WAS

11 січня 1922 року в Торонто вперше в історії було застосовано інсулін для лікування цукрового діабету: 14-річному канадцю Леонарду Томпсону ввели препарат, що зупинив смертельний перебіг хвороби. Ін’єкцію провели в лікарні Торонто в межах експериментального лікування, яке стало результатом спільної роботи Фредеріка Бантинга, Чарльза Беста та Джона Маклеода з Університету Торонто. Перша спроба використання сирого екстракту була малоефективною, але після очищення препарату повторне введення дало чіткий клінічний ефект.

Відкриття інсуліну стало можливим після того, як Бантинг висунув ідею ізолювати гормон підшлункової залози, що регулює рівень глюкози в крові. Влітку 1921 року Бантинг і Бест отримали панкреатичний екстракт із тварин. Згодом до роботи долучився хімік Джеймс Колліп, який розробив метод очищення інсуліну. Успішне лікування Леонарда Томпсона стало першим підтвердженням ефективності інсуліну в клінічній практиці.

Томпсон дожив до 26 років, можливо, що його смерть не пов'язана з діабетом.

Мерилін Монро з дитинства виявляла особливу прихильність до постаті Авраама Лінкольна. У кількох інтерв’ю вона згадувала, що Лінкольн був її улюбленим історичним героєм, і навіть висловлювала фантазію, що він міг би бути її батьком. У будинку, де вона жила в дитинстві, висів його портрет, і цей образ залишався важливим для неї протягом усього життя. Про це згадують її біографи, зокрема Дональд Спото (Marilyn Monroe: The Biography, 1993), зазначаючи, що вона неодноразово поверталася до цієї теми в розмовах із близькими.

Психологи, які працювали з Мерилін, включно з доктором Ральфом Грінсоном, відзначали, що образ Лінкольна для неї виконував функцію ідеалізованої батьківської фігури. Акторка ніколи не знала свого біологічного батька, що наклало глибокий емоційний відбиток. Лінкольн, у її сприйнятті, втілював силу, моральність і турботу — риси, яких вона шукала в чоловіках і яких, за свідченнями психоаналітиків, їй бракувало з раннього віку.https://youtu.be/xdZA3tGln68