Search trend "щелепи"

Американка Мері Перл Зельмер Робінсон є рекордсменкою серед жінок за шириною роззявленого рота. Жінка здатна розкрити щелепи на 7,59 см, що перевищило попередній світовий рекорд на 1,09 см.

Книга рекордів Гіннеса офіційно визнала американку Марі Перл Зеллмер Робінсон новою рекордсменкою з найбільшим ротом серед жінок. Її щелепи можуть відкриватися на вражаючі 7,59 сантиметра. Повний текст новини

Позіхання та потягування часто асоціюються з нудьгою або втомою. Тому багато людей намагаються стримувати ці природні прояви тіла, особливо в громадських місцях. Але насправді вони мають важливе фізіологічне значення. Ці звички допомагають розслабити м'язи, покращити кровообіг і навіть активізувати мозок. Що таке позіхання Позіхання - складний процес, у якому беруть участь дихальна, нервова та серцево-судинна система. Людина не просто так позіхає, коли втомилася або занудьгувала: це важливий сигнал, що головному мозку потрібно отримати нову порцію кисню, знизити локальну температуру або перепочити. Щоб позіхнути, людина робить глибокий вдих і різкий видих. Грудна клітка в цей момент розширюється, а потім повертається в нормальний стан. При цьому активується одразу кілька груп м'язів: щелепні, лицьові, шийні, грудні. Відбувається своєрідна гімнастика. Для людей, які регулярно займаються фізкультурою, такі вправи здаються несерйозними, але якщо людина тривалий час просиділа в статичній позі за роботою, за партою або комп'ютером, то їй така невелика розминка буде дуже корисна. Кисень і охолодження Глибокий вдих під час позіхання одномоментно збільшує надходження кисню до мозку і стимулює його активність. Саме тому людина може позіхати, коли втомилася і намагається підбадьоритися. Позіхання також відіграє роль у терморегуляції головного мозку. Під час роботи, особливо при інтенсивних розумових навантаженнях, через необхідність підтримання високого рівня кровопостачання, споживання та вироблення енергії температура головного мозку дещо підвищується. Якщо місцева температура піднімається вище оптимальної, робота нервових клітин сповільнюється. Позіхання як фізіологічний рефлекс допомагає охолодити важливий орган за рахунок природних механізмів. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи можна чхати з відкритими очима: науковці провели дослідження Під час глибокого вдиху при позіханні до капілярів носоглотки надходить прохолодне повітря, і температура циркулюючої в них крові знижується. При цьому рухи м'язів обличчя та щелепи під час позіхання короткочасно активізують мозковий кровообіг, покращуючи відтік нагрітої крові та приплив свіжої - з нижчою температурою. Таким чином, позіхання може суттєво підвищувати когнітивні функції та концентрацію, правда на короткий час, пояснили лікарі. Розбудити м'язи і стимулювати нервову систему Схожий механізм і з потягуванням: воно допомагає покращити кровопостачання і "розбудити" м'язи. Коли людина потягується, активуються великі м'язи, збільшується відтік і, відповідно, приплив крові до тканин. Якщо людина тривалий час перебувала без руху, це могло призвести до застою венозної крові, уповільнення метаболічних процесів у м'язах. Потягування допомагає покращити живлення тканин, зняти м'язове напруження, розслабитися. Крім того, потягування стимулюють нервову систему. Якщо рухи плавні, вони сприяють розслабленню, зниженню стресу. Якщо більш динамічні та різкі - вони, навпаки, допоможуть підбадьоритися, мобілізувати сили, підвищити продуктивність. Ефект як від зарядки Це корисна звичка, яку можна використовувати протягом робочого дня як міні-зарядку. Потягування допоможуть зберігати бадьорість і нормальний м'язовий тонус, особливо при малорухливому способі життя. Покращуються концентрація та продуктивність, зменшується надмірне напруження м'язів, відновлюється рухливість суглобів, знижується ризик застійних явищ у тканинах, покращується клітинний обмін речовин. Але головне, позіхання і потреба потягнутися - це своєрідний сигнал організму про те, що йому потрібне перезавантаження: невелика пауза, зміна роду діяльності або повноцінний відпочинок. Такі підказки допомагають налагодити зв'язок з тілом, покращити загальне самопочуття, настрій, зміцнити фізичне та психоемоційне здоров'я. Позіхання - мимовільний рефлекс, з яким неможливо боротися та й не потрібно. Цей процес дозволяє охолодити мозок, допомагає сконцентруватися, а також вчасно зрозуміти, що саме час перервати роботу і трохи відпочити. А ще занадто часте позіхання може попереджати про розвиток дійсно серйозних захворювань - так що не варто ставитися до нього занадто легковажно. У нормі ми позіхаємо від 7 до 23 разів на добу. Якщо це відбувається частіше, можливо, варто уважніше придивитися до свого здоров'я.

Тон шкіри - це той колір, який ми бачимо на її поверхні. Він буває світлим, середнім або темним і часто змінюється з порою року. Влітку шкіра зазвичай темніє через засмагу, а взимку - стає світлішою. Щоб визначити свій основний тон, подивіться на лінію щелепи - саме там найменше впливу зовнішніх факторів, таких як рум'янець чи почервоніння, пише видання Rеаl Sіmрlе. Як ваша шкіра реагує на сонце: ті, хто швидко обгоряє, зазвичай мають світлий тон шкіри, а ті, хто легко засмагає - середній чи темний. Ідеально, якщо у косметичці є два різні відтінки тонального крему - для зимового та літнього сезонів. Або один нейтральний, який можна легко змішувати з іншим. Визначте свій підтон шкіри Підтон - це невидимий для ока відтінок, який проглядає з-під поверхні шкіри. Саме він відповідає за те, чому один крем зливається з вашою шкірою, а інший має неприродний вигляд. Існує три основних підтони: Холодний - шкіра має рожевий чи блакитний відтінок, вени на зап'ясті здаються синіми. Теплий - шкіра має жовтуватий чи оливковий тон, а вени здаються зеленими. Нейтральний - поєднання теплого та холодного, вени мають змішаний вигляд. Окрім методу з венами, можна звернути увагу на те, які прикраси вам пасують більше. Якщо срібло - ймовірно, підтон холодний. Якщо золото - теплий. Якщо пасують обидва метали - найімовірніше, підтон нейтральний. Враховуйте текстуру та тип шкіри Не лише колір, а й текстура шкіри має значення. Жирна шкіра потребує матуючих засобів, суха - зволоження, а вікова - делікатних формул, які не підкреслюють зморшки. Жирна шкіра: тональні засоби на основі пудри чи з матовим ефектом. Суха чи вікова шкіра: кремові, зволожувальні текстури з ефектом сяяння. Комбінована: збалансовані формули з середнім покриттям. Протестуйте кілька відтінків Не варто наносити тональний крем на тильну сторону руки - це найпоширеніша помилка. Найкраще місце для тесту - лінія щелепи, де шкіра переходить від обличчя до шиї. Нанесіть три близькі відтінки паралельними лініями та оберіть той, що найменше помітний. Ще краще: вийдіть з приміщення і перевірте результат на природному світлі. Освітлення у магазинах (особливо люмінесцентне) часто спотворює кольори. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому туш погано фарбує: три поширені помилки під час вибору та використання цього б'юті-продукту Звертайтесь до онлайн-інструментів Світ цифрових технологій прийшов і в косметику. Деякі бренди пропонують онлайн-консультації та тести з підбору відтінків, наприклад достатньо відповісти на низку запитань, завантажити фото та ви отримаєте персоналізований результат. Не бійтеся змішування Іноді ідеальний результат можна отримати лише шляхом змішування двох відтінків. Це особливо актуально для міжсезоння чи тоді, коли шкіра має особливості - наприклад, червонуваті ділянки чи неоднорідний тон. Усе як в акварелі - трохи експериментів і ви знайдете свою формулу. Підбір тонального крему - це поєднання знань і чуття. Не соромтеся тестувати, ставити питання консультантам або звертатися по допомогу до технологій. Найголовніше - ваша шкіра має почуватися комфортно, а вигляд - залишатися природним. Адже справжня краса - не у маскуванні, а у підкресленні того, що вже є прекрасним. Після нанесення макіяжу жінки зіштовхуються з проблемою відбитків тонального крему чи іншої косметики на одязі. Залишаються стійкі забруднення зазвичай після того, як одягають вбрання з вузькою горловиною. Запобігти цьому допоможе простий лайфхак. Для цього стилістка використовує звичайну одноразову шапку для волосся, але одягає її не на голову, а на лице. Після цього можна безпечно одягати навіть водолазну із найтіснішою горловиною

Американська компанія Соlоssаl Віоsсіеnсеs, яка займається генною інженерією, оголосила про успішне виведення трьох цуценят вовка жахливого - виду, що зник понад 10 тис. років тому. Про це повідомляє Аssосіаtеd Рrеss. Новонароджені мають густу білу шерсть, потужні щелепи та вже важать близько 36 кг, хоча їм лише від трьох до шести місяців. У дорослому віці вони можуть досягати 64 кг. Для відновлення виду вчені проаналізували ДНК, отриману з викопних решток. Зокрема, досліджували зуб вовка віком 13 тис. років, знайдений в Огайо, та фрагмент черепа з Айдахо, якому приблизно 72 тис. років. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчені з України вперше записали спілкування косаток в Антарктиці Після цього дослідники модифікували клітини крові сірого вовка у 20 генетичних позиціях. Отриманий матеріал був перенесений в яйцеклітину домашнього собаки, яка виступила сурогатною матір'ю. Через 62 дні з'явилися на світ генетично модифіковані вовченята. Двох із них назвали Ромулом і Ремом - на честь легендарних братів, засновників Рима. Саме вовки жахливі стали прототипом лютововків - вигаданого виду з серіалу "Гра престолів". У цьому всесвіті лютововки тісно пов'язані з родом Старків, а їхнє зображення прикрашає родовий герб цієї шляхетної сім'ї. В Нью-Джерсі США двоголову черепаху називають дивом після того, як вона пережила дитинство і вижила, попри рідкісну деформацію. Власник черепахи Джозеф Морена розповів, що унікальна тварина вилупилася у черепахи його друга, який не знав, як її доглядати. Тож Морена вирішив, що він готовий прийняти цей виклик.

На Тернопільщині німецька вівчарка напала на 11-річну дівчинку: дитина в лікарніВ Почаєві на 11-річну дівчинку напала німецька вівчарка, зі слів власника, собака вирвався з повідка. Дитина з травмами обличчя та переломом щелепи госпіталізована.

Якщо ви колись боялися акул після перегляду фільму «Щелепи», то поспішаємо повідомити: порівняно зі справжнім монстром минулого та кіноакула — просто цуценя. Найбільша акула, яка коли-небудь боролася з океанами, називалася мегалодон. Назва перекладається просто — «величезний зуб». І це не жарт: його зуби могли досягати 18 см завдовжки. Для порівняння це більше, ніж долоня дорослої людини. Мегалодон жив мільйони років тому, але й сьогодні не перестає розбурхувати уми вчених, мисливців за сенсаціями і навіть бабусь, які люблять дивитися документальні фільми про океан. Цікаво, як виглядав цей морський гігант, чим він харчувався і чому все-таки зник? Як виглядав мегалодон Почнімо з […]

Унікальна знахідка в качинському бурштині віком 99 мільйонів років вразила науковий світ: виявлено невідомий вид оси, чия анатомія не має аналогів серед сучасних комах. Ця крихітна істота, що жила в епоху динозаврів, має черевце, яке нагадує щелепи венериної мухоловки, хижої рослини, що харчується комахами, пише Т4. Дослідження, проведене під керівництвом Qіоng Wu з Пекінського столичного

Стилісти радять після 50 років дотримуватись простого правила: довжина волосся не повинна перевищувати лінію щелепи.

Вчені дали обличчя, але не офіційну назву, найдавнішому предку людини, знайденому в Західній Європі. Цей нещодавно виявлений гомінін є «новим актором в історії еволюції людини», — каже координатор розкопок Роза Хьюге з Каталонського інституту палеоекології людини та соціальної еволюції в Іспанії. Частковий «портрет» цієї доісторичної особи сформовано з лівої сторони щелепи та вилиці, знайдених у 2022 році в знаменитому археологічному комплексі Атапуерка на півночі Іспанії. Після багатьох років роботи міжнародна група експертів датувала дорогоцінні кістки від 1,1 до 1,4 мільйона років. Після реконструкції останки створюють вузьке плоске обличчя з меншою кількістю сучасних рис, ніж очікували експерти. Обличчя не схоже на будь-який інший вид людини, […]

Дослідники з Університету Осаки виявили, що білкова субодиниця АР2А1 може відігравати певну роль в унікальній структурній організації старіючих клітин. На ринку є незліченна кількість продуктів, які, як стверджується, повертають молодість, зменшуючи зморшки або підтягуючи лінію щелепи. Але що, якби старіння можна було зупинити на клітинному рівні? Дослідники з Японії, можливо, знайшли спосіб зробити саме це. Недавнє дослідження, опубліковане в Сеllulаr Sіgnаlіng вченими з Університету Осаки, визначає ключовий білок, який регулює перехід між «молодими» і «старими» станами клітин. Коли організм старіє, старіючі клітини — старіші, менш активні клітини — накопичуються в різних органах. Ці клітини значно більші за молоді та демонструють структурні зміни, включаючи змінену […]

Набряки на обличчі можуть з'явитися після безсонної ночі, зайвого солоного або навіть стресу. Вони не лише псують зовнішній вигляд, а й можуть свідчити про проблеми в організмі. Щоб швидко повернути свіжий вигляд, варто скористатися перевіреними методами. Ось способи, які допоможуть ефективно позбутися набряків і зробити шкіру сяючою, пише Rеаl sіmрlе. Що викликає набряки на обличчі Дерматолог Марі Хаяг розповіла, що набряклість обличчя в основному викликана затримкою води, яка може виникнути внаслідок різних факторів, від гормонів до дієти та стресу. Якщо говорити точніше, основною причиною може бути зневоднення та велике споживання солі. Недосип та алергія також можуть сприяти набряку обличчя. Як позбутися набряків Зробіть масаж обличчя Масаж обличчя може швидко зменшити набряк і запалення. Все через те, що це може допомогти полегшити лімфодренаж. Роблячи собі масаж обличчя, рухайтеся повільними плавними рухами, починаючи від центру обличчя назовні. Ви можете зробити це навколо вилиць, вгору по лінії щелепи та поперек чола. Вмийтесь холодною водою Вранці можна вмити обличчя холодною водою, провести по обличчю кубиком льоду або накласти холодний компрес, щоб миттєво звузити кровоносні судини та зменшити набряк. Прикладіть лід до обличчя Холод від льоду може допомогти зменшити набряклість вранці. Це може допомогти вивести зайву рідину з лімфатичної системи та обмежити кровоносні судини, щоб зменшити запалення. Крем для очей Опухлі очі - дуже поширена скарга, тому що шкіра тут дуже тонка. Варто вибрати крем для повік на основі кофеїну. Кофеїн звужує кровоносні судини і, як наслідок, зменшує набряклість. Рухайтесь Тривале сидіння або лежання (наприклад, протягом ночі під час сну) може спричинити накопичення рідини в тканинах певних частин тіла. Як тільки ви встанете з ліжка, ви помітите, що будь-яка набряклість почне зменшуватися. Як запобігти набрякам Пийте достатньо води Вживання достатньої кількості води допоможе вам залишатися зволоженим. Ви повинні пити воду протягом дня для вашого організму та способу життя. Внесіть зміни в дієту Внесення деяких змін у дієту також може допомогти переконатися, що тіло не затримує воду, через що обличчя та інші ділянки можуть набрякати. Щоб зменшити набряк обличчя вранці, особливо важливо скоротити вживання солоних закусок перед сном. Вживання їжі з високим вмістом солі на ніч викликає у людей відчуття спраги, тому вони п'ють більше води безпосередньо перед тим, як спати. Тоді вода затримується тілом і виникає набряк на обличчі. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Два напої, які допоможуть швидко позбутися набряків Сон Недостатній сон є основною причиною набряклості. Рекомендується, щоб здорові дорослі спали щонайменше 7 годин безперервно на ніч. Деяким дорослим потрібно навіть більше сну, наприклад, 8-9 годин. Зведіть до мінімуму стрес Стрес негативно впливає на організм, включаючи запальний процес. Але навіть у найнапруженіші дні є способи мінімізувати його. Змініть позу для сну Сон на животі або на боці може призвести до підвищеної затримки рідини, тобто до набряклості обличчя. Замість цього спробуйте спати на спині з піднятою головою на додатковій подушці. Багато хто знає, що солоні продукти та алкоголь часто призводять до набряків, особливо якщо їх поєднувати. Проте не лише вони можуть спричиняти затримку води в організмі. Є й інші продукти, які на перший погляд здаються нешкідливими, але здатні затримувати рідину в тканинах і викликати набряки.

На опублікованих у мережі кадрах можна побачити, як щелепи гігантської істоти розтинають воду й поглинають плавця. На кілька секунд потерпілий зникає з поля зору, а потім знову випливає на поверхню.

Крім того, вчора до лікарні із забоєм щелепи звернувся ще один 14-річний учень з іншого ліцею Рівного.

14-річний хлопець потрапив до лікарні із переломом щелепи у Рівному. За даними поліції, під час бійки між трьома однокласниками, в одному з ліцеїв Рівного, один з них завдавав йому удару ногою в обличчя

Побилися учні 8-х та 9-х класів.

Попереду на військового Павла чекає операція з реконструкції щелепи

Кетрін Морґан Шафлер. Посібник перфекціоністки. Як припинити все контролювати. – К.: Наш Формат, 2024Прагнути ідеалу і працювати над цим, звісно, добре, але що як це перетворюється на справжнісіньку манію, а не магію, завдяки якій іноді досягають неймовірних результатів? Насправді ні в тому, ні в другому немає великого сенсу, але у своєму "Посібнику перфекціоністки" Кетрін Морґан Шафлер все ж таки розмірковує над тим, чому це кажуть, як правило, жінкам, а чоловіків при цьому навіть не згадують. Тобто чому жіночий перфекціонізм повсюдно критикують, а чоловічий — ні. "Перфекціоністи -- це люди балансу, і це нормально, - нагадує авторка. - Підписуватися на загальноприйняте уявлення про баланс і добробут загалом, якщо воно тобі не підходить, -- це не здоровий підхід, а покора. Цю книжку я написала для жінок які більше не хочуть бути "хорошими дівчатками". Для жінок, готових розправити крила". При цьому варто згадати, що ми звикли говорити про перфекціонізм як про проблему — чи навіть хворобу — за яку потрібно перепрошувати, відчувати провину. Проте хто сказав нам, що це справді нездорово — прагнути ідеалу? Тож авторка книжки підважує звичний погляд на перфекціонізм і виділяє п’ять основних його типів. У своїй книжці вона пояснює, звідки взялося уявлення про "пошук балансу", і чи можна бути щасливими й здоровими перфекціоністками. Зауваження авторки через щирі, теплі, часом веселі, а подекуди складні й чуттєві історії клієнток і роки практики направляють до нового підходу до перфекціонізму. Авторка допомагає побачити дар, прихований за стигмою "розладу", і навчитися брати від нього найкраще. Тому ця книжка - для всіх жінок, яких колись називали надто владними чи амбітними, і для тих, хто досі намагається "боротися" з власним перфекціонізмом. "Дивлячись на себе та інших з нової перспективи — переконує авторка, - ми починаємо цінувати свої та чужі таланти, нам стає цікаво, як можна ефективніше працювати разом, і ми з глибшою емпатією ставимося до чужого болю. Невидима мережа, що пов’язує різні профілі перфекціоністок, покращить кожен аспект вашого життя — щойно ви цьому відкриєтеся".Олівія Ленґ. Тіло кожного. Книга про свободу. – Л.: Грушка, 2024У сучасному світі, де питання свободи стають дедалі актуальнішими, ця книжка британської письменниці - справжній маніфест у боротьбі за право на свободу власного тіла. Щобільше, "Тіло кожного" Олівії Ленг – справжній шедевр і правдиве дослідження сил, спрямованих проти свободи, і святкування того, як звичайні людські тіла можуть чинити опір гнобленню та змінювати світ. Так само цей твір не лише розкриває глибокі соціальні та особисті проблеми, але й пропонує новий погляд на фізичність і самоідентичність. Авторка поєднує культурну ерудицію з особистими досвідами, аналізуючи питання сексуальності, раси, хвороб і духовності. Вона досліджує, наскільки ми можемо ідентифікуватися зі своїм тілом і чому іноді хочемо втекти від нього. Відповіді на це авторка шукає в біографіях великих митців і науковців, які мріяли про революцію у сприйнятті фізичності: Сьюзен Зонтаґ, Ніни Сімони, Мартина Лютера Кінга та Малкольма Ікс. Тіло, як нагадують нам, — це джерело насолоди й болю, водночас безнадійно вразливе і сповнене сили. Тож не дивно, що у час, коли базові права знову опинилися під загрозою, авторка проводить блискуче дослідження тіла та його невдоволення, використовуючи життя психоаналітика-відступника Вільгельма Райха, щоб дослідити тривалу боротьбу за тілесну свободу.Стів Маґнесс. Роби те, що складно. І досягнеш того, чого прагнеш. – К.: ВооkСhеf, 2024Для людини, яка починала свою тренерську кар'єру у Вест-Пойнті, визначення міцності здавалося простим: - розпочинається ця оповідь. - "Здатність долати перешкоди. Не можна себе жаліти". І здебільшого його команди відповідали цьому визначенню, граючи в дисциплінований, безкомпромісний баскетбол. Тоді як у баскетболі поширена тенденція до ефектного закидання м'ячів, його команда завжди зосереджувалася не на показовій грі, а на захисті. Вони стали першовідкривачами наступального індивідуального захисту, який випробував дисципліну, робочу етику та наполегливість гравців. І це спрацювало. Була лише одна проблема. Не всі досягали успіху". Тож попри те, що стійкість здавна вважалася ключем до подолання труднощів і досягнення величі, незалежно від того, де відбувалися події: на спортивному майданчику, у залі засідань чи за обіднім столом, модель стійкості, яка почала переважати в сучасному світі, як виявилося, ґрунтується зовсім на інших засадах. На страху, фальшивій браваді й приховуванні будь-яких ознак слабкості. Тож у своїй книжці "Роби те, що складно. І досягнеш того, чого прагнеш" Стів Маґнесс, дослідник продуктивності, який тренує олімпійських спортсменів, відновлює розуміння стійкості за допомогою моделі, яка ґрунтується на новітніх наукових і психологічних дослідженнях. Він навчає своїх учнів, а посередництвом книги — і кожного з нас, як насправді розвинути внутрішню силу й стійкість. Спираючись на усвідомленість, військові тематичні дослідження, спортивну психологію, неврологію та філософію, він пропонує дорожню карту для подолання життєвих викликів і досягнення високих результатів у будь-якому починанні.Ольга Маслова, Ніка Бєльська. Коли я нарешті висплюся. – К.: Віхола, 2024Питання, на які відповідають у цій книжці нібито прості й зрозумілі, але мало хто знає на них відповіді. Так, питання про те, коли я нарешті висплюся ми ставимо собі роками, переконуючи самих себе в тому, що ось уже незабаром ­(після школи/іспитів/роботи/на старості) налагодимо цей процес. Переконуємо себе так, наче в цьому є щось складне, а у нас — необмежений запас часу. Але ж про інше іноді навіть не здогадуємось. Чому не варто змушувати сов прокидатися о п’ятій та навіщо жайворонки "підриваються" з першим промінням сонця? Як побороти джетлаг, чому на ніч хочеться з’їсти тортик і навіщо вам у спальні суцільна темрява? Натомість у книжці "Коли я нарешті висплюся" Ольги Маслової та Ніки Бєльської, де про це розповідається, не лише розвіюють міфи, але й за допомогою практичних вправ показують, як зробити так, щоб усі ми нарешті виспалися. А також зрозуміли, що люди не поділяються лише на жайворонків і сов, адже існує ціла шкала, і авторки пропонують відповісти на кілька запитань, щоб визначити своє місце на ній і регулювати сон, спираючись на ці результати. Виявляється, сон і біологічний годинник, за яким ми живемо, — хай які складні в роботі механізми, та все ж їх можна налаштувати. Достатньо лише зрозуміти, як усе це працює. Саме ці процеси пояснюють авторки книжки, які зокрема описують, як працюють біологічний годинник і циркадні ритми, що таке хронотипи, як налагодити режим сну в дорослих і дітей та чи варто спати вдень.Анна Булгакова. Лев у цирку не сміється. – Х.: Ранок, 2025Ця книжка – саме про крокодилові, а не удавані крокодилячі сльози, адже мова у ній про те, як почуваються тварини, яких використовують для розваг. Зрозуміло, що багато людей люблять тварин, люблять дивитися на них чи гратися з ними, проте у тварин власні бажання і потреби, на які ми повинні зважати. Завдяки зоологам і зоозахисникам, а також завдяки таким книжкам, як "Лев у цирку не сміється" Анни Булгакової, ми можемо припустити, що б нам розповіли тварини, яких тримають в неволі, і як ми можемо м допомогти. Отже, уявіть собі, що відома журналістка Сорока відвідала таких тварин та поставила їм по два запитання: 1) Як вам тут живеться? 2) Про що ви мрієте? Відповіді вразили репортерку. То що ж саме розповіли їй тварини? Як почувається чорна пантера в маленькій клітці приватного зоопарку? Чого найбільше хочеться дельфіну в дельфінарії? Чому лев у цирку не сміється? Відповіді можна дізнатися з цієї книжки-інтерв'ю безпосередньо від тварин. Наприклад, від крокодила. "На пляжі нам не вдалося поговорити з крокодилом, - дізнаємося ми подробиці. - Та, опинившись на волі, він розповів, що йому постійно перемотували щелепи, щоб він не поранив людей, які з ним фотографуються. Цими світлинами власник крокодила заробляв гроші. Однак самому крокодилові від того було дуже незручно, а часто навіть боляче". Або так само розпитали чорну пантеру. "Уже кілька років я нидію в цій крихітній клітці приватного зоопарку, - розповіла вона. - У дикій природі одна така пантера, як я, володіє територією завбільшки щонайменше з два футбольних поля. А тут ледве два кроки вдається ступити! Ще й годують кепсько, тому в мене болить живіт і псуються зуби". Загалом з кожним інтерв’ю дитина, для якої й створено цю книжку, пізнаватиме інший бік цирків, контактних зоопарків, дельфінаріїв і зрозуміє, чому їх краще не відвідувати. А читаючи мрії тварин, довідається, у яких умовах природно жити кожному з видів. Її любов до тварин, як нагадують зоозахисники, лишиться з нею, навіть якщо вона відмовиться від цирків з тваринами, дельфінаріїв, контактних зоопарків тощо. Що ж навзамін цього – так само можна дізнатися з корисних і практичних порад у цій незвичайній книжці. 

Ультраперероблені продукти вже довгий час перебувають під шквалом критики вчених через їхню шкоду нашому здоров'ю. Нещодавно вчені з'ясували, що вони не просто пошкоджують наш організм, а буквально змінюють будову щелепи у людей.

Китайські палеонтологи виявили в печері Хуалундун скам’янілість унікальної кішки Рrіоnаіlurus kurtеnі, яка, ймовірно, є найменшою кішкою в історії — її розмір не перевищував людську долоню. Скам’янілий фрагмент нижньої щелепи з двома зубами належав тварині, що жила близько 300 тисяч років тому. Вона була частиною роду Рrіоnаіlurus, до якого входять сучасні леопардові кішки. На відміну від … Стаття У Китаї, можливо, знайдена найменша кішка, відома науці з'явилася спочатку на Цікавості.