Search trend "9 травня в україні"

Про це Зеленський повідомив у tеlеgrаm.  "Обговорили санкційний тиск на Росію, можливості постачання нових систем ІRІS-Т та спільне виробництво зброї – в Україні та в Німеччині. Будемо розвивати відповідні мілітарі-хаби та збільшувати присутність німецьких компаній в Україні. Детально обговорили напрям дронів-перехоплювачів. Дякую за готовність допомагати", - написав Зеленський. Він додав, що також говорив з Вадефулем тему євроатлантичної інтеграції України. "Цінуємо чіткий сигнал Німеччини: майбутнє України – в НАТО. Важливо, щоб усі партнери поділяли таке бачення", - підкреслив Зеленський. Зустріч Вадефуля із Сибігою Також з Йоганном Вадефулем зустрівся  очільник МЗС Андрій Сибіга.  У МЗС підсумували, що  головною темою переговорів стала неподільна безпека України, Німеччини та всієї Європи. Очільники МЗС узгодили подальші кроки для посилення України, збільшення тиску на агресора та нейтралізації російської загрози для Європи.Андрій Сибіга зауважив, що Європа нині постала перед серйозними викликами, які потребують рішучих дій. Міністр наголосив, що Путін прагне продовжити війну, і Росія майже щодня здійснює удари по цивільних людях, включаючи жінок та дітей. Українська сторона не бачить готовності Росії до завершення агресії."Замість припинення вогню, на яке готова Україна, Росія лише посилює терор. Замість мирного процесу, Путін заявляє, що хоче захопити всю Україну. Примусити Москву до миру можна лише суттєво підвищивши тиск. Для цього необхідне посилення України та послаблення агресора. Це єдиний шлях до справедливого та тривалого миру в Європі, і це дозволить не допустити загрози війни в Німеччині та Європі загалом", — зазначив міністр.Глава української дипломатії підкреслив важливість того, що в проєкті бюджету Німеччини на поточний та наступні роки врахована військова допомога Україні. "Ми також працюємо над зміцненням української ППО та збільшенням німецьких інвестицій у виробництво української зброї, зокрема дронів", — зауважив він.У ході візиту глави МЗС відвідали німецьку систему ІRІS-Т та поспілкувалися з командиром, який працює на цій установці з перших днів. Військовий підтвердив, що німецька система довела свою високу якість та ефективність.фото: httрs://t.mе/Ukrаіnе_МFАДипломати також відвідали місце удару Росії по житловому будинку в Солом'янському районі Києва та вшанували памʼять загиблих там цивільних людей.фото: httрs://t.mе/Ukrаіnе_МFАГлави МЗС України та ФРН обговорили подальше посилення санкційного тиску на Росію. Андрій Сибіга наголосив, що партнери вводять санкції проти Росії не лише для підтримки України, а й для захисту самих себе, щоб позбавити російську воєнну машину ресурсів і захистити Європу.Міністр висловив вдячність Німеччині за тверду позицію щодо "Північних потоків". Він наголосив, що ера залежності від Росії має назавжди залишитися в минулому.Андрій Сибіга підкреслив, що тиск на Росію має бути скоординований з обох боків Атлантики і висловили сподівання на ухвалення сильних санкційних кроків у США, зокрема законопроєкту Ліндсі Грема. За його словами, такі кроки сприятимуть, а не перешкоджатимуть мирному процесу.Глава МЗС також наголосив на важливості розблокування першого переговорного кластера щодо вступу України в ЄС, для чого наша держава виконала всі необхідні умови.Сторони також обговорили проведення наприкінці року міжурядових консультацій.Андрій Сибіга висловив глибоку вдячність своєму колезі, німецькому уряду та народу за всебічну підтримку України.фото: httрs://t.mе/Ukrаіnе_МFА Раніше видання LІGА.nеt передавало слова Сибіги: "Президент Володимир Зеленський особисто звернувся до президента США Дональда Трампа з пропозицією закупити додаткові системи ППО. Саме Раtrіоt, які можуть збивати балістичні ракети".За його словами, Україна прагне розвивати власне виробництво систем протиповітряної оборони й дуже розраховує на допомогу партнерів, зокрема Німеччини."Інший напрям, де ми потребуємо допомоги партнерів, – це нарощування наших спроможностей у виготовленні своїх систем ППО і в розбудові нашого повітряного щита. І також ця співпраця з нашими німецькими друзями буде взаємовигідна", - сказав Сибіга.Про прибуття до України очільник МЗС Німеччини Йоганн Вадефуль повідомив на своїй сторінці у соцмережі Х."Так, добрий вечір із потяга, який їде до Києва. Довга поїздка потягом до країни, яку знову спіткало лихо війни", - заявив Вадефуль на відео.Він зазначив, що вже перебуває в Україні, і коли глядачі побачать це відео, він вже буде в Києві.Gutеn Моrgеn аus dеr Ukrаіnе ???????? ріс.twіttеr.соm/mbvfuЕ0nіz— Jоhаnn Wаdерhul (@АussеnМіnDЕ) Junе 30, 2025  Прибувши до Києва, Вадефуль рішуче засудив дії російського президента Володимира Путіна, передає DW."Путін прагне силою завадити Україні самій визначати свою долю. Його війна має на меті не що інше, як підкорення України. Він атакує українців жорстоким терором бомбардувань. Щодня і щоночі вмирають люди у власних домівках - у Києві, в Одесі, в Дніпрі. Але попри всю руйнацію і весь терор, українці щодня знову і знову з рішучістю захищають свою країну, свою свободу і своє майбутнє. Вони демонструють неймовірну мужність, силу та витривалість. Це заслуговує на нашу найвищу шану", - наголосив він.Вадефуль підтвердив непохитну підтримку України з боку Німеччини, наголосивши на важливості цієї допомоги для європейської стабільності."Ми і надалі будемо твердо стояти на боці України, щоб вона могла успішно захищатися - за допомогою сучасної системи протиповітряної оборони та іншого озброєння, гуманітарної та економічної допомоги. З цим зобов'язанням я сьогодні приїхав до Києва", - додав дипломат.Очільник німецького зовнішньополітичного відомства висловив переконання у серйозності намірів України щодо завершення війни шляхом переговорів, але зазначив, що Путін не демонструє готовності до конструктивного діалогу, прагнучи лише капітуляції."І поки це так, ми й надалі обмежуватимемо здатність Путіна фінансувати цю злочинну війну за допомогою санкцій. Над цим ми інтенсивно працюємо в межах Європейського Союзу та разом із партнерами з G7", - додав він.Йоганн Вадефуль вже відвідував Україну після свого призначення. Він здійснив перший офіційний візит до Львова 8–9 травня 2025 року. 

Ви зараз в Україні, бо презентуєте тут свою книгу. "Столик з видом на Кремль". І, звичайно, там йдеться про Росію, але починається книга з України, з Бучі.Насправді зараз без України неможливо розповісти про Росію. На  початку книги я пишу, що Росія сама спакувала себе до чорного мішка  і скоїла самогубство. Якби хоч трохи людяності залишилося в цій країні, то вона б заплакала від того, що сталося в Бучі чи Ірпені. Ви добре про це знаєте, бо Ви там жили, а для мене це було щось вражаюче. Моя оповідь  починається в Києві, в порожньому Києві, виють сирени, невдовзі почнеться обстріл. Я сам у квартирі, в місті - пустка. З-поміж мешканців будинку залишився тільки я. Я повернувся з Бучі, і вся квартира просякнута запахом Бучі, запахом тіл, які були розкидані цим містом. Я пишу текст про це, зрештою, не перший день, вже працюю кілька днів. Публікую це не лише в тижневику "Політика", але й на Фейсбуці, щоб якнайбільше людей довідалися про це. Раптом виявляється, що хтось перекладає ці тексти російською, не запитуючи мене, але перекладає їх дуже добре і розміщує їх на сайті "Радіо Свобода". І тоді я подумав, що всі люди, яких знаю в Росії, повинні знати, що я тут, повинні читати те, що пишу, дивитися фотографії, які  зробив. Я очікував, що невдовзі вони почнуть мені писати, телефонувати, невдовзі я отримаю купу повідомлень звідти, але телефон мовчав. Зателефонувала тільки одна людина, і, власне, про це моя книга. Що ця людина сказала?Запитала, чи це відбувається насправді.Росіяни завжди кажуть, що те, що вони зробили в Бучі - неправда.Це був один дзвінок, під час якого ця людина, яка є головною героїнею книги, хотіла дізнатися, що там відбувається. І, власне, далі я розповідаю про нашу з нею дружбу, про нашу симпатію. Вразило мене те, що більше ніхто не дзвонив. Це було дивно і до болю сумно. Важко, знаючи Росію, вірити в неї на політичному рівні, коли країною керує офіцер КГБ, то на що можна сподіватися. У ширшому сенсі соціальні дослідження демонстрували, що росіянам подобаються такі речі, як, наприклад, обстріли Грозного чи відбирання частини території у своїх сусідів (маю на увазі Крим). Це все призвело до того, що російська влада зараз є все  популярнішою. Але для мене це не було чимось дивним. Я радше був розчарований, що люди, яких я знав на такому дружньому рівні, на рівні довгих розмов, симпатії, не помічали нічого з того, що було очевидним.Якби Вам зателефонували ці російські друзі і запитали у Вас, що Ви робите в Україні під час повномасштабного вторгнення (я так розумію, що ви потрапили до Бучі після деокупації), то що б Ви їм відповіли?Що я тут для того, щоб задокументувати воєнні злочини і вбивства людей, які коїть Росія на території сусідньої держави, яка не зробила нічого поганого, що це не якісь партизани, бойовики, а люди, офіцери, які носять російські однострої. І що неможливо змити ганьбу з їхньої військової форми. Знаєте, моя свекруха - етнічна росіянка, яка в Сибіру познайомилася з моїм свекром - українцем за походження. Відтак, вона переїхала з ним в Україну.  Ще в 2014, коли вони жили в Криму, свекруха телефонувала своїм родичам і запитувала "Навіщо ви це робите, що я змушена втікати зі свого дому?" У 2022 році, коли вона вирвалася з обстрілюваного Києва, зателефонувала російській родині з тим самим запитанням. На що її сестра відповіла:  Росія ніколи не починає першою.Так, це, звичайно, неймовірно! Скажу Вам, що я теж фіксую подібні  історії. Їх у мене багато в записнику, багато у книзі. Адже є в Україні родини, які живуть і по той бік кордону. До прикладу, людина, про яку я хочу розповісти, знаючи, що я знову приїхав в Україну, що у мене презентація книжки, написала мені: "Пане Павле, ми знайомі, я з Харкова, з Салтівки, ви якось пили у мене чай під час обстрілу". Це не було звичайне чаювання,  бо та пані розповідала, що їй телефонував брат, який переїхав колись до Росії (працював там якимось інженером), а вона залишилася на Салтівці, яка дійсно розбомблена, знищена. Так от він до неї дзвонить і питає: "Сестро, чому ви по нас стріляєте"? Вона каже: "Тобто? Адже я навіть житла тут не маю, твої племінники звідси поїхати, тут гинуть люди". А він відповідає: "У нас на телебаченні сказали, що це ви в нас стріляєте". Отже, ось таке бачення когось, хто не може в це повірити, але мусить. З іншого боку, у 21-му столітті, коли є інтернет, ютуб, все доступне в мережі - правдива і неправдива інформація, вдавати, що чогось не знаєш, не можна. Чесно кажучи, взагалі, вдавати, що моя країна вчиняє вбивства, що армія, на яку сплачуються податки, вчиняє вбивства, ніколи не вийде. У 30-х, 40-х роках минулого сторіччя німці вдавали, що немає чогось такого. Але це не означає, що не знали, що не мали зеленого поняття, що їхні єврейські сусіди, які жили поруч усе життя, раптово зникли, бо раптом переїхали до якогось кращого світу. Що німці не знали про те, як тих катують. Я не думаю, що середньостатистичний росіянин може не знати якихось речей. Не може бути жодного виправдання. Мене це не переконує, вважаю, що це просто відмовка. Власне, ваша розповідь у книжці  починається з Бучі, але там також багато про Росію, бо Ви жили в Росії певний час, приблизно 4 роки, так?Якщо все додати, то може вийти навіть більше, бо це була одна з тих країн, які мене найбільше цікавили. Як кореспондента видання Rzесzроsроlіtа?Так, я був кореспондентом Rzесzроsроlіtа. Постійно там працював три роки, подорожував Росією, потім повертався. Раніше повертався, а потім вже не міг. Ви були закохані в Росію?Росія була неймовірно цікавим місцем для репортера. З точки зору журналістики там завжди було, що описувати. Цей край подобався мені з професійного погляду, але й подобався… Я жив там, мав друзів, мені здавалося, що у мене там є близькі друзі, а потім виявилося, що багато чого, мені лише здавалося.  Як так сталося, що Ви опинилися в Росії? Це Ви захотіли туди поїхати, чи це було завдання редакції?Життя журналіста – це випадок, я їхав до Афганістану, коли почалася війна з талібами в Афганістані, і я летів через Москву. Треба було летіти до Москви, потім до Ташкента, потім треба було їхати до Душанбе. Загалом дорога не була легкою. У Москві працював наш багаторічний кореспондент Славомир Поповський, неймовірний знавець Росії. Це був такий старший пан, який ходив Москвою з цигаркою і собакою басетом. І я, коли приїхав, кажу: "Друже, тут стільки всього, що можна описати!". Він каже: "Ні, тут все таке нецікаве, сіре", а я йому "Але подивись! Цілий світ в одному місті - в Москві", на що він відповів, що це все не має значення. Повертався я з Афганістану, також через Москву, і Славомир (дуже приємна людина, чудовий журналіст, він залюбки допомагав молодшим колегам) зустрів мене в аеропорту. Я був дуже втомлений після того відрядження, тож Славомир приготував вечерю і каже: "Я за тебе домовився". Я питаю: “Щодо чого?”, а він: "У мене зупинявся наш керівник, і я сказав, що ти хочеш зайняти моє місце кореспондента у Москві. Я насправді вже хочу повернутися до Польщі, а ти будеш тут". І так я опинився в Москві та почав там працювати кореспондентом. Яким було ваше перше враження від Москви? Це велике місто.Але воно незатишне. До війни, тобто до 2014-го, я була якось у Москві у відрядженні. І коли повернулася звідти до Києва, то подумала, що обожнюю його. Раніше вважала, що Київ – це місто, яке стоїть в заторах, але Москва просто живе в тих заторах.Так, Москва дуже специфічна, її можна любити, або не любити. Я колись її дуже любив, натомість я не любив Петербург. Це місто мені завжди здавалося похмурим. Воно ж побудоване на кістках. Попри це, його архітектура вражала. А от Москва для мене - це інший вимір. Я там працював, і життя там вирувало. Мені це дуже подобалося! Але, звичайно, коли я приїхав перший раз до Києва на Помаранчеву Революцію, то подумав: "О, тут круто!" Київ, з одного боку, це велике місто, а, з іншого, воно дає можливість його опанувати, зрозуміти. Але маю визнати, що Москва мене, як журналіста, дуже приваблювала, там постійно щось відбувалося, тим більше, що в той час, коли я там жив, багато всього відбувалося на околицях колишньої імперії: Революція Троянд в Грузії, Помаранчева Революція. Було видно, що ці народи, колись пов’язані з Росією політично, мають іншу думку, обрали для себе інший шлях. Також було помітно, і це було неймовірно, це було дуже цікаво, що Росія не хоче це зрозуміти. Але як так? Адже ми брати. Росія не могла зрозуміти, що не всі хочуть братніх стосунків, що країни, народи, які мають сумніви щодо сусідства з Росією, не мають бажання з нею ще більше зближуватися, хотіли б послабити ці відносини. І це все було цікаво. Росія в ті часи була трохи шалена, але вже тоді було помітно, що закручуються гайки. Я з цікавістю спостерігав, що все менше прислухаються до  людей, яких я неймовірно поважав, які бували у мене вдома, таких як Сергій Ковальов (царство небесне). З людей, які були демократами та вважали, що Росія могла б мати інший вигляд, робили божевільних, зрадників. Таке відбувалося, але це теж було цікаво, це не був різкий процес, це відбувалося крок за кроком. А найцікавішим було те, що люди, яких я знав, теж змінювалися. Звісно, ці зміни були дуже повільними, та я міг їх помітити.Свою книгу я писав майже все життя, але у мене в голові вона добре повкладалася якраз в ту ніч у Києві, після повернення з Бучі, коли я почав помічати речі, які я не хотів би помічати, як почали змінюватися люди. Я тоді почав усе аналізувати, пазли зійшлися. У цій книзі багато чого переплітається, є ретроспектива Росії і розповідь про війну, про вторгнення в Україну, про те, що я бачив, бо я був в багатьох місцях під час цього вторгнення, не лише в Бучі й Ірпені, а й у Лисичанську, Сіверськодонецьку, Вугледарі. Багато міст, які я називаю: Часів Яр, Бахмут - не можна назвати містами, це вже згарища насправді. Водночас вони є демонстрацією того, що означає той "рускій мір", і що означає братнє рукостискання, рукостискання з Москвою. І воно не раз уже повторювалося. Це вже було. Наприклад, із Грозним. Але для чого це росіянам? Всі ці українські знищені міста, які Ви перелічили - Ви вірите в те, що вони їх відбудують. У Вас в книзі є фрагмент, де Ви розмовляєте зі своєю подругою про Курильські острови і про те, нащо вони Росії. Чи це щось подібне?Я вважаю, що ця історія має сенс.  Це повторюється і повторюється у 20 столітті, у 21-му. Росія така є. Я також описую свою подорож з Владивостоку до Москви транссибірською магістраллю. Дорога потягом займає 7 днів і 7 ночей. Після неї тебе хитає наче на кораблі. Виходжу я на вокзалі, і мій друг, який зараз є емігрантом, який ще до анексії Криму, або одразу після покинув Росію, (потім жив в Україні, допомагав, зараз у Фінляндії) зустрічає мене на пероні і каже: "Слухай – це цікаво, я ніколи так не їздив. А можеш мені розповісти про свою подорож? Я задумався, а потім кажу: "Можу описати цю мандрівку одним словом, і це слово – пустка”.7 днів і 7 ночей пустки?Так. Звичайно, упродовж подорожі відбувається різне, потяг проїжджає Байкал.  Але в цілому, якщо описати це одним словом, то це – порожнеча. У мене також був цікавий досвід, бо я випадково взяв з собою у  потяг книгу "Острів Сахалін" Чехова, який мандрував тією ж дорогою, коли ще не було залізниці, тільки в протилежний бік - від Москви на Сахалін, на Далекий Схід. І, щиро кажучи, у мене було враження, що те, що я бачу за вікном, і те, що він описував, дуже схоже! Тобто минуло стільки років, а за великим рахунком, я в книзі Чехова читаю про те ж, що бачу за вікном: якесь болото, руїни, відмінність лише в тому, що з’явилися електроопори. І в той момент у мене з’являється така рефлексія: "Люди, якщо у вас є так багато всього, але ви не дбаєте про це, то навіщо вам ще більше".Власне, це Ви запитали у своєї подруги щодо Курильських островів, для чого?ТакІ що вона відповіла?Це була розмова у неділю. Кінець вихідних. Завтра на роботу. Ми дивилися телевізор. І я спитав М.: "Може ви б віддали якийсь там острів на Курильських островах японцям? Настав би мир, підписали б якісь торговельні відносини?", на що вона обурилася, що "Ми не віддамо жодного острову, жодного шматочка землі". Я сказав: "Чому?" Вона ж відповіла: "Бо там проливалася кров наших предків!" "Але ж це гори!” - апелював я. Втім, вона стояла на своєму твердо:  “Нікому нічого не віддамо!” Те, що вони нікому нічого не віддадуть, - це один пункт програми, але те, що хочуть ще більше. Адже Путін ще в 2021 році сказав, що він має на думці, і там була не тільки Україна, а набагато більше. Україна була тільки початком, ще б мало бути витіснення військ НАТО з таких країн, як, наприклад, Польща. Тобто, якби там не було військ НАТО, то утворилася б така сіра зона. Але для чого він хоче створити таку сіру зону? Не вірю в те, що Литва, Латвія, Естонія і Польща нападуть на Росію, бо у нас є цікавіші справи, так само, як в  українців є цікавіші справи, ніж напад на Росію. Це така ідея, щоб нас ослабити, розбити єдність Заходу і зробити наступний крок. Я абсолютно впевнений, абсолютно – абсолютно, що путінська Росія не зупиниться на Україні, що Україна – це лише певний етап. Я знайшов таку метафору, в романі братів Стругацьких про злу планету, яка існує тільки для того, щоб пожирати інші планети. То Росія трохи у мене з цим асоціюється. Знаючи історію Росії, то їм постійно мало, постійно хотіли б ще. Я думаю, що вони почнуть себе почувати в безпеці тільки тоді, як з одного боку буде Атлантичний океан, а армія буде розташована в Португалії, а потім будуть говорити, що з іншого боку океану ще є такий острів, який називається Сполучені Штати, і теж нам загрожує. Якщо керуватися такою логікою, то на всьому світі буде тільки одна велика Росія. А потім вони почнуть окуповувати космос. Тому я вважаю, що Україна не може програти в цій війні, це була би величезна трагедія! Я вважаю, що Україна повинна бути в НАТО, повинна отримати гарантії безпеки! Українська армія, яка показала, що може роками захищати свою країну, від, не будемо приховувати, значно більшої армії, краще оснащеної, повинна бути включена до системи безпеки всіх демократичних країн, і не тільки Захід повинен дати гарантії Україні, але Україна повинна бути частиною цих гарантій безпеки.Ви їздите на український фронт,  бачите все на власні очі, але чи всі Ваші співвітчизники так зараз думають? На початку повномасштабного вторгнення Польща дуже допомагала українцям. Але нинішні настрої серед поляків, зважаючи навіть на недавні вибори, видаються нам антиукраїнськими.  Чому так?Я дуже пишаюся поляками, що вони повели себе так добре, коли наші друзі – сусіди були у великій біді, коли на них напали. Зараз з’явився  політичний чинник. Я вважаю, що, на жаль, польська політика дуже змінилася. Політики замість того, щоб задавати суспільні настрої, вони роблять дослідження, які показують, що поляки можуть чогось побоюватися. І замість того, щоб зменшувати такі настрої, вони їх підносять, і кожен хоче на цьому отримати більше відсотків. Я вважаю, що це дуже погано, що є такі висловлювання, що Україна не повинна бути в НАТО. Це чи нерозуміння політичної ситуації в Польщі, чи якась майже зрада. Я не песиміст, хоча з фактами не посперечаєшся. Коли бачиш ентузіазм в підтримці України і українців на початку російського вторгнення і зараз, то звичайно зараз ця підтримка менша. Але з іншого боку, так, українці вдячні, але через це розсипання зерна, через такі історії, настрої змінилися. Колись ми мали максимум довіри, а зараз інші країни нас випередили і це не добре, це знецінює суспільний настрій, і настрій країни. Адже, треба сказати, що не лише суспільство допомагало українцям, але й на державному рівні теж було багато потрібних і відповідних рішень - наприклад, надання доступу до навчання, до системи охорони здоров’я. Це все було в порядку! І що ми бачимо зараз? Те, що українці дуже потрібні польській економіці! Згідно з  деякими дослідженнями, їхній вплив на зростання ВВП у Польщі може становити навіть 1 відсоток. Це люди, які працюють, які не простягають руку за соціальною допомогою, які платять податки, які хочуть інтегруватися, інвестувати. Вони не тільки винаймають, але й хотіли би купувати житло. Це ідеальна міграція! Така міграція зміцнює Польщу, але, на жаль, послаблює Україну. Я дуже сподіваюся, що коли весь цей жах закінчиться, то зникнуть кордони між Польщею і Україною, ви будете в Європейському Союзі, і буде такий непомітний кордон між Польщею. Я сам із західної Польщі, то у нас там був був кордон, заставлений пунктами пропуску. Нещодавно моя кузина там їхала, помилилася дорогою і каже: "Знаєш, я їду, їду, якась незнайома місцевість, а я їду додому, і раптом бачу: всі написи німецькою, зрозуміла, що  мушу повертатися". Ось такий тепер кордон з Німеччиною, тобто його немає. Сподіваюся, що ми дочекаємося, коли будемо так їздити в Україну. І  українська економіка буде пришвидшувати польську, а польська – українську. Українська мова дуже популярна на вулицях Польщі, скрізь можна зустріти українця або українку, і з ними співпрацювати, можна зустріти в магазині, в лікарні, познайомитися. Отже, я думаю, що поляки бачать, що це класні люди, і як можна не любити когось, хто від ранку до вечора працює, усміхнений, незважаючи на те, що пережив жах, намагається збудувати своє життя, допомагає своїй країні. На рівні людей маємо дуже позитивні приклади. Я не чув, щоб хтось на щось скаржився, на такому побутовому рівні. Звісно, в інтернеті ситуація виглядає, на жаль,  по-іншому. Власне, про пропаганду. Чи лише в ній причина в сьогоднішньому ставленні поляків до українців - про це ми поговоримо після короткої паузи. Пане Павле, чи це російська пропаганда, або ж якісь внутрішні сили в Польщі намагаються посварити поляків і українців? І навіщо їм це?Напевно, російський слід там помітний, щодо цього немає сумнівів. Звісно, найпростіше все звалити на Росію, але я б не перебільшував її роль у цьому. Я навіть досліджував, як, наприклад почали з’являтися історії, так майстерно складені, що хтось пише, що знайома знайомого мені розповідала, ніби це історія з життя, а потім ідентична історія з’являється у Вроцлаві, в Кракові, в Гданську, аж важко повірити, що одна й та сама ситуація могла  відбутися в стількох місцях. Або ж інша бувальщина “гуляла” соцмережами,  що жінку з України взяла до себе родина, бо їй не було, де жити, вона втекла від війни. І от ця українка закохує в себе чоловіка, а бідна нещасна полька плаче і залишається сама. Я думаю, що серцю не накажеш і така історія могла би статися, але ж не одночасно у стількох містах. Тому зрозуміло, що це вигадка, бо деталі збігаються, відрізняються тільки назви міст. Інша історія, яка дуже часто повторюється в інтернеті, абсолютно абсурдна, мовляв, поляк із дитиною, яка задихається, йде до лікарні, а медик каже, що не може його прийняти, бо начебто приймає тільки українців. Навіть я чула цю історію.Ось бачите. Це такий абсурд! Це важко уявити, що дитина не може дихати, а лікар ось так відповідає. Немає таких лікарів, а навіть, якщо і є, то це самогубці, бо зрозуміло, що наступна розмова буде вже з прокурором. Але ця історія була дуже поширена. Її перевірили, і помітили, що вона розповсюджується з якихось російських сайтів. Абсурд. Однак, якщо навіть до Вас ця історія дійшла, то дійсно вона розійшлася.Я це прочитала і подумала "Боже, що за нісенітниця?!". Але як журналістка вирішила подивитися на профілі людей, які писали про цю та інші історії в своїх коментарях. Звісно, шо були реальні користувачі, але було й багато ботів з порожніми сторінками.Так. А скільки ще таких вигаданих історій пішло в люди – невідомо. Це одна справа. Також я вважаю, що хтось хотів з цього отримати політичну вигоду, думаю партії, політики, скоріш за все праві, ніж ліві, які мають більше почуття національної гордості, не знаю, може хотіли заробити якісь політичні дивіденди. На мою думку, це не має сенсу. У нас є велика спільна справа з українцями і це – безпека. Звичайно, є речі, які нас відрізняють, і будуть нас відрізняти.А які?Велике занепокоєння в Польщі викликає можливість відкриття ринків для сільськогосподарських товарів з України. В Україні великі площі сільськогосподарських земель, кращий ґрунт, у цілому це все на іншому рівні, тому нашим фермерам важко з цим конкурувати, і це викликає занепокоєння. Був контекст ввезення збіжжя, думаю, що зараз не ввозиться, адже його немає, але треба думати про те, що, якщо Україна стане членом  Європейського Союзу, то треба думати, як це узгодити. На мою думку, можна домовитися, щоб це було вигідно і для одних, і для інших. Схожа ситуація була, коли Польща приєднувалася до Європейського Союзу, то французькі фермери теж дуже непокоїлися, і мали аргументи. Але все це можна обговорити. Інша справа, яка поляків непокоїть, - це історичні суперечки, серед яких вбивства на Волині. Було дуже незрозуміло, коли Україна не погоджувалася на ексгумацію останків жертв Волинської трагедії. Але зараз це зрушило з місця, і знаєте - це чудово. І я сподіваюся, що Польща також відповість приязно, бо знаю, що є проблема з таблицею на горі Монастир. Я сподіваюся, що буде так, що українці будуть задоволені тим, який вигляд матиме та таблиця, і що це вдасться вирішити. Натомість те, що міністр Сибіга домовився з польським інститутом закордонних справ, знайшли якийсь вихід – це чудово. Знаєте чому? По-перше, це треба зробити, а по-друге, це позбавить аргументів людей, які з якихось причин не прихильні до нормальних, класних, добрих, дружніх відносин між Польщею і Україною. Я абсолютно переконаний, що це треба зробити якомога швидше, адже це не робиться проти когось. Я знаю, що під час війни це нелегко, також я знаю, що, коли а Тернопільській області відбувалася ексгумація, то була пересторога, щоб, не дай Боже, росіяни там не поцілили якоюсь ракетою, бо була б ще одна велика трагедія. Я знаю, що є багато чинників, які непокоять, але я сподіваюся, що це зрушить із мертвої точки, що це все закінчиться так, що пам’ять про всіх буде вшанована належним чином, і що ми зможемо йти далі, що це не буде лежати якимось важким тягарем, який буде нам заважати йти вперед, і говорити про майбутнє. Ви знаєте росіян, знаєте вже українців, і знаєте поляків, бо Ви поляк. Чи ми схожі між собою?  Росіяни завжди переконують, що вони слов’яни, українці заперечують, що ті - радше монголи. У чому ми схожі, а чим відрізняємося?Мені здається, що поляки і українці дуже між собою схожі, мають такий дух, що поєднує анархію і демократію. Отже, думаю, що це схоже. Звичайно, колись ваш експрезидент написав книгу, що Україна – не Росія, це мене дуже потішило. Ну, і справді, ці дві країни і ці два суспільства не можна сплутати, це точно. Точно знаю, приїжджаючи багато років до України, викладаючи тут, знаючи цю країну, і маючи російський досвід, то ні.Але росіяни говорили, що ми – брати, один народ.Ну так, знаю.Отже, на Ваш погляд, що відрізняє українців і росіян?Мені здається, що українці, наприклад, ніколи б не погодилися з диктатурою. Диктатура, тиранія може бути насаджена українцям силою, але вони будуть викручуватися як той в’юн, будуть боротися, будуть намагатися цього позбутися. Я не можу собі уявити, щоб Україною почав керувати диктатор. Навіть в цій політичній ситуації, яка не є такою очевидною, бо у нас війна.У нас воєнна цензура.У вас війна, воєнна цензура, телемарафон, багато обмежень.  З іншого боку, коли у українців запитують, чи вони хочуть зараз вибори, то говорять: "Ні, давайте зачекаємо". Традиції Запорозької Січі були такі, що то була така дуже демократична, анархічна спільнота, але коли справа доходила до війни, то вони обирали отамана, який міг робити все, але коли війна закінчувалася, то той отаман мав понести за все відповідальність, а якщо програв, то тим більше. Отже, я вважаю, що і у поляків, і у українців є неймовірна жага до свободи. І це без пафосу. Навіть інколи.Це не йде на користь, так?Так. Аж занадто. Однак, в Росії я мав таке враження… Так, там добре жилося, якщо у тебе паспорт іншої країни, тож ти завжди можеш виїхати. Але  Росія мені нагадувала в'язницю. В'язницю для свого народу. В Україні я ніколи не відчував нічого схожого, навіть в складні часи шаленої корупції, не було так, що людина, побачивши українського поліцейського,  хотіла перейти на інший бік вулиці. А там, якщо комусь це було вигідно, то з тебе могли зробити і дилера наркотиків, ким завгодно. В Росії було задушливо.А до Вас прискіпувалися російські міліціонери?Знаєте, у мене були різні пригоди в Росії, навіть одного разу мене сильно побили російські спецслужби. Це була така історія дуже відома, пов’язана також і з польсько-українськими відносинами, бо польсько-російські відносини дуже погіршилися, і ніколи вже не покращувалися, після того, як президент Квасневский з дипломатом Кучковським взяли участь в Помаранчевій Революції, з метою якось налагодити комунікацію між політиками, президентами Кучмою, Ющенком і Януковичем. Квасневський звичайно підключився до цього, а Росії це не подобалося. Як завжди.Так, як завжди. Чесно кажучи, Польща підключилася на прохання президента Кучми, який дуже не хотів кровопролиття, що відрізнялося від позиції президента Януковича, який призвів до кровопролиття. Але! Відтоді відносини дуже охололи. Коли я працював у Москві як журналіст, то в Польщі сталася така історія: хулігани побили дітей російських дипломатів і вкрали у них мобільні телефони. Троє дітей були побиті. Владімір Путін сказав, що Росія дасть пропорційну відповідь, і тоді почали бити польських дипломатів. Але тих їм трохи забракло, оскільки посольство запровадило заходи безпеки, дипломатам заборонили виходити на вулицю по одному. Втім, російські спецслужби мали будь-що виконати. І оскільки третього дипломата для побиття знайти не могли, то вирішили побити польського журналіста.О Боже!Так, і побили мене в підземному переході на Кутузовському проспекті, недалеко від мого житла. Але що ж. Загоїлося. От така була Росія. Було зрозуміло, грщо щось подібне може статися. Зараз я вже не поїхав би до Росії, бо велика вірогідність, що мене звинуватять у  шпигунстві, як багато іноземців, а особливо журналістів. Або звинуватять в продажі наркотиків, або в чомусь ще гіршому - наприклад, розповсюдженню дитячої порнографії. Вони можуть зробити все! І мушу сказати, що це відчувалося. Там було добре, поки у тебе був польський паспорт, і можна було поїхати в аеропорт і сказати "Відчепіться, у мене є квиток". Я мав таку пригоду. Оскільки редакція відправляла мене в різні відрядження, то я мав   багаторазову візу для іноземних журналістів. Цю візу треба було отримувати раз на рік. І я як раз був на відпочинку, повернувся до Росії з одноразовою візою, і мав піти, щоб мені поставили багаторазову, але якраз почалася Революція Троянд в Грузії, і редакція каже: "Знаємо, що ти щойно приїхав, але поїдь до Тбілісі". Ну добре, я взяв рюкзак, сказав "вау, летимо до Тбілісі". І я поїхав в аеропорт, а там кажуть, що я не можу виїхати. Питаю: "Чому? Я не є громадянином Росії", а вони кажуть, що у мене є тільки віза для в’їзду, і немає візи на виїзд. Виявилося, що я не можу виїхати. Маю Вам сказати, це було досить травматично, бо я подумав, що гарна розвага, поки ти  спостерігач, але коли ти вже учасник, то це дуже погано.Чому росіяни не хочуть з цього ув’язнення, як Ви описали Росію, втекти, або зробити так, щоб перетворити цю вʼязницю на нормальну країну?Мустафа Джемілєв сказав мені під час інтерв’ю, що Росія, - а він знає і Росію, і Радянський Союз, був дисидентом, відсидів роки, людина, яку я дуже поважаю, - сказав мені, що Росія може змінитися тільки тоді, коли програє цю війну, коли розпадеться на частини, або коли її окупують інші демократичні держави. Чи росіяни не хочуть? Мені здається, що переважна більшість не хоче, є поодинокі випадки, люди, які виїхали, які чинять опір, я знаю таких, вони живуть у Варшаві. Але навіть ті, хто виїхав, чесно кажучи, я співпрацюю з журналістами з "Тhе Іnsіdеr", інколи пишемо разом тексти, вони справляють на мене велике враження, вони реально вистежують агентів КГБ, які гуляють Європою, викрадають людей, вбивають їх якимись "Новачками" і Доброхотов і ціла команда дбають про те, щоб їх було менше. І це чудово. Я з великою повагою ставлюся до них. Натомість, я замислююся над тим, чому на українському боці в цій війни воює так мало росіян? Чому є різні легіони, але немає легіону, наприклад "Демократична Росія"?Але якийсь є.Але це не те. Я сподівався наНа більшу кількість?Так! Я сподівався, що Курську область будуть звільняти самі росіяни. Бо Україні не дуже потрібна Курщина, а їм якраз має бути потрібна, вони могли би створити там міні демократичну квазі-країну і там розмножуватися. Але у них немає такого бажання. Немає також такого, щоб в Західній Європі був оголошений великий набір до міграційних сил вільної Росії, це би означало, що все серйозно. Розмови про демократію, права людини, про те, що Росія має змінитися, є, але оскільки триває війна, і Росія атакує інші країни, скоює військові злочини, то може варто би було поборотися з тією диктатурою не лише на словах, а й зі зброєю в руках.Може справа в тому, що це і є російська душа? Така, яку не можна зрозуміти.Я не знаю, чи її неможливо зрозуміти.А можна? Що таке російська душа?Мені здається, що після цих трьох років війни …Великої війни, бо вона почалася в 2014 році.Так, після вторгнення, після Криму, після Чечні, і після суспільної реакції на це, я можу сказати, що я підозрюю …Що вони не мають душі?Так, скоріше не мають душі. Дуже шкода. Часто це кажу, у мене є одна з найважливіших книг, це, як Томас Манн виступав для своїх співгромадян, які жили в Третьому Рейсі, він з Америки читав їм свої фейлетони, розмови, і це дійсно важлива книга для мене, бо це було зібрано і видано в Польщі. Його головним посланням було, він кричав до них з-за океану: "Рятуйтесь! Бо те, що ви вдаєте, що ходите в кінотеатри, театри, вдаєте, що те, що відбувається, насправді не відбувається, це вас вбиває, забирає у вас людяність, душу". Він мав надію, що його хтось там почує, але його скоріше за все ніхто не почув, і  Але німці змінилися, тому що вони програли, були окуповані, і їм треба було показати фотографії з Аушвіцу, Треблінки, з усіх жахливих місць і сказати їм: "Ні-ні, це ви, ваші батьки, сини, матері, це ви катували всіх цих людей, і нічого вас не врятує, ані ваша література, ані ваша музика, ви - вбивці".Ну добре. Є росіяни, які живуть в Росії, в своїй вʼязниці - хтось свідомо, хтось ні. Є росіяни, які виїхали з Росії і не хочуть погоджуватися з цим режимом, але є також росіяни, які виїхали з Росії, давно живуть, до прикладу, в Польщі, Литві, Естонії, вже мають паспорти Європейського Союзу, але щороку 9 травня вони виходять на вулиці європейських країн з червоними прапорами з серпами і молотам і викрикують, що можуть повторити. Як це зрозуміти? Де-юре вони вже європейці, але де-факто залишаються русскомірівцями.Кілька років тому я би сказав, що це мине, але зараз видно, що не дуже минає. Я думаю, що це велика проблема в таких країнах, як країни  Балтії, де ця меншість є суттєва. Я розумію, що загроза не в тому, що якісь дідусі вийдуть з прапорами і щось покричать, але загроза полягає в тому, що Росія може там збудувати якусь п’яту колону. Питання полягає в тому, що з цим робити, як дотримуватися демократичних стандартів. І це велике питання. Як протистояти Росії, не лише російській пропаганді, але і таким гібридним атакам. Оскільки ми демократичні країни, оскільки Європа – це еклектичний організм, а вони – диктатура, перш ніж ми ухвалюємо якесь рішення, минають тижні, місяці, а там приходить диктатор і говорить, що робити, і ніхто йому не скаже, що він зійшов з глузду, "Чому ми скидаємо бомби на Харків, в якому ще на минулому тижні ми були і робили покупки, в якому живуть наші знайомі". А тільки говорять "Ура! Скидаємо бомби на Харків, це правильно, бо Харків на нас напав". І це велика проблема: як боротися з диктатором, як боротися з кимось, хто знехтував всіма правилами, в той же час намагаючись їх не порушувати. Це великий виклик. Немає сил. Якщо ми не будемо протистояти, то історія з російською окупацією повториться ще раз.Коли ця війна закінчиться. А ми сподіваємося, що вона закінчиться і, звісно, хотілося б, щоб перемогою України. Чи Ви зателефонуєте тоді своїм друзям з Росії? Знаєте вже, що скажете їм?  Я б не телефонував.Взагалі?Просто не дзвонив би. Я не знаю, напевно, не дзвонив би. Я вважаю, що було достатньо часу, щоб розплющити очі. З багатьма, на жаль, мені нема про що говорити. І скоріше за все, вже ніколи не буде, про що поговорити. Так, я думаю, що з людьми, які були мені близькі, мені не було б цікаво вже говорити, хоча сам процес, з точки зору журналіста, дуже цікавий: спостерігати, як людина змінюється: коли показують фотографії з Аушвіцу, і ти не можеш відвернутися, не можеш вдавати, що цього не було! Тому хотів би побачити їхню реакцію. Але не хотів би.

Еспресо пояснить, кого за мобілізацією можуть призвати вже у липні, а також нові законодавчі ініціативи.На тлі повномасштабного вторгнення в Україні триває загальна мобілізація і воєнний стан, за які було проголосовано Верховною Радою та вкотре продовжено строком на 90 днів – з 9 травня до 6 серпня 2025 року.Під поняттям "загальна мобілізація" розуміють систему швидкого доукомплектування Збройних Сил, яка діє одночасно по всій території України. Цей механізм дає змогу збільшити кількість військових для ведення оборони країни, а також створити резерв громадян, готових служити в армії у разі необхідності.Мобілізація по-новому: останні нововведення та нові законопроєктиНаприкінці січня 2024 року на веб-порталі Верховної Ради з'явився  законопроєкт №10449  від уряду, який було розроблено спільно з Генштабом та народними депутатами. Основна мета запропонованих змін полягає в удосконаленні процесу формування особового складу ЗСУ, ротації та інших процесів, з урахуванням зростання загрози з боку агресора та його прагнення до подальшої окупації нових територій.Після другого читання, 11 квітня, законопроєкт про мобілізацію №10449 було схвалено, а 16 квітня його підписав Президент Володимир Зеленський. Основна частина закону набула чинності через місяць з дня, наступного після його публікації у виданні "Голос України", тобто з 18 травня.Законом скасовано систему строкової служби. Натомість буде впроваджено з 1 вересня 2025 року базову загальновійськову підготовку для громадян України віком від 18 до 25 років в усіх навчальних закладах, яка буде тривати до п'яти місяців у мирний час, а під час воєнного стану - до трьох місяців. Люди, які успішно пройшли цю підготовку, поставлять на військовий облік у ТЦК за місцем проживання. Початком перебування на військовій службі вважається момент відправлення людини до військової частини. Мобілізованого військовослужбовця не можуть одразу скерувати на фронт, оскільки перед цим необхідно пройти базову військову підготовку протягом 2-3 місяців.Крім того, як зазначив народний депутат Олексій Гончаренко, чоловіків віком від 50 до 60 років можуть мобілізувати лише за спеціальним мобілізаційним розпорядженням. Цю позицію підтвердив у коментарі для LІGА.nеt народний депутат Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Однак, у цьому питанні все не так однозначно. У ТЦК та СП зазначають, що в Україні немає прямої заборони щодо мобілізації військовозобов'язаних у віці 50-60 років, а відповідну процедуру називають "цілком прозорою". Про це в інтерв’ю "Главреду" розповів Сергій Монукало, начальник сектору мобілізаційно-оборонної роботи Сумського обласного ТЦК та СП. Він пояснив, що військовозобов'язаних цього віку направлятимуть не до штурмових підрозділів, а до забезпечувальних частин або на службу у Державну спеціальну службу транспорту (ДССТ).Важливо зазначити, що парламент затвердив проєкт закону № 10313 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліціянтів на соціальний захист", а президент його підписав на початку квітня 2024 року. Цей закон спрямований на гарантування прав військовослужбовців на отримання інформації, медичного забезпечення та відпусток, а також надання поліціянтам права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі чи визначення втрати працездатності. Крім того, один із пунктів проєкту виключає з переліку висновків ВЛК "обмежену придатність", натомість залишилось дві категорії: придатні та непридатні. Тобто ті, хто раніше був визнаний обмежено придатним, зобов'язані повторно пройти медкомісію протягом дев'яти місяців із набуття чинності закону (до 4 лютого 2025 року).Однак, через велике навантаження на ТЦК та медкомісії, терміни "перепроходження" були продовжені ще на чотири місяці, тобто до 5 червня. А також, наприкінці січня з'явилась можливість щодо отримання електронного направлення для проходження медобстеження, замість звичайного паперового. Оновлений список захворювань, що слугують підставою рішення ВЛК щодо непридатності або звільнення від мобілізації затверджено від 27 квітня 2024 року №262 Про затвердження Змін до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.Не підлягають призову військовозобов'язані з інвалідністю всіх груп та люди, які згідно з рішенням ВЛК є тимчасово непридатними для проходження служби на період від 6 до 12 місяців (з наступним переоглядом).Зміни, що стосуються процедури військового обліку призовників, а також процедури вручення повісток вже в дії. Громадяни за бажанням зможуть зареєструвати свій електронний кабінет у системі призовника, військовозобов'язаного або резервіста "Резерв+", але повістки у електронному форматі не будуть розсилати. Крім того, всі військовозобов'язані після введення в дію закону протягом 60 днів (до 16 липня 2024 року) мали оновити дані за допомогою цього кабінету або особисто прийти в ЦНАП чи ТЦК. Сьогодні громадяни все ще можуть це зробити, але тепер лише двома способами: через застосунок Резерв+ або в ТЦК та СП.Наприкінці червня 2024 року у мобільному додатку "Резерв+" з'явилася можливість використовувати QR-код. За словами Лазуткіна, QR-код з юридичної сторони має таку ж силу, як і традиційний паперовий документ. У разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом.Оновлений законопроєкт "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" також розглядав можливість демобілізації після 36 місяців безперервної служби у війську, однак ця норма була повністю видалена. Натомість Міноборони планує створити окремий проєкт закону, що буде присвячений питанням демобілізації та ротації військовослужбовців. Цей документ буде створений з урахуванням всіх можливих загроз та ризиків. Таку інформацію озвучив речник відомства Дмитро Лазуткін в етері телемарафону.Законопроєкт про демобілізацію залишається складною темою, яка торкається соціальної справедливості та обороноздатності, зазначає Сергій Згурець. Генштаб не підтримує ухвалення нового проєкту закону від Міноборони через ризик одночасного звільнення понад 108 тисяч військових, що може послабити бойові підрозділи. Натомість Міноборони пропонує альтернативи: реабілітація, відпустки та обов’язкова ротація. Однак, будь-які запропоновані варіанти потребують затвердження на державному рівні. У зв’язку з цим відомство пропонує перенести розгляд законопроєкту.Нещодавно стало відомо, що українських бійців, які перебувають на фронті ще з 2022 року, поступово планують відводити з передової. Про це розповів генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, колишній заступник міністра оборони, пише Укрінформ. За його словами, нині триває завершальна стадія розробки спеціального механізму ротацій, який дасть змогу оновлювати особовий склад та залучати нових людей для підготовки і своєчасної зміни військових, що беруть участь у бойових діях.Зміни стосуються і мотивації для військовослужбовців, зокрема, після підписання контракту надається можливість одноразового отримання сертифіката на придбання автомобіля на суму 150 тисяч гривень, а також компенсація в розмірі 50% від суми першого внеску за держпрограмою "Є-оселя" та інше.Оновлення стосуються також військовозобов'язаних, які перебувають за кордоном. Без військово-облікових документів чоловіки тепер не мають змоги оформити паспорт, закордонний паспорт або отримати консульські послуги. Для уникнення неприємностей українці, які перебувають за кордоном, мали також оновити свої персональні дані протягом 60 днів після набуття чинності закону про мобілізацію. Це можна зробити, зв'язавшись з ТЦК за допомогою телефону або через електронну пошту.Ще одна ініціатива, яка стосується українців, які перебувають закордоном, може скоро набути чинності. Громадянам нададуть можливість дистанційно оформити бронь від мобілізації, що дозволить офіційно працевлаштуватися в Україні через спеціальні центри за кордоном - Unіty Нub. Про це розповів міністр національної єдності Олексій Чернишов, пише Економічна правда."Наше завдання таке, щоб людина, коли перетинає кордон, вже мала такий статус, який не дозволяє йому потрапити у ситуацію, коли між кордоном і заводом його мобілізують", - пояснив Чернишов.Крім того, запуск нового мобільного додатку для військовослужбовців під назвою "Армія+" вже відбувся. Він має полегшити виконання повсякденних завдань для всіх військовослужбовців. Про це розповів у вечірньому відеозверненні Президент Володимир Зеленський.Раніше, заступниця міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Катерина Черногоренко розповідала, що українські військові можуть скористатися найважливішими функціями цього додатку. По-перше, військове ІD - посвідчення військовослужбовця, а також ще одна дуже важлива функція - це електронні рапорти, пише УНІАН.У вересні 2024 року до Парламенту було подано законопроєкт №12076, який пропонує зміни до Закону "Про військовий обов’язок і військову службу", зокрема щодо військового обліку 17-річних. Нині документ вже набув чинності, тож тепер юнакам не потрібно проходити ВЛК перед постановкою на облік. Також, того року, коли юнаку виповнюється 17 років, він має стати на облік саме у період з 1 січня до 31 липня. Зміни передбачають і нові способи постановки на військовий облік та уточнюються обставини, коли порушення цих строків не тягне за собою покарання. Важливо також те, що нині у Верховній Раді розглядають законопроєкт №12442, який передбачає кримінальну відповідальність через порушення законів у сфері оборони та мобілізації. Йдеться про притягнення до відповідальності керівників ТЦК та СП, а також голів та членів ВЛК у разі порушень, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та призовом.Документ передбачає покарання посадовців ТЦК та СП, а також членів ВЛК, хто незаконно відправляють на службу людей, які непридатні, або ж, навпаки, допомагають уникнути призову тим, хто має служити.Мобілізація в Україні на сьогодні: кого можуть призвати вже у липніІз початку липня, як і раніше, отримати повістки можуть чоловіки віком від 18 до 60 років, які є військовозобов'язаними, відповідають вимогам за станом здоров’я та не мають інших підстав для відтермінування служби.Загалом, військове керівництво країни зазначає, що насамперед для доукомлектації армії потрібні люди з бойовим досвідом – штурмовики, артилеристи тощо. Другорядно - фахівці з різних сфер: водії, ІТ-спеціалісти, зв'язківці. Адже мобілізаційні процеси здійснюються не лише для бойових дій на фронті, а також для виконання різноманітних завдань. Один із можливих напрямків служби у таких випадках - це робота в штабі. Це означає, що в армії є потреба в професіоналах різних спеціальностей.Так, мобілізації можуть підлягати такі групи військовозобов'язаних:чоловіки віком від 18 до 60 років, які придатні та обмежено придатні за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони мають військовий досвід;чоловіки віком від 25 років до 60 років, які придатні та обмежено придатні (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні") за станом здоров’я під час воєнного стану, якщо вони не мають досвіду військової служби;чоловіки віком від 18 до 60 років, які зняті та виключені з військового обліку, однак визнані придатними або обмежено придатними (повинні були повторно пройти військово-лікарську комісію — до 5 червня 2025 року та отримати статус "придатні" чи "непридатні")  через стан здоров'я в умовах воєнного стану на підставі рішення ВЛК.Граничний вік для мобілізації залишився незмінним та не застосовується до чоловіків, які досягли 60-річного віку.Добровільно прийняти рішення щодо вступу на військову службу можуть:жінки віком до 60 років, які придатні за станом здоров’я; призовники віком від 18 до 25 років, які раніше не брали участь у виконанні строкової служби – на службу за контрактом;люди з інвалідністю, а також ті, хто отримав право на відтермінування від мобілізації через сімейні обставини.Наприкінці вересня до Верховної Ради внесли законопроект №10084, метою якого є внесення змін до закону про військовий обов'язок і військову службу, аби зняти вікове обмеження на добровільне проходження військової служби. Йдеться про військовослужбовців, які будуть визнані ВЛК придатними до служби, володіють значним рівнем професійної підготовки та практичним досвідом. Як зазначалось раніше, в Україні максимальний граничний вік мобілізації – 60 років.Автори проєкту Юрченко Олександр та Бурміч Анатолій зазначають, що цим документом вони усувають "вікову дискримінацію". Адже обов'язок захищати Батьківщину є закріпленим у Конституції і відмова українцям у проходженні служби у віці понад 60 років є порушенням їхніх конституційних прав. До того ж нардепи наголошують, що таким чином можна поповнити лави армії, вмотивованими та досвідченими військовими. Проєкт був зареєстрований на сайті Верховної Ради у вересні 2023, однак і досі перебуває на етапі опрацювання в комітеті.На противагу цьому, на порталі Парламенту 18 листопада 2024 року було зареєстровано законопроєкт №12222, що передбачає зниження граничного віку проходження військової служби з нинішніх 60 до 55 років. Сьогодні проєкт перебуває на стадії опрацювання в комітеті. Водночас, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Федір Веніславський у коментарі "Українському радіо" заявив, що цей документ наразі не має високі перспективи для розгляду в найближчий час. За його словами, у нинішніх умовах, коли ворог активізує мобілізаційні зусилля, Україна не може дозволити собі такі зміни. Ще одним гучним нововведенням стала реєстрація на сайті Верховної Ради законопроєкту №11079-1 про мобілізацію засуджених, він також був підписаний 17 квітня 2024 року. Цим документом вносять певні зміни до законодавства, які передбачають надання засудженим можливості умовного дострокового звільнення від відбування покарання за умови, що вони погодяться на контрактну службу за Збройних Силах України. До цього часу чинне законодавство не дозволяло мобілізувати людей, які відбувають покарання та тих, хто мають судимість, навіть у випадках, коли вони виявляють бажання служити.Мобілізація молодшаєУ квітні 2023 року на сайті Верховної Ради з’явився законопроєкт № 9281, який передбачає зменшення граничного призовного віку з 27 до 25 років. Таке рішення було обумовлено тим, що значну кількість чоловіків призовного віку не могли мобілізувати, оскільки вони не досягли віку 27 років та не мали статусу "резервіста" та  "військовозобов’язаного", тобто їх могли призвати лише на строкову службу, яка в умовах війни не проводиться. Згодом, законопроєкт підтримав Кабмін та 5 травня 2023 року його було передано на підпис до президента. Майже через рік, а саме 2 квітня 2024 року, ухвалений парламентом закон таки був підписаний Володимиром Зеленським. Тобто, з 4 квітня набув чинності Закон № 3127-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", де йдеться про зменшення призовного віку із 27 до 25 років.В оборонному відомстві зазначають, що під час воєнного стану таке тривале перебування людей призовного віку на обліку є недоцільним. До того ж це є прямим наслідком того, що до лав ЗСУ не можуть залучити значну частину придатних до служби чоловіків. Як зазначають військові, на фронті не вистачає молодих людей.Насправді, тут потрібно враховувати всі фактори і не перетнути "тонку межу" між бажанням щодо захисту держави та перспективами майбутнього України після перемоги, зазначає історик та військовий експерт Михайло Жирохов. Йдеться про демографічні причини, настрої в суспільстві та рівень загальної підготовки юнаків. До того ж не варто забувати, що з початком повномасштабного вторгнення, до лав Збройних Сил добровільно приєдналась значна кількість молодих людей, яким ледь виповнилось 18 років, тому сьогодні у війську можна побачити всі вікові категорії.У Верховній Раді 16 вересня 2024 року розглянули доопрацьований законопроєкт №11379-д, який передбачає заборону мобілізації юнаків до 25 років. Проєкт було прийнято, нині він чекає на підпис Президента. Через наявну "прогалину" в законодавстві, сьогодні було можливо мобілізувати військовозобов'язаних віком до 25 років, якщо вони визнані непридатними в мирний час або обмежено придатними під час воєнного стану. У Теlеgrаm-каналі нардеп Олексій Гончаренко повідомив, що мобілізацію обмежено придатних чоловіків, яким 18-25 років, офіційно зупинили відповідно до директиви Командування Сухопутних Військ. Хоча українська влада нині й досі рішуче відкидає ідею мобілізації з 18 років, яку пропонують США, в Офісі президента України вже впровадили зміни до законодавства та указів глави держави, щодо запровадження добровільного контракту для чоловіків віком до 25 років. Ініціатива "Контракт 18-24" спрямована на залучення тих, хто не підлягає обов’язковій мобілізації, та передбачає низку привілеїв, суттєву матеріальну підтримку для добровольців.Так, контракт на суму 1 мільйон гривень має авансовий платіж у розмірі 200 тисяч гривень одразу після підписання, а залишок у 800 тисяч гривень буде виплачено у декілька етапів. Молоді добровольці, залежно завдань, можуть отримувати "зарплату" до 120 тисяч гривень, а також додаткові виплати за участь у бойових операціях. В результаті загальна сума виплат за рік контракту може досягти до 2 мільйонів гривень. Крім того, для військових передбачені вигідні умови: пільгова іпотека, безкоштовне навчання та медичне обслуговування, а також можливість виїжджати за кордон після виконання контакту.Електронний реєстр військовозобов'язанихЩе у вересні 2023 року на сайті Верховної Ради з'явився законопроект, який стосується створення електронного реєстру військовозобов'язаних. Народні депутати запропонували зібрати всю доступну особисту та службову інформацію про військовозобов’язаних і резервістів у електронних реєстрах і базах даних у єдиний е-реєстр.Тобто, передати Міністерству оборони інформацію з державних реєстрів: МВС, Податкової служби, МОЗ, Держміграційної служби та інших відомств. Відповідно до проєкту закону, в автоматичному режимі військове відомство буде отримувати інформацію та особисті дані про українців віком 18-60 років. Включно з номерами телефонів, електронною поштою, відомостями про сімейний стан, роботу військовозобов’язаних та інше.Сьогодні е-реєстр "Оберіг" працює повноцінно, а в особистому кабінеті громадяни зможуть уточнити внесені дані та подати відомості до ТЦК через "Резерв+"."Це закрита система, яка має свій захищений контур. Всі вимоги (захисту - ред.) до неї витримані. Це достатньо захищений продукт, який немає жодних натяків на можливість бути вразливим. І ми бачимо, що за півтора року повномасштабної війни немає витоку сенситивної інформації", - заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у коментарі Еспресо.У свою чергу, Мінцифри проєкт "смарт-мобілізація", про що було анонсовано під час пресконференції в Медіацентрі Україна ще у 2023 році вже працює. З його допомогою військовозобов’язані зможуть самостійно обрати бажану для мобілізації спеціальність та підрозділ. Так, у застосунку "Резерв+" вже є функція пошуку вакансій в Силах оборони. Уникнення або мінімізація корупційних схем є однією з основних завдань, які вирішує ця ініціатива. З іншого боку, новий підхід ґрунтується на максимальній прозорості та доступності інформації для кожного громадянина. Прийнявши рішення мобілізуватися, людина отримує можливість обрати таку спеціальність, яка відображає її унікальні здібності та особисті прагнення. До того ж зникає фактор невідомості, адже подавши заявку, та успішно пройшовши відбір, вона має можливість пройти навчання та здобути посаду, що відповідає саме її вибору. Такий підхід дозволяє кожній особі реалізувати свій потенціал та отримати можливість працювати в сфері, яка найбільше відповідає її уподобанням та навичкам.На початку квітня 2024 року, АрміяІnfоrm опублікувала інтерв’ю з Черногоренко, яка відповідає за напрямки цифрового розвитку, трансформацій та цифровізації. "Я вважаю, що людина має мати можливість мобілізуватися або підписати контракт саме до такого командира, якому він чи вона довіряє. Це - цільовий рекрутинг. Цивільна аналогія: коли після випуску з вишу за кращих студентів борються працедавці", - розповіла Черногоренко.Фото: соцмережіХто має право на виїзд за кордон? Заборона виїзду для військовозобов'язаних громадян України, які віком від 18 до 60 років, за певними винятками, залишилась незмінною.Це правило спрямоване на забезпечення безпеки та добробуту громадян України під час періодів, коли держава перебуває в стані війни або мобілізації, але враховує індивідуальні потреби людини.На час дії воєнного стану питання перетину кордону громадянами України регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 57. Згідно з цим правовим актом виїжджати за територію країни можуть такі військовозобов'язані чоловіки:ті, хто з медичних причин отримали дозвіл на виїзд (за станом здоров’я)за сімейними обставинамиза професієюз метою допомоги ЗСУдержслужбовціТакож, радимо звертати увагу на інформацію, яка є на офіційному веб-порталі Державної прикордонної служби України. Працівники цієї служби діють згідно з наказами та вказівками свого безпосереднього керівництва. Це важливо враховувати, оскільки їхні дії можуть базуватися не лише на загальних правилах, але й на конкретних внутрішніх інструкціях та розпорядженнях.Щодо жінок, відповідно до закону громадянки України можуть вільно виїжджати за кордон. Проте не слід забувати, що існують винятки. Обмеження на виїзд розповсюджуються на жінок, які обіймають посади в уряді та народних депутатів.Військовий облік медикинь та чи буде мобілізація жінок?З 1 жовтня 2023 року в Україні жінки з медичною та фармацевтичною освітою стали на військовий облік. Однак у пресслужбі МОЗ пояснили, що постановка на облік у ТЦК не обов'язково передбачає їхню мобілізацію. Такий облік дає можливість побачити об’єктивні резерви медичного персоналу та дає змогу визначити наявний медичний потенціал серед жінок та їхню готовність допомагати в умовах воєнного стану. "Тому з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Постановка на військовий облік не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків у державі", - зазначили у відомстві.До того ж такі норми законодавчо закріплено ще 1992 року ч. 11 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов’язок і військову службу". Жінки медичних професій підлягають військовому обліку, якщо вони відповідають віковим (до 60 років) та медичним (визначається ВЛК) критеріям для проходження служби.Згідно з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. № 1487, жінки, які мають відповідну медичну та фармацевтичну освіту, але не перебувають на обліку у ТЦК, можуть влаштовуватись на роботу як невійськовозобов’язані ще протягом трьох років, тобто до кінця 2026 року, - як пояснила юристка Галина Токмач.Проте роботодавці зобов’язані повідомити ТЦК СП про те, що співробітниця їх організації/установи має медичну освіту, але не перебуває на військовому обліку. Якщо жінка працює не за фаховою спеціальністю та не надавала роботодавцю документ про наявну медичну освіту, то відповідно ТЦК СП ця інформація не стане доступною ніяким чином.Важливим доповненням є те, що українки, які перебувають на військовому обліку, зможуть перетинати кордон під час воєнного стану. Пресслужба МОН офіційно підтвердила інформацію: "Жінки-медики та жінки-фармацевти можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Починаючи з 1 жовтня 2023 року жодних змін в умовах виїзду за кордон для жінок - не буде. Кожна жінка з медичною та фармацевтичною освітою може вільно перетинати державний кордон в незалежності від того, стоїть вона на військовому обліку чи ні. Наразі обмеження діють лише для деяких категорій державних службовців та посадових осіб, які обіймають певні посади". Однак, нова хвиля занепокоєння щодо мобілізації жінок почала ширитись соціальними мережами наприкінці вересня 2024 року. Тоді, на веб-порталі Верховної Ради зареєстрували проєкт №12076, який пропонує внести зміни до ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу". У ньому зокрема йдеться про уточнення норм щодо військового обліку жінок, які мають бажання пройти базову військову підготовку. Згідно із запропонованими змінами, перед початком служби вони, за власною згодою, будуть поставлені на військовий облік призовників. Після базової підготовки таких жінок зараховуватимуть до військового обліку військовозобов'язаних, зазначають в матеріалі ЮРЛІГА. У січні 2025 року документ набув чинності, адже його підписав Президент. Згідно з Конституцією України, всі зобов’язання, які покладені на чоловіків під час дії воєнного стану, автоматично поширюватимуться і на цих жінок. Водночас законодавство про мобілізацію не передбачає обов’язкового проходження служби жінок у ЗСУ. Представниці жіночої статі можуть долучитися до армії виключно на добровільній основі, уклавши відповідний контракт. Що означають поняття "повна мобілізація" та "посилення мобілізації" на практиціБойові дії тривають, і Україна не припиняє наступати для звільнення всіх своїх територій. Незважаючи на такі значні цифри втрат серед окупантів, з української сторони теж існує потреба у поповнені резервів. Якщо ж говорити про "повну мобілізацію", то в правовому полі України таке поняття взагалі відсутнє. Існують лише терміни – часткова і загальна мобілізація. Тож страхітливі історії про повну мобілізацію всіх чоловіків можна сприймати лише як добре продуману ІПСО.Наприкінці березня 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив у інтерв'ю Укрінформу, що завдяки оптимізації навантаження між різними частинами та підрозділами Сил оборони, а також проведенню оцінки можливостей українського війська, вдалося "значно знизити" потребу в мобілізації резервістів."За рахунок перегляду наших внутрішніх ресурсів та уточнення бойового складу ЗСУ ця цифра (500 тис. резервістів, — ред.) була суттєво зменшена. Ми очікуємо, що у нас буде достатньо людей, здатних захищати Батьківщину. Йдеться не лише про мобілізованих, а й про добровольців", - розповів Сирський.Однак, 29 жовтня секретар РНБО Олександр Литвиненко, під час промови у Верховній Раді наголосив на потребі додаткової мобілізації в Україні, пише LІGА.nеt. Відповідно до його слів, для досягнення 85% укомплектованості військових частин необхідно призвати ще 160 тисяч військовозобов'язаних. Він підкреслив, що такі дії є ключовими для зміцнення обороноздатності країни, зважаючи на поточні виклики, які постали через ситуацію на фронті.Нині точні цифри та плани щодо мобілізації не повідомляють. Водночас Сирський підкреслив, що головний шлях доукомплектування армії – це подальше проведення мобілізаційних заходів, пише РБК-Україна. Головнокомандувач також акцентував, що процес має бути прозорим, відповідати закону та не створювати шоку в суспільстві:"Водночас я наполягаю на мобілізації з обов’язковим дотриманням законності та прозорості в роботі ТЦК. Для людей мобілізація не має бути шоком. Всі наші територіальні центри комплектування повинні змінитися. Визначено завдання президентом України - верховним головнокомандувачем".Фото: gеttyіmаgеsЯкі бувають види повісток та де їх можуть вручити Сьогодні в Україні передбачено законом чотири види повісток. Однак, відповідно до доповнення статті 18−1 ЗУ про військовий обов’язок і військову службу, в період воєнного стану не відбувається призов на строкову військову службу. Оскільки новий проєкт щодо мобілізації схвалено, з моменту набуття чинності (18 травня 2024 року) всі військовозобов'язані чоловіки повинні були оновити свої дані в ТЦК, ЦНАПі або через е-кабінет протягом 60 днів.Крім того, сьогодні й досі діють норми визначені Порядком проведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, закони про мобілізацію, військову підготовку та обов'язок. Відповідно до цих правил існують випадки, коли чоловікам необхідно самостійно звертатися до територіального центру комплектації без отримання повістки, зокрема, щоб оновити дані.У 2025 році чоловіки можуть отримати такі види повісток:Для уточнення облікових даних. Видаються з метою оновлення та уточнення інформації про стан здоров'я особи, склад сім'ї, місця роботи та інших важливих даних. На проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Ця повістка підписана начальником Територіального військового комісаріату, вимагає пройти медичний огляд. Разом з повісткою додається спеціальна картка дослідження та медичного обстеження. У цій картці буде внесено висновок ВЛК щодо придатності до військової служби, непридатності або обмеженої придатності.Мобілізаційне розпорядження. Така повістка видається військовозобов'язаному після того, як медкомісія визнала його придатним для військової служби.Повістка щодо призову на військову службу до Збройних Сил України.Тож, в повістці обов'язково повинна бути зазначена мета виклику військовозобов'язаної людини.Нові правила у процедурі вручення повісток Речниця територіального центру комплектування та соціальної підтримки Аліна Кривошея розповіла, хто має право вручати повістки: "Повістку може вручити не лише посадова особа ТЦК та СП, а й органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти".А з місцем вручення даного документу трохи важче. На практиці законодавством не встановлено конкретне місце для вручення повістки, тому фактично це може відбутися в будь-якому місці, як-от у парку, на блокпості чи в іншому громадському місці, або за місцем проживання. Новий закон містить вимогу: під час мобілізації громадяни України у віці 18-60 років повинні мати при собі військово-обліковий документ і пред'являти його за вимогою представника ТЦК, поліцейського чи представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Тепер процес перевірки документів буде проводитись із фото- та відеофіксацією. Крім того, при врученні повістки представники ТЦК зобов'язані за вимогою надавати свої особисті дані, зокрема ПІБ та посаду, а також пред'являти службові посвідчення для підтвердження своєї ідентифікації. У такому випадку повістка буде вважатись врученою після того, як людина особисто її отримала та поставила підпис.Важливо, що з 18 липня 2024 року повістки чоловікам можуть надсилати звичайною поштою після закінчення встановленого законом 60-денного строку на уточнення військово-облікових даних. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів №560 від 16 травня.Відповідно до цього документу, повістку вважатимуть підтвердженою навіть у разі відмови від її отримання або відсутності людини проживання за вказаною адресою. Таке "заочне" оповіщення дозволяє вважати чоловіка повідомленим без підпису на повістці.Якщо людина не оновила дані в ТЦК, ЦНАПі або через Резерв+, тоді під час перевірки військо-облікових документів громадянин отримає повістку для оновлення даних. Цю ситуацію пояснив юрист "Столичної правової групи" Володимир Прядка на YоuТubе-каналі компанії."Перевірки військо-облікових документів у громадян на вулиці нікуди не зникнуть і будуть проходити після 16 липня. Результати цих перевірок залежатимуть від того, чи будуть у військовозобов'язаного громадянина оновлені військово-облікові дані, чи ні. У випадку, коли у військовозобов'язаних не виявиться відповідних документів, чи їхні документи будуть неактуальними або не оновленими відповідно до вимог закону про мобілізацію, тоді, такій особі, буде вручена повістка до ТЦК СП на оновлення військово-облікових даних", — розповів юрист.Хто може отримати повторну повістку та наслідки її ігнорування Повторно чоловік може отримати повістку, якщо він не з’явився в ТЦК з першого разу (після першої повістки). До того ж, відповідно до законів України, усі військовозобов’язані протягом семи днів після зміни будь-яких облікових даних мають повідомляти ТЦК. Це стосується зміни місця проживання, роботи, сімейного стану тощо. З цього виходить, що повістку можуть видати знову як для повторного проходження ВЛК (якщо минуло більше року з проходження огляду), так і для перевірки персональних даних чи обставин відстрочки.Згідно з новим законом, у разі невиконання військовозобов'язаними та резервістами своїх обов'язків, до ухилянтів може застосовуватись тимчасове обмеження за рішенням суду на право керування особистим транспортом. Тобто, у випадку невиконання військовозобов'язаним своїх обов'язків ТЦК має право звернутися до Нацполіції для адміністративного затримання та приведення військовозобов'язаного. Якщо це неможливо здійснити, ТЦК надсилає громадянину лист з вимогою щодо виконання обов'язків. У разі невиконання цієї вимоги протягом 10 днів, ТЦК може звернутися до суду з проханням про обмеження у праві керування автомобілем. Однак, і це обмеження не може бути застосоване, якщо кермування - це основне джерело заробітку людини або авто є необхідністю, оскільки в родині є людина з інвалідністю."Вимога ТЦК - це не повістка ТЦК. Зверніть увагу, що ТЦК подає щодо вас позов для обмеження в праві керування у разі невиконання вами вимоги, а не повістки. Це два різні юридичні терміни. Якщо раніше з повісткою ТЦК потрібно було якось ще морочитися, щоб вручити її особисто, то вимога вважається доправленою автоматично у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу громадянина. Форма такої вимоги ТЦК ще не існує, принаймні досі її офіційно не опубліковано та не затверджено Міноборони", - розповів юрист Роман Сімутін в матеріалі ТСН.Щодо ігнорування повістки, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, передбачена також адміністративна відповідальність – у вигляді штрафу, та кримінальна відповідальність за ігнорування вказівок щодо мобілізації – обмеження волі до трьох років, або позбавлення волі до п’яти років. Але треба мати на увазі, що кожен з таких випадків розглядають індивідуально та з використанням цілого комплексу заходів.У Верховній Раді було зареєстровано ще в грудні 2023 року проєкт закону №10379, що стосується внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Він спрямований на посилення відповідальності за порушення військового законодавства. Хоча цей документ зазнав значної критики та юристи наголошують на доцільності впровадження такого документу, його все ж таки було підписано Президентом 17 травня 2024 року.Відповідно до закону, штрафи для людей, які ухиляються від мобілізації, такі: за недотримання правил військового обліку накладається штраф у розмірі від 3 400 до 5 100 гривень. За порушення повторно або в особливий період сума зростає до 17 000-25 500 гривень. Крім того, передбачена відповідальність за порушення законодавства, що стосуються оборони та мобілізації.Однак у березні 2025 року парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає знижку на штраф від ТЦК для військовозобов’язаних, які сплатять їх добровільно. Відповідно до документу №12093, якщо військовозобов’язаний, якого оштрафували, впродовж 10 днів звернеться до відповідних органів та внесе платіж, сума штрафу буде зменшена вдвічі, тобто буде надана знижка у розмірі 50%. Це означає, що замість 17 000 гривень, а саме така сума мінімального штрафу, громадянину доведеться сплатити лише 8500 гривень.Крім зниженої суми штрафу, даний законопроєкт також передбачає скасування адміністративних проваджень щодо порушень військового обліку для громадян, які самостійно приймуть рішення щодо вступу до лав Збройних сил. Нині документ вже підписано Володимиром Зеленським. У Мінюсті розповіли, що за несплату штрафів щодо порушення правил мобілізації, можливе блокування рахунків, а далі навіть вилучення коштів, рухомого та нерухомого майна, пише Суспільне. Штраф слід сплатити протягом 15 днів після отримання постанови (ст. 307 КУпАП). Якщо ж цього не зробити, справа передається виконавчій службі (ст. 308 КУпАП), яка може заморозити банківські рахунки, нарахувати подвійну суму штрафу та додаткові витрати, передбачені урядом. У першу чергу стягнення проводиться з коштів у гривні чи валюті. За їх відсутності – із майна, яке не підпадає під арештний захист.Хто не підлягає мобілізації через відстрочку Оновлений закон має низку норм, які стосуються відстрочки від призову під час мобілізації. Тому, коли 18 травня документ набув чинності, саме таким категоріям осіб тепер надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації:люди, які заброньовані державними органами, підприємствами, установами тощо;люди з інвалідністю (наприклад, якщо у людини 2 група інвалідності, мобілізація такої особи можлива лише за власним бажанням);люди, які тимчасово непридатні за рішенням ВЛК (на період 6-12 місяців, потім потрібно пройти переогляд);люди, які мають трьох і більше неповнолітніх дітей на утриманні (тобто, мобілізація багатодітних батьків не буде проводитись). Винятком є ті, у кого є заборгованість з оплати елементів, якщо загальний розмір заборгованості перевищує суму платежів за 3 місяці;жінки та чоловіки, які мають на утриманні неповнолітню дитину або дітей, у випадку, якщо другий з батьків цієї дитини помер, був позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або оголошений померлим;люди, які виховують неповнолітню тяжкохвору дитину або дитину з інвалідністю;люди, на утриманні яких повнолітня дитина з інвалідністю І-ІІ групи;усиновлювачі, на утриманні яких перебувають діти до 18 років, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, які позбавлені батьківського піклування;ті, хто займаються постійним доглядом за хворою дружиною/чоловіком, дитиною, а також своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини (згідно певних умов), які за висновком спеціальних медичних комісій потребують неперервного догляду;опікуни людини, яка визнана судом недієздатною;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність І-ІІ групи;люди, що мають чоловіка або дружину, яким встановлена інвалідність ІІІ групи внаслідок важких захворювань, втрати кінцівок та органів або за наявності у людини, яка має інвалідність ІІІ групи важкої хвороби, психічного розладу, паралітичних синдромів та інше;люди, в яких один із своїх батьків або батьків чоловіка (дружини) має інвалідність І-ІІ групи та згідно з законом зобов’язані їх утримувати, за умови, що немає інших людей, які не входять до числа військовозобов’язаних (виключенням є люди, які самі мають інвалідність, потребують постійного догляду або знаходяться у в'язниці). У випадку відсутності невійськовозобов'язаних людей, які могли б здійснювати догляд за людиною з інвалідністю І-ІІ групи, такий догляд може здійснювати лише один військовозобов'язаний, якого має обрати людина з інвалідністю.члени родини з числа другого ступеню споріднення (не більше одного) людини з інвалідністю І-ІІ групи, які займаються постійним доглядом за нею, за умови відсутності людей з числа родини першого ступеня споріднення або, якщо люди першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з рішенням спеціальної медичної комісії. Якщо відсутні члени родини першого та другого ступеня споріднення, ця норма застосовується до членів родини третього ступеня споріднення людини з інвалідністю.якщо жінка з чоловіком є військовослужбовцями та мають неповнолітню дитину, один з них може отримати відстрочку та право на звільнення від військової служби (чи то чоловік, чи то жінка);керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів та органів державного управління, чиї повноваження охоплюють всю країну;нардепи України, депутати Верховної Ради АР Крим, уповноважений ВРУ з прав людини;голова та члени Рахункової палати;судді, члени Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо;працівники різноманітних органів військового управління, військових частин та оборонних організацій, такі як Міноборони, ЗСУ, СБУ, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служба зовнішньої розвідки України, Нацгвардія, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони України, апарат МВС та установи експертної служби МВС;службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України та люди, які мають ранг Надзвичайний та Повноважний Посол;держслужбовці, які оцінюють та готують проекти нормативно-правових актів, проводять їх експертизу. Також це стосується спеціалістів з кібербезпеки, кіберзахисту та інформаційних технологій, які відповідають за розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних та інші дії, які забезпечують діяльність президента України, ВРУ та КМУ;інші військовозобов’язані або деякі категорії людей у випадках, що передбачені законом.Відстрочку від призову на особливий період під час мобілізації мають:студенти денної або дуальної форми, які здобувають професійну або професійно-технічну, фахову передвищу та вищу освіту. За умови, що цей рівень освіти є вищим за попередньо здобутий. Це стосується також докторантів та тих, хто проходить інтернатуру.наукові працівники установ вищої або передвищої освіти й наукових організацій, які мають науковий ступінь. Також педагогічні працівники в закладах фахової передвищої, професійної, професійно-технічної та загальної середньої освіти, за умови їхньої роботи у відповідних закладах або організаціях не менше ніж на 0,75 ставки;люди, які втратили (смерть або зникли безвісти) близьких родичів (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) під час їхньої участі у Антитерористичній операції, збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпечені оборони та стримуванні збройної агресії проти України під час воєнного стану (військовослужбовці, люди, які мали відношення до забезпечення безпеки та оборони України та інші).члени родини (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний або повнорідний брат чи сестра) людей, яким було присвоєно звання Герой України посмертно, за мужність, яка була виявлена у період Революції Гідності.Крім того, наприкінці серпня 2024 року парламент ухвалив законопроєкт №11391, що надає відстрочку від військової служби тим, чиї неповнорідні родичі, зокрема, брат чи сестра, загинули або зникли безвісти під час участі у бойових діях з РФ. Раніше ця норма стосувалась лише рідних та повнорідних братів/сестер. Наразі документ вже підписав президент.Не можна також призвати військових, які служили під час воєнного стану та були звільнені в запас через звільнення з полону. До того ж призову під час мобілізації не підлягають військовозобов’язані чоловіки, які пройшли базову загальновійськову підготовку, але не досягли 25-річного віку. Ці дві категорії військовозобов'язаних можуть проходити військову службу за власним бажанням.Проте, Міністерство освіти планує внести зміни до законодавства, які можуть скасувати відстрочку від мобілізації для студентів віком від 25 років. Про це розповів заступник міністра освіти Михайло Винницький у коментарі Новини.LІVЕ. За його словами, зміни можуть торкнутись тих, хто здобуває другу або третю освіту у профтехучилищах."У нас є феномен дуже цікавий. Особа, якій 35-40 років і вона отримувала різні дипломи про вищу освіту, професійну освіту у часи, коли не було загального реєстру дипломів… В нас єдина державна електронна база з'явилася приблизно 10 років тому. Ну і, відповідно, хто вчився раніше, дуже часто може сказати: "А я загубив свій диплом". І раптом він вступає в професійно-технічну освіту без іспитів, бо там не треба НМТ", - зазначив Винницький.Уряд пропонує також дозволити педагогам певних напрямків отримувати відстрочку від мобілізації. Право на це матимуть ті працівники державних і комунальних закладів позашкільної освіти, які станом на 1 січня 2025 року були офіційно працевлаштовані за основним місцем роботи та мали навантаження щонайменше 0,75 ставки. Йдеться про викладачів, що працюють у сферах еколого-натуралістичних, науково-технічних, дослідницько-експериментальних напрямів та військово-патріотичного виховання.Наразі законопроєкт із пропозиціями змін до статті 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перебуває на розгляді профільного комітету.Бронювання працівниківБронювання військовозобов'язаних працівників надає ключовим співробітникам підприємств, компаній, установ та організацій тимчасову відстрочку від мобілізації на термін до шести місяців. Ці працівники є критично важливими для забезпечення стабільної роботи їхніх установ. Про це пише ЛІГА:ЗАКОН.  Наприкінці січня 2023 року Кабмін прийняв порядок №76, що стосується реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тоді було оновлено попередню процедуру бронювання військовозобов'язаних. Однак, згодом уряд ще вдосконалив процедуру бронювання військовозобов'язаних під час мобілізації та воєнного стану постановою "Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних під час дії воєнного стану" № 400, яка стала чинною 2 травня.Відповідно до тексту Порядку, бронюванню підлягають керівники, заступники, а також 50 % від кількості військовозобов'язаних працівників (за певними винятками), що працюють:на підприємствах з мобілізаційними завданнями, якщо це необхідно для їх виконання;на підприємствах, що забезпечують виробництво товарів і послуг для Збройних Сил України та інших військових формувань;на критично важливих для економіки та життєдіяльності населення підприємствах.Ця процедура мала б забезпечувати стабільне функціонування ключових установ в особливий період. Однак, впродовж осені 2024 Кабмін знову переглянув правила бронювання працівників і критерії для визначення підприємств критично важливими. Постанова № 1332 затверджує оновлений порядок бронювання військовозобов'язаних, наприклад, щодо розбронювання, але й впроваджує додаткові обов’язкові вимоги для установ та підприємств. Ігнорування цих змін може унеможливити бронювання працівників, зазначають в Економічній правді. Чинності постанова набрала вже з початку грудня.Якщо заробітна плата співробітника не перевищує 20 000 грн на місяць (або 2,5 мінімальних зарплат на сьогодні), таку людину не можна бронювати навіть у разі роботи на критично важливих підприємствах. Це змушує компанії забезпечувати прозорість виплат і переглядати рівень зарплат відповідно до нових норм. Тобто, фактично економічне бронювання, яке викликало значний резонанс у суспільстві та серед військових, було частково інтегровано до звичайного бронювання.Раніше радник голови Офісу президента Михайло Подоляк розповів в інтерв'ю Новини.LІVЕ, що економічне бронювання сприятиме збільшенню фінансування Збройних Сил України."Ще раз нагадаю, що на одного військового припадає п'ять платників податків. Детінізація української економіки в ідеальному вигляді не відбулася, відтак гроші треба шукати. На сьогодні теж є певне бронювання, виходячи із забезпечення критичної інфраструктури. Те ж саме буде стосуватися економічного бронювання, тільки за прозорими процедурами. Ми додатково бронюємо певну кількість людей і додатково за них платимо. Не розумію, звідки тут про нерівність", - розповів Подоляк. Однак, звісно є чимало противників такого законопроєкту, які вважають, що "економічне бронювання" можна розглядати як спосіб відкупитися від обов'язку захищати країну.Військовий адвокат та юрист Центру підтримки ветеранів Роман Лихачов у матеріалі для NV зазначив, що нові правила бронювання передбачають автоматичне скасування відстрочки за кількох обставин. Серед них: завершення терміну дії відстрочки, припинення підприємством діяльності/виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням армії, позбавлення компанії статусу критично важливої чи ліквідація установи, звільнення працівника чи навіть тимчасове припинення трудових відносин.Крім того, як зауважив Лихачов, органи, які присвоюють підприємствам статус критично важливих, мають право здійснювати перевірки у будь-який момент щодо відповідності критеріям "критичності". У разі втрати цього статусу співробітники автоматично позбавляються відстрочки та підлягають мобілізації.

Хотів би розпочати нашу розмову з передчуття можливого початку Третьої світової війни. Триває ірано-ізраїльська війна, невідомо, яким буде її закінчення. Триває російська агресія проти України, ми розуміємо, що це буде довга та кривава історія. І водночас бачимо крах світової дипломатії. На превеликий жаль, у мене є відчуття, що саміт G7, який мав би закінчитися чимось надзвичайно продуктивним, завершився достроковим від'їздом президента США Дональда Трампа. І це лише прояви того, чого зараз зазнає світова безпекова будова. Які ваші відчуття? Чому Трамп настільки швидко поїхав з саміту Великої сімки?На сьогодні світова архітектура захлинається від криз, які Дональд Трамп намагався розв'язати, але досі не зміг. Він обіцяв покласти край війні в Україні, і, як добре знають ваші глядачі, цього так і не сталося. Трамп також заявляв про намір досягти угоди з Іраном, яка запобігла б ізраїльському удару. Натомість ми опинились у центрі дедалі інтенсивнішого ізраїльського наступу, що цілком може втягнути у війну Сполучені Штати.Навіть символічний саміт Групи семи, що є втіленням сили й єдності Заходу, був зірваний через ці кризи. Зустріч завершилася раптовим від’їздом Трампа і без ухвалення резолюції на підтримку України, документу, який усі вважали основним підсумком саміту.Отже, маємо світ, занурений у кризи, і президента США, який, вочевидь, не здатен ні ефективно на них відповісти, ні взяти на себе відповідальність за їхнє розв’язання.Чи бачите ви перспективи про щось домовитися за переговорним столом? Бачимо, що є криза міжнародного права, що сильні держави намагаються використовувати силу, що слабне роль США, як стабілізатора та гаранта пост'ялтинського світу. Були різні процеси після Другої світової війни, але настільки близько ми не стояли до Третьої світової. Що буде робити адміністрація Трампа в теперішній ситуації?По-перше, ваш скептицизм цілком обґрунтований. Схоже, що Трамп свідомо обрав пасивну позицію, дозволяючи кризам розвиватися без втручання.Він дає Україні та Росії продовжувати бойові дії, ймовірно сподіваючись, що з часом обидві сторони виснажаться і будуть готові до переговорів. Що ж до конфлікту між Ізраїлем та Іраном, то, спостерігаючи, як ізраїльтяни досягають переваги, Трамп, схоже, прагне долучитися до їхньої перемоги.Учора у Вашингтоні він заявив: "Ми повністю контролюємо небо", маючи на увазі Сполучені Штати, хоча насправді США досі не брали активної участі в цьому конфлікті.З мого досвіду висвітлення міжнародних воєн, кожна війна рано чи пізно завершується. Та умови її завершення визначаються насамперед рішучістю і витривалістю тих, хто веде бойові дії.Як у випадку з Україною, так і у протистоянні між Ізраїлем та Іраном, ключове питання — це наявність зброї, яка дозволяє сторонам тримати оборону і витримувати тиск у найважчі моменти.Тому, коли думаю про Київ, я припускаю найгірший варіант — що допомога з боку Сполучених Штатів може виявитися мінімальною або зовсім припинитися. Чи достатньо Україні озброєння з інших джерел, щоб утримати оборону на поточних рубежах? А в ситуації з Іраном — чи матимуть іранці достатньо витримки, аби продовжувати опір навіть під інтенсивними авіаударами з боку Ізраїлю?На мою думку, саме ці питання сьогодні є ключовими для розуміння подальшого розвитку обох конфліктів.Є частина експертів, які припускають, можливо, це конспірологічна версія, що Путін хотів би обмінювати питання України на питання Ірану. В Україні ця тема сприймається надзвичайно серйозно. Наскільки великі шанси, що можуть вестися подібні розмови між Трампом та Путіним, а, можливо, не тільки між ними?Путін безперечно задоволений тим, що іранська криза відсунула українську війну на другий план. Вона більше не домінує в інформаційному просторі.Складається враження, що Путін запропонував Трампу допомогу у врегулюванні ізраїльсько-іранського конфлікту, водночас цілковито ігноруючи необхідність припинення війни в Україні. Це надзвичайно цинічний маневр. Я був щиро вражений і кажу це без перебільшення, коли Трамп на саміті G7 запропонував повернути Росію до складу, фактично відновивши G8. Це виглядало як спроба винагородити державу, що здійснила незаконне і нічим не спровоковане вторгнення в Україну.На щастя, ця ідея викликала лише різке неприйняття з боку європейських лідерів, і на мою думку, її реалізація абсолютно виключена.Якщо говорити відверто, шанси на те, що Росія зможе передати Іран Трампу і забезпечити якесь мирне врегулювання, практично нульові. Складається враження, що маємо справу не з серйозною дипломатією, а з політичним спектаклем без реального змісту.Якщо говорити про бачення середовища Дональда Трампа щодо підтримки чи непідтримки України, як вони далеко можуть піти у забезпеченні нас ракетами Тоmаhаwk або навпаки – накладання санкцій на Україну, яка буцім би не хоче слухати Дональда Трампа? Адже відсутність міністра оборони США Піта Геґсета на засіданні "Рамштайну" для мене було красномовним жестом.Для будь-якого уважного спостерігача очевидно: надалі Україна змушена буде дедалі більше покладатися на підтримку європейських держав, а не Сполучених Штатів.Початок стратегічного мислення для України полягає в тому, щоб виходити з найгіршого сценарію і запитати себе, як вижити в умовах найжорсткіших викликів. Якщо знайти відповідь на це запитання, з’являється шанс вистояти й у підсумку перемогти.Обнадіює, що європейські партнери демонструють дедалі більшу готовність брати на себе відповідальність за виробництво та постачання озброєння для України.Особливе враження справляє рішучість нового канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який заявив про намір суттєво збільшити оборонні витрати та допомогу Україні, включно з передачею ракет Таurus, здатних надати Україні стратегічну перевагу, якої не забезпечували навіть американські системи НІМАRS і АТАСМS.Ключовим залишається питання: що саме є критично необхідним Україні й водночас доступним лише від Сполучених Штатів. Наскільки мені відомо, окрім систем протиповітряної оборони, вирішальним ресурсом залишаються розвідувальні спроможності. Станом на сьогодні немає ознак того, що США планують припинити обмін розвідувальною інформацією з Україною. Це може змінитися, але наразі ситуація залишається стабільною.Українські спецслужби та ЗСУ продемонстрували, що в них є карти, вони зробили боляче російській ядерній тріаді. Однак це не означає, що Путін буде припиняти війну, враховуючи його психотип та ті приготування, які тривають у РФ. На вашу думку, чого зараз би намагалися досягати росіяни? Є путінські плани щодо підкорення не лише України, але й країн Балтії. Путін не рахує втрат та демонструє готовність у цьому йти до кінця.Путін, вочевидь, і далі живе ідеєю перекроїти карту Європи на користь Росії. Втім, варто нагадати, що за три роки війни російським силам так і не вдалося захопити навіть Донеччину. Це чітко демонструє, що попри всю свою військову міць, Росія має обмеження, і я сподіваюся, що українці пам’ятають про це в ці складні часи.Погрози щодо наступу на країни Балтії, Фінляндію, Швецію чи Молдову наразі виглядають не більше ніж просто риторикою. Російська армія вже зараз перевантажена наявними викликами і перебуває в стані, далеким від того, щоб відкривати нові фронти. Це суто моя оцінка. Зараз  надзвичайно важливо, щоб союзники України зробили все можливе для її підтримки. Літо 2026 року, ймовірно, буде таким же складним, як і попередня зима. Не маю сумнівів, що Росія спробує посилити тиск і вкотре перевірити українську оборону на міцність.Дозвольте додати ще одну думку як американському спостерігачеві, який шість чи сім разів відвідував Україну з початку повномасштабної війни і бачив її потенціал на власні очі. Україна перетворилася на світового лідера у сфері сучасних військових технологій. Її досягнення в застосуванні безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби на лінії фронту є справді вражаючими.Сьогодні весь світ намагається вивчати український досвід і не відставати від темпів її інноваційного розвитку. Україна стає військовою потугою нового типу. Вона не має таких масштабів, як Росія, у неї менше техніки та особового складу. Втім якщо говорити про те, що справді визначає результат війни, тобто технологічну перевагу і силу духу, то Україна демонструє вражаючу результативність. Це один з головних висновків, які я зробив, спостерігаючи за цією боротьбою, повністю усвідомлюючи, що попереду ще дуже складні випробування. Нещодавнє бомбардування Києва було шокуючим, і я переконаний, що попереду ще багато важких ночей.З кожним днем цієї війни дедалі більше вражає сила і рішучість, яку демонструє Україна, сила, що значно перевищила очікування багатьох.А якою насправді є позиція Китаю? Сі Цзіньпін 9 травня прилетів до Москви, спілкувався з Путіним. Думаю, що лідер китайських комуністів дав очільнику Кремля певні меседжі, після яких Путін був готовий йти на безумовні перемовини. Однак за кілька днів все радикально змінилося, Сі Цзіньпін заявив, що Китай готовий йти вперед, та нагадав про падіння багатьох світових імперій. Наскільки я розумію, Китай підтримує РФ не просто так, це не є питанням торгівлі чи ресурсів, бо він хоче перебудувати світову систему – глобальну, економічну, безпекову. Що ви скажете про позицію Пекіна, зокрема щодо агресії Росії проти України? Який світ зараз хоче будувати Китай? І з ким він буде його будувати, окрім Північної Кореї та Росії?На мою думку, президент Трамп, як і багато інших, припустився серйозної помилки, недооцінивши глибину підтримки, яку Сі Цзіньпін надає Володимиру Путіну у цій війні. Йдеться не лише про політичну солідарність. Китай фактично забезпечує критичні технології, які використовуються у виробництві зброї. Ці технології надходять прямо з Китаю або за його посередництва. Це не ситуативна співпраця, а справжнє стратегічне партнерство. Сі Цзіньпін не хоче бачити, як його союзник Путін зазнає поразки.Водночас, як і багато українців, я переконаний, що у довгостроковій перспективі ця війна може затягнутися настільки та завдати такої шкоди Європі, що це почне суперечити самим інтересам Китаю.Пекін має значні інтереси в економічному, торговельному й політичному партнерстві з Європою, особливо в умовах, коли Сполучені Штати демонструють дедалі меншу залученість у регіоні. Цілком імовірно, що вже наступного року, якщо не раніше, Китай може спробувати позиціонувати себе як потенційного посередника у переговорах.Китайський спеціальний представник уже відвідує Київ, про що добре відомо вашим глядачам. Поки що ця місія не принесла помітних результатів, але якщо війна почне ще більше суперечити стратегічним цілям Пекіна, не виключено, що Китай розширить свою дипломатичну роль у спробах сприяти врегулюванню, особливо в разі, якщо президент Трамп залишатиметься осторонь.Трампу не вдасться заплющити очі, якщо Китай розпочне висадку на острові Тайвань, відповідно, доведеться діяти. Так само Трампу доведеться діяти, якщо в Ірані знайдеться збагачений уран для створення брудної бомби, щоб потім її скерувати на Ізраїль. Це дуже серйозні речі, тому я розумію, чому Трамп бере ті чи інші паузи, бо концепція теперішньої війни стрімко змінюється. Якщо сьогодні говорити про величезний технологічний стрибок, чи є у вас відчуття, що ми можемо зламати хід війни за допомогою новітніх технологій? Бо над нами завжди висить оце "ядерне прокляття" – Росія має ядерну зброю та оновила свою ядерну доктрину. Відповідно, чи буде готовність американської адміністрації діяти, якщо росіяни перетнуть певну межу? І як бути нашим європейським друзям, адже у Варшаві та Вільнюсі є питання, чи буде діяти 5 стаття статуту НАТО?Дозвольте спершу відповісти на останню частину запитання. На мою думку, питання американської підтримки Європи у разі збройного нападу в контексті принципу НАТО, за яким напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх, нині є одним із найвразливіших. І саме на цьому, як на критичному аспекті безпеки, американське суспільство повинно зосередити значно більше уваги. У дискусіях про майбутнє України ми називаємо це американською страховкою безпеки.Для наших європейських союзників, які дедалі активніше залучаються до стримування Росії й беруть на себе зростаючі ризики, надзвичайно важливо мати впевненість у тому, що врешті-решт вони не залишаться наодинці. Щодо ширшого питання, яке ви порушили, можна впевнено сказати, що ми вступили в нову епоху війни. Те, що відбувається в Україні, не має аналогів серед конфліктів, які світ бачив раніше.Технології стали ключовим чинником цієї війни. Їхній розвиток відбувається з такою динамікою, що іноді зміни відчуваються не лише щомісяця, а й щотижня. Постійно вдосконалюються безпілотники, способи їхнього знищення РЕБ засобами, а також реакція самих дронів на нові форми електронного впливу. Збройні сили в усьому світі уважно стежать за цими процесами й намагаються опанувати уроки, які дає війна в Україні.З того, що я бачу, попри те що російська армія навчається і стала ефективнішою, ніж у перший рік війни, Україна все ще зберігає перевагу в цьому безперервному протистоянні. Саме це вселяє в мене надію на майбутнє. Однак для перемоги Україні потрібні союзники, передусім у Європі.Слід визнати: наразі Дональд Трамп говорить від імені значної частини американського суспільства, втомленого від участі у воєнних конфліктах. Водночас саме європейські інтереси опиняються під прямою загрозою, оскільки Путін продовжує тиснути й розширювати свій вплив. І саме на європейських країнах лежить найбільша відповідальність, адже їм є що втрачати. Тому їхня активніша участь цілком виправдана.Як я вже зазначав, коли бачу рішучу позицію таких лідерів, як канцлер Фрідріх Мерц, прем’єр-міністр Кір Стармер, а також очільників Фінляндії, країн Балтії та Північної Європи, я переконуюсь, що Україна не самотня. І це дає підстави сподіватися, що ви зможете пройти через цей рік і наступний. Я вірю, що світ уже незабаром почне змінюватися на краще.Ми маємо зміцнювати наші відносини з партнерами та союзниками в Європі, і це треба робити надзвичайно швидко. Україна стримує потенційну російську агресію проти країн Європи. З іншого боку, десь пів року тому прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск сказав надзвичайно важливу фразу: "Я почав розуміти, що Путін не жартує". Думаю, що подібне усвідомив і президент Франції Емманюель Макрон, прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер - "Путін не жартує". Ми чекаємо, що Макрон чи Стармер будуть готові діяти. Зараз не час декларацій, навіть не час підтримки, а час політичної волі та готовності. Як ви гадаєте, наскільки вони були б готові домовлятися з нами про серйозні речі? Адже історія про можливий іноземний контингент, який би забезпечував рівновагу та гарантував би Україні безпеку після закінчення війни, може знадобитися значно швидше. Відповідно, як з цим аспектом?Ми не можемо дати остаточної відповіді, але попередні сигнали свідчать: Макрон, Стармер, Мерц та інші налаштовані серйозно й готові брати на себе більші ризики в підтримці України. Росія, у свою чергу, робить усе можливе, щоб залякати їх і стримати від глибшого залучення.Питання про можливе введення військ, яке ви згадали, обговорюється насамперед як варіант сил стримування після припинення вогню. Європейські лідери вже дали чітко зрозуміти, що вони готові до такого кроку. Що стосується введення військ під час активної фази конфлікту, наразі таких ознак немає. Водночас існують інші способи, через які Європа може активніше долучитися до підтримки України.Якщо Німеччина справді вирішить передати Україні ракети Таurus, це стане переломним моментом. Такий крок поставить Москву під безпосередню загрозу і буде серйозним політичним рішенням для Берліна.Щодо вашого останнього запитання, яке хвилює багатьох - чи є ризик того, що Росія використає ядерну зброю і підніме цю війну на новий, небезпечніший рівень. На мою думку, попри всю агресивну риторику, ймовірність цього сьогодні істотно нижча, ніж два роки тому, з однієї простої причини.За моїми даними, президент Сі Цзіньпін під час особистої розмови з Путіним, а також публічно, чітко дав зрозуміти, що Китай категорично не підтримує застосування ядерної зброї – ані в цій війні, ані в жодній іншій. І це має велике значення. Путін не може діяти повністю самостійно, адже підтримка Китаю для нього критично важлива. Якщо Сі Цзіньпін каже, що ядерна зброя є неприпустимою, до цього слід поставитися з усією серйозністю.Не можу вас не розпитати, що зараз відбувається у США? Американці почали протестувати, виходять на вулиці, і це мало б трохи остудити Дональда Трампа з його авторитарними амбіціями. Однак демократія передбачає не лише захист інституцій, а наявність захисників, для яких демократія є вартістю. Так свого часу ми в Україні двічі зупинили Віктора Януковича: перший раз - у 2003-2004 роках, коли Янукович рвався до влади, а другий – коли він намагався повністю узурпувати владу. Які зараз процеси відбуваються у Сполучених Шатах? Наскільки серйозно будуть готові сенатори та конгресмени вводити США та повертати їх у демократичне русло?Приємно бачити, як люди виходять на вулиці й чітко заявляють: ми не хочемо царів в Америці. У нас демократія. У нас президенти, чия влада має бути обмежена законом. Саме про це говорили учасники протестів минулих вихідних.Сутність американської політики сьогодні полягає в тому, що сенатори-республіканці, які наразі мають більшість і відіграють вирішальну роль у збереженні політичної рівноваги, не змінять своєї поведінки, доки більше боятимуться Дональда Трампа, ніж власних виборців.Сьогодні достатньо, щоб Трамп висловився, і вони одразу кидаються виконувати його вимоги. Водночас я переконаний, що настане момент, коли виборці почнуть вимагати від своїх представників підзвітності, і тоді політичні позиції поступово змінюватимуться. Ознаки цього вже починають з’являтися. Трамп припустився багатьох помилок, і ці помилки обійдуться людям дуже дорого.Я ніколи не хотів би бачити, як американський президент зазнає поразки. Ми — одна нація, і маємо рухатися вперед разом.  Водночас чесна, фактична оцінка показує, що багато з нинішніх політичних рішень працюють незадовільно, а все більше ознак вказує на те, що ситуація може лише погіршитися. Це неминуче вплине на вибір громадян на виборах.До наступних виборів залишилося два роки, і якщо нинішні тенденції збережуться, буде дивно, якщо республіканцям вдасться зберегти контроль хоча б над Палатою представників. Якщо політична атмосфера у Вашингтоні не зміниться, у нас, звісно, не буде Майдану, як в Україні, але я вважаю, що політика – це завжди маятник. Механізм, який завжди коливається від крайності до крайності. На мою думку, хвиля МАGА досягла своєї крайньої межі, тож я вірю, що ми вже на порозі зворотного руху – повернення до більш виваженої, відповідальної політики. Хочу вірити, що це справді так. 

Ми не знаємо, чи розпочалася вже Третя світова війна, чи триває одна з її фаз, коли говоримо про ірано-ізраїльську війну, а у поєднанні з російсько-українською війною це дає загальний контур дестабілізації всієї світової системи. Чи нема у вас відчуття, що Путін зараз буде намагатися виторгувати україно-російський кейс у Дональда Трампа в обмін на іранський? Адже недарма після звірячих бомбардувань Києва та інших  українських міст, розмова Трампа з Путіним  відразу перейшла до іранської проблеми?По-перше, дійсно те, що відбувається, схоже на таку специфічну світову війну, яка розподілена, точкова і, скоріш за все, на жаль, дуже затяжна. Головна проблема цієї Третьої світової війни полягає в тому, що провідна держава Західного вільного світу, так би мовити, пішла на "лікарняний". І це відбулося завдяки тому, що волею 77 млн громадян США на чолі цієї наймогутнішої країни опинилася дуже специфічна людина на ім'я Дональд Трамп. Ця людина позбавлена хоч якихось ознак компетентності для того, щоб керувати абиякою країною, вже не кажучи про США. Людина, яка нічого не знає, ні в чому не розбирається, нічого не хоче знати та не збирається приймати якісь рішення щодо найважливіших питань.У відповідь на питання, чи знає він про жорстокіший удар по Києву, по Україні, то Трамп сказав:"А що там? Щось вдарило по чомусь? Я поки не знаю, не розбирався, не в курсі". Тобто це людина, яка дійсно зараз по факту грає на боці диктаторських, терористичних режимів, таких як Росія та Іран.Напевно ви бачили, що протягом всього минулого тижня до того, як Ізраїль завдав удару по Ірану, попри те, що було пряме попередження експертів МАГАТЕ, що Іран готовий запустити створення ядерної зброї, то Трамп говорив: "Не треба бити, ви все зіпсуєте. У нас тут угода готується". Це відбувалося буквально напередодні удару Ізраїлю по Ірану.Теж саме – останні події, коли Трамп пішов з саміту G7, по суті перетворивши його у доволі безсилу "шестірку". Він відмовився не тільки зустрічатися із Зеленським, але й брати якусь участь у напрацюванні спільного рішення щодо санкцій проти Росії. По факту, Трамп витягує, рятує Путіна і рятує Алі Хаменеї, бо він наклав вето на ліквідацію верховного правителя Ірану, також прикриває своєю спиною Путіна і так само прикриває терористичне керівництво Ірану. Безумовно, Путін користується цим.Щодо вашої гіпотези, що Путін намагається розміняти Іран на безпеку стосовно якихось ударів по своїй економіці з боку Заходу, то тут достатньо сказати, що Трамп вийшов з ініціативою, щоб Путін був посередником між Іраном та Ізраїлем. Це настільки божевільна пропозиція, взагалі - пропозиція, яку неможливо собі уявити. Напевно з таким же успіхом можна було собі уявити Північну Корею, Кім Чен Ина як посередника між Україною та Росією.Іран має угоду з Росією, вони є військовими союзниками. Відповідно, яким чином Росія, тим більше Путін, який є міжнародним злочинцем, може бути посередником між Іраном та Ізраїлем? Це божевільна ідея, яка, звичайно, немає жодних шансів на втілення. Путін не мав би шансів при нормальній ситуації, якби на місці Трампа була притомна людина. Які ресурси у Путіна стосовно цього конфлікту між Іраном та Ізраїлем? Яким чином він може щось зробити?Путін відомий тим, що він ніколи нікому не допомагає. Він не допоміг жодному зі своїх союзників. Я зараз не розглядаю правову сторону військового конфлікту між Азербайджаном та Вірменією, але у Путіна з Вірменією була угода. Адже Вірменія є членом військового союзу ОДКБ. Путін не прийшов на допомогу Вірменії, коли вона програвала війну з Азербайджаном. Путін нічим не допоміг режиму Асада, з яким він був пов'язаний союзницькими відносинами. І таким же чином Путін нічим не допоможе Ірану.Єдине, що він може зробити, - це поповнити свою колекцію диктаторів, яку він зберігає у сухому, темному місці. Серед них є Янукович. Зараз в цій же кунсткамері перебуває Асад. Цілком можливо, що сюди приєднається аятола Алі Хаменеї. Це єдине, чим може Ірану допомогти Путін.Говорячи улюбленим виразом Трампа - у Путіна "нема жодних карт", за допомогою яких він зможе щось розміняти, окрім однієї – єдиної, але козирної. Я б сказав, що ця карта називається "Джокер на ім`я Дональд Трамп".Ще одна карта – ядерна зброя та нестримне бажання проводити агресивну кампанію проти України. Зараз ми увійшли в літню кампанію, виглядає так, що вона буде надзвичайно важкою і вже упроводжується звірячими бомбордуваннями цивільних міст. Яке ваше відчуття щодо траєкторії літньої, можливо, літньо-осінньої кампанії? Адже бачимо, що протягом трьох останніх років Росія стрімко фашизіє, а це означає, що Путін хоче залучати якомога більше ресурсу. Мова йде не лише про військову економіку, а й про людей.Я не думаю, що Путіна є ті карти, про які ви говорите. Щодо ядерної зброї, то це та карта, яка не може бути використана, і Путін це прекрасно розуміє. Так що ймовірність, що ця карта буде викладена на стіл та якось використана, дуже близька до нуля, а точніша рівна йому.Щодо мобілізаційного ресурсу, то це уявна карта. Дійсно, Росія має величезний людський потенціал, це як мінімум 20 млн людей, які теоретично можуть бути кинуті на фронт, але жодних шансів на те, що вони захочуть туди йти. Згадаємо про часткову мобілізацію восени 2022 року, коли на фронт було кинуто 320 тисяч. Тоді одномоментно мільйон виїхав за кордон, рятуючись від мобілізації, і як мінімум 5 млн ховалися всередині країни. Не дуже хочуть воювати ті люди, які формально підтримують війну.Друге – це те, що теоретично можна зібрати декілька сотень тисяч у якісь військові табори, але це стадо, яке не може бути використано на війні. Для того, щоб таке стадо перетворити у військові підрозділи, необхідні офіцери. На цей умовний мільйон людей, який теоретично якимось чином можна було б зібрати, потрібно декілька десятків тисяч офіцерів середнього та молодшої ланки. Але їх просто нема. І це те обмеження, яке повністю обнуляє всі людські ресурси Путіна. Так що, нема у Путіна жодних карт.Щодо літнього та осіннього наступу, то, власне, він вже йде. Не потрібно говорити про якесь майбутнє, наступ вже йде. Те, що зараз відбувається, коли за кожне мікроскопічне селище, яке вже зруйновано, доводиться укладати в український чорнозем десятки та сотні тисяч російських солдатів, так це йтиме і далі, ніяких інших можливостей у Путіна немає.Так, у Путіна зараз є можливість вбивати українських громадян, знищувати мирні міста, бомбардувати Київ, Одесу. Є такі можливості. Це жахливе злодіяння, яке жодним чином не наближає воєнну перемогу. Це вбивство мирних громадян ніяким чином не конвертується у воєнну перемогу, це тільки згуртовує український народ та змушує ЗСУ, СБУ, ГУР винаходити все нові й нові способи знищувати російський військовий потенціал. Нічим суттєвим, позитивним для Путіна цей наступ не закінчиться. Нічим! Нема жодних карт у Путіна, жодних козирів, жодних можливостей переломити війну на свою користь.Путін кілька днів тому дав розпорядження кратно збільшити кількість особового складу сухопутних військ РФ. Можливо, йдеться і про можливе розширення лінії фронту? Знову представники російського МЗС повторили щодо демілітаризації Естонії, Литви та Латвії, можливо, Фінляндії, а це означає, що Путін може готуватися до затяжної, довгої війни.Ви праві у тому, що Путін готується до затяжної та довгої війни. Його влаштовує довга та затяжна війна. 24 лютого 2022 року Путін перевів Росію в режим, коли війна - це єдина можлива форма існування цієї країни. Тобто нема війни – нема Росії. Ось, така формула зараз діє.Щодо кратного збільшення збройних сил РФ, то це утопія. Я вже це пояснив, бо у Путіна нема ресурсів для такого кратного збільшення збройних сил. Їх просто не існує. Це фантазії.Ще більш безглузде ствердження МЗС РФ про те, що необхідна демілітаризація країн Балтії, Фінляндії й так далі. Це така ж дуріть та безглуздість, як і вимога російської переговорної делегації на чолі з Мединським, щоб Україна добровільна пішла з тих територій, які Росія не може завойовувати. Або, наприклад, чудова пропозиція, яку висловив той самий Мединський, що Україна має сама ліквідувати ту зброю, яка у неї є. Тобто перемогти не можуть, тому пропонують: "Давайте, хлопці, самі.. самі….самі. Ми не можемо вас перемогти, тому самі знищіть свою зброю, самі йдіть з власних територій. Та й взагалі – самі вбийтеся об стіну". Це абсолютно абсурдна заява, яка передусім розрахована на внутрішню аудиторію.Приблизно те саме – вимога демілітаризації західних країн. Це такі ж безглузді заяви, як про те, що Україна виробляє якихось бойових комарів. Це все в стилі театру абсурду, яким займається російська пропаганда та міністерство іноземних справ, яке давно вже не є дипломатією, а стало частиною російської пропаганди. У вас є відчуття, що Путін розуміє, як він хоче розгортати ситуацію? Після зустріч із Сі Цзіньпіном 9 травня Путін почав стрімко видавати різні сигнали буцімто про готовність до певних перемовин. Однак за пару днів у нього вже відбулися в голові якісь зміни й він відправив технічну групу на чолі з Мединським. З якою метою Путін затягує час? Щодо переговорного Стамбульського процесу між Росією та Україною, то це процес, який має характер вистави на замовлення одного єдиного глядача.Давайте розберемося, чи потрібен цей псевдопереговорний процес Україні? Звісно, ні. Міністр оборони України, який сидить навпроти клоуна на прізвище Мединський, думаю, що більшого приниження уявити собі складно. Дивитися протягом години, навіть 40 хвилин в пусті, брехливі очі Мединського та вдавати, що можна про щось з ним домовлятися, - це повний абсурд. Відповідно, Україні це абсолютно не потрібно, особливо враховуючи характер переговорників. Та й взагалі, про що можна говорити з військовими злочинцями, їх треба знищувати або судити. Тому Україні це точно не потрібно.В принципі, цей переговорний процес не дуже потрібен і Росії. Єдиний, кому це потрібно, - Трамп. Оскільки він та людина, яка дійсно нічого не розуміє, окрім, можливо, гольфу. І Трамп вбив собі в голову, що може бути миротворцем та зупинити цю війну. Спочатку за 24 години, потім давав собі ще якісь терміни, а зараз він вигадав цей переговорний процес. Трамп волею долі, а точніше волею 77 млн американських громадян, очолює найбільш могутню країну на планеті, то заперечувати йому не дуже хочуть ні Україна, ні Росія, бо невигідно та не дуже цікаво, враховуючи наслідки. Тому вони й влаштовують оцей цирк.Єдиний корисний момент – обмін полоненими. Це, звичайно, не той захід, завдяки якому досягається обмін полоненими. Тому всі інше – це вистава, яка позбавлена жодного сенсу. Путін цим прикривається, насправді він і Трамп грають кожний у свою гру. Путін – вчиняє вбивства, а Трамп прикриває його цим переговорним процесом. Він же заявляв на цій Сімці, коли ще не втік звідти, що не потрібно ніяких санкцій проти Росії, тому що зараз йдуть переговори, мовляв, не заважайте домовлятися. Про що? З ким? Не зрозуміло. Це така ось гра, цей тандем, я б сказав, організований злочинною групою, яка складається із Путіна і Трампа - коли Путін вбиває, а Трамп прикриває.А чому Мединський? Чому, наприклад, не Дугін?У театрі абсурду, в якому ми перебуваємо, теоретично можна було б і Дугіна відправити. Але все-таки Мединський закінчив МДІМВ (МГИМО), а також, попри свою клоунську фактуру, перебуває у системі державних координат. Дугін, навіть з формально, не перебуває на державній службі. Однак, враховуючи театр абсурду, можна було відправити й Дугіна, але це неможливо собі уявити з точки зору табеля про ранги. Дугін не є державним службовцем і немає жодного відношення до дипломатії та переговорного процесу.Крім того, я маю сказати, що роль Дугіна дещо перебільшена. Він сам себе призначив головним філософом Путіна. Звичайно, його роль та вплив на Путіна дуже перебільшені. Я вважаю, що роль Дугіна значною мірою роздута, у тому числі західними експертами та медіа, бо він такий фактурний, такий бородатий. Коли потрібно показати такого російського мракобіса, то Дугін дуже підходить. Обличчя у нього дуже підхоже. Та й маячня, яку він несе, також дуже фактурна і викликає деяку гру уяви: "Дивіться, яке опудало виросло в Росії!".На мою думку, значною мірою це фігура дута.Однак папаша Ілона Маска відвідав цей Дугінський шабаш. Розуміємо, що син за батька не відповідає, але – чому вони затягнули батька Маска і чому він туди поїхав?Тут все достатньо просто. Еррол Маск, батько Ілона Маска, нічого собою не являє, окрім того, що він також, як і син, притримується протофашистських або квазіфашистських, або постфашистських поглядів. Це відомо. І один, і другий – різновид різного сорту фашизму. А те, що він приїхав на цей Дугінський шабаш, є більш-менш зрозумілим. Я вважаю, що тут нічого дивного немає.Інша справа - поведінка та фігура батька Ілона Маска мене не дуже цікавить. Мені здалося дуже кумедним те, що головною подією на цьому шабаші була присутність саме Еррола Маска. Хоча там був і Лавров, що називається "аж цілий міністр закордонних справ", але головною фігурою, яка висвітлювалася та надавала більшого розголосу цьому заходу, був батько Ілона Маска. Не сам Ілон Маск, а його батько.На мою думку, це потужний індикатор страшенного комплексу меншовартості. Ця американофобія, західнофобія, що пов'язана з великим комплексом меншовартості. Тобто - "До нас приїхав поважний американець, дивіться, які ми молодці", "Аж цілий батько Ілона Маска приїхав". Я думаю, якби приїхав сам Ілон Маск, то російське телебачення взагалі розірвало б від ажіотажу. І це показник другорядності. Всі ці патріоти, що б'ють себе п'яткою в груди та кажуть: "ми - найперші", "ми - найскрепніші", - вони насправді вторинні, хочуть хоч найменшого схвалення з боку Заходу - "Захід нас схвалив", "до нас приїхав" якийсь другосортний артист чи спортсмен, який вийшов в тираж вже давним-давно. І це подається, як головний доказ могутності Росії.Вся велич Росії сяє відбитим світлом. Всі чутки та розмови про якусь самостійність російської цивілізації - це абсолютна нісенітниця. Російське суспільство – глибоко другорядне, глибоко периферійне та повністю перебуває на задвірках європейської цивілізації. Нічого самостійного тут немає.Хотів би уточнити, чи європейської, чи китайської цивілізації? Особливо враховуючи те, наскільки Сі Цзіньпін активно використовує як інструмент або як торпеду Кремль. Розуміємо, що Китай зараз чекає, коли почнуть падати структури глобальної безпеки, зокрема це питання і до євроатлантичної безпеки, адже Дональд Трамп грає не лише пропутінську історію. Китай напоготові, останнє повідомлення від Сі Цзіньпіна свідчить, що китайці готові взяти на себе відповідальність - витіснити американців.Тут є два моменти. З одного боку – Росія, звісно, жодного відношення ніколи не мала, не має і не матиме до китайської цивілізації. Це просто мрії Путіна та його холуїв, які кажуть про те, що ми відвертаємося від Європи та повертаємося до Сходу, до Азії. Це повна маячня.А пельмені?О, так. Звісно, пельмені. Можна знайти багато причин та примазатися до китайської цивілізації, але не вдається. Окрім пельменів, ви навряд чи знайдете в Росії, що б якимось чином об'єднувало російську та китайську цивілізації.  Триває зовсім інший процес – йде перетравлення Китаєм Росії. Це не означає, що Росія стає частиною китайської цивілізації. Розумієте, кролик, якого з'їдає удав, не стає удавом, він просто перестає бути кроликом. Тому йде перетравлення Росії Китаєм. Знаєте, як у павуків – зовнішнє травлення. Цей процес триває: Китай, безумовно, використовує Росію. Звісно, Росія жодного відношення не має до китайської цивілізації, навіть близько не має. Це були, є і будуть глибокі задвірки європейської цивілізації, до тих пір поки Росія зберігається в цих кордонах. А що далі буде, то після розпаду імперії відбуваються зовсім інші процеси, куди заглядати дуже складно. Китай, звісно, використовує Росію по повній програмі - і як "торпеду" у своєму протистоянні з Заходом, і  як харчовий ресурс. Тобто у міжнародному харчовому ланцюгу Китай займає місце над Росією, а Росія займає нижчу сходинку. Мені здається, тут все зрозуміло та очевидно.А Путін також використовує Китай як ресурс, бо Китай  об'єктивно зараз є союзником Путіна у війні проти України, передусім використовуючи свої проксі – КНДР. Звісно, якби Китай хотів припинити війну, то почав би з того, що заборонив би Кім Чен Ину допомагати Путіну. Але цього не відбувається. Китай, звісно, просто використовує Путіна як харчовий ресурс і як "торпеду" у протистоянні із Заходом. 

Що таке дрони на оптоволокніПотреба в дронах на оптоволокні виникла через те, що протидія іншим типам безпілотників ставала все дієвішою. На першій стадії повномасштабного вторгнення росіян ефективними були ударні дрони середнього класу, на кшталт Ваyrаktаr. Другий етап полягав у масовому застосуванні FРV-дронів. Їх  Проти них почали масово застосовувати засоби радіоелектронної боротьби. Попри те, що виробники дронів переходили на нові діапазони частот, засоби РЕБ оперативно адаптовувались до цих змін.Станом на зараз лінія зіткнення вкрай насичена засобами РЕБ, тому військам потрібні дрони на оптоволокні, що керуються не радіосигналом, а через світловий сигнал. Цей світловий сигнал передається по тонкому оптоволокну Електросигнал перетворюється на світло, що рухається по кабелю до приймача. Завдяки спеціальному конвертеру воно знову перетворюється в електричний сигнал. Перервати зв'язок можна тільки, якщо фізично пошкодивши кабель, тому безпілотник може літати в зоні дії РЕБ ворога, не побоюючись засобів радіоелектронної боротьби.Візуально це виглядає, ніби дрон тонкою ниткою прив'язаний до пульта оператора. Коли безпілотник злітає і віддаляється, то ця нитка оптоволокна, намотана на котушку, поступово розмотується. Дрон може відлетіти на відстань довжини нитки.фото: 3dtесh.uаЩо таке "Хижак RЕВОFF""Хижак RЕВОFF" – це оптоволоконний дрон, виготовлений українською компанією 3DТесh. Назва дрона вказує на перспективу агресивного застосування цієї зброї на фронті, приставка RЕВОFF наголошує на невразливість до засобів РЕБ.Раніше стало відомо про успішні випробування цього дрона в бойових умовах в листопаді 2024 року. У травні 2025 року було завершено кодифікацію "хижаків"."Компанія 3DТесh – перший вітчизняний розробник, який успішно завершив процедуру кодифікації лінійки оптоволоконних безпілотних авіаційних комплексів Хижак RЕВОFF у Міністерстві оборони України. Ці дрони мають котушки з оптоволокном довжиною від 10 до 20 км, що дозволяє ефективно їх використовувати залежно від потреб бойових підрозділів", – йшлося в матеріалі на сайті оборонного відомства.Розробляти українські оптоволоконні безпілотні авіаційні комплекси почали в 2023 році, реагуючи на запити українських військових."Під час випробувань дрони успішно долали водні перешкоди (річки та озера) та проходили над лініями електропередач на швидкості до 143 км/год. У 2024 році перші тестові партії потрапили у військо та продемонстрували перспективність масштабування цього технологічного напрямку у війні із Росією", – пишуть на сайті міністерства оборони.Наразі компанія-виробник розробила лінійку з п’яти оптоволоконних моделей. Вони вже постачаються в бойові бригади та ефективно застосовуються на фронті.фото: 3dtесh.uаТактико-технічні характеристики "Хижак RЕВОFF"Оскільки лише кодифікованих "хижаків" є п'ять модифікацій, то їхні параметри дещо відрізняються між собою.Рама – від 10 до 13 дюймів,Бойове навантаження – від 1,5 до 2,2 кг,Максимальна відстань – від 10 до 20 км,Витривалість – від 12 до 25 хв,Максимальна швидкість – до 143 км/год.Модифікації "Хижак RЕВОFF"Хижак RЕВОFF 10 Lіtе 10КМЦей дрон розробили для міських боїв та відбиття штурмів. Його ефективною відстанню вважають 8-9 км. Це менші, ніж задекларовані в параметрах 10 км, тому що зазвичай пілоти залишають 10-20% волокна на маневрування, потрібно також враховувати погодні обставини.Розробники кажуть, що відносно малий радіус робить цей дрон вкрай ефективним. Причина – чим менша відстань, тим менше ризики, що переб'ють оптоволокно. Бойове навантаження складає 1,8 кг.Хижак RЕВОFF 10КМКласичний "хижак" виділяється найбільшим з-поміж сімейства дронів корисним навантаженням – 2.2 кг. Бойовий радіус складає до 10 км, а спеціалізація – відбиття ворожих наступів, робота на передньому краї та міські бої.Хижак RЕВОFF 10 Lіtе 15КМБюджетний дрон, за словами виробників, здатен ідеально розкрити свій потенціал на передньому краї лінії бойового зіткнення. Підходить як атак на техніку ворога, так і для маневрів всередині приміщень.Додавши 5 кілометрів волокна, довелося зменшити корисне навантаження, однак лише на 300 грамів. Бойової частини вагою у 1.5 кілограма більш ніж достатньо для знищення броньованої техніки кумулятивом або живої сили вражаючими елементами.Хижак RЕВОFF 15КМ"У бойових умовах оператор зупиняє дрон біля ворожої логістичної лінії й може чекати у засідці протягом годин, поки не з'явиться пріоритетна ціль", – пояснюють принципи роботи дрона на сайті Міністерства оборони України.Хижак 13 RЕВОFF 20КМБезпілотний авіаційний комплекс оснащено двома батарейними блоками, завдяки чому дрон краще балансує, стає маневренішим та зручним у керуванні. Добре підходить для знищення інфраструктури переднього краю, ця модель з котушкою на 20 км є особливо ефективною. Вона підходить для знищення ворожих гармат, мінометів та систем РЕБ.фото: 3dtесh.uаЯк працюють дрони "Хижак RЕВОFF"Вся лінійка "хижаків" розрахована для польотів на висоті до 500 метрів і на швидкості до 70 км/год. Хоча на тестуванні моделі успішно розмотували котушку на швидкості до 143 км/год."Орієнтуючись на вимоги військових та їхній бойовий досвід, компанія оснастила всі дрони лінійки Хижак RЕВОFF спеціальними швидкими кріпленнями. Це дозволяє збирати та розбирати конструкцію без використання стяжок. Кожен БпАК оснащено ніжками для безпечного старту, приземлення та очікування у засідках", – пишуть на сторінці міноборони.  При потребі котушки RЕВОFF можна підключати до 10- та 13-дюймових дронів інших виробників.Окрім захищеності від ворожих радіоперешкод, пілот отримує значно краще зображення, порівняно з традиційними FРV, розповідав виданню Fоrbеs засновник та генеральний директор компанії Олексій Жулінський. також оператори більше не стикаються з втратою сигналу на відстані чи ефектом радіогоризонту."Певні ділянки лінії фронту мають складний рельєф, зокрема перепади висот, долини та ліси, що ускладнює використання радіокерованих безпілотників. Волоконно-оптичні дрони ці проблеми повністю усувають. Ворог часто очікує, що безпілотник атакує згори, тому вони стежать за небом. Однак дрони, керовані по оптоволокну, можуть наближатися до цілей за межами поля зору супротивника, літаючи на низькій висоті, що підвищує їх ефективність і додає елементу несподіванки", – каже Олексій ЖулінськийВін розповідає про міцність оптоволоконного кабеля. Зокрема наводить приклад, коли під час першого випробувального польоту група велосипедистів перетинала шлях дрона та перечепилася об кабель – він не обірвався. Однак слід пам'ятати, що при в'язанні у вузол або при згинах на 45 градусів і більше кабель стає крихким."Пілотам справді потрібно бути обережнішими. Хоча наша система кріплення котушки зводить до мінімуму ризик обриву, їм усе одно потрібно пам’ятати про кабель, що тягнеться, і уникати різких або швидких маневрів, які можуть призвести до його перерізання пропелерами", – наголосив гендиректор 3DТесh.фото: 3dtесh.uаПерспективи дрона "Хижак RЕВОFF"Зараз компанія-виробник готується до кодифікації дронів з котушками на 25 та 30 км, що допоможуть Силам оборони України ефективно знищувати техніку та живу силу у тилу ворога. Зокрема, на початку травня Dеfеnsе Ехрrеss писав про першу котушку українського виробництва на 30 км для оптоволоконних FРV-дронів, серійне виготовлення якої вже розпочалося.У матеріалі йшлося, що виробництво та намотка всіх котушок компанії повністю локалізована в Україні, а закуповується лише сировина."Готові китайські котушки часто мають заводський брак, який вкрай важко виявити. Намотка котушки в Україні дозволяє контролювати якість виробу на всіх етапах виготовлення, що значно знижує кількість обривів при використанні бійцями на передовій", – писало видання.Оглядачі зазначали, що оптоволоконні дрони в Україні активно набувають популярності, але водночас звертали увагу, що більшість серійних зразків мають дальність не більше 20 км, тоді як є необхідність у значно більших дальностях. Нові котушки від 3DТесh покликані виправити таке становище.  

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Останніми днями інформаційний простір збурили повідомлення з Сумщини про недобудовані фортифікації, які не лише не стримали наступ ворога,  а й потенційно можуть допомогти окупантам міцніше вгризтись у нашу землю. Що відбувається загалом зі спорудженням українських фортифікацій на цьому етапі війни? Чому ми навчились за ці роки, чого так і не досягли та що потрібно, щоб досягти значно більшого – зупинити наступ ворога? Аналізуємо ці аспекти. Говорити про них, зрозуміло, менш цікаво, аніж про дрони зі штучним інтелектом чи лазерну зброю. Однак важливість цієї сфери важко переоцінити.конфігурація оборонних споруд на Сумщині, фото: DеерStаtеДе ми спрацювали та де не спрацювалиУ нашій пам’яті про Битву за Київ весною 2022 року залишиться зокрема той момент, як Змієві вали часів Київської Русі допомогли стримати навалу російських окупантів і таким чином непрямо захистити столицю нашої країни.З того моменту питання будівництва новітніх, а головне ефективних "Змієвих валів" постійно стоїть гостро. І всім зрозуміло, що воно на порядок загострилось на тлі спроб підрозділів армії РФ зайти на територію Дніпровщини та розвинути той успіх, який вони отримали під час боїв на прикордонні Сумщини.Тут ми як країна та суспільство отримали момент організаційної неефективності: ресурси на фортифікації були витрачені, але це не принесло бажаного ефекту. Насамперед для підрозділів наших військових, які безпосередньо обороняють ці напрямки. Не кажучи вже про стратегічний результат в масштабах усієї воюючої України.Але далі треба зафіксувати, що ми маємо не тільки приклади неефективності фортифікацій на Сумщині та Дніпропетровщині. За оцінками західних ОSІNТ-аналітиків, на Донбасі для ЗСУ будуються укріплення в достатньо ефективній конфігурації, яка ускладнює ворогу застосування піхоти та ударних безпілотників. Особливого секрету в цьому насправді нема: будівництво фортифікацій набуло такого масштабу, що його можна оцінювати буквально за знімками з космічних супутників.Типова схема побудови укріплень ЗСУ на Донбасі станом на кінець травня 2025 року, схема від ОSІNТ-аналітика РlаyFrа, фото: DеерStаtНа думку багатьох експертів, спорудження ефективних фортифікацій можна суттєво покращити тим, що передати військовим напряму необхідні техніку, людей та інші ресурси. А це підводить нас до необхідності посилення складової інженерних військ ЗСУ. Особливо коли ми говоримо про перехід на корпусну систему організації.Як сьогодні організовані інженерні підрозділи Збройних СилЗа публічними даними, наразі до складу Сил підтримки Збройних Сил України входять:дві інженерні бригади (47-ма та 48-ма) та  одна інженерно-штурмова бригада (новостворена 49-та), дві бригади підтримки (70-та та 808-ма) та два полки підтримки (12-й та 16-й); інженерно-позиційний полк (23-й);три окремі інженерно-саперні батальйони (1-ий, 2-й та 3-й відповідно), 534-й окремий інженерно-саперний батальйон (зі складу 128-ї ОГШБр) та 15-та окрема понтонна рота;143-й об’єднаний навчальний центр “Поділля” та 507-й окремий навчальний ремонтно-відновлювальний батальйон.Ці частини зосереджені на таких завданнях:інженерне обладнання місцевості, спорудження фортифікаційних споруд та постановка мінних загороджень;подолання укріплень та мінних полів ворога, розмінування місцевості.налагодження переправ та облаштування переходів через перешкоди.Чи усвідомлює наше вище військове керівництво важливість проблеми та необхідність більших зусиль? Це очевидно. Дві згадані вище бригади підтримки (70-та та 808-ма) були сформовані на базі існуючих полків підтримки (70-го та 808-го відповідно), і це сумарно з фактом створення 49-ї інженерної штурмової бригади наочно показує масштаб зусиль, який уже був докладений для зміцнення інженерної складової ЗСУ.Робота 23-го інженерно-позиційного полку ЗСУ по установці лінії "зубів дракона"Для прикладу варто згадати дії згаданої вище 49-ї інженерної штурмової бригади та формат її використання під час Курської операції. Величезне захоплення та пошану викликали дії українських штурмових бригад у цій операції. Але цього прориву не було б, якби не інженери, які допомагали йти в бій там, де територію ворога було захищено. Зокрема, як свідчать публічно доступні дані, підрозділи "сорок дев’ятки" активно використовувались для пророблення проходів у мінних полях та загородженнях із “зубів драконів”, для облаштування переходів через перешкоди та протитанкові рови.Як здійснювався цей прорив? Відомо, що 49-та інженерно-штурмова бригада використовувала інженерні машини Wіsеnt 1 МС та броньовані мостоукладачі Віbеr, а також системи дистанційного розмінування (УР-77 та М58 МІСLІС). І найменування «інженерно-штурмова» в цьому випадку означає, що бригада забезпечувала інженерну підтримку саме при активних штурмових діях.Тепер про те, що засвідчила Курська операція. Якщо зробити поправку на те, що до складу тактичної групи “Суджа”, задіяної на піку операції на території Курщини, входили шість бригад (чотири ОМБр, одна ОДШБр та окрема бригада ТрО), то оптимальним для ефективної інженерної підтримки в масштабах ЗСУ виглядає співвідношення одна інженерна (інженерно-штурмова) бригада на шість бойових бригад. І на цьому тлі наявна кількість підрозділів інженерного забезпечення в Збройних Силах сьогодні - загалом п’ять бригад та три полки - виглядає очевидно недостатньою та потребує кількісного розширення.Тут також варто пригадати історичні дані про те, що на початок 1992 року ЗСУ мали у своєму складі 7 інженерних бригад та 10 інженерних полків, 9 корпусних та 22 дивізійні окремі інженерно-саперні батальйони. Їхня загальна штатна чисельність складала 32 тисячі військовослужбовців, або ж 3,3% від поточної чисельності збройних сил на той момент (780 тисяч військовослужбовців). Наведені тут цифри можна вважати певною “стелею”, до якої є необхідним кількісне розширення інженерної складової Сил оборони України, чисельність яких на поточному етапі війни становить до 1 мільйона осіб. Водночас слід зауважити, що вагому підтримку в спорудженні фортифікаційних споруд для ЗСУ також надають відповідні підрозділи зі складу Державної спеціальної служби транспорту (ДССТ), напрямку підпорядкованого Міноборони.Як облаштовані інженерні війська ЗС РФ на цьому етапі війниПротягом повномасштабної війни проти України держава-агресор кількісно значно посилила свої інженерні війська. На початок 2022 року сухопутні війська армії РФ мали у своєму складі чотири інженерні бригади, сім інженерних полків та одну понтонно-мостову бригаду. Протягом же двох останніх агресор сформував мінімум п’ять нових інженерних полків, які були створені в рамках “часткової мобілізації”. Вони отримали порядкові номери з 88-го по 92-й, із яких три (89-й, 90-й та 92-й) були залучені для дій на Запорізькому напрямку, один (91-й) – на Херсонському напрямку, та ще один (88-й) – для облаштування фортифікацій на Курщині.Крім того, в тому ж 2022 році регіональні адміністрації РФ створили кілька “добровольчих” інженерних батальйонів, які потім також були влиті напряму до складу російських окупаційних військ. Також привертає увагу, що за останні два роки росіяни сформували мінімум два окремі інженерні полки для забезпечення дій підрозділів морської піхоти на суходолі, під що була закладена відповідна концептуальна основа. Тобто кількісне розширення російських інженерних військ відбувалось шляхом саме створення додаткових полків.При цьому також привертає увагу те, що для будівництва фортифікаційних споруд ворог активно залучає цивільні будівельні компанії, котрі виступають певним доповненням наявних інженерних підрозділів ЗС РФ.Ворог також експериментує із використанням дистанційно керованих систем для забезпечення своїх інженерних військ, головним чином – для проведення розмінування: мова, зокрема,  про системи “Уран-9” та “Проход-1”.Інженерні підрозділи ЗС РФ відпрацьовують застосування ИМР-2 напередодні вторгнення в Україну, грудень 2021 рокуЯк Україні посилювати інженерні підрозділиБезумовно, позитивно, що протягом повномасштабної війни проти країни-агресора Україна значно розширила та посилила інженерні  підрозділи Збройних Сил.  Однак так само очевидно, що лишається значний потенціал для подальшого кількісного розширення інженерних підрозділів ЗСУ. При цьому необхідно й далі розширювати кількість інженерних підрозділів ЗСУ шляхом створення не тільки нових бригад, а й полків та батальйонів. Тут багато в чому можна повчитись у ворога, але це той випадок коли таке навчання виправдане.  При зміні структури управління ЗСУ окремо актуальним стає формування нових інженерно-саперних батальйонів, які б напряму підпорядковувались бригадам (враховуючи приклад 128-ї ОГШБр) та командуванню армійських корпусів.Які позитивні фактори для посилення інженерної складової для нашої перемоги ми маємо? Приміром, загальновизнано, що Україна здійснила значний прорив в розвитку БПЛА. Тож використання безпілотних систем дає значний потенціал для якісного збільшення можливостей інженерних підрозділів ЗСУ, зокрема для дистанційної постановки мін або ж для дистанційного підриву важливих цілей ворога на полі бою.Інженерні підрозділи ЗСУ встановлюють на Чернігівщині "мінні поля", фото: fасеbооk/1оgtbНарешті, зрозуміло, що інженерні війська це не лише люди, а й техніка. Західні партнери під час війни своїми поставками сучасного та досконалого обладнання зробили вагомий внесок у наш спротив ворогу. Для створення нових інженерних підрозділів необхідні нові надходження інженерної техніки та допомога у навчанні персоналу.  І це ще одна тема для подальших перемовин. Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.   

Про це повідомляє Національна поліція України.В Україні винесли вирок членам міжнародної злочинної організації "Ндрангета", засудивши їх до 11 років ув'язнення з конфіскацією майна. Діяльність з наркотрафіку координував громадянин Албанії, який мав широкі контакти серед кримінальних кіл за кордоном і здійснював зв'язок з постачальниками наркотиків. Його румунські та українські спільники відповідали за прийом "товару" в порту для подальшого збуту.У серпні 2021 року правоохоронці затримали трьох організаторів наркотрафіку та вилучили близько 120 кг кокаїну в порту "Південний". Перша партія, понад 60 кг, прибула 9 серпня з Еквадору в контейнерах з бананами. Другу партію такої ж ваги знайшли 15 серпня, сховану в порожнинах контейнера. Загальна вартість вилученого наркотику оцінюється у 20 млн доларів."Усім затриманим слідчі оголосили підозри, а суд взяв їх під варту. Наприкінці 2021 року обвинувальний акт було скеровано до суду", - йдеться у повідомленні.Членів організації визнали винними за ч. 3 ст. 305 (Контрабанда наркотичних засобів) та ч. 3 ст. 307 (Незаконне зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів) Кримінального кодексу України. 27 травня польські правоохоронці та Служба безпеки знешкодили транснаціональний канал контрабанди в Україну прекурсорів, призначених для виробництва та збуту важких психотропів.

Про це повідомила кореспондентка Еспресо Діана Польова.Засідання відбулося без участі представників Ради національної безпеки і оборони (РНБО) та Міністерства економіки України. Вони просили розглядати справу без їхньої присутності.На засіданні були присутні народні депутати, які прибули, щоб підтримати Петра Порошенка.Сторона Коломойського подала клопотання про об’єднання його справи зі справою Порошенка.Втім, суд не задовольнив клопотання про об’єднання справ. Розгляд позовів Порошенка і Коломойського триватиме окремо.Сторона позивача пообіцяла оприлюднити ті документи, через які сторона відповідача просить суд проводити слухання у закритому режимі, якщо суд задовольнить клопотання.Наразі суд оголосив перерву для вирішення щодо клопотання про проведення засідання у закритому режимі.Коментар ПорошенкаПеред початком засідання Петро Порошенко виступив із заявою, наголосивши на необхідності скасування указу президента Зеленського про запровадження санкцій."Сьогодні вже п’ять місяців як суд розглядає ці незаконні санкції. Хочу окремо наголосити, що закон відводить суб’єктам владних повноважень – а це є у нас президент України, Кабмін як ініціатори – 15 днів для вичерпного надання всіх і будь-яких підстав, які б дозволяли суб’єкту владних повноважень застосовувати санкції", – зазначив він.Він також додав, що "9 червня сплив термін, коли вони (представники влади - ред.) мали надати докази.  "За 128 днів вони не надали жодного слова. Вони ігнорують не Порошенка. Вони ігнорують Верховний Суд. Вони думають, що Верховний суд – це є відділ або департамент Кабінету міністрів чи Офісу президента. Ні. Це самостійна, я дуже сподіваюсь незалежна гілка влади. Це злочин, коли вони в такий спосіб намагаються виконувати рішення суду", – також сказав він.Порошенко також згадав інтерв'ю Президента Зеленського від 13 лютого, в якому той заявляв про виведення Порошенком коштів за кордон через благодійний фонд. "Потім вони знайшли, що Порошенко гроші не збирав і гроші на фонді виключно його. Що Порошенко гроші за кордон нікуди не виводив, а 7 мільярдів гривень були спрямовані на підтримку Збройних Сил", - наголосив він.На думку п'ятого Президента, відсутність доказів свідчить про "політичні підстави" санкцій, метою яких є боротьба з опозицією в країні, зі свободою слова та демократією."На сьогодні є лише два варіанти. Перше – юридичних підстав для запровадження санкцій всі учасники процесу від президента не надали. Це констатація факту. Останній раз, коли вони просили місяць – нічого не надано. І це означає, що якщо немає юридичних підстав для запровадження санкцій, то підстави в них тільки одні – підстави політичні. Підстави, коли вони борються з опозицією в країні, коли вони борються зі свободою слова, коли вони борються з демократією, – підкреслив він. -Моя порада якщо ви обдурили Володимира Олександровича Зеленського – визнайте це і порадьте йому скасувати указ. Якщо у вас не вистачить духу, я дуже сподіваюся, що Верховний суд пройде цей іспит зараз або на наступному засіданні. Він має прийняти це рішення, альтернативи якому немає. Санкції є незаконні, санкції є неконституційні, указ президента має бути скасований", – підкреслив Порошенко.Представниця Коломойського щодо клопотанняПід час слухання представниця Ігоря Коломойського подала клопотання про об’єднання його справи зі справою Порошенка."Я буду дотримуватись регламенту, який встановлений головуючим в даному судовому засіданні, враховуючи на припис пункту 3 частини 2 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, користуючись процесуальним правом, мій довіритель подав це клопотання, оскільки ця стаття дозволяє в рамках однієї справи об'єднувати позови, якщо в нас є один відповідач, і вимоги стосуються одного і того самого предмету.В цьому випадку, в судовому засіданні оскаржується указ Президента України 81/2025", - зазначила вона.Представниця Коломойського наголосила, що 19 травня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі ВС відкрив провадження за позовом Ігоря Коломойського до президента України, яким також оскаржується указ №81/2025. У справах фігурують однакові відповідачі — РНБО, Кабінет Міністрів України та Міністерство економіки. Позовні вимоги у справах аналогічні — йдеться про порушення порядку ухвалення і оприлюднення указу."Відповідно, на підставі цього було відкрито провадження 990/206/25 і з огляду на практику Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду у справі від 15 серпня 2023 року, в якому вказується, що об'єднання справ і позовних вимог сприяє застосуванню принципу процесуальної економії, також дозволяє всебічно повно дослідити обставини справи", - додала вона.Представниця Коломойського послалась на лист секретаря РНБО від 13 лютого 2025 року, згідно з яким Офіс президента мав повернути без розгляду додаток до рішення РНБО, на підставі якого і був підписаний указ №81/2025. За її словами, документ повернули вже після підписання указу, що свідчить про порушення процедури.Сторона Коломойського також просила поновити строк подання клопотання, оскільки на момент відкриття справи Порошенка провадження щодо Коломойського ще не було відкрито, а сам позивач із вересня 2023 року перебуває під вартою, що обмежувало його можливості.Втім, суд не задовольнив клопотання про об’єднання справ. Розгляд позовів Порошенка і Коломойського триватиме окремо.Позиція сторони Порошенка щодо клопотання КоломойськогоСторона Порошенка виступила категорично проти об'єднання. Представник позивача наголосив, що судова практика, особливо за Статтею 162 щодо оскарження указів про санкції, не підтримує таку логіку.Він зазначив, що указ про санкції щодо Порошенка є винятком, оскільки стосується лише п'яти осіб, тоді як більшість указів про санкції охоплюють десятки, а то й сотні осіб.Крім того, сторона Порошенка підкреслила, що підстави оскарження санкцій для Порошенка відрізняються від тих, на які посилається Коломойський. Зокрема, йшлося про політичне переслідування, порушення процедури оприлюднення указу та особливий статус Порошенка як громадянина України, який перебуває на території, підконтрольній Україні."Ми бажаємо йому (Коломойському, - ред.) успіху, але ми не вважаємо, що йому є що робити в цій справі, і що його присутність не призведе до якої-небудь процесуальної проблеми. Ми просимо суд відмовити", - підсумував він.Сторона позивача просить зняти це клопотання через його передчасністьПісля відхилення клопотання про об'єднання, сторона позивача звернулася до суду з проханням зняти з розгляду  клопотання, назвавши його "передчасним".Представник Порошенка зазначив, що суд ще не вичерпав порядок денний, який включає дослідження документів, та наголосив на значному суспільному інтересі до справи.Він підкреслив, що позов стосується, зокрема, тези про те, що указ президента Зеленського про застосування санкцій проти Порошенка був підписаний з метою "усунення політичної конкуренції на вищому рівні". Я просив би суд наразі зняти це конкретне клопотання з розгляду, бо ми вважаємо, що воно є передчасним."Я вважаю, що наразі принаймні хоч ми не вичерпали порядок денний на сьогоднішньому засіданні, враховуючи, що є ухвала суду про витребування документів, в якому ми маємо обговорити наслідки її виконання іншими державними органами. Я просив би наразі це питання предметно, це клопотання не обговорювати. Якщо суд з мною не погодиться, я не дам своє заперечення по суті, але просив би ще раз зняти його наразі", - підсумував він.Що передувалоПрезидент України Володимир Зеленський 13 лютого ввів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони про санкції проти п'ятого президента України Петра Порошенка, Ігоря Коломойського, Костянтина Жеваго, Геннадія Боголюбова та Віктора Медведчука. Порошенко назвав рішення РНБО "антиконституційним та політично вмотивованим".Депутати "Євросолідарності" 13 і 14 лютого блокували трибуну ВР на знак протесту проти політичних репресій.Офіс генерального прокурора 14 лютого повідомив, що здійснює процесуальне керівництво у низці кримінальних проваджень щодо відомих бізнесменів і колишніх високопосадовців, щодо яких були застосовані персональні санкції за рішенням РНБО. Адвокат Ілля Новіков заявив, що рішення РНБО про санкції проти Петра Порошенка нібито було сфальсифіковане.Колишній президент України Петро Порошенко розповів, що в Офісі президента йому пропонували певну умову, згідно з якою він не мав би проблем із санкціями.Адвокат Петра Порошенка Ігор Головань заявив, що влада фабрикує нову "справу" проти Порошенка, і для цього використовує заготовки російської федеральної служби безпеки.У Шевченківському районному суді Києва 17 червня відбулося засідання у справі про державну зраду, в якій обвинуваченим є п’ятий президент України Петро Порошенко.

Російська Федерація створила нову дивізію, що може загрожувати не лише Україні. Створення 71-ї мотострілецької дивізії може бути ознакою наростання російської загрози для країн Балтії, пише видання Dеfеnsе Ехрrеss. "У російській армії на базі 200-ї окремої мотострілецької бригади 14-го армійського корпусу Ленінградского військового округу було розгорнуто нову, 71-шу мотострілецьку дивізію. Про її розгортання стало відомо з неофіційного блогу bmрd російського Центру аналізу стратегії та технології. Такий висновок автори блогу зробили через те, що у телеграм-каналі 200-ї бригади з'явився підпис, що це тепер канал 71-ї дивізії", - йдеться в повідомленні. Водночас не було вказано більше жодних подробиць, які б могли характеризувати нову дивізію російської армії як з'єднання, яке має діяти на полі бою. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ворог втратив сім танків і понад тисячу окупантів за добу: подробиці До складу Ленінградського військового округу тепер входять п'ять мотострілецьких дивізій (18-та, 68-ма, 69-та, 71-ша и 72-га), 80-та мотострілецька "арктична" бригада та 128-ма розвідувально-штурмова бригада. "Окрім цього, в оперативному підпорядкуванні військового округу також перебувають 76-ша десантно-штурмова дивізія, 61-ша бригада морської піхоти Північного флоту та 336-ша бригада морської піхоти Балтійського флоту. 200-та мотострілецька бригада раніше також мала статус "арктичної". Автори статті нагадали, що вона зазнавала важких втрат на фронті в Україні аж до повної втрати боєздатності під час боїв за Харківську область 2022-го", - зазначають експерти. 200-та бригада також була задіяна на Донеччині у боях за Часів Яр. На сьогодні інформація про це з'єднання має дещо суперечлиий вигляд: на початку травня 2025-го з'явилися дані, що бійці 200-ї брали участь у параді в Мінську 9 травня. Наприкінці травня були повідомлення про участь підрозділів бригади у боях в Сумській області. "Сам факт розгортання нової 71-ої дивізії на базі 200-ої бригади може свідчити не тільки про те, що командування армії РФ намагається наростити наряд сил, який використовує у війні проти України. Цей факт може також свідчити й про наростання загрози для країн Балтії, на які власне й націлені війська Ленінградського військового округу", - вважають аналітики. Раніше РФ відновила Ленінградський військовий округ, який охоплює території біля Фінляндії, Естонії та Латвії. Колишні бригади перетворюються на дивізії чисельністю понад 10 тис. бійців. На думку аналітика Еміля Кастехельмі, це продовження військових планів РФ, які існували ще до 2022 року, та відповідь на нові геополітичні події, пов'язані зі вступом Швеції та Фінляндії до НАТО. Учора загарбники завдали по території України два ракетних та 45 авіаційних ударів, застосували 33 ракети та скинули 79 керованих авіаційних бомб. Крім цього, залучили для ураження 3600 дронів-камікадзе та здійснили 6116 обстрілів позицій наших військ і населених пунктів, зокрема 72 - з реактивних систем залпового вогню.

У минулому місяці українці придбали 6,2 тис. ввезених з-за кордону вживаних легковиків віком до п'яти років. Впродовж травня український автопарк поповнили 22 тис. легковиків з пробігом. Отже, авто віком до п'яти років становили 28% цієї кількості, повідомляє Укравтопром. Найбільшу частку в цьому сегменті імпортованих легковиків охопили електромобілі - 46%. Далі йдуть: Бензинові авто - 36% Гібридні - 10%; Дизельні - 6%; Авто з ГБО - 2%. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали регіони-лідери з реєстрацій електромобілів та їхні бестселери Найбільшим попитом серед вживаних авто віком до п'яти років, користувались: 1. ТЕSLА Моdеl Y - 544 од.; 2. ТЕSLА Моdеl 3 - 318 од.; 3. NІSSАN Rоguе - 230 од.; 4. КІА Nіrо - 215 од.; 5. МАZDА СХ5 - 207 од.; 6. НYUNDАІ Коnа - 172 од.; 7. СНЕVRОLЕТ Воlt - 147 од.; 8. VОLКSWАGЕN Тіguаn - 147 од.; 9. FОRD Еsсаре - 110 од.; 10. АUDІ Е-Тrоn Sроrtbасk - 108 од. Упродовж минулого місяця українці придбали 1580 легкових авто з Китаю. Це на 70% більше, у порівнянні з травнем минулого року. З цієї кількості: нових - 1335 од. (+92%); вживаних - 245 од. (+5%) од.

Про це повідомляє Суспільне.Суспільне офіційно розпочало Нацвідбір на Дитяче Євробачення-2025. Музичною продюсеркою знову стала співачка й авторка пісень Світлана Тарабарова."Для мене велика честь і водночас відповідальність втретє стати музичною продюсеркою Національного відбору Дитячого Євробачення в Україні. Це не просто конкурс — це можливість для талановитих дітей з усієї країни розкрити свій потенціал, заявити про себе на великій сцені, відчути підтримку й віру у свої сили", — поділилась вона.Вона зазначила, що вбачає своєю місією створення для дітей атмосферу творчості, свободи й професійного зростання."Це приємно, бо я вкладаю душу в те, щоб наступне покоління артистів почувалося впевнено та гідно представляло Україну на європейській сцені. Діти — це наше майбутнє. І я щаслива бути частиною цього шляху, допомагаючи їм зробити перші кроки до великої мрії", - додала артистка.Гаслом Нацвідбору стало "Мрій сміливо!", основним візуальним образом є яскравий, нестримний та бурхливий творчий вир. Динаміка напівкруглих графічних ліній та їх багатошаровість підкреслюють сміливість, а яскраві кольори додають настрою мрійливості.Цьогоріч в українському відборі нове правило — відтепер Суспільне має право сформувати колектив із претендентів на участь у фіналі."Для нас важливо, щоб національний відбір був відкритим майданчиком, де все більше талановитих дітей отримують можливість розвиватися, працювати з експертами музичної сфери, отримувати цінний досвід і незабутні враження", — пояснила Оксана Скибінська.Участь у Нацвідборі можуть взяти діти віком від 9 до 14 років. Як і в попередні роки, до участі у відборі допускаються як сольні виконавці, так і гурти, склад яких не перевищує 6 людей.Заявка має складатися з відеозаписів живого виконання двох кавер-версій популярних пісень в різних стилях та відеовізитівки з представленням юного/-ї артиста/-ки. За бажанням учасники можуть подати на розгляд додаткову авторську пісню: при цьому допускаються демоверсії, які, в разі проходження до фіналу, будуть доопрацьовуватися. Подання авторської пісні не впливає на можливість проходження учасника до наступного етапу відбору.Для додаткової авторської пісні передбачений хронометраж від 2,5 до 3 хвилин. Крім того, пісня не повинна бути оприлюдненою до 1 травня 2025 року, а її текст має бути щонайменше на 60% україномовним.Лонглист з 15 учасників, які візьмуть участь у літній "зірковій школі" буде сформовано не пізніше ніж 22 липня. З метою надання професійних консультацій до участі в "зірковій школі" буде залучено експертну раду, до якої увійдуть три представники музичної індустрії.За результатами "зіркової школи" та консультацій з експертами буде обрано 6 фіналістів Нацвідбору, після — відбуватиметься підготовка пісень, з якими учасники виступлять у фіналі.Фінал національного відбору відбудеться у жовтні 2025 року. До вибору представника у фіналі відбору долучаться 3 члени журі та глядачі.Дитячий пісенний конкурс "Євробачення" вдруге за історію проведення конкурсу відбудеться у Грузії 13 грудня. 

Таку думку висловив професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій, директор Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної інтеграції Ужгородського національного університету Ігор Тодоров у проєкті "Світ і ми" з Євгеном Магдою."Я, звісно, не можу стверджувати, бо такої інформації ніхто точно і не надасть. Мені особисто здається, що все ж таки це не була якась узгоджена операція з Росією. В Угорщини достатньо своїх мотивів, підкріплених такими уявленнями, які базуються на тріанонському синдромі, і Закарпаття є предметом інтересу. Звісно, є відповідні інтереси й стосовно Словаччини, стосовно Румунії, і навіть Воєводини у Сербії, але тим не менш тут, скажімо так, найбільш слабкий виходить сусід. І тут оці дії, на жаль, мали місце", - сказав він.Водночас Ігор Тодоров припустив, що могло бути певне інформування росіян, але має сумніви, що Угорщина, як країна НАТО, співпрацювала з Росією. "Можливо якесь інформування росіян було, але все ж таки, на мій погляд, країна НАТО, хоч би з формальної точки зору, не мала б діяти узгоджено з тією країною, яка за рішеннями останніх самітів Альянсу все ж таки визнається загрозою організації Північноатлантичного договору", - додав професор УжНУ.9 травня стало відомо, що Служба безпеки вперше в історії України викрила агентурну мережу воєнної розвідки Угорщини, яка здійснювала шпигунську діяльність на шкоду нашій державі

Надзвичайно складна ситуація: в теперішній фазі дипломатичне врегулювання російсько-української війни навряд чи можливе. Під час перемовин у Стамбулі російська сторона продемонструвала свій ультиматум, понизила ранг свого представництва до рівня Мединського, який виконував певну технічну роль. Росіяни починають вкотре по-звірячому бити по наших містах, що демонструє їхню неготовність до перемовин. Вони були готові висунути свій ультиматум для того, щоб продовжувати літню наступальну кампанію. Яке ваше відчуття теперішнього дипломатичного моменту, чи він взагалі прогнозований?Що ж, я вже багато місяців залишаюся песимістом щодо перспектив дипломатичного врегулювання війни з однієї простої причини: Україна не готова капітулювати, а Володимир Путін наполягає саме на її капітуляції. Між цими двома позиціями неможливо знайти компроміс.Попри те, що у Вашингтоні та інших західних столицях останнім часом зростає спокуса вдаватися до магічного мислення, спекулюючи на темі можливої угоди, яку нібито зможе укласти президент Трамп, реальність залишається незмінною: Росія продовжує прагнути підпорядкувати Україну, знищити її суверенітет, а Україна рішуче відмовляється це прийняти. Вона не має наміру капітулювати перед Росією.Хотів би вас розпитати про дві гри. Одна гра, яку провадить теперішня американська адміністрація. Трамп намагався втягнути росіян в переговорний процес, до Москви відряджали Стіва Віткоффа з пропозиціями та великими дискусіями. І Вашингтон демонстрував певні приязні сигнали до Путіна. З другого боку, очільник РФ також провадив свою дуже хитру дипломатичну, спецслужбістську гру стосовно президента США та нової американської адміністрації. Але ми бачимо, що все впирається у неготовність Путіна застосовувати певні дипломатичні моделі поведінки, він ставить лише на війну. На вашу думку, як зараз буде формувати свою позицію американська адміністрація та президент Трамп?Адміністрація Трампа намагалася знайти дипломатичне вирішення, діючи всупереч логіці та здоровому глузду. Вона чинила тиск на Україну, намагаючись водночас задобрити Росію, обіцяючи зняття санкцій, послаблення міжнародного тиску, відновлення економічних зв’язків і перезапуск дипломатичних відносин між США та Росією в майбутньому. Як я вже зазначав, ця стратегія зазнала невдачі.Основи дипломатичної взаємодії між Україною та Росією є надзвичайно простими: Росія вимагає підкорення України, а Україна відмовляється капітулювати. І тому, якими б не були зусилля адміністрації Трампа змусити Україну поступитися, не вірю, що їй вдасться перезапустити відносини з Росією. Вірю президенту Трампу, що саме це є його пріоритетною метою. Проте не вважаю, що ця мета є досяжною.Все більше американських конгресменів, і демократів, і республіканців, розчаровані таким підходом. Вони усвідомлюють, що Путіна звинувачено Міжнародним кримінальним судом у воєнних злочинах, що Росія є агресором у цій війні і що Сполучені Штати повинні підтримувати Україну в пошуках справедливого й довгострокового вирішення. Для цього необхідна не лише додаткова допомога, а й певна форма перемоги України на полі бою.Для нашої перемоги нам потрібні відповідні засоби – далекобійні ракети та системи для стримування російської агресії. Кілька днів тому українські спецслужби здивували не лише нашого ворога, а й наших американських та європейських друзів. СБУ провела надзвичайну ювелірну роботу, йдеться про ураження частини ядерної тріади РФ, дрони атакували російську стратегічну авіацію. Ніхто цього не чекав, а ми це зробили, продемонструвавши, що Україна має карти. Але для перемоги ми потребуємо підсилення певних далекобійних систем. Чи взагалі є вірогідним те, що адміністрація Трампа втомиться від російської брехні та піде на якісь радикальніші та серйозніші кроки?Ви абсолютно праві: Україна має чимало сильних сторін, і на її боці — інноваційність, рішучість і винахідливість. Попри відсутність повноцінно функціонуючого військово-морського флоту, Україна змогла нейтралізувати майже весь Чорноморський флот Росії.Попри значну нерівність у повітрі, коли її військово-повітряні сили поступаються російським повітряно-космічним силам, Україна успішно позбавила Росію переваги в небі над власною територією. Ключовий виклик полягає в тому, як перенести цю асиметричну перевагу на сухопутний театр бойових дій.У цьому ви теж маєте рацію. Можливості для завдання ударів на великі відстані, застосування безпілотників, протипіхотних мін та інноваційної тактики відіграватимуть вирішальну роль у досягненні успіху України.Однак я не став би покладати великі надії на те, що робитиме адміністрація Трампа. Наразі ініціатива перебуває в руках європейських держав.Вони мають можливість заарештувати заморожені російські активи, які знаходяться під їхньою юрисдикцією, і спрямувати ці ресурси як на інвестування в динамічну та інноваційну оборонно-промислову базу України, так і на розширення власних виробничих потужностей у сфері оборони — тих самих потужностей, які стануть критично важливими для забезпечення так званої стратегічної автономії Європи в майбутньому.Якщо це справді їхня мета, то вони мають продемонструвати на ділі, що володіють політичною волею: мобілізувати ці кошти, інвестувати у власне оборонне виробництво, підтримати оборонний сектор України, а потім, можливо, уклавши угоду з адміністрацією Трампа, отримати доступ до окремих високотехнологічних оборонних рішень зі США. Це виглядає як логічний і прагматичний наступний крок. Проте на цьому етапі все справді залежить від Європи.Дональд Трамп кілька разів казав, що він, в разі чогось, збирається виходити з перемовин. Щоб це означало і для нас, і для Росії? Як так сталося, що теперішня американська дипломатична місія перетворилася з місії країни, яка допомагає Україні, в місію перемовника? Можливо, США в певний момент були б готові повернутися до свого старого ставлення щодо російської агресії – допомогти Україні у військовий спосіб відстояти свою незалежність і суверенні кордони?Ви маєте рацію: адміністрація Трампа позиціює себе як посередника між Росією та Україною, що суттєво відрізняється від підходу адміністрації Байдена, яка послідовно підтримувала Україну та прагнула забезпечити їй якомога сильніші позиції на будь-яких можливих переговорах. Наразі я не став би затамувавши подих очікувати, що адміністрація Трампа змінить свою позицію.На мій погляд, у її основі лежить бажання перезавантажити відносини з Росією. Це, як мені здається, є головним геополітичним імперативом або навіть стратегічною метою адміністрації Трампа. Саме цим пояснюється її нинішній підхід до України, який вона демонструє останні п’ять місяців.Те, що потенційно може змінити цю ситуацію, — це тиск з боку республіканських членів Конгресу, особливо тих, хто не бажає миритися з тим, що Сполучені Штати залишаються осторонь і не підтримують жертву широкомасштабної агресії з боку авторитарної і диктаторської держави, якою є Росія.І тому, на мою думку, з часом ми можемо побачити зрушення, і певні ознаки цього вже помітні — зокрема, у вигляді ухвалення законопроєкту сенаторів Грема та Блюменталя щодо санкцій проти Росії. Цей законопроєкт знаменує початок руху в Конгресі, який подає чіткий сигнал адміністрації про те, що нинішня траєкторія є неприйнятною.Втім, між поточним станом справ і запровадженням справді жорстких санкцій проти Росії ще залишається чимала відстань. Саме тому, відверто кажучи, вважаю, що зараз м’яч на полі європейських країн — саме їм варто зробити наступний крок. Я б не покладав великих очікувань на те, що адміністрація США найближчим часом зробить рішучі кроки на підтримку України.Попри наявність 3,8 мільярда доларів у так званих президентських фондах і ще 9 мільярдів доларів у фондах безпекової допомоги Україні, які можна було б спрямувати вже сьогодні, якщо буде ухвалене відповідне політичне рішення, я б усе одно не сподівався на це.Справжнє питання зараз полягає в тому, чи зможуть європейські держави нарешті активізуватися і використати заморожені російські активи для реальної підтримки України — не в майбутньому, а вже сьогодні.Де закінчується терпіння президента Трампа, коли мова йде про глобальні речі? Він розірвав відносини з Ілоном Маском, сказав, що Путін – аbsоlutеly сrаzy, геть божевільний. Дональд Трамп радше всього може змінювати своє ставлення до ситуації, коли його починає припікати. Якщо ми говоримо про кардинальну зміну політики Трампа, то які ще злочини має зробити Путін, щоб і американці зрозуміли, що очільник РФ знущається не з переговорів, а з президента Трампа? Путін виставляє на посміховисько саме президента США не перед європейцями та Україною, а перед обличчям неконтрольованої поведінки Китайської Народної Республіки.Очевидно, що на міжнародній арені розгортається подвійна гра.Особисто я не надаю великої ваги гучним заявам президента Трампа на кшталт "Зупиніть Володимира" чи "Путін остаточно з’їхав з глузду". Ці фрази виглядають як риторика, розрахована виключно на внутрішнього виборця. Але врешті-решт, значення мають не слова, а дії. А жодних реальних дій з боку цієї адміністрації, спрямованих на те, щоб завдати Росії бодай якихось відчутних втрат, ми досі не побачили.І це попри те, що війна залишається надзвичайно кривавою протягом останніх п’яти місяців, відколи ця адміністрація перебуває при владі, не кажучи вже про попередні роки систематичних порушень прав людини, воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Те, що відбувається в Україні, не викликає жодних сумнівів: це спроба імперської держави жорстоко підкорити свого сусіда, використовуючи методи, які давно мали б бути залишені в минулому.Адміністрація Трампа це чудово розуміє. Було б наївно очікувати і спостерігати, які ще звірства повинні статися, щоб змусити її змінити курс. Значно реалістичніше припустити, що вона продовжуватиме дотримуватися обраної лінії. Якби я був українським дипломатом, я звернувся б до європейських держав із закликом діяти активніше в нинішніх обставинах і сприяти зміні підходу.Підстав сподіватися на кардинальну зміну позиції адміністрації Трампа щодо конфлікту вкрай мало. Віцепрезидент Джей Д. Венс відкрито заявив, що, на його думку, для України не існує шляху до перемоги. Такий висновок є абсолютно безпідставним. Шлях до української перемоги існує, але для його реалізації необхідні сталі ресурси та непохитна підтримка з боку західних партнерів.Попри це, така оцінка залишається офіційною позицією нинішньої адміністрації.Я хотів би розпитати вас про дуже дивну поведінку американської адміністрації, пов'язану з неприсутністю шефа Пентагона Піта Гегсета на засіданні "Рамштайн". Хоч і пояснювали, що був присутній спеціальний представник США, але ж шефа Пентагону не було. Слід сказати, що попередній міністр оборони Сполучених Штатів був на засіданнях у форматі "Рамштайн". Якщо говорити про оборонну підтримку з боку США, чи нема такого побоювання, що може бути накладене вето на продаж американського озброєння нашим європейським друзям для того, щоб вони передавали його Україні? Чи це неможливий розвиток подій?Я вважаю, що ситуація з засіданням у форматі Рамштайн і тим, що міністр оборони США навіть не з'явився на засіданні контактної групи з питань оборони України, говорить сама за себе.Якщо нинішня адміністрація США фактично не готова підтримувати Україну власними ресурсами і закликає Європу взяти на себе більшу відповідальність за безпеку на континенті, то вона хоча б повинна продовжувати лідерство в Рамштайнському форматі, щоб заохотити більше європейських союзників до активної участі.Якщо це справді їхня заявлена мета, то відсутність міністра оборони на цих зустрічах, де він мав би особисто координувати дії з європейськими колегами щодо підтримки України, свідчить про те, що нинішня адміністрація просто не має наміру надавати подальшу допомогу.Це викликає глибоке занепокоєння. Як я вже зазначав раніше, сподіваюся, що члени Конгресу усвідомлять, наскільки ганебною є ситуація, коли Сполучені Штати не підтримують жертву широкомасштабної агресії — Україну. І що вони все активніше закликатимуть Сполучені Штати діяти рішучіше разом із європейськими союзниками.Ймовірно, лише під серйозним тиском з боку Конгресу адміністрація змінить свій підхід.Нещодавно з'явився сигнал, що Трамп хотів би, можливо, повторити дипломатичний прийом президента Ніксона. Трамп спілкувався пару днів тому з Сі Цзіньпіном і запропонував відвідати США, а також продемонстрував свою готовність прибути до Китайської Народної Республіки. Але це поки що перспективи. Яка ваша реальна оцінка позиції Китаю? Відомо, що Путін приймав Сі Цзіньпіна 9 травня у Москві, очільник КНР був чи не єдиний зі світових лідерів, який відвідав Росію. Ми розуміємо, що російська економіка не могла б функціонувати без економічної та військової підтримки Китаю. Що собою зараз являє реальна китайська політика?Це дуже слушне зауваження, і надзвичайно важливо, щоб в адміністрації Трампа усвідомили: проти України воює не лише Росія. Йдеться про справжню коаліцію — Китай, Північну Корею та Іран — які надають Москві масштабну підтримку. У випадку з Північною Кореєю йдеться навіть про відправлення солдатів для підтримки російської агресії проти України.Адміністрація, яка заявляє, що Китай є головною загрозою для національної безпеки США, має визнати очевидне: Китай є складовою цієї ворожої коаліції. Без китайських оптичних систем, верстатів, нітроцелюлози, а також фінансових ресурсів, російська військова машина була б лише тінню тієї потуги, якою вона є сьогодні. Фактично, Китай значною мірою фінансує цю війну.Крім того, він постачає критично важливі компоненти, які уможливлюють зростання загрози європейській безпеці в майбутньому. Саме тому як Сполучені Штати, так і наші європейські партнери мають бути глибоко занепокоєні ситуацією, яку створює Китай, і тими ризиками, які він становить як для України, так і для безпеки Європи загалом.Проте досі незрозуміло, чи адміністрація Трампа продовжуватиме дотримуватися жорсткої лінії щодо Китаю, чи в певний момент президент Трамп вирішить організувати черговий гучний саміт, подібно до того, який він провів із Кім Чен Ином під час своєї першої каденції, і спробує перезавантажити відносини з Китаєм за аналогією з перезавантаженням відносин із Північною Кореєю кілька років тому. Такий розвиток подій цілком можливий.Так само, як він демонструє бажання відновити відносини з Росією, немає жодних ідеологічних перепон для того, щоб він спробував зробити подібне і з Китаєм. Хоча чимало високопосадовців у його адміністрації, ймовірно, будуть проти такого кроку, ця можливість залишається більш ніж реальною.​​Наскільки я розумію, КНР зосереджена не лише навколо Тайваню. Пекін хотів би змінити глобальний порядок денний, правила гри у всьому світі. Росіяни теж готові міняти глобальний порядок денний. Як не дивно, дуже багато нових популістичних проєктів, можливо, з'єднаних між собою, також намагаються підірвати та змінити світові правила. Ось, і Лавров заявив, що готовий переносити штаб-квартиру ООН до Сочі, звісно, що це його фантазії.  ООН виявилась неспроможною в теперішній своїй формі зупинити агресію постійного члена Ради Безпеки ООН, який вчинив неспровокований акт агресії. Яким може бути глобальний порядок, наприклад, очима Пекіна?Ми спостерігаємо фрагментацію світової системи. Усі ключові елементи міжнародного порядку, заснованого на правилах, який існував протягом останніх п’яти, шести, а можливо, й семи десятиліть, поступово руйнуються. Це стосується не лише сфер безпеки, таких як Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності чи Договір про звичайні збройні сили в Європі, але й економічних інституцій, зокрема Світової організації торгівлі, яка дедалі більше втрачає спроможність ефективно регулювати вільну торгівлю.З погляду Китаю, зменшення впливу Сполучених Штатів на глобальній арені, безумовно, є джерелом стратегічного задоволення. Така фрагментація міжнародного порядку відкриває перед Пекіном можливості для тіснішої співпраці з іншими авторитарними державами з метою підриву позицій демократичних країн, які впродовж останніх тридцяти років після завершення холодної війни визначали правила гри у світовій системі.Історично склалося так, що Північна Америка та Європа разом з окремими демократіями Східної Азії, зокрема Японією, Південною Кореєю, Австралією та Новою Зеландією, визначали засади міжнародної безпеки та економічного порядку. Ця епоха добігає кінця або, можливо, вже завершилася — і, схоже, Китай лише вітає такий розвиток подій. Він бачить у цьому можливість суттєво розширити свій вплив як у власному регіоні, так і за його межами.Частина переваги Китаю полягає в його здатності підтримувати проєкцію сили Росії на її периферії. Обидві держави мають очевидні спільні інтереси у способах, якими вони управляють та впливають на сусідні регіони.Для демократичних країн у всьому світі це має стати тривожним сигналом. Ми входимо в період глибокої невизначеності та зростаючої геополітичної нестабільності, з високим ризиком нових регіональних конфліктів і навіть потенційної війни між великими державами.За моєю оцінкою, теперішня світова диспозиція – Путін, значною мірою, є інструментом в руках Китаю. Я не знаю, наскільки він автономно ухвалює певні рішення, наскільки сам формулює для себе об'єкти для нападу, але задача – змінити глобальний порядок денний. Європейці сподівалися на 5 статтю Євроатлантичного договору. Адміністрація Трампа завжди казала, що Європа повинна платити за безпеку більше. І зараз буде доходити виплата до 5% ВВП на безпеку, і це нормально. Але є питання щодо виконання взятих на себе зобов'язань. Я спілкуюся з представниками країн Балтії й там, м'яко кажучи, дуже занепокоєні тим, що Росія може вчинити конвенційний акт агресії або гібридний акт агресії. А система європейської безпеки донедавна базувалась на тому, що є американський флот, американська авіація та американська готовність захищати своїх союзників по НАТО.Це дуже слушне запитання. Наразі багато членів Альянсу глибоко стурбовані тим, чи зберігають Сполучені Штати політичну волю виконати зобов’язання за Статтею 5 — надати допомогу союзнику по НАТО у разі нападу.Реальність полягає в тому, що Росія вже веде гібридну війну проти багатьох європейських союзників, застосовуючи методи, які не підпадають під класичне розуміння збройного конфлікту. Після завершення війни між Росією та Україною існує цілком реальна ймовірність того, що Москва переключить свою увагу на Європу з наміром вдатися до більш відкритої, конвенційної агресії.Саме тому непорушність Статті 5 є критично важливою для запобігання подібним сценаріям у майбутньому. Водночас Альянс має бути набагато активніше залучений у стримування Росії в Україні, адже оборона України й ефективність стримувального потенціалу НАТО — нерозривно пов’язані між собою.Однак нинішня ситуація свідчить про те, що Сполучені Штати дедалі менше демонструють відданість Альянсу, заснованому на спільних цінностях. Зараз Вашингтон усе більше зосереджується на захисті власної території, а не на розширеному стримуванні чи обороні союзників. Це суттєва зміна мислення порівняно з підходами, які домінували в попередні десятиліття.Ми пам'ятаємо, з чого починалась повномасштабна російська агресія проти України – з путінського ультиматуму, який був адресований не лише до України, а й до Америки та Євроатлантичної спільноти. "Збирайте манатки та викидайте їх до кордонів Євроатлантичної спільноти 1997 року", - ось, з чого починав свою агресивну війну проти України Путін. Як зараз виглядає ситуація з урахуванням того, що Путін про це говорить менше в публічній сфері? Це б означало виведення військ НАТО з Литви, Латвії, Естонії, Польщі, можливо, Словаччини, Угорщини, Румунії?Абсолютно вірно. Буквально нещодавно міністр закордонних справ Лавров озвучив ці тези знову.Коли Володимир Путін говорить про першопричини війни в Україні, про мотивацію Росії до збройної агресії, він фактично посилається на три основні аргументи. Перший — так звана "денацифікація", яку всі українці розуміють як евфемізм для зміни влади в Києві.Другий — "демілітаризація", яка, на думку Кремля, означає нейтралізацію Збройних Сил України, аби зробити країну беззахисною та підвладною волі Росії в будь-яких майбутніх безпекових домовленостях.Третій — вимога згортання розширення НАТО в Східній Європі. Цей процес, як ви справедливо зазначили, розпочався задовго до повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, але й досі постійно з’являється в російському наративі як одна з так званих «корінних причин» війни, які, на думку Москви, слід усунути.Європейські держави ігнорують ці сигнали на власний страх і ризик. Під загрозою — не просто стабільність України, а сама архітектура європейської безпеки.Саме зараз у європейських держав є реальний шанс зупинити Росію в Україні, поки конфлікт не перекинувся далі. Але для цього потрібно проявити політичну волю і надати Україні ті ресурси, які їй критично необхідні для продовження боротьби.Я розумію, що футурологія війни – справа надзвичайно невдячна. Яке у вас відчуття траєкторії російсько-української війни? Чи вона взагалі надається до локалізації, чи має властивість лише збільшувати певні ділянки фронт? Тут йдеться і про Білорусь, і напрямок Сувалок, і відкриття ще інших додаткових ділянок фронту російсько-української війни.Я переконаний, що Володимир Путін націлений на підкорення України, і він не зупиниться, допоки його не зупинять зовнішні сили разом із самою Україною. Його цілі абсолютно чіткі. Як кажуть, апетит приходить під час обіду.Для Путіна чим довше триває ця війна і чим більше шансів він бачить на окупацію нових українських територій, тим активніше він буде готовий мобілізовувати ресурси і розгортати війська для досягнення цієї мети.Втім, якщо його зупинити, і якщо західна допомога виявиться достатньою для того, щоб змінити хід війни на користь України, він може бути змушений переосмислити свої плани — зокрема, чи здатен він їх реалізувати, або ж чи варто припинити бойові дії й переглянути майбутнє самої Російської Федерації. Його цілі змінюватимуться в міру зміни траєкторії війни.Проте стратегічна мета залишається незмінною — підкорення України. І я не вірю, що вона зміниться, доки, як я вже зазначав, Росію не буде зупинено.  

Обсяги агроекспорту з України автомобільним транспортом за перші 9 днів червня становили 76,7 тис. т, що на 13,1% менше порівняно з аналогічним періодом травня.

Про це розповів військовий експерт Dеfеnсе Ехрrеss Іван Киричевський в етері Еспресо. Велика Британія знімає з озброєння 360 БМП Wаrrіоr"Британська армія зараз поступово замінює ці машини (БМП Wаrrіоr, - ред.) часів холодної війни, які прослужили в них з 80-х років, тобто 40 років. На новіші колісні німецькі БМП Вохеr. Процес зняття з озброєння має початися в 2027 році і завершитись до 2030 року. Тим більше британці, британська громадськість зареєструвала петицію, що мовляв: “Слухайте, раз ми все рівно її збираємося списати, чому б одразу їх не віддати в Україні”. Тільки там якраз от нюанс в тому, що якщо рухатись по внутрішньо-британських процедурам. Ця позиція має набрати 100 тисяч підписів. Можливо, десь у жовтні британський парламент її розгляне, ну і прийме якесь відповідне рішення. А жовтня ми чекати не можемо. Якщо вже говорити про те, помічне чи непомічне, якщо подивитися, яку ми, даруйте, екзотику іноді брали навіть не британського виробництва. Наприклад, у нас були, назвемо так, машини у варіанті: легкий розвідувальний танк Sсоrріоn. Оснащені 20-міліметровою автоматичною гарматою, але нам доводилось туди ставити кулемет КПВТ чисто тому, що під гармати навіть не було снарядів, пострілів, а КПВТ, кулемети радянські у нас є", - сказав він. Тож доводилося використовувати навіть таке озброєння. Іван Киричевський наголосив, що на фронті побувало вже чимало екзотичних зразків зброї."Десь, по-моєму, навіть Третя штурмова бригада показувала, що вони купили німецьку танкетку кінця 80-х років, там така розміром із Запорожець. Грубо кажучи, на фоні такої екзотики, яку доводиться добувати різним волонтерським чином, нам навіть такі 40-річні британські БМП були б дуже корисні, незалежно від того, коли, як вони би надійшли, бо бронетехніка в запасі треба завжди. Відповідно, хоча історія про британські БМП Wаrrіоr якраз про те, що нам треба починати ворушитися і самостійно готувати ті чи інші необхідні нам зразки, а не чекати: "А коли нам дадуть?" Бо формат, що просто чекати: "А коли нам дадуть?" він уже ні до чого не приведе. Всі вільні арсенали в світі плюс-мінус вичерпались, тому доведеться, образно кажучи, бігти чимдуж, щоб хоча би просто стояти на місці, ну, в плані добування зброї".Сценарії агресії Росії щодо країн Балтії можуть бути різноманітні Також Іван Киричевський зазначив, що сценарій можливих російських агресивних планів значно ширший, ніж так звані зелені чоловічки в Естонії. Наприклад, навіть пряме вторгнення в Латвію, щоб розрізати комунікацію НАТО в Балтії і відповідно влаштувати там купу різних проблем."Або навіть сценарій нападу на Норвегію на Шпіцберген. Знаєте, це зразу той Шпіцберген не покажеш на карті, але виявляється навіть туди росіяни намагалися, експортують там у свою меншину це побєдобєсіє, 9 травня і кидають претензії Норвегії, що: "Ви там Шпіцберген мілітаризуєте". Тобто там різні можуть бути абсурдні плани відносно того, де Росія може напасти, і що треба проти неї. Розумієте, там в чому проблема, що в залежності від планів, там треба і різні інвестиції, тому що якщо це зелені чоловічки в Естонії - це одні плани. Якщо війна за Шпіцберген з Норвегією і в принципі іншим НАТО, то це треба інвестиції в кораблі. Тому що так чи інакше там, де Норвегія і Шведбурген, там Велика Британія, британці збираються все-таки вкладатися більше в атомні підводні човни та інші флотські одиниці", - розповів він.Добровольці допомагатимуть збивати дрониКабінет міністрів планує запустити експериментальний проєкт, у рамках якого добровольці зможуть виявляти, супроводжувати та збивати повітряні цілі росіян. Іван Киричевський зауважив, що з одного боку до цієї ініціативи можна було поставитись скептично, а з іншого вона могла б бути корисною."З однієї сторони, до неї є спокуса поставитися скептично, ну бо з формальної точки зору треба побільше для того, щоб створити щільніший протиповітряний захист. Треба більше кулеметів. У нас от за даними з відкритих джерел з бази консервації в 2022 році було знято близько 30 тисяч кулеметів "Максим". З тих самих часів Другої світової війни, які були направлені для того, щоб збивати “шахеди”. Грубо кажучи, де ми ще візьмемо кулемети, але підозрюю, що, можливо, ця от норма, яку прийняв Кабмін, це не тільки про таке от кількісне розширення. Ну, наприклад, можуть же бути добровольчі групи, які по-своєму намагаються обкатати технології із зенітними FРV-дронами. Я думаю, що там можуть бути інтеграції ще про якісь добровольчі групи, ну бо знову ж таки це з даних, які проходили у відкритих джерелах", - сказав він. Військовий експерт зауважив, що такий законопроєкт міг би прибрати правовий вакуум для використання добровольців."Була ж така цікава історія, як наші льотчики на Як-52 збивали розвідувальні безпілотники на півдні України. Які своєю чергою мали б виступати навідниками російських Іскандерів на міста півдня України. Якщо знову ж таки виходити з даних у відкритому доступі, це взагалі були літаки формально цивільної організації. Про особовий склад ніхто ні за що не ручається, просто літаки цивільної організації. Відповідно це такий певний правовий вакуум, як у нас в протиповітряній обороні використовуються спортивні літаки цивільної організації. У нас же знову ж таки ще багато чого цікавого. Давайте ще легкомоторні літаки знайдемо і адаптуємо під задачі протиповітряної оборони. Тому підкреслюю ще раз, з однієї сторони є спокуса заявити якийсь скепсис типу: "Де ми кулеметів наберемося?", але з іншої сторони, можливо, ця от, на перший погляд, не дуже зрозуміла постанова, дасть ширший простір і прибере правовий вакуум для використання таких добровольців", - додав він. Морські дрони Маgurа V7 оснастили найновішою версією ракети АІМ-9Також Іван Киричевський прокоментував новину про те, що морські дрони Маgurа V7 оснастили найновішою версією ракети АІМ-9. "Давайте уточнимо. Просто раніше вважали, що на цих морських дронах використовуються ракети старішого типу, було не ясно, як вони взагалі стріляють. А тут хоча б стало все ясно. АІМ-9 - це найновіший варіант ракет Sіdеwіndеr, який може коштувати 1 мільйон доларів, але використовувати якраз їх на морських дронах виправдано. Тому що старішу ракету можна поставити спокійно на наземну пускову установку і там без проблем збити щось завгодно: літак, дрон, що там залетить. В морських умовах, коли пливе цей безекіпажний катер, мало простору для маневру, росіяни самі постійно туди-сюди кружають, відповідно, треба ракети з видатними характеристиками. Чим хороша ця АІМ-9Х? Там голівка самонаведення теплова дозволяє відхилення від цілі навіть до 90°. В сенсі, умовно кажучи, дрон тут, літак взагалі там, але все рівно ракета наведеться майже перпендикулярно. Цим це і добре", - розповів він.Експерт вважає, що висока ціна таких ракет виправдана, адже може серйозно роззброїти росіян і псувати їхні плани щодо обстрілів українських міст. "Відносно росіян, як вони там можуть адаптуватися чи не адаптуватися, вони насправді ніколи не звикнуть до того, що по них стріляти. Відповідно навіть якщо десь там не отримано прямого ефекту, в сенсі російський літак став важчий повітря і впав у Чорне море. Все рівно по них буде вестися стрілянина, все рівно вони будуть себе відчувати невпевнено. Все рівно у них певна кількість авіації, замість того, щоб бити по наших містах буде задіяна на те, щоб заробляти собі лички на тому, як вони там героїчно щось перемагають. Відповідно навіть такі от ролі, тобто просто сковувати десь російську авіацію, щоб вона нам не бомбила міста, морські дрони відіграють свою роль. А якщо ще й, дай Боже, все-таки трапиться те, що завдяки морським дронам інша частина Чорноморського флоту все-таки рано чи пізно піде на дно. То будь-які затрати по будь-яким новим дорогим ракетам в історичній перспективі виявляться виправданими", - зазначив Іван Киричевський. 

Про це повідомляє пресслужба Головного сервісного центру МВС. В Україні стартувала реєстрація великотоннажного та технологічного транспорту. Цю інформацію оприлюднила пресслужба Головного сервісного центру МВС. Згідно з урядовою постановою №557, яка була прийнята 9 травня 2025 року, нова послуга буде доступна протягом 5 робочих днів. Постанова визначає порядок відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації, а також ведення […] Тhе роst Реєстрація великотоннажного та технологічного транспорту в Україні 2025 fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Що таке RВS 70RВS 70 (Rоbоtsystеm 70) – це переносний зенітно-ракетний комплекс ближнього радіуса дії, розроблений у Швеції компанією Воfоrs Dеfеnсе (сьогодні – Sааb Воfоrs Dynаmісs). Комплекс розроблявся при врахуванні таких вимог збройних сил Швеції, як велика дальність перехоплення на зустрічному курсі, висока точність і ймовірність ураження, стійкість до всіх відомих штучних та природних перешкод, можливість роботи по цілях до самої землі, командне управління по лінії візування, можливість застосування в нічний час. З самого початку комплекс створювався з перспективою встановлення на колісне та гусеничне шасі.RВS 70 NG на стенді Sааb Воfоrs Dynаmісs АВ під час виставки в Оттаві, Канада,31 травня 2017 року. Фото: Gеtty Іmаgеs Було обрано варіант із наведенням ракети лазерним каналом. RВS-70 – перший у світі ПЗРК з такою системою наведення."На відміну від аналогічних комплексів, де використовується інфрачервона ГСН, шведський RВS 70 наводить ракету на ціль лазерним променем. Це дозволяє уражати літаки або інші цілі ворога, навіть якщо вони летять на зустрічному курсі та енергійно маневрують. А наведення саме за лазерним променем робить RВS 70 малопомітним для ворога та стійким для теплових "пасток" чи засобів РЕБ", – описує комплекс Dеfеnsе Ехрrеss.Базовий варіант RВS 70 Мk 0, виробництво якого стартувало ще у 1970-х роках, може працювати по цілях на дальність до 5 км та на висоті до 3 км. На початку 1990-х років у виробництво пішла версія RВS 70 Мk 2 із дальністю стрільби до 7 км та висотою ураження до 4 км, що уже перевершує, наприклад, характеристики радянського комплексу "Стріла-10". Сьогодні використовується п'яте покоління виробу – RВS-70 NG. Воно було представлене у 2011 році. ПЗРК п'ятого покоління має можливість автоматичного відстежування повітряних об'єктів, що забезпечує вищу імовірність влучання і менше часу на навчання оператора на тренажерних комплексах. Типовий курс підготовки оператора за допомогою тренажера займає 15-20 годин, розподілених на 10-13 днів.Комплекс перебуває на озброєнні в двох десятках країн. Серед них – Австралія, Аргентина, Іран, Латвія, Литва, Німеччина, Норвегія, Пакистан, Фінляндія, Чехія та інші.Як працює RВS 70Пускова установка зенітної системи складається з триноги, прицільного пристрою і транспортно-пускового контейнера (ТПК) із зенітною ракетою. Разом із триногою та встановленою ракетою пускова установка важить 87 кг. Пуск із плеча – неможливий. Установку можна переносити розрахунком або, для підвищення мобільності,  встановлювати на автотранспорт.RВS 70 (Rоbоtsystеm 70). Фото: Gеtty Іmаgеs "Концептуально цей комплекс перебуває у ніші між переносними зенітно-ракетними комплексами типу "Игла" або Stіngеr та великими зенітними комплексами, що встановлюються на автотранспорт", – пояснює портал "Мілітарний".Система може експлуатуватися дистанційно, виконуючи завдання протиповітряної оборони на стаціонарних позиціях.RВS-70 обслуговується трьома військовослужбовцями: оператор, заряджаючий та командир. Пускова установка оснащена оптичним візиром та тепловізором. Вага зенітної ракети у транспортно-пусковому контейнері – 24 кг. Час розгортання комплексу – 45 сек, а перезаряджання можна виконати менш ніж за 5 сек.Комплекс має на озброєнні ракети Rb 70 Мk.1, Мk.2 та Воlіdе. Від вибору ракети залежить ефективність комплексу. При пуску ракета Rb-70 викидається із контейнера зі швидкістю 50 м/с. Потім включається маршовий реактивний двигун твердого палива, який працює протягом 6 сек, розганяючи ракету до надзвукової швидкості. Завданням оператора є утримання мети у полі зору стабілізованого прицілу. Лазерний промінь, що випускається блоком наведення, утворює "коридор", центром якого рухається ракета. Невисока потужність, що використовується комплексом для наведення, та відсутність випромінювання до пуску ракети ускладнюють ефективне виявлення RВS-70. Максимальна швидкість ракети сягає 2000 км/год.Відомо, що RВS-70 можна застосовувати також проти наземних легкоброньованих цілей, оскільки бойова частина ракети, окрім того, що є осколковою, має і фугасну дію.Характеристики RВS-70Ефективна дальність – понад 9 км;Висота ураження – 0-5 км; Вага установки – 87 кг;Час розгортання – 45 с;Час перезаряджання – до 5 с;Довжина ракети Воlіdе – 132 см;Вага ракети Воlіdе – 15 кг;Швидкість ракети Воlіdе – до 2450 км/год.Радіолокаційна системаRВS 70 зазвичай працює в єдиній системі зі шведськими радіолокаційними комплексами спостереження Gіrаffе 75, які передали Україні у 2023 році. Імпульсно-доплерівські радари малої дальності Gіrаffе 75, також відомі у шведській армії під індексом РS-90 Gіrаffе, можуть виявляти повітряні цілі на відстані до 75 км та висоті до 10 км. Радар може автоматично захоплювати до 15 і автоматично супроводжувати до 20 цілей.РS-90 Gіrаffе. Фото: з соцмереж Після виявлення цілей, інформація про них потрапляє на пульт бойового управління РЛС, звідки її по дроту спрямовують на під'єднані пускові установки.Радіолокаційна система дозволяє працювати при будь-яких погодних умовах. При наведенні на ціль автоматично коригує точність наведення комплексу оператором за допомогою звукових сигналів.РS-90 Gіrаffе є двокоординатним радаром, тобто виявляє літак у двох вимірах (відстань і напрямок). Система може виявляти як літаки, так і вертольоти, що зависають."Комплекс встановлений на шасі повнопривідних тривісних вантажівок Тgb-40, проте може бути змонтований і на гусеничному транспортері Вv-206 та інших транспортних засобах. Радар змонтований на 13-метровій щоглі, загальний час розгортання РЛС становить трохи понад 5 хв. Розрахунок РЛС складається з п’яти осіб, що забезпечують стеження за трьома цілями в ручному режимі. Радар здатен забезпечувати цілевказанням до дев’яти вогневих розрахунків. Час реакції комплексу становить 4-5 секунд", – описує Gіrаffе портал "Мілітарний".RВS-70 в УкраїніRВS 70 (Rоbоtsystеm 70). Фото: прес-служба Збройних Сил України Про те, що Україна просить у Швеції комплекси RВS 70, стало відомо влітку 2022 року – про це на брифінгу в Стокгольмі говорив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Після цієї заяви жодних згадок про передачу RВS 70 на потреби Сил оборони у відкритому доступі не було. А вже в березні 2023 року шведські комплекси "засвітилися" на фотографії бійця новоствореної 88-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.У липні того ж року стало відомо, що 47-ма окрема механізована бригада "Маґура" отримала на озброєння шведські RВS 70. Фото оприлюднила пресслужба бригади.Після цього бійці "Маґури" неодноразово демонстрували приклади ефективного застосування переносного зенітно-ракетного комплексу. Так наприкінці 2023 року був збитий російський безпілотник SuреrСаm. Ще вражаючим видалося ураження російського гелікоптера Ка-52 у Запорізькій області."Необхідно відзначити малопомітність роботи реактивного двигуна ракети, який не залишає за собою сліду, що дуже важливо для безпеки операторів. Бо зазвичай місце пуску якраз демаскується димовим слідом, який чітко вказує місце пускової", – прокоментували відео на Dеfеnsе Ехрrеss.Про нову партію систем ППО RВS 70 повідомляли в лютому 2025 року. Тоді ці комплекси увійшли до пакета допомоги від Швеції на 113 млн доларів.

Впродовж травня український автопарк поповнили понад 22 тис. вживаних легковиків, що були ввезені з-за кордону. У порівнянні з травнем 2024 року попит на такі авто збільшився на 14%. Про це повідомляє "Укравтопром". Зазначається, що найбільша частка в цьому сегменті авторинку належала бензиновим авто - 48%. Далі йдуть: електромобілі - 22%; дизельні - 21%; гібриди - 6%; авто з ГБО - 3%. За даними "Укравтопрому", лідером, серед ввезеного секонд-хенду, залишається Vоlkswаgеn Gоlf. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Четвертий місяць падіння: Теslа стрімко втрачає ринок у Європі До ТОП-10 найпопулярніших моделей місяця увійшли: 1. VОLКSWАGЕN Gоlf - 1131 од.; 2. RЕNАULТ Меgаnе - 815 од.; 3. SКОDА Осtаvіа - 748 од.; 4. VОLКSWАGЕN Тіguаn - 640 од.; 5. АUDІ Q5 - 583 од.; 6. NІSSАN Rоguе - 562 од.; 7. ТЕSLА Моdеl Y - 544 од.; 8. NІSSАN Lеаf - 515 од.; 9. VОLКSWАGЕN Раssаt - 471 од.; 10. ТЕSLА Моdеl 3 - 467 од. Середній вік вживаних машин, що у травні перейшли на українські номери, становить 9,3 року. "Всього з початку року українці придбали 93,4 тис. імпортованих легковиків з пробігом, що на 1% менше, ніж за аналогічний період 2024 р.", - йдеться у повідомленні. В Україні у травні поповнився ринок нових вантажівок. Впродовж минулого місяця на українському ринку нових комерційних автомобілів було реалізовано 954 спецавто. Усього з початку року український парк вантажних та спец. автомобілів поповнили 4774 нові машини, що на 5% менше, ніж за аналогічний період минулого року.

4 червня посольство США в Україні оприлюднило попередження щодо підвищеної ймовірності масованого ракетного удару з боку Росії. Про це йдеться у заяві посольства. У посольстві заявили, що протягом останніх тижнів зросла кількість атак із застосуванням ракет і дронів. Представництво наголосило на постійній загрозі масштабних авіаударів. "Посольство США в Києві закликає громадян США бути особливо уважними. Ми, як завжди, рекомендуємо в разі сигналу тривоги негайно перейти в укриття", - йдеться в повідомленні. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В трьох районах Києва не працюють сигнали повітряної тривоги Офіційних причин оприлюднення цього попередження не вказано. Водночас його було опубліковано після масштабної операції СБУ "Павутина", яка спричинила суттєві втрати для російської авіації. Попереднє аналогічне звернення посольство розміщувало 9 травня. Тоді американці також попереджали про загрозу великого ракетного удару впродовж кількох днів. Інколи під час злету в РФ винищувачів МіГ-31К повітряну тривогу в Україні можуть не оголошувати. Зокрема, якщо відомо, що літак перебуває на дальніх підступах. Однак, МіГ-31К залишається загрозою для України. Про це розповів речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. Він нагадав, що МіГ-31К може нести надзвукову ракету "Кинджал". Від оголошення повітряної тривоги до "прильоту" таких ракет може пройти лише кілька хвилин.