Search trend "Герб України"

15 липня Україна відзначає День Української Державності, яке збігається з Днем Хрещення Русі-України. Історія українського державотворення сягає своїми Руської середньовічної держави, центром якої був Київ. Саме Русь заклала фундамент державницьких традицій українців. Звідси родом малий герб, грошова одиниця та Київ, як політичний і культурний центр України. 15 липня в 988 році відбулося хрещення Русі. Святкування […] Тhе роst День Української Державності 2025: символи, значення та історія свята арреаrеd fіrst оn Прямий.

Національний банк України ввів в обіг нову обігову пам'ятну монету під назвою "Національна поліція України". Присвячену десятиріччю створення сучасної української поліції. Про це повідомила пресслужба НБУ. "Десять років тому вулицями країни вперше вирушили патрулі нової поліції, відкривши нову сторінку у розвитку правоохоронної системи України. Випущена монета це не просто платіжний засіб, а символ вдячності та поваги до поліцейських, які щодня служать і захищають", - зазначають у Нацбанку. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НБУ випустив пам'ятну монету, присвячену САУ "Богдана", що воювала за Зміїний Характеристики монети: Номінал: 10 грн Матеріал: сплав на основі цинку з нікелевим покриттям Тираж: майже 10 млн шт. Аверс монети повністю ідентичний до обігової монети цього номіналу зразка 2018 року - в центрі номінал, рік випуску та Державний Герб України в обрамленні давньоруського орнаменту. На реверсі зображено стилізовану композицію з поліцейськими різних підрозділів, що символізують мужність, професіоналізм та вірність службі. У верхній частині монети - емблема Національної поліції (восьмикутна зірка з малим Гербом України), а по колу розміщено написи: - угорі: "Національна поліція України"- внизу: "Служити та захищати" Автори дизайну: Аліса Іванова (реверс) і Володимир Дем'яненко (аверс). Окрім готівкового обігу, частина монет буде представлена у вигляді сувенірних роликів по 25 шт. Вони будуть запаковані у спеціальний папір із зображенням емблеми Нацполіції на фоні державного прапора України. Загальний тираж таких роликів складе 20 тис. од. Національний банк України презентував дві нові пам'ятні монети, присвячені представникам Розстріляного відродження Миколі Хвильовому та Юліанові Шполу. Монети з портретами письменників мають номінал 5 грн. На них зазначені як справжні імена, так і літературні псевдоніми - Микола Фітільов / Микола Хвильовий та Михайло Яловий / Юліан Шпол.

У понеділок 17 червня, Верховна Рада України призначила голову Державної податкової служби Руслана Кравченка генпрокурором. Він є наймолодшим, 35-річним генеральним прокурором за всю історію України. Ця структура була без очільника з кінця жовтня 2024 року - сім з половиною місяців, відколи парламент і президент прийняли нібито добровільну відставку Андрія Костіна той вирішив піти з посади після гучного скандалу з фіктивною інвалідністю прокурорів у Хмельницькій обласній прокуратурі. Увесь цей час за лаштунками владних сценаріїв за кандидатуру генпрокурора був тривалий бій, бо офіс президента не зміг оперативно визначитись із фаворитом на цю посаду. Водночас, ще в минулому році вважалось, що серед усіх фаворитів найбільші шанси очолити генеральну прокуратуру були саме в Руслана Кравченка. На той час він очолював Київську державну адміністрацію. Подейкують, що його призначення лобіював заступник голови офісу президента Олег Татаров, якого вважають негласним "куратором" правоохоронної системи від імені Банкової. Хто такий Руслан Кравченко? За фахом Руслан Кравченко спеціаліст з військової юстиції. З 15 років він навчався у Київському військовому ліцеї імені Богуна, а з 17-ти в Харківській юридичній академії імені Ярослава Мудрого. Після завершення навчання отримав направлення на роботу слідчим у Севастопольську військову прокуратуру та згодом покинув півострів і перевівся до Львова. В 2014-2015 роках уже на посаді військового прокурора служив у Дебальцевому та Бахмуті. Тож Кравченко - учасник бойових дій. Молодий прокурор перебирав на себе чимало інших гучних розслідувань Навесні 2015 року Руслана Кравченка перевели у Київ - прокурором Головної військової прокуратури. Попри, здавалося б, очевидну спеціалізацію на злочинах всередині армії та амбіції тогочасного керівника військової прокуратури Анатолія Матіоса, молодий прокурор перебирав на себе чимало інших гучних розслідувань: від зловживань домайданівської влади до актуальних правопорушень під час АТО на Донбасі. І це були чи не найрезонансніші справи. Скажімо, вже восени 2015 він виступив обвинувачем у справі російських розвідників Олександра Александрова та Євгенія Єрофеєва, захоплених українськими військовими в полон під Щастям на Луганщині. Процес над російськими гру-шниками Євгенієм Єрофеєвим і Олександром Александровим став для Руслана Кравченка першою резонанансною справою. Упіймати президента Та крім російських, Кравченку доводилось обвинувачувати і українських військових, зокрема, бійців спецроти МВС "Торнадо", яким закидали низку тяжких злочинів проти мирного населення на його рідній Луганщині. Обвинувачував експрезидента у державній зраді Однак справжнім викликом для 31-річного прокурора стало кримінальне переслідування Віктора Януковича. Він спочатку керував слідством, а з весни 2017 року в суді обвинувачував експрезидента у державній зраді та пособництві у веденні агресивної війни проти України через лист-звернення до російської влади ввести війська після своєї втечі з Києва. Суперскандальний процес тривав майже два роки - за цей час обвинувачення та захист Януковича постійно закидали один одному зловживання та зневагу до основ правосуддя. Самого Кравченка навіть заочно арешутвали в Москві - місцевий Басманний суд вирішив взяти його під варту в рамках обвинувачень у "притягненні до відповідальності завідомо невинуватої людини". Зрештою колегія Оболонського райсуду Києва заочно засудила експрезидента Януковича до 13 років позбавлення волі. У ході резонансних процесів і кар'єра Кравченка стрімко йшла вгору. Вже в 2018 році він став начальником відділу, а в 2019-му - заступником військового прокурора всього Центрального регіону. Невдовзі нова влада взагалі розформувала інститут військової прокуратури. Кравченка звільнили з військової служби і поставили на чолі вкрай непублічного управління з розслідування злочинів в оборонно-промисловому комплексі. Вже звідти в березні 2021 року він вперше перейшов до повністю цивільного кримінального права - очолив Бучанську окружну прокуратуру на Київщині. І згодом Кравченко знову опинився у полі зору журналістів, як вітчизняних, так і закордонних. Після звільнення Бучі від російської окупації він координував оперативний збір доказів і розслідування масових злочинів проти мирного населення в районі: вбивств, катувань та мародерства. Кравченко впав у око керівництву Офісу президента Попри певну незлагодженість дій різних правоохоронних органів в ті дні, як запевняє близьке до генпрокуратури джерело, Кравченко впав у око керівництву Офісу президента своєю витримкою та слухняністю. У серпні 2022 року Зеленський нагородив Кравченка орденом "За заслуги". Згодом його призначили головою Київської обласної військової адміністрації. На цій посаді колишній прокурор пропонував змінити герб області, водночас запроваджуючи перевірку численних тендерів з повоєнної відбудови. Несподівані ходи й виходи Крісло очільника Київської обласної адміністрації Кравченко покинув так само несподівано, як і зайняв. У переддень Нового 2025 року Кабінет міністрів призначив його новим головою Державної податкової служби. До речі, уперше за три з половиною роки повноцінним керівником, а не виконувачем обов'язки. Прикметно, що й посада генерального прокурора тоді була вакантною уже два місяці. під керівництвом Кравченка ДПС не продемонструвала якихось помітних реформ Тоді це призначення пов'язували зі зміною контролю над Державною податковою службою. Утім неповні пів року під керівництвом Кравченка ДПС не продемонструвала якихось помітних реформ. Сам він натомість звітував про стабільне перевиконання плану податкових надходжень та антикорупційні заходи всередині податкової. Важливий штрих. Перебуваючи на різних високих посадах, на котрі його приводила Банкова, паралельно Руслан Кравченко брав участь у конкурсі на посаду директора Національного антикорупційного бюро. Однак невдало - комісія мала сумніви щодо його доброчесності, закидаючи йому приватизацію службової квартири та необґрунтоване збагачення родини батька.

Еспресо розповість, що відомо про нового генерального прокурора Руслана Кравченка, якого призначили за поданням Володимира Зеленського. Прокурор для Януковича та учасник бойових дійНародився майбутній генпрокурор у Сіверськодонецьку у 1990 році. Завершивши навчання у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, вступив на військово-юридичний факультет Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Там він отримав диплом магістра про повну вищу освіту за спеціальністю "правознавство" та військове звання "лейтенант юстиції". Вже того ж року розпочалась кар’єра Кравченка у правоохоронних структурах. Прокурором йому довелось пропрацювати у багатьох областях України, зокрема у Севастополі до окупації, на Рівненщині та Львівщині. Після цього, у 2014 році він брав участь у російсько-українській війні на посаді прокурора 33-ї військової прокуратури Південного регіону України у Дебальцевому та Бахмуті.  Отримавши статус учасника бойових дій, вже з 2015 року він чотири роки провів у Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України, яку тоді очолював Анатолій Матіос. У цей час Руслан Кравченко став державним обвинувачем для експрезидента-втікача Віктора Януковича. Відтак за його сприяння підсудного іn аbsеntа визнали винним у державній зраді й пособництві у веденні агресивної війни та призначили 13 років позбавлення волі. Окрім того, він був прокурором і для багатьох інших російських високопосадовців та військових, які були причетні до російської агресії проти України. фото: Gеtty ІmаgеsУ 2020 році новий генпрокурор закінчить із військовою прокуратурою. Однак далі він продовжить представляти інтереси держави у судах, та зараз вже як представник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону. Того ж року Кравченко спробує пройти конкурс на посаду прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, проте без успіху. Повномасштабне вторгнення, невдалий конкурс через можливу недоброчесність та служба у податковій Повномасштабне вторгнення Росії в Україні новий генпрокурор зустрів на посаді керівника Бучанської окружної прокуратури, де засідав з 2021 до 2023 року. Перебуваючи на цій посаді він розслідував воєнні злочини РФ у Бучі. У 2023 році відбудеться другий конкурс Кравченка, який завершиться невдало. Йдеться про спробу очолити Національне антикорупційне бюро України, яка провалиться вже на першому етапі – прокурору не вдасться пройти тест на доброчесність. Як пише журналістка та членкиня антикорупційної ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко, конкурсна комісія не зрозуміє як при доході у 231 тисячу гривень за 2016 рік він зумів заощадити 162 тисячі. Окрім того, йшлось і про службову квартиру площею 42 м2, хоча сім’я мала житло. Також комісію здивували 89 м2, які дружині подарували у 2014 році, та конкурсант вказав, що одружився з жінкою лише у 2019 році, а називати дарувальника вона не стала.фото: Фото ілюстративне: НАБУ "Двозначність ситуації тут у тому, що дружина офіційно працювала помічницею депутатів "Батьківщини" та Партії регіонів, а її батьку закидали дружбу з Михайлом Папієвим. У відповідь Кравченко заперечив ангажованість до будь-яких партій і нагадав, що саме він був прокурором, який довів вину Віктора Януковича у держзраді", – вказала Ніколаєнко.Натомість у міжнародних членів комісії виникли запитання до зв’язків Кравченка з Матіосом, під керівництвом якого він служив у військовій прокуратурі. Причиною сумнівів стала вищезгадана службова квартира, однак і тут претендент на посаду зазначить, що не бачився з ним вже багато років та мав лише робочі стосунки.У Центрі протидії корупції, пишучи про це надбання служби при керівництві Матіоса, вказали, що приватизоване житло Кравченко просто продав через 5 днів після приватизації за 816 тисяч грн та інвестував кошти в новобудову. Також там звернуть увагу на те, що тесть кандидата є членом партії "За майбутнє", а його дружина була помічницею нардепів від Партії регіонів та Батьківщини на платній основі. Незадовго після провалу у конкурсі НАБУ, у квітні 2023 році, президент України Володимир Зеленський призначить Руслана Кравченка на посаду керівника Київської обласної військової адміністрації. На цій посаді він запропонує змінити герб області, аби той не нагадував московський, а також розпочне масу перевірок у тендерах на повоєнну відбудову.Цікаво, що поруч із тим видання "Наші гроші" писатиме, що Київська ОДА за 5 мільйонів замовила генератори для Чорнобильської АЕС дорожче від інтернет-магазинів. Тоді журналісти припустили, що переплата може становити від 41% до майже трьох разів.Пробувши у КОВА дещо більше, ніж півтора року, Кравченка звільнять з посади та призначать головою Державної податкової служби. Вже після цієї посади Володимир Зеленський подасть його кандидатуру на генпрокурора, а Верховна Рада підтримає це рішення. Призначення та обіцянки нового генерального прокурораВідтак вже 17 червня 273 народні депутати підтримали кандидатуру Кравченка на посаду генпрокурора. Під час свого виступу він наголосить, що буде політично неупередженим та не відкриватиме справи з таких мотивів."Я представляю не політичну силу, а закон. І переконаний, що прокуратура має залишатися поза будь-яким політичним впливом", – скаже новий генпрокурор під час виступу у Раді. Також він підкреслив, що його основною метою на цій посаді буде відновлення прокуратури як координатора роботи всіх правоохоронних органів, а друге – це повернення довіри до органів прокуратури "як зі сторони суспільства, громадськості, міжнародних партнерів, так і безпосередньо вас – Верховної Ради". Також громадськість здивують інші Руслана Кравченка: "Нардепи обіцяли прокурорам вирівняти зарплати, користуючись нагодою - прошу виконати свою обіцянку". Поруч із тим, він наголосив, що жодних родичів у прокуратурі він не має і не матиме. 

В четвер, 5 червня, росіяни вдарили керованою авіабомбою по центру Херсона, поціливши у будівлю Херсонської ОДА. Герб України впав, але залишився цілим.

Маршрут французьких літаків повторив національний герб України.

Про це повідомили Повітряні сили ЗСУ."Особливістю цього польоту була його траєкторія: винищувачі слідували за маршрутом, який символічно представляв тризуб, національний герб України", - йдеться в повідомленні.Наголошується, що маршрут помітили на загальнодоступних платформах відстеження польотів, а також на російських радарах."Цей жест є демонстрацією підтримки, солідарності та стратегічного партнерства з Україною. Для України цей жест має більше, ніж просто символічне значення. Він ілюструє міжнародну підтримку та готовність до дій наших союзників", - підкреслюють Повітряні сили.Також військові висловили вдячність французьким партнерам за чітку й публічну підтримку.фото: kрszsu/tеlеgrаmфото: kрszsu/tеlеgrаm

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Французькі винищувачі Dаssаult Міrаgе 2000 здійснили показовий політ над Чорним Чорним морем. Літаки проклали маршрут у вигляді тризуба, державного герба України.

Патруль французьких винищувачів Міrаgе 2000 здійснив демонстраційний політ над Чорним морем, траєкторія якого символічно представляла національний герб України.

Патруль винищувачів від Франції Міrаgе 2000 здійснив демонстраційний політ над Чорним морем та "намалювали" національний герб України –– тризуб.

У середу 4 червня патруль французьких винищувачів Міrаgе 2000 здійснив демонстраційний політ над Чорним морем. Джерело: Повітряні сили ЗСУ, Flіghtrаdаr24 Деталі: Як зазначають у ПС ЗСУ, особливістю цього польоту була його траєкторія: винищувачі слідували за маршрутом, який символічно представляв національний герб України - тризуб.

Як розповідає донька композитора Тамара Шамо на сайті Національної радіокомпанії України День Києва святкується щорічно в останню неділю травня, і в 2025 році це свято припадає на 25 травня. Столиця України має свій герб, прапор, а з 2014 року – офіційний гімн, яким стала пісня “Як тебе не любити, Києве мій!”. Цю пісню вперше виконали […] Тhе роst Офіційний гімн Києва: історія пісні “Як тебе не любити, Києве мій!” fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Скандальна блогерка Анна Алхім вперше висловилась щодо звинувачень у державній зраді та відкритті кримінальних проваджень. У "Сніданку з 1+1" жінка зазначила, що не вважає себе проросійською. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна - це село" - Валерій Харчишин розказав про свої розмови з російськими родичами "У мене набите тату вишиванки, герб України. Яка я проросійська? Я перебуваю в Києві, якщо цю справу будуть розслідувати, то я тут. Я не хвилююся з цього приводу, бо я точно не маю стосунку жодного до державної зради, я патріот своєї країни, тому я не переживаю. Так, це неприємно, але це неприємно для моїх батьків", - прокоментувала Анна. Проти Анни Алхім порушили кримінальну справу про державну зраду. Народна депутатка Наталія Піпа зазначила, що це була ініціативі її та колег. Додала, що Алхім нібито розкривала місцеперебування українських лікарень у прифронтових зонах. Після цього на об'єкти бути здійснені атаки російських дронів.

Національний олімпійський комітет Білорусі оголосив про те, що білоруські спортсмени отримали дозвіл на участь у міжнародних змаганнях з дзюдо. Це рішення стало можливим завдяки ухвалі Виконавчого комітету Міжнародної федерації дзюдо. Згідно з інформацією НОК Білорусі, спортсмени зможуть знову змагатися під національним прапором, а також використовувати герб і гімн країни. Президент Міжнародної федерації дзюдо Маріус Візер […] Тhе роst Білоруські дзюдоїсти повертаються на міжнародні змагання під національним прапором fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Три роки і вісім місяців пробув у російському полоні боєць з Кіровоградщини Роман Дячук. Там зберігав монету, бо на ній був герб України. Захисника звільнили під час обміну військовополоненими 19 квітня, коли в Україну повернулись

Під час свого чергового візиту до України американський актор та режисер Шон Пенн набив символічне татуювання — стилізований герб України на зап’ясті. Про це повідомив радник керівника Офісу президента Сергій Лещенко. Це вже четвертий візит Пенна до України з початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Під час поїздки він побував зокрема у 3-му полку Сил спеціальних […] Тhе роst Оскароносний актор Шон Пенн зробив татуювання із гербом України (ФОТО) арреаrеd fіrst оn ШоТам.

Кожне яйце виконане у вишуканій техніці пейп-арт, що передбачає створення об&rsquо;ємних форм із паперу. Герби всіх 24-х областей, АР Крим, двох міст зі спеціальним статусом &mdаsh; Києва і Севастополя &mdаsh; та Великий державний герб України отримали нове творче втілення в образі писанки

У травні пройдуть перші поховання полеглих воїнів на Національному військовому меморіальному кладовищі, яке добудовують у лісі біля села Мархалівка на Київщині. Із самого початку зведення цвинтаря супроводжувалося скандалами. Спершу - проти виступили місцеві мешканці та активісти. На мітингах вони заявляли, що затверджену Кабміном територію під цвинтар - не можна забудовувати, бо це знищить ліс та завдасть шкоди екосистемі. Підтримали місцевих і ряд екологічних організацій. Попри це, у лютому цьогоріч прем'єр-міністр Денис Шмигаль доручив Міндовкіллю та Міністерству у справах ветеранів, підготувати документи для виключення ділянки з охоронного статусу. Напруга зросла і після виходу розслідування Віhus.Іnfо, яке висвітлило потенційні зловживання під час виділення землі для будівництва цвинтаря. Йшлося, зокрема, про маніпуляції з межами громад, розподілом ділянок і прозорістю ухвалених рішень. За результатами розслідування кількох посадовців Київської міської адміністрації було звільнено. Нині частина активістів, селян, військових та родичів загиблих - вимагають призупинити добудову цвинтаря та провести архітектурний конкурс. Переможець мав би врахувати екологічні аспекти зведення некрополю. Кореспондентки Gаzеtа.uа побували у Мархалівці та поспілкувалися з місцевими мешканцями. СМАРАГДОВА МЕРЕЖА - Усе життя це був наш Боярський, - каже житель Мархалівки Петро, стишуючи голос. Сидить на передньому сидінні маршрутки, що поволі наближається до села. - Колись тут були болота, озера, ми дітворою знали кожну ямку. А тепер - вони все осушили, рівень води понизили. Бо треба, бачте, їм людей ховати. А живим як? Хоча кладовище межує із Мархалівкою - офіційно територія під ним відноситься до селища Гатного. Сам ліс належить до Смарагдової мережі - це землі, що мають природоохоронне значення в Європі. Вони засаджувалися в межах зобов'язань, які взяла на себе Україна, ратифікувавши Бернську конвенцію "Про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування". Її головна мета - зберегти рідкісні або зникаючі види тварин і рослин, а також природні оселища, які є важливими на європейському рівні. На таких територіях діють обмеження на забудову, вирубку лісу, осушення боліт. Петро пригадує, як колись вода у лісі розходилась у різні боки - частина йшла в болота, інша - в озера. А нині, за його словами, напрям течій змінився. Будівельники проклали дренаж - місцями до п'яти метрів углиб - і воду спрямували до села Віта-Поштова. - У нас пів села користувалося джерелами. У криницях вода впала вже на два метри. Літа ще не було, а вже колодязі пересохли, - обурюється Петро. - Улітку що буде? Люди залишаться без води, а якщо вона й зʼявиться, то така, що й пити страшно - через ті труби, що лежатимуть просто у воді, ще й з трупними стоками. Каже, що на цій території проходять підземні річки, які могли бути порушені під час земляних робіт. - Якщо вода підніметься, стоки можуть піти в озера й криниці, - додає він. - А тут же низина, точка збору. То для чого було це місце вибирати? В нас є два кладовища в селі. І вода там глибоко, не дістає. А тут - усе порушили. Петро згадує, як торік почали вирубувати ліс. Старі дерева вивозили ночами, людей на територію будівництва не пускали, хоча були спроби протестів. Куди деревина поділась - ніхто не знає - Старий ліс уже вирубали, фурами вивозили. Залишився лише молодняк. Куди деревина поділась - ніхто не знає, - знизує плечима чоловік. У селі з повагою ставляться до військових, запевняє. Багато місцевих чоловіків наразі захищають Україну на фронті. Є й загиблі - їх ховають на місцевих кладовищах. - Біля своїх, як заведено. А хто ж захоче везти сюди? Тепер не знаємо, як воно буде далі. Петро просить водія зупинити автобус над дорогою. З одного боку тягнеться село, з іншого - розкинувся старий сосновий ліс. - Але це тільки тут видно дерева. Якщо пройти трохи вглиб - усе вже вирубали, - запевняє. ПРАЦЬОВИТИЙ НАРОД Мархалівка - село за 15 кілометрів на південь від Києва, розташоване між сосновими лісами та сільськими пагорбами. Має багату історію, що сягає часів Київської Русі. Археологічні дослідження виявили поблизу села три стародавні поселення періоду ранньої залізної доби. Уперше воно згадується в універсалі гетьмана Івана Мазепи від 1690 року під назвою Мархелювка - тоді ці землі було передано Київській митрополії. За іншою версією, у часи Речі Посполитої вони належали маршалку Будаївського повіту, і саме від цього титулу могла походити назва села. - Село засноване в 1711 році, - переповідає свою версію історії села Петро і повільно рушає тротуаром в бік вирубаного лісу. - Зі Звенигородки був монах, служив у Києві. Йому дали оцей наділ землі. Це були монастирські землі. Петро розповідає, що монаха звали Маркел. Сам він не мав права одружуватись, тому наділ передав брату й сестрі. Від його імені поселення спочатку називалось Маркелівка, потім - Маркалівка, а згодом зʼявилася сучасна назва села - Мархалівка. У селі нині живе багато людей, каже чоловік. А от із місцевим самоврядуванням стало складніше. - Село тепер об'єднане, голова - у Глевасі. У нього багато сіл. То руки сюди не доходять. А раніше у нас своя сільрада була. Біля в'їзду до лісу на новій асфальтованій дорозі стоять кілька чоловіків і молода жінка з малюком у візку. Петро називає їх активістами. За ними - накидані шини, сухе гілля й принесений звідкись зелений шлагбаум. - Місцеві. Борються з першого дня. Але поліція їх туди не пускала, сутички були. Зараз трохи послабили, дорогу вже прорізали, - додає Петро. Мешканці чергують тут від ранку до вечора. Деякі щойно повернулися з акції протесту під Офісом президента. Кажуть - марно. Президент прийому не веде - Ми постояли, але нам сказали, що воєнний стан і президент прийому не веде. Ну, ми листа передали - та й усе&hеllір;, - каже активістка Тетяна Яковська. Вона - переселенка з Донбасу. Її родина втратила будинок в Авдіївці і у 2023 році переїхала на Київщину. Сама Тетяна - росіянка за походженням, але каже: "В Авдіївці стала бандерівкою". Ідея будівництва кладовища саме в Гатненській громаді є абсурдною, переконана. - На мою думку і на думку матерів загиблих воїнів, треба будувати регіональні кладовища і фінансувати саме в них, - аргументує. - Сюди ніхто не буде їхати, це далеко, тут траса і весь час затори. Жінці 65 років, вона активно займається волонтерством і бере участь в акціях протесту. Допомагає військовим і згадує, як в травні минулого року почала розповідати їм про вирубку лісу. - Я коли почала їм скидати, що відбувається - вони були в шоці. Це військові з усіх напрямків, - каже Тетяна, - Розумієте, тут велика корупційна складова. По-перше, вирізають ліс стверджуючи, що це чагарник, але який же це чагарник, як це молоді дерева! Вже більше тисячі кубометрів вивезли. За словами Тетяни, місцеві чергували біля ділянки, де лежали зрубані колоди. Їх вивозили вночі зерновозами. Поліція фіксувала, але нічого не зробила. - У мене на очах змінювали номери автівок, які вивозили деревину, - каже вона. - Ставили чорні. Але все це фіксувала Чабанська поліція. Я в них питала: а де справа? Чому мене не викликають, якщо я написала десь пʼять заяв. Мені кажуть: усе збираємо в папочку. Рік це все тягнеться, - обурюється Тетяна. ПРОЄКТ НВМК Проєкт Національного військового меморіального кладовища (НВМК), розроблений Міністерством у справах ветеранів України, передбачає створення комплексу на земельній ділянці площею понад 260 га. Основні елементи проєкту містять військове кладовище, церемоніальну площу, будинок трауру, крематорій, музейно-виставковий комплекс, адміністративні та господарські будівлі, транспортну інфраструктуру та рекреаційну зону. Місцева мешканка Галина - одна з тих, хто постійно бере участь у протестах проти будівництва кладовища. Її син боронить Україну на фронті. Жінка згадує, як одного разу її забрали в поліцію просто з лісу. - У нас в лісі був герб і вшановуючи пам'ять всіх полеглих - я з корзинкою в руках стала перед гербом виконувати гімн України. Навіть не спом'янулася, як мене загрузили в поліцейську машину і повезли у фастівський РОВД, - каже тендітна кучерява жінка. Про те, що тут будуть будувати меморіальне кладовище, місцеві дізналися випадково. - Це було близько 20:00 - приїхав трактор і почав корчувати ділянку. Позбігалися люди і почали питати, що ж відбувається. Попередньо ніхто нічого не казав, не було громадських слухань, - каже Галина показуючи на нову дорогу, де колись росли молоді сосни. Жителі Мархалівки занепокоєні тим, що будівництво ведеться на болотистій території. Тут високий рівень ґрунтових вод, і, за словами людей, отруйні речовини з поховань можуть потрапити в колодязі та свердловини. Усе розповзеться, як картковий будинок - По закону дренажу на кладовищі бути не повинно. Це по санітарним нормам. Вони кажуть: "Зробимо дренаж, буде басейн, і все буде випаровуватись." Як може випаровуватись басейн, у який постійно надходитиме вода? - обурюється Тетяна. - Щоб це працювало, потрібна безперервна відкачка. Тут всюди пісок, немає глини. Вони намагаються опустити дренаж на три метри, але й там - пісок. Немає фільтрації. Місцеві кажуть, що на ділянку навезли тонни землі, щоб підняти рівень, але це, на їхню думку, ситуацію не змінить. - Ось зараз поставили паркан, засипали територію, підняли рівень, але як тільки будівництво завершиться і паркан приберуть - усе розповзеться, як картковий будинок. Це ж як пісочниця. Ми не проти кладовища - воно потрібне, але зробіть все правильно!, - каже місцева активістка. СУДОВІ ПРОЦЕСИ Й ЦІННИЙ ЛІС До дороги підʼїжджає активістка Людмила Морозова. Жінка переїхала сюди з чоловіком та дітьми в 2020 році. Коли в 2024-му році почалося будівництво, вона почала активно допомагати місцевим і стала учасницею ГО "Мархалівка. Підтримка". Сідаємо в автомобіль і прямуємо до будівельного майданчика. Дорогою Людмила ділиться деталями: - Замовником і розробником проєкту є Міністерство ветеранів. Архітектор - Сергій Дербін. Прийняли закон №3505, який скасував усі державні будівельні норми. А саме в них, у п'ятій главі, йшлося про кладовища і крематорії. Там були посилання на СНіПи - санітарні норми і правила. І чітко прописано: якщо високі ґрунтові води - будівництво заборонене, - пояснює вона. - Але тепер це скасовано. Тобто, населені пункти, які навколо, позбавили конституційного права на захист свого власного життя. Населені пункти в цій місцевості не мають централізованої системи водопостачання, чи каналізації. В таких умовах будівництво кладовища є неприпустимим, додає активістка. - Ми вже виграли три суди. Перемогли в першій інстанції, оскаржили постанову №225, яка дозволяла вирубку "чагарників" і "застарілих дерев". Але під цією постановою вирубали 32 гектари цінного лісу, - каже Людмила. - Формально - на потреби ЗСУ, але деревина не була маркована, і вирубкою займалися люди без відповідної кваліфікації, без лісничих паспортів. Постанову №225 ГО змогли оскаржити в адміністративному та шостому окружному апеляційному судах. Рішення набрало чинності, і вирубка лісу мала би припинитися. Однак, за словами Людмили, вона триває. Водночас Кабмін подав касаційну скаргу, намагаючись оскаржити рішення, яке підтвердило, що це - природоохоронна зона. Поблизу місця будівництва у ряд стоять вантажівки. Територія огороджена, вхід заборонено. Тому рухаємося через густий сосновий ліс. Із землі повсюди стирчить вирване коріння дерев. Викопані канави для відведення ґрунтових вод, які вже перетворилися на болота. - Коли копали перші котловани, будівельники були в шоці - скрізь вода. Вони самі казали: "Ми не знаємо, що з цим робити." Єдиний вихід - все бетонувати. Але куди подінеться ця вода? Вона ж десь вийде. І ніхто не знає - де саме. Це реальні екологічні ризики, - каже Людмила. - На цьому не можна заробляти. Якщо вважаєте, що тут можливо будувати - зробіть усе прозоро. Покажіть оцінку впливу на довкілля, зробіть гідрологію. А далі - ще гірше. Уся ця вода потече вниз Ми підходимо до центрального колектора, що виходить із території НВМК і веде в напрямку так званого "басейну", де, за планом, вода повинна випаровуватись. Це магістраль, якою має стікати централізована вода із тих гектарів, які зараз знаходяться під похованням. Біля люків уже видно ознаки несправності - деякі забилися піском і не працюють. - Вони просто розтечуться. Ви самі бачите, як тече вода. Труби вже забиті. А далі - ще гірше. Уся ця вода потече вниз, до Юрівки, Боярки, Конча-Заспи. А там - озера, і це швидко опиниться в Дніпрі, - каже Людмила, вказуючи на бурлячу воду у відкритому колодязі. - Тут немає централізованого водопостачання, ні кранів, ні фільтрації. Це фактично початок річки - вона бере початок тут і стікає вниз. Громада провела власні дослідження. Було зроблено 10 свердловин - у восьми з них рівень води перевищує допустимі норми. У середньому - вода стоїть на глибині до 2 м, а під час дощів піднімається ще на 0,5 м. Активістка каже, що місцева влада погодилася з будівництвом, а на заперечення місцевих мешканців ніхто не реагує. Підходимо до зони активного будівництва. За бетонним парканом - десятки працівників у спецодязі викладають плитку. Ділянка площею 2 га, яка ще недавно була лісом, перетворилася на масштабне будівництво. СТАРІ ДЕРЕВА - Оце дивіться, - 61-річний місцевий житель Олександр показує рукою на розриту лінію землі між соснами, - це центральний колектор. Йде просто з території поховань. Веде на ставок - той, що вони назвали "випарювальним". Старущенко казав: мовляв, природним способом вода випаровуватиметься, щоб зекономити. А ви подивіться самі. Це ж абсурд. Стоїмо в лісі за кількасот метрів від майбутнього кладовища. Уздовж стовбурів - свіжа піщана траншея, з якої вже пробивається волога. Тече вузький струмок, сходить униз, у бік бетонної конструкції - водовідвідної, з виходом у ставок. - Тут, де ми стоїмо, завжди була вода. Яр - природного походження. Раніше тут струмок був, далі - ставок. А вони прокопали глибше, щоб зібрати все в одну точку. І тепер тече, - говорить чоловік. На його обличчі вже посивілі вуса. Колись закручені на кінцях, зараз вільно спадають на підборіддя. - Навіть тепер, коли нема дощів. А уявіть, що буде, коли тут зʼявляться могили. Ставок виглядає глухим. Лише бетонний жолоб веде до нього від кладовища. Іншого виходу не видно. - Там, на Південному кладовищі, усе забетоноване. Тіло - у бетоні, в піску - розклад 140 днів. А тут дренаж - це два дні. Усе отруєння піде в ґрунти. Піде в усе. Вони самі прискорили те, що потім людям боком вийде. Олександр нахиляється, піднімає грудку землі - волога, глиниста. Поруч - берези й вільха. - Подивіться, які тут дерева ростуть. Це ж болото. Тут не можна було нічого робити. А вони взяли, торф вичистили, продали. І все засипали землею. Насипали два метри, щоб підняти рівень. Каже, він не місцевий - переїхав у 1991-му. Але в лісі працював. Допомагав садити, прокошував молоді посадки. Дерева поруч пофарбовані - частина з них, схоже, вже позначена під вирубку. Подекуди на стовбурах - сліди механічного зняття кори. Навколо - зрізане гілля, уламки коріння, свіже руде насипання з піску. - Оці сосни - їх садили в 1922 році. Сто років. А тепер кажуть - чагарники. "Чистять" ліс. Молодці. Син Олександра загинув на війні. Йому було 26 років. Похований на місцевому кладовищі. - Я сказав: не дам перепоховати. Не дай Боже. Він цей ліс садив разом зі мною. Якщо хтось доторкнеться до його могили - я підірву гранату. Бо це вже не просто земля. Це памʼять. І вона тут. - Та ви самі бачите, - долучається до розмови односельчанин Олександр Наботов. Чоловік і зупиняється біля насипу, - вивозять усе безконтрольно. Скільки деревини тут зрізали - ніхто конкретно не знає. А куди пішли гроші? У ЗСУ? Чи в чиюсь кишеню? Каже, чути звинувачення, що місцеві протестують, бо "не поважають військових". Зупиняється, вдивляється кудись убік. Ми стоїмо на колінах, коли труни проїжджають - Ви що! Ми стоїмо на колінах, коли труни проїжджають. Ми своїх ховаємо. Але ж не так. Не в болото, - додає Наботов. - На ці 7 мільярдів гривень можна було викупити будь-яке поле. Прийдіть до фермера, скажіть: от гроші - дайте ділянку. Кожен би погодився. А навіщо тоді знищувати ліс? Ми не проти кладовища. Але не тут. Тут болото. Ми з самого початку казали - тут вода. Він говорить повільно, з паузами. Здається, говорить не вперше. Каже, вони вимірювали обʼєм води в колодязях - за вісім секунд витікало десять літрів. За добу - більше ста тисяч. І ця вода кудись іде. - Раніше ставок був повен, зараз - рівень упав. Це означає, вода не туди стікає. Йде під землею. І проходить якраз через те місце, де буде кладовище. Ми не знаємо, куди точно. Але бачимо - вона є. Значить, і далі потече. Показує маршрут підземних річок - одна йде до Ірпеня, інша повертає в бік Дніпра. - Тут не одне джерело. Тут - мережа. І що потрапить у неї, піде далі. І ніхто вже не зупинить. БОЯТЬСЯ ТИСКУ Біля перекритої дороги з активістами спілкується Катерина Пряникова - депутатка Глевахівської громади. Каже, про будівництво Національного військового кладовища місцевих депутатів не повідомляли заздалегідь. - Ми знали, що буде меморіал у Гатненській громаді, але ніхто й гадки не мав, що йдеться саме про цей ліс, - говорить вона. - Думали, що мова про поле - отам, де високовольтна лінія, біля заправки. Там справді височина, суха ділянка, яка б підійшла для такого проєкту. А що це саме ця територія - не знали. Вона показує на вузьку смугу молодняка між дорогою і відкритим ґрунтом. - Це те, що лишилось. Те, що не встигли дорізати. На жаль, 1 квітня сюди вже завезли сині вагончики. Почали різати. Залишилися молоді дерева, але ми хоч це змогли зупинити. Зі слів Пряникової, дорога, що нині прокладена через ліс, раніше була піщаною. Її засипали, підняли рівень. Вона каже, що від межі забудови до Південного кладовища - 2,5 кілометри. Вимірювала особисто. - А як так вийшло, що ця ділянка опинилася у складі Гатенської громади? Якщо логічно дивитись, вона мала б або залишитися за Бояркою, або перейти до нашої, Глевахівської. А вони передали її в Гатне. Це перше порушення, - говорить жінка. Каже, що офіційних відповідей на ці питання немає. Основні запити - на Міндовкілля, на державні інстанції - надсилали громадські організації. Вона ж займалась дорожньою частиною - перевантаженням і неправильно встановленими тимчасовими знаками. - Усі робили, що могли. Хтось писав за воду, хтось за межі, хтось за екологію. Але системної відповіді - не було. Спершу йшлося про 137 тис. захоронень, але згодом цифру зменшили. - Можливо, побачили, що не так усе просто. Бо це не просто ліс. Тут вода, тут ґрунт, тут усе рухається. Серед депутатів громади Катерина - єдина, хто відкрито підтримав протест. - Бояться. Хтось далеко, когось це не стосується. Але багато хто боїться тиску - що знімуть із посади, притиснуть. Згадує, що спершу, коли люди тільки почали виходити, були провокації. - Приходили тітушки. Погрожували. Зараз цього нема. Але з'явились інші. Наприклад, замдиректор НВМК - він постійно розказує, які ми тут "погані". Що ми заважаємо, підбурюємо. А ми просто відстоюємо своє. У Мархалівці живе близько 3,5 тис. людей, зареєстровано - 1700. Під час Великої війни частина виїхала, але незначна. Більшість працюють у Києві або найближчих містечках. Попри невеликі розміри, тут функціонує державна Мархалівська гімназія. Там навчається близько 120 учнів. Також при гімназії діє дитячий садок з однією різновіковою групою. Крім державного закладу, у селі працює приватна початкова школа, що надає початкову освіту та має дошкільне відділення. "ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА" Громадська організація намагається не допустити перших поховань, які планують провести вже цьогоріч на початку травня. На думку активістів, поховання на території з високими ґрунтовими водами загрожує не лише довкіллю, а й життю людей - могили можуть розмиватися. - Все одразу погниє і просто все перетвориться в жижу, ми ж туди вже потім не заліземо ніколи. І це все просто піде в річки, - каже активістка Людмила. Організація залучила до досліджень незалежних експертів. - У нас є гідрогеологи. Вони самі зголосилися допомогти. Кажуть, що ми на порозі екологічної катастрофи. Спочатку постраждають 14 громад довкола, а далі - Київ, річки, крани. Це буде як чума ХХІ століття, - пояснює Людмила. На думку активістки існують значно кращі рішення - зокрема, створення регіональних кладовищ. - Традиційні поховання мають бути по районах - там, де живуть люди. Уявіть: день народження, роковини, гробки - і вся Україна має їхати в одне місце? Це ж абсурд. Люди мають ховати героїв там, де ті жили. Це повинні бути невеликі, але облаштовані кладовища, - каже вона. - А ще: у плані - 137 тисяч традиційних поховань. Ми навіть не маємо стільки загиблих! І більшість уже похована. Це лише традиційні поховання - ще є колумбарії. Скільки років ми плануємо воювати? Це що - вся країна має лягти? Це ж ненормально. Людмила переконана, що значно доречнішим було б створення Національного меморіального комплексу в центрі столиці. - Навіть якщо це буде в Києві - як у Парку Слави. Зробіть пам'ятники, монументи, колумбарії - достойно, красиво, - говорить дорогою Людмила, - А не в болоті, в лісі. Подивіться на Південне кладовище: там теж лежать герої. Воно в такому стані, що просто жах. Його ж теж мали продовжити, але не продовжили - через високі ґрунтові води. Тобто там не подовжили, бо не можна, а тут рубати, будувати можна. ВІДПОВІДЬ МІНДОВКІЛЛЯ У листопаді минулого року громадська організація "Мархалівка. Підтримка" звернулась до Міністерства захисту довкілля з приводу будівництва Національного військового меморіального кладовища на території лісу, що входить до Смарагдової мережі. Відповідь надійшла 8 листопада 2024 року. "Зазначені земельні ділянки займають частину території Смарагдової мережі UА0000338 Рryіrріnnyа аnd Сhеrnесhyі Fоrеst, що становить 4,38% від загальної площі 6094,74 гектара", - йдеться в офіційному листі Міндовкілля. Міністерство підтвердило, що проєкт кладовища справді зачіпає природоохоронну територію, однак запевнило, що масштабне втручання не передбачене. "Проєкт Національного військового меморіального кладовища передбачає максимальне збереження екосистем", - зазначено в документі. За даними Мінветеранів, безпосередньо під будівництво планують вилучити 13 гектарів лісу. Це, як наголосили у відомстві, "становить 0,2% від території Смарагдової мережі". Згідно з поясненнями Міндовкілля, планується видалення лише "аварійних, сухостійних і фаунних" дерев, а загальний відсоток вирубки не перевищить 10% зелених насаджень на ділянці. У відповіді також ідеться про міжнародні зобов'язання України. Зазначається, що Смарагдова мережа створюється відповідно до Бернської конвенції, до якої Україна приєдналась ще у 1996 році. Там само нагадується, що кожна держава-учасниця зобов'язана ухвалювати "необхідні законодавчі та адміністративні заходи для забезпечення охорони природних середовищ існування". "У своїй політиці планування забудови і розвитку територій договірні сторони мають враховувати потреби охорони природних територій", - цитує Міндовкілля положення Конвенції. У міністерстві підкреслили, що ситуація перебуває в полі міжнародної уваги. "Питання щодо української частини Смарагдової мережі, розташованої на території Київської області, буде винесено на засідання Бюро Бернської конвенції у 2025 році", - йдеться у відповіді.

Гербом України мав бути не тризуб

Російська влада масово конфіскує в окупованому Маріуполі житло українців, які втекли з міста після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Видання ВВС встановило, що з липня 2024 року російська адміністрація приазовського міста визнала такими, що підлягають вилученню, щонайменше 5 700 квартир, які належать громадянам України. Щоб зберегти своє житло у власності, власникам потрібно повернутися до Маріуполя через Росію, пройти фільтрацію, тривалі перевірки та складні бюрократичні процедури, зокрема оформити російський паспорт. Це робить повернення житла практично неможливим, а спроби досягти цього - небезпечними. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти покращуюють логістику з Маріуполем Більшість квартир, які вилучаютья, належать українцям, які або залишили місто, або загинули під час 86-денної облоги 2022 року. Тоді, за даними Нumаn Rіghts Wаtсh, загинуло понад вісім тисяч цивільних, але реальна цифра, ймовірно, значно вища. Російська окупаційна адміністрація називає такі квартири безгосподарними, хоча їхні власники відомі це громадяни України, які залишили місто, або спадкоємці загиблих маріупольців. 2024 року в РФ був ухвалений закон, який прискорює процес передачі цих квартир новим власникам громадянам Росії з окупованої частини Донецької області, які втратили житло. У Маріуполі триває активна русифікація: будуються військові об'єкти, перейменовуються вулиці, затверджений новий герб без українських символів. Попри будівництво нових будинків, житла бракує, і тема квартир залишається найбільш обговорюваною серед жителів, які залишилися в місті. Юристи зазначають, що дії Росії порушують міжнародне право, включно з Женевською та Гаазькою конвенціями. Російські окупанти будують одразу три нових мости в районі тимчасово захопленого Маріуполя на Донеччині. Один з них - залізничний. "Мета загарбників - кардинальне покращення логістики Ростов-Новоазовськ-Волноваха (через село Гранітне) - Донецьк для автомобільних шляхів та будівництво нової залізничної гілки Маріуполь-Ростов", - повідомив керівник "Центру вивчення окупації" Петро Андрющенко.