Search trend "11 березня"

Перед цим, вдень, там відбулися два масових мітинга - за та проти проросійського правління Александара Вучича, що вже понад 11 років керує Сербією (спершу як прем'єр, а тепер як президент), розповідає опозиційний телеканал N1.Шанувальники Вучича зібралися у Піонерському парку, противники - на площі Славія.Приводом для обох акцій стало сербське національне свято Відовдан (День Вида), коріння якого сягають ще дохристиянських часів. Цьогоріч воно відзначається 28 червня.При цьому наближені до влади медіа окреслюють учасників антипрезидентської акції, а це переважно студентська молодь, як "терористів" та "блокадерів" (мова про їхню застосовувану раніше тактику з блокування установ).Читайте також: Віцепрем'єр Сербії Вулін заявив, що російські спецслужби допомагали стримувати протести в Белграді"Час вичерпано, але не для нас. Відтепер це вже не студентський протест. Ми залишаємося тут як громадяни. Це не кінець нашого шляху в боротьбі за краще суспільство", – сказав один з представників студентства, якого цитує N1."Вибори – це чіткий засіб виходу із соціальної кризи, спричиненої діями уряду, які безсумнівно суперечать інтересам власного народу", - йшлося у заяві антипрезидентської молоді, озвученій зі сцени після 18:00.Проти учасників акції поліція застосовує сльозогінний газ. У відповідь летять пляшки та каміння.Остання грандіозна акція протесту в Белграді мала місце 15 березня 2025 року. Організатори тоді казали про рекордний 1 млн зібраних ними протестувальників, своєю чергою віддана Вучичу поліція наполягала на 107 тисячах учасників.Для розгону демонстрантів владою того разу було застосовано звукову гармату.

Прем'єр Денис Шмигаль та його уряд можуть бути звільнені вже найближчими тижнями. Про ймовірну зміну прем'єра повідомили кілька народних депутатів, передає LІGА.nеt. Причиною майбутніх кадрових рішень, за словами джерел у керівництві фракції "Слуга народу", є зростаюче невдоволення економічними результатами Кабміну. Зокрема, все частіше лунає критика через незадовільну ситуацію в економічній сфері. Нардеп від "Слуги народу" Федір Веніславський вказав, що серед колег ставлення до роботи Шмигаля не є однозначним. Більшість нарікань стосується не стільки самого прем'єра, скільки окремих міністрів, яких вважають неефективними. "Різні у різних колег. Залежить від членства в тому чи іншому комітеті", - так прокоментував Веніславський внутрішню оцінку дій уряду. Коли саме може відбутися звільнення уряду - наразі точно невідомо. Депутат від "Батьківщини" та представник профільного комітету Сергій Власенко уточнив, що для цього необхідна особиста заява прем'єра про відставку. Водночас депутат Володимир Ар'єв із "Європейської Солідарності" наголосив, що в умовах воєнного стану припинення повноважень органів державної влади формально заборонене. Проте більшість депутатів посилаються на положення чинного закону про Кабмін. Згідно зі статтею 17, чинний уряд може продовжувати виконувати обов'язки навіть після подання у відставку - до того моменту, як почне роботу новий склад. "Ми тут нічого не порушуємо", - кажуть депутати. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Він робить те, що говорю йому я" - Зеленський зробив заяву про Єрмака Ймовірними датами називають проміжок між 8 і 15 липня. Один зі співрозмовників у керівництві фракції "Слуга народу" сказав таке: "90%, що уряд змінять у липні. Вирішується, чи 15 липня, або 7-8 липня. У серпні змінювати вже пізно. Новому Кабміну треба дати хоча б місяць, аби розробити бюджет-2026". Але точні дати все ще під питанням. 10-11 липня в Римі відбудеться міжнародна конференція з відновлення України - Ukrаіnе Rесоvеry Соnfеrеnсе. Частина депутатів і міністрів має взяти участь у цьому заході. У Верховній Раді планове засідання призначене на 15 липня. Проте офіційних команд із Банкової наразі не надходило. Це підтвердила заступниця голови фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук. За її словами, питання відставки Шмигаля на фракції ще не розглядали. У березні 2020 року президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради подання про призначення Дениса Шмигаля на посаду прем'єр-міністра. 4 березня 2020-го парламент проголосував за призначення нового складу уряду. Тоді за призначення Шмигаля проголосували 242 народних депутати з фракції "Слуга народу". До роботи в органах влади Шмигаль займав керівні посади у ДТЕК олігарха Ріната Ахметова.

Дії Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України є неприпустимими і мають бути негайно припинені. Міжнародне співтовариство, включно з Радою з прав людини ООН та іншими механізмами системи ООН, зобов'язане відреагувати. Західні політики повинні наполегливо вимагати від своїх урядів рішучих дій, щоб запобігти подальшим злочинам. Про це заявив голова комітету із закордонних справ Сенату Чехії, екскандидат у президенти Чехії Павел Фішер у коментарі Guіldhаll. "Дії Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України є неприпустимими і мають бути негайно припинені. Згідно з нормами міжнародного права, сторона, що окуповує, зобов'язана поважати права і потреби місцевого населення, особливо найбільш вразливих груп, зокрема, дітей. На жаль, саме діти зазнають непропорційно важких страждань на цих територіях. Їх насильно розлучають із сім'ями, піддають принизливому поводженню, переміщують проти їхньої волі, позбавляючи базових прав. Ці грубі порушення основ гуманності вимагають негайного міжнародного реагування. Ситуація серед цивільного населення стрімко погіршується: рівень насильства зростає, посилюється примусова русифікація та здійснюється насильницький призов до російських збройних сил. Часто це маскується під виглядом "обов'язкових" медичних оглядів, що ставить під загрозу життя і здоров'я молоді. На мій погляд, Указ Путіна від 20 березня 2025 року ("Про особливості правового становища окремих категорій іноземних громадян та осіб без громадянства в Російській Федерації") є грубим порушенням основоположних принципів гуманності, а тому юридично нікчемним. Рішення очевидне: правове свавілля припиниться того дня, коли Росія виведе свої війська з усієї території України, а всі насильно переміщені особи зможуть повернутися додому", - зазначив чеський сенатор. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський відповів, що Європа має зробити для України, і згадав Трампа Фішер назвав необхідні кроки для захисту дітей і захисту прав людини загалом та закликав відреагувати міжнародне співтовариство. "Перш за все, необхідно визнати всю серйозність того, що відбувається, і забезпечити постійний моніторинг ситуації. Це вимагає негайного реагування. Другим кроком має стати систематичне документування та збереження доказів - для формування переконливої правової бази. І нарешті, міжнародне співтовариство має діяти скоординовано та єдиним фронтом. Ми повинні наполегливо вимагати від своїх урядів рішучих дій. Відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, ми зобов'язані діяти зараз, щоб запобігти подальшим злочинам. Ніколи не пізно змінити ситуацію і вжити заходів, яких вона вимагає", - резюмував політик. Росіяни продовжують примусову депортацію українських дітей з територій, які РФ окупувала після повномасштабної війни. Дітей вивозять з метою перевиховати та стерти ідентичність. Крім того, на тимчасово окупованих територіях України росіяни перетворюють школи на військові табори з реальною зброєю. Школярів 8-11 класів навчають поводитися зі зброєю і дронами - не на дерев'яних макетах, а на справжніх бойових зразках.

Як Україна отримала другий шанс для "прориву" На початку травня Україна та Сполучені Штати Америки підписали угоду про створення інвестиційного фонду партнерства у сфері корисних копалин. Це шанс, зокрема для "стратегічного" металу титану. Саме так його охарактеризував президент Володимир Зеленський у своєму указі 2021 року. Проте шанс буде змарновано, якщо не врахувати помилок Що маємо та як видобуваємо Титанова галузь України стратегічно важливий сектор економіки. Маємо майже 20 тис. родовищ титанових руд, які сукупно оцінюють у $7,5 трлн. Частка України в розвіданих запасах титанової руди у світовому масштабі досягає 20%. &еnsр;Титанова сировина не рідкість у світі, пояснює академік, почесний директор Інституту металофізики Академії наук Орест Івасишин. Це четвертий показник за запасами руд серед металів: залізо, алюміній, марганець і титан. Але дійти до чистого титану складно. Завдання відокремити всі корисні елементи й далі відновити титан у чистому вигляді, без кисню. Більшу частину концентрату титанових руд споживає хімічна галузь, яка виробляє пігменти й фарби, і майже 67% використовують у металургії. Але саме титан як метал має стратегічне значення. Держави, які вміли виготовити метал із титану й використати його для авіації та космосу, об'єдналися в Міжнародний титановий комітет. У ХХ ст. таких було шість: США, Франція, Німеччина, Японія, Велика Британія та СРСР тобто Україна, бо саме на її території є найбільші поклади ільменіту й рутилу, з яких отримують титан. Володіючи такими запасами, Україна має потужні підприємства з видобутку. Наймасштабніші Іршанський гірничозбагачувальний комбінат у Житомирській області та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат на Дніпропетровщині. Хребет нашої титанової галузі Запорізький титаномагнієвий комбінат єдиний у Європі виробник титанової губки. Його побудували ближче до сировини та доступної електроенергії Дніпровської ГЕС. ЗТМК як хребет титанової промисловості На початку 2000-х для ЗТМК постала нагальна проблема реконструкція. Але держава як власниця підприємства була неспроможна вкладати в це кошти. Спочатку погляд звернули на Захід. Першими приїхали представники німецької компанії "Дойче Титан". У них не було металургії, але вже були вироби з титану. Вони намагалися домовитися з українськими урядовцями. Але відповіді від Міністерства промислової політики не дочекалися. Друга спроба відбулася 2005 року. Її намагалися реалізувати представники компанії Воеіng. Адже авіація є найбільшим споживачем титану він є у двигунах, шасі, інших деталях. Академік Івасишин, який супроводжував гостей до Запоріжжя, розповідає: Держава не підготувала завод до співпраці з Воеіng &еnsр;Я запропонував метод порошкової металургії. Інколи це вигідніше, ніж плавити зливок. Але нікому не вдавалося досягти високої якості виробу з порошку. Я винайшов унікальний варіант, за якого можна використовувати порошок гідриду титану. Стверджували, що цього не може бути, бо водень вважається найбільшим ворогом титану. Але ми використовуємо його тільки на початковій стадії, а на останній операції він зникає. Ми це довели, запатентували, знайшли союзників у США в особі корпорації Воеіng. 2009 року вони перевірили й заявили про готовність щорічно закуповувати майже 15 тисяч тонн порошку гідриду титану у ЗТМК і зробити комбінат своїм базовим виробництвом. Але держава не змогла підготувати підприємство до співпраці. Контракту не підписали. Воеіng налагодив співпрацю з Росією. Тим часом "хребет української титанової галузі" почувався все більш хворим. Держава мала рятувати ЗТМК. Порятунок побачили у приватизації. Титановий Фірташ, або Приватизація без хепіенду Історію приватизації Запорізького титаномагнієвого комбінату можна описувати як драму, детектив і ще в десяткові жанрів. Але в усіх варіантах головним персонажем буде український олігарх Дмитро Фірташ. 2012-го компанія "Толексіс Трейдінг Лімітед", що належить Grоuр DF, перемогла в конкурсі з відбору недержавних учасників ТОВ "Запорізький титаномагнієвий комбінат". 51% акцій став належати державі, а 49% олігарху, бенефіціару "Толексіс Трейдінг Лімітед". За ці відсотки компанія мала внести до статутного капіталу ЗТМК майже 720 млн грн та майже 160 млн як фінансове забезпечення технічної модернізації виробництва. Мав би бути хепіенд. Новий співвласник Дмитро Фірташ добився, що комбінатом керував його менеджмент, пообіцяв мільярди, щоб зробити підприємство технологічнішим. Але згодом все пішло не за планом. Що ж завадило? Насамперед електроенергія. Держава не готова була знизити ціни на електроенергію. Тож реконструкція була неможлива, вважають експерти. Інститут титану, який готовий був розробити цю реконструкцію, теж не дочекався грошей. Європа продовжує закуповувати титан у Росії Про другу причину "Країні" розповіло джерело, знайоме із ситуацією. Фірташа переконали, що для випуску титанової губки досить модернізувати тільки перший етап виробництва. Академік Івасишин відмову від повної реконструкції вважає помилкою, бо комбінат втратив те, за що його в Україні і Європі цінували, титанову губку. Протягом усього періоду управління ЗТМК групою Фірташа виробництво гідриду титану зупинили, обсяг виробництва титанової губки впав більш як удвічі. Але і шлак, який кинувся продавати комбінат, не пішов. Не додавали ентузіазму і кримінальні справи. "Країна" з'ясувала, що директора ЗТМК Володимира Сивака ­2016-го САП звинуватила у зловживанні службовим становищем і розтраті коштів на 492 млн грн. Справа тягнулася вісім років. За цей час Сивака виправдали у справі про розтрату всієї суми майже в пів мільйона грн, але звинуватили у зловживанні службовим становищем на 18 млн грн. Судиться із ЗТМК і Фірташ після того як держава звинуватила його в ­невиконанні інвестиційних зобов'язань та ініціювала повернення комбінату в державну власність. Представники олігарха звинувачують нове керівництво заводу в тому, що вони під час ковіду продавали продукцію за зниженими цінами, чим продукували збитки. У травні 2022-го Касаційний цивільний суд визнав законними рішення судів про розірвання договору зі створення ЗТМК, до статутного фонду якого держава внесла цілісний майновий комплекс комбінату. Фактично це означало повернення унікального підприємства у власність держави. Але процес цей триває досі. З початком повномасштабної російсько-української війни ЗТМК зупинив випуск титанової губки через брак хлору, що є основним компонентом виробництва. За даними аналітичної системи Опендатабот, 2024 рік підприємство закінчило з 212,5 млн грн збитків. Україна видобуває, а Росія заробляє Зазначимо, що успішний запуск ЗТМК сприяв розширенню виробництва титану в СРСР. Так з'явився титановий комбінат на Уралі. Верхнєсалдинське металургійне виробниче об'єднання, яке з 1957-го по 1990 рік було найбільшим постачальником напівфабрикатів із титану для аерокосмічної та військової промисловості, суднобудування в СРСР. Запроєктований комбінат був Інститутом титану із Запоріжжя. Під час проєктування усунули недосконалості ЗТМК. У чому недосконалість? З кожним новим етапом збільшувався об'єм титанового зливка. А економіка виробництва залежить саме від цього. ЗТМК був налаштований на реторти вагою 1 т. А росіяни видають за один цикл 10 т. Тож сьогодні РФ має фінальну частину виробництва готової продукції зі сплавів титану для світового аерокосмічного комплексу. Сучасні літаки Воеіng-787 Drеаmlіnеr та Аіrbus-380 не можуть обійтися без продукції з Уралу. Обидві компанії отримали аванс на замовлення понад 2000 літаків. Тож важко уявити, як діятимуть ці виробники в разі зриву постачання з Уралу. У Воеіng залежність від постачань із РФ становить 45%, у ЕАDS близько 60%, Воmbаrdіеr, Еmbrаyеr, РrаttWhіtnеy, RоllsRоyсе майже 100%. Така залежність виникла протягом останніх 10 років, відколи СП Воеіng Urаls Маnufасturіng розпочало відвантажувати продукцію на експорт. За даними експерта, з яким поговорила "Країна", 30% шасі для літаків Воеіng отримує з РФ. І змінити це важко, бо виробництво зав'язане на патент росіян. До речі, українці були дотичні до цього патенту, але втілити його на виробництві вдалося не нам. На початку березня 2022-го Воеіng призупинив закупівлю титану з Росії. Робота на основному устаткуванні неможлива, оскільки використання цих верстатів "обмежено експортними ліцензіями від уряду США та Японії". Експерт вважає, що інформація не зо­всім відповідає дійсності. США могли зупинити співпрацю в рамках СП, але заміну російському титану знайти нелегко. Тому він досі не під санкціями. Російський титан і санкції З початку великої війни 27 держав ЄС запровадили 17 пакетів санкцій проти РФ. Діють обмеження на торгівлю нафтою, вугіллям, деревиною та багатьма іншими ресурсами. Однак титан Європа продовжує закуповувати в Росії. 2022-го російський титан нарешті внес­ли в санкційні списки. Але це рішення заблокували Франція та інші країни члени ЄС: через залежність від російського титану найбільшого виробника літаків Аіrbus. У вересні 2023-го Бюро промисловості та безпеки міністерства торгівлі США внесло корпорацію "ВСМПО-Авісма" до так званого Еntіty Lіst як виробника зброї. Але ці обмеження не передбачають блокування діяльності компанії й зупинки придбання титану. Тож, як каже генеральний директор ТОВ ВКФ "Велта" Андрій Бродський, внесення російської компанії до Еntіty Lіst не заважає їм отримувати прибутки від титанової галузі. Півтора року під час війни титанову сировину вивозили до РФ У жовтні 2024-го американці під час зустрічі заступників міністрів фінансів країн G7 таки звернулися до союзників, аби розглянути запровадження санкцій проти російського паладію і титану. Але питання зависло. Звісно, в разі санкцій проти експорту титану з Росії більше уваги було б до українського титану. Але, щоб Воеіng зайшов на наш ринок після підписання з американцями угоди про корисні копалини, потрібні суттєві зрушення, а експерти оцінюють їх досить песимістично. &еnsр;Щоб Україна стала для Воеіng на місце Росії це не можна зробити за один день. У нас немає нічого, крім сировини, каже академік Орест Івасишин. Москва тримає їх на гачку, бо свого часу розробила сплав, що має унікальні властивості. Ніхто, крім Росії, не може виготовити великогабаритні деталі потрібної міцності. Нам іти до цього ще далеко, у кращому разі років 10. Титан у ланцюгу війни Але в основі багатьох досягнень росіян українська руда. Тож Україна під час війни зробила все, щоб заблокувати постачання титану в Росію. Це вдалося не одразу. Ось один з епізодів цієї боротьби. 24 лютого 2022 року в Україну вторг­лася не тільки армія РФ. Того ж дня до Дніпра приїхав Олександр Федосеєв, радник гендиректора російської металургійної корпорації "ВСМПО-­Авісма". Права рука власника ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат" Михайла Шелкова. Федосеєв мав організувати схему прихованого вивезення з України в РФ титанової сировини. І це йому вдалося. Півтора року схема працювала. У червні 2023-го СБУ заарештувала Федосеєва, пізніше ДБР встановить, що було створено злочинну організовану групу, до складу якої увійшли колишній директор ТОВ "Демурінський гірничо­збагачувальний комбінат", бенефіціар і директорка австрійської компанії й один із топменеджерів комбінату. Вищий антикорупційний суд ухвалить рішення про конфіскацію ТОВ "Демурінський гірничозбагачувальний комбінат". Але в Росію встигли переправити майже 11 т мінералів на майже $2 млн за даними СБУ. Ще один епізод допомоги ворогу стосується компанії "Мотор Січ". У березні цьогоріч Солом'янський районний суд Києва виніс вирок Олегу Дзюбі, заступнику директора зовнішньоторговельного департаменту АТ "Мотор Січ". Слідство встановило, що, отримавши вказівку від президента АТ "Мотор Січ" В'ячеслава Богуслаєва, саме Олег Дзюба налагодив через китайську компанію Сніnа Таly Аvіаtіоn Тесhnоlоgіеs Соrр постачання "запасних частин для ремонту двигунів літаків та гелікоптерів російського ЗАТ "Двигатели Владимир Климов Мотор Сич". За даними російського реєстру, 20% компанії належить АТ "Мотор Січ", а 50% російській корпорації "МіГ". Було поставлено запчастин, зокрема з титану, на понад 71 млн грн. Діяли також схеми, за якими частину концентрату експортували до європейських компаній у Польщі, Угорщині, Чехії та Словаччині, зареєстрованих росіянами, щоб зрештою надійти до російських металургійних підприємств, зокрема VSМРО-Аvіsmа. Але на сьогодні даних про такі постачання немає. А що з наукою? Війна вплинула і ще на одну структуру, пов'язану з титановим виробництвом, АТ "Інститут титану". Інститут, що проєктував титанове виробництво в Україні, РФ, Казахстані, Китаї, Ізраїлі й навіть Гватемалі, держава вирішила приватизувати. 2024-го Фонд держмайна двічі виставляв його на аукціон і не знайшов покупця. Вартість лота 76 млн грн. Не допомогло і зниження ціни вдвічі. Бо важко знайти покупця, якому знадобилася база відпочинку на березі Дніпра й пів сотні проєктувальників. "Країна" з'ясувала, що потенційних власників також стримують борги з виплати заробітної плати й незакриті договірні зобов'язання на чималі гроші. &еnsр;Цінність становить будівля в центрі міста й науково-технічна продукція у вигляді архівів, досліджень, сертифікатів, ліцензій, патентів, розповів "Країні" доктор технічних наук, професор Олександр Овчинніков. Уже під час війни Інститут титану підписав меморандум на проєктування титаномагнієвого комбінату у В'єтнамі. Ціна 3 млн євро. Науковці створили проєкт, але його не реалізували, бо замовнику потрібні були державні гарантії, яких інститут надати не міг. А держава вкотре схибила. Але, на щастя України, не схибили люди. Які роблять усе, щоб зберегти титанову індустрію у країні. Додає оптимізму й Інститут металофізики НАНУ, який співпрацює з колегами з Німеччини. &еnsр;Ми нині працюємо над упроваджен­ням технології методу МІМ (метал інжекшн-молдінг) для виготовлення деталей для двигунів безпілотників, розповідає почесний директор інституту Орест Івасишин. Ідея в тому, щоб зробити деталь, яка не вимагала б жодної додаткової механічної обробки. Коли процес дійде до промислового виробництва, це зменшить вартість деталей двигуна безпілотника. Також науковці з Інституту металофізики працюють над розробкою порошку для титанових імплантів. Це покращить наявні імпланти на 50 відсотків. Як вивести титанову галузь із кризи Угода із США про корисні копалини не панацея, але дає певні можливості для порятунку галузі та виведення її в лідери. Україна має сировинні ресурси, виробництво, науку та досвід. Потрібні інноваційні рішення, сучасний менеджмент та інфраструктура. Експерти кажуть, що насамперед необхідно провести повноцінну реконструкцію ЗТМК поновити виробництво титанової губки, впровадити сучасні технології. Маємо знайти рішення проблеми з електроенергією. Очищення від корупції та прозоре управління ще дві необхідні умови. І нарешті нам потрібні серйозні зусилля у сфері дипломатії та міжнародні зусилля в лобіюванні санкцій на російський титан. Констатуємо: Україна мала всі шанси стати світовим титановим гравцем іще в 2000-х. Але через байдужість держави, невмілу приватизацію, корупцію та прорахунки в менеджменті втратила їх. І ось тепер, попри війну, маємо нові можливості. Але цього разу шанс треба використати.

Вперше вчені отримали зображення невловимого південного полюса Сонця. Зображення, отримані космічним апаратом Sоlаr Оrbіtеr, показують, що магнітне поле нашої зірки — це порохова бочка, готова вибухнути. Лише цього разу можна дивитися на сонце — за умови, що ви дивитеся на нещодавно опубліковані Європейським космічним агентством (ЄКА) історичні зображення південного полюса Сонця. Нові зображення, отримані поблизу Сонця 23 березня та показані землянам у середу (11 червня), з космічного апарату Sоlаr Оrbіtеr Європейського космічного агентства (ЕSА) демонструють вид нашої зірки, який раніше не фіксувала жодна людина чи космічний апарат. У той час як Земля та інші планети обертаються відносно паралельно екватору Сонця […]

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Понад пів року в Україні оновлюється система бронювання військовозобовʼязаних. Однією з останніх змін стала можливість бронювати більше працівників у компаніях, де є мобілізовані після 18 травня 2024 року фахівці. DОU поговорив з представниками великих українських ІТ-компаній щодо того, як ці зміни вплинули на процес бронювання, скільки фахівців мають бронь, скільки перебувають у війську і скільки з них мобілізувалися після 18 травня минулого року. Загалом, за підрахунками Харківського ІТ Кластера для DОU, на сьогодні в Україні бронювання мають 15-18 тисяч айтівців з 330 тисяч фахівців галузі. 📝 Що передбачають оновлені правила 28 лютого 2025 року Кабмін ухвалив зміни у порядку бронювання, за якими критичність компанії тепер оцінюватимуть за середньою зарплатою за останній місяць, а до загальної кількості військовозобов’язаних стали зараховувати деяких працівників, що мобілізувалися. Хоча постанова набула чинності 5 березня, за словами Мінцифри, ця опція стала доступною наприкінці травня. Квота на бронювання для критично важливих підприємств, попри оновлення, залишається на рівні 50%. Проте, як пояснив DОU, юрист Іван Щеглаков, раніше до загальної кількості військовозобов’язаних не входили: призовники (чоловіки віком до 25 років, що не проходили військову службу чи військову кафедру);військовослужбовці (які вже призвані на військову службу під час мобілізації);військовозобов’язані жінки. «Згідно з останніми змінами, тепер до загальної кількості військовозобов’язаних входять ті чоловіки, які вже служать у війську, проте мобілізувалися після 18 травня 2024 року», — зазначає юрист. І доповнює, що люди, які підписали контракт, сюди не зараховуються. Тобто дозвіл на врахування мобілізованих працівників дає можливість забронювати більше спеціалістів в межах ліміту. Наприклад: 👉 Раніше: якщо в компанії було 80 військовозобовʼязаних — бронювали максимум 40.👉 Тепер: якщо в компанії є 20 мобілізованих після 18 травня співробітників, то загальна кількість військовозобов’язаних зростає до 100 і можна забронювати 50 з них. Проте є нюанси. Якщо мобілізовані не додалися до загальної кількості автоматично, роботодавець має звернутися до ТЦК та СП, щоб оновити інформацію. Також якщо працівник уже заброньований в одній компанії — він не потрапляє в загальний перелік для іншої. 📌 Яка ситуація в ІТ-компаніях Ті компанії, які погодилися дати коментар, не відчули значних змін у процесі бронювання. Це може бути пов’язано із тим, що значна кількість айтівців працюють як ФОПи або гіг-контрактори і не можуть бути заброньованими. За даними аналітики DОU, станом на зиму 2024 року в Україні 61,82% айтівців працювали як ФОПи, 14,41% — за гіг-контрактами і 10,71% — були офіційно працевлаштовані. Хоча з року в рік відмічається зменшення кількості ФОПів, цей варіант співпраці досі залишається найпоширенішим в Україні. У квітні Михайло Федоров повідомляв, що резидентами Дія Сіty є близько 1750 українських ІТ-компаній, в яких працює понад 105 тисяч людей. З них за гіг-контрактами працюють 33% спеціалістів. Ще 5% — за моделлю ФОП. Ми розпитали у компаній щодо кількості заброньованих, мобілізованих, а також особливостей процесу бронювання. ЕРАМ В ЕРАМ одна з найбільших команд в українському ІТ — понад 9500 людей. Компанія не розголошує кількість заброньованих фахівців, проте відомо, що за останній час їхня кількість зросла у межах квоти в 50%. На червень 2025 року в компанії: 500 фахівців служать у війську;80 демобілізувалися. З них 60 — повернулися до проєктної роботи. Маklаі В Маklаі 19 людей заброньовано із 150 фахівців у команді. Також один співробітник перебуває у війську більше як рік і один ветеран повернувся до роботи. «Порівнюючи з вереснем 2024 року, стало зручніше бронювати людей. Бо можна подавати список через „Дію“ і його не відхилять через одну людину. Бронювання не отримає тільки той, кому його не дають. Корисно, що можна побачити причини цього», — розповідають у компанії. В Маklаі поділилися баченням, як зробити процес бронювання зручнішим. Пропонують додати функціональність, щоб дізнатися, скільки фахівців компанія може забронювати. Зараз, щоб з’ясувати це, необхідно вираховувати самостійно. Або зробити заявку на бронювання. Крім цього, в компанії розповіли про випадок, коли працівнику надійшло повідомлення в «Дії» про відмову в бронюванні з причиною «перебуває у розшуку». І одразу ця інформація з’явилася в «Резерв+», хоча до цього все було в порядку. SоftSеrvе У SоftSеrvе кількість заброньованих працівників не назвали, проте зазначили, що таких у компанії кілька сотень із 7200 людей в Україні. «У компанії SоftSеrvе більшість спеціалістів працюють як гіг-контрактори, тому ці зміни не впливають на наш процес бронювання. Ми маємо статус підприємства, критичного для економіки, і кількасот наших колег заброньовані як критично важливі для забезпечення безперервності бізнесу та реалізації стратегічних проєктів», — каже Сергій Мінєєв, VР оf Glоbаl Shаrеd Sеrvісеs Сеntеr. Щодо кількості мобілізованих фахівців, то їх у компанії 403 (129 з них — у війську менше як рік). 60 ветеранів уже повернулися до роботи. Іntеllіаs Серед військовозобов’язаних спеціалістів компанії 25% — мають бронь. Загальна кількість фахівців в українських офісах: близько 2200 людей. За останній тиждень у компанії забронювали шестеро людей. «Загалом очікуємо на збільшення відсотку бронювання. Це дасть безпосередній вплив на стійкість українського ІТ-бізнесу та його конкурентоспроможність за кордоном», — розповіли в компанії. Щодо мобілізованих співробітників, то станом на червень 2025 року в компанії: 97 спеціалістів служать у Силах оборони;12 із них доєднались менше як рік тому. Sоmbrа У Sоmbrа працює близько 300 спеціалістів в Україні. В компанії зазначили, що протягом останнього місяця подали заявки на бронювання двох спеціалістів і планують подати ще 3-4 людини у червні. Також зізнаються, що нові норми суттєво не впливають на процес бронювання в компанії. Це пов’язано з тим, що кількість мобілізованих Sоmbrа не є великою, а також через різні формати співпраці з мобілізованими працівниками. «Ці подачі не були прямо пов’язані з ухваленням нових законодавчих змін, ми працюємо за внутрішнім планом, який розроблений спільно з делівері-менеджерами», — повідомили в компанії. На червень 2025 року в компанії: 30 працівників мають бронювання;11 проходять військову службу, з них 6 — менше як рік. Серед основних труднощів в процесі бронювання, в компанії відзначили, що інколи технічно некоректно спрацьовує сама програма для бронювання. Крім того, є складнощі з тим, що частина працівників не завжди охоче встановлюють застосунок «Резерв+» або не оновлюють вчасно свої дані — через це доводиться проводити додаткову розʼяснювальну роботу. «Було б добре, якби квота на бронювання була не 50%. Адже це дозволило б краще захищати критичних фахівців. Але наразі ми не очікуємо таких змін, оскільки не бачимо для цього передумов», — коментують у Sоmbrа. Сіklum Бронювання має 39 із 2000 спеціалістів в Україні. В компанії повідомили, що не очікують тут суттєвих змін найближчим часом. На червень 2025 року в компанії: 99 працівників служать у війську;40 з них — мобілізовані менше як рік тому. Sіgmа Sоftwаrе 95 працівників Sіgmа Sоftwаrе мають бронювання. Четверо з них — за останній тиждень. У компанії зазначають, що поки не помітили суттєвих змін у процесі, попри оновлення правил. На червень 2025 року в компанії: 46 працівників служать у Збройних силах України. 🧿 Як забронювати фахівця у 2025 році Нині є два основних варіанти, як компанія може отримати право на бронювання: Укласти контракт (договір) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних сил, інших військових формувань.Отримати статус підприємства, яке визначено критично важливими для функціонування економіки. Загалом, враховуючи всі зміни до порядку бронювання працівників і визначення критичності підприємств, щоб забронювати спеціаліста, компанія повинна відповідати таким умовам: Мати статус критично важливого підприємства. Для цього треба не мати боргів, а середня зарплатня має становити не менше як 2,5 мінімумів (20 000 грн). Третій критерій вибірковий. З опцій — резидентство в Дія Сіty.Працівник має бути офіційно працевлаштованим за КЗпП. Ті, хто працює за моделлю ФОП чи гіг-контрактом, не можуть бути заброньованими.Працівники, що несуть військову службу мають бути у Реєстрі військовозобовʼязаних «Оберіг» із позначкою «знятий з військового обліку». Коли роботодавець подає списки військовозобов’язаних, він вказує і працівників, яких мобілізували після 18 травня 2024 року. «Дія» зараховує їх, що дозволяє забронювати більше спеціалістів. Виправлення: в останньому пункті додали пояснення щодо позначки «знятий з військвого обліку»

У період з 4 по 11 червня середня оптова ціна на скраплений газ в Україні знизилася на 690 грн/т. - до 51 110 грн/т. Про це повідомляє спеціалізоване видання Еnkоrr з посиланням на дані моніторингу Консалтингової групи "А-95"та Української енергетичної біржі. Водночас на аукціонах, які відбулися 10-11 червня, приватні та внутрішні виробники навпаки підвищили вартість ресурсу в межах 500 грн/т. За словами учасників ринку, попри певне скорочення постачання на початку місяця, дефіциту не спостерігається. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ціни на бензин злетіли, автогаз втрачає в ціні "Газ є, купити його не проблема", - зазначили в одній із компаній. Минулого тижня обсяг імпортованого ресурсу склав лише 11,5 тис. тонн - найменше з кінця березня. У червні середньодобовий обсяг імпорту зменшився до 1,8 тис. тонн проти 2,5 тис. тонн у травні. Найбільше скорочення спостерігалося в поставках з Польщі: через зростання цін обсяги автомобільного імпорту впали до 0,54 тис. тонн - мінімум з середини січня. За інформацією Еnkоrr, вартість польського газу на кордоні нині становить $640683 за тонну (49 90852 053 грн/т), тоді як литовський ресурс трохи дешевший - $601-619 за тонну (47 965-48 862 грн/т). Наразі ключовим джерелом постачання залишається південний напрямок. На початку червня обсяги завезення через дунайські термінали були невеликими, проте цього тижня пропозиція на ринку суттєво зросла. У першій декаді червня середня ціна бензину марки А-95 зросла на 44 коп. і наблизилася до 55 грн/л. Водночас вартість дизельного пального залишилася майже незмінною, а скраплений газ продовжив дешевшати, впавши в ціні на 62 коп. - до 34,21 грн/л. Аналітики пояснюють: подорожчання бензину було лише питанням часу, адже світові котирування на нафту досягли позначки $66-67 за барр. Це знизило прибутковість АЗС і змусило операторів підняти роздрібні ціни.

Виконком Харківської міськради 11 червня погодив нанесення стінопису на честь Героя України Станіслава Партали, який загинув у боях на Донеччині 2 березня 2022 року. Мурал створять на фасаді будинку на вулиці Соборності

11 червня бажано більше рухатися. Від сидіння на місці зростатиме тривожність. Про це Gаzеtа.uа розповіла астрологиня Олена Максимова. "Люди творчих професій відчуватимуть приплив натхнення, - говорить астрологиня. - Час обговорювати дизайнерські проєкти, план будівництва чи нові моделі одягу. Самотнім варто звернути увагу на пошуки своєї пари. Але для першого побачення цей день не годиться. Вдало складеться подорож. Можна планувати поїздку. Овнам і Скорпіонам таланитиме в усьому. Але змінювати місце роботи не час. Уникайте конфліктів з керівництвом. Довіряйте діловим партнерам. Гарно піде навчання і планування. Справжніми інтелектуалами себе відчують Діви, Козороги і Риби. Ці три знаки вражатимуть інших своїми здібностями і впевнено підтвердять свій найвищий рівень ІQ". Овен (21 березня - 20 квітня) Допомагайте всім, хто цього потребує. Гуртом легше долати перешкоди. Намагайтеся уникати стресових ситуацій. Хотітиметься оновлення. Завітайте до перукарні. Вдасться вдало змінити стиль завдяки новій зачісці. Телець (21 квітня - 20 травня) Займіться тим, що любите. Це дозволить вам розбагатіти і стати успішними. Не ігноруйте своїх снів. У них отримаєте підказку. Ви умієте і можете більше, ніж думаєте. Не бійтеся проявляти свої таланти. Близнюки (21 травня - 21 червня) Велике везіння і купа спокусливих пропозицій чекає на вас вранці. Раніше прокидайтеся і беріться за справи, на які покладаєте великі надії. Рак (22 червня - 22 липня) Інвестуйте кошти у навчання. Щодня ставатимете ближчими до своєї мети. Вдало проходитимуть переговори, презентації. Можна виставляти на показ свої роботи. Вами захоплюватимуться. Легко буде завоювати будь-чиє серце. Лев (23 липня - 23 серпня) Багато рішень приймете на емоціях. Задумуйтеся над наслідками. Не час купувати авто, відкривати депозит у банку. Купуйте найнеобхідніше, а від придбання техніки відмовтеся взагалі. Не втомлюйте очікуваннями. Живіть тут і зараз. Довіряйте тим, кого любите. Діва (24 серпня - 23 вересня) Щоб мрія стала реальністю, беріться за найважливіші справи на світанку. Гроші йтимуть до вашої кишені. Не спішіть витрачати їх на необдумані покупки чи позичати комусь із друзів. Втратите і кошти, і дружбу. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стрибнуть вище власної голови - ці п'ять знаків магічним чином змінять свою долю на краще Терези (24 вересня - 23 жовтня) Доля усміхнеться сміливим і чесним. Не варто робити висновки про розумові здібності людини. Легко буде схибити, якщо покладетеся на перше враження під час зустрічі. Ревнощі і заздрість будуть панувати цього дня. Не давайте їм волю. Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Переслідуватимуть колишні партнери. Розмова з ними закінчиться сваркою. Пасивне куріння викликатиме напади головного болю. Оминайте заздрісних людей. Не хваліться своєю історією успіху. Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Свідомо робіть добро. Пробачайте злим язикам. Вони самі страждатимуть від своєї злоби. Від романтичних планів краще відмовитися. Побачення пройдуть невдало. Цього дня варто присвятити час пошуку роботи. Траплятимуться цікаві пропозиції. Але якщо хочете розбагатіти і знайти хорошу роботу, розсилати резюме краще після обіду Козоріг (22 грудня - 20 січня) Не намагайтеся перевершити себе. Залишайтеся тим, ким є. Видаючи себе за інших, навряд чи справити позитивне враження. Час здійснити заповітні мрії. Вам усе буде під силу. Мрійте і дійте. Водолій (21 січня - 20 лютого) Найцікавіші пропозиції отримаєте від колишніх знайомих. Добре подумайте, чи хочете мати з ними справу. Пошкодує той, хто шукатиме пару через сайти знайомств. Розчаруєтеся у виборі на першому побаченні. Риби (21 лютого - 20 березня) Не замикайтеся у чотирьох стінах. Це час для подорожей, зустрічей та обміну досвідом. Якщо плануєте поповнити гардероб, віддайте перевагу світлим тонам. У червні працьовиті та наполегливі зуміють досягти своєї мети. Нехай вас не спиняє критика. Дозвольте собі бути трохи шаленими та непокірними. Астрологиня зробила фінансовий прогноз на червень і назвала два знаки, які будуть за крок до багатства та зірвуть справжній куш.

Станом на кінець травня цього року кількість безробітних українців, які отримували допомогу по безробіттю в Державній службі зайнятості, становить 40,7 тис. осіб. Зараз максимальний розмір допомоги по безробіттю на рівні від 3,6 тис. до 8 тис. грн. Про це йдеться в повідомленні Держслужби зайнятості. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чехії, Німеччині та Польщі створять центри повернення українських біженців Мінімальну суму станом на кінець травня отримували майже 1,2 тис. безробітних, максимальну - майже 11 тис. Найчастіше виплати допомоги Служби зайнятості отримували люди, які втратили роботу в Дніпропетровській області - майже 4 тис., у Харківській - 2,6 тис. та Полтавській - 2,5 тис. Найменше безробітних, яким були передбачені подібні виплати, - у Херсонській області - 380 людей та в Закарпатській - трохи понад 800 шукачів роботи. Станом на кінець квітня кількість осіб, які отримували допомогу по безробіттю, становила понад 41 тис., на кінець березня - 42 тис., на кінець лютого та січня - по 45 тис. Тобто за пів року кількість отримувачів такої допомоги скоротилася. Велика кількість українців виїхала за рік з країни і навряд повернеться. В Нацбанку назвали дані.

Станом на кінець травня цього року кількість безробітних українців, які отримували допомогу по безробіттю в Державній службі зайнятості, становить 40,7 тис. осіб. Зараз максимальний розмір допомоги по безробіттю на рівні від 3,6 тис. до 8 тис. грн. Про це йдеться в повідомленні Держслужби зайнятості. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чехії, Німеччині та Польщі створять центри повернення українських біженців Мінімальну суму станом на кінець травня отримували майже 1,2 тис. безробітних, максимальну - майже 11 тис. Найчастіше виплати допомоги Служби зайнятості отримували люди, які втратили роботу в Дніпропетровській області - майже 4 тис., у Харківській - 2,6 тис. та Полтавській - 2,5 тис. Найменше безробітних, яким були передбачені подібні виплати, - у Херсонській області - 380 людей та в Закарпатській - трохи понад 800 шукачів роботи. Станом на кінець квітня кількість осіб, які отримували допомогу по безробіттю, становила понад 41 тис., на кінець березня - 42 тис., на кінець лютого та січня - по 45 тис. Тобто за пів року кількість отримувачів такої допомоги скоротилася. Велика кількість українців виїхала за рік з країни і навряд повернеться. В Нацбанку назвали дані.

Про це пише Тhе Guаrdіаn.Франція наслідує приклад Великої Британії та Нідерландів. Міністерство освіти дозволило використовувати британську драму Nеtflіх "Юнацтво" у середніх школах у рамках програм, спрямованих на інформування підлітків про токсичну маскулінність та загрози в Інтернеті. Відомство запропонує школам п'ять уроків, заснованих на уривках з мінісеріалу, який отримав схвальні відгуки критиків і спровокував глобальні дебати про вплив мізогінного контенту в Інтернеті та соціальних мережах на хлопчиків.Продюсер серіалу, що став другим за популярністю англомовним шоу на Nеtflіх і станом на 1 червня мав понад 140 млн переглядів, надав уряду Франції права на використання драми в освітніх цілях.Як розповіла міністерка освіти Елізабет Борн, уривки дуже добре "показують насильство, яке може існувати серед молоді". Сцени з серіалу будуть демонструватися учням віком від 14 років разом зі спеціально розробленими навчальними матеріалами.Борн зазначила, що метою було підвищити обізнаність про проблему "надмірного перебування перед екранами та тривіалізації насильства в соціальних мережах". Також теми уроків зачіпатимуть поширення так званої маскуліністської ідеології, яка пропагує насильство щодо жінок.Серіал "Юнацтво", який вийшов 13 березня, розповідає історію 13-річного хлопчика, заарештованого за вбивство однокласниці. Nеtflіх зробив серіал доступним для середніх шкіл Великої Британії у квітні, щоб доповнити навчальні матеріали благодійної організації, що займається стосунками.Нідерландськомовна провінція Фландрія на півночі Бельгії також почала використовувати "Юнацтво" у середніх школах."Серіал показує, як цифровий вплив і самотність можуть збити деяких молодих людей зі шляху, коли їм бракує достатньої підтримки. Він також підкреслює, як дорослі та вчителі дедалі більше втрачають зв’язок зі світом молоді. Важливо, щоб ми підтримували як учителів, так і молодь, щоб ці теми можна було обговорювати", – заявила фламандська міністерка Сьєлтьє Ван Ахтер.У Нідерландах серіал використовується в середніх школах за пропозицією депутатки Барбари Катманн. Матеріали про інфлюенсерів у соцмережах і тиск з боку однолітків розроблені спільно з Nеtflіх інститутом медіазнавства."Показуючи серіал у класах, ми можемо створити безпечне середовище для його обговорення та для питань, які він порушує, таким чином роблячи підлітків більш стійкими та запобігаючи їхньому затягуванню в "маносферу" та її згубні наслідки", - наголосила Катманн.Серіал "Юнацтво" встановив рекорд на Nеtflіх. За 11 днів його подивилися 66,3 млн разів - це більше переглядів, ніж мав будь-який інший мінісеріал за 2 тижні.Творці серіалу "Юнацтво" розповіли про перспективи виходу другого сезону. Nеtflіх ще не звʼязувався з командою, але вони мають кілька ідей.Творець та продюсер серіалу "Юнацтво" Джек Торн спростував слова Ілона Маска про те, що шоу базується на історії про злочин, скоєний чорношкірою дитиною, а тому є "пропагандою проти білих".Серіал "Юнацтво" увійшов до десятки найпопулярніших шоу Nеtflіх усіх часів, витіснивши "Бріджертонів". За три тижні його переглянули 96,7 млн разів. Цей показник дозволив серіалу посісти 9-ту сходинку в списку найпопулярніших проєктів на стримінгу  

В Україні майже порожні газові сховища непокояться українські політики як провладні, так і опозиція. Тим часом у Європі це пальне подешевшало і саме час ним запасатися на зиму. "Сьогодні маємо новий антирекорд найменші газові запаси за останні 11 років. У сховищах лише 6 мільярдів кубів. Це всього 19 відсотків від можливих обсягів! А на додачу знищена частина потужностей газовидобутку", - каже народний депутат Дмитро Разумков. Дочекалися високих цін Нагадаємо, ще минулої зими Україна серйозно зіткнулися з дефіцитом газу і станом на червень поточного року вітчизняні сховища фактично порожні. Улітку минулого року, коли були всі можливості купити газ за адекватною ціною, в "Нафтогазі" займалися казна-чим. Дочекалися, поки його можна буде купити в рази дорожче. У перші місяці цього року, особливо у лютому, коли вдарили морози, а по газовій інфраструктурі - російські ракети, країні терміново довелося імпортувати паливо і платити за нього дуже високу ціну. Потрібно негайно імпортувати газ, щоб наступної зими знову не опинитися у складному становищі Зважаючи на такий стан речей потрібно негайно імпортувати газ, щоб наступної зими знову не опинитися у складному становищі. Але за якою ціною його можна буде купити і де знайти гроші, щоб сплатити за імпортні поставки? Отже, Україна 16 квітня завершила сезон відбору газу з підземних сховищ (ПСГ) із залишками палива обсягом 0,68 млрд кубометрів (без урахування 4,6 млрд кубометрів буферного газу, необхідного для нормальної роботи газотранспортної системи). Ці показники, за даними Gаs Іnfrаstruсturе Еurоре, стали історично рекордно низькими. Залишки газу цього року становлять лише 2,22% від максимального обсягу сховищ, тоді як рік тому вони були на рівні 11,12% (3,39 млрд кубів). Щоправда, 2024 року відбір газу з ПСГ завершився 30 березня, тобто на півмісяця раніше, ніж 2025 року. Своєю чергою те, що відбір палива в порівнянні з минулим роком тривав на пів місяця довше, залишки газу в сховищах цього року такі мізерні. Крім того, країна увійшла до минулорічного опалювального сезону із запасами обсягом 8,3 млрд кубів газу, тоді як на початок осінньо-зимового періоду 2023-2024 років у сховищах знаходилося 12,2 млрд кубів. Також, нагадаємо, НАК "Нафтогаз України" вирішила пройти опалювальний сезон 2024-2025 років на газі власного видобутку, тобто, не вдаючись до імпорту. На перший погляд таке рішення було цілком виправданим видобуток газу під час великої війни, навіть у 2022 році, майже не скоротився порівняно з довоєнним часом, а ось його споживання зменшилося значно. У 2023-2024 роках видобуток та споживання газу трохи зросли, проте розрив між ними був суттєво меншим, ніж до війни, що дозволяло нашій країні в цей період імпортувати мінімальні обсяги палива. Ну, а в останній опалювальний сезон, як уже було сказано вище, "Нафтогаз" вирішив взагалі відмовитися від імпорту газу. Однак НАК не врахував таку "дрібницю" як війна. І в 2022-2023 роках Росія зосередила свої обстріли на об'єктах енергетичної інфраструктури України, але, починаючи з 2024 року, вона все частіше завдавала ракетних ударів і по газовидобувній інфраструктурі. "За 2024-2025 роки 34 об'єкти "Укргазвидобування" (дочірні компанії "Нафтогазу") були атаковані ворогом. Найбільш руйнівна атака в лютому 2025 року завдала значної шкоди державному видобутку газу втрати сягнули майже 50% обсягів", - йдеться у квітневому пресрелізі монополіста, опублікованому на сайті. Також у квітні виконувач обов'язків голови "Нафтогазу" Роман Чумак повідомив, що компанія вже відновила половину втрачених у результаті ворожих атак обсягів газовидобутку. Але все-таки без імпорту не обійтись. Обвал видобутку змусив НАК розпочати імпорт газу в авральному режимі. Обвал видобутку змусив НАК розпочати імпорт газу в авральному режимі. У згаданому вище пресрелізі йдеться про те, що "Нафтогаз" терміново імпортував 800 млн кубометрів газу. Усього, з урахуванням цих обсягів, з початку 2025 року компанія законтрактувала 1,5 млрд кубів. Однак цього мало для проходження наступного опалювального сезону. До того ж ці 1,5 млрд кубометрів газу, швидше за все, підуть на покриття поточних потреб у паливі. Пальцем у небо То скільки все ж таки нам потрібно імпортувати газу, щоб його вистачило наступної зими? "Обсяг імпорту залежатиме від того, скільки буде накопичено в газосховищах за рахунок внутрішнього видобутку, який, як відомо, має певні проблеми, пов'язані з завданням ударів по газовидобувній інфраструктурі. Тим більше, що такі удари можуть бути продовжені, і це також слід враховувати. А також, наскільки довгою і холодною буде (наступна) зима", - поділився розрахунками президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. Тому, за його словами, сьогодні говорити про те, скільки "Нафтогазу" потрібно закупити газу на зовнішніх ринках, це все одно, що тицьнути пальцем у небо. Очевидно лише те, що потрібно зробити якомога більший запас. "Якщо говорити виключно про імпортний газ у період закачування, без урахування імпорту, який буде йти у прямому режимі, у разі потреби, десь у листопаді-грудні, то я думаю, що потрібно буде закупити десь 4 млрд (кубометрів газу)", - вважає експерт. У свою чергу директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко вважає, що слід імпортувати навіть більшу кількість газу: від 4,5 до 5 млрд кубометрів. Ціна питання Скільки це коштуватиме? Звісно, що ціна газу багато в чому залежить від пори року. Крім того, вартість палива за довгостроковими контрактами, як правило, нижча, ніж на спотовому ринку (торгівля криптовалютними активами), причому іноді суттєво. "Нафтогаз" не розкриває ціну, за якою купував газ у лютому, оскільки це (і так було завжди) - комерційна таємниця. Однак відомо, що тоді вартість палива на європейських хабах перевищувала $600 за 1000 кубометрів. Лютневі закупівлі становили понад 500 млн кубів газу, відповідно, їх загальна ціна цілком могла бути на рівні $300 млн і навіть більше. У згаданому пресрелізі НАК зазначається, що в першому кварталі цього року компанія залучила кошти Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Норвегії в розмірі 430 млн ($490 млн), які будуть спрямовані на купівлю 1 млрд кубометрів газу. Нескладно підрахувати, що орієнтовна ціна, за якою купуватиметься цей газ, становить $490 за 1000 кубів. При цьому останніми днями, коли температура повітря суттєво підвищилася, ціни на газ у Європі впали. У будь-якому випадку, гроші, необхідні для імпорту газу, краще все ж таки знайти зараз, бо наступної зими, якщо знову буде дефіцит палива, за нього доведеться платити, як мінімум, удвічі дорожче. Критичний стан із газовими родовищами та запасами цього палива на зиму - це елементарна безвідповідальність державних менеджерів усіх ланок і рівнів. А якщо відповідальність і надалі замінятимуть на схеми та бажання нажитися бюджет цього не витримає. Як і українці. І якщо зима не буде такою поблажливою, як попередні відсутність газу стане не лише політичним скандалом, провалом, а ще однією, окрім війни, реальною загрозою.

Неподалік столиці розташоване село Бобриця - одне із найстаріших на Київщині. Місцеві називають його "казковим" через яскраву історію, велику кількість скульптур, чистоту та кінофестиваль, який проводився тут до початку повномасштабної війни. З 2015-го у Бобриці діє унікальний для України механізм оплати послуг з благоустрою. Кожен мешканець має право добровільно вирішувати, чи буде платити і скільки саме. Як живуть люди в одному з найкращих сіл держави та як місцеві виявили, що організатор масштабного кінофестивалю пов'язаний із Москвою та має там бізнес, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. СОРТУВАННЯ СМІТТЯ ТА ГАЗОНИ У центрі Бобриці - простора площа з брукованими доріжками, декоративними кулями замість обмежувачів і акуратно підстриженими деревами. У четвер тут особливо людно - ринковий день. Уздовж площі розгортаються ряди різнокольорових наметів: жовті, зелені, сині. За прилавками - місцеві та приїжджі продавці з овочами, зеленню, домашнім сиром, медом, розсадою квітів і банками олії, що блищать на сонці. Навпроти серед сосен на дитячому майданчику у тіні граються діти. Поруч - купол місцевої церкви, який видно майже з кожного кута. Раз на місяць у центрі проводять ярмарки. Переважно благодійні. За площею "розкинувся" сквер, засаджений декоративними кущами й густим газоном. Чути гуркіт газонокосарки - місцеві комунальники підстригають траву. Бобриця - село в передмісті Києва, частина Білогородської громади Бучанського району. Розташоване між сосновими лісами й полями, за двадцять кілометрів від столиці. Тут немає стихійних звалищ, занедбаних узбіч чи розбитих лавок - натомість охайні газони й вуличне мистецтво. Бобрицю називають "казковим селом" - і не лише за скульптури, що прикрашають площі та майданчики, а передусім за спосіб життя, який тут вдалося побудувати спільними зусиллями. Село простягається від центру аж до меж із Бояркою.Територія збільшувалася з роками: завдяки садовим товариствам і новим поселенням, які поступово інтегрувались у село. Комунальники двічі на тиждень - у вівторок і суботу - забирають сміття по чіткому графіку. Для цього використовують два трактори з причепами. Замість звичних баків - фірмові мішки з логотипом КП "Бобриця", які мешканці купують за встановленою сільрадою ціною: сортувальні - 15 грн за великий мішок, для несортованого сміття - 48 грн. - Комунальне підприємство обслуговує все село, включно з масивами біля Боярки. Мішки виставляють у визначені дні - і їх одразу забирають, - пояснює Роман Іваненко, один із засновників благодійного фонду "Розвиток та благоустрій". Цей фонд сприяв реалізації низки проектів та впровадження системи благоустрою села. Роман був одним із ідейних натхненників проєкту "Казкове село - Бобриця". Із Романом Іваненком зустрічаємося поблизу офісу комунального підприємства. Чоловік вітається з кожним перехожим та час від часу відволікається на дзвінки. Зараз він є депутатом Білогородської сільської ради та очолює постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку, підприємництва, житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, транспорту, зв'язку, туризму та екології. Це працює - як теорія розбитих вікон - Коли в тебе отак усе впорядковано, то воно головне - це культура. Якщо скрізь чисто, газон підстрижений, клумби доглянуті, тебе просто стримує кинути сміття. Ну як? Не можна ж. А коли це така тотальна культура, яка на кожному кроці тобі нагадує, що тут чисто, то вона на підсвідомість діє. Це працює - як теорія розбитих вікон. Якщо десь безлад, люди не стримуються. А якщо навпаки - порядок, охайність, тоді люди шукають такі самі рішення, щоб відповідати середовищу, - пояснює Іваненко. У 2015 році в Бобриці запровадили унікальний для українських сіл механізм - добровільний договір на благоустрій. Це не податок і не обов'язкова плата - мешканці самі вирішують, чи долучатися, і яку суму вони можуть внести щомісяця. Кошти йдуть на прибирання, косіння, вивіз сміття, утримання територій загального користування. - Станом на зараз таких договорів - близько 300. Хтось платить 150 гривень, дехто - 600. Є й бабусі, які приносять по 50 гривень. Але суть не в сумі, а в участі, - наголошує Іваненко. У Бобриці добре працюють чати та соцмережі. Якщо хтось викидає сміття в непередбаченому місці, мешканці можуть відкрити мішок, знайти документ з іменем - і оприлюднити. Це дає результат. Як зізнається директор комунального підприємства Володимир Будкевич, процес ще не ідеальний. За його словами, лише 30-40% мешканців дотримуються сортування. Решта користується лише загальним пакетом або лишає сміття біля зупинок у дні збору. Проблема - у звичках. Люди плутають пластик, викидають змішані відходи, хоча деякі, особливо ті, хто жив за кордоном, звикли навіть мити тару. Зараз інфраструктура села виглядає зовсім інакше, ніж 10-15 років тому, наголошує Будкевич. - Тоді не було ні автоматичного поливу, ні газонів, ні скверів. А тепер ми самі садили дерева, зробили зупинки, частину розписали - на одній, до речі, зображено двох бобрів. Технічне забезпечення громади зросло: нині комунальне підприємство має два великі й два малі трактори, а також газонокосарки й тримери. Раз на рік у селі проводять місячник благоустрою - люди збираються невеликими групами, прибирають території, а потім техніка забирає зібране сміття. - Гості, туристи, знайомі приїжджають і кажуть, що вражені: чисто, охайно, сквери, статуї - є де прогулятись і відпочити. Це найкраща оцінка нашої роботи, - додає Будкевич. ТУРИСТИЧНИЙ ЦЕНТР Бобриця - одне з найдавніших сіл у передмісті Києва. За офіційною версією, воно засноване 1648 року, у розпал національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Свою назву село отримало, ймовірно, від бобрів, які водилися у місцевих лісах і долинах. Через село протікає однойменна річка - Бобриця - притока Ірпеня. У ХVІІ столітті ці землі входили до складу Білогородської сотні, що охороняла кордон Гетьманщини по лінії річки Ірпінь. У самій Бобриці діяли три козацькі редути. На місці сучасного садового товариства "Дружба-2" стояв пост козака Куйовди. Ще один форпост - біля Щигльової гори, де нині ліс - охороняв козак Іван Ігнатенко. Третім редутом командував Філон Потапенко - на місці давньої княжої пристані. Їх вважають засновниками козацького хутора, з якого згодом виросло повноцінне село. Нині у Бобриці проживає близько 3000 людей. Будинки тут переважно приватні, є котеджні вулиці, а також дачі й кілька багатоквартирних домів. Біля населеного пункту розташований каскад із семи ставків. Біля будівлі старостату, що навпроти офісу підприємства, тиша і порядок. Уздовж дороги - акуратно підстрижені туї, яскраві кущі спіреї, що стоять у білому цвіті. Бордюри пофарбовані, пішохідний перехід виділяється свіжими смугами. Трохи далі - простора галявина, де рівнено підстрижена трава. Навіть молоді дерева стоять у лунках, з яких обережно вигрібали бур'ян. - Тут була стара розвалена хата, чагарники, - пригадує Роман Іваненко. - Ми її розібрали у 2015 році, спільнокоштом - 120 тисяч гривень. На цьому місці громада планує збудувати туристично-інформаційний центр, двоповерхову кубічну будівлю, що стане новим місцем збору для мешканців. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі Роман пропонує прогулятися селом. Проходимо скульптурний парк, засаджений зеленим газоном з автоматичною системою поливу. Його створили у 2015 році в межах першого міжнародного скульптурного симпозіуму. Експозиція відкрита для всіх. - Це моя приватна ініціатива, - пояснює Роман Іваненко. - Оцей скульптурний симпозіум ми проводили в п'ятьох. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі, і ми просто їх експонуємо. Перший симпозіум провели ще восени 2015 року - фактично до того, як громада почала свої перші великі трансформації. З того часу відбулося вже три скульптурні симпозіуми. Вартість одного творіння сягає понад $4 тис. - Тут представлені топові українські скульптори. Є двоє іноземців - грузин і румун.. Скульптури розташовані на трьох майданчиках - тут, біля озера, і на в'їзді до села. Ще одна - не доставлена. Сподіваюся, наступного року проведемо новий симпозіум. Якщо буде фінансування. Бо зараз війна, і все трохи інакше. Мені казали: "Що ти робиш? Це ж зламають!" А я кажу: "Давайте довіряти людям". І от пройшло майже десять років - і все на місці. "КАЗКОВЕ СЕЛО" Дорогою помічаємо чисті й охайно облаштовані узбіччя. На деяких перехрестях стоять світлофори, а на поворотах - обмежувачі швидкості. У селі встановили нові зупинки громадського транспорту, деякі розмалювали автентичними візерунками, та камери відеоспостереження. Завдяки цьому, запевняють місцеві, у селі стало значно безпечніше. - У 2006-му придбав землю у Бобриці й почав зводити будинок, - веде далі Роман Іваненко. - До цього мешкав у Києві. Я тоді ще не знав нічого про це село - просто відчував, що хочу ближче до природи, подалі від міської метушні. Згодом Роман Іваненко брав участь у Революції Гідності. Пізніше це стане головною мотивацією створити "казкове село". - Я тоді дрова возив, точно пам'ятаю. У мене була Аudі, і я щодня в багажник клав дрова, бензин - і на Майдан. Їздити туди було квестом - машини перевіряли. А ще пам'ятаю патрулі по Києву - тоді ловили тітушок, була якась апка, через яку передавали координати. І пам'ятаю той день, коли були розстріли. Ми тоді воду носили в Жовтневий палац, там був госпіталь. Після подій на Майдані він остаточно вирішив, що мрії про гідну країну, заради яких гинули люди на Інститутській, мають втілитися бодай на місцевому рівні. - Пам'ятаю той день - люди лежать накриті білими простирадлами. І я розумію: вони загинули за мрію. І от думаю: якщо вони могли віддати життя, то я ж точно можу хоча б щось зробити, щоб ця мрія не лишилася просто мрією, - пригадує Роман. Уже наступного року, з початком децентралізації, він прийшов до сільради з пропозицією зробити Бобрицю прикладом сучасного українського села. З підтримкою тодішнього голови та інших небайдужих мешканців, у 2015-му вони розробили стратегічне бачення і навіть затвердили його рішенням сільради. Так у селі розпочалася велика трансформація. - Спочатку ніхто не вірив. Пішли по хатах, пояснювали. Першим проєктом була центральна площа. Ми зробили не тимчасово, а "назавжди". І підсвітка закладена, і місце під пам'ятник засновникам села, - показує він на вимощену площу. Цю площу назвали Стражницькою - на честь козацького хутора Стража, з якого історично й постала Бобриця. Облаштували лавки з термодерева, бруківку виклали на зразок витинанки. Якщо придивитися - вимальовується візерунок у вигляді бобрів. - Це все - бобри, просто по-різному розкладені. Викладали вручну по схемі, плитку з графітового і сірого відтінків. От і вийшла така площа зі змістом, - усміхається Роман. - Тут зараз збираються на щомісячні ярмарки. Ми залучаємо людей, які щось роблять своїми руками - маленьких виробників. Купили спеціальні білі намети. Є сцена й фудкорт. Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає Ще одним кроком, який запустив відчутні зміни у селі, стало збільшення місцевого бюджету у майже пʼять разів. - Тоді почала діяти реформа місцевих бюджетів, - пояснює Роман Іваненко. - Основним джерелом надходжень був єдиний податок. Я мав зареєстрований ФОП - надавав консультаційні послуги в рамках свого бізнесу - і просто перереєстрував його сюди. Ще кілька людей зробили так само. Ми пояснили: "Ось податки, які ми платимо, ось мрії, які ми маємо - і ось результат". Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає. І процес набирає швидкості. Зміни торкалися не лише інфраструктури. Колись біля школи стояла огорожа заввишки два з половиною метри. Зрештою громада вирішила: краще зробити простір відкритим, замінивши темну огорожу на прозору, легку. - Ми поділили паркан навпіл. Частина пішла на школу, решта - навколо дитячого майданчика, - усміхається Роман. - Просто, правда? Але такі дрібниці змінюють сприйняття світу дитиною. Поки в селі функціонує лише початкова школа та приватний дитячий садок. До повномасштабного вторгнення тут почали будувати більшу, але зупинилися на проєкті комбінованої школи-садка першого ступеня. Однак після початку Великої війни проєкт призупинили. - У нас приблизно 140 дітей. Але повноцінну школу будувати нерентабельно. Краще компенсувати поїздки до великої школи в Білогородці, де є предметні вчителі, заміна на випадок хвороби, - пояснює Роман. - Тут ми запланували нормальний садок-школу для дітей до четвертого класу. Проєкт передбачає демонтаж старої будівлі школи 1930-х років - вона давно не відповідає сучасним нормам. На її місці планують звести новий комплекс, який з'єднає функції бібліотеки, класів, дитсадка в одному просторі. "НІЯКИХ ТАУНХАУСІВ" - За освітою я економіст. А з 2009 по 2012 рік навчався у бізнес-школі у Словенії. Це був МВА, уже після базової освіти в Україні. І от це навчання мене справді сильно змінило. Я побачив інший світ, іншу модель взаємодії в суспільстві. І частину цього світогляду ми втілили тут, у Бобриці, - розповідає Роман. Ідея розвитку села базується на захисті природи як основного ресурсу. Щоб уникнути хаотичної забудови, за прикладом деяких приміських районів, у Бобриці сформували бачення майбутнього: ніяких таунхаусів, логістичних складів, зміни генерального плану чи ділення ділянок. Натомість - рекреаційний напрямок, готелі, спорт, медичні послуги, індивідуальна зайнятість. - Ми прописали в концепції, що природа - це головна цінність. От є вулиця Соснова, там утримують коней, проводять спортивні змагання. Є й готелі, і апарт-комплекси, які з'явилися завдяки нашій активності. Люди заробляють тут, не нищачи те, що має бути збережене, - пояснює він. Чимало мешканців села працюють віддалено: айтівці, юристи, самозайняті. Деякі мають офіси в Києві, але мешкають тут і сплачують податки за місцем проживання. - У нас тут навіть кілька людей із офісу Місrоsоft купили ділянки. Їм сподобалася ідея "казкового села", і вони просто передавали це один одному. Побудували будинки - тепер живуть тут, - каже Іваненко. На території села з'явились інформаційні стенди про природу, рекреаційні локації, розвивалися місцеві бізнеси. За словами Романа, після того, як Бобрицю чітко позиціонували як природоорієнтовану і відкриту, тут зʼявилися два готелі. Обидва - результат інвестицій від людей, які вже жили у селі. Багато ініціатив у Бобриці реалізували через створений мешканцями фонд розвитку. Частину проєктів фінансували через сільську раду, інші - спільнокоштом, через донати. Поблизу житлових вулиць у Бобриці працює невелике фермерське господарство, яке спеціалізується на вирощуванні сезонних овочів і фруктів. Ряди дерев простягаються просто посеред села. Господарі мають теплиці, де з весни ростуть огірки, томати, баклажани. Влітку збирають черешні, абрикоси, груші та яблука. Усі культури вирощуються без використання агрохімікатів. МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ТА ВІЙНА Повертаємося до скульптурного парку. Поруч із алеєю облаштували Музей етносу та історії села. Всередині у вузьких проходах між стелажами - ікони, праски, ткацьке знаряддя, військові шапки, хрестильні хустки, старі фотографії. На стінах - портрети мешканців села, деякі які воювали в обох світових війнах. Є полиці зі скринями й дрібними предметами побуту, підсвіченими теплим світлом. - Тут усе, що змогли - те й поставили. Просто зносили речі, хто що мав. Є щось бобрицьке, є таке, що навіть не знаємо, звідки. Наприклад, ось ця червона піч французької компанії. Що вона тут робить? Хтозна. Але її хтось приніс - значить, вона для когось важлива. Найбільше місцеві пишаються частиною зі старими фотографіями. Є тут знімки й періоду Першої світової, коли селяни були змушені воювати під чужими прапорами. У другій кімнаті музею - експозиція ікон та домашніх речей, що стоять у кутах, як колись у сільських хатах. Місцева команда планує відтворити справжню бобрицьку хату зі старим хатнім начинням. У сільському бюджеті вже передбачили кошти на ескізний проєкт і готують архітектурний конкурс. Один проєкт планують реалізувати коштом громади, інший - за підтримки грантів. До 2022-го в Бобриці встигли провести навіть кінофестиваль - у партнерстві з власником Fіlm.uа. Але нині цю ініціативу поставили на паузу. - Був у нас такий житель, Сергій, - пригадує Роман Іваненко. - Колишній росіянин, мешкав тут, входив до правління нашого фонду. Коли почалася велика війна, ми всі - п'ятеро членів правління - за кілька днів скинулися й витратили близько двох мільйонів гривень на перші бронежилети й амуніцію для ТРО. А він за два дні до вторгнення виїхав за кордон. Відмовився долучитися, а згодом ми з'ясували, що в нього досі діє бізнес у Москві. Ми повністю виключили його з усіх комунікацій. Він намагався віджартуватись, але було все очевидно. Тож кінофестиваль, який ми разом проводили, теж довелось відкласти. У перші дні повномасштабного вторгнення громада діяла самотужки. Закупівлі засобів захисту, пошук амуніції, логістика через кордон - усе трималося на ініціативі небайдужих. - Тоді бронежилетів просто не було. Якось через сьомі руки в Польщі знайшов 75 сертифікованих бронепластин, - каже Іваненко. - А от самі жилети нам пошив Андре Тан у Дніпрі. Написав: "Можеш пошити?". А він залюбки погодився. Ми оплатили матеріали, і десь 11 березня передали ТРО перші 75 комплектів. За 6 км звідси була лінія фронту Бронепластини доповнили спеціальними протиударними вставками, перевірили на стрільбищі. Закуповували форму в країнах Балтії, шукали все, що було доступно на натівських складах. - У ті дні тут все літало, - пригадує Роман. - За шість кілометрів звідси була лінія фронту. Над нами літали гелікоптери, літаки. Одного разу щось велике впало недалеко від мого дому, біля колишніх іподромних полів. Вирва - метрів п'ять углиб. Але самій Бобриці пощастило - загиблих не було. Наразі громада підтримує військових. Постійно проводяться збори коштів спільними зусиллями місцевої влади та мешканців села. - Наші односельчани також захищають Україну на фронті. На ярмарку сьомого числа будемо збирати на підрозділ, де служить один із наших - треба 100-150 тисяч гривень на спеціальний акумулятор. Постійно якісь збори відбуваються. Якщо звертаються з частини, ми купуємо. Зазвичай просять РЕБи або дрони - ті, що літають і щось несуть, або FРV. У рік, за словами співрозмовника, з місцевого бюджету на потреби армії витрачається понад 50 млн грн. МОЛОДЬ І СПОКІЙНЕ ЖИТТЯ На зупинці на виїзді з Бобриці сидить Слава - мешканка села, яка переїхала сюди з Києва понад десять років тому. Розповідає, що оселилася тут у 2011-му, коли вийшла на пенсію. - Хотілося вже спокою. Побудували тут будинок, оселилися, - каже вона. - З того часу вже 10 років, але як раніше було, не пам'ятаю. Сміття тоді точно не вивозили. Жінка користується послугами комунального підприємства - купує фірмові пакети, у які складає сміття. - Великі берем, - пояснює. - Але не сортую. Та й мало хто в селі сортує. Каже, що її не можна назвати надто активною мешканкою - живе на краєчку села, більше займається господарством. Згадує, що в селі побільшало молоді. - Тут багато хто з Києва побудувався. Молодь переїжджає, старих уже менше, - говорить Слава. - Мені подобається, що чисто в центрі, площу зробили. Великих покупок не робить на місцевому ринку - продукти бере в Києві, коли навідує дітей. - Тут хіба щось по дрібницях, - пояснює. - Та й магазин у селі малий. От якщо б побудували великий, було б добре. Каже, що загалом життя в селі тихе. З незручностей - відсутність аптеки. - Якщо щось треба - їздимо в Білогородку, - додає. - Але в цілому добре. Спокійно. До зупинки підходять ще дві жінки - Віра Іванівна й Тетяна. Кажуть, живуть у Бобриці не перший рік, сортують сміття, підтримують благоустрій. - Це нормально. Все від нас залежить, як воно буде, - говорить одна з них. - А хотілося б, щоб хлопці наші повернулися, щоб ми могли спокійно лягати спати. Оце найголовніше. А все інше - люди гарні, повітря свіже. Пояснюють, що їхні діти зараз будуються в селі. Самі переїхали з Борисполя. - У дітей тут будинок, ще не добудували. А ми біля них, - каже Тетяна. - Тут недалеко до Києва, тому діти переїхали. Раніше зранку трамваєм добиралися, зручно було. Зараз маршруткою. Виходить, найкраще місце для життя - ліс, озера, і недалеко від столиці. Жінки кажуть, що розваги в селі є - іноді приїздять артисти, проводять ярмарки, частину коштів з яких передають на армію. - Ми допомагаємо. Не завжди на ярмарки ходимо, але підтримуємо, чим можемо, - каже Віра Іванівна. - Правда, аптеки досі немає. Але обіцяли, що вже роблять. Чекаємо. І багато вуличних собак. Теж кажуть, що будуть якось боротися з цим. Натомість радіють, що в селі є медичний кабінет. Туди кілька разів на тиждень приїжджають лікарі. Розмова переривається рухом транспорту - жінки підводяться й готуються до поїздки. Вечір у Бобриці тихий. Сонце повільно сідає за обрій, підсвічуючи верхівки дерев і дахи будинків. Повз зупинку проїжджають місцеві на велосипедах, десь у дворі чути голоси дітей. Жінки сідають в маршрутку №749, яка сполучає село з Києвом через Білогородку. Курсує транспорт щопівгодини.

Якби рф була готова до повного припинення вогню, то не втратила б літаки - ТихийУкраїна з 11 березня готова до повного припинення вогню, заявив речник МЗС. За його словами, якби росія була готова, то не втратила б свої літаки, адже Україна захищається.

Про це повідомляє Радіо Свобода.Як зазначається, суддя Ройс Ламберт відхилив аргумент USАGМ про те, що агентство не зобов’язане виплачувати кошти, оскільки інші донори мають намір надати фінансову підтримку Радіо Свобода.У розпорядженні судді Ламберта від 30 травня йдеться про те, що USАGМ знову відмовилася укласти угоду на один місяць для покриття травневого фінансування Радіо Свобода, і корпорація не отримала коштів, виділених Конгресом, за цей місяць.Ламберт наголосив, що сторони перебувають практично в такій самій ситуації, як і місяць тому, коли суд зобов’язав USАGМ виплатити фінансування за квітень."Обґрунтування суду, яке виправдовувало рішення щодо квітневого фінансування, застосовується з такою ж силою і зараз", – зазначив Ламберт.За його словами, Радіо Свобода не очікує отримати заявлені ЄС кошти до 30 червня, а без будь-якого фінансування корпорація припинить переважну більшість своєї діяльності до кінця червня.Як додав суддя, обіцянка певної невизначеної суми фінансування в майбутньому "не робить нічого для пом’якшення непоправної шкоди, з якою зараз стикається Радіо Свобода"."Тому суд робить висновок, що сьогоднішнє рішення є виправданим для запобігання неминучому краху Радіо Свобода", – сказав Ламберт.Він також заявив, що загальний позов Радіо Свобода залишається на розгляді. Він пояснив, що суд утримався від ухвалення рішення щодо нього частково для того, щоб дати змогу розглянути апеляції у різних пов’язаних справах, а також у надії, що сторони зможуть досягти угоди про грант на 2025 фінансовий рік.Президент Радіо Свобода Стівен Капус підкреслив, що корпорація має отримати виділену виплату за травень, яка зараз прострочена на цілий місяць, щоб продовжувати працювати відповідно до життєво важливих цілей національної безпеки та зовнішньої політики Америки.Що передувало14 березня 2025 року президент Сполучених Штатів Дональд Трамп підписав розпорядження про зменшення бюджетів семи незалежних федеральних агентств, внаслідок чого фінансування "Радіо Свобода" було припинено.Через три дні, 17 березня, в Брюсселі міністри закордонних справ країн Євросоюзу обговорили перспективи подальшої роботи Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода у зв'язку з таким рішенням Трампа. Чехія виступила з ініціативою до інших країн ЄС щодо спільного фінансування "Радіо Свобода". Цю пропозицію підтримали сім держав-членів ЄС.Після оголошення про припинення фінансування "Радіо Свобода" звернулася до суду з позовом проти американської агенції з глобальних медіа (USАGМ) та її посадових осіб. 25 березня USАGМ вирішила виділити "Радіо Свобода" частину запланованих грантових коштів. Радіостанція заявила, що домагатиметься отримання решти фінансування, передбаченого повним бюджетом на 2025 рік. 26 березня стало відомо, що суд задовольнив клопотання Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода про видачу тимчасової заборони. Це було проміжне судове рішення ухвалили в рамках згаданого позову. 27 березня USАGМ переглянула своє попереднє рішення та відновила фінансування у вигляді гранту для "Радіо Вільна Європа" – "Радіо Свобода".11 квітня українська редакція "Радіо Свобода" повідомила, що через фінансові проблеми скорочує мовлення, а також відправляє у простій частину співробітників у Києві та Львові.Вже 30 квітня федеральний суд зобов'язав агентство США з глобальних медіа (USАGМ) виплатити Радіо Свободі кошти на квітень з асигнувань конгресу США.21 травня Європейський Союз погодив виділення 5,5 млн євро на термінову допомогу Радіо Свобода.

30 травня 1431 року на Старій Ринковій площі у французькому Руані спалено 19-річну Жанну д'Арк. Вона воювала у Столітній війні проти Англії на боці французького короля Карла VІІ. Її стратили "за єресь, відьомство і носіння чоловічого одягу". Через 25 років після її смерті Жанну повністю виправдали рішенням нового судового процесу, який провели за розпорядженням Папи Римського, а через 500 років канонізована католицькою церквою. Жанна народилася 6 січня 1412 року в родині Жака д'Арка та Ізабель Роме. Вона родом із села Домремі, що на сході Франції. У 13 років почала чути голоси, які веліли їй бути побожною та відвідувати храм. Згодом її супроводжували видіння святих: Маргарити, Катерини Александрійської та Архангела Михаїла. Вони переконували її звести на трон Карла VІІ і звільнити Францію від англійського панування. Згодом д'Арк обстригла волосся, переодягнулася в чоловічий одяг і вирушила до королівського двору. Її подорож тривала 11 днів. У 1429 році 18-річна Жанна домоглася зустрічі з Карлом VІІ. Вона змогла переконати його у своїй божественній місії врятувати Францію, яка вже близько 90 років воювала з Англією за французький престол. Їй передали командування військами, з якими вона вирушила до Орлеану. Згідно з легендою, Жанна була саме тією дівою, яка врятує Францію. Це надихнуло військо. У травні 1429 року вона зуміла звільнити Орлеан. А в червні брала участь у битві біля Пате: тоді французи здобули перемогу над втричі більшою армією супротивника. Після невдалих спроб звільнити Париж військові дії були припинені до весни наступного року. 23 травня 1430 року під час атаки на ворожий табір під Комп'єном д'Арк втрапила в полон до бургундців. Вона тривалий час перебувала під владою герцога Філіппа Доброго. Карл VІІ не доклав зусиль, щоб звільнити або викупити її. Восени 1430-го Жанну передали єпископу міста Бове П'єру Кошону за 10 тис. ліврів. Він діяв від імені короля Англії і Франції Генріха VІ Ланкастера. Кошон тримав д'Арк для подальшого церковного суду над нею. У листопаді 1430 року Жанну перевезли в Руан. Там 21 лютого 1431 року розпочався судовий процес. Її звинувачували в єресі та зв'язку з дияволом. Судові засідання відбувалися у королівській дзвіниці Руанського замку під керівництвом Кошона. Допити д'Арки тривали понад місяць. 28 березня 1431 року їй зачитали 70 пунктів звинувачень, переважна частина з яких базувалася на свідченнях підсудної. 24 травня Жанна підписала зречення 12 звинувачень після оголошення єпископом Кошоном вироку: нести покаяння в довічному ув'язненні "на хлібі страждання і воді скорботи". 28 травня вона заявила, що зреклась від своїх переконань під страхом покарання. За це її вдруге звинуватили у віровідступництві та єресі. 30 травня 1431 року після того, як Жанні оголосили про відлучення її від церкви, вона була спалена живцем на Старій Ринковій площі Руану. Її попіл розсіяли над річкою Сеною. 1452 року за наказом Карла VІІ провели перевірку законності вироку, який винесли Жанні. Три роки по тому відбувся новий судовий процес за ініціативою Папи Римського Калікста ІІІ. Під час нього виправдали д'Арк за всіма пунктами звинувачень і оголосили вирок 1431 року - недійсним. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жанна д'Аарк мала чоловічі хромосоми 1909-го Папа Пій Х проголосив Жанну блаженною. А 16 травня 1920 року Папа Бенедикт ХV канонізував її і визначив 30 травня - Днем пам'яті Жанни д'Арк. Історикам не відомо жодного справжнього портрета Жанни д'Арк. Єдине її прижиттєве зображення, яке збереглося - плід фантазії автора цього зображення, секретаря паризького парламенту з цивільних справ Клемана де Фокамберга. Це малюнок пером на полях його журналу, куди він записував різні постанови паризького парламенту. Але він ніколи не бачив Жанну д'Арк, і ніколи з нею не зустрічався.

Північна Корея передала Росії тисячі військових для підтримки у війні проти України. У відповідь Москва надала Пхеньяну сучасну військову техніку, зокрема зенітно-ракетний комплекс "Панцир", системи радіоелектронної боротьби та інше обладнання. Про це повідомляє Тhе Теlеgrарh із посиланням на звіт багатосторонньої моніторингової групи санкцій (МSМТ), створеної 11 країнами-членами ООН. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стало відомо, скальки зброї КНДР передала Росії За інформацією джерел, передача техніки розпочалась наприкінці 2023 року. Експерти вважають це серйозним порушенням міжнародних санкцій, які забороняють військову співпрацю з Північною Кореєю. Окрім військової допомоги, Росія також передала КНДР понад мільйон барелів нафтопродуктів у період з березня по жовтень 2023 року. Також на території РФ працюють близько 8 тисяч північнокорейських трудових мігрантів, залучених до будівництва та технологічних проєктів - попри прямі заборони Ради Безпеки ООН. У звіті зазначається, що Москва допомагає Пхеньяну вдосконалювати ракетні технології. Після підписання двостороннього договору про стратегічну співпрацю у червні 2023 року, країни значно активізували спільні військові проєкти. "Принаймні в найближчій перспективі Росія та КНДР планують ще більше посилити військову співпрацю всупереч резолюціям Ради Безпеки ООН", - підкреслюють автори звіту. Командування російської армії вперше офіційно підтвердило участь військових КНДР у бойових діях проти Сил оборони України, зокрема на території Курської області Росії. Російська сторона відкрито подякувала північнокорейським офіцерам та солдатам за допомогу у нібито витісненні українських військ із регіону. Загальні втрати російських військ у зоні операцій угруповання "Курськ" становлять 62,4 тис. осіб. Із них 25,2 тис. є безповоротними втратами, ще 36,2 тис. - санітарними. Окремо зазначено, що загальні втрати армії КНДР на Курському напрямку перевищили 4,5 тис. вбитими та пораненими.

Про це йдеться на fасеbооk-сторінці конкурсу. Вказано, що церемонію відкрили спеціальною номінацією від Наглядової ради конкурсу "За відданість професії за найтяжчих умов". Відзнаку посмертно отримала журналістка Вікторія Рощина. "Вікторія, попри ризики смертельної небезпеки, займалася висвітленням воєнних злочинів та порушень норм гуманітарного права на окупованих територіях", - йдеться у повідомленні. Читайте також: Зникла, закатована, повернута без внутрішніх органів: що відомо про полон і смерть журналістки Вікторії РощиноїНагороду на прохання родини Вікторії Рощиної отримала журналістка Ангеліна Карякіна. Що відомо про загибель Вікторії РощиноїНа початку повномасштабного вторгнення в Україну Вікторія Рощина працювала на видання hrоmаdskе та писала репортажі з тимчасово окупованих територій.  7 березня 2022 року вона натрапила на батальйон російських танків, які обстріляли її машину. Через тиждень російські військові затримали її в селі Василівка, але журналістці вдалося втекти.  11 березня 2022 року Рощина знову потрапила в полон до ФСБ Росії. Вона розповіла, що її тиждень утримували в Бердянську.У жовтні 2023 року стало відомо, що українська журналістка Вікторія Рощина, яка отримала нагороду за свої репортажі про війну в Україні, зникла на тимчасово окупованих територіях. Рідні та друзі повідомляли, що від 3 серпня 2023 року втратили з нею зв'язок. У травні 2024 року в Росії визнали, що утримують в полоні українську журналістку Вікторію Рощину, яка зникла на тимчасово окупованих територіях у серпні минулого року. 10 жовтня стало відомо, що Рощина загинула. Омбудсмен Дмитро Лубінець повідомив, що отримав від російської сторони документальне підтвердження про смерть медійниці.Офіс генпрокурора відкрив провадження про воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством. За даними правозахисників, журналістку Рощину тримали в СІЗО, відомому найжорстокішими тортурами.11 жовтня 2024 року Офіс генерального прокурора України докваліфікував кримінальне провадження щодо зникнення Рощиної: воєнний злочин, поєднаний з умисним убивством. Європарламентарі вимагають якнайшвидше провести незалежне розслідування, яке з'ясує всі обставини загибелі медійниці в полоні РФ.3 березня журналісти зʼясували, що Рощину жорстоко катували в російському полоні - на її тілі були ножові поранення.24 квітня РФ повернула Україні останки Вікторії Рощиної. Причину смерті журналістки не вдалося встановити через стан тіла.

У огляді Еспресо читайте, що відомо про славетного захисника і командира армійського корпусуДитинство і юні роки Дениса Прокопенка з позивним РедісНародився Прокопенко за два місяці до проголошення Україною незалежності – 27 червня 1991 року. У 2008 році закінчив київську гімназію. З дитинства займався спортом –  футболом та єдиноборствами. До початку російсько-української війни був активним вболівальником та ультрас київського футбольного клубу "Динамо". Саме на секторі стадіону отримав прізвисько Редіс, що стало його бойовим позивним.Денис Прокопенко є нащадком етнічних карелів. Його прадід брав участь у радянсько-фінській Зимовій війні (1939-1940). Після бою з більшовиками він був визнаний зниклим безвісти. До слова, на знак пам’яті про свого прадіда Редіс носить шеврон із зображенням етнічного прапора Карельської республіки."У мого діда була така жахлива ненависть до комунізму, до більшовизму, до Совка... і, уявляєш, втратити свою родину? Тобто всі його брати загинули, рідня. Я не знаю, чи їх убили або кудись забрали в полон.Вийшло так, що я ріс у діда. Він мене виховував, і до 7 років я зростав там, потім переїхав до батьків, почав ходити до школи. Але дід завжди для мене був авторитетом, і я підтримував його ідеї. Я не можу сказати, що він мені їх нав'язав, він просто багато розповідав, і я свідомо розділяв його погляди. Для мене це кровна помста. У мене була мрія воювати проти росіян, і я не міг цим шансом не скористатись", — розповідав в інтерв'ю для полкової газети Денис Прокопенко.Коли Денису було 8 років, його батько загинув. Тоді дідусь виховував його та багато розповідав про їхню сімейну історію і боротьбу прадіда. Вищу освіту здобув у Київському національному лінгвістичному університеті за спеціальністю "Викладач англійської мови". За здобутим фахом не працював, бо одразу по закінченню університету у віці 23 років (а це був 2014 рік) пішов добровольцем до лав батальйону "Азов".У 2020 вступив до Національного університету оборони України (командно-штабний інститут застосування військ) за спеціалізацією "Бойове застосування та управління діями військових частин механізованих і танкових військ".Особисте життя і знайомство з дружиноюУ 2015 році у соцмережах познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною, яка тоді волонтерила на потреби АТО. У 2019 році вони одружилися. Вона  – ілюстраторка та громадська активістка. Навесні 2022 року під час оборони Маріуполя, разом з іншими рідними військовослужбовців ОЗСП "Азов", Катерина доклала зусиль для збереження життів особового складу маріупольського гарнізону та свого чоловіка зокрема. Після виходу захисників у полон Катерина Прокопенко заснувала та керує громадською організацією "Асоціація родин захисників Азовсталі", займається правозахисною діяльністю, очолює кампанію для визволення оборонців Маріуполя з полону.Бойові дії 11 липня 2014 року Денис Прокопенко розпочав службу в батальйоні "Азов" і брав участь у всіх бойових операціях літньої кампанії підрозділу: бої за Мар’їнку, Іловайськ, Широкине. Був гранатометником.Під час Павлопіль-Широкинської у 2015 році операції Редіс командував 1-ю ротою. В 2017 році Денис Прокопенко став командиром ОЗСП "Азов". Він вважається наймолодшим командиром в історії Національної гвардії та Збройних сил України. На той момент йому було всього 26 років.Денис Прокопенко завжди акцентував увагу на навчанні особового складу підрозділу, а будь-яке навчання розпочиналося з опанування та повторення сучасних протоколів надання домедичної допомоги. Під час оборони Маріуполя ці знання врятували багато життів. Що найбільше виокремлюють з його  заслуг – перетворенні "Азову" з добровольчого підрозділу в професійне бойове з’єднання за лекалами сучасних військових стандартів."Кожен боєць готовий покласти життя за "Редіса", адже той своєю чергою готовий зробити те саме за кожного "азовця", – казав про нього Богдан Тавр Кротевич."Жодну людину в житті я не поважаю так сильно як нашого командира "Редіса". Це історична постать. Він пройшов шлях від звичайного гранатометника до військового командира і Героя України. Він розбирається у багатьох сферах, це суперталановитий менеджер і авторитет", – розповів бойовий медик бригади "Азов" Сергій "Джедай"."Якщо ви хочете уявити, що за людина Денис Прокопенко, уявіть собі педанта, внутрішньо добре організованого, дисциплінованого, який ніколи не дає собі поблажок і не відпочиває навіть у вихідні", – казав Андрій Білецький про Редіса.Символ спротиву – Денис Прокопенко"Підлеглі звертаються до нього просто "Друже Редіс" (з наголосом на перший склад). Ще бувши на посаді ротного, Денис виклав своє ставлення до війни з путінським рашизмом так: "Я вважаю, що ми досить міцні, щоб кров’ю і потом відвойовувати нашу землю, а не йти на якісь подачки від Росії. Нам не потрібна як подарунок земля, що і так належить нам. Це неправильно. Ми повинні відстоювати свою землю і не маємо права віддавати Донбас в жодному разі…", – писали на сайті Армія. іnfоrm.У серпні 2019 року на столичному Хрещатику капітан Прокопенко отримав із рук новообраного президента України Володимира Зеленського орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.Це нагородження мало не перетворилося на скандал. На урочистому параді Прокопенко не виконав військове привітання. Цей жест був сприйнятий як демарш перед Зеленським. Водночас у ОЗСП НГУ "Азов" прокоментували, що віддавати військове вітання, за Статутом Збройних сил України, належить лише військовому керівництву. "Стройовий статут зобов’язує віддавати честь іншому військовослужбовцю, але не цивільним особам. Тому військовослужбовці "Азову" не віддавали честь президентові Петру Порошенку  під час його візиту на позиції "Азову" на фронті, і немає законних підстав віддавати честь іншим цивільним керівникам".Оборона МаріуполяНапередодні Російського вторгнення в Україну – в грудні 2021 року Денис Прокопенко застерігав про можливий напад на столицю України для примушення до капітуляції та прийняття російських умов.Згодом вище військове керівництво ставило перед командуванням гарнізону Маріуполь завдання протриматися 2 тижні для того, щоб виграти час, відтягнувши на себе сили противника, отримати зброю від союзників і мобілізувати резерв. "Азов" у надскладних умовах протримав оборону міста 86 днів.24 лютого 2022 року під командуванням Дениса Прокопенка "Азов" зайняв оборону Маріуполя і прилеглих сіл. Силами розвідки та снайперської групи полку були здійснені диверсійні спецоперації в тилу противника для уповільнення оточення Маріуполя. Також під прикриттям азовців у місто був доставлений останній боєкомплект для ведення артилерійського вогню.За умов управлінського хаосу в місті Денис Прокопенко з першого дня взяв на себе відповідальність і командування обороною півмільйонного Маріуполя. Брав участь у плануванні та здійсненні повітряно-десантних спецоперацій ГУР, під час яких в оточений ворогом Маріуполь вертольотами доправляли людей та боєприпаси, а також евакуйовували поранених бійців.19 березня 2022 року президент України Володимир Зеленський надав Денису Прокопенку звання Героя України як командиру підрозділу.16 травня Денис Прокопенко повідомив про наказ вищого військового керівництва про збереження життя та здоров’я Маріупольського гарнізону та припинення оборони міста на 86 день від початку оборони Маріуполя й 82 день повного оточення міста. Усі бійці здали зброю своїм офіцерам. Перед виходом віддавали зброю командиру, він тиснув їм руку, дякував за службу, перепрошував за те, що не перемогли, і тоді тільки бійці йшли до росіян у полон.20 травня командування Маріупольського гарнізону на чолі з Денисом Прокопенко покинули "Азовсталь" в одній з останніх груп."Оборона Маріуполя врятувала Україну. Ціною цього порятунку стали життя наших бійців, котрі загинули у міських боях та в результаті теракту в Оленівці, і свобода сотень наших побратимів, які знаходяться у російському полоні", – заявив згодом "Редіс". Полон та поверненняРедіс разом з іншими азовцями потрапив у полон, де провів 123 дні. За спогадами пресофіцера "Азову" Валерії "Нави" Суботіної, яка теж потрапила тоді у полон, вона лише один раз перетнулась із Прокопенком у російській в'язниці і навіть там він привітався з азовцями "Слава Україні".Був звільнений з полону 21 вересня разом з іншими 214 військовими.  Після повернення в Україну практично одразу заявив, що знову стане до виконання військового обов'язку.Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Денис Прокопенко зустрівся з особовим складом бригади "Азов" і заявив: "Перебуваючи у полоні я сказав, що для мене ця війна не закінчиться, доки ми не повернемо з полону нашого останнього бійця та не відновимо кордони України на стан 1991 року. Я – солдат. Мене не цікавлять ніякі інші напрямки діяльності, крім військової справи. Моє серце, моя душа, моє тіло належать Азову".Прокопенко проходив реабілітацію, а вже в серпні 2023 року взяв участь у тактичних навчаннях, під час яких особовий склад відпрацьовував управління підрозділами в бою та організацію наступальних і оборонних дій.23 серпня того року Редіс вже був на передовій. З серпня бригада "Азов" під його керівництвом розпочала виконання бойових завдань на Лиманському напрямку.Впродовж 2024 року 12-та бригада "Азов" під командуванням Прокопенка вела активні бойові дії зокрема в районі Серебрянського лісництва. Згодом підрозділ був терміново передислокований до Торецька, де виконував завдання на ділянці прориву.Напередодні нового 2025 року Редіс застеріг українців від надмірного оптимізму щодо швидкого завершення війни в 2025 році, наголосивши, що такі очікування можуть послабити обороноздатність країни, – писала Новинарня.Також на своїй сторінці у соцмережі він писав, що війна потребує великих змін і закликав змінювати систему управління військами."Коротко про плюси у створенні дивізій/армійських корпусів у веденні повномасштабної війни проти сильного противника, який має значну перевагу у кількості особового складу, техніки, озброєння та боєприпасів, та про подальший перехід до стратегічної оборони з мізерною претензією на проведення контрнаступальних дій (операцій) на оперативно-тактичному рівні: єдність командування. Командир дивізії/армійського корпусу, які варто створювати на фундаментах боєздатних бригад за рахунок скорочення мертвонароджених організмів, які втратили свою боєздатність.Ініціатива. Більш впевнено, не втрачаючи ініціативи та ситуативної обізнаності, керувати штатними підрозділами на лінії бойового зіткнення, без приданих сил, маючи все своє, крім авіації.Простота. Покращення процесу управління військами та стійкості оборони.Економія зусиль. Стійке управління військами дасть змогу збільшувати операційні зони та смуги оборони на лінії бойового зіткнення (навіть на ділянках прориву)І найголовніше — зменшення ручного управління на тактичному рівні, в свою чергу дасть змогу генералітету займатися питаннями стратегічного планування, (бо це їх обовʼязки) та більш пріоритетними задачами, такими як стратегічна оборона, до якої входить комплекс досі не розпочатих заходів", – пояснював Денис Прокопенко.Очолив 1-й корпус НГУ "Азов", створений у 2025 році. Раніше виступав за перехід до нової структури війська – з дивізіями та корпусами.  "Пропоную розглянути одну з переваг, яку противник якісно використовує з самого початку повномасштабного вторгнення дотепер. Одна з них полягає далеко не у плануванні та застосуванні військ, оскільки не вважаю тактику РФ яскравою з погляду оперативного мистецтва (з таким людським ресурсом та ВПК можна воювати набагато ефективніше), вона має виключно організаційний характер, а саме у концепції формування, забезпечення, підготовки та управління підрозділами оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів, що дозволяє командуванню ворожих дивізій та армій готувати та надалі керувати своїми штатними підрозділами в бою більш ефективно та впевнено, ніж нашим командирам ОТУ, ТГР та бригад. Бо сьогодні важко знайти на фронті бригаду, яка не воює приданими підрозділами у вигляді рот та батальйонів".ВизнанняУ жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від українського друкованого щотижневого суспільно-політичного журналу НВ.У листопаді 2023 увійшов до списку лідерів України УП-100.Отримав звання "Герой України" з врученням ордена "Золота Зірка", за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня  – за особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм.Медаль "За військову службу Україні"  – за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.