Search trend "Аташе"

Перший заступник міністра оборони України Сергій Боєв провів зустріч з представниками Посольства США в Україні. Про це пише Рубрика, посилаючись на Міноборони України. Під час зустрічі чинний аташе з питань оборони при Посольстві США генерал-майор Кіт Філліпс, дипломатична місія якого добігає кінця, познайомив керівництво Міністерства оборони України зі своїм  новопризначеним наступником – бригадним генералом Бредом […] Тhе роst Міноборони: Україна зацікавлена в спільних проєктах з оборонними компаніями США арреаrеd fіrst оn Рубрика.

2 липня голова Державної прикордонної служби України генерал-лейтенант Сергій Дейнеко провів робочу зустріч з делегацією посольства США в Україні на чолі із аташе з питань оборони генерал-майором Кітом Філліпсом

Проголошений Іраном курс на експорт ісламської революції по усьому мусульманському світу, дуже напружив сусідні мусульманські країни. Режим аятол зі своїм "Корпусом охоронців ісламської революції" абсолютно не цурався прямих інвестицій у війни на всьому Близькому Сході. Але під виглядом експорту ісламської революції Іран з одного боку просуває банальний прозелітизм, переконуючи мусульман сунітів переходити в шиїзм, а з іншого боку вибудовує мережу іранського впливу в усіх країнах. Фактично це схоже на розбудову Росією ідеологічної мережі "русского міра", але по-іранськи, така собі мережа "іранського міра", самі ж адепти вважають його "ісламським міром". Особисто я зіткнувся з цією ідеологією ще у двотисячні роки, коли був студентом Ісламського університету. Серед викладачів був якийсь там культурний аташе іранського посольства, і всі його лекції полягали не в тому, щоб навчити нас тафсиру (тлумаченню тексту Священного Корану), якій він мав нам викладати, а переконати нас, що справжній іслам — це шиїзм, і варто стати таємними шиїтами (в шиїзмі поширена практика такийя — переховування віри), щоб служити справі ісламської революції. Фактично іранський дипломат намагався вербувати майбутніх імамів. Ми з одногрупниками терпляче сиділи й слухали весь набір пропаганди "іранського міра", що врешті-решт у мене вилилось в написання дисертації на тему "Шаріат у сунітській та шиїтській традиціях: компаративний аналіз", де я на запчастини розібрав шиїзм, бо не треба було ото цілий рік робити боляче моїй голові. Так що я можу себе вважати експертом з шиїзму, адже інших дисертацій про шиїтів я в Україні поки не зустрічав. Читайте також: Ізраїльський удар по Ірану та УкраїнаШиїтський Іран постійно інвестує у збройні конфлікти на Близькому Сході, це і Хізбалла в Лівані, і хусити в Ємені, і підтримка режиму Башара Асада в Сирії з прямою участю шиїтських збройних формувань у громадянській війні в Сирії. Після повалення асадівського режиму в Сирії, Іран став головним інвестором єменських хуситів, що захопили владу в цій бідній країні. Не дивно, що Іран став союзником нашого заклятого ворога — Росії. Звʼязок між ними спостерігався ще з часів Єльцина, а за Путіна Іран став військовим союзником і постачальником зброї на війну проти нас. Не секрет, що іранці беруть участь у війні проти нас, адже ще з 2023 року наші ловили радіоперехоплення перською мовою, скоріш за все це були оператори Шахедів, чи інструктори, що на місці навчали росіян їх запускати. Сама технологія цього безпілотника, що вже два роки вбиває і тероризує українців, це іранська розробка — дешева літаюча бомба, що ефективна саме проти цивільної інфраструктури та мирного населення. Читайте також: Ізраїль — Іран: Наскільки великими є шанси початку нової регіональної війни на Близькому Сході?Починаючи з 2000 років Іран у Росії має суттєві преференції на прозелітизм серед мусульман, проповідуючи шиїзм, будуючи шиїтські мечеті (в Москві їх дві), видаючи шиїтську літературу російською мовою. Навіть у сфері бізнесу в республіках з мусульманським населенням Іран має першочергові преференції, як, наприклад, у Дагестані. Немає сумніву, що Росія таємно буде підтримувати Іран у Близькосхідній війні, і робить вона це для того, щоб відвернути увагу і ресурси наших союзників від літнього наступу на Україну. Сполучені Штати вже не надали ракети протиповітряної оборони, що призначались нам для захисту України. Наш ворог кровно зацікавлений в роздмухуванні військових конфліктів по усьому світу, щоб його наступ на Україну відійшов на другий-третій план, і зменшилась міжнародна допомога нашій країні. Розпочавши війну у лютому 2022 року, Росія відкрила браму у пекло. Треба було не жуйку жувати про крайню стурбованість, а швидко допомагати Україні. Ну, а тепер начуватимуться усі.ДжерелоПро автора. Саід Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України "Умма", духовний і богословський лідер, військовослужбовець ЗСУ.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

1 червня командувач Сухопутних військ ЗСУ Михайло Драпатий подав рапорт про відставку з посади. В ефірі Громадського радіо військовий експерт, полковник, командир 67 ОМБр у 2022-2023 роках, військовий аташе у Франції у 2011-2012 роках Олександр Саєнко говорить про заяву Драпатого. «У мене є дві тези з цього приводу. Перше — це крок відповідальності, якого бракує... Запис «Треба вирішити, залишається Драпатий командиром ОСУВ, чи — командувачем Сухопутних військ» — військовий експерт спершу з'явиться на Громадське радіо.

З лютого 2023 по травень 2025 року таких атак з боку росіян було зафіксовано майже десять тисяч.

У вівторок увечері, 13 травня, російський винищувач Су-35 порушив повітряний простір Естонії в районі півострова Юмінда.

У польському Сеймі виникла суперечка через відправку військ в Україну: деталіДепутат Сейму заявив про відправлення польських військових в Україну, але міністр оборони пояснив, що вони будуть аташе при дипломатичних установах.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Пакистан розгортає важку артилерію на кордоні з Індією. Напруга між ядерними країнами сягнула критичної межі, за якою вже повномасштабні бойові дії. Поки лідери щосили балансують, Вашингтон не реагує, а ця, поки ймовірна, нова війна кардинально змінить розстановку сил у стратегічному Індо-Тихоокеанському регіоні. Для Індії та Пакистану сутички на кордоні - не новина. З 1947 року обидві держави конфліктують за регіон Кашмір. Війна за нього тривала до 1949 року. Однак індійська сторона змогла встановити контроль лише за двома третинами території Кашміру. У 1965 році знову спалахнули бойові дії. У 1999 році були там були збройні сутички, участь у яких Пакистан заперечує. Після тривалої перерви нове загострення сталося у лютому 2019 року - після теракту в регіоні з 45 загиблими Сил центрального резерву поліції Індії. Індійська сторона завдала удару по авіаційному табору пакистанського угруповання "Джаїш-е-Мухаммад". Пакистан відповів обстрілами і бомбардуваннями об'єктів вздовж лінії прикордонного контролю у Кашмірі, але індійські винищувачі зреагували швидко. У результаті бою в повітрі обидві сторони втратили по одному літаку. Що сталося зараз 22 квітня біля міста Пахалгам у Кашмірі пакситанці зі зброєю напали на групу туристів. Загинуло 26 осіб, близько 20 дістали поранення. За словами очевидців, терористи просто вийшли з лісу і почали стріляти по мандрівниках, згодом зосередилися на вбивствах тих, хто не був мусульманином. За деякими даними, відповідальність за теракт узяло на себе угруповання "Кашмірський спротив", про яке мало хто чув і знає. За іншими даними, у теракті зізналося угруповання "Лашкар-і-Тайба", котре є відгалуженням "Джаїш-і-Мохаммад". Усі ці угруповання пов'язані з пакистанськими військовими та розвідкою. Бойовики заявили, що таким чином протестують проти заселення в регіон понад 85 тисяч індуїстів. Це дало підстави Індії звинуватити Пакистан у трагедії. Реакція сторін Прем'єр Індії Нарендра Моді засудив теракт у Кашмірі, пообіцяв покарати винних і викорінити тероризм. Хоча він прямо не звинуватив Пакистан (згадав "пакистанські елементи"), там рішуче спростували свою причетність. Міністр оборони країни Хаваджа Асіф заявив: є внутрішній бунт проти індійського панування в регіоні, пакистанська сторона до цього стосунку не має. Руйнація дипломатичних стосунків Після обміну заявами між Нью-Делі та Ісламабадом почали стрімко погіршуватися дипломатичні відносини. Призупинена робота єдиного переходу між країнами та Договору про води Інду. До 27 квітня усі пакистанці мають полишити територію Індії. Пакистан закрив повітряний простір для індійських літаків. Індійські громадяни також мусять виїхати з території Пакистану - їм анульовано візи. Індійські військові аташе оголошені персонами нонграта і також мають полишити країну. Перші постріли Ісламабад виявив особливе занепокоєння через наміри індійської сторони "не дати жодної краплі води Пакистану", котрі розглядатимуться як "акт війни". Води спірної річки - чи не єдине і найбільше джерело води для Пакистану. І заради води там ладні воювати. За деякими повідомленнями, обидві сторони стягують військових до Кашміру. Принаймні, індійські високопоставлені військові керівники відвідали проблемний регіон. Напруга сягнула нового рівня після нічної перестрілки 25 квітня, світові медіа повідомляють про ще одну перестрілку на кордоні вже 27 квітня. Заклики до миру Гостроти додає той факт, що обидві країни мають ядерну зброю. І якщо вони її застосують, це стане першим в історії людства ядерним конфліктом. На тлі такої небезпеки дивує стримана реакція на рівні ООН і США. В ООН закликали сторони конфлікту до "мирного вирішення". У Білому домі заявили - позиції по даній ситуації ще не мають, та "уважно стежать". Лише керівниця американської розвідки Тулсі Габбард засудила тероризм, котрий, на її думку, має бути викорінений. Можливо, позиція буде озвучила рівнем вище після вивчення реакції на неї. Тим паче, є одна дуже делікатна деталь. Сенси Венса На час теракту в Індії з візитом перебував віце-президент США Девід Венс. Він, звісно, побажав одужання пораненим, але політичної позиції не озвучив. Після того, як Венс відвідав Папу Франциска напередодні його смерті, за віце-президентом США закріпився статус "того, хто приносить смерть". Зараз у соцмережах іронізують і про збіг індійського теракту з його другою міжнародною поїздкою. Як реагувати на конфлікт між Індією і Пакистаном Білий дім, вочевидь, поки не знає. Та має приклад замороженого конфлікту, що не є зайвим у спробах Дональда Трампа досягти миру в Україні. Розділити і розвести Нарендрі Моді варто очікувати трагедій в регіоні: з 2019 року Кашмір було позбавлено статусу штату та автономії, розділено на три регіони. Нью-Делі реалізує програми для "розбавлення" ісламського місцевого населення вихідцями з інших штатів. Прем'єр Індії неодноразово відвідував регіон, агітував за мир і спокій. Нині Моді перервав візит до Саудівської Аравії, а на батьківщині заявив про намір переслідувати терористів "до краю світу". Заяву супроводжують мітинги, ходи зі свічками під гаслами проти тероризму. Тим часом, у медіа шириться інформація про підготовку нових терактів у Кашмірі. Якщо теракти продовжуватимуться, у прем'єра Індії буде достатньо аргументів на користь збройного відвоювання Кашміру. Як і в уряду Пакистану - до відсічі. Братовбивчо дружимо Війни не буде, бо індійська армія до неї не готова, розповів колишній офіцер індійської армії та військовий аналітик Правін Сохні. За його словами, збройні сили країни погано оснащені для сучасної війни. Із 1991 року проводяться антитерористичні операції в регіоні, і досі не покладено край пакистанській грі, звернув увагу він, оскільки відсутні надійні можливості стримування і ведення бойових дій. Сохні звернув увагу на факт підтримки Китаєм суверенітету Пакистану. На його думку, якщо розпочнеться війна, індійській слабкій армії доведеться протистояти пакистанцям з підтримкою від китайської сторони. Випробувати сили Є ознаки того, що Індія схиляється до локальної війни, вважає американський експерт Майкл Кугельман, оскільки успішні бойові дії зміцнять уряд Нарендри Моді. Без уточнення позиції США (де на час теракту був індійський міністр фінансів) Нью-Делі навряд чи зважиться на масштабні військові дії. Однак для авіаудару по Пакистану Моді не запитуватиме дозволу у чинного президента США. Схоже, що підготовка до того вже йде. Військовий експерт, колишній військово-морський офіцер, котрий побажав не озвучувати своє прізвище, звернув увагу на вивід Індією в Аравійське море сучасного авіаносця "ІNS Vіkrаnt". Судно може нести до 40 літаків, дальність обстрілу з нього сягає важливих для Пакистану портів Карачі та Гвадар. Бий по своїх, якщо вони чужі Сумнівається у масштабній війні між Індією та Пакистаном і український політолог Олексій Кущ. За його словами, Індія здатна зруйнувати Пакистан, а той - знищити її стратегічні центри. Ісламабад пам'ятає про втрату Східної Бенгалії, котра стала Бангладеш. "Тому мова йде поки про прикордонний конфлікт та про загострення відносин. Ядерна зброя стримає країни від взаємного знищення. Тим більше, у ядерній доктрині Пакистану є опція ударів ЯЗ по своїй території у разі захоплення її індійськими військами. Тому Індії немає сенсу заходити на територію Пакистану - тоді точно можна отримати удар тактичною ядерною зброєю і звинувачувати буде нікого", - пояснив він. Водночас нестабільність - ідеальна для руйнації глобальних логістичних проєктів, додав експерт, "війни ніби немає, але і торгівлі - теж". Варто зважити, що до теракту у Кашмірі головною темою в індійських ЗМІ була торгова війна через тарифи Трампа. Що пішло не так Президент США неодноразово заявляв, за його правління російської війни в Україні не було би. Нині він може на практиці довести свою здатність перехопити конфлікт на злеті. З іншого боку, якщо Китай грає на боці Пакистану, у Трампа є реальний шанс з'ясувати стосунки з ним у короткій переможній кампанії в Кашмірі, підтримавши Моді. Скоріш, через непевну оцінку політичних та економічних прибутків Білий дім зволікає з формулюванням офіційної позиції. Стримує і підготовка до переговорів з Іраном по ядерній угоді. Тегеран встиг закликати обидві сторони до миру. Якщо Трамп підіграє Моді, навряд чи іранці вітатимуть це. Здійснюючи рішучі кроки на адресу Пакистану, Нарендра Моді, втім, не поспішає оголошувати війну. Водночас така риторика вже лунає від пакистанської сторони. Для індійського прем'єра важливо не бути ініціатором конфлікту, котрий ризикує перерости у масштабну і криваву війну. Тому він вичікує слушних заяв з Ісламабаду. Треба глибоко копати Сподіватимемося, що команда Дональда Трампа, котра мудрує над мирним урегулюванням в Україні, зробить висновки з того, що будь-яка війна без розуміння її справжніх причин дипломатичного вирішення не має. Поки Ісламабад і Нью-Делі танцюють тандаву - танець циклу "народження - розквіт - руйнація" - навколо Кашміру, в українському переговорному процесі відсутній помітний прогрес саме тому, що в усіх озвучуваних і замовчуваних планах відсутні ознаки розуміння причин війни. Криза між Індією і Пакистаном свідчить про крихкість миру в результаті таких зусиль. Наступні дні покажуть чи готова адміністрація США запропонувати принципово нову і дієву формулу врегулювання збройних конфліктів.

Місце удару РФ по Святошинському району Києва відвідали представники Посольства Данії в Україні, зокрема - спецаташе з питань цивільного захисту та заступник аташе з питань оборони Данії Йохан Тіль Нільсен.

Про це пише Rеutеrs із посиланням на власні джерела.Зазначається, що Індія розширює можливості державного Експортно-імпортного банку (ЕКСІМ) пропонувати довгострокові недорогі кредити клієнтам, у тому числі тим, чиї політичні або кредитні ризики можуть обмежити їхній доступ до традиційного фінансування.За словами чотирьох індійських посадовців, Нью-Делі також різко збільшить кількість аташе з питань оборони у своїх закордонних місіях в рамках нової програми, яка передбачає, що уряд безпосередньо вестиме переговори щодо деяких угод з продажу озброєнь. Як пише агентство, плани Індії знаменують собою "безпрецедентні зусилля уряду, спрямовані на залучення і фінансування іноземних покупців в умовах, коли світ переозброюється і перекроюються давні геополітичні відносини"."Індія особливо націлена на уряди, які тривалий час покладалися на Росію в питаннях озброєнь", - йдеться у дописі.Хоча в Індії вже давно існує сектор виробництва стрілецької зброї, її приватні фірми лише нещодавно почали виробляти боєприпаси і спорядження вищого класу. За словами індійського чиновника, відповідального за збільшення експорту озброєнь, одним із поворотних моментів стало вторгнення Росії в Україну.Фахівці вперше виявили деталь індійського виробництва в російській зброї. Водночас РФ майже повністю позбулась американських компонентів у своєму озброєнні. 

Про це він пояснив у розмові з журналісткою "Еспресо" Христиною Яцків 12 квітня 2025 року."Справа в тому, що просто ця передача відбувалась не за якимось контрактом, де ми ставили якісь свої підписи, а за рішеннями їхнього Конгресу і за рішеннями їхнього президента. Тобто там ніде не було прописано, що ця допомога йде за гроші, які Україна має повернути. Вона по всіх цих документах була оформлена як матеріально-технічна допомога. Україна юридично нічого не винна Сполученим Штатам за те озброєння, яке вона вже отримала. І це буде предметом дискусії нашої групи, в тому числі в рамках цієї угоди (майбутньої угоди про корисні копалини, - ред.), яка, в принципі, по своїх сумах виходила на те, щоб ми компенсували витрати американців попередні. Не буде такого, це точно. Будуть інші варіанти, будуть шукати якийсь компромісний варіант, з розумінням інтересу американців також мати якісь джерела прибутків для себе в майбутньому з наших територій. Але це вже треба віддати урядам, хай вони там розбираються", - зазначив Гаврилов.Читайте і дивіться також: Договір у цій редакції не можна підписувати і неможливо виконати, - Яценюк щодо угоди про корисні копалиниЯк наголосив дипломат, це було не схожим на програму ленд-лізу Другої світової війни, яка була для Радянського Союзу та Великої Британії з боку Америки, де вся допомога надавалася у вигляді кредитів, які треба було потім повертати й потім Британія повертала ці гроші понад 50 років. "В нашому випадку це оформлено по-іншому. З боку Америки там стоять підписи Конгресу, там стоять підписи президентів, і ця допомога, що ми отримали, безкоштовна", - наголосив колишній військовий аташе України в США.Трамп та українські надраПісля приходу до Білого дому на свій другий термін повноважень Дональд Трамп припинив надання Україні подальшої прямої фінансової допомоги, що йшла на покриття оборонних видатків і значною мірою осідала в США на рахунках виробників озброєння, яке постачалося ЗСУ.Окрім того, Трамп став вимагати повернення наданих коштів шляхом угод про повний доступ до українських корисних копалин та енергетичної інфраструктури, з чим офіційний Київ категорично не погоджується. Обговорення проєкту документа триває.Українська делегація в пʼятницю, 11 квітня, прибула до Сполучених Штатів Америки для проведення переговорів про угоду стосовно рідкісноземельних мінералів. За інформацією джерел, у перемовинах і надалі триває напруженість.

Пан Володимир мав нагоду і представляв нашу країну, будуючи зв'язки в оборонному секторі із США. Починаючи з 2015 року, був призначений на посаду аташе з питань оборони України в США. Три наступні роки з доступної в мережі інформації, якраз таки напрацьовував ці важливі ланцюжки, які й до цих пір об'єднують нас із нашим стратегічним партнером. Хотілося б сподіватися, що ми і досі залишаємося в статусі саме стратегічних партнерів, де-факто із США. Яка ваша думка станом на сьогодні з цього приводу?Так, Сполучені Штати це наш стратегічний партнер, що б там не відбувалося, тому що мова йде про країну. Країна це громадянське суспільство, це політики, дві партії, республіканська, демократична. Там підтримка є і з боку суспільства американського, і з боку американського політикуму. Тому це країна, яка бачить всі причини цього конфлікту, вони на нашій стороні. Можуть тільки змінюватися форми та методи передачі допомоги, яку ми від них отримували. До 2025 року, коли вже новий президент США оголосив інші підходи до надання безкоштовної допомоги будь-кому у світі, не тільки нам. Просто ми переходимо в формат, коли, можливо, ми не будемо мати безкоштовної допомоги від Америки, яку ми мали з 2022 року по 2024, а, можливо, просто за ресурси, які треба буде акумулювати разом з нашими європейськими партнерами, або свої, якщо у нас такі є, щоб закупляти американську продукцію, яка до цього надходила нам безкоштовно.Зміна підходу це принаймні не зупинка співпраці, і це, звісно, дуже тішить. З іншого боку, ми розуміємо, наскільки ускладнюються навіть механізми станом на зараз допомоги Сполучених Штатів для нас. З останніх інформаційних приводів це мінус. Американці і американські військові американські представництва в важливих логістичних хабах, які на теренах саме Європи, які забезпечують збройні сили всім необхідним. Те, що вони зменшують свою фізичну присутність, це несе певні загрози для нас?військова допомога США Україні, фото: gеttyіmаgеs На сьогоднішній день це не є такими загрозами, які могли вони бути в 23-му або в 24-му роках. Щоб всі розуміли хаб в Польщі вже що і був створений за ініціативою і енергією США, Америки. Вони туди інвестували багато для того, щоб там все було організовано. Вони туди відправили своїх військових, Вони розгорнули там різні ремонтні служби, логістики і забезпечення. Їхні літаки кожен день там сідали. І ця база зіграла дуже важливу роль в 22-23 роках, частково в 24-му. Цією базою користувалися всі країни, які надавали нам допомогу. Фактично просто американці взяли за свій кошт цю логістичну систему. Але вже в минулому році, коли було зрозуміло, що основну ініціативу і лідерство всіх операцій на допомогу Україні будуть вже перебирати на себе європейські країни НАТО, вже поступово йшла підготовка до варіанту, що американці будуть відходити в сторону і просто будуть допомагати іншим способом. Але ще раз: безкоштовні такі пакети американські на цьому припиняються. Але немає ніякої загрози страшної від того, що американці зменшать свою присутність в Жешуві, тому що там вже логістика налагоджена, вона вже працює, там працюють багато країн. Є Координаційний центр НАТО, який в Німеччині знаходиться, який керує також цим процесом. Там знаходяться спільні представники багатьох країн НАТО, змішані групи. І фактично, це вже самодостатній механізм постачання нам допомоги, в першу чергу, з європейських промислових зон і європейських армій.Щодо ціни за допомогу, Цього тижня українська делегація відправляється в США для того, щоб продовжувати перемовини на тему угоди щодо наших ресурсів, рідкоземельних, копалин загалом. І ми розуміємо, що говорити про це із Штатами станом на зараз нашим дипломатам непросто, якщо ми стоїмо на наших національних інтересах, виключно. На вашу думку, чи є ця угода запобіжником, що США найближчим часом можуть призупинити збройну підтримку, фінансову підтримку для нас?Фінансова підтримка і так буде призупинена, як і для всіх інших країн. Ми не є тільки єдиними жертвами тих грандіозних планів президента США по налагодженню справедливого миру у світі торгового. Тому для нас важливо те, що допомога від Америки буде продовжуватися вже за гроші. Та угода про рідкоземельні метали та інші матеріали, які зараз знаходяться на столі, ясно, що вона не влаштовує в тому варіанті, як було представлено підготованою американською стороною, нашу сторону. І тому ця група, яка поїде в Вашингтон, продовжить консультації на цю тему. Сам підхід цих угод перший був в тому, щоб ми вклали туди також витрати американців на те, що вони нам вже передали у 22-24 роках. Справа в тому, що просто ця передача відбувалась не за якимось контрактом, де ми ставили якісь свої підписи, а за рішеннями їх Конгресу і за рішеннями їхнього президента. Тобто там ніде не було прописано, що ця допомога йде за гроші, які Україна має повернути. Вона по всіх цих документах була оформлена як матеріальна технічна допомога. Україна юридично нічого не винна Сполученим Штатам за те озброєння, яке вона вже отримала. І це буде предметом дискусії нашої групи, в тому числі в рамках цієї угоди, яка, в принципі, по своїх сумах виходила на те, щоб ми компенсували витрати американців попередні. Не буде такого, це точно. Будуть інші варіанти, будуть шукати якийсь компромісний варіант, з розумінням інтересу американців також мати якісь джерела прибутків для себе в майбутньому з наших територій. Але це вже треба віддати урядам, хай вони там розбираються. Те, що нам вже було передано, воно нам було передано безкоштовно в рамках рішень самого уряду США, їх президента і Конгресу. Тому це не ленд-ліз програма Другої світової війни, яка була для Радянського Союзу та Великої Британії з боку Америки, де вся допомога надавалася у вигляді кредитів, які треба було потім повертати. І Британія повертала ці гроші років більш як 50. Але це було оформлено документами з підписами лідерів і так далі. В нашому випадку це оформлено по-іншому. З боку Америки там стоять підписи Конгресу, там стоять підписи президентів, і ця допомога, що ми отримали, безкоштовна.Тобто, пане Володимире, якщо я правильно зрозуміла, якби ми з американцями рухалися по траєкторії цього ленд-лізу, який був ухвалений в Сполучених Штатах в контексті російсько-української війни, тоді і адміністрація Дональда Трампа мала би юридичні підстави говорити про те, що якісь наші ресурси мають компенсувати витрати США. Але ми рухалися саме шляхом грантової допомоги, програми були різні, відповідно, і це послугувало запобіжним кроком до того, щоб не відбувалося того, що зараз принаймні в риториці Сполучені Штати до нас мають.Вони не можуть від нас вимагати зараз ніяким чином якихось грошей за те, що було поставлено. Вони емоційно це роблять, але ніяких юридичних підстав для цього нема. Це може ставитися, наприклад, якісь спроби тиснути на нас, що ми вам щось не будемо давати, якщо ви нам там за попередньо. Але там, я думаю, сторони домовляться до варіанту, що то, що було, то було, і воно юридично оформлено. А от те, що буде для нас, у нас не має бути ніяких ілюзій про те, що це буде безкоштовно. От хоча б на цьому ми знаходимо в компроміс з ними, і тоді для американської сторони було б досить привабливо і нормально, коли допомога для України надходить від Америки за кошти, скажімо, країн Європи. Тому що в цьому вигляді виграє оборонно-промисловий комплекс США і виграє економіка США, тому що вона отримує живі гроші. Зараз же ситуація виходить так, що якщо Америка нам не буде нічого постачати навіть за гроші з якихось причин, що маловірогідно, ми будемо отримувати це з Європейського Союзу, країн Європи, країн НАТО в Європі, які зараз акумулюють цей ресурс, для нас, який за кількістю грошей компенсує обсяги американські, але закуплятися буде озброєння європейське і виграє від цього оборонно-промисловий комплекс Європи. І в Америці зараз вже, ми знаємо, вони дуже нервують цього питання, тому що вони вже ведуть дискусії з країнами Європи про доступ до цих ресурсів американських компаній. І от тут почнеться цікаво, тому що величезні кошти з боку Європи, вони дуже викликають інтерес для американської промисловості, і воно вигідно було б для американської сторони. Тому вони не будуть закривати нам продаж своєї продукції, вони просто будуть підходити якось більш по-своєму. Але нам головне отримати доступ до високотехнологічних речей, яких нема в Європі. Наприклад, отримання ракет до комплексу "Петріот", який допомагає збивати балістичні цілі. Оці ракети, вони не дешеві, але вони виробляються тільки в США. І вони налагодили виробництво цих ракет, вони в великій кількості зараз виробляється. Цей був процес, запущений при Байдені під нас, щоб ці ракети йшли до нас. система ППО Раtrіоt Відповідно, вони будуть зацікавлені, щоб ці ракети до нас йшли, єдине, що за гроші, які ми їм будемо давати за допомогою наших партнерів в Європі. Інші системи, які пов'язані з наземними бойовими діями, як танки, бронетехніка, якась, воно не є вже актуальним для нас, тому що війна перейшла в технологічне протистояння. Боєприпаси, які ми отримали, артилерію від Америки, на сьогоднішній день не настільки критичні нам, тому що в європейській зоні дуже багато теж починається виробництва. І використання артилерії, і боєприпасів зараз менше, ніж було у 22-24 роках. Тому в цьому питанні ми не залежимо від Америки. Від Америки ми залежимо тільки в деяких технологічних системах, про які ми повинні з ними постійно говорити, комунікувати і купляти у них просто їх за спрощеними процедурами, яких від них просити. Якщо вони будуть в цьому питанні створювати якісь перешкоди, що маловірогідно, особливо в системах протиповітряної оборони, будемо шукати альтернативи. Я не думаю, що американці будуть зацікавлені і штовхати нас на той шлях шукати альтернативи. Вони зацікавлені в варіанті, що "Америка має бути великою знову" - це знову треба продавати, показувати всьому світу, що те, що вони продають нам, воно реально ефективно. Якщо вони віддадуть цю нішу іншим країнам, як Франція, яка теж системи виробляє, Ізраїлю віддадуть, Південній Кореї віддадуть, які теж нам це можуть продати, то для них це не дуже вигідно.Цікава справді думка. Скажіть, будь ласка, пане Володимире, а що стосується Європи і стану, в якому зараз знаходяться європейські країни. Ми бачимо активні заяви, навіть з'явився вже формат, поки що рамковий, як мені здається, "коаліції охочих" на перспективу в разі, якщо буде якесь зупинення вогню або стишення бойових дій, можлива присутність іноземних контингентів, іноземних військових в нашій території. Чи видається вам перспективними взагалі рухи в цьому напрямку?Європа дуже сильно проснулася після того, як Америка почала відходити в сторону від витрат своїх ресурсів на безпеку Європи. І ми це побачили. В першу чергу, почалися рухи з боку великих країн, які були, так скажемо, хребтом безпеки Європи. Це Велика Британія, Франція, Німеччина частково. Всі вони почали просто переосмислювати реальність. В результаті там, вже починаючи з 2024 року, дуже сильно пішли інвестиції в оборону, пішли в оборонно-промисловий комплекс. А зараз те, що відбувається, це йде розмова про два напрямки. Перший напрямок це "коаліція охочих" направити в Україну якісь підрозділи, для чогось.І друга коаліція на акумуляцію ресурсів для озброєння України, тобто, хто дасть, скільки грошей, щоб компенсувати вихід, наприклад, американського ресурсу фінансового. Те, що стосується заведення до нас якихось військових, там два варіанти, два сценарії. Перший сценарій це так звані миротворчі сили, про які там зразу почали щось там говорити. Це на випадок, якщо між сторонами досягнута якась домовленість про врегулювання, не про припинення вогню, а про врегулювання конфлікту, який тягне за собою певний період, 5-10 років, моніторингу з боку міжнародних організацій. Так завжди було в міжнародній практиці по лінії ООН. Тоді вводилися за згодою всіх сторін миротворчі сили на лінію роз'єднання, мета яких була дивитися, як виконуються ці зобов'язання. миротворці ООН Ми не можемо зараз взагалі на цю тему говорити, тому що в нас немає ніякого врегулювання. Тому ця модна ідея миротворців, вона тихенько зараз відійшла в сторону. Те, що говориться зараз про можливість направлення сюди військових не НАТО, а від окремих країн, так званих коаліцій бажаючих, яку поки що спочатку взяли на себе Британія і Франція, і до них, можливо, ще буде хтось приєднуватися – це ті країни, які готові направити своїх військових для виконання якихось задач на підтримку України. Це мова йде не про піхоту, не про бригади, не про батальйони, які будуть воювати в зоні лінії зіткнення і під величезним ризиком для свого життя, на це ніхто не піде. Але це можуть бути групи фахівців з підготовки, інструктори, фахівці по складних системах протиповітряної оборони, по системах радіоелектронної розвідки, по системах комунікації. Тому що ця технологічна війна вимагає великої кількості такого класу спеціалістів. І саме такі спеціалісти, вони в першу чергу, і розглядаються зараз такими країнами. Але все одно психологічно для таких країн перейти кордон і з'явитися на території України це вже нелегко. І те, що Франція і Британія сказали, що ми готові, це величезний крок, порівняно з тим, де ми були в 22-му, 23-му, 24-му роках.Тобто, фактично, ми зараз можемо говорити про можливості відродження формату роботи у Вісбадені. Про це останнім часом багато говорять, навіть ексголовком Залужний, нині посол у Великій Британії написав. Оцей от момент нашої співпраці, постійного консалтингу з військовими і напрацювання певних алгоритмів наших дій по обороні проти Російської Федерації. Наскільки високому рівні ця робота залишається? Чи ми зараз знаходимося в ситуації, коли в наших умах, і в наших руках, і у наших військових уже стільки досвіду, що мало що ми вже можемо для себе взяти у наших колег за кордоном?По-перше, формат Вісбадена нікуди не дівся. Цей формат зараз взяли під свою парасольку країни, такі як Британія і Франція. Це погоджений всередині НАТО процес. Він почався минулого року, напередодні виборів в США, коли всі знали про те, що можуть бути такі варіанти, в тому числі американці, про це знали. Тому поступово просто лідерство Америки в цих процесах передано країнам НАТО в Європі. Механізм працює як годинник, без змін. Ті ж самі люди, там, наші представники, там бази даних, всі запити, все йде. Єдине, що, скажімо, в базах даних буде менше безкоштовної матеріально-технічної допомоги США. От і все. Решта воно працює, всі логістичні ланцюжки без проблем великих. Що стосується характеру війни і спроможності наших партнерів якось нам сильно допомогти в зміні технологічної трансформації, тут у нас набагато більше досвіду, енергії і креативу. Ми навчилися правильно і швидко впроваджувати на полі бою саме ці роботизовані технічні речі. Ні у кого в світі немає такого досвіду впровадження таких складних речей в реальній бойовій ситуації. Тому зараз фактично ми є носієм знань і досвіду як це використовувати. Для нас важливо тільки обсяг, кількість цих систем і спроможність їх швидко виробляти разом з кимось. Ці речі потребують вже наших партнерів. Тому що, щоб безпечно, це виробляти, це треба робити не тільки на нашій території, а й на території Європи. Більше безпечних варіантів. Тут мова йде також про компоненти, чіпи, різні електронні речі, які ми не виробляємо, які ми частково беремо навіть в країнах азійський і так далі, щоб ми мали доступ до них дуже швидко в тих обсягах, які нам треба з європейської зони, через наших партнерів. Фактично, мова йде також про постійні, наприклад, залишається все ж таки питання таких базових речей, як артилерійські боєприпаси, тому що скільки б там не відійшла роль артилерії, скажімо, така, як раніше була, вона залишається. І якась мінімальна кількість боєприпасів має йти. Європа нам це спроможна забезпечити. Ніхто нам не порадить, як воювати в цій війні вже. Ми вже можемо радити. Нам тільки треба ресурс продовжувати технологічне протистояння. І цей ресурс...нам мають  допомогти партнери.Пане Володимире, ви сказали, що європейським країнам буде психологічно, складно перейти і зробити цей крок щодо своєї присутності на території нашої держави. З іншого боку, ми бачимо, що в приватному порядку, в війні Росії проти України, як на нашому боці, так і на боці росіян, беруть участь громадяни різних країн. Буквально днями президент Зеленський заявив про те, що є перші полонені громадяни Китаю. Раніше ми говорили про північнокорейських військових. З іншого боку, з'являються ініціативи, наприклад, у Юрія Бутусова зробити збір і зібрати на квитки в Україну для колумбійців. І ми розуміємо, що так чи інакше, але, умовно, країни Глобального Півдня, вони теж залучені, і у них 100% свій інтерес бути тут присутніми, тому що це про досвід, за яким вони спостерігають, в якому вони беруть участь. І ми не знаємо, що буде за кілька років, але це може бути використано вже в інших конфліктах. На вашу думку, чи великий для нас є ресурс в країнах Глобального Півдня? І в якому форматі його варто було би використовувати?Ця війна зараз знаходиться в фазі, де мова йде не про кількість людей, а про їх якість. Фактично, зараз не є потреба величезної кількості піхоти, тому що для неї великі ризики для виживання, а є потреба великої кількості, скажімо, операторів дронів, спеціалістів по РЕБах або по інших. І тут нам країни Глобального Півдня ніяк не допоможуть. У нас є з обох сторін громадяни інших країн, які в силу різних своїх причин це роблять. Це приватні ініціативи, обидві сторони не скривають цього. І навіть оці китайські громадяни, які попали тут в полон, це не кадрові військові, це просто громадяни Китаю. На відміну від, скажемо, Північної Кореї. От Північна Корея вона направила тоді на підтримку зусиль Росії в Курській області на території Росії своїх кадрових військовослужбовців. Але це вона зробила в рамках угоди, яка була підписана між Росією і Північною Кореєю, напередодні загальної угоди про співробітництво, в якій був параграф пов'язаний з наданням військової допомоги один одному у випадку там чогось. І тому юридично вони оформили це, умовно говорячи, правильно, коли відправили своїх солдат воювати на території Росії. Якщо б оці північнокорейські солдати з'явилися на територію України, то було б вже скандалом великим. А так, ну що, так вони домовилися. Що стосується решти, то, як правило, це громадяни, які не є кадровими військовослужбовцями. Вони могли бути колись там військовими в своїх країнах, але вони беруть участь, приїжджають зі своєю мотивацією або фінансовою, або просто пасіонарною, або якоюсь. В цій війні, як правило, нас цікавлять тільки люди з технологічним досвідом, в першу чергу, і досвідом організації, менеджменту. В країнах Півдня, я не думаю, що там таких багато. Нас більше цікавлять люди, які вже пройшли якісь війни напівтехнологічного плану на Близькому Сході, там в Афганістані, колишні європейські або американські військові, але це їх питання. Обмеження державних службовців військових з боку, скажімо, Америки і окремих країн Європи, воно існує. Американці не можуть направити сюди ніякого військового без спеціальних великих процедур. Вони не можуть направити ні одної компанії на якісь консультації без отримання дозволу Держдепартаменту на це. В Європі є країни, які кажуть "да їзжайте", окрім військових кадрових. І до нас приїжджають, скажімо, якісь компанії з Європи, які перевіряють свої зразки, і вони це роблять в рамках своїх інтересів. Їм всім дуже важливо подивитися, як це працює. Але проблема в тому, що, щоб побачити наживо, ти маєш брати участь в цьому, бути в зоні ризику. Вони не всі готові до цього.І нам не дуже приємно бути полігоном, але вже така доля сталася.Така наша доля. Ми не розглядаємо себе полігоном. Ми просто заходимося на війні, де ми відбиваємо ворога. Хай, хто хоче, це називає, нам все одно треба робити свою справу.З іншого боку, коли Іран вперше направив свої "шахеди", звичайно, через руки росіян, Іран теж мав свій інтерес. Подивитися, як це працює, як це можна вражати.Обов'язково. Тому, в принципі, чесно говорячи, навіть і ті європейські країни, як Франція і Британія, які готові направити фахівців, ясно, що ці фахівці, крім свого досвіду, вони хотіли би хотіли набратися досвіду, як це робити правильно. Це основна проблема Європи, що вони не відчувають нерва цієї війни на полі бою. Ти не можеш сидіти в кабінеті і робити якісь висновки, коли ти не чуєш звук "шахеда" за своїм вікном. Це зовсім інше відчуття. А у нас цього достатньо, навіть більше, ніж достатньо. Тому ми попереду саме в розумінні, як це робити на полі бою. Я інколи порівнюю це з варіантом, коли ми тут займаємося чимось і створюємо якийсь новий рояль, музичний інструмент. І от ми створюємо його, вдосконалюємо, паралельно на ньому граємо. Граємо, граємо, і нарешті ми створили якийсь там інструментарій, який нам просто всіх вражає, і ми на ньому красиву музику робимо. Потім до нас прибігають і говорять, ой, продайте нам цей рояль. Ми їм продаємо цей рояль, але вони не знають, як на ньому грати. Вони не знають нот, вони не знають партитури. Вони бачать цей інструмент, починають тикати туди своїми пальцями, а звуку нема, музики нема. Ти маєш бути інтегрованим цим інструментом, ти маєш думати разом з цим інструментом. А це можна зробити тільки в рамках тої еволюції, яка ведеться у нас на полі бою. Оце наша перевага. Це приходить тільки з реальним досвідом. Ти не навчишся ні в академіях, ні в інститутах. Це треба на полі бою через свої руки і мозок пропустити.Блискуча аналогія, дякую. Ви зауважили, що ми зацікавлені не в кількості, а в якості зараз тих, хто воює. І на хлопський розум, з цивільної, як то кажуть, дзвіниці, можна поставити запитання: а чому тоді у нас тільки в публічному просторі інформації і питань щодо мобілізації в нашій країні? От, власне, трошки про те, що складно допомагати тому, хто сам не повною мірою, використовує власний ресурс, щоби вижити. Чи використовуємо ми, на вашу думку, повною мірою свій людський ресурс, ресурс свого досвіду, про який ми поговорили, ресурс військово-промислового комплексу, те, як це зараз працює, можливо, щось ще додасте. Чи є над чим попрацювати?Ми починали цю війну серед військових, в тому числі зі старим мисленням, розумінням як треба цю війну вести - як вчили в академіях, як вчили в цих військових закладах, з досвіду цих наших миротворчих операцій. І все, що в цій війні робиться, воно робиться, виходячи з досвіду оцього поступового, скажімо, зіткнення з проблемами на полі бою. І, відповідно, всі ці рішення, які треба було приймати, вони приймалися, виходячи з розуміння старого мислення, нерозуміння нових технологій. І в певний момент ясно, що війна дійшла до тої точки, коли треба було дуже багато людей на полі бою виставляти. Тому що, якщо ти воюєш старим способом, а старим способом, це багато техніки, там, де техніка, там з'являються люди. ЗСУ Це позиційна маневрова війна, там, де траншеї, опорні пункти і там, де треба дуже багато знову людей кидати, в тому числі під ці артилерійські загрози. І ми мали дуже багато втрат, особливо 22-23 рік, в наших спробах зупинити ворога під час його наступу, коли він мав перевагу в 5-10 разів більше артилерії. І ми тільки на героїзмі, якомусь незрозумілому ентузіазмі просто тримали те, що могли. І тоді вже стало питання мобілізації, чого люди сидять, давайте збирати. Там і ТЦК пішло по всій країні шукати людей. Паралельно в армії створювалося розуміння, що йшло через дефіцит боєприпасів, через дефіцит матеріально-технічної допомоги, яку нам давали, через дефіцит спроможності нашого оборонно-промислового комплексу, паралельно в військах йшло більше глибоке розуміння, що треба шукати більш дешеві, технологічні, асиметричні, гібридні рішення. І в нас дуже активно з 23-го року почалися оці перші спроби нових інноваційних речей. І ці інноваційні речі по ходу діла почали вчити військових, а інновації йшли, в першу чергу, не зверху, а знизу, з горизонту, від громадянського суспільства, від ІТ-інженерів, від наших програмістів і інженерів, які ніколи не були військовими, але вони приносили свої ідеї до військових. Військові ментально не були готові до цих технологічних речей. Але коли вони почали потихеньку бачити, як воно працює, то, я думаю, в 2024 році ми почали вже мати таку глибоку ментальну трансформацію серед військових, що є інші способи ведення війни, де не треба людей тримати в зоні бойових дій такими натовпами. Це можна замінити роботизованими системами, дронами, особливо там, де можна вражати. Ментальний прорив, революція у військових, особливо у молодих військових, ті, які пройшли зараз цю війну, з майора до генерала бригадного, які побачили, як це робиться, почався дуже динамічний процес трансформації в армії на технологічну, скажімо, СКДУ. Паралельно в армії ще залишаються оці підходи, що треба людей, щоб бригади були укомплектовані 100%, щоб на кожний квадратний кілометр хоча б 2-3 людини було, щоб в біноклі дивилися і так далі. Хоча це можна вже робити зовсім іншим способом. Тобто йде відмирання старого менталітету і входження вже нового технологічного менталітету. Тобто ми в цій фазі. Тому вже ми бачимо менше криків про мобілізацію, порівняно з 24-м роком початком, коли просто стояв такий шквал, що треба людей. Зараз вже про це говорять не з таким ажіотажем, а спокійніше. Хоча в принципі кількість військ у нас за цей період, чесно кажучи, не зросла. Йде заміна людей на роботизовані платформи. І в цьому році ми просто побачимо дійсно таку реальну картину, там, де одна бригада, наприклад, кількістю півтори тисячі чоловік тримала фронт, умовно говорячи, 50 кілометрів, то зараз це може один батальйон безпілотних систем тримати цю ширину, умовно говорячи, не входячи в контакт з ворогом, навіть не бачачи його, тільки буде бачити га екрані своїх комп'ютерів. В це ми йдемо, ми на цьому шляху. Тому зараз перехід від старого на нове, коли ти на столі бачиш і питання мобілізації, і питання нових технологічних рішень, і спроби так вирішити, інакше, це ще зв'язано зі зміною поколінь взагалі військових. Старе покоління відходить, нове заходить з досвідом реальних і з досвідом розумінням, як це треба робити. Тому я б тут не створював великого ажіотажу. Ну, йде такий процес. людський. Вчимося на своїх помилках. Ми завжди вчилися на своїх помилках. Тут і плюс, і мінус. Мінус, тому що це дуже криваво дається. Плюс - якщо воно дається, то так, що у тебе на генному рівні на два покоління вперед всі знають, що так не треба робити.Так. От ви сказали, що наш досвід і те, як ми його використовуємо, нам мало хто може щось протиставити, але є росіяни, які теж, як і ми у цій війні. І якщо я не помиляюся, то з останнього, використання дронів на оптоволокні в більш-менш видимому притомному масштабі почали вони, хоча ідея ця була, знову ж таки, у 2023 році, можу помилятися, саме у українських фахівців з громадського сектору. Просто вона певний час не знайшла своєї підтримки, Але зараз надолужуємо, як то кажуть. Тож наші ресурси і наші партнери це важливо. З іншого боку, є росіяни, які теж, будьмо відверті, вчаться. Які ви бачите зараз, можливо, з їх боку напрацювання загрозливі для нас? А, можливо, недопрацювання, які варто було би використати? З того, що можна говорити публічно, звичайно.Вони будуть намагатися теж максимально використовувати технологічні речі для себе. Основна проблема для росіян в тому, що вони є заручниками, так скажемо, дурних ідей свого фюрера Путіна, задача якого - знищити Україну. Для цього вони повинні просуватися, наступати. І для того, щоб наступати, це основна проблема в сучасній технологічній війні, що ти не можеш наступати старим способом. Ти будеш втрачати стільки людей, що просто ніколи не знайдеш стільки людей. І ми бачимо це по цих втратах, які на кінець 24-го року і протягом 25-го року. Різке зростання втрат росіян. Не тому, що ми так героїчно там на полях бою це робимо один-один в штики, а тому що з нашого боку просто в цей період, з кінця 2024 року, масово почали заходити дрони, просто масово. На порядок більше. І це нам дало можливість знищувати їх піхоту до того, як ще вона досягне лінії зіткнення. І в результаті створюється ситуація, коли вони в цьому технологічному середовищі неспроможні будуть наступати старим способом. Вони будуть намагатися робити якісь рухи вперед, втрачати велику кількість людей, десь пройшли кілометр-два. Потім треба буде думати, як забезпечити тих людей, хто у них зайшов в якесь село цим ресурсом. І буде протистояння до певного моменту, коли вони зрозуміють, що наступати неможливо, нема ресурсу. Почнуться розмови, як територію зафіксувати, де вони знаходяться, окуповану цю територію. І тут проблема для них починається, тому що обидві сторони будуть намагатися вводити так звану сіру зону, розширяти сіру зону. Сіра зона там, де не можуть рухатися люди, не транспортні засоби, на глибину максимальну. Але вони не можуть зупинитися, вони не можуть перейти в режим фіксації ситуації, тому що недосягнення їхньої основної мети для них - це політичний колапс всередині країни. Вони змушені щось будуть робити. І в головах у них в Москві ще сидить про те, що вони можуть це зробити, а реально, вони вже це не зможуть зробити. І війна переходить більше в протистояння економіки. Не стільки кількості людей, скільки економік, наскільки витягне економіка російська і економіка наша разом з європейськими країнами. І тут не можна навіть порівнювати. А тим більше на фоні зараз оцих глобальних експериментів економічних і торгових, коли нафта пішла вниз, це для них ще додатковий удар, ще більш страшний, ніж, можливо, втрати людей, тому що вони втрачають ресурс годувати тих, хто не воює. Тому вони програють в часі, якщо будуть намагатися просто не наступати, а сидіти і якось щось робити. Тому вони не можуть це уявити, що вони не виграють цей конфлікт в Москві і будуть намагатися просуватися вперед. І в цьому році буде цікавий феномен, що вони технічно не можуть це зробити, тому що люди йдуть і гинуть, йдуть і гинуть, йдуть і гинуть. Ну, пройшли там 2, 3, 5, 10 кілометрів за місяць вперед. Нас рятує те, що в нас величезна територія, не якась там маленька Кавказька республіка, і ми можемо собі дозволити якось маневрувати. Але наша потужність технологічна нарощується з кожним днем.Пане Володимире, на останок. Зараз обережно, але вже доволі активно підіймається тема перспектив експорту наших озброєнь на світовий ринок. Дуже непопулярно це зараз може звучати, але ми розуміємо, що зброярний ринок у світі, він доволі об'ємний і кожен там має своє місце. І Російська Федерація там теж мала своє місце. І у зв'язку з широкою агресією проти нас, вони фактично вибули. Ми не знаємо, на який час, можливо, найближчим часом вони повернуться у зв'язку з різними геополітичними міжнародними подіями і так далі. Але які перспективи у нас зайняти цю, можливо, невеличку, але важливу нішу?У нас дуже великі перспективи, тому що у нас є знання, у нас є прототипи, у нас є підтверджені спроможності. Це дуже сильна річ. Так, під час війни у нас зараз обмежений експорт нашої продукції за кордон. Тут треба приймати рішення державі політичне, Тому що я вважаю, що не треба обмежувати експорт, тому що спроможності у нас виробництва зараз під час війни перевищили спроможність, можливості держави по закупівлі чогось. Деякі компанії можуть виробити більше, ніж від них вимагає Генеральний штаб. Тобто, якщо є надлишки продукції, які люди можуть виробляти, то чому б не надати можливість під контролем експортувати, визначені країни, під певним моніторингом, щоб вони мали прибуток для розвитку, щоб цей прибуток можна було використати для покращення їх продукції в інтересах Збройних сил України. Тут у нас ще не йде дискусія, давати такий дозвіл чи не давати. Є побоювання, як же так під час війни давати, як народ подумає, а чого цей безпілотник поїхав кудись там в Індію, замість того, щоб воювати на Донеччині. І пояснювати народу, що у нас нема грошей закупити його, ми все, що можна, на бюджет закупили. Народ це не зрозуміє. Тут треба дуже чітко мати таку інформаційну комунікацію з суспільством на цю тему, щоб люди розуміли, що те, що йде за кордон, наприклад, як на експорт, воно ніяк не підриває нашу боєздатність на фронті, а навпаки, коштом додаткових ресурсів, воно допомагає її посилити. Але це треба пояснювати.І не дає ще раз нашому противнику повернутися в цю нішу поки її занімають.Абсолютно, тому що на нас дивляться з великою жадобою багато країн, закупити те, що у нас є. У нас зараз йде більший варіант, коли йдуть шляхом спільних підприємств. Тобто заходять іноземні компанії, знаходять місцевих партнерів, які вже працюють, творять спільні підприємства, спільні виробництва. І ця продукція вже просто йде потім з заводів не наших, а з заводів якихось в Європі, які виробляють те ж саме, але воно вже на потреби інших. Можна і таким шляхом йти, але бажано, щоб всі спільні підприємства тоді давали нам прибуток, щоб воно не залишалося десь за межами України, щоб воно йшло на розвиток нашого оборонно-промислового комплексу. І тут має бути креатив, включатися і в уряді, але політикум не повинен боятися відповідальності. Не боятися чесно говорити з людьми, про що мова йде, приймати рішення, пояснювати і думати, щоб підприємства оборонки мали ресурс для свого розвитку. А зараз вони дуже хвилюються. Дуже хвилюються.

Українські військові на фронті відчувають певні труднощі з поставленими системами озброєння від Німеччини, повідомляє Sріеgеl з посиланням на заступника німецького військового аташе.

В Офісі Президента відбулася зустріч з 21 аташе з питань оборони країн-партнерів. Ключова тема - ситуація з міжнародною підтримкою оборонного сектору України та координація зусиль у межах коаліцій.

Цей захід є відповіддю на раніше прийняте румунською стороною рішення оголосити "реrsоnа nоn grаtа" військового аташе при посольстві Росії в Бухаресті та його помічника".

У МЗС Росії заявили, що це відповідь на рішення Румунії вислати російського військового аташе Віктора Маковського та його заступника

Кілька літаків ПКС РФ увійшли в розпізнавальну зону над Східним морем, наблизившись до повітряного простору Південної Кореї на відстань 20 км. Водночас літаки не відповідали на численні радіозапити південнокорейських диспетчерів.

Посол та військовий аташе Естонії Аннела Кольк й Ееро Кіннунен відвідали на фронті бійців спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України "Кабул 9".

Це вже восьмий випадок за останні десять днів.

Російські літаки увосьме за 10 днів зайшли до зони ППО Південної Кореї: Сеул викликав військового аташе рфМіноборони Південної Кореї висловило протест військовому аташе рф через систематичне входження російських літаків в їх ідентифікаційну зону ППО (КАDІZ). Це вже восьмий випадок за останні 10 днів.