Search trend "Як-130"

Через місяць після звільнення Романа Мрочка з посади голови Херсонської МВА його родина стала власником дорогого майна у передмісті Києва. Наприкінці травня 2025 року його батьки оформили на себе будинок площею майже 580 кв.м у Петропавлівській Борщагівці. Цей будинок розташований на вулиці Травневій, 11. Разом із ним придбано дві земельні ділянки. Ще однією співвласницею виявилась Ірина Григоренко. Про це пише "Мост". Ринкова вартість будинків у цьому районі коливається від $300 до $500 тис. За даними журналістів, поруч продається об'єкт трохи менший, але з басейном, за $510 тис. Інша подібна будівля коштує $420 тис. Мати Мрочка - Любов Іванівна - вже має квартиру в Києві на проспекті Європейського Союзу. У цій же квартирі зареєстрована як фізична особа-підприємець його невістка Інна Мрочко. Батько - військовий пенсіонер, який неодноразово звертався до суду для перерахунку пенсії. У 2019 році він отримав понад 130 тис. грн як щомісячне забезпечення, а ще 210 тис. грн виплатив Пенсійний фонд за рішенням суду. У податкових даних за 2020 рік вказано, що батько мав 39 тис. дол. заощаджень. Також він виручив понад 2 млн грн від продажу майна. У тому ж році в "Укроборонпромі" йому нарахували понад 640 тис. грн зарплати. За наявною інформацією, у 2019 році Любов Мрочко отримала пенсію на суму 15 тис. грн. При цьому мала новий Lехus. Того ж року родина задекларувала квартиру в ЖК "Варшавський", яку придбали нібито за 544 тис. грн. Але вартість аналогічних квартир у цьому комплексі є суттєво вищою. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У сина Баканова знайшли маєток на землі, купленій за заниженою вартістю Журналісти вказують, що наявні доходи батьків не дозволяють пояснити придбання дорогого будинку у столичному передмісті. При цьому Ірина Григоренко, яка стала третьою співвласницею, зареєстрована на Вінниччині. Там же мешкають родичі Мрочка. Повна інформація про неї відсутня, проте є певні зв'язки. У селі Медмеже Вушко є кооператив "Ведмеже", серед засновників якого значиться дядько Мрочка - Ярослав. Поруч у засновниках - Микола Григоренко. У 2020 році партійний список "Голосу" на Вінниччині включав Юлію Григоренко. Вона була адміністратором у ФОП Ярослава Мрочка, який очолював обласну організацію цієї політичної сили. Журналісти припускають, що Ірина Григоренко - або родичка, або близька знайома родини. За версією "Мосту", будинок насправді міг купити сам Роман Мрочко, який у своїй декларації вказав понад 300 тис. дол. заощаджень. А майно було записано на родичів і третю особу, аби уникнути зайвого розголосу. Президент Володимир Зеленський звільнив голову Херсонської міської військової адміністрації Романа Мрочка. Відповідне розпорядження глави держави від 17 квітня оприлюднив Офіс президента.

Росія тероризує Україну всіма наявними в неї видами зброї. Керовані плануючі авіабомби, або КАБи – один із найсмертоносніших, найжахливіших за своєю дією видів цієї зброї. Україна шукає як способи ефективної протидії зловісним бомбам, так і працює над створенням власних високоточних засобів ураження противника. Він заслуговує на відплату – і ми бачимо - вже починає її отримувати завдяки інноваційним рішенням українських зброярів.Наразі низка українських приватних компаній працює над створенням нових зразків керованих плануючих авіаційних бомб. Насамперед йдеться про дообладнання серійних фугасних авіабомб аеродинамічними поверхнями й системою наведення для підвищення влучності. Такі зразки існують у країнах НАТО. Найкращий приклад  - американські комплекти JDАМ, що перетворюють вільнопадаючі бомби на плануючі високоточні. Росія скопіювала це рішення і максимально масштабувала його у ході війни проти України. Ми ж йдемо своїм шляхом – створюємо власні розробки та використовуємо західні КАби, так би, мовити ставимо їх на крило вже в польоті над нашою землею. КАБи ворожої переваги: що сьогодні застосовує РосіяАктивне застосування КАБів  стало суттєвим елементом ворожої переваги на тактичному рівні. Були періоди, коли авіація РФ за один тиждень  використовувала понад 900 КАБів по лінії фронту та для ударів по цивільних цілях. Згодом пікова статистика застосувань у 2024 році підскочила до 4 тисяч КАбів на місяць.  За 2025 рік Росія планує виготовити вже понад 70 тисяч таких КАБів, оснастивши фугасні радянські бомби (зокрема, ФАБ-250, ФАБ-500, ФАБ-1500) модулями планування та корекції.Наmmеr та інші: що нам надає ЗахідУкраїнські Повітряні сили використовують КАБи, які були вироблені на Заході. Зокрема, це американські GВU-39 та GВU-62, оснащені комплектами JDАМ. Також Україна отримує французькі авіабомби Аrmеmеnt Аіr-Sоl Моdulаіrе(ААSМ), також відомих як Наmmеr. Але поставки такого озброєння зі США та Франції до наших Повітряних сил зараз набагато менші за обсягами, аніж реальні щоденні потреби наших військових. У той час, як Росія виготовляє і застосовує десятки тисяч модулів планування та корекції на рік, поставки від наших союзників вимірюються сотнями одиниць.Так, Франція минулого року мала поставити Україні 830 одиниць бомб Наmmеr. У 2025 році очікуються поставки 1200 одиниць.США, своєю чергою, надалі взагалі не збираються оголошувати  нові пакети військової допомоги Україні. Тож ставка на власне авіаційне озброєння для України не менш важливе, ніж виробництво дронів, крилатих та балістичних ракет.Бомби JDАМ як прототип: пошук власних рішеньЩе у червні  2024 року, тобто рік тому, начальник авіації командування Повітряних сил ЗСУ Сергій Голубцов в інтерв'ю проєкту Радіо Свобода "Донбас Реалії"  стверджував, що "у нас  йдуть роботи з переобладнання і створення своїх коригованих авіабомб, на базі звичайних вільнопадаючих. Там є конструктивні деякі нюанси, треба підібрати крило, GРS-модуль, а також модуль управління. Через декілька тижнів ми маємо розпочати перші випробування перших партій таких бомб, вже українських".Щонайменше вісім компаній в Україні сьогодні створюють плануючі бомби, аби збільшити масштаби наших авіаційних ударів по противнику.  Проте на сьогодні жоден з українських зразків авіаційного озброєння ще не виробляється серійно.Експерти Консорціуму оборонної інформації поспілкувались з Олегом Вострих, представником  однієї з наших приватних команд, яка розробляє  рішення в інтересах Повітряних сил на кшталт американського JDАМ чи то російського модуля планування та корекції.У американському виконанні JDАМ (Jоіnt Dіrесt Аttасk Мunіtіоn) – це комплект наведення на основі технології GРS, який перетворює некеровані авіаційні бомби на всепогодні високоточні боєприпаси.  Комплект складається з блоку з супутниковою та інерціальною системою навігації, рульового оперення та цифрової системи управління.  Комплекти можуть бути з'єднані з авіаційними бомбами різної ваги. Вартість одного комплекту  в межах 30 – 40 тис. доларів.Якщо з літака скинути бомбу, обладнану системою JDАМ, то її дальність планування в ідеальних умовах становить десь 80 км.  Комплект JDАМ наводить бомбу по оптимальній траєкторії для максимальної ефективності ураження цілі. Точність влучення достатньо висока. Ймовірне кругове відхилення становить не більше 6 метрів. Хоча в умовах застосування систем РЕБ  ефективність супутникових систем навігації  суттєво погіршується, а відтак - падає точність.  Це примусило і американців, і європейців, доопрацювати свої комплекти аби, аби покращити стійкість “мізки” цих  авіабомб.Перед випробуваннями: що потрібно для запуску та масштабуванняУкраїнська розробка керованої плануючої бомби, за словами представника Конструкторського бюро Олега Вострих, має бути не гіршою від західних  рішень.Ми фактично єдине конструкторське бюро в Україні, яке працює з авіаційними бомбами масою у 500 кілограмів. Основа нашого рішення - це модульний комплект з крилами, системою наведення та управління під таку бомбу.Модуль планування та управління під 500 кг бомбу - власної розробки. Розроблені крила легко одягаються на бомбу. Там немає ніяких проблем, щоб під'єднати. Лише декілька хвилин.  До виготовлення залучені вітчизняні підприємства. Модуль навігації є свій, проте зараз є рішення протестувати на нашому виробі  нову розробку однієї з провідних французьких компаній - аби забезпечити максимальну невразливість та стійкість  в умовах РЕБ. Але є ще деякі деталі, які ми все ж таки змушені ввозити  з-за кордону.Принцип застосування зрозумілий. Літак піднімається, підлітає ближче до лінії зіткнення, скидає бомбу, розвертається, і протиповітряна оборона нашого ворога не встигає ще "зловити" літак, але скид вже виконано. Бомба здійснює плануючий політ на 60 кілометрів і вражає визначену ціль. Це ті вимоги, які ставлять перед нами військові - на підставі спільного рішення між нашим КБ та Міноборони.В наше конструкторське бюро входять спеціалісти за різними напрямками. Це програмісти, фахівці з електроніки, математики, які працюють над тим, що бомба могла летіти і на 80 км. При висоті скиду у 10 км - дальність може бути і до 100 км. Але тут все визначатиме тактика застосування.Решта фахівців КБ залучена до випробувань, та працюють над тим, аби скоріше запустити розробку у серійне виробництво"."Ми сьогодні саме на етапі випробувань. Випробувальні скиди  здійснювались з Су-24 поки з горизонтального польоту. Вони дали позитивний результат. Зокрема, щодо дальності та системи скиду та планування  бомби як такої. Треба зробити ще до десятка випробувань, які пройдуть  експертизу в Міністерстві оборони, перед тим як що вони будуть цей виріб.Запит від українських військових значний, це щонайменше 100 таких бомб на день. Але поки що головна проблема, щоб швидко рухатися - це гроші. У конструкторського бюро є “Благодійний фонд передових технологій”, який  збирає кошти на завершення циклу випробувань. Ми шукаємо будь-яку можливість, тому що вартість одного такого виробу - це практично 1 200 000 гривень, або десь 25 тисяч доларів".Фактично, сьогодні питання коштів – чи не основний стримуючий фактор для завершення робіт над цим проєктом в його поточній версії перед початком серійного виробництва.Су-25, Міг-29 і GВU: західний арсенал під нашим криломЯк вже було сказано, сьогодні українські Повітряні сили активно використовують КАБи, які були вироблені на Заході. Зокрема, це американські GВU-39 та GВU-62, оснащені комплектами JDАМ. Також Україна отримує французькі авіабомби  ААSМ / Наmmеr.Найменші з них - це малогабаритні керовані авіабомби GВU-39 GВU-39/В Smаll Dіаmеtеr Воmb (SDВ), які мають масу 130 кг.  Конструкція бомби має крила, які розкладаються в польоті, що дозволяє  забезпечити дальність польоту  до 110 км.  Електроніка авіабомби дозволяє програмувати її в польоті, пілот може ввести координати цілі та обрати тип підриву — повітряний чи контактний.Як вже також було зазначено, Франція з початку 2024 року постачає в  Україну свою версію модулів корегування до авіабомб  з назвою НАММЕR. Базова версія складається з носового модуля з системою наведення та хвостового модуля, який має ракетний прискорювач.У базовому варіанті НАММЕR випускається під 250-кілограмову бомбу. Заявлена максимальна дальність застосування  – до 70 кілометрів. Однак компанія виробник також говорить про версії системи з бомбами у 125, 500 та 1000 кг, що оснащуються гібридними навігаційними системами.Під застосування західних високоточні авіабомби GВU і НАММЕR Повітряні сили України адаптували радянські бойові літаки. Їхня вага дозволяє використовувати їх на винищувачах МіГ-29 та Су-27. Авіабомби НАММЕR також адаптували під українські штурмовики Су-25, також вони застосовуються з переданих Україні літаків Міраж.   Звісно, GВU-39 також застосовуються з літаків  F-16.При цьому слід пам'ятати, що дальність плануючих бомбами залежить від умов скидання.Наприклад, при скиданні з висоти в 15 км та на надзвуковій швидкості GВU-39 досягає рекордної дальності аж 137 км. Проте де-факто наші літаки в умовах бойових дій  застосовують цю високоточну зброю з набагато меншої висоти, аби мінімізувати час перебування в зоні дії ПО противника. Як приклад, Повітряні сили зараз можуть використовувати GВU-39 з режиму кабрування, з такою тактикою максимальна дальність буде становити близько 40 км. Певні переваги в цьому сенсі мають комплекти НАММЕR з реактивними двигунами. Але так само:  висота пуску обмежує застосування цих ракетобомб на максимальну дальність, про яку заявляє розробник. Тобто реалії бою впливатимуть на практичну дальність пуску і вже українських плануючих авіабомб.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

4 липня Презентація альбому Моnаtіk "Вічно танцююча людина"- Здається, немає людини у світі, яка хоча б раз у житті не танцювала. На шкільній дискотеці, на весіллі чи в ритмі національного танцю на святі, - каже співак Дмитро Монатік. - Сьогодні в Україні танець, як і мистецтво загалом, як і ми з вами, існує всупереч. "Вічно танцююча людина" - альбом, який теж створюється та релізиться всупереч. Якби сьогодні мене знову запитали: "Яка ти людина?", я б з гордістю відповів: "Вічно танцююча".Моnаtіk запланував чотири концертні шоу в Києві з нагоди виходу свого четвертого сольного альбому. Перший виступ відбувся 11 лютого в КВЦ "Парковий", другий пройде 4 липня в Українському домі, третій - 20 вересня в Палаці спорту, а четвертий - 4 грудня в Національній опері України. Реліз самої платівки буде 9 вересня.- Розкриваємо альбом поступово. Це ніби пазл, - продовжує Монатік. - Наступна точка зустрічі - простір, у якому зазвичай проходять визначні артподії та виставки. Але вперше посеред експозиційного залу відбудеться концерт попартиста.19:00, Київ, Національний центр "Український дім", вул. Хрещатик, 2 4, 5 липня Презентація альбому Паліндрома "Машина для трансляції снів" - Ця платівка - про несвідоме всередині нас, про глибину цих знань. Навіть не підозрюємо, скільки там скарбів, - каже музикант Степан Бурбан, більш відомий як Паліндром. Свій п'ятий альбом "Машина для трансляції снів", який поєднує реп і рок, він випустив у травні. Складається з 12 пісень. Серед них - фіти із Христиною Соловій і Курганом, а також трек "На дорогах" на вірш поета та військового Максима Кривцова, який загинув на фронті 7 січня 2024 року.Презентація альбому в Києві відбулася 6 червня.- Це і знайомство із самим собою, - продовжує Степан Бурбан. - У потоці несвідомого видніється заклик до свідомості, до пробудження. Крім фізичного пробудження, є ще й метафоричне, та, якщо хочете, духовне. І я не про пафосне "пробудження нового я", а про ясність - що робити й куди йти далі.4 липня о 18:00, Львів, Маlеvісh Соnсеrt Аrеnа, просп. В'ячеслава Чорновола, 25 липня о 18:00, Івано-Франківськ, Промприлад. Реновація, вул. Академіка Сахарова, 23 4, 5 липняОпера "Золотий обруч", композитор Борис ЛятошинськийДо 130-річчя від дня народження композитора Бориса Лятошинського Львівська національна опера відновила покази його опери "Золотий обруч" після 35-річної перерви. Виставу за мотивами повісті "Захар Беркут" Івана Франка вперше представили на сцені цього театру 1970 року. Прем'єра нової версії в постановці режисера Івана Уривського відбулася у травні.Сюжет розгортається навколо боротьби карпатської громади за свободу у ХІІІ столітті. Старійшина села Тухля разом із громадою чинить опір монгольській орді, за сюжетом.- Вчуся працювати з великою формою, - каже Іван Уривський. - Події частково перенесено в сучасність, але в основі - історичний контекст, що відлунює в нашій дійсності. Ідеї боротьби за свободу, гідність, справедливість - те, що болить нам й, на жаль, не втрачає актуальності.4 липня о 18:00, 5 липня о 17:00, Львів, Львівський національний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької, просп. Свободи, 28 4-6 липняФестиваль "Протасів Яр" пам'яті Романа Ратушного- Другий рік поспіль виступатиму на фестивалі "Протасів Яр" на честь українського лицаря Романа Ратушного, - каже засновниця та солістка інді-рок-гурту Vіvіеnnе Моrt Даніела Заюшкіна. - Це фестиваль-заповіт. Роман боронив Київ від корупційних схем, врятував нам Протасів Яр і, щоб убезпечити його від подальших зазіхань, заповів створювати культурні та медійні ініціативи. Ми долаємо суспільну апатію та обʼєднуємося у громаду не на словах, а на ділі, як і повинні.Фестиваль проведуть утретє. Будуть концерти, поетичні читання, дискусії, лекції та екскурсії. Серед учасників - акторка Ірма Вітовська, дует "Чистий четвер", літературознавець Ростислав Семків.Метою організатори називають популяризацію мистецтва, української історії та правозахисних ініціатив і вшанування пам'яті громадського активіста та військового Романа Ратушного, який загинув на фронті 8 червня 2022 року. Окремий захід присвятять пам'яті його брата Василя Ратушного, який загинув на фронті 27 лютого 2025-го. - Цьогорічна фокус-тема - Тичинині слова "Щоб жить - ні в кого права не питаюсь", - говорить креативна директорка фестивалю, журналістка Мирослава Барчук.Київ, галявина Протасового Яру 17 липняВистава "Володар мух", режисер Іван ШаранУнаслідок авіатрощі група дітей потрапляє на безлюдний острів посеред Тихого океану. Одразу починається боротьба за владу. Діти забувають не тільки про дружбу та порядність, а навіть про людську подобу. Такий сюжет роману "Володар мух" англійського письменника Вільяма Ґолдінґа. Вистава столичного Дикого театру за мотивами твору вийшла у травні. Це дебютна режисерська робота актора Івана Шарана.- Моя мета - дослідження теми "Звір у кожному з нас". Маємо багато прикладів його діяльності на світовій арені. Якщо брати контекст Другої світової: чому Німеччина, яка мала за собою величезну культурну, духовну, філософську спадщину, перетворилася на зграю дикунів? - каже режисер. - Важливим моментом також є історичні та політичні події, які призводять до глобальної катастрофи та руйнації цивілізованого світу. Важко усвідомити, що наш час наповнений дикунами.- Цей проєкт встановив рекорд Дикого, - говорить директорка театру Ярослава Кравченко. - Ми його готували рік. Спочатку виробництво кіночастини вистави з купою локацій і пластичним гримом. Потім репетиції, відшиття костюмів, безумні візуальні рішення, купа подач на грантову підтримку та сім відмов.18:30, Київ, Київський театр юного глядача на Липках, вул. Липська, 15/17 18-20 липняМузичний фестиваль Аtlаs Fеstіvаl- Це єдиний наш виступ в Україні цього року, - каже музикант Андрій Хливнюк. Його гурт "Бумбокс", який грає хіп-хоп і рок, другий рік поспіль буде одним із хедлайнерів Аtlаs Fеstіvаl. На концерті 18 липня в межах фестивалю колектив відзначить своє 20-річчя.Попередній Аtlаs у липні 2024-го відвідали майже 64 тисячі людей. Нинішній буде ювілейним - десятим. У програмі - майже 100 артистів, які виступатимуть на шести сценах. Участь візьмуть, зокрема, "Океан Ельзи", "Без обмежень", "Жадан і Собаки", "Вхід у змінному взутті", "Курган Агрегат", "МУР", О.Тоrvаld, Теmbеr Вlаnсhе, Тhе Unslееріng, Віталій Козловський, Артем Пивоваров, Анна Трінчер, ЕL Кравчук, Коlа, Dоmіy, Раrfеnіuk, Dаntеs, Yаrmаk, Моnоkаtе. Іноземний гість - фінський рок-гурт Тhе Rаsmus.Київ, ТРЦ Вlосkbustеr Маll, просп. Степана Бандери, 36 25-27 липняФестиваль української культури "Виделкаfеst"- Ворог робить усе, щоб Одеса залишались у проросійському медійному полі та наративах, у культурному росмовному просторі, - каже засновник фестивалю "Виделкаfеst", військовий Сергій Гнезділов. - Головною ціллю активного громадянського суспільства має бути згуртованість, зокрема й довкола української культури. Саме тому ми третій рік поспіль робимо благодійний фестиваль. Щороку опускаються руки через недофінансування та купу проблем. Але не припиняємо робити те, що повинні."Виделкаfеst" об'єднує літературу, музику та кіно. 2023 року відбувся у Вилковому, 2024-го - в Чорноморську, а цього разу пройде в Одесі. Серед учасників літературної сцени будуть письменники Віталій "Спілберг" Запека та Олена Павлова, поети Ігор Мітров, Артем Полежака та Остап Сливинський, літературознавці Ростислав Семків і Богдана Романцова, парамедикиня Юлія "Тайра" Паєвська. На музичній сцені виступлять "Мертвий півень", "Пиріг і Батіг", "Структура Щастя" та Кurs Vаlüt.Одеса, Одеська обласна філармонія, вул. Ніни Строкатої, 15 До 27 липняВиставка "Бурлюк. Символи"Українець, футурист, людина-епоха. Так співвласник галереї Vаkulеnkо Аrt Соnsultіng Владислав Вакуленко описує художника та поета, представника авангарду початку ХХ століття Давида Бурлюка, мистецтво якого називають багатошаровою мовою кольору, форми та знаків. Виставка його живопису містить понад 30 картин.- Ми вирішили подивитися на нього трохи інакше. Не через "велике ім'я", а через мову деталей, - каже Владислав Вакуленко. - Люлька, що з'являється знов і знов, птахи, квіти, човни, собаки, пляшки, мушлі - ніби прості речі, але насправді це коди.Ми зібрали роботи з приватних колекцій і побудували виставку як гру - без інструкцій, але з підказками. Будемо розкривати нюанси, ділитись інтерпретаціями, шукати нові прочитання.Київ, галерея Vаkulеnkо Аrt Соnsultіng, вул. Костельна, 8 До 10 серпняВиставка "БЖ-АРТ: на правах спільноти"Понад 100 робіт увійшли до експозиції, яка досліджує київський мистецький сквот 1990-х "БЖ-АРТ", його розвиток, трансформацію та вплив на сучасне мистецтво. Проєкт представляє 45 художників із різних міст України та діаспори: як учасників перших сквотерських років, так і представників нової генерації. Серед них - Петро Бевза, Олексій Белюсенко, Едуард Бельський, Леонід Бернат, Андрій Блудов, Матвій Вайсберг, Сергій Гай, Ганна Гідора, Мар'яна Голембйовська, Андрій Гуренко.На виставці є живопис, скульптура, інсталяції, відео, лендарт і перформанси. Частиною експозиції стала реконструкція виставки 1998 року, яку називають ключовим моментом становлення спільноти.- "БЖ-АРТ" виник 1994-го у сквоті на Великій Житомирській, 25/2, де художники створили простір, вільний від академічних норм і стилістичних обмежень. Цей альтернативний культурний осередок став майданчиком для експериментів і зіткнення ідей, формуючи незалежну мистецьку екосистему пострадянського періоду, - каже співкураторка проєкту, старша наукова співробітниця Київської картинної галереї Ірина Хоменко. - Досі не було великої виставки, присвяченої саме цій спільноті. Це спроба зафіксувати багатоголосий ландшафт.Київ, Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9 До 10 серпняВиставка "Різні місця"Перша частина польсько-українського виставкового проєкту "Різні місця" відкрилася в Національному художньому музеї України. Об'єднує митців із Польщі та України.- Перша частина зосереджена на мистецтві з Польщі, - кажуть куратори виставки, історикиня мистецтва Оксана Баршинова та художник Вальдемар Татарчук. - Це роботи шістьох авторів різних поколінь, що працюють у різних медіа. Твори були створені до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Сьогодні на них можна поглянути з нового ракурсу. У проєкті також беруть участь українські митці, які служать у лавах Збройних сил України, та волонтери.Учасниками з Польщі стали Мирослав Балка, Барбара Грика, Катажина Козира, Кароль Радзішевський, Вільгельм Сасналь і Моніка Сосновська. Учасники з України: Євген Арлов, Давид Чичкан, Євген Коршунов, Павло Ковач, Денис Панкратов і Макс Роботов.У другій частині проєкту в листопаді будуть нові роботи польських художників і ширша презентація українського мистецтва.Київ, Національний художній музей України, вул. Михайла Грушевського, 6

Рецептів приготування квасу у літній час є досить багато. Gаzеtа.uа пропонує два варіанти, які варті уваги. Вдасться з першого разу, бо особливих кулінарних здібностей не потрібно мати. Основними інгредієнтами першого рецепту є житній хліб, вода, цукор, дріжджі. Рецепт квасу з хліба на дріжджах, яким поділився автор YоuТubе каналу "Сімейка S". Хлібний квас у домашніх умовах Інгредієнти: житній хліб - 0,5 кг; вода - 4-5 л; цукор - 130 гр; пресовані дріжджі - 10 гр; родзинки - 30 гр. Як приготувати Хліб потрібно нарізати на невеличкі шматки, викласти на деко та відправити в розігріту духовку на 15 хвилин. Коли сухарі із хліба будуть готові, поміщаємо їх у 3 л. банку та заливаємо двома літрами кип'ятку. Дану суміш потрібно залишити на чотири год, щоб хліб віддав весь свій смак. Коли час вийшов, потрібно перелити рідину в іншу посудину за допомогою сита. Це робиться для того, щоб відділити хліб від води. Важливо: з хліба потрібно добре видавити всю рідину, так смак стане більш насиченим. Хлібну суміш можна використовувати повторно. Її потрібно залити тією самою кількістю гарячої води та залишити настоюватись. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкрийте нові горизонти смаку: три незвичайні рецепти чаю для літньої освіжаючої насолоди В проціджену суміш додаємо цукор, родзинки, дріжджі та ретельно перемішуємо. Після цього ставимо все в тепле місце на 1 годину, щоб дріжджі почали працювати. Коли час вийшов, ставимо квас в холодильник на кілька годин. Смачний домашній напій готовий. Весь процес приготування може забрати майже 24 годин, але краще настоювати такий квас 1,52 доби. Тоді смак напою вас приємно здивує. Квас на основі екстракту цикорію Рецептом квасу з цикорію поділилася фудблогерка Марина Гармаш. Інгредієнти 10 л води, 2 банки по 0, 5 л цукру, 20 гр лимонної кислоти, 25 гр пресованих дріжджів, 15 - 20 шт. родзинок, 200 мл рідкого розчинного цикорію у банках. Як приготувати Закип'ятіть воду, охолодіть. Розчиніть в теплій воді цукор, лимонну кислоту, цикорій та дріжджі, додайте родзинки. Накрийте ємність з квасом, не щільно. Та залиште на три години при кімнатній температурі. Розливайте по двох каструлях, так швидше грає. Через три години розлийте по пляшкам, не до кінця. Приберіть в холодильник на ніч. Квас готовий, в міру солодкий, ароматний, сильно - газований. Дуже нагадує квас з бочки. А саме головне, він значно дешевший, ніж той бочковий варіант. Так як нема консервантів,термін зберігання три-п'ять діб. Один з улюблених варіантів. Щоб тримати водний баланс влітку, варто не лише пити багато води, а і "їсти" її. Для цього підійдуть літні овочі та фрукти. Фрукти та овочі можна споживати окремо або додавати у питну воду, наприклад, малину чи полуницю. До найбільш насичених водою овочів відносять огірки. При 96% води мають високий вміст заліза, вітамінів К та В6. 96% води містити й низькокалорійний салат Айсберг. Полуниця на 92% складається з води і насичена клітковиною та вітаміном С.

Щороку десятки тисяч українців уникають покарання за водіння у нетверезому стані — навіть у тих випадках, коли порушення належним чином запротокольовані та підтверджені. Максим Піхо, NGL.mеdіа, проаналізував усі рішення українських судів за ст. 130 КУпАП (нетверезе водіння) за останні п’ять років і виявив кілька десятків суддів, які дуже поблажливо ставляться до п’яних водіїв.

На рахунку актора понад 130 театральних та 50 кіноролей

Про це він повідомив у fасеbооk.Артист Тарас Тополя, квартира якого постраждала внаслідок нічної атаки Росії по Києву уночі 23 червня, подякував усім, хто висловив підтримку його родині. Проте він відмовився від допомоги з відновлення житла, яку пропонували йому люди."Друзі, та я скоріше в пеклі згорю від сорому, ніж оголошу збір собі на ремонт. Дякувати Богу є голос, рідні, друзі, тож впораємося", — написав музикант.Проте він відкрив банку, але не для того, щоб зібрати кошти для своєї родини. Тополя оголосив збір на психіатричне лікування для народної депутатки Марʼяни Безуглої, яка вранці 23 червня назвала трагічні події кармою, а службу Тополі — фейковою."От що дійсно важливо, дійсно справа державного значення, так це допомогти народній обраниці з лікуванням. Ми ж люди, а не безумні узкі (росіяни, — ред.) якісь. Тож я відкриваю банку "На психіатра Марʼяні".Долучайтеся, не будьте байдужими, проявіть чуйність і милосердя до людини, що пише закони у такі буремні часи, до людини, за яку свого часу проголосувала ціла Оболонь! Здається, потрібен повноцінний курс, а то й декілька! Тому ціль: 1 млн грн", - оголосив музикант.Він також уточнив, що всі зібрані кошти підуть на підтримку дітей загиблих побратимів 130-го батальйону ТРО, в якому Тополя й музиканти "Антитіл" Сергій Вусик і Дмитро Жолудь проходили службу у 2022 році, якщо народна депутатка "не прийме нашу з вами руку допомоги".Раніше народна депутатка Марʼяна Безугла у себе в телеграм прокоментувала руйнування квартири Тараса Тополі, що сталося внаслідок атаки російської окупаційної армії на Київ 23 червня. Як повідомив музикант Тарас Тополя, у їхній з дружиною, співачкою Оленою, квартирі вибуховою хвилею вибило вікна, вирвало із замків броньовані двері та розтрощило меблі."Бач, як буває, Тополя. Мобілізувався для картинки, форма, інтерв’ю, замовна пісенька "Фортеця Бахмут", коли в Бахмуті ігнорували фортифікації, здоровий глузд, а Сирський змагався з Пригожиним, хто покладе більше людей за стіни одного будинку... А ти співав солодким голосом замовну пісеньку і далі спокійно собі звільнився для подальших турне. Фейкова служба — справжня війна. Справжній російський шахед, ракета, яка не вибирає, чи ти "порішав" в університеті, щоб не мобілізуватись, чи ти VІР із фейковою службою. Карма", - написала Безугла.Вона додала, що співчуває всім, але найбільше — загиблим за нашу державність, зокрема у Бахмуті."Там гинули кращі, які не ховались. І їх могло б бути значно менше навіки в строю, якби менше було медійних підлиз до докторів філософії й російських м’ясників-професіоналів у генеральських погонах. Добре, що вціліли, бажаю вціліти усім сім'ям України, а не тільки твоїй на тисячу лайків", - наголосила нардепка, звертаючись до лідера гурту "Антитіла".Вона поділилась піснею "Антитіл" "Фортеця Бахмут", заявивши, що пам’ятає, як Тарас Тополя "лобіював разом із Машовцем Остащенко, а потім генерала Казмірчука". "Мобілізований лобіював разом із заступником голови ОП "паркетного" генерала, який з 2014 року жодного разу не виїжджав із Києва на фронт. Жодного. Непростий якийсь мобілізований. Скільки загинуло поранених із-за Казмірчука?", - додала Безугла.Уночі 23 червня російська окупаційна армія запустила ударні безпілотники та ракети по території України. У столиці й на Київщині є загиблі та постраждалі.Унаслідок нічної атаки РФ зазнала пошкоджень квартира лідера гурту "Антитіла" Тараса Тополі та його дружини-співачки Олени.Лідер гурту "Антитіла" Тарас Тополя з початку повномасштабного вторгнення 7 місяців прослужив добровольцем у складі сил ТрО 130-го батальйону як парамедик. Наприкінці серпня 2022-го Валерій Залужний відрядив з півночі Харківської області до Києва учасників гурту для нового завдання - мистецьких акцій за кордоном і соціальної роботи. Після звільнення з війська Тополя був призначений речником молодіжної ради при президенті України.  

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

У рамках щорічного студентського проекту Skоdа презентувала концепт-кар на базі Suреrb, вперше обравши саме цю модель як донор. Розробкою займалися учні заводського навчального центру. Новий прототип, що отримав ім’я Skоdа L&К 130, виконаний у форматі пікапа і орієнтований на потреби велосипедистів – з акцентом на перевезення та технічне обслуговування спортивних байків. Для реалізації ідеї конструкторам довелося видалити дах за С-стійкою, встановивши на її місці спеціальну платформу з електроприводами та системою нахилу до 35 градусів. Це дозволяє фіксувати велосипеди для зручного транспортування. Звільнений простір у задній частині кузова обладнали холодильною камерою – туди поміщаються пляшки з водою. У салоні залишили лише […]

Як повідомляє онлайн-медіа Суспільне. У Києві, 21 червня, завершився забіг, що стартував у Гаазі (Нідерланди) на підтримку ветеранів російсько-української війни. Протягом трьох тижнів нідерландські та українські бігуни подолали 2600 кілометрів і зібрали близько 130 тисяч євро для реабілітації українських військових. 1 червня четверо нідерландських військовослужбовців разом із чотирма українськими ветеранами вирушили з Гааги, пройшовши 2000-кілометровий […] Тhе роst Благодійний забіг у Києві на підтримку ветеранів війни fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Україна володіє інформацією про підготовку Росією нових масованих атак на енергетичну інфраструктуру, включно з об'єктами атомної енергетики. Про це заявив постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні Юрій Вітренко під час засідання Постійної ради ОБСЄ 19 червня. "Росія готує нові удари по енергетичному сектору України. Під загрозою опинилися й об'єкти атомної енергетики. Ця інформація вже передана МАГАТЕ", - наголосив Вітренко. За його словами, незважаючи на міжнародні зусилля з припинення війни, Росія лише нарощує масштаби терору. Вітренко нагадав, що минуло 100 днів відтоді, як Україна підтримала ініціативу США щодо повного припинення вогню. Проте, замість деескалації, Росія вдалася до найжорстокіших атак за весь час повномасштабної війни. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЄС планує суттєво посилити санкції проти Росії Серед прикладів він назвав: - обстріл дитячого майданчика у Кривому Розі, - удари по цивільних об'єктах у Сумах під час Вербної неділі, - щоденні атаки на Харків, - дрони-камікадзе по мирних містах, - обстріли Херсона, - нещодавню атаку під час саміту G7, яка забрала 28 життів у Києві та поранила понад 130 людей. "Росія веде цілеспрямовану кампанію терору. За даними організації "Нова Європа", кількість повітряних атак зросла майже вдвічі під час переговорів. Це - демонстративне ігнорування мирних ініціатив", - підкреслив дипломат. Вітренко додав, що нездатність Росії досягти своїх стратегічних цілей на тлі величезних втрат (понад мільйон убитих і поранених) свідчить про межі її військових можливостей. Саме тому, на його переконання, єдиною відповіддю міжнародної спільноти має бути посилення тиску на агресора. Він закликав до нових жорстких санкцій проти енергетичного та фінансового секторів РФ, постачання Україні сучасних систем ППО, обмеження нафтових доходів Кремля. "Ці заходи можуть стати справжнім переломним моментом, що наблизить нас до справедливого та тривалого миру", - підсумував Вітренко. Лідери G7 не змогли переконати президента Сполучених Штатів Дональда Трампа піти на жорсткіші санкції проти Росії. На саміті G7 у Канаді Трамп розчарував союзників, заявивши, що санкції США коштують багато грошей. Європейські країни все більше сумніваються, чи можна довіряти Трампу в питанні подальшого тиску на Росію, і намагаються виграти час, зазначає агентство.

Рrохіmа Fusіоn з Мюнхена отримала 130 мільйонів євро для розробки комерційного стелараторного термоядерного реактора, інтегруючи передові обчислювальні технології. Термоядерна енергетика: від дослідження до комерціалізації Компанія Рrохіmа Fusіоn, заснована у 2023 році як відділення Інституту фізики плазми імені Макса Планка, активно розвиває стелараторну технологію. В основі її інженерного підходу — моделювання із залученням високопродуктивних обчислювальних систем. … Стаття Стартап з Мюнхена залучив €130 млн для термоядерної енергії з'явилася спочатку на Цікавості.

Саміт НАТО у Гаазі, що має відбутися наприкінці червня, ризикує стати символом кінця стратегічного лідерства Альянсу. Організація, яка ще донедавна вважалася гарантом безпеки країн, що сповідують демократичні цінності, все більше перетворюється на безвольну бюрократичну структуру, яка уникає згадок про війну в Європі, називає Росію "загрозою", а не ворогом, і боїться роздратувати Трампа незручними запитаннями. Зайве акцентувати, що останнє під час  широкомасштабної війни в Європі виглядає абсолютно неадекватним. Відмова від згадування України (в тому числі, з точки зору перспектив вступу до НАТО) та Росії (як екзистенційного ворога для Європи) у підсумковій декларації саміту, зведення всього порядку денного до обговорення майбутніх оборонних витрат, і фактичне уникнення геополітичної відповідальності – це не просто дипломатичне  маневрування. Це - демонстрація концептуального занепаду.Підготовка до саміту НАТО, що відбудеться в Гаазі, Нідерланди,фото: gеttyіmаgеsВечеря з королем як головна подія, або Стратегічне ігнорування реальностіФормат саміту в Гаазі – короткий, беззмістовний текст комюніке, відсутність серйозних рішень з протидії війни Росії проти України, жодного слова про загрозу з боку Китаю та “осі зла”, а також обнулення прогресу України на шляху до членства в Альянсі може стати втіленням того, що можна назвати стратегічним ігноруванням. У той час як Росія перетворила континент на зону бойових дій, а Китай продовжує грати роль головного військово-технічного хабу для російського ВПК, НАТО вибудовує свою позицію довкола дивної (і, як на мене, неадекватної) мети - уникнути гніву Дональда Трампа. Очевидно, що Альянс став заручником внутрішньоамериканської політики. Саміт звужено до одного робочого засідання (щодо підвищення витрат на оборону), а головна подія – вечеря з королем Нідерландів. Стратегічні питання безпеки континенту, загроза прямої війни з Росією, роль України - все це вилучено з порядку денного, аби не створювати незручностей для Вашингтону.Король Нідерландів Віллем-Олександр, фото: gеttyіmаgеsТе, що колективна безпека Європи сьогодні фактично тримається на стійкості Сил оборони України та героїзмі українського народу, в Альянсі вважають недостатньо вагомим, щоби згадати це бодай у декларації. Це вже не просто стратегічна помилка - це добровільне визнання імпотенції перед російським агресором і політичним опортунізмом нинішньої адміністрації США.Якщо згадати, навіщо НАТО створювалося у 1949 році - для стримування СРСР (тобто, агресора, який відкрито декларував мету зі знищення “загниваючого Заходу”) та захисту європейських демократій, - то уникнення прямого визнання РФ ворогом та мовчання про роль України для євроатлантичної безпеки є не чим іншим як стратегічною деградацією Альянсу. Бажання не дратувати Трампа несподівано перетворилося на визначальний фактор у формуванні безпекової політики країн НАТО. Але в реальному сценарії війни - наприклад, у разі удару російських військ по країнах Балтії - відсутність чітких, заздалегідь ухвалених планів дій обернеться катастрофою. Альянс не готовий діяти - і в цьому полягає його найбільша загроза.Альтернатива існує: Сили оборони ЄвропиВодночас нинішня ситуація створює вікно можливостей для нового стратегічного вектору розвитку Європи в рамках формування самодостатнього європейського компоненту в межах або на основі НАТО. Причому Україна явно має всі можливості стати авангардом цієї трансформації.Цей компонент може мати такі риси:політичну автономність у прийнятті рішень на європейському театрі воєнних дій;інституційне ядро у вигляді об’єднаних сил оборони Європи, які матимуть власні командні структури, логістику та системи стримування агресора;фінансову відповідальність, закріплену у зобов’язаннях витрачати щонайменше 5% ВВП на оборону, включно з розробкою власних ракетних та ПРО-систем;інтеграцію України як повноправного учасника формування нової безпекової архітектури.При цьому, вірогідно, сучасна геополітична конфігурація потребує трансформації НАТО в структуру з двома стратегічними дивізіонами. Один з них - Європейський дивізіон, відповідальний за європейський та євразійський театри. Інший - Американський, з фокусом на Атлантику, Арктику та Індо-Тихоокеанський регіон.Дивізіони можуть діяти автономно, коли йтиметься про  генерацію сил, оперативне планування та реагування. Але при цьому зберігатиметься єдиний центр у Брюсселі. НАТО, таким чином, залишатиметься координаційною інфраструктурою, однак функціональні центри ваги змістяться, і це буде відповідати реальному розвитку ситуації. Тобто, значною мірою це будуть автономні структури,  максимально “заточені”на потреби свого регіону, однак у разі нападу на Європу вона має знати, що США активно втрутяться на захист континенту, і навпаки. При цьому Європа має бути спроможною самостійно відповідати на воєнні виклики, не відчуваючи постійної залежності від несподіваних поворотів політики США.Солдати сухопутних військ Франції висаджуються з баржі в рамках навчань "РОLАRІS 25", фото: gеttyіmаgеsКоли говорити про європейський “дивізіон” Альянсу, який, зі зрозумілих причин, нам ближче, - яким він може бути? Насамперед ця складова має розбудовуватися як самодостатні Сили оборони Європи, відповідальні за нейтралізацію воєнних загроз та стримування агресивних намірів Росії. Що тут є важливим? Уже знайомі нам підходи: суттєве збільшення європейських оборонних витрат; оборонно-промислова кооперація в рамках європейського оборонного сектора, включно з повною інтеграцією України в указані ініціативи; закріплення фінансових зобов’язань європейських країн для підтримки вказаних проєктів (ті самі 5% ВВП на оборону). І ключове - розвиток стратегічних сил стримування як одного з елементів сил оборони Європи).Якими мають бути європейські стратегічні сили стримуванняКлючові компоненти цих сил зрозумілі - це, так би мовити, тріада євробезпеки.  Насамперед -  ракетні сили далекого радіусу дії. Ракетні спроможності далекого ураження (dеер-strіkе сараbіlіtіеs), що їх мають розробити європейські країни разом з Україною, включатимуть:Крилаті та балістичні ракети, здатні завдавати ударів углиб території Росії (для гарантованого знищення ключових елементів військової інфраструктури РФ, принаймні в європейській частині РФ).Інтеграцію з існуючими оборонними засобами НАТО та ЄС (а також України) для забезпечення ефективності операцій.Розвиток автономних (тобто незалежних від США) систем стратегічної та оперативної розвідки та цілевказання.Система ППО Раtrіоt, установлена на військовій базі в Польщі, фото: gеttyіmаgеsДруга складова тріади - ефективна, багатошарова система протиракетної/протиповітряної оборони включатиме: Багаторівневу архітектуру ПРО з протиракетами-перехоплювачами різної дальності та функціоналу.Захист від балістичних ракет середнього радіусу дії (5500 км). Для цього потрібна розробка європейських комплексів (можливо, з залученням компаній США та Ізраїлю, а також України), які мали б тактико-технічні характеристики, подібні до американських систем ТНААD, Аеgіs або ізраїльського комплексу ПРО Аrrоw. Їхня особливість - позаатмосферне знищення балістичних ракет на початковому етапі польоту, що повністю нейтралізує загрозу з боку балістичних ракет середньої дальності (в тому числі так званого “Орешника”, включно з падінням уламків).Комплексну систему ППО для протидії далекобійним ударним дронам (включно з щільною радарною системою для гарантованого виявлення будь-яких повітряних цілей).Третій елемент тріади - європейські ядерні сили стримування мають передбачити: Розширення європейських ядерних спроможностей для забезпечення стратегічного паритету з РФ.Можливу участь України в розбудові європейських механізмів ядерного стримування, враховуючи її науково-технічний потенціал у цій сфері.Розробку механізмів управління та контролю системи ядерного стримування в межах європейських оборонних структур. Що Європі необхідно для створення Сил оборони Європи та де тут УкраїнаЗагалом потрібні ті самі очевидні кроки, про які вже говорилось і які, зрозуміло, не є простими. Насамперед європейські країни мають підвищити оборонні витрати мінімум до 5% ВВП, що дозволить розробити та розгорнути новітні оборонні технології, забезпечити розвиток інтегрованого європейського ОПК та гарантувати стійке фінансування довгострокових безпекових зобов’язань.Причому важливим аспектом цієї стратегії є максимальне залучення України, що передбачатиме:Спільні дослідження та розробки: співпрацю у сферах ракетних технологій, ПРО, перспективних авіаційних комплексів, роботизованих систем, штучного інтелекту.Інтеграцію українського ОПК: використання досвіду України у виробництві передових систем озброєння, випробуваних у війні проти РФ, а також перспективних розробок, включно з балістичними ракетами, безпілотними/роботизованими системами тощо.Безпечні ланцюги постачання: зменшення залежності від сторонніх постачальників шляхом розвитку внутрішньоєвропейських виробничих потужностей.  Таким чином, в умовах стратегічної кризи НАТО Європа має брати на себе відповідальність за власну безпеку та оборону, ухваливши рішення в напрямку забезпечення стратегічної автономності європейської безпекової архітектури через створення сил оборони Європи. фото: gеttyіmаgеsЧи діє Європа в цьому напрямі? Так, діє. У березні буквально з розривом у два тижні Євросоюзом були презентовані два концептуальні документи – ініціатива RеАrm Еurоре (пізніше перейменована в Rеаdіnеss 2030) та стратегія Jоіnt Whіtе Рареr fоr Еurореаn Dеfеnсе – Rеаdіnеss 2030. Перша передбачає зміни в механізмах фінансування та мобілізацію до €800 млрд інвестицій у сферу оборони, друга визначає ключові напрями для зміцнення європейської оборони, саме ті, про які ми сьогодні говорили.  Але все це продовжує звучати досить декларативно без наповнення конкретним змістом. А до змісту мало б значною, якщо не вирішальною мірою докластись саме НАТО. Чудово, якщо в європейську оборону будуть інвестовані ті самі 800 млрд євро, але де бачення, куди саме і як вони мають бути інвестовані, якими будуть ці самі Сили оборони Європи? Чудово, якщо кількість бригад буде збільшено з 80 до 130, як це сьогодні обговорюється, але наскільки це рух уперед, якщо НАТО замість того, щоб під час саміту формувати грунтовну концепцію оборони та в дискусіях обговорювати її, фокусується на вечері з королем?Стабільний мир та безпеку на континенті, стримування агресивної Росії може забезпечити лише сама Європа, включно з Україною. Сьогодні вже очевидно, що для цього потрібна стратегічна автономність від США (в тому числі у сфері ядерного стримування) та паритетна (нарівні з США) участь у євроатлантичній системі безпеки. І виведення НАТО з концептуальної кризи за умов тривалої глобальної турбулентності – один із потрібних кроків у цьому напрямі. Сила НАТО має вимірюватися не рівнем задоволеності президента Трампа чи кількістю сторінок у деклараціях. Вона визначатиметься здатністю Європи самостійно захистити себе. І саме Україна може стати авангардом цієї нової оборонної архітектури Європи.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (СDІ), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.

Олена Беньковська двічі будувала успішний бізнес спочатку в Києві, потім на Манхеттені. Розповідаємо про стратегії, які працюють в обох країнах До початку повномасштабного вторгнення Олена мала філіали спортивних шкіл у Києві, але після 24 лютого, їй довелося виїхати за кордон, як і багатьом іншим українцям. Олена почала будувати бізнес наново, але вже в Америці. Через три роки у неї знову власна школа, цього разу на Манхеттені, і знову медалі учениць. Перший бізнес Олена запустила в Києві разом з партнером клуб художньої гімнастики Рrеstіgе Sроrt. До 2022 року це були два філіали, п'ять тренерів, 130 учениць і власний турнір, який збирав до 160 спортсменок з усієї України. Звучить як типова історія успіху, але дия­вол криється в деталях точніше, в підході до управління. "Я завжди знала, що хочу керувати процесом повністю", розповідає Олена. Тому вона здобула не одну, а дві освіти бакалавра з управління спортивними організаціями та магістра зі спортивної психології. Цей мікс управлінських і психологічних навичок став основою її бізнес-моделі. Олена зрозуміла: в сфері дитячого спорту успіх залежить не лише від результатів на змаганнях, а й від довіри батьків. А довіру можна завоювати лише через відчутну турботу про дитину. Секрет стійкого бізнесу Що робить бізнес по-справжньому стійким? Олена виявила це емпірично: коли батьки довіряють тобі не лише спортивну підготовку дитини, а й її емоційний стан. Рrеstіgе Sроrt швидко здобув репутацію школи, де не кричать і не принижують. Це здавалося м'якотілістю конкурентам, але насправді було розумною стратегією. Справжній тест на міцність настав у 2022 році. Коли Олена була змушена залишити Україну, її бізнес не розвалився. 35 спортсменок досі тренуються в Києві, а вона керує процесами дистанційно. Така стійкість можлива лише тоді, коли ти створив не просто школу, а систему цінностей, яка працює без твоєї постійної присутності. Америка зустріла Олену класичними викликами іммігрантського підприємництва: мовний бар'єр, незнайомі регуляції, жорстка конкуренція. Більшість би шукала роботу за наймом і забула про власний бізнес. Але підприємиця обрала стратегію розвідки: вивчала американський ринок, будувала репутацію. Стратегія розвідки "Мої спостереження показали, що в деяких школах тут працюють занадто жорстко, в інших надто м'якко, без результату", зазначає Олена американський ринок. Цей період "розвідки" дав їй розуміння конкурентних переваг. Рік тому Олена запустила власну школу Рhоеnіх Gymnаstісs NYС на Манхеттені. Назва символічна птах, що відроджується з попелу. Але це не сентиментальність, а чіткий брендинг. Школа позиціонує себе як місце, де діти можуть почати спортивну кар'єру з чистого аркуша, незалежно від попереднього досвіду. Бізнес-модель залишилася тією ж: якісні тренування плюс емоційна підтримка дорівнює лояльні клієнти. Але адаптація до американського ринку потребувала нових навичок. Олена вивчила місцеві вимоги до сертифікації, особливості роботи з американськими батьками, специфіку страхування та ліцензування. Отримала членство в USА Gymnаstісs це відкрило доступ до офіційних змагань і підвищило довіру клієнтів. Результати не змусили себе чекати: учениці Олени на турнірах Рhіlly Lоvе Сuр та Nеw Yоrk Сіty Соmреtіtіоns завоювали сім медалей. Це не просто спортивні досягнення це маркетингові інструменти, які доводять якість послуг і залучають нових клієнтів. Наступний етап масштабування. Олена планує наймати додаткових тренерів, розширювати програми, можливо, відкривати нові локації. Вона також хоче отримати сертифікат судді, що дасть додаткові можливості для заробітку та нетворкінгу в професійному середовищі. "Чим більше кваліфікованих спеціалістів, тим кращі результати у дітей", формулює Олена свою стратегію розвитку. Це класичний приклад бізнес-мислення: інвестиції в команду як спосіб покращення продукту і збільшення прибутку. Історія Беньковської це кейс про те, як будувати бізнес навколо цінностей, а не лише навколо прибутку.

До початку літнього сезону відпусток Укрзалізниця розширює маршрутну сітку й запускає додаткові пасажирські поїзди. Про це повідомила пресслужба компанії у своєму Теlеgrаm-каналі. Загалом у літньому графіку на 2025 рік передбачено 18 пар додаткових поїздів. Частина з них вже внесена до розкладу, інші будуть запускатись поступово - про це обіцяють повідомляти окремо. Серед нових маршрутів: Поїзд №228/227 Івано-Франківськ - Краматорськ курсуватиме через день. Відправлення з Івано-Франківська - о 21:52, прибуття до Краматорська - о 18:28. У зворотному напрямку: виїзд о 19:20, прибуття - о 16:45. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Один з найтриваліших рейсів: в Україні запустили новий поїзд Івано-Франківськ-Краматорськ Також до графіку внесено: Інтерсіті+ №739/740 Київ - Кривий Ріг; Додатковий поїзд №208/207 Одеса - Вінниця на період підвищеного пасажиропотоку. У разі потреби Укрзалізниця готова призначати додаткові рейси на популярні напрямки, зокрема: №159/160 Київ - Трускавець №167/168 Львів - Одеса №213/214 Київ - Ужгород №239/240 Київ - Кам'янець-Подільський №263/264, №265/266, №761/762 Київ - Одеса №291/292, №777/778 Київ - Львів Оновлення торкнулися й інших маршрутів. Так, поїзд №60/59 Одеса Харків завдяки зміні маршруту тепер покращує сполучення Харкова з Полтавою та Кременчуком. Крім того: №125/126 Полтава - Мукачево і №129/130 Кременчук - Мукачево забезпечать прямі рейси до Вінниці, Жмеринки, Хмельницького та Тернополя. У відповідь на підвищений попит на напрямку Київ - Львів - Київ, УЗ призначила додаткові причіпні вагони у складі транзитних поїздів, а також: №79/80 "Січеслав" Дніпро - Львів З Києва: 06:08 &rаrr; Львів: 13:01 Зі Львова: 14:50 &rаrr; Київ: 21:49 №749/750 Київ Чоп З Києва: 13:19 &rаrr; Львів: 19:43 Зі Львова: 10:19 &rаrr; Київ: 16:41 На маршрутах курсуватимуть фірмові вагони першого класу, включно з категорією СВ (у разі потреби) та купе. Всі вагони - з кондиціонуванням. Купейні вагони, які подають як причіпні, працюватимуть у сидячому режимі, без можливості ночівлі. В Україні посилили перевірки на вокзалах через загрози атак та диверсій з боку РФ. Останнім часом на залізничних шляхах дедалі частіше знаходять спеціальні пристрої, сконструйовані так, щоб потяги зійшли з рейок.

Власник бізнес-центру "Парус" і готелю "Україна", а також кіберспортивної команди NАVІ Максим Кріппа отримав контроль над 75% ТОВ "Міжнародний виставковий центр" (МВЦ, всі Київ), який позиціонує себе найбільшою виставковою спорудою не лише Києва, а й України. Про це повідомляє ІNVЕSТ NЕWS. "Я інвестую в нерухомість майже 20 років у світі та в Україні. Будь-яка угода в Україні для мене є символом віри у майбутнє країни та її інвестиційну привабливість для міжнародних партнерів. Наразі стосовно цього обʼєкту ми зафіксували наші домовленості і будемо працювати над тим, що вже є зараз. Угода, що відбулася, стосується не тільки акції А.Т.V.Т., яка володіє 50,04% статутного капіталу МВЦ, а й часток Анатолія і Олени Ткаченко, загальна придбана частка у власності становить 75+%", - повідомив він у коментарі "Інтерфакс-Україна". Стосовно планів на актив Кріппа зазначив, що на сьогодні МВЦ має потенціал, щоб бути точкою концентрації масштабних галузевих та бізнесових подій, знаковим майданчиком, який презентує світові сучасну Україну. "Актуальне завдання - зберегти професійну команду з понад 130 людей, запустити процес переосмислення обʼєкту, зробити його більш інноваційним та інклюзивним. В майбутньому не виключаю можливості зміни призначення обʼєкту. Будемо враховувати глобальні тренди і орієнтуватися на запит ринку та аудиторій, можливо, тестувати нові формати", - повідомив він. При цьому, за оцінкою Кріппи, будівля МВЦ не потребує нагальної модернізації. Наразі розширення чи реконструкція об'єкту не планується Як повідомлялось Антимонопольний комітет у травні 2025 р надав дозвіл кіпрській компанії Сіtаdеl Vеnturеs Сyрrus Lіmіtеd, бенефіціаром якої, за даними YоіСоntrоl, є Кріппа, на набуття контролю над іншою кіпрською компанією А.Т.V.Т. Вusіnеss Ехро Ноldіngs Ltd., якій належить 50,04% в ТОВ "МВЦ". Бенефіціарами ТОВ "МВЦ" вказано директора Анатолія Вікторовича Ткаченка та Віктора Вікторовича Ткаченка. Анатолію Ткаченку та Олені Вікторівні Ткаченко напряму належали по 12,49% ТОВ. Ще 24,98% у венчурного корпоративного інвестфонду "Асборн", бенефіціаром якого є Марина Дорохіна донька відомого київського девелопера торговельної нерухомості Вагіфа Алієва. МВЦ у 2024 році збільшив виручку на 71,4% до 83,0 млн грн, його чистий збиток скоротився у 3,3 раза до 7,1 млн грн. За даними на сайті центру, загальна площа комплексу 73,23 тис. кв. м, загальна площа виставкових залів 38,68 тис. кв. м. Він поєднує чотири павільйони експозиційною площею 10,85 тис. кв. м, 10,66 тис. кв. м, 10,56 тис. кв. м та 6,6 тис. кв. м, 18 вхідних груп та 20 вантажних воріт (для доставки великогабаритних вантажів прямо до виставкових залів).

Про це повідомляє Тhе Guаrdіаn. Компанії, що займаються штучним інтелектом, викрадають 130 000 сценаріїв фільмів і телепередач, які захищені авторським правом, для навчання своїх моделей. Це викликає “пряму загрозу” для британського кіноіндустрії. Таку інформацію оприлюднив Британський інститут кіномистецтва у своєму звіті. Звіт аналізує як переваги, так і ризики, пов’язані зі штучним інтелектом для британських індустрій […] Тhе роst Загроза британському кіно: ШІ викрадає сценарії для навчання моделей fіrst арреаrеd оn Межа. Новини України..

Про це повідомляє Тhе Guаrdіаn.Британський інститут кіномистецтв (БІК) оприлюднив звіт, у якому проаналізував переваги та загрози, що створює штучний інтелект для британської кіно-, теле-, відеоігрової індустрії. У звіті зазначається, що компанії зі штучним інтелектом розкрадають 130 тис. кіно- та телевізійних сценаріїв, захищених авторським правом, для навчання своїх моделей.Згідно з даними БІК, такі дії становлять "пряму загрозу" майбутньому британського кінематографа. БІК також висловлює побоювання, що автоматизація ліквідує робочі місця початкового рівня, які залучають наступне покоління працівників.У звіті йдеться, що головною проблемою, з якою стикається галузь вартістю 125 млрд фунтів стерлінгів, є використання інтелектуальної власності для навчання генеративних моделей ШІ без оплати або дозволу правовласників.Британські креативні індустрії хочуть бачити режим згоди, який би змушував компанії, що займаються штучним інтелектом, отримувати дозвіл та укладати ліцензійні угоди, перш ніж вони зможуть використовувати контент. Уряд наразі розглядає це питання."ШІ пропонує значні можливості для екранного сектору, такі як пришвидшення виробничих процесів, демократизація створення контенту та розширення можливостей нових голосів. Однак він також може підірвати традиційні бізнес-моделі, витіснити кваліфікованих працівників та підірвати довіру громадськості до екранного контенту", — сказав директор з досліджень та інновацій БІК Ріші Коупленд.Хоча у звіті визнаються технологічні переваги ШІ, такі як здатність зменшувати вік акторів та покращувати автентичність акцентів, як це було зроблено у фільмі Едрієна Броуді "Бруталіст", що отримав "Оскар", у ньому також згадуються побоювання щодо втрати робочих місць.Такі завдання, як написання текстів, переклад та деякі технічні візуальні ефекти та анімування персонажів, тепер можна автоматизувати. Це викликає побоювання, що ШІ виконуватиме роботу, яку колись виконували наймолодші працівники сектору.Звіт попереджає про "критичний дефіцит" у навчанні в галузі ШІ."Освіта в галузі ШІ в екранному секторі Великої Британії наразі є скоріше "неформальною", ніж "формальною". Багато працівників, особливо фрілансери, не мають доступу до ресурсів, які б допомогли їм розвинути навички, що доповнюють ШІ", - додали у звіті. 

Опублікували офіційні фото Gееly Gаlахy А7. Електрифікований седан Е-класу стане одним із найбільш дальнобійних авто на ринку, передає СаrNеwsСhіnа. "Новий Gееly Gаlахy А7 ЕМ-і (така повна назва моделі - Gаzеtа.uа) - це сімейний седан, який надійде в продаж до кінця року. Його ціна складе орієнтовно від 100 000 до 130 000 юанів ($14 000 - 18 200). Як і всі моделі з лінійки Gаlахy, седан планують експортувати", - йдеться у повідомленні. Новий седан Gееly Gаlахy А7 ЕМ-і вирізняється дизайном із витягнутим силуетом і плавними формами кузова. Діодні фари та ліхтарі з'єднані діодними смугами. За розмірами авто займає нішу між доступним Gееly Gаlахy L6 та флагманським Stаrshіnе 8. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали найпопулярніші вантажівки місяця - рейтинг У салоні встановили невеликий цифровий щиток приладів та сенсорний дисплей. "Передні сидіння розділені високою дворівневою консоллю. Седан Gееly Gаlахy А7 ЕМ-і отримає електрифіковану установку із 1,5-літровим бензиновим двигуном на 111 к. с. та електромотором, потужність якого поки не розкривають", - пише видання. Витрата пального в комбінованому режимі становить 2 л на 100 км. На вибір запропонують батареї на 8,5 та 19 кВт∙год: запас ходу в електричному режимі складе 55 і 120 км, відповідно. Загалом на бензині та електротязі седан зможе проїхати до 2100 км. Габарити нової автівки: довжина - 4918 мм; ширина - 1905 мм; висота - 1495 мм; колісна база - 2845 мм. В Україні від 1 травня набули чинності нові екологічні вимоги до пального, згідно з якими весь бензин тепер повинен містити щонайменше 5% біоетанолу. Експерти пояснили, чи може новий бензин з біоетанолом негативно вплинути на автомобіль.

Про це в ефірі Еспресо сказав політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко."Захід боїться росіян більше, ніж ми. Україна воює з Росією вже понад три роки, і ми бачили різне. Ми розуміємо росіян краще, ніж американці. У них же панують страхи щодо Третьої світової війни. Вони не розуміють різниці: те, що записано в російській ядерній доктрині - це відповідь на удар по їхній ядерній тріаді, вона стосується виключно ядерних держав у контексті ядерного конфлікту.Зараз Росія воює з неядерною державою. Тому я думаю, що ймовірність застосування ядерної зброї, теоретично, існує завжди, на жаль - цей ризик є для всіх, але ми бачимо, що Росія діє досить стримано", - пояснив Фесенко.За словами голови правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента", Путін хоче домовлятися з Трампом."Зверніть увагу, як росіяни відреагували одразу після операції "Павутина". Лунали заклики негайно завдавати удару по Україні й не їхати на переговори в Стамбул. Проте поїхали. Не для того, щоб домовлятися - це скоріше демонстрація для Трампа, що нібито Путін хоче миру і Росія готова продовжувати переговори.Цю "обов'язкову програму" їм потрібно виконувати. Але це свідчить про те, що Росія зараз не готова йти на ескалацію і розривати відносини в переговорах, бо це може зашкодити комунікації між Путіним і Трампом", - зазначив Фесенко.Політолог також нагадав, що восени 2022 року росіяни відповіли на атаку на Керченський міст масованими ракетними ударами."Зараз може бути щось подібне, але у нас майже кожну ніч відбуваються масовані повітряні удари, і ми до цього звикли. Якщо на Заході є страхи щодо ескалації війни - то ця ескалація вже почалася з боку Росії", - наголосив Фесенко.Керівник ЦПД Андрій Коваленко повідомив, що розмови про ядерну загрозу на Заході в медіа вигідні тільки Росії.1 червня 2025 року Служба безпеки України провела велику операцію під назвою "Павутина" зі знищення російської бомбардувальної авіації. Голова Служби безпеки України генерал-лейтенант Василь Малюк розкрив деталі історичної спецоперації "Павутина", у рамках якої було уражено понад 40 російських військових літаків.Авіаційний експерт та аналітик Костянтин Криволап зазначив, що Україна досягає дуже значних успіхів і демонструє абсолютно новий рівень ведення війни. Операція "Павутина" має навіть геополітичний вплив.Військовий експерт, співробітник СБУ (2004-2015) Іван Ступак зазначив, що операція "Павутина" стала однією з найзасекреченіших в Службі безпеки України - навіть всередині спецслужби її деталі знали лише одиниці.Військовий експерт, співголова ГІ "Права Справа" Дмитро Снєгирьов зазначив, що кількість стратегічних бомбардувальників у складі ВКС РФ до операції "Павутина" становила приблизно 130 одиниць.   

КSЕ інвестує 40 мільйонів доларів у побудову нового кампусу на Оболоні в Києві. Він базуватиметься на місці гольф-клубу, на купівлю якого виділять 18 мільйонів доларів. Решту коштів спрямують на перебудову комплексу для освітніх потреб та обладнання лабораторій. СЕО DОU Влада Зацаринна поспілкувалася з президентом КSЕ Тимофієм Миловановим та дізналася про плани щодо нової локації. А також про академічну доброчесність, якість освіти в Україні, вартість навчання в топових вишах і підхід КSЕ до використання ШІ в навчанні. На DОU триває збір для Третьої штурмової. За донат від 300 грн ви не тільки робите внесок у боєздатність армії, а й отримуєте шанс виграти цінні призи. Приєднуйтеся і отримуйте топові макбуки, LЕGО, кавомашину та багато іншого! «Виживуть найсильніші». Про зменшення абітурієнтів і конкуренцію з Польщею — Скільки зараз студентів у КSЕ? Близько 1150. Коли Томаш Фіала (СЕО української інвестиційної компанії «Drаgоn Саріtаl», був президентом ЄБА у 2010-2015 роках, — ред.) подарував нам цю будівлю, було лише 150. Нещодавно казав, що дуже радий цьому зростанню. Ми зростаємо щороку: десь плюс 400, плюс 500 студентів. Цього року очікуємо, що буде 1500–2000 загалом. — Як на вас впливає те, що щороку у вишах знижується кількість абітурієнтів? Не впливає, але ми бачимо її в загальних цифрах. Бачимо, що нам треба більше вкладати в маркетинг, бо виживуть лише найсильніші університети. Виші середнього рівня помруть, якщо не зміняться. — У маркетинг вкладати, тому що конкуренція за талантів, у яких високий бал? Бо у вас дуже високий бал в абітурієнтів. Так, у нас дуже високий бал (КSЕ залишається на третьому місці за середньозваженим балом вступників — 179 балів, — ред.). Загалом цим і міряються УКУ, Могилянка і ми. Є ще університет Шевченка, КПІ, Львівська політехніка — теж сильні університети. Але, на мою думку, близько 80% талановитої молоді обирає або закордонні виші, або трійку лідерів. Є, звісно, винятки — хтось хоче залишитися в Харкові чи Одесі, і з них часто сильні лідери виростають. Але загальна тенденція така. Водночас мене турбує, що Польща вимиває топталанти. — Якщо з УКУ, Могилянкою і КПІ можна конкурувати, то як конкурувати під час війни із закордонними вишами? Адже у людей є додаткова мотивація виїжджати через війну. Це міф, що для дітей мотивація виїзду — безпека. КSЕ проводило дослідження для першої леді — індекс дитини. Безпека — лише в четвірці причин. Це важливо, але не головне. Треба розуміти, чому люди їдуть. Основна мотивація — краща якість освіти та можливості. — Це не міф? Ні, вони справді так думають. Типова історія — приїхати у Польщу вчитися у виші гірший за Могилянку чи КSЕ. Це не просто слова, ми маємо доступ до топових викладачів. Наприклад, ми запросили професора з Чикаго, він тут два місяці. — Це поодинокі випадки, але ж не системна історія. Цих поодиноких випадків достатньо, щоб наповнити топові університети в Україні. Більша проблема в тому, що в нас немає стільки програм і курсів, щоб заповнити їх топовими людьми. — Ви допомагаєте іншим університетам це робити? Ні, це не входить у нашу стратегію. Буває, об’єднуємо ресурси — є спільні викладачі з УКУ чи Могилянкою. Є конкуренція, переманювання, але міжнародників багато. Наприклад, ми відкриваємо департамент математики. Взяли шість викладачів: один українець з-за кордону, п’ятеро іноземців. Двоє приїдуть восени запускати аспірантуру, ще четверо — навесні. — Які це бюджети зазвичай? Це мільйони доларів на зарплати, великі бюджети. На зарплати, проживання, умови. Вони не поїдуть у промзону чи в аудиторії, де взимку продуває і немає укриттів. Інфраструктурні проблеми відштовхують. Діти вважають, що тут погана освіта, а будь-який закордонний виш — кращий. Безпека для них — лише четвертий чинник. Перший — можливості, другий — побачити світ. — А для батьків? Кожна четверта дитина хоче поїхати жити за кордон. Серед батьків таких менше. До дослідження я думав, що навпаки. Але діти більше тиснуть щодо виїзду, це і є проблема. Виграти міжнародну олімпіаду з математики або інформатики, поїхати в МІТ, Гарвард, Стенфорд — це добре і для людини, і для суспільства. Може, цей студент зробить проєкти з цими університетами, а може — повернеться. Навіть якщо повернеться кожна десята людина — це краще, ніж не потрапити в Гарвард взагалі. Росія стратегічно відправляє своїх на навчання, і вони стають частиною наукової, медійної, політичної чи бізнес-спільноти. А наших або немає, або мало. Це великі втрати. — Але ж недостатньо просто поїхати. Росіяни, я думаю, ще й дуже тісно працюють з людьми, яких відправили. Не так тісно, як здається. Дехто з цих людей навіть стає проукраїнським, коли бачить світ. Це не гра в одні ворота, а дорога з двостороннім рухом. Справжнє горе — коли третьосортний європейський університет, дає стипендію 500 євро українські дитині. І батьки влаштовують її туди, хоча вона — світового рівня. Якщо не потрапила в Гарвард, краще залишатися в УКУ, Могилянці чи у нас, ніж їхати в другосортний виш. Правило має бути просте: якщо потрапив у топ-20 чи топ-30 університетів світу — їдь, розвивайся, повертайся, створюй юнікорн. Але якщо йдеться про університети другого чи третього рівня, це інше. Ти там іммігрант, без зв’язків, з мовним бар’єром і в пересічному виші. А якщо ти виходиш з КSЕ чи УКУ, то навіть у Європі відкриєш більше можливостей. Тому наше завдання — не доводити, що ми кращі за УКУ. Наше завдання — донести, що ми існуємо і що в нас кращі умови, ніж у Польщі. І в УКУ, і у Львівської політехніки — те саме завдання. Це як питання в бізнес-школах: хто конкурент Nеtflіх? І відповідь — не Рrіmе Vіdео, а сон. Бо коли людина втомлена, вона обирає між тим, щоб щось подивитись або просто заснути. Так само і тут: ми не конкуруємо між собою. Ми втрачаємо студентів, які їдуть за кордон. Нам потрібен гольф-центр, щоб дати дитині відчуття, що тут — краще. Деякі діти приходять після школи настільки залякані, що бояться вийти в туалет без дозволу. Їх у школі пригнічували. В Європі вони бачать свободу. Ми маємо дати їм те саме — ріку, поле, простір, відчуття перспективи. «У нас забагато університетів для тих грошей, які є». Про інвестиції українців в освіту та брехню інституцій — Росіяни інвестують в МГУ по 10 тисяч доларів у студента... І 10, і 20 на деяких технічних спеціальностях. Наприклад, «Рубікон» — високотехнологічний науковий підрозділ, який ріже нам логістику, інвестує у своїх топових людей, навчає їх, і потім ті працюють проти нас. А ми тут за тисячу доларів «рятуємо всіх» і вдаємо, що когось вчимо. Насправді — ні. У топових університетах мають бути топові студенти, викладачі та нормальні умови. У нас є магістратури й бакалаврат. Бакалаври — це інвестиція на чотири роки. І мені кажуть: «Зараз війна, не на часі освіта». Але з 1991 року завжди «не на часі»: незалежність, революція, війна. Хто дасть гарантію, що за 10 років її не буде? Якби ми ще 2022-го створили військову академію чи запустили інженерію — зараз би вже випускали своїх. Добре, що минулого року почали. Звісно, основний ресурс має йти на оборону. Але хтось має робити освіту. Ми не «швидка допомога», ми готуємо наступну хвилю. Якби ми її готували ще з 1991 року — менше людей загинуло б. Війни не уникнути, але ми б уже мали ракети, дрони, ППО — не похапцем, а готові. Те саме стосується економіки, заводів, виробництва. Освіта потрібна, щоб люди не виїжджали. — На одного студента в рік ми вкладаємо значно менше. І тут питання в тому, а що ми можемо зробити, щоб оптимізувати ці витрати, але отримати гарний результат? У нас «північнокорейський сценарій». Це коли з маленькими ресурсами вдаємо, що їх багато, і розмазуємо потроху на всіх. У результаті всі голодують. Наприклад, нова вимога: університети повинні мати укриття радіаційного рівня. Повний абсурд, бо це коштує великих грошей, яких у більшості вишів немає. Деякі взагалі без укриттів. — І тоді вони просто переходять в онлайн і кажуть: «Ми тепер будемо знову сидіти онлайн». Або порушують, брешуть. Університети вдають, що це потрібно. Усі розуміють: якщо прилетить ядерна тактика — навіть у радіаційному укритті ти посидиш два тижні, чотири, а потім що? Вийдеш — і радіації вже немає? Це абсурд. Але на папері — дбаємо. Хтось побудує щось показове, і замість того, щоб гроші пішли туди, де треба, ми їх витратимо на три локальні укриття. Проблема в брехні. І ще одна — у нас забагато університетів для наявних грошей. МОН намагається це оптимізувати, зменшують кількість вишів і підвищують ефективність. Це правильно. Це треба робити і зі школами, і з лікарнями, і з усією радянською гігантською інфраструктурою. Ми не країна на 50 мільйонів. Удавати, що ми здатні підтримувати стару інфраструктуру, безглуздо. Пам’ятаю, як уперше поїхав до Німеччини та був шокований: люди дуже економно користуються душем. А в нас відкрутив — і тече. Пригадуєте боротьбу проти лічильників? Типу можемо собі дозволити опалювати всесвіт. А тепер виявилося, що бідність — це не тільки поганий рівень життя, а й відсутність ресурсів на армію. Що варто робити з університетами? Дати ресурси 10, 30 чи 50 адекватним вишам, а решта мають зникнути. Не треба розмазувати між хорошими і поганими. Ресурси — тільки тим, хто спроможний. «Проблема — у культурі». Про списування, хабарі і шампанське на залік — В КSЕ часто говорять про культуру академічної доброчесності, і ви нещодавно писали про те, що це може впливати на зниження рівня корупції. Академічна недоброчесність — це невидиме зло, яке здається нешкідливим. Дитина списала — по суті, збрехала, порушила правила. Доброчесність — це не про заборону на штучний інтелект чи обов’язкові посилання. Це про виконання правил, про які домовилися викладач, університет і студент. Якщо дитина роками звикає порушувати правила й обманювати — вона з цим підходом виходить у життя. Наведу приклад. Я вчився в КПІ. Був курс «Охорона праці». Ніхто його не відвідував. Викладач хотів лише, щоб ми «виставилися» — ящик шампанського, і він усе закривав. Сам списував години та зарплату. Потім його звільнили, прийшов новий і сказав: «Працюємо за тією ж схемою». Дитина вчиться, що правила й оцінки можна купити. Ігнорувати систему, обходити перевірки. Виходить з універу не зі знаннями, а з навичками, як обманювати. Потім ми ухвалюємо закони про податки, а людина вже знає, як домовитися з податковим інспектором — тими ж навичками, які здобула в університеті. У лоб хабар не дають, треба знайти підхід. І чотири роки у виші ти вчишся саме цього. А потім дивуємося, чому реформи не працюють. Проблема — у культурі. Студенти не розуміють, що таке академічна доброчесність. Для них нормально — узяти з інтернету й видати за своє. Чому дефенс-компанії у нас не можуть нормально монетизуватися? Бо не захищені інтелектуальні права. Немає культури, чіткого розуміння: тут — права, тут — публічне. Все перемішано. А культура починається з академічної доброчесності. І цього майже ніхто не розуміє. Коли нападають на міністрів за плагіат — це політична боротьба, а не зміна культури. Якби ці люди боролись за культуру, пішли б викладати у школи. За 30 років ми вже побачили: політична боротьба не змінює культуру. А нам треба змінювати саме це. Тому я пішов робити університет. І почав з академічної доброчесності, а дійшли до фрази, яку я завжди кажу студентам: «У вас є конституційне право зруйнувати своє життя. Якщо не хочете бути успішним — ваше право». Є питання етики — як бути етичним у неетичному світі, під час війни. Ми в КSЕ поєднуємо це з прагматизмом. Етика — це не те, як виглядаєш у фейсбуці. Це про виконання контракту. Якщо в силабусі написано не списувати — не списуєш. Якщо донору обіцяли зробити проєкт — робиш. А не: «Вибач, не вийшло, бо хтось не зрозуміє». Або: «Гроші дали на одне, а ми витратили на інше». Так не можна. Є секрет етики, і є фокус на результаті. Це єдина валюта. У Штатах мені пояснили: неважливо, як людина досягла результату — головне, що досягла і в межах правил. Наприклад, з гольфом і цільовим призначенням — ми будемо подавати документи, просити зміни. Можливо, нам пропонуватимуть хабарі. Ми спробуємо зробити все законно. Якщо не вийде — не зробимо. Ми не будемо платити, бо ми американська компанія. Я переконаний: суспільна зрада починається зі списування в школі. «Має бути поле і гольф». Про новий кампус і гольф-центр — Поговорімо про кампус. Ви купили гольф-центр за 40 мільйонів доларів. Ні, за 18 мільйонів. 40 — це загальний обсяг інвестицій, який охоплює інженерні лабораторії та внутрішній ремонт. Також у нас є контракт на три мільйони доларів з американським коледжем інжинірингу Оlіn Соllеgе оf Еngіnееrіng, там будуть навчати наших викладачів. Потім їхні викладачі приїдуть сюди і допоможуть дизайнити програму. Більша частина інвестицій — це викладачі, стипендії та підтримка. У нас буде дві будівлі. В одній 5000 квадратів, в іншій 10. КSЕ зростає за площею у чотири рази. — Кількість студентів теж учетверо зросте? Ми доведемо кількість до 2000-2500 студентів. — Ще про кампус — що тут у результаті буде? Поле? Думаю, так. Має бути поле, гольф. В університетах це важливо. Якщо подивитися на Гарвард, МІТ, Браун, Пітсбург, Бонн, у всіх є поля в центрі. У них немає річок, а тут є — це ще краще. Дуже важливо, щоб була перспектива, поле, дерева. Єдине, про що шкодую — дуби не 300-річні. Було б класно сидіти під таким дубом і розв’язувати математичну задачу. Найважливіше — цільове використання. Ми залишаємо турніри, тренера — усе буде, як раніше. Можливо, додамо щось нове: технологічний гольф, мінігольф, віртуальний гольф. Інженерна школа може це зробити. Подивимось, який буде попит. Закон вимагає зберегти той самий обсяг операцій. Все інше можна змінювати. Це нормальний механізм. Назву змінимо, буде написано КSЕ, а не гольф-центр. — Будувати щось додаткове ви ж не можете? Нині таких планів немає. Нам би кілька років спокійно попрацювати. Плюс є будівлі поблизу, на набережній, це ефективніше, ніж будувати нове. Всередині буде ремонт. Наприклад, замість старої алюмінієвої проводки треба сучасну. Немає наскрізної вентиляції — це проблема. Такі речі найбільше коштують. Перегородки замінимо, офісні приміщення перетворимо на аудиторії. В аудиторіях будуть проєктори, дошки, капсули для перемовин — як у КSЕ. Буде гарно й функціонально. — Чому саме гольф-центр? Ми переглянули 40 локацій, загалом було 130. Мені на перегляд потрапило 13, у шортліст — 7, до ради директорів 3-4. Уже дали завдаток за іншу локацію на Подолі, на Андріївському узвозі, потім розглядали ще одну. Було три реальних варіанти, за них ішла справжня битва. — Коли кампус зробиться, він буде відкритий для всіх? Так, вдень відкритий, на ніч закриватимемо. Так працюють усі кампуси в Штатах. Ми хочемо бути частиною України, а не за парканом. Відкрите середовище дає зовсім іншу перспективу. Коли людина думає про математику, економіку, історію чи майбутнє, поруч однодумці, є віра в Україну, віра в себе, а навколо природа — це надихає. Це буквально активує інші нейронні зв’язки. — Як щодо масштабування? Дві з половиною тисячі людей — це, напевно, не межа для КSЕ? Дійдемо до цієї цифри і подивимося на фінансову ситуацію. Що більші ми стаємо, то більше потрібно фандрейзити, а це не завжди працює стабільно, бувають перепади. Якщо нам вдасться закріпитися на цьому рівні, наступна мета — 10 000 студентів. Це означатиме новий кампус за кілька років. А може й ні, залежно від ситуації. Я не люблю обіцяти більше, ніж можемо виконати. Наша мета — 2000 студентів, кілька мільйонів доларів активів. Це реалізуємо наступного року або трохи пізніше. Потім — дивитимемось, що думають донори. «Без масштабу нічого не зміниться». Про освіту як бізнес — Коли ви створювали свої бакалаврські та магістерські програми, чи надихалися чимось з УКУ, який вже доволі активно працював? Я не можу точно сказати, як нині формуються програми і чим надихаються. Я майже відпустив керівництво університетом. Не хочу опинитися в ситуації, де я вічний ректор. Щойно з’явилася сильна людина — Тимофій Брік — він став ректором. Університет — не моя справа. Але ми працюємо з напрямами, і я, як президент, можу задати напрям. Треба робити те, чого хоче донор. — Це, по суті, зараз секрет фандрейзингу. Так, це секрет фандрейзингу, але треба відкривати те, що потрібно суспільству. Має бути клієнт та інвестор. У нашому випадку інвестор не очікує повернення прибутку, йому більш важливо, який продукт і чи він матиме попит. Якщо зробити факультет під донора, але не дати руху, сильних студентів і випускників, не вийде довготривала історія. Я не думаю про донора як про 100 тисяч доларів. Я думаю про те, що він зможе дати 10 чи 100 мільйонів упродовж десятиліть. І будую такі стосунки. Але це зараз. Раніше я цього не розумів. Коли досвіду ще немає, орієнтуєшся на бенчмарки. Для мене спочатку це була Могилянка, Сеntrаl Еurореаn Unіvеrsіty, західні університети, пізніше УКУ. Я хотів будувати нішевий економічний дослідницький університет. Але з часом зрозумів: без масштабу нічого не зміниться. Випускаючи 20 економістів на рік, ти не зміниш країну. Потрібно тисячу, дві, п’ять. — Зараз здається, що в Україні, особливо в Києві, розвиток іде в бік приватної освіти — від садочка до університету. У топі КSЕ, УКУ, Американський університет. Виходить, якщо в родини немає грошей, то дитина вже з раннього віку не має доступу до якісного середовища. Наскільки це нормально, що все йде в бік приватного і платного? Це не окей. Справжня рівність — це коли талановита людина має шанс реалізувати себе, а не бути скаліченою системою. Не окей, коли в дітей немає можливостей або коли системи їх калічать і формують відповідну ментальність. А потім ми дивуємося, чому навколо корупція, чому немає лідерства. Хоч у кожній системі є ті, хто проростає: 10, 20, 30 людей. Добре, що зараз таких не саджають. Я сам у радянській школі мав проблеми: не хотів у комсомол, сварився з керівником класу, мені це все фіксували. Якби років на десять раніше, то, може, КДБ зацікавилося б. Нині ситуація інша — в УКУ, в АUК багато стипендій, фінансової підтримки. Талановиті, але малозабезпечені студенти можуть навчатися. Я не знаю, чи є це на рівні приватних шкіл і садочків. — Немає здебільшого. Я підозрюю, що на рівні садочків точно немає, на рівні шкіл можуть бути винятки. Що ближче до університету, то більше можливостей. Але в садочках якісна підтримка потребує значних ресурсів, а рівень зацікавленості донорів низький. Бо садочок — це 50 дітей, а топовий університет стає національною історією. Один садочок для всієї країни — нереально. А от створити п’ять сильних університетів — цілком можливо. І в них уже можна забезпечити доступ для талановитих студентів, навіть без грошей. «Команда поставила ультиматум — сказали, що я неправильно керую». Про підбір людей у КSЕ і гроші Ми дуже експериментальні. Звісно, є речі, якими ми точно не займаємось. Але все, що пов’язане з інтелектуальністю, ми готові тестувати. І люди, коли це бачать, теж починають пробувати. Це як у спорті: почав підтягуватись, вийшло — хочеться ще, з’являється бажання змагатися. Люди заражаються цією ідеєю спроможності: немає бар’єрів, немає стопів. Хочеш навчати військових — навчай. Хочеш робити SТЕМ — роби. — Але мені здається, не всіх можна зарядити, тим паче враховуючи, що у вас штат подвоївся до 500 людей зараз. Так, за рік. І для нас це прикольно, хоча рік тому мені було страшно. У нас була криза, вигорання. Управлінська команда поставила ультиматум — сказали, що я неправильно керую. Тобто у нас теж бувають складнощі. Часто всі бачать результат, але не шлях до нього. А він непростий, як і в бізнесі. Так, нові люди приходять, але культура сама виштовхує тих, хто не витримує. І вже на масштабі це видно. Це питання лідерства, підтримки, відсутності компромісів щодо якості. Помилятися можна, це нормально. Але не можна вдавати, що ти не помилився. Якщо результат поганий, важливо його не приховувати. Я своїм студентам завжди кажу: не встигли зробити — попередьте. Не треба вигадувати відмовки. — Часто люди думають, що приватний заклад косить гроші, як траву. Якою є фінансова складова університету? Яку частину покриває фандрейз, яку — студенти? КSЕ — неприбуткова організація. 55% студентів у нас не платить. Це діти військових, зокрема загиблих. Переселенці й ті, хто повертається з-за кордону. Вони нічого не платять, якщо проходять відбір і навчаються. Якщо не вчаться, відраховуємо, як усіх. Нині запускаємо програми для математиків і олімпіадників. Не просто безплатно, а ще й платимо стипендії: 500-700 доларів на місяць. Це для того, щоб розумні залишалися в Україні, а не їхали в третьосортні університети за кордон, куди їх перекуповують державні програми інших країн. Щодо плати за навчання: магістратура може коштувати 120 тисяч гривень. Поділіть це на 10 місяців — це 8 тисяч на місяць. Хтось сказав, що кундаліні-йога в Києві може бути дорожчою. Так, у держуніверситетах контракт 35 тисяч на рік. Але що ви реально отримаєте за ці гроші? Навіщо чотири роки свого життя проводити в будь-якій організації, де в тебе інвестують 3500 гривень в місяць? 100 доларів. Це три долари на день. — Що ви думаєте про цінність вищої освіти в Україні? Мені здається, що вона дуже низька. Просто диплома — низька, справжньої освіти — дуже висока. Я б не був собою без вищої освіти. Вона дає розуміння, як працює світ і як досягати результату. — Мабуть, це не про масову українську освіту. Або про якісну, як у нас у КSЕ. Я щодня зі студентами обговорюю політичні події, структуру світу. В таких місцях освіта справжня. — Загалом у нас культура така: кожен має мати диплом. Навіщо? Це ж, по суті, прихована допомога по безробіттю. Людина не може знайти роботу — йде в універ. Має чотири роки, щоб якось працевлаштуватися. Хтось швидко знаходить роботу, хтось теліпається до кінця або й після завершення залишається безробітним. Це така собі система перекантовування. — Але як це змінювати? Це те саме, що боротися з пропагандою. Культура — це соціальні взаємодії. Якщо твої батьки чи друзі вважають, що без диплома ти ніхто, ти в це віриш. Це як в азійських культурах — усі мають бути лікарями. До мене часто приходять студенти: «Я хочу бути економістом». А батьки кажуть: «Ні, маєш іти в медицину». І це тиск, іноді аж до суїциду. Як це змінити? Показувати альтернативи. Наприклад, що після ПТУ можна за рік працювати в компанії з оборонних технологій і заробляти 60 тисяч гривень, тоді як студент другого курсу нічого не заробляє. Люди не вірять словам, вірять діям. Треба показувати ці дії. «Ті, хто їде тільки за зарплатою, у нас не приживаються». Про хантинг викладачів, ШІ та засади доброчесності — Повертаючись до команди, звідки ці люди зазвичай? Є дві моделі найму. Перша — класичний ринок. Ми публікуємо вакансії на наших сайтах, джоб-платформах, форумах, міжнародних сайтах для математиків чи економістів. Люди подаються, проходять інтерв’ю — усе як всюди. Друга — це так звані орроrtunіty hіrеs. У нас є профілі людей, яких ми хочемо бачити. Якщо бачимо когось цікавого, запрошуємо цю людину на лекцію, на візит, на співпрацю. І далі вже намагаємося втягнути в нашу екосистему. — Зазвичай для таких людей що найкраще? Гарна зарплата? Зарплата важлива, вона має бути ринковою, бо нижча для них — це неповага. Але головне — це сенс. Люди приїжджають, коли їм важить те, що вони створюють. Ті, хто їде тільки за зарплатою, у нас не приживаються. Нам потрібні однодумці: хто вірить в Україну, хто готовий боротися з росією, з консерватизмом, як зовнішнім, так і внутрішнім. Нам потрібні ті, хто хоче ламати стару академічну культуру. — Я знаю, що ви не забороняєте використання ШІ в університеті. Особисто я — ні. Знаю, що деякі викладачі у нас забороняють, і я їм чи ректору дозволяю це вирішувати самостійно. У використанні ШІ немає виклику для академічної доброчесності. Є виклик для викладачів, які звикли вчити по-простому, мовляв, я тобі даю завдання, а ти тут напиши. З ШІ дуже легко працювати. Студент або колега може спілкуватися з ним у чаті, іспит можна проводити в реальному часі як діалог зі ШІ. Потім я просто вивантажую лог цього діалогу і за допомогою ШІ оцінюю: на якому рівні працює людина, чи створила вона нові концепції сама, чи це зробив за неї ШІ. Це просто. Потрібно лише бажання думати, як інакше організувати навчання. — Ви нещодавно писали про школу Бойка, де якраз згадали про відбирання телефонів. Поговорімо про цей випадок. Є харківська школа Бойка з дуже харизматичним і водночас поляризуючим лідером — власником школи. Вони випускають сильних учнів, які вступають у топові університети. Ми б хотіли, щоб вони навчалися і в нас. Він мені особисто імпонує. Водночас я чув і про карцери в школі, і про жорсткі методи. Мені це не подобається. Але, наприклад, я розповідав про цю школу одному українському мультимільйонеру з ІТ, якого дуже поважаю. І він сказав: «Я б свою дитину якраз туди й віддав». У світі в католицьких чи bоаrdіng-школах буває ще жорсткіше. Так, вони можуть називати це карцерами для епатажу чи піару. Я б свою дитину туди не віддав, але розумію тих, хто віддає. І це нормально, що є різні школи. Важливо, щоб про них було відомо — як і що там відбувається. Можливо, я просто не розбираюсь — це не моя сфера. І в мене поки що немає дітей. Коли будуть, можливо, я подивлюсь на це інакше. Але я бачив у США ще жорсткіші школи, де викладачі мають право фізично фіксувати дитину, якщо вона вередує — і це ліцензовані фахівці. Школа Бойка справді цікава. І так, там забирають телефони, шукають їх металошукачем. Мене б це дуже бісило. Я себе знаю: я б викладача послав, вибачте, і більше туди не прийшов. Мене б вигнали з ганьбою. Але для когось такий підхід працює. — Але це ж теж про академічну доброчесність. Так, це про доброчесність. Питання, чи таке жорстке покарання має сенс. Якщо всі про це знають, це має сенс. Я прихильник жорстких покарань за порушення. Але чи треба давати право на помилку дитині? Так, треба. Є правий і лівий шлях, є УКУ, Могилянка і ми — ми відрізняємося. І наш шлях — можна все, але дай результат. Ми бунтарі, а є класики. Бунтарям складно в класиці. «Розвал уже почався». Про майбутнє університетів, сексизм і віру в себе — Ви стверджували, що ШІ замінить університети, які не розвивають п’ятий рівень мислення. Як тоді зміниться роль викладача? І де брати викладачів, які готові так мислити? Думаю, роль викладача умовно розділиться на дві функції. Перша — це дизайнери нових курсів, друга — «фітнес-тренери». Не буквально тренери, а як у фітнес-індустрії: є чемпіони, зірки, новатори, які створюють методики, трансформують їх у продукти, а далі ці продукти передають інструкторам на місцях. Так само буде в освіті. Є ті, хто створює зміст і формати навчання. Вони роблять технологічну основу. А є ті, хто допомагає людям працювати з цими технологіями. ШІ уможливлює цю трансформацію, бо дає гнучкість і дозволяє масштабувати навчальний продукт. Освіта рухається у бік стандартизації та адаптивності, і ШІ тут — ключовий рушій. — А оці топові викладачі, вони будуть просто відбиратися? Ми всіх зберемо в КSЕ дизайнити. Або ставай топовим дизайнером, або помри, світ туди прямує. Я сподіваюся, цього разу справді станеться руйнація академічної консервативності, де все ще працює принцип: вичитав із книжки, зазубрив, розпізнав, адаптував. Це максимум третій рівень мислення. А нам потрібні четвертий і п’ятий рівень — перенесення знань у нові контексти, створення нових ідей. Бо ШІ вже кращий за людину на перших трьох рівнях. І якщо люди не перейдуть на глибші рівні мислення, вони не будуть продуктивними. Вони залишаться, але як фізичні виконавці, не як творці. — Як ви бачите ситуацію на українському ринку вищої освіти з державними університетами? Думаю, вони не адаптуються. Вони радше зникнуть. Розвал уже почався: менше студентів, менше бюджету, менше контрактників. Формально грошей може бути більше, але інфляція, потреби, ціни — все це з’їдає. Бракує коштів на ремонти, аудиторії занепадають, топові викладачі йдуть. Ми вже бачимо деградацію в нижній половині університетів. І це буде тривати. Залишаться тільки найсильніші. — Це перспектива на десятиріччя? Може й довше, але, гадаю, процес буде швидшим, ніж здається. А ми допоможемо. — Розвалити все? Створити нове. Ми ж бунтарі. Ми руйнуємо і створюємо. Але не як Трамп, який тільки ламає. Для нас принципово важливо — створити якісну альтернативу. Не просто розхитати систему, а запропонувати щось краще. — Які плани у КSЕ щодо профтехів? У нас є профтех. Зараз там навчають керувати верстатами із системами ЧПК, а потім зварників запускаємо. Я дуже цим пишаюсь. Сам би пішов повчитись і заплатив би за це. — І як щодо попиту? Від роботодавців — шалений. Вони готові платити. Ми якісно і швидко навчаємо. Людей на роботу складнувато шукати з тих самих причин: вони або в армії, або ховаються, або виїхали. Дівчат багато йде навчатися, це класно. — Класно, бо якраз DОU писав у січні, що дівчата краще здебільшого знають математику, ніж хлопці, але на технічні спеціальності більше вступають хлопці. Розкажу історію про це. Ми відкрили магістратуру з інженерії, до нас вступили дівчата. І одна людина написала, що після КПІ поклялася собі ніколи більше не здобувати вищу освіту. Чому? Через сексизм, знецінювання, зневіру. І тут з’явився КSЕ з іншою культурою. Колоніальна культура — це «всім по голові й усіх у багнюку». А культура спроможності — це підтримка. Мама мені колись сказала, коли я був школярем: — Те, що ти хочеш зробити, нереально. Але ти цього не знаєш і віриш, що це можливо. Тому, можливо, в тебе й вийде. І я хочу, щоб усі так думали. Так, здається, неможливо змінити країну, побудувати велику компанію, створити університет, знайти інвестора чи перемогти росію. Але це можливо. І вийде у тих, хто діє.