Search trend "6 вересня свято"

Sign up, for leave a comments and likes
News filter
"Від війни втомилися ті, хто сидить в окопах, їхні родичі, волонтери. Інші просто відчувають незручності"
З грудня 2013-го у Криму активно працювали російські спецслужби &еnsр;Одягатися треба тепліше, щоб не застудитися, майор Сергій Цехоцький промовляє під час зустрічі свою незмінну фразу. Говоримо 9 листопада в розташуванні одного з підрозділів Ваш позивний "Андре". Чому обрали його? &еnsр;Він уособлює моє ставлення до життя. Сама назва прообраз професії військового, яку визначив для себе ще у школі. Читав багато літератури. Особливо в дитинстві і старших класах. Складався свій образ ставлення до життя. Він збірний, не прив'язаний до конкретного героя. Яке було ваше дитинство? &еnsр;Щасливе. Я виріс у сім'ї, де всі любили одне одного. Проте було нелегко радянська влада давала всім можливість жити стабільно важко. Тільки окремі люди могли претендувати на більше. Якщо обіймали високі партійні посади. У сім'ї було троє дітей. Я найстарший. Весь тягар відповідальності ніс на собі будівництво, господарство. І сварили батьки найчастіше мене. Але жодних образ. Влітку обов'язково працював. У колгоспі. Усі зароблені гроші віддавав матері. Батько був вольовий, чутливий, емоційний. З повагою ставився до людей. Депутат районного рівня, він часто бував на різних нарадах, сесіях, конференціях. Звідти неодмінно привозив книжки. Я завжди їх читав. Товстенну міг ковтнути за вечір. Ті, що сподобалися найбільше, перечитував двічі-тричі. Бувало так: приходиш із роботи важкої, помічником комбайнера й усе одно берешся за книжку. Батьки чітко розподіляли свої ролі. За все, що стосувалося домашнього господарства, відповідала мама. Кому купити куртку, черевики вона. Батько забезпечував зовнішній захист родини. Померли в один день із різницею в 20 років. Спочатку пішов тато. 30 серпня 1999-го у 58. Мені за кілька тижнів мало виповнитися 32 роки. Жив тоді у Криму Приїхав до батька в лікарню Бердичева. Він був у комі, все стало ясно. Коли повернувся до Сімферополя, вийшов на водосховище, бо там не було людей, і вив вовком. Минуло 20 років. Їду з Києва до Бердичева. Мама телефонує і запитує: "Де ти?" "За 20 хвилин буду", відповідаю. "Ок, чую, я тут стіл накриваю, сьогодні в батька роковини". Приїжджаю додому, заходжу в хату і бачу: мама вже лежить. Викликав швидку, благав їх щось зробити. Не може так бути, горлав. Але мама пішла. Кажуть, легка смерть. Досі цього не сприймаю. Не віриться. Батьки померли в один день із різницею у двадцять років Після таких моментів замислюєшся над сенсом життя. Для чого це все? Жити, щоб що? Максимально триматися за життя і до 100 років? Чи мати мету й заради неї жити? Напередодні смерті матері сестрі наснився батько. Сказав: "У мене буде велике свято на день народження". Виявилося, що, коли цей день настав, з ним уже була мама. Коли зрозуміли, що Радянський Союз зло? &еnsр;Батько був комуніст. Справжній вірив в ідеали. Хоча його старші брат і сестра пережили Голодомор. Моя бабуся по маминій лінії німкеня. Бачила Гітлера, коли той приїжджав до Бердичева 1941-го. Врятувала дівчинку-єврейку, коли ту з матір'ю вели на розстріл. Це сталося 1516 вересня, за два тижні до трагедії в Бабиному Яру. Бабуся з натовпу різко вихопила дитину і сховала за собою. Колона пішла далі. Матір дівчинки розстріляли серед інших 30 тисяч за два дні. Дитина залишилася жива. 1943-го бабусю погнали в Німеччину. За два роки "звільнили". Приходять радянці. Кажуть, додому їдемо, батьківщина чекає. Німецька сім'я подарувала їй купу всього. Радянський Союз підігнав м'які вагони з квіточками. Бабуся сідає в нього разом із дитиною, яка щойно народилася. Тільки-но перетнули кордон лунає команда: вийти з вагона без речей! Дитина в одній пелюшці. Бабусю в товарняк і до житомирської в'язниці. Стаття 58 зрада Батьківщини. Пощастило, що разом із нею була дружина Героя Радянського Союзу. Він знав Василя Сталіна. Поїхав до нього й вирішив питання щодо звільнення. Обох, і моєї бабусі також, бо дружина сказала: "Вийду тільки з нею і її немовлям". Мені було 15, коли почув цю історію. Це був перший штрих. Коли 1991-го наша держава проголосила незалежність, був уже офіцером, служив у Москві. Після 24 серпня 1991-го не вагався ні на мить. "Повертаємося", сказав дружині. Не уявляв себе поза Україною. І коли служив у ЗСУ, бачив великий відсоток офіцерів із Костроми, Владіміра, Новосибірська. У Росію повертатися не хотіли. Бачили, що в Україні зовсім інше життя. У 1990-х ви жили у Криму. Який тоді був півострів? &еnsр;"Веселий". Групування, поділ грошей, постійні стрільби та вбивства. Моє правило тоді: ні з ким не мати близьких стосунків. Знав багато кого. Але тримав ди­станцію. Бо я з цим товариством різний духом. Ви говорили, що велика війна для вас почалася 23 лютого 2014 року. Як так сталося? &еnsр;Бачив напруженість, яка росте на території Криму. Саме того дня на площі в Сімферополі зібрався кримськотатарський мітинг. Уже втік Янукович, було зрозуміло, що Євромайдан переміг, а Україна пішла правильним шляхом. Продавали ці ваучери, щоб купити дружині чоботи й мати олів'є на Новий рік Я тоді був членом Української республіканської партії. Її голова Левко Лук'яненко попросив виступити на цьому мітингу. "Не готовий, відповів, мене там ніхто не почує". Він зрозумів. Я постояв, подивився і пішов до Верховної Ради Криму. Там уже формували роти самооборони, призначали командирів. Вони видавали зброю. Потім був мітинг 26 лютого. Коли проросійські елементи хотіли зібрати сесію і проголосити незалежність Криму, кримські татари й проукраїнські активісти не дали це зробити. Після цього в ніч на 27 лютого люди російського терориста Гіркіна захопили будівлю Верховної Ради та Ради міністрів Криму. Чи могла Україна зберегти півострів? &еnsр;Вважаю, так. З'являються люди без розпізнавальних знаків, захоплюють державні будівлі. Поводять себе, як терористи. Що роблять із терористами? Знищують. Тільки альфівців було в Криму 2 тисячі людей, заточених на боротьбу з тероризмом. Що мали вони зробити? Оточити приміщення, поставити БТР і розтрощити всіх ворогів. Чому цього не зробили? Бо з грудня 2013-го у Криму активно почали працювати російські спецслужби. У них був зв'язок із місцевим криміналітетом, командирами військових частин. Ті почали збирати людей, "любящих Россию". Було боляче дивитися, знаючи, хто це робить. Що Україна за роки незалежності зробила не так, щоб допустити нинішню війну таку, яка загрожує втратою державності? &еnsр;Весь час ми перебували під протекторатом Росії. Це все результат програмування КДБ та вищого партійного керівництва. І комсомолу. У їхніх керівників були великі гроші. Кожен член партії чи комсомолу платив внески. Фінанси вивозили за кордон, вкладали у валюту. Коли розпався Радянський Союз, запровадили ваучери. Насамперед на об'єкти промисловості. Приклад: оцінили Запоріжсталь у мільярд. Скільки там працівників? Тисяча. Розділіть цей мільярд на тисячу працівників. Дали робітнику 100 ваучерів. Ті думають, що з ними робити? Люди ж здебільшого неграмотні. І тут підходить директор і каже: готовий у вас купити ці ваучери. На окремих підприємствах директори шантажували працівників: або ти продаєш, або я тебе звільняю. А гроші йому дав хто? Агент КДБ чи колишній секретар обкому партії. Зрозуміло, що робітники продають ці ваучери, щоб купити дружині чоботи й мати олів'є на Новий рік. Так директор отримує контрольний або навіть домінантний пакет акцій. І стає власником заводу, яким розпоряджається як хоче. Є мізки розвиває підприємство. Немає скорочує штат, ріже на брухт. Підтягується нижча ланка рекет. "Підмітають" готелі, санаторії. Ідуть бандитські розбірки. Гине "піхота", а верхівка залишається. Нікому не поскаржишся, бо з мілі­цією всі пов'язані. Потихеньку починають купувати суддів. Ті відчули смак валюти й не встояли перед спокусою. Не було розчарувань під час війни. Умію добирати коло спілкування Усе було зроблено штучно. Державні інституції ослаб­лені. Весь час, із 1991-го, в нас постійна експансія Росії кіно, музика, мова. Ключові гравці на будь-якому ринку пов'язані з Москвою. Там вважали, що Україна це плід, який достиг і варто тільки його зірвати і з'їсти. Окремо про армію. В останні роки до війни росіяни почали її цілеспрямовано нищити. Запорізька область вибух боєприпасів, Харківська. Через своїх агентів московити почали скорочувати чисельність ЗСУ. Спочатку в нас були дивізії, корпуси. Трансформували у бригади, як 32-й Сімферопольський. А корпус це корпус, там пункти управління, фронт може тримати. Плюс за російський газ ми розраховувалися ракетами. Путін почав війну 2014-го. Але на "обмеженій" українській території. Це була його помилка? &еnsр;Так. Але він не стратег, а оперативник. Може мислити тільки на короткий проміжок часу не далі. Тому й дали прізвисько Бліда Міль. Якби тоді пішов далі, взяв би Україну, поставив би гауляйтером Медведчука чи Януковича, розстріляв непокірних і царював би. Власне, це планувалося, коли почав повномасштабну війну в лютому 2022-го. Але з 2014-го наша армія почала відроджуватися. Тепер ми готові давати відсіч окупантам і робимо це. Ми робимо це. У якій точці війни ми перебуваємо наприкінці 2024-го? &еnsр;Нульовій. Вона дає можливість стартанути й піти в плюс. Що для цього потрібно? Насамперед усій державній машині переключитися на війну. Поки що цього не помітно. Депутати, приміром, як працюють? Їм сказали зібратися такого-то дня і проголосувати за такий-то закон. А в наших умовах народні обранці повинні працювати цілодобово, а не час від часу. Як можна закони, пов'язані з ухваленням бюджету чи допомогою військовим, переносити на потім, після вихідних? Це в державі, що воює, відбувається. На місцях треба ставити людей, готових гарувати 24 на 7. Те саме стосується і дипломатів. У всіх країнах світу мають порушувати тему про війну в Україні: виставки, фільми, в яких нагадують, що тут дітей убивають. Частина українців втомилася від війни. Вас це непокоїть? &еnsр;Втомилися ті, хто сидить в окопах, їхні родичі, волонтери. Інші відчувають незручності. Тривога, інколи світла немає, манікюр зробити не можна й за кордон поїхати, якщо ти військовозобов'язаний. Відчуваєте різницю? Це несправедливе ставлення громадян нашої країни до тих, хто вивозить війну. Недаремно військові просять офіційного дозволу, щоб дати по пиці тому, хто їх перестріне у відпустці і скаже: "Я тебе туди не посилав". Ви часто спілкуєтеся з іноземними журналістами. Який ваш головний меседж Заходу? &еnsр;Перше: доносити громадянам своїх країн і їхнім урядам, щоб активніше допомагали Україні. Бо ми воюємо за демократичні цінності, за те, щоб минуле не перемогло майбутнього. Друге: завжди дякую іноземцям за те, що прихистили наших людей. Третє: щоб західні уряди тиснули на український. Це допоможе звернути увагу на корупцію в державі. Чиновник обласного рівня офіційно доларовий мільйонер. І весь час на державній службі. Звідки гроші? Чи можливі в нас компроміси з Росією? &еnsр;Можливі. Після того як країна-агресор виведе свої війська з нашої території. І не по лінії 24 лютого 2022 року, а на кордони 1991-го. Плюс репарації. Тоді можна буде говорити про компроміси. І забути про них назавжди. У вас були розчарування за час війни? &еnsр;Ні. Я вмію добирати коло спілкування й емоційно підлаштовуватися під ситуацію. У наш час це необхідно. Що можна сказати про українського солдата? &еnsр;Він герой. ЗСУ роблять щось неймовірне, стримуючи таку орду. Що найбільше цінуєте в людях і намагаєтеся вкладати у своїх дітей? &еnsр;Чесність і любов до світу. Дітей завжди націлював на те, щоб поважали старших. А головний мій принцип у їх вихованні не нагодувати, а образно кажучи, навчити ловити рибу. Вважаю, вдалося. Якось потішив онук. Мав 6 років і сказав: "Дідусю, я придумав. Доки буде ніч і росіяни спатимуть, треба забрати в них ядерну бомбу й бахнути по них їхньою ж бомбою".
we.ua - Від війни втомилися ті, хто сидить в окопах, їхні родичі, волонтери. Інші просто відчувають незручності
"Туристи після екскурсій ідуть цією вулицею й декламують вірші Стуса"
Один із залів музею відтворює карцер 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині народився Василь Стус. Був четвертою пізньою дитиною в сім'ї. Вважається одним із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників поет, перекладач, літературознавець, прозаїк, дисидент 3 січня, напередодні 87-ї річниці від дня народження поета, їду в його рідне село, де діє музей Василя Стуса. З райцентру Гайсин до Рахнівки щодня, крім суботи, курсує маршрутка. Квиток коштує 35 грн. Біля в'їзду в село стоїть пам'ятний знак із горельєфом Василя Стуса. У чорнявої жінки десь років із 40 цікавлюся, де краще вийти, щоб швидше дістатися до музею. &еnsр;Не хвилюйтеся, усміхається. Я скажу водієві, щоб зупинився біля школи. Там і працює музей. А от саму школу вже років зо два, як закрили через малу кількість дітей. Не діє тепер і дитячий садок, який також був у цьому приміщенні. До одноповерхової блакитно-білої будівлі веде широка доріжка, викладена тротуарною плиткою. На фасаді біля центрального входу дві меморіальних дошки. Одну присвячено Василеві Стусу, іншу випускнику рахнівської школи, старшому солдатові Збройних сил України Петрові Коваленку. Він загинув на початку російської агресії 2 травня 2014 року поблизу Слов'янська на Донеччині. Коридор приміщення прикрашений новорічними атрибутами, в холі ялинка й імпровізований камін. &еnsр;Усе ж таки педагогічна жилка бере своє захотілося організувати для сільських дітей Різдвяне свято, виходить назустріч завідувач музею Дмитро Омелянчук. У приміщенні трохи прохолодно, тому він у куртці. Дмитрові Михайловичу 93. Раніше він працював учителем біології, 40 років був директором школи, а з 1997-го очолює музей. Створював його і працював на громадських засадах, і лише 2002-го музею присвоєно звання народного. &еnsр;Василя Стуса вже дорослим хлопцем не пам'ятаю, та й за радянських часів не знав про нього нічого як про поета. А от малим бачив його. Він приїздив у село до бабусі на канікули, грався з іншими дітьми на майданчику біля школи. Не можу сказати, що ми товаришували, адже я на сім років старший. Проте я знав, що це хлопчик із Донбасу, розповідає Дмитро Михайлович. Спілкуємося в його кабінеті. Ліворуч усю стіну завішано грамотами й подяками, напроти стоїть велика книжкова шафа. Батьки Стуса, Семен та Їлина, щоб уникнути примусової колективізації, 1939-го разом зі старшими дітьми виїхали до Сталіна (нині Донецьк. Країна). Малий Василь іще два роки залишався в Рахнівці з бабою Палажкою, і вже пізніше його забрали батьки. На Донбасі сім'я жила в маленькій кімнатці гуртожитку 107-го заводу. Напередодні війни від менінгіту померла старша сестра Василя Палажка. А за три роки підірвався на міні брат Іван. Зосталися в Семена та Їлини лишень двоє Василь та Марія. Саме вони по черзі приїздили в Рахнівку на канікули. Ось так і запам'ятався мені дитиною шкільного віку, бо я ж тоді був майже парубком. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля" Дмитро Михайлович на хвилину замислюється. Закриває теку з копіями родинних фотографій Василя Стуса і продовжує: &еnsр;Проте був один випадок, який стався з майбутнім поетом саме в Рахнівці, що демонструє: ще дитиною він мав залізну волю. Про це мені розповів двоюрідний брат Стуса Степан Сіньківський, який нині живе в Івано-Франківську. Ми з ним тісно спілкуємося, й іноді він передає для музею різні речі й документи. Так ось голодного 1947-го 9-річний Василь разом із двоюрідним братом Степаном і місцевим хлопчаком Андрієм Бурлачуком збирали на полі колоски. Тоді сторожем у колгоспі був одноокий фронтовик Григорій Благовісний. Пам'ятаю його суворий дядько. То цей Благовісний на коні та ще й із батогом догнав хлопців і змушував висипати з торби колоски, хоч жив із цими дітьми по сусідству. Але Василь вчепився в ту торбину й не дав висипати. А наступного дня поле переорали, щоб ніхто більше зерна не шукав. Дмитро Омелянчук зізнається: за радянських часів у Рахнівці про Стуса-поета не знали. А якщо й доводилося щось чути, то намагалися про це не розповідати односельчанам. &еnsр;Радянська влада стежила за тими, хто поширює інформацію про творчість Стуса і нього самого, каже Дмитро Омелянчук. Накидали думку, що він рецидивіст. Пам'ятаю, в 1980-х було якесь свято в селі і хтось проговорився, що вночі слухав по радіо ВВС передачу про Василя Стуса. У випуску йшлося, що він родом із Рахнівки й відбував покарання за те, що зневажав дії Комуністичної партії. То голова сільської ради оглядався, щоб побачити, хто говорить, настільки був сильний контроль. &еnsр;А 1990-го завдяки ініціативі вченого й правозахисника Андрія Сахарова (сам Андрій Сахаров помер 14 грудня 1989 року внаслідок інфаркту. Країна) Василя Стуса посмертно реабілітували за відсутністю доказів. Того ж року його ім'я вперше й гучно пролунало для рахнівчан. Місцеві рухівці з Гайсина, Чечілівки, Вінниці, а також молодь із Києва та Львова вирішили вшанувати пам'ять Василя Стуса на території нашої рахнівської школи в день його смерті 4 вересня. Тоді я був директором школи й відчував: атмосфера напружена. Поряд зі студентами й молоддю, що стояли з українськими прапорами, були КГБісти, працівники райкому партії. Але мітинг проводили. Комуністична партія щодня втрачала силу. Вони вже не могли відкрито забороняти такі заходи, але водночас все фіксували. Тоді головою колгоспу був ревний комуніст. І він налаштовував місцевих зірвати цей мітинг. Але молодь робила своє співала, виступала. Проте колгоспний шофер, не хочу називати його прізвища, підійшов до синьо-жовтого прапора й витер об нього брудні від мастила руки. Це побачила звичайна сільська жінка Тетяна Колдашенко, яка працювала дояркою. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля". Мітинг закінчився. А за декілька років, коли при школі створили музейну кімнату Василя Стуса, до нас приїхала делегація школярів із сусіднього містечка Іллінці. Після екскурсії до мене підійшла іллінецька вчителька та сказала: "1990-го я була студенткою Львівського університету і також брала участь у мітингу у вашому селі. Коли їхали сюди, нас супроводжувала чорна "Волга" КГБістів, стежили за кожним нашим кроком". Запитую, як створювали музей у Рахнівці. Дмитро Михайлович усміхається, мовляв, цікава історія. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках &еnsр;Якось до нас у школу завітав начальник Вінницького обласного управління внутрішніх справ генерал-лейтенант Віктор Тяжлов. І він сказав: "Ми у Вінниці при обласному управлінні створюємо музейну кімнату Василя Стуса. Міліція Стуса посадила, міліція хоче його реабілітувати". Попросив допомогти з пошуком оригінальних експонатів і згодом направив сюди свого працівника. Ходили з ним по родичах Стуса. Хтось казав, що нічого немає, дехто дав декілька фотографій із розрахунком, що скопіюють і повернуть. Коли у вінницькій міліції кімнату облаштували, Тяжлов знову приїхав у Рахнівку. Сказав, що в них залишилися експонати й може ними поділитися, якщо при школі ми також відкриємо музей. Так і закрутилося. Крім тих експонатів, що їх передали міліціонери, шукали нові. Облаштувати музейну кімнату допомагали працівники Вінницького обласного краєзнавчого музею і відділу культури, педколектив, школярі. До речі, старшокласники були й екскурсоводами. &еnsр;Завдяки Вікторові Тяжлову в Рахнівці встановили перший пам'ятник Василеві Стусу, продовжує Дмитро Михайлович. 1996 року генерал завітав до нас і одразу до справи: "У Стрижавці є виправна колонія. Там сидить один рецидивіст, він сам скульптор. З вапняка виготовив пам'ятник Василю Стусу. Де його поставимо?" Ми вибрали місце перед школою. Разом із шкільним завгоспом Миколою Федоровичем удвох залили фундамент, а за два тижні привезли нам монумент. Це перший пам'ятник Стусові, що його встановили в селі. На відкриття запросили сина Василя Семеновича Дмитра, дружину Валентину Попелюх, поетесу Ніну Гнатюк, була й інша творча еліта. Дмитро Омелянчук пригадує, що навіть тоді, 1996 року, на урочистість прийшли не всі односельці. Двоюрідний брат поета Гнат був настільки заляканий радянською владою, що дороги до музею не знав. &еnsр;Попри все, тоді була зовсім інша, піднесена атмосфера, не порівняти з 1990-м, говорить Дмитро Омелянчук. Відкрили пам'ятник, і почався дощ. Син Дмитро зняв черевики, підкотив штани, й усі разом пішли до обійстя, де народився Стус. Щоправда, того дня Валентина Попелюх нічого не сказала про пам'ятник. Проте за декілька днів ми дізналися, що він їй не сподобався: не такі риси обличчя й узагалі не схожий. Тому пізніше пам'ятник із вапняку зняли, а на його місці встановили бронзовий на мармуровому постаменті. Його створив скульптор Борис Довгань, з яким товаришував Василь Стус. Дружина поета Валентина Василівна розповідала, що Довгань побачив у обличчі Стуса цікавий типаж і вмовив позувати для скульптури. Це було наприкінці 1960-х. Дмитро Михайлович запрошує переглянути експозицію. Нині в музеї облаштовано дві кімнати: експозиція однієї знайомить із життєвим і творчим шляхом митця, іншої присвячена перебуванню Василя Стуса в засланні. Загалом колекція музею налічує понад 700 експонатів. У першому залі представлено переважно оригінальні речі самого Василя Стуса та його рідних. За склом одяг і взуття матері й батька поета, чорне пальто Василя Семеновича, патефон, гітара, портфель, друкарська машинка. &еnsр;Цей патефон подарував Василеві його рідний дядько, брат матері, Дмитро Сіньківський, пояснює завідувач музею. А ось гітара, на якій поет любив грати школярем і у студентські роки. Юнаком захоплювався грою в шахи і футболом. У навчанні йому не було рівних ні у школі, ні в інституті. Проте мати, Їлина Яківна, згадувала, що старший син Іван, який підірвався на міні, був іще гостріший розумом. Запитую, хто передав найбільше оригінальних експонатів. &еnsр;Параска Семенюк, дружина двоюрідного брата Стуса Миколи Сіньківського, була нашою опорою, відповідає Дмитро Омелянчук. Вони оселилися в хаті, де народився майбутній митець, а в 1950-х на її місці звели нову. Тепер там мешкає їхній син Сергій із дружиною. Так ось Параска Тимофіївна була істинною шанувальницею творчості Василя Стуса. Вона ділилася, розповідала, пишалася, що сюди їдуть з усієї України й із-за кордону. Ось і цю колиску маленького Василя передала музею Параска Тимофіївна. Знайшла її на горищі старої хати. Колиску сплів із лози сільський умілець Наралко Іванушенко. Навіть є спогад Стуса про те, як він був іще немовлям: "Пам'ятаю, як лежав у колисці (а мама ще робила на полі, в колгоспі, отже, мені було менше року), а нікого нема. Колиска висить на гакові, вбитому до сволока&hеllір; я мокрий, певне, ревів і докучило. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках", зачитує Дмитро Михайлович. Другий зал це реконструкція карцеру Василя Стуса в таборі для політв'язнів біля села Кучино Пермської області. Тут він провів свої останні дні. На стіні зображено велику панораму території табору. Цікавлюся, який художник її створив. &еnsр;Та це я сам намалював, за фотографією. Учителі мають уміти робити все, і малювати також. Взагалі, намагалися відтворити карцер максимально точно. Ось ключі, якими замикали камери. Їх передав дисидент, приятель Стуса, також колишній політв'язень Василь Овсієнко. У січні 1983-го за передання на волю зошита з віршами Василя Стуса на рік кинули в камеру-одиночку. 28 серпня 1985-го Стуса відправили до карцеру за те, що він, читаючи книжку в камері, сперся ліктем на підвіконня. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Був не скупий, тому викопав криницю не в себе на подвір'ї, а на вулиці Помер уночі проти 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними, причина смерті зупинка серця. Василь Овсієнко нарівні з цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, ймовірно, зумисне підлаштованого наглядачами. &еnsр;Могли підлаштувати, щоб ланцюг урвався і нарами смертельно вдарило Стуса. Але точних доказів нема, говорить Дмитро Михайлович. Радянська влада не знала, як позбутися Стуса, особливо коли дізналися, що його хочуть висунути на здобуття Нобелівської премії. Комуністи боялися, що український політв'язень, не дай Бог, отримає таку високу нагороду. Це була б ганьба. Дмитро Омелянчук мріє згодом розширювати музей створити зал, де буде макет криниці, яку викопав батько Стуса, і фрагмент хати, де народився поет. &еnsр;Цей музей і є моє життя. Для його облаштування підключив спонсорів, прихильників творчості Василя Стуса, своїх колишніх учнів. Хтось виготовив металопластикові вікна, хтось зробив доріжки, інші дарували літературу. Гордимося, що постать Василя Стуса є візитною карткою Гайсинського району. До нас приїжджають із різних куточків нашої держави, навіть був В'ячеслав Чорновіл. Також були волонтери із США, письменники з Польщі, Чехії. До нас приїздять не тому, що Василь Стус Герой України (звання присвоїв президент України 2005 року. Країна), а тому, що це приклад мужності, героїзму, відданості й любові до України. І це не просто гасла. Стус поет від Бога, що увібрав у себе всі чари подільської краси та гіркоти нашої історії. 2008 року поблизу музею висадили парк імені Василя Стуса. Нині тут ростуть клени, берези, дуби, ясени, ялинки, липи, кущі калини. Встановлено лавки й декілька альтанок. &еnsр;Навесні й улітку в нас такі пахощі, каже організаторка екскурсій Світлана Кобзар. Іноді відвідувачі музею обідають у цих альтанках. А зараз ходімо до криниці, яку викопав батько Василя Стуса Семен 1939 року. Це недалеко. Він був не скупий, тому викопав її не в себе на подвір'ї, а на вулиці, щоб люди брали воду. А ось тут і був город Семена Дем'яновича. Туристи після екскурсій ідуть цією вулицею й декламують вірші Стуса. Невелика сільська вулиця, названа на честь Василя Стуса, закінчується хатиною з червоної цегли під бляхою, а далі левада. На будинку меморіальна табличка: "На цьому місці стояла хата, в якій 6 січня 1938 року народився поет Василь Стус". Заходжу на подвір'я, щоб поспілкуватися з господарями. Двері відчиняє вусатий чоловік років 60. Представляється Сергієм Семенюком, двоюрідним племінником Василя Стуса. &еnsр;Хату, де народився мій легендарний дядько, розвалили, а на її місці мої батьки, Микола й Параска, десь у 1950-х побудували ось цю. Про Василя Стуса знаю небагато, моя мати більше цікавилася його творчістю. Звісно, туристи приїжджають й усі йдуть до криниці. Але ж і почистити її вже треба, бо ж застигла в тому вигляді, що й була ще 80 років тому, відповідає Сергій Семенюк і поспішає закрити двері.
we.ua - Туристи після екскурсій ідуть цією вулицею й декламують вірші Стуса
Чому сьогодні не можна ходити босоніж по дому: заборони дня
4 січня вшановують преподобного Феоктиста. Він заснував обитель у Сицилії та став там ігуменом. В його монастирі віднайшли прихисток чимало монахів, що втекли від переслідувань іконоборцями. Помер приблизно 800 року. В народі вірили, якщо в Феоктистів день загадати бажання, вийти на вулицю вночі і побачити на небі ківш Великої Ведмедиці, то загадане здійсниться. Якщо взяти ікону і обійти навколо будинку, промовляючи молитву, з житла підуть всі злі духи. До закінчення обряду не можна ні з ким розмовляти з домочадців. Що не можна робити Не варто ходити по дому босоніж, можете сильно захворіти. Також це не найкращий час для того, щоб робити будь-які проколи тіла - рани будуть довго гоїтися і боліти. Не варто змінювати місце роботи. Заборонено підслуховувати і підглядати. Не можна нікому розповідати про свої плани. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церковний календар на січень: запам'ятайте нові дати релігійних свят Прикмети сніжить - бджоли будуть добре роїтися; почути в лісі крик лисиці - до негоди; червона зоря вказує на те, що буде вітряно; вночі зоряне небо - чекайте на сонце та мороз; хмари низько висять - буде заметіль; безхмарне небо - ще довго будуть стояти морози; на деревах лежить багато снігу - влітку бджолярі зберуть багато меду; повня і ясна погода - до великої повені навесні. За новим церковним календарем, який вступив у дію з 1 вересня, велике релігійне свято Водохреща українці будуть відзначати уже 6 січня. Раніше дата святкування припадала на 19 січня. Це свято присвячене хрещенню Ісуса Христа в річці Йордан. За біблійною легендою, Спаситель прийняв хрещення від Івана Хрестителя.
we.ua - Чому сьогодні не можна ходити босоніж по дому: заборони дня
Не починайте будь-які нові справи та не хваліться успіхами: заборони та прикмети дня
3 січня вшановують мученика Гордія і пророка Малахія. Гордій Каппадокійський народився у християнській сім'ї. З дитинства він навчався різних наук. Коли подорослішав, то вирушив на військову службу. Там же вирішив будувати кар'єру, але коли почалися гоніння на християн, то залишив службу і вирішив присвятити життя служінню Господу. Гордій вирушив у пустелю і довгий час провів там у молитвах. Коли повернувся на батьківщину, то став проповідувати християнство. У 320 році він відкрито виступив на захист своєї віри, і язичники заарештували Гордія. Чоловіка намагалися змусити зректися віри, але безуспішно, тому його стратили. Святий пророк Малахія жив за чотири століття до Різдва Христового. Малахія належить до числа малих біблійних пророків і є одним з останніх старозавітних провісників. "Печатка пророків" - так називали його. Відомо, що він був дуже добрий і щирий, чим приводив у здивування інших. Саме за це його і назвали Малахією - тобто, "Ангел", "Вісник". Прикмети якщо в цей час лежить багато снігу - літо буде врожайним; снігу мало і мороз - до посушливого і спекотного літа; ворони сидять на верхівках дерев - до морозів, а на землі - до відлиги. У народному календарі - свято Гордіїв день. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церковний календар на січень: запам'ятайте нові дати релігійних свят Що не можна робити лаятися і лихословити; відмовляти в допомозі; рукодільничати; займатися прибиранням, викидати сміття. Цього дня не варто вкладати гроші і починати будь-які нові справи, а також хвалитися своїми успіхами й успіхами дітей - можна назавжди відвадити удачу. Що можна робити Гордій і Малахій допомагають людям, які страждають важкими хворобами, тому у святих просять захисту від недуг. За повір'ями, цей час вважався небезпечним через розгул нечистої сили, тому день намагалися провести в домашньому колі. Також цього дня заведено ходити в лазню та за прикметами треба з'їсти хоча б ложку сиру, щоб увесь наступний рік був щасливим і безбідним. За новим церковним календарем, який вступив у дію з 1 вересня, велике релігійне свято Водохреща українці будуть відзначати уже 6 січня. Раніше дата святкування припадала на 19 січня. Це свято присвячене хрещенню Ісуса Христа в річці Йордан. За біблійною легендою, Спаситель прийняв хрещення від Івана Хрестителя. На Йордана християни освячують воду, яка є головним символом свята. Віряни вважають, що в цей день свячена вода має цілющі властивості, нею можна вилікуватись від хвороб. Тому її зберігають увесь рік та вона не псується.
we.ua - Не починайте будь-які нові справи та не хваліться успіхами: заборони та прикмети дня
Щастя може вилетіти з дому: заборони дня, про які варто пам'ятати
2 січня віряни вшановують святого папу Римського Сильвестра. Сильвестр жив на рубежі ІІІ-ІV століть. Він народився в Римі, в сім'ї християн. Рано позбувся батька, тому його виховував учитель, пресвітер Квірін. Коли Сильвестр досяг повноліття, то став допомагати мандрівникам. Це були часи гонінь на християн, але Сильвестр не побоявся і прийняв у себе святого сповідника єпископа Тимофія. а після його мученицької смерті поховав його. За це Сильвестра схопили і судили, а потім кинули до в'язниці. Звільнився він тільки після смерті градоначальника-язичника. Коли Сильвестру виповнилося 30, він став священиком, а через 15 років його обрали єпископом Римським. Папа Сильвестр керував Римською Церквою понад 20 років. Помер у глибокій старості. Існує легенда, за якою святителю Сильвестру вдалося здолати морське чудовисько - Левіафана - і таким чином врятувати людство від кінця світу. Прикмети мороз цього дня - літо буде спекотним; іній лежить на деревах - до гарного врожаю; синички почали співати - до затяжних морозів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли й що святкуємо у 2025 році: збережіть церковний календар Що не можна робити сваритися з близькими і друзями; засуджувати кого-небудь, лихословити; зловживати спиртними напоями; займатися прибиранням. Цього дня не радять стригти волосся - буде погано рости. Не слід їсти курку та яйця. Вважається, що тоді щастя може вилетіти з дому. Що можна робити Святому Сильвестру моляться про зміцнення віри, просять про подальше життя і мир на землі. Цей день добре провести в колі сім'ї, зазвичай прийнято збиратися за спільним столом і доїдати все, що залишилося після Нового року. Також у цей час зазвичай було заведено чистити курники, обкурювати їх ароматними травами, лагодити сідала і годівниці. Таким чином домашню птицю захищали від нечисті та загибелі. За новим церковним календарем, який вступив у дію з 1 вересня, велике релігійне свято Водохреща українці будуть відзначати уже 6 січня. Раніше дата святкування припадала на 19 січня. Це свято присвячене хрещенню Ісуса Христа в річці Йордан. За біблійною легендою, Спаситель прийняв хрещення від Івана Хрестителя. На Йордана християни освячують воду, яка є головним символом свята. Віряни вважають, що в цей день свячена вода має цілющі властивості, нею можна вилікуватись від хвороб. Тому її зберігають увесь рік та вона не псується.
we.ua - Щастя може вилетіти з дому: заборони дня, про які варто пам'ятати
Миколая супроводжують чорти та ангели з подарунками або різочками: як відзначають свято дітей у різних країнах Європи
День святого Миколая - це свято, яке в різних країнах світу має свої унікальні традиції та звичаї. Хтось чекає подарунків у чобітках, хтось готує спеціальні страви, а для когось це день, коли діляться добрими справами та допомагають тим, хто цього потребує. Розповімо про найцікавіші звичаї, які збереглись у різних куточках Європи. Міклавж у Словенії У багатьох містах по всій Словенії напередодні свята Святого Миколая будуть відзначені процесіями з впізнаваною фігурою Святого Миколая або св. Міклавжа. Його зазвичай супроводжують пустотливі "парклі" (крампуси) і солодкі ангели. Вони принесуть радість дітям, роздавши солодощі та смаколики. Вночі Святий Миколай залишає дітям подарунки в тарілках, кошиках або панчохах, які йому ввечері ставлять сухофрукти, цукерки та маленькі подарунки. Для тих, хто був неслухняним, він може залишити гілочки. Сінтерклаас у Нідерландах Голландці на своїй Батьківщині традиційно зустрічають Сінтерклааса 6 грудня за Юліанським календарем. Сінтерклаас - це поважний дідусь з білим волоссям та довгою густою бородою. За легендою він приїжджає до Роттердама на пароплаві з далекої Іспанії, яка уособлює собою "теплі краї". Супроводжують його вірні помічники - Чорні Піти (також їх можуть називати сажотрусами), які безпосередньо беруть участь у нелегкій роботі головного персонажа. У ніч перед Днем Святого Ніколаса Сінтерклаас на білому коні розвозить малечі подарунки. Щоб отримати заповітний презент, діткам протягом року слід добре поводитися та слухатися старших. Крім того, перед сном 5 грудня кожній дитині необхідно залишити новорічний чобіток біля каміна і покласти в нього гостинець для коня Сінтерклааса: моркву або пучок сіна, а поруч миску з водою. Після такої підготовки потрібно запросити дідуся до своєї оселі, співаючи йому традиційну пісеньку. Вранці наступного дня у черевиках малюки знаходять різні подарунки та кондитерські вироби. Вважається, що окрім гостинців Сінтерклаас носить із собою велику червону книгу, в якій записані імена дітей та всі їхні добрі та погані вчинки за попередній рік. Тому приховати власний непослух від мудрого дідуся не вдасться нікому. І у разі поганої поведінки дитина отримає не бажаний подарунок, а вугілля від Чорного Піта. Деякі легенди свідчать, що вірні помічники могли викрадати неслухняних дітей і як покарання відвозити їх до Іспанії. Святий Мікулаш у Чехії День святого Микулаша відзначають у Чехії 6 грудня, святкування та активності у Чехії традиційно відбуваються напередодні, 5 грудня. Цього дня на площах і вулицях чеських міст можна зустріти Мікулаша, а також ангела і чорта, які його супроводжують. Останні допомагають дідусеві оцінювати, чи гідна дитина подарунка за те, як вона поводилася протягом року. Святий Микулаш роздає дітям, які гарно себе поводили, фрукти: мандарини, апельсини, банани. За індивідуальними побажаннями він може подарувати їм свіжий ананас та інші екзотичні плоди. За традицією, Мікулаш також пригощає малюків горішками. Останнім популярними у чеських дітлахів стали такі подарунки, як фігурки із шоколаду та різдвяні календарі з цукерками. Якщо дитина поводилася весь рік погано, то солодощів вона не отримає. За погані вчинки святий Мікулаш замість смаколиків дає дітям вугілля та сиру картоплю. Іноді вугілля перемішують разом із гарними подарунками, щоб нагадати дитині про те, що вона цього року пустувала. Пер Ноель у Франції У Франції Святий Миколай вважається покровителем Лотарингії, і саме тут святкування відбувається найактивніше. Крім того, тут свято є офіційним. В містечку Сан-Ніколя-де-Пор, наприклад, увечері виходить святкова процесія з центру міста і рухається головними вулицями під фанфари. На її чолі йде старець із білою бородою, тобто Святий Миколай, якого супроводжує привид. У руках привид тримає різки, щоб відшмагати неслухняних дітей, а потім забрати їх із собою в мішку. На честь свята у багатьох містах проводять святкову ходу, печуть пряники і булочки в формі чоловічків, в школах і садках влаштовують вистави та лотереї, діти обмінюються подарунками та сувенірами. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День святого Миколая: що категорично не можна робити сьогодні Миколайки у Польщі У Польщі Святий Миколай приходить як єпископ із золотим посохом та в яскравій одежині. Подорожує він пішки, на коні чи на санях. Напередодні свята діти вішають чисті білі панчохи або ставлять начищені чоботи з вірою, що вони будуть наповнені дарунками. Ніколастаг у Німеччині Діти наводять лад у своїх кімнатах, прибирають іграшки. А напередодні ввечері ставлять перед дверима чобітки чи якесь інше взуття, щоб вранці знайти там невеликий подарунок чи солодощі. А неслухняним дітям один з помічників Святого Миколая - Кнехт Рупрехт залишає замість подарунків різки. Сан Нікола у Італії Італія святкує 6 грудня. Тут свято особливо популярне серед незаміжніх жінок, які бажають знайти чоловіка, адже тут він вважається покровителем родини та сімейних цінностей. Але в деяких італійських провінціях дарують дітям подарунки, а також влаштовують ярмарок. У Італії на острові Сардинія є невелике містечко Сассірі. Його покровителем вважається Микола Чудотворець, тому й головне свято міста припадає саме на 6 грудня. Вже багато років у Сассірі існує цікава традиція під назвою Rіtо dеllе nubіlі. Полягає вона в тому, що протягом усього дня у свято Святого Миколи молодим нареченим дарують подарунки. 6 грудня українці відзначають День святого Миколая. Це нова дата після переходу на новий релігійний календар ПЦУ, який відбувся торік 1 вересня. Це свято найбільше чекають діти. Саме на основі образу Миколая Чудотворця в багатьох країнах світу з'явився персонаж святий Миколай. В англомовних країнах, зокрема, в США, Великій Британії тощо, його називають Санта Клаус. Тут він приходить до дітей в ніч проти 25 грудня, тобто на Різдво.
we.ua - Миколая супроводжують чорти та ангели з подарунками або різочками: як відзначають свято дітей у різних країнах Європи
З днем ангела Миколи: добірка зворушливих вітальних листівок з щирими побажаннями
6 грудня українці відзначають День святого Миколая. І в цей день свої іменини святкують усі, хто носить ім'я Микола. У християнстві ім'я Микола одне з найпоширеніших. Це ім'я носив один з найбільш шанованих українських святих Микола Чудотворець. Gаzеtа.uа підготували добірку зворушливих та гарних листівок з привітаннями з Днем ангела Миколи. Пошліть усім, хто носить це ім'я у вашому оточенні. Привітання у прозі Колю, у ці непрості часи бажаю тобі, щоб твій ангел захищав тебе! Щастя і благополуччя та родинного тепла, і, звісно ж, мирного неба над головою! Нехай твоє життя буде сповнене позитиву, щирості та надій. Нехай всі ці надії будуть виправдані, бажання здійснимі, а мрії здійсненні. З Днем ангела, Миколо! З іменинами, Колю! Бажаю різноманітного, активного, яскравого життя, в якому поряд завжди будуть вірні друзі та люблячі близькі люди! Бажаю, щоб в житті не було ніяких страхів, ніяких сумнівів, ніяких заборон. З Днем ангела, Миколо, нехай кожне "завтра" буде в сто разів краще, ніж "сьогодні"! З іменинами, Колю, дорогий наш друже! Бажаємо міцного здоров'я, здійснення всіх бажань, досягнення всіх твоїх цілей. Нехай у твоєму житті будуть тільки радісні події, негаразди та печаль нехай обходять стороною, а удача і везіння переслідують тебе! Значення імені Микола Ім'я Микола походить від давньогрецького імені Ніколаос, що перекладають як "переможець народів". Це ім'я популярне у багатьох країнах Найголовнішою його рисою можна назвати витримку та самоволодіння. Він настільки непохитний у своєму спокої, що іноді може виникнути відчуття якоїсь відстороненості, але це зовсім не так. Це один із зовнішніх проявів його аналітичного розуму. Він ніби спостерігає за всім збоку і лише іноді втручається у те, що відбувається. Микола не любить критику в свою адресу і поради з приводу його особистого життя. Він потайливий. Також Микола безкорисливий, чесний і щирий, а це іноді загрожує важкими ситуаціями в житті. Він не любить інтриги. Успіху в житті домагається наполегливо працюючи. Розвинене почуття гумору робить Миколи привабливим співрозмовником. До того ж він завжди доброзичливий і привітний з людьми. Микола ніколи не здається і завжди досягає поставлених цілей, завжди намагається бути таким, як про нього думають інші люди, ніколи не говорить погано про близьких і рідних. А ще Коля обожнює допомагати іншим людям, до того ж найчастіше безоплатно. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П'ять справ, які потрібно зробити до Дня святого Миколая Основними недоліками Миколая можна вважати впертість, самовпевненість, егоїстичність і деяку зверхність. Сім'я для Миколи є одним із критеріїв своєї успішності, тому у дружини він намагатиметься обирати найгарнішу з оточення. Якщо жінка йому сподобалась, то довго не тягне з пропозицією руки і серця. Але у шлюбі він ревнивий та зраду не пробачає. У сімейному житті Микола не пред'являє якихось серйозних вимог до побуту, любить дітей та проводить з ними час із задоволенням. 6 грудня українці відзначають День святого Миколая. Це нова дата після переходу на новий релігійний календар ПЦУ, який відбувся торік 1 вересня. Це свято найбільше чекають діти. Саме на основі образу Миколая Чудотворця в багатьох країнах світу з'явився персонаж святий Миколай. В англомовних країнах, зокрема, в США, Великій Британії тощо, його називають Санта Клаус. Тут він приходить до дітей в ніч проти 25 грудня, тобто на Різдво. Існує популярна історія, яка розповідає, як святий допоміг трьом сестрам. Через їхню бідність ніхто не хотів брати їх за дружин. Тому Миколай вирішив підкинути вночі їм до будинку три мішечки з золотом. Вони потрапили до шкарпеток, які сушилися над каміном. Так з'явилася європейська традиція залишати подарунки в шкарпетках.
we.ua - З днем ангела Миколи: добірка зворушливих вітальних листівок з щирими побажаннями
День святого Миколая: що категорично не можна робити сьогодні
6 грудня за новим церковним календарем згадують одного з найбільш шанованих святих - Миколая Чудотворця. Його також називають Миколою Угодником. Історія свята Микола прийняв Христа, будучи багатою людиною. Перейнявшись вченням отримав безцінні дари Духа Святого. Виконуючи Слово Боже і проповідуючи спасіння Христове, не залишався байдужим в турботах про бідних, малозабезпечених і ближніх своїх. Творив дивовижні справи, а безкорисливість і лагідність почитав великим привілеєм. Був чудовим благодійником. Відомо, що вже в VІ ст. день упокоєння Святого став значним християнським святом Східної Церкви, коли імператор Юстиніян І збудував на його честь церкву в Константинополі. З Візантії свято поширилося по цілому світу - й на українські землі також. За переказами князь Аскольд узяв Святого Чудотворця за небесного покровителя й мав хресне ім'я Миколай. До Західної Церкви свято прийшло у ІХ ст., коли папа Миколай перший папа з цим іменем - близько 860 р. збудував у Римі церкву Святого Миколая. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П'ять справ, які потрібно зробити до Дня святого Миколая Вважається, що Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Адже згідно з житієм Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха - силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довгий час вважалось і в Україні - кожен рибальський курінь мав обов'язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою Св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів. Свято Миколая відкриває низку різдвяних і новорічних урочистостей. Саме цього дня у містах України запалюють новорічну ялинку. Зазвичай День Миколая Угодника відзначається з ярмарками і гуляннями, різними концертами та благодійними заходами. Що не можна робити У День святого Миколая не можна важко працювати фізично, шити, вишивати, в'язати, прасувати. Також на свято не можна відмовляти у милостині та допомозі тим, хто цього потребує. У День святого Миколая забороняється лихословити, лаятися, конфліктувати, бажати зла іншим. Батькам в цей день не можна гримати на дітей. В цей день забороняється споживати м'ясні і молочні продукти, оскільки триває Різдвяний піст. На свято не можна підстригати волосся. Вважалося, що так можна "зрізати удачу". Прикмети У народному календарі - це день Миколи Зимового Іній на деревах - до щедрого врожаю хліба. Випав сніг до 6 грудня - зима буде морозною. Скільки на Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу Весняного. Холодна погода в цей день - слід чекати холодну зиму. Дощ у День Миколая - до гарного врожаю озимини. 6 грудня українці відзначають День святого Миколая. Це нова дата після переходу на новий релігійний календар ПЦУ, який відбувся торік 1 вересня. Це свято найбільше чекають діти. Саме на основі образу Миколая Чудотворця в багатьох країнах світу з'явився персонаж святий Миколай. В англомовних країнах, зокрема, в США, Великій Британії тощо, його називають Санта Клаус. Тут він приходить до дітей в ніч проти 25 грудня, тобто на Різдво. Існує популярна історія, яка розповідає, як святий допоміг трьом сестрам. Через їхню бідність ніхто не хотів брати їх за дружин. Тому Миколай вирішив підкинути вночі їм до будинку три мішечки з золотом. Вони потрапили до шкарпеток, які сушилися над каміном. Так з'явилася європейська традиція залишати подарунки в шкарпетках.
we.ua - День святого Миколая: що категорично не можна робити сьогодні
П'ять справ, які потрібно зробити до Дня святого Миколая
В переддень відзначення Дня святого Миколая важливо підготуватись заздалегідь. Є справи, які потрібно зробити ще 5 грудня і, власне, у день святкування. У цей день прийнято дарувати дітям подарунки, а також найріднішим, яким хочеться зробити приємне. Але в Україні є і інші традиції та певні ритуали. На Миколая наші предки варили каші та пиво, святили в церкві хліб і зерно, запрошували в гості родичів. Селяни кропили святою водою домашню худобу. Дівчата ворожили на суджених і долю. Розповімо про п'ять обов'язкових справ, які потрібно зробити. Приберіть будинок На свято святого Миколая заборонена хатня робота, прибирання та прання. Тому 5 грудня підготуйтеся до свята і наведіть лад у домі. Заздалегідь помийте тарілки і винесіть сміття. Попросіть вибачення Це свято вважається сімейним і добре підходить для примирення. Якщо ви в чомусь завинили перед близькими, то попросіть вибачення і пробачте чужу провину. За можливості день варто провести з рідними або хоча б зателефонувати їм. Приготуйте миколайчики Головною стравою дня вважаються миколайчики - традиційні пряники з медом і прянощами. Вироби роблять у формі ялинки або Миколи Чудотворця, прикрашають глазур'ю і роздають дітям. Зробіть добру справу Микола Чудотворець за життя прославився добрими безоплатними справами. Тому в день його пам'яті варто зробити хороший вчинок, допомогти знедоленим людям або зробити пожертву на благодійність. Розповідати про зроблене нікому не слід. За прикметами, зроблене 6 грудня добро повернеться до людини в потрійному розмірі і не залишиться непоміченим Миколою. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як здивувати близьких на День святого Миколая: найкращі подарунки для кожного Помоліться На саме свято читають молитви на Миколая Чудотворця. Молитися можна як у храмі, так і вдома - головне, щоб слова були щирими. Що можна попросити у святого Миколая Здоров'я, сімейного щастя, прощення гріхів і розради в горі. А також дитячого здоров'я і благополуччя, адже святий вважається покровителем усіх дітей. 6 грудня українці відзначають День святого Миколая. Це нова дата після переходу на новий релігійний календар ПЦУ, який відбувся торік 1 вересня. Це свято найбільше чекають діти. Саме на основі образу Миколая Чудотворця в багатьох країнах світу з'явився персонаж святий Миколай. В англомовних країнах, зокрема, в США, Великій Британії тощо, його називають Санта Клаус. Тут він приходить до дітей в ніч проти 25 грудня, тобто на Різдво. Існує популярна історія, яка розповідає, як святий допоміг трьом сестрам. Через їхню бідність ніхто не хотів брати їх за дружин. Тому Миколай вирішив підкинути вночі їм до будинку три мішечки з золотом. Вони потрапили до шкарпеток, які сушилися над каміном. Так з'явилася європейська традиція залишати подарунки в шкарпетках.
we.ua - П'ять справ, які потрібно зробити до Дня святого Миколая
18 листопада відзначаємо День сержанта ЗСУ
Кожного року 18 листопада українці відзначають День сержанта Збройних Сил України. В цей день заведено вшановувати відданість військовій справі та професіоналізм сержантів ЗСУ. Свято було встановлене 19 квітня 2019 року указом президента України Петра Порошенка, повідомляє Gаzеtа.uа Раніше День сержанта в Україні відзначався згідно з наказом Міністра оборони від 10 лютого 2009 року. Це професійне свято було започаткували з метою підвищення престижу військової служби за контрактом на посаді сержантського і старшинського складу, а також подальшого патріотичного виховання військових кадрів України. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київ не буде витрачати бюджетні кошти на святкування Нового року До 2019 року День професійного сержанта ЗСУ відзначали у першу п'ятницю березня. Зараз свято має фіксовану дату 18 листопада. 6 грудня українці відзначають День святого Миколая. Це нова дата після переходу на новий релігійний календар ПЦУ, який відбувся торік 1 вересня. Раніше День святого Миколая відзначали 19 грудня. Це свято найбільше чекають діти.
we.ua - 18 листопада відзначаємо День сержанта ЗСУ
День Святого Миколая-2024: головні традиції дня, про які має знати кожний
6 грудня українці відзначають День святого Миколая. Це нова дата після переходу на новий релігійний календар ПЦУ, який відбувся торік 1 вересня. Раніше День святого Миколая відзначали 19 грудня. Це свято найбільше чекають діти. Історія свята В сучасній культурі святий Миколай став більше святковим персонажем, таким собі добрим дідусем, який приносить подарунки чемним діткам і кладе їх під подушку. Однак, його ототожнюють з образом християнського святого Миколая Чудотворця, який жив у реальності. Він народився на півострові Лікія в місті Патарі між 270 та 286 роками. Нині це територія Туреччини. Спочатку Миколай був єпископом і навіть здійснював паломництво до Святої Землі та Єгипту. За часів гонінь за християнами зазнав катувань з боку римського імператора, сидів у в'язниці, але згодом був звільнений. Вперше вшановувати пам'ять святого Миколая Чудотворця почали приблизно в VІ столітті. Тоді його тіло було перевезене італійськими купцями з Мири до Барі. Тут його мощі зберігаються й в наші дні. Саме на основі образу Миколая Чудотворця в багатьох країнах світу з'явився персонаж святий Миколай. В англомовних країнах, зокрема, в США, Великій Британії тощо, його називають Санта Клаус. Тут він приходить до дітей в ніч проти 25 грудня, тобто на Різдво. Легенди про святого Миколая Здавна святого Миколая вважали не лише заступником дітей, але й покровителем мандрівників, моряків та пекарів. За легендою він народився в заможній родині, але в дорослому віці став аскетом, тому роздав свої статки біднякам. Час від часу він приносив до дитячих будинків іграшки, теплі речі. Існує популярна історія, яка розповідає, як святий допоміг трьом сестрам. Через їхню бідність ніхто не хотів брати їх за дружин. Тому Миколай вирішив підкинути вночі їм до будинку три мішечки з золотом. Вони потрапили до шкарпеток, які сушилися над каміном. Так з'явилася європейська традиція залишати подарунки в шкарпетках. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Головна ялинка країни: коли буде відкриття та який матиме вигляд За переказами він також зцілював хворих, визволяв полонених, допомагав невинним. Саме тому Церква й канонізувала Миколая Чудотворця. Традиції свята Раніше за часів Радянського Союзу і в перші роки незалежності України, замість образу святого Миколая влада намагалася насадити українцям антирелігійного Діда Мороза. Але поступово почали повертатися традиції минулих років. Зокрема, до діток знову почав приходити святий Миколай. Однією з найулюбленіших традицій цього свята серед дітей є отримання подарунків, які кладуть під подушку. Існує звичай писати листи святому Миколаю, в яких просити бажаних речей та перераховувати свої добрі справи за рік. За легендою слухняним діткам Миколай приносить саме подарунки, а неслухняним кладе під подушку різочку. В церквах проходять церковні богослужіння, а тому віряни обов'язково йдуть до храму, щоб помолитися святому, попросити його заступництва. В школах і дитсадках проходять святкові вистави, дітки співають пісень і розповідають вірші про це свято. 6 грудня за новим церковним календарем віряни вшановують Миколая Чудотворця. Його вважають одним з найбільш шанованих святих. Миколу Чудотворця шанують як святого, який може здійснити будь-які чудеса. Його вважають покровителем сиріт, бідних, хворих, мандрівників, моряків, військових, хліборобів, ув'язнених, але насамперед - дітей. У день пам'яті Миколи Чудотворця добре піти до церкви. У святого просять зцілення від хвороб, допомоги в нових справах, фінансового благополуччя, вдалого заміжжя і одруження, легких пологів і моляться за дітей. Вважається, що Миколай Чудотворець чує кожного, хто звертається до нього зі щирою молитвою.
we.ua - День Святого Миколая-2024: головні традиції дня, про які має знати кожний

What is wrong with this post?