Search trend "Вірменія"

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян зробив чергову показову заяву, яка чітко фіксує безпекові пріоритети Єревану. Вірменія не розглядає варіант відновлення участі в ОДКБ, а вірменське керівництво засвідчує, що точку неповернення вже пройдено. Повний текст новини

Раніше Вірменія заявила, що заморожує свою участь у заходах ОДКБ. Єреван у травні відмовився виділити цій структурі свою частку фінансування

Країни "Нордичної вісімки" та Вірменія скористалися для зустрічі засіданням ОБСЄ на Мальті.

Єреван не планує повертатися в ОДКБ

«Ми вже вважаємо себе поза ОДКБ. Нехай вони вирішують, що хочуть», заявив прем’єр-міністр Вірменії

Про це повідомляє Аrmеnрrеss.Пашинян підкреслив, що Єреван вже пройшов точку неповернення до ОДКБ."Ми не просто накладаємо вето на будь-який документ, тому що, по суті, ми вже вважаємо себе поза ОДКБ, і нехай вони приймають такі рішення, які хочуть. Ми не втручаємося в їхні справи з поваги до наших колег. Але ще раз кажу, в тому числі й розрив між цими подіями та їх публічним взаємним вираженням, робить повернення Республіки Вірменія в ОДКБ все складнішим, якщо не сказати неможливим. Я думаю, що тут ми перетнули точку неповернення", - пояснив він.Премʼєр наголосив, що позиція Вірменії є чіткою, додавши, що у 2021 і 2022 роках існували "територіальні посягання та агресія проти Вірменії", а агресія "відбулася після того, як ми обговорили це питання з союзниками"."І в цей час ми отримали відповідь від наших союзників, що кордони Республіки Вірменія є червоною лінією. Коли сталося посягання, ми сказали: шановні колеги, та червона лінія, про яку ви говорили, перетнута. Після цього вони сказали: знаєте, здається, що кордон не був делімітований? Тут ми сказали: в такому випадку, де ж проходить червона лінія, покажіть зону відповідальності ОДКБ в Республіці Вірменія. Вони не показали. І моя реакція, яку я публічно озвучив, була такою: якщо ОДКБ не має зони відповідальності у Вірменії та не може показати цю лінію, то ОДКБ як організації не існує", - зауважив Пашинян.За словами очільника вірменського уряду, через це він не підписав підсумковий документ саміту ОДКБ восени 2022 року. Пашинян акцентував: Єреван заморозив свою участь в організації, тому держава не бере участі в розробці документів.Що передувало23 лютого прем’єр Вірменії Пашинян заявив, що його країна "заморозила" участь в Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), в якій "домінує Москва".13 червня Пашинян натякнув на можливість виходу країни з Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), у МЗС країни пояснили його слова. 6 серпня Вірменія оголосила, що не братиме участі у навчаннях Організації договору про колективну безпеку 14 - 16 серпня у російському Новосибірську.

Вірменський прем'єр каже, що його країна заморозила участь в організації, а відносини між членами ОДКБ і Вірменією вказують на неможливість Єревана повернутися до організації.

Вірменія вважає себе поза Організацією договору про колективну безпеку (ОДКБ), повернення країни до організації неможливе.

Вірменія вийшла за межі ОДКБ і не планує повертатися - ПашинянПрем'єр-міністр Вірменії Пашинян заявив, що країна вважає себе поза ОДКБ і не бере участі в розробці документів організації. Він підкреслив, що точка незворотності вже пройдена.

Вірменія заморозила свою участь у діяльності Організації договору про колективну безпеку

Вірменія вважає себе поза ОДКБ, при цьому «з поваги до колег» не перешкоджає рішенням організації.

Про це повідомляє SОVА."Конституційні позови №1848 і №1849 не повинні прийматися до розгляду по суті", - йдеться в тексті постанови.Читайте також: Чим цінний досвід Грузії для УкраїниТакож зазначається, що це рішення є остаточним і воно не підлягає оскарженню чи розгляду. Його ухвалив пленум сімох суддів.Вибори в Грузії 26 жовтня 2024 року: що відомоУ суботу, 26 жовтня 2024 року, в Грузії відбулося голосування на виборах до парламенту. Центрвиборчком країни визнав переможцем керівну проросійську партію "Грузинська мрія" (54%), що побудувала свою кампанію на відмові від членства в ЄС і НАТО, які буцімто загрожують Грузії війною. На "підтвердження" білборди та відеоматеріали "Мрії" містили кадри зруйнованих українських міст.З-поміж лідерів іноземних держав та урядів чинну грузинську владу привітали з "перемогою" поки що лише Віктор Орбан (Угорщина), Нікол Пашинян (Вірменія) та Ільхам Алієв (Азербайджан).Водночас тодішній президент Європейської ради Шарль Мішель відреагував на оприлюднений 27 жовтня звіт спостерігачів з ЄС, що 26 жовтня вивчали перебіг голосування на  виборах у Грузії. Зокрема, він закликав ЦВК Грузії розслідувати та виправити порушення під час підрахунку голосів.Президентка країни Саломе Зурабішвілі ввечері 27 жовтня виступила зі зверненням, у якому наголосила на "тотальній фальсифікації та конфіскації голосів".Увечері 28 жовтня у столиці Грузії розпочалися протести після оприлюднення результатів парламентських виборів. Близько 15 тис. осіб вийшли до будівлі парламенту в центрі міста.Прокуратура Грузії 30 жовтня розпочала розслідування за фактом імовірної фальсифікації парламентських виборів з ознаками злочину. У межах слідства президентку Зурабішвілі викликали на допит, проте вона відмовилася. Наступного дня стало відомо, що прокуратура розслідує 47 справ за фактами ймовірних злочинів, скоєних у передвиборчий період і в день виборів. Зокрема, правоохоронці затримали двох людей за підозрою у вкиданні бюлетенів.Опозиційні партії Грузії анонсували проведення другої акції протесту проти визнання результатів парламентських виборів. Експерт-міжнародник, учасник акції протесту у Грузії Гіоргій Іналішвілі розповів про акцію протестів у Грузії, яка зібралася 4 листопада. Згодом апеляційний суд Грузії скасував рішення щодо анулювання результатів голосування на кількох дільницях. 7 листопада апеляційний суд Грузії скасував рішення судді щодо анулювання результатів голосування на кількох дільницях через порушення таємниці голосування на виборах до парламенту.Депутати опозиційних коаліцій у Грузії відмовились від своїх мандатів на знак протесту проти результатів парламентських виборів.18 листопада Саломе Зурабішвілі заявила, що подасть позов до Конституційного суду країни через результати парламентських виборів.28 листопада парламент Грузії затвердив новий уряд на чолі з прем'єр-міністром Іраклієм Кобахідзе.28 листопада Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій засудив парламентські вибори 26 жовтня в Грузії та закликав провести їх повторно.

Про це повідомляє офіційний сайт ФІФА.На сайті Міжнародної федерації футболу зʼявився остаточний розподіл європейських збірних на кошики для жеребкування відбору на ЧС-2026.За рейтингом ФІФА команди розподілені на 5 кошиків. Загалом сформують 12 кваліфікаційних груп відбору. Переможці груп отримають прямі путівки на ЧС. Команди, які фінішують другими та 4 найкращі за рейтингом збірні з Ліги націй розіграють у стикових матчах ще 4 путівки до фінальної частини турніру.Збірна України потрапила у 2-й кошик. Це означає, що команда Сергія Реброва точно не зіграє у відборі з іншими 11 командами, які потрапили до нього.Жеребкування відбору на ЧС-2026Перший кошик: Франція, Іспанія, Англія, Португалія, Нідерланди, Бельгія, Італія, Німеччина, Хорватія, Швейцарія, Данія, Австрія.Другий кошик: Україна, Швеція, Туреччина, Уельс, Угорщина, Сербія, Польща, Румунія, Греція, Словаччина, Чехія, Норвегія.Третій кошик: Шотландія, Словенія, Ірландія, Албанія, Північна Македонія, Грузія, Фінляндія, Ісландія, Північна Ірландія, Чорногорія, Боснія та Герцеговина, Ізраїль.Четвертий кошик: Болгарія, Люксембург, Білорусь, Косово, Вірменія, Казахстан, Азербайджан, Естонія, Кіпр, Фарерські острови, Латвія, Литва.П'ятий кошик: Молдова, Мальта, Андорра, Гібралтар, Ліхтенштейн, Сан-Марино.Жеребкування відбору на ЧС-2026 пройде у п’ятницю, 13 грудня. Кваліфікаційні матчі будуть зіграні з березня по листопад 2025 року.Чемпіонат світу відбудеться у США, Мексиці та Канаді з 11 червня до 19 липня 2026 року.

Голи у збірної України забили Анастасія Стахнюк та Марина Птіцина

Про це йдеться на сайті Європарламенту."Депутати Європарламенту засуджують численні та серйозні порушення під час виборів, включаючи задокументовані випадки залякування виборців, маніпуляції з голосами, втручання в роботу спостерігачів за виборами й засобів масової інформації, а також повідомлення про маніпуляції з електронними машинами для голосування", - йдеться у повідомленні.Зазначається, що результати голосування, оголошені Центральною виборчою комісією країни, "не слугують надійним відображенням волі грузинського народу". Натомість парламент відкидає будь-яке визнання результатів парламентських виборів, як і міжнародне співтовариство, і депутати Європарламенту вимагають проведення повторних виборів протягом року під ретельним міжнародним наглядом і за участю незалежної виборчої адміністрації.Крім цього, Європарламент вимагає від ЄС запровадити персональні санкції проти посадовців та політичних лідерів Грузії, які несуть відповідальність за "відступ від демократії, порушення виборчого законодавства та стандартів, а також зловживання державними інституціями". Це стосується прем'єр-міністра Іраклія Кобахідзе, мера Тбілісі і генерального секретаря правлячої партії "Грузинська мрія" Кахи Каладзе, спікера грузинського парламенту Шалви Папуашвілі та колишнього прем'єр-міністра і олігарха Бідзіна Іванішвілі.Євродепутати також закликають країни ЄС "суворо обмежити" офіційні контакти на рівні ЄС з грузинським урядом і парламентом, заявляючи, що Грузія, внаслідок нещодавно прийнятого законодавства, в тому числі "закону про прозорість та іноземний вплив", вже фактично призупинила процес інтеграції до ЄС.Європарламент також рішуче засудив систематичне втручання Росії в демократичні процеси в Грузії через дезінформацію, таку як змова "Партії глобальної війни", яка стверджує, що опозиція країни нібито втягне країну у війну з Росією за наказом Заходу. "Депутати Європарламенту зробили суворе попередження грузинській владі про те, що будь-які спроби заборонити законно створені політичні партії ще більше віддалить країну від ЄС і зробить неможливими будь-які кроки до вступу в ЄС", - йдеться у повідомленні.Вибори в Грузії 26 жовтня 2024 року: що відомоУ суботу, 26 жовтня 2024 року, в Грузії відбулося голосування на виборах до парламенту. Центрвиборчком країни визнав переможцем керівну проросійську партію "Грузинська мрія" (54%), що побудувала свою кампанію на відмові від членства в ЄС і НАТО, які буцімто загрожують Грузії війною. На "підтвердження" білборди та відеоматеріали "Мрії" містили кадри зруйнованих українських міст.З-поміж лідерів іноземних держав та урядів чинну грузинську владу привітали з "перемогою" поки що лише Віктор Орбан (Угорщина), Нікол Пашинян (Вірменія) та Ільхам Алієв (Азербайджан).Водночас президент Європейської ради Шарль Мішель відреагував на оприлюднений 27 жовтня звіт спостерігачів з ЄС, що 26 жовтня вивчали перебіг голосування на  виборах у Грузії. Зокрема, він закликав ЦВК Грузії розслідувати та виправити порушення під час підрахунку голосів.Президентка країни Саломе Зурабішвілі ввечері 27 жовтня виступила зі зверненням, у якому наголосила на "тотальній фальсифікації та конфіскації голосів".Увечері 28 жовтня у столиці Грузії розпочалися протести після оприлюднення результатів парламентських виборів. Близько 15 тис. осіб вийшли до будівлі парламенту в центрі міста.Прокуратура Грузії 30 жовтня розпочала розслідування за фактом імовірної фальсифікації парламентських виборів з ознаками злочину. У межах слідства президентку Зурабішвілі викликали на допит, проте вона відмовилася. Наступного дня стало відомо, що прокуратура розслідує 47 справ за фактами ймовірних злочинів, скоєних у передвиборчий період і в день виборів. Зокрема, правоохоронці затримали двох людей за підозрою у вкиданні бюлетенів.Опозиційні партії Грузії анонсували проведення другої акції протесту проти визнання результатів парламентських виборів. Експерт-міжнародник, учасник акції протесту у Грузії Гіоргій Іналішвілі розповів про акцію протестів у Грузії, яка зібралася 4 листопада. Згодом апеляційний суд Грузії скасував рішення щодо анулювання результатів голосування на кількох дільницях. 7 листопада апеляційний суд Грузії скасував рішення судді щодо анулювання результатів голосування на кількох дільницях через порушення таємниці голосування на виборах до парламенту.Депутати опозиційних коаліцій у Грузії відмовились від своїх мандатів на знак протесту проти результатів парламентських виборів.18 листопада Саломе Зурабішвілі заявила, що подасть позов до Конституційного суду країни через результати парламентських виборів.28 листопада парламент Грузії затвердив новий уряд на чолі з прем'єр-міністром Іраклієм Кобахідзе. 

У Кремлі дуже сподіваються, що вірменські представники рано чи пізно відновлять свою співпрацю в межах ОДКБ.

Дивіться 26 листопада о 13:00 матчі кваліфікації Євро-2025 WU-19

У пропагандистському інформаційному рупорі путінського режиму РИА Новости розміщена стаття "Лавров: новый "крестовый поход" против России обречен на провал". В ній, зокрема, зазначається: "Більшість країн Заходу збилися в коаліцію заради підтримки України до перемоги, намагаючись нанести стратегічний удар Росії на полі бою", зазначив міністр на відкритті ХVІ Асамблеї русского міра. Росія готова битися із Заходом на полі бою."Але таке в історії бувало не раз. Більшість європейських країн теж були представлені в армії Наполеона, більшість європейських країн були представлені в армії Гітлера. І той, і інший теж хотіли нанести стратегічний удар Росії на полі бою. Ми впевнені, що такою ж буде доля і нинішнього хрестового походу проти нашої країни і нашого народу", –  підкреслив міністр.За збоченою логікою міністра закордонних справ Росії Сергея Лаврова виходить так, що це Україна і підлий Захід разом підступно напали на "миролюбну" Російську Федерацію. І тепер вона змушена протистояти їхньому хрестовому походу та у "священній війні" відстоювати інтереси міфічного "русского міра".Подібна політична маячня постійно повторюється високопосадовими членами злочинного режиму Путіна, щоб не тільки відбілити їхню криваву агресію в Україні, а й показати свою рішучість нескінченно продовжувати воєнну авантюру, котра від самого початку була приречена на провал.Читайте також: Чи допоможе Путіну ядерний кийокДовічний диктатор Путін дуже хоче, щоб з Російської Федерації були зняті санкції, однак не бажає виконувати жодну з вимог, через які ці санкції були накладені на Росію. Він свято вірить у те, що зможе пережити Захід і його ймовірні наступники, якщо він помре на посаді, теж переживуть.Видаючи пропозиції капітуляції України за "мир", володар Росії націлений продовжувати свою агресію. Адже поки московські еліти особисто на собі не відчують негативних наслідків російсько-української війни, їх і далі буде влаштовувати цей миршавенький правитель, який, не маючи на то ресурсів, необдумано замахнувся на підкорення всього світу.Путін ввів переважну частину росіян в стан перебування в альтернативній реальності, за якої біль від безпросвітного життя та почуття страху перед репресивним режимом блокують для розуму можливість критично мислити. Після чого пересічний росіянин вважає своїм обов’язком підтримувати те, що держава вважає моральним і правильним. Це пояснює неспротив плебсу все новим репресивним і обмежувальним законам.Росіяни не розуміють демократії. Адже у них її ніколи не було. На противагу Заходу, коли там громадяни постійно піддають сумніву рішення своїх лідерів, це їхній обов’язок. А якщо незадоволені, то через чотири роки демократичним шляхом вони змінюють своє керівництво.Читайте також: Путінський світ ілюзій розбивається об реальністьНа Московщині все навпаки. Інформація, яку отримує населення, жорстко обмежується і контролюється владою. З кожним місяцем росіянам стає все важче виходити на альтернативні зовнішні джерела. І коли ви виросли в країні, де настирливо переконували вас, що небо зелене, а інші твердження не тільки невірні, але й злочинні, то важко чекати від таких "громадян" бажання щось змінити або замінити.Росіяни не знають правди про те, що робить Путін від їхнього імені. Вони й досі не мають жодного уявлення про реальну економічну ціну для країни російсько-української війни, вони не бачать нестримної корупції в міністерстві оборони, вони мало чи зовсім нічого не знають про справжню кількість загиблих на фронтах війни. Їм говорять про якісь міфічні 30 тисяч, коли реальні втрати живої сили дуже скоро перевершать рубіж у 700 тисяч осіб. Вони не знають правди про те, як їхніх чоловіків на передовій погано годують,  систематично недоплачують обіцяні суми, погано екіпірують і поводяться з ними, як з м’ясом у м’ясорубці.Невпинна пропаганда тримає росіян у стані впевненості, що вони вже перемагають, переконуючи, що після цього на них чекає хороше майбутнє. Не дивлячись, що у путінського режиму немає ідеології, він її вправно заміняє пропагандою, яка здатна пояснити населенню все що завгодно, і воно буде сліпо вірити в те, що з емоційним надривом повідомить  телевізор.Дезінформаційна машина Путіна потужно працює, як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Обдурені росіяни повірили в "небезпеку", що, якщо Путін не вдереться в Україну, вона стане членом ЄС, потім НАТО, а далі цим же шляхом підуть Молдова, Грузія, Вірменія та Білорусь. І НАТО, оборонна організація, якимось чином домінуватиме в Євразії.Читайте також: Чи спрацює остання ставка Путіна?Так буває тільки у тоталітарній фашистській державі, яку створив Путін. Пропаганда діє так чітко, що московити повірять у будь-яку нісенітницю, яку їм згодовують інформаційні пропагандистські кілери. А одного разу вони прокинуться і виявлять, що Путін не тільки не зміг досягти жодної зі своїх стратегічних цілей, а що ніхто у світі його не підтримує і не хоче мати з ними нічого спільного.Геноцид Путіним українського народу є стимулом для всіх демократичних держав, що ще не встигли приєднатися до НАТО, здійснити це якомога швидше, як це зробили нещодавно колись нейтральні Швеція і Фінляндія. Яких вторгнення Російської Федерації в Україну переконало в тому, що нейтральність здатна згубно відбитися на їхньому майбутньому. Тепер, коли він зруйнував колишній оманливий імідж Росії, жодна з європейських країн не захоче прив’язувати свої човни до потопаючого корабля Путіна.Не дивлячись, що ситуація виходить в диктатора з-під контролю, він вірить в те, що Захід віддасть йому Україну на поталу.  Такі тоталітарні правителі, зрештою, піддаються тому, що можна визначити, як "диктаторську пастку". Стратегії, які вони використовують, щоб утриматися при владі, як правило, призводять до їхнього остаточного падіння. Замість того, щоб бути довгостроковими планувальниками, багато хто робить катастрофічні короткострокові помилки – ті помилки, яких можна було б уникнути в демократичних системах.Вони чують лише те, що говорять підлабузники й отримують погані поради. Вони неправильно розуміють своє населення. Вони не бачать загроз, доки не стає занадто пізно. І на відміну від обраних лідерів, які залишають посаду відразу, коли закінчується термін їхнього перебування на ній, більшість диктаторів, і серед них й Путін, не здатні він неї добровільно відмовитися. Адже тоді доведеться відповісти за усі свої злочини, а от відповідати за щось він не бажає.Путін небезпечний ще й тим, що коли ми живемо вже у ХХІ столітті, він назавжди застряв в середині ХХ-го. Адже диктатор не вміє користуватися Інтернетом, та повністю покладається на своїх підлеглих, щоб ті його інформували. А у них є маса причин, аби підсолоджувати інформацію та спотворювати правду, перш за все тому, що вони бояться гніву Путіна, якщо той почує не те, що хоче.А оскільки він дивиться російське державне телебачення, споживаючи власну пропаганду, вигадані ним та його оточенням наративи повертаються до нього назад. Це й здається йому підтвердженням правильності вибраного ним шляху. Таким чином Путіну важко розібратися з тим, що насправді відбувається в Росії та навколо неї. Оскільки він відштовхується від невірогідних фактів, розглядаючи їх як основу для прийняття рішень з того чи іншого питання.Постійно перебуваючи в "королівстві кривих дзеркал", тиран, попри все, приймає рішення, які здатні трагічним чином вплинути на долю всього світу. У цьому полягає велика небезпека для всієї західної цивілізації. Не говорячи вже, що чим старшим стає Путін, тим сильніше загострюється його его і він став ще більшим соціопатом, ніж до початку Великої війни Росії з Україною.Читайте також: Російська Федерація не має жодних шансів уцілітиВісь зла – Росія, Китай, Північна Корея та Іран вирішили, що слабкий та неповороткий Захід не може чинити спротив їхнім намаганням підім’яти під себе увесь світ. Вони роблять спробу розширити свій вплив, тестуючи  своїх сусідів і шукаючи слабкі місця, щоб використати їх. Іран поглиблює свій тиск на Ірак і прагне підім’яти під себе сусідні арабські держави та знищити Ізраїль. Китай провокує нестабільність на кордоні з Індією, погрожує Тайваню вторгненням та лякає країни Південно-Східної Азії. Росія націлена на знищення незалежності України, Грузії та Молдови.Втім, поки що не всі в американському політичному істеблішменті усвідомили, наскільки багато і для них поставлено на карту в Україні. Сполучені Штати є, мабуть, найбільш доброзичливим світовим лідером, якого бачив світ. Вони стали єдиним гегемоном, який підтримує світовий порядок (серед тих, хто до них визначав його) у справедливий спосіб. Тепер же, за дій збожеволілого від безкарності Путіна, цей порядок опинився під загрозою. Адже в разі  успіхів Росії в Україні буде не тільки знищений світовий порядок, керований Америкою. Тоді Сполучені Штати втратять безпеку і процвітання, які американці відчували протягом останніх трьох поколінь.Якщо Америка і Європа продовжать свою підтримку України, Росія програє. Санкції вже працюють, хоча не ідеально. У внутрішніх звітах РФ говориться, що залізнична система Росії близька до краху через відсутність підшипників для локомотивів, наявний цивільний авіапарк дуже потерпає через відсутність запасних частин для літаків. Російська Федерація не здатна нині взагалі щось виробляти, окрім зброї. А через те, що запаси боєприпасів у Росії вичерпуються, Путін змушений звертатися по допомогу до Північної Кореї та Ірану.Але його ідеєю фікс і надалі залишається ліквідація Української держави. Тому думки деяких західних політиків про те, що згода на "мирну угоду" на умовах Кремля припинить війну, є наївною фантазією. У 2014 році Росія підписала Мінську угоду, яка мала принести мир у регіон. Та з цього нічого не вийшло.  Путін не збирається дотримуватися будь-яких домовленостей, він розглядає їх як шанс відновити свою армію, щоб, обдуривши Захід, почати знову війну. Наразі війна, яка зараз зайшла в глухий кут, повільно обертається на користь України, оскільки вона виснажує російські активи та перемелює живу силу противника. Путін та його злочинний режим виживуть лише у тому випадку, якщо Сполучені Штати та Європа перестануть підтримувати Україну. Але зараз ті на Заході, хто й досі вважає, що Росія не є загрозою для всієї цивілізації, мають дуже короткі часові горизонти.Адже якщо ви хочете уникнути того, щоб ваші діти воювали у Третій світовій війні та, можливо, програли її, тоді зараз дайте відсіч експансіоністській силі зла, якою на сьогодні є путінська Росія.ДжерелоПро автора. Віктор Каспрук, журналістРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Росія вдалася до безпрецедентного акту, завдавши удар міжконтинентальною балістичною ракетою, яка є потенційним носієм ядерної зброї. Розуміємо, що йдеться про символічні геополітичні завдання, Путін дає чіткі, неприємні сигнали Заходу. Але сподіваємося, що наші друзі в Євроатлантичній спільноті будуть готові до подальших кроків ескалації, якщо Кремль на них піде.Це справді серйозний сигнал від президента Путіна. З моєї точки зору, це черговий крок у його стратегії залякування, спрямований на створення страху перед ядерною зброєю чи загостренням ситуації з атомними електростанціями. Його мета – тиснути на Сполучені Штати та союзників НАТО в Європі, а також спробувати розколоти єдність між неядерними європейськими союзниками та США. Ця ціль стала ще очевиднішою після змін, внесених до російської ядерної доктрини. Зокрема, в одному з пунктів, здається в десятому, зазначено, що якщо неядерна країна-член НАТО буде втягнута в конфлікт із застосуванням ядерної зброї іншою державою, Росія розглядатиме таку країну як потенційну ціль для відповіді нарівні з ядерною державою. Така риторика явно спрямована на залякування європейських країн, хоча її ефективність сумнівна.Схожі погрози вже лунали раніше. Наприклад, під час Другої карабаської війни 2020 року Росія або Вірменія за її підтримки запустили дві ракети "Іскандер" по території Азербайджану. Ці ракети, які здатні нести ядерні боєголовки, мали на меті подати певний сигнал Баку, щоб, ймовірно, змусити президента Алієва зупинити наступальні дії проти Вірменії.Запуск балістичної ракети по Дніпру також є чітким сигналом, але навряд чи він вплине на дії України чи рішення Сполучених Штатів і Великої Британії, які надали дозвіл на використання далекобійних ракет для атак у глибину російської території. Очевидно, що це лише частина переговорної тактики Путіна. Він розуміє, що президент Трамп обіцяв докласти зусиль для припинення війни. Як повідомляється, Трамп уже зв'язався з Путіним, закликаючи знайти прийнятний для президента Зеленського варіант припинення вогню. Водночас запуск ракети свідчить про те, що Путін наразі не готовий до конструктивних компромісів. Кремль хоче створити певну траєкторію ескалації найближчим часом, до інавгурації президента Трампа. І тоді новий президент США має змогу виходити як президент миру та порозуміння. Однак основна проблема – апетити Кремля. Просив би вас простежити потенційні сценарії, бо є сигнали від людей, що наближені до адміністрації Трампа, і навіть його син каже, що адміністрація Байдена кидає світ у вир Третьої світової війни, надавши дозвіл бити по військових об'єктах на території РФ. Можливо, Трамп був би зацікавлений, аби всю відповідальність скинути на адміністрацію попереднього президента, а потім запропонувати свій план щодо миру та недопущення Третьої світової війни у світі.Я не думаю, що висловлювання сина Дональда Трампа має якесь значення в цьому контексті, адже він, схоже, не розуміє принципів дипломатії, особливо тієї, що стосується ситуацій із такими високими геополітичними ставками. Тому я не став би надто перейматися цією заявою. Насправді, це лише спроба політизувати надзвичайно серйозну геостратегічну ситуацію. Досвід показує, що, коли Дональд Трамп обіймає посаду, його передвиборчі обіцянки у сфері зовнішньої політики часто змінюються під впливом реалій. Наприклад, під час свого першого президентського терміну, він спочатку прагнув уникнути конфронтації з Росією та її президентом Путіним. Однак саме Трамп став першим президентом США, який схвалив передачу Україні протитанкових ракет Jаvеlіn. Цей крок був критично важливим для стримування першої хвилі російської агресії проти Києва в лютому 2022 року.Критикувати адміністрацію Джо Байдена в цьому контексті недоречно. Якби його адміністрація раніше надала Україні танки, системи НІМАRS, АТАСМS,  дала ракети з підвищеною дальністю та винищувачі F-16, наприклад, ще два роки тому, війна, можливо, вже завершилася б. Росія була б змушена укласти мир.Незалежно від заяв сина Дональда Трампа, реальність полягає в тому, що і Україна, і Росія наразі намагаються завдати одна одній максимальної шкоди. Це відбувається з розрахунком на те, що президент Трамп, якщо знову обійме посаду, спробує підштовхнути обидві сторони до укладення угоди про припинення вогню. На які кроки готова була б піти чинна адміністрація Байдена? Бо ж до інавгурації Трампа є час, тому можуть бути ухвалені серйозні рішення щодо використання того чи іншого озброєння або збільшена номенклатура видів зброї, яку постачають Україні. Адміністрація Байдена зацікавлена у зміцненні України, коли політичну естафету перебере на себе адміністрація новообраного президента. Тобто Байден був би зацікавлений, щоб завершити свою каденцію на високій ноті допомоги Україні, щоб Трамп не зміг різко, в разі чогось, опустити все до низу та "прикрутити кран". Адміністрація Байдена, без сумніву, прагне використати максимальний обсяг коштів, затверджених Конгресом США, на підтримку України до моменту вступу Дональда Трампа на посаду. Лише за останній тиждень Україні було передано ще 1,6 мільярда доларів у вигляді військової допомоги. Пріоритетом на сьогодні є забезпечення того, щоб якомога більша частина виділених коштів була витрачена ефективно та своєчасно, аби зміцнити українські позиції.Щодо додаткової військово-технічної підтримки, основним запитом України залишається розширення діапазону дії американських ракетних систем, зокрема АТАСМS та інших систем, які запускаються з НІМАRS. Однак адміністрація Байдена, ймовірно, утримуватиметься від подальших рішень у цьому напрямку. Наразі увага зосереджена на протидії потенційній спільній атаці Росії та Північної Кореї, яку, за повідомленнями, готують проти українських військ у Курській області.Дозволений адміністрацією діапазон застосування АТАСМS вважається достатнім для поточних потреб України у цьому контексті. Я був би здивований, якби адміністрація Байдена вирішила педалювати подальшу ескалацію, дозволяючи Україні завдавати дедалі глибших ударів по російській території.Адміністрація Байдена послідовно дотримується обережної стратегії, обмежуючи надання нових видів озброєнь, про які просить Україна, та регулюючи сферу їх застосування, щоб мінімізувати ризик подальшого загострення конфлікту. Наразі не очікується, що дальність ураження американських ракет буде збільшена. Проте визначити точну позицію у Білому домі, Ситуаційній кімнаті, Пентагоні чи інших центрах ухвалення рішень у Вашингтоні складно, оскільки ситуація може змінюватися відповідно до нових реалій. Обмеження України у важливій військовій продукції свідчить про певні сигнали. Є офіційний порядок денний, який лежить на дипломатичному столі, а також порядок денний, що намагаються просувати неофіційні емісари. Для нас все буде звучати позитивно, хоча ті чи інші персонажі можуть висловлюватися щодо зниження рівня допомоги Україні, щоб потім внаслідок страждань, які зазнає український народ, позиція України стала більш поступливою. Маю таке побоювання, що таке на нас може чекати, повторюсь, це один зі сценаріїв, реалізації якого не хотілося б.Звісно. Я часто розмірковую про своїх колишніх колег і друзів, які зараз у Білому домі змушені ухвалювати такі складні й доленосні рішення, і уявляю, наскільки важкою і тривожною є їхня ситуація. Особисто я вважаю, що адміністрація Байдена діяла надто повільно у питанні надання Україні необхідної зброї для досягнення перемоги.Складається враження, що вони ніколи повною мірою не були віддані ідеї забезпечити перемогу України у цій війні. Ба більше, відсутність чіткого визначення, що саме означає "перемога", виглядає як фундаментальна помилка. Однак зручно критикувати, коли ти перебуваєш у комфортних умовах і не несеш тягаря державних обов’язків. Обіймаючи відповідальну посаду, навіть найменша ймовірність застосування Росією ядерної зброї перетворюється на реальний ризик, що значно ускладнює ухвалення рішень про надання Україні повної підтримки. За оцінками американської розвідки та урядових структур, ще півтора року тому ймовірність того, що Путін серйозно розглядає можливість використання тактичної ядерної зброї на полі бою, оцінювалася на рівні п’ятдесяти відсотків.Погоджуюся з вами, пане Борковський, щодо ризиків недостатньої підтримки України. Якщо Україна не зможе досягти вирішальної військової перемоги, вона з часом може стати більш вразливою до маніпуляцій і тиску з боку Росії, що є суттєвою загрозою. Якщо це станеться, виникає питання: де зупиниться Путін? Чи продовжить він захоплювати більшу частину України? Чи перейде до загроз на адресу країн НАТО, таких як Естонія, Латвія, Литва чи Польща? Я переконаний, що Путіна потрібно зупинити. Водночас я розумію обережність адміністрації Байдена, хоча вважаю її надмірною. Їхня стриманість у наданні Україні необхідної підтримки може дуже дорого коштувати в довгостроковій перспективі. Щодо президента Трампа, то сподіваюся, що попри його очевидну симпатію до Путіна, він зосередиться на тому, що завжди було його пріоритетом — на укладанні угоди. Трамп розуміє, що надто жорсткі умови для України не будуть прийняті ні президентом Зеленським, ні українським народом, а отже, така угода не пройде. Тому я вважаю, що Трамп, найімовірніше, прагнутиме угоди, яка не дозволить Україні залишатися вразливою до майбутнього тиску з боку Росії. Як ви відчуваєте, якою буде адміністрація нового американського президента Дональда Трампа? З одного боку, є очікування щодо приходу будь-якої нової американської адміністрації, що вона буде слабшою за попередню. З другого боку, бачимо конкретних дивних людей, також не надто компетентних людей, але всі вони більш-менш віддані Трампу. А ті, що йому невіддані, мріють про новий глобальний лад, йдеться про Ілона Маска. Якою ви відчуваєте нову адміністрацію та що собою може являти Трамп №2?Ну, хіба ми можемо знати напевно? Особисто мені неприємний вибір міністра оборони, який не має належної кваліфікації для такої посади. Так, він служив у збройних силах США, але ніколи не керував великою організацією. Міністерство оборони США — це одна з найбільших організацій у світі, яка нараховує 2,8 мільйона людей і має бюджет у сотні мільярдів доларів. Очолити таку структуру — це величезний управлінський виклик, і Піту Хегсету однозначно бракує відповідного досвіду. У нього немає навичок стратегічного чи геостратегічного мислення, а також розуміння того, як переплітаються політика, безпека і економіка, а це ключові компетенції для цієї посади.Схожа ситуація і з Тулсі Габбард, яку пропонують на посаду директора Національної розвідки. Вона взагалі не має досвіду роботи в розвідці. Ба більше, її минулі зв’язки та погляди щодо таких фігур, як Башар Асад, Владімір Путін і Сі Цзіньпін, викликають серйозні занепокоєння. Вона часто повторює тези Кремля, і здається, сприймає їх як істину — це, м’яко кажучи, можна розцінити як поведінку, що грає на руку інтересам Кремля.Чесно кажучи, я сумніваюся, що ці дві особи зможуть стати ефективними лідерами на своїх посадах. З огляду на відсутність у них належного досвіду, вони навряд чи відіграватимуть важливу роль у процесі ухвалення рішень, і в кінцевому підсумку ключові рішення прийматиме президент Трамп.Залишається відкритим питання, наскільки кар’єрні професіонали, які фактично забезпечують функціонування будь-якого уряду, включно з урядом США, матимуть можливість повноцінно виконувати свої обов’язки. Чи будуть їхній досвід і знання належно оцінені та використані, чи, навпаки, їхню експертизу проігнорують? Наразі це залишається невідомим. Нова адміністрація Трампа має інституційну пам'ять значно коротшу, ніж пам'ять диктаторських режимів. Якщо Трамп має план, промалювавши собі якусь комбінацію, яка б дозволила зупинити російського диктатора, але за умови, що Путін був би готовий погоджуватися на план Трампа. Адже в Путіна є свій план, який доволі очевидний, - збільшення кількості особового складу та готовність бити міжконтинентальними балістичними ракетами по Україні. Тобто є план ефемериди, а є суворі, жорсткі реалії світу, в якому ми всі зараз перебуваємо.Відповідно до одного з найвідоміших кліше в геополітиці, безпекових дослідженнях та військових операціях – будь-який план війни діє лише до першого контакту з ворогом. Тобто, навіть якщо президент Трамп і його радники мають чіткий план, як тиснути на Путіна чи Зеленського, цей план, ймовірно, зміниться, щойно він почне реалізовуватися, й обидві сторони відреагують. Президент Трамп, за повідомленнями, підготував значну кількість указів — близько 130, які стосуються економіки, державного управління та зовнішньої політики. Це ті кроки, які він планує зробити у перші дні після повернення на посаду. Однак це лише початок. Щодо його дипломатичного підходу до Києва і Москви, то нинішні плани почнуть змінюватись на очах, коли почнуться реальні переговори. Це підтверджується моїм власним досвідом у переговорах, зокрема, між Азербайджаном і Вірменією щодо карабаського конфлікту чи у спробах вирішити проблеми Грузії з Абхазією та Південною Осетією за участю Москви. Спочатку всі мають свої стратегії, але реальність завжди вносить корективи. Що вселяє певну надію, так це віра в прагнення Дональда Трампа підтримувати свій імідж успішного укладача угод. Він розуміє, що якщо запропонувати неприйнятну для народу України угоду, то це лише продовжить війну. Сподіваюся, його радники нагадують йому про історію України та її традиції партизанського опору, який може стати для ворога дорогою ціною на довгі роки. Якщо Україна опиниться в безвихідній або надзвичайно складній ситуації, опір навряд чи припиниться. А як теперішню ситуацію можна було б сформулювати на папері? Бо треба узгоджувати речі, які принаймні не можуть бути узгоджені в публічній сфері. Тобто є російський ультиматум, є позиція демократичної Євроатлантичної спільноти і є позиція України. Як узгоджуються між собою різновекторні підходи до того, що називається переговорами? І як можна зафіксувати гарантії безпеки України?Ми не можемо знати напевно. Це питання, які постають під час переговорів. Ми пам’ятаємо амбітні, але абсолютно нереалістичні цілі президента Путіна до лютого 2022 року. Наприклад, він вимагав, щоб НАТО вивело свої збройні сили зі Східної Європи, де вони були розгорнуті після першого вторгнення Росії в Україну у 2014 році. Він навіть пропонував, щоб деякі країни повністю залишили Альянс. Такі крайні й неприйнятні вимоги були категорично відкинуті як Україною, так і НАТО.  У результаті Путін втягнув Росію в руйнівну та надзвичайно дорогу війну — стратегічну помилку, яка відкинула його країну на десятиліття назад. Це призвело до загибелі сотень тисяч російських солдатів, не кажучи вже про величезні людські втрати серед українців і масштабні руйнування.Якщо Путін і надалі висуватиме неприйнятні вимоги, війна лише буде затягуватися. Незалежно від заяв президента Дональда Трампа, я переконаний, що Україна продовжить боротьбу, якщо умови будь-якої угоди виявляться для неї неприйнятними. Ви маєте рацію, що гарантії безпеки для України є ключовими. Без них будь-яке припинення вогню лише надасть Путіну час для відновлення російської армії та підготовки до нової агресії. Необхідною умовою для довготривалої безпеки є розгортання миротворчого контингенту. Однак найкращою гарантією було б членство України в НАТО. Водночас такі лідери, як Олаф Шольц і Джо Байден, поки не підтримують цей крок, що ускладнює прогнозування можливих термінів реалізації. Невідомо, чи підтримає Дональд Трамп вступ України до НАТО. Враховуючи його попередні заяви, в яких він називав Альянс "пережитком минулого", його позиція після повернення до влади залишається непередбачуваною.Деякі східні члени НАТО, зокрема Естонія, висловлюють думку, що в разі, якщо Альянс не зможе діяти спільно, окремі країни-члени можуть взяти на себе ініціативу та розгорнути свої війська в ролі миротворців. Це здається цілком реалістичним варіантом. Натомість ідея участі китайських миротворців видається малоймовірною, оскільки важко уявити, що Україна погодиться на таку пропозицію. У будь-якому разі, остаточне рішення залишатиметься за Україною. Я не вірю, що Трамп змусить Україну погодитися на недостатні гарантії безпеки. Найімовірніше, він розуміє, що це лише відкладе проблему, гарантуючи відновлення війни в майбутньому. Наразі Трамп більше зосереджений на внутрішніх питаннях, таких як роль Ілона Маска, а також на суперечках щодо ключових посад, зокрема генерального прокурора, якого очікує складний і напружений процес затвердження в Сенаті США.Поки що остаточний план Трампа залишається невідомим. Очевидно, що цей план має бути прийнятним для українського народу. Хоча він, ймовірно, буде складним і не повністю відповідатиме очікуванням України, він також навряд чи задовольнить усі вимоги Путіна. Попри відсутність чітких деталей, очевидно, що надійні гарантії безпеки є критично важливими для досягнення довготривалого миру.

Про це йдеться в розслідуванні Неtq та Тhе Іnsіdеr.Там зазначили, що до початку повномасштабного вторгнення російське золото експортувалося до Великої Британії, але з 2022 року основними одержувачами стали ОАЕ, Гонконг і Туреччина. Однак ці потоки повністю припинилися до квітня 2023 року. "Відтоді жодної унції російського золота не було експортовано за межі Євразійського економічного союзу. Приблизно в той самий час, за повідомленнями Неtq, Вірменія стала великим експортером золота. Тhе Іnsіdеr і Неtq з'ясували, що практично все це золото ввозилося з Росії", - йдеться в повідомленні.Журналісти, посилаючись на дані російської митниці зазначили, що з 2022 до 2024 року Вірменія закупила з Росії 89 тонн золота на суму приблизно $5,2 млрд. Дані вірменської митниці свідчать, що з 2023 року по кінець першого півріччя 2024 року в країну було завезено 111 тонн російського золота загальною вартістю $6,2 млрд.У матеріалі зауважили, що, для порівняння, у 2022 році загальний обсяг імпорту Вірменії становив $11 млрд, а ВВП країни – $19,5 млрд.Журналісти з'ясували, що серед найбільших імпортерів російського золота у Вірменію у 2024 році є фірми, пов'язані з відомими вірменськими політиками й олігархами, а також бізнеси, що мають зв'язки з Росією.Читайте також: Адміністрація Трампа буде використовувати свій вплив, аби зняти санкції з РФ, - політичний діяч зі США РашкінНеtq та Тhе Іnsіdеr зазначили, що версія про те, що російське золото може використовуватися в ювелірній промисловості, викликає значні сумніви. Адже у 2020 році експорт ювелірних виробів із Вірменії становив $26 млн, 2021-го – $75 млн, 2022-го – $109 млн, а 2023-го – $499 млн. "Золото не залишається у Вірменії ні у вигляді ювелірних виробів, ні у банків. Воно експортується. Згідно з даними Комітету державних доходів, у 2023 році золото здебільшого прямувало в ОАЕ. А за даними митниці Вірменії, за перше півріччя 2024 року з країни експортували рекордний обсяг золота – близько 59 тонн ($4,1 млрд)", – йдеться в матеріалі.Крім Об'єднаних Арабських Еміратів, невеликі обсяги також експортуються в Гонконг і Китай, додали журналісти.У мінекономіки Вірменії у відповідь на запит Неtq заявили, що експорт російського золота, що перебуває під ембарго, може загрожувати Вірменії вторинними санкціями. Проте у відомстві наголосили, що таких випадків поки що не зафіксовано.Дані Статистичної служби Вірменії показують, що з травня 2024 року імпорт та експорт золота у Вірменії різко скоротилися порівняно з першими чотирма місяцями року. Наприклад, якщо у квітні з Вірменії було експортовано 14,3 тонни золота, то в травні – лише 3,7 тонни, додали журналісти.Низка банків у країнах Європи та Азії перестали обслуговувати банківські картки системи UnіоnРаy, видані російським банком "Газпромбанк".