук розказував про Стамбул, який міг принести мир у 2022 році. Але треба було просто чикнути армію і денацифікувати буйних? Саме на ці слова посилались потім у численних західних ЗМІ. І саме тезу про те, що "Україна була готова до поступок" озвучила очільниця німецького МЗС Анналена Бербок в коментарі Bild. Безумовно, такі помилки української комунікації Росія використовує для дези та просування наративу, що Україна нікчемна і не переможе у цій війні. Тому просто віддайте території та зніміть санкції. "Розповсюдження фейків про втому від України". Допомагають українському народу, а не владі, які б актуальні прізвища вона не носила. Влада ж постійно примудряється потрапити на перші шпальти як не арештом інвестиційного банкіра Ігоря Мазепи за "критику влади", так цапанням зі шведським Сінево, або ноу-хау Татарова, які зупиняють потім батоги G7. Ще дуже некрасива багатомісячна історія хейту і газлайтингу Залужного і попереднього складу Генштабу — лише за високу довіру серед громадян. "За поширення антиукраїнських настроїв у Телеграм росіяни виклали 250 тисяч доларів". ОП варто ще міцніше триматися за ручні телеграми для накидування на незручних журналістів та політичних опонентів. Чомусь для опозиційних видань рівня "Цензор.нет" на пресконференціях президента завжди бракує місць, зате їх окремо бронюють для улюблених телеграм-каналів. Читайте також: Вибори під час війни та російська ІПСО "Поставити під легітимність прийнятих владних рішень" після 20 травня. Можу зафіксувати тезу, що ми з цим президентом зайшли у повномасштабну війну, він її й завершить. Бо мова не про персоналію Зеленського, а про інститут президентства. І символ демократії. Однак хто винен партії "Слуга народу", що позицію про перебування президента на посаді далі у них тлумачить скандальний антивакцинатор та жінконенависник Юрій Камельчук. Це мав би робити фаховий представник і донедавна представник президента в Раді Федір Веніславський. Однак після того, коли він заявив, що перебування Мар’яни Безуглої в комітеті національної безпеки та оборони "може становити реальну загрозу національній безпеці" — на певний час зник з ефірів. І навіть був звільнений з посади представника. Однак оскільки мало хто і навіть сам президент може простими словами пояснити текст Конституції про умови перебування президента на посаді за умов неможливості виборів — він знову коментує. І чи не вперше Веніславський адекватно прокоментував статтю 108 Конституції. Чи користується РФ невмінням розтлумачити закони народу про умови виборів? Уже і на повну. Але це ж не про "Майдан-3" на піку російського наступу на Донбасі. Цікаво також подивитись, хто поширює заяви про "Майдан-3". Дуже часто це особи, які працювали ведучими та експертами на каналах Медведчука. Податківці та прокурори епохи Януковича. Люди, які відверто працювали на РФ і російських кандидатів у різні часи. Дуже часто, це просто "балакаючі голови", яким однаково, звідки конверт.  Антимайданівці минулого стали патріотами майбутнього. І сміх, і сльози. Дуже часто те, що видають за російську ІПСО, є нічим іншим, як небажанням спілкуватися з власним суспільством. Або відвертою відмовою почути суспільство і виправити помилки. Наші люди не ходять на Майдан під час війни. Але ніхто не заборонить цю форму протесту після скасування воєнного стану, коли буде така потреба. Спеціально для Еспресо Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
we.ua - Що таке
Скандал у ВР. Чоловік нардепа Сюмар начебто не воював на фронті, але отримав «Срібний хрест»
Нардеп Мар’яна Безугла звинуватила чоловіка своєї колеги Вікторії Сюмар Дмитра Христюка в тому, що будучи військовим, він начебто жодного дня не воював. Цю інформацію спростувала Сюмар, підкресливши, що інформація про дії на фронті є таємною
we.ua - Скандал у ВР. Чоловік нардепа Сюмар начебто не воював на фронті, але отримав «Срібний хрест»
Збір на допомогу ЗСУ

Відома волонтерка Наталія Юсупова допомагає військовим, які знаходяться на передовій і намагається закривати їх потреби в БПЛА та засобах зв'язку.

Закликаємо підтримати її ініціативи та долучитись до збору коштів для допомоги ЗСУ: https://send.monobank.ua/jar/62bAtM3t8z.

Більше інформації про Наталію: https://www.patreon.com/nyusupova, https://www.facebook.com/nataliya.vetvitskaya.

we.ua - Збір на допомогу ЗСУ
У Комітеті безпеки відреагували на заяви Безуглої про кількість загиблих на війні
У парламентському комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки заперечили заяви Мар'яни Безуглої про втрати України на війні.
we.ua - У Комітеті безпеки відреагували на заяви Безуглої про кількість загиблих на війні
"Прийшов час розповісти суспільству": нардеп озвучив втрати ЗСУ (відео)
Роман Костенко говорить про цифру у 41 тисячу із зниклими безвісти. Депутатка Мар’яна Безугла заявила, що орієнтовна цифра загиблих може бути більшою – близько 50 тисяч.
we.ua -
Пам’ять метелика, або Не дивіться у минуле
Дивна логіка у нашого президента. На великій пресконференції з нагоди других роковин повномасштабного вторгнення Росії Володимир Зеленський заявив, що план нашого торішнього контрнаступу був "на столі у Кремля до того, як почались контрнаступальні дії. Крапка". Але тут якраз годиться не крапка, а таки кома. Бо, по-перше, Верховний головнокомандувач не вважав за потрібне сказати/пояснити, як таке могло трапитися і чи покарані зрадники. Звідки ці люди: авжеж не з вулиці, а з певного кола втаємничених, вхожих у високі кабінети на Банковій. Рівно ж, як можна було розповісти захопливі кар’єрні історії певних персонажів, які донедавна вважалися радниками очільника президентського офісу, носилися зі своїми офіцерськими званнями, морочили голови посполитим байками про участь у диверсійних операціях. А нині, — ось так, запросто, — просять політичного прихистку за кордоном і розповідають про помилки Зеленського, вимагаючи притягнути його до відповідальності. Чи Володимирові Олександровичу нічого не каже прізвище Арестович? А, по-друге, ми ж усі добре пам’ятаємо, як несамовито Мар’яна Безугла з подачі кураторів вимагала від недавно усунутого з посади головкома ЗСУ Валерія Залужного "плану війни" на 2024 рік. І про те, що очевидно відсутність такого плану й стала публічною причиною відставки генерала. Але ж Мар’яна Безугла потрапила до Верховної Ради за списками президентської партії,  ба більше, — досі обіймає посаду заступниці голови парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Читайте також: За два роки війни ми всі частково померли А якщо зазирнути ще далі – до джерела – то чому б президентові не згадати гучний провал операції "Авеню" з вагнерівцями. Я тут вже не буду писати про таємничий дзвінок з Банкової до Москви акурат тоді, коли Зеленський обговорював деталі майбутнього затримання "диких гусей" Пригожина з очільниками української розвідки. Я просто нагадаю, що та ж Безугла фактично заговорила і на комітеті, і в численних телеефірах цю каламутну історію, перевівши стрілки на події під Іловайськом… Президент уперто не бажає вдаватись у деталі минулого, з якого, — і це цілком очевидно — проростає майбутнє. Бо якщо публічно (хай і непрямо) визнає діяльність інфільтрованої у владні структури російської агентури, то чому її не поменшало з часу того злощасного липневого дня 2020 року? І чому він легковажно ігнорив більш ніж прозорі натяки західних спецслужб (до слова, залучених до "Авеню") та журналістів-розслідувачів Христо Грозєва на причетність до зливу Андрія Єрмака? Але покарали, як і у випадку Залужного, випробуваних та професійних керівників розвідки, зокрема Василя Бурбу… Єрмак і досі серед "5-6 надійних менеджерів" Зеленського. І тепер логічно очікувати, що план війни на 2024 рік, про який Володимир Олександрович натякнув минулої неділі журналістам, теж потрапить на потрібний стіл у Кремлі. Для президента, за його словами, "головне − мати план. І цей план є". А за два роки, — якщо, звісно, ми дочекаємося чергової пресконференції, — президент (чи  вже експрезидент, — шляхи Господні несповідимі) між іншим, розповість нам і про цю історію. А коли його запитають про виконавців та замовників, то, зробивши округлі очі, промовить: "Мені все одно, хто замовник". Так, як відповів нині про справу стеження за журналістами Бігуса… Читайте також: Тепер нам загрожує смерть повільна Зеленський явно розраховує на те, що в українців пам’ять метелика. Що вони забули, як активно позитивні блогери та офіційні джерела інформації висміювали з кожної праски американські та європейські застереження про заплановану Путіним велику війну. Як нас готували до травневих шашликів та туристичних шаттлів на адмінкордоні з Кримом. Як наполегливо втискали аж у підсвідомість тезу про неможливість вторгнення і шанси на мир після здибанки "десь посередині"… І, здається, сам президент повірив у власну версію подій, бо наважився нагадати українцям про роковини початку війни з Гостомеля, звідки, за свідченням учасників подій, акурат за кілька днів до 24 лютого прибрали Національну гвардію, і куди, за планами агресора, мав висадитися російський десант. Тож можна було б прямо на місці бодай пояснити народові, чому сталося так, а не інакше. Добре, що бодай непрямо визнав, що глибоко помилявся у здатності домовитися з Путіним: "Він мені не подзвонить. Він не хоче закінчувати цю війну. Станом на сьогодні це так". Можливо, я забігаю трішки вперед зі своїми висновками. Але, гадаю, Зеленський досі не втямив, що має справу з дорослими людьми, а не інфантилами, наділеними пам’яттю метелика. Зрештою, Саймону Шустеру, автору книги "Шоумен", Володимир Олександрович зізнався: "Нас судитимуть потім". Не важливо, яким буде цей суд, але гарантові слід мати на увазі те, що присяжні й історія не потерпатимуть від склерозу. Спеціально для Еспресо Про автора. Ігор Гулик – журналіст Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
we.ua - Пам’ять метелика, або Не дивіться у минуле
Як вижити у цій війні. Чому Захід так панькається з Росією
Велика війна в Україні припала на глибоку кризу західного світу, коли світ взаємодії та компромісів пішов у могилу з його творцем — легендарним дипломатом Генрі Кіссінджером, а нового нічого не народилось. Саме цей архітектор сучасного світового порядку зблизив США з Китаєм. І по суті дав можливість Китаю вирости економічно і зазіхати на статус політичного гегемона. Саме Кіссінджер спочатку на полюванні з Леонідом Брєжнєвим різав ковбасу, а потім називав Путіна справжнім російським патріотом. Тривалий час саме цей ветеран американської дипломатії говорив, що Україну не можна приймати до НАТО, інакше буде ескалація, а на початку великої війни взагалі натякав, що Україні варто поступитись своїми територіями. Перед смертю він змінив свої погляди. Але варто сказати, що сучасні американські лідери — якраз учні подібної політики. І тому Джозефу Байдену так тяжко дається розуміння, що в Росії неможлива демократія. І замість палких обіймів із вдовою Навального, варто було б пришвидшити надання Україні обіцяного пакету зброї.  Врешті, якщо подивитись на історію часів другої світової — в США завше були ілюзіонітські рухи, подібні до тих, з гаслами яких зараз бігає купка радикальних трампістів. Свого часу прем’єр-міністру Великої Британії Вінстону Черчиллю знадобилось два роки аби переконати США дати зброї.  Просто порівняйте уривок із листа Черчилля Рузвельту 1941 року: "Якби можна було надіслати нам 40-50 есмінців, хоча б і старезних, кілька сотень літаків і сталь...Ми оплачуватимемо доларами, скільки зможемо. Але вірю, що, коли не зможемо, ви ж не залишите нас без допомоги?" Цілком нагадує наші часи і дискусії з американським конгресом.  У західних еліт досі нема рецепта, що робити з Росією, яка обов’язково посиплеться після завершення війни в Україні — і коли додому в депресивні містечка повернуться тисячі агресивних людей, які вбивали та ґвалтували.  Західні еліти після розвалу СРСР чомусь вирішили, що Російська Федерація автоматично стала іншою. І пробачили їй агресію в Грузії та Україні. Не так давно колишній президент Барак Обама на одному з круглих столів пояснював, чому США так мляво відреагували на агресію РФ щодо Криму у 2014-му:  "Є причина, чому не було збройного втручання в Крим. Тому що в Криму було багато російськомовних людей і там була певна симпатія до поглядів, які представляла Росія. Навіть у Верховній Раді тоді були симпатики Росії. Політика в Україні була складнішою", – сказав колишній президент Обама.  І це головний урок для нашого суспільства — українізуймося, не обираймо проросійські сили, які першими побіжать здавати регіон окупантам. І головне, варто забути нарешті російську мову та РПЦ — бо саме ці фактори були чіпкими гачками, аби Путін виходив і заявляв, що "це наші, ісконно російські території". Україна ніколи не мала суттєвих гарантій безпеки. Інший президент США Білл Клінтон розказав, що під час зустрічі з Володимиром Путіним у 2011 році зрозумів, що це "лише питання часу", коли Росія розпочне війну проти України. Бо ж саме тоді Путін відхилив укладену за посередництва США угоду, підписану його попередником Борисом Єльциним, про повагу до територіальної цілісності України в обмін на відмову Києва від ядерної зброї радянських часів. Він так і сказав тоді США, що не згоден з умовами угоди та не зобов'язаний їх дотримуватись. США тоді було досить лояльні до Росії, бо вважали її частиною західного світу. Однак всередині України панувало тотальне зросійщення і "внєполітікі". У нас тоді був Віктор Янукович, чия втеча до Ростова завершилась підписанням листа з проханням до Путіна ввести сюди окупаційні війська.  На одинадцятому році війни суспільство має зрозуміти, що ключ до змін і нашої безпеки в наших руках. Нас не приїдуть рятувати американські морпіхи, сюди не приїде французький іноземний легіон. Бруд під Авдіївкою місили наші люди — колишні баристи, трактористи, айтівці та середні бізнесмени.  Нас чекає тотальна мобілізація. Де "фінляндизація" та "нейтралітет, як у Швейцарії" означатиме, що кожен рік ти будеш ходити на військові збори, як на день народження до друзів. У твоїй гардеробній стоятиме тактичний рюкзак і берці. А питання укриття в новенькому домі буде пріоритетом над панорамним видом на Києво-Печерську лавру.  Україна стане місцем для сильних і витривалих людей, які точно впевнені, нащо їм це треба. І які розуміють, що жити легке життя на пляжах Аліканте — то не зовсім їхній варіант.  Досвід війни має спонукати ретельніше обирати депутатів, які йдуть працювати в комітет оборони. Аби потім не обливатися потом і кров’ю від того, що там сидять або державний зрадник Богуслаєв, або імпортований бізнесмен із Сочі Арахамія, або жінка з привітом Мар’яна Безугла.  Наш майбутній президент точно не має влазити у військові карти і міряти рейтинги актуального головнокомандувача. Ба більше — заздрити тому, що його цифри підтримки кращі. А потім влаштовувати кач із його звільненням.  У нас точно мають бути пріоритети в міжнародній політиці. Провали з Обамою, Клінтоном, республіканцями стали можливі, бо ми економимо гроші на наших посольствах. Зараз у нас бракує людей в США, а сама пані посол Оксана Маркарова не в стані фізично об’їхати всю країну. Є сенс економити на єдиних марафонах, але виділити зарплатню бодай для двох додаткових дипломатів.  Досвід довгої війни має навчити цінувати незалежність і самобутність. Бо як виявилось, нікому ти не треба, крім власного дому. Шкода, що до 24 лютого це майже ніхто не цінував.  Спеціально для Еспресо Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
we.ua - Як вижити у цій війні. Чому Захід так панькається з Росією
Якби Зеленський запропонував фракціям разом внести законопроєкт про мобілізацію, не було б 2,5 тис. правок, - нардеп Синютка
Про це він заявив в етері Еспресо. "21 лютого - останній день, коли можна подавати правки до другого читання, після цього повинен працювати Комітет з питань національної безпеки і оборони, й цей законопроєкт може бути внесений для голосування в сесійну залу. Я не можу сказати, що це погано, що подано багато правок, швидше це означає, що законопроєкт, який був внесений, на жаль, не верховним командувачем, промоутером цього законопроєкту була така собі відома всім Мар'яна Безугла. Він не є досконалим і це говорить про те, що він порушує таку велику кількість думок і правок", - вважає нардеп. Синютка вважає, що проєкт закону мав внести верховний головнокомандувач Володимир Зеленський після закритого обговорення на засіданні РНБО і Ставки. "Якби президент запросив лідерів фракції й запропонував їм спільно внести цей законопроєкт у Верховну Раду, то не було б сьогодні півтори, двох з половиною тисяч правок, інакше треба буде працювати. Я переконаний, що тут депутати власне хочуть покращити цей законопроєкт, який викликав дуже неоднозначну реакцію", - пояснює народний депутат України. За його словами ще триватимуть дискусії навколо ключових моментів - це демобілізація й ротації. "Ми маємо дуже чітку позицію і власне свої правки теж подаємо. Ми вважаємо, що люди, які беруть в руки зброю і захищатимуть країну зі зброєю в руках мають дуже чітко знати термін на який вони приходять. Це не може бути нескінченно, або дуже часто від військових, особливо тих, які перебувають на нулі є таке німе запитання: ми прийшли, а коли будемо мати можливість повернутися, коли будуть відбуватись зміни. Це ключове питання, яке хвилює сьогодні", - розповів Синютка і додав, що важливим є й соціальний захист військовослужбовців, зокрема державне страхування кожного бійця. Що відомо про мобілізацію в Україні 19 грудня Зеленський на пресконференції за підсумками 2023 року заявив, що Генштаб звернувся з питанням мобілізації додаткових 450-500 тис. українців. 25 грудня 2023 року Кабмін вніс до Ради законопроєкт про вдосконалення процедури мобілізації. 8 січня на засіданні комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики визнав урядовий законопроєкт про мобілізацію таким, що містить корупційні ризики. 11 січня законопроєкт про мобілізацію повернули уряду на доопрацювання без розгляду в парламенті. Омбудсмен Дмитро Лубінець стверджує, що деякі положення законопроєкту про мобілізацію порушують Конституцію, міжнародні зобов'язання України та права людей.  Наприкінці січня уряд вніс до Ради оновлений законопроєкт про мобілізацію. Однак комітет ВР з питань антикорупційної політики на засіданні 5 лютого знову визнав документ таким, що містить корупційні ризики. Верховна Рада Україні на засіданні 6 лютого підтримала продовження воєнного стану та загальної мобілізації ще на 90 днів – до 13 травня 2024 року. 7 лютого ВР підтримала в першому читанні урядовий законопроєкт №10449 про посилення мобілізації. Верховній Раді пропонують пом'якшити норми щодо використання сільськогосподарської та будівельної техніки, прописані в урядовому законопроєкті про мобілізацію. Ці поправки вже внесли до документа. Вони потрібні для того, аби не паралізувати агросектор.
we.ua - Якби Зеленський запропонував фракціям разом внести законопроєкт про мобілізацію, не було б 2,5 тис. правок, - нардеп Синютка

Ця ж новина в інших джерелах:

Це ваш вибір, кого цінувати: Залужного чи Безуглу
Він відомий тим, що зупинив російську армію на початку вторгнення і відкинув від Києва, Харкова, звільнив Херсон. Вона відома тим, що звинуватила його в алкоголізмі, й гавкала на бойового генерала весь час, поки Офіс медійно готував відставку популярного головнокомандувача. В результаті, попри підтримку майже всіх громадян України, він звільнений з посади та відправлений не зрозуміло куди. Вона, попри небажання колег, навіть з власної партії, працювати з нею в комітеті з нацбезпеки, розвідки та оборони, залишається на посаді та пише в соцмережах, що вирахує всіх критиків по IP. У мене була дискусія з приятелем про владу. Він вважає, що критикувати не можна, бо розбрат і Путін нападе. А мені здається, що чим більше Україна звільняє таких людей, як Залужний, Наєв, Забродський і чим більше висуває на високі пости таких, як Безугла, Татаров, Шурма, Гетманцев, тим сильніше ми, як країна перетворюємося на Росію. Читайте також: Чи скаже Залужний: "Я повернуся!"? Ми вже майже такі, як вони. В нас є Найвеличніший лідер сучасності й немає парламентаризму. В нас спецслужби слідкують за журналістами, а політичних опонентів переслідують за справами 10-річної давнини. Генералів ми звільняємо, бо вони надто популярні, а свого Жириновського завели, бо вона робить все, що скажуть в Офісі. Єдине, чим ми досі відрізняємося від Росії – ми досі дозволяємо собі мати власну думку і не боїмося її висловлювати. На мою думку, ми не зможемо виграти війну, якщо послухаємо спікерів Офісу і перестанемо реагувати на недолугі дії чи бездіяльність влади. Будь-який, найкращий, правитель стає неефективним, коли його не критикують і він вважає себе найрозумнішим. Бо завищена самооцінка і відірваність від реальності приводить до дуже поганих управлінських рішень. Саме тому диктатури програють демократіям. Саме тому ми маємо залишитися демократією з плюралізмом думок і конкуренцією ідей, щоб мати шанс перемогти сильнішого, але тупішого, відірваного від реальності Путіна. Це наш вибір, кого цінувати: Залужного, бо він вміє перемагати, чи Мар'яну, бо це стабільність і єдність. Я обираю Залужного. А ви? Джерело Про автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
we.ua - Це ваш вибір, кого цінувати: Залужного чи Безуглу
Нові командувачі ЗСУ, які допомагають Сирському. Пояснюємо, хто вони та чим відомі
Еспресо розповість, хто є новими керівникам у ЗСУ та як ці призначення можна трактувати. Про що у статті: Чому сталася заміна Залужного на Сирського та що про це думають експерти; Олександр Павлюк: від командувача ООС, оборонця Києва до командира Сухопутних військ ЗСУ; Юрій Содоль: від командира бригади та командувача Морської піхоти до керманича Об'єднаних сил ЗСУ; Ігор Плахута: від роботи в МВС часів Януковича до командувача Сил територіальної оборони ЗСУ; Анатолій Баргилевич: від роботи в Генштабі й командування Силами територіальної оборони до керівника Генерального штабу ЗСУ; Ігор Скибюк: від командира бригади до командувача Десантно-штурмових сил. Чому сталася заміна Залужного на Сирського та що про це думають експерти Фото: телеграм-канал Валерія Залужного   Хоча чорна кішка між колишнім головнокомандувачем Залужним та Офісом президента пробігла ще в перші місяці повномасштабної війни, коли рейтинги "залізного генерала" (як його охрестили журналісти) почали дошкуляти команді Зеленського (про це неодноразово писали західні ЗМІ), однак відкрито про звільнення заговорити лише в кінці минулого року. Цьому посприяла невдала для України довгоочікувана кампанія по літньому контрнаступу. Через ряд причин, ЗСУ не змогли виконати поставлену задачу – дійти до Азовського моря. Це породило восени великий скептицизм щодо спроможності України відвоювати всі свої території, що Росія захопила починаючи з 2014 року. Валерій Залужний, мав свою позицію і відкрито її розповідав, зокрема, виданню The Economist, мовляв, сухопутна війна "зайшла в глухий кут" і треба "винайти новий порох". Це розлютило Офіс президента, який до останнього не бажав визнавати факт застою на фронті, що спричинило відкриті напади на адресу Залужного, зокрема, з боку провладної (на той момент) нардепки Мар’яни Безуглої. Однак по-справжньому чутки почали ставати реальністю в кінці січня, коли з різних сторін мова пішла, що президент Зеленський вже підготував указ про звільнення генерала Залужного і це лише питання часу. Справді, 8 лютого президент України таки звільнив з посади головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного, написавши, що зараз настав "саме час для такого оновлення". Генерал погодився з президентом, написавши, що "прийнято рішення про необхідність зміни підходів та стратегії". Наступного дня Валерій Залужний отримав з рук президента звання Героя України. Така важлива подія, звісно, спричинила хвилю думок у суспільстві про те, чи правильно вчинив президент? Ключові союзники України - Сполучені Штати - миттєво відреагували, сказавши, що це суверенне право президента України вирішувати, хто має очолювати армію. Ексрадник держсекретаря США Метью Брайза в ексклюзивному інтерв’ю Еспресо сказав, що Валерій Залужний правий у своїх вимогах (зокрема, щодо мобілізації більшої кількості громадян та зміни підходу ведення війни), але Зеленського також поважають у Вашингтоні і вважають героєм демократичного світу. Тому зміна головнокомандувача не вплине на підтримку Заходу, однак відтепер наступні можливі невдачі на полі бою будуть прямо покладатися саме на рішення президента, а в разі успіху – Зеленський зірве банк. Сергій Кривонос, генерал-майор запасу ЗСУ, сказав у етері Еспресо, що оновлення керівництва ЗСУ в цілому нічого не міняє, за винятком, що "триває боротьба – це боротьба не за перемогу, а за славу". Однак ряд експертів відзначають, що Валерія Залужного українське суспільство точно не забуде, тому можливим є його повернення в ролі політика. Політолог Олексій Кошель, голова Комітету виборців України, зауважив, що про Залужного тепер можна говорити, як "про політика з найбільшим рівнем довіри серед населення станом на сьогодні". Читайте також: "Залізний генерал" Залужний: ким став для України та світу головнокомандувач ЗСУ Та повертаючись до позиції Офісу президента щодо оновлення армії. Нпевно, найкраще і водночас найбільш у загальних рисах ротацю серед вищого керівництва армії пояснив сам президент Зеленський.  "Це не про прізвища. І тим більше не про політику. Це про систему нашої армії, про менеджмент у ЗСУ та про залучення досвіду бойових командирів цієї війни. Кожен солдат, кожен сержант і кожен офіцер, який бачить фронт, розуміє, які рішення потрібні. Суттєво більша технологічність дій армії. Перезавантаження генералітету. Штаби всіх рівнів мають знати й відчувати фронт так само, як солдати на "нулі". Бойові командири цієї війни, командири з "нуля" мають реалізувати свій особливий досвід на рівні всієї армії — у керівництві. Зараз Сили оборони України — це майже мільйон людей, які були призвані для захисту нашої держави. Станом на сьогодні більша частина з них не відчула фронту так, як меншість, яка реально на передовій, реально воює. Це означає, що потрібен інший підхід, зокрема, до ротацій. Інший підхід до управління фронтом. Інший підхід до мобілізації та рекрутингу. Усе це дасть більшу повагу до солдата й поверне чіткість діям у війні", - сказав Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 8 лютого, тим самим запустивши процес перетасовок в армії. Фото: t.me/militarymediacenter Звісно, звільнивши Залужного, потрібно було когось призначити на його місце. Ним став Олександр Сирський, який до того, з серпня 2019 року, був командувачем Сухопутних військ України. Тобто це не є людина про яку ніхто не чув, навпаки, Сирського до вищого керівництва армії привів ще експрезидент Петро Порошенко у 2017 році, коли призначив його командиром всієї Антитерористичної операції на сході України. За час повномасштабної війни Сирський був командувачем оборони Києва, згодом був одним із командувачів успішного контрнаступу ЗСУ на Харківщині, а після керував обороною Соледару та Бахмута. Тобто це справді бойовий генерал і точно не нове обличчя. Читайте також: Новий головнокомандувач ЗСУ: хто такий Олександр Сирський Через те, що новий головнокомандувач народився і вчився у Росії, ворожа пропаганда почала розганяти різні міфи про нього. На це відреагував радник очільника Офісу президента України Михайло Подоляк, який відзначив, що походження Сирського не обговорювалося, коли потрібно було планувати Київську і Харківські операції, а також дії армії за часів АТО і ООС. Також серед різного роду військових лунали заяви, що Сирський "м’ясник", тобто солдати для нього – це цифри на полі бою. Але сам генерал категорично спростував такі заяви. Він сказав, що українські командувачі не можуть ставитися до своїх солдатів, як росіяни: "Я краще залишу якусь позицію, але не допущу загибелі особового складу". Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець зазначив, що зміна головнокомандувача ЗСУ викликає певні сумніви, адже Сирський точно не матиме такого рівня довіри, який є в Залужного, а це може позначитися на обороноздатності. Натомість керівник політико-правових програм ГО "Український Центр суспільного розвитку" Ігор Рейтерович вважає, що бачення ведення війни нового головкома принципово не відрізняється від Валерія Залужного. "У Сирського, при всій повазі до нього і підтримці його на посаді головнокомандувача, в нього немає якогось альтернативного бачення того, як повинна розвиватися ситуація на полі бою. Тобто за великим рахунком, поставили людину, яка була в підпорядкуванні, але при цьому вона принципово не відрізняється значною мірою, принаймні у стратегічному такому сенсі, від тих підходів, які були у Залужного", - наголосив керівник політико-правових програм. Сам Сирський заявив про перехід війни у нову стадію, кажучи, що Україна перейшла від наступальних дій до оборонної операції. "Мета нашої оборонної операції - виснажити сили противника, завдати йому максимальних втрат, використовуючи наші укріплення, переваги в технічному плані - у плані безпілотної авіації, РЕБ, утримування підготовлених рубежів оборони", - сказав Олександр Сирський. Тобто цим самим Сирський підтвердив те, про що раніше говорив Валерій Залужний: що наявними можливостями не вдасться вибити ворога з української землі, потрібне впровадження нової філософії підготовки та ведення бойових дій, а також розробка нових безпілотних систем озброєнь і ряд інших оновлень. Олександр Павлюк: від командувача ООС, оборонця Києва до командира Сухопутних військ ЗСУ Фото: Facebook   Підвищивши Сирського з командира Сухопутних військ до посади головнокомандуючого ЗСУ, президент Зеленський 11 лютого вирішив призначити на посаду, що звільнилася,генерал-лейтенанта Олександра Павлюка. Олександр Павлюк народився в 1970 році в тому ж місті, що й Валерій Залужний – Новограді-Волинському, нині Звягелі (Житомирщина). Він професійний військовий. Закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище. Спершу служив командиром танкового взводу в Німеччині, а далі вже в Україні командиром танкової роти. Згодом став командиром українського миротворчого контингенту в Косові (2006—2007 роках). У 2010 році Олександра Павлюка призначили командиром 24-ї окремої механізованої бригади (Львівщина). На цій посаді він був до 2015 року. Олександр Павлюк з перших днів російського вторгнення у 2014 році був залучений до відбиття збройної агресії РФ проти України. Під його командуванням бригада брала участь в боях за звільнення Слов'янська, Красного Лиману, Краматорська, Лисичанська та інших міст Донецької та Луганської областей. У березні 2017 року закінчивши навчання в Національний університет оборони, став командувачем військ Оперативного командування "Захід " Сухопутних військ ЗСУ. У липні 2021 року указом президента Зеленського був призначений командувачем Операції об'єднаних сил. Перебуваючи на посаді командувача ООС, він керував обороною населених пунктів на сході України в перші дні повномасштабної війни. 15 березня 2022 року знятий з посади командувача ООС, і призначений головою Київської ОВА. Саме Олександру Павлюку була доручена організація оборони столиці України. У кінці травня Павлюка зняли з посади голови Київської ОВА і він працював заступником командувача Сухопутних військ ЗСУ Олександра Сирського. На початку 2023 року рішенням Кабінету міністрів України він був призначений першим заступником міністра оборони України. Після призначення Сирського головнокомандуючим, Павлюка звільнили з посади заступника міністра оборони і призначили командувачем Сухопутних військ з якими він до цього працював. Тобто генерал-лейтенант Павлюк – це також не нове обличчя в "оновленій команді". Олександр Павлюк має чимало відзнак та нагород, в тому числі і Героя України. Стосовно особистих поглядів, то генерал-лейтенант не боїться коментувати незручні теми, адже на роботі першим заступником міністра оборони неодноразово спілкувався з журналістами, пояснюючи різні випадки, що мали місце, в тому числі з роботою ТЦК й СП. Цікаво, що Олександр Павлюк вважає величезною помилкою відмову України від ядерного озброєння. Будучи вже на новій посаді, він написав, що усвідомлює весь спектр поставлених завдань і робитиме все можливе для посилення ввіреної йому частини українського війська. "Ціль та основна задача Сил оборони України — повне відновлення територіальної цілісності в межах міжнародно визнаних кордонів ", - сказав Павлюк. Юрій Содоль: від командира бригади та командувача Морської піхоти до керманича Об'єднаних сил ЗСУ Фото: armyinform.com.ua Крім нового керівника Сухопутних військ, також нового керманича отримало командування Об'єднаних сил ЗСУ. Замість Сергія Наєва (який про своє звільнення дізнався зі ЗМІ) призначили Юрія Содоля. Генерал-лейтенант Юрій Содоль - одноліток Олександра Павлюка. Він також Герой України. Содоль з родини військових, тому з дитинства мріяв про цю професію. Навчався в Сумському вищому артилерійському командному училищі. Згодом закінчив Національну академію оборони України. Служив у десантних військах. У 2007-му був призначений командиром 25-ої повітрянодесантної бригади, з якою 5 місяців провів у активних боях в 2014 році. Бій за Рубіжне, штурм Ямполя, оборона Донецького аеропорту, прикриття виходу українських сил з Дебальцевого, і це далеко не повний перелік, де воювала 25-ка на чолі з Юрієм Содолем. З 2015 року — перший заступник командувача ДШВ ЗС України, а з березня 2018 року був призначений на посаду командувача Морської піхоти. З перших днів широкомасштабного вторгнення Росії керував обороною на одній з найважчих ділянок фронту на Донеччині. В 2023 році він був командиром оперативно-тактичного угруповання "Донецьк" (Вугледарський напрямок). А на початку лютого цього року став командувачем Об'єднаних сил ЗСУ. Обличчя Юрія Содоля також не є новим серед найвищих чинів у ЗСУ, адже він був командувачем Морської піхоти ще з часів президенства Порошенка. Юрій Содоль не часто дає інтерв’ю. В одному з них, у травні 2023 року, він заявив, що "у нас ще багато роботи, адже попереду Крим та Севастополь". Тобто притримується чіткої позиції президента Зеленського, що війна може закінчитися лише після повної деокупації України від російських військ. Ігор Плахута: від роботи в МВС часів Януковича до командувача Сил територіальної оборони ЗСУ Фото: з соцмереж   Напевно, що найбільш радикальним в плані "нового обличчя" і водночас суперечливим призначенням президента Зеленського стала заміна командувача Сил територіальної оборони ЗСУ на генерал-майора Ігоря Плахуту. Йому 56 років. Він також професійний військовий. Навчався в Алма-Атинському вищому загальновійськовому командному училищі (Казахстан). Згодом закінчив оперативно-стратегічний факультет національного університету оборони України. У 2004-2008 роках служив командиром Окремої президентської бригади.  У 2008-2012 роках Плахута очолював 169-й навчальний центр. А згодом у 2012 році став начальником управління Південного територіального командування Внутрішніх військ МВС України. Найбільше питань до нього виникло в часи Революції Гідності. Адже під час Євромайдану Плахута працював у системі МВС та керував силами Внутрішніх військ, які розганяли протестувальників. Така довідка в біографії викликала обурення громадськості. Лідер організації "Національний спротив", учасник Революції Гідності та війни з Росією Олексій Свинаренко (Сталкер) здивований, що Плахуту призначили командувачем Сил територіальної оборони. "Деякі кадрові зміни у війську я ніяк не можу зрозуміти. Як на мене, того, хто давав наказ своїм бійцям розганяти Майдан, ставити керувати ТрО, яка фактично була створена з добровольців, є нічим іншим як жестом приниження суспільства. У війську безліч інших посад, могли б його поставити очолити ВСП (Військову службу правопорядку, - ред.) або ж залишити на тій посаді, на якій він і був", - написав Свинаренко у себе в ТГ-каналі. Та як би там не було, після подій на Майдані Плахута пройшов люстраційні перевірки, які підтвердили відсутність складу злочину в його діях. В період каденції президента Петра Порошенка у 2015 році він прийшов на службу в Управління державної охорони України та займався підготовкою особового складу співробітників цієї служби. В 2018 - 2019 роках був заступником начальника Інституту Управління державної охорони України КНУ ім. Т. Шевченка. Під час повномасштабного вторгнення генерал-майор Плахута долучився до лав Збройних сил України. На початку березня, після того, як у складі ЗСУ було сформоване Командування Сил спеціальних дій Сил спеціальних операцій, був призначений на посаду заступника командувача Сил спеціальних дій. Брав участь у формуванні загонів, до складу яких в тому числі входили представники добровольчих батальйонів. "У стислі терміни організовував та здійснював керівництво заходами щодо створення та підготовки резервів ОСУВ Хортиця, ОТУ Лиман, ОТУ Соледар та здійснював керівництво їх діями під час виникнення загроз у визначених смугах оборони", - розповів про свій бойовий шлях Плахута. Згодом він був призначений на посаду заступника командира оперативно-стратегічного управління військ "Хортиця". Відомо, що Плахута особисто керував підготовкою та обороною міста Куп’янськ. 11 лютого 2024 року Президент України Володимир Зеленський призначив Ігоря Плахуту командувачем Сил територіальної оборони ЗСУ. На цій посаді він змінив Анатолія Баргилевича, який став начальником Генерального Штабу ЗСУ. "Завжди був і залишаюся вірним українському народові, і для мене найвище завдання – захищати нашу державу і незалежність України у Великій Війні. Впевнений, зможемо досягти Українських цілей – всі разом", - так прокоментував своє призначення сам Плахута. Анатолій Баргилевич: від роботи в Генштабі й командування Силами територіальної оборони до керівника Генерального штабу ЗСУ Фото: armyinform.com.ua   Також президент України Володимир Зеленський, за пропозицією головнокомандувача Олександра Сирського, призначив керівником Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майора Анатолія Баргилевича. "Досвідчена людина – розуміє завдання цієї війни та українські цілі", - так прокоментував Володимир Зеленський це призначення. Анатолій Баргилевич родом з Житомирщини. Народився в 1969 році. Перебуває на військовій службі із 1987 року. Закінчив Ташкентське вище танкове командне училище (Узбекистан). Згодом вчився в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. У 2014 році обіймав посаду начальника управління оперативної підготовки Головного оперативного управління Генштабу. Згодом працював у штабі Антитерористичної операції. У 2017 році отримав звання генерал-майора. З 2020-го працював заступником командувача СВ ЗСУ з територіальної оборони. На початку повномасштабного вторгнення Баргилевич став начальником штабу східного угруповання військ. З 9 жовтня 2023 року Анатолій Баргилевич був командувачем Сил територіальної оборони ЗСУ та вже за кілька місяців 9 лютого 2024 року був призначений начальником Генерального штабу Збройних Сил України. Загалом генерал майор Барилгевич зробив чимало для створення й реформування територіальної оборони. Тому відстоює необхідність збереження, після завершення російсько-української війни, навчальних підрозділів Сил ТрО. Їх метою має бути підтримка навченості територіального резерву, який матиме бойовий досвід, а також підготовка молодих резервістів. "Історично доведено, що боротьба розпочинається з волі до неї. Оскільки жодна зброя не врятує, якщо відсутній ключовий елемент — готовність народу дати відсіч будь-якому ворогові. Саме це є базисом національного спротиву. Цей чинник став одним із визначальних 24 лютого 2022 року, коли готовність українців до спротиву стала фундаментом для нашої подальшої боротьби і відсічі російському агресору", - вважає Анатолій Барилгевич. Генерал майор Барилгевич не є новим обличчям у війську, адже вже десять років працює у різних структурах Генштабу. Однак вперше займає таку високу посаду, як начальник Генерального штабу Збройних Сил України. Ігор Скибюк: від командира бригади до командувача Десантно-штурмових сил Фото: Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України   Крім цього, президента Володимир Зеленський призначив нового командувачеа Десантно-штурмових сил ЗСУ, яким став бригадний генерал Ігор Скибюк. Він замінив на цій посаді Максима Миргородського. Серед вищезазначених військових, Скибюк наймолодший, він 1976 року народження. Свою службу почав у 1998 році у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді (Львів). Пройшов шлях від командира взводу до командира бригади (2022-2023 роки). Ігор Скибюк воював в АТО та ООС. У 2016 році Скибюк був командувачем українських частин у міжнародних навчаннях "Кленова арка-2016". Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну командував підрозділами 80-ї бригади, які звільнили низку населених пунктів на Харківщині. У 2022 році бойового командира було удостоєно звання Герой України. У 2023 році його звільнили від командування 80-ю бригадою і призначили начальником штабу – заступником командувача Десантно-штурмових військ Збройних сил України. 11 лютого 2024 року був призначений командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Загалом кажучи, Скибюк – це бойовий командир, який рік пропрацював заступником командувача Десантно-штурмових військ, які тепер і очолив. Власне його призначення на високу керівну посаду – це дійсно нове обличчя в команді керівників ЗСУ. "Ворог не може бути спокійний, ми гнатимемо його з нашої землі. Звільнимо до останнього сантиметра. Я щоранку вставатиму, питиму каву і йтиму вбивати російських загарбників", – запевнив Скибюк в одному зі своїх інтерв’ю, підвереджуючи свій високий бойовий дух. Читайте також: Оборонний комітет ВР запросив Сирського й начальника Генштабу на зустріч: що обговорять
we.ua - Нові командувачі ЗСУ, які допомагають Сирському. Пояснюємо, хто вони та чим відомі
Понеділок 4 Березня

8

°

Рвані Хмари

3° - 8°

27 %

1015 мм

5.68 м/с

  • 02:00

    4°
  • 05:00

    4°
  • 08:00

    4°
  • 11:00

    5°
  • 14:00

    9°

Що не так з цим дописом?

Захисний код

Натискаючи на кнопку "Зареєструватись", Ви погоджуєтесь з Публічною офертою та нашим Баченням правил