Тренд пошуку "З днем Тетяні"

Зареєструйтесь, щоб залишати коментарі та вподобайки
Фільтр новин
Удар по Одесі 2 березня: знайшли тіла подружжя військових та їхніх трьох дітей
Про це повідомляє Суспільне з посиланням на слова близьких друзів родини Любові та Владислава. Зазначається, що Олег і Тетяна Кравець були військовими. Подружжя познайомилося на службі, пізніше Тетяна звільнилась, аби доглядати новонароджену донечку. Олег був останнім сином своїх батьків - його брат Євген загинув у 2014 році в зоні АТО: "Він найкращий друг мого чоловіка Віталіка. Вони служили разом. Він тільки оце вітав його з днем народження. Батько Олега також військовослужбовець. Женя загинув десять років назад, 27 років йому було. Так шкода. Дуже хороша родина", - розповідає подруга сім'ї. Загибла донька Ліза була єдиною спільною дитиною подружжя. 29 лютого їй виповнилось лише сім місяців. Тетяна мала ще трьох дітей від попереднього шлюбу, двох із них, дев'ятирічного Сергія та восьмирічну Злату, досі шукають під завалами. "Він узяв її з трьома дітками і вони народили Лізоньку. Старший хлопчик, Володимир, поїхав у Раухівку до дідуся з бабусею та залишився живий, а троє загинули: спільна дитинка і двоє з першого шлюбу", - додала Любов. Близько 15:00 у ДСНС повідомили, що пошуки 2-х дітей продовжуються. "Робота з пошуку людей під завалами продовжується. Тривають пошуки двох дітей. На даний момент кількість загиблих зросла до 10, серед них троє дітей. На місці працюють психологи, триває демонтаж конструкцій. Рятувальники за допомогою важкої техніки знімають плити, які нависають біля будинку", - розповіла пресофіцер ДСНС Одещини Вікторія Журавська в етері телеканалу "Еспресо". У 56-й окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді, де працювало подружжя, підтвердили їхню загибель. "Трагічно загинув колишній заступник командира бригади з морально-психологічного забезпечення полковник Кравець Олег Володимирович. Разом з його життям російська ракета обірвала життя його дружини Тетяни, яка також ще нещодавно служила в нашій бригаді", - йдеться у дописі. Ввечері, 3 березня, голова Одеської ОВА Олег Кіпер повідомив, що рятувальники знайшли тіло Сергія. "Тільки що під завалами рятувальники знайшли загиблого внаслідок російської атаки хлопчика. Сергію було 10 років", - написав він. Невдовзі знайшли і загиблу Злату.  "Ще одна загибла дитина - дівчинка Злата. Їй було 8 років. Рятувальники зараз деблокують їх з братиком Сергієм тіла", - йдеться у повідомленні. У ніч на 2 березня росіяни атакували Одесу "шахедами". Безпілотник влучив у житловий будинок, внаслідок чого загинуло десятеро людей, серед них троє дітей.
we.ua - Удар по Одесі 2 березня: знайшли тіла подружжя військових та їхніх трьох дітей
Лідер гурту СКАЙ замилував мережу рідкісним фото з 20-річною донькою: як дівчина зараз виглядає
Лідер гурту СКАЙ Олег Собчук не часто ділиться світлинами з дітьми. Водночас днями він вперше за довгий час опублікував фото зі своєю 20-річною донькою Тетяною. Повний текст новини
we.ua - Лідер гурту СКАЙ замилував мережу рідкісним фото з 20-річною донькою: як дівчина зараз виглядає
Допомога для України: кореспондентка Еспресо розповіла, коли Рада ЄС проведе наступне голосування
Про це розповіла кореспондентка Еспресо зі Страсбурга Тетяна Висоцька у етері телеканалу "Еспресо". "Тепер цей документ має затвердити Рада ЄС. Один з чиновників ЄС повідомив, що Рада ЄС проведе відповідне голосування вже завтра, 28 лютого. Голосування відбудеться за письмовою процедурою. Кожна держава-член ЄС має письмово повідомити, чи підтримує надання Україні 50 млрд євро, чи не підтримує", - повідомила вона. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн чітко заявила, що гроші Україні надійдуть у березні 2024 року, як цього очікує українська влада. Перший транш становитиме 4,5 млрд євро. Однак цьому передує певна процедура затвердження, зауважила Висоцька. "Голосування закінчиться завтра наприкінці дня, про це буде оголошено офіційно. Вже 29 лютого документ про створення українського фонду Ukraine Facility підпишуть очільники Європейського парламенту та Європейської Ради. Після цього, у п'ятницю або понеділок, документ буде офіційно опубліковано. Лише наступного дня, після публікації, він буде вважатися затвердженим. Тоді Україна повинна підписати з ЄС Меморандум про взаєморозуміння. Після підписання цього документу Україна може отримувати перший транш від ЄС", - зазначила вона. 27 лютого Європарламент підтримав рішення щодо Ukraine Facility, багаторічної програми фінансової допомоги для України на 50 млрд євро.
we.ua - Допомога для України: кореспондентка Еспресо розповіла, коли Рада ЄС проведе наступне голосування
Збір коштів на FPV-дрони RUSORIZ

Активіст, YouTube-блогер та волонтер Сергій Стерненко проводить регулярні збори коштів для закупівлі партій FPV-дронів RUSORIZ:

https://send.monobank.ua/jar/dzBdJ3737

Завдяки його ініціативі на передові позиції ЗСУ було передано понад 8 000 FPV-дронів (законтрактовано понад 10 тис).

Детальна інформація та численні звіти і відео з результатами роботи FPV - на сторінці Сергія в Facebook:
https://www.facebook.com/ssternenko/

we.ua - Збір коштів на FPV-дрони RUSORIZ
У центрі Брюсселя сталися сутички між фермерами-страйкарями й поліцією
Про це повідомляє "Німецька хвиля". Фермери приїхали до столиці Бельгії тракторами й іншою сільськогосподарською технікою. Крім бельгійських страйкарів, до акції долучилися аграрії з Іспанії, Португалії та Італії. Сотні тракторів заблокували так званий Європейський квартал у Брюсселі, де розташовані будівля Єврокомісії та інших європейських інституцій. Фермери вимагали переглянути політику ЄС у галузі сільського господарства, зокрема щодо імпорту дешевої агропродукції, особливо з України, та регуляторної політики. Під час акції її учасники палили шини та запускали фаєри, розкидали на дорогах сіно та розливали рідкий, кидали в поліцію яйцями. Правоохоронці були змушені споруджувати барикади. Коли фермери спробували розібрати їх за допомогою тракторів, поліцейські застосували для розгону протестувальників сльозогінний газ. Також правоохоронці використали водомети для гасіння пожеж.  У понеділок, 26 лютого, в Брюсселі зібралися міністри сільського господарства 27 країн – членів. Вони розглядали пропозиції щодо спрощення Спільної аграрної політики ЄС (САП, САР), через яку і спалахнули протести та яка викликає суперечки. Міністри сільського господарства з усього Європейського Союзу пообіцяли скоротити бюрократичну тяганину та допомогти фермерам. Також міністри мають намір запропонувати фермерам більшу гнучкість у питаннях землекористування й перевірок фермерських господарств. Окрім того, попередньо відкликано суперечливу пропозицію Єврокомісії щодо норми про скорочення використання пестицидів. Читайте також: Чи призведуть протести польських фермерів до покинутих полів в Україні та що таке Зелена угода. Розмова з Тетяною Гетьман 27 країн ЄС уже послабили деякі частини екологічної політики Зеленої угоди, виключивши мету скоротити викиди від сільського господарства зі своєї кліматичної дорожньої карти до 2040 року. Також 13 лютого Єврокомісія пішла на часткові поступки фермерам: офіційно продовжила виняток із правил щодо залишення частини сільськогосподарських земель під паром Читайте також: Чому поляки насправді блокують кордон. Розмова з Денисом Марчуком із Всеукраїнської аграрної ради Також цього дня масштабна акція протесту фермерів відбулася у столиці Іспанії Мадриді. Страйкарі заблокували сільгосптехнікою головну вулицю міста й зібралися поблизу будівлі представництва Єврокомісії, вимагаючи справедливих цін на агропродукцію. Що відомо про протести на українсько-польському кордоні 7 лютого польські фермери передали офіційне повідомлення про відновлення страйків на кордоні з Україною. Блокування пункту пропуску "Дорогуськ - Ягодин" розпочалося 9 лютого. Акція протесту погоджена місцевою владою до 9 березня. Раніше польська профспілка фермерів "Солідарність"  анонсувала  оголошення загального страйку по всій країні 9 лютого. Тоді зазначали, що він розпочнеться з блокади всіх пунктів пропуску на кордоні з Україною, а також блокування доріг та автомагістралей в окремих воєводствах. Причина поновлення протестів, за словами одного з організаторів акції -  те, що з часу попередніх акцій влада нічого не зробила з проблемами технічного зерна з України. 12 лютого на українсько-польському кордоні, поблизу пункту пропуску "Ягодин – Дорогуськ" поляки висипали зерно з українських фур просто на землю. З 20 лютого обіцяли на місяць заблокувати всі прикордонні переходи з Україною. Українські перевізники провели власну мирну акцію протесту у відповідь на дії польських фермерів. У Державній прикордонній службі України заявили, що не отримували з польської сторони інформацію щодо повного блокування кордону. Українські перевізники у відповідь на блокування поляків готують акцію на трьох пунктах пропуску. 20 лютого польські фермери на кордоні з Україною перекрили залізницю та висипали збіжжя з вантажного вагона. Згодом виявилось, що воно прямувало до Німеччини. Ввечері 20 лютого польські протестувальники послабили обмеження руху біля кордону з Україною на двох пунктах пропуску, зокрема через Гребенне – Рава-Руська, почали пропускати легковики. Генконсулка Польщі у Львові засудила блокаду кордону і перепросила в України, а прем’єр-міністр Денис Шмигаль згодом заявив, що Україна та Польща "готові до розумних компромісів" щодо переговорів про ситуацію на кордоні. 24 лютого польські протестувальники тимчасово зупинили блокування пункту пропуску "Устилуг – Зосин" після того, як напередодні заблокували його. 25 лютого прем'єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що перших порушників на українсько-польському кордоні Польща вже притягнула до відповідальності, зокрема їм загрожує позбавлення волі. У ніч із 24 на 25 лютого невідомі висипали українську кукурудзу з 8 напіввагонів, які стояли на залізничній станції у Польщі. Це був транзитний вантаж, який із порту в Гданську мав попрямувати до інших країн. Це вже четвертий випадок вандалізму на польській станції. Посол України Василь Зварич закликав польську владу та поліцію покарати винуватих У понеділок, 26 лютого, польські фермери на знак протесту заблокували пункт пропуску на кордоні з Німеччиною поблизу Франкфурта-на-Одері. Також польські фермери оголосили про намір заблокувати пункти пропуску на кордоні з Литвою. 
we.ua - У центрі Брюсселя сталися сутички між фермерами-страйкарями й поліцією
"Вони, як німі, їхали й направляли свою зброю на нас". Жителька Берислава про першу зустріч із військовими РФ
Жителька Берислава, дружина українського військового Тетяна Борисенко на початку повномасштабного вторгнення РФ працювала заступницею Бериславського міського голови. Що розповіла вона про перші дні окупації та як вдалось виїхати
we.ua -
ВАКС оголосив перерву в засіданні про обрання запобіжного заходу екснардепу Пашинському
Про це повідомляє кореспондентка Еспресо.TV Катерина Галко. Засідання у справі Пашинського розпочали 21 лютого, тоді ввечері оголосили перерву до 23 лютого. Прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури просили про застосування до підозрюваного Пашинського запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та визначити заставу у розмірі 299 млн 999 тис. 100 грн. Сергій Пашинський подякував усім, хто прийшов його підтримати. "Мої захисники повністю знищили ці всі псевдодокази прокуратури. Абсурдність і сфальшованість цієї справи побачили всі. У понеділок у мене буде змога висловити свою позицію. Я не знаю - буде арешт чи не буде арешту, але ми повинні воювати з агресором, з окупантами. І я, на свободі чи не на свободі робитиму все можливе й неможливе, щоб ми перемогли. А потім ми займемося фальсифікаторами цієї справи", - прокоментував Пашинський сьогоднішнє судове засідання.  Що передувало 17 листопада 2023 року стало відомо, що міністерство внутрішніх справ РФ оголосило в розшук колишнього в. о. голови Адміністрації президента України Сергія Пашинського за звинуваченням у прийнятті рішень про проведення антитерористичної операції на Донбасі. 12 лютого колишній в. о. голови Адміністрації президента України та екснардеп Сергій Пашинський заявив, що до нього додому завітали з обшуком СБУ та НАБУ у межах справи щодо передачі "палива Курченка". Водночас військовослужбовиця ЗСУ, журналістка, народна депутатка України VIII скликання Тетяна Чорновол вважає, що розслідування справи Пашинського стосується не подій 2014 року, а сучасності. правоохоронці заявили про викриття злочинної організації, через діяльність якої у 2014-2018 рр. держава зазнала збитків на суму майже 1 млрд грн.  Пашинському, зокрема, повідомили про підозру у незаконному привласненні і продажу 97 тисяч тонн конфіскованих державою нафтопродуктів, які мали піти на потреби армії. Пізніше Пашинський повідомив, що звертався до НАБУ та СБУ, заявляючи, що проти нього фабрикують справу.  На думку екснардепа, оголошення йому підозри у справі десятирічної давності - це спецоперація РФ щодо зриву постачання боєприпасів ЗСУ. Читайте також: Навіщо обшукують Пашинського. Колонка Віталія Портникова  14 лютого співпрезидент Асоціації єврейських організацій та громад України Йосип Зісельс, офіцери ЗСУ Ігор Лапін та Мирослав Гай підписали звернення на підтримку екснардепа Сергія Пашинського і закликали зробити це спільноту. Згодом генеральний директор компанії "Українська бронетехніка" Владислав Бельбас заявив, що затримання Пашинського може нівелювати взаємодію підприємств між собою і владою.  21 лютого українські підприємства звернулися до Вищого антикорупційного суду з закликом не допустити усунення Пашинського від координування підприємств оборонно-промислового комплексу. Тоді ж Пашинський прибув в Антикорупційний суд. Прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) просять обрати йому запобіжний захід у вигляді арешту з можливістю внесення застави в розмірі майже 300 млн грн
we.ua - ВАКС оголосив перерву в засіданні про обрання запобіжного заходу екснардепу Пашинському
"Я думала, окупація не буде тривалою. Але вже минуло 10 років"
"Чалівське ядро" В окупації Криму, за різними оцінками, брали участь понад 70 тисяч російських силовиків. За даними представника ГУР МО (української розвідки) Вадима Скібіцького, кадрових військовослужбовців було не менше ніж 12 тисяч, але більшу частину склали співробітники МВС, ФСБ, МНС та інших силових структур. У лютому 2014 року в Криму перебувало понад 20 тисяч українських військовослужбовців (дані за книжкою "Крим за завісою. Путівник зоною окупації" у pdf). У законодавстві України зафіксовано дату початку російської агресії - 20 лютого 2014 року. Ця ж дата зазначена на російських медалях "за повернення Криму" (на фото нижче).  І хоча всі ключові події відбувалися пізніше, у Сімферополі, де російські спецслужби намагалися встановити контроль над кримським парламентом, перші проросійські мітинги почалися в Севастополі. Саме в цьому місті мітингувальники "проголосували" за призначення севастопольського бізнесмена, громадянина Росії Олексія Чалого на посаду "народного мера" Севастополя. "Заколотники оголосили про намір установити контроль над правоохоронними органами влади в місті, закликали на допомогу Росію, розпочали запис добровольців у "загони самооборони"", - згадують автори книжки "Крим за завісою. Путівник зоною окупації". Журналістка видання "Проект" із Севастополя Катерина Рєзнікова в цих мітингах участі не брала — у професію прийшла вже після початку російської агресії і перебувала в декреті з двома маленькими дітьми, але впевнена, що Чалий інвестував багато зусиль у те, щоб Крим став російським. "Його знали як власника компанії "Таврида-Електрик". Його знали як мецената, як людину, яка багато робить для міста. Чесно скажу, до 2014 року це взагалі не відчувалося як якась токсична історія, як просування якихось кремлівських наративів. Але він із натхненням прийняв анексію Криму і вивів на площі людей, які пішли за ним абсолютно щиро. Безумовно, був і кістяк людей, які отримували за це гроші", — повертається в пам'яті до лютневих подій Резнікова. За її словами, у Севастополі у багатьох людей було російське громадянство і всі вони готові були фінансувати необхідні Москві спецоперації. Вона згадує про інтерв'ю з Олександром Аненковим — колишнім заступником міністра транспорту Росії, який оселився в Криму, володів земельними ділянками, готелем і поромною переправою. У ньому політик зізнавався, як безкоштовно возив поромною переправою військових для захоплення Криму. "Спілкуючись пізніше з людьми, які оточували Чалого, я з'ясувала, що активні збори його організації почали проводити ще у вересні-жовтні 2013 року. І в цій організації були явні "прокремлівські заводили" на кшталт російського політичного діяча Ольги Тимофєєвої", — розповідає журналістка. Фото: Катерина Рєзнікова. Фото Андрія Григор'єва "Чалівське ядро" сформувалося з особистих і ділових контактів призначеного мера Севастополя, впевнена Резнікова. Ці люди працювали на нього на "Тавриді", співпрацювали з ним в інших бізнес-проєктах (В'ячеслав Горєлов, Михайло Чалий, Ігор Соловйов), брали участь у його музейних і краєзнавчих проєктах (Катерина Алтабаєва, Тетяна Щербакова), або в медіа, яке фінансує Чалий, — як Сергій Кажанов. Так, перед захопленням парламенту Криму Кажанов запропонував соратникам "зідзвонюватися з усіма проросійськими організаціями" і "організувати спільну акцію з російськими прапорами". "А на місці виробимо план дій. Сімферополь живе окремим життям. Вони республіка. А наші соплежуї звикли кланятися Києву. Потрібно зробити величезний плакат — "Севастополь увійшов до складу Росії". І з ним вийти на Нахімова", — пропонував Кажанов у листуванні, яке має у своєму розпорядженні Еспресо. Ольга Тимофєєва у відповідь запропонувала йому звернутися по допомогу до Лаврова і Путіна: "Ми повинні переходити в наступ". Наприкінці січня 2014 року Чалий створив громадську організацію "Республіка Севастополь". В інтерв'ю російському державному агентству ТАСС за три роки після анексії Криму Чалий розповів про своє звернення до депутатів і президента України, яке назвав "Лист 69" — через кількість однодумців, які підписалися. У ньому він вимагав відмовитися від створення асоціації з ЄС. "Я розумів, що вони [українські політики] не поступляться, але я думав, що ми таким чином дамо шанс Російській Федерації розіграти свою карту", — відверто говорив "народний мер". Правозахисник Володимир Чекригін теж застав початок окупації в Севастополі. На анонс мітингу 23 лютого він спочатку "навіть не звернув уваги". "[На порядок денний] ставили якесь дурнувате питання. Не було такого: "Приходьте, будемо вирішувати долю міста" або щось глобальне. Просто черговий мітинг, які проводили десятки разів. А потім дізнаєшся, що в місті обрали народного мера — Чалого. Я про нього до цих подій дуже мало чув", — розповідав Чекригін. Активіст зазначив, що на проросійський мітинг він не ходив і був упевнений, що нелегітимні вибори мера в Криму і в столиці України ніхто не визнає. Тим більше, що в Севастополі не була передбачена посада мера, а був голова адміністрації. "Вони [сепаратисти] скористалися цим. Сказали: "Давайте відновимо справедливість! Чому Україна завжди позбавляла нас можливості вибрати мера?", — поділився Чекригін. Він також намагався підтримувати контакти з українськими військовими. З іншими активістами Євромайдану, які жили в Криму, вони намагалися оперативно реагувати на новини про захоплення військових частин, щоб стати там живим щитом. "Була ілюзія, що військові не будуть стріляти в цивільних. Але коли сталося захоплення штабу Чорноморського флоту, вони [сепаратисти] нагнали багато цивільних людей, по яких було видно, що це якісь козаки, байкери. Стало зрозуміло, що військові нас чіпати не будуть, а нас, під виглядом місцевого населення, розірвуть незрозумілі люди", — згадує правозахисник. 26 лютого Поки в Києві боролися за повалення Віктора Януковича, а в Севастополі вже проходили проросійські мітинги, у Сімферополі не припинялися мітинги на підтримку територіальної цілісності України. Наймасштабніший був 26 лютого, коли кримські депутати планували проголосувати за відділення Криму від України. Фото: Ельвіна Сейтбуллаєва. Фото надано автором Журналістка Ельвіна Сейтбуллаєва знімала ці події. У лютому 2014 року вона працювала журналістом на кримськотатарському телеканалі ATR і паралельно співпрацювала з центральними українськими каналами. "Я приїхала до парламенту. Там уже був мій колега Шевкет Наматуллаєв. Виходив у прямий ефір і розповідав, що відбувалося. За кілька годин біля Верховної ради Криму зібралося понад 10 тисяч кримських татар, приєдналися українці. У руках тримали українські та кримськотатарські прапори. Лунали гасла "Крим — це Україна". Атмосфера була неймовірна", — згадує журналістка. Коли стало відомо, що не зібрався кворум і депутати не провели сесію, всі учасники мітингу розійшлися, але пізно ввечері Ельвіні повідомили, що танки з триколорами їдуть у бік Сімферополя. Для підтвердження надіслали фотографії. До ранку кримський парламент і Радмін було захоплено, і вони перебували під повним контролем російського спецназу. "Ми приїхали на роботу в Сімферополь. Нас зібрали в редакції, дали всім завдання. Я поїхала висвітлювати захоплення Ради Міністрів. Над будівлею вже висів російський триколор, усередині перебували російські військові, але вона була оточена кримською поліцією. Серед поліцейських був знайомий із мого села. Він заборонив наближатися до будівлі — військові можуть відкрити вогонь. Було відчуття ніби знімають фільм, а ми — глядачі", — згадує Ельвіна. Мітинг біля будівлі Верховної Ради Криму журналіст Осман Пашаєв спостерігав у режимі онлайн по телевізору. У лютому 2014 року він був редактором корпункту кримськотатарського телеканалу ATR у Туреччині і знімав для телеканалу та інших медіаподії на Майдані. За його словами, вся увага тоді була прикута до загиблих на Майдані, але у людей "зріло передчуття чогось дуже нехорошого" в Криму. Він розповідає, що "легітимні" спроби захопити кримський парламент у Сімферополі були двічі: 21 і 26 лютого, але під тиском проукраїнських сил у Верховній Раді та Меджлісі кримських татар потрібні Москві політичні рішення не ухвалювалися. "Здавалося, що вже тоді, 26 лютого, було потиснуто руки і надійшла гарантія, що ніхто не буде проводити незаконний референдум. Вночі, о 5-й ранку, мені зателефонували мої керівники телеканалу ATR із Криму. Повідомили, що захопили Раду міністрів, Верховну Раду", - згадує Осман. 27 лютого журналіст на добу прилетів до Криму. Привіз бронежилети для журналістів одного британського телеканалу, яким допомагала його колега — Еміне Джеппар. "Поки їхав у бік Мар'їно в Сімферопольському районі — додому, до родичів, на мене нахлинули підліткові спогади, коли я бачив схожі події в Гудермесі та інших чеченських містах. І хоча в Сімферополі начебто не було війни, але ось це нагнітаюче відчуття мороку від міста мені запам'яталося. 28-го я встиг вилетіти до Києва — до того, як аеропорт Сімферополя, як і будівлі Верховної Ради та Радміну, захопили "зелені чоловічки"", - зазначив Осман. 28 лютого 2014 року в Києві відбулося засідання РНБО України у зв'язку з початком російської агресії в Криму. Тодішній голова СБУ Валентин Наливайченко повідомив керівництву України про те, що Сергій Аксьонов і Володимир Константинов взаємодіють із військовими Чорноморського флоту РФ, а військовослужбовці та правоохоронні органи порушують присягу Україні. Аеропорти і транспортна інфраструктура півострова були заблоковані переодягненими російськими військовими. Фото: Російські окупанти без опізнавальних знаків у Криму у 2014 році. Фото надано автором Наступного разу Осман Пашаєв потрапив до Криму за тиждень — 5 березня. Тоді літаки ще літали, але рейси часто скасовували. Осман прилетів літаком української авіакомпанії. Зняв квартиру поруч із будівлею Ради Міністрів, зібрав невелику команду, заснував медіапроєкт Crimea Open Channel і планував висвітлювати події в Криму. Усі, з ким Пашаєв спілкувався раніше, кого знав особисто — прес-секретарів чиновників, представників місцевих ЗМІ, колишніх однокурсників, — несподівано стали змінюватися, і він хотів це задокументувати. "Цей страшний перехід поступово відбувався в тому числі серед тих, хто серцем був проти Януковича. Мене стали звинувачувати, що я займаюся українською нацистською пропагандою", — зазначив Осман. Коли Осману відмовили в оренді квартири, де вони працювали, журналісти поїхали в готель знайомих у Ялті. Там вони перебували у квітні та на початку травня. "Української армії в Криму вже не було, кримські татари продовжували влаштовувати публічні акції вздовж доріг. Найдовше український прапор висів на будівлі Меджлісу кримських татар на вулиці Шмідта", - каже Осман. Журналістка Ельвіна Сейтбуллаєва вперше бачила російських військових та їхню техніку, але роботу вирішила не кидати. Разом зі знімальною групою їздила у військові частини — спершу в селі Перевальному Сімферопольського району, а потім у Новофедорівку в Сакському районі. Журналістів туди не пускали. "За словами військових, більша частина перейшла на бік Росії, тому що їх заманювали хорошими зарплатами і лякали подіями на Майдані. Ті, хто відмовлявся і зберіг вірність своїй державі, змушені були їхати", — переказує вона розмови з військовими. Під час зйомок одного з бліц-опитувань населення Ельвіну схопили люди у військовій формі разом з оператором і хотіли вести в "штаб самооборони". Журналісти показали прескарти, і їх відпустили. "Страху не було. Було редакційне завдання, і його потрібно було виконати. Паралельно з основною роботою ми ділилися матеріалами з колегами з центральних каналів, щоб донести інформацію, що Крим захоплюють озброєні росіяни", — розповіла Ельвіна. Фото: Акція кримчан проти окупації. Фото надано автором "Референдум" 1 березня Сергій Аксьонов звернувся до президента РФ Володимира Путіна і попросив сприяння "в забезпеченні миру і спокою на території півострова". 6 березня 2014 року Верховна Рада Криму, яку контролювали російські спецслужби і спецназ, звернулася до Путіна з проханням включити Крим до складу Росії як її суб'єкт. Ще через десять днів — 16 березня на півострові провели загальнокримський "референдум". Журналістка Ельвіна Сейтбуллаєва поїхала працювати в Бахчисарай і проїхалася зі знімальною групою кількома виборчими дільницями. На вході до кожної будівлі стояли озброєні люди. "Референдум проходив під дулами автоматів. Людей майже немає, у приміщенні так звана комісія з бюлетенями. Будь-хто міг прийти і проголосувати стільки, скільки він цього хотів, не було обмежень. Хтось забув паспорт. Члени комісії говорили: "Нічого, ми віримо вам на слово". Усі ці порушення відбувалися на наших очах", — розповідає Ельвіна. Меджліс кримських татар закликав увесь народ бойкотувати референдум. Жінки та чоловіки зібралися того дня в мечетях і голосувати не пішли. Володимир Чекригін із Севастополя теж не планував голосувати, але прийшов на виборчу дільницю заради інтересу. Він був останнім, хто прийшов по бюлетень на дільницю. У Чекригіна не було з собою паспорта, але виборчу комісію це не збентежило: йому видали бюлетень на підставі посвідчення з заводу, де він працював. Не стали перевіряти і прописку. "Я написав на бюлетені: "Слава Україні, смерть ворогам!". А потім мене по виходу з-за ширми зустрічає делегація і каже: "Це ж історичний момент! Ну покажіть, що ви за Росію!". І я ось думаю: "[Що буде,] якщо я зараз розгорну ось це все?". Запитав: "Що?" і поклав бюлетень в урну", — сміється Чекригін. Фото: Бюлетень із надписом "Слава Україні" на фейковому референдумі в Криму в 2014 році. Фото надано автором Офіс комуністичної партії Журналіст Осман Пашаєв зміг пропрацювати в Криму недовго. 18 травня 2014 року його і всіх журналістів проекту Crimea Open Channel затримали на площі Леніна в Сімферополі кілька озброєних людей із загонів самооборони. Про затримання вони встигли повідомити колег. "Найстрашніше, що через мене затримали ще кількох людей, які пішли за мною в клоаку аксьоновської самооборони на Кірова, 26. Це був офіс комуністичної партії. Мене не дуже сильно били, тільки кілька разів по ногах", — згадує Пашаєв. Осман вважає, що від тортур у будівлі на вулиці Кірова його врятувала миттєва реакція українських журналістів і політиків. "Я стояв обличчям до стіни більше чотирьох годин і чув по голосу, що дивитися на нас приходив Дмитро Полонський — він потім став міністром інформації Криму. З нами працював бойовик Самвел Мартоян і його люди, які тоді виконували брудну роботу. Але нас передали далі - у тимчасовий на той момент відділ поліції на Футболістів. Це була динамічна шоу-програма, знаєте, три години з тобою розмовляє один, потім інший. Змінюються вони, міняють тебе по кімнатах, хтось починає кричати і залякувати, хтось вмикає доброго поліцейського з посмішками і м'яким голосом", — розповідає Осман. Під час цього затримання журналіст і його команда позбулися всієї особистої та робочої техніки. Захищати його приїхали адвокати Еміль Курбедінов і Тейфук Гафаров, але від послуг останнього Пашаєв відмовився. "В офісі компартії, а потім у так званому відділі поліції в нас відібрали все: мобільні телефони, роутери, планшети, з яких ми стрімили, дві відеокамери. Одна належала телеканалу "Інтер", одна наша — мені її колега віддав для роботи", — перераховує Пашаєв. Формальним приводом для вилучення стали фотографії в одному з телефонів Пашаєва вбитих людей на Майдані. Він жив поруч — на Михайлівській, тож випадково виявився одним із перших журналістів, який ці тіла побачив. "Через ці фотографії Османа хотіли притягнути як свідка у кримінальній справі про "вбивство Беркута на Майдані". Журналісту видали повістку і відпустили. Фото: Осман Пашаєв. Фото Громадського радіо "Повістку я не підписав, але вони викликали понятих. Наступного дня я мав з'явитися до Слідчого комітету РФ на вулиці Треньова — як свідок. Я розумів, що в мене невеликий часовий люфт. Ми вп'ятьох сіли в машину і поїхали в бік адмінкордону. Адвокат Еміль Курбедінов чекав нас біля СК. До червня у росіян не було електронної системи на кордоні і такого контролю, як зараз, можливо тому нас швидко випустили. Коли я опинився в Херсонській області — видихнув. Подзвонив Емілю, що ми поїхали, і все", — розповідає Пашаєв. Пізніше він відкрив інше медіа про Крим і назвав його UA South. "Крим повністю окупований" До травня 2014 року ООН згорнула багато своїх проектів у Криму і зафіксувала, що майже 10 тис. жителів Криму виїхали в інші частини України, здебільшого в центральну і західну частини. Серед них були журналісти і правозахисники. "Влітку вже вимальовувалася картина, що Крим повністю окупований. Не було українських військових, не було українських медіа. На півострові йшла масова примусова паспортизація. Київський час перевели на московський", - розповідає Ельвіна. Російські документи журналістка вирішила не брати і прийняла рішення виїхати до Києва. Влаштувалася на український центральний телеканал "Інтер". Їй запропонували поїхати ближче до Криму — до Маріуполя, недалеко від міста йшли воєнні дії. "Тоді мені хотілося розповісти, що воюють усі і зокрема кримчани. Тому, коли приходила до військових, завжди запитувала, а хто тут із Криму? Так познайомилася з морпіхами з Криму, з військовим із Перевального. Я не була вдома з 23 серпня 2014 року. На той момент я думала, що окупація не триватиме роками. Але вона триває вже 10 років", — із сумом констатує Сейтбуллаєва. Правозахисник Павло Чекригін виїхав із Криму у вересні 2014 року і став співпрацювати з "Кримською правозахисною групою". За словами Чекригіна, якби на момент початку окупації люди з проукраїнськими поглядами в Криму змогли б об'єднатися, "все могло б скластися по-іншому", але подальше його перебування на півострові було небезпечним. Катерина Резнікова залишалася в Криму набагато довше за своїх колег — її робота, більшою мірою, була непублічною. "Я знала, що мій телефон прослуховують, що деякі мої кроки відстежують. За кілька місяців до повномасштабного вторгнення в місцевих телеграм-каналах з'явилися публікації, де називалося моє ім'я, де писали про те, ким я працюю. Я розуміла, що це загроза, але прийняла рішення залишатися в Криму", — пояснює журналістка. Однак плани змінилися 24 лютого 2022 року. Катерина прокинулася о четвертій годині ранку від шуму літаків, що злітали з місцевого аеродрому: "Аеродром розташований далеко від мого будинку, але, коли злітають штурмовики, цей гуркіт поширюється на все місто. Я дочекалася, поки мої рідні спокійно виспляться — це був останній такий ранок у Криму. І усвідомила, що, коли спецслужби та місцеві проросійські активісти оговтаються від шоку початку повномасштабної війни (ніхто до кінця в неї не вірив), вони будуть ще активніше працювати з такими, як я. Ми протягом кількох хвилин ухвалили рішення покинути Крим".
we.ua -
Герої не вмирають: 20 лютого вшановують День Пам'яті Героїв Небесної Сотні
Ця дата стала символом незламної волі українського народу, його готовності боротися за свої права та гідність. Однак він є також трагічною сторінкою в історії України, коли мирні протести на Майдані перетворилися на кровопролитну боротьбу за майбутнє країни.  20 лютого в Україні є символічно важливою датою, оскільки вона пов'язана з подіями під час Революції Гідності 2014 року. Цього дня в самому серці Києва відбулася одна з найбільш кривавих сторінок українського суспільства, протистояння між протестувальниками та силовиками режиму Віктора Януковича. Фото: gur.gov.ua Герої Небесної Сотні Небесна Сотня - це 107 учасників Революції Гідності та активістів Майдану, які були вбиті. Назва "Небесна Сотня" виникла на фоні структурних одиниць Самооборони Майдану – поділу на сотні. Цей термін вперше з'явився під час прощання із загиблими на київському майдані 21–22 лютого 2014 року, коли поетесами Людмилою Максимлюк і Тетяною Домашенко були написані вірші, у яких згадувалася "Небесна Сотня". Вже згодом це словосполучення використовували в різних ЗМІ та інтернет-ресурсах. Герої, які до останнього вдиху боролися за майбутнє держави були різні за віком, національністю, освітою, статтю, релігійними та політичними поглядами. Серед них були люди різних поколінь: від 82-річного Івана Наконечного до 17-річного Назара Войтовича. Всіх їх об’єднувало спільне бажання - жити у демократичній європейській країні, бути господарями на рідній землі. Щорічно 20 лютого в Україні відзначається День Героїв Небесної Сотні відповідно до Указу Президента від 11 лютого 2015 року № 69/2015 "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні". Цей день став символом вшанування людей, які віддали свої життя за вільну та незалежну Україну. Фото: armyinform Вшанування героїв та меморіальні комплекси Влітку 2014 року парламент затвердив закон щодо створення нової державної нагороди під назвою "Орден Героїв Небесної Сотні". Згодом, Указом Президента № 844/2014 від 3 листопада 2014 року було затверджено Статут та дизайн цього ордена. Метою цього ордена є відзначення осіб, що проявили сміливість, патріотизм, захищали конституційні принципи демократії, права та свободи людини, а також активно здійснювали благодійну, гуманістичну та громадську діяльність в Україні, за виявлену відвагу під час подій Революції Гідності, а також за інші акти захисту незалежності, суверенітету країни. У Києві створено Алею Героїв Небесної сотні, а у 2018 році у відновленому Будинку профспілок було відкрито Інформаційно-виставковий центр меморіального комплексу, що є частиною "Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності". Також у різних містах України були встановлені пам'ятники Героям Небесної Сотні. Родичі героїв упевнені, що пам'ять про них має бути не лише у вигляді монументів, але й повинна надихати на творчість та зміни як у собі, так і в країні. Багато з Героїв Небесної Сотні були молодими і вже досягли значних успіхів у своєму особистому, духовному та освітньому розвитку. Учасники організації "Родина Героїв Небесної Сотні" започаткували проєкт "Відзнаки Героїв" та спільно з іншими громадськими організаціями та активними громадянами реалізовують його за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Ці проєкти спрямовані на підтримку української молоді у тих сферах, де діяли або мріяли діяти наші герої. Зеленський вшанував пам'ять Героїв Небесної Сотні "Десять років тому українців спробували вбити у власній країні, у власній столиці лише за мирний вибір бути собою та бути вільними", - зазначив Зеленський у своєму зверненні. Президент додав, що тоді "проти беззбройної Небесної Сотні були кулі. Тепер – це ракети, дрони та армії". "Сьогодні Україна вшановує пам’ять про подвиг Героїв Небесної Сотні. Пам’ять про те, як українці вміють виборювати власну свободу. Пам’ять про те, що наша єдність не має противника, здатного її перемогти. Що самовідданість українців не має меж і творить історію", - заявив він. Очільник держави нагадав, що саме 10 років тому зробили вибір: жити лише у європейській державі. І ці події десятилітньої давності стали стимулом боротися для українського народу. "Все це є стимулом для нас і сьогодні. Захищати свою землю. Захищати свою свободу. Захищати своє завтра. Захищати свою Україну. Слава Україні!", - наголосив президент. Згадки від українських посадовців Також пам'ять Героїв Небесної сотні вшанував очільник Верховної Ради України Руслан Стефанчук. "Разом із керівництвом Верховної Ради України вшанували памʼять учасників Революції Гідності. Памʼятаємо Героїв Небесної Сотні! Памʼятаємо їхній подвиг заради вільного майбутнього" Пам'ятаємо відвагу кожного у боротьбі за свободу й гідність", - написав він. Зокрема, слова вдячності загиблим висловив перший заступник очільника Верховної Ради України Олександр Корнієнко. "Пам'ятаємо всі події та людей, які стояли на Майдані, захищали й боролися за майбутнє сильної України. Вони віддали своє життя за свободу та гідність. Їхні імена назавжди з нами", - зазначив Корнієнко. Пам'ять Героїв вшанував і мер Києва Віталій Кличко.  "Герої Небесної сотні стали першими жертвами Путіна в Україні. Наш народ не злякався й не скорився. І показав, з ким Росія має справу. Не з рабами чи підлабузниками, а із сильною та вільною нацією, - наголосив міський голова. - Вічна памʼять Героям, які поклали життя за вільне й демократичне майбутнє нашої держави". Також родина Порошенків разом з депутатами ЄС, родинами Героїв Небесної Сотні, ветеранами та учасниками війни проти російської агресії вшанували памʼять загиблих під час Революції Гідності.  "10 років вже пройшло з цих величних подій Революції Гідності, які переросли в народження нації. Я згадую 18 лютого, події в Маріїнському парку, коли на моїх очах гинули десятки людей, які прийшли вимагати свободи і демократії, повернення країни до Європи, а їх за це нелюди вбивали і знищували. Я згадую Будинок офіцерів і фойє готелю, де покриті білими простирадлами лежали тіла героїв. І я згадую тих, хто віддавав накази вбивати. На жаль, сьогодні ми чуємо від тих, хто надавав ці накази, привітання з річницею Революції Гідності", - сказав п'ятий президент Петро Порошенко.   За його словами, поплічники Януковича і Портнова мають бути "як мінімум на звалищі історії, а як максимум – у в’язниці".  "Всі ми дуже добре пам’ятаємо Інститутську, яка була залита кров’ю. Це була ніч, але потім приходив ранок. Ще не ранок нашої перемоги. Бо 20-го загинула більшість Небесної Сотні. Але ранок, який давав надію на перемогу - і це дуже важливо", – додав він. "Сотні бійців Самооборони, сотні учасників Майдану одразу ж, в перші дні пішли на фронт боронити суверенітет і незалежність України, боронити нашу свободу. І сьогодні у цей день ми маємо пам’ятати, що ще немає перемоги над ворогом, але ми точно не маємо втрачати надію і віру в цю перемогу. Кожен має робити все для того, щоб не просто наблизити перемогу, а зберегти Україну", – наголосив Порошенко.  "Ми ніколи не забудемо подвиг Небесної Сотні. Як і подвиг тисяч героїв, які віддають зараз своє життя для того, щоб захистити український народ, українську державу, Європу і світ від нелюдя, який сьогодні хоче знищити усіх нас, хоче знищити увесь світ. Ніколи йому цього не вдасться, як не вдалося перемогти під час Революції Гідності Небесну Сотню. Так само і нашим ворогам не вдасться перемогти Україну", – переконаний пʼятий Президент.  Згадки від західних політиків До вшанування пам'яті долучилась президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. "Сьогодні ми вшановуємо пам'ять Героїв Небесної Сотні - відважних людей, які віддали своє життя на Майдані за свободу України у 2014 році. Десятиліття потому їхнє бачення та ідеали перемогли. Україна переможе і займе своє місце в нашому Союзі", - висловилась політикиня.
we.ua - Герої не вмирають: 20 лютого вшановують День Пам'яті Героїв Небесної Сотні
Театральний бум під час війни: на які вистави миттєво розкуповують квитки
Квест: спіймати "відьму" Справжнє полювання на "Конотопську відьму", а точніше — на квитки до Національного театру ім.І.Франка спостерігається принаймні останні півроку. Режисер Іван Уривський впевнен, що виставу побачити всі бажаючі, а ганятися за квитками на сторонніх сайтах не варто. Прем'єра вистави відбулася у квітні 2023 року, і поступово набирала темп. Естетично вишуканий продукт, з саркастичним і містичним підґрунтям  приваблюють глядача, який намагається себе розрадити у темні часи. Сарафане радіо, відгуки у соцмережах, в тому числі мільйонні перегляди вірусних уривків у Тіктоці зробили виставу майже "недосяжною" - квитки неможливо купити навіть за два місяця.  "Хтось може сказати, що Тікток - це несерйозно, але для реклами  - це  хороший майданчик. Звісно, коли ми знімали якісь "інстаграмні" епізоди з вистави для соцмереж, то не планували це розкручувати у тіктоці. Але відео стали вірусними і це теж спрацювало для глядачів, навіть тих, хто до цього не був у театрі", - коментує режисер вистави Іван Уривський. За його словами, причин шаленого попиту і зацікавленості з боку глядача декілька. Точніше, це сукупність факторів. "Вистава проста і зрозуміла для багатьох. Там немає таких складних образних систем там як у "Пер Гюнті" чи "Безталанній". Плюс - вона є дуже українською, бо створювалась на основі народного театру. Зараз, через війну у людей загострився емоційний стан і є потреба отримати щось позитивне. Мені здається, коли у залі сидять глядачі, а на сцені актори - відбувається емоційне єднання, сінергія - це справжній момент кайфу, насолоди, який  неможливо замінити чимось іншим. Бо в цьому момент  є якась гра між глядачами і актором, взаємовплив. Може, це прозвучить пафосно, але це своєрідні ліки, після яких душевний стан людини стає краще, хоча б на деякий час", - зауважує режисер. Крім прихильників вистави, є і чимало хейтерів. Режисер сприймає це  спокійно, тому що чим більше вистава популярніша, тим більше до неї негативного ставлення. І продовжує працювати вже з іншим матеріалом. "Мені хочеться спробувати різні шляхи у роботі над виставами і робити дослідження над собою" - зазначає режисер. До речі, він вже розпочова репетиції вистави "Марія Стюарт", яка вийде у квітні.  Як можна купити квитки на "Конотопську відьму"? У грудні минулого року у театрі проанонсували старт продажу квитків на січневі покази "Конотопської відьми" і у час ікс сайт просто "ліг". Після цього глядачі у коментарях жалілися на неспроможність театру задовольнити попит. І соцмережі вибухнули мемами. Тим часом недоброчесні перекупи, а іноді і шахраї, ( як це було із популярним потягом "Київ-Варшава") почали продавати квитки на відповідних платформах втридорога. Наприклад, ціна квитка досягала до 3500 тисяч гривень, коли на сайті театру найдорожчий квиток коштує тисячу гривень. Як розповідає режисер вистава Іван Уривський, випадки, коли глядачі приходили з фейковими  білетами,  були неодноразово.  "Треба зважати на те, що коли ви  берете квиток не в касі театру, то є ризик шахрайства. Вистава ще буде йти не один місяць, тому всі встигнуть подивитися", - наголошує режисер. У театрі намагаються вирішити проблему перекупів - на адресу платформи з оголошень направлено відповідного листа. Але поки що ситуація без змін. Тому основна порада: слідкуйте за афішею театру і купувати квитки тілько у касі. Інший бік дефіцитних квитків - допомога фронту.  Так, театр Франка  у грудні провів благодійний показ вистави "Конотопська відьма", на який вартість досягла до 5 тисяч гривен. Іх розкупили за пару днів. Результат: зібрано було  1 мільйон 770 тисяч гривень і придбано 100 дронів благодійному фонду "КІТИКИ". Такі покази театр планує проводити й надалі.  Зазначимо, що майже кожен театр в Україні намагається допомогти нашим захисникам в міру своїх можливостей. Часто і самі актори ініціюють збори для потреб військових. Це ж стосується і допомоги переселенцям. "Золоті ворота": постійні солдаути Під гаслом #CulturalResistance нині триває 44-й сезон у столичному театрі "Золоті ворота". Цей театр знаходиться у підвальному приміщенні, що є наразі вагомим "плюсом", бо по-перше, слугує укриттям, а по-друге, вистави не зупиняють під час тривоги. А глядачів тут завжди вдосталь. Про те, як змінилась глядацька аудиторія після початку повномасштабного вторгнення росії, розповідає директорка-художня керівниця "Золотих воріт" Маріанна Розстальна: Зараз спостерігаємо таку собі відсутність “новорічних канікул” у глядачів, які зазвичай відбувались у грудні-січні. Цьогоріч солдаути були постійно. Також тепер відвідування майже не залежить від дня тижня  - максимально повні зали завжди. Топові зараз за продажами: "Білка, яка прожила 100 років" моновистава Стаса Жиркова у виконанні Віталіни Біблів,  "Слава Героям" Стаса Жиркова, "Украдене щастя" Івана Уривського,  комедія Тетяни Губрій,  "Бери од жизні всьо",  також чорна комедія "Королева краси", Максима Голенка  і нова премʼєра LOVE REVOLUTION режисерки Наталі Сиваненко.  До речі, на цю виставу квитки розлетілись задовго до прем'єри. Вистава створена за оповіданнями М. Йогансена, В. Підмогильного, А. Кримського, М. Хвильового, а  концептуально - про сьогодення.  Вистава "LOVE REVOLUTION" в театрі "Золоті ворота", Фото: Анастасія Монтач Як зазначає директорка, зараз для театру є певні виклики у прискіпливому доборі матеріалу. Зокрема, поки що обережно ставляться до вистав на тему війни - оскільки такі спектаклі можуть бути тригерними для глядача.  "Нещодавня прем'єра “Люби мене не покинь” з Віталіною Біблів - говорить про війну обережно і не “в лоб”, а я особисто вдруге її дивитись не буду - мене “зачіпає”. А от моя мама, наприклад, сказала, що вистава обнадійлива - веде до катарсису", - коментує Маріанна Розстальна.  До речі, ця вистава - дуже витончена з психологічної точки зору, попри  болючу тему сьогодення наповнює все ж таки глядача сенсом буття, потужною енергією, якою ми всі ділимося у пікові моменти трагічних подій.  "Завдяки останнім виставам "Дякую", "Крихітка Цахес" і "Люби мене не покинь", де актори більш відкриті до глядача - відчувається, що зросла довіра глядача до процесу, в якому вони опиняються під час вистав, зменшилася дистанція між глядачем і театром", - додає художня керівниця театру. В кінці сезону глядача очікує премʼєра Олекси Гладушевського саркастична комедія "Величне століття. Веселе" за твором Сергія Кулибишева.  А в наступному сезоні тает планує випустити 3-4 премʼєри, не менше ніж в поточному. Конкретно буде відомо після оприлюднення результатів грантів, з яких буде фінансування. Сумський театр: Всі премʼєрні вистави проходять з аншлагами Життя в умовах повномасштабного вторгнення вимагає максимальної консолідації зусиль для театрів теж. Особливо це стосується прикордонних з росією територій. Наприклад, Суми, від яких до кордону 40-60 кілометрів. Але театр, а точніше два коллектива в одному приміщенні збирають глядачів і випускають нові постановки. У Сумському національному драматичному театрі ім.М.Щєпкіна працює Луганський український обласний театр, який після 2914 року вимушено переїхав до Сєвєродонецьку. Там відремонтували приміщення, зібрався повноцінний колектив, кожен вечір глядачі наповнювали зал. Але після повномасштабного вторгнення від будівлі залишилися руїни і знов прийшлося шукати місце для відновлення роботи. І з серпня 2022 року актори почала все наново у Сумському театрі. Трупа почала відновлювати костюми та декорації, відроджувати вистави.  Як зазначають гендиректор-художній керівник Сумського національного театру ім. М. Щепкіна Сергій Дорофєєв  і його колега - директор - художній керівник Луганського українського театру Олександр Гришков, зараз обидва наші театри стикаються з недостатнім фінансуванням, але намагаються шукати різні шляхи залучення додаткових коштів - гранти, спонсори.   "Серед викликів - кадровий голод, відсутність фахівців - не тільки спеціалістів творчо-технічних напрямків (художники з освітлення, звукорежисери, бутафори), а й творчих професій - акторів теж не вистачає. Можливо молодь відлякує близькість Сум до кордону з росією", - зазначає Олександр Гришков. Театр зараз працює для обмеженої кількості глядачів, бо має укриття, яке здатне розмістити не всі 100% глядачів. Тим не менш люди хочуть і йдуть до театру. "За нашими відчуттями аудиторія змінилася повністю, але це і не дивно, бо ми з початком повномасштабного вторгнення змінили і місце роботи і проживання. Але попит на театр ми відчуваємо. Всі премʼєрні вистави проходять з аншлагами, звичайно, більше глядачів на виставах, які мають розважальний характер. Швидше за все на вибір глядачів впливає не близькість до кордону з ворогом, а загальний настрій українців. Люди хочуть відволіктися на декілька годин від трагічних подій, які стаються щоденно. Якщо говорити про вибір глядачів, то здебільшого це комедії, мюзикли, українська та світова класика. Але тим не менш, ми продовжуємо піднімати у творчості й складні та важкі питання", - підкреслює Сергій Дорофєєв. І в цьому сезоні глядачам Сумський театр презентує декілька премʼєр: "Сон. В підсвідомості бунтівника" за творами Тараса Шевченка, режисер Ігор Білиць "Конотопська відьма" Г. Квітки-Основʼяненка, режисер М. Булгаков (все ж таки Конотопська відьма родом із Сумщини) "Аліса в країні див" Л. Керола, режисерка Оксана Тараненко  "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського, режисер Дмитро Некрасов  А Луганський театр покаже глядачам прем'єри: "Хаос" М. Мюлюахало, режисер С. Садаклієв "Ніч на полонині" О. Олеся, режисер С. Павлюк. На часі: нові театральні майданчики У центрі столиці Центр мистецтв “Новий український театр”, який всі знають, як Театр на Михайлівській працює у напівпідвальний будівлі і тому не припиняє виставу під час повітряних тривог. Невеликий зал, якому постійно немає вільних місць - це результат плідної роботи керівника і засновника театру Віталія Кіно разом з родиною і командою. Що важливо - це незалежний театр, а отже всі фінансові ризики, повязані з пандемією, повномасштабним вторгненням - проблема самого театру. Завдання - не просто вижити, а й продавати високоякісний продукт. Але у театрі вирішили ризикнути ще більше - відкривши новий театральний майданчик у вересні 2023 р - Театр на Троєщині. Виставою-відкриттям стали "Еклери на мільйон" - найбільш топова у репертуарі. І тут з перших днів - постійні аншлаги - на спектаклі  вистави, як для дітей, так і для дорослих.  У Луцьку у вересні минулого року відкрився Експериментальний театр "Адреналін" на базі кінозали в культурно-розважальному центрі "Адреналін сіті". Ідейником створення театру є голова Ради директорів VolWest Group та фундатор Музею сучасного українського мистецтва Корсаків Віктор Корсак, керує новоствореним простором Ольга Волкова.  
we.ua - Театральний бум під час війни: на які вистави миттєво розкуповують квитки

Що не так з цим дописом?

Захисний код

Натискаючи на кнопку "Зареєструватись", Ви погоджуєтесь з Публічною офертою та нашим Баченням правил