Search trend "День незалежності України"

Про це вона розповіла в етері Еспресо. "В цей день (16.09.2000 зник Георгій Гонгадзе. Кожного року 16 вересня вшановується день пам'яті відомого журналіста - ред.), я намагаюся не працювати, просто згадую, розмовляю з доньками, тому що насправді пройшло 24 роки, але як ніби це було сьогодні. Ми досягли лише часткового правосуддя, всі виконавці цього злочину покарані. Але замовники залишилися непокараними, і до цього часу, на скільки я знаю, справа висить у Генеральній прокуратурі, але вже доступу до цієї справи по замовниках я не маю і не знаю, чи взагалі є результати цього процесу", - зауважила Мирослава Гонгадзе. За її словами, поки не буде справедливості у справі Гонгадзе та по багатьох інших справах зі знищення українських героїв чи то Росією, чи то вже за часи Незалежності, доти Україна не очиститься. "Георгій, як не своїм життям, так своєю смертю, таки змінив Україну. Якби не ця смерть, то ми не знаємо, щоб було з Україною, чи перетворилася б вона на авторитарну країну схожу на Білорусь. Тоді президент Кучма не зміг посилити свою владу. І врешті-решт це пробудило українське суспільство. Протести "Україна без Кучми!" привели до того, що зміцнилося громадянське суспільство в Україні. Насправді те, що ми сьогодні маємо силу і готовність захищати свою країну, – частина цього процесу. Тому історія розставить свої точки над "і". Сьогодні ми через премію Гонгадзе намагаємося зберегти цю пам'ять та захищати журналістів, бо ситуація в Україні з журналістикою досить невтішна", - підкреслила журналістка. Мирослава додала, що звинувачення журналістів, стеження за ними, намагання їх використовувати – небезпечні тенденції, які знову з'являються в Україні сьогодні. Це велика проблема, тому треба розуміти та пам'ятати, наскільки важливими є свобода слова та вільна преса для здорової демократії. 16 вересня о 12:00 на Контрактовій площі у Києві відбудеться відкриття тимчасової Алеї пам’яті Георгія Гонгадзе та акція пам’яті, приурочена до 24-х роковин вбивства українського журналіста. Акцію організовує Премія імені Георгія Гонгадзе.

Українці, які мають право на одноразову виплату до Дня Незалежності-2024, можуть подати заяву на цю допомогу до 1 жовтня.

Зараз на столі лежить питання дозволу нашим військовим використовувати американську, британську зброю, загалом зброю Євроатлантичної спільноти для ударів по військових об'єктах на території РФ. Крім того, є ще одна ключова історія – отримати достатню кількість далекобійної зброї. Хотів вас розпитати, які були перепони для того, щоб Україна отримала цей дозвіл? І наскільки це може вплинути загалом на хід ведення цієї війни? Сподіваюся, що Сполучені Штати і британський уряд знімуть обмеження на використання Україною далекобійної зброї для самозахисту. На мою думку, Україна повинна дотримуватися законів ведення війни, не маючи жодних інших обмежень. На Україну напали без жодної вагомої причини, і я вірю, що адміністрація Байдена обмірковує свої наступні кроки. Дуже надіюсь, що уже незабаром буде прийнято рішення зняти ці обмеження. Я розумію, що дехто стурбований російською ескалацією. Так, Росія має ядерну зброю. Але і ми її маємо. Ми повинні дозволити Україні захищати себе відповідно до законів ведення війни, але жодні інші обмеження не є доцільними. Свого часу, 100 років тому, польський прем'єр-міністр Падеревський, звертаючись до своїх британських колег з проханнями про зброю та амуніцію, казав, що поляки платять кров'ю за те, щоб втримати Версальський порядок. Так само і зараз Україна платить своєю кров'ю, щоб втримати світовий порядок. Ми потребуємо тіснішої співпраці, чіткішої та спільної стратегії, аби Україна якнайшвидше могла перемогти. Яке ваше бачення до того, що називається планом української перемоги? Ви маєте рацію, що Україна бореться за принципи того, що ми звикли називати Вільним Світом. Йдеться про принципи, згідно з якими одні країни не повинні зазіхати на інші з метою завоювання, і що не повинно бути імперій, а лише національні держави, які живуть у мирі одна з одною і поважають правила міжнародного порядку. Безумовно, Україна бореться саме за це, і її підтримують Сполучені Штати, Великобританія і ті країни, які ми звикли колективно називати «вільним світом». Росія, з іншого боку, бореться за імперію – путінську імперію жадібності та марнославства, російську імперію гноблення інших народів. Це не шлях до стабільності, це шлях до вічного конфлікту. Україна слушно стверджує, що її боротьба – це також і наша боротьба. А перемога України буде перемогою усього вільного світу. ​​Щодо санкційної політики та її плодів, то американські та європейські санкції діють доволі повільно. Однак чим частіше ми чуємо від представників Кремля, що треба скасовувати санкції, тим більше стає зрозумілим, в якій ситуації перебуває російська економіка. Наразі вона стоїть. Але КНР та Індія підставили росіянам своє плече, тобто є сигнали, що ті чи інші держави хочуть з Росією грати у ту гру, тобто демпінгуємо і купуємо дешевші ресурси. А це відтерміновує ефект шокової економіки. Зазначу, що так звані вторинні санкції починають діяти надзвичайно потужно. Які є перспективи, що росіяни будуть платити ще більше? Яка, можливо, зараз буде застосовуватися модель щодо Росії, Китаю і тих, країн, які хочуть фінансувати армію агресора? Санкції, які США, Європа та країни G7 наклали на Росію, завдали удару по російській економіці. Вони спричинили тиск на російську військову машину, але цей удар виявився недостатньо болючим. Запровадження санкцій нагадує гру: ви їх запроваджуєте, а об'єкт санкцій намагається їх уникнути, ви намагаєтеся боротися зі способами ухилення, а об'єкт знаходить нові способи їх уникнення. Ось що це відбувається саме зараз. У червні та серпні адміністрація Байдена запровадила нові санкції, спрямовані проти тих, хто їх обходив раніше. Це хороші кроки, але їх недостатньо. Є способи, за допомогою яких Сполучені Штати і Європа можуть посилити тиск на Росію. Наприклад, США і Європа повинні якнайшвидше прийняти рішення про використання заморожених російських суверенних активів на користь України. Я вважав би за краще взяти всі ці активи, адже йдеться про 280 чи 300 мільярдів доларів, і використати їх для допомоги Україні. Альтернатива, на яку погодилася «Велика сімка», полягає в тому, щоб передати Україні принаймні відсотки, зароблені на цих іммобілізованих активах, а це близько 50 мільярдів доларів. Звичайно, це непогана сума, але окрім них я продовжував би наполягати на використанні всієї суми заморожених російських активів для потреб України. Ось що можуть зробити США і Європа. Друге, що ми можемо зробити, це посилити тиск на продаж російської нафти. Цінові обмеження, за якими Росія може продавати свою нафту, дуже дорого їй коштують, але вона знаходить способи обходити цю санкцію. Ми маємо зосередити зусилля на тому, щоб обмежити фінансові можливості Росії через нафтогазовий сектор та інші джерела прибутку. Важливо знайти ефективні способи скоротити їхні доходи, зокрема шляхом накладання додаткових санкцій та створення перешкод для продажу нафти. Що стосується третіх країн, таких як Китай, які є постачальниками військової продукції та технологій подвійного призначення для Росії, ми повинні збільшити тиск через посилення вторинних санкцій. Це стосуватиметься не лише китайських компаній, але й банків, які співпрацюють з Росією. Важливо зробити так, щоб допомога Росії стала ризикованішою і економічно невигідною для цих країн. Санкції, як ви зазначили, не призведуть до негайного краху економіки, але вони можуть створити довготривалий тиск, який послабить здатність Путіна підтримувати цю незаконну та аморальну війну. Хотів би у вас запитати про стратегію стримування Ірану. Вже є майже підтверджена інформація про передачу Росії іранських балістичних ракет. Це помилкове рішення Ірану, однак він має за нього заплатити. Водночас нас дуже непокоїть, що режим аятол та режим Кремля починають зближуватися у військовій компоненті. Ви цілком праві, що Росія та Іран зараз діють як союзники. Сформувалась своєрідна вісь авторитаристів. Китай, Росія та Іран співпрацюють з іншими країнами, які ненавидять концепцію Вільного Світу і вважають, що Росію слід підтримати в намаганнях відновити свою імперію, тому що ці країни вірять в імперії та сфери домінування. Іран хоче бути великою державою на Близькому Сході, Росія хоче домінувати на пострадянському просторі та колишніх територіях Центральної та Східної Європи, а Китай хоче знову поглинути Тайвань. Натомість країни, які цінують свободу, такі як Україна, Польща, Європейський Союз, Великобританія, США та інші вільні країни, вірять у порядок, заснований на принципах миру, співпраці та суверенітету. Це не наївність, як здається на перший погляд, а основа стратегій, які розвивалися протягом другої половини 20-го століття та продовжують бути актуальними й у наші дні.   Ми поділяємо ці цінності разом з Україною, адже розуміємо, що захист свободи та демократії є ключовим не тільки для України, але й для наших власних національних інтересів. Це те, у що вірять Польща, США, Україна та багато інших країн, тому що ми не знаємо альтернативи. Таке бачення вільного світового порядку протиставляється імперському. Це краща та ефективніша система. Однак саме цей порядок ненавидить Путін, і саме його намагаються зруйнувати його союзники, такі як Іран. Легко сказати та не легко зробити. Говорити про вільний світовий порядок простіше, ніж протистояти диктаторам і агресорам, які прагнуть його зруйнувати. Однак ми повинні серйозно ставитися до викликів нашого часу, адже багато залежить від результату російсько-української війни. Як американець, можу сказати, що проблем у світі стане менше, якщо Україна переможе. Допомога Україні — це не благодійність, вона в наших інтересах, бо наші цінності та інтереси нерозривно пов'язані. Проаналізуйте різні підходи щодо перспективи примушування сісти за стіл перемовин кремлівців. На Заході тривають дебати щодо підтримки України. Дехто стверджує, що перемога у війні неможлива, що Росія зрештою досягне своїх цілей, і тому слід наполягати на якнайшвидшому мирі на російських умовах, аби зупинити бойові дії. Колишній президент Дональд Трамп під час дебатів із Камалою Гарріс заявив, що його метою є не перемога України, а лише припинення бойових дій — ймовірно, на умовах Путіна. На Заході є багато тих, хто поділяє таку позицію. Проте лідери провідних європейських країн, а також адміністрація Байдена продовжують рішуче підтримувати Україну. Зараз українці іноді висловлюють занепокоєння через затримки в американських рішеннях щодо систем озброєнь і повільні поставки. Я розумію ці скарги і погоджуюсь з ними. Однак адміністрація Байдена вже зробила багато для України, як і, до прикладу, Німеччина. Хоч іноді позиція Німеччини здається мені незрозумілою, вона також вклала значні зусилля в підтримку України. Польща також зробила для України дуже багато. Українці не самотні у своїй боротьбі. Дискусії на Заході зрозумілі, але вони повинні закінчитися рішенням про продовження підтримки України. Під час передвиборчих дебатів Камала Гарріс рішуче і неодноразово підтримала цю ідею. Вона розкритикувала Дональда Трампа, стверджуючи, що він буде готовий прийняти лестощі від диктатора Владіміра Путіна, що завдасть шкоди Україні і поставить під загрозу Польщу та всю Європу. Вона орудувала мовою американських президентів, таких як Гаррі Трумен і Рональд Рейган, які відстоювали свободу та протистояли агресивним диктаторам. Багато українців сказали б, що це гарні слова, але американці повинні діяти швидше та рішучіше в підтримці України. І я з цим погоджуюсь. Як я вже зазначав, сподіваюся, що Сполучені Штати і Великобританія знімуть обмеження щодо використання Україною далекобійної зброї на території Росії. Україна має право захищати себе, і Росія не може очікувати, що її територія залишиться в безпеці, тоді коли вона атакує всю Україну, вбиваючи мирних жителів  та тероризуючи українське суспільство бомбами, ракетами та нападами на енергетичну інфраструктуру, погіршуючи життя українського народу. Росія не має права на якийсь привілейований статус. Маю надію, що уже найближчим часом Сполучені Штати знімуть ці обмеження. Мені було приємно чути, як Камала Гарріс виступила на захист свободи України. Це свідчить про те, що не лише Джо Байден підтримує Україну, але й молоде покоління американських лідерів також розуміє, що боротьба України є нашою спільною справою. З'явилася інформація, що ще цього року може відбутися другий форум, який присвячений Формулі миру. Було припущення, що там можуть бути представники від держави-агресорки. Які, на вашу думку, перспективи другого Саміту миру? Як на мене, українська дипломатія під час останнього саміту миру в Швейцарії була на висоті. Україна обрала мудрий підхід, намагаючись досягти якомога ширшого консенсусу з питань, які б об'єднали якнайбільшу кількість країн, особливо на так званому Глобальному Півдні. І на мою думку, українці досить добре впоралися з цим завданням. Їм вдалося досягти прогресу в здобутті чи збереженні підтримки рішень саміту миру в Швейцарії. Або ж, принаймні, ви отримали певну підтримку з боку таких країн, як Індія та Бразилія, які не підписали заяву, але були присутні на саміті Тож я думаю, що цілком можливо, що Україна досягне ще більшого прогресу на наступному саміті миру. Прогрес можна визначити як об'єднання значної кількості країн для підтримки максимально можливої кількості узгоджених українських позицій. Не знаю, як виглядатиме угода про припинення війни. Не мені про це говорити, так як я американець. Якими будуть умови – вирішувати українцям. Я не знаю, як закінчиться ця війна, але вона точно не закінчиться тим, що над Києвом замайорить російський прапор. Цей момент Путін уже упустив. Ми, колективний Захід, маємо готуватися до посилення безпеки України, щоб після завершення цієї фази війни Росія не мала спокуси знову розпочати агресію. Україна не повинна залишатися в сірій зоні — зоні небезпеки по той бік лінії фронту, поза межами НАТО та Європейського Союзу. Сірі зони — це зелене світло для подальшої агресії Путіна. Зараз, щоб приєднатися до Європейського Союзу, Україна повинна відповідати вимогам ЄС. Для вступу до НАТО потрібна домовленість щодо того, як Альянс може допомогти Україні захищати себе. Ми на Заході повинні усвідомити, що стабільність у Європі залежить від того, чи стане Україна частиною нашої спільноти. Якщо цього не відбудеться, Росія обере зручний момент для свого наступного удару. Саме тому в 90-х роках НАТО вирішило прийняти нових членів з-поміж колишніх країн-сателітів Варшавського договору, які відновили свою незалежність. Це рішення ухвалили, тому що було розуміння, що сіра зона — це не зона стабільності, а вічна спокуса для російської агресії. Звичайно, це вимагатиме зусиль від самих українців. Автоматичного права на членство в ЄС не існує — Україна повинна відповідати його вимогам. Але я вірю, що після війни український народ наполягатиме на трансформаціях, які будуть гідними їхніх величезних жертв. Вони захочуть побудувати європейську Україну, і я впевнений, що українці зможуть цього досягти. Ми повинні допомогти Україні досягти цієї мети. Її майбутнє має бути пов'язане з НАТО та Європейським Союзом. А що стосується майбутнього Росії, то воно повинно залежати від вибору російського народу.

Українці 14 вересня відзначають День танкових військ — професійне свято тих, хто стоїть на захисті держави на броньованій техніці, виконуючи важливу роль у забезпеченні обороноздатності країни. Це свято вшановує військових танкістів, які завдяки своїй мужності та відданості оберігають незалежність і суверенітет нашої держави. Історія свята Українські танкові війська мають довгу історію, що бере свій початок ще за радянських часів. Зі здобуттям Україною незалежності було встановлено офіційно свято "День танкістів", відповідно до Указу №922/97 тодішнього президента Леоніда Кучми. Його відзначали щорічно у другу неділю вересня. Сьогодні наші танкові війська є одними з ключових складових Збройних Сил, тому у 2023 році було прийнято рішення змінити дату й сенс цього свята та заснувати "День танкових військ". "Вшановуючи мужність та героїзм воїнів-танкістів, виявлені в боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, а також з метою започаткування нових військових традицій постановляю: установити в Україні День танкових військ, який відзначати щороку 14 вересня", - прописано в тексті Указу президента № 922/97. Дата відзначення була обрана не випадково, адже вона пов'язана із Харківською наступальною операцією, яка завершилася саме цього дня у вересні 2022 року. Українські танкові підрозділи, як частина ОСУВ "Хортиця", відіграли вирішальну роль в операції, знищивши багато ворожої техніки, включно з російськими танками. Підняття українського прапора в Ізюмі стало певним переможним символом. У минулорічному зверненні президент Зеленський підкреслив важливість цього дня як данину героїзму та професіоналізму українських воїнів-танкістів, які продовжують захищати країну. Тож рішення щодо зміни дати стало важливим кроком у вшануванні героїзму та відваги саме українських танкістів, які відіграють ключову роль у захисті суверенітету та територіальної цілісності країни, особливо під час війни. Ця зміна символізує відхід від радянських традицій та підкреслює нові військові цінності й символи, які формуються в умовах сучасної України. Роль танкових військ в сучасній армії Механізовані та танкові підрозділи є основою військ та відіграють критичну роль у захисті країни. Вони забезпечують мобільність, вогневу міць та захист на полі бою. Можуть швидко пересуватися на значні відстані, проривати лінії оборони ворога та підтримувати інші підрозділи в наступальних та оборонних операціях. З початком повномасштабної війни з Росією танкові війська показали себе як важливий елемент української армії, що ефективно протидіє численним бронетанковим підрозділам противника.  Завдяки сучасним технологіям і високому рівню підготовки ці професіонали можуть виконувати завдання у надскладних умовах та забезпечувати ефективну оборону країни. Якщо на початку війни з РФ на озброєнні нашої армії переважно були Т-64БВ та Т-72 різних модифікацій, а також Т-80БВ з газотурбінними двигунами, сьогодні це становище дещо змінилось, адже Україна отримала додаткову техніку від міжнародних партнерів. Наших танкістів сьогодні можна назвати не просто професіоналами, а справжніми універсалами, які завдають нищівних ударів противнику на німецьких Lеораrd, американських Аbrаms, британських Сhаllеngеr та іншій техніці.   Фото: 10 гірсько-штурмова бригада Важливість свята День танкових військ — це не тільки привід привітати військових танкістів, але й можливість нагадати суспільству про важливість захисників нашої країни. Служба в танкових військах — це відповідальна місія, яка вимагає великої фізичної витривалості, технічних знань та безмежної відданості своїй країні. Це свято також вшановує пам'ять загиблих танкістів, які віддали своє життя, боронячи рідну землю від агресора. Їхній подвиг назавжди залишиться в історії України як символ героїзму та самопожертви. Цього дня кожен українець має віддати шану танкістам, які щодня стоять на сторожі миру та безпеки нашої країни.  Пам'ятаймо про їхню відвагу, адже завдяки таким героям Україна досі існує та є незалежною.

Prytula Foundation purchases military equipment, equipment, medical supplies and transport for the military. Another area of our work is humanitarian aid. All funds that go to the accounts of the charity organization go into the general volunteer fund of Serhiy Prytula together with money from his other accounts, from Patreon and PayPal. With all these funds, the fund purchases aid for the needs of the Ukrainian military.

Свої привітання вони опублікували у телеграм. Зеленський наголосив, що українські танкові підрозділи своїм професіоналізмом досягають високих результатів у стійкій обороні, успішних контратаках, точному вогні, знищенні ворога та його техніки.   "Дякую нашим танкістам, усім, хто ремонтує техніку, за вашу хоробрість, високу майстерність і справжній український характер. З Днем танкових військ! Слава всім, хто виборює незалежність України!" - висловив привітання президент. Головком Сирський зауважив, що широкомасштабна російська агресія стала перевіркою сили і міці українського війська, яку наші танкісти гідно пройшли.  "Наші воїни-танкісти володіють передовим досвідом ведення бойових дій в умовах війни нового типу і чи не увесь світ бажає перейняти цей досвід.  Адже нині використовується нова тактика застосування бронетехніки з урахуванням ефективної протидії ворожим fрv-дронам та іншим безпілотним засобам", - зазначив головком. Сирський подякував тисячам українських танкістів, які у ці хвилини дають відсіч московському агресору на передовій. "Дорогі воїни! Прийміть найщиріші вітання! Бажаю вам та вашим родинам міцного здоров’я і благополуччя. Мої окремі слова подяки українським танкобудівникам, інженерам-механікам і майстрам, які цілодобово працюють над ремонтом та відновленням української і трофейної бронетехніки, що і далі буде нищити російських загарбників. Вічна пам’ять і вічна слава героям-танкістам, які ціною власного життя  відстоювали українську державність і захищали народ! Танкові війська - сталевий кулак Збройних Сил України! І російська, знищена у боях техніка, яскраве тому підтвердження. Слава українським танковим військам! Слава Україні! Героям слава!" - підкреслив генерал. Ветеран російсько-української війни, майор запасу НГУ Олексій Гетьман зазначив, що операція на Курщині була спрямована на те, аби відтягнути російські війська.

В цей день українці вшановують мужність і героїзм воїнів-танкістів, проявлені у боротьбі за свободу, незалежність і територіальну цілісність України

У Токіо 12 вересня відбулося перше за пʼять років урочисте прийняття з нагоди 33-го Дня Незалежності України.

В Українському домі у Вашингтоні відбулося традиційне відзначення річниці Дня Незалежності України в тиждень повернення Конгресу США до роботи після літньої перерви.

Прем'єр-міністрка німецької землі Мекленбург-Передня Померанія і президентка Бундесрату Мануела Швезіг запевнила, що підтримка Німеччиною України буде продовжуватися.

Про це він розповів у етері телеканалу "Еспресо". "Беріть з мене приклад і не переймайтеся абсолютно, тому що ніякої зради там просто немає. Мені дуже дивно взагалі, що такий допис з’явився. Це не відповідає дійсності. Я був учасником Собору, якраз тільки виїхав з окупації. Я провів 508 днів в Олешках, в окупації, і через всю Європу виїжджав. Тому, звичайно, пам’ятаю, що тоді було. Я приїхав до Києва, де відбувся Помісний Собор. З канцелярії Вселенської патріархії, трохи із запізненням, надіслали вітальний лист і деякі побажання. Вже відбувався обід, і по завершенні обіду проголосували. Чому за обідом? Річ у тім, що всі учасники Собору були зібрані там, і можна було скористатися цим моментом для голосування", - заявив він. Владика Никодим спростував звинувачення у зневазі листа Вселенського патріарха. "Коли шановний пан Андрій пише, що начебто зневажили лист Вселенського патріарха, це абсолютно неправда. Навпаки, знайшли цю можливість, навіть попри запізнення, бо лист отримали вже після закриття офіційної частини Помісного Собору. Наступною частиною програми був обід. Люди від ранку брали участь у Соборі та, звичайно, мали підкріпитися після цього. Тому за обідом був зачитаний цей лист, після чого поступила пропозиція проголосувати.  Жодного заперечення від учасників Собору не було. Проголосували всі, і я в тому числі. Тому мені дуже дивно чути, що знайшли якусь зраду на порожньому місці. Я розумію, що сьогодні люди знервовані та шукають зради, де насправді її немає. Тому я пропоную, не зважаючи на те, що відбувається, брати приклад з Херсона — більше оптимізму", - резюмував він. 6 січня 2019 року в Патріаршому храмі Святого Георгія в Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій урочисто вручив Томос про автокефалію (незалежність) Православної церкви України. 24 серпня президент Володимир Зеленський підписав закон про заборону Російської православної церкви (РПЦ) та пов'язаних з нею організацій в Україні. 6 вересня кандидат політичних наук, релігієзнавець Андрій Ковальов заявив, що за невиконання умов або порушення духу Томоса він може бути відкликаний.