Search trend "Румунія – Нідерланди"

Станом на кінець травня 2025 року за межами України перебуває 5,6 млн громадян, які покинули країну через повномасштабну війну. У цьому числі не враховано тих, хто опинився у РФ. Із загального числа мігрантів 4,2 млн мають офіційний статус тимчасового захисту в країнах ЄС, свідчить дослідження Національного банку України. Такі дані оприлюднив Національний банк України у своєму новому дослідженні. Водночас фахівці зазначають, що зростання рівня працевлаштування серед українських переселенців за кордоном має відчутний вплив на фінансові потоки. Обсяги витрат із використанням українських банківських карток у країнах Європи помітно зменшились. Якщо впродовж 2024 року середні місячні витрати сягали $550 млн, то у І кварталі 2025 року вони впали до $485 млн. Така динаміка може свідчити про поступову фінансову самостійність мігрантів на місцях. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Народжуваність під час війни: чи є надія для України? Згідно з даними ООН і статистикою Євростату, найбільше українців із тимчасовим захистом проживає в Німеччині. Там офіційно зареєстровано майже 1,2 млн осіб. Польща прийняла 987 тис. громадян України. У Чехії статус отримали 371 тис., а в Іспанії - 236 тис. Ще понад 100 тис. українців знайшли тимчасовий прихисток у таких країнах, як Італія, Румунія, Нідерланди, Ірландія та Словаччина. Більшість із них отримали право на роботу, доступ до медичних послуг і освіти. Міграційні потоки, спричинені війною, залишаються одним із ключових викликів для Європи та самої України. Проте поступове зростання рівня зайнятості свідчить про адаптацію частини переселенців до нового життя за межами батьківщини. Українські біженці, які знайшли прихисток у Чехії з початку повномасштабного вторгнення РФ, стали невід'ємною частиною місцевої економіки. Втім, за даними розслідування журналістів, більшість із них змушені працювати в найгірших умовах - на важких, низькооплачуваних роботах, які не відповідають їхньому рівню освіти та кваліфікації.

Дивіться відеоогляд півфінального матчу чемпіонату Європи U-19

Дивіться 23 червня о 21:00 півфінальний матч чемпіонату Європи U-19

Матч відбудеться 23 червня о 21:00 за Києвом

У півфіналах зіграють: Нідерланди – Румунія, Іспанія – Німеччина

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

У плей-оф вийшли Нідерланди, Іспанія та Румунія

Про це пише WNL."Це означає, що всі 24 винищувачі незабаром будуть в Україні", - заявив Брекельманс.У виданні зазначили, що заява очільника оборонного відомства Нідерландів пролунала на тлі посилення російських авіаударів по Україні. Він засудив атаку РФ по Україні в ніч на 25 травня, підкресливши, що  Путін продовжує свою агресію повним ходом."Він не демонструє жодного наміру серйозно обговорювати припинення вогню", - наголосив він.Читайте також: Нідерланди й Румунія разом готуватимуть українських техніків F-16Міністр наголосив на важливості продовження тиску на Росію та наданні максимальної підтримки Україні.  На додаток до раніше оголошеного пакету підтримки, він оголосив, що останній F-16 буде офіційно доставлений в Україну наступного тижня. "Крім того, ми тренуємо пілотів і техніків та ділимося нашими військовими доктринами, щоб Україна могла побудувати сучасні збройні сили відповідно до стандартів країн-членів НАТО" - додав Брекельманс.Крім того, Норвегія планує завершити передачу винищувачів F-16 Збройним Силам України впродовж 2025 року. Частину літаків уже передали.

Про це Брекельманс написав Х.“Чудово було поспілкуватися з моїм українським колегою міністром оборони України Рустемом Умєровим. Ми обговорили шляхи підтримки міцного миру, пришвидшення військових постачань та збільшення виробництва безпілотників у наших країнах", - написав глава міноборони Нідерландів.Він резюмував, що на тлі багатьох дипломатичних подій  "одне залишається незмінним: наша підтримка України!”.Нідерланди та Румунія планують розпочати спільну підготовку українського технічного персоналу винищувачів F-16.

Перемога проєвропейського кандидата довела ефективність "санітарного кордону" проти політиків, які намагаються зруйнувати Європу. Та ті не полишають спроб розхитати політичну ситуацію на континенті і це залишається неабиякою загрозою для України. Президентом Румунії стане мер Будапешта Нікушор Дан, проєвропейський політик, чиї позиції були сильними зі старту перегонів. За нього проголосували 53,6% виборців. Його конкурент, ультраправий Джордже Сіміон, здобув 46,4% голосів і поспіхом, щойно закрилися дільниці, проголосив себе переможцем. З його дописом у соцмережі навіть виник курйоз, бо Сіміон використав прапор Чаду замість румунського. А поразку він згодом таки визнав. Чинник Джеорджеску Увага Європи і США до виборів у Румунії була прикута з листопада 2024 року. Тоді перший тур перегонів виграв євроскептик Келін Джеорджеску, але результати голосування були анульовані. Віце-президент США Девід Венс через це навіть звинуватив Європу у порушенні демократії. Та підстави для резонансного рішення були не політичними, а безпековими. Президент Клаус Йоганнес із посиланням на дані спецслужб заявив про зовнішнє втручання у перебіг виборів. Румунські ЗМІ відкрито писали про "російський слід" Румунські ЗМІ відкрито писали про "російський слід", адже Джеорджеску, за їхніми даними, відмовився оприлюднювати звідки брав гроші на виборчу кампанію. Тож Джеорджеску не зміг балотуватися на повторних президентських виборах і найвідомішим кандидатом від ультраправих став Джордже Сіміон. "Один проти всіх" У Сіміона були непогані стартові позиції: він успадкував частину передвиборчих тез від Джеорджеску і цим залучив його симпатиків на свій бік, не мав сильних конкурентів-консерваторів. А ще він пообіцяв призначити Джеорджеску прем'єром, якщо переможе. Натомість єврооптимісти зробили ставку на центриста, відомого борця з корупцією, математика, незалежного політика і мера столиці Нікушора Дана. Щоб його не ототожнювали з іншими політиками, Дана не підтримали інші проєвропейські кандидати Щоб його не ототожнювали з іншими політиками, Дана не підтримали інші проєвропейські кандидати, навіть Елена Ласконі, котра виходила у другий тур президентських виборів із Джеорджеску у листопаді 2024 року. У першому турі повторних виборів 4 травня Дан відставав від Сіміона майже на 20% голосів, що, можливо, дало підстави лідеру ультраправої партії "Альянс за об'єднання румунів" ("АОР") втратити пильність. Однак єврооптимісти розуміли: на кону зовнішньополітичний вектор Румунії мінімум на найближчі кілька років. Українські громадяни переживали подібне у 2004 та у 2013 роках. До чого тут Москва "Якби переміг Сіміон, у Європі виник би умовно проросійський анклав "Угорщина - Словаччина - Румунія". На ролі цієї країни як бази допомоги Україні можна було би поставити хрест", - наголосив політичний експерт Андрій Смолій. Три авіабази НАТО, Європейський центр навчання пілотів на F-16, збройний хаб, елементи системи ПРО (актуальні і для Молдови, і для України), - це все Румунія. Та не тільки: через великий дунайський румунський порт Констанца відбувається експорт українського сільськогосподарського збіжжя. Завдяки дунайській альтернативі небезпечним чорноморським експортним шляхам українська економіка отримує суттєвий дохід від продажу сільгосппродукції, а низка країн Африки та Азії позбавлені загрози голоду. А офіційний Київ може активніше відстоювати свої інтереси і Чорноморському регіоні, що і робить. Тому не дивно, що президент Володимир Зеленський і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн першими привітали Нікушора Дана з перемогою. Коли Венс критикував Європу за скасування першого туру румунських виборів, він мав пам'ятати, що і в Києві 2004 та 2013 років, і в Бухаресті 2024 року прямо називали Росію стороною, котра намагалася вплинути на результати волевиявлень, хоча офіційно Москва спростовувала це. Точка неповернення У Кремлі перемогою проєвропейського кандидата нвдоволені. Речниця МЗС РФ Марія Захарова послалася на заяву власника Теlеgrаm Павла Дурова про те, що французька розвідка нібито вимагала втручання у румунські вибори (МЗС Франції твердження Дурова спростувало). Росія замість плацдарму отримала санітарний кордон Ще б пак - Росія замість плацдарму отримала санітарний кордон. Але завдяки чому Дану вдалося переломити хід перегонів? Результати першого туру 4 травня показали втому румунів від політичних суперечок "або - або". Підтримка кандидата від "АОР" була переважно голосуванням "проти всіх", однак більшість таких виборців вітали би альтернативу. Незалежний Нікушор Дан її дав: закликав їх до єднання на противагу тезам конкурента, котрі охарактеризував як "хвилі ненависті". Джордж Сіміон, до речі, визнав: "Ми були одні проти всіх". Мережі ширші Відносно мирний фінал карколомних румунських президентських перегонів не означає спокою. Адже програла не лише Росія, а й МАGА - група радикальних республіканців-трампістів у США. На це вказав Ірінеу Дарау, румунський сенатор від правоцентристської партії "Порятуймо Румунію". Дан, схоже, усвідомлює ризик, оскільки заявив про намір "добре пояснити партнерам" рішення про анулювання першого туру виборів у 2024 році та "повернути довіру" Трампа. Не виключено, що певні впливові кола у США допоможуть йому: агенція JРМоrgаn вже заявила про очікуване зниження політичних ризиків для Румунії через перемогу єврооптиміста. Утім, доведеться докласти зусиль, адже Сіміон відкрито підтримував МАGА. Є ознаки роздратування Білого дому: Ілон Маск публічно підтримав Павла Дурова в історії зі "французьким втручанням" у румунські вибори. Ультраправий реванш попереду? Найбільшим здобутком румунських виборів є подолання розколу між виборцями всередині країни та діаспорою (як це було у Молдові). Румуни, котрі голосували на території Молдови, віддали 88% голосів за Дана, їхні співгромадяни в Угорщині - понад 92% голосів, в Естонії - 87%. І всередині країни переможець здобув більшість голосів. Однак новий президент має докласти неабияких зусиль, щоби зберегти цю єдність. Першим випробуванням стане формування коаліції Першим випробуванням стане формування коаліції. Сіміон в альянсі з Джеорджеску має понад 40% голосів, від котрих неможливо відмахнутися. На додачу - розкололася діаспора. У таких країнах як Франція, Велика Британія, Ірландія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Ісландія, Нідерланди, Італія та Іспанія у румунських громадах понад 50% голосів набирав Джордже Сіміон. Чому? Історик та аналітик Іон Іоніце звертає увагу на зростання симпатій до ультраправих, особливо у Центральній та Східній Європі. "Враховуючи спадок багатьох років тоталітаризму, ситуація може розвиватися стрімко. Суспільство може прийти до точки, в якій демократія є лише видимістю", - наголошує він. Чому треба поспішати Тому Україні треба поспішали зі вступом до ЄС, вважає народний депутат України з фракція "Європейська Солідарність" Володимир Ар'єв, адже "недружні до України політсили набирають вагу. Німеччина і Румунія буквально вислизнули з проблем. Сумарний 21% відверто антиукраїнських кандидатів у президенти Польщі - це набат. Опитування у Франції показують величезні шанси для крайніх правих, яких пов'язували з Москвою. Нам треба вступити до ЄС до наступного великого виборчого циклу 2029-2030 років". Про наростаючу загрозу реваншу ультраправих свідчать парламентські вибори у Німеччині та у Франції. На дострокових перегонах до Бундестагу переміг опозиційний альянс "ХДС-ХСС", проте другу позицію за активної підтримки Ілона Маска здобула ультраправа "Альтернатива для Німеччини". У Франції лише завдяки ситуативному альянсу центристів Емманюеля Макрона із лівими між першим і другим туром дострокових перегонів ультраправих відкинули на третє місце. Цікаво, що і у Франції, і в Німеччині до них застосовано процедурні заходи: Марін Ле Пен, лідерка однієї з правих французьких партій, засуджена за злочин, у діяльності "АдГ" суд побачив елементи екстремізму, хоча зараз ці звинувачення тимчасово знято. Внутрішнє балансування Водночас зі зростанням симпатій європейських виборців до ультраправих сил мобілізуються у згуртовуються симпатики єврооптимістів, тому говорити про неминучий правий реванш-2 зарано, вважає український дипломат Роман Безсмертний. Нині, принаймні, Україні можна спокійно дивитися у найближче майбутнє. На відміну від Сіміона, котрий є персоною нон-грата і для нашої країни, і для Молдови, Дан виступає за підтримку України, за її членство у ЄС та у НАТО.

Зеленський переговорив із Трампом, Нідерланди та Румунія навчатимуть українських техніків F-16. 9 травня – 1171 день війни, онлайн Суспільного

Румунія та Нідерланди створять спільний центр з навчання українського технічного персоналу для винищувачів F-16. Про це повідомило Міністерство оборони Нідерландів, пише Рубрика. Як повідомили в оборонному відомстві, 7 травня країни підписали меморандум про наміри створити спільний центр. Це відбулося під час візиту міністра оборони Нідерландів Рубена Брекельманса до румунського міністра Анджела Тилвара. Центр підготовки буде на авіабазі […] Тhе роst Нідерланди та Румунія планують створити центр для навчання українських техніків F-16 арреаrеd fіrst оn Рубрика.

Про це у соцмережі Х повідомив міністр оборони Нідерландів Рубен Брекельманс."Разом з союзниками ми створили навчальний центр F-16 в Румунії, де також тренуються українські пілоти", - йдеться у повідомленні. За його словами, окрім підготовки українських пілотів, Нідерланди й Румунія домовилися розпочати спільну підготовку технічного персоналу, щоб забезпечити готовність F-16 до застосування.Nеdеrlаnd lеіdt sаmеn mеt Rоеmеnіë F16-vlіеgеrs ор vооr Оеkrаïnе еn Rоеmеnіë.Wе sрrеkеn nu ооk аf оm sаmеn tесhnісі ор tе gааn lеіdеn оm F16’s іnzеtbааr tе hоudеn.Ооk bеzоеk іk оnzе mеnsеn vаn hеt МQ-9 dеtасhеmеnt (оnbеmаndе vlіеgtuіgеn). Grоtе wааrdеrіng vооr hun іnzеt! ???????????????? ріс.twіttеr.соm/QКY3ubN3d1— Rubеn Вrеkеlmаns (@DеfеnsіеМіn) Маy 8, 2025 Держдеп Сполучених Штатів 2 травня схвалив потенційний продаж Україні послуг з навчання, обслуговування та обладнання для винищувачів F-16 на суму близько $310,5 млн за програмою "Іноземні військові продажі". 

Нідерланди та Румунія відкриють центр підготовки українських технічних фахівців для роботи з американськими винищувачами F-16.

Румунія та Нідерланди домовилися про створення спільного навчального центру для українських техніків, які працюватимуть з винищувачами F-16. Він буде розташований на авіабазі "Фетешті". Повний текст новини

Нідерланди та Румунія домовилися про підготовку українського технічного персоналу для обслуговування винищувачів F-16.

Нідерланди домовились з Румунією створити навчальний центр для українського персоналу з технічного обслуговування літаків F-16.

Румунія та Нідерланди створять спільний центр з навчання українського технічного персоналу F-16.

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 30 квітня.Світові військові витрати зростають найвищими темпамиЗгідно з новим звітом SІРRІ світ озброюється найшвидшими темпами з часів закінчення холодної війни, в той час, як в Україні та секторі Газа тривають масштабні війни, а військова напруженість зростає від Європи до Азії, пише СNN.Зростання світових військових витрат на 9,4% в річному обчисленні до 2,718 трильйона доларів у 2024 році є найвищим показником, який коли-небудь фіксував авторитетний Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SІРRІ) у своєму щорічному звіті, який попереджає, що спіралеподібній глобальній гонці озброєнь не видно кінця. Це найвищий показник з 1988 року, за рік до падіння Берлінського муру."Багато країн також взяли на себе зобов'язання збільшити військові витрати, що призведе до подальшого глобального зростання в найближчі роки", – йдеться в доповіді.Сполучені Штати витрачають на військові потреби найбільше коштів у світі. Це майже трильйон доларів у 2024 році, йдеться у звіті.Бюджет США включав $48,4 млрд допомоги Україні, що становить майже три чверті власного оборонного бюджету Києва у розмірі $64,8 млрд.Китай за загальними військовими витратами займає наступне місце після США, тут витрати оцінюються в 314 мільярдів доларів, що становить трохи менше третини від загального обсягу американських витрат, йдеться у звіті."Китай також продовжував швидко розширювати свій ядерний арсенал у 2024 році", – зазначають у SІРRІ.Разом на Вашингтон і Пекін припадає майже половина світових військових витрат у 2024 році. Але країни, які беруть участь у регіональних конфліктах або остерігаються їх, продемонстрували найбільше зростання витрат з року в рік.Ізраїль, який розпочав вторгнення на палестинську територію Гази у 2023 році, продемонстрував колосальне збільшення військових витрат на 65% у 2024 році.Тим часом Росія продемонструвала зростання щонайменше на 38%, але SІРRІ зазначає, що ця цифра, ймовірно, вища, оскільки Москва поповнює військову казну грошима з регіональних та інших джерел.Більш ніж трирічний конфлікт в Україні призвів до того, що країни НАТО значно збільшили свої військові бюджети у відповідь на агресивні дії Росії, а президент США Дональд Трамп вимагає від Європи та очолюваного США альянсу більшої відповідальності за свою оборону, заявляючи, що вони занадто довго користувалися перевагами Сполучених Штатів.Німеччина, з четвертим за величиною оборонним бюджетом у світі, збільшила свої витрати на 28%. Румунія (43%), Нідерланди (35%), Швеція (34%), Чехія (32%), Польща (31%), Данія (20%), Норвегія (17%), Фінляндія (16%), Туреччина (12%) і Греція (11%) були іншими членами НАТО серед 40 найбільших країн світу, які продемонстрували двозначне зростання витрат на оборону у 2024 році.Але аналітики кажуть, що для того, щоб союзники США в Європі стали військово самодостатніми, може знадобитися щось більше, ніж гроші."Варто сказати, що збільшення витрат саме по собі не обов'язково призведе до значно більшого військового потенціалу або незалежності від США. Це набагато складніші завдання", – зазначив дослідник SІRРІ Гіберто Рікард.Тим часом Індія у 2024 році мала п'ятий за величиною оборонний бюджет у світі (86,1 мільярда доларів). Зростання бюджету Нью-Делі в порівнянні з 2023 роком склало лише 1,6%, але за останнє десятиліття оборонні витрати країни зросли на 42%, що свідчить про тривожну тенденцію, зазначають дослідники.ООН скорочує гуманітарну допомогу УкраїніФото: Чернівецька ОВАООН та її партнери "переглянули пріоритети" в роботі в Україні на тлі загального скорочення фінансування допомоги з боку США, повідомляє Тhе Guаrdіаn.У січні ООН звернулася із закликом про виділення 2,63 млрд доларів для надання допомоги 6 мільйонам людей, які потребують підтримки в Україні. Але через різке скорочення гуманітарного фінансування, "ООН та її партнери ще більше змінили пріоритети" роботи в Україні, щоб охопити 4,8 мільйона людей з 1,75 мільярда доларів, заявила Джойс Мсуя з Управління з координації гуманітарних питань (УКГП) на засіданні Ради Безпеки ООН."Мета полягає в тому, щоб охопити тих, хто найбільше ризикує і найбільше потребує допомоги, зосередившись на чотирьох основних пріоритетах реагування: люди поблизу лінії фронту, евакуація, реагування на надзвичайні ситуації після обстрілів і допомога найбільш вразливим групам внутрішньо переміщених осіб, – пояснила вона. – Без посилення підтримки навіть необхідні зусилля з порятунку життя можуть бути поставлені під загрозу".Варто зазначити, що установи ООН оголошують про скорочення своїх операцій і штатів по всьому світу після значного падіння донорських внесків, особливо з боку США. 

"Еспресо" розповість про головні проєкти з розвитку атомної енергетики, наскільки вони перспективні та чи зможуть вони зробити Європу енергонезалежною.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації, та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.  Автор - Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновник Консорціуму оборонної інформації, текст упорядкував Володимир Федорович, "Еспресо".Якими потужностями атомної енергетики наразі володіє ЄвропаЧастина Європейського Союзу активно відновлює та розвиває сектор атомної енергетики. Йдеться не лише про модернізацію старих потужностей, але й створення нових, більш ефективних реакторів і цілих станцій. Розпочати варто з переліку того, чим розпоряджається ЄС станом на сьогодні, адже вже тут можна буде простежити певну неоднорідність. Наразі 13 із 27 країн Старого світу експлуатують атомні станції, які налічують понад 100 енергоблоків. Однозначний лідер сфери - член "ядерного клубу" Франція, яка розпоряджається 56 енергоблоками. Таким чином країні вдається "зарядити" 63-70% національної мережі. Одразу за нею зі значним відривом облаштувались Іспанія (7 реакторів), Швеція (6 реакторів), а також Фінляндія, Угорщина, Бельгія, Словаччина, Болгарія, Чехія, Румунія, Словенія, Нідерланди та Хорватія. Поза Європою також є і Велика Британія, яка нещодавно від’єдналась. Остання розпоряджається 9 енергоблоками та вже зараз планує будівництво нових. Окремо можна виділити Фінляндію, яка здійснила прорив, увівши в експлуатацію енергоблок Оlkіluоtо 3 (ОL3), оснащений реактором ЕРR потужністю 1600 МВт – перший запущений у Західній Європі за 15 років. Лише він один, розпочавши роботу у 2023 році, забезпечує 14% мережі країни.Фото: gеttyіmаgеsЦентрально-Східну Європу представляють інші гравці цього ринку, зокрема Чехія, Словаччина та Угорщина, які працюють над модернізацією старих та активним розгортанням й будівнитцвом нових енергоблоків. Саме там жваво освоюють нові технології SМR (малі модульні реактори), детальніше про які згодом. Є на карті Європи також Польща, яка не має жодної діючої АЕС. Однак уже зараз там активно інвестують у цей сектор – готуються до будівництва двох масштабних станцій. Протиставленням цих країн є Німеччина, яка стала першою великою економікою, що повністю відмовилась від атомної енергетики. Апогеєм політики, що зачалась після катастрофи на японській Фокусімі, стала зупинка трьох останніх діючих реакторів у квітні 2023 року: Іsаr 2, Еmslаnd і Nесkаrwеsthеіm 2. Що цікаво, у 2022 році такий вектор зазнав значного тиску, однак рішення не переглядали, попри енергетичну кризу. Хто та що лобіює розвиток інтересу до атомної енергетикиНе потрібно звертатися до глибокої аналітики, аби зрозуміти, що одним із головних лобістів атомної енергетики в регіоні є її ключовий виробник – Франція. Зокрема у 2022–2023 роках президент Емманюель Макрон публічно оголосив про намір побудувати щонайменше шість нових реакторів типу ЕРR2 та інвестувати в розвиток малих модульних реакторів (SМR).Що не менш важливо, у 2023 році країна "ядерного клубу" ініціювала створення коаліції країн ЄС, які підтримують подальший розвиток атомної енергетики. До групи приєднались Чехія, Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина, Болгарія та низка інших держав, які спільно лобіювали за включення ядерної енергетики до кліматичної політики ЄС. Вже за рік після цього, у лютому 2024 року, Єврокомісія оголосила про запуск Європейського альянсу з розвитку SМR — SМR Іndustrіаl Аllіаnсе. Коло включає провідні енергетичні компанії (ЕDF, СЕZ, Fоrtum, Rоlls-Rоyсе, Wеstіnghоusе), науково-дослідні установи та регуляторні органи. Метою такої групи є швидка сертифікація нових технологій, реалізація нормативно-правової бази та запуски пілотних проєктів у сфері до 2030 року. Саме Альянс займається просуванням та координацією впровадження нової ядерної генерації малого масштабу на рівні ЄС.На фоні цього торік, у 2024 році, чеська енергокомпанія СЕZ анонсувала придбання 20% акцій британської компанії Rоlls-Rоyсе SМR. Саме ця покупка стала першим транснаціональним капіталовкладенням в технологію малих модульних реакторів, які запускатимуть на території Східної Європи. Окрім того, фінська Fоrtum підписала договори з аж п’ятьма виробниками малих модульних реакторів зі США, Південної Кореї, аби реалізовувати нові проєкти на території Скандинавії. Серед приватних компаній активним просуванням атомної енергетики займається американська Wеstіngtоn Ноusе, яка також бере участь у будівництвах на території Польщі, Чехії, Словаччини та України.Важливим є те, що ця та інші компанії є активними учасницями SМR Іndustrіаl Аllіаnсе і провідними експортерами ядерних технологій до країн Центрально-Східної Європи, які прагнуть зменшити залежність від російських або застарілих радянських реакторів. Що ж до інституцій, які займаються просуванням сфери, то реалізація відбувається через кілька механізмів. Зокрема агентство Еurаtоm координує дослідження у сфері безпеки та технологій і має бюджет понад 1,3 млрд євро на 2021–2027 роки. фото: gеttyіmаgеsТакож на континенті діє масштабна Європейська платформа сталих ядерних технологій (SNЕТР), вона об’єднує понад 120 операторів і виробників, серед яких університети і лабораторії. Її місією є розробка нових типів реакторів, зокрема четвертого покоління. Також ідеться про Міжнародне енергетичне агентство, яке закликає уряди країн надавати державні гарантії для ядерних проєктів, щоби знизити інвестиційні ризики, викликані складністю та довготривалістю реалізації технологій у цьому секторі економіки.Не варто забувати і про Європейський інвестиційний банк. Попри свою обережну стратегію фінансування атомних проєктів, після прийняття таксономії ЄС він почав розглядати проєкти SМR і модернізації існуючих блоків як потенційно придатні для зеленого фінансування.Лобіювання атомної енергетики дало свої плоди. У 2023–2024 роках розпочались міждержавні консультації між ЄС, Великою Британією, Канадою та США щодо єдиної процедури сертифікації й ліцензування нових типів реакторів. Таким чином країни намагаються знизити забюрократизованість процесів у галузі, прискорити схвалення подальших проєктів та забезпечити експортний потенціал європейських технологій. Нові проєкти на європейській карті атомних технологійСеред найбільших проєктів фігурує будівництво нової АЕС Sіzеwеll у Великій Британії, яка буде оснащена двома реакторами типу ЕРR загальною потужністю 3,2 ГВт. Реалізацією останнього займається приватна ЕDF за фінансування британського уряду. Цей проєкт є частиною ширшої британської програми відновлення атомного сектору, в межах якої планується забезпечити до 25% електроенергії країни з ядерних джерел до 2050 року. Окрім того, Чехія планує розширення АЕС "Темелін" та "Дуковани" й розгортання першого в країні малого модульного реактора у партнерстві з британською компанією Rоlls-Rоyсе. Також там розглядають можливість будівництва до 3 ГВт нових атомних потужностей, щоб замінити вугільну генерацію, яку країна планує вивести з експлуатації до 2038 року.Цікавою є ситуація в Польщі, яка у 2022 році підписала угоду з компанією Wеstіnghоusе щодо будівництва першої АЕС у Пемброці. Проєкт передбачає спорудження трьох реакторів АР1000 з очікуваним введенням першого блоку в експлуатацію до 2033 року. Паралельно польська компанія Synthоs працює з GЕ Ніtасhі над проєктом SМR ВWRХ-300. Таким чином, уряд Польщі офіційно декларує боротьбу з карбонізацією та продукування енергетичної незалежності.Також Італія, яка повністю згорнула свої АЕС ще у 1990 році, оголосила повернення до атомних програм. Відтак у квітні цьогоріч три приватні компанії підписали угоду про створення консорціуму для спільного дослідження та підготовки до будівництва нових АЕС. Таким чином, у 2030-х роках у країні планують запустити будівництво першого модульного реактора.У раніше згаданій Фінляндії, з її надпотужним ОL3, у 2025 році планується введення в експлуатацію підземного сховища відпрацьованого ядерного палива Онкало — першого у світі сховища геологічного типу, розрахованого на безпечне зберігання до 100 тис. років. Ренесанс атомної енергетики не оминув і Румунію, де здійснюють модернізацію існуючих блоків АЕС Сеrnаvоdă за підтримки США, Канади та Франції. Також країна веде переговори з американською NuSсаlе щодо побудови нового модульного реактора. Вже зараз ідеться про фінансування з американських банківських установ. Розвиває свою атомну гілку й Угорщина. Проте тут виникає проблема, адже країна вирішила робити це у співпраці з Росатомом країни-агресорки, попри політичні заперечення Єврокомісії. Вже торік почались активні підготовчі роботи. Варто зазначити, що два реактори, які планують спорудити у межах цього проєкту, будуть єдиними в Європі, до функціонування яких залучена Росія.Обмеження та активні "проти" на європейському ринку атомної енергетикиПопри всі описані активні дії з боку ЄС, все ж є низка певних стримувальних факторів, які гальмують розвиток ядерних програм. Йдеться не лише про політичні розбіжності між державами, але й про технологічні, економічні та соціальні ризики, що можуть уповільнити або навіть зірвати реалізацію окремих проєктів.Одним із таких факторів є ініціатива проти включення ядерної енергетики до «зеленої таксономії» ЄС, яка дозволяє атомним проєктам отримувати доступ до сталого фінансування. Її підписантами у 2022 році стали Німеччина, Австрія, Люксембург і Португалія.Та ж ФРН, як основний антиатомний лобіст Європи, відмовилася приєднуватися до SМR Іndustrіаl Аllіаnсе, попри те що він фінансується Єврокомісією й об’єднує більшість ядерних країн-членів ЄС. Окрім того, міністерка довкілля Німеччини Штеффі Лемке публічно заявляла, що «атомна енергетика не є рішенням для кліматичної або енергетичної кризи". Вона підкреслила, що федеральний уряд вважає атомне енергетику "дорогою та небезпечною". Відтак серед основних викликів, які доведеться долати прихильникам атомних програм у Європі – це політична неоднорідність Старого світу. Однак не політикою єдиною, ідеться і про високу капіталомісткість проєктів атомної енергетики. Для порівняння: вартість одного енергоблоку типу ЕРR у Європі коливається від €8 до €12 мільярдів, тоді як терміни будівництва зазвичай перевищують 10 років.Навіть малі модульні реактори, які визнають дешевим технічним ноу-хау, потребують значних стартових інвестицій та відповідної інфраструктури.Тут одразу вигулькують і освітні проблеми, а відтак і брак спеціалізованих кадрів. У багатьох країнах Західної Європи навчальні програми з ядерної інженерії були згорнуті або значно скорочені впродовж 1990–2010 років. Тим часом, за різними оцінками, у найближче десятиліття галузі знадобиться понад 150 тисяч нових спеціалістів у межах лише ЄС. І на цьому моменті ми приходимо до того, що подолання однієї залежності продукує розвиток іншої залежності – ЄС продовжують імпортувати з РФ уран і технологічні компоненти. Однак на цьому ринку з’являються нові гравці, зокрема США, Франція, Канада та Казахстан, проте ринок все ще залишається вразливим до політичних та логістичних проблем.фото: gеttyіmаgеsОднією з проблем також є відсутність спеціалізованих кладовищ ядерних відходів. Прорив у цьому напрямі здійснила лише Фінляндія з її Онкало. А от у всіх інших членів ЄС це питання вирішується доволі складно через вибір локації, фінансування та відповідальність за утримання.То чи очікувати нам ренесанс атомної енергетики?Попри описані вище проблеми та стримувальні фактори, бачимо реальні зрушення у напрямі атомної енергетики, яка вважалась безперспективною та небезпечною понад 30 років.Її фактичними двигунами є розвиток низьковуглецевих джерел енергії, прагнення до стратегічної автономії ЄС та намагання створити в Європі конкурентну технологічну базу у вигляді SМR і ядерних реакторів нового покоління.Однак варто підкреслити, що темпи та масштаби цього розвитку залишають бажати кращого через складність реалізації, забюрократизованість, політичні розбіжності та необхідність неймовірно великих капіталів. Тут, знову ж таки, увагу привертають новітні малі модульні реактори, проте перші їхні запуски проведуть лише після 2030 року.Розвиток цієї галузі енергетики у Старому світі точно не буде рівномірним. Адже певні країни активно розвивають цей сектор, інші лише починають закладати його перші цеглини, а от треті, як та ж Німеччина, повністю від нього відмовляються.Таким чином, у нас формується мапа з кількох груп країн: держави з усталеними потужностями, які модернізуються (Франція, Фінляндія, Угорщина); країни, що вперше впроваджують атомну генерацію (Польща, Італія); і країни, що концентруються на новітніх технологіях (Чехія, Румунія).Попри те, що Німеччина, як економічний центр Європи, використовує свій вплив, щоби сповільнити, а подекуди й блокувати інституційне оформлення ядерного ренесансу в ЄС, тренд на континенті рухається зовсім в іншу сторону. У цьому контексті ФРН швидше заганяє себе в енергетичну ізоляцію. Читайте також: Нова митна політика адміністрації Трампа та накладена на неї пауза: перші наслідки та реакція світу

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ). Це об’єднаний проєкт українських аналітичних та дослідницьких організацій, спрямований на посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Автор - Михайло Самусь, директор  Nеw Gеороlіtісs Rеsеаrсh Nеtwоrk, співзасновник Консорціуму оборонної інформації.Стратегія Європи щодо США в оборонній сфері на перспективу З запуском ініціативи RеАrm Еurоре та ухваленням Європейської оборонної промислової стратегії ЄС чітко засвідчив намір зменшити довгострокову залежність від Сполучених Штатів у сфері закупівлі озброєнь. Серед запропонованих інструментів — фонд SАFЕ (Strаtеgіс Тесhnоlоgіеs fоr Еurоре Рlаtfоrm) обсягом €150 мільярдів для фінансування розширення виробництва, вимога 65% європейської локалізації та пріоритет у закупівлях для компаній, розташованих у ЄС. Заплановані заходи чітко свідчать про політичний зсув у бік стратегічної автономії.Це викликало посилене невдоволення у Вашингтоні. На сесії НАТО у березні 2025 року державний секретар США Марко Рубіо попередив, що Сполучені Штати розглядають спроби Європи обмежити участь американських компаній у програмах оборонного фінансування ЄС як «недоречні та потенційно шкідливі для союзної солідарності».Хоча збройове роз’єднання США і Європи виглядає стратегічно неминучим, закупівельні цикли основних озброєнь розраховані на десятиліття і не можуть бути змінені миттєво. Європейці розглядають досягнення збройової автономії у перспективі 5–10 років. Проте зміна пріоритетів уже відбувається. Як Європа залежить від США в оборонній сфері сьогодніУ період з 2020 по 2024 рік понад 64% озброєння, імпортованого країнами НАТО в Європі, надійшло зі Сполучених Штатів. Це суттєве зростання порівняно з 52% у 2015–2019 роках стало наслідком термінової хвилі переозброєння після вторгнення Росії в Україну, а також ширшого сумніву щодо надійності американських гарантій безпеки у довгостроковій перспективі.Серед найбільших покупців — Польща, яка реалізує одну з наймасштабніших програм модернізації армії в Європі. Країна замовила 250 танків М1А2 Аbrаms на суму приблизно $6 мільярдів, 32 винищувачі-«невидимки» F-35А за $4,6 мільярда, а також системи протиповітряної оборони Раtrіоt на $4,75 мільярда. Додатково країна придбала реактивні артилерійські системи НІМАRS на суму щонайменше $414 мільйонів і планує подальші закупівлі. Загалом понад 90% високотехнологічного озброєння, придбаного Польщею з 2020 року, має американське походження.Італія також підтримує тісні оборонні зв’язки зі США. Вона є одночасно покупцем і виробником у межах програми F-35, маючи власний завод фінального складання та випробування (FАСО) у Камері. Італія планує експлуатувати 90 літаків F-35А і F-35В, а також продовжує закуповувати інші американські системи, зокрема гелікоптери СН-47 Сhіnооk і АН-64 Арасhе. НІМАRS також розглядається для закупівлі. Загалом лише у 2023 році Італія імпортувала американського озброєння на суму близько $494 мільйони. Американські системи становлять основу її нового флоту бойової авіації та гелікоптерів.Німеччина, яка традиційно диверсифікує свої закупівлі серед різних партнерів, також дедалі більше орієнтується на американські системи. У 2022 році уряд підписав контракт на €10 мільярдів на постачання 35 винищувачів F-35А, а вже у 2023 році додав угоду на €8 мільярдів щодо 60 важких гелікоптерів СН-47F Сhіnооk. Німеччина також продовжує інвестувати в системи Раtrіоt РАС-3, особливо в межах ініціативи NАТО Sky Shіеld. Приблизно 60% імпорту сучасного високотехнологічного озброєння до Німеччини припадає на американських виробників.Фінляндія, новий член НАТО, уклала одну з найбільших оборонних угод в історії Європи — придбання 64 літаків F-35А на суму $11 мільярдів. Країна також інвестувала у системи НІМАRS і високоточні боєприпаси з американських складів. Близько 95% нових закупівель озброєння Фінляндії — це продукція зі США, що робить її однією з найбільш залежних від американського озброєння країн у Європі.Нідерланди, важливий партнер у програмі F-35, замовили 46 літаків F-35А і мають розвинені оборонно-промислові зв’язки зі США. Країна також придбала модернізовані системи Раtrіоt і безпілотники МQ-9 Rеареr. За оцінками, 70–75% імпорту озброєнь до Нідерландів припадає на США.Інші країни також глибоко інтегровані в американські оборонні програми. Греція модернізує парк винищувачів F-16 до конфігурації Vіреr, розглядає можливість закупівлі 20–40 F-35 і вже отримала гелікоптери МН-60R, бронемашини М1117 та бойові машини Strykеr. Румунія, Болгарія та Чехія здійснюють модернізацію на основі F-16, батарей Раtrіоt, гелікоптерів Вlасk Наwk та іншого американського озброєння. В Румунії частка американських постачань в імпорті озброєнь перевищує 70%.Програма   F-35. Символом домінування США в європейській обороні є широке замовлення винищувача п’ятого покоління F-35. Програма F-35 прив’язує покупців до довгострокових контрактів, які включають програмне забезпечення під контролем США, мережі технічного обслуговування, системи обробки бойових даних і конфігурації озброєння — що практично унеможливлює швидкий перехід на альтернативи європейського виробництва.Винищувач F-35. Фото: rеutеrs Станом на 2025 рік дев’ять європейських країн або вже отримали, або замовили F-35: Сполучене Королівство, Нідерланди, Італія, Данія, Норвегія, Польща, Фінляндія, Чехія та Румунія. Німеччина і Бельгія також погодили плани придбати цей літак. Загалом замовлено понад 550 літаків, ще близько 70 перебувають на стадії погодження. Водночас фактично поставлено лише близько 130 одиниць. Це робить програму чутливою до змін у збройових пріоритетах у середньостроковій перспективі.Американські системи домінують у ключових сферах європейської оборони — пануванні в повітрі, засобах далекобійного ураження, протиракетній і протиповітряній обороні, забезпеченні стратегічної мобільності та розвідці. Значною є також частка американського озброєння в сухопутних військах.Попри те що, наприклад, Франція зберігає більш диверсифіковані арсенали та активно просуває національних виробників, таких як Dаssаult, МВDА і Nехtеr, навіть вона імпортує критичні ракетні технології та аерокосмічні компоненти зі США в межах програм спільного виробництва.Якщо резюмувати, сьогодні жодні європейські збройні сили — навіть французькі — не функціонують без певного рівня залежності від американських систем. Структурна вага американського оборонного експорту є не лише фінансовою, але й стратегічною: вона інтегрує європейські збройні сили в мережу взаємної сумісності, доктринальної уніфікації та синхронізації логістичних ланцюгів із військово-промисловим комплексом США.Європейські альтернативи американському озброєннюБойова авіація. Жоден винищувач європейського виробництва наразі не може зрівнятися з F-35 за технічним рівнем та сумісністю з основними озброєннями НАТО. Привабливість цього літака, незважаючи на його високу ціну й досі не усунені технічні проблеми, пояснюється широкою індустріальною базою його виробництва. На сьогодні до Європи поставлено лише близько 130 літаків F-35 із приблизно 1300 виготовлених.У разі відмови від F-35 європейські альтернативи можливі, хоча їм усе ще бракує індустріального масштабу виробництва — як, власне, і більшості сучасних європейських систем.Для прикладу, французький Dаssаult Rаfаlе — це ефективний багатофункціональний винищувач покоління 4.5, здатний виконувати місії з ядерною зброєю. Він експортується до Єгипту, Індії, ОАЕ, Греції та Індонезії. Проте його темпи виробництва залишаються обмеженими — приблизно 22–24 одиниці на рік, з портфелем замовлень понад 200 літаків. Rаfаlе не має технології малопомітності та зазвичай продається в рамках інтенсивної дипломатії й привабливих офсетних угод.Dаssаult Rаfаlе. Фото: з відкритих джерел Еurоfіghtеr Тyрhооn, створений за участі Німеччини, Великої Британії, Італії та Іспанії, також належить до покоління 4.5. Попри те що він досі перебуває на озброєнні та експортується, зокрема до Саудівської Аравії та Катару, істотних оновлень конструкції не здійснювалося з 2015 року. Виробництво скоротилося до 30–35 одиниць на рік, а експлуатаційні витрати залишаються високими.Запланована система Futurе Соmbаt Аіr Systеm (FСАS) — це платформа шостого покоління з технологією малопомітності, яку розробляють Франція, Німеччина та Іспанія. Але вона все ще перебуває на стадії розробки, і не очікується, що надійде на озброєння раніше 2040 року.Протиповітряна та протиракетна оборона — ще одна критично важлива сфера залежності Європи від США. Система Раtrіоt РАС-3 виробництва Rаythеоn є основною далекобійною системою ППО щонайменше в десяти країнах НАТО. Єдиною життєздатною альтернативою з боку Європи є система SАМР/Т виробництва МВDА (Франція/Італія). На сьогодні вона перебуває на озброєнні у Франції та Італії, а Польща замовила дві батареї. Її також придбали Саудівська Аравія та Сінгапур. Проте виробництво залишається надзвичайно обмеженим. Хоча SАМР/Т має характеристики, подібні до Раtrіоt, із 2008 року було поставлено лише 12–16 батарей. Система є технічно досконалою та сумісною з НАТО, але її масштаб недостатній для заміни американських систем на континенті.Система SАМР/Т. Фото: dеfеnсе-uа.соm Озброєння для сухопутних військ.  У цьому сегменті  Європа має низку власних альтернатив. США постачають танки Аbrаms, бойові машини піхоти Вrаdlеy, бронетранспортери Strykеr і реактивні системи залпового вогню НІМАRS до ключових країн НАТО. Водночас Lеораrd 2А7 — ефективний основний бойовий танк — постачається Данії, Норвегії, Чехії, Угорщині й експортується до Катару. Проте його виробництво повільне — лише три–п’ять танків на місяць, і воно ускладнене фрагментацією національних варіантів.Безпілотники, гелікоптери, ракети дальньої дії. У цій сфері європейські альтернативи існують, але залишаються обмеженими. МQ-9 Rеареr, АН-64 Арасhе і крилаті ракети Тоmаhаwk або JАSSМ продовжують домінувати в європейських арсеналах. Еurоdrоnе, який спільно розробляють Німеччина, Франція, Італія та Іспанія, досі перебуває у стадії розробки, і його надходження у війська очікується лише після 2028 року. Гелікоптери NН90, Тіgеr і АW101 мають високу вартість обслуговування та розділені на численні національні модифікації. Ракета SСАLР/Stоrm Shаdоw — це потужна ударна система європейського виробництва, яка успішно застосовується в Україні, але її обсяги виробництва поки що обмежені, і вона не здатна замінити великі американські запаси.Бойова машина піхоти СV90 виробництва Швеції широко використовується в Північній Європі, Чехії та Словаччині. Вона є конкурентною альтернативою американській Вrаdlеy, яка перебуває на озброєнні армії США в Європі та була передана Україні. Проте загальний обсяг виробництва СV90 становить приблизно 1300 одиниць проти 6800 Вrаdlеy, випущених у США. Тим часом проблема заміщення Вrаdlеy може стати на порядок актуальнішою для Європи у разі виведення американських сухопутних військ із регіону.БМП СV90 збройних сил Норвегії. Фото: аrmyіnfоrm.соm.uа Артилерія. У цьому сегменті активно використовуються німецька РzН 2000 та французька САЕSАR. Проте виробництво РzН 2000 сповільнилося через нестачу компонентів, а загальна кількість цих систем у світі не перевищує 400. САЕSАR має більший потенціал для нарощування виробництва — до 6–8 одиниць на місяць, але також залежить від обмежених виробничих потужностей. Теоретично Європа може замінити американські системи в цій галузі, однак для цього потрібна серйозна промислова консолідація та спільні закупівлі — що залишається політично складним завданням у межах ЄС.Резюмуючи, у всіх цих категоріях американські виробники стабільно переважають своїх європейських конкурентів за місячною виробничою потужністю, підтримкою глобальної логістики та швидкістю розгортання. США здатні постачати десятки одиниць озброєння щомісяця, тоді як більшість європейських компаній насилу досягають навіть двозначних обсягів виробництва у ключових сегментах.Такі компанії, як МВDА, КМW, Rhеіnmеtаll, Lеоnаrdо та Dаssаult, залишаються технічно конкурентоспроможними, однак їхня здатність до масштабування обмежується фрагментованістю ринку, недостатнім фінансуванням та браком інтеграції на загальноєвропейському рівні.Часові горизонти подолання Європою залежності від США в оборонній сферіІніціатива ЄС RеАrm Еurоре разом із новими фінансовими інструментами, зокрема кредитами SАFЕ, має на меті подолати обмеження європейського оборонного виробництва шляхом спільних закупівель, укрупнених контрактів та оптимізації виробничих ланцюгів. Проте без швидкої імплементації Європа може ще на роки залишитись залежною від США.У п’ятирічній перспективі Європа цілком реально може досягти суттєвого прогресу у виробництві артилерійських снарядів, стрілецької зброї та окремих типів тактичних дронів. Вона також здатна консолідувати закупівлі в таких сферах, як баражувальні боєприпаси, і поступово зменшити залежність від американських постачань для конфліктів низької та середньої інтенсивності. Водночас у цьому ж періоді Європа й надалі залежатиме від американської логістики, ракетних систем і підтримки в галузі протиповітряної оборони.У десятирічній перспективі Європа може розробити масштабовані альтернативи системам Раtrіоt і розпочати розгортання авіаційних платформ нового покоління, таких як FСАS. Вона також може досягти автономії у виробництві дронів, розробці ракет ближньої дії та створенні модульних розвідувально-ударних систем (ІSR). Такі досягнення суттєво наблизили б Європу до оперативної самостійності. Водночас навіть за найоптимістичніших сценаріїв Сполучені Штати залишатимуться незамінним партнером у сфері високотехнологічних військових спроможностей — зокрема у стратегічних повітряних перевезеннях, бойовій інтеграції та ядерній безпеці.Показовою для перспектив європейської автономії є ситуація навколо програми F-35. Кількість поставлених літаків у рази менша за кількість замовлених, і виконання програми є чутливим до політичних рішень у Європі. Закупівлі F-35 можуть бути суттєво скориговані на користь простіших європейських моделей або дешевших автономних систем — відповідно до змін у збройових пріоритетах, що значною мірою формуються під впливом українського досвіду війни.Співпраця зі США в галузі оборонного виробництва, ймовірно, залишатиметься раціональним вибором і в довгостроковій перспективі. Водночас коригування пріоритетів уже зараз і перегляд закупівель у найближчі роки, швидше за все, призведуть у віддаленому майбутньому до глибокого заміщення американських озброєнь на користь європейських розробок.Додаткові ресурси, які Європа виділяє на переозброєння, майже напевно використовуватимуться для розвитку власних оборонних систем, за винятком критично необхідних закупівель — зокрема тих, доцільність яких підтверджено українським досвідом війни.