Мужні, безстрашні та відважні. Вони не боялися небезпек і труднощів, ішли в бій, навіть коли сили ворога переважали, готові були пожертвувати життям заради волі та свободи. Це все про козаків безстрашних воїнів, які любили Україну понад усе. Сьогодні нащадки козаків знову боронять свою незалежну державу від ворожої навали. Вражають світ сміливістю, винахідливістю, патріотизмом, силою духу та вірою в перемогу. Як і козаки кількасот років тому, сучасні воїни готові на все, аби відстояти свободу й незалежність України. У спецпроєкті Gazeta.ua і бренду "Козацька Рада", що втілює риси українського характеру, розказуємо про сучасних козаків і козачок, які продовжують традиції предків, щодня демонструють мужність, прагнення до волі. Командир сказав: "Буду з вами до кінця" Стати козаком міг кожен чоловік, який говорив українською мовою, сповідував православну віру, мав бажання вірно служити Україні та боронити її від ворогів. Новобранцю спочатку доручали нескладні завдання щоб перевірити, чи готовий він до суворих козацьких буднів. Випробувальний термін міг тривати навіть кілька років. І лише після цього гетьман вирішував, чи готовий козак стати членом товариства. У разі позитивного рішення той складав присягу й отримував козацьке ім'я. У сучасному війську захисники теж отримують позивний, що відображає особливість кожного воїна. Ця традиція вже стала частиною військової культури, що гуртує захисників. "Маю псевдо "Говерла". Так мене почали називати, бо я 11 разів піднімався на найвищу вершину Українських Карпат. Після перемоги мрію ще раз зійти на Говерлу, але вже разом із побратимами", розповів воїн 115 окремої механізованої бригади Станіслав Романчук. Він воює з 2022-го, у мирний час працював інженером. "Захищав Київщину, брав участь у звільненні Харківщини. А потім направили на Донеччину, боронив Очеретине. Щодня доводиться ризикувати життям. Але тішуся думкою, що тепер, як справжній козак, захищаю рідну Україну. Запорозьких козаків вважаю найкращими воїнами у світі. Завжди в усьому старався рівнятися на них. Зголошувався йти на всі завдання, допомагав побратимам. Не раз ставав свідком мужності на полі бою. Коли командир нашого підрозділу отримав поранення в ногу, то відмовився від евакуації. Сказав: "Буду з вами до кінця". Сам наклав турнікет і продовжував керувати боєм. Лише коли відбили атаку росіян, погодився їхати в медроту. Одного разу разом із товаришем виносили пораненого побратима з поля бою. Коли прийшли на місце дислокації, всі з групи були в шоці думали, що ми загинули. Після лікування побратима списали, але він про нас не забуває. Коли дзвонить, постійно каже: "Дякую, хлопці, що врятували життя", поділився Станіслав. Про відвагу, мужність і бойові звитяги козаків ходили легенди. Загартовані війнами, вони перетворювали кожен бій на справжнє мистецтво. Не боялися жодного ворога, адже знали, що захищають найцінніше свою волю. Запорозьке військо мало у своєму арсеналі найкращу зброю тих часів. Козаки володіли мистецтвом рукопашного бою. Були серед них і ті, хто мав надзвичайні здібності, їх "шабля не рубала, куля не влучала, вороже око не бачило". Найвідоміший Іван Сірко, якого обирали отаманом 12 разів поспіль. Він здійснив 50 успішних військових походів. Легенди кажуть, що Сірко вмів перетворюватися на вовка або яструба. Нині ім'я цього славного отамана носить 92 окрема штурмова бригада ЗСУ. Також у складі Збройних сил є бригади, названі на честь інших гетьманів і кошових отаманів. Зокрема, Костя Гордієнка, Пилипа Орлика, Івана Виговського, Івана Мазепи, Богдана Хмельницького. Усі названі особи плекали мрію про вільну Україну й боролися зі зброєю в руках. Наприклад, Богдан Хмельницький був не тільки вправний воїн, а й досконало володів польською, турецькою, латинською, татарською і французькою мовами. 1648 року військо під його проводом здобуло перемогу в битві під Жовтими Водами. Це ознаменувало початок національно-визвольної боротьби українського народу. І нині українці найбільше довіряють Збройним силам України, за даними соціологічних опитувань. Вірять, що наші захисники здобудуть перемогу та звільнять окуповані українські території. Кожна евакуація подвиг Козаки свого часу використовували своєрідну медицину. Кровотечу зупиняли медом, тютюном, сажею, хлібом і цукром. До рани могли прикласти землю, розтерту зі слиною. Теперішні захисники для надання допомоги використовують сучасні засоби. Але їх із козаками поєднує готовність завжди допомогти побратиму та віддати за нього своє життя. "У моїй родині всі медики. А я боявся раніше крові: тільки-но бачив непритомнів. Але на війні довелося цей страх перебороти. Кожна евакуація поранених це подвиг. Спочатку їздили на швидкій, до стабпункту доїжджали за пів години. Восени наші дві машини згоріли. Добре, що хлопці встигли вискочити й лишилися живі. Нам дали американську "броню" зробили на ній пару евакуацій, але під час мінометного обстрілу й вона згоріла. Тоді теж усі встигли врятуватися. Почали на евакуацію ходити пішки по 7 кілометрів в один бік. На позицію несли з собою воду та харчі побратимам. Назад на м'яких ношах пораненого. Кожні 100-200 метрів доводилося ховатися, бо дрони постійно гули над головами й не знати було наші чи ворожі. Бувало, що за день робили по 2-3 ходки. Багатьох хлопців врятували", поділився захисник Дмитро на псевдо "Міхалич". Традиції волонтерства в Україні Козаки створили власну систему самоорганізації. Вони об'єдналися, щоб спільно протистояти ворогам, які зазіхали на українські землі. Не чекали на допомогу, а самі взяли до рук зброю, щоб відстоювати свободу. Як і козаки, українські волонтери самі організувалися, щоб допомагати військовим і цивільним. Денис Данилов із міста Сновська Чернігівської області займається волонтерством з 2014 року. Спочатку підтримував мітингувальників на Майдані, а коли почалася війна, став допомагати військовим. Нині він очолює ГО "Патріоти Сновщини". "Волонтерство стало моєю основною діяльністю 2022 року. Спочатку на окуповану територію Чернігівщини возили допомогу цивільним, займалися евакуацією. А коли область звільнили, почали допомагати й військовим. Не раз траплялися небезпечні моменти, але щось рятувало. Коли в березні 2022 року під Черніговом розстріляли колону волонтерів, ми теж мали бути там. В останній момент не поїхали", розповів Денис. 19 серпня 2023 року, коли російська ракета влучила в Чернігівський драмтеатр, чоловік отримав осколкові поранення та контузію. "Уже три роки обіцяю собі покинути волонтерство. А потім розумію, що без цієї допомоги військовим буде дуже важко. І продовжую виконувати свою роботу: купуємо тепловізори, дрони, автівки, організували плетіння маскувальних сіток. Автівки сам доставляю в підрозділи на фронт. Хоч це небезпечно, ніколи не вагався. Якщо треба їхати їду", каже Денис Данилов. У козацькі часи теж були люди, які подібно до сучасних волонтерів допомагали війську. Селяни та жителі міст надавали їжу, одяг, коней і навіть зброю. Нерідко виконували роль розвідників і повідомляли про пересування ворожих військ. Надійним союзником козаків було й духовенство. Часто в церквах, монастирях переховували поранених вояків і надавали прихисток тим, хто тікав від переслідувань. Хоробрі сучасні козачки Є думка, що козаки давали обітницю безшлюбності. Але це не так. Вони були вільні у виборі. Серед козаків навіть існував звичай: жінка могла врятувати козака в разі будь-якої провини, погоджуючись узяти з ним шлюб. Багато козаків мало родини. Жили з ними в селах і на хуторах, виховували дітей, тримали господарство. А коли треба було захищати батьківщину, лишали все й ішли в бій. На господарстві зоставалася дружина. Козачки з усім могли впоратися самотужки. Життя у складних умовах зробило їх хоробрими й безстрашними. Цей дух незламності передався й сучасним жінкам. Багато долучилося до війська чи стало волонтерками. "24 лютого 2022 року ми з подругою і дітьми думали про те, щоб їхати в Польщу. Але залишилися вдома. За кілька днів у шкільному чаті мого старшого сина з'явилося повідомлення: школа облаштовує пункт приймання допомоги для переселенців. Просили приносити подушки, ковдри. Я написала про це у фейсбуку. Відгукнулося багато людей. Готові були нести також продукти, хтось навіть пропонував холодильник. Ми їздили по всьому місту, все це збирали та привозили у школу. А потім одна дівчина написала, що прикордонникам потрібен тепловізор. Попросила доєднатися, щоб знайти його в Польщі та привезти в Україну. Я маю там багато друзів, які долучилися до допомоги. Привозили в Україну продукти, засоби гігієни. Ми це все сортували й передавали тим, хто потребував. Потім возили захисникам старлінки. Придбали й самостійно доставили у Краматорськ авто для захисників. Після тієї поїздки я дала собі слово, що допомагатиму нашим військовим стільки, скільки це буде потрібно", розповіла Ольга Піліщук. Вона вже закрила багато зборів для захисників. Найбільший на безпілотник "Валькірія" вартістю 800 тис. грн. Разом з іще двома волонтерами потрібну суму зібрали за 2 тижні. Ольга зізнається, що сил їй додають друзі та воїни, які захищають Україну. "Серце гріє, коли пишуть: "Дякуємо, ти робиш важливу справу", каже Ольга Піліщук. "Мій перший донат 200 гривень зі стипендії" Козацтво залишило нам у спадок не лише розповіді про мужність, а й приклад державотворення, заснований на демократичних цінностях. Важливі рішення ухвалювала козацька рада збори, на яких кожен козак мав право голосу. Саме там обирали гетьмана, голосували за найважливіші рішення, що впливали на долю України. Козацькі ідеали свобода, гідність і воля глибоко вкорінені в культурному коді українців. Також ці фундаментальні цінності закріплено в нашій Конституції. І це свідчення того, що сучасна Україна є прямою спадкоємицею козацьких традицій. Прагнення до волі та свободи, яке живило козацький дух, живе в українцях і сьогодні. Проявляється не лише на полі бою, а й у реальному житті. Прості українці щодня демонструють це своєю позицією, донатами та незламною вірою в перемогу. "Вірю, що Україна переможе. Стараюся підтримувати захисників. Мій перший донат 200 гривень зі стипендії. А згодом почала перераховувати на збори для військових її всю. Першого року повномасштабної війни я була в Австрії. Щодня відчувала провину та хвилювання, що перебуваю в безпечному місці, на відміну від моїх знайомих і друзів. Коли почала донатити, стало спокійніше. Виникло відчуття, що теж маю якийсь вплив, можу щось зробити і ці гроші комусь допоможуть", розповіла студентка Софія Лебединська з Києва. Готовність українців підтримувати армію це не просто благодійність, а вияв національної свідомості, колективної волі до перемоги. Донати стали сучасною формою козацької взаємодопомоги, й у такий спосіб кожен українець стає частиною великого війська. "Хоч би як важко було, допомагати нашим хлопцям потрібно. Бо вони захищають нас ціною власного життя. Отримую 5 тисяч пенсії. 500 гривень щомісяця перераховую волонтерам. Роблю багато закруток, узимку буду нашим захисникам передавати. Їм дуже мої квашені огірки подобаються", розповіла пенсіонерка Віра Олексієнко. "Поки пам'ятаємо, хто ми є, ми непереможні" Риси характеру, система цінностей козаків є основою національної ідентичності та незалежності України. Вони сформувалися під впливом боротьби за свободу та особливого військового побуту. І передаються з покоління в покоління. Досі свобода, мужність, взаємодопомога, любов до рідної землі, жага до волі є найважливішими для українців. Бренд "Козацька Рада" з повагою ставиться до спадщини предків і прагне, щоб вона надихала сучасне й майбутнє покоління. "Бо, поки пам'ятаємо, хто ми є, ми непереможні. А збереження нашої культури це не просто данина минулому, а запорука вільного майбутнього України", кажуть у бренді "Козацька Рада". Колись козаки стояли на варті волі, захищали свою землю і свій народ, цінували честь і братерство понад усе. Сьогодні ці цінності продовжують жити у серцях тих, хто береже Україну на передовій, у тих, хто відроджує мову та звичаї, у кожному, хто пам'ятає своє коріння. "Козацька Рада" це не просто горілка, а й жива нитка, що з'єднує минуле, сучасне та майбутнє України. Це не лише назва, а живий символ незламності українського духу. Ми віримо, що справжня незалежність неможлива без збереження культури, адже саме вона є тим корінням, яке живить нашу націю. Козацькі традиції, пісні, звичаї, прагнення до свободи усе це формувало нашу ідентичність протягом століть і робило нас сильними перед будь-якими викликами", додає мужній бренд.
... More