Тренд пошуку "Республіка 25 січня"

Зареєструйтесь, щоб залишати коментарі та вподобайки
Фільтр новин
Як Росія викрала Крим. Пояснює історик Сергій Громенко
Розмова відбулась на ютуб-каналі Каміла Грабчук | ЛЮДИ. Із дозволу пані Каміли ми наводимо текстову версію нижче. Сергій Громенко — кандидат історичних наук, експерт Українського інституту майбутнього. Він народився за кілька років до кінця радянської влади у Сімферополі, де закінчив школу та вступив на історичний факультет Таврійського національного університету. 2004-го вийшла його перша наукова стаття.  Якби не війна, я доріс би й до доктора наук, але 2014-му все пішло не так, як хотілося. Тому я й наголошую — зараз не 700 днів війни, а 10 років — адже війна почалась у далекому лютому 2014-го. Кілька мільйонів українців, серед яких є і я, відчули це на власній шкурі. З цього тексту ви дізнаєтесь: Як русифіковували Крим Що спричинило російсько-українську Холодну війну Чому Київ закривав очі на кримський сепаратизм Хто найбільше постраждав від автономії Криму Коли насправді почалась війна У чому винен Захід Чи варто очікувати четвертого Майдану Радянський період Почати варто з Другої Світової Війни. Внаслідок бойових дій, а особливо репресій, які здійснювали як нацисти, так і комуністи, Крим зазнав антропологічної катастрофи. Перед початком бойових дій його населяли приблизно 1 млн 200 тис. людей. Після залишилося приблизно 400 тисяч. Крим перетворився на пустку.  Одні корінні народи, передусім кримські татари, були депортовані в 1944-му році радянською владою, а інші, наприклад кримчаки (ред. спільнота єврейського населення, котрі говорять кримськотатарською мовою), майже всі загинули під час Голокосту на півострові. Кримчаки — стародавнє єврейське населення Криму. Фото: CJCC Зрештою, на 1945-й рік залишилися росіяни, трішки українців, можливо білорусів. Представників інших народів були лічені одиниці. І тоді ж, у 1944-45-му роках, починається масове переселення до Криму людей, які не мають жодного історичного зв'язку з півостровом. Крим масово у добровільно-примусовому порядку заселяли колгоспниками передусім з центральної Росії, також з України. Їм віддавали майно депортованих, надавали пільги, оплачували підйомні та, зрештою, упродовж кількох десятиліть, чисельність Криму вдалось відновити.  Але це вже був абсолютно інший Крим У 1948-му році в Криму майже не залишилося кримськотатарських і грецьких топонімів через третю хвилю перейменувань. Їх замінили всякі безликі російські назви, наприклад “Ізобільное”, “Счаслівое”, або “Цветочное”, які нічого ні для кого не означали.  Розпочалась тотальна русифікація. Росіян було найбільше у відсотковому відношенні. І очевидно, що мовою спілкування, стала російська.  Не було окремих українських сіл. Якщо в колгоспи й переселяли українські родини, то вони мешкали разом з російськими, тобто, русифікація відбувалася вже на етапі перемішування. Попри неідеальність радянської правової системи, передача Криму від Росії до України була законною. Фото: ілюстративне У 1954 році Крим передали зі складу Росії до складу Української СРР. Через багато років, російська пропаганда почне стверджувати, що передача відбулась незаконно, і порушила всі можливі норми радянського права. Але це абсолютна маячня! Насправді попри неідеальність радянської правової системи, передача Криму від Росії до України відбулася згідно з законами, які існували в Радянському Союзі. І якщо скасувати саме цю передачу, тоді потрібно скасувати ще й десятки інших адміністративних рішень такого ж роду.  Щобільше, те, що Крим належить Україні, було визнано Росією вже після розпаду Радянського Союзу. Понад 400 міжнародних і міждержавних договорів та урядових угод зафіксували, що Крим – це Україна.  Однак росіяни не цікавляться юридичною стороною, їм вигідно користуватись цією тезою, адже вона виправдовує політичні амбіції та агресію Росії. Проте люди, які де-юре жили у Радянській Україні не відчували цього: газети виходили російською мовою, а якщо і були українські, то як додатки з меншим накладом. Русифікація відбувалась по всьому Радянському Союзу, але в Криму вона була інтенсивнішою.  Крим це єдиний регіон України, де етнічних росіян було більше, ніж українців. Це те, що кардинально відрізняє Крим від Донбасу. Донбасу можна заявляти претензії, що, мовляв, там мешкають якісь денаціоналізовані, русифіковані українці, але з усім тим - це українці. А в Криму більшість - 60% - етнічні росіяни, причому з них три чверті були переселенцями або їхніми дітьми в першому поколінні. Їх абсолютно нічого не пов’язувало з Україною, вони не відчували якогось обов’язку перед цією державою.  Влада Криму не давала кримцям можливості будувати будинки, налагоджувати життя на рідній землі. Люди селилися в таборах біля півострова. Фото: український фотограф Олександр Клименко З 1989 року, коли депортація кримських татар була визнана недійсною та злочинною, почалося масове повернення. Місцева влада, звісно, ставила їм палки в колеса, але все ж таки кількасот тисяч людей упродовж декількох років повернулися. І їх не хотіли вписувати в оцю “пізньорадянську” модель розвитку Криму. В 1991-му році Крим був одним з тих регіонів, навколо якого почали сходитися хмари. Чи повторить Крим історію інших “проблематичних” регіонів Радянського Союзу? Нагірний Карабах, Осетія, Абхазія, от-от готувалось до “вибуху” Придністров'я. Крим був унікальним винятком у цій смузі нестабільності й не в останню чергу тому, що існував кримськотатарський національний рух.  Для кримських татар це був несправедливий рефрендум. Фото: ukrinform.ua 20 січня 1991 року в Криму відбувся референдум, на якому статус Криму було підвищено з області до Республіки. До Другої Світової Крим був автономною Республікою. Після війни, депортації кримських татар та заселення росіянами його понизили до області.  В 1991-му році Крим знову став республікою, а 12 лютого Верховна Рада України затвердила Кримську автономію в складі України. Кримські татари виступали проти, тому що це була змова комуністичної еліти Криму з державою Україна (фактично Українською соціалістичною Республікою). Місцеві еліти в Криму отримували своєрідну політичну недоторканність: російська мова і можливість контролювати внутрішні фінансові потоки залишалися. В мінусі залишались кримські татари, яким не дали національної автономії, тому що створили формально територіальну, а  по суті, російську автономію. Київ, своєю чергою, позбувався небезпеки цього вибухонебезпечного регіону.  Кримські татари проти референдуму. Фото з відкритих джерел Такі політичні ігри дали Україні фору приблизно на рік. Кримські еліти настільки задоволені своєю опозицією, що не протестували проти незалежності України. В Криму 54% проголосували за незалежність, тому що ситуація в Росії здавалася менш стабільною, ніж в Україні, в якій, на додачу до цього, була автономія. У 1992 році пакт був порушений, а в травні того ж року Крим оголосив фактично свою незалежність. Через два роки  з'явився й власний президент. Цей перший і, на щастя останній президент Криму - Юрій Мєшков - перевів Крим на московський час. Це, звісно, ані йому, ані його владі чи тим паче людям не додавало жодних бонусів. Холодна війна за Крим Період з 1992 по 1997 рік можна назвати Холодною війною за Крим.  1992 рік. В Севастополі ділять Чорноморський флот. Українські моряки вступають у рукопашні сутички з російськими, росіяни викидають українців з кораблів і казарм, засилають їх у гауптвахти чи на якісь далекі гарнізони.  Поки в Криму розквіт сепаратизму, в Москві парламент ухвалює рішення про визнання передачі Криму в 1954 нелегітимною. Через рік ухвалюють постанову, яка декларує Севастополь - “городом федерального значения РФ”.  Фото: Прихильники СРСР в Криму. Фото: ukrinform.ua 1993 рік. Українські піхотинці зіткнулися з російською береговою охороною, в результаті чого поранили трьох росіян. Звинувативши Україну в намаганні присвоїти собі Чорноморський флот, Росія запустила процес відокремлення Криму від України, роздаючи російські паспорти працівникам об'єктів Чорноморського флоту та ведучи антиукраїнську інформаційну кампанію по всій території Криму. 1994 рік. У квітні росіяни намагалися вивезти радіонавігаційне обладнання з Одеси на суді ЧФ «Челекен». Вранці 9 квітня зупинити «Челекен» відправили українські прикордонні катери. У повітря були підняті чотири штурмовики Су-25. Конфлікт ставав все більш небезпечним, і, щоб уникнути відкритого зіткнення, в Києві вирішили перевірити судно в Севастополі. Але росіяни перевантажили все обладнання на інші судна, і українці не змогли довести факт пограбування. Після цього у Крим, а особливо в Севастополь  вводять підрозділи Національної Гвардії (приблизно 60 тис. солдатів), щоб  запобігти заворушенням.  До 1997 року загроза війни зберігалась. Росія роздмухувала і підживлювала напруження. Нарешті стався програш Росії в Чеченській війні, який призвів до того, що в неї просто вже не вистачало ресурсів воювати проти України в Криму гібридно і тому в 1997 році нарешті був підписаний так званий “Большой договор” - 80% суден забрали росіяни. Це були найкращі кораблі. Ще частину Москва вкрала навіть не дочекавшись поділу. Найважливіший з них - “Адмірал Кузнецов”, який будували в Миколаєві. Вкраденими були літаки, які росіяни просто підіймати з аеродромів в Україні й перелітали в Росію. Фото: Фото: Борис Єльцин (зліва) і Леонід Кучма підписують «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією», Київ, 31 травня 1997 року Якою була роль Заходу Американці разом з росіянами тиснули на Україну, щоб позбавити нас стратегічних бомбардувальників і ядерних ракет. Україна під західним тиском віддала Росії ракети, які зараз вбивають наших же людей.  Хочете сказати, що Захід не має за це жодної відповідальності нести? Жити й не здогадуватись, що Крим – це Україна В Криму розквіт сепаратизму. З Росії йдуть гроші — мільйони. Росія веде політику неоколоніалізму. Вона відкриває тут різні “дома русской культури”, розвішує всюди російські прапори, роздає паспорти.  Не було такого року, щоби не приїхав якийсь московський "балабол" з високим чином і не казав, що "Севастополь — русский город", "Русский Крым не отдадим" і т.д.. Навіть після того, як напруження зменшилось, залишились фестивалі на кшталт "Великое русское слово", де пушкіністи з усього світу збиралися в Криму, особливо на Південному березі, щоб випити, закусити та поговорити "о величии русской культури". Кримчанин міг жити й не здогадуватись, що Крим – це Україна, через абсолютне домінування російської мови.  Формально українців на півострові чверть, але на момент анексії у 2014, на території півострова працювали приблизно 600 шкіл, з яких лише одна була цілком україномовна - гімназія в Сімферополі. Ще в шістьох школах  викладання формально велось двома мовами: російською та українською.  Сепаратистські настрої в Криму Це — культурна катастрофа. На Крим не звертали увагу, а на ситуацію там київська влада закривала очі. Так, правильної політики не було ні на Донбасі, на в Криму, ні в умовній Кіровоградщині. Але Крим – єдиний регіон в Україні, в якому етнічних росіян більшість,  з тих 25% українців на півострові — половина денаціоналізована.  СБУ і міліція замість того, щоб викорінювати проросійських сепаратистів, вовком дивилися на кримськотатарських активістів, бо боялися, що вони будуть головною загрозою.  Конфлікт щодо острова Тузла У 2003 році Путіну потрібна була маленька "побєдоносна" війна, щоб консолідувати владу в парламенті.  Путін велів збудувати з російського берега до українського острова Тузла дамбу для того, щоб перекрити Керченську протоку і з'єднати Тузлу з російськими землями. Розпочали все тоді, коли Кучма поїхав в турне Латинською Америкою, з якого був змушений терміново повертатись.  Фото: Кучма на острові Тузла На щастя, в цьому конфлікті українці показали зуби та чітко стояли на позиції, що  Тузла належить Україні. На Тузлі встановили стаціонарний блокпост, збудували укріплення. Гармати з Керчі направили на російський бік і стріляли в бік російських прикордонників і будівничих. Зрештою, за 100 метрів від берега російська дамба зупинилася. Хоча в води українські, вони таки зайшли.  Путіну було потрібно, щоб це було азовські води були спільним володінням РФ і України, як врешті-решт стало, хоча найважливіше, що тоді Тузлу ми зберегли за собою, як і Керченську протоку. Якби тоді ми прогнулися і втратили Тузлу, російські вторгнення сталося б набагато раніше.  З мовчазної згоди Заходу По всьому Криму знаходилися воєнні містечка російської армії, і об'єкти, куди не пускали українських прикордонників, не кажучи вже про цивільних. У 2008 році Росія здійснювала агресію проти Грузії не тільки зі своєї території, а ще й з території України. Це колоніалізм в чистому вигляді. І тоді мало хто на це звернув увагу, але це факт. Україна була співучасником війни проти Грузії через це.  Фото: Зустріч Обами і Путіна Фото: Associated Press Коли війна в Грузії 2008 року закінчилася для Росії тріумфом, що зробили західні країни? Що зробив демократ Обама, на якого моляться сьогоднішні ліберали? Він не тільки пробачив Росію, але  й дозволив "перезавантажити" відносини. Росія, не отримавши покарання за агресією проти Грузії, втрутилася в війну в Сирії, де також не постраждала. Той самий Обама заявляв, що застосування хімічної зброї - це червона лінія, яку не можна переходити. Але коли Росія перейшла і її - ніякої реакції не було. Звісно, що у 2014 Путін пішов захоплювати й Крим, адже хто його міг зупинити? Захід систематично закривав очі на російську агресію. Якби ті санкції, які діють проти Росії зараз, були введені у 2014 році, цієї третьої фази війни російсько-української взагалі б не було.  Анексія Криму  Рішення про анексію Криму було ухвалено ще до остаточних сутичок на Майдані. 18 лютого, коли тільки починався мирний наступ Майдану на урядовий квартал, кримський спікер Володимир Константинов, відлітаючи до Москви на пресконференцію, оголошує, що “якщо там щось в Києві піде не так, то ми поставимо питання про статус Криму з 1954 року”. І це не єдина сепаратистська заява.Наступного дня, 19 лютого, Константинов зустрічається з Сергієм Шойгу, який ухвалює рішення про введення військ до Криму. Можливо, початково до Севастополя, але шанс був занадто жирним, щоб ним не скористатись. Тобто Путін постійно брехав про час ухвалення рішення. То він казав, що “нас там нет”, то, що це  відповідь на  праворадикальний терор. Останньою датою, яку він визнав,  було 22 лютого. Але це все брехня. Ввечері 19 лютого він був поінформований, і саме тому на медалі за повернення Криму стоїть дата 20 лютого.  Медаль за повернення Криму. Фото: radiosvoboda.org 20 лютого в Києві розстрілюють Небесну Сотню, Янукович веде переговори з лідерами опозиції, а російська воєнна машина вже починає діяти.  23 лютого було організоване народне віче в Севастополі, на якому народним мером Севастополя обирають російського громадянина -  Олексія Чалого. Це відвертий ляпас Україні, який демонструє наскільки глибоко Росія була вкорінена в Криму в цілому. Тим часом у Сімферополі починають формуватися загони проросійської самооборони, а на 26 лютого збирається позачергова сесія Верховної Ради Криму, на якій мають голосувати за те саме, що й в Севастополі: про статус, про росіян, про запрошення військ і т.д.  Акція біля пам'ятника Леніну в Сімферополі, 23 лютого 2014 року. Фото: Радіо Свобода Однак в цей день збирається великий мітинг під Верховною Радою Криму і завдяки потужній злуці кримськотатарського та українського національних рухів, Верховна Рада Криму не ризикнула проголосувати за сепаратистський закон.  Якби вони це зробили, ситуація в Криму зараз була б набагато гірша, бо це стало б можливим приводом для Європи визнавати Крим російським. Беззбройна анексія була зірвана, тому в ніч на 27 лютого російським військовим довелося захопили кримський парламент, і раду міністрів. Тоді, з 27 лютого, й почалася відкрита фаза війни. Україна зробила максимум, що могла, в тих умовах, адже досягти більшого, коли три чверті кримських силовиків зрадили присязі України, було просто неможливо. Війна почалася 20 лютого з рішення Росії захопити Севастополь і Крим, якщо вийде. 27 лютого це переросло у відкриту фаза, і потім росіяни пробували захопити всю Україну аж до самого 2 травня - до сутичок в Одесі.  Насправді ми вийшли з мінімальними втратами з цієї ситуації. Українці не відчували війну Україна вистояла. Навіть у 2014 році після правління Януковича і його російських посіпак вона виявилася міцнішою, ніж про неї думав світ, росіяни та самі українці. Так, ми програли перший етап з початку 2014 по 2015 - ми втратили територію Криму та частину Донбасу. Проте це було не настільки катастрофічно, адже плани Росії були значно масштабніші - розчленування України. Потім настав етап війни низької інтенсивності від других мінських домовленостей до 23-го лютого 22 року.  Війну вдалося нормалізувати. Обрання українцями Зеленського свідчить про те, що попередня влада впоралася з цим завданням. Українці не відчували війну настільки, що взялися боротися з внутрішніми проблемами: поганим президент, корупцією і т.д..  Мінськ, Білорусь, 11 лютого 2015 року Війна не відбивалася на українському суспільстві. Я був розчарованим в 19-му році, бо бачив, що загроза не зникла, а українці ставляться до неї надзвичайно легковажно. Мені хотілося б, щоб українці були ідеальними, такими, як в українських піснях. Щоб голосували розумом, а не серцем, бо серцями ми вже понаобирали.  З іншого боку, це не вина українців. Це тенденція. Подивімося на угорців і словаків, які, незважаючи ні на що - корупцію, убивства, зв'язок з Росією - все одно, обирають собі Орбана і Фіца. Чим це відрізняється від тих, хто обирає в Україні Януковича?  Сполучені Штати Америки — світоч демократії, переживають таку кризу, яку не бачили з 60-х років, з часів боротьби за громадянські права. Які перспективи? Я песимістичний реаліст. Якщо ми говоримо про необмежену в часі перспективу, то Крим, очевидно, повернеться до складу України. Але теперішня російська влада його просто так не відпустить. Ми бачимо, як з року в рік  доходи Росії падають, тому що її нафту і газ більше не купують. Росія дожилася до того, що мусить імпортувати куряче яйце.  Це, з одного боку, наче невелика втрата, але це дуже важливий індикатор, що "сверхвеличность и сверхдержавие" Росії навіть не можуть бути забезпечені яйцями. Радянський Союз, коли розпочав імпортувати продовольство зі Сполучених Штатів, ступив на шлях кінець.  Росія значно слабша за Радянський Союз. Вона була значно сильніше інтегрована в світ. І тепер, коли ці зв'язки розрубують — наслідки неминучі.  Росія втратила велетенські частки нафтового і газового ринків в Європі, а Китаю чи Індії потрбіно не так багато, як  росіяни сподівалися. Зрештою, колись перед новою владою в Росії постане питання про нормалізацію стосунків і першою умовою буде припинення бойових дій, а другою — повернення території.  Я не бачу такого внутрішнього ресурсу, який би дозволив Росії ще 30 років існувати в стані війни не проти України, а у протистояння з усім світом.  Я думаю, Росії залишилось недовго, якщо брати до уваги те, якими темпами витрачаються їхні ресурси і падає продаж нафти і газу закордон. Вона вже закуповує артилерійські снаряди і навіть стволи в Північній Кореї. Якщо вона вже не може сама себе забезпечувати воєнними технологіями, то очевидно, що справи її йдуть не найкращим чином і через два роки ми побачимо кардинальні переміни на полі бою. Фото: Нафтові резервуари у Клинцях Брянської області Росії після влучання українського безпілотника, 19 січня 2024 р. Фото: телеграм-канал губернатора Брянської області Олександра Богомаза AV BogomaZ через AP Теперішні українські удари по нафтових базах — це просто місяці прискорення падіння Росії, тому що іншого способу заробітку для неї, ніж торгівля газом та нафтою просто не існує. Песимізм в тому, що Росія набагато більше ресурсів зосередила і тому розпад станеться не завтра, але через 2 роки. Ми мусимо не впасти самі за цей час.  Історичний аналіз — це 10-12 років мінімум. Якщо подивитися на історію України останніх 30 років, то ми побачимо, як дуже повільно, але все-таки її демократизація і європейзація відбувається.  Електоральна мапа України з 1991 по 2014 рік показує цей прогрес. У 1991 році за європейські сили голосували тільки мешканці трьох західних областей, 1998 році вже весь захід України голосував за проєвропейські партії. У 2002-2004 відбувся розкол України на дві частини Ющенко-Янукович. Коли в 2014 році обирали Порошенка, тільки на неокупованих частинах Донбасу, він програв в першому турі.  Фото: Відхилення результатів голосування в громадах від загальноукраїнських на виборах президента 2004-2019 років (чим темніше, тим більше відхилення від результатів по країні). Джерело: Українська Правда Попри все, у 2019-й Україна голосує як єдина, за винятком Львівської області голосує як єдина. Оцей внутрішній поділ між українцями, про який так багато сперечалися, зникає. Україна більш згуртована, ніж була раніше і значно сильніше орієнтована на Захід, ніж на Схід. Жодна проросійська партія не має перспективи отримати владу. Тепер у нас боротьба не між Заходом і Сходом, а між популістами і технократами. Абсолютно нормальна ситуація для будь-якої європейської країни. Якби не війна, Україна зараз була би найєвропейськішою країною з усіх європейських.  Війна вносить свої корективи. Тому, безумовно, той, хто буде після Зеленського, отримає в спадок просто колосальні проблеми і під тиском розчарування в них також вилетить зі своєї посади з мінімальним рівнем довіри. Але наступники зможуть отримати вже набагато кращу ситуацію. По-іншому оцінюватимуть і Порошенка, і Зеленського. Ми не можемо дати остаточну оцінку Зеленському, тому що його каденція не завершилась. А без оцінки Зеленського ми не в силі оцінити каденцію Порошенка. Януковичу ми вже дали свій вирок. Доведеться ще трошки почекати перед тим, як давати остаточні висновки, і, сподіваюся, Зеленський це розуміє. А якщо не розуміє, то можу сказати, що після війни Україну чекає Майдан. Так само, як це відбулося в Японії в 1905 році. Японія перемогла Росію. але японці палили урядові будівлі, поліцейські відділки та церкви, бо їх не влаштовували результати миру. Вони були не співмірними з ресурсом, витраченим на здобуття. Постійні майдани — це погано? У Франції було чотири революції і ледь не сталося п'яти упродовж 200 років. Французи і частково іспанці проходять через таке надзвичайно часто. В деяких країнах революцій взагалі нема, тому що там влада випереджає реформами створення революційної ситуації. Наприклад, Данія, Швеція, Норвегія. Вони аналізують загальні настрої і на законодавчому рівні запобігають масовим протестам. На сході Європи чекають до останнього, провокуючи щораз сильніший спротив. Хочеться вірити, що четвертий майдан не буде більший, ніж Революція Гідності. Фото: Революція Гідності. Фото: DT.UA У нас мільйони людей зі зброєю і  навичками, тому владі варто розуміти: або реформи, або революція, з величезними наслідками.  Над текстовою версією працювала Рура Ольга
we.ua - Як Росія викрала Крим. Пояснює історик Сергій Громенко
Санду заявила про ймовірність втручання РФ в осінні вибори в Молдові
Про це пише NewsMaker. "Ми всі маємо бути пильними. Зброя Кремля — це дезінформація та маніпуляція. Інститути мають бути пильними та використовувати накопичений на попередніх виборах досвід", — сказала Санду. Вона також пояснила, чому влада вирішила провести вибори й референдум щодо вступу Молдови до ЄС в один день. "Референдум визначить долю країни на багато років уперед. Ми хочемо, щоби на виборчі дільниці прийшло якнайбільше людей. Знаємо з досвіду, що на президентських виборах – найвища явка виборців", – зазначила політикиня. Що відомо про вступ Молдови до ЄС 3 березня 2022 року Санду підписала заявку Молдови на членство в ЄС. 1 червня 2023 року головний дипломат ЄС Жозеп Боррель заявив, що придністровський конфлікт не є перешкодою для вступу Республіки Молдова до ЄС, адже подібні ситуації вже були. 8 листопада 2023 року Єврокомісія рекомендувала розпочати процес перемовин про вступ Молдови до ЄС, а 14 грудня Єврорада ухвалила рішення про початок переговорів щодо вступу до ЄС з Молдовою. 25 січня президентка Молдови Мая Санду розпочала консультації щодо організації референдуму стосовно вступу країни до Європейського Союзу. А 7 лютого стало відомо, що Євросоюз розпочав процедуру скринінгу молдовського законодавства. Це є обов'язковим під час входження країни-кандидата до ЄС.
we.ua - Санду заявила про ймовірність втручання РФ в осінні вибори в Молдові
Волонтерські ініціативи Наталії Юсупової

Відомий волонтер, громадська діячка Наталія Юсупова взаємодіє з Головним Військовим госпіталем України з 2014 року.

З початку повномасштабного вторгнення РФ в 2022 році, вона здійснює регулярні збори коштів для допомоги військовим ЗСУ в закупівлі найнеобхіднішого обладнання, яке наближає нашу перемогу і рятує життя наших військових.

Більше інформації про Наталію: https://www.patreon.com/nyusupova, https://www.facebook.com/nataliya.vetvitskaya.

Просимо спільноту долучитись до допомоги і збору коштів для ЗСУ: https://send.monobank.ua/jar/62bAtM3t8z

we.ua - Волонтерські ініціативи Наталії Юсупової
Продюсер Нацвідбору Євробачення-2024 Завадюк поділився, куди подів картини Морозюк
Про це він сказав в інтервʼю Аліні Доротюк. Продюсер розважальних проєктів та талант-шоу на телебаченні, креативний продюсер Нацвідбору на Євробачення-2024 Володимир Завадюк був прихильником творчості художниці Соні Морозюк, колишньої нареченої підозрюваного у розкраданні коштів Міністерства оборони Романа Гринкевича. Він купував її картини для власної колекції, замовляв арт для свого автомобіля, а також за його ініціативи в офісі "1+1 Media" висіли роботи Морозюк. У розмові з Доротюк Завадюк зазначив, що засуджує корупцію не тільки в країні, а й у будь-якому бізнесі, зокрема і в телебізнесі. Колись він стикався з цим, і тепер для нього це питання "гігієни". Тому, коли історія з Сонею Морозюк почала набувати розголосу, він усвідомив, що її картини не можуть бути в офісі. Він уточнив, що це питання репутації компанії. "Після того, як обличчям цього корупційного скандалу в тому числі стала Соня, після того, як із цим почали асоціювати її роботи, я як публічна людина, як opinion-maker, людина, яка виготовляє великі проєкти, яка розповідає про свою місію, я категорично проти корупції, кумівства, усілякого крінжу, який може відбуватися зокрема в нашій країні, не можу наразі асоціювати себе з цими роботами, з цим артом, навіть якщо деякі з них для мене були дорогими, а безумовно так було", — сказав продюсер. Він поділився, що картини, які були на експозиції в офісі "1+1 Media", вони відправили назад Соні. Картини їм не належали. Щодо картин у приватній колекції, Завадюк заявив, що зняв їх удома. "Вони зберігаються в мене вдома, на другому поверсі. Стоять і чекають своєї черги, що з ними станеться. А поки вони просто стоять в кутку", - зізнався продюсер. Він зазначив, що далеко не єдиний, у кого є картини Морозюк. "У дуже багатьох людей вдома є картини Соні Морозюк. В тому числі в політиків, зірок, в лідерів думок. Думаю, що їм зараз довелось зняти ці картини, враховуючи обставини, судовий процес, пов’язаний з корупційним скандалом, для того, щоб не асоціюватися з цією історією. Я розумію, що ця історія складна і для Соні, тому що її творчість кенсельнулась в Україні", - сказав Завадюк. Продюсер пригадав, що побачив уперше Морозюк в Instagram і відзначив саме її картини з написами, які його надихали. "Я сприймав це як арт, як інсталяцію, як артоб'єкт, який може доповнити проєкти, тому що написи надихали і відповідали меседжам, які ми транслюємо, і філософії нашої компанії", - зізнався він. За словами Завадюка, він купив картини у Морозюк за значно менші суми, ніж вона називала. "Перша картина - "Кохайте, поки є час". Мені це дуже відгукнулося, тому що тоді я був дуже закоханий. Мені здається, це було 15 тис. грн. Останню картину, яку я купив у Соні з написом "Цілую", я купив за 25 тис. грн", - пригадав продюсер. Коли Доротюк зауважила, що це далеко не $10 тис., які називала сама Морозюк, Завадюк зауважив: "Можливо, я мав якусь неймовірну знижку, але це точно не ті суми, про які багато кажуть і її за це хейтять. Я ніколи не вдавався в ці історії, мені це було не цікаво". Він додав, що зняв також плівку з написом "Києве мій", створену Морозюк для його автомобіля, адже не хоче асоціюватися з нею. Що відомо про справу Гринкевича  Львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича затримали працівники ДБР за спробу дати хабар у $500 тис. одному із керівників Бюро. Річ у тім, що компанії, зареєстровані на членів сім'ї Гринкевича, підозрюють у махінаціях із закупівлями для Міністерства оборони на 1,5 мільярда гривень. Згодом стало відомо, що пов’язані з Гринкевичем компанії постачали Міноборони бронежилети й шоломи за завищеними цінами.  Варто відзначити, що голова Львівської ОВА відмежувався від імовірних протиправних дій бізнесмена. Заступник міністра оборони України Віталій Половенко у вівторок, 9 січня, повідомив, що міністерство розірве договори з компаніями, які пов'язані з Гринкевичами: їх підозрюють у махінаціях із закупівлями на 1,5 мільярда гривень. Також цього дня львівська обласна рада розірвала меморандум з благодійним фондом Гринкевича. Нещодавно в сім’ї Гринкевичів вперше відреагували на корупційний скандал.  Крім того, 11 січня стало відомо, що суд арештував майно й рахунки компаній бізнесмена Гринкевича. Правоохоронці також отримали висновки експертів, які встановили, що вся поставлена продукція компаніями Гринкевича на потреби МОУ у 2023 році не відповідає якісним характеристикам та неможлива для використання військовослужбовцями ЗСУ. АРМА знайшло в Гринкевичів і їхнього оточення елітні авто, нерухомість і зброю. За інформацією відомства, Ігор Гринкевич і його спільники обвинувачуються в заволодінні бюджетними коштами в особливо великих розмірах. "60% бюджетних коштів, які підконтрольні фігуранту юрособи отримували від Міноборони, виводилися на користь інших афілійованих компаній (найчастіше здійснювались операції щодо надання або повернення фінансової допомоги). Підприємства проводили ризикові (безтоварні) фінансові операції. Решта 40% коштів – для забезпечення виконання державних контрактів – переказувалися на рахунки турецьких виробників одягу в Турецькій Республіці", – зазначили в АРМА. Згодом Печерський суд оприлюднив подробиці затримання бізнесмена Гринкевича, а в ДБР розповіли, на якому етапі перебуває справа. 17 січня Державне бюро розслідувань оголосило підозру членам злочинної організації під керівництвом львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича, які завдали збитків державі на майже мільярд гривень. Ідеться про самого Гринкевича, його сина та ще трьох керівників підконтрольних їм компаній. Після чого художниця Соня Морозюк, яка була заручена з сином фігуранта масштабного корупційного скандалу, Романом Гринкевичем, сказала, що не виходитиме заміж за нього. 18 січня радниця з комунікацій ДБР Сап'ян заявила, що Гринкевич може отримати понад 10 років за оборудки з Міноборони. Застереження: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
we.ua - Продюсер Нацвідбору Євробачення-2024 Завадюк поділився, куди подів картини Морозюк
Ворог, імовірно, завіз вибухівку на об'єкти критичної інфраструктури окупованої Херсонщини, - перший заступник голови облради
Про це він розповів в етері Еспресо. "Є інформація, що у деяких населених пунктах поруч з річкою Дніпро Олешківського та Каховського районів окупанти дійсно провели якісь інженерні роботи на об'єктах критичної інфраструктури. Ці роботи не були пов'язані з безпекою цих об'єктів. Тобто, імовірно, завозилася вибухівка і, можливо, загарбники провели додаткове замінування цієї інфраструктури, тому що раніше вони вже проводили такі роботи на деяких локаціях", - зауважив перший заступник голови Херсонської обласної ради. Юрій Соболевський додав, що також є інформація про створення ворогом додаткових фортифікаційних споруд і постійного додаткового мінування територій. 22 січня  Центр національного спротиву інформував, що росіяни розміщують свою техніку в заповідниках, які розташовані на тимчасово окупованих територіях України, створюючи екологічну катастрофу. 25 січня Центр стратегічних комунікацій повідомляв, що російська пропаганда просуває фейк, нібито НАТО збирається захопити "6 суб‘єктів РФ", серед яких "ЛНР", "ДНР", Херсонська та Запорізька області, республіка Крим та місто Севастополь.
we.ua - Ворог, імовірно, завіз вибухівку на об'єкти критичної інфраструктури окупованої Херсонщини, - перший заступник голови облради
Новий законопроєкт № 10449: що пропонує Кабмін щодо демобілізації
Виснаження, переживання через несподівані втрати чи постійний біль — це лише кілька можливих причин, чому військовослужбовці можуть прагнути піти з військової служби через майже два роки повномасштабного вторгнення. З кожним наступним днем війни питання звільнення та демобілізації стає ще більш актуальним. Кабінет Міністрів України 30 січня 2024 року направив до Верховної Ради оновлену редакцію проєкту Закону щодо мобілізації №10449. Такі дані було оприлюднено на офіційному вебпорталі Верховної Ради. Демобілізація військовослужбовців Кабмін пропонує звільняти військових у зв'язку із закінченням строку служби, коли вони прослужили безперервно під час дії воєнного стану протягом 36 місяців. Це стосується ситуацій, якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати службу. Крім того, їхнє звільнення буде проводитися у строки згідно з рішенням Ставки Верховного Головнокомандувача. До того ж у новому проєкті пропонують демобілізувати такі категорії військових під час дії воєнного стану: ті, хто були звільнені з полону; ті, хто має інвалідність; ті, хто були обрані на посади народного депутата України або ВР Автономної Республіки Крим; ті, хто були призначені на посаду судді, члена Вищої ради правосуддя тощо; через набрання законної сили вироку суду про обмеження чи позбавлення волі військовозобов'язаного; за сімейними обставинами чи з інших об'єктивних причин (вичерпний список є в законопроєкті); у зв'язку зі зменшенням чисельності штату або реалізацією організаційних заходів - у випадку неможливості використання людей вищого офіцерського складу на службі. Зміни також стосуватимуться відпочинку для військових. В умовах дії воєнного стану основна відпустка розподіляється на окремі періоди протягом календарного року, але не може бути коротшою, ніж 15 календарних днів. Також, додаткових 90 днів безперервної оплачуваної відпустки надається військовим, які були звільнені з полону та мають бажання продовжувати військову службу. Що відомо про законопроєкт про мобілізацію 19 грудня 2023 року Зеленський на пресконференції за підсумками 2023 року заявив, що Генштаб звернувся з питанням мобілізації додаткових 450-500 тис. українців. 25 грудня Кабмін вніс до Ради законопроєкт №10378 про вдосконалення процедури мобілізації. 8 січня 2024 року на засіданні Комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики визнав урядовий законопроєкт про мобілізацію таким, що містить корупційні ризики. Водночас до Ради подали ще чотири альтернативних законопроєкти про мобілізацію. 11 січня законопроєкт про мобілізацію повернули уряду на доопрацювання без розгляду в парламенті. 30 січня Кабінет Міністрів України зареєстрував у Верховній Раді України проєкт закону №10449 про зміни щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку.
we.ua - Новий законопроєкт № 10449: що пропонує Кабмін щодо демобілізації
Уряд вніс до Ради законопроєкт щодо мобілізації: подробиці
Про це повідомив у телеграмі представник Кабінету Міністрів у парламенті Тарас Мельничук. "Кабінетом Міністрів України, як суб’єктом законодавчої ініціативи, зареєстровано у Верховній Раді України: проєкт Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" (реєстр. № 10449)" - написав Мельничук. Інформація про законопроєкт також з'явилася на сайті Верховної Ради України, він зареєстрований сьогоднішнім числом, 30 січня 2024 року.  Як зазначено в пояснювальній записці, проєкт закону покликаний "законодавчо удосконалити процедури проведення заходів мобілізації, удосконалення військового обліку призовників, військовозобов’язаних і резервістів, соцзахисту військовослужбовців". Також документ стосується "окремих питань проходження військової служби, підбору особового складу під час доукомплектування бойових підрозділів для відсічі збройної агресії проти України". Законопроєкт уточнює питання військового обліку призовників, військовозобов’язаних і резервістів, питання соцзахисту військовослужбовців під час отримання медичної допомоги та після звільнення з полону. Окрім того, в документі уточнено обов’язки органів місцевої влади, підприємств, установ і організацій та громадян України під час проведення мобілізації; підстави для надання відстрочки та звільнення від призову на військову службу, а також підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану. Про "оновлену версію законопроєкту про мобілізацію" повідомили також у Міністерстві оборони України.  "Коментарі та зауваження до законопроєкту враховані спільно з Генеральним штабом, Урядом та народними депутатами. Цей законопроєкт визначає прозорі правила мобілізаційного процесу, а також необхідне врегулювання прав військовослужбовців та військовозобовʼязаних", - запевнили в Міноборони. Основні положення нового законопроєкту Міноборони виклало у вигляді інфографіки у своєму телеграм-каналі.  У Міноборони зазначили, що в новій версії законопроєкту про мобілізації враховано такі основні моменти: визначеність, можливість відпочити, зручність, навченість, рівність і забезпеченість.  Проєкт, зокрема, визначає чіткий термін служби на період воєнного стану; передбачає, що люди з інвалідністю всіх груп звільнені від військової служби; добровольці по мобілізації мають відстрочку на 2 місяці для вирішення особистих питань і підготовки до мобілізації. Також у законопроєкті передбачено, що щорічна основна відпустка під час дії воєнного стану протягом року може надаватися частинами. Окрім того, військовослужбовці, звільнені з полону, отримують додаткові 90 днів відпустки (зі збереженням грошового забезпечення, якщо вирішили продовжити службу). Законопроєкт також передбачає створення електронного кабінету на базі реєстру військовозобов'язаних "Оберіг". Окремо в проєкті закону прописано обов'язкове проходження 2-3-місячного навчання після мобілізації та скасування строкової служби, замість якої пропонують запровадити базову військову підготовку.  Окрім того, в законопроєкті пропонується виключити право на відстрочку від призову у державних службовців. Бронь передбачено для голів міських і селищних рад, територіальних громад. Щодо грошового забезпечення, в законопроєкті зазначено, що воно становить мінімум 20 тис. грн на місяць без урахування додаткової винагороди, а додаткова винагорода на час дії воєнного стану становить від 30 до 100 тис. грн. Раніше народний депутат України Олексій Гончаренко повідомив, що Кабмін затвердив новий проєкт закону про мобілізацію та направив його до Верховної Ради. Про це нардеп написав у Telegram. "Кабмін затвердив новий проєкт закону про мобілізацію та направив його в Верховну Раду, - написав Гончаренко. - Тексту законопроєкту ще немає, як тільки буде - одразу дам знати". Це також підтвердив нардеп Ярослав Железняк. "Так, справді питання закону мобілізацію було на Кабміні", - написав він та додав скриншот. Фото: Ярослав Железняк Він зазначив, що змінилась назва законопроєкту, тому його зареєструють під новим номером. "І піде 14 днів на подання альтернативних законів. Там ще є варіант скоротити до 7-ми днів, але для цього потрібно окреме голосування в 226+ голосів", - написав Железняк. Що відомо про законопроєкт про мобілізацію 19 грудня Зеленський на пресконференції за підсумками 2023 року заявив, що Генштаб звернувся з питанням мобілізації додаткових 450-500 тис. українців. 25 грудня Кабмін вніс до Ради законопроєкт про вдосконалення процедури мобілізації. Проєктом закону пропонується: удосконалення процедури військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів; зміна призовного віку з 27 до 25 років; надання можливості військовослужбовцям, яких звільнено з полону, відпочити та пройти відновлення шляхом надання їм додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення тривалістю 90 календарних днів; виключення строкової військової служби як виду військової служби: усіх військовослужбовців строкової військової служби пропонують звільнити в запас; встановлення, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом двох років з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані, які проходили військову службу під час дії правового режиму воєнного стану та були звільненні зі служби в запас, такі особи в зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою; виключення з переліку висновків військово-лікарських комісій висновку про обмежену придатність до військової служби; запровадження для громадян України базової загальновійськової підготовки до 3 місяців для всіх громадян віком від 18 до 25 років при всіх навчальних закладах; запровадження базової військової служби за бажанням до 25 років для тих, хто не пройшов базову загальновійськову підготовку; встановлення обмеження прав громадян України, які ухиляються від взяття на військовий облік та проходження військової служби; залучення до заходів рекрутингу на військову службу центрів надання адміністративних послуг, центрів зайнятості та центрів рекрутингу. Згідно із законопроєктом право на відстрочку матимуть: особи, які мають дружину (чоловіка) з-поміж осіб з інвалідністю І чи II групи та/або одного зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) з-поміж осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду; люди, які є опікунами особи з інвалідністю І чи II групи, визнаної судом недієздатною; члени сім’ї першого ступеню споріднення особи з інвалідністю I групи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи (не більше одного члена сім’ї) за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду; члени сім’ї першого ступеню споріднення особи з інвалідністю II групи або особи, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, зайняті постійним доглядом за такими особами (не більше одного члена сім’ї) за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду; жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; вагітні жінки; тільки чинні народні депутати України та депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти та здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий за однією спеціальністю (фахом); докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти; наукові й науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно в закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи на повну ставку; не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом двох років із дня звільнення з військової служби військовозобов’язані, які проходили військову службу під час дії правового режиму воєнного стану та були звільненні зі служби у запас. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою; військовозобов’язані з-поміж громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби в запас у зв’язку зі звільненням з полону. Такі особи можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою; не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом шести місяців військовозобов’язані з-поміж громадян, які були звільнені зі строкової військової служби під час дії воєнного стану; право на відстрочку від призову не мають державні службовці, працівники Бюро економічної безпеки України, Державної виконавчої служби України та прокуратури. 8 січня на засіданні Комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики визнав урядовий законопроєкт про мобілізацію таким, що містить корупційні ризики. Водночас до Ради подали ще чотири альтернативних законопроєкти про мобілізацію. 11 січня законопроєкт про мобілізацію повернули уряду на доопрацювання без розгляду в парламенті. Омбудсмен Дмитро Лубінець стверджує, що деякі положення законопроєкту про мобілізацію порушують Конституцію, міжнародні зобов'язання України та права людей.  
we.ua - Уряд вніс до Ради законопроєкт щодо мобілізації: подробиці
Україна може провести навчання для будь-якої кількості мобілізованих, - ЗСУ
Про це заявив командувач підготовки Командування Сухопутних військ ЗСУ генерал-майор Віктор Ніколюк в інтерв’ю проєкту Радіо Свобода "Донбас Реалії". За його словами, станом на сьогодні ЗСУ спроможні навчити будь-яку кількість особового складу. "500 тисяч, 100 тисяч, 200 тисяч - як буде визначено законом про мобілізацію, ми готові. На сьогоднішній день, наприклад, ми постійно проводимо відповідні заходи, відбуваються службові наради, де уточнюються фактичні спроможності всіх навчальних центрів, реальний стан інструкторського складу, тому що значна частина задіяна в районах виконання бойових завдань", - заявив Ніколюк. Він також додав, що станом січень за кордоном було підготовлено 20% військовослужбовців, решта - в Україні. Що відомо про урядовий законопроєкт про мобілізацію 19 грудня Зеленський на пресконференції за підсумками 2023 року заявив, що Генштаб звернувся з питанням мобілізації додаткових 450-500 тис. українців. 25 грудня Кабмін вніс до Ради законопроєкт про вдосконалення процедури мобілізації. Проєктом закону пропонується: удосконалення процедури військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів; зміна призовного віку з 27 до 25 років; надання можливості військовослужбовцям, яких звільнено з полону, відпочити та пройти відновлення шляхом надання їм додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення тривалістю 90 календарних днів; виключення строкової військової служби як виду військової служби: усіх військовослужбовців строкової військової служби пропонують звільнити в запас; встановлення, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом двох років з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані, які проходили військову службу під час дії правового режиму воєнного стану та були звільненні зі служби в запас, такі особи в зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою; виключення з переліку висновків військово-лікарських комісій висновку про обмежену придатність до військової служби; запровадження для громадян України базової загальновійськової підготовки до 3 місяців для всіх громадян віком від 18 до 25 років при всіх навчальних закладах; запровадження базової військової служби за бажанням до 25 років для тих, хто не пройшов базову загальновійськову підготовку; встановлення обмеження прав громадян України, які ухиляються від взяття на військовий облік та проходження військової служби; залучення до заходів рекрутингу на військову службу центрів надання адміністративних послуг, центрів зайнятості та центрів рекрутингу. Згідно із законопроєктом право на відстрочку матимуть: особи, які мають дружину (чоловіка) з-поміж осіб з інвалідністю І чи II групи та/або одного зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) з-поміж осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду; люди, які є опікунами особи з інвалідністю І чи II групи, визнаної судом недієздатною; члени сім’ї першого ступеню споріднення особи з інвалідністю I групи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи (не більше одного члена сім’ї) за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду; члени сім’ї першого ступеню споріднення особи з інвалідністю II групи або особи, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, зайняті постійним доглядом за такими особами (не більше одного члена сім’ї) за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду; жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; вагітні жінки; тільки чинні народні депутати України та депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти та здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий за однією спеціальністю (фахом); докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти; наукові й науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно в закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи на повну ставку; не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом двох років із дня звільнення з військової служби військовозобов’язані, які проходили військову службу під час дії правового режиму воєнного стану та були звільненні зі служби у запас. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою; військовозобов’язані з-поміж громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби в запас у зв’язку зі звільненням з полону. Такі особи можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою; не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом шести місяців військовозобов’язані з-поміж громадян, які були звільнені зі строкової військової служби під час дії воєнного стану; право на відстрочку від призову не мають державні службовці, працівники Бюро економічної безпеки України, Державної виконавчої служби України та прокуратури. 8 січня на засіданні Комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики визнав урядовий законопроєкт про мобілізацію таким, що містить корупційні ризики. Водночас до Ради подали ще чотири альтернативних законопроєкти про мобілізацію. 11 січня законопроєкт про мобілізацію повернули уряду на доопрацювання без розгляду в парламенті.
we.ua - Україна може провести навчання для будь-якої кількості мобілізованих, - ЗСУ
Чому мексиканський кордон "блокує" військову допомогу США для України та чи вплине на це ситуація з Техасом: пояснюємо по пунктах
Еспресо розповість, у чому вразливість американсько-мексиканського кордону, як політики спекулюють на цю тему, та для чого президент США вирішив об’єднати внутрішні і зовнішні питання в один пакет допомоги і тим самим зробивши "заручником" таку важливу військову допомогу для України. Про у що у статті: Як сформувався кордон США та Мексики та скільки років Техас був незалежною країною; Проблеми американсько-мексиканського кордону: хто за нього відповідає та чому той такий "дірявий"; Пакет допомоги Україні – заручник питання кордону: у чому різниця поглядів між демократами та республіканцями; Чи вплине непокора штату "самотньої зірки" на рішення про допомогу Україні. Як сформувався кордон США та Мексики та скільки років Техас був незалежною країною   Фото: Вікіпедія   США виникли внаслідок революції, спричиненої 13-ма британськими колоніями, які вирішили створити самостійну державу та скинути владу короля з Америки. Однією з причин повстання було те, що колоністи не мали представництва в британському парламенті, але їм доводилось сплачувати податки (навіть податок на чай і, відповідно, славнозвісне "Бостонське чаювання") та підпорядковуватися іншим обмеженням влади. Війна за незалежність тривала з 1775 до 1783 року. Ставши переможцем, молода держава налічувала близько 4 млн людей, США почали займатися внутрішніми питаннями та дотримувалася нейтралітету. Однак вже на початку 19 століття американці розпочали політику експансії, спершу захоплюючи землі корінних індіанців та поступово рухаючись на захід. Майже четвертину теперішньої території США, а це 2,1 млн км², вдалося отримати завдяки вигідній купівлі Луїзіани у Франції всього за $15 млн ($300 млн на теперішній час). Окрилені успіхами, американці навіть хотіли захопити Канаду, яка належала британцям. Однак їм не вдалося цього зробити. Більше того, англійці дійшли до столиці США Вашингтону та спалили місто, однак згодом їх прогнали з країни. Тим самим американці зрозуміли, що просуватися на північ не вигідно, тому зосередили свій погляд на багатий південь. Мексиканська республіка офіційно виникла у 1824 році, поборовши іспанців, які кілька століть володіли цією землею. Колишня велика іспанська провінція Техас (іспано-індіанська назва, яка означає "друзі" або "ті, хто дружать") також стала частиною новоствореної мексиканської держави. Через малу кількість населення в цьому штаті, за іронією долі, мексиканська влада заохочувала імміграцію поселенців. Ними в основному були англомовні поселенці як зі США, так і Великої Британії. Вже за 10 років більшість штату Техас стала англомовною. США зробили декілька спроб придбати Техас, як це вдалося зробити з французькою Луїзіаною. Однак мексиканці мали інші плани та відмовилися від продажі. Проблем додала нова конституція Мексики, прийнята у 1835 році, яка збільшувала владу центрального уряду та скасовувала рабство. Почалися повстання у кількох штатах, в тому числі і в Техасі. Урядові війська програли, більше того, президент Мексики опинився у полоні повстанців і підписав договір про незалежність Техасу. Хоча Мексика не визнала такого договору, та наступні 10 років Техас був незалежною республікою зі своїм окремим президентом. Однак у 1845 році техасці погодилися стати 28-штатом США. Питання кордону між США та Мексикою залишалося спірним. До того ж мексиканці не погоджувалися з втратою Техасу. Тому у 1846 році американці вирішили силою встановити вигідну їм демаркаційну лінію. У підсумку війська США зайняли столицю Мексики і змусили мексиканців поступитися не лише Техасом, але й іншими територіями. Так мексиканська держава віддала майже половину своїх земель на користь США. У 1853 році американці купили ще землі у Мексики і встановили остаточний південний кордон, який є чинним і по сьогоднішній день. Проблеми американсько-мексиканського кордону: хто за нього відповідає та чому той такий "дірявий" Фото: istockphoto   Попри втрату великої території, Мексика залишається однією з найбільших держав світу, займаючи майже 2 млн км², де проживає близько 127 млн людей. Мексика у 20 столітті довгий час боролася з бідністю та малою владою центрального уряду на свої штати. Зараз – це країна, що інтенсивно розвивається, показує економічне зростання, однак має значні проблеми з наркокартелями, які можуть контролювати навіть цілі райони країни через корупцію у владі. Також у Мексиці досі залишається великий розрив між багатим та бідним населенням. За даними Всесвітнього банку на 2020 рік, більше 40% населення Мексики живуть за межею бідності, тобто це 50 млн людей! Враховуючи, що державний кордон США і Мексики має довжину понад 3100 км, не дивно, що бідні мексиканці намагаються законно чи незаконно потрапити в багатшу країну та втілити мрію всіх емігрантів – швидко розбагатіти, щоб змінити своє життя та своїх близьких. Та варто розуміти, що багато мігрантів, які перетинають мексиканський кордон є вихідцями не лише з Мексики, але також з Центральної та Південної Америки, Карибського басейну, Куби та Гаїті. Однак Мексика стала цією буферною зоною, транзитною країною, через яку всі ці мігранти хочуть потрапити у США. Загалом Мексика має досить лояльну політику візового контролю з іншими країнами, що дозволяє мігрантам подорожувати через її територію у сторону американського кордону. До того ж уряд Мексики не надто зацікавлений у стримуванні еміграції, бо грошові перекази емігрантів на батьківщину становлять мільярди доларів, та й сама еміграція знижує рівень безробіття в країні. Фото: Вікіпедія   На сьогодні кордон між Мексикою та США перетинають чи не найбільше разів у світі. Легально в обидва боки за рік здійснюється близько 350 мільйонів перетинів (дані за 2010 рік, мова як про туристів, так і місцевих, які можуть жити в Мексиці, а працювати у США). Крім цього нелегальний трафік за даними CNN, за останні роки виріс до 2-3 млн людей (лише у грудні 2023 року було 225 тис. мігрантів – найвищий показник з 2000 року). У цьому і ховається "яблуко розбрату", яке вже багато років є темою дискусій політиків США щодо того, як захистити країну від нелегальних мігрантів з півдня, які щодня (від кількох тисяч до кількох десятків тисяч) все прибувають у чотири американські штати (у більшості в Техас), що межують з Мексикою. До початку 20 століття кордон між США та Мексикою майже не охоронявся, адже не було такої потреби. Закон США про імміграцію 1891 року зобов’язав створити інспекційні станції (огляд товарів) у пунктах в’їзду вздовж кордону з Мексикою та Канадою. А закон США про імміграцію 1917 року ставив обмеження для мексиканців, треба було мати певну суму грошей з собою. Перші лінії бар’єрів між обома країнами з’явилися лише у 10-20-х роках минулого століття. Великою мірою це спричинила Перша світова війна, адже Німецька імперія хотіла втягнути Мексику у війну на свою користь, щоб ті напали на США і відвоювали Техас і тим самим вивели американців з гри. Тому, на всяк випадок, американці почали розбудовувати лінії укріплення на кордоні. Були залучені федеральні солдати для патрулювання кордону та почалося будівництво перших парканів і бар’єрів між прикордонними містами. Закон США про імміграцію 1924 року заснував прикордонний патруль, який і перебрав на себе відповідальність за кордон. Зараз охорона кордону між Сполученими Штатами та Мексикою є відповідальністю Прикордонної-митної служби США (U.S. Customs and Border Protection – найбільший федеральний правоохоронний орган Міністерства внутрішньої безпеки США) та Міністерства оборони США (прикордонні штати можуть залучати також нацгвардію для охорони кордону). Працює 48 пунктів перетину кордону.  Цікавий факт, що вся Прикордонно-митна служба США налічує близько 60 тис. працівників, з яких лише 21 тис. – це агенти прикордонного патруля, які власне охороняють 3141 км американсько-мексиканського кордону та 8891 км американсько-канадського кордону. Тобто проста арифметика каже, що за ідеальних умов, коли всі 21 тис. агентів на службі (що сумнівно, бо є відпустки та чергування), то 1 патрульний відповідає за 0,6 км кордону. Звісно, що цього недостатньо для якісної охорони кордону. Фото: Вікіпедія   Тому для підтримки охорони використовуються різні технологічні засоби: відеоспостереження, радари та навіть супутники. Крім того, останні 10 років кордон активно патрулюють дрони. Але ще більш важливим є питання інфраструктурного будівництва: стін, парканів та інших споруд, якими всіяний довгий кордон між США та Мексикою. Журналісти назвали це "Великим американським муром" (The Great Wall of America), який, по-суті, являє собою серію різних за розмірами парканів. Фото: Вікіпедія   Ця стіна почала рости в 1990-х поблизу Сан-Дієго, коли був збудований 23-кілометровий залізний паркан. У 2006, коли ситуація з біженцями сильно загострилась, адміністрація Буша вирішила побудувати ще 1126 км цього "муру", що мав відгородити пустельні території, якими пролягають найбільш жваві маршрути руху нелегалів. На теперішній час огорожа між двома країнами прикриває майже половину усього кордону. Тому чимало шукачів щастя намагаються перетнути кордон в місцях пустелі Сонора, яка є однією з найспекотніших: комусь це вдається, але щороку там також гинуть сотні людей. Фото: Вікіпедія   За підрахунками агентства Bloomberg, до 2010 року на будівництво 900 км муру було витрачено більше 3 млрд доларів. Однак це лише гроші за стіну і її встановлення, однак ще мільярди потрібно було витратити на створення системи відеоспостереження. Важливо, що стіну так і не було завершено ні за президенства Буша, ні за Обами. Тож зведення муру на кордоні з Мексикою стало однією з найголовніших передвиборчих обіцянок Дональда Трампа. Цю ідею активно підтримували і досі підтримують республіканці. Через це неодноразово ставалися гострі дебати між адміністрацією Трампа та конгресменами-депутатами, що спричиняло параліч роботи федерального уряду. Тому президент Трамп не втілив ідею стіни, він зміг добудувати лише 76 км паркану, хоча замінив і підсилив понад 600 км вже наявного. Коли у 2021 році до влади прийшов демократ Джо Байден, розбудову муру було одразу призупинено (його передвиборча обіцянка). Але у жовтні 2023 року президент вимушено частково відновив будівництво стіни на кордоні з Мексикою. Проєкт стіни "розморозили" не просто так, а тому, що у США почалися політичні ігри перед новими президентськими виборами і Байден хотів схилити республіканців на свою користь у питанні виділення грошей Україні, Ізраїлю і Тайваню за рахунок поступок в питанні кордону. Байден вважав, що таким чином змусить республіканців швидко підтримати законопроєкт. Однак вийшло не так, як задумував президент. Пакет допомоги Україні – заручник питання кордону: у чому різниця поглядів між демократами та республіканцями Фото: reuters   20 жовтня 2023 року президент Сполучених Штатів Джо Байден подав до Конгресу раніше анонсований запит на понад сто мільярдів доларів оборонної допомоги, зокрема, $61 млрд з яких призначені для України, а $14 млрд – Ізраїлю, ще близько 8 млрд на Індо-Тихоокеанський регіон (у більшості Тайваню, щоб протистояти зазіханням Китаю) та близько $15 млрд – для посилення кордону з Мексикою. У 2022 році, у перший рік повномасштабної війни Росії проти України, коли Байден подавав у Конгрес схожі запити на допомогу Україні, конгресмени обох палат швидко схвалювали пропозиції президента. Однак у кінці 2022 року розклад сил у Конгресі змінився. В листопаді відбулися вибори до Сенату США, за результатами яких у нижній палату Конгресу демократи поступилися республіканцям, здобувши 213 місць проти 222 відповідно, хоча у верхній палаті демократи здобули більшість вперше з 2016 року – 51 проти 49. Однак перш ніж закон вступає у силу в США, він має бути підтриманий обома палатами Конгресу. У палаті Представників, після перемоги республіканців почалися пробуксовки в роботі. Навіть спікера обирали після 15 турів голосування, що стало рекордом в історії США. Однак він довго не протримався, а теперішній спікер-республіканець Майк Джонсон неодноразово висловлювався, що підтримує припинення американської військової допомоги Україні у війні з Росією, та коли став спікером, його риторика змінилася на позицію "будемо домовлятися". Тому  2023 рік перетворився на рік політичних торгів між адміністрацією Байдена та республіканцями. Коли восени 2023 закінчувався фінансовий рік, що був прийнятий ще у 2022 році, Джо Байден почав шукати шляхи, як схилити республіканців на свій бік? Адже ті все більш відкрито почали заявляти, що виступають проти політики президента-демократа. До того ж, в українському питанні з’явилася нова тріщина пов’язана з невдалим літнім контрнаступом та корупційними скандалами в Україні, що навіть призвело до втрати в цьому питанні голосів кількох демократів. Адже на контрнаступ покладалися великі надії, а чим більші очікування, тим більше розчарування у випадку невдачі. У США вважали, що українці зможуть дійти аж до Азовського моря. Та цього не сталося через багато різних причин. Читайте також: Як почався, розгортався і зупинився літній контрнаступ України: детальний аналіз від The Washington Post Відповідно, гостро постало питання, а чи треба продовжувати виділяти десятки мільярдів, якщо війна у глухому куті? До того ж, ситуація з Ізраїлем також вплинула. Бо серед конгресменів з’явилися ті, хто почав засуджувати методи Ізраїлю щодо облоги і бомбардування сектору Гази через що гинули і досі гинуть палестинці.  Джо Байден, розуміючи, що за кожне рішення пов’язане зі схваленням Конгресу потрібно боротися, вирішив піти у ва-банк – включивши в один пакет всі спірні питання. Тим самим прив’язавши внутрішні і зовнішні питання до одного голосування, адже допомога Україні, Ізраїлю, Тайваню опинилися в одному документі з посиленням кордону. Ставка була на те, що Байден готовий піти на певні поступки республіканцям в питанні кордону, однак Білий дім не врахував двох речей: по-перше, тема мігрантів вже десятиріччями гостро розділяє погляди обох партій, а, по-друге, сила фактору Дональда Трампа виявилася куди більшою, ніж очікувалося. Фото: gettyimages   У кулуарах Конгресу США ширяться чутки, що Дональд Трамп, будучи наразі фаворитом на виборах президента, дав своїм депутатам-республіканцям завдання "притримати коней" щодо цього важливого для України голосування. Адже козир Трампа – це його популярність завдяки політиці популізму. А соціологія говорить, що американське суспільство все менше підтримує виділення грошей Україні, тому Трамп будучи завжди на вершині хвилі, намагається таким чином заручитися ще більшої підтримкою виборців напередодні виборів. До того ж, питання мігрантів – це одне з гасел Трампа, "зробімо Америку великою знову", що означає Америка для американців, тому ні яких поступок щодо міграційних питань та кордону. Звісно, це не означає, що у разі перемоги Трампа на майбутніх виборах, США припинять допомагати Україні. Адже, як висловився міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, зараз у США період виборів, тому політики схильні багато обіцяти, але прийшовши до влади, розуміють реальну обстановку сил у світі. "Хто продав Україні першу американську зброю? Президент Трамп — Javelin. Хто розпочав програму безкоштовної передачі Україні перших військово-морських суден, катерів типу Island і Mark-6? Трамп. Хто воював із "Північним потоком-2" і наклав санкції на відоме, але вже підзабуте судно Fortuna, яке прокладало цей трубопровід? Це був Трамп", - сказав на початку року в одному з інтерв’ю Кулеба, даючи зрозуміти що Трамп – це людина, з якою можна працювати. Та наразі головна тема обговорення не майбутні вибори, які поки за ширмою політичної сцени США і готуються до виходу, а теперішні дебати щодо кордону з Мексикою. Це питання стало справжньою пороховою діжкою. Та в чому така суттєва різниця поглядів між демократами та республіканцями? Якщо коротко, то демократи більш лояльні до мігрантів, а республіканці – дуже категоричні, вбачаючи в них головну сучасну загрозу для стабільності і процвітання США. Читайте також: Встигнути до Різдва? Чому у США не можуть домовитись про допомогу Україні та в чому небезпека "Радикальне крило Республіканської партії в Конгресі не підтримує суттєву допомогу Україні, якщо ми не вдамося до найбільш драконівських дій, щоб не впустити в Америку іммігрантів, щоб будувати стіни тощо", - сказав президент Байден на початку грудня минулого року. Фото: Reuters   Байден і демократи пропонували збільшити на 5 тис. осіб персонал, який займається мігрантами, виділити додаткове фінансування для рейсів примусового видворення іммігрантів, утримання додаткових місць у закладах Імміграційної та митної служби та надання грантів місцевим органам влади та некомерційним організаціям на програми притулку, харчування та послуг для нещодавно прибулих мігрантів. Крім цього в запиті були мільярди доларів для оснащення пунктів перетину новими технологіями, щоб більше виявляти наркотики, що потрапляють з Мексики у США. Та республіканцям цього мало, вони виступають за радикальні рішення, щоб "остаточно розв’язати" проблему. Тому вони запропонували не просто посилити кордон, а передбачити гроші на повну зміну політики щодо кордону. Республіканці пропонують продовжити справу експрезидента Дональда Трампа, тобто завершити будівництво стіни з Мексикою, позбавити фінансування некомерційних організацій, які допомагають мігрантам, значно збільшити кількість патрулів прикордонної служби та обмежити використання "гуманітарного пароля", тобто дозволу на проживання у США, який адміністрація Байдена використала, щоб пропускати громадян України, Гаїті, Куби, Нікарагуа, Афганістану та Венесуели і дозволити їм проживати та працювати у США. Сенатор від Демократичної партії Кріс Мерфф заявив, що вимоги республіканців – необґрунтовані, і вони "грають в ігри з безпекою світу", коли ставлять свої вимоги щодо кордону в обмін на підтримку фінансування України, Ізраїлю та Тайваню. З жовтня, коли в Конгресі це питання з’явилося, минають тижні за тижнями, а конгресмени-республіканці далі відмовляються голосувати "за". 6 грудня 2023 року законопроєкт про фінансування допомоги офіційно не пройшов процедурного голосування у Сенаті США. Спершу в кулуарах казали, що конгресмени зможуть погодити це питання до кінця року, коли стало зрозуміло, що цього не буде – перенесли його на січень. Однак на кінець січня, досі ні одна зі сторін не має оптимізму у тому, що загальний пакет військової допомоги таки найближчим часом погодять. А тим часом на початку року у Пентагону вже закінчилися гроші для нових пакетів допомоги Україні і ЗСУ гостро починає відчувати дефіцит снарядів на фронті. Тобто Україна стала заурчником політичних ігор у США. "Я готовий вирішити цю проблему, я дійсно готовий – масштабні зміни, і я маю на увазі це щиро. Я вважаю, що нам потрібні значні зміни в політиці на кордоні, зокрема зміни в нашій системі надання притулку", – сказав 20 січня Байден, натякаючи республіканцям, що готовий піти на максимально широкі поступки в питанні міграції, щоб вони таки проголосували за цей критично важливий пакет допомоги без якого українцям буде дуже складно цього року у протистоянні з російськими агресорами. Associated Press пише, що основна група учасників переговорів майже два місяці працювала в закритому режимі над змінами до прикордонної та імміграційної політики США. Однак досі залишаються багато дискусійних питань, які не можуть погодити обидві партії. Тому питання ще не виносять на голосування, щоб знову його не провалити. "Погана угода з кордону значно гірша, ніж відсутність такої угоди", - написав Трамп у соцмережі Truth Social 27 січня, тобто тим самим ставлячи ультиматум, що або буде так, як хочуть республіканці, або не буде ніяк. Фото: соцмережі   Натомість у CNN відзначають, що вже наступного тижня у Сенаті, як очікується, буде офіційно оприлюднена міграційна угода про яку так довго домовляються між собою демократи та республіканці. А тоді вже з'явиться можливість проголосувати за неї і за виділення військової допомоги Україні. Байден назвав цю угоду "жорсткою, але справедливою". "Закон дасть мені, як президенту, нові надзвичайні повноваження закрити кордон, коли він буде перевантажений. І якби мені дали ці повноваження, я б використав їх у день, коли підпишу законопроект", - сказав президент США у п’ятницю 26 січня. Відповідно до угоди, яку незабаром буде оприлюднено, Міністерству внутрішньої безпеки буде надано нове надзвичайне повноваження закрити кордон, якщо середня щоденна кількість мігрантів досягне 4000 протягом одного тижня. Тобто всіх інших мігрантів, які прибуватимуть, одразу будуть відсилати в Мексику. Якщо протягом певного тижня кількість мігрантів, які перетинають кордон, перевищить 5000 в середньому на день, влада буде зобов’язана також закрити кордон для мігрантів, які перетинають його нелегально, тобто не в’їжджають в пункти в’їзду. Деяким мігрантам дозволять залишитися, якщо виявиться, що вони тікають від тортур або переслідувань у своїх країнах. Також згідно з пропозицією, будь-якому мігранту, який спробує двічі перетнути кордон, коли він закритий, буде заборонено в'їзд до США протягом одного року. Однак, враховуючи, що теперішні показники становлять понад 10 тис. нелегальних мігрантів щодня, це значить, що одразу після підписання закону Байденом, кордон для них буде негайно закритий. Тим часом мігранти продовжують прибувати в США. Масла у вогонь додав штат Техас, який вирішив самостійно вирішувати проблему кордону, що у свою чергу призвело до спекуляцій на тему можливої громадянської війни. Адже уряд Техасу почав проявляти непокору федеральному уряду, діючи так, як вважає за потрібне. Однак, насправді, це не така вже й незвична модель у стосунках Техасу та центрального уряду. Чи вплине непокора штату "самотньої зірки" на рішення про допомогу Україні Фото: kronbergsflagsandflagpoles.com   Найперше треба зрозуміти, що США – це союз федерацій, тобто влада розділена між центральним (федеральним) урядом та окремими штатами. Кожен штат має свою конституцію, владу та закони і навіть свої війська (у кожного штату своя нацгвардія), але в той же час підпорядкований федеральному уряду та Федеральній Конституції. Та, часом, між цими урядами виникають спірні моменти, тому важливим є роль судової гілки влади, яка розставляє всі акценти. Техас завжди відзначався своїм незалежним поглядом на багато питань. Це пояснюється як історично (вже було сказано, що 10 років він був самостійною державою), так і економічно. Справді, Техас, чия площа більша за Україну, і в якому проживає 30 млн людей, має одну з найбільших економік серед всіх штатів Америки. Згідно останніми показниками, ВВП Техасу перевищує $2,5 трлн (більше в США має лише Каліфорнія). Як би Техас був окремою країною, то міг би входити у топ-10 економік світу. Економіка Техасу різноманітна: від великої кількості ферм, до сучасних комп’ютерних фірм, однак чи не найбільше Техас відомий своїми нафтовими покладами, в цьому штаті зосереджена третина всіх запасів нафти США. Не дивно, що частина техасців відчувають себе особливим штатом, промовисте прізвисько якого – "штат самотньої зірки". "Порівняймо, економіка Техасу більша ніж у Канади, більша ніж в Австралії. І уявіть собі, економіка Техасу навіть більша за економіку Росії. Це робить мене могутнішим за Путін! ", - саркастично сказав у 2018 році губернатор американського штату Техас Грег Ебботт, тим самим натякаючи на цій особливості техасців, які порівнюють себе не до інших штатів, а до інших країн. Тож, маючи близько 2 тис. км кордону з Мексикою, Техас найбільше серед всіх штатів Америки відчуває проблеми з незаконною міграцією. У 2021 році Техас розпочав самостійну операцію з додаткового вилову мігрантів, яку назвав операція "Самотня зірка", бюджет якої вже склав 10 млрд доларів. Близько 10 тис. нацгвардійців також почали охороняти кордон з Мексикою. За цей час було затримано майже півмільйона мігрантів (майже сотня з яких загинули внаслідок переслідування нацгвардійцями, зокрема на бронетранспортерах М113). З грудня 2023 року губернатор Техасу Грег Ебботт просуває законопроєкт про визнання нелегальної імміграції злочином штату, що дає право правоохоронним органам Техасу негайно арештовувати мігрантів, які без документів, у будь-якій точці штату, а судам штату - негайно видавати наказ про їхнє видворення. Епіцентром нового політичного протистояння між Техасом, який контролюють республіканці та адміністрацією демократа Байдена став конфлікт в техаському містечку Ігл-Пасс. 11 січня 2023 року нацгвардія Техасу взяла під контроль парк Шелбі (площею всього 19 га), розташованому вздовж річки Ріо-Гранде, що відокремлює США від Мексики. Це сталося після того, як губернатор Техасу Грег Ебботт підписав надзвичайну декларацію про закриття парку. Тому нацгвардія Техасу заблокувала агентам Прикордонного патруля США можливість патрулювання цієї території, взявши контроль над кордоном у свої руки з автоматами. Були встановлені додаткові перешкоди через які, імовірно, загинули мігранти: матір з двома дітьми, тіла яких були виявлені в річці.  Як пише Голос Америки, 22 січня, Верховний суд США постановив, що федеральні агенти мають право прибрати колючий дріт та інші перепони, які влада Техасу раніше встановила на кордоні уздовж річки Ріо-Гранде, щоб запобігти нелегальній міграції на ділянці кордону біля Ігл-Пасс. Тому федеральний патруль вимагав, щоб нацгвардія пішла з парку і надала їм доступ для виконання наказу суду. Однак цього не сталося. 24 січня губернатор Техасу сказав, що відмовляється допустити федеральну владу до парку, пообіцявши "захистити суверенітет штату". Фото: Вікіпедія Американські газетярі стали робити припущення, що таке протистояння може означати про "початок конституційної кризи". Адже 25 інших республіканських губернаторів штатів оголосили про свою підтримку Техасу, говорячи, що навіть готові надіслати свої війська нацгвардії в разі потреби. До конфлікту підключився й Дональд Трамп, який закликав штати таки надіслати нацгвардійців до Техасу. Читайте також: Свого роду створили конституційну кризу: політолог Мотиль про ситуацію в американському штаті Техас 23 січня Міністерство внутрішньої безпеки висунуло ультиматум, щоб надати прикордонному патрулю повний доступ до парку Шелбі до 26 січня. Однак 26 січня так і нічого не сталося. Демократи Техасу закликали президента Джо Байдена встановити федеральний контроль над Національною гвардією Техасу. Натомість губернатор штату Техас Грег Ебботт сказав, шо він готовий до потенційного конфлікту з федеральною владою щодо ситуації навколо кордону та звинуватив Байдена в тому, що він "проігнорував вимогу Техасу виконати свої конституційні обов'язки". У Білому домі поки досить стримано реагують, кажучи, про "небезпечні" дії губернатора Техасу. Тобто у президента США до існуючих проблем додалася ще одна – як заспокоїти Техас? Напевно, що найпростіша відповідь буде дана тоді, коли Конгрес погодить багатостраждальну військову допомогу, де буде прописаний механізм закриття кордону. Однак складніше відповідь включає знову таки фактор Дональда Трампа. Адже республіканський губернатор Техасу може підігравати передвиборчій гонці, щоб тим самим показати американцям, що Байден не може справитися з внутрішніми проблемами, тому потрібно повернути до влади Трампа.    Тим часом, як йдеться у звіті американського Інституту вивчення війни (ISW), російська влада й пропагандистська машина намагається маніпулювати внутрішньополітичними подіями у США, щоб посилити в країні нестабільність і завадити політичним дебатам щодо військової допомоги Україні. Тобто однозначно, що неспокій у Техасі є на руку Кремлю і не на користь України. Бо створює додаткові проблеми в ухваленні конгресменами довгоочікуваної багатомільярдної військової допомоги Україні на цей рік.
we.ua - Чому мексиканський кордон
На додачу до снарядного голоду ми затягуємо з новою мобілізацією, - військовий експерт Дикий
Про це розповів у вечірньому етері Еспресо. "У медицині часто вживають таке: стан пацієнта стабільно важкий; оце власне, мабуть, найкраща характеристика для того, що зараз можна побачити на лінії фронту. Є дві дуже серйозні проблеми й одна з них повністю в наших з вами руках, друга, на жаль, зовсім ні. Та проблема, що в наших руках, це брак особового складу, він чим далі, тим більш дається взнаки, а тим часом з мобілізацією ми все тягнемо і затягуємо. А от друга проблема - це снарядний голод, він наразі дуже вже гострий. Якщо пару місяців тому ключове було вчасно виявити координати цілі, передати її арті, щоб ця ціль не встигла втекти, наразі зовсім інша картина - збираються дані по цілях і доводиться приймати важкі рішення визначати на оцю ціль ми снаряди витрачаємо, а на ось цю поки, на жаль, не можемо собі дозволити. Це повністю "привіт конгресу США", "привіт Трампу й трампістам", - пояснює екскомандир. За його словами, вплив відтермінування американської допомоги дуже гостро відбивається на фронті. Читайте також: Від проведення мобілізації залежить існування України , - ексвзводний "Айдару" Дикий "Якщо, наприклад, за якийсь найближчий час, не дай Боже, нам таки доведеться залишити Авдіївку, то це буде "привіт" вже в першу чергу саме Трампу. Але є те, що є. Навіть в цих умовах в тій самій Авдіївці співвідношення втрат наразі один до 12, тобто за кожного нашого захисника чи захисницю лягає 12 орків, але співвідношення сил там же один до 20, тобто вони тиснуть цими м'ясними штурмами з двадцятикратною перевагою. На щастя, таке співвідношення вони здатні зробити тільки на одній ділянці фронту, на всіх інших все ж таки воно більше на нашу користь", - наголошує Дикий. Колишній командир взводу батальйону "Айдар" розповів, що є просування окупантів на Куп'янському напрямку, хоч за пів року ворог зайняв одне маленьке село, але це відбулося на позаминулому тижні: "Це напряму вже пов'язано саме зі снарядним голодом. Тому ситуація достатньо складна, але не безнадійна. Що відомо про урядовий законопроєкт про мобілізацію 19 грудня Зеленський на пресконференції за підсумками 2023 року заявив, що Генштаб звернувся з питанням мобілізації додаткових 450-500 тис. українців. 25 грудня Кабмін вніс до Ради законопроєкт про вдосконалення процедури мобілізації. Проєктом закону пропонується: удосконалення процедури військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів; зміна призовного віку з 27 до 25 років; надання можливості військовослужбовцям, яких звільнено з полону, відпочити та пройти відновлення шляхом надання їм додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення тривалістю 90 календарних днів; виключення строкової військової служби як виду військової служби: усіх військовослужбовців строкової військової служби пропонують звільнити в запас; встановлення, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом двох років з дня звільнення з військової служби військовозобов’язані, які проходили військову службу під час дії правового режиму воєнного стану та були звільненні зі служби в запас, такі особи в зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою; виключення з переліку висновків військово-лікарських комісій висновку про обмежену придатність до військової служби; запровадження для громадян України базової загальновійськової підготовки до 3 місяців для всіх громадян віком від 18 до 25 років при всіх навчальних закладах; запровадження базової військової служби за бажанням до 25 років для тих, хто не пройшов базову загальновійськову підготовку; встановлення обмеження прав громадян України, які ухиляються від взяття на військовий облік та проходження військової служби; залучення до заходів рекрутингу на військову службу центрів надання адміністративних послуг, центрів зайнятості та центрів рекрутингу. Згідно із законопроєктом право на відстрочку матимуть: особи, які мають дружину (чоловіка) з-поміж осіб з інвалідністю І чи II групи та/або одного зі своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) з-поміж осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду; люди, які є опікунами особи з інвалідністю І чи II групи, визнаної судом недієздатною; члени сім’ї першого ступеню споріднення особи з інвалідністю I групи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю І групи (не більше одного члена сім’ї) за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду; члени сім’ї першого ступеню споріднення особи з інвалідністю II групи або особи, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, зайняті постійним доглядом за такими особами (не більше одного члена сім’ї) за умови, що такі особи з інвалідністю обрали військовозобов’язаного для здійснення за ними догляду; жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; вагітні жінки; тільки чинні народні депутати України та депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти та здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий за однією спеціальністю (фахом); докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти; наукові й науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно в закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи на повну ставку; не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом двох років із дня звільнення з військової служби військовозобов’язані, які проходили військову службу під час дії правового режиму воєнного стану та були звільненні зі служби у запас. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою; військовозобов’язані з-поміж громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби в запас у зв’язку зі звільненням з полону. Такі особи можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою; не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом шести місяців військовозобов’язані з-поміж громадян, які були звільнені зі строкової військової служби під час дії воєнного стану; право на відстрочку від призову не мають державні службовці, працівники Бюро економічної безпеки України, Державної виконавчої служби України та прокуратури. 8 січня на засіданні Комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики визнав урядовий законопроєкт про мобілізацію таким, що містить корупційні ризики. Водночас до Ради подали ще чотири альтернативних законопроєкти про мобілізацію. 11 січня законопроєкт про мобілізацію повернули уряду на доопрацювання без розгляду в парламенті.
we.ua - На додачу до снарядного голоду ми затягуємо з новою мобілізацією, - військовий експерт Дикий
У Львові, ймовірно, з'явиться нова система захисту неба з вогневим ураженням, - директор компанії "Піранья Тех" Момот
Про це розповів заступник генерального директора компанії "Піранья Тех", український розробник та виробник систем РЕБ Юрій Момот у етері телеканалу "Еспресо". "Вже є певні протоколи намірів. Я зустрічався у Львові з Садовим Андрієм Івановичем, він зацікавився цією системою. До РЛС, над якими ми сьогодні працюємо, готується програмний комплекс. До них додаватимуть пасивні системи виявлення. Тобто буде комбінація вогневого враження і придушення. Все це працюватиме разом, з одного командного пункту", - сказав Момот. За його словами, у концепцію "Закрити небо" входить також вогневе ураження. "Ми підбираємо вогневе ураження. Стрільбовий модуль українського виробництва буде використовуватись на машині. Він вже пройшов випробування і стоїть на озброєнні у ЗСУ", - додав  директор компанії "Піранья Тех" Момот. 25 січня Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний провів телефонну розмову з начальником Генерального штабу Збройних сил Республіки Польща генералом Вєславом Кукулою та розповів про протидію повітряним ударам і посилення ППО.
we.ua - У Львові, ймовірно, з'явиться нова система захисту неба з вогневим ураженням, - директор компанії

Що не так з цим дописом?

Захисний код

Натискаючи на кнопку "Зареєструватись", Ви погоджуєтесь з Публічною офертою та нашим Баченням правил