Search trend "Республіка 25 січня"

Самопроголошений керманич Білорусі свідомо кинув виклик ЄС, але від цих так званих виборів не в захваті і у Росії. "Мені фіолетово!" так відреагував білоруський диктатор на те, що Євросоюз не визнав президентських виборів у Білорусі. Натомість європейці й американці подивовані тим, що новим терміном "бацьки" не надто тішаться у Москві. За офіційними даними білоруської ЦВК, Олександр Лукашенко набрав 86,82% голосів. Проте протягом ночі на 27 січня доходило й до 87,60%. Якби така цифра збереглася до завершення підрахунку, то "бацька" обігнав би Путіна з його 87,2%. Білоруський керманич перевершив кремлівського диктатора у явці: 85,7%. У Росії на президентських виборах було 77,49%. І це не залишилося поза увагою Путіна. Попереду - "бацька" Офіційно той привітав свого колегу з "переконливою перемогою", що свідчить, мовляв, "про високий політичний авторитет". А також - про незмінну підтримку населенням державного курсу Білорусі, наголосив Путін. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Лукашенко зачистив всіх" - політолог про результати виборів у Білорусі Остання фраза може бути виявом роздратування. Але не через нібито більшу любов білорусів до свого незмінного керманича, ніж росіян до свого. По-перше, Лукашенка напряму привітав лідер Китаю Сі Цзіньпін. А це яка-не-яка, та усе ж самостійність кремлівського васала. По-друге, окрилений "бацька", не чекаючи остаточних результатів голосування, на майже п'ятигодинній пресконференції озвучив нову порцію сенсацій. Переважно про Україну. Мовляв, розв'язка війни буде цього року, а миротворцями можуть бути білоруські вояки. На це швидко зреагував Центр протидії дезінформації РНБО України, де заявили, що Лукашенко, причетний до агресії, хоче так покращити свій імідж. Мінськ плюс Пекін? Ідея з миротворцями частково пояснює негативно-стриману реакцію США на сьомий президентський термін Лукашенка. Через Китай він міг запропонувати Трампу своїх солдатів в обмін на згоду розміщення "Орєшніків" на території Білорусі. Нагадаємо, миротворчий контингент був чи не головним каменем спотикання останніх кулуарних консультацій по російській війні в Україні. Більше шансів, що Путін бодай обговорить цей варіант, оскільки контролює Білорусь як союзну державу. Але кидається у вічі штучність виборів 26 січня 2025 року. Політолог Вадим Можейко порівняв їх із опудалом на городі, котре здаля нагадує людину. "Імітація нічого не змінює у політичному ландшафті. Лукашенко, звісно, мріяв перегорнути сторінку після 2020 року, та це йому не вдасться. Бачимо стратегію опозиції та світового співтовариства, котра робить нереальною легітимізацію влади Лукашенка", - переконаний експерт. "Закладка" від Путіна Це означає, що, попри ув'язнення політичних опонентів, стовідсоткових гарантій незмінності курсу Білорусі немає. У голосуванні не брали участі чимало білорусів за кордоном. Це важливий електоральний ресурс. Вони протестують і у Польщі, і в Литві. Чимало незадоволених і в самій Білорусі. У будь-який момент кількість протестувальників може сягнути критичної межі. Відтак суперстабільність по-білоруськи видається не такою й беззаперечною. Якщо йдеться про білоруських миротворців в Україні, зі зміною влади і курсу вони перетворяться з гарантів інтересів країни-агресорки в Україні на російських супротивників. Більше про таке може розповісти Ніколас Мадуро, котрий першим встиг привітати Лукашенка. Мирний транзит влади у Білорусі уявити складно, вважає Можейко. Натомість у російських пабліках експерти стверджують, що Захід працюватиме з білоруськими чиновниками другого ешелону і з молоддю. До кінця терміну "бацька" потрапить у подвійне коло, котре підштовхуватиме його до Заходу. Як укріпиться режим Лукашенка Утім, не всі російські пропагандисти трактують чергові псевдовибори у Білорусі так однозначно. Дехто стверджує, що за Лукашенка нібито проголосували, бо бояться втратити самостійність і перетворитися в один із російських федеральних округів. За прикладами далеко ходити не треба: Крим у складі України - автономна республіка, Росія офіційно вважає Крим не більш ніж федеральним округом. Хоча Лукашенко від 2020 року втратив і багатовекторність, і значну частку самостійності, та він залишається здатним на сюрпризи політичним гравцем. За іншими версіями російської пропаганди, він маневруватиме між РФ і Заходом, використовуючи захищені й секретні канали спілкування між спецслужбами і, на подив, опозиціями. А всередині країни влаштує "глибоку заморозку" зі зміцненням силовиків і з розстановкою фігур свого оточення у стрункі ряди. Його новою ставкою можуть стати Туреччина і праві європейські політики. До слова, угорський прем'єр Віктор Орбан заблокував спільну заяву 27 країн-членів ЄС про невизнання так званих "виборів" у Білорусі. Відповзання від РФ Справді, сьомий термін Лукашенка - це не про владу, а про формування контуру можливості для "відповзання" від Путіна та РФ, розповів Gаzеtа.uа кандидат політичних наук Олексій Буряченко. Бо для плідності перемовин про "гарантії безпеки" для Білорусі і самого Лукашенка потрібен високий рівень легальності - оновлений термін повноважень. І в цьому контексті недаремно Лукашенко вчинив символічний жест - звільнив американку Анастасію Нуфер, - зазначив експерт. На його думку, такий великий відсоток підтримки, який білоруське ЦВК "намалювало" Лукашенку, потрібен йому для створення парадигми безальтернативності. І що говорити про подальшу долю Білорусі можна і потрібно тільки з ним і ні з ким більше. Що ні в Білорусі, ні поза її межами немає більш підтримуваного лідера, ніж він. "Якщо у Лукашенка вдасться "відірватися" від Росії під час її потенційної політичної кризи, він може навіть розраховувати на "добування" цього політичного терміну. Але найголовніше - він має шанс зберегти власне життя, - пояснив Олексій Буряченко. - При цьому Кремль дивиться на високі відсотки Лукашенка з іронією, не розуміючи до кінця його комбінації. Тепер варто очікувати поновлення перемовного треку з Китаєм, а потім і з країнами ЄС". Чеченсько-московський сценарій У Європі, до слова, є й позитивні сигнали щодо цього. Так, міністр закордонних справ Радослав Сікорський закликав не називати Лукашенка "останнім диктатором Європи", оскільки Путін набагато страшніший. Лукашенко не може озвучувати прозахідні тези, оскільки Путін чатує, пояснила політологиня Ольга Дриндова. Водночас звільнення політв'язнів є спробою дізнатися реакцію західних країн. "Те, що відбулося 2020 року, - повний обрив відносин із Заходом і залежність від Росії, - не влаштовує самого Лукашенка. Нині це не буде глобальне потепління, як до 2020 року, але, можливо, станеться якийсь прогрес, оскільки в ЄС розуміють, що цей режим надовго. Натомість і залежність від Росії посилюватиметься. Без політичної підтримки РФ, на самих репресіях, Лукашенко не утримав би влади", - пояснила експертка. Цікаво, що у другій половині дня 27 січня Лукашенку зателефонував президент Азербайджану Ільхам Алієв, у котрого складні стосунки з Путіним через авіатрощу АZАL 25 грудня 2024 року. Не виключено, що керманич Білорусі, котрий править незмінно з 1994 року, готується передати владу сину Миколі, та на заваді є його вік. Зараз ймовірному наступнику лише двадцять років. За деякими даними іншими претендентами на владу можуть бути губернатор Гродненської області Володимир Каранік та міністр закордонних справ Борис Риженков.