Search trend "Чітко видно"

Натомість це додало ентузіазму українській стороні, оскільки крім довгоочікуваних нових санкцій, Трамп пообіцяв і співпрацю у військовій допомозі, зокрема, з ЗРК Раtrіоt. Загалом вперше під час свого президентства він зайняв найбільш проукраїнську позицію, хоча сам це й заперечує, бо й далі хоче бути нейтральним задля "досягнення миру". Еспресо пояснить, що стоїть за цими заявами та чи варто очікувати зрушень наприкінці серпня, коли мине 50 днів, які Трамп дав Путіну.Передумови ультиматумуЗ поверненням до президентського крісла Трамп неодноразово заявляв про намір швидко завершити війну в Україні, спираючись на свою репутацію "генія з укладання угод". Ще під час передвиборчої кампанії він обіцяв зупинити війну "за 24 години", хоча згодом його команда скоригувала цей термін до 100 днів. За цей час Вашингтон відновив переговори з росіянами та навіть пообіцяв їм не лише зупинити вступ України в НАТО, але й визнати Крим російським. Все, щоб зупинити війну Кремля. Натомість росіяни продовжили говорили ультиматумами, вимагаючи, фактично, капітуляції України і не готові шукати компромісів. У підсумку Дональд Трамп почав все більше натякати, що не задоволений Путіним і кілька разів давав йому 2-3 тижні, кажучи, подивимося, що буде далі. А далі час минав, росіяни продовжували регулярно атакувати українські цивільні міста та вбивати людей. Столиця пережила кілька найбільших повітряних атак з початку війни, до того ж запаси українського ППО почали вичерпуватися, насамперед до Раtrіоt, які поставляють американці. Єдиним видимим результатом стало відновлення прямих мирних переговорів між Україною та РФ у Туреччині, які хоч не завершили військових дій, однак принесли багато обмінів, що дозволило понад 1000 українським військовим повернутися додому з полону. Тож липень став переломним у сприйнятті Трампа того, що гарними словами не вдасться зупинити путінську агресію. Адже, як сам сказав президент США, він кілька разів "чудово говорив" з Путіним, а потім той одразу віддавав накази робити масові атаки по українських містах та селах. Трамп також зізнався, що його дружина Меланія вплинула на нього, кажучи, що Росія продовжує бомбити Україну. Загалом лідер США почав відзначати ірраціональну позицію Путіна, не розуміючи його нав’язливої думки пов’язаної з демонтажем самостійної української державності та небажанням укладати вигідну угоду. Можливо, що ключовим моментом, що передував трампівському ультиматуму, стала крайня телефонна розмова між Трампом і Путіним 3 липня. Як зауважив професор Мангеттенського університету Ігор Айзенберг в етері Еспресо, саме тоді Трамп образився на Путіна, бо той ніяк не хоче йти на будь-які поступки, а продовжує говорити мовою зброї. За даними Ахіоs, під час цієї розмови Путін нібито повідомив Трампа про плани Росії завершити окупацію чотирьох регіонів України протягом 60 днів. Через десять днів після цієї розмови, 14 липня, Трамп виступив на пресконференції разом із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, де й оголосив про 50-денний дедлайн. Тобто фактично цей термін дає Путіну можливість завершити запланований наступ, оскільки 50 днів від 14 липня збігаються з 60-денним періодом, озвученим Путіним. Як кажуть у СNN РФ може почати свій великий літній наступ уже за кілька днів чи тижнів і він буде націлений на три важливі міста сходу України – Покровськ, Костянтинівку і Куп’янськ.З іншого боку, Кремль вже 3,5 роки намагається захопити повністю ту ж Донецьку область, але поки платить величезну ціну за свої дії, втрачаючи щодня понад тисячу солдат та велике число техніки. За підрахунками аналітиків, з такими темпами росіянами треба понад 70-80 років, щоб повністю окупувати Україну. Тому деякі експерти припускають, що Трамп вирішив знову довіритися обіцянкам Путіна, мовляв, тобі треба ще 60 днів, добре, але після поговоримо серйозно. У чому суть ультиматуму фото: Gеtty ІmаgеsУльтиматум Трампа передбачає, що Росія має припинити бойові дії та укласти мирну угоду з Україною на умовах, які, за словами Трампа, будуть "справедливими". Якщо цього не станеться, тоді США запровадять вторинні мита у розмірі 100% на товари та послуги країн, які купують російську нафту і газ (Китай, Бразилія, Індія та інші країни). На думку Вашингтону, це може мати значний економічний вплив на Росію, яка значною мірою залежить від експорту енергоносіїв."Санкції будуть дуже, дуже потужними та дуже поганими для країн, що беруть участь, і я сподіваюся, що нам не доведеться смикати за цю нитку, побачимо", - прокоментував Трамп у традиційній для себе манері.А сенатор-республіканець Ліндсі Грем ще яскравіше висловився, що Трамп "збирається надерти дупу Путіну". Однак зміст "справедливої угоди" між Україною та Росією досі залишається нечітким. Трамп раніше заявляв, що його втручання нібито змусило Путіна відмовитися від амбіцій захопити всю Україну, але конкретні умови угоди не повідомлялися публічно. Тому деякі критики припускають, що насправді цей ультиматум може бути лише бажанням Трампа зберегти обличчя після невдалих спроб швидкого завершення війни. Відповідно, нова риторика Трампа щодо України – швидше імітація підтримки, відзначає Fоrеіgn Роlісy. Адже 50 днів – це багато і, по суті, сприймається Росією як продовження її "вікна можливостей" для ескалації бойових дій, щоб покращити свої позиції перед реальними переговорами, які можуть відбутися в кінці року. За цей час Путін може захопити ще більше територій, щоб ускладнити мирний процес. Крім того, ультиматум Трампа не містить чітких механізмів примусу, окрім економічних санкцій, що викликає сумніви в його ефективності. Адже Росія вже роками живе з найбільшим числом санкцій у світі, однак навчилася їх обходити. Яка реакція КремляУ Росії відреагували на ультиматум із демонстративною байдужістю. Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв назвав заяву Трампа "театральною" і заявив, що Росія не реагуватиме на такі погрози. Це відповідає попередній риториці російських посадовців, які ігнорують всі західні ультиматуми та наполягають на власних умовах.А міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що Європейський Союз "намагається втягнути США у вир санкцій", але відкинув погрозу Трампа як черговий ультиматум. "П’ятдесят днів – раніше це було 24 години; раніше це було 100 днів; ми все це пережили. Проти нас вже запроваджено безпрецедентну кількість санкцій. Ми справляємося. Я не сумніваюся, що ми впораємося", – сказав він. У ВВС відзначили, що фондова біржа в Москві навіть піднялася на 2,7% після ультиматуму Трампа, бо "Росія готувалася до ще жорсткіших санкцій з боку президента Трампа". Переваги покращення відносин зі США поступаються максималістським воєнним цілям Путіна, кажуть у Тhе Guаrdіаn. "Володимир Путін, схоже, не збентежився першим відчутним розривом Дональда Трампа з Москвою – ознака, як кажуть аналітики та кремлівські інсайдери, що російський лідер давно очікував погіршення відносин після очевидного покращення на початку другого терміну Трампа", – пишуть у виданні. Як відреагували у ЄС та УкраїніВолодимир Зеленський та Дональд Трамп, фото: gеttyіmаgеsУльтиматум Трампа викликав скепсис не лише в Москві, але й в Києві та західних союзників України. Європейські лідери вважають його недостатньо жорстким. Адже вони побоюються, що 50-денний період може дати Росії час для перегрупування сил, а не для реального припинення війни. "Дуже позитивно, що президент Трамп займає тверду позицію щодо Росії. З іншого боку, 50 днів – це дуже довгий термін, якщо ми бачимо, що вони щодня вбивають мирних жителів", - заявила представниця Євросоюзу з питань закордонних справ Кая Каллас.Президент України Володимир Зеленський також висловив стурбованість, зазначивши, що кожен із 50 днів може принести додаткові руйнування та втрати для українців. Він підкреслив, що для припинення війни потрібні "серйозні важелі впливу" на Путіна, якого він вважає неготовим до компромісів. Хоча Зеленський тепер не забуває спершу постійно дякувати Трампу, який нарешті почав говорити те, чого від нього хоче чути Україна. У Тhе Wаshіngtоn Роst кажуть, що саме задля Дональда Трампа Зеленський й реорганізувала уряд – для нових відносин з США, зокрема, для реалізації так званої угоди про мінерали. З іншого боку, як європейські, так і українські політики відзначають, що цей тактичний зсув позиції Трампа щодо Путіна є дуже важливим. Адже незабаром після ультиматуму президент США заявив про нову схему: американці вироблятимуть зброю, яку європейські країни НАТО купуватимуть і передаватимуть Україні. Цей план, за словами Трампа, має забезпечити Україну "величезною кількістю військової техніки", включаючи 17 систем Раtrіоt. Однак анонс викликав здивування серед європейських союзників, які, за даними Rеutеrs, дізналися про нього лише під час оголошення. Так само Пентагон публічно дистанціювався від цих заяв. Щобільше, Трамп сказав, що Раtrіоt доставлять дуже швидко в Україну. Однак потім з’ясувалося, що швидше за все Трамп мав на увазі не про повноцінні 17 батарей Раtrіоt, а про 17 пускових установок. Про це сказав заступник начальника ГУР МО генерал-майор Вадим Скібіцький. Кожна система Раtrіоt складається з 5-6 пускових установок. Тобто мова про три батареї. Скібіцький нагадав, що дві системи вже погодилася надати Німеччина, а третю – Нідерланди. Однак і тут є нюанс, бо вони погодилися за умови, що їм за 6-8 місяців дадуть заміну за них. Отже, без участі США ні як не обійтися. Наразі головнокомандувач НАТО в Європі підтвердив, що повним ходом йде підготовка до постачання ракетних комплексів Раtrіоt Україні, але знову таки без термінів. Інше пояснення слів Трампа – це  домовленість зі Швейцарією, яка змушена тепер поступитися своєю чергою на отримання п’яти комплексів Раtrіоt, замовлених ще кілька років тому. Ці системи, які ще доробляє американська компанія Rаythеоn, будуть спрямовані Україні коштом Німеччини, але їхня готовність очікується не раніше ніж на початку наступного року. Та й швейцарський контракт передбачав, що поставки мали закінчитися лише у 2028 році, тому отримання всіх п'яти систем може тривати доволі довго.Військовий експерт Іван Киричевський в ефірі "Еспресо" відзначив, що найкращим варіантом для України було б закупити ЗРК Раtrіоt на $10 млрд, виділених США, а не перенаправляти системи, замовлені Швейцарією. Адже Швейцарія замовила ці комплекси ще у 2021 році для захисту важливих логістичних маршрутів НАТО, тому їх вилучення може мати негативні наслідки. "В принципі, ми опиняємось у не дуже хорошій дилемі, коли озброювати Україну Трамп хоче коштом Європи. І ми як країна в цій ситуації жодної ініціативи не проявляємо. Що стосується збігу в тому, що Трамп говорив про 17 пускових установок Раtrіоt і Швейцарія замовила таку ж кількість, то це якось теж стикується. Тому виходить, що американці самі не до кінця розуміють, коли говорять про системні установки й тому подібне", - додав він.З іншого боку навіть згадка Трампом про військову допомогу Україні викликала критику в його ж прибічників, які стверджують, що це "не їхня війна". Та й перед виборами Трамп обіцяв, що більше не робитиме, як Байден і не виділятиме мільярдів доларів "найкращому у світі торговцю", як він називав Зеленського. Однак президент США стверджує, що його "союз з НАТО" не є відходом від політики "Америка понад усе".Що кажуть експерти про ініціативу Трампафото: Gеtty ІmаgеsАвстрійський військовий експерт Маркус Райснер розповів DW, що розворот Трампа не треба сприймати надто оптимістично, адже ці 50-денні рамки "занадто розмиті, а рішення недостатньо чітко сформульовано". "Якщо уважно послухати Трампа, то, по-перше, він обіцяв постачання лише оборонних систем озброєння. Що стосується систем наступального озброєння - тут не було жодного рішення, лише зауваження, що він розгляне це питання. Але, як на мене, цей 50-денний період дуже довгий; тут може статися багато", - сказав Райснер.Справді, була інформація, що під час телефонної розмови Трамп натякав Зеленському, що українцям треба наступати і питав, чи може Україна вдарити по Москві? Але згодом президент США публічно сказав: "Зеленський не повинен атакувати Москву".Варто розуміти, що за словами посадовців Білого дому, Трамп переконаний, що Росія виграє у війні, мовляв, це питання часу, бо та має більшу економіку і більше людей. Тому він бачить своє завдання в одному – зупинити вбивства. Все інше, крім вигідних угод, його мало цікавить.Власне, що з грошима пов’язує ультиматум Трампа і журналіст Віталій Портников. Бо вичерпується допомога Україні, затверджена ще за Байдена."Трамп змушений визначитися з подальшою тактикою у російсько-українській війні. Очевидно, що він хоче завершити війну – хоча б на рівні припинення вогню. І завершити її так, щоб уникнути нових рішень, передусім фінансових. Саме тому його стратегічне завдання – переконати Путіна припинити вогонь ще до того, як вичерпається допомога, затверджена Конгресом ще за президентства Джо Байдена. Від цього пакету залишилося лише кілька мільярдів доларів – і, ймовірно, вони будуть витрачені саме за наступні 50 днів", – пише Портников і додає, що 50 днів – це не стільки ескалація на українському фронті, скільки можлива ескалація між США та Росією. Дехто припускає, що Трамп дійсно може запровадити санкції, тобто вдарити по російській економіці, як і обіцяв. Адже з Іраном він дотримався свого слова, коли разом з Ізраїлем атакував ядерну програму Тегерана. "До закінчення дедлайну Росія має відчути, що не лише вона може бомбити столицю іншої держави", - сказав колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко в ефірі Rаdіо NV, натякаючи, що Україна може накопичувати зброю для масштабної атаки, щоб переконати Кремль і додати впевненості США щодо санкцій.Однак, як кажуть експерти СNN, цей американський удар по російській нафті може різко підвищити ціну на енергоносії у всьому світі. А це точно не сподобається виборцям Трампа, які голосували за нього, бо той обіцяв дешевший бензин. "За даними Міжнародного енергетичного агентства, минулого року Росія заробила близько 192 мільярдів доларів на продажу нафти. Припинення цього може бути ефективним, але також дорогим, і не лише для Москви. Ціни на нафту можуть різко злетіти в усьому світі, якщо понад 7 мільйонів барелів нафти, що експортується Росією на день, раптово зникнуть", - відзначають у виданні. Тому насправді, як зауважує старший науковий співробітник Інституту Хадсона Люк Коффі, Трамп не знає, як примусити Путіна закінчити війну. Відповідно, всі ці заяви про 50 днів – це чергові страшилки Трампа, які не діють на росіян, але це також інструмент для його політики, щоб не виглядати беззубо у медіа перед ультимативною позицією Путіна. Можливо, тому президент Трамп нещодавно сказав, що хоч він і розчарований з Путіним, але "не закінчив з ним", тобто готовий й далі говорити (кажуть, що особиста зустріч буде вже на початку вересня, де буде і лідер Китаю). З огляду на це, цілком можливо, що гра у нові 2-3 тижні, чи ще якийсь "до кінця року" ультиматум може продовжитися у кінці серпня. Але поки американці очікують, росіяни вперто продовжують наступ і здійснюють масштабні повітряні атаки. З всім цим доводиться щодня давати раду українцям у війні, в якій поки, на жаль, не видно краю.Читайте також: Путін не прагне миру. Його може зупинити лише сила, - дипломат Брайза

Уряд Франції хоче, щоб офіційний Брюссель посилив тиск на Вашингтон, у той час, як торговельні переговори Євросоюзу та США наближаються до завершення, а досягнення угоди не видно. Джерело: Роlіtісо з посиланням на анонімних французьких посадовців, "Європейська правда" Деталі: Париж вважає, заявило одне з джерел видання, що європейські переговорники повинні "чітко дати зрозуміти, що ми готові натиснути червону кнопку", якщо Дональд Трамп відмовиться погодитися на прийнятні торговельні умови.

Насамперед хотів би вас розпитати про надзвичайно дивну поведінку американського президента. З одного боку Дональд Трамп продемонстрував, що в нього закінчується терпіння, а з другого – вирішив подарувати Путіну ще 50 днів. Однак з'явилася інформація, що Трамп запитав Зеленського, а чому не вдарити по військових об'єктах в Москві чи в Санкт-Петербурзі. А пізніше Трамп дезавуював, сказавши, що проти ударів по Москві. Оцініть вашим професійним оком дивну для багатьох поведінку президента США.Так, вірно ви говорите, - виходить дивна траєкторія, Трамп не припиняє дивувати. Мабуть, цей стиль ним обраний вже надовго. Ми вже зрозуміли, що надавати велику увагу цим всім висловам, доволі складно. І попри це все, публіка з великою цікавістю спостерігає за цим шоу "Тrumр ТАСО" (ТАСО — Тrumр аlwаys сhісkеns оut (Трамп завжди здає назад), його вже називають ТАСО в Америці - боягузливий Трамп. Мається на увазі - надовго боягузливий Трамп.Як ви вірно зазначили, - якщо дивитися з позиції спецслужб, то явно видно, що Трамп всіляко показує, що він залежить від Росії. Всі його дії за останній час, за ці пів року, свідчать про те, що він йде повністю на поводі у Путіна, російських спецслужб, російського криміналітету. Як відомо, майже всі 2000-ні та 1990-ті роки Трамп був на певній дотації з боку і криміналітету, і спецслужб Росії, і уряду Російської Федерації, яка у тому числі допомагала в обидвох передвиборчих президентських кампаніях у США на користь Трампа.Тому серйозно дивитися на його викрутаси вже не можливо. Чітко видно, як неодноразово з'являлося, що він є стратегічним активом Росії, але при цьому він вимушений робити найменші дії в інтересах справедливості, в інтересах протидії агресії Російської Федерації проти України. З одного боку він йде на якісь висловлювання негативного характеру на адресу Путіна, і водночас боїться, що Путін якимось чином може вплинути на нього, використати якийсь компромат.Взагалі дивна ситуація. Чому він боїться Путіна? Не зрозуміло, чому він боїться російських спецслужб. Людина, яка є засудженим злочинцем у США і при цьому плював на всі види компроматів, які є на нього у США: досьє Епштейна про педофілію, численні хабарі, корупція, аморальні вчинки - при цьому всьому він боїться якогось компромату з боку РФ. Мені це абсолютно не зрозуміло.Людина, яка здатна відкидати будь-які види компрометуючих матеріалів, а стосовно Росії діє таким чином, що намагається бути на боці РФ. Але пропри це все він всупереч особистим корисливим інтересам буде вимушений здійснювати власну політику, яка відповідатиме хоча б якимсь нормативам міжнародних відносин.І це в першу чергу стосуватиметься допомоги Україні у захисті від агресії Росії. Він вимушений буде надавати озброєння. Як ми знаємо, сьогодні ще зберігається велика сума грошей – $32 млрд, які торік були виділені конгресом США. І в рамках цих грошей, достатньо серйозних грошей, США вимушені будуть постачати. Від цього він нікуди не подінеться.Він, звісно, перед Путіним буде вдавати: "Ні, ми не постачаємо. Ми тільки продаємо своїм партнерам в НАТО, а в Україну не постачаємо". Але при цьому всі ці гроші Трамп вимушений буде реалізовувати. Він буде ставити перепони, виконувати всі доручення, які надходять від спецслужб РФ, особисто від Путіна, але при цьому його дії будуть в рамках надання допомоги Україні – і далекобоєм, і системами Раtrіоt, та іншими видами дуже важливих для України озброєнь. Я б це так оцінив.А те, що ви кажете про вислів, що він спершу говорив про удар по Москві та Санкт-Петербургу, то в одній з розмов, здається, 4 липня з президентом Зеленським, а потім різко дезавуював, то я чудово розумію, що він реально міг запитати у Зеленського про удари по цих основних містах РФ. Він однозначно це запитував, не почали б журналісти підіймати цю тему. І потім, звісно, з переляку почав дезавуйовувати цю ситуацію.Взагалі – мав би промовчати. Нормальний політик у такій ситуації, на ці всі пересуди власних промов, не повинен реагувати. Однак Трамп - шоумен, він буде продовжувати цю гру, як він каже про гру в карти - "є в нього козирі чи нема козирів". Сьогодні козирі є в Зеленського, завтра якісь козирі – у Путіна, і в цих рамках він весь час буде продовжувати свою зовнішньополітичну риторику.Я б з вами погодився, але є невелике уточнення – Путін категорично відмовляється підігравати Трампу. Замість цього він постійно підставляє Трампа. Поговорив Путін з Трампом і тієї ж ночі почав бомбардувати українські міста, є загиблі. Це змушує Трампа реагувати. Просив би вас проаналізувати цей момент.Знову таки, хочу оцінити цю ситуацію з позиції спецслужб. Путін поводить себе як оперпрацівник з агентом, тобто з одного боку він його нахвалює, говорить йому приємні речі, а в реальності виконує ту задачу, яка перед ним поставлена. Оскільки це його джерело інформації, наприклад, агент-стукач, то він до нього дуже зневажливо ставиться. Достатньо чітко було зазначено, що з одного боку він з ним добре розмовляє, і сам Трамп це так оцінює, а другого боку він повність нехтує інтересами свого підопічного. Путін до Трампа ставиться як до свого підопічного. І тому він повністю ігнорує інтереси Трампа. Трамп міг реально обуритися на Путіна, надати Україні озброєння, посилити санкції проти Росії, ще якісь дії. Але він не може це зробити. В їхніх взаєминах Путін – ведучий, Трамп – підлеглий, по всіх параметрах це видно. Тому Путін і поводить себе так: з одного боку нахвалює його, підтримує бажання бути на одній дошці з Путіним, а з іншого боку – повністю нехтує його інтересами.Інтерес Трампа – бути миротворцем, досягнути перемир'я та інших питань, це все відкрита інформація. І при цьому Путіну наплювати на інтерес Трампа і він веде власну гру.Яка ваша думка щодо стратегічного задуму Путіна у теперішній ситуації, адже він публічно отримав 50 днів "на подумати". Триває наступ. У всьому світі відбувається переформатування ВПК: змінюються технології безпілотників, РЕБ – сталася військова революція. Водночас Путін намагається усіляко просувати свої інтереси як у військовий спосіб, так і коаліційний, зокрема це співпраця з Північною Кореєю та Китаєм. У Путіна є своя конкретна ціль, але він не має ресурсів з того, що ми бачимо і розуміємо. У РФ можуть мобілізувати 50 тис. або 200 тис. росіян, однак це не створює переломного моменту на полі бою, бо сьогодні показало себе питання технологій. Наприклад, дронова війна – дуже і дуже серйозно, і в Москву прилітає, і була реалізована наша операція "Павутина". Тобто Кремлю не вдається, але він продовжує.Питання важливе і серйозне. У мене невеличке зауваження – в теперішній час наявність у Путіна якогось великого стратегічного задуму прогнозувати достатньо складно. Багато хто з політологів, військових, діячів спецслужб чудово оцінили те, що Путін – не стратег, він максимум, на що здатен, - тактик. На початок війни у 2022 році у нього була стратегічна задача – захопити Україну, зробити її васалом Росії.А після провалу цієї так званої стратегії Путін просто зав'яз у своїй агресивній війні, кінця якої на сьогодні не видно. Ніхто не бачить кінця. І сам Путін не бачить кінця. Він в черговий раз сказав Трампу, що за 60 днів захопить всі чотири регіони, які записав собі в конституцію. Трамп вимушений був піти йому на зустріч і сказати: "Так, даю тобі час до вересня. Будь ласка, захоплюй". Сьогодні ситуація абсолютно змінилася. На мій погляд, у Путіна немає якоїсь стратегії. У нього є бажання в цей черговий сезон організувати великий наступ по всіх напрямках, але реалізація, за оцінками багатьох фахівців, - дуже складна ситуація для Путіна. Україна нині здатна стримувати цей наступ.Наступ триває, ми це чудово розуміємо і знаємо, що на сході України, на Донбасі, йдуть бої, на півночі в районі Сум зайняли якийсь плацдарм, здійснюють спроби наступати на Запоріжжя – все це ми помічаємо. За оцінкою військових фахівців, готується якийсь удар, який, можливо, буде протягом трохи більше, як двох найближчих місяців. Тому стратегії якоїсь нема. А використати цих 50 днів, які він сам і випросив у Трампа, якщо офіційно виходити з цієї ситуації, то за цей час ситуація також змінюється.Мені дає надію те, що Україна в будь-якому випадку буде вже застосовувати далекобій. Як заявляють німецькі кола, особливо Rhеіnmеtаll, про те, що готують на території України далекобійні ракети. Тому далекобій буде. Масове виробництво безпілотників вже йде. Америка буде надавати снаряди. У ЗСУ є можливість відбити літній наступ Росії на Україну, така відсіч цілком можлива.Дуже є малоймовірним, що Путін зможе захопити повністю якісь регіони – Херсон, Запоріжжя або остаточно добити свої проблеми, які є в Донецькій області. Тому говорити про якусь стратегію сьогодні майже неможливо. Це затяжна, на жаль, довга війна, зі змінним успіхом, але вона буде продовжуватися поки Трамп буде там сидіти та вдавати все, що він вдає останніх пів року: і наче допомога Україні, і наче допомога Путіну, і не знає що, якби тільки люди не вмирали. Для того, щоб люди не помирали, він має зупинити агресора. І США мають для цього всі можливості. Але, на жаль, Трамп при владі.Просив би вас прокоментувати операцію "Павутина". Як ця операція вплинула на психоемоційний стан російського генералітету та самого Путіна? І чи можна в тій чи іншій комбінації повторювати подібні речі?Це дуже серйозний психологічний удар. Якщо відкинути всю матеріальну складову, яка була надефективною щодо ударів по стратегічній авіації Росії, то по генералітету, політичному керівництву Росії завданий серйозний психологічний удар.Сьогодні всім силовим структурам в Росії дана команда – періодично перевіряти вантажні транспортні засоби, також і на залізниці. Я точно знаю, що у масовому порядку перевіряються залізничні вантажні вагони. А про те, що перевіряються вантажівки, була вже інформація. Ця ситуація буде постійно продовжуватися та напружувати всі російські силові структури на всій території РФ, від Далекого Сходу до Краснодара. Це і є головний ефект – напружити всі силові структури РФ. Це один з головних ефектів, не кажучи про психологічний стан не тільки генералітету, а й найвідбитіших побєдобєсов, зетніков та інших військкорів. Приблизно так оцінюю.Якщо дивитися з позиції спецслужб, то це просто унікальніша річ. Ми в Казахстані неодноразово розглядали свого часу, правда, не такого масштабу операції, але навіть теоретично припустити, що в умовах, коли між двома державами йде війна, проводити на території противника подібні операції, це найскладніша штука.Я думаю, що на цьому Україна не зупиниться, українські спецслужби відчули смак не тільки від цієї операції. "Павутина" - це як апогей в діяльності спецслужб. Вони отримали смак, відчули, як кажуть, кров ворога, і однозначно, на мій погляд, і СБУ, і військова контррозвідка, і ГУР – всі займаються підготовкою подібних надскладних операцій на території РФ.Сьогодні відчувають загрозу особистої безпеки і політичне керівництво РФ. У нас в Європі кажуть: "Ніхто не піде на вбивство керівництва Росії". Можливо, і не піде. На мою думку, Україна – обережна держава, мова про керівництво України, але при цьому Путін та його найближче оточення дуже бояться можливих операцій. Особливо після "Павутини" особиста безпека керівництва Росії перебуває у достатньо напруженому положенні, а особливо служби, які займаються охороною керівництва Росії, – все це сьогодні у великій напрузі.Тому Росія може чекати удару подібного до "Павутини" звідки завгодно, як завгодно, в будь-якому вигляді – всі варіанти прораховуються ФСБ. А результат, на мій погляд, буде досить неочікуваним.Щодо консультацій між Москвою та Пекіном, адже знаємо нещодавно була зустрічі Лаврова з очільником Китаю, а у вересні має відбутися зустріч Путіна із Сі Цзіньпіном, хоча вони регулярно комунікують. Можливо, саме термін в 50 днів, які Трамп подарував Путіну, для того, щоб вони звірили геополітичні годинники.Останній політичний вітер з боку Китаю, я б закцентував на тому, що Пекін заявив, що він проти будь-якої поразки Росії в цій війні. На мій погляд, з боку китайців це не дуже добре оціночне судження, яке виникає на фоні того, що США показують свою слабкість передусім і щодо війни в Україні, і щодо економічних відносин зі всім світом: то вводять мита, то не вводять, то проти Китаю ввели жорсткі мита, потім все це пом'якшили. На фоні слабкості США Китай укріплює власні політичні позиції, а це і підтримка свого васала – Росії. Це зараз перебуває на першому місці у взаємодії Росії та Китаю – це, однозначно, потепління відносин. І, як ви сказали, Лаврова приймає Сі Цзіньпін, це достатньо серйозна позиція.Але Китай буде триматися осторонь, така у них політика: вони не лізуть якимись серйозними вкладеннями у РФ, якимись інвестиціями, якоюсь найсерйознішою військовою підтримкою – це все не в стилі Китаю і цього не буде. Однак на фоні ослаблення США політична підтримка буде відчуватися.Водночас Китай весь час озирається на Європу, бо для Пекіна ці взаємовідносини є важливими. Я прогнозую, що до того терміну, який ви назвали, - у вересні візит Сі Цзіньпіна до Москви, європейці обов'язково будуть будувати відносини з Китаєм. Однозначно, якісь високі делегації поспілкуються, європейські посадові особи зустрінуться з китайцями, і ця ситуація буде урівноважена. Тільки Європа може урівноважити цю ситуацію. Китай буде з оглядкою дивитися і на Європу, яка прямо та відкрито підтримує Україну.А для Китаю позиція Європи також є важливою. Тому цей китайський баланс буде продовжуватися. Жодної відкритої допомоги Росії не буде, крім політичної підтримки у контактах, у взаємодіях, в якихось заявах – таке буде.А Сі Цзіньпін не може передати через Лаврова Путіну меседж: "Припинити бити по мирних українських містах"? Чи все це по-іншому працює?Китай – авторитарна держава, приблизно так, як і в Росії, "м'ясо" ніхто не цінить, а тим більше іншої країни.Для них неважливо мирне населення. Для них інколи важливо – Палестина, Китай щось говорить, і то дуже обережно. Здавалося, вони могли б стати в якусь конфронтацію з Ізраїлем та США, але все одно не звертають уваги. Тому подібний меседж на адресу Путіна через Лаврова, на мій погляд, неможливий. Не будуть вони дивитися, демонструвати як Трамп, що він переживає за життя людей і при цьому не може зупинити агресора, то в такі ігри Сі Цзіньпін не буде грати. Це не в його стилі. Треба визнати, він достатньо серйозний політик. 

Таку думку висловив діяч радянських і казахстанських спецслужб, голова Комітету національної безпеки Казахстану у 1999-2001 роках, а нині опозиціонер та політемігрант генерал-майор Альнур Мусаєв в інтерв'ю ведучому програми "Студія Захід" Антону Борковському на Еспресо."Путін поводиться з Трампом, як оперпрацівник з агентом, тобто з одного боку нахвалює Трампа, говорить йому приємні речі, а в реальності виконує те завдання, яку собі поставив. Оскільки це його джерело інформації, наприклад агент-стукач, то він до нього дуже зневажливо ставиться. Достатньо чітко було зазначено, що, з одного боку, Путін добре розмовляє з американським президентом, і Трамп також це так оцінює, а з другого боку, він повністю нехтує інтересами свого підопічного. Путін до Трампа ставиться, як до свого підопічного. І тому він повністю ігнорує інтереси Трампа", - зауважив генерал.На його думку, Трамп міг би реально обуритися на Путіна, надати Україні озброєння, посилити санкції проти Росії, ще ухвалити якісь дії, але він не може цього зробити. В їхніх взаєминах Путін – ведучий, Трамп – підлеглий, по всіх параметрах це видно. Тому Путін і поводиться так: з одного боку, нахвалює його, підтримує бажання бути на одній дошці, а з іншого боку – повністю нехтує його інтересами."Інтерес Трампа – бути миротворцем, досягнути перемир'я та інших питань, це все відкрита інформація. Путін веде власну гру, йому  наплювати на інтерес Трампа", - резюмував Альнур Мусаєв.14 липня Дональд Трамп заявив, що запровадить вторинні мита для РФ, які можуть сягнути 100%, якщо протягом 50 днів не буде досягнуто мирної угоди з Україною.

На метеокартах чітко видно жовті та червоні плями, тож погода розділить Україну навпіл

Таку думку в етері Еспресо висловив дипломат Роман Безсмертний."Щодо останніх заяв Трампа про допомогу Україні та 50 днів на укладання мирної угоди, то треба чітко зазначити, що це зміна тактики, не стратегії. Щодо стратегії, то вже і держсекретар Марко Рубіо сказав, що метою Трампа є переговори. А в цьому випадку кроки, які зроблені, - інструмент тиску на Путіна, щоб змусити його сісти за стіл переговорів. Нині є розбіг думок, починаючи від видання Роlіtісо, яке каже, що Трамп і нині вважає, що у цій війні Росія домінує, тому єдиний спосіб – переговори. А далі те, що ми чули й раніше від Трампа та його оточення, і це друга позиція, на яку треба звернути увагу", - зауважив Роман Безсмертний.За його словами, наступний момент, який не слід упускати з уваги, - розмова Зеленського та Трампа,  президент України подякував Німеччині, Норвегії, а це означає, що дві батареї Раtrіоt прийдуть, за які проплатить Німеччина, та чотири, що ховаються за словом "Норвегія". Це так званий Норвезький формат, до якого входять Фінляндія, Швеція, Данія, Нідерланди, Велика Британія. Тобто за результатом мова йде про шість батарей, які за експортною ціною і будуть коштувати близько $10 млрд."Західні видання писали, що за розмовою також ховаються далекобійні інструменти, а це JАSSМ, десь в межах 400 км. Тут потрібні необхідні рішення, але видно, що це обговорювалося під час телефонної розмови Зеленського і Трампа. Бо цей пасаж Трампа щодо удару по Москві, очевидно, торкався потенційних можливостей, а, можливо, це спеціально було зроблено, щоб трохи нажахати. Також мова йшла і про АТАСМS з дальністю 150-160 км, максимально до 300 км, що вже працювало за попередньою адміністрацією та й фрагментарно за нинішньої. Ще мова йшла про виконання президентських програм, які з минулого тижня відновлені. До цієї категорії можуть входити снаряди 155 калібру, бронетехніка та компоненти до неї, снайперські гвинтівки та ще деяка номенклатура", - прокоментував дипломат.На його думку, низка відповідей є й у повідомленнях щодо змісту розмов генерала Кіта Келлога, президента Зеленського та вищого воєнно-політичного керівництва України. Слід звернути увагу на фрази про оборонні потреби України, спільне виробництво боєприпасів та безпілотників, закупівля США та розробка безпілотної авіації в Україні."Однак це тактичний інструмент, як довго він протягнеться, то про це говорити передчасно. Бо бачимо, що Трамп каже про підготовку санкцій, розхвалює закон Грема – Блюменталя, але явно, що він чекає і розраховує на цей закон, як на наступний інструмент чи інформаційний сигнал, щоб  тиснути на Кремль. Слід зазначити, що риторика щодо Путіна особливо не змінюється, хоча в дечому змінюється оцінка. Загалом ситуацію можна змалювати так  – Трамп тактику змінив чи міняє, але стратегічно кардинальних перемін не відбулося", - резюмував Безсмертний. 14 липня президент США Дональд Трамп заявив, що запровадить вторинні мита для РФ, які можуть сягнути 100%, якщо протягом 50 днів не буде досягнуто мирної угоди з Україною.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Американський зонд Раrkеr Sоlаr Рrоbе передав найдетальніші в історії знімки Сонця, зроблені з відстані всього 6,1 млн км. Фото були отримані 24 грудня 2024 року, коли апарат пролетів крізь зовнішні шари атмосфери світила, відомі як корона. Цей прорив дозволив дослідникам побачити Сонце з безпрецедентної близькості. Матеріали, зняті апаратом, опублікувало NАSА. На зображеннях, зроблених за допомогою камери WІSРR, чітко видно не тільки структуру корони, а й потоки сонячного вітру. Це постійний рух заряджених частинок, які поширюються в усі напрямки від Сонця. У NАSА підкреслюють, що для розуміння того, як ці частинки впливають на космос і Землю, важливо знати, де саме вони виникають. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: NАSА у стані підвищеної готовності через космічну аномалію Кадри допомогли простежити, як сонячний вітер поводиться одразу після викиду. Зокрема, вчені вперше побачили межу, де змінюється орієнтація магнітного поля з північного на південний напрям. Цю зону називають геліосферним струмовим шаром. Крім того, завдяки високій роздільній здатності, Раrkеr зафіксував рідкісне явище - кілька викидів корональної маси, що зіштовхуються між собою. Такі явища безпосередньо впливають на космічну погоду та можуть створювати загрози для супутників і зв'язку на Землі. Космічний апарат NАSА під назвою Маrs Rесоnnаіssаnсе Оrbіtеr сфотографував фрагмент поверхні Червоної планети, що нагадує голову ведмедя. Дивне геологічне утворення на Марсі з двох кратерів "схоже на очі ведмедя", повідомляє Іndереndеnt. А V-подібний обвалений пагорб нагадує ніс і рот тварини.

Важко розібратися, якою є остання позиція Дональда Трампа – він знову вкотре все переграв. Тепер він каже, що Путін його дурить, і, можливо, навіть готовий посилити американську допомогу. Це у президента США такі тактичні рішення чи він всерйоз утомився від путінської брехні?Важко сказати напевно, що планує президент Трамп, але його заява на засіданні кабінету міністрів була недвозначною: президент Путін обманював його впродовж останніх тижнів і місяців, і тепер Трамп це розуміє. Путін не хоче припинення вогню, не хоче завершення війни. Він прагне поразки України. Якщо Трамп це усвідомив і його радники говорять йому правду, це може стати підставою для нових поставок озброєння.Слід уважно стежити, про які саме системи йдеться. Найімовірніше, це буде протиповітряна оборона – наприклад, комплекси "Патріот" та інше подібне обладнання. Інший важливий момент, за яким слід уважно стежити, чи дозволить президент Трамп продаж американської зброї Україні. Третій ключовий аспект – питання санкцій. Наразі значний пакет обмежень очікує на розгляд у Конгресі США, і для подальшого просування потрібна підтримка президента Трампа. Як кажуть англійці, справжня цінність пудингу – коли його з’їдять. Тож доведеться дочекатися не слів, а конкретних дій з боку Трампа.Так, це важливо, але ми свого часу чекали, що американські і європейські санкції зможуть знищити російську економіку. Удар був потужний, але це не зупинило Путіна від продовження найкривавішої війни в Європі після Другої світової. У Кремлі бояться Трампа й додаткових санкційних пакетів? Чи в Кремлі вже готуються до цього, адже співпраця Москви й Пекіна є потужною і, можливо, лише посилюється?Гадаю, Кремль серйозно наляканий. Якщо буде ухвалено справжній пакет жорстких санкцій, який справді скоротить доходи Росії від експорту нафти, особливо якщо обмеження торкнуться третіх країн, таких як Китай, Індія та інші імпортери російської нафти, це може стати поворотною точкою.Саме продаж нафти за кордон живить цю війну. Це потрібно зупинити. Один із внесків НАТО нині полягає в тому, щоб заважати тіньовому флоту перевозити російську нафту через Балтійське море.Утім, є й інші способи впливу, і багато з них уже включено до двопартійного пакета санкцій, який має широку підтримку і в Сенаті, і в Палаті представників США.Путін, без сумніву, дуже стурбований можливістю запровадження цих санкцій, але його стримує невизначеність щодо Трампа. І саме ця непередбачуваність, на мою думку, лише підсилює страх Кремля.Російська економіка слабшає. Попри заяви про стійкість, реальність інша: значну частину цивільного сектора переорієнтовано на виробництво зброї, а державні кошти спрямовуються на виплати мобілізованим. І все ж система вже розхитується. До кінця цього року або на початку наступного російська економіка може опинитися в критичному стані.Росіяни почали погрожувати країнам Балтії, вимагаючи демілітаризації Литви, Латвії, Естонії. Тобто Путін не виглядає людиною, яка готова до перемовин. Які задачі він хоче вирішити за допомогою війни?Президент Путін втягнув Росію в надто багато конфліктів одночасно. Зростає напруженість на кордоні з Азербайджаном, де вже помічено розгортання російських військ. Ускладнюються відносини з країнами Балтії та Фінляндією. І все це на тлі повномасштабної війни проти України, у якій Росія вже втратила понад мільйон солдатів убитими або пораненими.Росія надміру розтягує власні ресурси. Її керівництво й досі вважає державу великою силою, спадкоємицею Радянського Союзу. Однак ми добре пам’ятаємо, як закінчилася історія СРСР, коли він перевантажив себе глобальними амбіціями. Складається враження, що Росія сьогодні перебуває в такій же пастці.Коли ведмідь помирає, тоді він ричить найгучніше і поводиться найагресивніше. Путін очевидно прагне зберегти довічну владу. Однак дедалі більше з’являється ознак внутрішньої боротьби та чисток у російській політичній системі. Смерть міністра транспорту, чи то самогубство, чи вбивство, викликає серйозне занепокоєння. Це перший випадок загибелі міністра за таких обставин, і він навіює асоціації зі сталінськими часами. Під посилений тиск потрапили й олігархи, їх змушують віддавати значні суми державі, оскільки бюджет стикається з глибоким дефіцитом.Резервний фонд країни стрімко виснажується і очікується, що його буде вичерпано вже до кінця цього або на початку наступного року.Якщо скласти всі ці фактори докупи, видно, що російська економіка і система влади поступово розвалюються. Не варто зважати на офіційні заяви, слід уважно стежити за тим, що відбувається всередині самої Росії.Росіяни кажуть, що готові воювати 20 років, та зрозуміло, що це блеф. Багато чого залежить від активності колективного Заходу, від Америки. З іншого боку, США демонструють, що вони не можуть гарантувати стабільність усього світу, Дональд Трамп хоче змінити нинішній статус США як глобального поліцейського. Наскільки довго триватиме російська агресія проти України?Хочу сказати кілька слів про президента Трампа. Він прагне, щоб його вважали великим миротворцем. Президент Зеленський зробив важливі кроки, не поступаючись принципами, а намагаючись допомогти Трампу досягти припинення вогню як початку шляху до тривалого миру.Однак, як стало зрозуміло під час нещодавнього засідання кабінету міністрів, Трамп дедалі більше розчаровується в Путіні. Той повторює, що хоче миру і припинення вогню, але не надає жодних реальних доказів на підтвердження своїх слів.Якщо уважно слухати, навіть не читаючи між рядків, стає ясно, що російське керівництво не має наміру зупинятися. Вони продовжать війну, поки не досягнуть своїх цілей. А ці цілі полягають у поваленні українського уряду, встановленні контролю над українською державою і, зрештою, у перетворенні кожного українця на росіянина. Такі амбіції переслідувалися ними протягом століть.Що стосується термінів, то час точно не на боці Росії. З економічної, демографічної, міжнародної, дипломатичної та військової точок зору, особливо в умовах активного зміцнення європейської обороноздатності, Росія стикається з усе більшими труднощами. Німеччина вперше заявила про готовність витрачати понад 2% ВВП на оборону і активно нарощує виробництво зброї. Інші європейські члени НАТО також зобов’язалися підвищити оборонні витрати.У найближчі один-три роки Європа стане набагато сильнішою і буде краще підготовленою до довгострокової підтримки України.Водночас варто не забувати про те, чого вже досягла Україна. Ми часто зосереджуємо увагу на західній допомозі, але саме Україна сьогодні є світовим лідером у виробництві безпілотників і веденні бойових дій з їх використанням. Вона формує стандарти сучасної війни і може навчити цього НАТО та інші західні країни. Крім того, Україна активно відновлює і розбудовує власну оборонну промисловість.Усе це свідчить про очевидне: час грає на боці України. Росія ж його стрімко втрачає.Український спротив російській агресії – це світове диво, і досвід цієї війни напевне вивчають у світі. Але водночас ми потребуємо ресурсів, тому що в росіян їх більше. Відповідно, потрібна активність наших друзів (я їх не називаю союзниками, тому що союзники мають залучати військових для підтримки). Готовність європейців воювати залишається на рівні бюджетів чи вона відчувається? Україна показала, як вона збирає дрони, атакує стратегічні об’єкти ворога, витримує російські удари по наших містах. Наскільки серйозно готові діяти європейці і американці, де ті червоні лінії, які їх спонукають до дій?Готовність воювати стає зрозумілою лише тоді, коли починається війна. Чи були українці повністю готові, коли Росія вторглася? Ні, але вони швидко навчилися. Вони зрозуміли, з ким мають справу, і дуже швидко опанували реальність сучасної війни.Те саме стосується можливого нападу на країни Балтії чи Польщу. Навіть якщо вони не матимуть повної військової підготовки, у момент, коли постає загроза самому існуванню, люди чинять опір.Війна – це не лише про зброю. Це насамперед про моральну стійкість, рішучість і силу волі. А ці якості особливо сильні в Балтійських державах, Польщі, Фінляндії та інших країнах регіону. Західна Європа ніколи не відчувала такої загрози з боку Росії, як Центральна Європа – ні в минулому, ні тепер. Тому запитання про їхню готовність воювати і про те, що для них означає війна, – це зовсім різні речі..Якщо Росія нападе на будь-яку з країн Балтії, ми очікуємо, що Захід, зокрема Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, скандинавські держави та інші, надасть допомогу. Члени НАТО відповідно до статті 5 мають зобов’язання підтримати союзника у разі нападу з боку зовнішнього агресора. Що саме це означатиме на практиці, напевно не знає ніхто.Однак те, що ці країни активно зміцнюють свою оборону, проводять логістичну підготовку, нарощують закупівлі зброї та збільшують чисельність армій, є ознакою серйозного зрушення. Заяви міністрів оборони Німеччини, Данії та інших країн свідчать про те, що вони серйозно розглядають можливість війни з Росією і готуються до неї. Вони нарешті починають усвідомлювати, що Росія – це реальна загроза. Загроза стабільності й безпеці всієї Європи. І сьогодні саме Україна стримує цю загрозу, фактично захищаючи Європу від російської агресії.Під час Другої світової війни щодо Польщі було здійснено два акти зради з  боку союзників – був такий період, який отримав назву "Дивна війна", коли Франція і Велика Британія підтримали Польщу, що зазнала нападу Німеччини і Радянського союзу. Але Франція і Велика Британія були занадто пасивними. Згодом була друга зрада – "Ялта" і попередні зустрічі й домовленості між американським президентом, британським прем’єром і російським диктатором Сталіним.Сподіваюся, що подібний поганий сценарій ніколи з нами не станеться. Які ви бачите ризики того, що Трамп може укласти не надто приємну угоду за нашими плечима?Ми справді ставили собі це запитання: чи прагне президент Трамп до формування нових сфер впливу? Тобто чи готовий він погодитися на те, щоб Москва встановила контроль над сусідніми країнами і частинами Євразії, у той час як Сполучені Штати зосередяться лише на Західній півкулі, за логікою так званих полюсів сили, яку в 1990-х роках просували Примаков та інші російські стратеги? Це можливо. Втім не схоже, що у президента Трампа є послідовна і цілісна стратегія.Найважливіше, що потрібно розуміти про Трампа, – він поважає не стільки держави, скільки лідерів, яких вважає сильними. Коли він бачить сильного лідера, як це було у випадку з Путіним, він схильний шукати контакт, укладати угоди, робити поступки. Якщо ж він бачить слабкість або поразку, то дуже швидко змінює ставлення і переходить на інший бік.Тобто Трамп може міркувати так: чому мені пропонують угоду, якщо ви у слабшій позиції? Він уже говорив президенту Зеленському, що Україна не має карт, але це не відповідає дійсності. Україна має багато сильних аргументів і повинна чітко їх озвучувати.Натомість у Росії ці аргументи стрімко зникають. І, схоже, в оточенні Трампа це починають усвідомлювати.Ви згадали “Дивну війну” на початку Другої світової, коли Німеччина вторглася в Польщу, а також Ялтинську конференцію. І все ж тоді були зовсім інші обставини. Радянський Союз перебував на піку сили, його вважали ключовим союзником у перемозі над нацистською Німеччиною. На Заході переважала думка, що СРСР має бути винагороджений за свій внесок і жертви у спільній боротьбі. Сьогодні ситуація зовсім інша. Росія більше не сприймається як союзник і не розглядається як партнер. Її бачать агресором. Більше немає ілюзій про спільну мету чи спільну справу. Саме тому побоювання нової зради України або країн Центральної та Східної Європи, на мою думку, перебільшені.Водночас, звертаючись до історії, потрібно визнати: Україну вже зраджували. Після Першої світової війни, коли була проголошена незалежна українська держава, вона не отримала реальної підтримки з боку Заходу. Часткова допомога дісталась Польщі, але Україна залишилася сам на сам із більшовиками. Отже, в історії не лише Польща зазнавала зрад. Україна також пережила свою зраду.Стосовно польсько-більшовицької війни можна згадати 1920 рік, коли, зокрема і за участі українських військ під проводом полковника Безручка, вдалося зупинити більшовицькій наступ на Польщі: більшовики були готові домовлятися, коли їхні війська були розгромлені під Варшавою.Але зараз інша війна – без кавалерії, але з дронами. Водночас росіяни вчаться, і китайці також, і рівень боєздатності російської армії з використанням новітніх технологій суттєво зріс порівняно з початком повномасштабного вторгнення.Кожна армія змінюється і адаптується в ході війни, особливо коли йдеться про виживання і захист власних сил. Багато технологій, необхідних для такої адаптації, надходить із Китаю. Китай не прагне відкрито втручатися у війну проти України, оскільки не хоче загострювати відносини зі Сполученими Штатами. Проте китайські технології, прямо або через посередників, потрапляють до Росії і використовуються, зокрема, для виробництва безпілотників.Справжнє питання полягає у змаганні за перевагу. Нещодавно у західних медіа та серед українських аналітиків з’явилося кілька змістовних публікацій, які показують, що саме Україна наразі лідирує у сфері безпілотних технологій. Її здатність до адаптації значно вища, ніж у Росії.Головне, на чому я хочу наголосити, це те, що коли ресурси Росії почнуть вичерпуватися, а санкції стануть жорсткішими, як нині вимагають багато сенаторів США після заяв президента Трампа, Росія почне зазнавати серйозних втрат і тиску. Росія більше не зможе підтримувати той рівень технологічного розвитку й адаптації до бойових дій, який їй вдавалося утримувати раніше. Водночас Україна має реальний потенціал для подальшого прогресу, значною мірою завдяки постійній підтримці з боку Заходу. Саме зараз настав момент, коли європейська оборонна промисловість має прискорити свої зусилля. Потрібно зосередитися не лише на виробництві танків і літаків, а й на створенні сучасних безпілотників, інвестуванні в засоби радіоелектронної боротьби та вирішенні інших критично важливих завдань, до яких Захід виявився недостатньо готовим. Україна сьогодні перебуває на передовій сучасної війни. Вона є авангардом. Однак щоб залишатися попереду, їй потрібні ресурси й тісна співпраця з європейською та американською оборонними промисловостями.Несподіваний приклад для Кремля. Ізраїлю вдалося знищити систему ППО Ірану: десь 200 ізраїльських літаків виробляли в іранському небі все що хотіли, потім долучилася американська стратегічна авіація і завдала потужних ударів по шахтах, де збагачували уран. У Москві на цей виклик не відповіли. Китай і  Москва висловили занепокоєння й рішучу незгоду, але не підтримали свого стратегічного союзника, Іран. У них немає сил і ресурсів чи вони чогось чекають і готуються до якоїсь відповіді?Насамперед слід пам’ятати, що Ізраїль був близьким союзником Сполучених Штатів протягом десятиліть – практично від моменту свого заснування наприкінці 1940-х років. Це принципово інша ситуація, ніж в України, яка тривалий час залишалась частиною Радянського Союзу.Навіть після здобуття незалежності Україна не обрала чіткого курсу на вступ до НАТО. У 1990-х і на початку 2000-х я працював із представниками українського уряду і заохочував їх добиватися отримання Плану дій щодо членства в Альянсі. Це могло б убезпечити країну від майбутньої російської агресії. На жаль, тоді не було достатньо політичної волі та далекоглядності. Це перший момент, який важливо враховувати у порівнянні з Ізраїлем. Другий важливий момент – Ізраїль продемонстрував неефективність російських систем протиповітряної оборони, зокрема тих, що перебувають в Ірані. Це матиме серйозні наслідки для російського оборонного експорту. Виникає очевидне запитання: навіщо купувати російські системи, якщо вони не здатні захистити стратегічні об'єкти? І нарешті, третій аспект. Американські удари по іранських ядерних об’єктах і відсутність будь-якої реакції з боку Росії свідчать про те, що Москва уникає прямої конфронтації з Вашингтоном. Це показує, що попри риторику, Росія побоюється відкритого зіткнення зі США.На жаль, деякі лідери досі вважають, що не варто провокувати Росію, аби не втягнутися у повномасштабну війну за Україну чи інші території. Але правда в тому, що саме Росія боїться сили Сполучених Штатів і навряд чи стане на захист навіть власного союзника, такого як Іран. Формально він може вважатися союзником, але на практиці Росія не має жодного справжнього союзника.Її зв’язки з іншими країнами - це радше тимчасові домовленості, продиктовані вигодою. Відносини з Китаєм або Північною Кореєю мають паразитичний характер. Це не альянси, здатні витримати серйозну кризу. Ні Китай не прийде на допомогу Росії, ні сама Росія не ризикне втручатися заради так званих партнерів. Нещодавно я говорив з колишнім командувачем американських військ на європейському континенті генералом Веслі Кларком. Він сказав, що, крім війни на Донбасі, росіяни хотіли б розгорнути іншу стратегічну операцію – на півдні. На його думку, плани росіян не змінилися: вони хочуть просуватися в напрямку Одеси, тому вважають, що війна може затягнутися.Водночас має бути план перемоги в наших західних партнерів. Чекати, що Путін опиниться в мавзолеї й тоді все зміниться, – це не план. Чи є у вас відчуття, що є чіткий західний план, як перемагати Росію?Що ж, це слушне зауваження.Я не вважаю, що головна проблема полягала в тому, що Захід не мав плану перемоги від початку війни. Проблема радше в тому, що так і не було чітко визначено, що саме вважати перемогою.Для мене перемога – це повне звільнення всієї української території, включно з Кримом. Доти, доки російські війська залишаються хоча б на одному клаптику міжнародно визнаної української землі, війна не завершена, а перемога – не досягнута.Можливі тимчасові або поступові перемоги, кроки вперед на шляху до остаточної мети. Захід цього прямо не сформулював, але дедалі більше лідерів розуміють: якщо Росія утримає хоч частину української території, вона знову становитиме загрозу.Якщо їй вдасться відновити армію, обійти санкції й продовжити продавати нафту для фінансування війни, вона зможе знову нарощувати свою міць. Це викликає тривогу. Та попри це, я залишаюсь оптимістом.Я вірю, що Росія слабшає не лише у військовому сенсі, а й економічно. Її амбіції давно перевищують реальні можливості. Так, вона прагне захопити Одесу, відрізати Україну від моря, повернути свій флот у Чорне море. Це її давні цілі. І все ж навіть у часи найбільшої сили Росія не змогла їх досягти. Тому я переконаний, що момент, коли це було можливо, вже втрачено.Як правильно було б Україні зараз працювати з американською адміністрацією? Де, на вашу думку, ми добре працюємо, а де варто було б поміняти стратегію чи тактику в комунікації та співпраці?Моє головне послання українському уряду щодо президента Трампа завжди полягало в одному: не поводьтеся як жертва.Трамп поважає силу, впевненість і рішучість. Україна повинна демонструвати, чого вже досягла. Ми говорили про безпілотники та інші військові успіхи. З початку війни Україна звільнила більшу частину своєї території. Росія не змогла захопити жодного великого міста.Вона навіть не змогла захопити ті області, які офіційно оголосила анексованими. Україна зупинила російський наступ і фактично вивела з ладу Чорноморський флот. Це серйозні здобутки. Сьогодні Україна має сильну підтримку з боку європейських країн. Внаслідок цієї війни Європа серйозно наростила оборонні бюджети. Вже сам цей факт є великою перемогою, і за це слід віддати належне українському спротиву.Україна має багато сильних сторін, які варто підкреслювати, зокрема її ресурси, стратегічне розташування та цінність, яку вона може принести НАТО і партнерству зі Сполученими Штатами після завершення війни. Слід зосереджувати увагу саме на цих перевагах, а не на образі жертви.Медіа, звісно, повідомляють про загибель цивільних, поранення та руйнування, і саме в такому контексті інформація часто доходить до Трампа. Для України значно важливіше робити наголос на власній здатності перемагати. Саме це, на мою думку, справить на Трампа куди сильніше враження, ніж просто констатація нападів з боку Росії.Ілон Маск згадав про справу Епштейна – перевірити це ми не можемо, але ж щось стримувало президента Трампа. Батько Маска поїхав до Росії на форум, який організував Дугін, в якому брав участь один із авторів російської агресії проти України – міністр закордонних справ Лавров. Наскільки міцними є ці середовища? Отже, крім Дональда Трампа є інші впливові сили, які хочуть поміняти глобальний порядок денний. Ілон Маск – дуже суперечлива постать. Він створив третю політичну силу у США і нині перебуває в конфлікті з президентом Трампом. Трамп навіть пригрозив розслідуванням його імміграційного статусу і припустив можливість депортації до Південної Африки.На цьому етапі я не став би надавати надто великого значення фігурам на кшталт Маска у сфері зовнішньої політики. Він глибоко залучений у внутрішні американські процеси і зосереджений передусім на збереженні свого бізнесу. Тому навряд чи варто розглядати його як впливового гравця на міжнародній арені.Так, дійсно є особи, які раніше висловлювали підтримку Росії. Водночас є підстави вважати, що президент Трамп переформатовує рух "Зробимо Америку знову великою" у новому напрямку. До цього часу в русі були голоси, які відкрито симпатизували Росії. Проте зараз, коли Трамп чітко демонструє негативне ставлення до президента Путіна, дедалі більше людей переглядають свою позицію.Деякі члени Конгресу і Сенату вже зазначають, що всередині руху зростає підтримка України. Особливо це помітно на тлі розуміння того, що Путін намагається маніпулювати Трампом і перешкоджає його зусиллям досягти припинення вогню та миру в Україні. 

У Києві кілер цього тижня убив високого українського розвідника. А РФ нарощує удари по Україні дронами і ракетами. У Римі відбувається саміт з питань відновлення України, але радше слід проводити зустріч союзників з питань збереження України, пише колумніст Вlооmbеrg. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ. "У Києві застрелили високого українського розвідника", Тhе Теlеgrарh, Велика Британія Високого українського розвідника застрелив кілер з пістолета з глушником у Києві. Полковник Іван Воронич, старший офіцер СБУ, у четвер переходив вулицю біля багатоквартирного будинку, коли до нього підійшов чоловік зі зброєю. На відео видно момент, коли у Воронича п'ять разів стріляє невідомий. Після чоловік втік вулицею, засовуючи пістолет у шорти. Колишній офіцер української розвідки Роман Червінський заявив, що Воронича вбили, коли виходив зі своєї квартири о 8-й ранку. Він додав, що полковник "боровся з ворогом з 2014-го". Воронич був начальником відділу управління СБУ, яке спеціалізується на операціях високого рівня, включаючи боротьбу з тероризмом, спеціальні операції та місії безпеки. Обидві сторони українсько-російської війни здійснювали навзаєм вбивства з початку повномасштабної війни у ​​лютому 2022-го. СБУ вбило високого російського генерала і його помічника в Москві СБУ вбило високого російського генерала і його помічника в Москві в грудні 2024-го. Генерал-лейтенант Ігор Кирилов, керівник військ радіаційного, біологічного та хімічного захисту, загинув біля житлового будинку, коли пристрій, захований у скутері, був дистанційно підірваний. Ще один високий російський генерал загинув у Москві від вибуху авто, на початку року. Генерал Ярослав Москалик загинув у квітні, коли вибухнув Vоlkswаgеn Gоlf після того, як спрацював саморобний пристрій. ФСБ Росії заявила про знищення українського шпигуна, який нібито планував замах на керівника оборонної промисловості у вересні 2024-го. "Чи відповідає Путін на критику Трампа?", СNN, США Чи існує зв'язок між тим, що говорить президент Дональд Трамп, і тим, що робить Володимир Путін? Звичайно, різкі слова та запекле насильство останніх днів в Україні натякають, що відповідь мабуть, так. По-перше, Трамп висловив розчарування відсутністю зобов'язань Путіна брати участь у серйозному мирному процесі. "Якщо хочете знати правду, Путін закидає нас купою нісенітниць. Він весь час дуже милий, але це виявляється безглуздим", заявив Трамп у вівторок. Наступного дня Росія розпочала найбільшу атаку дронами на Україну, пославши 728 БПЛА і 13 ракет для ударів по містах по всій країні. Це був "показовий удар", заявив президент Володимир Зеленський, який засудив удари, назвавши їх відсіччю мирним зусиллям. Існують очевидні ознаки закономірності. Минулого тижня, після того, як Трамп публічно поскаржився, що не досяг "жодного прогресу" щодо припинення вогню після тривалої телефонної розмови з Путіним, Росія розпочала черговий потужний обстріл України. Використала 539 дронів та 11 ракет, що українські чиновники назвали однією з найгірших атак за час війни. Щоразу, коли Трамп висловлює гнів чи розчарування щодо Путіна, Росія посилює безжальні удари Щоразу, коли Трамп висловлює гнів чи розчарування щодо Путіна, Росія посилює безжальні удари. Але проблема в тому, що РФ також завдає руйнівних ударів по Україні в періоди, коли Трамп мовчить про війну. 29 червня Москва запустила 477 дронів і 60 ракет по Україні на той час це була найбільша російська повітряна атака за війну. Трамп зробив мало суттєвих публічних коментарів щодо Росії за кілька днів до цього. Коли Трамп заявив лідерам країн G7, що шкодує про відсутність Путіна на зустрічі цього клубу розвинутих демократичних держав у червні, і розкритикував попередніх лідерів за виключення Росії звідти, Москва атакувала Київ, вбивши 28 людей за ніч. Навіть позитивні зауваження Трампа щодо Росії не гальмують Кремль. Москва применшила припущення, що недавній критичний випад Трампа мав значний вплив Зі свого боку, Москва применшила припущення, що недавній критичний випад Трампа мав значний вплив. "Трамп схильний до досить жорсткого стилю і висловлювання", - заявив речник Кремля Дмитро Пєсков. Насправді, російська військова тактика зумовлена ​​її власною військовою ціллю захопити якомога більше територій, перш ніж виснажлива війна, яка триває 3,5 роки, припиниться. Так само жахливе збільшення використання російських дронів останніми тижнями відображає дефіцит ракет в України і збільшення виробництва БПЛА у Росії, а не гнів Путіна на заяви Трампа. "Росія атакує Україну, поки розчарування Америкою росте", Тhе Nеw Yоrk Роst, США Росія здійснила смертельну атаку на Київ у четвер, за кілька годин до зустрічі між високими дипломатами США та Росії. Київ знову був головною ціллю інтенсивної нічної атаки, в результаті якої загинули двоє людей та 25 отримали поранення. Пізніше того ж дня Зеленський звернувся до високих посадовців ЄС на відкритті конференції в Римі, присвяченої післявоєнній відбудові України. Він заявив, що Росія "підготувалася до зустрічі", завдавши Україні нічних ударів, які могли б налякати інвесторів. "Українці тепер щоночі стикаються з атаками сотень дронів", сказав Зеленський натовпу, в якому були глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Він закликав присутніх збільшити інвестиції в оборонний потенціал України, щоб допомогти захистити країну зараз, і щоб закласти основу для відбудови після закінчення війни. "Нам потрібен підхід у стилі плану Маршалла", сказав він. Нам потрібен підхід у стилі плану Маршалла Пізніше фон дер Ляєн оголосила про створення фонду для підтримки післявоєнної відбудови України, який підтримають Єврокомісія, Франція, Німеччина, Італія та Польща. Фонд матиме початковий капітал у $250 млн, що значно менше за суму, необхідну для відбудови України, яку Світовий банк оцінює у понад $500 млрд. У Малайзії держсекретар США Марко Рубіо і глава МЗС Росії Сергій Лавров зустрілися на тлі зусиль Трампа зупинити війну в Україні. Москва чинить опір цим зусиллям, що спонукає Трампа висловлювати розчарування Путіним. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вбивство "героя РФ" і провал Трампа у переговорах з Путіним: про що пишуть світові ЗМІ Рубіо заявив, що на зустрічі з Лавровим "повторив те, що сказав президент - розчарування відсутністю прогресу в мирних переговорах". Але додав, що стратегія Трампа полягає у взаємодії з усіма сторонами, і він обговорить у Вашингтоні нові ідеї, які обговорювали він і Лавров. МЗС Росії назвало дискусію між Рубіо та Лавровим щодо України "ґрунтовним і відвертим обміном думками". "Україні не потрібне відновлення, але порятунок", Вlооmbеrg, США Колонка оглядача Марка Чемпіона Щось неймовірне є в конференції з відновлення України, яка розпочалася в четвер в Римі - у вівторок Росія випустила рекордні 738 дронів і ракет по Україні. Конференція з порятунку зараз потрібна Києву, а не з відновлення. Без безпеки не буде відновлення, яке можна фінансувати. Це вже четверта така подія доброзичливих міжнародних лідерів та донорів. Але вона відбувається в момент, коли міжнародна підтримка, яка дозволила країні відбити вторгнення Росії, похитнулася, а перспективи миру зменшилися. Лише канцлер Німеччини Фрідріх Мерц визнав слона в кімнаті. "Залишайтеся з нами", закликав він президента США Трампа. Зі скороченням військової допомоги США для України те, скільки доведеться відбудувати, змінюється з кожним днем. Скільки землі залишиться в руках українців для реконструкції, так само невідомо. Російські війська продовжують здобувати території, а Путін чітко дав зрозуміти, що його апетити сягають навіть далі, ніж чотири частково окуповані області України, які він оголосив частиною Росії ще у 2022-му. Ми ближче, ніж гадаєте, до Третьої світової війни Відчай можна було чути в середу в голосах українців, які зібралися перед подією, щоб відстоювати позицію на вечері, організованій Фондом Пінчука. Генерал-лейтенант армії США у відставці Кіт Келлог задихався від емоцій, щоб донести послання Трампа. "Ми ближче, ніж гадаєте, до Третьої світової війни. Вбивства мають припинитися", - казав він. А потім додав, звертаючись до українців: "Ви не можете здатися". "Ми маємо зобов'язання на Заході переконатися, що це все не було марним. Ви хочете бути на правильній стороні історії чи ні? Хочете бути на моральній стороні історії чи ні?", - казав він. Те, що казав Келлог, було явно щирим, але до кого він звертався? Українці вже беруть участь у боротьбі та чітко розуміють, на чиїй вони стороні історії. Європейці намагаються, але їхня зовнішня політика схожа на випасання котів. Вони на десять років відстають від оборонно-виробничого потенціалу, який був би необхідним для заповнення порожнечі, створеної відходом США. Чи Келлог говорив до Трампа, поки його бос намагається усвідомити, що Путін з ним грається? Донорські конференції, зокрема плани післявоєнного відновлення, грають важливу роль. Вкрай потрібно показати наявність рішучості та ресурсів, щоб зусилля Путіна зазнали невдачі. Але за таких обставин, саміт, який потрібен зараз, мав би обговорити спільну стратегію, щоб переконати Путіна, що нічого не виграє від продовження війни. Україні, перш за все, потрібна посилена ППО, як заявив Зеленський у Римі. Трамп щойно скасував рішення своєї адміністрації зупинити постачання 30 ракет до Раtrіоt, але він має почати посилати нові власні поставки ракет-перехоплювачів, а не просто втручатися в ті, що прийняв його попередник. Український ВПК має цього року потужність виробляти зброї на $35 млрд Європа щойно поплескала себе по спині за зобов'язання витрачати 5% ВВП на оборону до 2035-го. Більшість країн, за кількома винятками з Північної Європи, витратили менше 1% на допомогу Україні з моменту початку вторгнення. Для Німеччини та Італії ця цифра становить 0,4% ВВП, згідно з трекером, який веде Кільський інститут світової економіки. Для США це 0,56% ВВП. Тож гроші є. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Китай підтримує РФ і яка проблема України є "бомбою сповільненої дії": світові ЗМІ написали Після ППО Україні потрібні гроші. Український ВПК має цього року потужність виробляти зброї на $35 млрд - від дронів та снарядів до гаубиць та балістичних ракет. Але їх бюджет лише $12 млрд, каже радник Зеленського зі стратегічних питань Олександр Камишин. Як знайти кошти і додаткові системи ППО, щоб витримати ракетні обстріли Путіна, має бути головною метою кожної міжнародної зустрічі, спрямованої на допомогу Україні. "Скільки завгодно" улюблена фраза європейських лідерів, якою показують відданість Україні, має стати "якомога швидше". Чудовим початком було б ухвалення посиленого пакету санкцій проти Росії, який чекає у Конгресі на "зелене світло" Трампа. Але не можна приховувати, що Європі доведеться взяти на себе більшу частину цього тягаря.

Про це в етері розповіла кореспондентка Еспресо Тетяна Висоцька."Сама фон дер Ляєн учора, виступаючи на дебатах з приводу вотуму недовіри Європейської комісії, чітко сказала, що ініціюють вотум недовіри проти неї та проти її команди або антивакси, або адепти Путіна. Тобто з двох одне. Головний ініціатор цього подання - це Георге Піпереа, депутат із партії АUR, це "Альянс за єдність Румунії", який прекрасно знаємо. Отже, він закидає Урсулі фон дер Ляєн події ще з 2021 року, коли вона була президентом Єврокомісії в першу каденцію. Тоді якраз під час епідемії ковіду вона вела СМС-листування з генеральним директором компанії Рfіzеr, фармкомпанії, яка потім отримала мільярдні замовлення від Європейського Союзу на вакцину Рfіzеr", - сказала вона.Тож депутати-радикали закидають, що це була змова, тишком-нишком проведене СМС-листування. І вони бачать у цьому навіть причину для того, щоб зараз позбавити Урсулу фон дер Ляєн посади."Але вчора було дуже цікаво спостерігати, тому що було видно, як змінилася фон дер Ляєн. Вона і так людина досить залізна, стримана. Вчора вона просто була як криця. Вона виступала, 15 хвилин це була запальна промова. Її намагалися навіть із залу перекричати, таке тут буває досить часто в Європарламенті, але все-таки не з президенткою Єврокомісії. Кричали, намагалися перебити. Нічого подібного - нічого не вийшло. Вона все розповіла по поличках розклала. Щодо листування з директором фармкомпанії - вона не називала, Рfіzеr, чи якась інша, - вона сказала, що так, вона вела розмови з керівництвом багатьох фармацевтичних компаній, а також з експертами, а також з представниками держав-членів і наголошувала на тому, що процедура була абсолютно прозорою, тому що кожну закупівлю організовувала Єврокомісія разом із кожною державою-членом Євросоюзу. Тобто не можна було якось нав'язати державі ту чи іншу логіку без того, щоб керівництво тієї держави з тим не погодилося", - розповіла Тетяна Висоцька. Журналістка прогнозує, що максимальна кількість голосів за те, щоб позбавити Урсулу фон дер Ляєн посади президентки Європейської комісії, - 220, чого буде недостатньо. "Отже, вчора атмосфера була цікава. І, як можна було прогнозувати, проєвропейські політичні групи підтримували фон дер Ляєн, і радикали, звісно, не підтримували, критикували і погрожували. Але ось порахувала: із 720 депутатів я прогнозую максимальну кількість голосів у четвер, коли буде голосування, це буде десь, може, 220, ось десь так. (Цього, - ред.) не вистачить ніяк", - вважає кореспондентка Еспресо. 10 липня в Європейському парламенті відбудеться голосування за вотум недовіри президентці Європейської комісії Урсулі фон дер Ляєн.

Найбільшим піком активності кліщів вважають травень-червень, проте досить висока загроза укусу цих членистоногих триватиме приблизно до жовтня. Багато людей вважають, що підхопити кліща можна лише у лісі чи в полі, проте навіть на прибудинкових територіях або в парках вони можуть прекрасно існувати. Ці тварини часто ховаються в траві чи на кущах, тому ризик укусу існує навіть під час відпочинку у сквері або прогулянки біля дому. Сам по собі укус неболючий, але загрозу становлять наслідки, адже кліщі можуть бути переносниками більш ніж 150 різних хвороб. Серед найвідоміших захворювань – бореліоз (більш відомий під назвою хвороба Лайма), а також кліщовий енцефаліт, що фіксується в нашій країні вкрай рідко. У 2024 році в Україні офіційно зареєстрували 5431 випадок хвороби Лайма та два захворювання кліщовим енцефалітом.Крім того, важливо пам'ятати, що чим довше кліщ знаходиться на людині, тим вищий ризик зараження. Тому важливо обов'язково після прогулянок перевіряти себе, дитину та домашніх тварин на наявність цих небезпечних членистоногих. А також варто знати основні правила, як вберегтися від кліщів. Як вберегтись від кліщів: головні правила захистуПомітити кліща на тілі досить складно, адже він має зазвичай дуже маленький розмір. Крім того, під час укусу він виділяє анестетик, тому людина не відчуває болю чи дискомфорту в момент присмоктування. Існує ряд простих правил, які допоможуть вам вберегтись від кліщів:Якщо відправляєтесь на природу, краще одягайте світлі речі, які закривають повністю руки та ноги (так кліщів буде краще видно). Знехтуйте модою та заправте штани в шкарпетки, а також віддайте перевагу закритому взуттю.Тримайтеся центру лісових стежин та за можливості не заходьте у високу траву чи кущі.Кожні декілька годин оглядайте себе, рідних та домашніх тварин.Розпиліть репеленти не лише на відкриту шкіру, а також на одяг. Час від часу поновлюйте захист відповідно до інструкції на засобі. Після прогулянки проведіть ще раз ретельний огляд близьких, починаючи знизу й поступово рухаючи догори. Особливу увагу звертайте на зону навколо щиколоток, ступень та місця прилягання шкарпеток, підколінні ямки, пахову зону, живіт, ділянки під та над бюстгальтером, шию, лінію росту волосся та всю голову.Крім того, обов'язково прийміть душ, очистьте та виперіть одяг, а також всі речі які брали з собою, наприклад, рушники. Родина на природі, фото: frееріkЩо робити, якщо вкусив кліщ?Якщо уникнути укусу не вдалось, тоді варто якнайшвидше дістати кліща. По-перше, краще звернутись одразу у травмпункт, але якщо це неможливо, тоді вам доведеться діставати його самостійно.Шукати в інтернеті способи, як витягнути кліща олією – це погана ідея. У жодному разі не варто заливати місце, де присмоктався шкідник олією, спиртом чи будь-якими іншими речовинами. Для безпечного видалення дрібного членистоногого варто заздалегідь придбати спеціальний інструмент. Також це можна зробити пінцетом із тонкими та загостреними кінчиками, проте звичайний пінцет для брів не підійте. Через тупі кінчики цього інструменту можна випадково розчавити кліща та збільшити ризик інфікування. Пінцетом акуратно захопіть паразита максимально близько до шкіри, намагаючись захопити хоботок, а не тіло. Тягніть рівно та чітко вгору, робіть це повільно та без різких рухів. Не варто смикати швидко чи обертати інструмент. Якщо дістати одразу цілого членистоногого не вдалось, обережно видаліть його голову за допомогою стерильної голки або чистого пінцету. Щойно ви дістанете кліща, обробіть шкіру антисептичним засобом, а руки ретельно промийте водою з милом. Кліщ, фото: dіаgеn.соm.uаЩо робити, якщо кліщ на тілі був довго?Якщо кліщ на людині був протягом 36 годин та більше, тоді не варто зволікати та краще звернутись до лікаря. У такому випадку можливе проведення постконтактної профілактики для запобігання розвитку хвороби Лайма. Препарати для такої терапії призначає виключно медичний працівник. Не обов'язково одразу бігти та здавати кліща на аналіз. Проте важливо спостерігати за станом здоров'я протягом двох наступних тижнів після укусу. При підвищенні температури, появі почервоніння, висипу чи інших незвичних симптомів, варто одразу звернутись до медичного закладу. Джерела: Центр громадського здоров'я України, МОЗ

Я чутлива на слово. Якщо зачіпає якась фраза чи діалог, нотую. А потім у голові пишуться одночасно п'ять книжок. Уперше російську мову я почула в цирку. Гриміла музика, клоун звертався до дітей, ті йому відповідали. А я ні. Бо не розуміла, що відбувається, не розуміла навіть запитання. І почала плакати. Усе афіші, репліки, жарти було російською. Непідписані фотографії не мають ніякого сенсу, так казала моя тітка. Тому ми друкуємо та підписуємо всі знімки. Я паперова людина. На папері видно почерк, коли людина спішила чи хвилювалася, або в неї ручка закінчилася. Мене 6-річну мама навчила вести щоденник. За кілька років читаєш його і дивуєшся або розчаровуєшся. Мій рід це рід священника Петра Франца й історика Івана Крип'якевича, Льонгіна Цегельського, який був міністром ЗУНР і зачитував акт Злуки в Києві. Це рід воїнів УПА. Під час обшуку на робочому місці батька знайшли вірш Симоненка "Любіть Україну", і це стало початком жорстокого переслідування. Через зв'язки з В'ячеславом Чорноволом тата оголосили ворогом народу. Він не зрікся переконань, не "став зручним" заради спокою і тому не зміг захистити докторську з теми водневого двигуна. Йому доводилося змінювати роботу кожні пів року, бо колективи не мали права звикати до "неблагонадійного". На партійних зборах про нього казали: "Роман Іванович одною рукою будує комунізм, а другою витягає цеглини з цього муру". Найстрашніше для батька було, коли погрожували нас із сестрою забрати в сиротинець, бо, мовляв, він не зможе виховати дітей у радянському дусі. Це те саме нині Росія робить із нашими в'язнями психічно ламає. З роками розумієш, що дитина це дар. Мої діти були дуже активні, і щоб їх заспокоїти, ми з чоловіком придумали спосіб: переписувати тексти із книжок, які вони читали. У куті вони теж стояли. Але ми мудріли що старші ставали, то менше карали дітей. Наймолодша Міля вже не знає, що означає стояти в куті. Уперше російську мову я почула в цирку Казав мені один старший священник, що коли сивина покриє мою голову, то буду знати ще менше. Мудрість означає знати менше головою, але більше серцем і в руках мати якусь практику. Я виросла поруч із стрийком Даньом Богданом-Петром Крип'якевичем так ми називали брата мого тата, прикутого до ліжка через ускладнення після поліомієліту. Він проводив зі мною найбільше часу: навчав азів мов французької, англійської, латини, німецької, пояснював, що таке атоми, молекули, логіка, показував ребуси. У 12 років я допомагала за ним доглядати, як мама й тато. Але ніхто ніколи не скаржився. Важливо, коли дитина змалку бачить немічну людину. Я відчувала дволикість совєцької системи. Брати Горині Михайло й Богдан бували в нас у хаті, Іван Світличний із дружиною Льолею мешкали в нас якийсь час після ув'язнення. Удома зберігався архів Івана Крип'якевича. Тітка етнографиня, мама художниця, батько фізик, тусівка пластуни, лижники. Ми сплавлялися на байдарках, каяках, співали стрілецьких пісень. У школі я почала відвідувати своїх друзів і була в шоці, бо в них були "хрусталя, стєнка, коври і телевізор". У нас він теж був, але без серветок і фігурок. А в однокласників на телевізорі цілі вівтарі. Ми мали старі меблі, ті що тепер антикваріатом називають. У школі я знала, що не все можу розповідати. Брат моєї бабці Петро Скобельський загинув в УПА. Був лікарем, фактично парамедиком у криївці. Після одного бою залишився з пораненими побратимами. 1 травня їхню криївку виявили. НКВДисти розстріляли всіх і виклали тіла біля сільського клубу, змушували людей приходити й дивитися. Щороку 1 травня ми їздимо на його могилу в село Словіта на Львівщині. Мама садила мене малу собі на коліна й малювала. А я це сприймала як містерію на білому папері з'являються візерунки. Морок це класне місце, щоб шукати Бога Люблю малювати під музику, наприклад на якомусь концерті. Беру участь у музичних перформансах. Мені подобається, коли створюю щось і це транслюють на великому екрані. Наприклад, був концерт Соломії Чубай "Колискові для Олекси", я під час концерту малювала, й це показували на великому екрані. Я вільна художниця, мені завжди було байдуже, що скажуть люди. Українська інтелігенція безпорадні люди. Ніжні, дивні й переважно бідні. Але то є закваска суспільства. Їх мало, але якщо їх кинути в борошно й дати водички, то вони чинять якусь класну паску. Церква живий організм. Іноді люди її затискають у якісь свої обценьки. Є офіційна, а є жива церква. Жива має реагувати на всі виклики суспільства та бути там, де біль і страх, це наші капелани. Офіційна церква це консервативна ієрархія, яка повільно реагує на зміни. Лиш іноді вона буває жива. Бог не голова колгоспу, який сидить і записує в блокнот, хто прав у неділю, щоб покарати. Ісус їв із блудницями й ламав усі стереотипи. Нині він, певне, був би в гарячих точках. Морок це класне місце, щоб шукати Бога. Просто відкрити Євангеліє не всю Біблію з її об'ємним Старим Заповітом, а лише текст про життя Ісуса, це всього 2030 сторінок і прочитати. Там немає нічого, чого не змогла б зробити звичайна людина. Ісус не робив нічого недосяжного. Все просто: нагодувати голодного, дати води спраглому, відвідати хворого чи прийняти того, хто потребує. Батьки намагалися, щоб у мене не було вільного часу, водили на гуртки, спорт, шукали добрі товариства. Ще до появи Пласту та Спадщини ми знайомилися з родинами, де були такі цінності. Наприклад, у Брилинських ми слухали домашні концерти: Орест грав на віолончелі, Тарас на фортепіано, батько Богдан на скрипці, мама Люба співала. Після відкриття кордонів до нас почали приїжджати українці із Заходу вільні, цікаві. Після однієї такої зустрічі я відчула, ніби з мене вилетів птах. Вони виросли в іншій свободі, на контрасті з бетонною радянською дійсністю. А хлопці мого віку в Україні були або після Афгану, або затиснені в матріархальних родинах. У 20 я почала усвідомлювати себе як особистість і шукати свій шлях у житті. Це збіглося з відродженням нашої греко-католицької церкви. Багато дівчат мого віку тоді пішло в монастир. Я дивилася на них із захопленням, але думала, якщо стану черницею, то збожеволію, бо хотітиму мати дітей. У пошуках майбутнього чоловіка я точно знала: це не має бути художник, бо ми здохнемо з голоду. І це не має бути хтось набагато старший, як мій тато, який був старший за маму на 20 років. Тому коли до мене залицялися львівські кавалери поважного віку, одразу відмовляла. У нас із Михайлом море конфліктів. Після 30 років спільного життя ми щойно дозріли до сімейної терапії психолога. Хоча в нас є романтика, можемо їхати кудись, проводити час і ще не набридли одне одному. Французький письменник і богослов Мішель Куаст казав: "Якщо шукаєш тіло, то все життя шукатимеш досконаліші бо завжди знайдуться ті, чиє тіло краще за тіло твого чоловіка. Але якщо ти шукала рідну душу і знайшла, то це вже назавжди". Я вірю в Бога, який помер і воскрес. Вірю, що мій син Артемій пішов до Нього. Він завжди прагнув бути першим і всюди був ним: перший комп'ютер у сім'ї, перший скутер, перші поїздки в Америку, стрибки з парашутом. І так сталося, що він перший із нас опинився там. Мене підтримує думка, що це не кінець. Важливо дати можливість попрощатися з небіжчиком, навіть якщо тіло неціле. Мій знайомий отець Олександр Богомаз знайшов людяний спосіб, як допомогти родинам попрощатись із загиблими, коли тіла понівечені. Він першим дивиться на покійного й запитує рідню: "Хочете попрощатися з рукою?" і тоді, наприклад, лише рука лишається відкритою в домовині, решту накрито. Зберігаю снайперські рукавиці Артемія з останнього його перебування на фронті. Маю на стриху тарілочку, де лежать набої відстріляні, його літачок, зроблений на 3D-принтері. Є його кепка, і весь гардероб, який іще не наважилася комусь віддати. Маю його шеврон "Небонуті" від команди Аеrоtіm. Після похорону Артемія я попросила всіх його друзів принести фотографії. Отримала понад сотню знимок. Мій внутрішній голос чітко диктував, що робити спочатку, що потім, щоб нічого не забути. Так з'явився посмертний альбом фотографій Артемія. Дружба це коли людина мовчки здатна бути поруч у найтяжчі моменти. Одна така мудра жінка є в моєму житті лікарка Леся Рудавська, яка знала мою родину. Рятувала мене декілька разів, коли я була у кризі. Іноді просто слухала. Її улюблене слово тактовність. Ми часто її втрачаємо і починаємо повчати когось, хто не просив ніяких порад. Історія України це тканина, яку рвали і шматували багато разів. Вона може бути відновлена, але не шляхом повного замальовування чи ідеалізації. Як у реставрації ікон, можна залишити втрати видимими, закріпити й показати місця болю і трагедії. Так і в нашій історії мусять залишитися чорні, страшні місця, як-от Буча, Ірпінь чи прострелені кулею дерева на Майдані. Вони повинні нагадувати нам про пережите й водночас про цінність життя та миру. З оптимізмом дивлюся в майбутнє України, бо навіть у найважчі моменти народжуються позитивні зміни. Мусимо пам'ятати минуле, щоб збудувати краще майбутнє. Історія це тканина, яку рвали і шматували багато разів Фінанси це щось, що завжди текло повз мене. У нас була шухляда, де ми складали свої заробітки і звідки брали на всякі потреби, доки не почалася інфляція, яка з'їдала ті гроші. Люблю товариства, люблю пізнавати з різними людьми, тому, як маю зайві гроші, витрачаю їх на подарунки й каву разом. Найважливіше пронести крізь життя чистоту тієї внут­рішньої дитини, яка здатна любити й жити, не боячись кінця. Культура це слід, який залишає кожен із нас. Перші її прояви малюнки в печерах, посуд із глини. Українці мають надзвичайно цікаву культуру, і наша археологія, попри недостатнє дослідження, свідчить про її багатство і глибину. Скіфські пекторалі, Софія Київська з її величною Орантою щоразу промовляють до мене по-новому. Смерть це не щось далеке чи абстрактне, це те, що супроводжує нас усе життя. Я боялася смерті, хоча загрози не було. Але раптом могла накотити така хвиля: дивишся на свої пальці, руку й думаєш: це все колись лежатиме в землі, в дерев'яній коробочці. І це будеш ти, саме ти, і тебе більше не буде. Коли моя дитина пішла туди, смерть для мене стала іншою реальністю, я перестала її боятися.

Ми створили ефективне Держкіно, яке вперше почало проводити відкриті пітчинги й підтримувати саме українське авторське кіно. Ми заснували Український інститут книги, що став справжнім стимулом для книговидавничої справи. Ми започаткували Український культурний фонд, який надавав гранти й інституційну підтримку культурним ініціативам по всій країні.Але найважливішим здобутком став Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Саме цей закон уперше чітко зафіксував статус і механізми захисту державної мови. Ключовою інституцією, яка забезпечує його виконання, став Уповноважений із захисту державної мови.Цю посаду обійняв Тарас Кремінь — педагог, колишній народний депутат, голова Миколаївської облради, учасник Майдану, послідовний захисник української мови. Завдяки його ціннісним і адміністративним підходам була створена ефективна державна установа, яка працює без конфліктів, послідовно і принципово.Проте складається враження, що не лише Путін хоче знищення української мови. Є ті, хто всередині державної машини активно йому допомагає.Більшість створених нами культурних інституцій сьогодні або занепадають, або знівельовані. Але якщо українські фільми майже не знімаються за державний кошт, то Офіс Уповноваженого залишається тією інституцією, яка працює ефективно.Саме тому нинішні спроби влади змінити керівника цієї інституції — надзвичайно тривожні. Більшість кандидатур, які нині подаються, не відповідають вимогам законодавства. Остання — актор, що співпрацював з  телеканалом Російської православної церкви. Можливо, він претендує на посаду з добрими намірами. Але без відповідного досвіду, без правозахисної практики, без управлінських компетенцій. Це виглядає щонайменше недалекоглядно.Я памʼятаю, як ми приймали мовний закон: активісти, письменники, військові, інтелігенція, мовознавці — вся країна тоді об’єдналася. І зараз, коли війна триває, українська мова потребує ще більшого захисту, ніж будь-коли.На жаль, нинішня влада, видно, вирішила, що в час безвиборчого періоду можна спокійно знищити все, що було створено для захисту культури й державності. Виборці не спитають, активісти не вийдуть на вулицю. Війна ж бо. У мене немає підстав вважати, що премʼєр-міністр Денис Шмигаль чи міністр Стефанішина мають злі наміри. Вони лише виконують вказівку. Але це — приклад фатального браку фаховості та відповідальності.Я підтримую ініціативу громадських діячів, які звернулися до уряду з вимогою залишити на посаді чинного Уповноваженого — Тараса Кременя. І якщо влада хоче запропонувати альтернативу — нехай це буде фахова, патріотична кандидатура з досвідом правозахисної діяльності, як цього вимагає закон. Але не та, яка руйнуватиме інституцію, що захищає нашу мову.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.

Іран почав екстрено вивозити нафту з експортних терміналів через побоювання авіаударів з боку Ізраїлю по своїй інфраструктурі. Супутникові знімки фіксують переповнені резервуари на острові Харг та активне завантаження танкерів, повідомляє Вlооmbеrg. Запаси сирої нафти активно перекачують на океанські танкери, тоді як резервуари на критично важливому терміналі на острові Харг переповнені. Плавучі дахи резервуарів, які піднімаються та опускаються залежно від рівня нафти, дають змогу визначити заповненість - знімки від 11 червня показали часткове заповнення, тоді як 18 червня, вже після початку ізраїльських ударів, дахи підняті до верху, що свідчить про повне заповнення резервуарів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ізраїль атакував Іран ракетами: є загиблий високопосадовець Відсутність тіней на дахах не пов'язана з погодними умовами - тіні від самих резервуарів на землі все ще чітко видно. Знімки зроблені з інтервалом менше 10 хв. Співзасновник ТаnkеrТrасkеrs.соm Самір Мадані, який спеціалізується на супутниковому моніторингу нафтової торгівлі Ірану, підтвердив зростання запасів сирої нафти на острові Харг. Це викликає подив, адже загальний експорт іранської нафти також активно зріс. За даними ТаnkеrТrасkеrs.соm, після початку ізраїльських атак 13 червня, експорт нафти з Ірану виріс на 44% - до 2,33 млн бар. на день у період п'яти днів після нападів. "Здається очевидним, що Іран намагається максимально швидко вивезти нафту, проте безпека залишається пріоритетом",- зазначив Мадані. Резервуари на острові Харг щільно заповнені, що робить їх більш уразливими до ударів, порівняно з нафтою на танкерах, розкиданих у Перській затоці або прямують до Китаю. Супутникові знімки Рlаnеt Lаbs від 11 червня зафіксували багато великих нафтоналивних танкерів, які стояли на якірній стоянці між островом Харг і материковою частиною Ірану. Це було звичайним явищем для цієї зони. Однак вже 17 червня на нових знімках видно, що всі судна розійшлися, залишивши якірні стоянки порожніми. Варто зазначити, що ці зображення охоплюють лише центральну частину якірної стоянки і не враховують танкери, які можуть стояти на якірних пунктах далі від острова. 13 червня Ізраїль завдав низку авіаударів по Ірану, метою яких були об'єкти ядерної програми Ірану та військове керівництво країни. ЗМІ пишуть про загибель високопоставленого силовика. За словами глави Ізраїлю, Іран володіє обсягами збагаченого урану, достатніми для виготовлення дев'яти ядерних боєзарядів.

Про це Оdеssа Fооtbаll Меdіа Теаm написав у Іnstаgrаm. У клубі оголосили, що Ренат Попружний залишає команду та звинуватили його з батьком у навмисному провокуванні мовного скандалу. "Вчинок гравця Рената Попружного та, в першу чергу, його батька — Артема Попружного — ми, Оdеsа Fооtbаll Меdіа Теаm, розцінюємо як прояв неповаги до нашої команди. Саме батько створив ситуацію, яка вийшла за межі спортивного контексту та має негативні наслідки", - йдеться у заяві. У клубі додали, що на відео, опублікованому в мережі, чітко видно, що Євген Селезньов спілкується українською мовою. "Тому сам факт публікації цього відео виглядає як свідома провокація, мета якої — створення конфлікту там, де його не було. Ми переконані: піаритись на мовному питанні — це неприйнятно", - написали в Оdеsа Fооtbаll Меdіа Теаm та попросили вибачення у Селезньова. Інцидент стався 14 травня під час матчу одеситів проти FС Аrmаt, за який виступає Селезньов. На відео видно, як колишній футболіст збірної України сперечається з хлопцем та обурюється, що той "вчить його, якою мовою розмовляти". Форвард справді відповідає Попружному українською, але наголошує, що "буде розмовляти тією мовою, якою захоче". 39-річний Євген Селезньов завершив кар'єру у 2023 році. Він виступав за "Шахтар", "Арсенал", "Дніпро", "Колос", "Минай", турецькі "Карабюкспор", "Акхісар Беледієспор", "Бурсаспор" та іспанську "Малагу". У 2016 році поїхав грати за російську "Кубань". Нападник провів 58 матчів та забив 11 голів за збірну України. За клуби Медіаліги виступають колишні футболісти, публічні особи, журналісти, блогери. 

Оптична ілюзія - це головоломка, в якій зображення перед вами має інше сприйняття. Ці типи головоломок допоможуть покращити логічне мислення, пише jаgrаnjоsh. Сьогоднішня складна головоломка показує рожеву квітку, яка є майстерно розробленим зображенням оптичної ілюзії. На перший погляд, це зображення виглядає дуже звичайно. Однак, у цій оптичній ілюзії існує прихований об'єкт, яким може бути будь-яка тварина, птах чи будь-яка комаха в цій оптичній ілюзії. Відгадайте, що це за 7 секунд. На перший погляд зображення здається нормальним, оскільки на зображенні чітко видно красиву рожеву квітку з скупченням жовтих серединок та зеленого листя. Ця оптична ілюзія грає зі сприйняттям та зміною положення фігури та фону. Тож, якщо ви вважаєте, що маєте гострий зір та гарні навички спостереження, знайдіть прихований об'єкт у рожевій квітці за цією оптичною ілюзією за визначений час. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перевірте свою уважність за секунди: знайдіть три яблука серед помідорів Вітаємо тих, хто зміг знайти прихований предмет у рожевій квітці всього за 7 секунд. маєте гарний зір. Хто не зміг знайти прихований предмет у рожевій квітці, також не хвилюйтеся. Потренуйтеся з цими головоломками та візуальними ілюзіями, і ваші навички спостереження та зір покращаться. Відповідь: уважно розгляньте центр рожевої квітки; там ховається метелик. Зображення оптичної ілюзії перевіряють спостережливість і зоровий інтелект людини. Перевірте себе у цій головоломці. На цій картинці зображена сцена пікніка. У сцені пікніка на видноті ховається морозиво. Чи можете ви помітити його за 5 с.

Російський стратегічний бомбардувальник Ту-160 вперше зафіксували на авіабазі Анадира (Угольний) у Чукотському автономному окрузі - на крайньому сході РФ. Це сталося після масштабної української спецоперації "Павутина", під час якої СБУ вразила 41 ворожий літак, зокрема стратегічні Ту-95, Ту-22М3 та літак-розвідник А-50. Про це повідомляє Dеfеnsе Ехрrеss, посилаючись на свіжі супутникові знімки. Згідно зі зображенням, зробленим супутником Sеntіnеl Європейського космічного агентства 4 червня, характерний силует Ту-160 - з великим розмахом крил і широким фюзеляжем - чітко видно на злітній смузі. При цьому на знімках від 2 червня бомбардувальника на базі ще не було. Варто зазначити, що раніше Анади́рь не використовувався для постійного базування стратегічної авіації - такі польоти туди здійснювалися лише в рамках навчань. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ту-95 і Ту-22 під ударом: супутник зняв, як дрони СБУ розгромили російську авіацію Анади́рь розташований на відстані понад 6 600 км від українських кордонів, але лише за 500 км від американського узбережжя. Попри віддаленість, фахівці вважають, що переміщення літака стало спробою РФ уберегти його від потенційного удару з боку українських Сил оборони після гучної операції "Павутина". Хоча така відстань ускладнює доступ українських дронів до цілі, використання Чукотки як бази для ударів по Україні виглядає малоймовірним. По-перше, через логістичну ізоляцію: в Анадирі немає автомобільних доріг - добратися можна лише повітрям або морем. Обіцяне будівництво траси "Колима - Анади́рь" за 10 років просунулося лише на 230 км із запланованих 2 300, тобто лише на 10%. По-друге, бойове застосування Ту-160 у війні проти України і раніше було обмеженим. Зафіксовані випадки використання цього типу літаків датуються лише трьома точками: травнем 2023-го, листопадом 2024-го і травнем 2025 року. Аналітики вважають, що такий крок з боку РФ свідчить не стільки про демонстрацію потужності, скільки про зростаючу вразливість її стратегічної авіації. Після нищівних ударів з боку України Кремль змушений шукати максимально віддалені та важкодоступні сховища для своїх ключових бойових літаків. 1 червня проведена історична спецоперація в тилу РФ: уразила 41 ворожий літак стратегічної авіації. Дрони СБУ відпрацювали цілі відразу на 4-х військових аеродромах РФ - "Бєлая", "Дягілєво", "Олєнья" та "Іваново".

Неподалік столиці розташоване село Бобриця - одне із найстаріших на Київщині. Місцеві називають його "казковим" через яскраву історію, велику кількість скульптур, чистоту та кінофестиваль, який проводився тут до початку повномасштабної війни. З 2015-го у Бобриці діє унікальний для України механізм оплати послуг з благоустрою. Кожен мешканець має право добровільно вирішувати, чи буде платити і скільки саме. Як живуть люди в одному з найкращих сіл держави та як місцеві виявили, що організатор масштабного кінофестивалю пов'язаний із Москвою та має там бізнес, читайте у репортажі Gаzеtа.uа. СОРТУВАННЯ СМІТТЯ ТА ГАЗОНИ У центрі Бобриці - простора площа з брукованими доріжками, декоративними кулями замість обмежувачів і акуратно підстриженими деревами. У четвер тут особливо людно - ринковий день. Уздовж площі розгортаються ряди різнокольорових наметів: жовті, зелені, сині. За прилавками - місцеві та приїжджі продавці з овочами, зеленню, домашнім сиром, медом, розсадою квітів і банками олії, що блищать на сонці. Навпроти серед сосен на дитячому майданчику у тіні граються діти. Поруч - купол місцевої церкви, який видно майже з кожного кута. Раз на місяць у центрі проводять ярмарки. Переважно благодійні. За площею "розкинувся" сквер, засаджений декоративними кущами й густим газоном. Чути гуркіт газонокосарки - місцеві комунальники підстригають траву. Бобриця - село в передмісті Києва, частина Білогородської громади Бучанського району. Розташоване між сосновими лісами й полями, за двадцять кілометрів від столиці. Тут немає стихійних звалищ, занедбаних узбіч чи розбитих лавок - натомість охайні газони й вуличне мистецтво. Бобрицю називають "казковим селом" - і не лише за скульптури, що прикрашають площі та майданчики, а передусім за спосіб життя, який тут вдалося побудувати спільними зусиллями. Село простягається від центру аж до меж із Бояркою.Територія збільшувалася з роками: завдяки садовим товариствам і новим поселенням, які поступово інтегрувались у село. Комунальники двічі на тиждень - у вівторок і суботу - забирають сміття по чіткому графіку. Для цього використовують два трактори з причепами. Замість звичних баків - фірмові мішки з логотипом КП "Бобриця", які мешканці купують за встановленою сільрадою ціною: сортувальні - 15 грн за великий мішок, для несортованого сміття - 48 грн. - Комунальне підприємство обслуговує все село, включно з масивами біля Боярки. Мішки виставляють у визначені дні - і їх одразу забирають, - пояснює Роман Іваненко, один із засновників благодійного фонду "Розвиток та благоустрій". Цей фонд сприяв реалізації низки проектів та впровадження системи благоустрою села. Роман був одним із ідейних натхненників проєкту "Казкове село - Бобриця". Із Романом Іваненком зустрічаємося поблизу офісу комунального підприємства. Чоловік вітається з кожним перехожим та час від часу відволікається на дзвінки. Зараз він є депутатом Білогородської сільської ради та очолює постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку, підприємництва, житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, транспорту, зв'язку, туризму та екології. Це працює - як теорія розбитих вікон - Коли в тебе отак усе впорядковано, то воно головне - це культура. Якщо скрізь чисто, газон підстрижений, клумби доглянуті, тебе просто стримує кинути сміття. Ну як? Не можна ж. А коли це така тотальна культура, яка на кожному кроці тобі нагадує, що тут чисто, то вона на підсвідомість діє. Це працює - як теорія розбитих вікон. Якщо десь безлад, люди не стримуються. А якщо навпаки - порядок, охайність, тоді люди шукають такі самі рішення, щоб відповідати середовищу, - пояснює Іваненко. У 2015 році в Бобриці запровадили унікальний для українських сіл механізм - добровільний договір на благоустрій. Це не податок і не обов'язкова плата - мешканці самі вирішують, чи долучатися, і яку суму вони можуть внести щомісяця. Кошти йдуть на прибирання, косіння, вивіз сміття, утримання територій загального користування. - Станом на зараз таких договорів - близько 300. Хтось платить 150 гривень, дехто - 600. Є й бабусі, які приносять по 50 гривень. Але суть не в сумі, а в участі, - наголошує Іваненко. У Бобриці добре працюють чати та соцмережі. Якщо хтось викидає сміття в непередбаченому місці, мешканці можуть відкрити мішок, знайти документ з іменем - і оприлюднити. Це дає результат. Як зізнається директор комунального підприємства Володимир Будкевич, процес ще не ідеальний. За його словами, лише 30-40% мешканців дотримуються сортування. Решта користується лише загальним пакетом або лишає сміття біля зупинок у дні збору. Проблема - у звичках. Люди плутають пластик, викидають змішані відходи, хоча деякі, особливо ті, хто жив за кордоном, звикли навіть мити тару. Зараз інфраструктура села виглядає зовсім інакше, ніж 10-15 років тому, наголошує Будкевич. - Тоді не було ні автоматичного поливу, ні газонів, ні скверів. А тепер ми самі садили дерева, зробили зупинки, частину розписали - на одній, до речі, зображено двох бобрів. Технічне забезпечення громади зросло: нині комунальне підприємство має два великі й два малі трактори, а також газонокосарки й тримери. Раз на рік у селі проводять місячник благоустрою - люди збираються невеликими групами, прибирають території, а потім техніка забирає зібране сміття. - Гості, туристи, знайомі приїжджають і кажуть, що вражені: чисто, охайно, сквери, статуї - є де прогулятись і відпочити. Це найкраща оцінка нашої роботи, - додає Будкевич. ТУРИСТИЧНИЙ ЦЕНТР Бобриця - одне з найдавніших сіл у передмісті Києва. За офіційною версією, воно засноване 1648 року, у розпал національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Свою назву село отримало, ймовірно, від бобрів, які водилися у місцевих лісах і долинах. Через село протікає однойменна річка - Бобриця - притока Ірпеня. У ХVІІ столітті ці землі входили до складу Білогородської сотні, що охороняла кордон Гетьманщини по лінії річки Ірпінь. У самій Бобриці діяли три козацькі редути. На місці сучасного садового товариства "Дружба-2" стояв пост козака Куйовди. Ще один форпост - біля Щигльової гори, де нині ліс - охороняв козак Іван Ігнатенко. Третім редутом командував Філон Потапенко - на місці давньої княжої пристані. Їх вважають засновниками козацького хутора, з якого згодом виросло повноцінне село. Нині у Бобриці проживає близько 3000 людей. Будинки тут переважно приватні, є котеджні вулиці, а також дачі й кілька багатоквартирних домів. Біля населеного пункту розташований каскад із семи ставків. Біля будівлі старостату, що навпроти офісу підприємства, тиша і порядок. Уздовж дороги - акуратно підстрижені туї, яскраві кущі спіреї, що стоять у білому цвіті. Бордюри пофарбовані, пішохідний перехід виділяється свіжими смугами. Трохи далі - простора галявина, де рівнено підстрижена трава. Навіть молоді дерева стоять у лунках, з яких обережно вигрібали бур'ян. - Тут була стара розвалена хата, чагарники, - пригадує Роман Іваненко. - Ми її розібрали у 2015 році, спільнокоштом - 120 тисяч гривень. На цьому місці громада планує збудувати туристично-інформаційний центр, двоповерхову кубічну будівлю, що стане новим місцем збору для мешканців. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі Роман пропонує прогулятися селом. Проходимо скульптурний парк, засаджений зеленим газоном з автоматичною системою поливу. Його створили у 2015 році в межах першого міжнародного скульптурного симпозіуму. Експозиція відкрита для всіх. - Це моя приватна ініціатива, - пояснює Роман Іваненко. - Оцей скульптурний симпозіум ми проводили в п'ятьох. Це приватні скульптури, які стоять на сільській землі, і ми просто їх експонуємо. Перший симпозіум провели ще восени 2015 року - фактично до того, як громада почала свої перші великі трансформації. З того часу відбулося вже три скульптурні симпозіуми. Вартість одного творіння сягає понад $4 тис. - Тут представлені топові українські скульптори. Є двоє іноземців - грузин і румун.. Скульптури розташовані на трьох майданчиках - тут, біля озера, і на в'їзді до села. Ще одна - не доставлена. Сподіваюся, наступного року проведемо новий симпозіум. Якщо буде фінансування. Бо зараз війна, і все трохи інакше. Мені казали: "Що ти робиш? Це ж зламають!" А я кажу: "Давайте довіряти людям". І от пройшло майже десять років - і все на місці. "КАЗКОВЕ СЕЛО" Дорогою помічаємо чисті й охайно облаштовані узбіччя. На деяких перехрестях стоять світлофори, а на поворотах - обмежувачі швидкості. У селі встановили нові зупинки громадського транспорту, деякі розмалювали автентичними візерунками, та камери відеоспостереження. Завдяки цьому, запевняють місцеві, у селі стало значно безпечніше. - У 2006-му придбав землю у Бобриці й почав зводити будинок, - веде далі Роман Іваненко. - До цього мешкав у Києві. Я тоді ще не знав нічого про це село - просто відчував, що хочу ближче до природи, подалі від міської метушні. Згодом Роман Іваненко брав участь у Революції Гідності. Пізніше це стане головною мотивацією створити "казкове село". - Я тоді дрова возив, точно пам'ятаю. У мене була Аudі, і я щодня в багажник клав дрова, бензин - і на Майдан. Їздити туди було квестом - машини перевіряли. А ще пам'ятаю патрулі по Києву - тоді ловили тітушок, була якась апка, через яку передавали координати. І пам'ятаю той день, коли були розстріли. Ми тоді воду носили в Жовтневий палац, там був госпіталь. Після подій на Майдані він остаточно вирішив, що мрії про гідну країну, заради яких гинули люди на Інститутській, мають втілитися бодай на місцевому рівні. - Пам'ятаю той день - люди лежать накриті білими простирадлами. І я розумію: вони загинули за мрію. І от думаю: якщо вони могли віддати життя, то я ж точно можу хоча б щось зробити, щоб ця мрія не лишилася просто мрією, - пригадує Роман. Уже наступного року, з початком децентралізації, він прийшов до сільради з пропозицією зробити Бобрицю прикладом сучасного українського села. З підтримкою тодішнього голови та інших небайдужих мешканців, у 2015-му вони розробили стратегічне бачення і навіть затвердили його рішенням сільради. Так у селі розпочалася велика трансформація. - Спочатку ніхто не вірив. Пішли по хатах, пояснювали. Першим проєктом була центральна площа. Ми зробили не тимчасово, а "назавжди". І підсвітка закладена, і місце під пам'ятник засновникам села, - показує він на вимощену площу. Цю площу назвали Стражницькою - на честь козацького хутора Стража, з якого історично й постала Бобриця. Облаштували лавки з термодерева, бруківку виклали на зразок витинанки. Якщо придивитися - вимальовується візерунок у вигляді бобрів. - Це все - бобри, просто по-різному розкладені. Викладали вручну по схемі, плитку з графітового і сірого відтінків. От і вийшла така площа зі змістом, - усміхається Роман. - Тут зараз збираються на щомісячні ярмарки. Ми залучаємо людей, які щось роблять своїми руками - маленьких виробників. Купили спеціальні білі намети. Є сцена й фудкорт. Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає Ще одним кроком, який запустив відчутні зміни у селі, стало збільшення місцевого бюджету у майже пʼять разів. - Тоді почала діяти реформа місцевих бюджетів, - пояснює Роман Іваненко. - Основним джерелом надходжень був єдиний податок. Я мав зареєстрований ФОП - надавав консультаційні послуги в рамках свого бізнесу - і просто перереєстрував його сюди. Ще кілька людей зробили так само. Ми пояснили: "Ось податки, які ми платимо, ось мрії, які ми маємо - і ось результат". Коли люди бачать зв'язок між своїми діями і реальними змінами, довіра зростає. І процес набирає швидкості. Зміни торкалися не лише інфраструктури. Колись біля школи стояла огорожа заввишки два з половиною метри. Зрештою громада вирішила: краще зробити простір відкритим, замінивши темну огорожу на прозору, легку. - Ми поділили паркан навпіл. Частина пішла на школу, решта - навколо дитячого майданчика, - усміхається Роман. - Просто, правда? Але такі дрібниці змінюють сприйняття світу дитиною. Поки в селі функціонує лише початкова школа та приватний дитячий садок. До повномасштабного вторгнення тут почали будувати більшу, але зупинилися на проєкті комбінованої школи-садка першого ступеня. Однак після початку Великої війни проєкт призупинили. - У нас приблизно 140 дітей. Але повноцінну школу будувати нерентабельно. Краще компенсувати поїздки до великої школи в Білогородці, де є предметні вчителі, заміна на випадок хвороби, - пояснює Роман. - Тут ми запланували нормальний садок-школу для дітей до четвертого класу. Проєкт передбачає демонтаж старої будівлі школи 1930-х років - вона давно не відповідає сучасним нормам. На її місці планують звести новий комплекс, який з'єднає функції бібліотеки, класів, дитсадка в одному просторі. "НІЯКИХ ТАУНХАУСІВ" - За освітою я економіст. А з 2009 по 2012 рік навчався у бізнес-школі у Словенії. Це був МВА, уже після базової освіти в Україні. І от це навчання мене справді сильно змінило. Я побачив інший світ, іншу модель взаємодії в суспільстві. І частину цього світогляду ми втілили тут, у Бобриці, - розповідає Роман. Ідея розвитку села базується на захисті природи як основного ресурсу. Щоб уникнути хаотичної забудови, за прикладом деяких приміських районів, у Бобриці сформували бачення майбутнього: ніяких таунхаусів, логістичних складів, зміни генерального плану чи ділення ділянок. Натомість - рекреаційний напрямок, готелі, спорт, медичні послуги, індивідуальна зайнятість. - Ми прописали в концепції, що природа - це головна цінність. От є вулиця Соснова, там утримують коней, проводять спортивні змагання. Є й готелі, і апарт-комплекси, які з'явилися завдяки нашій активності. Люди заробляють тут, не нищачи те, що має бути збережене, - пояснює він. Чимало мешканців села працюють віддалено: айтівці, юристи, самозайняті. Деякі мають офіси в Києві, але мешкають тут і сплачують податки за місцем проживання. - У нас тут навіть кілька людей із офісу Місrоsоft купили ділянки. Їм сподобалася ідея "казкового села", і вони просто передавали це один одному. Побудували будинки - тепер живуть тут, - каже Іваненко. На території села з'явились інформаційні стенди про природу, рекреаційні локації, розвивалися місцеві бізнеси. За словами Романа, після того, як Бобрицю чітко позиціонували як природоорієнтовану і відкриту, тут зʼявилися два готелі. Обидва - результат інвестицій від людей, які вже жили у селі. Багато ініціатив у Бобриці реалізували через створений мешканцями фонд розвитку. Частину проєктів фінансували через сільську раду, інші - спільнокоштом, через донати. Поблизу житлових вулиць у Бобриці працює невелике фермерське господарство, яке спеціалізується на вирощуванні сезонних овочів і фруктів. Ряди дерев простягаються просто посеред села. Господарі мають теплиці, де з весни ростуть огірки, томати, баклажани. Влітку збирають черешні, абрикоси, груші та яблука. Усі культури вирощуються без використання агрохімікатів. МУЗЕЙ ІСТОРІЇ ТА ВІЙНА Повертаємося до скульптурного парку. Поруч із алеєю облаштували Музей етносу та історії села. Всередині у вузьких проходах між стелажами - ікони, праски, ткацьке знаряддя, військові шапки, хрестильні хустки, старі фотографії. На стінах - портрети мешканців села, деякі які воювали в обох світових війнах. Є полиці зі скринями й дрібними предметами побуту, підсвіченими теплим світлом. - Тут усе, що змогли - те й поставили. Просто зносили речі, хто що мав. Є щось бобрицьке, є таке, що навіть не знаємо, звідки. Наприклад, ось ця червона піч французької компанії. Що вона тут робить? Хтозна. Але її хтось приніс - значить, вона для когось важлива. Найбільше місцеві пишаються частиною зі старими фотографіями. Є тут знімки й періоду Першої світової, коли селяни були змушені воювати під чужими прапорами. У другій кімнаті музею - експозиція ікон та домашніх речей, що стоять у кутах, як колись у сільських хатах. Місцева команда планує відтворити справжню бобрицьку хату зі старим хатнім начинням. У сільському бюджеті вже передбачили кошти на ескізний проєкт і готують архітектурний конкурс. Один проєкт планують реалізувати коштом громади, інший - за підтримки грантів. До 2022-го в Бобриці встигли провести навіть кінофестиваль - у партнерстві з власником Fіlm.uа. Але нині цю ініціативу поставили на паузу. - Був у нас такий житель, Сергій, - пригадує Роман Іваненко. - Колишній росіянин, мешкав тут, входив до правління нашого фонду. Коли почалася велика війна, ми всі - п'ятеро членів правління - за кілька днів скинулися й витратили близько двох мільйонів гривень на перші бронежилети й амуніцію для ТРО. А він за два дні до вторгнення виїхав за кордон. Відмовився долучитися, а згодом ми з'ясували, що в нього досі діє бізнес у Москві. Ми повністю виключили його з усіх комунікацій. Він намагався віджартуватись, але було все очевидно. Тож кінофестиваль, який ми разом проводили, теж довелось відкласти. У перші дні повномасштабного вторгнення громада діяла самотужки. Закупівлі засобів захисту, пошук амуніції, логістика через кордон - усе трималося на ініціативі небайдужих. - Тоді бронежилетів просто не було. Якось через сьомі руки в Польщі знайшов 75 сертифікованих бронепластин, - каже Іваненко. - А от самі жилети нам пошив Андре Тан у Дніпрі. Написав: "Можеш пошити?". А він залюбки погодився. Ми оплатили матеріали, і десь 11 березня передали ТРО перші 75 комплектів. За 6 км звідси була лінія фронту Бронепластини доповнили спеціальними протиударними вставками, перевірили на стрільбищі. Закуповували форму в країнах Балтії, шукали все, що було доступно на натівських складах. - У ті дні тут все літало, - пригадує Роман. - За шість кілометрів звідси була лінія фронту. Над нами літали гелікоптери, літаки. Одного разу щось велике впало недалеко від мого дому, біля колишніх іподромних полів. Вирва - метрів п'ять углиб. Але самій Бобриці пощастило - загиблих не було. Наразі громада підтримує військових. Постійно проводяться збори коштів спільними зусиллями місцевої влади та мешканців села. - Наші односельчани також захищають Україну на фронті. На ярмарку сьомого числа будемо збирати на підрозділ, де служить один із наших - треба 100-150 тисяч гривень на спеціальний акумулятор. Постійно якісь збори відбуваються. Якщо звертаються з частини, ми купуємо. Зазвичай просять РЕБи або дрони - ті, що літають і щось несуть, або FРV. У рік, за словами співрозмовника, з місцевого бюджету на потреби армії витрачається понад 50 млн грн. МОЛОДЬ І СПОКІЙНЕ ЖИТТЯ На зупинці на виїзді з Бобриці сидить Слава - мешканка села, яка переїхала сюди з Києва понад десять років тому. Розповідає, що оселилася тут у 2011-му, коли вийшла на пенсію. - Хотілося вже спокою. Побудували тут будинок, оселилися, - каже вона. - З того часу вже 10 років, але як раніше було, не пам'ятаю. Сміття тоді точно не вивозили. Жінка користується послугами комунального підприємства - купує фірмові пакети, у які складає сміття. - Великі берем, - пояснює. - Але не сортую. Та й мало хто в селі сортує. Каже, що її не можна назвати надто активною мешканкою - живе на краєчку села, більше займається господарством. Згадує, що в селі побільшало молоді. - Тут багато хто з Києва побудувався. Молодь переїжджає, старих уже менше, - говорить Слава. - Мені подобається, що чисто в центрі, площу зробили. Великих покупок не робить на місцевому ринку - продукти бере в Києві, коли навідує дітей. - Тут хіба щось по дрібницях, - пояснює. - Та й магазин у селі малий. От якщо б побудували великий, було б добре. Каже, що загалом життя в селі тихе. З незручностей - відсутність аптеки. - Якщо щось треба - їздимо в Білогородку, - додає. - Але в цілому добре. Спокійно. До зупинки підходять ще дві жінки - Віра Іванівна й Тетяна. Кажуть, живуть у Бобриці не перший рік, сортують сміття, підтримують благоустрій. - Це нормально. Все від нас залежить, як воно буде, - говорить одна з них. - А хотілося б, щоб хлопці наші повернулися, щоб ми могли спокійно лягати спати. Оце найголовніше. А все інше - люди гарні, повітря свіже. Пояснюють, що їхні діти зараз будуються в селі. Самі переїхали з Борисполя. - У дітей тут будинок, ще не добудували. А ми біля них, - каже Тетяна. - Тут недалеко до Києва, тому діти переїхали. Раніше зранку трамваєм добиралися, зручно було. Зараз маршруткою. Виходить, найкраще місце для життя - ліс, озера, і недалеко від столиці. Жінки кажуть, що розваги в селі є - іноді приїздять артисти, проводять ярмарки, частину коштів з яких передають на армію. - Ми допомагаємо. Не завжди на ярмарки ходимо, але підтримуємо, чим можемо, - каже Віра Іванівна. - Правда, аптеки досі немає. Але обіцяли, що вже роблять. Чекаємо. І багато вуличних собак. Теж кажуть, що будуть якось боротися з цим. Натомість радіють, що в селі є медичний кабінет. Туди кілька разів на тиждень приїжджають лікарі. Розмова переривається рухом транспорту - жінки підводяться й готуються до поїздки. Вечір у Бобриці тихий. Сонце повільно сідає за обрій, підсвічуючи верхівки дерев і дахи будинків. Повз зупинку проїжджають місцеві на велосипедах, десь у дворі чути голоси дітей. Жінки сідають в маршрутку №749, яка сполучає село з Києвом через Білогородку. Курсує транспорт щопівгодини.

Після масштабної атаки українських дронів у межах спецоперації СБУ "Павутина", російська сторона вдалася до маніпуляцій, аби приховати масштаби втрат у стратегічній авіації. Як повідомили в Службі безпеки України, на місце знищених або пошкоджених літаків окупанти почали завозити інші - цілі борти, щоб замаскувати наслідки ударів на супутникових знімках. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ту-95 і Ту-22 під ударом: супутник зняв, як дрони СБУ розгромили російську авіацію За даними ОSІNТ-аналітиків, подібний випадок зафіксовано на одному з аеродромів РФ - замість ураженого стратегічного бомбардувальника Ту-95 було доставлено інший літак. Він був поставлений на те саме місце та в тій самій позиції, як і знищений борт. Проте на знімках видно обгоріле покриття летовища під ним, що вказує на факт удару. "Вони поставили літак точно в те саме місце, де стояв знищений. Але супутник не обманеш - сліди ураження видно чітко", - коментують в розвідці. Раніше в мережі з'явилися супутникові знімки з аеродрому "Бєлая" в Іркутській області, які підтверджували пошкодження щонайменше семи літаків. Також були опубліковані високоякісні супутникові знімки з аеродрому "Оленья" в Мурманській області, де видно знищені Ту-95МС, Ту-22М3, а також військово-транспортний Ан-12. Ці кадри стали додатковим доказом успішного удару по ключовій військовій інфраструктурі РФ, який Кремль намагається замаскувати для внутрішнього споживача та міжнародної аудиторії. 1 червня СБУ відпрацювала одразу по чотирьох військових аеродромах Російської Федерації. Вони розташовані в глибокому тилу, за кілька сотень кілометрів від кордону України. Унікальна спецоперація отримала назву "Павутина". Наразі відомо про ураження щонайменше 41 літака типів Ту-95, Ту-22М3, а також А-50. Прямо зараз складно оцінити кінцеві збитки, оскільки операція, схоже, все ще триває. Однак, за попередніми оцінками, ворожій дальній авіації завдано збитків на понад 2 млрд доларів.

У мережі зʼявився перший супутниковий знімок аеродрому "Іваново" в РФ після масованої атаки БПЛА 1 червня. На ньому чітко видно обгорілий кістяк щонайменше одного літака.