Search trend "1000 днів війни"

Еспресо наводить переклад авторської колонки Олександра Мотиля, опублікованої в Тhе Ніll.Путін вважає, що Україна є частиною Росії. Вторгнення в Україну не лише має для нього сенс, а і є моральним імперативом. Для нього неприйнятне будь-що, окрім знищення Росією українського суверенітету.Путін помилково вважає, що Росія перемагає. З огляду на ці фактори, він не може погодитися ні на що інше, окрім капітуляції України. Компроміс з ним неможливий, поки він залишається при владі та вважає, що перемагає.Україна виходить з того, що вона має право на існування як незалежна держава. Розмір і зміст цієї держави - але не її виживання - в принципі є предметом переговорів. Компроміс, як свідчать нещодавні заяви президента Володимира Зеленського про готовність України прийняти територіальні втрати в обмін на членство в НАТО, є можливим.До початку війни 24 лютого 2022 року більшість західних лідерів вважали, що Україна не має жодного значення для стабільності, безпеки та виживання їхніх країн. Більшість з них змінили своє бачення. Виживання не підлягає обговоренню, але стабільність і безпека можуть мати різні визначення. Компроміс можливий.З цього випливає, що якщо Україна і Захід готові йти на поступки заради досягнення компромісу з Росією, то Путін - ні. Він погодиться на компроміс лише тоді, коли його змусять до цього.Нещодавно Nеw Yоrk Тіmеs опублікувала статтю Меган Стек, яка визнає "жагу до експансії Владіміра Путіна" і стверджує, що якщо "українці будуть залишені без уваги... Путін може знову напасти на Україну або поширити свої імперські плани на інших сусідів". Іншими словами, Україна - це єдине, що стоїть між російським експансіонізмом і Заходом. Це стратегічний аргумент, який ґрунтується на несентиментальному геополітичному реалізмі.Але Стек продовжує: "Ми хочемо, щоб Україна функціонувала як протекторат, але, зрештою, ми не бажаємо її захищати. Безглузда, потворна стратегія - тактично виправдана, але морально гідна осуду".Заради аргументу припустимо, що Америка не бажає захищати Україну і що мораль тут ні до чого. Навіть тоді з припущення, що Україна є єдиною перешкодою для подальшої експансії Путіна, логічно випливає, що ігнорування важливості України є тактично безглуздим і стратегічно невиправданим.Зрештою, як можна вважати виправданим потурання путінському експансіонізму? Така позиція мала б сенс, якби хтось стверджував, що безпека та існування Європи не мають жодного відношення до інтересів США. Навіть більшість прибічників Трампа, прихильних до МАGА, не захочуть зайти так далеко.Висновок Стек - "Америка не збирається рятувати Україну" -  є хибним. По-перше, він суперечить власним геополітичним передумовам. Стратегічно далекоглядна Америка мала б усвідомити, що її власна безпека та добробут залежать від України. По-друге, Америка - не єдиний гравець. Значення мають також європейці, а можливо, й південнокорейці. По-третє, українці врятують себе самі, частково тому, що можуть перемогти за умови достатньої допомоги, але головним чином тому, що Росія Путіна програє і не може перемогти.Жахливий стан російської армії та економіки - це те, що прихильники негайних переговорів часто ігнорують, наче єдині проблеми, які мають значення, - це проблеми України. Росія втратила понад 715 000 солдатів і втрачає приблизно 1 700 кожного дня, тобто близько 40 000 на місяць.Ба більше, російська економіка рухається до стагфляції або гіперінфляції, і навіть російські чиновники знають, що військові витрати Путіна руйнують їхню країну. Безумовно, Росія поступово захоплює шматки української території. Але, як зазначає Філліпс О'Брайен з Сент-Ендрюського університету, це становить менш як 0,5 відсотка території України.Ігнорування Росії призводить до того, що багато хто робить висновок, що Україна занадто перевантажена проблемами, щоб перемогти. Насправді Росія також занадто перевантажена проблемами, щоб перемогти. Це просто неправда, що, як пише Стек, "російська позиція поступово зміцнюється, і немає жодних підстав очікувати, що Путін зараз втратить перевагу. Це може звучати як поразка, але це також реалізм". Ні, це не поразка і не реалізм. Це фантазія, як показали журналіст-ветеран Джеймс Брук і експерт з питань України Тімоті Еш.Як пише Еш, "вторгнення Путіна в Україну виявилося катастрофою епічних масштабів для Росії. Майже три роки Росія, нібито велика держава, не може перемогти Україну... Війна, яка повинна була закінчитися за два тижні, триває вже понад 1000 днів і не наближається до завершення. Росія втратила, можливо, півмільйона людей і, можливо, половину свого звичайного військового потенціалу"За словами Еша, все стає ще гірше: "Росії довелося звернутися за допомогою до Північної Кореї та Ірану за зброєю, а тепер і за солдатами. … Не слід забувати, що війна в Україні йшла так погано, що лише рік тому Путін стикався з екзистенційною загрозою через заколот Пригожина - він був близький до втрати влади. Росія виявилася колоніальною державою, що занепадає".Еш підсумовує: "Путін йде на будь-які переговори з Трампом у критично слабкій позиції. Так, він може продовжувати війну, як і Україна, ще деякий час, але це просто вб'є ще сотні тисяч росіян, витратить ще величезну кількість ресурсів і фінансів і все одно залишить ризик Пригожина-2".Оскільки Росія слабка, а Україна має значення для виживання Заходу, це означає, що пріоритетом Заходу має бути безпека і виживання України - цілі, яких можна досягти зараз, якщо Захід скористається слабкістю Росії та укладе жорстку угоду за столом переговорів.Українці зосереджуються на членстві в НАТО переважно тому, що це стало б сигналом справжнього західного зобов'язання перед їхньою країною. Але вони не мають ілюзій щодо того, що нечітка стаття 5 змусить членів НАТО поспішати на допомогу з військовими силами, тому вони акцентують на гарантіях безпеки від окремих країн.Але українці також знають, що такі гарантії, як ті, що містяться в Будапештському меморандумі 1994 року, є обіцянками, які можуть бути не виконані. Їхня безпека і виживання залежать насамперед від них самих - саме тому вони наполягають на формулі "нічого про Україну без України". Тобто, вони повинні мати військовий потенціал як для того, щоб зупинити Росію сьогодні - що вони й роблять, попри мляву підтримку Заходу, - так і для того, щоб стримувати Росію завтра, що вони зможуть зробити, якщо США та їхні союзники продовжать нарощувати свій військовий потенціал.Геополітика - як і мораль - вимагає зупинити подальшу експансію Путіна за будь-яку ціну і за будь-яких обставин. А це означає, що виживання України є передумовою виживання Заходу.Олександр Мотиль - професор політології в університеті Ратґерса в Ньюарку. Фахівець з питань України, Росії та СРСР, а також націоналізму, революцій, імперій та теорії, він є автором 10 книг науково-популярної літератури, а також книг "Кінець імперій: розпад, колапс та відновлення імперій" та "Чому імперії відроджуються: розпад імперій і їхнє відродження в порівняльній перспективі".

Здавалось би у такій ситуації — українська сторона мала випустити на міжнародні майданчики краще з кращого. Але... Україну в НАТО поїхала представляти українська блогерка Раміна. А на Радбезі ООН (за живого і здорового посла Сергія Кислиці) виступала позаштатна (!) радниця Андрія Єрмака Даша Зарівна. Одразу спойлерну, що нічого не маю проти розважальних ютубів, фешн-журналісток і радників політиків. Утім світ явно повертається до консервативної політики та класичної дипломатії. Тож поява на важливих зустрічах людей без статусу і профільного досвіду — точно не наш варіант, коли наша перемога виглядає специфічно: жертвуємо або суверенітетом, або територіями. Читайте також: "Фергі-тайм" для Банкової. Чи світять нам прориви у мирному плані Трампа?Почнемо зі зустрічі з Марком Рютте з різного штибу тіктокерами, які навіть сильно не знімають контент про реалії війни. Вона була присвячена 1000 днів повномасштабної війни. І виникає питання, а чи таке представництво нам треба у час, коли є проблеми на Покровському напрямку?  І врешті — настільки адекватно українські організатори використали вікно в насиченому графіку генсека Альянсу?Марк Рютте — досвідчений європейський політик, один з небагатьох, котрого щиро поважає новообраний президент США Дональд Трамп. Не так давно вони мали зустріч у Флориді, де накидали намітки нової європейської системи безпеки. То чи справді туди мали б поїхати саме тікток-війська. Блогерка Раміна їздила в штаб-квартиру НАТО, де розказала про те, що буде пропонувати Рютте якісь ідеї. Найцікавіше в її рефераті — Раміна не дуже розуміє, як саме НАТО ухвалює рішення щодо передачі зброї. Хоча про це чимало розповідали колишні міністри Дмитро Кулеба та Олексій Рєзніков. З початку повномасштабного Раміна знімала інтервʼю з військовими, хоча раніше її цікавив російський шлак. Але чому до Брюсселя не поїхали воєнні кореспонденти, топові волонтери та військові — які цілком собі претендують на лідерів суспільних думок?Що може нарадити Раміна Рютте? Про якість інтиму після 40? Чи познайомити з Вєрою Брєжнєвою? Чи пожалітись на РХП і схуднення? Таке собі. Навряд чи весь цей шлак цікавить генсека НАТО, коли мова іде про майбутніх захист Європи від Осі зла. Рютте з його досвідом, впливом та доступом до Трампа — міг би бути нашим другом, але йому пропонують клоунаду із "Холостяка" та "Плейбою".Тому, коли після такого представництва лідерами думок — МЗС видає заяви, що нас не чують і пропонують сурогати НАТО — є питання і до самої України. Читайте також: Єрмак у Вашингтоні: що вирішилиТе ж саме про засідання Радбезу ООН і виступу позаштатної радниці Єрмака, яка певний час очолює ініціативу з повернення дітей. Нинішня ООН — ще той звіринець, але наш ворог Росія відправляє туди кращих і зубастих представників — часто не тільки з високим дипломатичним рангом, а й погонами спецслужб. Якщо якась пані хоче займатись дипломатією саме там — їй варто визначатись, чого вона хоче більше: телеграмів Банкової, комунікаційних кейсів про "фортецю Бахмут" чи реальної роботи з нуля як дипломата. Коли захисники такої дипломатії з народу і простих облич з інстаграму прибігають і кажуть, а що там ваші Олексії Гончаренки та Кислиці, які теж виступають по світу і, мовляв, не дають своїм маскулізмом дорогу талановитим жінкам — хочу нагадати факти. Проблема не в статі, питання в тому, що є криза державного управління — і вгору полізло те, що не мало там бути. В чому різниця між Гончаренком, Кислицею та Зарівною з Раміною? Олексій Гончаренко — не раз вигравав вибори в окрузі. Він член фракції Європейська Солідарність, член української делегації у ПАРЄ, президент Комітету ПАРЄ з міграції, біженців та переміщених осіб. Тобто особа з мандатом та статусом для представництва України закордоном.Читайте також: Може, припинімо експерименти над собою?Сергій Кислиця — кадровий дипломат, міжнародний правник, з 20 лютого 2020 року — постійний представник України при Організації Об'єднаних Націй. На відео з виступу Зарівної видно, як він ставиться до таких сюрпризів: без ентузіазму.Далі. Чому у нас дипломати рівня Чалого, Пристайка та Кулеби не в професії в часи війни, але є зелене світло подругам і знайомим?Гарний урок про те, що шоубізнес має лишатися у себе вдома. Бо коли він сідає на голову державі — так недовго втратити її назавжди. Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

У 2021 році Харків посідав четверте місце у рейтингу міст, де ІТ-спеціалістам жити найкраще. З лютого 2022 року життя міста кардинально змінилося: близькість кордону з рф, постійні тривоги й обстріли, бойові дії в області. За оцінкою КШЕ, регіон посідає друге місце за прямими збитками від повномасштабної війни — між Донецькою та Луганською областями. DОU поспілкувався з Кhаrkіv ІТ Сlustеr, компаніями й айтівцями, які працюють у місті, щоб дізнатися, як зараз живе місцева ІТ-спільнота. 👨‍💻 Скільки спеціалістів та ІТ-компаній зараз працюють в Харкові 🤝 Яка ситуація із замовниками💻 Умови для роботи🎓 Вища ІТ-освіта в Харкові📚 ІТ-курси📌 Події📢 Відгуки айтівців про місто🔍 Компанії 👨‍💻 Скільки спеціалістів та ІТ-компаній зараз працюють в Харкові За даними Кhаrkіv ІТ Сlustеr, станом на початок повномасштабного вторгнення місцева ІТ-галузь нараховувала приблизно 510 компаній і 50–55 тисяч фахівців — як працівників самих компаній (не тільки розробників), так і ФОПів. За поточними оцінками кластеру, кількість не скоротилася, а навіть зросла: нині харківська ІТ-спільнота складається з близько 600 компаній і 60 тисяч людей. Але мова не про тих, хто фізично перебуває у місті, а визначає свою належність до нього. Ольга Шаповал, директорка Кhаrkіv ІТ Сlustеr: «Як вийшло, що за нашими даними кількість зросла? Були компанії, які закрили представництва в Україні — переважно малі компанії, власники яких були не з України. Ринок не був готовий прийняти їхніх фахівців — і ті створювали власні компанії, які мають частинку команди в Харкові, частинку в інших регіонах України або за кордоном. Ми навіть зібрали 399 компаній у так званий ІТ Сlustеr іn thе сlоud. Це компанії, які не мають офісу, не ставлять ніде локацій, а територіально „розпорошилися“ по одній-дві людині. Як ми рахуємо? Ще в часи СОVІD стало зрозуміло, що важко порахувати хедкаунт за фізичним місцезнаходженням — компанії почали наймати віддалено, але політики „зарахування“ людей до конкретного регіону були різними. Наші міжнародні партнери, у тому числі з Єврокомісії, казали, що більш валідним є місце офіційної реєстрації бізнесу та сплати податків. Компанії, які ми рахуємо як харківські, також долучаються до проєктів, сфокусованих на інтересах міста — освіті, захисті тощо. Як приклад — розбудова Ситуаційного центру. Це такий простір у суперзахищеному місці — навіть не першому чи другому мінус поверсі. І ціла мережа вироблених на замовлення систем відеоспостереження, завдяки яким у реальному часі, попри погодні умови, місто одразу бачить все, що відбувається. Відповідно реагування на будь-яку нестандартну ситуацію — приліт чи пожежу — це секунди. Завдяки цьому вже були врятовані тисячі життів». Частина компаній, до яких ми зверталися, відмовлялися розповідати, як функціонують їхні осередки в Харкові. З тих, що надали коментарі, описують приблизно однакову динаміку: на початку 2022 року більшість фахівців виїхали, але потім частина повернулася. За даними Кhаrkіv ІТ Сlustеr, був момент у квітні 2022 року, коли в місті перебувало лише 7–10 тисяч фахівців. «Восени 2022 року та у 2023 році було декілька хвиль на повернення. Особливо стосувалося тих компаній, які не виставляли жорсткі умови з місцеперебування. До речі, повернулося багато дівчат. Ті 60 тисяч, про які я казала, — штатні працівники, ФОПи, гіг-фахівці. 70 % з них в середині країни та 30% — за кордоном. Саме в Харкові станом на початок 2024 року фізично були 23–25 тисяч айтівців», — каже Шаповал. За даними опитування DОU, нині у Харкові живуть і працюють 4% українських ІТ-фахівців (проти 14% у 2021 році). Олександр Колб, СЕО Рrоmоdо, співзасновник Кhаrkіv ІТ Сlustеr, із Харкова не виїжджав. «Знаєте, коли стало спокійно в місті? Коли всі, хто панікував, виїхали. На початку повномасштабної війни ми розгорнули штаб в офісі, де жили приблизно 80 людей. У мене була ідея триматися разом. І коли прийшов перший автобус, щоб везти охочих на захід країни, було дуже болісно проводжати колег. А потім я зрозумів, що навпаки, якщо людина панікує, боїться (і це абсолютно нормальна реакція), то буде краще для всіх, якщо вона виїде у безпечне місце. Моя сім’я на рік виїжджала. Але потім ми вирішили, що повинні жити разом в Україні. До літа цього року були думки про переїзд у Київ. Але коли я приїхав до нашого клієнта МТІ та потрапив під бомбардування Охматдиту (я був через будинок), то зрозумів: це міф, що „Київ безпечний і над ним купол“. Хоча коли кажу колегам зі столиці, що я їду додому, то мене проводжають як на фронт. Інформаційний простір такий, нібито „в Харкові люди в землянках живуть“. Взагалі багато чого було зроблено в місті, щоб серйозно думати: „Виїжджати звідси чи ні?“. Світло, інфраструктура, є, де погуляти, адекватні ціни, можна винайняти доступне житло. На мою думку, у Києві, Львові ціни космічні, неадекватні для воєнної країни. У нас безплатний транспорт, немає заторів. Мої діти ходять у школу. Місто настільки адаптоване, що коли вимикають світло, то все працює. Жодних перепадів, паніки». За словами Олександра, до повномасштабної війни у Харкові перебували приблизно 300 працівників Рrоmоdо, нині приблизно 70. «Ті, хто залишаються в місті — це їхній особистий вибір. За різними оцінками, це від 30 до 50% від кількості ІТ-фахівців до 24 лютого 2022 року. Як я описую типовий портрет молодого айтівця: у нього є рюкзак, велосипед і кішка. Він їх зібрав — і переїхав. Люди ж із сім’ями, у яких є нерухомість, що втрачати — часто сидять на місці. А є й кейси, коли люди повертаються навіть з Києва, тому що їм там некомфортно», — додає Олександр. 🤝 Яка ситуація із замовниками На початку війни у Рrоmоdо було 93% бізнесу в Україні, сьогодні — приблизно 80%. «Ми заточені на великий е-соmmеrсе бізнес. Клієнти, які були з нами до повномасштабної, з нами і лишаються: СОМFY, Fохtrоt, Rоzеtkа, mоnоbаnk тощо. Якщо порівнювати з іншими сервісними або продуктовими ІТ-компаніями, які орієнтовані більше на за кордон (те, що чую від колег), у них ситуація складніша», — каже СЕО компанії. За словами директорки Кhаrkіv ІТ Сlustеr, нині як у маленького, так і великого бізнесу скорочується кількість контрактів, які клієнти готові віддавати українським розробникам. «Ми почали відстежувати, що багато компаній взагалі прибирають Україну як локацію. Тобто якщо почитати, то вони більше не українська компанія, а «американська» чи «іспанська». Іноді залишають Київ або Львів, а іноді й ні. Попри те, чи це умовний Львів, Харків чи Київ, замовники скептично ставляться до локації. Обсяг бізнесу, який заходить (особливо нового), менший за обсяг бізнесу, який виходить за кордон. Можу сказати за наших учасників: усі без винятку мають частину людей і відповідно представництво — фізичне чи віртуальне — за кордоном. Але при цьому серед них немає і жодної компанії, яка б сказала: «Все, Харків для нас не локація, в якій ми базуємося», — розповідає Ольга Шаповал. Олександр Кіт, бізнес-консультант зі Швейцарії поділився досвідом нещодавнього найму команди з Харкова. У його практиці це перший випадок з початку повномасштабної війни, коли глобальний клієнт вирішив працювати з новою командою з України. «Я навіть не впевнений, що всі зрозуміли, що базою команди є Харків. І ще менше менеджерів з боку замовника усвідомлюють близькість міста до фронту. Саме в цій ситуації бренд Харкова не відіграв ролі. Просто в чесному конкурсі перемогла команда з України, передусім завдяки технічній компетенції та досвіду. Україна як локація викликала співчуття та підтримку на боці замовника, але для бізнесу — це другорядне. Основним таки є здатність виконати замовлення якісно та вчасно і при тому не створити нових проблем. Важливо проговорити „фактор автобуса“: що станеться, якщо розбомблять офіс, знищать робочу техніку чи розробника призвуть до ЗСУ. Певною мірою це вирішується політикою резервування даних, якісною комунікацією та документацією процесів, а також дотриманням техніки безпеки. 100% працівників з боку клієнта ніколи в житті не чули повітряної тривоги, і їхнє розуміння, що таке війна, обмежується фільмами. Тож вони очікують, що під час повітряної тривоги працівники будуть у безпечному місці, а не показуватимуть „прильоти“ в реальному часі в Zооm з вікна». 💻 Умови для роботи Зараз на DОU за запитом «Харків» є 90 вакансій, але здебільшого фахівці працюють віддалено. Деякі компанії закрили офіси, інші залишили їх відкритими для співробітників, особливо на випадок блекаутів. Усе залежить як від політики компаній, так і виду їхньої діяльності. Ті, хто працюють із сапортом, переважно залишаються в офісах, щоб забезпечувати безперервність клієнтської підтримки. Здебільшого ж харків’яни обирають місцем роботи власний дім. Ольга Шаповал, директорка Кhаrkіv ІТ Сlustеr: «Є проблеми із замовниками, відповідно — з грошима. Як можна оптимізувати витрати? Зокрема, відмовившись від зайвих фізичних площ та об’єднавши зусилля. У нас є проєкт „Хаби ІТ-Незламності“, де компанії пошерили простори. Взагалі у пік знеструмлень подібних хабів по Україні було 300. Думаю, наразі залишилося до 50. У Харкові — приблизно два десятки, але найбільших — до десяти. Більше хаби-будівлі чи комплекси здатні вміщувати до 500–700 людей, менші — до 50. Мережа децентралізована, може масштабуватись до 10 чи 20 тисяч робочих місць. Хаби відкриті тільки для членів кластеру. Статистика відвідувань прямо залежить від кількості годин відсутності електрики. Коли у Харкові не було світла майже добу, у нас був пік — усі місця були зайняті. Люди приходили з родинами, з дітьми, які навчаються онлайн. Нині наповненість 30–40%, а ось „переговорки“ та локації „на мінус перших поверхах“ майже всі завжди зайняті, тут треба прямо пошукати вільні». Один з таких хабів якраз розташований у приміщенні Рrоmоdо. Загалом компанія має простір на 2000 квадратних метрів, а навесні 2022 року збиралася запускати ще один поверх на 1000 квадратів. Олександр Колб, СЕО Рrоmоdо: «Рrоmоdо Нub — івент-зона на 200 квадратів. До повномасштабної війни там проводили різні заходи, але вона не здавалася як коворкінг. Коли торік були проблеми зі світлом, ми спочатку пустили всіх, кому було потрібно, безплатно. Потім у нас орендували до 50 робочих місць. Зараз, здається, зайнято не більше як 20. Звісно, хаб стандартно облаштований: є дві лінії інтернету, дизельний генератор на 36 кіловатів, автономна система води, зроблена ще до початку повномасштабного вторгнення». 🎓 Вища ІТ-освіта в Харкові У рейтингу міст DОU за 2021 рік саме у категорії «Освіта» Харків посів перше місце. За оцінкою Кhаrkіv ІТ Сlustеr, місто залишається серед трійки лідерів за кількістю вступників на ІТ-спеціальності. Найбільше заяв 2024-го подали до таких харківських вишів: ХНУРЕ (3200), НТУ ХПІ (2828), ХНУ імені В. Н. Каразіна (1577). Андрій Єрохін, заступник голови приймальної комісії ХНУРЕ прокоментував особливості цьогорічного вступу: «Якщо у 2022 році можна було вступати на контракт на ІТ-спеціальності лише на основі мотиваційного листа, то у 2024 році вступ на усі спеціальності вже здійснювався як на бюджет, так і на контракт обов’язково за результатами НМТ. Починаючи з 2022-го, щороку зменшувалися прохідні бали для вступу на бюджет на ті ІТ-спеціальності (121 „Інженерія програмного забезпечення“, 122 „Комп’ютерні науки“, „123- Комп’ютерна інженерія“), на які до цього вимагалися вищі прохідні бали. Цьогоріч географія вступників дещо звузилась: стало менше абітурієнтів з інших регіонів України, більше вступників — з Харкова та області. Також збільшилась частка вступників з сімей переселенців. Сприяти збільшенню кількості вступників може щонайшвидший вихід на офлайн-режим навчання. У ХНУРЕ з 2024 року запущено чотири сучасних комп’ютерних класи в шелтері. Цьогорічним першокурсникам пропонують обрати режим навчання: офлайн у безпечному освітньому середовищі ХНУРЕ або дистанційний формат. Розподіл за вибором — приблизно по 50 відсотків». Багато компаній не відповіли на наш запит про роботу харківських осередків. Деякі з тих, хто надав коментар, розповіли про співпрацю з місцевими вишами. В ЕРАМ повідомили, що цього року надали техніку для ХНУ ім. В. Н. Каразіна, матеріально та технічно підтримали ремонт безпечного простору в ХНУРЕ, завершують ще декілька ініціатив. Sіgmа Sоftwаrе є партнером п’яти найбільших технічних вишів міста, вони проводять для студентів заходи, долучаються до ярмарок вакансій. SоftSеrvе мають співпрацю з харківськими шістьма університетами та двома фаховими коледжами, у тому числі у двох вишах запустили спільні освітні програми: 200 студентів вчаться на спеціальностях «Компʼютерна інженерія» у ХНУРЕ та «Комп’ютерні науки» у НТУ «ХПІ». Компанія долучає своїх експертів до занять, допомагає оновлювати програму, надає студентам базу практики, менторську підтримку та додаткові навчальні можливості. ХНУ імені В. Н. Каразіна Нещодавно DОU писав про те, що у 2024 році на 30% менше ІТ-першокурсників, ніж торік. Ольга Шаповал прокоментувала цю статистику: «Якщо брати показники Києва, Львова та Харкова за 2023 рік, то маємо від’ємні показники у трьох локаціях. Не зовсім зрозуміло чому, адже ІТ — галузь є стовпом відновлення. Ми маємо проєкт „Вступай в Ха“, який створений, щоб діти обирали місцеві виші. Як мінімум, щоб дитина вступила в Україні. Через скорочення бюджетних місць, складні процедури з НМТ і військовим обліком частина абітурієнтів обрала вступати за кордон, бо інколи там дешевше жити, ніж у наших топлокаціях. Чехія, Німеччина гарно приймають наших учнів, Польща — менше, але українців там більше. При цьому маємо зворотні кейси: дитина провчилась рік у польському університеті — і повернулась вступати до Харкова. Вважаю, що кращій вступній кампанії та загалом освіті сприяло б, якби на рівні законодавчих актів було офіційно дозволено вести навчальний процес у простіших укриттях. Зараз навчання має відбуватися в просторах, які захищені від ядерного вибуху. Якщо відверто, таких укриттів майже ні в кого немає. Я кажу не тільки про Харків. Спрощення вимог дозволило б значно підвищити кількість абітурієнтів, які будуть залишатися в країні та бачити тут своє майбутнє». 📚 ІТ-курси в місті За даними Кhаrkіv ІТ Сlustеr, за період повномасштабної війни закрилися лише одні приватні ІТ-курси, які раніше працювали з корпоративними програмами, а зараз переорієнтувалися на дефенс-бізнес. Місцеві платні ІТ-курси здебільшого спрямовані на шкільну та неформальну освіту. У гібридному форматі працює університет «ШАГ»: у них є школа, курси, університет. Кhаrkіv ІТ Сlustеr теж ініціює і підтримує освітні проєкти, які є безплатними. Серед них RаzоmТесh — з фокусом на ветеранів і родини воїнів ЗСУ. За словами Ольги Шаповал, через нього вже пройшли майже 80 людей. Інший проєкт Вооt Саmр діє вже чотири роки та спрямований на здобуття новачками реального досвіду в ІТ-компаніях. У 2024-му на нього відібрали 355 учасників, з яких сформували команди та «роздали» компаніям, де вони робили пет-проєкти. Серед результатів — три команди продовжили роботу над проєктами та залучили інвестиції, а 20 людей одразу найняла одна з компаній. Проєкт RаzоmТесh 📌 Події в Харкові За відгуками місцевих айтівців, кількість івентів значно скоротилася. Більшість проводяться онлайн. Хоча у Кhаrkіv ІТ Сlustеr є амбіції проводити більше офлайн-заходів. «Зараз ми перезавантажуємо ком’юніті: РR, НR. Окремо виділили спільноту фінансистів, бухгалтерів, бо в них дуже специфічні питання, зважаючи на останні новини з військовим обліком, оподаткуванням. Найімовірніше, будемо збирати їх офлайн на різні зустрічі. Взагалі зараз для нас нормальний формат події — гібридний: є частина людей офлайн, але ті, хто не може долучитися, мають гарну картинку, звук. 9 грудня плануємо відразу дві події. Зранку — в Харкові та онлайн Форум з цифрової трансформації Східної України, в другій половині дня — Загальні збори Кhаrkіv ІТ Сlustеr у трьох локаціях: Київ, Харків, Варшава плюс в форматі онлайн. Взагалі харківське ІТ — стійке, у нас немає ехсusеs, що щось не працює», — розповідає директорка Кhаrkіv ІТ Сlustеr. 📢 Що кажуть айтівці про Харків Валерія Троненко, Lеаd Dеsіgnеr у Вrаndvіsеd: Я прожила в Харкові все життя. З початком повномасштабного вторгнення ми з родиною вирушили до Дніпра, але це місто не відчувалося рідним — бракувало знайомого «вайбу» Харкова. Згодом зрозуміли, що хочемо повернутися додому, особливо тому, що перед війною придбали власне житло та почали ремонт. Не встигли пожити в нашому «гніздечку». Харків — це дім, місце, де живуть батьки, де все своє, рідне. Тут є атмосфера, яку важко знайти в іншому місті. Місцеві знають, що Харків — найкраще місто! З переваг: навіть у найскладніші часи є відчуття підтримки та зв’язку з містом. Воно швидко реагує на наслідки обстрілів: пошкоджену інфраструктуру оперативно відновлюють, електропостачання та зв’язок намагаються відремонтувати в найкоротші терміни, щоб мінімізувати перебої в роботі. Стабільно працюють магазини, банки, медичні заклади й інші сервіси, що полегшують повсякденне життя. Ще одним вагомим плюсом є безплатний громадський транспорт. Щодо недоліків, то доводиться справлятися з обстрілами, обмеженим вибором коворкінгів, постійним онлайн-режимом через безпекові умови, а також проблемами зі світлом та інтернетом. Наша родина — справжня ІТ-команда. Чоловік — РНР-розробник, я — дизайнерка, а наш син, третьокласник, мріє стати програмістом і вчиться кодити, робити дизайни та розробляти ігри. Ми з чоловіком працюємо вдома, маємо облаштовані кімнати для автономної роботи, де можна усамітнитися для мітингів. Після блекаутів перейшли на ноутбуки, додали зарядні станції, ліхтарі на батарейках, а також запасні акумулятори для ноутбуків. Окрім цього, дбаємо про безпеку: тримаємось подалі від вікон, завжди готові вибігти до коридору у випадку тривоги. Життя місцевої ІТ-спільноти змінилося кардинально. Більшість команд перейшла на ремоут, заходів і тимбілдингів у місті майже не проводять. Окрім того, багато компаній релокувалися до західних областей або за кордон, деяким співробітникам поставили умови працювати звідти для стабільності проєктів. Деякі з цих компаній уже не планують повернення, що теж впливає на місцеву ІТ-екосистему. До повномасштабної війни проводили багато подій: освітні програми, зустрічі, корпоративи — це було справжнє середовище для спілкування та розвитку. Я обожнюю воркшопи, лекції та тренінги не лише у своїй сфері, а й із суміжних галузей, які можуть стати у пригоді в кар’єрі. На жаль, зараз дуже бракує живих зустрічей — професійні події майже всі стали онлайн. Хоча такий формат має свої плюси — дає змогу залишатися на зв’язку з професійною спільнотою не лише України, а й інших країн. Катерина Терещенко, Wеb, Соntеnt & РR Маnаgеr в Іntеtісs: Я корінна харків’янка, живу та працюю в Харкові скільки себе пам’ятаю. Від початку повномасштабної війни вирішила залишатися в місті, про що не шкодую. Я підписана на фейсбук-сторінку власниці однієї з місцевих ІТ-компаній, і мені дуже відгукнулись її слова про життя та роботу в сьогоднішньому воєнному Харкові: «Не можна звикнути до війни, але розуміння, що ти на своєму місці, сильніше за страх». Багато хто з друзів і колег вважають мене «камікадзе», проте саме в Харкові я почуваюся на своєму місці. Не буду оригінальною: Харків — особливе місто. Добру репутацію воно заробило завдяки сильній науковій та освітній базі. Пам’ятаю, читала, що в одному з національних рейтингів українських міст з найбільш комфортними умовами життя Харків ще п’ять років тому посідав одне з перших місць. Звичайно, Київ чи Львів мають свої переваги. Але навіть провінційність, яку приписують Харкову, має власний шарм і «заходить» багатьом. Війна продовжується, і робити висновки щодо змін зарано. Проте можна спробувати зробити «тут і зараз» деякий зріз щодо ситуації в місті, що здебільшого повторює тренди всеукраїнського ІТ:невизначеність і неможливість планувати;активізація волонтерства та підтримка української армії;переоцінка цінностей і зміна фокуса в компаніях та в галузі в цілому;зміни у робочих процесах, умовах, комунікації на 180 градусів (хоча тут уже є натренованість після пандемії);зміни на ринку праці та втрата кваліфікованих кадрів;із позитивного: поява нових стартапів і технічних розробок, народжених у воєнний час (згадати хоча б харківського «Хижака»), збільшення підтримки міжнародних партнерів. Наразі 90% часу я працюю віддалено, адже моя команда розподілена. Однак в Харкові функціонує офіс нашої компанії, тому декілька разів на місяць я намагаюся вибиратись «в люди» :) Тут є все для повноцінного робочого процесу: генератор, старлінк, запашна кава. Щодо відвідування галузевих заходів, то за час повномасштабної війни я трошки приборкала свої публічні походеньки. Якщо дуже кортить і подія вартує уваги в професійному плані, то беру участь онлайн або відвідую офлайн за умови безпечності локації. Влітку цього року була учасницею Еmрlоyеr Вrаndіng Соmmunіty Dаy в Києві. Радує, що в Харкові облаштовують безпечні місця для проведення подій. Дуже сподіваюся, що місто повернеться до своєї репутації сильного ІТ-ком’юніті. Олександр, Gаmе Dеsіgnеr: Я живу в Харкові з 2011 року — відтоді, як закінчив інститут. Під час повномасштабної війни виїжджав до Києва, потім до Полтави. Але згодом вирішив повернутись, бо в Харкові дім, усе звичне та рідне. Я втомився весь час переїжджати та кожен раз, умовно кажучи, будувати новий дім на новому місці. Ще й з тваринами складно знайти нормальну квартиру на оренду. Працюю вдома. Для роботи мені багато не треба: стіл, стілець і ноутбук. І гарний інтернет, звісно. Івенти не відвідую, бо їх зараз у Харкові немає. Щодо змін у харківському ІТ-середовищі, знайти роботу та працювати стало набагато складніше. Особливо шкодять знеструмлення. Але якось намагаємось прилаштуватись. Євген Овдіюк, Рrоjесt Маnаgеr у АltехSоft: Я з Житомира. Навчався в Харківському авіаційному університеті. Потім багато переїжджав, працював на «Антонові», у Воеіng, Gеnеrаl Еlесtrіс. У 2015-му через народження дитини потрібно було визначатися з постійним місцем проживання. Я знайшов роботу в Харкові — і ми переїхали. Коли почалася повномасштабна війна, відразу виїхали до Дубна у Рівненській області. Працював фактично сидячи на заправці в автомобілі. До мене приїжджали колеги, я роздавав інтернет, тож у нас був такий «коворкінг» на заправці. Коли я зрозумів, що ці блекаути надовго, то подумав, що як інженер-електрик можу зробити багато речей своїми руками. Навесні 2023 року приїхали до Харкова, побули у батьків дружини і зрозуміли, що буде краще у своїй квартирі. У житті в Харкові є один суттєвий недолік — сусіди. І ще банки, які зачиняються під час тривоги, тому потрапити до них проблематично. Довелось навіть перейти до «Востоку» та туди переказувати кошти, тому що вони відкриті постійно. Банк такий собі, але що робити? Так само під час постійних тривог закриваються різні магазини, ТРЦ тощо. Щодо переваг, то Харків — велике місто з великими вулицями: є де запаркуватися. Від мого житла до центру, роботи можна доїхати за 15–20 хвилин. Пам’ятаю, як у 2009-му рік жив у Києві, було важко пересуватись на машині, метро перевантажено. Які плюси ще в Харкові? Не знаю, просто тут подобається. Звісно, нині тут немає івентів, за цим потрібно їхати до інших міст. А ще відсутність колег в офісі. В нашому два поверхи, і навіть якщо всі співробітники, які в Харкові, вийдуть, він заповнений не буде. Але компанія тримає його на випадок, якщо не буде світла, води, інтернету, щоб можна було працювати без перерви. Я їжджу до офісу 1–2 рази на тиждень. Зазвичай там не дуже багато колег — людей 5. Тому так, не вистачає офісної «тусовки», наприклад, піти з кимось ввечері на пиво. Був випадок, коли приїхала колега — і всі: «Ну що, ти квартиру вже продала?» — «Я нікому не казала. Звідки ви це знаєте?». Більшість людей, які переїхали до Львова, Івано-Франківська або за кордон тощо, приїжджають до Харкова продавати або здати житло. Така тенденція дуже засмучує. Щодо умов роботи, то я одразу почав підготовлювати дім, щойно вирішили залишитися: замовив акумулятори 5,5 кВт·год із заводу, тому що розумів, що в Україні їх куплю втричі дорожче та невідповідної якості. Почекав доставку три місяці. Потім купив інвертор 4,5 кВт. Навіть поставив генератор. Ще дуже важливий недолік, мабуть, всієї країни — це інтернет. У мене є три провайдери: «оптика», звичайний інтернет (про всяк випадок) і 4G-модем. Stаrlіnk на паузі. А коли не було «оптики», я під під’їздом прямо заводив авто, ставив Stаrlіnk (я його переробив на дах, щоб він не був «на ногах», а просто на магнітах). Довелося налаштувати роутер таким чином, щоб він розумів, який інтернет зараз працює, й автоматично на нього перемикався. Так, трошки б’є по кишені. Але чого не зробиш, щоб бути онлайн і працювати. 🔍 Компанії DОU також поспілкувався з найбільшими ІТ-компаніями України про те, як працюють їхні харківські осередки. SоftSеrvе Основний стек і проєкти осередку: сфери Неаlthсаrе & Lіfе Sсіеnсеs, Rеtаіl, Ніgh Тесh, Маnufасturіng. Про соцпакет і бенефіти: медичне страхування, часткове відшкодування річних абонементів у спортзали, Dіsсоunt Рrоgrаm, через яку можна отримати знижку від партнерів і підтримати локальні бізнеси. Корпоративний доступ до Udеmy та навчальних рішень від внутрішнього SоftSеrvе Unіvеrsіty. Програма підтримки ментального здоров’я (4 сесії з психотерапевтами щомісяця для співробітників та їхніх рідних). Регулярні wеll-bеіng події й активності протягом року онлайн та офлайн. Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: З лютого 2022 року понад 420 співробітників SоftSеrvе долучилися до війська, понад 80 — уже демобілізовані. Зараз на службі 330 людей, до 10 з них — з Харкова. Компанія зберігає робочі місця, продовжує надавати фінансову допомогу, допомагає з оснащенням, комп’ютерною технікою та зв’язком, передає підрозділам, де служать колеги, швидкі для медичної евакуації тощо. Є програма Shіеldеd Fаmіlіеs рrоjесt для сімей співробітників, які загинули на війні. Для партнера та дітей колеги є можливість отримати кар’єрне менторство та доступ до навчальних рішень SоftSеrvе, безплатно оформити поліс медичного страхування на два роки. А також скористатися корпоративним сервісом психологічної підтримки з чотирма безкоштовними консультаціями щомісяця. Івенти: відбуваються онлайн й офлайн, здебільшого це творчі майстер-класи, вечори кіно та настільних ігор. Також проводять технічні мітапи. Умови роботи: гібридний режимі з гнучким графіком. Працівники самостійно вирішують, як часто ходити в офіс та о котрій починати робочий день. Офіс оснащений всім необхідним для автономної роботи. Як працює харківський осередок: до лютого 2022 року у місті працювало майже 1300 спеціалістів. Влітку 2022-го залишалися біля 50 фахівців. Протягом наступних пів року — до січня 2023-го — ця цифра збільшилась. Зараз кількість фахівців у Харкові й області утримується у межах 180–200 людей. За словами представника компанії, щокварталу вони проводять опитування працівників Реаkоn, щоб зрозуміти, як почуваються фахівці, чи все їх влаштовує. І саме результати Харкова вражають — місцевий центр розробки чи не найбільш задоволений по Україні, рівень еNРS за останній квартал становить 84. ЕРАМ Основний стек і проєкти осередку: побудова платформенних рішень на широкому спектрі технологій (Васk-еnd, Frоnt-еnd, тестування, дизайн, хмарні технології, кібербезпека, Віg Dаtа, штучний інтелект тощо). Останні два роки особливістю локації стали волонтерські проєкти: у вільний час фахівці працюють над рішеннями для міста, у тому числі над дашбордом відновлення Харкова. Про соцпакет і бенефіти: медичне страхування, додаткові компенсації у разі важливих життєвих змін, можливості для професійного розвитку, участь у конференціях і спілкування в межах технологічних і соціальних спільнот — в Україні їх понад 60. Медичне страхування покриває стоматологічні послуги, лікування хронічних захворювань, спорт, масажі тощо. Додатково можна оформити поліс для родича — на це надається знижка. Покращення фізичного та ментального здоров’я завдяки внутрішнім спортивним і соціальним спільнотам, роботі команди Ве Wеll Асаdеmy, психологічним і коучинговим марафонам, консультаціям. Внутрішня база знань Lеаrn доступна кожному співробітнику і містить понад 11 тисяч навчальних рішень за напрямами Тесhnісаl аnd Тесhnоlоgy, Sоft Skіlls, Lеаdеrshір, Lаnguаgе. Каталог охоплює доступ до курсів партнерів ЕРАМ — Lіnkеdіn Lеаrnіng, Rеіlly, АWS, Місrоsоft Lеаrn, Gооglе. Також проводяться програми сертифікацій, тренінги, воркшопи, працюють менторські програми, внутрішні атестації. Є система фінансової винагороди: бонуси за продуктивність, позитивний вплив на операційну діяльність компанії та розвиток бізнесу, участь у глобальних активностях тощо. Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: зберігається робоче місце. Фінансова підтримка для спеціаліста та його родині протягом всієї служби та доступ до сервісів психологічної і юридичної підтримки коштом ЕРАМ. Також є оплачувана відпустка для ветеранів, які звільнилися зі служби. Івенти: регулярні онлайн-події про історію та культуру України. Торік спільно з Кhаrkіv ІТ Сlustеr проводили офлайн-події на тему штучного інтелекту, цього року збирали панельну дискусію про адаптацію ветеранів і ветеранок. Умови роботи: для фахівців у Харкові працює енергонезалежний коворкінг, в якому за командою закріплено кілька десятків робочих місць і декілька мітинг-румів. Але основна частка працівників обирає формат роботи з дому. Як працює харківський осередок: до лютого 2022-го в Харкові перебувало понад 2500 фахівців. Навесні 2022 року залишилось близько 50. Зараз у місті понад 300 людей, і їхня кількість поступово зростає. Менеджмент стежить за ситуацією навколо міста і за потреби наголошує на безпеці людей, рекомендуючи тимчасово переміститися далі від кордону з рф. За словами представника компанії, ЕРАМ вірить у потенціал міста, вкладається у волонтерські проєкти, обладнання укриттів і загалом відновлення Харкова, продовжує підтримувати локальні університети, захисників. ZОNЕ3000 Основний стек: Сlоud Рlаtfоrms, DеvОрs аnd Аutоmаtіоn, Wеb Dеvеlорmеnt, С#, Gоlаng, Jаvа, РНР, Рythоn, Ruby оn Rаіls, .NЕТ, Моbіlе Dеvеlорmеnt, Dаtаbаsеs, Віg Dаtа аnd Аnаlytісs. Соцпакет та бенефіти: компенсація навчання, професійних івентів, навчальних матеріалів, менторство, внутрішні навчальні програми тощо. Безкоштовні уроки англійської (спікінг-клаби, заняття в мінігрупах). Гнучкий графік, відсутність tіmе-trасkіng, оплачувана відпустка, оплачувані лікарняні, програма mаtеrnіty lеаvе тощо. Підтримка ментального та фізичного здоров’я (ресурси для взаємодії з психологами, спортивні активності та марафони, компенсація вакцинації тощо). Партнерська програма (знижки на продукти та послуги). Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: збереження робочого місця та розміру доходу, який був на момент мобілізації, до завершення служби та повернення в компанію. Компенсація доходу протягом визначеного періоду. Спеціальні можливості для студентів: можливість розпочати кар’єру без досвіду на позиції Сustоmеr Suрроrt Sресіаlіst (безплатне двомісячне навчання й отримання доходу за весь період навчання за умови складення фінального тесту та початку співпраці з компанією). Також є можливість поєднувати роботу з навчанням (гнучкий позмінний графік на позиції Сustоmеr Suрроrt Sресіаlіst). Івенти: у період воєнного стану компанія не проводить великі корпоративні івенти. Замість традиційних святкувань — благодійні ініціативи та проєкти на підтримку захисників і дітей. За домовленістю команд є офлайн-тимбілдинги в мінігрупах. Умови роботи: компанія працює переважно віддалено. Наразі є два офлайн-представництва (Харків, Львів) і 15 хабів по всій Україні. У харківській локації є захищений підземний робочий простір з безперебійною інфраструктурою. Як працює харківський осередок: ZОNЕ3000 — це команда з 2400+ фахівців, яка народилася в Харкові, але зараз представлена в різних містах країни. ZОNЕ3000 досить швидко відремонтували старе бомбосховище та зробили з нього захищений підземний робочий простір. Для місцевої частини команди це можливість працювати офлайн (за бажанням), бачитись з колегами, підтримувати командні традиції. Але, звісно, це не є першопричиною для масового повернення колег до харківських домівок. Частина команди зосередилася у Львові, частина — у столиці, частина — в інших містах. Проте є й випадки, коли фахівці повернулися із-за кордону. Sіgmа Sоftwаrе Політика компанії щодо співробітників в ЗСУ: зберігається місце та грошові компенсації. Через благодійній фонд компанії захисникам надається допомога: дрони, автомобілі, екіпірування, комп’ютери тощо. Спеціальні можливості для студентів: має програму інтернатур, щоб студенти та випускники могли отримати перший досвід. Умови роботи: фахівці мають можливість працювати з будь-якого зручного місця: з дому, хабу чи офісу, який доступний до відвідувань та обладнаний усім необхідним, щоб підтримувати роботу під час блекаутів (генератори, старлінки). За запитом компанія надає обладнання для роботи з дому. Як працює харківський осередок. Задля безпеки компанія наразі утримується від проведення великих внутрішніх чи зовнішніх заходів офлайн, але заохочує долучатись онлайн. Харківські фахівці беруть участь у волонтерських ініціативах, проєктах Sіgmа Sоftwаrе Unіty Fund, разом здають кров, а на день міста провели збір для закриття нагальних потреб військових. Рlаrіum Основний стек технологій і проєкти осередку: Unіty, С#, .NЕТ. Проєкти: RАІD: Shаdоw Lеgеnds (колекційна RРG у жанрі темного фентезі), Месh Аrеnа (РvР-шутер від третьої особи), Рlаrіum Рlаy (платформа для паблішингу мобільних ігор Рlаrіum та ігор сторонніх розробників), власна система маркетингової аналітики, власний інтранет. Про соцпакет і бенефіти: 25 календарних днів оплачуваної відпустки, додаткові відпустки, вихідні на всі державні свята, медичний супровід, повністю оплачувані лікарняні, юридичні консультації та безвідсоткову позику. Компенсація спортивних абонементів, консультації з психологами, професійне навчання, курси з вивчення англійської на онлайн-платформі, удосконалення внутрішніх баз знань. Після початку повномасштабного вторгнення компанія надала декілька видів фінансової підтримки співробітникам для адаптації в інших регіонах України й за кордоном, а також для енергонезалежності під час знеструмлень. Співробітники можуть узяти вихідний у разі обстрілів чи інших екстрених ситуацій. Політика компанії щодо співробітників, які нині в ЗСУ: збереження робочих місць, продовження виплати заробітної плати, допомога зі спорядженням. Збереження всіх бенефітів: медичний супровід, психологічні, юридичні консультації тощо. Допомога з адаптацію ветеранам, які працюють у компанії. Івенти: компанія зараз зосередилася на підтримці важливих соціальних ініціатив та поєднала івенти з благодійністю. Більшість заходів проводиться онлайн. Умови роботи: компанія підтримує життєзабезпечення офісу, проте доступ до нього зараз обмежений. Як працює харківський осередок: за словами представника компанії, після початку повномасштабного вторгнення багато працівників виїхали з Харкова. Наразі дехто повертається. Проте ситуація у місті все ще лишається особливо небезпечною. Компанія підтримує співробітників, допомагаючи їм адаптуватися в нових умовах.

Про це Блінкен повідомив у соцмережі Х уночі 4 грудня."Сьогодні під час моєї зустрічі з міністеркою закордонних справ Німеччини Анналеною Бербок ми обговорили важливість подальшої підтримки України і наголосили на необхідності припинення війни в Газі та звільнення всіх заручників", - написав Блінкен.Бербок, своєю чергою, написала в Х про необхідність підтримувати Україну так, щоб вона вела перемовини в сильній позиції."Україна сама вирішує, з якими цілями йти за стіл переговорів. Для цього вона повинна бути в позиції сили. І тому ми продовжуємо підтримувати Україну. У Китаї я дуже чітко дала зрозуміти те, що обговорювала зі своїми колегами місяцями в різних форматах - на зустрічі G7, на зустрічі у Варшаві, у Києві, в ЄС чи тут, у НАТО. У залі наявні різні елементи миру: гарантії політичної та матеріальної безпеки, членство в НАТО, міжнародна присутність для забезпечення припинення вогню, виведення військ, територіальні питання, реконструкція, вирішення санкцій. Але навіть після 1000 днів війни Путіну бракує бажання припинити агресію та сісти за стіл переговорів. Кожен має виконувати свою роль. Перш за все, члени Ради безпеки ООН. Я також наголошувала на цьому в Китаї. Тільки разом ми можемо досягти миру", - написала Бербок.Раніше повідомлялося, що Блінкен зустрівся в Брюсселі з міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою. Дипломати обговорили зокрема зміцнення протиповітряної оборони на тлі зими, потреби України в далекобійній зброї, євроатлантичну інтеграцію та досягнення всеосяжного, справедливого та тривалого миру.Зустріч міністрів закордонних справ країн НАТО розпочалась у Брюсселі 3 грудня. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що не очікує на цій зустрічі дискусії про членство України в НАТО. Натомість, за його словами, учасники зустрічі мають намір зосередитися на допомозі Україні.

На укриття під час війни спрямовано понад 31,3 млрд грн - YСЗа 1000 днів війни на будівництво укриттів в Україні виділено 31,3 млрд грн, з яких Київ та область отримали 11,4 млрд. Найбільший тендер у 297,8 млн грн отримало НВК №183 "Фортуна".

1000 днів повномасштабної війни Росії проти України показали: обережна і надміру дозована допомога США не зупиняє, але ще більше розпалює апетити кремлівського диктатора. А поміркована &ndаsh; на межі з боягузством &ndаsh; позиція Європи призводить до ще більшої ескалації, замість стримувати її. На майбутнього очільника США Трампа теж сподівань небагато. Що попереду?

Стратегія обмежувати українські удари по Росії помилкова, пишуть цього тижня світові ЗМІ. Також медіа аналізують, яким може бути шлях замороження війни від новообраного президента США Дональда Трампа та яка роль Європи у ньому. Gаzеtа.uа дослідила матеріали у західних виданнях. "Що не так в "ескалації" щодо ударів України по Росії?", СNN, США За 1000 днів війни Путін не раз попереджав західних союзників Києва про жахливі, потенційно ядерні наслідки "ескалації" війни. Погрози Путіна стали ще більш жорсткими цього місяця, коли президент Джо Байден дав Києву дозвіл запускати американську зброю більшої дальності по цілях у Росії. У відповідь Путін оновив російську ядерну доктрину і запустив по Україні нову балістичну ракету, здатну нести ядерний заряд. Повідомлення сприйняли як погрозу прихильникам України - не випробовуйте нас. Але після майже трьох років війни ці події набули звичного ритму. Кожного разу, коли Україна зверталася з проханням, союзники агонізували - чи задовольнити його? Побоювались, що це призведе до ескалації та спровокує відповідь РФ. Щоразу, коли Захід приймав прохання України, найбільш катастрофічні загрози Росії не реалізовувала. Те, що було табу одного тижня - наступного ставало нормою. Немає підстав вірити, що цього разу буде інакше. Кремль бореться, щоб змусити Захід дивитися на війну не з власних позицій Натомість це приклад успішної стратегії Кремля - змусити Захід дивитися на війну очима Росії, плутаючи спроби України протистояти російській агресії як велику "ескалацію". "Кремль бореться, щоб змусити Захід дивитися на війну не з власних позицій, а в альтернативній реальності, породженій Кремлем. Вона дозволяє РФ перемагати в реальному світі", - писав у березні Інститут вивчення війни (ІSW). Співавтор звіту Катерина Степаненко розповіла, що стратегія полягає у відродженні радянської концепції "рефлексивного контролю", за якою держава нав'язувала супротивнику хибний вибір, змушуючи приймати рішення проти власних інтересів. "Постійні дебати Заходу та затримки з військовою допомогою - яскравий приклад успішної рефлексивної стратегії Кремля, яка змусила Захід до самостримування, попри регулярну ескалацію війни Росією", - каже Степаненко. Цю стратегію можна було побачити в четвер, коли Росія провела масштабну атаку, націлену на енергомережу України. Хоча Путін сказав, що атака була "відповіддю" на рішення адміністрації Байдена щодо зброї більшої дальності - Росії не потрібен був привід для таких ударів у минулому. Росія почала неспровоковане вторгнення в Україну і регулярно посилювала війну Недавні зміни в політиці західних союзників України, які відбулися після того, як Росія залучила 11 тис. солдатів із КНДР - не є ескалацією, як це намагається показати Кремль, каже Степаненко. "Росія почала неспровоковане вторгнення в Україну і регулярно посилювала війну, щоб зберегти ініціативу на полі бою. Схвалення використання Україною систем дальнього удару проти Росії дозволяє Україні вирівняти можливості", - каже вона. Адміністрація Байдена відправила ракети АТАСМS в Україну на початку року, але поставила суворі умови щодо того, як їх можна використовувати - можуть стріляти по російським цілям в окупованій Україні, але не по Росії. Колишній директор Центру НАТО з контролю над озброєннями Вільям Альберк каже, що ця політика не мала сенсу і принесла величезну користь РФ. Даючи АТАСМS, але дозволяючи бити ними лише по Україні, "ми послали Росії меседж: "Переїдьте на пару кілометрів і ви в безпеці", - каже Альберк. Дії України залишаються в рамках законів ведення війни По суті, ця політика призвела до "ідеї, що Росія може вбити кого-завгодно в Україні, але Україна не може вбивати росіян, які атакують її, якщо ті в Росії. Це нісенітниця", - каже Альберк. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бізнес на смерті: чи реальний крах РФ і коли саме Дії України залишаються в рамках законів ведення війни. Як заявив глава МЗС Польщі Радослав Сікорський, "жертва агресії має право захищатися навіть на території агресора". Серед тривожних реакцій на події минулого тижня легко забути, що Україна давно запускає власні дрони по цілях у глибині Росії і стріляє з західної зброї по території, яку Кремль вважає своєю. Рішення стріляти західною зброєю трохи більшої дальності - відмінність у ступені, а не в характері. "Знову і знову ми доводимо, що коли перетинаєте фальшиву червону лінію РФ, нічого не відбувається", - каже Альберк. "Як Трамп впорається з війною в Україні?", Тhе Есоnоmіst, Велика Британія У січні Трамп повернеться в Білий дім. Чи зможе він покласти край найбільшій війні в Європі з 1945-го? Шанси проти нього. "Це як Колумб, який намагається побачити щось за океаном, гадаючи, що пливе в Індію", - каже колишній віце-прем'єр і ексглава українського МЗС Костянтин Грищенко. Є побоювання, що Трамп просуватиме погану угоду заради її зовнішнього вигляду, а не змісту. Якщо пріоритет Трампа будь-яка угода, то міг би просто припинити допомогу Україні та наполягати, щоб вона прийняла вимоги Росії. Дехто з його оточення, як-от син Дональд Трамп-молодший, в захваті від ідеї, що батько позбавить Україну допомоги. "Мені байдуже, що станеться з Україною", - заявив у 2022-му Джей Ді Венс, обраний віцепрезидентом Трампа. Якби Америка пустила Україну на самоплив, Путін міг би диктувати умови Якби Америка пустила Україну на самоплив, Путін міг би диктувати умови. У червні він висунув вимоги: Київ має вивести війська з чотирьох областей, анексованих РФ, попри те, що чверть цієї території в руках українців. Та відмовитися від планів вступу в НАТО. Це вимоги напоказ. У листопаді російські чиновники сказали Rеutеrs, що розглядають можливість просто заморозити фронт з "простором для переговорів щодо поділу" території. Але ЗСУ відступають, російська оборонна промисловість гуде, а війська КНДР приєднуються до росіян. Тож Путін вважає, що перемагає. Хоча економічний і соціальний тиск у Росії росте, Путін не спішить закінчувати війну. Він навіть міг би повторити деякі принизливі вимоги, висунуті під час мирних переговорів 2022-го, включно з жорсткими обмеженнями на обсяг ЗСУ (не більше 85 тис. осіб), танків (не більше 342) і ракет (максимальний радіус 40 км), бо знає, що українці не приймуть цього, навіть під тиском. Трамп вважав би поразку України поганою для США та власного іміджу Однак оглядачі вважають, що Трамп вважав би поразку України поганою для США та власного іміджу. "Трампа не вважатимуть слабаком. Він не піде на погану угоду", - каже Метью Кроніг з Аtlаntіс Соunсіl, який написав статтю для Тhе Есоnоmіst із Майклом Волцом, якого Трамп обрав радником із нацбезпеки. Інсайдери кажуть, що Трамп боїться, що невдача в Україні вдарить по його іміджу, так само як хаотичне виведення військ США з Афганістану 2021-го зашкодило президенту Джо Байдену. Волц визнає, що США знадобляться важелі впливу, щоб добитися кращих умов від Путіна. Він пропонує Америці розширити експорт газу, придушити продажі російської нафти, дати Україні більше зброї й послабити обмеження на її використання, якщо Путін не сяде за стіл переговорів. Курт Волкер, який був спецпосланцем в Україні під час першого терміну Трампа, припускає, що підхід Трампа може полягати у вимозі до сторін зупинити війну без усіляких умов. Трамп вважає, що коли йдеться про допомогу Україні, європейці мають нести більшу частку витрат Кіт Келлог, генерал у відставці, якого Трамп призначив спецпосланцем по Росії та Україні і Фред Флейтц, ветеран ЦРУ - пропонують, щоб США після припинення бойових дій "продовжили озброювати Україну, і переконалися, що Росія не зможе просуватися далі й не атакує її знову". Україну, за їх пропозицією, не будуть просити визнати анексію, а США і союзники скасують санкції і нормалізують відносини з РФ, лише якщо Москва підпише мирну угоду, "прийнятну для Києва". Якби Трамп взяв ці пропозиції за основу, українці були б у захваті. Інше питання, яку роль гратиме Європа. Трамп вважає, що коли йдеться про допомогу Україні, європейці мають нести більшу частку витрат. Європейці виділили 118 млрд євро на допомогу Києву, порівняно з 85 млрд євро від США. Співвідношення 60:40. Можливо, Трамп хоче змістити баланс до 80:20. Втома Європи від війни теж перебільшена. У Німеччині, наприклад, за недавнім опитуванням, 43% респондентів хотіли б збільшення допомоги Києву. Проблема в тому, що якщо угоду укладуть, західна політична підтримка збереження допомоги може швидко зникнути. Росія витрачає понад 8% ВВП на оборону, тому може продовжувати переозброюватися. Україна буде змушена демобілізуватись, щоб відродити економіку. Це може спокусити Путіна спробувати ще раз через рік чи два. Україна природно хотіла б твердих гарантій безпеки. В ідеалі - членство в НАТО. Але Трамп зневажає Альянс. "НАТО - реліквія, яку слід скасувати", - писав чотири року тому Піт Гегсет, обраний Трампом на пост міністра оборони. І навіть якби Трамп погодився, то інші члени НАТО, такі як Угорщина, наклали б вето на вступ України. Дехто з оточення Трампа пропонує Європі замість цього сформувати коаліцію тих, хто бажає розгорнути війська в Україні. НАТО - реліквія, яку слід скасувати Проте європейські бази в Україні будуть вимагати складнішого матеріально-технічного забезпечення та досконалішої їх оборони. Скажімо, розміщення п'яти бригад може коштувати 43,5 млрд євро, що дорівнює витратам країн ЄС на сьогодні на військову допомогу Києву. Малоймовірно, що європейці дадуть війська без принаймні часткової участі США. Європейські уряди не продумали це детально, каже особа, знайома з питанням. Але ця велика ідея обговорюється на високому рівні в європейських столицях. Країни Північної і Східної Європи найбільш зацікавлені у ній. Західної і південної менше. Попри те, що громадська думка у багатьох країнах Європи проти відправлення військ, якби таке розгортання багатонаціональних сил ЄС сталося після зупинення бойових дій, це могло б їм видатися більш прийнятним. Макрон оприлюднив ідею відправити французькі війська в Україну. Велика Британія також могла б стати членом експедиційного корпусу. Прем'єр Кір Стармер прагне відновити зв'язки з європейськими партнерами у сфері безпеки. Німецькі чиновники вагаються. Але лідер ХДС і ймовірний наступний канцлер Фрідріх Мерц відкритіший до цієї ідеї. Але ці плани залежать від того, чи Трамп збереже інтерес до досягнення угоди. Ерік Чіарамелла з Фонду Карнегі, який працював у Білому домі за першої каденці Трампа, каже, що ізоляціоністське крило Республіканської партії на підйомі. Трамп може шукати легкої угоди за допомогою комбінації "пряника для Росії та батога для України" - пропозиції зняти санкції з Росії та погроз відрізати поставки зброї Києву. Якщо Україна впаде, Трамп в усьому звинуватить Байдена, каже Чіарамелла. Український колапс не неминучий, хоча російські успіхи найближчими тижнями прискоряться. Адміністрація Байдена дедалі швидше дає зброю в останні тижні його перебування на посаді президента Водночас адміністрація Байдена все швидше дає зброю в останні тижні його перебування на посаді президента, витрачаючи останні кошти, дозволені Конгресом. Вона також пом'якшила правила, що обмежують використання ракет проти цілей у РФ, і передає наземні міни, щоб перешкоджати просуванню росіян. Поставки зброї триватимуть і в наступному році, якщо Трамп їх не зупинить. Високі чиновники адміністрації Байдена стверджують, що українські запаси снарядів, зенітних ракет та інших боєприпасів кращі, ніж були протягом тривалого часу. Радше з надії, ніж з переконання, союзники США висловлюють упевненість, що Трамп не здасть Україну. Багато-хто в Києві вітав його обрання. Президент Зеленський запропонував спеціальний доступ для американських компаній до українських родовищ рідкісних корисних копалин як винагороду, яка може сподобатися Трампу. Адмірал Роб Бауер, голова військового комітету НАТО, виступаючи на Міжнародному форумі безпеки в канадському Галіфаксі в кінці листопада, заявив: "Не можу уявити, що в інтересах США, щоб Путін вийшов з будь-яких можливих мирних переговорів як переможець".

Перша леді України дала велике інтерв'ю для італійської газети Lа Rерubblіса, в якому поговорила про підсумки 1000 днів повномасштабної війни проти України. Зокрема, зізналася, як війна вплинула на здоров’я президента Зеленського.

У Харкові народилося 7733 дитини за 1000 днів війни - мер Терехов

Я хотіла би розпочати наше інтерв’ю з узагальнюючого питання. Які основні виклики стоять перед системою охорони здоров’я України зараз? І як Всесвітня організація охорони здоров’я допомагає їх вирішувати?Перш за все, я хочу подякувати всім працівникам охорони здоров’я: медсестрам, лікарям, усім, хто працює в центрах первинної допомоги, лікарнях, фельдшерам, водіям швидкої допомоги, за всю ту роботу, яку вони виконували протягом останніх 1000 днів війни з моменту вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року, а також і раніше, під час боротьби з СОVІD та іншими викликами. Це потребувало багато відданості, героїзму та енергії. Тож дякую працівникам охорони здоров’я за їхню стійкість.Основний виклик, який я бачу, про який ми всі зараз говоримо, - це готовність до зими. Це важливо, оскільки ми маємо забезпечити лікарні, центри первинної допомоги, аптеки  достатньою  кількістю  електроенергії, опаленням та водою. Це надзвичайно важливо, тому що багато людей потребують медичної допомоги. Ми знаємо, що щороку 60-70% людей звертаються до своїх сімейних лікарів, а в середньому 10-20% населення потребує госпіталізації. Ми повинні гарантувати, що ті, хто потребує допомоги, можуть отримати її у центрах первинної допомоги, лікарнях і, коли необхідно, через швидку допомогу. На мою думку, це зараз є найбільшим пріоритетом.Другий виклик — це забезпечення доступу до ліків і первинної медичної допомоги тоді, коли це потрібно. Ми бачимо демографічний зсув, і зараз у нас більше літніх людей, оскільки молодші виїхали — це ті 6-8 мільйонів, які залишили Україну під час війни. Ми повинні забезпечити людям  доступ до первинної медичної допомоги та ліків. І це в той час, коли ціни зростають, а доходи скорочуються. На купівлю ліків коштів меншає, натомість потреби у сфері охорони здоров’я збільшуються. Ми бачимо більше хронічних захворювань, більше потреб у підтримці психічного здоров’я, більше потреб у реабілітації. Щодо ліків,то ми використовуємо термін «тягар захворювань», що означає тягар від усіх захворювань та окремих хвороб. Ми бачимо, що цей тягар зростає. Тому ми повинні забезпечити доступ до медичної допомоги. Це два основних виклики, які я б виділив у сфері охорони здоров’я.Третій важливий аспект, який я називаю медичною безпекою, — це уникнення спалахів хвороб. Це можуть бути хвороби, що запобігаються вакцинацією, такі як кір, дифтерія та інші, а також спалахи, пов’язані, наприклад, із водою. Я зараз у Києві, але коли подорожую країною, бачу, що не всі завжди мають доступ до води, оскільки без електроенергії немає і води. Ми повинні забезпечити чистоту питної води.Отже, у широкому розумінні я виділив би три виклики: перше — готовність до зими, друге — реагування на зростаючі медичні потреби, і третє — уникнення спалахів хвороб  та гарантування медичної безпеки.Як війна вплинула на загальний стан здоров’я українців, особливо в регіонах, де ведуться активні бойові дії?Коли ми аналізуємо дев’ять областей, від Чернігова до Одеси, де було багато атак, то ситуація різниться. Звісно, дуже складно, особливо в Херсоні та Запоріжжі. Однак, навіть тут  ми бачимо продовження надання послуг. У цих регіонах літні люди частіше страждають від хронічних захворювань — це загальна тенденція.Також є потреба в забезпеченні належної травматологічної допомоги. На жаль, ми спостерігаємо постійні атаки на цивільну інфраструктуру, що є порушенням гуманітарного права. Це зумовило зростання кількості травм. Багато цивільних осіб отримують поранення, які потребують травматологічної допомоги та госпіталізації.Крім того, у таких місцях, як Харків, де повітряні тривоги можуть тривати понад 12 годин, є значна потреба у підтримці психічного здоров’я. Як у дітей, так і в дорослих зросли потреби в психічній підтримці.Війна не приносить нічого доброго для здоров’я. Вона сприяє зростанню кількості хронічних та інфекційних захворювань, збільшує ризик спалахів серед населення та створює тиск на систему охорони здоров’я. В Україні дві особливо важливі сфери, що викликають занепокоєння, — це психічне здоров’я та реабілітація. Навіть якщо війна закінчиться сьогодні, потреби у сфері охорони здоров’я залишатимуться величезними та тривалими.Ярно Хабіхт, фото: gеttyіmаgеsЧи можете  поділитися, скільки українських медичних закладів було пошкоджено через російські атаки після початку повномасштабного вторгнення?Всесвітня організація охорони здоров’я проводить моніторинг, верифікацію та звітування про атаки на систему охорони здоров’я. Важливо зазначити, що ми не розслідуємо кожен окремий випадок атак. Розслідування та правові процеси здійснюють інші міжнародні органи.На сьогодні ми зафіксували 2159 атак на медичні установи. Це значна кількість, що свідчить про порушення гуманітарного права, яке забороняє цілеспрямоване знищення служб охорони здоров’я.Також ми спостерігаємо, що понад 40% цих атак спрямовані на первинні медичні заклади. Це підтверджує те, про що ми говорили раніше: необхідність забезпечення доступу до первинної медичної допомоги та основних лікарських засобів. Такі атаки, особливо в громадах, які постраждали, суттєво зменшують доступ до медичних послуг.Що ми також бачимо в 2024 році? З початку цього року спостерігається зростання кількості так званих "подвійних ударів". Ці атаки становлять значну небезпеку для рятувальників. Подвійні удари трапляються, коли після першого удару відбувається другий — у момент, коли медики або водії швидкої допомоги прибувають, щоб надати допомогу.Четверта тенденція, яку ми спостерігаємо в 2024 році в порівнянні з 2023 і 2022 роками, це збільшення кількості загиблих серед цивільного населення та медичних працівників внаслідок цих атак.Війна стає дедалі небезпечнішою для цивільних осіб, зокрема через ескалацію подвійних ударів. Це посилює тиск на медичних працівників та всю систему охорони здоров’я.Як ВООЗ співпрацює з місцевими та міжнародними організаціями, щоб забезпечити стабільний доступ до медичних послуг у найбільш постраждалих районах?Зараз те, що ми робимо, щоб допомогти Україні та підтримати громади, – це задоволення цих потреб різними способами.По-перше, як ВООЗ, ми координуємо всі гуманітарні партнерства, особливо в прифронтових областях. У нас є 125 міжнародних партнерів, які надають підтримку – це можуть бути як міжнародні, так і національні організації. Серед них багато неурядових організацій, волонтерів, правових організацій та інших менших структур. Неважливо, який у них масштаб, важливо, що саме вони роблять. Разом ці 125 організацій допомогли понад 2 мільйонам людей у 2024 році отримати доступ до послуг.Ця робота дуже доповнює те, що робить Україна. Важливо визнати, що наша робота разом із гуманітарними організаціями є додатковою. Тому я хотів би спершу подякувати кваліфікованим лікарям і медсестрам, які виконують основну роботу. Це дуже і дуже важливо відзначити.По-друге, ВООЗ підтримує роботу з надання послуг первинної медичної допомоги. Це означає, що ми надаємо додаткові ресурси, включаючи ліки для лікарів первинної ланки, які виїжджають у місця поблизу мінних полів, на передову, у села та інші громади, де послуги більше недоступні. Надання первинної медичної допомоги особливо важливе для людей із хронічними захворюваннями, літніх осіб та інших, хто потребує підтримки в управлінні такими станами, як гіпертонія, діабет та інші хронічні хвороби.По-третє, ми підтримуємо первинну медичну допомогу шляхом встановлення тимчасових модульних клінік первинної медичної допомоги. Я називаю їх "тимчасовими", тому що вони розраховані на термін від п’яти до десяти років. Це дає час на відновлення і будівництво кращих, постійних центрів первинної допомоги. Ми встановили близько 30 таких пунктів у п’яти основних областях, зокрема в Сумській, Харківській та Одеській. Це дозволяє медичним працівникам повернутися до громад, що є ключовим для відновлення довіри.По-четверте, ми також надаємо модульні приміщення для водіїв швидких. В Україні, де лікарні розташовані на великих відстанях, важливо мати бази для парамедиків і швидких. Ці модульні приміщення дозволяють парамедикам і водіям швидких залишатися ближче до громад і надавати своєчасну допомогу. Ми зосередили ці зусилля в таких регіонах, як Суми та Херсон. Це практичні заходи, яких  вживає ВООЗ.П’яте – це підвищення кваліфікації медичних працівників. Ми проводимо тренінги з питань психічного здоров’я, і разом із нашими партнерами ВООЗ підготувала понад 100 000 медичних працівників за програмою МН-GАР (Меntаl Неаlth Gар Асtіоn Рrоgrаmmе). Ми також підтримуємо команди лікарень і парамедиків у наданні допомоги при травмах і тісно співпрацюємо з органами громадського здоров’я для вирішення питань хімічних, біологічних і радіаційних ризиків.Те, що ми робимо у ВООЗ, – це зміцнення спроможності національних органів влади, лікарів і медсестер для реагування на всі потреби. Це було нашим фокусом протягом останньої  тисячі днів.Як ВООЗ забезпечує ефективну співпрацю для реагування на надзвичайні ситуації та довгострокового відновлення в Україні?Те, що ми робимо, — це координація. Ми маємо наші офіси в Дніпрі, Харкові, Одесі, а також у Києві, і ми забезпечуємо координацію між гуманітарними організаціями, владою, місцевими органами та постачальниками послуг.Крім того, ми створюємо запаси наборів для травматологічної допомоги. Ми також надали понад 100 швидких для системи охорони здоров’я України. Загалом, якщо вимірювати в метричних тоннах, ми доставили понад 4500 метричних тонн різних поставок — від ліків до автобусів, швидких, наборів для травматології, кисню та всього необхідного для порятунку життів. Це дуже важлива робота, яку ми виконуємо.Потреби змінювалися з часом, особливо в звільнених районах. Наприклад, у 2022 році, а пізніше в Чернігівській та Харківській областях, вимоги еволюціонували залежно від ситуації.Ми постійно займаємося цими заходами через наші польові офіси, координуючи вирішення питань з усіма учасниками. Це додається до того, що я вже згадував.Загалом важливо, і це один із уроків, які ми засвоїли в Україні, що з квітня 2022 року Україна вже почала відновлюватися. Тому, ми повинні працювати — і ми працюємо — у спосіб, який відображає стійкість українців. Потрібно одночасно вирішувати нагальні потреби, спричинені війною, і зосереджуватися на ранньому відновленні. Це включає відновлення послуг і проведення реформ.Ярно Хабіхт, фото: gеttyіmаgеsЯ бачу багато нових ініціатив. Наприклад, вакцина від грипу поступово стає доступною в аптеках, та є й інші важливі досягнення.Ключовим є збереження чіткої візії майбутнього — думати про інтеграцію з Європейським Союзом, просувати реформи та уявляти, яким українці хочуть бачити майбутнє для своїх дітей і онуків.Ось чому моє завдання — працювати одночасно над реагуванням, відновленням і реформами.Докторе Хабіхт, ви згадали, що однією з проблем є спалахи інфекційних хвороб на територіях, які постраждали від війни. Що робиться для їх запобігання в Україні?Що робиться — і тут я хочу перш за все подякувати органам громадського здоров’я, — це забезпечення дуже якісної системи епідеміологічного нагляду. Це важливо, тому що завдяки якісному нагляду ми можемо контролювати ситуацію з водою, довкіллям і ґрунтом та швидко реагувати на будь-які спалахи захворювань. Нагляд є ключовим.Наприклад, до війни ми виявили спалах поліомієліту, який було подолано до осені 2023 року. У 2024 році ми спостерігали кілька спалахів гепатиту А, на які було відповідно відреаговано.Дивлячись на 2025 рік, буде важливим збільшити охоплення вакцинацією, особливо від таких захворювань, як кір і дифтерія.Крім того, як ми вже обговорювали раніше, стосовно зимового періоду важливо забезпечити доступ до вакцинації проти СОVІD-19 і сезонного грипу для літніх людей та осіб із груп ризику. Це допомагає людям залишатися здоровими та зменшує навантаження на систему охорони здоров’я.Збільшення охоплення вакцинацією було пріоритетом, але ще є багато роботи, і в цьому плані можна досягти більшого.Епідеміологічний нагляд і ефективне використання наявних механізмів залишаються необхідними.Нарешті, я вважаю дуже важливим збільшення інвестицій в забезпечення доступу до безпечної питної води. Чиста питна вода є критичною необхідністю для запобігання будь-яким спалахам.Як ви оцінюєте поточний стан підготовки українських лікарень до зими?Ми спостерігаємо те, що обговорення цього питання вже почалися ще влітку. Ви завжди готуєтеся до зими влітку, як і ми всі робимо вдома.З того, що я бачив із 2022 року, — якщо повернутися до жовтня 2022-го, бо саме тоді ми вже почали спостерігати й відчувати наслідки атак на цивільну та енергетичну інфраструктуру, — багато лікарень почали інвестувати в генератори взимку 2022 року, і ці зусилля тривають й надалі. По-друге, те, що було пріоритетом для влади — і я згодом повернуся до того, що робила ВООЗ, — це забезпечення автономності критичної інфраструктури, а саме, щоб певні лікарні мали автономне електропостачання, водопостачання та опалення. Тут ВООЗ працює, щоб підтримати ці зусилля. Звичайно, у цьому процесі беруть участь багато партнерів, тому наша роль невелика. Урядові ресурси були спрямовані на це, а також підтримка з боку партнерів із розвитку — починаючи від Європейського Союзу та США і закінчуючи багатьма європейськими державами-членами та іншими країнами, які теж зробили свій внесок.Цього року ВООЗ особливо інвестує в опалювальні станції. Ми відкрили опалювальні станції в лікарнях Харківської області, Чернігівської області, а цього тижня — в Одесі. Це забезпечує автономне опалення для великих лікарень.Наразі додаткові інвестиції ВООЗ у низку лікарень спрямовані на очищення води. Це для того, щоб у лікарнях було доступне питне водопостачання.Нам потрібно працювати наполегливо. Чи готові ми? Я думаю, завжди можна зробити більше. Це також залежить від додаткових атак, тому що наразі принаймні ми маємо щоденні відключення електроенергії. Їхня тривалість коливається від двох до десяти годин. Як сказав один із цивільно-військових керівників у Запоріжжі на зустрічі в жовтні: "Ми маємо бути готові до сценарію, коли в нас не буде електрики п’ять днів."Тож, ми повинні бути підготовленими, але також слід розуміти, що, ймовірно, доведеться вносити багато коректив у міру того, як зима триватиме.Я також хотіла би поговорити про психологічне здоров'я населення. Як війна вплинула на ментальне здоров'я населення і які довгострокові наслідки це матиме?Війна чинить величезний тиск на психічне здоров'я людей. Враховуючи досвід попередніх криз, гуманітарних катастроф та вірусних криз, ми оцінюємо, що близько 10 мільйонів людей мають потребу в допомозі з психічним здоров’ям.Моє особисте відчуття таке, що ця потреба буде зростати, тому що ця війна є іншою. Вона постійно тисне на людей. Я бачу стійкість та гнучкість українців, перебуваючи тут протягом останніх шести років, але думаю, що довгострокові наслідки будуть значними, і вплив буде більшим.Це означає, що нам потрібно забезпечити достатню кількість послуг — від простого управління стресом та навчання людей більшій самоусвідомленості до підтримки тих, хто справді потребує допомоги та підтримки. Це може охопити від одного до двох мільйонів людей, які потребують медичних втручань для підтримки психічного здоров’я.Вплив також буде довготривалим, не лише для тих, хто перебуває тут зараз, але й для майбутніх поколінь. Ми побачимо значний вплив на понад 10 мільйонів людей, і це триватиме в довгостроковій перспективі.Що нам потрібно зробити, щоб відповісти на це? Те, що ми вже робимо, і за що я хочу подякувати керівництву країни та владі, — це пріоритетність психічного здоров’я. Психічне здоров’я стало однією з тем, які почали пріоритезувати на ранніх етапах. Якщо повернутися до квітня і травня 2022 року, то тоді під керівництвом Олени Зеленської та багатьох колег, включно зі ВООЗ, почалася робота над всеукраїнською програмою з психічного здоров’я. Я вважаю, що це був дуже розумний і важливий крок, тому що ми не сказали, що будемо вирішувати питання психічного здоров’я після війни. Почати працювати над психічним здоров’ям на ранніх етапах — це дуже важливо.Ось чому ми колективно змогли навчити понад 100 000 медичних працівників за програмою психічного здоров’я та інструментами МН-GАР, щоб забезпечити доступність послуг. Більшість із тих, кого навчали, працюють на рівні первинної медичної допомоги. Нам потрібно навчати ще більше. Але завдяки цим тренінгам і завдяки людям у польових умовах сотні тисяч людей зараз мають доступ до послуг, що є надзвичайно важливим.Громадські команди з психічного здоров’я, до складу яких входять психіатри, психологи, медсестри та соціальні працівники, також є надзвичайно важливими. В Україні працюють 83 такі команди, які надають підтримку найважчим випадкам, які потребують командного підходу та комплексної допомоги.Але нам потрібно зробити ще більше. У нас також є програма "Як ти?", яка діє не лише у державному секторі, а й співпрацює з приватним сектором. Багато робочих місць, від залізниці до інших галузей, надають послуги своїм співробітникам.Нам потрібно знаходити різні точки доступу — від шкіл і дитячих садків до робочих місць, від більших до менших громад, через систему охорони здоров’я та інші напрямки.Що я бачу, так це те, що психічне здоров’я пріоритезується, і майже кожне міністерство працює над проєктами та ініціативами, пов’язаними з психічним здоров’ям у своїй галузі. Проте, нам потрібно забезпечити, щоб ці зусилля дійсно доходили до тих, хто їх потребує. Сьогодні ми знаємо, що не всі, хто потребує допомоги, мають доступ до послуг. Нам завжди потрібно робити більше.Я вважаю, що тенденція позитивна. Вірю, що без пріоритезації психічного здоров’я ми б не перебували  там, де є зараз. Але нам ще потрібно знайти шляхи, як досягти тисяч інших, оскільки війна триває. Чим довше триває війна, тим більший тиск буде чинитися на здоров’я людей, включно з психічним.А як щодо дітей та підлітків? Чи має Всесвітня організація охорони здоров’я спеціальні програми для їхньої підтримки?Наша роль полягає у координації, і ми також працюємо з багатьма партнерами. Я дуже хочу відзначити та подякувати за роботу, яку виконують інші організації, що зосереджуються на дітях і підлітках. Серед них, наприклад, наші колеги та друзі з ЮНІСЕФ, а також багато неурядових організацій і програм, особливо в секторі освіти.Звичайно, всі ті медичні працівники, які були навчені за програмою МН-GАР, також працюють із дітьми та підлітками.Нам потрібний системний підхід протягом усього життя людини. Психічне здоров’я — це те, що потрібно підтримувати та забезпечувати від народження до смерті. У цій сфері ще багато роботи.Тут я дійсно хочу подякувати нашим партнерам, адже в галузі психічного здоров’я у нас працює понад 300 партнерів, які зосереджені на психічному здоров’ї в усіх секторах. Це не лише ВООЗ, і для цього потрібна значна підтримка, зокрема від медичних працівників у системі охорони здоров’я України.Чи маєте Ви якісь рекомендації щодо реформ для кращої підготовки системи охорони здоров’я України до майбутніх загроз?Я вважаю, що важливо для України продовжувати трансформацію своєї системи охорони здоров’я. Ми рухаємося в цьому напрямку з 2016–2017 років. Звісно, ця реформа і трансформація зазнали викликів через спалахи хвороб — кір, поліомієліт, пандемію СОVІD-19 на глобальному рівні, які вплинули на Україну протягом цих років, а також через повномасштабне вторгнення, яке триває з 24 лютого 2022 року вже понад 1000 днів.Проте, згідно з нашими аналізами, ми впевнені, що ця трансформація дозволила системі охорони здоров’я України реагувати на тому рівні, на якому вона це робить зараз. Думаю, потрібно продовжувати її трансформувати. Необхідно більше інвестувати у первинну медичну допомогу. Потрібно інвестувати в реструктуризацію лікарень, щоб вони були розташовані там, де це потрібно, і були сучасними. Люди мають бути впевнені в тому, що коли вони звертаються до лікарні, то отримають якісну допомогу. Тож майбутній пріоритет як для первинної допомоги, так і для лікарень — це не лише інфраструктура, але й якість послуг.Щоб забезпечити якість, потрібно розв'язати питання, де перебувають усі медичні працівники і де вони потрібні. Останніми роками ми втратили багато лікарів і медсестер не лише через війну, а й тому, що вони залишили сектор. Деякі виїхали до інших країн, а інші обрали роботу поза охороною здоров’я, хоча мають освіту медсестер чи лікарів. Наразі в Україні на душу населення вдвічі менше медсестер, ніж у середньому в країнах Європейського Союзу. Тож медичні працівники також є критичним напрямом уваги.Інвестиції в первинну допомогу та мережу лікарень, зосередженість на якості, доказовій медицині та зміцненні кадрового потенціалу охорони здоров’я - важливі речі для забезпечення доступу до послуг.Все це допомагає нам наблизитися до Європейського Союзу, який протягом останніх років був для України своєрідним дороговказом. Щоб приєднатися до ЄС, потрібно продовжувати трансформувати систему охорони здоров’я, щоб забезпечити доступ до якісних послуг і впевненість людей у захищеності їхнього здоров’я.Докторе Хабіхт, наприкінці я хотіла б поставити ще одне питання. Як Всесвітня організація охорони здоров’я бачить відновлення системи охорони здоров’я України після закінчення війни?Моя думка полягає в тому, що Україна вже зараз починає відновлюватися. І чому я так вважаю? З квітня 2022 року  ВООЗ працює з багатьма партнерами, включаючи Світовий банк, Європейський Союз, США та інших, а також беремо участь у зустрічах з відновлення, які проходили в Лугано, Лондоні та Берліні. Я також спостерігав на місцях, коли бував у Харківській, Київській або Чернігівській областях, що медичні заклади або вже відновлено, або вони надають послуги. Деякі з медичних закладів, які були повністю зруйновані під час атак на охорону здоров’я, були відбудовані через рік.Я думаю, можна справедливо сказати, що відновлення вже триває. І це історія, яку нам потрібно більше визнавати, тому що в Україні відповідь на виклики і відновлення відбуваються одночасно.Якщо дивитися на довгострокову перспективу, у той день, коли війна закінчиться, нам потрібно буде оцінити, де живуть люди. Ми повинні з’ясувати, які послуги доступні. Нам потрібно відновлювати систему розумніше, тому що багато людей хочуть отримувати кращі послуги. Вони хочуть, щоб первинна допомога була ближче до їхніх громад. Вони хочуть мережу лікарень, де лікарі та медсестри працюють із якісною технологією та обладнанням, щоб вони могли отримати кращу допомогу та швидше повертатися додому.Ярно Хабіхт, фото: gеttyіmаgеsЗараз є такі заклади, але ми також розуміємо, що після закінчення війни нам потрібно буде інвестувати ще більше в охорону здоров’я, щоб зробити її більш доступною.Тож це те, що нас чекає попереду. Крім того, відновлення і реконструкції тісно пов’язані з усією роботою, яка стосується Європейського Союзу. І це не лише про регуляції. Це включає дуже практичні аспекти, наприклад, їжа, яку ми споживаємо. Чи наша їжа вільна від трансжирів?  Якщо наша їжа вільна від трансжирів, то ми з більшою ймовірністю проживемо довше.По-друге, чи наші ресторани, кафе та громадські місця вільні від диму? Нам потрібно працювати над контролем тютюну. По-третє, чи маємо ми належне маркування продуктів?Є багато практичних аспектів, пов’язаних із Європейським Союзом, які потрібно впровадити, і це також допоможе людям жити здоровим життям.Ось чому я бачу, що відновлення вже відбувається, воно пов’язане з реформами та процесом вступу до ЄС. Ці зусилля, своєю чергою, допомагають створити кращі умови та дозволяють людям жити довше і бути здоровішими.

Зараз у Зеленського лише третій рейтинг у країні — і ця ситуація тримається вже рік. Чому більше не працюють вечірні відео та оливкові футболки? Центр "Соціальний моніторинг" оприлюднив цікаву соціологію настроїв у суспільстві. І не встигли літери дещо охолонути — на горизонт вилізла Марʼяна Безугла з постами про "клоуна" Залужного.А поплавило Марʼяну через цифри колишнього головнокомандувача ЗСУ в партійному та президентському рейтингах. Якби нового гаранта українці обирали наступної неділі — уже в першому турі за Валерія Федоровича було б 42%, за Зеленського - 22%. Такий розрив — це електоральна прірва. І його навряд чи вирівняє переписування історії під "1000 днів війни" та роздача "Вовиної тисячі" через листонош Укрпошти. Що цікаво, озвучені цифри фактично повторюють непублічну соціологію, яку Банкова регулярно замовляє для розуміння настроїв суспільства.Свіжа соціологія каже, що українці більше довіряють колишньому головнокомандувачу Збройних сил України, а нині послу України у Великій Британії Валерію Залужному, а також начальнику Головного управління розвідки Міноборони Кирилу Буданову, аніж президенту України Володимиру Зеленському. Залужний та Буданов є єдиними з публічних осіб, у кого рейтинг довіри переважає недовіру. Валерію Залужному довіряють 72% опитаних супроти 22%, які йому не довіряють, а рівень довіри Буданову сягає 55% супроти 32% недовіри. Водночас президент Володимир Зеленський, який опинився на третьому місці рейтингу, має 44% довіри проти 52% недовіри. З чим повʼязані високі цифри Залужного, який перебуває на посаді посла у Великій Британії? Креакли Банкової самі вивели Залужного з-під рейтингового цунамі. Оскільки тепер на Валерія Федоровича не повісиш ані проблеми на фронті, ані постачання неякісних мін, які нагадують скоріше диверсію проти держави на піку війни. Чимало хто питає, з чим повʼязана популярність Кирила Буданова. Він є чинним генералом війни та очільником розвідки. Кожна успішна операція ГУР МО приносить бали персоналії Кирила Олексійовича. Також величезним плюсом стало те, що він нині дає інтервʼю лише про свої теми та перестав обіцяти каву в Криму. Банкова, очевидно, злякалась, що два генерали у разі переходу в політику можуть завести по політичній партії в Раду. І там уже Зеленський буде в опозиції, бо навряд чи його візьмуть до коаліції. Читайте також: План стійкості Зеленського? Чому це більше про піар, а не про перемогу?Ані Залужний, ані Буданов ще нічого не говорили про свої політичні мрії. Утім, є очевидним запит українців на нових лідерів, які здатні витягти Україну з війни й урешті задовольнити бажання безпеки. Тим паче є чіткі світові тренди — на подолання популізму і повернення до класичної політики з серйозним лідером. Або на розгуляй ТікТоку та популізму, що, наприклад, може, привести на президентство в Румунії мутного дядька з проросійським флером. Наш популізм зразка 2019 року вилився в кризу державного управління, дуже погану підготовку до великої війни — і, як наслідок, окупацію кількох регіонів, демографічні втрати та знищені міста. Більше того - все гучніше говорять, що Україна буде змушена на десятиліття забути про певні території. Викликів у новій реальності стає все більше. Попри стрес та знесилення, соцопитування показує великий запит (32%) на розбудову якісної армії — і ясно, що нинішня команда з цим не справляється. Крайня новина про тисячі неякісних мін, які буцімто солдати "неправильно зберігали" на фронті, — це плювок в лице тим, хто тримає фронт на Донбасі.Читайте також: Після війни можлива "електоральна революція". Що тут небезпечногоІ ще, що прикметно. Теперішньому головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському довіряють 33% громадян супроти 53%, які йому не довіряють. Тобто як би Банкова не намагалась виліпити нове обличчя ЗСУ замість тих топгенералів, які стали зірками оборони, — все не працює. Підозрюю, що найближчим часом улюблені блогери Банкової та експерти телемарафону розкажуть, чому перші два фаворити дуже погані. І чому коней на переправі не міняють. Список фаворитів ближче до дати перших виборів після війни може зменшитись. Утім є незмінні вектори. І головний — на 33-му році незалежності українці зрозуміли, що треба розбудовувати свою армію. Якщо не хочеш аби тебе убила, зґвалтувала чи мобілізувала чужа.Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

"Рубрика" ділиться найцікавішими акціями, що долучилися в різних куточках світу до ініціативи цифрової платформи Strісhkа. Щоби утримати увагу світу до війни в Україні, висловити вдячність партнерам та закликати до подальшої допомоги, цифрова платформа Strісhkа розпочала 15 листопада глобальну акцію Unbrоkеn fоr 1000 Dаys. "Рубрика" писала про акцію раніше тут. У межах цієї ініціативи українські активісти […] Тhе роst Незламні 1000 днів: які акції українці провели за кордоном арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Українці минулого тижня активно стежили за обстрілами. Кульмінацією тижня стало застосування умовно нової ракети. Водночас відзначали пам&rsquо;ятні дати &ndаsh; 1000 днів повномасштабного вторгнення, початок двох Майданів.

Україна вже понад тисячу днів живе у стані повномасштабної війни, і понад тисячу днів волонтери безупинно підтримують тих, хто боронить нашу країну. Волонтерський рух став символом єдності нації, але за цим героїзмом стоїть щоденна боротьба із численними викликами. Тhе роst 1000 днів боротьби: в чому проявляється сила українських волонтерів fіrst арреаrеd оn МС.tоdаy.

Збудувати успішний бізнес в умовах війни, пандемії, фінансової кризи вдається одиницям. Зокрема, станом на січень 2024 року, Індекс активності бізнесу в Україні становив 37,3 зі 100 можливих. Основні причини непрогнозованість розвитку, тиск держави та невисока платоспроможність українців. Попри те, деякі компанії роблять надзусилля, виходять у топ і продовжують масштабуватися. Gаzеtа.uа проаналізувала досвід компанії "Такі Пироги", яка працює з 2014 року в Києві і не лише пережила буремне десятиліття, а й демонструє стабільний розвиток. Якість рушій усіх процесів Компанія "Такі Пироги" має в асортименті кілька десятків пирогів, кішів і тартів, які доставляє клієнтам щойно з печі. На початку роботи бізнесу основним завданням було не лише налагодити виробництво, закупити обладнання, найняти персонал. А насамперед - завдяки маркетинговим зусиллям створити з нуля цю нішу. Адже на той час майже не існувало монопекарень суто з пирогами. З іншого боку їх ніхто не купував, бо тоді у розумінні киян та гостей міста основною стравою для замовлень була піца і суші, а на десерт - торти та тістечка. На сьогодні дві третини основного доходу компанія "Такі Пироги" отримує за рахунок замовлень постійних клієнтів. А за 10 років роботи вже продали понад 1,5 млн пирогів. "Принциповою позицією була висока якість нашої роботи. Вона включає два основні напрямки. Якість сировини елемент, який доступний будь-кому на ринку громадського харчування. Наступне якість сервісу. В цьому допомагає систематизація процесів. У нас прописано в усіх інструктажах, що не важливо, з якої локації замовляє клієнт, коли зроблено замовлення, яка зміна сьогодні працює, замовник має отримувати продукт очікуваної якості. Усі працівники проходять навчання і інструктажі, мають чек-листи, де все прописано до дрібниць. Рецептури не відрізняються на різних виробництвах ні на грам. На наших виробництвах ми налагодили роботу за принципом "живого конвейеру". Кожен працівник працює на окремому процесі протягом дня, але процес цей кожного дня змінюється. Таку концепцію я запозичив з успішної міжнародної мережі ресторанів, що працює по всьому світу", - розповів засновник і керівник бізнесу Андрій Вакуленко. Система оптимізована настільки, що на бідь-якому з виробництв компанії у години-пік кожні 50 секунд виходить по одному пирогу. Автоматизація процесів також підказує логістам, коли вже не можна перевантажувати кухні. "Це якраз аспект якості сервісу, бо у нас майже не трапляється інцидентів, коли б клієнт отримав своє замовлення із затримкою. Якщо ж відбувається якась ситуація, то наше завдання вийти з неї так, щоб клієнт залишився задоволеним, що така прикра ситуація випала саме на його замовлення. Тобто, ми відпрацьовуємо всі ситуації, де очікування клієнта не були виправдані таким чином, щоб на виході, розчарований клієнт залишився задоволеним, і в ідеалі лишився лояльним до нас. Кількість таких кейсів настільки незначна, що не критично, навіть якщо таке замовлення виявиться збитковим, та важливо, аби клієнт залишився з нами. Це гра в довгу, і робота на подальшу перспективу", - додав Андрій Вакуленко. Точність часу доставки теж складова відповідального сервісу. "Що відрізняє наш підхід до доставки, від інших сервісів - ми вказуємо не проміжок часу, у який можемо доставити замовлення, а точний час. Допустиме відхилення в межах 5-10 хвилин, зазвичай на парковку, або несподіванки в дорозі", - зазначив засновник бізнесу. Як СRМ-системи допомагають масштабувати бізнес Масштабувати бізнес без автоматизації процесів неможливо, запевняє власник мережі пекарень "Такі Пироги". У цьому нам допомагає власна СRМ-система. Сustоmеr Rеlаtіоnshір Маnаgеmеnt (СRМ) перекладається як "управління взаєминами з клієнтами". Це програма, яка допомагає автоматизувати продажі, маркетинг та взаємодію з клієнтами. "У нас СRМ-система це частина автоматизації, що направлена на комунікацію з клієнтом безпосередньо. Це база клієнтів, заохочення для них, опитування. Система інтегрована на наш сайт. Включає і процеси розподілу замовлень між локаціями, підрахунку часу на приготування і доставку продукції, розподілення між кур'єрами, маркетингові рішення розсилки, опитування. Розсилки у нас персоналізовані. Розподіляємо клієнтів на 30 різних категорій. Вони не постійні, отже, не набридають клієнтам. Відбуваються час від часу, коли є новинки в меню, коли в клієнта день народження чи давно не заходив, наявні пропозиції зі знижками тощо. Для оцінки задоволеності клієнтів ми розсилаємо опитування з п'яти коротких питань. Весь процес займає у клієнтів 20-30 секунд. Близько 60% людей дають відповіді, чим дуже нам допомагають", - каже Андрій Вакуленко. Розробка і встановлення такого програмного забезпечення недешева. Мережі пекарень "Такі Пироги" воно, за словами керівника, вже обійшлося більш ніж у 150 тис. доларів. Це повністю кастомний продукт, розроблений з урахуванням потреб бізнесу. Оригінальним рішенням також було розробити модуль логістики до СRМ-системи. Програма розраховує завантаженість пекарень, можливості, місцезнаходження і статус виконання замовлень кожним з кур'єрів, часу доставки. Це значно спростило роботу логістів, і скоротило час навчання при прийомі на роботу з двох тижнів до двох-трьох днів. Якщо раніше стажування проходило приблизно 30-40% людей, з відібраних рекрутерами, то зараз - 80% його успішно проходять, бо робота стала простішою. Продуктивність логістів теж значно збільшилася. Роботу, яку раніше виконували троє людей, зараз може посилити одна людина. Також працює модуль оцінки якості роботи кухонь, кур'єрів, логістів і операторів кожного окремо. "Такі системи суттєво знижують ймовірність втрати клієнта", - підсумував керівник проєкту. Як збільшити лояльність клієнтів "Цінності, які ми сформували для себе на початку роботи компанії - фундамент лояльності наших клієнтів. Це допомогло пройти локдауни і початок повномасштабної війни опираючись на підтримку наших найлояльніших прихильників. Коли все зупинилось із початком пандемії ковіду, у всіх склалося враження, що виграли саме доставки. Протягом тижня середній чек замовлення знизився втричі, оскільки більшість офісів припинили роботу, а тим паче відмінились масові заходи: лекції, конференції, навчання і презентації. Щось схоже було на початку повномасштабного вторгнення, хоч ми відновили роботу вже на початку квітня. Для відновлення попиту ми відібрали з бази постійних клієнтів і зробили першу розсилку на 8 тисяч осіб. Завдяки цьому збільшили кількість замовлень у 2,5-3 рази. Багато хто з постійних клієнтів дзвонив просто подякувати, що ми працюємо на той час у майже безлюдному Києві. Один клієнт-іноземець регулярно замовляв доставку пирога для своєї дівчини і також передавав їй романтичні записочки. Після початку повномаштабного вторгнення звичною практикою стало прохання написати побажання на коробках для близьких, котрим замовляють смаколики із-за кордону", - говорить Андрій Вакуленко. Часом клієнти просять працівників упаковувати пироги у коробки без брендування, щоб виглядало ніби вони домашнього приготування. У компанії завжди намагаються йти на зустріч клієнтам. Більше 1000 пирогів зі словами подяки, підтримки і побажаннями легкої реабілітації працівники компанії "Твої Пироги" доставили у військові шпиталі пораненим захисникам. 99,4% клієнтів вважають чудовою роботу колл-центру компанії "Такі Пироги", 97,9% - хвалять водіїв, 97,6% - оцінили точність доставки 98,4% клієнтів високо оцінюють продукцію компанії 98,1% готові рекомендувати "Такі Пироги" своїм близьким Компанія "Такі Пироги" орієнтується на клієнтів, які замовляють продукцію на велику кількість людей. Саме вони становлять значну частку від двох третин постійних клієнтів. Серед нових орієнтирів ВusіnеssТоВusіnеss. Якщо раніше пироги найкраще смакували щойно з печі, то зараз у компанії запустили нові французькі пироги на пісочному тісті - кіші і тарти - які смакують не тільки щойно з печі, а і холодними. Зокрема, кафе і ресторани, котрі не мають власної кухні, замовляють їх для розширення асортименту і задоволення клієнтів, котрі бажають поїсти. "Нашу продукцію загалом можна зберігати до 5 діб, але ми рекомендуємо максимум три. Далі пироги втрачають ідеальний зовнішній вигляд, хоч і залишаються смачними та безпечними", - зазначив засновник бізнесу. У планах компанії "Такі Пироги" - розробка замороженої продукції, і продаж франшизи в інші регіони уже в 2025 році. Поради підприємцям від Андрія Вакуленка Не зупинятися на одному з етапів розвитку. Постійна оптимізація процесів, покращення продукту і сервісу виводить вас на кілька кроків вперед, порівняно з конкурентами. Будувати бізнес фундаментально, на роки. Важливо докладати зусиль з розумінням перспективи. Розраховувати рентабельність рішень і докладання зусиль не тільки в короткостроковій, а і в довгостроковій перспективі. Планувати короткими, середніми і не забувати про довгі інтервали. Знати, що можливо все, до чого ви докладете достатньо зусиль і зосередженості. Навіть деякі найнеймовірніші ідеї, котрі скептично сприймали старожили індустрії, вже не перший рік працюють в нас і демонструють фантастичні результати. Вірте в себе, свої сили, і цілеспрямовано ідіть до мети! Піцу можна приготувати на хлібі. Такий рецепт спав на думку кухарю на ім'я Боб Петріллоз. В 1960-х рр. піцерія, що належала його сім'ї, була розташована поблизу кампусу Університету Корнелла в штаті Нью-Йорк. Тоді він помітив, що бідні студенти частіше замовляли у нього не цілу піцу, а брали її шматками. Тоді Боб вирішив покривати начинкою французький хліб з місцевої пекарні і продавати хлібну піцу студентам з фудтрака. Кухаря уже нема на світі, а створений ним бізнес процвітає і досі. А все завдяки винахідливому рецепту, пише shubа.

Перша леді України дала велике інтерв'ю італійському ведучому Бруно Веспі для його програми 5 хвилин із Бруно. В ньому вона відповіла, як вона, її родина і українці протрималися протягом 1000 днів великої війни.

Більше про "бавовну" в Росії та на тимчасово окупованих територіях – у тижневому огляді Еспресо.Уражений АТАСМS арсенал на Брянщині, удар БПЛА по військовому арсеналу у Новгородській області та атаки Stоrm Shаdоw по Марʼїно Курської областіУ ніч на понеділок, 18 листопада, як переконували у ворожому міноборони, російські ППО нібито збили 59 українських безпілотників над територією п'яти областей РФ: 2 з них – над територією Московської області, 45 – над територією Брянської області, 6 – над територією Курської області, 3 – над територією Бєлгородської області й 3 – над територією Тульської області.І вже у ніч на 19 листопада підрозділи Збройних Сил України завдали вогневого ураження по арсеналу 1046 центру матеріально-технічного забезпечення у районі міста Карачев Брянської області РФ, для цього використали АТАСМS.  За інформацією джерел у Силах оборони, Україна вперше використала АТАСМS для удару по об'єкту в Карачеві. Перед появою цієї інформації Генеральний штаб ЗСУ повідомляв про атаку на військовий арсенал РФ у Брянській області. Станом на 02:30 було зафіксовано 12 вторинних вибухів та детонація в районі цілі. "Ураження складів з боєприпасами для армії російських окупантів з метою припинення збройної агресії РФ проти України триватиме", – кажуть в Генштабі. Як повідомляли також керівник ЦПД РНБО Андрій Коваленко та паблік "Кримський вітер", удару зазнав 67 арсенал ГРАУ РФ: "Там були артилерійські боєприпаси, включно з каендеерівськими до їхніх систем, КАБи, зенітні ракети та боєприпаси до РСЗВ". А 20 листопада російське міноборони знову звинуватило Україну в атаці БПЛА. У мережі пишуть про удар по військовому арсеналу у Новгородській області.  Зазначається, що над територією Новгородської області було знищено 20 БПЛА. Ще 5 цілей знищені над територією Курської області, 4 – над територією Орловської області, по 3 БПЛА збито над територіями Бєлгородської, Тульської та Тверської областей і по 2 дрони – над територіями Брянської, Московської та Смоленської областей. Як пише російський тг-канал, у селищі Котове Новгородської області був атакований 13 арсенал ГРАУ.  На відео, що шириться у соцмережах, чути та видно вибухи, стрілянину і спалахи. Однак достовірність кадрів журналістами АSТRА наразі не підтверджено.  Тим часом місцеві жителі стверджують, що атака була націлена на військову базу. Крім цього, відповідну інформацію підтвердив керівник ЦПД РНБО Андрій Коваленко. "БПЛА атакували 13-й арсенал ГРАУ у Новгородській області, поблизу Котова. Це орієнтовно 680 км від кордону з Україною", – пише він. Зазначається, що на 13-му арсеналі ГРАУ зберігаються снаряди для ствольної артилерії, міни для мінометів, ракети для РСЗВ "Град", "Смерч" та "Ураган", також ракети "Іскандер", КN23, зенітні ракети до С-300,С-400, і боєприпаси для комплексу "Тор".Також 20 листопада з'явилась інформація про те, що Україна вперше використала британські ракети Stоrm Shаdоw по РФ. Про це повідомили у Вlооmbеrg із посиланням на західного чиновника, ознайомленого із ситуацією. За словами співрозмовника інформаційного агентства, використання Stоrm Shаdоw Україною схвалили через розгортання у РФ північнокорейських військових. Джерело додало, що такий крок Кремля у Лондоні трактували як ескалацію. А вже згодом завдяки повідомленню Glоbаl Dеfеnsе Grоuр із посиланням на джерело та Dеfеnsе Ехрrеss, з'явилась інформація, що, ймовірно, унаслідок атаки Stоrm Shаdоw по Марʼїно Курської області 20 листопада могли бути вбиті генерал-лейтенант РФ Валерій Солодчук і 18 ворожих військових. Також могли бути знищені офіцери з КНДР. Співрозмовник стверджував, що під час удару Stоrm Shаdоw по підземному штабу окупантів на Курщині помер високопоставлений російський командувач, який раніше очолював перший армійський корпус "ДНР" у 2014 році, Солодчук. Також були вбиті 18 військових РФ. Водночас через удар британським Stоrm Shаdоw поранення отримали 33 російські військовослужбовці та 3 представники Пхеньяна: два офіцери й жінка, яка вважається медиком, але джерела припускають, що вона могла служити перекладачкою. Білгородської області уразили командний пункт "Сєвєр" російської армії. Місцеві мешканці мали нагоду спостерігати густий чорний дим, відчували його запах і чули гучні звуки вибухів. Тим часом у ГУР МО України нагадали, що за кожен здійснений проти українського народу злочин буде адекватна, справедлива відплата.Тим часом у четвер, 21 листопада, добре знаний за останніми новинами ракетний полігон "Капустин Яр" в Астраханській області також потрапив під атаку безпілотників. За інформацією джерела, щонайменше 2 безпілотники не були збиті та завдали ударів по 105-му майданчику полігону "Капустин Яр". Офіційні російські ресурси теж визнали атаку на Астраханську область, проте деталей не розголошували. "Сьогодні вранці український режим знову спробував атакувати наші північні райони області. Усі служби відпрацювали штатно. Частину БПЛА було придушено РЕБом та ліквідовано, частину збито засобами ППО, саме її роботу і чули жителі. Під час падіння збитого безпілотника сталася пожежа, яку оперативно було ліквідовано черговою службою МНС. Постраждалих серед мешканців та руйнувань цивільної інфраструктури немає. Прошу керуватися лише офіційною інформацією та не піддаватися на провокації", – йшлось у заяві губернатора Астраханської області.Ніч неділі, 24 листопада, також видалася неспокійною для російських областей. У російському відомстві звітують, що упродовж ночі ППО нібито збила 34 українських БПЛА. Зокрема, 27 дронів перехопили над Курщиною, 4 - над Липецькою областю, 2 - над Білгородщиною та один над територією Орловського регіону. За словами губернатора Курської області Олексія Смірнова, пізно ввечері 23 листопада регіон нібито атакували дві українські ракети й 27 дронів. "Наша ППО відбиває атаку: дві українські ракети й 27 БПЛА збито в небі Курської області", – написав Смірнов. Крім того, вже на ранок росіяни заявили про збиття ще двох безпілотників над Брянською та Білгородською областями.Фото: АрміяІнформ (YоuТubе)Вибухи на тимчасово окупованій Донеччині, зокрема у Маріуполі та Бердянську22 листопада виявилося днем багатим на новини про вибухи на окупованих територіях Донеччини. Зокрема, партизанський рух "Атеш" допоміг знищити російський підрозділ БПЛА на Донеччині. Близько 6 місяців тому проукраїнський агент підписав контракт з російською армією і був направлений один з навчальних центрів операторів БПЛА. Після навчання агента "Атеш" розподілили в одну з бригад та направили у зону бойових дій на Донеччину. У результаті Сили оборони України отримали від нього низку оперативної інформації. Серед іншого це були дані про розташування штабів та складів із боєприпасами. "Якийсь час тому наш агент передав інформацію про плани наступу одного з підрозділів супротивника на Торецькому напрямку. Результат: 2 – 200-х, 3 – 300-х. Також повідомляємо, що більшість тих, кого видно, вже мертві", – написали партизани під медіаматеріалами."Також у п'ятницю, 22 листопада, в окупованому Маріуполі спрацювала російська протиповітряна оборона. Після цього в районі площі Свободи зникло електропостачання.І в тимчасово окупованому Бердянську пізно ввечері 22 листопада пролунав гучний вибух. "Гучно в районі порту. Приблизно о 23:40 бердянці почули гучний вибух. Попередньо – є влучання по порту", – повідомляла Бердянська міська військова адміністрація. Тим часом українські військові інформації не коментували.Думки експертівЯк зазначає міноборони Великої Британії, від початку російського повномасштабного вторгнення українські сили знищили чи пошкодили 25% основних військових кораблів РФ у Чорному морі."Після 1000 днів війни військово-морський потенціал Росії в Чорному морі був відчутно виснажений завдяки високоефективним українським операціям, – кажуть там, проте додають: – Попри те, що Чорноморський флот Росії наразі обмежений східною частиною Чорного моря, він зберігає здатність завдавати удари з великої відстані по території України на підтримку сухопутних операцій".За словами міністра оборони Рустема Умєрова, Україна масштабувала серійне виробництво крилатих ракет Р-360 "Нептун" з удосконаленням для ураження цілей на дальших відстанях. Також розробляються нові ракети-дрони, зокрема "Паляниця", яка є прикладом успішної співпраці держави та приватного сектору. Крім цього, є робота у цьому напрямку з іноземними партнерами. А Литва тим часом погодилась профінансувати виробництво українських ударних дронів. Вже погоджений перший транш, який витратять, зокрема, на далекобійні ракети-дрони "Паляниця"."Литовська сторона вже працює над фіналізацією бюрократичних процедур, перший транш на підтримку українських DеерStrіkе буде перераховано найближчим часом", – підкреслив Умєров.

Що таке дивізія та корпусДивізія – це військове тактичне з'єднання в збройних силах багатьох країн. Чисельність дивізій коливається від 6000 до 25 000 солдатів. За весь час існування дивізій (з ХVІІІ ст.) їхня штатна структура змінювалась та трансформувалася. У Європі навіть у сусідніх країн чисельність відрізнялася. Навіть зараз дивізії союзників і сусідів Франції та Німеччини  відрізняються між собою за чисельністю (у французькій армії вони більші).Дивізії бувають піхотні (стрілецькі, мотострілецькі), танкові, бронетанкові, артилерійські, повітрянодесантні та ін. У більшості країн дивізія складається зі штабу дивізії, 2-4 бригад, артилерійського та інженерного полків, а також підрозділу протиповітряної оборони.Кілька дивізій об'єднувались у корпуси. До початку І світової війни армійські корпуси були в арміях майже всіх держав, складалися з 2-4 дивізій, корпусних частин і нараховували до 50 тисяч чоловік."Сьогодні кожен з армійських корпусів об’єднує 4-5 механізованих (штурмових, піхотних) бригад, розвідувальний полк або батальйон та інші окремі підрозділи бойового та тилового забезпечення", – пояснює портал "Мілітарний".Іншими словами, дивізія та корпус є великими з'єднаннями військ, куди входять бійці кількох бригад. Тоді як в Україні найбільшим з'єднанням на фронті фактично є бригада.Фото: www.fасеbооk.соm/АFUkrаіnеКуди поділися українські дивізіїПри формуванні ЗСУ після розпалу СРСР, в Україні було 22 дивізії – 2 танкові, 13 мотострілецьких, 3 артилерійські та 4 ракетні. Їхня кількість постійно зменшувалася зі скороченням Збройних Сил. А згодом відбулося реформування."Головною помилкою став перехід до бригадно-корпусної структури, яка, насправді, не відповідала західним підходам. У західних арміях використовувалась змішана бригадно-дивізійна структура. Можливо, причина хибного вибору полягала в тому, як український уряд розумів шляхи зближення з НАТО. Влада гадала, що використовувати війська у майбутньому доведеться хіба що у невеликих локальних конфліктах та миротворчих місіях", – пише підполковник Роман Приходько.Скорочення перетворили дивізії у бригади, а Сухопутні сили, вважає Приходько, переформатовували не у відповідності до реальних потреб, а під наявне озброєння.Чи є в Україні армійські корпуси фото: Олександр Сирський / телеграмСкорочення зачепили і таке з'єднання як армійський корпус. Станом на 1992 рік, у Збройних Силах України було 6 армійських корпусів. Останній з них, 8-й армійський корпус, було розформовано на початку 2015 року, залишився щоправда Корпус резерву. "Структура армійських корпусів в Україні існувала до 2014 року, але у 2011-2013 роках президент Янукович проводив системне знищення обороноздатності України і армійські корпуси розформував", – так пояснював структурні зміни військовий оглядач та головний редактор Цензор.нет Юрій Бутусов.Зараз армійські корпуси знову починають функціонувати в ЗСУ. Після повномасштабного вторгнення було утворено 9-й і 10-й корпуси, а Корпус резерву було переформатовано в 11-й армійський корпус. До складу 9-го корпусу увійшли 3-тя штурмова бригада, а також 33-тя і 47-ма механізовані. До 10-го увійшли 116-та, 117-та та 118-та механізовані бригади. Зараз формується ще один корпус, четвертий за ліком для Сухопутних військ. Існують також окремі Корпус швидкого реагування та Корпус морської піхоти.Однак у склад корпусів входять здебільшого новостворені бригади, тоді як "старі" залишаються у попередній структурі, без дивізій і корпусів.Як Україна воює без дивізій, корпусів та армійЗараз у ЗСУ все побудовано на зонах відповідальності бригад, наголошує Юрій Бутусов.  Юрій Бутусов, фото: www.fасеbооk.соm/butusоv.yurіy"Командир бригади відповідає за смугу оборони, боєздатність бригади, завдання ураження ворогу та збереження власного особового складу та техніки, тобто відповідає за все. Смуги оборони бригад у нас від 4 до 20 км, в залежності від напрямку та умов, загальний фронт активних дій наразі біля 800 км. Тому логічно було б очікувати, що такий великий фронт вимагає збільшення з'єднань до розміру дивізій, та створення об'єднань – корпусів або армій. Але цього не відбувається.", – пише він.Без дивізій, корпусів та армій в Україні для управління військами створили оперативно-тактичні управління (ОТУ), яким виділяють певні ділянки фронту (приблизно як для корпусу) і оперативно-стратегічні управління військами (ОСУВ), яким дають зону відповідальності рівня армії. Але адміністративно війська й надалі входять у структуру окремих оперативних командувань (ОК), а вже ОК тимчасово, на час бойових дій, підпорядковують сили фронтовим ОТУ та ОСУВ."За боєздатність бригад та збереження людей відповідають ОК та бригади. А за смуги та точки на карті відповідають ОТУ та ОСУВ, і вони відповідають за досягнення результатів у бойових діях. І все це різні штаби, різні генерали", – пише Бутусов.Експерт вважає, що через таку ситуацію генерали не відповідають за результат комплексно. Ця відповідальність лягає на плечі комбригів, які керують відносно невеликою кількістю військових. ОТУ – тимчасові органи управління у яких немає свого сталого комплекту військ. Тому, каже Бутусов, вони не відповідають за людей, за техніку, а лише за смугу на карті, яку їм доручили адмініструвати. "Їм дається якийсь комплект військ, який постійно кимось змінюється, замінюється, війська забирають, передають, пересувають. Так воювати неможливо", – наголошує військовий журналіст. Зараз в Україні розгорнуто не менше сотні бригад, крім того функціонують окремі підрозділи, батальйони, роти. Денис Прокопенко (Редіс), командир 12-ї бригади спеціального призначення "Азов", наголошує, що сьогодні важко знайти на фронті бригаду, яка не воює приданими підрозділами у вигляді рот та батальйонів, а свої штатні роти/батальйони натомість доводиться віддавати у підпорядкування іншим бригадам. На його думку,це призводить до низки негативних ефектів:суттєвого погіршення взаємодії,упередженого ставлення та застосування підрозділів не за призначенням,втрати управління,невиправданих втрат серед особового складу, яких можна було запобігти,і як наслідок невиконання поставлених бойових завдань.Денис Прокопенко, фото: mvs.gоv.uаВикористання мікроменеджменту, "ручного управління ротами та батальйонами" на 1000-кілометровому фронті Редіс називає неефективним і безглуздим."Одному командиру бригади на початку війни командувач ОСУВ зателефонував і сказав, що на 08:00 наступного дня його взводу такому-то вийти туди, а роті такій-то вийти туди. Командир бригади нецензурно висловився на адресу цього керівника, який абсолютно не розумів обстановку, тому що перебував за 400 км від місця подій. Командир сказав, що це моя сфера відповідальності і компетенції, а Ви не повинні влазити в мою задачу, яку я виконаю обов'язково. Я несу відповідальність за все завдання в своїй сфері відповідальності, але я сам буду командувати своїми ротами. У результаті цього командира бригади миттєво зняли з посади, тепер його нікуди не призначають. Хоча він діяв максимально професійно і просто показав некомпетентній людині, що вона не повинна заважати і влазити в ті сфери, які не входять до її відповідальності", – ілюструє ситуацію історією з життя Юрій Бутусов."Проблему з хаосом в управлінні треба вирішувати. Одна з можливих життєздатних форм – це укрупнення організмів. Можна це назвати корпусом, можна це назвати дивізією. Але ця проміжна ланка на постійній основі мала би з'являтися. І ми мали б прагнути того, щоб вони застосовували свій набір військ", – наголошує і голова волонтерського фонду "Повернись живим" Тарас Чмут, який також підтримує перехід системи управління від ОТУ та ОСУВ до постійних масштабних утворень.Навіщо повертати дивізії та корпусиКерівник одного із найбоєздатніших підрозділів Сил оборони – "Азову" – Денис Прокопенко вважає організаційну складову перевагою РФ у російсько-українській війні. Завдяки концепції формування, забезпечення, підготовки та управління підрозділами ворог готує та керує своїми силами в бою більш ефективно та впевнено, ніж наші командири, каже Редіс. До слова, Сухопутні війська Росії складаються із 14 армій та 8 армійських корпусів.Дивізійний принцип управління допомагає росіянам адаптуватися до змін ситуації на фронті, вважає український журналіст Олександр Солонько, який воює як аеророзвідник на Донеччині."Чітка вертикаль, коли на кожному напрямку є відповідальне командування дивізії чи корпусу, яке напряму відповідає за результат. На противагу заплутаній системі різнорідних підрозділів і незрозумілої ситуації в кожному секторі, коли невідомо хто несе реальну відповідальність за оборону крім командирів бригад", - зазначив Солонько.Про те, що утворивши масштабні формування на кшталт дивізій та корпусів, керівництву ЗСУ легше буде реагувати на ситуацію на фронті пише і Денис Прокопенко. Командир "Азову" радить не забувати про "основні принципи війни за безсмертним Клаузевіцем".Довідка. Карл фон Клаузевіц – це пруський генерал, відомий завдяки незавершеній праці "Про війну", присвяченій питанням теорії війни. Розроблені ним теорії про стратегію, тактику та філософію мали великий вплив на розвиток військової думки в країнах заходу. Він, зокрема, вважав, що теорія війни не може служити конкретним керівництвом до дій для генералів, а на перше місце часто виходить логіка в кожному конкретному випадку. Клаузевіц вважав, що воєнні кампанії мало пристосовані до планування, бо непередбачувані події та чинники вже за кілька днів можуть зробити марним навіть найретельніший план. Тому воєначальник має бути здатним ухвалювати рішення в умовах обмеженого часу та браку повної і достовірної інформації.Найголовнішим у рішенні щодо переходу до корпусів та дивізій Прокопенко вважає зменшення ручного управління на тактичному рівні."Це дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування (бо це їхні обовʼязки) та більш пріоритетними задачами, такими як стратегічна оборона, до якої входить комплекс досі не розпочатих заходів", – пише командир "Азову".Які переваги дадуть дивізії та корпуси"Має бути єдиний зв'язок і одна відповідальність: між усіма командними ланками, від солдата на фронті до останнього генерала. Єдина система відповідальності, якої зараз нема. Оперативне командування віддає бригаду в ОТУ. ОТУ її якось застосовує, грамотно-неграмотно. Потім бригаду забирають, передають в інше ОТУ. Вона там якось застосовується тимчасово. Командувачі ОТУ постійно міняються, тому що ОТУ там ту смугу не втримало, ту зняли теж. Це абсолютно абсурдний шлях", – описує ситуацію на фронті Юрій Бутусов.Він, як і більшість експертів чи військових, які виступають за перехід до корпусно-дивізійної організації в ЗСУ, пишуть про те, що нові, більші утворення допоможуть прийняттю військових рішень та вирішенню масштабних завдань керівниками корпусів/дивізій, які матимуть більше інформації про сили, що перебувають у їхньому підпорядкуванні, їхнє оснащення, стан і так далі. Адже склад цих корпусів/дивізій буде більш-менш сталим.Зрештою і сама структура управління в новостворених армійських корпусах ЗСУ є чіткою. Командує корпусом генерал-майор, начальник штабу та заступник – бригадні генерали. Загалом у командуванні кожного корпусу три генерали."Командир дивізії/армійського корпусу, які варто створювати на фундаментах боєздатних бригад за рахунок скорочення мертвонароджених організмів, які втратили свою боєздатність так і не набувши її, зможе організовувати бойову та спеціальну підготовку в штатних підрозділах, особисто відповідати за процес та якість підготовки, тверезо оцінювати бойові спроможності та відповідно ставити задачі за призначенням кожній бригаді/полку. Крім того, можна більш впевнено, не втрачаючи ініціативи та ситуативної обізнаності, керувати штатними підрозділами на лінії бойового зіткнення, без приданих сил, маючи все своє, крім авіації", – описує переваги такого організаційного підходу Денис Прокопенко.Він також вважає, що воюючи по-новому можна буде економити зусилля, бо стійке управління військами дасть змогу збільшувати операційні зони та смуги оборони на лінії бойового зіткнення (навіть на ділянках прориву). Не буде також потреби "затикати дірки" приданими підрозділами, що ускладнює взаємодію та майже ніколи не дає бажаного результату без фундаментального підходу.Чи є недоліки у переході на корпуси та дивізіїПопри те, що дивізійно-корпусну структуру в ЗСУ підтримали вже дуже багато відомих людей, повної одностайності в оцінці реформи немає. Так експерт Центру оборонних стратегій полковник запасу Віктор Кевлюк вступив у публічну дискусію із Юрієм Бутусовим і наголошує, що перехід на дивізії чи корпуси не стане панацеєю у війні. Він не бачить у розформуванні корпусів під час переходу на бригадно-батальйонну основу зменшення обороноздатності України. Також Кевлюк пише, що утворення дивізій і корпусів додає проміжні ланки управління і забезпечення. Тобто загальна система стає більш громіздкою, війська втрачають мобільність.Віктор Кевлюк, фото: fасеbооk, СDS.UА"ОУ (те саме, що ОТУ, – ред.), які не мають постійного складу, для проведення кожної операції отримують абсолютно унікальні операційні зони, і саме під їхні просторові показники та оперативні завдання командувачі ОУ отримують комплект військ. Цей підхід надає всім учасникам операції гнучкості й мобільності, котра недосяжна більш жорстким ієрархіям полк-дивізія-корпус-армія-фронт", – пише Кевлюк.Крім того, він наголошує, що застосування військ на нових оперативно-стратегічних напрямках вимагає їхньої адаптації."Ця адаптація потребує включення до складу сталих структур оперативного та оперативно-тактичного рівня з’єднань та військових частин, які НІКОЛИ не проходили спільної командно-штабної підготовки, не мали спільних систем управління та забезпечення. Оперативні угруповання, які є тимчасовими утвореннями, від початку створеними для виконання конкретних оперативно-стратегічних та оперативних завдань, цього недоліку не мають", – стверджує Кевлюк.Коли Україна може перейти до дивізій та корпусівЯк ми вже писали раніше, утворення армійських корпусів в Україні зараз триває. Щодо об'єднання десятків уже функціонуючих бригад у дивізії та корпуси, то прихильники реформи кажуть, що зволікати не варто. "Час грає проти нас", – пише Денис Прокопенко і наголошує, що втілення плану перемоги потрібно розпочати з проведення реальних реформ у ЗСУ.Фото: тг-канал СирськийЮрій Бутусов переконаний, що організаційні зміни, які піднімуть ефективність нашої армії на порядок, можна втілити в життя дуже швидко, впродовж місяця, максимум двох місяців. А аеророзвідник Солонько переконаний, що, якщо не адаптуватися та не змінюватися, відповідно до ситуації на фронті, то Росія просто знищить Україну.Висловився про перспективу переходу ЗСУ на нову систему управління і Верховний головнокомандувач. Президент Володимир Зеленський заявив, що підтримує такий перехід, якщо це зменшить бюрократію."Це вирішувати військовим. Якщо корпусна система, яку вони пропонують на сьогодні, зменшить відстань між генералом та солдатом, якщо бюрократичність ця зменшиться, нехай роблять так, щоб її зменшити. Офіцер має бачити солдата. Генерал, який не був в окопі, для мене особисто не генерал", – зазначив Володимир Зеленський.За інформацією Суспільного, концепцію реформування, за якою українська армія перейде на систему "корпус-бригада", у ЗСУ представлять до кінця листопада 2024 року.

&lаquо;ДМ&rаquо; проаналізував і розібрав теми, які обговорюють наприкінці тижня.