Search trend "день європи"

У Таллінні (Естонія) та Празі (Чехія) завершився перший змагальний день етапів Відкритого Кубка Європи серед дорослих та юніорів відповідно.

Про це повідомляє Держкіно.4 липня розпочинається 59-й Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах — один із найстаріших і найпрестижніших кінофестивалів Центральної та Східної Європи, що триватиме до 12 липня.Цьогоріч у програмі фестивалю покажуть чотири українських фільми.У головному конкурсі Сrystаl Glоbе Соmреtіtіоn буде представлена документалка Dіvіа режисера Дмитра Грешка. Фільм створений у копродукції Польщі, України та Нідерландів.Dіvіа висвітлює катастрофічний вплив російської агресії на природу України та боротьбу довкілля за виживання. Безпрецедентна агресія Росії чинить нищівний вплив на українські землі, що промовляють мовчки: ліси, що стали попелом, поля, розірвані вибухами, затоплені міста чи іржаві остови військової техніки в спустошених регіонах, де життя згасло.Але природа не здається — і, як вона, не здається й людина з її суперечливим існуванням. Поки одна сторона несе руйнування, інша — сапери, ті, хто шукає тіла, екологи — вимірює наслідки трагедії та відновлює тендітні українські екосистеми, навіть попри гул на обрії. Стрічка також зафіксувала затоплену Херсонщину після підриву Каховської ГЕС, порятунок тварин і наслідки трагедії.У секції Ноrіzоnty представлять фільм "2000 метрів до Андріївки" режисера Мстислава Чернова.Фільм розповідає про звільнення села Андріївки під Бахмутом Третьою окремою штурмовою бригадою ЗСУ. Чернов і фотограф Аssосіаtеd Рrеss Олександр Бабенко проходять цей шлях разом із військовими та вражають зображенням життя в окопах."2000 метрів до Андріївки" —  це друга повнометражна стрічка, яку зняв український режисер, лауреат премій "Оскар", Пулітцерівської премії, Гільдій режисерів та продюсерів США, ВАFТА та Rоyаl Теlеvіsіоn Sосіеty Теlеvіsіоn Jоurnаlіsm Аwаrds,  журналіст Аssосіаtеd Рrеss Мстислав Чернов про російсько-українську війну. Протягом важкого контрнаступу у 2023 році журналісти слідують за військовими Третьої ОДШБр, солдати якої метр за метром долають вузьку посадку, щоб звільнити окуповане росіянами й оточене мінами село Андріївка.Режисерка Катерина Горностай представить фільм Тіmеstаmр (копродукція України, Люксембурга, Нідерландів і Франції). Фільм показує життєві реалії шкільних учителів та їхніх учнів під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, зокрема й на деокупованих і прифронтових територіях — у Черкасах, Харкові, Бородянці та Бучі на Київщині. Найтрагічнішим епізодом фільму є похорон у місті Ромни на Сумщині — за два дні до того школу знищив прямим влучанням російський дрон, що забрав життя директорки, заступниці, бібліотекаря і секретарки школи.У секції Рrаguеshоrts аt КVІFF покажуть короткометражний анімаційний фільм І Dіеd іn Іrріn ("Я померла в Ірпені") Анастасії Фалілеєвої.У перший день повномасштабної війни пара вирушає з Києва до Ірпеня провідати батьків. Звичайне рішення на тлі катастрофи, що розгортається. Через фрагменти пам’яті й витіснені спогади фільм показує, як буденність перетворюється на виживання, а особисте — на колективну травму.Цього року фестиваль триватиме з 4 по 12 липня. 

На командному чемпіонаті Європи-2025 з легкої атлетики завершився останній змагальний день, за підсумком якого Україна вилетіла в другий дивізіон турніру

Ситуація надзвичайно складна: світовий порядок дав величезні тріщини. Розуміємо, ці тріщини почалися з окупації Криму, згодом було повномасштабне вторгнення РФ. То на Близькому Сході, то в Європі відбувається поглиблення певних тріщин. З'явилися нові потужні гравці, які хотіли б змінити світову безпекову конструкцію. Відбувався саміт у Гаазі, ми б хотіли бачити консолідацію дуже багатьох різних еліт для того, щоб спільно давати відповідь на виклик, який кинув світовій спільноті Іран, і той виклик, який кинув Путін. Як ви бачите зараз теперішню велику трансформацію і наслідки її?Атака Ізраїлю на Іран і рішення Сполучених Штатів приєднатися до цієї операції - нового виміру.З української точки зору, ключове питання полягає в тому, наскільки цей розвиток подій змістить акценти порядку денного саміту. Очевидно, що лідери НАТО приділятимуть значну увагу ситуації на Близькому Сході.Утім остаточні наслідки цього спалаху насильства визначатимуть події, що ще попереду. Якщо застосування сили з боку США та Ізраїлю виявиться ефективним, це може стати вагомим сигналом щодо потужності американського військового потенціалу – сигналом, який Росія та Путін не зможуть ігнорувати.Якщо після саміту конфлікт на Близькому Сході переросте у ширшу та затяжну війну, яка втягне Сполучені Штати та охопить увесь регіон, це неминуче відверне ресурси й увагу від України, особливо з боку США. Це також може створити враження слабкості та виснаженості Сполучених Штатів і посилити розкол у трансатлантичному Альянсі.Такий розвиток подій безперечно зашкодить інтересам України і зменшить здатність Заходу, передусім США, зберігати фокус і підтримку в питанні допомоги Україні.У цьому й полягає головний ризик. Саме тому конфлікт на Близькому Сході вже сьогодні кидає тінь на події в Гаазі.Як ірано-ізраїльська війна може відбитися на ситуації з російською агресією проти України та й загалом на російсько-українській війні? Адже частина уваги світової спільноти зараз переключена на Близький Схід. Іран має союзників - це Російська Федерація і, можливо, Китай. Розуміємо, що Близький Схід завжди буде вагітний війнами. Як це зараз може вплинути на російську агресію і на допомогу для України?Як я щойно зазначив, остаточний вплив цієї кризи на Близькому Сході, зокрема військових ударів Ізраїлю та Сполучених Штатів по Ірану, на хід російсько-української війни ще належить оцінити.Якщо ці удари виявляться ефективними у припиненні конфлікту та стримуванні ядерної програми Ірану, це стане яскравою демонстрацією сили, ефективності та рішучості Сполучених Штатів. Такий сигнал обов’язково буде почутий у Москві.Водночас, якщо конфлікт затягнеться та набуде масштабів широкої регіональної війни, це може втягнути США у складну й тривалу ситуацію. Ресурси, які могли б бути спрямовані на підтримку України, зокрема оборонна допомога, політична увага та фокус керівництва, будуть частково розпорошені. І саме це найімовірніше підштовхне Росію до ще більшої агресивності.Ситуація і надалі розвивається, і її остаточний вплив на Україну залишається невизначеним. На цей момент, з огляду на військову ефективність ударів, особливо бомбардувань США по ядерних об'єктах Ірану, це виглядає як потужна демонстрація американського військового потенціалу.Утім ситуація на місцях на Близькому Сході ще далека від завершення. Її можливі наслідки для російсько-української війни досі залишаються неясними. Я не знаю, що собою являє в теперішній фазі президент Дональд Трамп та якою є його теперішня політика щодо України. З'являється дуже багато різних повідомлень. Дуже часто ті повідомлення взаємосуперечливі, але розуміємо, що у Трампа лежать певні сценарії на столі, які він розглядає. Свого часу президент Трамп озвучував готовність США вийти з переговорного процесу. Перед тим він поміняв статус Сполучених Штатів з друга і партнера України до посередника. Це надзвичайно серйозна зміна статусу. Якщо говорити про теперішню фазу, які сценарії є вірогідними?Щоб зрозуміти підхід президента Трампа до вторгнення Росії в Україну, необхідно поглянути ширше й поставити запитання: що він вважає життєво важливими інтересами Сполучених Штатів у Європі?Складається враження, що він не бачить на європейському континенті справжніх інтересів національної безпеки США. Натомість він розглядає Європу насамперед як ринок для американських товарів і послуг, а також як центр економічної конкуренції, зокрема з боку Європейського Союзу.У його розумінні європейські країни тривалий час користувалися американськими гарантіями безпеки, не беручи на себе достатньої відповідальності за власну оборону. Він не сприймає Європу як спільноту, віддану ідеї колективної безпеки. Коли він дивиться через Атлантику, його, схоже, більше цікавить перспектива нормалізації відносин з Росією, ніж посилення того, що багато хто вважає фундаментальними трансатлантичними інтересами. Я не поділяю такої точки зору, але, на мою думку, саме вона лежить в основі його мислення.Дивлячись на Україну, він не вбачає там життєво важливих інтересів Сполучених Штатів. Він переконаний, що європейці не докладають достатніх зусиль для підтримки України, і навряд чи сам піде далі, ніж готові піти союзники в Європі.Під час передвиборчої кампанії він пообіцяв завершити війну. Я чув, як після обрання президентом він заявляв, що візьме на себе відповідальність за хід російсько-української війни протягом 100 днів – або як за власне досягнення, або як за провал під час свого перебування на посаді.Загалом існує три можливих шляхи, якими він міг би піти у цій війні. Найбільше мене турбував той варіант, який він, здається, почав реалізовувати відразу після інавгурації: використання сили США для нав'язування Україні несправедливого й нестабільного миру. За такий крок довелося б заплатити високу ціну не лише Україні, а й усьому трансатлантичному співтовариству – як у Європі, так і в Північній Америці.Другий шлях – повна відмова від переговорів.Третій варіант, можливо найнеочікуваніший, – рішуча підтримка України, протилежна до підходу Байдена, а саме активне використання американського впливу та відновлення лідерства у трансатлантичній спільноті.Наразі він, схоже, обрав другий шлях. Трамп не вірить у можливість швидкого досягнення миру. Сотий день його президентства вже минув, і війна перетворилася на політичний тягар. Складається враження, що зараз він намагається знайти шлях до виходу з переговорного процесу.На мою думку, це особливо помітно у тому, як адміністрація поступово зменшує акценти саміту НАТО на питанні війни. Це тривожний сигнал, який свідчить, що він активно шукає спосіб дистанціюватися від цієї теми.Американський дипломат Майкл Карпентер в нашому етері сказав, що не бачить причин, щоб Дональд Трамп і його адміністрація змінювали ставлення до російсько-української війни. І водночас пару днів тому я спілкувався з Девідом Ігнатіусом, заступником головного редактора Тhе Wаshіngtоn Роst, який сказав, що нам в Україні варто розглядати критичні сценарії, якщо адміністрація Трампа буде реалізовувати погані для нас варіанти. Просив би вас прокоментувати, які можливі погані сценарії?Спершу окреслю найгірший сценарій, а потім перейду до більш позитивного, який, на мою думку, є цілком реалістичним.У найгіршому випадку Трамп може ухвалити рішення вийти з переговорного процесу і припинити надання Україні безпекової допомоги — зброї, ракет та іншого озброєння, необхідного для самозахисту. Це стало б серйозним ударом по обороноздатності України, хоча й не критичним. Україна все ще здатна тримати оборону, однак зробити це буде набагато складніше й дорожче.Путін, без сумніву, сприйме це як сигнал і отримає певне моральне підживлення. Проте це аж ніяк не означатиме швидкого завершення війни на російських умовах, принаймні не у найближчій перспективі. У такому сценарії на європейців ляже ще більша відповідальність за підтримку України та посилення тиску на Росію. Вони мають для цього всі ресурси — питання лише в наявності політичної волі.А тепер щодо обнадійливого сценарію. Гадаю, якщо європейські країни значно посилять свої зусилля на підтримку України, нарощуючи безпекову допомогу, використовуючи свій економічний потенціал для запровадження жорсткіших санкцій і завдаючи серйозного удару по російській військовій економіці, це може суттєво змінити хід війни.Паралельна підтримка російської опозиції, як проти самого режиму, так і проти війни, здатна ще більше підірвати спроможність Кремля продовжувати агресію. Такий комплексний підхід може дати Україні реальну перевагу і послабити російську військову машину.Якби Трамп побачив, що Європа діє рішуче й активно сприяє перемозі України, я переконаний, що він не захотів би залишитися осторонь. Він не побажає виглядати слабким, а тим більше співучасником підтримки Росії. Мені здається, саме так він сприймає ситуацію. Тож якщо Європа зробить більше, дуже ймовірно, що і він діятиме активніше.Одна з великих трагедій цієї війни полягає в тому, що трансатлантична спільнота має колосальну перевагу над Росією, але досі не використовує її в повному обсязі. У сценарії, який я описую, Трамп міг би очолити Альянс із сукупним ВВП у 55 трильйонів доларів проти лише 2 трильйонів у Росії. Це колосальна економічна міць, яка наразі залишається незадіяною.Країни Альянсу витрачають на оборону приблизно 1,5 трильйона доларів щороку, тоді як Росія – лише близько 200 мільярдів і при цьому не здатна формувати справді високопродуктивні війська. У Заходу є всі можливості, бракує лише політичної волі.З огляду на нинішнє бачення Трампа щодо Європи та трансатлантичного партнерства, ініціатива сьогодні має перейти до Європи. Саме вона має активізуватися і задіяти свій економічний, військовий та дипломатичний потенціал, щоб допомогти Україні переломити ситуацію. Якщо Європа справді візьме на себе цю роль, дуже ймовірно, що Трамп долучиться до цих зусиль. Якщо ж ні, то він навряд чи зробить більше, ніж робить зараз.Єдине, що я хотів би додати, – коли безліч американських чи європейських політиків та аналітиків говорять про Путіна і про Кремль, то не враховують такого елемента, як ірраціональність. Питання російсько-української війни для Путіна є пріоритетним і формулюється як екзистенційна війна. Ми в Україні регулярно зазнаємо звірячих бандитських обстрілів, російські ракети вбивають простих пересічних українців. І треба казати "Стоп!". Певний час тому була реалізована надзвичайно цікава спеціальна операція, яка вивела з ладу частину російської стратегічної авіації за допомогою наших дронів. І в Кремлі відчули цей біль. Якщо говорити про траєкторію цієї екзистенційної війни, ви взагалі бачите якісь перспективи, що щось могло б зупинити Путіна в теперішній ситуації, адже він завжди погрожує термоядерною війною?Я вважаю, що існує кілька ключових елементів, які можуть сформувати ефективну стратегію завершення війни на умовах України або принаймні наближених до них.Перш за все, йдеться про значне посилення безпекової допомоги з боку Заходу. По-друге, рішуче застосування економічних санкцій проти російської економіки. Досі більшість заходів мали поступовий характер. Такий інкрементальний підхід дозволив Росії адаптуватися й підготуватися до наступних кроків. По суті, це тільки підвищило її стійкість до майбутнього тиску. Нині потрібне повномасштабне й рішуче використання економічної сили. Мета – зупинити російську військову машину. Це в наших силах. Ми здатні запровадити справді жорсткі санкції проти тих, хто досі підтримує російські військові зусилля через торгівлю.Третій ключовий напрям – активізація підтримки тих, хто всередині Росії виступає проти війни та режиму. Це інформаційна боротьба, і ми повинні використовувати силу правди, щоб посилити опір війні в самому російському суспільстві.Отже, йдеться про комплексну стратегію: військова допомога, потужні економічні санкції, м’яка сила.Четвертий компонент – чітка перспектива членства України в НАТО. Це складне питання, враховуючи нинішню позицію окремих союзників, але якщо Сполучені Штати візьмуть ініціативу і відкрито заявлять про підтримку якнайшвидшого вступу України, це кардинально змінить міжнародне сприйняття як і з боку друзів, так і з боку ворогів.Це був би чіткий сигнал, що Україна більше не є сірою зоною для геополітичних маніпуляцій Путіна. Це підтвердило б її належність до трансатлантичної спільноти, її захищеність і недоторканність перед загрозами імперської агресії.Путін, схоже, визнає лише силу – зокрема, дію статті 5 НАТО. Коли Україна залишається поза межами цієї гарантії, Захід мимоволі залишає простір для подальшого наступу Росії.Саме тому Захід має ухвалити стратегію, що поєднує економічний тиск, військову підтримку та ідеологічну рішучість, щоб зупинити Путіна та забезпечити перемогу України.Хотів би вас розпитати про Китай. Майже за два місяці - 2 вересня має відбутися в Пекіні великоформатна зустріч Путіна і лідера китайських комуністів Сі Цзіньпіна. Розуміємо, що роль Китаю є комплексною, він підставив потужне плече Росії в її агресії проти України, але не перейшов певної червоної лінії. Однак якби позиція Китаю була б іншою, то російська агресія була б на порядок слабшою і ми б не побачили на лінії фронту північнокорейських солдатів. Чого нам зараз чекати від Китаю і чого хоче досягнути Сі Цзіньпін? Він використовує Путіна як інструмент, яким торпедує світовий лад. Китай хоче значно більше, ніж хоче Путін, який прагне дуже конкретних речей. Чого нам чекати від 2 вересня? На мою думку, Китай уже перетнув червону лінію. Його підтримка військової економіки Росії – це прямий акт агресії проти України та трансатлантичної спільноти.Що стосується російсько-китайських відносин, то Сі Цзіньпін отримує все, чого хоче. Росія фактично перетворилася на випробувальний полігон для Китаю. У цій війні Росія тестує свою зброю проти західних систем, а Китай спостерігає, аналізує і вчиться. Він оцінює технічні можливості західного озброєння, ефективність тактики й політичну реакцію Заходу.До того ж війна поступово виснажує ресурси США, європейських союзників і партнерів в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вичерпуються запаси озброєнь, спалюються ракети та артилерійські снаряди.По-третє, ця війна виснажує Росію. Вона вже зазнала катастрофічних втрат і невдовзі, ймовірно, перетне межу в мільйон убитих і поранених солдатів. Водночас Китай отримав безцінну інформацію про військові можливості та доктрину Заходу. Захід дещо послабився, але Росія – значно більше. І це очевидна стратегічна перевага для Пекіна.Саме тому мене вражає, що Росія добровільно дозволила себе використати як інструмент для зміцнення глобальних позицій Китаю. Генерал Кіт Келлог, який є уповноваженим Дональда Трампа з питань України, прибув у Білорусь на перемовини з Лукашенком. Було звільнено кількох політичних в'язнів білоруського режиму. Але чому генерал Келлог, який пов'язаний з Україною, за своїми посадовими обов'язками поїхав до Білорусі? Які погані сценарії можуть розгортатися у Білорусі? Розуміємо, що Путін хотів би використати Білорусь як плацдарм, можливо, для того щоб відкрити північну ділянку фронту в російсько-українській війні, а можливо, для того щоб тиснути та провокувати Литву, Польщу, а можливо, і готуватись до ще якихось форматніших дій проти держав Балтії.Гадаю, ви майже відповіли на своє запитання. Я досі не зовсім розумію, навіщо Келлог поїхав до Білорусі. Це дуже добре, що йому вдалось звільнити кілька білоруських дисидентів з тих жахливих в’язниць. Проте в Білорусі досі залишаються тисячі політичних в’язнів, які продовжують гнити в тюрмах Лукашенка. Тож, хоч це й була позитивна подія, ми не можемо ігнорувати серйозну та триваючу проблему репресій проти опозиції.Маю підозру, що Келлог намагався оцінити, чи можливо хоч якось послабити вплив Путіна на Білорусь. Але, якщо чесно, це виглядає малоймовірно і навряд чи є реалістичним у нинішніх умовах.Водночас я не вважаю, що Келлог припустився помилки, поїхавши до Білорусі. Принаймні, ця поїздка дала йому змогу глибше зрозуміти поточний стан стосунків між Лукашенком і Путіним.Однак я не бачу в цьому візиті сигналу про якісь суттєві зрушення в ширшому геополітичному контексті чи зміни у фундаментальній динаміці, яка визначає хід російсько-української війни.Якщо ми говоримо про перспективи україно-ізраїльської співпраці, наскільки це б було реалістично і чи це могло б стати певним геополітичним геймченджером?Думаю, обом країнам було б вигідно істотно зміцнити співпрацю.Ізраїль і Україна мають унікальний досвід у веденні сучасної війни — зокрема у використанні дронів, спецоперацій та нових бойових тактик. Таке партнерство могло б бути цінним. Проте я не думаю, що воно кардинально змінить перебіг війни. Воно може дати Україні додаткові тактичні переваги, але не стане стратегічно визначальним.Путін неодноразово посилав сигнали на Захід, зокрема до американської адміністрації стосовно готовності використати ядерну зброю. Була неофіційна чітка і безкомпромісна відповідь з боку представників і Пентагону, і Білого дому – якщо Путін застосує ядерну зброю, можливо, тактичну ядерну зброю проти України, відповідь буде надзвичайно жорсткою. Відповідь буде, зокрема і військовою. Але іранська ядерна програма знов повернула та актуалізувала проблему використання ядерної зброї. Наскільки ми наблизились до подолання цього юридично-військового і морального порогу використання ядерної зброї?У новинному просторі більше уваги зараз приділяється ударам США по Ірану, але в контексті російського вторгнення саме ядерний шантаж був ключовим елементом стратегії Путіна.На мою думку, хоча адміністрація Байдена згодом рішуче відреагувала на загрозу можливого застосування ядерної зброї, сам факт використання Путіним ядерного примусу виявився досить ефективним.Згадаймо, наскільки часто лунала фраза про необхідність уникати безпосередньої участі.  Усе це з остраху спровокувати ядерну відповідь.Постачання західного озброєння Україні від самого початку супроводжувалося обмеженнями. Спершу не надавали танків, обмежували дальність ударних систем – усе це продиктовано страхом перед ескалацією.У результаті ці рішучі зусилля на підтримку російської опозиції були послаблені, розмиті або заблоковані через побоювання ескалації з боку Путіна. Він зумів ефективно використати ядерний шантаж для досягнення своїх цілей, створивши небезпечний прецедент, який тепер потребує серйозної протидії.Такий прецедент заохочує Путіна і надалі вдаватися до ядерних погроз. Це вже саме по собі є небезпечним, адже коли ядерний шантаж спрацьовує, зростає ймовірність його повторення. Саме це ми спостерігаємо впродовж останніх трьох років. І я б сказав, що така повторюваність, через саму людську природу, лише підвищує ризик реального застосування ядерної зброї.Це тривожний прецедент не лише у контексті цієї війни, а й у глобальному масштабі. Інші держави уважно стежать за подіями. Зокрема, Китай, який має амбіції щодо Тайваню. Вони бачать, що ядерна зброя може стати інструментом для реалізації імперських або гегемоністських прагнень. Це викликає серйозне занепокоєння.Зараз ми ризикуємо стати свідками того, як ядерний примус підживлює нову хвилю розповсюдження, оскільки інші країни розмірковують над тим, як використати ядерну зброю, якою вони вже володіють, для досягнення своїх стратегічних цілей, або, якщо вони її ще не мають, то чи варто їм її придбати. Прикладом є нинішні дискусії в Південній Кореї.Ядерний шантаж, який Путін використав проти України, уже вплинув на хід війни та заклав небезпечні прецеденти, що резонують далеко за межами Європи.Є питання 5-ї статті Євроатлантичного договору, на якій будувалась вся Європа після Другої світової війни. І тут з'являються сумніви, безліч народів на європейському континенті переживають. Якщо говорити про 5-ту статтю НАТО і загалом переосмислення ролі Альянсу, то це вже не просто політичний клуб на континенті, а об'єднання держав, яким, можливо, доведеться захищатись без американської присутності.5-та стаття є основою НАТО, ключовим елементом Північноатлантичного договору. Це серйозне і глибоке зобов’язання.Попри певну невизначеність, яку створив Трамп, я досі вважаю, що Сполучені Штати загалом залишаються надійними у виконанні цього обов’язку – стати на захист союзника у разі нападу.Так, Трамп часом озвучував сумніви, але можу сказати одне: істеблішмент у сфері національної безпеки у Вашингтоні твердо вважає, що цей обов’язок є священним. І ця думка практично одностайна на Капітолійському пагорбі, незалежно від партійної належності.Це переконання поділяє переважна більшість американців. За даними нещодавнього опитування Інституту Рональда Рейгана, 69% респондентів вважають, що США повинні захистити союзника по НАТО в разі нападу, навіть якщо агресором буде Росія. Це чітка й послідовна позиція.Ще цікавіший результат цього опитування полягає в тому, що, коли його проаналізували за політичними групами в США, з’ясувалося: 69% прихильників МАGА, основної електоральної бази Трампа, тих самих людей у червоних кепках за його спиною на мітингах, вважають, що Америка повинна дотриматися цього зобов’язання у разі нападу на союзника.Тому я глибоко переконаний, що США виконають свої обіцянки. Водночас розумію, чому деякі заяви Трампа викликають стурбованість.

На чемпіонаті Європи-2025 з командної легкої атлетики відбувся другий змагальний день. В його межах пройшли фінальні забіги в естафеті 4×100 метрів. Повний текст новини

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

На командному чемпіонаті Європи-2025 з легкої атлетики завершився другий змагальний день, за підсумком якого Україна опустилась у на 14-те місце заліку

Нещодавно у Саксонії (Німеччина), на базі органічного господарства Wаssеrgut Саnіtz, відбувся День поля Ökо-Fеldtаgе 2025 — одна з ключових європейських подій у сфері органічного землеробства. Захід проходить раз на два роки та збирає фермерів, науковців, виробників, політиків і всіх зацікавлених у розвитку сталого сільського господарства. Цьогоріч подію відвідали понад 9 тисяч учасників зі всієї Європи.

Розклад другого дня командного чемпіонату Європи-2025 з легкої атлетики на Суспільне Спорт: коли змагатимуться українці, хто представить Україну на Євро

Як повідомляє онлайн-медіа Суспільне. Михайло Кохан, бронзовий призер Олімпіади-2024, здобув перемогу у метанні молота на командному чемпіонаті Європи-2025 з легкої атлетики. Цей успіх став можливим завдяки результатам попереднього розіграшу змагань у 2023 році, що дозволило Україні повернутися до першого дивізіону командного Євро-2025, яке проходить у Мадриді з 27 по 29 червня. У перший день змагань […] Тhе роst Михайло Кохан – переможець метання молота на командному Євро-2025 fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Командний чемпіонат Європи-2025 з легкої атлетики: як пройшов перший змагальний день командного Євро для України, усі результати українців на Євро, медальний залік

Еспресо розповість, які суперечки виникали навколо цієї операції та чим вона завершилась для ТрампаТо Іран розробляє ядерні боєголовки, чи ні? Нацрозвідка доповідає Ще за кілька місяців до початку 12-денної війни між Ізраїлем та Іраном й ударів Америки по уранових об’єктах у Фордо, Натанзі й Ісфагані, у березні 2025 року, голова Національної розвідки США Тулсі Габбард давала свідчення на слуханнях у Комітеті з розвідки Палати представників.  "Розвідувальна спільнота, як і раніше, вважає, що Іран не створює ядерну зброю, а верховний лідер країни Алі Хаменеї не санкціонував програму зі створення ядерної зброї – він призупинив її 2003 року", – вказала голова Нацрозвідки перед конгресменами. Дональд Трамп і Тулсі Габбард, фото: gеttyіmаgеsПроте вже незабаром після першої атаки Ізраїля по військових об’єктах Ірану у межах операції "Пробудження лева", 17 червня, на борту свого Аіr Fоrсе Оnе Дональд Трамп прокоментував цю заяву для журналістів. Фактично він спростував слова людини зі своєї команди, і не в найкращій формі."Мені все одно, що вона сказала. Я думаю, що вони були дуже близькі до створення ядерної зброї", – заявив він.Цікаво, що згодом заяву Габбард, вже після обурення Трампа, продублює і заступник голови сенатського спецкомітету з розвідки Марк Ворнер. Сенатор 18 червня у ефірі МSNВС зазначить, що "і в понеділок цього тижня ми отримали підтвердження, що дані розвідки не змінилися", додавши щодо Трампа "Зовнішня політика через твіти – божевілля. Але саме так чинить цей хлопець". І хоч спершу ця суперечка не видавадатиметься серйозною, адже це відносно типова манера спілкування для Трампа, однак вже за кілька днів ЗМІ, зокрема СNN, тиражуватимуть гучні заголовки про розкол у Білому домі. "Глава розвідки Трампа Талсі Габбард "не в темі" і в немилості, повідомляють джерела СNN", – назва матеріалу у медіа. Як пишуть журналісти, лаконічний докір Трампа на адресу керівниці розвідки викликав бурю обурення серед прихильників МАGА в правих ЗМІ, які вже давно розділилися в питанні Ірану. Не оминають і той факт, що це також порушило серйозні питання про становище Габбард, яка займає надважливу посаду, в адміністрації."Ще місяць тому чиновники Білого дому наполягали на тому, що президенту не лише подобається Габбард, але й він насолоджується її товариством. Навіть коли дехто в адміністрації вважав, що вона не справляється зі своїми обов'язками, чиновники наполягали на тому, що Трамп і його команда дають Габбард свободу дій, щоб вона могла освоїтися на новій посаді", – йдеться у СNN. Однак вже зараз ця риторика змінилась, а, за свідченнями джерел журналістів, в західному крилі Білого дому в ній зовсім розчарувались. Ба більше, за словами одного з високопоставлених радників Білого дому, останнім часом Трамп почав сприймати Габбард як таку, що "не вписується в загальну лінію", коли йдеться про конфлікт на Близькому Сході. Одначе, за день до того, як США втрутиться у конфлікт між Ізраїлем та Іраном, голова Нацрозвідки США намагатиметься загладити ситуацію, звинувачуючи медіа у перекрувчуваннях. "Недоброчесні медіа навмисно виривають мої свідчення з контексту і поширюють фейки, щоби створити розбрат. Америка має розвіддані, що Іран може виготовити ядерну зброю протягом тижнів або місяців, якщо вирішить фіналізувати збирання. Президент Трамп чітко дав зрозуміти: цього не можна допустити, і я погоджуюсь", – написала Ґаббард у соцмережі Х 21 червня.Згодом, вже після атаки по ядерних об’єктах Ірану, вона знову підтримає Трампа у його заявах, які суперечитимуть даним розвідки. Та про це згодом.Падіння рейтингів через атаку на ІранСтаном на сьогодні суперечки щодо доцільності та ефективності атаки США на Іранські ядерні об'єкти тривають. І хоч після неї вдалось укласти доволі хиткий мир, режим Аятоли продовжує функціонувати, а відповідно і зможе відновити розробку найсмертельнішої зброї на сьогодні.Попри це, як писало Rеutеrs за добу після атаки, американці стурбовані назріваючим конфліктом між США та Іраном і побоюються ескалації насильства після того, як президент Дональд Трамп віддав наказ про бомбардування іранських ядерних об'єктів.До таких висновків видання дійшло після опитування у співпраці з Ірsоs, яке завершилося в понеділок, 23 червня. Відтак близько 79% опитаних американців заявили, що вони стурбовані тим, "що Іран може націлитися на американських цивільних у відповідь на авіаудари".Важливо підкреслити, що опитування Rеutеrs та Ірsоs проводили після "Опівнічного молоту" та перед відповіддю Ірану, яка вилилась у атаку на базу американських військових у Катарі. Це дослідження показало, як пише видання, що американці так само занепокоєні щодо військовослужбовців своєї країни, дислокованих на Близькому Сході. А близько 84% опитаних заявили, що в цілому занепокоєні наростанням конфлікту.Опитування, в якому взяли участь 1139 дорослих американців по всій країні, підкреслило глибокі розбіжності в Америці щодо того, що Вашингтон повинен робити далі. Також воно висвітлило політичні ризики, з якими стикається Трамп, чий президентський рейтинг впав до 41%, що є найнижчим показником за весь його нинішній термін, який розпочався в січні."Близько 36% респондентів, у тому числі 13% демократів і 69% республіканців, заявили, що підтримують страйки, які відбулися лише два дні тому"Однак у матеріалі попереджають, що опитування допускає похибку в 3%, і громадська думка щодо конфлікту може змінитися протягом наступних днів і тижнів.Поряд із тим, лише 32% опитаних заявили, що підтримують продовження авіаударів США, тоді як 49% висловилися проти. Протилежні результати показали лише прибічники Республіканської партії Трампа – 62% підтримали подальші удари, а 22% висловилися проти. Попри це, республіканці ще більше розділилися, коли їх запитали, чи підтримують вони негайне припинення участі США в конфлікті з Іраном. 42% заявили, що Вашингтон повинен припинити свою участь зараз, а 40% виступили проти цієї ідеї.фото: Інфографіка та результати опитування: RеutеrsЦе опитування дещо втратило свою фактичну актуальність, адже зараз Іран та Ізраїль уклали мирний договір. Однак активні суперечки щодо того, наскільки сильно авіаудари США завадять режиму Аятол знову запустити розробку ядерної зброї, точаться досі."Її слід викинути як собаку", – Трамп вимагає звільнити журналістку, яка розсекретила результати ударів США по Ірану"Ми завершили нашу дуже успішну атаку на три ядерні об'єкти в Ірані, включно з Фордо, Натанзом та Ісфаханом. Усі літаки зараз перебувають за межами повітряного простору Ірану. На основний об'єкт, Фордо, було скинуто повний боєзапас бомб. Усі літаки благополучно повертаються додому. Вітаємо наших великих американських воїнів. У світі немає іншої армії, яка могла б зробити це", – саме з такої заяви американського президента одразу після ударів у своїй соцмережі Тruth Sосіаl розпочались баталії, щодо того, наскільки сильно США нашкодили ядерній програмі Ірану. Того ж дня супутникова компанія Махаr показала наслідки американських авіаударів по одній з найважливіших цілей – заводу зі збагачення урану у Фордо.фото: Махаr ТесhnоlоgіеsПроте не пройшло і кількох діб, як маса іменитих медіа почали розсекречувати інформацію, що нібито результати атаки Америки не так і сильно нашкодили ядерній програмі Аятоли. Відтак у матеріалі ВВС йдеться, що удари США по ядерних об'єктах Ірану не знищили ядерну програму країни та, ймовірно, лише відкинули її на кілька місяців назад, згідно з попередньою оцінкою розвідки Пентагону.Посилаючись на джерела своїх партнерів з СВS, які знайомі з оцінкою Агентства розвідки Міністерства оборони США, там заявили, що запаси збагаченого урану Ісламської Республіки не були знищені взагалі. У Білому ж домі, що є звичною манерою для адміністрації Трампа, відповіли, що така оцінка є "абсолютно неправильною", а з’явилась вона внаслідок витоку від "невдахи низького рівня в розвідувальному співтоваристві".Ну і звісно, реагуючи на ці матеріали у ЗМІ, 47 президент знову заявив, що ядерні об'єкти в Ірані "повністю знищені", і звинуватив медіа в "спробі принизити один з найуспішніших військових ударів в історії". У ВВС, прояснюючи ситуацію, додали, що у США є 18 розвідувальних служб, які іноді надають суперечливі звіти, виходячи зі своєї місії та сфери компетенції. Наприклад, американське розвідувальне співтовариство досі не дійшло згоди щодо походження Соvіd-19. Відтак цілком можливо, що майбутні звіти розвідки включатимуть більше інформації, що свідчитиме про інший рівень пошкодження об'єктів.Важливо, що 25 червня з’явився і пресреліз ЦРУ, у якому Джон Реткліфф вказав, що ядерна програма Ірану зазнала "серйозної шкоди" внаслідок нещодавніх цілеспрямованих ударів Сполучених Штатів по об’єктах іранської інфраструктури. Необхідно погодитись, що оцінку джерел медіа відрізняється від звіту ЦРУ. Проте і у звіті Центрального розвідувального агенства ніхто не вказував саме про "знищення" ядерної програми, як на цьому наголошував Трамп.Попри розбіжності навіть зі своєю розвідкою, президент вирішив загострювати стосунки саме з медійниками. Йдеться про публікацію у Тruth Sосіаl, у якій він вимагає звільнити Наташу Бертран, яка є авторкою матеріалу СNN про атаку на іранські об’єкти. "Наташу Бертран слід ЗВІЛЬНИТИ з СNN! Я три дні спостерігав за її публікацією фейкових новин. Їй слід НЕГАЙНО оголосити догану, а потім викинути "як собаку"", — написав президент США.Він вказав, що Бертран просто "збрехала", а американські пілоти виконали чудову роботу, за що отримали відповідну плату. "Саме такі люди, як вона, зруйнували репутацію колись великої мережі. Її позиція була настільки очевидно негативною, крім того, вона не має того, що потрібно для того, щоб бути кореспондентом на камеру, навіть близько. ЗВІЛЬНІТЬ НАТАШУ!", – додав Трамп.Натомість редакція СNN, яка коментувала ситуацію для Тhе Ніll, зазначила, що повністю і Наташу, і її матеріал про наслідки обстрілів. "Репортаж СNN чітко дав зрозуміти, що це був початковий висновок, який може змінитися після отримання додаткових розвідувальних даних. Ми широко висвітлювали глибокий скептицизм президента Трампа щодо цього", – заявив речник телеканалу.фото: gеttyіmаgеsПопри чіткі розбіжності у позиції трьох сторін та відсутності єдиного висновку, нічого не завадило Дональду Трампу збирати лаври за його посередництво у встановленні між Іраном та Ізраїлем на саміті НАТО та у соцмережах. Читайте також: Підсумки історичного саміту НАТО в Гаазі: тріумф Трампа, компроміси Європи та які наслідки для України. Пояснюємо

Розклад першого дня командного чемпіонату Європи-2025 з легкої атлетики на Суспільне Спорт: коли змагатимуться українці, хто представить Україну на Євро

Головні новини четверга, 26 червня, – додому повернулася ще одна група військовополонених, а Україна та Рада Європи підписали угоду про спецтрибунал для росії.

Перший день змагань приніс медалі українським плавцям у різних дисциплінах.

Про це повідомляє Rеutеrs. Сьогодні, 26 червня 2025 року, відзначається 1219-й день повномасштабної війни Росії проти України. У цей час відбуваються важливі події, які впливають на хід конфлікту. Президент України Володимир Зеленський та генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе підписали угоду у Страсбурзі, що стосується створення Спеціального трибуналу для розслідування агресії Росії проти України. Цей […] Тhе роst Політичні події 26 червня 2025: війна в Україні, конфлікти та вибори fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Швеція, Данія, Фінляндія, Норвегія та Ісландія у день саміту НАТО закликали продовжити підтримку України та збільшити тиск на Росію, щоб наближати мир

У другий день змагань наші спортсмени зібрали повний комплект нагород

Перший день саміту Північноатлантичного альянсу вже показав, що серед його членів є розбіжності. І не завжди йдеться лише про фінанси. Зустріч союзників вперше відбувається у Нідерландах, на батьківщині генсека НАТО Марка Рютте. На цей саміт Дональд Трамп дав завдання членам альянсу: збільшити відрахування на оборону до 5% від ВВП. За словами Марка Рютте, усі погодилися. Хіба тільки прем'єр Іспанії Педро Санчес заявив, що його для його країни це надто важкий фінансовий тягар. Щоб не розбити єдність, керівництво НАТО запропонувало поділити 5% на дві частини: збільшення прямих витрат на оборону до 3,5%, що загалом реально для більшості країн, і ще 1,5%, які можуть бути витрачені на все, дотичне до безпеки й оборони. Іспанія зажадала стати винятком з правил Наприклад, на розвиток інфраструктури. Іспанія зажадала стати винятком з правил і це обурило представників країн Балтії. Цього не буде, запевнила міністерка оборони Литви Довіле Шакалене. Не виключено, що через ці суперечності Трамп відмовився уточнити, як він розуміє статтю про колективну оборону країн-членів НАТО. Чорний лебідь миру Президент США прямував до Гааги у доброму гуморі. Заявив, що у найгіршому випадку буде все-таки "спокійніше, ніж те, що я тільки-но пережив із Ізраїлем та з Іраном". Бо ті країни здійснили пуски ракет після того, як Трамп проголосив досягнення миру. Трамп натякнув, що бажає домовитися ще з Путіним та зустрінеться на саміті НАТО з Зеленським. Цікаво, що умови і деталі зустрічі телефоном обговорили голова офісу президента Андрій Єрмак і держсекретар США Марко Рубіо. На новий прорив у досягненні миру сподіваються і в Європі. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц перед вильотом на саміт НАТО заявив, що його не влаштують поступки Путіну. Мир в Україні дав би підстави Трампу не лише диктувати порядок денний саміту НАТО, а й більш обґрунтовано претендувати на Нобелівську премію миру. А зрив обнулить політичні дивіденди й від угоди на Близькому Сході. Обіцяні гроші У президента України в Гаазі був свій порядок денний. Він прибув туди 24 червня. Марк Рютте запевнив його, що Україна отримає 35 млрд євро на оборону, а за підсумками року це буде 50 млрд. Рютте, голова Ради Європи Антоніу Кошта і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн запевнили у непохитній підтримці нашої країни. головною зброєю від Євросоюзу має стати 18-й пакет санкцій Зеленський зажадав посилення потужностей ППО та пообіцяв виробляти на рік до 8 мільйонів дронів унаслідок об'єднання ВПК України та ЄС, про яке оголосила фон дер Ляєн. Наразі ж головною зброєю від Євросоюзу має стати 18-й пакет санкцій. Пакет містить, зокрема, зниження "стелі" цін на російську нафту із 60 до 45 доларів за один барель. Словаччина, яка нещодавно погрожувала блокувати антиросійські санкції, вже погодилася їх підтримати, та прогнозувати ухвалення рішення ще рано. До чого готуватися заради безпеки Трамп приїде до Гааги "на коні", розповів дипломат і директор Київського безпекового форуму Данило Лубківський, бо президент США досяг угоди між Ізраїлем та Іраном. Водночас, на його думку, остаточної гарантії безпеки на Близькому Сході немає. "А якщо так, Альянсу треба буде реагувати на дії, котрі може вчинити Тегеран", - зауважив Данило Лубківський. Експерт наголосив, що під час підготовки було зроблено все, аби уникнути демаршу, як на саміті G7, і "не допустити натяку на розлам". З іншого боку, в Альянсу є розуміння того, що настала нова доба - без покладання на США на всі 100%, звернув увагу він. Саме на це, до слова, натякнув і Дональд Трамп, коли зауважив про багато тлумачень статті 5 Статуту НАТО (про колективну безпеку). Нові реалії посилюють чинник європейської оборони, підкреслив Лубківський. ЗСУ як армія Європи Відтак досвідчена українська армія є величезним активом для євроатлантичної спільноти. Про це нещодавно заявляв єврокомісар з питань безпеки Андрюс Кубілюс. "Американці зсунули фокус уваги в Тихоокеанський регіон. Ми маємо вибудувати ефективну архітектуру спільної безпеки. Дуже важливим є партнерство з Україною", - наголошував єврокомісар. Можливо, завдяки і цьому російська війна в Україні не втрачає своєї актуальності у порядку денному саміту НАТО, як на це звернув увагу колишній керівник Військового комітету НАТО адмірал Роб Бауер. Справжня ключова тема Та основною темою саміту НАТО в Гаазі були і залишаються гроші, стверджує польський експерт Пйотр Кульпа. З посиланням на Варшавську безпекову конференцію, що завершилася напередодні саміту НАТО, Кульпа стверджує: за лаштунками саміту відбуватимуться тарифно-ресурсні переговори, котрі не припиняться і після 26 червня. "Від їхніх результатів залежить, чи конфлікти, у тому числі, російська війна в Україні, будуть припинені, чи спалахнуть знову. Якщо Європа балансуватиме, як нині, їх побільшає і вони будуть інтенсивнішими", - переконаний експерт. Остаточні результати саміту НАТО стануть відомі тільки після участі у ньому Дональда Трампа. На кону, як і на саміті G7, трансатлантична єдність.

Удар по тренувальному полігону на Херсонщині, Росія готує військові операції в країнах Європи, міністр національної єдності Чернишов повернувся в Україну — 23 червня, 1216 день війни

Їду автобусом за кордон. Переді мною одне крісло займає у Стрию жінка середнього віку. До неї підсідає приблизно ровесниця в Ужгороді. Автобус їде через Лужанку, прибрану і охайну після моєї статті в Gаzеtа.uа Але до Лужанки ще далеко - є час на спілкування. Жінки починають досить голосно розмовляти. Знайомляться. Мова у них українська, досить таки добра, присмачена слівцями різних діалектів: закарпатського і черкаського. Наш автобус зупиняється на КПП і тут стається чудо. Одна із попутниць запитала щось російською і співрозмовниця миттєво переключилася на мову ворога. До кінця подорожі жінки не вимовили жодного українського слова. Що спонукає українців послуговуватися чужою мовою? Чому у Кракові, Відні, Граці, Берліні, Варшаві та інших європейських містах наші співгромадяни не розмовляють рідною мовою, добре володіючи нею? Адже ідентифікують нас тільки за мовою. Невже людям хочеться, щоб на них дивилися криво, як на представників агресора? Доля нещодавно подарувала мені можливість поговорити з двома австрійськими фермерами. Перший продав своє господарство. Єдина працівниця, що ще працює у фермера - білоруска. Це полегшує наше спілкування: вона розуміє українську і перекладає. ...Більше половини українців знайомляться з новинами у тік-ток, а там приблизно 90% російськомовного контенту, спрямованого проти України Чоловікові близько 65 років. На знак поваги до України подарував мені пляшку доброго грузинського вина із власної колекції. Говоримо про різне, про життя в горах, про Україну&hеllір; Зокрема, він сказав таке: "Моя працівниця часто перекладає мені новини з українських джерел. Мені потрібні факти для аналізу. Я люблю статистику. А ця наука каже, що, наприклад, на ютубі 30% українців слухають російську музику, більше половини українців знайомляться з новинами у тік-ток, а там приблизно 90% російськомовного контенту, спрямованого проти України. Події на фронті - то лише відволікаючий маневр. Путін може призупинити бойові дії під тиском Європи, але він працює на перспективу. Ви не думаєте, що через 20 років ситуація з анексією Криму може повторитися у інших регіонах - якщо так станеться, що війну заморозять? Бо мова міняє свідомість. Російська - це мова агресії і ворожнечі. От недавно два хлопці у вашій столиці слухали гучно російську музику, а потім убили чоловіка, що зробив їм зауваження. Про це навіть наша преса писала". Другий фермер, 45-літній колишній лікар узимку купив хату та ферму із землею. Будинок побудований 136 років тому. Я допомагав замінювати черепицю на даху. Ця робота потребує багатьох рук, тож одного дня працювало аж шість українців. Дехто вже добре говорить німецькою. Працювали того дня 11 годин, тож був час і на спілкування: 30 хвилин на обід і двічі по 10 хвилин на відпочинок. "Вашу владу треба лікувати, - каже австрієць. - Бо амбіцій у вас більше, ніж здорового глузду. На міжнародному рівні приналежність Криму до Росії ніхто не визнає, бо це порушення всіх міжнародних домовленостей, що прийняті ще після другої світової війни. Але проста людська логіка підводить мене до висновку: у Криму нічого українського не було, а тепер вже немає і стільки. Армія російська, мова російська, гроші російські, ментальність народу, враховуючи переселення та депортації, теж російська. Бо якби було не так - там би були якісь протести, мітинги, заворушення, акти непокори, партизанський рух, диверсії на підприємствах, підриви ешелонів&hеllір; А нічого цього нема. Ситуація з Кримом нагадує мені мою лікарську практику, точніше один випадок. Ампутували ми молодому хлопцеві ногу після аварії. Він через кілька днів прийшов до тями і вимагав пришити ногу на місце, бо він невдовзі мав одружуватися. А те, що його нога понівечена і вже давно мертва, його не зупиняло - він прагнув добитися свого". Звісно, нам не можуть подобатися слова австрійських фермерів, від яких, за великим рахунком, нічого в геополітиці не залежить. Але чому прості австрійські фермери, незалежно один від одного, при розмові про Україну згадують Крим? Бо вони мислять аналітично і системно, вони проводять аналогії. Вони розуміють, що мова, тут говоримо про російську, на рівні підсвідомості прив'язує людину до чужої культури, а відтак і до держави. Ця невидима прив'язаність не дозволяє робити спротив насильству, бо насильник, знову ж таки на підсвідомому рівні, сприймається, як свій. Саме тому стала можливою анексія Криму. Саме тому навіть фермери бачать у перспективі можливість анексії інших територій України через десятки років на підставі спілкування людей на цих землях чужинською мовою. Дивно, що наша влада цього не бачить. ...Трамп дозволяє собі тиснути і погрожувати. Він явно стає на бік агресора, переймаючись його стратегічними інтересами у Чорному морі більше, ніж усіма міжнародними договорами... Наша влада схильна не вірити американцям. Коли ті попереджали про можливу агресію на початку 2022 року, усі, починаючи від Верховного головнокомандувача, робили позитивне усміхнене американське обличчя, тримаючи дулю в кишені. А тепер Трамп дозволяє собі тиснути і погрожувати. Він явно стає на бік агресора, переймаючись його стратегічними інтересами у Чорному морі більше, ніж усіма міжнародними договорами, меморандумами та нормами мирного співіснування, разом узятими. Я вже мовчу про життя далеких йому українців. Мені здається, що ставлення американського президента до України багато в чому продиктоване політикою нинішньої української влади. Зокрема і у царині мовного питання. Після 24 лютого у нас взагалі перестали говорити про гібридну сутність нинішньої війни, про її інформаційну складову. А жаль. Бо на мовному фронті ситуація погіршилася і маємо відкат до позицій 2022 року. Про це свідчать дослідження, проведені в школах. На перервах і часто на уроках учні та вчителі переходять на мову ворога. Чому? І чому влада шукає на посаду Уповноваженого із захисту державної мови аморфну людину, таку, яка мовчатиме про проблеми, не відволікаючи керівництво від "більш важливих справ". Тарас Кремінь дуже добре справлявся з роботою - чому б йому не продовжити термін перебування на посаді? Бо він незручний і має свою позицію? Бо він створив і розбудував інституцію, яка охоплює всі сфери людської діяльності? Бо він розробив стратегію мовної політики в Україні? Бо він дійсно вболіває за мову і має безцінний досвід для продовження роботи? Тут взагалі назріває величезний скандал. Після критики і гострих висловлювань на адресу кандидатів на посаду омбудсмена, ті відмовилися брати участь у конкурсі. Оцінку ситуації вже дали Оксана Забужко, Сергій Жадан, Ада Роговцева, Ірма Вітовська, Рефат Чубаров, Олесь Санін, Микола Жулинский, Сергій Квіт та інші визначні українці. Вони висловили заклик до влади: одуматися і не погіршувати і так хистку ситуацію на мовному фронті. Закрема у зверненні йдеться: "з усією відповідальністю поставитися до захисту української мови загалом і призначення Уповноваженого із захисту державної мови зокрема" і "внести до Кабінету Міністрів України кандидатуру Тараса Кременя на посаду Уповноваженого із захисту державної мови". Міністерство юстиції вирішило, що краще йти в ногу з переговорними вимогами РФ, а не в одному напрямку із власною нацією Міністерство юстиції вирішило, що краще йти в ногу з переговорними вимогами РФ, а не в одному напрямку із власною нацією. Там хочуть призначити Уповноваженим із захисту державної мови актора Олександра Завальського, який не лише не відповідає формальним критеріям, визначеним законом, але й не раз виступав проти штрафів за порушення мовного законодавства, накладення яких є одним із обов'язків Уповноваженого. Ну і йому 67 років. Мало того, що Олександр Завальський не має жодного досвіду політичної боротьби, мало того, що у нього відсутні будь-які навички для правозахисту чи здійснення мовної політики, то він ще й публічно заявляє, що лояльний до вживання російської мови у публічному просторі. Ось його слова зі сторінки на фейсбуці: "Чи треба карати Вєрку Сердючку? Набирає обертів скандал навколо Андрія Данилка - мовляв співає російські пісні і за це його має покарати мовний омбудсмен. Я не фанат Вєрки Сердючки. Але перепрошую - напади на цього артиста вважаю дурістю". У мене таке враження, що після призначення на посаду, Завальський захищатиме не українську, а російську мову в Україні. Невже владі потрібні саме такі "ні риба-ні м'ясо" люди? Ірина Фаріон кричала про мову - її показово вбили у центрі бандерівського Львова. У той самий день, у час убивства, на Ринковій площі сидів із гітарою молодий чоловік і співав російських пісень. А громадяни, чи то переселенці, чи ті 30% львівських м'якосердих глядачів із ютубу, кидали йому у футляр гроші. Кидали, не розуміючи, що цей манкурт пришиває мітки на їхні душі. А його виховала наша школа, нова українська школа, наша безхребетна влада, що сама не має національної свідомості і не розуміє її значення для перемоги у війні. Його виховала відсутність стратегії розвитку нашої культури. Його зробили таким "єдині новини", що витіснили із етеру сучасну українську пісню та українську культуру взагалі&hеllір; Відсутність інформаційної політики за кордоном, кинуті напризволяще інформаційні агентства, безглузді обмеження, що не дозволяють письменникам, артистам, журналістам, художникам - тим, хто несе українську ідею у світ, виїжджати з України і бути місіонерами, заважають виховувати австрійських фермерів та наших земляків за кордоном. Бо не відчуваючи захисту, причетності, гордості за своїх, які тебе ніколи не кинуть, люди поступово відвертаються від святого - від Батьківщини. Але спочатку - від рідної мови.