Search trend "День Незалежності США!"

Дональд Трамп у власній мережі Тruth Sосіаl пригрозив росіянам та їхнім сателітам з БРІКСу впровадити 100 відсоткове мито на увесь експорт, якщо ті надумають відректися від долара. Щоб там не казали про Трампа, а в деяких речах він інтуїтивно тямить. Зокрема в тому, що подібні санкції можуть мати більш руйнівний ефект, ніж будь-який "Орєшнік". І у Південно-Африканській республіці та в Китаї вже поспіхом заявили, що не збираються впроваджувати ніяку альтернативну валюту для фінансових операцій в межах БРІКС. Після того, як налякав БРІКС, суворий Трамп взявся жахати цілу сусідню Канаду, якій запропонував стати 52-м штатом Сполучених Штатів Америки, чим викликав нервове посіпування повіки у прем'єра Джастіна Трюдо. І це він ще навіть не став президентом. ...президент США Джо Байден помилував індика, якого б мали традиційно спекти на День подяки. Після цього Джо Байден, очевидно на інерції, помилував свого сина - Гантера А чинний президент США Джо Байден помилував індика, якого б мали традиційно спекти на День подяки. Після цього Джо Байден, очевидно на інерції, помилував свого сина - Гантера. А Трамп призначив радником з питань Близького Сходу власного тестя Массада Булоса. І ці люди щось нам розповідають про "кумівство". Сполучені Штати Америки не планують повертати Україні ядерний статус. Така офіційна позиція Державного департаменту. Колись так само категорично США не планували надавати Україні системи Раtrіоt, танки Аbrаms, АТАСАМS і F-16. На все свій час. Кіт Келлог, який має стати радником Трампа з питань "врегулювання російсько-української війни", ще раз нагадав, що "війну пора закінчувати" Президент України Володимир Зеленський поїде до Парижа на відкриття відреставрованого після пожежі Нотр-Дам-де-Парі. Там буде також і Дональд Трамп. Президент Франції Емманюель Макрон пообіцяв зустрітися з обома. Цікаво, чи пам'ятають французи, що собор згорів саме після першого візиту президента України до Франції у квітні 2019 року? США тим часом оголосили про новий пакет військової допомоги. Радник Байдена з питань безпеки Джейк Салліван пообіцяв на початку року "сотні тисяч снарядів та тисячі ракет, інші критичні озброєння". Як бачимо, навіть віковічний "голуб" Салліван приміряє на себе яструбине пір'я. Шкода, що лише зараз, а не три роки тому. Німецька компанія Неіsіng розпочала масове виробництво безпілотників, керованих штучним інтелектом. Ці БПЛА будуть поставлятися Україні. А канцлер Німеччини Шольц прибув до Києва. В руках німецького лідера був загадковий чемодан, який спричинив цілу лавину здогадок та мемів в соціальних мережах: "Що нам привіз Шольц?". За версією міністерства оборони Німеччини, Шольц привіз системи протиповітряної оборони ІRІS-Т, танки Lеораrd 1 та ударні безпілотники, гвинтокрили Sеа Кіng. ...міністерка закордонних справ Німеччини вперше заявила про можливість розміщення німецьких військових в Україні Прем'єр Британії Кір Стармер вперше сказав, що необхідні перемовини для припинення війни в Україні. А російські тг-канали розповідають, що влада Путіна нібито готова до обговорення присутності іноземного військового контингенту по лінії розмежування між українськими й російськими військовими. Анналена Бербок, міністерка закордонних справ Німеччини, вперше заявила про можливість розміщення німецьких військових в Україні. За її словами, це можливо у разі домовленості про припинення вогню між Україною та РФ. Про це ж саме згодом сказав і міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус. Цікаві й курйозні події відбуваються в Південній Кореї. Чи то боротьба з північнокорейським впливом, чи то спроба приватного військового перевороту. У вівторок президент країни Юн Сок Йоль оголосив в країні воєнний стан, який уже за кілька годин був скасований урядом. Це, очевидно, один з найнетриваліших військових станів в новітній історії. Зловмисники кажуть, що весь цей південнокорейський апокаліпсис трапився через те, що дружина тамтешнього президента купила собі сумку від Dіоr за три тисячі доларів. Може, й таке. Зрештою, саме через Єлену греки якось "зробили з Трої купу гною"&hеllір; ...ковід, який паралізував світ п'ять років тому - рукотворний і, найімовірніше, має лабораторне походження. До таких висновків дійшла комісія американського конгресу Вірус ковід, який паралізував світ п'ять років тому - рукотворний і, найімовірніше, має лабораторне походження. До таких висновків дійшла комісія американського конгресу. Прийшов Трамп, і почав тролить Китай зусібіч. В Росії чиновників почали навчати на спеціальних курсах. Мета навчання: вміти показати будь-які результати російсько-української війни, як "історичну перемогу Росії". Тим часом російські війська "історично перемагають" в Сирії. Окупанти терміново втікають з Дамаска, і пишуть в новинах, що кляті українці з американцями беруть столицю Башара Асада. У четвер повстанці взяли під свій контроль важливе стратегічне місто - Хама. Офіційне представництво російського ідіотизму при Організації об'єднаних націй в образі Небендзі розповіло світу про ноу-хау українців. Вони, мовляв, підселяють до "російськомовного посьолка" кількох бандерівців, і, дивися, вже за якийсь рік весь той "посьолок" - суціль бандерівський, з грудними дітьми включно&hеllір; Така ціна російської ідеології: пару бандерівців за рік роблять з неї посміховисько. Сили оборони у Рязані атакували авіабазу, а в Новоросійську порт, де базуються носії ракет. Про атаки українських БПЛА повідомляли у соцмережах жителі Таганрога, Брянська, Рязані. ЗСУ вибили ворога з плацдарму на Харківщині та повернули контроль над правим берегом Осколу. ЗСУ отримали першу партію ракет-дронів "Пекло" власного виробництва, з дальністю ураження - 700 кілометрів ЗСУ отримали першу партію ракет-дронів "Пекло" власного виробництва, з дальністю ураження - 700 кілометрів. Щасливого лету! У Києві з'явилися загадкові рекламні борди. На них зображений генерал де Голль. Написано: "На все свій час!" Чи може це бути початком передвиборчої кампанії надзвичайного й повноважного посла України в Британії, генерала Залужного - скоро побачимо&hеllір; У Києві відкрили Подільський міст через Дніпро. Будували його більше тридцяти років. Міст - фактично ровесник української незалежності. Україна святкує день ЗСУ та день святого Миколая, який подекуди притрусив українську землю снігом. Скоро три роки, як триває війна, як стоїть і бореться Україна. Героям слава! Тримаймося!

Ви прийшли до нас в такі дні – 20-річчя Помаранчевої Революції, річниця Революції Гідності і фактично також річниця Студентської Революції. Українці завжди восени чомусь протестували. Мені здається, що у нашого з вами покоління не було досвіду поразок. Кожен такий етап закінчувався перемогою: шо Революція на граніті, що Помаранчева Революція.Це правда. Я би сказала навіть ширше. На плечі нашого покоління впав основний тягар відбудови незалежної України із руїн СРСР. Це труд важкий, непомітний, досі погано описаний і зафіксований, що істориками, що письменниками. Ми перехопили з Москви цей дискурс про буцімто "лихі 90-ті", де треба говорити про злидні, де треба знімати якісь суцільні кошмари. Тут є трохи вплив чорнушного радянського кіно і успіху румунської "Нової хвилі", адже українські кінематографісти до 20-х років ХХІ століття потяглися знімати руїни 90-х. Але от з цієї самої руїни 90-х якраз наше покоління країну і витягало, відбудовувало. Станом на початок повномасштабного вторгнення 2022 року виявилося, що таке збудувало і досить таки пристойну, більш-менш обладнану, порівняно з західними сусідами, країну для життя. Тобто це також невидима перемога, з якою ми собі не завжди здаємо право. Але ось ця перемога, наприклад, в мені народила відчуття, що навіть у березні 2022 року у мене не було жодного сумніву, що ми переможемо.І в мене не було. І зараз в мене немає ніколи жодного сумніву. Я це пов'язую з тим, що кожна революція, кожен протест, кожна боротьба у нас закінчувалася перемогою. Я вас пригадую дуже добре на Майдані на початку листопада 1990 року. Вам тоді було 30 років. Ви прийшли з іншими письменниками і ви теж з нами голодували. Це була така ваша одноденна акція голодування. З вами була Соломія Павличко, Ігор Римарук, в інші дні приходили інші письменники. Чи ви пригадуєте, як ви тоді бачили майбутнє? Коли ви сиділи тоді на тих сходинках площі Жовтневої революції, що ви тоді думали? Що нарешті совок кінчається, валиться. Озвучені вимоги студентів, серед яких найперша і найважливіша тоді була не та, котра фігурує сьогодні у Вікіпедії та в усіх джерелах, як ніби головна перемога – "Зняли Масола". Звісно, це теж показово, наочно та красиво. Тут є оцей момент негайності і незабарності. Але там лунали важливіші вимоги, з них найперша — служба українських хлопців в армії виключно в межах української СРСР. Це повернення до законодавства нехай і Радянської України, але 20-х років, тобто доголодоморної України. Тоді боялися українців брати в червону армію, бо українці були зв'язані ще з національно-визвольним рухом, всі були петлюрівці і їм не довіряли. Це вже після Голодомору можна було робити з нами, що завгодно. Але там були дві антиколоніальні вимоги. Перше – це армія, і друге – це "ні" союзному договору. Так, друга головна, бо цим і було спричинено Революцію на граніті. Цілий протест полягав у тому, що нас знову намагалися затягнути в якийсь там оновлений союз, і саме таким, до речі, був сценарій. Про це ми знаємо вже сьогодні, через 25 років, коли було опубліковано переговори Єльцина з Бушем, а потім з Клінтоном. Ми сьогодні можемо оцінити, наскільки був важливим і вирішальним цей внесок. Насправді це був останній студентський рух, який зливається з робітничим. От тоді, коли пішли маршем по Хрещатику вперше на пам'яті живих поколінь не на 7 листопада, "червоний день календаря", гнані раби з портретами вождей чи членів політбюро, а коли пішли студенти з намальованими від руки транспарантами, а київські робітники страйком по Хрещатику на підтримку студентів – ось це був той поворотний момент історії, коли ми ставали на шлях Польщі, де роком раніше, у 1989 році всі знаємо, що відбулося, всі знаємо наслідки. І ось ця перемога робітничого руху над підрадянським комуністичним режимом була настільки показова і настільки заразлива, що Кравчук вчасно перелякався і зрозумів, що Москва далеко, а ось тут те море під вікнами – це ті, від кого він залежить. Він зрозумів, що повинен лягати на хвилю. Він відчув цю історичну хвилю. Ви сказали про розсекречені листування і розмови Кравчука з Бушем і з Клінтоном. Вже потім, як мине буквально кілька місяців, ми почуємо спіч від Буша: "Американці не підтримують тих, хто шукає незалежності, щоб замінити віддалену тиранію місцевим деспотизмом. Вони не допомагатимуть тим, що пропонує самовбивчий націоналізм, оснований на етнічній ненависті". Тоді ми вже побачимо, наскільки все складно. Згадую, як нам прийшла телеграма з Ратгерського університету про те, що студенти там нас підтримають. Я пригадую, як я зачитую цю телеграму, і мені здається, що це вся Америка кричить, що ми вас підтримуємо і любимо. Вже пізніше, за рік чи два, я потрапила на Захід і почала розуміти, що це все не так. Чи ви тоді розуміли, що все не так, як відчувалося тоді в цій точці на Майдані? Загальне піднесення, що ніякого союзного договору не буде, ось ми тут – це майбутнє, ось тут цілий Київ на площі. Київ, який ще вчиться, який ще боїться говорити одним голосом. Це була дуже характеристична якість юрби. Ось цей тодішній, наш перший Майдан, який зрештою і дав ім'я Майданової Незалежності, він був підтримуючий, але ще не був суб'єктом. Я пам'ятаю, коли в натовпі хтось починав гукати "Ганьба" чи "Слава", людям було ніяково озиратися, бо ще не було звички. Відчуття спільнотності ще не було вироблено. Це була лише генеральна репетиція ось цього самого відчуття, яке в усій красі себе проявило вже через 14 років під час Помаранчевої Революції на тому самому Майдані Незалежності. Але загальне відчуття, що назад дороги немає, ми натисли на кнопку, історія летить, а її вітер дме нам в обличчя, почалося наприкінці 80-х - на початку 90-х років. Я була не набагато просунутіша, ніж більшість тодішніх українських інтелектуалів, котрі щиро вірили, що варто тільки нам здобути незалежність, і далі все піде як по маслу. А те, що незалежність – це не акт, а процес, це, звичайно, приходить пізніше з усвідомленням та розчаруваннями. Але в мене в житті був Юрій Володимирович Шевельов, і була з ним зустріч у Нью-Йорку в травні 1991 року. Лишається 4 місяці до підписання Декларації Незалежності, і от я молода й натхненна приїжджаю з цієї самої кипучої України, він мене запрошує до себе, я йому це все розповідаю. А він мені потім дарує свою збірку останньої есеїстики "Третя сторожа" з дарчим написом, і каже: "Зверніть увагу, там є одне есе про Ісландію, яке називається "Незалежність і що завтра?"" Я зрозуміла, на що він натякає, але мені це дуже не сподобалось. Я подумала, що цей старий бурундук починає труїти прекрасну атмосферу й перспективу. Як це? Я гадала, що далі буде тільки краще. У мене така була сцена з Дмитром Павличком, який прийшов до нас на Майдан. Там стояли я з мамою і наші друзі. І я вигукнула: "Ну все". Тому що це море людей навколо нас, люди ставили квіти, і раптом ти бачиш, що в тебе є ось такий народ. А це 90-й рік, ми вперше зустрілися, і я кажу: "Ну все". А Дмитро Васильович каже: "Ні, це ще не все". Я тоді така зла на нього була, що він взагалі це сказав і так погасив настрій. Ви знаєте, я не люблю, коли до вас звертаються "Касандра", я не люблю тему Касандри. Я думаю, що ви просто виконуєте функцію інтелектуала, який бачить невидиме й непроявлене. Який мусить говорити про те, що ще не відбулося, а не тільки про те, що вже відбулося. Я вчора згадала ваш текст "Майдан проти матриці", коли думала про нашу майбутню розмову. Його ви написали у грудні-січні 2013 року, коли була Революція Гідності. Так, тобто поки Майдан ще був мирний, до першої крові. Тобто це грудень-середина січня. І ви пишете таке: "Нас усіх, хто живе сьогодні у глобальній матриці, чекає в недалекому майбутньому велике системне перезавантаження. І так склались історичні карти, що центральним вузлом цього перезавантаження випало стати нам, Україні. І нема на то ради". Для того, щоб було зрозуміло, наскільки це точно передбачено, почнімо з того, що ви мали на увазі, коли говорили про матрицю? Давайте дамо коротке визначення: що таке матриця? Там є спроба це описати. Я шкодую, що я цей текст не встигла закінчити. Але я винесла сильний урок, який можу повторювати і через 10 років після тих подій: кров – це кінець діалогу. Особливо я це повторюю, коли починаються розмови, що рано чи пізно треба буде домовлятися. Ні, зовсім не обов'язково, що всі війни кінчаються за столом переговорів. Є ціла купа війн, які кінчалися безумовною капітуляцією агресора, іі це якраз той випадок, коли ніяких домовленостей бути не може, тому що будь-яка пропозиція вступити в діалог з агресором – це зневага й обнулення вже пролитої крові. Кров – це вихід із діалогу. Фізична агресія, гаряча війна – це вихід із діалогу.  Перші постріли на Майдані і вбиті Вербицький, Жезнєвський та Нігоян – це демонстрація виходу з діалогу. І тому матриця – це більше, ніж спроба узурпації влади. Звичайно, це не тільки якийсь нещасний Янукович, бо зрозуміло було відразу, що це не його творчість. Це творчість Путіна, а Януковича просто намагаються поставити, щоб зробити з України другу Білорусь. Але не вийшло цього самого київського аналогу Лукашенка ні з Кучмою, ні тим більше з усіма наступними сюжетами. Проте з’явився Янукович – нібито той, хто буде слухатись і грати роль за всіма прописаними йому нотами. А тут виявляється велика несподіванка для Росії, вона кожного разу трапляє з Україною в цю пастку, коли виявляється, що є ще на цій території населення, яке має власну думку з приводу того, що відбувається, на відміну від Білорусі та Росії. Оскільки в них цього немає в прошивці, вони ніколи цього не враховують. Як дальтонік може знати, що таке колір? Вони дійсно цього не знають. Ми бачимо зараз, що хоч по Курській області вже ходить ЗСУ, хоч від Ростова до Москви ПВК Вагнера з Пригожиним на чолі може спокійно проходити через міста і села, і населення тільки дивитиметься з вікон. Але в кожному разі все, що демонструє силу і владу, сприймається населенням на правах погоди-негоди, як об'єктивне, стихійне, атмосферне явище, з яким безгуздо боротися. Ось ця матриця виступає як дещо більше. Матриця – як політична система, котра є найбільш досконалою персоніфікацією світового зла. Як функціонує система, заснована саме на злі, насильстві, нагинанні тих, хто слабший і хто не може відповісти, на запереченні, обнуленні всіх здобутків людства у плані політичного діалогу, досягнення консенсусу, оркестрування згоди між різними прошарками, класами суспільства, різними інтересами різних суспільних груп. Тільки одне має значення в матриці – хто головний Люцифер? Ось ця структура вертикалі, вертикаль власті, як вони кажуть, чи драбина "генерального мордобитія", як у Шевченковому "Сні". Це абсолютно геніальна метафора. До речі, у Шевченка йшлося не тільки про Російську імперію, йшлося про всі диктатури й тиранії, зокрема, в непробудимому Китаї та темному Єгипті, які побудовані на ось цій самій вертикалі і топтанні сильнішим слабших. Це антицивілізаціний вектор, тому що все, що пов’язано з цивілізацією, прогресом, свободою особистості та усім репертуаром тих цінностей, які ми традиційно залічуємо до європейських, – це все результат урахування слабшого, того, що суспільство домовилося, як дбати про слабших. Ну і зрештою – це елементарні базові засади політології в уявленні спільноти. Я турбуюся і дбаю не тільки про тих, хто мої найближчі, але й про тих, з ким солідарність, емпатію, єдність та почуття спільнотності я мушу собі уявляти. Всім 40 мільйонам співвітчизників я руки не подам фізично і в цьому житті я їх всіх не перевірю, наскільки вони свої чи не свої, але існує саме поняття цієї спільноти, з якою я себе ідентифікую, і яка є моїм поясом безпеки, для якої я працюю і, відповідно, частиною якої я себе усвідомлюю. Ось це все обвалюється, нема горизонтальних зв'язків у матриці. У матриці не існує емпатії чи виручки. У матриці не існує нічого того, що у нас пов'язано з Майданом. У матриці існує тільки ось ця драбина, де кожен, хто нижче, хоче видряпатися на сходинку вище, скинувши того, хто там, і самому ставши на його місце, щоб топтати тих, хто внизу. Ось це дуже проста і примітивна форма суспільного зла. Це є те, що описано Джорджем Орвеллом та Олдосом Гакслі, що описано в усіх антиутопіях. Цей вірус зла зберігається постійно. Матриця вже розпросторилася, як ракова хвороба, по цілій планеті. Станом на 2014 рік це було беззаперечно, а Захід просто злякався визнати, що чергова прекрасна епоха нібито без потенційних воєн, якою вони тішились від 1989 року, скінчилася.Не сталося кінця історії, як виявилося. Я пригадую, що у 2014 році Заходу було цікавіше говорити про те, чи було насправді вторгнення, чи не було, чи має історичне право Російська Федерація на Крим, чи ні. Їм було важливіше говорити про це, аніж про те, що насправді сталося. І лише 2022 рік розставив все на свої місця. Ви сказали, що ця матриця пожирає світ. У мене теж є таке відчуття. У нас у всіх є це відчуття. На другий день, коли ми прокинулися після обрання президентом США Дональда Трампа, багато хто в Фейсбуці писав: "Ну ось, ми в світі одні дорослі". Чи ви так само це відчуваєте, ви поділяєте це відчуття? У мене це відчуття з 2014 року. Тому тут не було нічого спеціально нового, і я з Трампом цього не пов'язувала. Для мене перше президентство Трампа було достатньо травматичним, я оплакала Америку. Я по-своєму люблю чи любила ту країну. Не знаю, як доречно тут сказати, бо вона дуже змінилася з тих часів, коли я там провела певний шматок життя, і я їй багато чим завдячую. В ній були речі, які варто відстоювати. Я розумію натискання на цей триггер "Маkе Аmеrіса Grеаt Аgаіn". В ній був ось цей дух демократичної рівності, коли немає в прошивці того, що є в кожного європейця,  – класова закладка щодо того, якого ти походження. Типу, хто у нас тут з мажорів, а хто у нас тут селюк. Там цього немає. Там нема мажорів і селюків, там всі селюки. Там всі приїхали рано чи пізно. Але спроба пишатися тим, що у мене є кілька крапель індіянської крові, що свідчить якраз про те, що мої предки приїхали сюди так давно, коли ще не було достатньо білих жінок в запасі для ось цих самих пошукувачів добра за океаном, зустрічається в Європі взагалі, а в Україні спеціально, з цілковитим нерозумінням. Коли покійний Джим Мейс спробував цим похвалитися, з нього одразу зробили нащадка бідних поневолених черокі. Казали, що саме тому він і зрозумів українську трагедію та зайнявся Голодомором, адже він черокі за походженням. Він не опирався, він з того сміявся, звичайно. Але це показник цілковитого, як вони називають сulturаl dіffеrеnсе, просто драматичного нерозуміння того, як влаштовано американське суспільство і наскільки воно наївне, але абсолютно щире в своєму ліберте, егаліте, пратерніте, тобто цих цінностях американської революції, котрі у них дійсно прописані в усіх підручниках, котрих навчають дітей у школах. Я трохи ще воловила у 90-ті роки цю протестантську етику й дух капіталізму, який два століття в тій країні забезпечував суспільне багатство. Проте водночас я вловила і ту розгубленість від відсутності противника.Ви в своєму тексті "Майдан проти матриці" пишете про те, що матриця живеться відсутністю цінностей. І я розумію, про що ви говорите, коли кажете про цінності не тільки американські, а й західного світу загалом. Говорити із західними політиками чи дипломатами для мене завжди було легше, тому що я ці цінності відчувала. Я розуміла, що людина вірить. А наші політики не вірили. Це все була імітація. Більшість політиків не вірили, і це ти теж відчував на якомусь такому невербальному рівні. Що ж сталося із цінностями американців, що половина суспільства голосує за антицінності фактично? Я би не сказала, що половина голосує за антицінності. Це різне розуміння цих цінностей, це загальна розгубленість американського суспільства від втрати тої певності себе, яку вони успадковували з покоління в покоління, і переконання, кажучи їхніми словами, що наші діти будуть жити краще, ніж ми. Ось це захиталося і рухнуло. Чому захиталося? Відповіді немає. Починається боротьба між демократами, які пропонують зосередитися на охороні здоров'я. Обама віддає Сирію Путіну і обіцяє перезавантаження стосунків з Росією. У результаті відбуваються всі ці історії як, наприклад, ганебна втеча з Афганістану. Країна, яка втратила роль світового поліцейського. Але в світі дуже складно без поліцейського. Хто тоді має спинити будь-якого пахана, який вилазить з криком, розмахуючи чи реальною ядерною битою, чи її імітацією, з криком, а я вам всім покажу, хто тут хазяїн в домі? Хто має повернути до порядку? Де той світовий поліцейський? Ніби відмовились демократи від цієї функції. Хто злив в унітаз Будапештський меморандум, як не демократи таки?Під час першої Трампової президенції я була свідком дискусії на дуже підвищених тонах між виборцем республіканців і виборцем демократів, і подумала, що за наслідками аргументації, попри те, що демократ був моїм другом, інтелектуалом, університетським професором, тобто був мені значно симпатичніший за виборця республіканців, але виборець республіканців казав: "Оbаmа f**k  Вudареst Меmоrаndum". І це правда. Після того Іран зайнявся виробництвом ядерної зброї, бо це був сигнал, що Америка перестала бути світовим поліцейським, а значить озброюйся кожен, рятуйся, як може. Це сигнал цілому світу. НАТО не працює, ООН не працює, нічого не працює, Усі ці цінності, які були анонсовані після 1945 року, згідно з якими всі ці міжнародні інституції, що створювалися в інтересах світової безпеки, після 2014 року було перекреслено. У результаті тут не те, що половина голосує за цінності, а половина за антицінності. Це суперечка з приводу того, що самі ці цінності захиталися і вивернулися догори дном і показали своє давно прогниле денце, що працює, що не працює. Дуже багато гною полізло наверх. І в умовах ось цього самого гною, котре лізе нагору, абсолютно дезорієнтована публіка, яка водить очима і шукає, кому би довіритись, а довіритися нема кому. Тому що криза політичного класу триває в масштабах цілої планети. Не обдурюймо себе, Черчилів немає, навіть Чимберленів вже немає.Ви мене змушуєте далі розвивати тему в дусі продовження статті 2014 року "Майдан проти матриці". Але це вже аналіз, відколи почалася криза політичного класу. Нинішня криза демократії – це великою мірою криза політичного класу. Про це багато писав, до речі, Умберто Еко, який проаналізував у своїй роботі "Очі Дуче" це на прикладі Берлусконі. Він розкішно показав перетворення політики на шоу-бізнес, синтез політики і шоу-бізнесу. Тут ми вертаємось до Рейгана нашого, котрий першим приніс ось цей самий елемент шоу-бізнесу в політику, і котрий на тому дуже добре голівудився як професіонал. Тут справа не в тому, чи республіканці погані, а демократи хороші, чи навпаки. Справа у загальному ціннісному замішанні в умовах глобальної кризи. І США виступає просто як найбільш таке показове, виразне, і найлегше для аналізу дзеркало. Бо, скажімо, в кожній країні Європи воно ще ускладнено особливостями своєї локальної історії, яку ми знаємо погано. Для дуже багатьох українців досі Європа – це загальне єдине поняття. Кожного разу треба пояснювати, що немає єдиної Європи, що кожна європейська нація має свої скелети в шафах і свої проблеми та болячки. І на ці болячки прекрасно тисне, до речі, російська пропаганда і російські технології. Цей зовнішній фактор теж не треба скидати з рахунку. Матриця розпросторилась, матриця працює, як і російська пропаганда. А те, що "Раша Тудей" абсолютно безкарно мала вільну руку від перших років ХХІ століття на цілому Заході і закладала свої програмові тези про те, як вони будуть поборювати фашизм на території України, цієї самої от фашистської диктатурки, котра має бути під московським контролем.Я прочитала текст на Wаll Strееt Jоurnаl про медіа і Трампа, взагалі про ситуацію з американськими медіа. Я не очікувала, але мене це вразило. Понад 50% користувачів ТіkТоk отримують тільки з цієї соцмережі будь-яку інформацію. СNN втратила майже половину своїх глядачів. Середній вік глядачів телебачення: Fох Nеws – 69 років, СNN – 68 років, тобто аудиторія старіє. Телебачення традиційне підміняють соціальні мережі. Мені здаються абсолютно апокаліптичними ці речі. Я хочу запитати вашу думку, що дає вам оптимізм чи віру в те, що з цієї історичної кризи, ми, на полі яких якраз і ведеться битва, маємо шанси?Це не просто шанси. Ми й далі демонструємо здатність перемагати, навіть якщо ми тільки в половину чи в чверть є свідомі своєї власної сили. Тобто те, що ми дорослі в домі, це я ще в 2014 році писала моїм американським друзям, коли вони мені не вірили в те, що Росія може становити для них якусь загрозу. Уже через два роки, з приходом Трампа, вони взялися за голову. Тоді ті самі люди мені писали, що навіть не могли тоді про це подумати. Насправді ми пройшли вже по такому краю за ці 33 роки війни, бо все-таки не забуваймо, що від самого 1991 року в Москві розглядали втрату України як випадковий інцидент, який має бути ліквідований в осяжному майбутньому. Вони розраховували ліквідувати Україну у 1994 році, коли Білорусь прибрали до рук і думали, що Кучма виконує ту саму функцію. А в нас був Майдан, у нас була Революція на граніті та громадянське суспільство, з яким вже не можна було не рахуватися. Наша колишня червона номенклатура, і КГБ в тому числі, вже були перелякані. Вони вже знали, що юрба може вийти на вулицю. Якщо матриця є інструментом конструювання абсолютно фальшивої реальності, коли ти можеш зробити штучно будь-який світ і через мережі, і через Russіа Тоdаy, ментально заразити мільйони людей, в який спосіб ми покажемо світу і донесемо свою правду?Ми вистояли в 2014 році. Хоча я не вірила тоді, що ми вистоїмо. Попри те, що напередодні у нас було повних 15 років повної інформаційної окупації. У нас під російським контролем були практично всі медіа, незалежно від того, чи вони виступали за владу, чи за опозицію, як це формулювалося тоді, коли українське суспільство кололи так, як нині розколоте американське. Били, били і не розбили. Мільйони українців, які всі ті роки дивилися "Бригаду", "Ліквідацію", "Кадетів", споживали усю ту люту макулатуру, якою був завалений по саме нікуди український ринок із сусідньої Росії. Звідки раптом ці люди весною 2014 року встали і вийшли на вулиці проєктивної Новоросії, від Харкова до Одеси почали писати, що їхні регіони – це Україна, і розмальовувати жовто-блакитними кольорами вулиці і все, що завгодно? Саме цей народний протест не дав відбутися "рускій весні". Стріляти у відповідь, коли прийшли вже зі зброєю на той самий Донбас, це теж був вибір українців, які весь цей час дивились телевізор, який був наповнений тим часим гидотним контентом, що і в Росії, бо про український говорилося, що це не формат. Нічого українського в українських ЗМІ на тоді вже не було. Звідки всі ці люди довідались, що вони українці, які не хочуть в союзу з Росією і взагалі хочуть продовжувати далі своє окреме незалежне життя? А очевидно, звідти, що не є нагинальною людська психіка, попри всі зусилля всіх спецслужб планети. У минулому і майбутньому людська психіка не є абсолютно керованою та абсолютно маніпулятивною. Саме це є, як на мене, головним уроком, який сьогодні Україна демонструє людству. І це важливий, дуже обнадійливий урок. Проте ми мало про нього говоримо і мало хвалимося ним в очах цілого світу. 

Політична асамблея Європейської народної партії одноголосно ухвалила Резолюцію на підтримку України, яку вніс лідер партії "Європейська Солідарність" Петро Порошенко. "У разі ухвалення запропонована резолюція ЄНП буде йти пліч-о-пліч з відповідною заявою країн G7, Європейської комісії і логічною реалізацією ініціативи президента Європейського парламенту Роберти Мецоли, за яку кілька днів тому голосував Європарламент. Ухвалення цієї резолюції сьогодні буде особливо важливим на тлі поточної ситуації, зокрема вчорашнього удару міжконтинентальної балістичної ракети по Дніпру та появи 12 тисяч північнокорейських військ разом із північнокорейськими снарядами та північнокорейськими балістичними ракетами, іранськими ударними безпілотниками та іранськими балістичними ракетами", - зазначив Порошенко під час представлення проєкту резолюції. "Сильна рішучість на підтримку України буде символом нашої єдності і солідарності. Крім того, у тексті документу відображені положення звернення Верховної Ради до міжнародної спільноти з нагоди 1000 днів повномасштабного вторгнення. Це означає, що цей проєкт - не лише ініціатива "Європейської Солідарності". Це інклюзивна та консенсусна позиція всіх політичних сил в Україні", - зазначив Порошенко. Президент ЄНП Манферд Вебер після одноголосного ухвалення резолюції також зазначив, що документ стане базою для обговорення під час майбутнього Форуму міжнародного демократичного союзу (ІDU) у Вашингтоні, який відбудеться на початку грудня. Як відомо, членом ІDU є Республіканська партія США. "Там ми можемо представити цю нашу проукраїнську ініціативу як конкретний запит від найбільшої партії Європи. Тож цим ми зробимо свій внесок у ширшу міжнародну дискусію", - сказав Вебер. РЕЗОЛЮЦІЯ ЄНП "На 1000-й день від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну" Європейська народна партія рішуче засуджує повномасштабну агресивну війну Росії проти України, яка триває вже понад 1000 днів з моменту її початку 24 лютого 2022 року. Це вторгнення, спричинене одностороннім рішенням президента російської федерації Володимира Путіна, є брутальним, несправедливим і абсолютно неспровокованим. Це є кричущим порушенням міжнародного права та глобального порядку, заснованого на правилах. Понад тисячу днів російська федерація продовжує знищувати мирні міста та критично важливу цивільну інфраструктуру шляхом важких артилерійських обстрілів, ракетних обстрілів і бомбардувань. Це призвело до загибелі тисяч мирних жителів, перетворення на руїни цілих населених пунктів та масових порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях України. Наголошуємо на відповідальності російської федерації, яка своїми жорстокими діями проти України загострює глобальні виклики. До них належать загрози стратегічній стабільності, ядерній безпеці, економічному розвитку, фінансовій передбачуваності, глобальній енергетичній та продовольчій безпеці, навколишньому середовищу, зміні клімату, громадському здоров'ю та ширшому розвитку інформації та технологій. Ми підтверджуємо наше тверде переконання, що Росія повинна надати фінансову компенсацію за величезну шкоду, яку вона завдала Україні. Ми підкреслюємо, що ЄС та його держави-члени надали Україні понад 100 мільярдів євро фінансової, гуманітарної допомоги, допомоги біженцям та військової допомоги; і ми закликаємо всі держави-члени збільшити фінансування України та утримуватися від зменшення своїх внесків; Ми глибоко захоплюємося і повністю підтримуємо боротьбу України, як зараз, так і в майбутньому. Боротьба України ведеться не лише за збереження своєї державності, суверенітету, незалежності та свободи, а й за повагу до міжнародного права, принципів суверенітету та територіальної цілісності всіх націй, права країн на життя та процвітання. Це боротьба з тиранією, імперськими амбіціями агресорів, авторитаризмом диктаторів. Ми продовжуємо застерігати від порушення російською федерацією загальновизнаних принципів ядерної та радіаційної безпеки та рішуче засуджуємо будь-які дії росії, у тому числі атаки безпілотників поблизу майданчиків Запорізької АЕС та інших українських ядерних об'єктів. Ці дії створюють додаткові ризики для безпечної експлуатації мирних ядерних об'єктів України та можуть призвести до катастрофічних наслідків не лише для України, а й для всього Європейського континенту та світу. Ми найрішучіше засуджуємо передачу Північною Кореєю зброї Росії та розміщення 10-11 тисяч солдатів на фронті, що воює проти України. Ми залишаємося твердо відданими безперервному зміцненню сміливої та всеосяжної підтримки України з боку Європи, без обмежень і стільки часу, скільки потрібно для досягнення перемоги над росією. Наша мета полягає не лише в тому, щоб притягнути росію до відповідальності на міжнародній арені, але й забезпечити повну реконструкцію України, перетворення її на процвітаючу країну - майбутнього члена як Європейського Союзу, так і НАТО. Тому ЄНП виступає: - за негайне та повне виведення російських збройних сил і військового майна з суверенної території України в межах її міжнародно визнаних кордонів без попередніх умов чи подальшої ескалації на місцях; - за зміцнення європейської та євроатлантичної єдності і солідарності з Україною та її хоробрим народом у нашій спільній історичній місії до справедливого, заснованого на правилах міжнародного порядку, перемоги України та захисту її суверенітету, незалежності та свободи, а також миру, безпеки та стабільності в Європі та світі; - за посилення підтримки України та посилення тиску на російську федерацію як державу-агресора з використанням усіх наявних військових, політико-дипломатичних та економічних засобів для припинення порушень нею загальновизнаних принципів і норм міжнародного права; це включає примушення Росії виконати вимоги міжнародної спільноти, зокрема щодо деокупації української території та відновлення державного суверенітету України в її міжнародно визнаних кордонах; - за прискорення надання Україні систем протиповітряної оборони з метою стримування російського терору, та збільшення інвестицій в українську оборонну промисловість, одночасно вивчаючи потенційне використання заморожених російських активів для підтримки оборонних потреб України; - за скоординовані зусилля щодо зняття обмежень на використання Україною далекобійної зброї західного виробництва та, відповідно до статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй, за надання Україні права завдавати удари по законним військовим об'єктам на території Росії, які використовуються, щоб завдавати ударів по позиціях українських військових, цивільному населенню та критичній інфраструктурі; - за посилення співпраці у сфері передових технологій та інновацій, сприяння масштабуванню українських розробок шляхом їх інтеграції в європейську оборонну інфраструктуру; ми закликаємо партнерів України повною мірою використовувати бойовий досвід України для посилення та вдосконалення власних систем захисту; - за збільшення фінансової допомоги Україні для забезпечення макрофінансової стабільності та збереження спроможності фінансувати першочергові видатки; ми також підтримуємо створення механізмів залучення іноземної фінансової підтримки для відновлення економіки України відповідно до міжнародних оцінок шкоди та потреб країни у відновленні; - за посилення санкцій, усунення існуючих лазівок, зокрема, проти енергетичного сектору російської федерації, зокрема "Росатома", його дочірніх структур та іноземних компаній, для подальшої економічної ізоляції держави-агресора; це включає розробку механізмів запобігання ухилення від санкцій, вивчення можливості застосування вторинних санкцій; - для Європейського Союзу встановити правовий режим, який дозволить конфіскувати російські суверенні активи в ЄС - за скоординовані зусилля щодо виконання ордера Міжнародного кримінального суду на арешт Володимира Путіна з метою якнайшвидшого затримання та притягнення російського диктатора до міжнародного правосуддя; - за забезпечення того, щоб західна військова підтримка Україні перевищувала 0,25% ВВП Заходу щорічно, а також за те, щоб Європейський Союз був готовий втрутитися та покрити потреби України, тим самим взявши на себе більшу відповідальність у підтримці України; - за непохитну підтримку інтеграції України в ЄС і НАТО на основі підходу, заснованого на заслугах, який поважає демократичні принципи та інститути, включаючи багатопартійну парламентську систему, політичну інклюзивність, права опозиції, верховенство права та свободу ЗМІ; - за конкретні кроки щодо інтеграції України в політику та програми ЄС у сфері оборони та кібербезпеки під час процесу вступу до ЄС, підкреслюючи важливість співпраці з українською оборонною промисловістю та її інтеграцію, у довгостроковій перспективі, до оборонно-технологічної та промислової бази ЄС. Європейська народна партія - це найбільше політичне об'єднання Євросоюзу, яке включає 82 партії та партнерів з 43 країн, Президента Європейської Комісії, Президента Європарламенту, 20 глав держав та урядів ЄС і країн, що не входять до ЄС, 9 членів Єврокомісії та найбільшу групу у Європейському парламенті. Партія "Європейська Солідарність" офіційно увійшла до Європейської народної партії у 2019 році, а 10 березня 2023 року "Євросолідарність" отримала статус асоційованого члена Європейської народної партії.

З початком російсько-української війни у 2014 році, Польща взялася активно підтримувати суверенітет і територіальну цілісність України. Окрім військової співпраці, Варшава стала одним із яскраво виражених представників Києва на європейській арені, тим самим створивши перешкоди для РФ в намаганнях дестабілізувати і окупувати нашу державу. Зі свого боку Росія активно намагається вплинути на ситуацію через інформаційні кампанії, які своєчасно запускає в залежності від інфоприводу, події чи резонансних заяв можновладців. Ключові наративи Кремля Осередок для поширення пропаганди, зокрема й антиукраїнської, РФ створювала в Польщі понад 15 років. За даними фахівчині з комунікацій Університету інформаційних технологій та менеджменту у Жешуві, українки за походженням Дельфіни Ертановської - сьогодні спостерігається найбільша хвиля дезінформації, фейкових новин і ненависті. Російські медіа активно намагаються створити негативний образ українських біженців у Польщі. Поширюється ідея, що українські мігранти начебто забирають робочі місця у поляків і тим самим знижують рівень заробітної плати, створюючи соціально-економічну напругу. Також Кремль "грає" й на питанні українізації Польщі. В країні активно поширюється наратив, що держава може "втратити свою ідентичність", приймаючи велику кількість українців. В той же час, пропаганда криміналізує українців, створює образ українців як "потенційної загрози", поширюючи фейкові історії про нібито високий рівень злочинності серед наших співгромадян. Біженців намагаються показати "екстремістами", що можуть становити загрозу внутрішній безпеці Польщі. На тлі цього все активніше просувається ще один наратив - втома від біженців. В намаганнях дискредитувати Україну як жертву агресії, пропагандисти також поширюють "меседж", що наша держава буцімто сама відповідальна за війну через недолугість політиків. Дуже часто Росія використовує й історичні конфлікти, аби посварити українців та поляків. Ці наративи розроблені для розпалювання ворожнечі між польським та українським народами, зниження рівня підтримки України у польському суспільстві та послаблення солідарності, необхідної для спільної протидії РФ. Загалом російська пропаганда напрочуд гнучка і вправно підлаштовується під будь-які інформаційні приводи. Основні канали та методи поширення дезінформації в Польщі Російська пропаганда використовує в Польщі вже звичні канали поширення пропаганди, локалізувавши їх. Активно використовуються соціальні мережі , як-от Fасеbооk, Тwіttеr, Теlеgrаm, де тиражуються фейкові новини, маніпулятивні відео та дезінформаційні меми. Фейкові акаунти та боти імітують місцевих громадян, що посилює вплив таких повідомлень. На відміну від України, найбільш популярною соціальною мережею для поширення дезінформації в Польщі є Fасеbооk, але наразі стрімкої популярності почав набирати Теlеgrаm. Як повідомила Дельфіна Ертановська в коментарі Gаzеtа.uа, це відбувається, бо компанія Меtа (володіє Fасеbооk та Іnstаgrаm. Gаzеtа.uа) почала блокувати фейки та дезінформацію, а в Теlеgrаm можна публікувати будь-що. Крім того, фахівчиня додала, що активно російська пропаганда використовує і відеохостинг Yоutubе. Там пропаганда поширюється через блогерів-ворожок, шарлатанів, які стверджують, що мають надздібності, псевдоекспертів тощо. Російська пропаганда використовує і відеохостинг Yоutubе В Польщі також працюють проросійські вебсайти, які поширюють антиукраїнські наративи та підривають національні та європейські цінності. До прикладу, РП одна з щонайменше 19 країн ЄС, в якій працює мережа російської дезінформації Рrаvdа. Усі веб-сайти кремлівської мережі Рrаvdа використовують одні й ті ж джерела, зокрема російські державні чи контрольовані ЗМІ, такі як ТАСС, РІА Новини, Лента.Ру, Царьград тощо. Також Теlеgrаm-канали російською мовою, які автоматично перекладаються на місцеві мови; рідше - авторитетні джерела, якщо інформацію можна подати під вигідним "соусом". Ще одним джерелом дезінформації в Польщі є політичні сили. Однією з партій, що чітко транслює ідеї Росії є "Конфедерація свободи і незалежності". До прикладу, її люблінський представник Рафал Меклер активно брав участь у лютневих антиукраїнських фермерських протестах, роздавав коментарі, поширював фото і відео. Як повідомила Дельфіна Ертановська, регіональні та місцеві (сільські) політики часто стоять за антиукраїнськими протестами. "Такі політики проводять зустрічі по маленьких містах та селах в місцевих будинках культури. Там піднімаються питання патріотизму, історичні питання та питання віри і цінностей", - наголосила фахівчиня. Інший політик від партії "Конфедерація свободи і незалежності" Гжегож Браун. Він також підтримує РФ і налаштовує суспільство на те, що з Росією необхідно налагоджувати близькі, партнерські стосунки. В червні 2024 року Гжегож Браун оприлюднив відео як невідомі знімають український прапор з кургану Костюшка в Кракові. Згодом він виклав пост з відео, в якому пообіцяв віднести прапор в українське консульство. Цікаво, що в дописі Гжегож Браун поставив декілька хештегів: "зупиніть українізацію Польщі", "дружина Брауна", "щоб Польща була Польщею". Одним з найбільш відомих польських політиків, що підтримує риторику Кремля, є ексдепутат Європейського парламенту Януш Корвін-Мікке Одним з найбільш відомих польських політиків, що підтримує риторику Кремля, є ексдепутат Європейського парламенту Януш Корвін-Мікке. За даними реєстру іноземних пропагандистів терористичного режиму Російської Федерації, який створила ОSІNТ-агенція Моlfаr, він дотримується чіткої позиції про те, що повалення режиму Януковича відбулося за прямого втручання США, збройний конфлікт в Україні спровокований не Росією, а США, виправдовує анексію Криму. Після 24 лютого 2022 року він на своїх сторінках в соціальних мережах писав, що саме Україна почала війну, що Україна стоїть за вбивствами людей, поширював фейки й діпфейки. Більш того, Януш Корвін-Мікке дуже добре володіє російською і навіть виступав на російському телебаченні. Ще одним проросійським "інфлюенсером" з Польщі є головний редактор інтернет-видання "Jеdnоdnіоwkа Nаrоdоwа", завідувач бібліотеки славістики філологічного відділення Університету м. Лодзь Адам Сміх. Він покладає відповідальність за авіакатастрофу малайзійського літака "Воеіng 777-200" на Україну, а в своїх публікаціях звинувачує керівництво України у героїзації "злочинців" ОУН-УПА. Це не поодинокі випадки, а чіткі антиукраїнські дії прихильників Кремля в сусідній країні. Вже звично для себе Росія також використовує церкву для поширення антиукраїнських наративів. На переконання фахівчині Дельфіни Ертановської, найбільш вразливі до російської пропаганди в Польщі саме релігійні люди, самотні люди, а також група людей віком від 18 до 35 років без вищої освіти, неодружені та фінансово неспроможні. В Польщі також зросли атаки російських і білоруських кібердиверсантів загалом, за даними фахівців, фіксується щонайменше 10 таких атак на день на різні організації. Однією з найзнаковіших стала атака на Академію військового мистецтва Польщі в липні 2023 року перед Самітом НАТО у Вільнюсі. Тоді було викрадено чималу базу інформації, включаючи персональну інформацію військових посадовців країни. Чергове загострення відносин між Києвом та Варшавою Точкою відліку нового періоду відносин було б логічно вважати протести польських фермерів, які мітингували за обмеження імпорту сільськогосподарської продукції з України на початку року. Хоча обурення польських фермерів щодо імпорту зерна мало реальне економічне підґрунтя, російська пропаганда активно використовувала ситуацію, щоб загострити конфлікт між країнами. В лютому аграрний рух переріс у політичну і відверто антиукраїнську акцію. Фермери використовували символіку СРСР, антиукраїнські лозунги та навіть плакат із закликом до російського диктатора Володимира Путіна "розібратися" з Україною, що є прямим виправданням військової агресії Кремля (наразі з цього приводу тривають суди - ред.). Тоді вже ексочільник МЗС України Дмитро Кулеба наголошував, що вдале загострення серед польських протестувальників на тему України результат роботи спецслужб РФ. Згодом Росія вдавалася до маніпуляцій на темі збиття російських об'єктів, що зайшли в повітряний простір Польщі. "Кремлівська пропаганда також фігурувала і у випадках порушення польського повітряного простору російською ракетою Х-55 та дроном Shаhеd. В інформаційний простір просувалися наративи про те, що це стається через те, що Польща допомагає Україні, зокрема й надає зброю. У такий спосіб Росія намагається поляризувати польське суспільство та посіяти розбрат ", - відзначила Ертановська. Прокремлівські пропагандисти не пропускають можливості маніпулювати Російська пропаганда останнім часом також активно використовує Волинську трагедію як інструмент для загострення польсько-українських відносин. Маніпуляція цією історичною темою допомагає пропаганді підсилювати націоналістичні настрої, провокувати недовіру та знижувати підтримку України серед поляків. В мережі росіяни поширюють фейки та дезінформацію, а прокремлівські пропагандисти не пропускають можливості маніпулювати цією чутливою темою. На переконання Дельфіни Ертановської, - це не що інше, як частина інформаційної війни проти України. Часто тему Волинської трагедії підіймає радикально налаштована частина суспільства, зокрема прихильники праворадикальних партій. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нацгвардія обирає на тендерах найдорожче: силовики відхиляють пропозиції, які б зекономили мільйони "Дуже багато пропаганди наразі сфокусовано на Волинській трагедії. Влада в свою чергу часто згадує про це в ЗМІ, адже є "рабами" ситуації напередодні президентських виборів в Польщі в 2025 році. Я думаю, що такі суперечки найімовірніше будуть часто точитися до виборів, але це ніяк не пов'язано з головуванням Польщі в ЄС і майбутнім вступом сюди України", - прокоментувала ситуацію Дельфіна Ертановська. Протидія кремлівській пропаганді в Польщі Вдаючись до таких інформаційних кампаній, РФ все більше налаштовує польське суспільство проти України, що може сильно повпливати не тільки на відносини між країнами, а й на обороноздатність нашої держави. В середині вересня міністр оборони України Рустем Умєров і глава МЗС Польщі Радослав Сікорський обговорили роль польської сторони у розбудові української оборонної промисловості, зокрема можливості залучення ресурсів ЄС. Незважаючи на те, що така ініціатива з точки зору бізнесу та економіки була б дуже вигідною для обох країн для обох держав, на думку Дельфіни Ертановської, реакція громадян буде передбачуваною. "Польське суспільство надто маніпулюється російською пропагандою та інформаційною війною. Інформація про таку співпрацю виллється у лавину ненависті, критики та ненависницьких коментарів. Наразі в Польщі ще є велика група людей, яка бачить реальну загрозу з боку Росії, але не можна забувати, що з часом вона стає все менше", - коментувала фахівчиня раніше. Україні потрібно терміново діяти З огляду на це, Україні потрібно терміново діяти, аби не дати Росії впливати на суспільну думку громадян Польщі. Необхідно побудувати стійку інформаційну політику, яка б забезпечила швидке реагування на пропагандистські кампанії, викриваючи неправдиві повідомлення та спростовуючи фейки. Також важливими є просвітницькі кампанії, які роз'яснюватимуть реальний вплив України на польську економіку та сприятимуть формуванню більш збалансованої громадської думки. Співпраця з польськими медіа допоможе поширювати правдиву інформацію про Україну та зміцнювати польсько-українське партнерство. Україна може сприяти обміну між українськими та польськими журналістами. Крім того, робота з українською діаспорою є важливим ресурсом у протидії дезінформації. Українці, які працюють і живуть у Польщі, можуть допомогти пояснити полякам справжні причини та наслідки війни, знизити рівень напруження та сприяти розвінчанню міфів.

6 грудня українці відзначають День святого Миколая. Це нова дата після переходу на новий релігійний календар ПЦУ, який відбувся торік 1 вересня. Раніше День святого Миколая відзначали 19 грудня. Це свято найбільше чекають діти. Історія свята В сучасній культурі святий Миколай став більше святковим персонажем, таким собі добрим дідусем, який приносить подарунки чемним діткам і кладе їх під подушку. Однак, його ототожнюють з образом християнського святого Миколая Чудотворця, який жив у реальності. Він народився на півострові Лікія в місті Патарі між 270 та 286 роками. Нині це територія Туреччини. Спочатку Миколай був єпископом і навіть здійснював паломництво до Святої Землі та Єгипту. За часів гонінь за християнами зазнав катувань з боку римського імператора, сидів у в'язниці, але згодом був звільнений. Вперше вшановувати пам'ять святого Миколая Чудотворця почали приблизно в VІ столітті. Тоді його тіло було перевезене італійськими купцями з Мири до Барі. Тут його мощі зберігаються й в наші дні. Саме на основі образу Миколая Чудотворця в багатьох країнах світу з'явився персонаж святий Миколай. В англомовних країнах, зокрема, в США, Великій Британії тощо, його називають Санта Клаус. Тут він приходить до дітей в ніч проти 25 грудня, тобто на Різдво. Легенди про святого Миколая Здавна святого Миколая вважали не лише заступником дітей, але й покровителем мандрівників, моряків та пекарів. За легендою він народився в заможній родині, але в дорослому віці став аскетом, тому роздав свої статки біднякам. Час від часу він приносив до дитячих будинків іграшки, теплі речі. Існує популярна історія, яка розповідає, як святий допоміг трьом сестрам. Через їхню бідність ніхто не хотів брати їх за дружин. Тому Миколай вирішив підкинути вночі їм до будинку три мішечки з золотом. Вони потрапили до шкарпеток, які сушилися над каміном. Так з'явилася європейська традиція залишати подарунки в шкарпетках. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Головна ялинка країни: коли буде відкриття та який матиме вигляд За переказами він також зцілював хворих, визволяв полонених, допомагав невинним. Саме тому Церква й канонізувала Миколая Чудотворця. Традиції свята Раніше за часів Радянського Союзу і в перші роки незалежності України, замість образу святого Миколая влада намагалася насадити українцям антирелігійного Діда Мороза. Але поступово почали повертатися традиції минулих років. Зокрема, до діток знову почав приходити святий Миколай. Однією з найулюбленіших традицій цього свята серед дітей є отримання подарунків, які кладуть під подушку. Існує звичай писати листи святому Миколаю, в яких просити бажаних речей та перераховувати свої добрі справи за рік. За легендою слухняним діткам Миколай приносить саме подарунки, а неслухняним кладе під подушку різочку. В церквах проходять церковні богослужіння, а тому віряни обов'язково йдуть до храму, щоб помолитися святому, попросити його заступництва. В школах і дитсадках проходять святкові вистави, дітки співають пісень і розповідають вірші про це свято. 6 грудня за новим церковним календарем віряни вшановують Миколая Чудотворця. Його вважають одним з найбільш шанованих святих. Миколу Чудотворця шанують як святого, який може здійснити будь-які чудеса. Його вважають покровителем сиріт, бідних, хворих, мандрівників, моряків, військових, хліборобів, ув'язнених, але насамперед - дітей. У день пам'яті Миколи Чудотворця добре піти до церкви. У святого просять зцілення від хвороб, допомоги в нових справах, фінансового благополуччя, вдалого заміжжя і одруження, легких пологів і моляться за дітей. Вважається, що Миколай Чудотворець чує кожного, хто звертається до нього зі щирою молитвою.

Порушники Закону про державну мову загрожують національній безпеці, особливо під час воєнного стану, каже уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь Секретаріат уповноваженого із захисту державної мови розташований у самому центрі столиці. За словами Кременя, місце має значення. За сприяння Кабміну та наполегливості Тараса Кременя розташування офісу уповноваженого в центрі Києва, на Хрещатику, символізує провідну роль української мови в державі як чинник буття незламної нації. Перед інтерв'ю Тарас Кремінь проводить екскурсію відомством це два великі приміщення, розділені перегородками, в різних кінцях коридору. На дверях одного стікер "Тут говорять українською". За штатним розкладом у секретаріаті мовного омбудсмена мало би працювати, якби не війна, 50 осіб. Нині їх трохи більш як 30 разом із мобілізованими до Збройних сил України, а також кількома представниками уповноваженого по Україні. На полицях книжкової шафи в кабінеті не лише наукові праці з літературознавства, мовознавства й історії, словники, довідники та енциклопедії, а й Пересопницьке Євангеліє, Шевченківська енциклопедія, Енциклопедія сучасної України та книги віршів батька Дмитра Кременя Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" запрацював п'ять років тому. Кожні пів року набувають чинності його положення. 16 липня 2024-го набрала чинності 25-та стаття закону, за якою всі друковані медіа у країні зобов'язані мати українськомовну версію. &еnsр;Була масштабна дезінформаційна кампанія мовляв, закон, як і його окремі норми, розколюватиме суспільство. Були політики, які намагалися звинуватити закон у намірах знищити бізнес, бо сфера обслуговування нібито не готова перейти на українську. Був час, коли всупереч закону телеканали транслювали фільми й серіали недержавною мовою. Засилля музики, книжок, газет, реклами, вивісок, оголошень, сайтів, інтернет-магазинів, екскурсій недержавною все це колись було нормою, яку не поспішали змінювати. Але ж весь світ знає, кому було вигідно зафіксувати двомовність, захистити "російськомовних громадян" і піти війною проти України. Наше суспільство, особливо з повномасштабним вторгненням, чітко знає, що означають державна мова, національна ідентичність, безпека й оборона. Упевнений, що мовний закон, як і створення нашої інституції, за ці п'ять років пройшов найбільші випробування і продемонстрував свою державницьку місію. Українізація, яка активізувалася 24 лютого 2022 року під бомбами й ракетами, неоднорідна. Більшість перейшла на спілкування українською, але навіть у столиці можна почути мову країни-агресора. Невже люди не бачать зв'язку між мовою та путінським "захистом" так званого російськомовного населення? &еnsр;Звісно, можна все списати на багаторічне зросійщення, що призвело до синдрому манкуртства, меншовартості. Є і проблема диглосії це про світоглядні пріоритети, національну самосвідомість і гідність. Тож для переважної більшості громадян України війна стала й мовним Рубіконом. Але для деяких чиновників ні. Ми й тепер маємо порушників закону серед керівників адміністрацій, депутатів, керівників комунальних установ. Я переконаний: період лагідної українізації минув, щойно набули чинності всі норми мовного закону. Тому початок наступальної українізації в умовах війни цілком природний і виправданий. Нам варто боротися із засиллям антиукраїнської пропаганди, когнітивного спотворення, шкідливих спроб применшити значення державної мови. Закон повинні виконувати всі Концепт наступальної українізації полягає в тому, щоб надати кращі законні можливості громадянам України захистити свої права й бути захищеними державою. Закон працює, і його повинні виконувати. Усе, що стосується нових можливостей розвитку, популяризації та поширення української мови, це питання Державної мовної програми, підтриманої урядом. Мої завдання як омбудсмена захищати українську мову як державну та право громадян України на інформацію і послуги державною мовою на всій території держави в усіх сферах суспільного життя. Водночас ми сприяємо й тому, щоб масштабувалися нові можливості для опанування державної мови, підвищенню правової культури, зміцненню мовної стійкості, утвердженню національних інтересів. За цим законом, людина, яка відмовляється вивчати мову, використовувати її в публічних місцях, фактично перебуває на маргінесі суспільного життя? &еnsр;Можливість призначення на визначені законом посади передбачає наявність сертифікату про рівень володіння державною мовою. Українська це запорука громадянства нашої держави, доступ до освітньої траєкторії та професійного зростання. Закон про мову поширюється на всі сфери, крім приватного спілкування і релігійного життя. Водночас що більше української буде в неофіційних сферах, то більше її буде в офіційних. Тобто якщо батьки частіше спілкуватимуться українською з дітьми вдома, спонукатимуть їх до читання, перегляду фільмів чи вистав, то більше її буде в садках і школах, на подвір'ях між дітьми та в інтернеті. Упевнений і в тому, що рівень присутності державної мови на регіональному рівні визначає збільшення частки української і у світі. Війна показала, що наші громадяни, опинившись за кордоном, стали на шлях українізації світу: відкривають школи, розмовні клуби, вимагають обслуговування рідною мовою. Українізація має бути наступальна і в Україні, і за кордоном. Бо наш шлях до Євросоюзу, на якому ми здобудемо статус української як мови ЄС, це про наш цивілізаційний, закріплений у Конституції України свідомий вибір. Якщо українська стане офіційною мовою ЄС, що це дасть? &еnsр;Україна неодмінно стане членом ЄС, а українська мова набуде статусу офіційної мови співтовариства. Гарантовано стане мовою діловодства та документообігу, мовою виступів і заяв, актів та резолюцій. Водночас це дасть доступність інформації та послуг українською на всій території ЄС від школи до університету, від муніципалітету до органів влади. І це нормально. Скажімо, для прикордонних областей України володіти мовами ЄС це питання доступу до нових можливостей. Так мої родичі із Закарпаття володіють щонайменше п'ятьма-шістьма мовами англійською та німецькою, які викладають у школі, а також угорською, словацькою, румунською, чеською. Хіба ж це погано в сучасному світі? Усе це потужний сигнал громадянам України, що в цьому багатомовному, глобальному світі володіння державною мовою, а також взаємодія з громадянами країн-членів ЄС це додаткові можливості для посилення нашої безпеки та оборони, акаде­мічної мобільності, міжнародної спів­праці, економічного зростання, транскордонних комунікацій. Антиреклама була нам на користь Хто сказав, що в Німеччині не володіють англійською мовою? Але німці базово забезпечили громадянам своєї країни права на німецьку мову в усіх сферах суспільного життя. Хто сказав, що французи в північних чи південних регіонах не спілкуються іншими мовами? Спілкуються, але насамперед вони дбають про чистоту, якість і вивчення мови, тому що захист мови від слів іншомовного походження (пуризм) це питання їхньої національної безпеки. Які інструменти впливу на суспільство має секретаріат уповноваженого із захисту державної мови? Розкажіть про ваш "пиріг" і "батіг"? &еnsр;У період лагідної українізації ми користувалися здебільшого пирогами. Напередодні набуття чинності 30-ї статті мовного закону 16 січня 2021 року ми зробили акцент на медійній складовій, проводили зустрічі, виступи, заяви, роз'яснювали людям, як працює закон, які інституції задовольняють їхні права, в яких сферах обов'язкова українська, як легше на неї перейти, які сфери охопить закон за певний період часу, куди звертатися, як зафіксувати порушення. Пів року ми мало не щодня говорили про важливість спілкування українською в супермаркетах, кав'ярнях, у центрах надання правових послуг, тренажерних залах, на заправках, на вулиці, якщо ви купуєте фрукти-овочі. Я працював із керівниками найбільших торговельних мереж, комунікував із бізнесом, неодноразово зустрічався з транснаціональними компаніями, Американською торговельною палатою в Україні, Європейською бізнес-­асоціацією, Українською ТПП, пояснюючи тисячам компаній пріоритети й норми мовного закону. Ірма Вітовська, Коzаk Sysеm, Ахтем Сеїтаблаєв на наше прохання знялися в соціальних роликах, які виготовив телеканал Еспресо. Ми погодили їх із Нацрадою з питань ТБ і радіомовлення і також безоплатно розмістили на провідних телеканалах. Тобто робили те, що мали робити. За особисті кошти ми друкували рекламу для бігбордів, оголошення в метро чи на зупинках громадського транспорту. Це був складний процес. Треба було досягти потрібних результатів. 16 січня 2021 року, в день, коли запрацювала 30-та стаття закону, інформація про важливість української мови у сфері обслуговування була третьою за статистикою запитів в Україні після інформації про вибори президента у США та пандемію. Українські ресурси писали про важливість українізації однієї з наймасовіших сфер, російські чи проросійські писали про знищення цим законом малого й середнього бізнесу, про Кременя як поліцая, про те, що закон порушує права російськомовних, що він іде супроти Хартії про міноритарні мови. Але ця антиреклама пішла на користь на нашу інституцію, яка пройшла становлення і завдяки суспільному резонансу, і завдяки запиту суспільства, і через протистояння з боку п'ятої колони, звернуло увагу суспільство. А "батіг"? &еnsр;Батіг це набуття чинності змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, за які ми штрафуємо. Восени 2022-го я наклав перший штраф на доцента авіаційного університету, відтоді в нас були сотні попереджень і десятки штрафів. Є дві опції в ­КУпАП попередження чи санкції. За перший проступок є можливість накласти попередження. Скажімо, зовнішню рекламу, вивіску чи оголошення, чи стартову сторінку інтернет-­ресурсу виконано недержавною мовою. Після попередження традиційно ситуація виправляється. Штраф наступний крок. Якщо порушення відбувається повторно, штрафуємо. 3400 гривень перший штраф, кожен наступний збільшується в геометричній прогресії 6800 гривень, і так далі. Є інтернет-ресурси, які ми штрафували тричі, від 3400 до 20&thіnsр;000 вони заплатили до місцевого бюджету. Українська мова стала голосом свободи у світі У нас є алгоритм взаємодії на випадок, якщо викликають поліцію за фактом порушення мовних прав громадян України, вона фіксує фото, відео і відповідно до процедури може передавати нам або здійснювати свої провадження. Якщо дія підпадає під Кримінальний кодекс це їхня парафія, якщо підпадає під дію мовного закону, передають матеріали нам. Російська пропаганда каже, що всі штрафи йдуть у наш бюджет. Насправді ці гроші поповнюють місцевий бюджет за місцем правопорушення. Те, що російська у прямому й у переносному значенні вбиває, бачимо, на жаль, мало не щодня. Двомовність так само вбиває. Вона, на жаль, зберігається в містах-мільйонниках. За шість місяців 2024-го до нас надійшло понад тисячу скарг. Серед таких міст-лідерів залишаються Київ, Одеса й Харків. Це говорить про те, що продовжуються порушення мовного закону, але водночас і те, що активність громадян зростає, вони вимагають у місцевої влади виконувати свої повноваження. Вимагають від мерів розібратися з вивісками, адже найбільше звернень стосується зовнішньої реклами, стартових сторінок інтернет-ресурсів, обслуговування, освіти й охорони здоров'я. Чи розробляєте ви якісь програми на майбутнє спільно з іншими державними інституціями для людей із деокупованих територій, які 10 років не чули української? &еnsр;Відповідно до закону про мову, кожен громадянин України зобов'язаний вільно володіти державною мовою. Це означає, що, звільнивши Севастополь, Донецьк, Луганськ, Мелітополь, Маріуполь й інші населені пункти, першими заходять Збройні сили України, далі правоохоронні органи, відновлюється діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, суддів, прокуратури тощо. Кожен із них зобов'язаний вільно володіти державною мовою, тобто здійснювати свої повноваження українською. Щоб на звільнених територіях не виникало мовних конфліктів, ми працюємо над посиленням присутності української у при­фронтових областях. Наприклад, на території Херсонської області разом із керівником ОВА Олександром Прокудіним розробили 37 місцевих мовних програм, які віддалено діють і на тимчасово окупованих територіях. Тобто є курси, збираємо літературу, готуємо вчителів, проводимо заходи з популяризації мови, культури, ідентичності. 64 мовні програми в кожній громаді Закарпаття. Недавно на запрошення керівництва Запоріжжя я взяв участь у розробці місцевої мовної програми. Наша мета: кожній громаді, особливо на півдні та сході, свою мовну програму. На окупованих територіях виросли діти, які ніколи не чули української мови, бо вони жили в "русском мире". Як їх перевчити? &еnsр;А як таке могло бути, що з моменту набуття мовного закону і навіть в умовах повномасштабного вторгнення пів мільйона школярів навчалося російською мовою чи вивчало російську як іноземну на території Дніпропетровської, Запорізької, почасти Харківської областей? Як так сталося, що в місцях компактного проживання болгар на півдні Одещини навчальний процес здійснювався російською мовою? Це ж нонсенс. А як так сталося, що з деокупа­цією частин Донецької та Луганської областей 2014 року громади продемонстрували найбільший рівень переходу закладів освіти на українську мову? Прекрасно пам'ятаю Сіверськодонецьк 2015-го, Волноваху, Краматорськ, Авдіївку, де ми проводили виїзні засідання нашого комітету, Маріуполь, Мелітополь, Нову Каховку, коли ще не було Закону "Про освіту". Я був один з авторів цього закону, де ми вперше в національному законодавстві визначили українську як обов'язкову мову освітнього процесу. Ми пояснювали, переконували, що українська мова дає можливість для професійного зростання, кар'єри, професійного вдосконалення. Тому ми повинні відійти від того, що там буде складно. Там справді є запит, і цей запит забезпечуватимемо в тій інфраструктурі, яку вибудовуємо вздовж лінії розмежування. Тим паче, в законі про мову нічого про перехідне законодавство не написано. Закон забезпечив нас підставами вимагати державної мови, але активісти на своєму рівні вирішують це питання в рамках закону, мають більше впливу. Як вважаєте? &еnsр;Кожен обирає для себе шлях. Ті, хто навчився захищатись і захищати, співпрацювати з нами й демонструвати приклад іншим, заслуговують на повагу. Громадські активісти це й ті, хто були на мовному Майдані, й ті, хто готували до голосування закон про мову, й ті, хто виступали на підтримку нашої інституції, щоб нарешті відбувся конкурс і призначили уповноваженого. Громадські активісти це й ті, які щорічно готували звіт до Дня української мови про стан української мови в Україні. Це тривало десяток років поспіль, ті, хто заявляли про порушення мовного закону або бачили ризики у виконанні мовного закону в контексті тих або тих проєктів. Це ті, хто працюють у громадському секторі за внутрішнім переконанням. Серед таких я назвав би Володимира Василенка на жаль, нині покійного, Тараса Шамайду, Сергія Оснача, Наталку Федечко, Святослава Літинського, Івана Капелюшника. З такими громадськими лідерами ми співпрацюємо, тож їхній досвід і конкретні дії слушні. Водночас мені важливе слово авторитетних закарпатців, особливо в контексті міжнародної мовної комунікації. Так мій приятель Вадим Сухаревський Герой України, командувач Сил безпілотних систем уродженець Берегова, а також поет і волонтер, директор Інституту Центральноєвропейської стратегії Андрій Любка ужгородець. Кожен із них надійний союзник нашої команди. Усі, хто зловживає питаннями державної мови, можуть нести загрозу національній безпеці та обороні, особливо під час воєнного стану. Тому, коли на окремі суспільно-­резонансні виступи чи заяви реагують правоохоронні органи або правозахисні організації, включаючи уповноваженого з прав людини, суспільство повинно почути відповідь: було порушення чи ні. Якби у вас була можливість зробити з офісу уповноваженого інституцію своєї мрії, які функції, важелі, повноваження, сфери додали б? &еnsр;Наявність у країні з єдиною державною мовою такої інституції, як наша, нонсенс. Такої посади немає в жодній країні, натомість у всіх країнах є інституції, які займаються дослідженнями, кодифікацією, стандартами, лексикологією, правописом. Тому, сподіваюся, що колись зникне потреба в захисті прав українців на українську мову. Але в умовах війни підтримка нашої інституції повинна бути одним із найбільших пріоритетів. Сьогодні ми потребуємо інституційної підтримки. Ми шукаємо потужних представників у всіх регіонах України. Нам треба можливість максимально комунікувати на міжнародному рівні. Важливо запустити державні мовні курси. Тому в перспективі я бачу Національний мовний центр, де має бути вільний доступ усім охочим до словників, термінологічних баз, іспитів, до всього, що становить основу української мови та її конституційного статусу. І це буде вільний простір, де кожен зможе відкрити для себе Україну, мову, культуру тощо. Питання української мови це питання нашого сталого майбутнього, тому що в ній дух національної пам'яті, нашої ідентичності й культури, наша боротьба, єдність і гідність. Українська мова в умовах бездержавності була носієм пам'яті, тому так багато портретів Шевченка було в домівках, а великий пласт українського фольклору, літератури та духовності про наші здобутки й перемоги. Прекрасно пам'ятаємо, наскільки важливо було толерувати українську мову та відстоювати національні інтереси в 19201930-ті, яку роль зіграло Розстріляне відродження, що обстоювали українські шістдесятники, яка роль національного дисидентства, про що мріяли українці світу. Але боротьба сьогодні вийшла на інший рівень, і вона повинна відбуватися з тією ж одержимістю і рішучістю, адже питання незалежності Української держави на порядку денному світу. Сьогодні чи не вперше українська мова стала не тільки явищем культурним, вона стала міцним голосом свободи у світі. І наше "Слава Україні!" викликає захоплення в багатьох людей світу. Нація незламних переможе, адже українська мова Героїв!