Тренд пошуку "СІМ'Ї"

Принцеса Вельська, леді Діана або, як її називали - леді Ді, померла 31 серпня 1997 року в Парижі. Жінка розбилася в автокатастрофі разом із сином єгипетського мільярдера Доді аль-Файєдом і водієм Анрі Полем. Аль-Файєд і Поль загинули миттєво. Діана померла за дві години в лікарні Сальпетрієр. Колишній співробітник аварійно-рятувальної служби Шав'єр Гурмелон був одним із перших, хто прибув на місце аварії у тунелі під мостом Альма в Парижі. Він розповів про останні слова, які промовила принцеса Діана, пише from-ua "Одними з останніх її слів були: "Боже мій, що сталося?". Правду, хто перед ним був, рятувальник дізнався трохи пізніше. "Я бачив, що у неї був незначний забій на правому плечі, але в іншому, крім цього, не було нічого суттєвого. Я тримав її руку і казав їй, аби вона зберігала спокій і не рухалася", згадує Гурмелон. Діані дали кисень, дістали з понівеченої машини, але після цього вона перестала дихати. До життя її повернув масаж серця, який зробив Гурмелон. Однак внутрішні травми виявилися для принцеси смертельними. Є низка версій про причини смертельної аварії: алкогольне сп'яніння водія, необхідність їхати на швидкості від переслідувань папараці, а також теорії змови. Вижив лише охоронець Тревор Ріс-Джонс, але він не пам'ятає подій. Парижани з року в рік несуть квіти, свічки і записки до встановленого неподалік від моста пам'ятника "Вогонь волі", який вважають неофіційним меморіалом, передає fdlx.com Біля воріт Кенсінґтонського палацу британці також залишають квіти і плакати в пам'ять про ту, кого називали принцесою сердець. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Некоролівська зачіска принцеси Діани підкорила мільйони 2002 року Діана зайняла третє місце в списку найвидатніших британців усіх часів, залишивши позаду Шекспіра, Дарвіна і Ньютона. За 20 років після трагічної смерті принцеси завдяки документальному фільму "Діана: Історія її словами" (Diana: In Her Own Words) громадськості відкрилися деякі подробиці з життя принцеси сердець. Багато з них шокують, повідомляє bilshe.com Зради За визнанням Діани, одного разу її чоловік, принц Чарльз, заявив: "Я відмовляюся бути єдиним принцом Вельським, у якого ніколи не було коханки". Так він виправдався перед дружиною за зв'язок із Каміллою Паркер-Боулз. Секс Діана і Чарльз займалися сексом раз на 3 тижні, а останні 6-7 років шлюбу вони взагалі не спали разом: "Вогонь між нами остаточно згас". Кохання Діана була закохана в свого охоронця Баррі Маннакі. Між ними так нічого і не сталося: він був одружений. Мрії Але мріяти леді Ді ніхто не забороняв: іноді вона уявляла, як тікає з Баррі з палацу. Зради королівської сім'ї Діана стверджувала: принц Філіп, батько Чарльза, одного разу заявив: якщо стосунки його сина з Діаною не заладяться, він може дозволити собі відносини з Каміллою на стороні.

Ізраїль планує припинити скидати гуманітарну допомогу з повітря над Сектором Гази та зменшити кількість гуманітарних вантажівок напередодні масштабного наступу. Про це повідомляє CNN з посиланням на джерела. Армія країни має намір повністю захопити найбільше місто Сектора Газа після майже двох років війни. Це відбувається всупереч зростаючій внутрішній опозиції в Ізраїлі та попередженням Червоного Хреста, який назвав плани евакуації палестинців "неможливими" й "катастрофічними". ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп готує план післявоєнного устрою Сектору Гази - Віткофф У Тель-Авіві тривають протести: сім'ї заручників та інші громадяни вимагають від уряду припинити бойові дії. Вони різко критикують владу за відмову розглянути останню пропозицію ХАМАС про перемир'я, подану майже два тижні тому. Очевидці повідомляють, що останніми днями ізраїльська армія веде масові бомбардування та наземні операції на території Сектору Гази, що призвело до зупинки життєво важливих служб і залишило сотні тисяч людей без електропостачання, оскільки контроль над територією, підконтрольною палестинцям, постійно звужується. Прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу схвалив плани Армії оборони Ізраїлю щодо захоплення Сектора Гази та перезапуск переговорів з угрупованням ХАМАС. Нетаньягу заявив, що дав вказівку негайно розпочати переговори про звільнення усіх заручників і закінчення війни в Секторі Гази на умовах Ізраїлю. І додав, що наразі Ізраїль не має наміру відправляти делегацію в Доху або Катар для переговорів із палестинцями.

У сім'ї Анатолія Анатоліча працює водійка, яка возить дітей. Шоумен розсекретив, скільки коштують її послуги. Повний текст новини +Відео

Деякі дерева відомі своєю здатністю активно осушувати ґрунт і цим допомагають уникнути надлишкової вологості у дворі. Проте не всі види дерев однаково підходять для таких умов. Особливе значення має вибір правильних дерев для посадки біля вигрібної ями для збереження здоров'я ґрунту і запобігання затопленню. Розповімо, які рослини найкраще впораються з цією задачею і забезпечать ваш сад здоров'ям та стійкістю. Як позбутися зайвої води у дворі Якщо ваша ділянка розташована в низині, а ґрунтові води близько до поверхні, садівники радять спробувати осушувати ґрунт природним способом за допомогою рослин. Такі дерева-осушувачі можуть допомогти, якщо у вас є зливні ями та септики, які також завдають господарям чимало клопоту. Вони не лише допоможуть в осушенні ділянки, а й зменшать регулярні витрати на відкачування вигрібної ями. Як працюють природні "помпи" У біології є таке поняття, як транспірація. Це процес збирання вологи кореневою системою. Невелика частина вологи, що поглинається, використовується на зростання і розвиток рослини. Основний обсяг води просто випаровується через стебла і листя. Таким чином рослини захищаються від перегріву. Це фізіологічна потреба, за якої деякі дерева здатні перекачувати з ґрунту та випаровувати до 900 літрів води за одну добу. Чемпіоном у цьому є тополя - саме вона здатна викачувати з ґрунту до 900 літрів води на добу. Але, звісно, це дерево надто громіздке, і якщо садити його на ділянці, то воно може потрощити й фундамент споруд. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Довго цвітуть і не бояться заморозків: які декоративні кущі можуть стати окрасою вашого двору Серед інших дерев, які висушують ґрунт - черемха, вона поглинає та випаровує 150-200 літрів на добу. Доросле дерево берези викачає 200 літрів на добу, клен гостролистий і верба - 250 літрів за добу, дуб - 250-600 літрів за добу, сосна та бук п'ють по 100-150 літрів на добу. Чудовим варіантом для висушування ділянки є ялина, яка споживає до 300 літрів води за 24 години. Крім дренажної функції, це гарне дерево є елементом ландшафтного дизайну прибудинкових територій. Доросле дерево здатне видобувати воду в радіусі 7-12 метрів від ствола. Цей показник варто враховувати під час планування висадження. Деякі дерева краще не висаджувати у дворі свого будинку. Є саджанці-вампіри, які шкодять людині, витягують усю енергію або можуть виселити з обійстя. Ялина вважається деревом-вампіром. Ялина - володар і любить свободу. Красиве дерево може стати причиною проблем у особистих стосунках. Тому часто стає причиною розладу в сім'ї. Також дерево може спричинити невдачі. Дуб - вкрай позитивна рослина, проте небезпечна для чоловіків. Вважається, що у чоловіків можуть виникнути проблеми зі здоров'ям.

23 сім'ї, які постраждали, потрібно розселити. Їм виплатять грошову компенсацію

Американський репер Френч Монтана (справжнє ім'я Карім Харбуш) офіційно заручився з 31-річною "принцесою Дубая" — Шейхою Махрою. Чоловік освідчився в червні після модного показу в Парижі, де виступав як модель.

29 серпня 1996-го літак Ту-154М російської авіакомпанії "Внуковські авіалінії" виконував рейс до Норвегії за маршрутом "Москва-Лонг'їр". На борту було 130 пасажирів і 11 членів екіпажу. Серед них 77 громадян України. При заході на посадку в аеропорту Свальбард лайнер в керованому польоті врізався в гору Опера на острові Шпіцберген. Всі люди, які перебували на борту, загинули. Авіакатастрофа найбільша за кількістю жертв в історії Норвегії - 141 людина. Чартерний рейс виконувався для компанії "Арктікуголь", яка володіла шахтами в селищах Баренцбург і Піраміда на норвезькому Шпіцбергені. Командир рейсу мав досвід посадки в аеропорту Свальбард. Другому пілоту належало це зробити вперше, але саме він пілотував. В аеропорту літак очікували 120 працівників та їхні сім'ї для зворотного рейсу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Збили російський вертоліт Політ проходив нормально до початку зниження. Йшла злива, а швидкість вітру становила 28-56 км/год. Видимість перевищувала 10 км, потім впала до 6 км, а потім до 400 м. Свальбард - головний аеропорт Шпіцбергена, який обслуговує архіпелаг. Він оточений горами і обладнаний єдиною злітною смугою. Під час заходу на посадку неодноразово спрацьовувала сигналізація небезпечного зближення з землею. В останній раз сигнал звучав 9 сек і тривав до зіткнення з горою Опера на висоті 907 м над рівнем моря, в 14,2 км від аеропорту і правіше на 3,7 км від посадкового курсу. Літак від удару об гору повністю зруйнувався, всі пасажири і екіпаж загинули. Звіт про причини катастрофи опублікували 2 листопада 1999 року. Згідно з ним, причиною стали численні помилки екіпажу. Під час польоту штурман неправильно встановив GPS-індикатор, який вказав неправильне місцеперебування літака і при цьому роботу штурмана не перевіряв жоден із пілотів. У польоті в гірській місцевості другий пілот запідозрив, що вказівки GPS-індикатора можуть бути невірними і це викликало суперечку між пілотами - продовжувати захід на посадку чи піти на друге коло. У підсумку, попри невизначеність щодо систем GPS, пілоти вирішили сідати, що призвело до катастрофи. Зв'язок з диспетчерами була ускладнений тим, що пілоти погано знали англійську.

Не всі українські сім'ї можуть розраховувати на субсидії.

Не всі українські сім'ї можуть розраховувати на субсидії з оплати житлово-комунальних послуг. У країні чітко визначено випадки, коли в наданні допомоги може бути відмовлено.

Відпустка це чудова нагода перезавантажитися, абстрагуватися від щоденних клопотів та приділити час улюб­леним заняттям. Якщо одне з них читання, СЕО видавництва Vivat Юлія Орлова радить книжки, які потішать літньою атмосферою, цікавими фактами та захопливими сюжетами Романтика з ­ноткою літнього настрою "Частина твого світу", Еббі Хіменес Смішна та прониклива історія про доленосний вибір і час, потрібний, щоб зрозуміти себе. Спокійний, мальовничий і дещо відлюдний простір маленького містечка допомагає впоратися з цими завданнями. Алексіс походить із заможної родини хірургів і своє майбутнє має присвятити продовженню сімейної справи. Дівчина мріє працювати в екстреній медицині, допомагати простим людям і майже наважується боротися за свою мрію. Аж доки випадково не знайомиться зі столяром Деніалом. Ця романтична історія захоплює сюжетом та яскравим гумором. Але попри легкий тон розповіді тут порушено низку болісних питань, які герої осмислюють, пізнаючи себе та одне одного. "Іспанський любовний обман", Елена Армас Атмосфера палкої Іспанії, пристрасних характерів і безтурботного літа. Каталіна має прибути в рідну Іспанію на весілля сестри. Дівчина постійно зайнята нью-йоркськими кар'єрними справами, тому про успіх в особистому житті довелося набрехати. А тепер її запросили з вигаданим хлопцем. На допомогу зголосився найнестерпніший колега Аарон, але перебирати Каталіні не випадає. На них чекають гарячі й кумедні іспанські пригоди. "Апельсин у калюжі", Людмила Баран Яскрава й натхненна історія із цитрусовим ароматом. Ця книжка не лише для відпочинку під час читання, а й для усвідомлення важливості взяти паузу в щоденній рутині, соцмережах, гонитві за успіхом і подарувати собі час на мрії. Настя має досконалу стрічку в інстаграмі, ідеального хлопця та вигідний рекламний контракт з апельсиновим соком. Однак на плантації під час знімання дівчина знайомиться з Богданом і в ній прокидається давнє бажання бути художницею. Настя привозить у дощовий Львів частинку малазійського сонця, спогадів і натхнення змінити життя. Можливість поринути в гострі пригоди "Усі в цьому поїзді ­п­ідозрювані", Бенджамін Стівенсон Якщо вирушаєте в літню мандрівку потягом, ця книжка додасть інтриги вашій поїздці. Захопливий іронічний детектив, що змусить добряче поламати голову. Ернест їде потягом на письменницький фестиваль разом із колегами, які пишуть детективи. Аж раптом у купе стається вбивство. Підозрювані всі, кожен знає секрет ідеального злочину без слідів. Як знайти винного? "Моя вбивча відпустка",Тесса Бейлі Завчасно спланований довгоочікуваний відпочинок може перетворитися на детектив із несподіваними наслідками. Ця книжка про такі бонуси до відпустки. Тейлор тривалий час збирала кошти для відпочинку на узбережжі океану разом із братом. Коли дівчині все вдалося, в їхньому орендованому будинку виявився труп. Справою зайнявся місцевий приваб­ливий мисливець за головами Майлз, а Тейлор охоче втручається в розслідування. Відпустка час для вдосконалення "Що зі мною? Як розвинути стійкість і жити якісно", Марк Лівін, Софія Терлез Окрім щоденного стресу, нам доводиться постійно перебувати в умовах війни, що не може не залишати відбитка на ментальному здоров'ї. Ця книжка відверта дружня розмова із собою про потреби, тривоги й емоційний стан. Тут зібрано практики й інструменти, адаптовані до українських сучасних реалій, щоб уміти самостійно допомогти собі в моменті, знайти точки опори та відновлюватися після потрясінь. Нонфікшн "Що зі мною?" це не про кращу версію себе, це про збереження психологічного здоров'я в темні часи. "РаціON. Як їжа впливає на нас, а ми на неї", Віктор Досенко, Ірина Виговська, Марк Лівін Відпустка це ідеальна нагода нікуди не поспішати й не їсти похапцем або на ходу. Цей час можна присвятити виробленню нової корисної звички, яка суттєво покращить якість життя. Це наукове дослідження професора-патофізіолога та редакторки, яка десятиліття боролася з розладами харчової поведінки. Тут доступно описано шкоду та користь певних продуктів та їх вплив на організм. А ще на сторінках безліч цікавих фактів про їжу, яка рятувала наших предків, міфи щодо веганства та вегетаріанства, про те, чому українці не схильні до несприйняття лактози такою мірою, як інші народи, і найголовніше як зробити щоденний раціон корисним і смачним, не зациклюватися на їжі як об'єкті емоційного задоволення або страждання. Завжди актуальна класика й море "На острові", Михайло Коцюбинський У творчості імпресіоніста Коцюбинського багато сонця, моря, пейзажів і трепетних емоцій самого автора. Ця збірка дещо інша. Вона як літній день: то яскрава й тепла, то проноситься грозою зі шквалами. Читачі знайдуть і улюб­лене зі шкільних років Intermezzo, і фантастичний карпатський колорит культової повісті "Тіні забутих предків", і менш відомі оповідання "Лялечка", "Подарунок на іменини", "На острові". Збірку варто читати поступово, щодня відкривати для себе новий спектр почуттів. "Майстер корабля", Юрій Яновський Яскравий модерністський роман, що закохує морем, пристрастю, кіном та мистецтвом. Кожен може обрати, що для нього відіграє ключову роль: кохання чи призначення, краса чи прагнення, стійкість до штормів чи рух назустріч вітру. Роман розгортається навколо реального до­свіду роботи над фільмом на Одеській кіностудії. Молоді та натхненні творці шукають своє мистецьке призначення та борються з бурями, які підкидає життя. Прототипами героїв стали друзі Юрія Яновського, знані постаті української культури, що робить "Майстра корабля" не лише новаторським зразком української літератури, а і свідченням життя і творчості епохи "наших 20-х". "Над Чорним морем", Іван Нечуй-Левицький Перший в українській літературі роман про Одесу та її неповторний колорит. Івана Нечуя-Левицького заведено вважати майстром реалістичної прози з життя українських селян, легендарним автором "Кайдашевої сім'ї", однак саме час його розкрити і як інтелектуала, який пише про місто, фемінізм, космополітизм, національну ідентичність та культурні ідеї. І водночас роман "Над Чорним морем" не втрачає свого легкого подання. Дискусії розгортаються на тлі любовних сюжетних ліній, динамічне змалювання краєвидів та гумор стирають відчуття часу під час читання, а колорит місцевих жителів не дає забути: все відбувається саме в Одесі.

Четвертий рік повномасштабки вже 11-річної російсько-української війни в безперестанних боях на найгостріших ділянках не створює особливих умов для глибокого футуристичного мислення про майбутнє. Коли горизонт планування звужений до ще хоча б один раз: ще хоча б один світанок, одне горнятко кави, одна зустріч із рідними людьми. І все ж мислити варто. Бо це тотальна екзистенційна війна в усіх просторах і часах. Війна тепер і за минуле, і за майбутнє. Війна за зміст. "Садок вишневий коло хати", про який ми так мріяли на своєму окраїнному хуторі, неочікувано, але прогнозовано, став епіцентром світових подій, які можуть призвести чи вже привели до третьої світової війни. Хитку ілюзію стабільності постокупаційного періоду зруйновано вщент. Чи час нині мріяти. Саме нині й час. Україна може бути або Великою, або України не буде жодної. Це геополітична й історична аксіома. Щоб стати великими, треба бути готовими до великих вчинків та великих ідей. На шляху до нашої величі стоїть крайня світова кочова імперія. Правда в тому, що на одному геополітичному просторі не можуть співіснувати велика Україна й імперська Москва. А вона можлива лише така та імперська. Знищити Московію як імперію та відкрити шлях до природної організації її простору як сукупності справедливих державно-­національних утворень це єдино можлива мета сильної України. І лише на цьому шляху лежить втілення ідеї пасіонарної Великої України, потужного морального лідера світу, що захищає свободу нації та людини. Україна була і природним ­політичним кордоном Заходу, і досить часто місцем зіткнення цивілізацій. Як тепер модно казати, фронтиром. А ще землею, що не спри­ймала рабства й несвободи. Згадаймо наше природне вічове право, що було сильним важелем навіть у часи Київської імперії. Тут з'явилися перші виборні володарі й загалом завжди був природний осередок свободи. Тут іще до Французької революції в часи Гайдамаччини визріло гасло природної національної і соціальної справедливості "Україна без холопа і без пана". Бувши індивідуальною, Україна органічно вплітала в себе риси Заходу і Сходу, залишаючись завжди європейською, але дуже самобутньою частиною Європи. Колись у часи безпросвітної бездержавності Степан Ленкавський виклав короткий символ віри (Декалог) тогочасного покоління борців за незалежність, який розпочинався з максими "Здобудеш Українську державу або згинеш в боротьбі за неї", нині для забезпечення виживання Європи, збереження спокою, геополітичної рівноваги Україна мусить реалізувати 10-ту точку Декалогу. Поширити силу, славу, багатство і простір Української держави та Української нації. Сила ХХІ століття це час глибоких та драматичних світових трансформацій. Зміщується вектор геополітичного лідерства, руйнується традиційний світопорядок та нарощується новий, який виростає з права Сили. Після втрати США монополії на керування світом виникає безліч розломів, у яких народжуються нові регіональні лідери й неминуче з'являються невдахи. Мораль, міжнародне право, висловлення співчуття, обурень, запевнень і невиконаних зобов'язань усе це мотлох дискредитованих понять, правил та інституцій. Прекрасний світ новий це світ фізичного протистояння, новітнього варварства, конкуренції за традиційні ресурси й нових незвіданих викликів на зразок ШІ. Україна перебуває в одній із найважливіших світових точок розлому Гартленді, і щоб укотре не стати жертвою, мусимо стати сильними. Для цього необхідне гармонійне поєднання наших сильних сторін унікальної здатності нації до самоорганізації у критичних умовах, прямого народовладдя (вічевий, майданний спосіб організації обговорення та ухвалення рішень) та воєнно-політичної форми організації держави у кризових ситуаціях (наші най­успішніші форми державності власне такі й були: дружинна княжа державність, Військо Запорозьке як держава, УПА як армія-держава). Україна не острів, а серце зіткнення інтересів у Євразії. Тому сильна армія та мілітарний дух нації нині лежать на вістрі сили нації. Після московсько-української війни українська армія стане армією номер один у Європі. Водночас треба розв'язувати завдання з підготовки нації від дитячого виховання, військово-патріотичного вишколу молоді, загального військового вишколу населення до формування територіальної оборони та дієвого народного резерву. Основою сили нації, очевидно, є ідентичність. Наше завдання не повернутися до вишиванок, а наново прийти до них. Бо саме міцна ідентичність, історична укоріненість, традиції, віра є чинником збереження психологічного здоров'я нації. Силою української нації стає збереження органічних спільнот сім'ї, родини, роду. Це забезпечить і опір загрозі футурошоку та руйнування людської природи, і збереження органічності, історичності, солідарності. А врешті, розуміння національної місії та візії. Багатство Очевидно, що економіка й технологічний уклад теж є запоруками сили та багатства націй і держав. 31 рік грабіжницький олігархічний лад і сировинна економіка давили природний розвиток підприємницьких рис української нації. Вщент зруйнована війною економіка дає можливість побудувати економіку, яка працюватиме в солідарних інтересах нації. На засадах економічного націоналізму, вільної конкуренції всередині нації, елементів неопротекціонізму. Зі збереженням ефективного контролю за критичними ресурсами. Також чільними стають питання продовольчої безпеки й технологічної самодостатності критичних для життя нації ділянок. В умовах глобалізації та інтеграції розумна економічна самодостатність, фінансова спроможність, технологічний суверенітет і якість людського капіталу відіграють важливу роль. Потрібно використати інтеграційні переваги як точки зростання, водночас відстоювати здоровий внутрішній егоїзм. В умовах наростання глобального протистояння у світі, поглиблення ресурсної, енергетичної, продовольчої кризи важливою перевагою України стає багатство "кризових ресурсів" збіжжя, питної води. Багатство це не лише капітали, не лише ВВП на душу населення. Це розумний баланс інтересів держави й нації, контроль над стратегічними ресурсами та їхній запас, володіння ключовими технологіями. Розумна самодостатність, технології замкненого циклу у критичних для нації сферах. Так, наше багатство у стратегічному розміщенні, природних ресурсах, але найголовніше в людях. У синергії мізків, інноваційності та революційності українського підприємництва. Слава Україна нині стала світовим брендом незламності. Важливо, щоб бренд України й українця, української нації не став скороминущою модою, а був тривалим стилем. Нині розкручений бренд України та українців це можливість вбудувати Україну у світовий контекст. Поширити її культуру, зробити її модною від вишиванки до кобзарського мистецтва. А зрештою, змінити світ, запропонувати йому нашу візію. А ще головнішим є узмістовлення цього бренду. Просувати більше позитивної інформації, конкретних образів, героїки, диктувати елементи стилю. У чому суть слави України й українців? У здатності чинити подвиги, проявляти героїзм, ставати на прю з найсильнішим. А головне нести ідею свободи, самобутності. Ця слава всередині держави має бути вкорінена в культ героїв, ідеали національної єдності, самобутності, гордості за себе. Віра українців у себе це нині головний елемент Слави української нації. Простір Ціль номер один відновлення східного кордону України в рамках кордонів УНР та етнічного розселення українців з урахуванням історико-географічних факторів. Очевидно, необхідне визнання того факту, що московська імперія (в усіх її формах) анексувала значну частину українських етнічних територій та споконвічних земель, визнання окупації Української Народної Республіки та змагання до поновлення кордонів України в рамках УНР (в розмірі приблизно 1 млн кв. м). Однак в умовах глобалізації духовний простір націй не менш важливий, ніж фізичний. Наш духовний простір включає збереження, реконструкцію української ідентичності, відчуття важливості української екзистенції. А простір української пасіонарності має виходити за межі Української держави й нації. Творити нові сенси, вести за собою, модерувати простір від Дону до Уралу. Зрештою, межі духовного простору залежать лише від пасіонарності, віри та волі. Отож, російсько-українська війна дала українцям змогу зруйнувати межі внутрішнього рабства постгеноцидної і постколоніальної нації та зовнішні державні кордони (накреслені не нами, без нас і коштом наших територій). Нові кордони, місію, візію Великої України, "силу, славу, багатство і простір" визначати нам. Такий шанс для нації, напевне, дається рідко. Використаймо його гідно. Бо багато хто, щоб здобути Українську державу, загинув і гине в боротьбі за неї… У підсумку головною цінністю і ресурсом Української держави є нація люди, об'єднані спільною історичною пам'яттю, загартовані спільною боротьбою та спільним баченням майбутнього. У час кризи держав, кризи природних кордонів, масових міграцій, віртуального світу здатність утримувати націю в єдиному знаменнику, спонука бути українцем залишається ключовим ресурсом. Пріоритетом державної політики має стати захист українців та збереження їхньої ідентичності, хоч би де ми перебували. Підтримка діаспори, заохочення повернення її додому, делегування особливих прав і повноважень для тих, хто воліє територіально жити на чужині, але залишатися частиною українського Всесвіту. Зберегти синергію української нації, зберегти й наново реконструювати українську самість та ідентичність головне завдання Української держави.

Останні вільні, або Чому ми завжди трохи запізнюємося з незалежністю? Ми звикли говорити про незалежність мовою геополітики, ідентичності, боротьби й права на самовизначення. Але що довше триває війна, то глибше переконуюся, що справжня незалежність починається не з гасел, декларацій чи закликів. Вона має починатися з чогось іншого. З чогось, чого нам завжди не вистачало, коли ми століттями намагалися збудувати свою державу. Україна одна з найдавніших модерних європейських націй, коріння якої тягнеться у XVI століття. І водночас ми стали однією з останніх країн Європи, яка отримала незалежність і створила свою державу. Чому? Найбільшу небезпеку нашій державності під час воєн за незалежність чи в мирний час приносили ми самі. Після смерті Богдана Хмельницького Україна, замість того щоб утвердитися в єдності й братися будувати власну державу, розпочала епоху Руїни. Майже 50 років ішла громадянська війна, коли брат ішов на брата, полковники змінювали гетьманів, як у шахах, то під московськими, то під польськими, то під османськими прапорами. Як результат через чвари, амбіції, егоїзм і зраду ми втратили Гетьманську державу. Минуло 200 років, і на початку ХХ століття ми знову отримали унікальний шанс відновити державу. Але не змогли домовитись і розпочали війну одне проти одного. Соціалісти, есери, анархісти, гетьманці, петлюрівці кожен тягнув в інший бік. І доки ми сперечалися, поляки та росіяни окуповували наші міста, розривали Україну навпіл між собою. І знову ми втратили державу не тому, що не мали зброї, а тому, що не мали єдності. Найстрашніше, що ми не вивчили цих уроків. Бо навіть у вигнанні, еміграції українські політики більше змагалися одне з одним, ніж об'єднувалися. Чи можна втрачати державу стільки разів і не винести з того уроку? 1991-го нам випала безпрецедентна нагода здобути незалежність. Але разом із державністю ми не здобули головного вміння і здатності бути разом. Ми двічі виходили на Майдани, бо любили свободу і справедливість. Але щоразу після перемоги скочувались у зневіру, внутрішні чвари й боротьбу за вплив. Реформи блокували політичні конкуренти, армію підривали інтриги, а інформаційний простір заповнювали токшоу, де замість конструктивних дискусій ми бачили "собачі бої" політиків та експертів, які висували взаємні звинувачення. Навіть під час повномасштабного вторгнення наша єдність протрималася лише кілька місяців. Тільки-но ворог відступив від Києва, наші політики одразу розпочали внутрішні війни, більше б'ючись та знищуючи одне одного всередині, ніж воюючи з ворогами. Як і 100 років тому, єдність, довіра досі лишаються нашим найслабшим місцем. А політики, замість того щоб підсилювати армію на користь своїх рейтингів, точно так само, як і колись, нищать відомих військових. Тож можемо припустити, що всі ці століття для здобуття незалежності та формування сильної держави нам бракувало не хоробрості, а довіри, єдності, поваги та любові одне до одного. Уміння прийняти іншого українця як рівного, попри інші погляди, політичний досвід, віру. За століття боротьби ми навчилися помирати за Україну. Але не навчилися чути й любити одне одного, довіряти й дякувати одне одному. Коли нація любить, вона будує, а не руйнує Любов це не просто почуття. Це вміння залишатися людиною там, де легко втратити людяність. Любити когось це дбати, пробачати, підтримувати, бути поруч у найважчі хвилини. Коли говоримо про любов до країни, маємо на увазі мільйони простих вчинків: чесно виконана робота і сплачені податки. Це коли не крадуть нашого голосу на виборах за 100 гривень або через "дії" у спеціальних додатках. Це ті маленькі щоденні кроки, які разом становлять велике "так" незалежності. Нація, яка любить себе, здатна творити. Вона не нищить ворога з ненависті, а захищає свій дім із турботи. Вона не принижує слабших, а піднімає з колін своїх. Ми можемо мати найсильнішу армію, але без любові це буде мертва машина, яка нищить усе довкола. Нація, яка любить себе, не шукає ворогів усередині країни чи зовні. Вона шукає спільне гідне майбутнє, прагне жити, народжувати, навчати, будувати, творити. Ми не воюємо, щоб когось знищити. Ми воюємо, щоб продовжити любити своїх дітей, батьків, наші міста, мову, стиль життя. І саме тому ми не зламалися. А навчилися відповідати темряві світлом, ненависті людяністю. Це і є головна ознака зрілої нації. Варто лише озирнутися навколо, щоб побачити, як ця любов дала свої паростки. Вона проявляється в медсестрах, які не залишають поранених під обстрілами. У вчителях, які викладають із бомбосховищ. У працівниках екстремальних служб, які під обстрілами рятують людей під завалами. У волонтерах, які 11-й рік поспіль везуть пакунки на фронт. У безіменному незнайомцеві, який оплачує тобі каву в дорозі. Ми країна, де любов одне до одного перестає бути красивою риторикою, а перетворюється на повсякденну звичку. Для мене ця істина відкрилася не за читанням книжок чи в дискусіях із друзями. Вона відкрилася на війні. Там, де, здавалося б, усе має бути про смерть, я вперше побачив справжнє життя та любов. У погляді побратима, допомозі під обстрілами, жартах на нулі, тиші перед боєм. Ці моменти були не про страх, а про цінність, підтримку, залученість. Про те, що ми здатні любити навіть там, де, здається, все кишить ненавистю і смертю. І це наша перевага. Це глибинний код нашої нації, яка в найстрашніші миті свого існування діє за заповітом Сковороди: "Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю." Яка буде Україна після перемоги? Хтось після перемоги вимагає справедливості. Хтось покарання за корупцію та втрати територій і людей у перші дні повномасштабного вторг­нення. Хтось каже, що ми маємо відбудовувати країну, залучати насильно назад усіх тих, хто виїхав під час війни за кордон. Хтось закликає побудувати нову мілітарну країну, де ми повинні навчати наших дітей воювати й убивати з 5 років. Знову гасла, взаємопоборність, війна всіх проти всіх. І це все на тлі тієї роз'єднаності, яка є в суспільстві на четвертому році війни. Між тими, хто виїхав і хто лишився. Між тими, хто лишився, і тими, хто пішов воювати. Між тими, хто воює, і тими, хто ухиляється від служби й обов'язку. І звісно, між владою та опозицією. Бо за ці роки політичні діячі, замість того щоб об'єднатися, ще більше пересварилися. І ніхто з них не збирається поступатися, бо готуються до війни за владу будь-якою ціною. Зокрема, планують незаконно втручатися у виборчі системи. Ця гримуча суміш буде здатна підірвати країну зсередини за кілька років після перемир'я. Тож який вихід? А вихід там, де і вхід. Бо там, де немає любові, там порожньо й мерт­во, хоч би й було все інше. Тому доведеться починати ­(від)бу­довувати країну з базових цінностей. Ми маємо ­(від)будувати країну, де в основі буде єдність, взаємоповага, довіра та любов. Не просто сильну країну, а ту країну, де поважають гідність. Де довіра, відкритість і любов перестануть бути вразливістю і стануть нормою. Де можна плакати і сміятися, не боятися, що тебе засудять. Там, де молодь мріятиме не виїхати, а реалізуватися тут. Країна, яку любиш не через обов'язок чи примус дипломатичних консульств, а через підтримку з боку держави. Країна, в яку хочеться повертатися, бо тебе там чекатимуть і підтримуватимуть, а не звинувачуватимуть і не обкладатимуть надмірними податками. Країна, де ти почуватимеш себе громадянином, а не, як сказав один представник команди Зеленського, "гускою, яку щипають" правоохоронні та органи перевірки. Країну, яку любиш і яка любить тебе. Бо любов це поєднання двох, які приймають одне одного такими, як є, творячи простір для взаємного зростання. Любов це не слабкість, а найбільша сила. Любов це не втеча від світу, а шлях до нього. Це те, що не можуть зрозуміти ті, хто несуть руйнування. Росіянам, які живуть у ненависті та мерт­вому світі, не осягнути, чому ми досі співаємо пісні, готуючи вечері під сирени. Чому висаджуємо квіти біля розбитих будинків. Ми живі, тому що любимо. Тому що навіть серед війни ми здатні створювати майбутнє. Так, ми ще не завершили війну. Але зберегли і примножили головне здатність любити. Себе. Одне одного. Життя. І це значить, що ми як нація готові до майбутнього. Але ­матимемо шанс на ­майбутнє, яке має базуватися не на ненависті, а на взаємній повазі, довірі, підтримці, жертовності та любові. Тільки на цих принципах зможемо зберегти державу, розірвавши майже 400-річне коло бездержавності та самознищення, ставши самодостатньою частиною сім'ї вільних народів світу.

Українська акторка Анна Саліванчук поділилася емоціями після масованого обстрілу Києва, який стався в ніч проти 28 серпня. Про вибухи, що були зовсім поруч із її домом, та відчуття справжнього жаху артистка повідомила в Instagram-stories. "Це жах, мені вперше було так лячно. Дуже гучно, вікна трусилися, поруч все палало", - написала Саліванчук. За словами акторки, в момент атаки її квартира буквально здригалася від ударної хвилі. А навколо було видно пожежі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зросла кількість загиблих внаслідок російського обстрілу столиці Артистка також висловила співчуття всім, хто постраждав унаслідок обстрілу. "Всі сім'ї, які постраждали, - прийміть мої співчуття", - щиро зазначила зірка. У ніч на 28 серпня російські війська атакували Київ ударними дронами та ракетами різних типів. У кількох районах столиці зафіксовано влучання, є руйнування та жертви. У серпні 2025 року Анна Саліванчук вперше публічно прокоментувала розлучення з народним депутатом Олександром Божковим, з яким прожила у шлюбі вісім років. Акторка зізналася, що вже два роки самостійно виховує дітей і не підтримує зв'язку з колишнім.

Дружина голлівудського актора Брюса Вілліса, Емма Хемінг-Вілліс, повідомила, що тепер він живе окремо від сім'ї, яка намагається впоратися з викликами, пов'язаними з діагнозом лобово-скроневої деменції. Вона зазначила, що це рішення стало одним із найболючіших у її житті. Запис Дружина Брюса Вілліса розповіла, що актор із деменцією живе окремо від родини спершу з'явиться на Букви.

Засновник закладу освіти може приймати рішення про безоплатне харчування вихованців закладів освіти інших категорій, визначених законодавством та/або рішенням органу місцевого самоврядування

В Україні активно триває програма "Пакунок школяра", що передбачає одноразову виплату в розмірі 5 тисяч гривень на кожного першокласника. Станом на 26 серпня подано майже 98 тисяч заяв, більшість — онлайн через застосунок Дія. Про це повідомили в Міністерстві соціальної політики, сім'ї та єдності, пише Рубрика. Державна програма "Пакунок школяра", ініційована Президентом України, з 18 серпня […] The post Пакунок школяра: заявки на отримання грошової виплати подали майже 100 тисяч родин appeared first on Рубрика.

Українська співачка Джамала відзначає 42-й день народження. Артистка перемогла на пісенному конкурсі "Євробачення 2016". Gazeta.ua зібрала добірку цікавих фактів із життя зірки, а також - те, як вона змінилась з юності. Справжнє ім'я виконавиці - Сусана Алімівна Джамаладінова. Народилася у сім'ї кримського татарина та вірменки. Пізніше переїхала до Мелітополя, а наприкінці 1980-х років - до села Малоріченське, що під Алуштою. Зростала в родині музикантів. Мати працювала викладачкою у музичній школі, а батько - диригент за освітою. Після закінчення школи вступила до Сімферопольського музичного училища, згодом здобула академічну освіту в Національній музичній академії. Під час навчання брала активну участь у пісенних конкурсах, де здобувала численні тріумфи. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Джамала привітала середнього сина з днем народження і показала, як він змінився за п'ять років Зірка обрала оперний стиль. Згодом отримала пропозицію взяти участь у конкурсі "Нова хвиля". Вона погодилась і виступила на конкурсі під псевдонімом Джамала (Jamala), що є першою частиною її прізвища. У 2016 співачка взяла участь у пісенному конкурсі Євробачення, де виконала присвячену депортації кримськотатарського народу пісню "1944". Виконавиця перемогла, набравши 534 бали. В травні того ж року отримала звання "Народної артистки України". Ще до повномасштбаного вторгнення Джамала активно підтримувала українські традиції, ставала на захист жінок, дітей і тварин. Після початку війни зірка засудила збройну агресію Росії. Наразі проживає в Києві. Долучається до фінансових зборів на допомогу армії і проводить благодійні концерти. У травні 2025 року Джамала продала будинок у Крюківщині, назвавши це невиправданими витратами під час війни. Зараз живе з чоловіком Бекіром та дітьми у квартирі, яку називає улюбленою.

Кабінет міністрів України продовжив виплати компенсації на проживання для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) ще на пів року. Для тих, хто отримував допомогу протягом трьох попередніх шестимісячних періодів, виплати будуть нараховуватися до лютого 2026 року. Про це повідомляє пресслужба Мінсоцполітики. Розмір виплат становить 2 тис. грн на дорослого та 3 тис. грн на дитину або особу з інвалідністю щомісяця на кожного члена родини ВПО з вразливих категорій. До них належать особи з інвалідністю І-ІІІ групи, сім'ї з дітьми до 18 років (до 23 років, якщо діти навчаються), а також сім'ї, у складі яких лише непрацездатні особи. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Уряд готує пенсійну реформу та оновлення соцстандартів Серед нововведень: - наявність на депозитному рахунку понад 100 тис. грн більше не є перепоною для виплат дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування; - виплата поновлюється, якщо непрацююча працездатна особа зареєструвалася в центрі зайнятості або знайшла роботу. Додатково Кабмін визначив нові причини для відмови у виплатах: перебування за кордоном понад 30 днів поспіль або 60 днів сукупно за останні пів року, а за особливих обставин - відповідно 60 та 90 днів; а також здача житла, у тому числі на територіях бойових дій. Верховна Рада ухвалила зміни до державного бюджету. За зміни до бюджету проголосувало 229 народних депутатів. Окремо передбачили рішення для підтримки ВПО. 1 млрд грн перерозподілили на будівництво нового житла або реконструкцію приміщень для проживання ВПО. Також передбачена можливість використання ОМСами вільних залишків коштів на рахунках для придбання житла або надання кредитів на житло для ВПО.

Багато хто мріє пов'язати своє майбутнє із людиною спорту. Для багатьох життя із такою людиною здається чимось стабільним, але складнощі вносять свої корективи у реальність. Повний текст новини

37-річна Крістал Фругал зі США запаслася їжею на рік і планує створити п'ятирічний резерв для сім'ї. Вона вирощує овочі, закуповує м'ясо у фермерів і зберігає продукти до 25 років.