Search trend "Звернення президента 2024"

У понеділок 17 червня, Верховна Рада України призначила голову Державної податкової служби Руслана Кравченка генпрокурором. Він є наймолодшим, 35-річним генеральним прокурором за всю історію України. Ця структура була без очільника з кінця жовтня 2024 року - сім з половиною місяців, відколи парламент і президент прийняли нібито добровільну відставку Андрія Костіна той вирішив піти з посади після гучного скандалу з фіктивною інвалідністю прокурорів у Хмельницькій обласній прокуратурі. Увесь цей час за лаштунками владних сценаріїв за кандидатуру генпрокурора був тривалий бій, бо офіс президента не зміг оперативно визначитись із фаворитом на цю посаду. Водночас, ще в минулому році вважалось, що серед усіх фаворитів найбільші шанси очолити генеральну прокуратуру були саме в Руслана Кравченка. На той час він очолював Київську державну адміністрацію. Подейкують, що його призначення лобіював заступник голови офісу президента Олег Татаров, якого вважають негласним "куратором" правоохоронної системи від імені Банкової. Хто такий Руслан Кравченко? За фахом Руслан Кравченко спеціаліст з військової юстиції. З 15 років він навчався у Київському військовому ліцеї імені Богуна, а з 17-ти в Харківській юридичній академії імені Ярослава Мудрого. Після завершення навчання отримав направлення на роботу слідчим у Севастопольську військову прокуратуру та згодом покинув півострів і перевівся до Львова. В 2014-2015 роках уже на посаді військового прокурора служив у Дебальцевому та Бахмуті. Тож Кравченко - учасник бойових дій. Молодий прокурор перебирав на себе чимало інших гучних розслідувань Навесні 2015 року Руслана Кравченка перевели у Київ - прокурором Головної військової прокуратури. Попри, здавалося б, очевидну спеціалізацію на злочинах всередині армії та амбіції тогочасного керівника військової прокуратури Анатолія Матіоса, молодий прокурор перебирав на себе чимало інших гучних розслідувань: від зловживань домайданівської влади до актуальних правопорушень під час АТО на Донбасі. І це були чи не найрезонансніші справи. Скажімо, вже восени 2015 він виступив обвинувачем у справі російських розвідників Олександра Александрова та Євгенія Єрофеєва, захоплених українськими військовими в полон під Щастям на Луганщині. Процес над російськими гру-шниками Євгенієм Єрофеєвим і Олександром Александровим став для Руслана Кравченка першою резонанансною справою. Упіймати президента Та крім російських, Кравченку доводилось обвинувачувати і українських військових, зокрема, бійців спецроти МВС "Торнадо", яким закидали низку тяжких злочинів проти мирного населення на його рідній Луганщині. Обвинувачував експрезидента у державній зраді Однак справжнім викликом для 31-річного прокурора стало кримінальне переслідування Віктора Януковича. Він спочатку керував слідством, а з весни 2017 року в суді обвинувачував експрезидента у державній зраді та пособництві у веденні агресивної війни проти України через лист-звернення до російської влади ввести війська після своєї втечі з Києва. Суперскандальний процес тривав майже два роки - за цей час обвинувачення та захист Януковича постійно закидали один одному зловживання та зневагу до основ правосуддя. Самого Кравченка навіть заочно арешутвали в Москві - місцевий Басманний суд вирішив взяти його під варту в рамках обвинувачень у "притягненні до відповідальності завідомо невинуватої людини". Зрештою колегія Оболонського райсуду Києва заочно засудила експрезидента Януковича до 13 років позбавлення волі. У ході резонансних процесів і кар'єра Кравченка стрімко йшла вгору. Вже в 2018 році він став начальником відділу, а в 2019-му - заступником військового прокурора всього Центрального регіону. Невдовзі нова влада взагалі розформувала інститут військової прокуратури. Кравченка звільнили з військової служби і поставили на чолі вкрай непублічного управління з розслідування злочинів в оборонно-промисловому комплексі. Вже звідти в березні 2021 року він вперше перейшов до повністю цивільного кримінального права - очолив Бучанську окружну прокуратуру на Київщині. І згодом Кравченко знову опинився у полі зору журналістів, як вітчизняних, так і закордонних. Після звільнення Бучі від російської окупації він координував оперативний збір доказів і розслідування масових злочинів проти мирного населення в районі: вбивств, катувань та мародерства. Кравченко впав у око керівництву Офісу президента Попри певну незлагодженість дій різних правоохоронних органів в ті дні, як запевняє близьке до генпрокуратури джерело, Кравченко впав у око керівництву Офісу президента своєю витримкою та слухняністю. У серпні 2022 року Зеленський нагородив Кравченка орденом "За заслуги". Згодом його призначили головою Київської обласної військової адміністрації. На цій посаді колишній прокурор пропонував змінити герб області, водночас запроваджуючи перевірку численних тендерів з повоєнної відбудови. Несподівані ходи й виходи Крісло очільника Київської обласної адміністрації Кравченко покинув так само несподівано, як і зайняв. У переддень Нового 2025 року Кабінет міністрів призначив його новим головою Державної податкової служби. До речі, уперше за три з половиною роки повноцінним керівником, а не виконувачем обов'язки. Прикметно, що й посада генерального прокурора тоді була вакантною уже два місяці. під керівництвом Кравченка ДПС не продемонструвала якихось помітних реформ Тоді це призначення пов'язували зі зміною контролю над Державною податковою службою. Утім неповні пів року під керівництвом Кравченка ДПС не продемонструвала якихось помітних реформ. Сам він натомість звітував про стабільне перевиконання плану податкових надходжень та антикорупційні заходи всередині податкової. Важливий штрих. Перебуваючи на різних високих посадах, на котрі його приводила Банкова, паралельно Руслан Кравченко брав участь у конкурсі на посаду директора Національного антикорупційного бюро. Однак невдало - комісія мала сумніви щодо його доброчесності, закидаючи йому приватизацію службової квартири та необґрунтоване збагачення родини батька.

Поки у Білому домі демонструють, що хочуть прямого діалогу з Путіним, у Європі зробили несподіваний хід, котрий змушує Трампа чіткіше формулювати свою позицію. З початку тижня в Росії на всіх владних рівнях чиновники усіх рівнів аж до Путіна включно скаржилися на обстріли своїх прикордонних регіонів невідомими дронами. Кремлівський диктатор навіть сказав, що російську сторону нібито "змусили" розпочати так звану "СВО". Та приводів для нарікань у росіян найближчим часом побільшає. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц повідомив: "Більше немає жодних обмежень за дальністю на зброю, котра постачається Україні". За його даними, йдеться про зброю від Франції, Великої Британії, Німеччини та США. Речник Путіна Дмитро Пєсков назвав рішення "доволі небезпечним". На ранок 27 травня стало відомо, що Кремль зробив запит на екстрене засідання Радбезу ООН через "спроби ЄС завадити мирному врегулюванню конфлікту в Україні", пояснив перший заступник постпреда РФ при ООН Дмитро Полянський. Та ключова інтрига: за якого саме президента Сполучених Штатів Америки було знято обмеження на дальність ударів? Адже Мерц сказав "кілька місяців тому", що цілком може означати і "грудень 2024 року", і "січень 2025 року". Білий дім обирає Згодом віце-канцлер Ларс Клінґбайль уточнив: жодних домовленостей, котрі б виходили поза рішення попереднього уряду, немає. Заява неоднозначна: або Джо Байден справді дав неофіційну відмашку на "далекобійку" і Олаф Шольц знав про це, або він встиг погодити відповідне рішення вже за Дональда Трампа. обидві версїі суперечать публічним висловлюванням Шольца проти постачання Україні далекобійних ракет Таurus Обидві версїі суперечать публічним висловлюванням Шольца проти постачання Україні далекобійних ракет Таurus. І чинний президент США, котрий досі не прокоментував заяву Мерца, або залишить за замовчуванням рішення в силі (якщо воно є), або публічно виступить проти. І тепер будь-який із наступних кроків Трампа свідчитиме про пріоритет у якомусь із варіантів мирного треку в Україні. Зберегти трансатлантичну єдність 26 травня Мерц взявся прогнозувати: очікує тривалих бойових дій Росії в Україні, оскільки Кремль відмовився від перемовин у Ватикані. Нагадаємо, 26 травня міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан зустрівся з Путіним, у підсумку обидві сторони заявили про продовження переговорів по Україні за посередництва Туреччини. Євросоюз готується до напружених тарифних переговорів зі США Євросоюз готується до напружених тарифних переговорів зі США 29 травня. На фоні цього чинний канцлер Німеччини активізує альянс із Великою Британією і Францією та наголошує на готовності НАТО до тривалого протистояння з РФ. У США можуть позитивно сприйняти ці заяви, оскільки Дональд Трамп неодноразово вимагав від членів Альянсу збільшення видатків на оборону. За російської агресії вимога набуває практичного сенсу. На додачу, співпраця США з ЄС буде збережена. У цю картинку погано вписується схильність чинного президента США до прямих переговорів із Путіним. Хоча і з цим не все однозначно. Натяк на "пекельні" тарифи 26 травня сенатор-республіканець і один із найближчих соратників чинного президента США, Ліндсі Грем, опублікував звернення, де порівняв ситуацію в Україні з Афганістаном і закликав Трампа підтримати законопроєкт про 500% тарифи на імпорт з країн, котрі закуповують нафту у РФ. Документ, за даними Грема, схвалюють 82 сенатори. Він також оприлюднив цікаву деталь: Трамп просив Путіна викласти на папері вимоги для припинення вогню. Залежно від того, що там буде написано, "ми знатимемо, який курс обрати. Сенат готовий до будь-якого розвитку подій". Жорсткий розворот А вже сьогодні Трамп заявив, що Путін "грається з вогнем" і що з його, Трампової милості, з Росією ще не сталося "багато поганих речей". Ці вислови та ще погрози санкціями можуть означати підготовку до жорсткого розвороту США від Росії. Якщо особисто чинний президент США озвучує "пряники" для Путіна, то його оточення готує "батоги". Одним із таких болючих може стати саміт НАТО. Медіа пишуть про занепокоєння генсека Альянсу Марка Рютте. Він хоче уникнути суперечок через Україну, натомість зосередитися на фінансовому питанні. Але той же Рютте називає альянс "Іран - КНДР- Китай" союзниками Росії в українській війні. Тарифи 500%, про які казав Грем, насправді найпотужніше б'ють по Китаю. У Росії звертають увагу на інше: на тлі натяків США про скорочення військової присутності у Європі американці та НАТО нарощують сили і резерви на півночі континенту. Як заявила на брифінгу 27 травня офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова, це "підвищує ризики зіткнення". Трамп на дроті Подальша тактика Трампа щодо Росії та Україні залежатиме не лише від успіхів примусу Путіна до миру, а й від іншого важливого чинника, розповів Gаzеtа.uа заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова Михайло Міщенко. Чинний президент США залежить від громадських настроїв, звернув увагу експерт, тому вимушений балансувати між прагненням "налагодити відносини" з Путіним і негативним іміджом РФ та керівництва в очах американців. Як показало опитування NВС Nеws у березні цього року, лише 3% опитаних американських виборців ставляться до Путіна позитивно, а 84% &mіnus; негативно, при цьому Україну у цій війні підтримують 61% опитаних. На запитання кому більше симпатизує Трамп, 49% опитаних вважають, що - Росії, але 40% - нікому. Отже, позиція громадськості і нової американської адміністрації майже протилежні, причому соціологи не можуть пригадати аналогічної ситуації в минулому, додав Міщенко. Відтак президент буквально наче балансує на дроті. До чого може призвести таке балансування, свідчить історія з тарифами. "Громадська думка в США переважно негативно відреагувала на нову митну політику, тому Трамп вирішив здійснити "відкат", - пояснив експерт. І це пояснює активізацією європейців по українському треку. З огляду на настрої американців, у Трампа є ресурс для підтримки, якщо він відкине вимоги Путіна. Але тоді йому доведеться посилити трансатлантичну співпрацю.

Його вірші читають під обстрілами, його пісні звучать у бомбосховищах. Він міг обрати будь-яке місто світу, але вирішив залишитися в рідному Харкові.Служить у Збройних силах і волонтерить, та між тим влаштовує зустрічі з читачами і концерти в Україні та за кордоном. Сьогодні ми говоримо з письменником, перекладачем, музикантом, волонтером, військовим Сергієм Жаданом. Сергій Жадан - український письменник, музикант, волонтер, військовослужбовець. Народився в місті Старобільськ на Луганщині. Його батько працював водієм і був членом комуністичної партії, хоча й не мав відданої прихильності до комунізму.Сам Сергій навчався у початкових класах українською мовою, а в старших перейшов до російськомовної гімназії у Старобільську. У 1991 вступив до Харківського Національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди на українсько-німецьку філологію. У 1997 році Жадана обрали віце-президентом Асоціації українських письменників.Від 2000 по 2004 рік працював викладачем кафедри української та світової літератури в Харківському національному педагогічному університеті, але звільнився через політичну ситуацію і бажання зайнятися літературною та громадською діяльністю. Автор романів "Депеш Мод", "Ворошиловград", поетичних збірок "Цитатник", "Ефіопія" та інших. Зараз його твори одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені 13-ма мовами.Під час Помаранчевої революції 2004 року Жадан був комендантом наметового містечка у Харкові. Він також активно брав участь у подіях Революції гідності і дістав травми під час захисту Харківської ОДА 1 березня 2014 року. У 2000 році у Харкові заснували рок-гурт "Собаки в космосі", який виконував пісні на вірші Сергія Жадана.Від 2008 музиканти виступають під назвою "Жадан і собаки", а у 2017 письменник став фронтменом гурту "Лінія Маннергейма". Активно допомагає фронту як волонтер, а у 2024 році вступив до лав ЗСУ. Отже, вітаю вас, пане Сергію, у нас в гостях. Рада бачити. І перше моє запитання, воно пов'язане з одним рядком вашої біографії. У вас скоро буде річниця, як ви у війську. Так, скоро.І що? І як враження? Тімоті Снайдер, американський історик, сказав, що Жадан має бути не з гвинтівкою, а з Нобелівкою. Ну, я не з гвинтівкою, насправді-то, але і без Нобелівки. А Тімоті дуже вдячний за слова підтримки, але мені здається, всі українці не мали би зараз бути з гвинтівками, з автоматами в окопах, а мали би займатися своєю країною. Але в нас війна і відповідно, мені здається, що мобілізуватися - це справа честі і обов'язку.Ми з друзями, частина нашої команди "Жадан і собаки" мобілізувалися минулого року. Несемо службу в 13-й бригаді Національної гвардії України "Хартія". Зараз це корпус, ми розрослися, тому роботи дуже багато. Я не на бойовій посаді, одразу випереджаючи хейтерів, які будуть говорити, чому я в студії, а не в окопі. Я не на бойовій посаді, я комунікаційник, несу службу в С9, секція цивільно-військового комунікування. Власне, я роблю свою роботу.Сергій Жадан, Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаn Ви згадали хейтерів, але хейтери раніше казали, чому Жадан не у війську. Тепер Жадан у війську і все одно будуть щось говорити.Ну, хай, то їхня така робота.Це весь час одні і ті самі люди? Слухай, це ж дуже часто не ті люди, це боти. Але я не знаю, хто це, насправді. Воно впливає на вас, цей хейт? Та ні. Бачите ж, от несу службу далі.Як це змінило ваше життя?Ну, ти вже собі не належиш великою мірою, тому що так чи інакше, ти належиш Національній гвардії. Все-таки контракт є контракт. і навіть попри те, що я зараз дійсно не в окопі, все одно мій командир знає, що я зараз у вас в студії. То, ну, це служба. А поїздки за кордон? Їх немає, поїздок за кордон. Я в останнє за кордоном був два роки тому, здається. Але ви, коли їздили за кордон, ви там говорили від імені України.Ну, зараз, я думаю, є кому говорити. У нас велика кількість митців, які можуть виїжджати, зокрема жінок поеток, акторок, співачок. Я думаю, вони можуть це зараз робити не менш переконливо і не менш успішно, ніж би це робили митці-чоловіки. Вони це робили і раніше, та і зараз хай роблять. Але вас кличуть за кордон? Так, постійно. І що, ви відмовляєтесь? Ну, зараз я на службі, я зараз і не поїду.Ну то чекайте, таке буває, що виїжджають.Послухайте, я не служу ще року, в мене дуже багато роботи тут. Справді багато роботи, я не кокетую, і служба забирає фактично весь час зараз. Ми поговоримо ще про цю вашу роботу, але я все-таки повернуся знову до вашого волонтерства. Наскільки зменшилися, чи можна так сказати, обороти волонтерські обороти Сергія Жадана, як він пішов у військо? Чесно, вони збільшились. У мене тепер є можливість, як у військовослужбовця, як у представника бригади "Хартія" звертатися напряму до представників великого бізнесу, громад територіальних, до міських голів, до голів обласних військових адміністрацій. Тому що я тепер представляю не просто себе як громадянина, я представляю свою бригаду, свій підрозділ, свій корпус і, відповідно, це зовсім інший рівень співпраці, зовсім інший рівень взаємодії і, повірте мені, це зовсім інші суми.Тому що я зараз забезпечую не просто свій фонд, який потім розподіляє кошти, як це було до минулого травня, а зараз я забезпечую свою бригаду і, відповідно, це зовсім інша механіка співробітництва. І це зовсім інша цифра, насправді. Я думаю, це, знову ж таки, якщо ми знову згадуємо про хейтерів, бо багато людей не розуміють, як це відбувається. Вони думають, що волонтерство - це закупівля там якогось шолома чи бронежилету. Це теж дуже важливо, це дуже потрібно і таке волонтерство далі є.Люди забезпечують своїх рідних, близьких, але в основному зараз волонтерська діяльність трансформувалася, і вона діє і здійснюється або через великі фонди, такі як "Повернись живим" або фонд Сергія Притули, з яким ми активно працюємо, і з Тарасом Чмутом активно працюємо. Або ж підрозділи, бригади, які мають комунікаційну службу, мають проєкти, от як наша бригада, наприклад. Вони працюють напряму із представниками бізнесу, з представниками міської місцевої влади. Це сьогодні так працює. Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnЧи ви рахували, скільки грошей ви, як волонтер, і зараз вже як військовий зібрали? Ні, я не рахував. Ну, це дуже важко. Тому що іноді от передають тобі коробку турнікетів. Ти їх не купував, але саме через тебе їх передали бригаді. То і відповідно, як це рахувати? Ну, насправді, це не так важливо. Головне, щоби бригада була забезпечена, щоби бійці були убезпечені, щоби у всіх все було, аби не було потреб у якихось елементарних речах, щоб була зброя, щоб було спорядження, щоб було харчування, щоб було медичне забезпечення, ну і так далі. Це все велика машина, яка потребує величезних, колосальних коштів, ресурсів. Ну, але якщо це приносить результат, якщо бригада виконує свою роботу, і якщо при цьому мінімальні втрати, то значить ми свій хліб їмо недаремно.А з-за кордону ще допомагають? Так, постійно.Це ваші прихильники? Ну, це по-різному буває. Часто це особисті зв'язки, та ті люди, які допомагали раніше, і зараз теж допомагають. Оскільки я в "Хартії", то вони допомагають безпосередньо їй. Вони знають, де буде та машина, яку вони передадуть, де буде той РЕБ, який вони передадуть, де буде ще щось. Це вчора викладав пост, де розповів, що ми звернулися до організації в Німеччині, попросили їх купити кілька РЕБів.Вони передали кошти, ми замовили харківським виробникам, вони виготовили ці РЕБи, ми їх передали на наш підрозділ. Тобто якась така співпраця. Сергій Жадан і Валерій Залужний, Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаn"Хартія" займає зараз все місце у вашому серці? Ну, все місце у моєму житті, в моїй голові. Слухайте, це вже не робота, це дійсно частина життя. Тому що одна річ, коли ти допомагаєш підрозділу, знаходячись ззовні, а ми з друзями "Хартію" підтримували від моменту її створення. Я, власне, і назву "Хартія" вигадав.Інша річ, коли ти знаходишся всередині, ти вже особисто знаєш сотні бійців, сотні сержантів, десятки офіцерів, коли ти з ними проходив БЗВП, коли ти з ними був на полігонах, коли їздиш постійно в розташування, бачиш, де вони несуть службу, де вони воюють, то, відповідно, це зовсім інший рівень включеності і зовсім інший рівень якоїсь відповідальності. Тому що це вже дійсно як велика родина. Ми багато, знову ж таки, як комунікаційники працюємо і підтримуємо нашу патронатну службу.Це служба, яка займається нашими пораненими хлопцями, дівчатами, родинами поранених та загиблих. І, відповідно, це теж про пам'ять, про повагу, про взаємозв'язок. Це про те, що бригади - це не просто 5 тисяч людей, ситуативно об'єднаних контрактами чи мобілізацією. Це про те, що ми справді намагаємося створити середовище однодумців, людей, які можуть один на одного спертися, один одному допомогти. Відповідно, ми намагаємося так і працювати. А ваші побратими, чи від них ви коли-небудь чули, або десь може там за спиною чули, мовляв "о, вояка, а гвинтівка ж в руках не тримає, з нами в окопі не сидить"?Ну в очі не говорили, можливо так і думають, я не знаю. Я чув інше, наприклад, мені нещодавно один із комбатів сказав, що багато іноземців, які йдуть в "Хартію", йдуть тому, що знають про неї саме із медійного поля.Тому що "Хартія" на слуху, тому що "Хартія" присутня, про "Хартію" багато говорять, і відповідно для них був якийсь рекламний подразник. Вони на нього зреагували, прийшли в бригаду і не шкодують. Я знаю, що в "Хартії" дуже багато уваги приділяють тому, щоб з бійцями говорити про історію. Я підозрюю, що є частина глядачів, які скажуть: "Як знання історії нам допоможе перемогти у війні чи вбити росіян, які прийшли до нас?" Ну, напряму, мабуть, ніяк. А опосередковано, безперечно, допомагає."Хартія" намагається створювати середовище людей, які постійно займаються самоосвітою, які виявляють свої лідерські якості, тому що, от ми коли говоримо про натівські стандарти, багато хто думає, що це про якусь натівську уніформу і натівську зброю. Безперечно, зброя - це дуже важливо, це ключовий момент, але це так само натівський стандарт - це зовсім інший спосіб комунікування. Це про те, що кожен може бути лідером. Це про те, що є, наприклад, сержантський склад, сержантський корпус, який перебирає на себе роль цих лідерів, посередників між офіцерами і бійцями. І це про те, що бійці теж повинні постійно вдосконалюватися, отримувати освіту, навчатися і не зупинятися в цьому розвитку.Тобто, армія - це не помиральна яма, це простір реалізації, це великий соціальний ліфт, який може дати тобі можливість реалізуватися. Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnНу, але тим не менше, все одно є таке, що певні бригади мають таку славу, що там тебе точно відправлять на вірну смерть.Слухайте, ну я не знаю таких бригад, де точно тобі скажуть, що тебе відправлять на обов’язкову смерть. Давайте, знову ж таки, будемо об'єктивні. Про військо існує дуже багато стереотипів, часто вони неправдиві, часто вони шкідливі, часто вони антидержавницькі. І дуже часто ці стереотипи вкидаються в наш інформаційний простір не українцями, вони вкидаються нашим ворогом. Відповідно, те, що частина українців їх радо підтримує, підхоплює і поширює, ну, це вже питання до нас самих, але це теж можна багато чим пояснити. Насправді зрозуміло, що Сили оборони різні. Є різні бригади, різні роди військ, різні командири, і тут людський фактор теж багато значить і багато важить.Але, знову ж таки, мені здається, тут не треба мірятися хто кращий, хто гірший. Мені здається, що якщо той чи інший підрозділ має якийсь позитивний досвід, то ним треба ділитися. От, наприклад, "Хартія" справді багато в чому інноваційна. Я не говорю, що ми найкращі, я не говорю, що ми маємо себе протиставляти іншим підрозділам. Зовсім ні, але є якісь такі речі, які ми активно впроваджуємо, на яких ми робимо акцент, зокрема от планування операцій, планування будь-якої бойової дії. У нас це поставлено просто дуже професійно, і це визнає як вище керівництво, так і командири інших бригад, які до нас регулярно приїжджають. І цим якраз от наша команда ділиться. Тому що це не робиться для того, щоб показати, що ось ми унікальні, а всі інші на це не здатні. Навпаки, ми розуміємо, що ми всі разом. Це наша армія, це наше військо, це наша країна, і відповідно, що ж тут ділитися, що ж тут відмежовувати? Треба якраз цим досвідом ділитися, показувати і ховати тут немає чого.І знову ж таки, от ви згадали про історичну освіту.Ми одна з небагатьох бригад, де є хорунжа служба і в ній несуть службу професійні історики, зокрема і Вахтанг Кіпіані, якого, я думаю, ви знаєте. І Володя Бірчак з нами теж, і ще є кілька їхніх колег. Вони займаються освітою бійців на полігонах, в підрозділах, в розташуваннях. Ми в "Хартії" запустили освітні курси для сержантів.Це теж страшенно цікава річ, тому що сержанти - це переважно молоді хлопці, десь 30 років, які вже мають бойовий досвід, які прийшли в "Хартію" частково з інших підрозділів, вже маючи за плечима бойовий досвід. І ми коли їм пропонували, власне, ці курси, трішки остерігалися, тому що не знали, наскільки добре вони це сприймуть. Вони бойові сержанти, в них за плечима війна, бої, втрати. Вони керують бійцями в бойових умовах і тут раптом їх запрошують на лекції. І на лекції не лише по історії, не лише з питання ідеології, а наприклад, на лекції з ораторського мистецтва. І було певне побоювання, але виявилось, що ні, що вони якраз дуже добре все розуміють, вони включилися в навчання і сказали, що це було цікаво, особливо сказали, що їм був цікавий саме курс ораторського мистецтва. Тому що вони говорять з бійцями, і, відповідно, мають бути логічними, аргументованими, послідовними і переконливими. Їх мають розуміти.І вони це усвідомлюють, і, насправді, є це розуміння того, що це не просто для галочки,  це не робиться просто тому що командир вирішив, що всі мають пройти курс ораторського мистецтва.І вірші читати Жадана.Ну, цього якраз у нас нема, до речі.Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnЩо не читають? Ні, ну читають. Це теж цікава річ, але мається на увазі, що на цих курсах не читають. Так ось, виявилося, що всі все розуміють і всі усвідомлені. Я вам розкажу, до речі, це от був один з проєктів нашої служби комунікаційної. Ми вигадали бібліотеку хартійця, звернулися до кількох наших видавництв, зокрема, видавництва Старого Лева, Абабагааламаги, Меридіан Черновіц, Нашого Формату, Фоліо, Віват, Смолоскипуі ще кількох видавництв, і попросили їх надати нам книжки.І ми зібрали 10 комплектів, це разом було десь під 1000 книжок, і всі ці комплекти передали на батальйони. Передали з тим, щоби бійці, сержанти, командири читали. Ми розуміли, що, ну, далеко не у всіх є час читати, далеко не у всіх є навичка читати. І теж у нас було таке побоювання, що ці книги будуть десь лежати, але от я їжджу, регулярно буваю і в батальйонах, і на в розташуваннях бійців. Бачу, що книжки читаються. Ведуться облікові записи, хто скільки брав книжок. Можна побачити книжку то на столі командира, то десь там на ліжку бійця біля подушки. Тобто видно, що книжки читаються. Це дуже приємно. Ці книжки - це художня література? Там дуже різні книжки. Ми намагалися підібрати збалансований такий склад, там є вірші, але їх небагато. Ми чудово розуміємо, що більшість людей вірші читають за трішки інших обставин, хоча читають.А там є багато історичної літератури, національно-патріотичної літератури, літератури пов'язаної з нашою історією. Є українська класика, себто Хвильовий, Домонтович, Куліш, Підмогильний. Є трішки перекладної класики, себто ми так намагалися підібрати книги для бійців з різними запитами і з різними культурним і освітнім бекграундом. Багато всього, але ще є радіо.Так,  ще радіо. Але, знову ж таки, дехто думає, що радіо - це основне місце роботи. Насправді, це не так. Радіо займає у цій всій цій нашій діяльності, ну, не знаю, відсотків 5-10. Це найкоханіші, найтрепетніші 5%, тому що, насправді, це така кохана дитина наша, Радіо "Хартія". Власне, це була моя ідея. Я запропонував командуванню бригади зробити таке радіо, це перше бригадне радіо, наскільки я знаю, в силах оборони. І потім після нас ще кілька бригад, здається, почали робити такі проєкти. І це дуже приємно.Знову ж таки, ми готові ділитися досвідом. Для чого ми це робили? Ну, для мене було очевидно, що є велика така прірва, інформаційний вакуум між Силами оборони і цивільним суспільством. Ви, ваші колеги журналісти, багато дійсно робите і за це величезна подяка. Справді, постійно, нібито з одного боку є якась інформація з лінії фронту, з лінії боєзіткнення із тилових якихось підрозділів, а з іншого боку дуже мало є цієї щоденності, буденності. Нам якраз хотілося показати армію всередині, і хочеться далі показувати, ми цим займаємося. Хочеться показати, що військо не складається з якихось ідеальних людей. Військо - це віддзеркалення суспільства, там є різні люди, але так чи інакше склалося так, що сьогодні українська армія має унікальні можливості. З огляду на цю війну мобілізувалася величезна кількість людей, які би ніколи не опинилися в армії, якби не ця війна. Це люди з вищою освітою, люди з досвідом ведення бізнесу, люди з досвідом ведення якихось креативних практик. Тобто, насправді це величезний інтелектуальний, економічний і маркетинговий потенціал. І відповідно, добре було б, щоби армія цей потенціал використала хоча б частково.Тому що, ми ж чудово розуміємо, що коли закінчиться воєнний стан, коли закінчиться те, що ми називаємо війною, коли настане той день, коли зможемо сказати, що війна закінчилася, більшість цих людей повернеться в мирне життя. А відповідно, дуже би хотілося, щоб армія далі зберігала цей потенціал до розвитку, щоб армія якось трансформувалася, реформувалася, рухалася вперед, щоб це справді була передова інноваційна армія. Ви кажете, "коли закінчиться". Я знаю, що люди, які у війську, вони не люблять цих запитань, і це зрозуміло. Нема відповіді на це питання. Ви хочете запитати, коли закінчиться війна? Чи є у вас якесь відчуття? Нема. Ну, немає. Я чудово розумію, що навіть якщо війна закінчиться умовно завтра, то післязавтра ми всі не розійдемося, тому що наш ворог, наш сусід ніде не зникне. І відповідно, так чи інакше, ми будемо змушені, під ми  я маю на увазі Україну як державу, змушені будемо вибудовувати якусь доктрину, якусь стратегію захисту, розвитку свого війська. Тому що досвід цієї війни показав, що відсутність сильного війська, відсутність якоїсь продуманої, розумної стратегії оборони призводить, передусім, до величезних втрат.Про втрати територій: ваш рідний Старобільськ, що на Луганщині, в окупації вже давно. Чи ви сподіваєтесь, що він повернеться в Україну, у вільну Україну?Да, безперечно, я переконаний в тому, що обов'язково повернуся до себе додому і буду мати можливість, власне, побачити ті місця, де виростав. Я не думаю, що це станеться завтра, чи це станеться післязавтра, тобто в мене немає якихось ілюзій. Я розумію, що це буде складний болючий процес повернення, але в його незворотності я не сумніваюсь.А маєте з кимось там зв'язок?Так, маю.І що ці люди пишуть?Там багато речей, я не можу вам говорити. Але там погані речі, тому що Росія просто асимілює територію, яку окуповує, вона просто випалює там все українське, вона просто перевербовує на свій бік громадян, підкуповує їх, задобрює їх, скажімо, соціальними дотаціями чи високими пенсіями точковими, які спотворюють, дещо деформують загальну картину.Вона спонукає людей приймати російське громадянство, а найстрашніше, що вона робить – вона мілітаризує цю територію. Там створюються якісь кадетські училища, військові училища, куди йдуть українські діти. І вона мобілізує українських дітей. Тобто, я думаю, ви самі знаєте, що вже от є інформація, здається, про 9 чи 10 тисяч офіційно. А українські підлітки, які мобілізовані до Збройних сил Російської Федерації, фактично, зараз воюють проти своїх співвітчизників. Тобто росіяни свідомо створюють громадянський конфлікт. І я навіть не знаю, що складніше: повернути територію чи тих людей повернути.За стільки років, а точніше 11, це вже такий добрячий кавалок життя. Ну так, і тут же ж ми маємо розуміти, що мова йде не лише про якусь емоційну чи етичну складову. Тут йдеться про правову складову, тому що так чи інакше, є закони України, і потрібно відповідати за ці закони, потрібно їх дотримуватись. Відповідно, якщо ти їх порушив, ти маєш нести відповідальність. І я припускаю, що далеко не всі наші співгромадяни, які залишились на окупованих територіях, про це пам'ятають. Тому, так, безперечно, це буде дуже болюча тема. І до неї треба готуватися вже сьогодні. Дивіться, ви розказуєте про те, що говорите з військовими в "Хартії" про історію. Я знаю, що Вахтанг Кіпіані розповідав, що дуже часто буває, особливо серед старших людей, які ще застали Совок…Ну це я (сміється).Так і я застала СРСР. Але їм в школі викладали іншу історію трохи. Я вже застала час, коли там почала мінятися історія. Ми писали історію від руки, бо книжок не було, радянські вже викинули, а не радянських ще ніхто не друкував, або ж вони були у дуже рідкісних екземплярах. І, власне, ті люди кажуть: "А я от цього не розумію. А чому ось це? А як мені ставитися? От в мене дід там, чи прадід воював в часи Другої світової війни". І як бути з тими людьми, які зараз на окупованих територіях? У них же теж зараз своя якась історія. Ну, точніше, у них якраз в тому то й трагедія, що це не своя історія, а та історія, яку їм нав'язують. І це велика біда. Як їх переконувати?Доволі травмований регіон, я маю на увазі Лівобережжя та Наддніпрянщину. Так сталося, що в "Хартії" основу бригади складають саме бійці або з Наддніпрянщини, тобто це Дніпро, Запоріжжя, Нікополь, Кривий Ріг. У нас майже півтисячі бійців із Кривого Рогу. Або ж воїни з Донеччини, Луганщини, Харківщини або Полтавщини, тобто східняки. Це українці, які справді часто просто були жертвами цього інформаційного потоку, який і в радянський час, і в пострадянський час всіх нас збивав з ніг, намагаючись нам, власне, провадити цю російську чи пострадянську якусь візію історії. Це болюча тема, тому що ну насправді, з одного боку, ти ніби маєш дідуся і бабусю, які тобі розповідали щось.От я пам'ятаю, що мені розповідала бабуся про війну. Вона брала участь в Другій світовій війні, вона нічого хорошого не розповідала, вона ділилася з яким, насправді, презирством до Червоної армії ставилися поляки, які так і не дочекалися підтримки під час Варшавського повстання. Я це пам'ятаю з дитинства, цю історію. Ця історія не розповідалася публічно, але вдома це все проговорювалося. Відповідно, от є нібито ця родинна правда, твоя приватна правда.З іншого боку, є всі ці нескінченні російські серіали про великого полководця Йосипа Сталіна, який створює Україну та який звільняє Європу. І відповідно, це ж так чи інакше десь на підсвідомості відкладається. Тим більше важливо все це сьогодні проговорювати, обговорювати з фахівцями, істориками, які можуть аргументувати не просто емоційно, а фактово і суттєво показуючи якісь речі, наводячи якісь приклади, якусь статистику і, в принципі, пояснюючи якісь речі. Насправді, знаєте, я вам скажу таку річ, що більшість бійців, навіть попри те, що не мають якоїсь історичної освіти та якихось великих історичних знань, насправді їх не треба мотивувати.Вони все розуміють, вони розуміють, за що воюють, вони розуміють, де вони знаходяться, розуміють, хто почав цю війну. Інша річ, що деякі речі можна проговорити, це не буде зайвим, це, скоріше просто розставити все на свої місця. Ми згадали про підлітків на окупованих територіях і що з ними там відбувається. Вони вибору фактично не мають, так? Ну, є діти, які досягаючи повноліття якось вириваються з тої тюрми. Це дуже важко, насамперед. Це справді біда. Але знаєте, це питання до батьків, які не вивезли дітей і загалом от, власне, до всіх тих подій, які тоді відбувалися. Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnАле є ще підлітки, які на вільній території України, і ми чуємо ці історії, як вони співпрацюють з агресором, або, не знаю, слухають російську музику.Ви знаєте, мені здається, це трішки різні речі. Я би тут дуже обережно якось говорив та не змішував на купу.Мені здається, знову ж таки, можливо, я трошки ідеалізую, можливо не до кінця щось знаю, але з того, що я бачив, з того, що я знаю, дуже часто за цим слуханням російської музики, за споживанням російського контенту і подальшим перебуванням в російському інформаційному полі, якраз не стоїть якийсь свідомий вибір, не стоїть якась українофобія, не стоїть якесь заперечення українця.У дуже багатьох випадках це просто якась інерційність, невміння себе впевнено поводити в інформаційному полі, критично мислити і якось відсіювати чужий наратив. А ще дуже часто за цим стоїть просто елементарний підлітковий протест. Коли тобі тут з одного боку говорять про те, що твоя країна захищається, що Росія агресор, що не варто, не можна, неприпустимо підтримувати агресора навіть в спосіб просто споживання контенту, виникають оці терміни – "не варто", "не можна", "не слід". Підліток часто сприймає їх як заклик заперечувати це все. Мені здається, це одна із причин. Я думаю, часто за цим немає якоїсь ідеологічної складової, а просто елементарний підлітковий спротив. Такий, не дуже розумний, не надто симпатичний, але ну от він такий.Підлітки в 13 років намагаються робити те, що батьки їм забороняють робити. А ваш підлітковий спротив який був? Ну, теж такий. Просто мій підлітковий вік припав на початок перебудови. Відповідно, і та я теж слухав якусь, до речі, російську музику. Російський рок тільки, це ж кінець 80-х. А це та музика, яка дратувала старших, яка дратувала дорослих. Батьки сварилися з вами? Та ні, насправді ні. У мене якось не було підліткових конфліктів, і з татом покійним не було, якось ми так жили. Ясна річ, що були якісь спалахи в 13 років, але дуже швидко якось ми порозумілися, за що я своїм батькам надзвичайно вдячний, за їхню мудрість і витримку.Хто до вас приходить на концерти? Люди якого віку слухають "Жадана і Собак"? Сьогодні приходять, переважно, підлітки. Дуже юна аудиторія, і це зараз змінилося.Це в них теж протест? Слухай, ну підлітки дуже різні. Ви ж не можете сказати, що всі підлітки слухають російську музику. Очевидно ні. І оце прослуховування навряд забезпечене лише підлітками. Мені здається, то все значно складніше, і значно укоріненіше. І знову ж таки, це, як на мене, це дуже нехороший симптом, але навряд чи він безнадійний, навряд чи його не можна викрити. Я думаю, це те, що буде змінюватися, так чи інакше.А ось повертаючись до авдиторії, я пам'ятаю, десь навесні 22-го року, вже кілька місяців йшла велика війна, ми тоді якось рушили з музикантами в перші концерти, щоб позбирати кошти на Сили оборони, почали продавати квитки і побачили зали. По-перше, ми побачили, що людей стало значно більше. А по-друге, ми побачили, що змінилася авдиторія. Причому докорінно змінилася, вона сильно помолодшала.Відтоді і до сьогодні, переважно у залі молоді люди, студенти або навіть старшокласники. Іноді вони навіть приходять з батьками. Це особливо зворушливо, і це особливо якось цікаво і за цим приємно спостерігати, ці поєднання поколінь в залі. Багато військових. Хтось купує квитки, когось ми запрошуємо. Тобто це таке дивне поєднання сьогодні на концертах. Це або люди з фронту, з армії, або діти.А діти, які приходять, вони ж потім підходять фотографуватися, просити автографи і дуже багато з них веде якісь збори, тому що в них всіх хтось воює сьогодні. Просять передати там привіти своєму тату на фронт, або братові на фронт, або сестричці на фронт. І сьогодні, насправді, цією війною всі пов'язані, всі прошиті від Ужгорода до Сум, від Києва до Миколаєва, від Херсону до Одеси. Але чому діти слухають "Жадана і собак"? Ви собі задавалися цим питанням? Що їм подобається?Я думаю, вони там знаходять те, що хотіли би почути від дорослих, але дорослі з ними про це не говорять. Тобто я припускаю, що ми для них ті дорослі, з якими можна говорити щиро і відверто. А вони знають вас як письменника? Чи вони знають вас як Жадана?Хтось знає, хтось не знає, але, насправді, знають. Буває можливість робити якісь літературні виступи і приходить приблизно та сама авдиторія, теж молоді люди. Вони приходять з книжками, просять підписати цю книжку. Я дуже сподіваюсь, що вони цю книжку читають. Ну або колись прочитають. Ну або колись прочитають. Хоча читають. Ну я ж бачу, це проходять книжки в закладках, книжки з якимись там підкресленими рядочками. Це так якось теж мило. Ми в свій час так книжки не читали, ні. Ну це було якось, ну, інакше. Згадайте, ну, згадайте, хоч ми з вами і різного віку, але от я пам’ятаю свій підлітковий вік, чи, скажімо, свої 20 років. Ми трішки інакше читали.Зараз книжка - це щось таке більш інтимне, більш приватне, що тримається, що дійсно є твоїм, частиною твого світу, частиною твого простору, трішки інша предметність. Про ваш Харків рідний хочу запитати. Він змінився за цей час?Ну так, він візуально навіть змінився. Точніше, передусім візуально, тому що він сильно побитий. Чи він змінився внутрішньо? Та змінився безперечно, там зміни на кожному кроці, в кожній якійсь сфері.По-перше, багато людей виїхало. Виїхало багато іноземців, тому що Харків був завжди дещо мультикультурним містом. Ці люди поїхали, вони вже, мабуть, і не повернуться. Натомість приїхало дуже багато, як це називається, внутрішньо переміщених осіб. Тобто наших громадян із Харківської області, з Донецької області, з Луганської області. У Харкові далі живе більше мільйона людей, 1,3 млн наскільки я знаю.Це і далі велике місто, там далі вдень заповнені хідники, заповнені перехрестя, заповнені автомобілями дороги, але зрозуміло, що це місто сильно побите, сильно травмоване і так чи інакше, це місто, яке тримає оборону. Тобто, це його статус фортеці, статус форпоста, статус міста, яке собою, ну, фактично, прикриває велику територію.Фото: fасеbооk/sеrhіy.zhаdаnПро настрої в місті: до повномасштабного вторгнення часто можна було почути: "У нас тут свій язик, харківський"Ну, не часто. Це сказав один політик, і, як на мене, це було не дуже мудро. Це, знову ж таки, ті стереотипи, які хтось вкидав спеціально, і дуже прикро, що хтось їх підхоплював. Так само, як, скажімо, про Львів вкидалися теж стереотипи про те, що тут не сприймають, в принципі, східняків, що тут дивляться на лівобережну Україну, як не на Україну.Теж такий шкідливий та контрпродуктивний стереотип. На превеликий жаль, його вкидали деякі політики, і шкода, що наші співгромадяни на сході України у все це вірили. Насправді, я думаю, ви ж чудово розумієте, що це зовсім не так. І відповідно, мені здається, що якраз ця війна мала би подолати багато наших стереотипів. Тим більше, сьогодні дуже багато громадян України, наприклад, з заходу, з півдня, які ніколи не були на сході, там побували.І сьогодні в Харкові, довкола Харкова воюють багато хлопців, дівчат із Львівщини, з Тернопільщини, з Франківщини, з інших регіонів, з Закарпаття. І я дуже сподіваюсь, що якраз от вони по цій війні будуть тими, хто матиме зовсім інше якесь уявлення про схід, про лівий берег, про південь України. Будуть розуміти, що ті стереотипи, які створювалися, які нам накидалися, у більшості своїй не відповідають дійсності.Слухайте, є стереотип, але є якась так само історична правда про те, що Україна була між двох імперій розділена. Ну так, безперечно так. Просто ви розумієте, в цьому випадку, знову ж таки, як ми хочемо це бачити і чиїм наративом ми говоримо. Якщо ми говоримо українським наративом, то варто говорити про те, як стосовно нас на сході застосовувалися величезні, масштабні і дуже цинічні репресивні механізми. Я маю на увазі і кілька голодоморів, які відбувалися в 20-х роках, 33-го року, 47-го року. Це, скажімо, мої території. Там мої дідусі, бабусі. Хтось це пережив, хтось не пережив. У мене є дідусь покійний, був 22-го року народження. Він голод 33-го року дуже добре пам'ятав. І він мені розповідав про нього, знову ж таки. Це ж наші території, там, де вимирали просто тисячами люди, цілими селами вимирали. І зрозуміло, що це накладало великий страшний відбиток і на настрої, і на погляди, і на поведінку, і на соціальну активність, політичну активність і так далі.І плюс, знову ж таки, специфіка регіону великою мірою формувалася штучно, коли завозилися просто громадяни з території Росії на заводи, на виробництва, на підприємства, на будівництва великих індустріальних комплексів. Вони лишалися, відповідно потім, через 10 - 15 років комуністична партія давала цю картинку як об'єктивну і говорила: "Ну подивіться, тут всі говорять російською мовою, тому що так сталося історично".Зрозуміло, що це, знову ж таки, підміна поняття, що це така нехитра маніпуляція. Ну, Трамп вживає цю підміну.Що б ви йому сказали? Я би сказав, що Трампу якраз добре було б пройти курси нашої хорунжої служби та трішки дізнатись про історію. Ну, насправді, це, я не знаю, це жалюгідно, коли президент Сполучених Штатів Америки виставляє себе просто невігласом. Людиною, яка не знає елементарних речей, і тим більше впевнено говорить про те, в чому не розбирається, чого не знає і виставляє себе просто посміховиськом. Оце от його твердження про те, що Росія захопила території, де живуть росіяни, тому що вони говорять по-російськи, ну це навіть порівняно з путінськими якимись наративами звучить просто безпорадно і жалюгідно.Але тим менше, коли ви чуєте російську, вона вас травмує, чи немає такого? Ну, послухайте, я озираюся, тому що сьогодні російською говорять ті люди, які нас збивають. Відповідно, коли ти в місті чуєш російську, ти напружуєшся, думаєш, хто це, що це. Я не можу сказати, що більшість бійців зараз говорять українською, багато хто далі говорить російською, але, так чи інакше, більшість людей, які в Силах оборони на твоє звернення українською, ну, скоріше теж будуть відповідати українською. Принаймні, вони не будуть ігнорувати твою українську. Це зовсім інший стан, інше ставлення, зовсім інший рівень функціонування і присутності цієї мови. Але, ну, далі є люди, які говорять російською, відповідно, ти так щоразу напружуєшся.А в Харкові стало більше української? І батьки з дітьми якою розмовляють?Ну, батьки різні, діти різні і говорять по-різному. Але української стало більше, да, справді. І причому українською стало говорити більше молоді, і старші люди переходять. Ось навесні 22-го року, коли з Харкова дуже багато людей поїхало, і, відповідно, лишалися або ті, хто не мав куди виїхати – це люди, які там старшого віку або матері з дітьми, вони лишалися, багато з них ховалися в метрополітені, наприклад.Або лишалися військові, бо дуже багато харків'ян тоді справді пішло воювати і в тероборону, і в інші підрозділи, добровольчі підрозділи, або ж ті, хто займався волонтерством. Харків перетворився на такий величезний потужний волонтерський хаб, були просто десятки волонтерських організацій. І, відповідно, так чи інакше на вулицях, на поверхні міста лишалися саме вони, і це не метафора. Багато людей ховалися під землею, був підземний Харків та наземний Харків, і місто було порожнє.І фактично, от коли ти їхав там в центр міста, або йшов в центр міста, то більшість людей, яких ти бачив, ти їх або знав, або розумів, звідки вони. Тому що, якщо це волонтери, в них були якісь позначки з якої вони організації. Якщо це військові, то це було видно, що це військові. І відповідно ці люди у більшості своїй говорили українською. І от на кілька місяців Харків був майже цілком україномовним. Це було дуже дивно. Потім багато людей повернулися, багато людей піднялися з метро. Ясна річ, що ця хвиля трішки розбавилася, але знову ж таки, я бачу цю склянку скоріше напівповною, я бачу, як вона прибуває. Без якогось надмірного ідеалізму, я розумію, що це буде довгий, тривалий, складний процес. У ньому, мабуть, і далі будуть якісь речі, які будуть багато кого дратувати, викликати недовіру, істерику. Будуть крики про зраду, будуть оці підлітки, які слухають російську музику, далі будуть російські музиканти десь у нас в топ-листах, але те, що цей процес незворотний, і те, що, я маю всі шанси дожити до того, що буду жити в цілком україномовному Харкові – я в це вірю. З Андруховичем ми говорили, і він каже, мовляв, "я вже цього не застану, щоб вся Україна була україномовною". Ну ні, Юрій Ігорович, дай йому Боже здоров'я, сподіваюсь колись навіть приїде у теж цілком українськомовний Харків.Він, до речі, приїздив до нас в часи цієї великої війни, і була зустріч, дуже зворушлива, дуже така щемка, було багато людей у підвальному приміщенні. Ігор читав нові речі. Ми з ним їздили навіть туди ближче, безпосередньо на кордон, показували ці території, які були захоплені росіянами, окуповані, потім були звільнені. 38% українців за останнім опитуванням вважають, що в школах все-таки має викладатися російська мова. Вона нам треба, ця російська мова? Як я переконана, вона нам не треба. Я думаю, що цей статус російської, як мови міжнаціонального спілкування, все це перебільшено, це скоріше, все-таки, пропагандистський наратив, пропагандистський вкид Росії. Я припускаю, що частина людей, які так от говорять, роблять це не тому, що дуже люблять російську мову, а тому, що вони просто бояться. Вони бояться, тому що вони далі в чомусь керуються російськими наративами, вони бояться, що в такий спосіб їх намагаються позбавити їхньої ідентичності. Їм здається, що їх намагаються позбавити їхньої пам'яті, їхньої історії, їхнього, власне, наповнення. Я боюсь, за цим стоїть страх, за цим стоїть робота ворожої пропаганди, але за цим навряд чи стоїть, знову ж таки, якесь заперечення і відштовхування української мови як такої. А яка вона, українська ідентичність? Вона вже сформована до кінця?Ну, мені здається, вона зараз і формується цією кривавою війною, і на превеликий жаль, ця ідентичність формується занадто дорогою ціною. Наполягаю на тому, що у нас є наша країна, наша держава, і це дуже важливо зараз усвідомлювати, що ми не просто живемо на землі, на території, на якій жили наші предки, а ми живемо в своїй державі, яка існує 34 роки і буде існувати далі після нас, за участі наших дітей.І відповідно, так чи інакше, саме ця держава забезпечує наші права, саме ця держава забезпечує, власне, нашу реалізацію. Саме ця держава є нашою державою, вона захищає нас, а ми мусимо захищати її.Чи ви стежите, чи маєте час за тим всім, що ви робите в "Хартії", слідкувати за тим, що відбувається на політичній арені українській. Ну, у нас хіба є політична арена? Он там хтось говорить, що може і будуть якісь вибори, але зараз все трохи притихло. Ми коли говоримо з якимось політичними експертами, я от мав розмову з очільницею партії "Слуга народу", пані Оленою, то я її запитав, що у нас по виборах? Вона сказала, виборів не буде ближчим часом. Яка політична арена? Країна воює. Ну, вони кажуть, що не буде, але паралельно ведеться якась підготовка на "раптом що".Мені здається, що в нас порушене політичне поле, і відповідно, про якусь повноцінну, цивілізовану, нормальну, стандартну, політичну діяльність поки що його говорити не доводиться. Країна воює, і я думаю, що зараз би активізація тих чи інших політичних сил, вона би скоріше дратувала. Мені видається, можливо я помиляюся, ясна річ, що є люди, які вимагають проведення виборів вже завтра. І знову ж таки, емоційно це можна зрозуміти. Ми українці звикли, що в нас є вибір. Ми українці потребуємо вибору, коли в нас немає вибору на руках, то ми починаємо нервувати. Ми починаємо підозрювати владу в тому, що вона все корумпувала, що вона все узурпувала і що нас позбавляють наших елементарних свобод. Але з того, що я бачу, мені здається, що більшість людей чудово розуміють, що в цих умовах вибори проводити та просто нереально. Частина території окупована, частина громадян знаходиться в міграції, в тимчасовій чи постійній, частині громадян воює і не мають можливість просто проголосувати. Можливо фахівці скажуть, що це можна зробити. Я, насправді, не зовсім розумію, як би це було. Але коли будуть вибори, я, звичайно, піду на них. Я свідомий громадянин, я ходжу на всі вибори. Завжди ваш вибір справджується? Ні. Ні, не завжди. От на останніх виборах мені було дуже прикро. Я говорю не про президентські вибори, я говорю про місцеві вибори, про парламентські вибори. Від мого району йшов депутат Куницький. Я звертався до президента України і закликав зняти цю кандидатуру як негідну, нечинну. І там було порушення, наскільки я пам'ятаю, певних приписів. Ясна річ, що ніхто не дослухався. Куницький переміг і зараз він, наскільки я знаю, просто втік з України. Прикро, що от, власне, кандидат з мого району втік з України. А чому, як думаєте, не звернули увагу на ваш заклик?Я не знаю, не буду коментувати, чого не знаю. Що робити нам з тими людьми, які зараз за кордоном? У нас тут є всередині країни якісь дискусії стосовно мови, стосовно того, як працювати, наприклад, з підлітками, стосовно якогось нашого такого договору. А ці люди, вони зараз перебувають трохи поза контекстом, і дуже часто, наприклад, можна почути про те, що коли жінки повертаються на якісь там канікули сюди, щоб побачити своїх рідних, побачити свої домівки…Полікувати зуби (сміється). Це я повторюю одне з цих із кліше і стереотипів, які є в соціальних мережах. Про українців, українок, які приїжджають полікувати зуби. Насправді я ніколи з такими не стикався. І знаєте, що я скажу?Мені здається, що в цій ситуації, в якій ми зараз знаходимося, на четвертому році великої війни, я думаю, будь-яку сферу, будь-який аспект нашого життя, нашої реальності слід використовувати з користю для країни, з користю для держави. Ми нещодавно говорили з Андрієм Шевченком, не з Андрієм Миколайовичем, не з футболістом, а з Андрієм, який журналіст, який був послом України в Канаді. Власне, ми говорили про канадські вибори, говорили про Канаду, як країну, де бути українцям престижно, де бути українцям досі модно, і це без прив'язки до цієї війни, так було традиційно. І знову ж таки, ми говорили про те, що це слід використовувати. Тому що зараз та ситуація, коли внаслідок війни, і це теж цікава річ, про це поки що мало говорять, а говорити треба, що більшість українців, все-таки, живе за межами, за межами українських кордонів.Тобто, ми маємо на увазі ті мільйони українців, які виїхали на захід, і ті мільйони українців, які знаходяться в окупації. Так чи інакше, вони не підпорядковуються українській державі, вони знаходяться поза межами чинності українського законодавства. І це вперше так сталося, коли більшість українців знаходяться не в Україні, а поза її межами. І, знову ж таки, можна керуватись цим принципом, що всі, хто виїхав, це зрадники, всі, хто виїхав, це не зовсім українці, адже вони поза контекстом, вони не розуміють наших реалій, вони ніколи не повернуться, вони зрадники і так далі. А можна розуміти, що це далі лишаються наші співвітчизники і вони далі можуть виконувати роль наших амбасадорів, вони далі можуть говорити про Україну, далі можуть бути українським голосом. Ну, в принципі, що вони і роблять по всьому світу, якщо ви бачите. Коли трапляються якісь мітинги чи якісь демонстрації в світі, туди виходять тисячі українців. Плюс тисячі українців далі донатять на Сили оборони і допомагають. А ті, що за кордоном починають шукати якусь російську громаду?Люди різні. Хтось шукає російську громаду, хтось говорить, що ніколи не повернеться, хтось тішиться з того, що йому вдалося перетнути межі України. Люди різні, і найпростіше це, звичайно, всіх заганяти під якийсь один шаблон. Але це тоді нічого не пояснить. Коли вони будуть повертатися, приймати всіх?Ну, послухайте, знову ж таки, є закон України. є Конституція України. Є люди, які її порушили, є люди, які її не порушували. І мені здається, емоції, наші емоції, вони цілком зрозумілі, вони виправдані і, очевидно, їх не можна ігнорувати, але крім наших емоцій є ще закони. Про наші емоції, до речі. Зараз всі страшенно наелектризовані, будь-який допис, будь-яка думка і публічна особа тут же піддається хейту, з якого ми починали, так? Дуже часто це такий шакалячий експрес, який просто закриває рот. Знову ж таки, згадую Андруховича, розмову з ним. Тоді, коли він виступив з Шишкіним на одній платформі, як його критикували після того. Я спитала, чи він займається самоцензурою.Він сказав, що "якщо я не публікую політику вже рік, то можна сказати, що це самоцензура". У вас є самоцензура, щоб часом не потрапити під шквал критики? Ні, такої самоцензури в мене немає, тому що те, що ви називаєте критикою, це насправді не критика, це такий-собі симулякр. Люди, які присутні в соціальних мережах, самі для себе створюють ілюзію того, що їхній голос на щось впливає.Він, безперечно, ні на що не впливає, і безперечно це таке его людське, яке людина, власне, так-от реалізує. У неї є можливість написати якісь коментарі, вона цією можливістю користується. Часто це нерозумно, часто це неконструктивно, часто неаргументовано, але соціальні мережі дають таку фантастичну можливість. тобі бути озвученим, мати право голосу. Навіть якщо ти там не під своїм іменем, навіть якщо ти ховаєшся з якимось ніком і так далі. Але це ж ні на що не впливає. Але ви помітили, що таких людей, які пишуть негатив, їх стало тепер більше? Ну, у зв'язку з тим, що є можливість, тому що це найпростіший спосіб якось вилити своє невдоволення, взяти і просто на когось спрямувати свою злість. Я просто до того, що це ні на що не впливає. Тобто, якщо люди думають, що вони через соціальну мережі дійсно змінюють якусь думку, дійсно ставлять когось на місце, все це ілюзія, це не працює.Але ви запитали про цензуру. Ну да, безперечно є. Послухайте, якщо я пишу, наприклад, чи говорю про військо, про армію, є багато речей, які я не можу сказати. Ти мусиш про це зараз думати. Якщо ти говориш про людей, які так чи інакше мають стосунок до якихось речей, пов'язаних з реальністю війни, треба тричі подумати, перш ніж складати. Тут є етичний момент і тут є безпековий момент, безперечно. Щось можна сьогодні озвучувати, щось не можна озвучувати.Це така самоцензура, вона присутня на різних рівнях. І знову ж таки, хтось намагається говорити, що цензура - це погано. Цензура - це погано, безперечно. Але коли за цензурою стоїть і безпека, коли цензура рятує життя, це вже ж не просто про твої права, це і про твої обов'язки так само. Тобто ти маєш розуміти, що нашкодити не можна. А про політиків, про владу, теж самоцензуруєте думки?Та ні, я от коли почалася велика війна, пам'ятаю написав пост на підтримку президента. Мені здавалося, що тоді, навесні 22-го року, це було важливо і правильно – підтримати чинного керівника держави. Та після того я про нього нічого не говорю. Тому що я займаюсь своєю роботою, я не бачу зараз політичного поля і тому особливо сказати не маю що. Про свою роботу – чи ви пишете, чи маєте час поміж тим всім, що робите? Ні, майже не пишу нічого.Анджей Стасюк в нас на інтерв'ю сказав, що буде видавати вашу книгу.Це "Арабеска", книга, яка вийшла минулого року. Це книга, яка писалася до мобілізації. Ні, зараз справді немає часу, знову ж таки, я там не перебільшую, тому що служба майже все забирає. Дуже багато справ, дуже багато обов'язків, дуже багато різних речей, які треба робити. Дай Бог, буде колись можливість повернутися до писання і до створення книжок. 

Народні депутати планують найближчим часом розглянути в другому читанні законопроєкт народних депутатів Григорія Мамки (обраний від екс-ОПЗЖ) та адепта ФСБ в рясах Максима Бужанського (12320) . Про це повідомляє Фундація DЕJURЕ, і громадській ініціативі "Голка" це ж підтверджують народні депутати.Співавторами є також В'ячеслав Медяник, Сергій Іонушас, Сергій Мінько та Володимир Захарченко. Проєкт передбачає нібито захист адвокатів від журналістів і громадського сектору, аби адвокатів не ототожнювали з клієнтами. Чому ж він виник? Бо про це прямо попросила Національна асоціація адвокатів України (зробила публічне звернення), яку очолює 12 років незмінно соратниця Віктора Медведчука Лідія Ізовітова.Знімок екрана з сайту Національної асоціації адвокатів України, новина від березня 2024 рокуІ схожий проєкт у травні 2024 року зареєстрував представник фракції "Слуга Народу" Василь Ватрас (11279), а згодом з'явився вище згаданий проєкт Мамки, який уже пройшов комітет і готується до другого читання.Чому в соратників Медведчука виник такий запит? Я про це раніше писала на 24-му каналі, але перед розглядом цього законопроєкту треба повторювати знову...Зараз суспільство особливу увагу звертає на тих адвокатів, хто системно представляє в суді інтереси зрадників, "суддів Майдану" та інших шкідників державності. І не просто представляють їхні інтереси, а й активно захищають і відбілюють своїх клієнтів у медіаполі.До прикладу, є такий адвокат не України Ростислав Кравець – захисник В'ячеслава Богуслаєва. Того самого Богуслаєва, що очолював "Мотор Січ", якого звинувачують у державній зраді і який просив Офіс президента обміняти його на наших за кордоном. Тобто Богуслаєв з радістю опинився б не на лаві підсудних в Україні, а в рідній йому рф. І я про це писала не раз.Тут треба також згадати, що адвокат Богуслаєва Ростислав Кравець уже відкрив проти мене кримінальну справу за абсолютно мертвою статтею кримінального кодексу (ч. 1 ст. 397 "Втручання в діяльність захисника чи представника особи"). Тобто за цією статтею немає жодного рішення суду. Але так ватники намагаються показати суспільству, що про це писати не можна. І шукають додаткові важелі впливу, щоб про такі речі боялися писати.Але тут треба додати, що адвокати в Україні можуть самі обирати собі клієнтів. Як і в багатьох інших країнах, наш адвокат може відмовитися від прийняття доручення від клієнта, "виходячи з будь-яких причин та без їх пояснення". На це прямо вказують Правила адвокатської етики, які діють в Україні (ст. 17).Такі відмови можуть мати місце не тільки тоді, коли в адвоката немає часу чи він не відчуває себе спеціалістом у певній сфері, але й, зокрема, тоді, коли репутація адвоката має для нього значення. Якщо у підозрюваного немає адвоката, його може надати держава. Тобто без захисника людина не залишиться. Тому зараз важливо звернути увагу на тих адвокатів, які системно та самостійно обирають собі "ватних" клієнтів і на судових засіданнях відчайдушно їх захищають. Тобто їх на такий захист відповідні органи не уповноважують.Крім Ростислава Кравця є ще й адвокат покійного Іллі Киви – Олексій Шевчук. Сюди ж можна додати і адвоката зрадника Януковича Віталія Сердюка, який розповідав в інтерв'ю журналістам про те, що мир в Україну може повернути тільки Янукович. Більше того, фірма Аvеr Lех, яку представляв Сердюк, у розділі "Про нас" має пункт "Фахівці з комунікацій" – посилюють "захист клієнта в медійній сфері, забезпечують ЗМІ і громадськості через створення інфоприводів і надання коментарів".Знімок екрана з сайту АvеrLехТобто адвокати пишуть, що вони будуть формувати інформаційне поле під клієнтів, як-от із заявами "мир повернеться тільки з Януковичем", а журналісти не зможуть писати про адвокатів-зрадників, бо будуть боятися відповідальності перед законом?Тут також варто згадати адвоката Медведчука та Шарія Володимира Рибіна, який балотувався від "Партії Шарія" у 2020 році до Київради. До речі, Рибіну, який втік в Іспанію в березні 2022 року, СБУ вже повідомила про підозру. Інші троє поки без належної уваги правоохоронців.Знімок екрана зі сторінки Володимира РибінаАдвокатці Тетяні Монтян теж повідомили про підозру, свого часу вона балотувалася в народні депутати в Києві у 2014 році. Через два роки після парламентських виборів під час перетину кордону вона сказала прикордонникам: "Прийде росія і вас тут всіх повішає на телеграфних стовпах. І я буду цьому дуже-дуже рада. Так вам і треба, скотам".З нею тоді був Володимир Бойко, який веде tеlеgrаm-канал "Записки пасквілянта", який входить до кремлівської мережі. Інтереси Бойка нині представляє той таки Ростислав Кравець. Тобто це все одна мережа.Такі "адвокати" не просто захищають своїх клієнтів у залі суду. Вони можуть нести далі їхню ідеологію в маси й формують інформаційне поле.А це вже далеко не адвокатська робота.Фото з соцмереж. Ілля Кива та адвокат ШевчукНескладно переглянути Єдиний державний реєстр судових рішень, щоб визначити, хто був їхніми клієнтами, починаючи, скажімо, з періоду після Революції Гідності. Але для розуміння ситуації можна наразі сконцентруватися на двох одіозних особах – це вже згадані Кравець і Шевчук, які активно і далі діють в інформаційному полі.А Шевчука поставили на посаду спікера Національної асоціації адвокатів України. Саме він представляв інтереси нині покійного зрадника, екснардепа ОПЗЖ Іллі Киви. Такі, як Кравець та Шевчук, загрожуватимуть політичній системі країни не лише зараз, але й у майбутньому.Шевчук уже балотувався в депутати Київради, і під час війни у Fасеbооk помітна його кампанія з прицілом на Оболонський округ столиці (там, де він вибори не виграв).Знімок екрана з fасеbооk-реклами ШевчукаТобто Шевчук уже посилено готується до виборів. У Київраді, до речі, досі залишається депутатом адвокат обвинуваченого в державній зраді Віктора Медведчука – Ігор Кириленко.Кириленко зайшов у раду як представник від нині забороненої ОПЗЖ. Але Верховна Рада ніяк не може ухвалити урядовий законопроєкт (7476), аби позбутися представників заборонених партій у місцевій владі. Проросійські партії суди заборонили два роки тому, а депутати від цих партій – досі з мандатами.З такою державною політикою у нас на виборах після перемоги вкотре може бути реальна загроза для державності – носії імперської ідеології можуть знову зайти у політичну систему. І вони до цього готуються.Адвокат не України Кравець зараз нарощує аудиторію і в Теlеgrаm, і в Yоutubе. Насамперед через навколопрофесійну критику практики мобілізації, бо інші його псевдопрофесійні дописи ніколи не викликали інтересу у притомних громадян. На майбутніх виборах він може або сам балотуватися, або підтримувати "ватних" кандидатів. Нарощувати впізнаваність Кравцю допомагають деякі національні медіа, зокрема "1+1", які його показують як експерта з будь-яких питань.Тому вже сьогодні треба аналізувати діяльність таких адвокатів не України та спонукати спецслужби та законотворців до дій.Кравець. Справа БогуслаєваБогуслаєва, якого захищає адвокат не України Ростислав Кравець, звинувачують не лише в державній зраді. Є ще одна справа, яку слухав антикорупційний суд. У ній позивачем був Мін'юст. Він домігся застосування санкцій – стягнення у дохід держави активів Богуслаєва: більше 30 одиниць нерухомого майна (житлових і нежитлових приміщень, земельних ділянок), корпоративних прав на більш ніж 10 підприємств, майнових прав на торговельні марки та патенти на промислові зразки, чималу кількість вогнепальної зброї тощо.Під час засідання у цій справі Кравець обґрунтовував, чому з Богуслаєва та його родини нічого стягнути не можна. А в його адвокатському виступі чітко зчитується, що якщо було постачання компонентів для російської військової та цивільної авіації, то це не доводить, що ці компоненти використовувалися для збройної агресії проти України.А ось про що йдеться в рішенні Вищого антикорупційного суду Іменем України: "... дії відповідачів були спрямовані на постачання авіаційних двигунів до Російської Федерації, що призвело до накопичення нової та модернізації старої авіаційної техніки Росії, яка активно використовується збройними силами РФ у ході агресивної, неспровокованої війни проти України... постачання підприємствам авіабудівної галузі РФ спеціальної техніки, знарядь, деталей, двигунів чи інших складових частин літальних апаратів... шкодило національній безпеці, ставило під загрозу територіальну цілісність та суверенітет України..."Фрагмент рішення Вищого антикорупційного суду в справі БогуслаєваУ своєму виступі Кравець не обійшовся без маніпуляцій. Він зазначив: "З такою аргументацією можна у половини мешканців Запоріжжя стягнути все майно, яке було ними надбане завдяки тому, що вони десятки років працювали на підприємстві "Мотор Січ", яке ніби належить Богуслаєву".Кравець і "судді Майдану"Від початку війни у 2014 році свідомі українці, які тоді вийшли на Майдан, були під прицілом не просто судової системи, яку вибудував "смотрящий" Януковича за судами Андрій Портнов, а й під прицілом "вати" в адвокатурі.Керівництво Національної асоціації адвокатів України вибачилося перед суддями за поведінку тих адвокатів, які стали на захист майданівців. І так робило не лише керівництво Асоціації в Києві. Рада адвокатів Харківської області від імені нібито всіх адвокатів області висловила підтримку диктаторських законів 16 січня, що обурило спільноту адвокатів, і вони записали відеозвернення. Після скандалу це повідомлення видалили з вебсайту без спростувань і вибачень.Знімок екрана з вебсайту Ради адвокатів Харківської областіГоловою Ради адвокатів Харківської області тоді була і нині залишається Вікторія Гайворонська – соратниця голови Національної асоціації адвокатів України Лідії Ізовітової. Остання незмінно очолює цю асоціацію з часів Януковича.Нереформована адвокатура впливає негативно на судову реформу. Понад 10 років тривають суди, пов'язані з "суддями Майдану". В одних вони оскаржували їхнє звільнення з посади судді, в інших – захищали нібито їхню честь і гідність, а ще в інших – самі були підсудними.Щонайменше одного з таких "суддів Майдану" досі представляє Ростислав Кравець (за даними Єдиного державного реєстру судових рішень інші його клієнти-судді здебільшого потерпіли фіаско у Великій Палаті Верховного Суду). Мова йде про відставного суддю Олександра Хрімлі, який судився з Автомайданом і програв.Знімок екрана з fасеbооk-сторінки Катерини Бутко, очільниці АвтомайдануНа своєму ТГ-каналі Кравець атакує не лише громадський сектор (дописів, у яких згадується Автомайдан, близько 80), але й суддів Верховного Суду, яким потрапила на розгляд справа клієнта Кравця Хрімлі. А з огляду на те, що ТГ-канал Кравця входить до кремлівської мережі, яку виявила громадська ініціатива "Голка", то під час таких інформаційних атак долучаються й анонімні канали. Зокрема "Под мантией".І тут мова йде не лише про спробу тиску на суд у якійсь одній справі, але й про системне намагання Кремля заблокувати хід судової реформи, яка важлива на євроінтеграційному шляху.Кравець наразі виконує завдання, яке дуже потрібне Кремлю, – б'є по ситу судової реформи, намагаючись дезінформаційними вкидами вплинути на підбір кадрів до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.Саме тому завдання спецслужб - виявляти такі мережі і не давати можливості агентурі Кремля, яка формує інформаційне поле, набирати вплив на свідомість громадян.Завдання Комітету з питань правової політики Верховної Ради, який очолює "Слуга Народу" нардеп Денис Маслов, нарешті реформувати адвокатуру, якою незмінно керує соратниця зрадника Медведчука, який є кумом Путіна, Лідія Ізовітова.Так, адвоката не слід асоціювати з клієнтом. Але такі, як Кравець та Шевчук, самі себе з такими клієнтами асоціюють своїми діями та комунікацією, яка відбувається поза судовим процесом.А деякі справи адвокатів просто дуже показові, щоби продемонструвати неперебірливість у зароблянні грошей на захисті інтересів зрадників, колаборантів, перевертнів у мантіях чи у мундирах. Про таких захисників суспільство має знати. Зокрема тому, щоб на найближчих виборах не помилитися і не обрати безпринципних людей до парламенту та місцевих рад.А завдання для комітету, який очолює голова партії "Слуга Народу" Олена Шуляк, – зробити все, аби урядовий законопроєкт (7476), спрямований на очищення місцевого самоврядування від представників заборонених партій, винесли на розгляд Верховної Ради і підтримали.Спеціально для ЕспресоПро авторку. Ірина Федорів, журналістка та викладачка, лідерка громадської ініціативи "Голка"Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Народні депутати підтримали звернення до президента Володимира Зеленського щодо присвоєння українській журналістці Вікторії Рощиній звання Героя України. Про це пише «Суспільне». Відповідне рішення підтримали 246 депутатів. Смерть Вікторії Рощиної у російському полоні Вікторія Рощина зникла 3 серпня 2023 року на тимчасово окупованих територіях. У травні 2024 року Росія вперше підтвердила, що утримує її в полоні.... Запис Нардепи підтримали звернення про присвоєння Вікторії Рощиній звання Героя України — ЗМІ спершу з'явиться на Громадське радіо.

Про це повідомляє Інститут вивчення війни.Так, 13 травня Путін заявив, що щомісяця до російської армії добровільно приєднуються від 50 до 60 тис. солдатів. За даними аналітиків, він завищує дані для демонстрації наявності потужної військової сили на тлі переговорів з Україною та країнами Заходу.Своєю чергою міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов навів дані про призов наприкінці 2024 року, вказавши, що країна набирає достатню кількість військовослужбовців, щоб замінити нещодавні втрати.У січні секретар Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв повідомив, що у 2024 році контракт на службу підписали близько 450 тис. осіб, ще 40 тис. приєдналися до добровольчих формувань. За його словами, російські військові прагнуть "зберегти цю динаміку".Переговори з РФ: що відомоПід час нічного звернення 11 травня російський диктатор Володимир Путін заявив, що нібито налаштований на прямі переговори з українською стороною в Туреччині вже наступного тижня. Водночас він проігнорував ідею 30-денного перемир'я. На це американський лідер Дональд Трамп заявив, що продовжить працювати з обома сторонами, а майбутній тиждень буде "великим".12 травня в уряді Німеччини заявили: якщо Росія не погодиться на припинення вогню в Україні до кінця доби, європейські партнери запустять процес підготовки нових санкцій. Натомість у Кремлі сказали, що "мова ультиматумів для Росії неприйнятна".Радник глави офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що Зеленський 15 травня в Туреччині не зустрічатиметься з будь-яким іншим представником РФ, крім диктатора Володимира Путіна. Пізніше сам президент підтвердив, що особисто полетить у Туреччину для зустрічі з Путіним.Заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков заявив, що на перемовинах у Стамбулі з Києвом повинні визнати "реалії на землі", зокрема - входження у склад Росії тимчасово окупованих територій України.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

Пісню він поширив на своїй fасеbооk-сторінці."Моє звернення до президента Сполучених Штатів Америки Дональда Трампа – допомогти Україні досягти справедливого і міцного миру", – написав Моше Асман."Ти – той, за ким стежить увесь світ, за кожним твоїм кроком, за всім, що ти робиш. Не дозволяй, щоб межа між добром і злом стиралася. Світло завжди зійде, темрява не переможе. Дональде Трампе, це час боротися в ім'я світла", – йдеться в пісні. Твір супроводжує відеоряд з кадрами ударів Росії по Україні та їхніми наслідками, зокрема й атаки по Києву 24 квітня, коли загинули 12 людей і майже сотня постраждали."Вони завжди брешуть, завжди ховають ніж. Трон царя збудований на страху й ненависті. Вони не хочуть миру, їм потрібні лише кров і вогонь. Час знищити імперію зла", – додає в пісні головний рабин України.  Моше Асман – головний рабин синагоги Бродського у Києві й керівник Всеукраїнського конгресу юдейських хасидських релігійних громад. Головний рабин України (хасиди ХаБаД). Засновник єврейського поселення Анатевка.Активно допомагає постраждалим від російського вторгнення, відвідуючи для цього небезпечні регіони. Має 12 дітей та 20 онуків. У вересні 2024 року рабин повідомив, що 24 липня під час бойових дій зник безвісти його прийомний син Матітьягу Самборський. Згодом було підтверджено його загибель. 30 березня на запрошення Моше Асмана Україну відвідав американський пастор Марк Бернс, якого називають особистим духовним радником Трампа

Ворог націлений убивати нашу мотивацію, каже юрист і військовий Сергій Горбатюк Як на ситуацію на фронті та моральний стан військових вплинула перерва в наданні військової допомоги? &еnsр;На низових ланках війська це майже не позначилося. Однак без допомоги США буде складно. Найперше це стосується протиповітряної оборони та захисту міст. Щодо настроїв військових зневіри не було. Було розуміння, що є обіцянка президента США Дональда Трампа прийти до миру й немає чіткого плану, як це має відбуватися. Ніхто не хоче бачити, що мир тільки за рахунок України. Частина бійців категорична щодо продовження бойових дій, частина вважає, що через недостатнє укомплектування та забезпечення потрібне перемир'я. Все залежить від подальших кроків Білого дому. Серед військових є небажання, щоб припинилося постачання американської зброї. Європейські лідери обговорюють забезпечення української армії зброєю. Це дає моральну підтримку. Тому панічних настроїв немає. Чи вистачить допомоги від Європи для продовження повноцінних бойових дій? &еnsр;Є напрямки, де використовують тільки американську зброю і боєприпаси. Лідери ЄС начебто готові максимально забезпечити нас. Водночас європейська допомога не рівнозначна американській. Важлива не тільки безпосередня підтримка зброєю, а й продовження санкцій проти Росії та протидія спробам обійти їх. Тому важливо, щоб була комплексна діяльність і Європи, і Штатів. Чого найбільше потребує наша армія артилерійських снарядів, ракет, дронів? &еnsр;Армія потребує всього в комплексі. Сучасна війна це найперше використання дронів, повітряних і наземних. Але й без стрілецької та артилерійської зброї воювати неможливо. Тут важлива реакція керівництва країни та Збройних сил. Наприклад, дрони постійно вдосконалюють, бо це потреба й виконання бойового завдання, й виживання. Поліпшення відбуваються через допомогу волонтерів, через підприємства й організації, але це не завжди одразу підхоп­люють Міноборони й вище командування. Важливо, щоб військові частини могли доносити свої потреби й до них дослухалися. Панічних настроїв немає Війна 2025 року це вже не війна 2022-го. Те, наскільки швидко ЗСУ вдосконалюватимуть методи ведення бойових дій і застосовуватимуть нові види зброї, буде вирішальним на полі бою. У чому війна 2025 року відрізняється від війни 2022-го? &еnsр;Найперше використання дронів із розвідувальною метою та для ураження ворога. Це впливає і на бойові статути. Сьогодні в них зазначено, що кожен батальйон повинен мати командно-спостережний пункт на відстані 23 кілометри, з якого командир повинен бачити поле бою. Розвідувальні ж дрони цілодобово моніторять передову, тому перебування командного пункту на зазначеній відстані може призвести до втрат серед командування. Зміни до нормативних документів не встигають за розвитком подій. Нинішню війну називають війною дронів. Однак багато хто з військових каже, що саме через брак піхоти ми втрачаємо позиції. &еnsр;Дрони дають змогу певною мірою нівелювати перевагу ворога в живій силі. Але без піхоти, без бійців на передовій воювати неможливо. Командуванню необхідно берегти солдатів. Війна несе щоденну небезпеку їхнім життям. Але належним чином організоване управління може мінімізувати невиправдані втрати військових. Їм потрібне відчуття, що командування не кинуло їх напризволяще, думає, як зберегти їхні життя, аналізує можливості для виконання бойових завдань. Із цим пов'язане створення РЕБ-захисту, забезпечення розвідданими, зведення інженерно-захисних споруд. Суттєвий фактор, що викликає в багатьох небажання йти до війська, це розповіді військовослужбовців, коли вони не розуміли, для чого виконують завдання. Не можна недооцінювати ворога Усі розуміють, що війна це небезпека для життя і здоров'я, але коли давати людям відчуття, що тебе не покинуть, допоможуть і з навчанням, і з організацією захисту, і з розумінням, для чого й куди ти йдеш, то це суттєво вплинуло б на стан мобілізації. Коли я був у стрілецькому батальйоні, де ворог обстрілював майже щодня і вдавався до штурмових дій, ми не мали жодного загиблого й було небагато поранених. Найгірше, з точки зору війни, вбивається мотивація, казали ви в одному інтерв'ю. Чому так сталося? &еnsр;Я казав це на прикладі ситуації в батальйоні, де служив. Він складався з добровольців, які в лютому 2022-го стали до лав ЗСУ і два з половиною роки виконували бойові завдання без нарікань. Але нелогічні й невиправдані дії командування, яке хотіло використати батальйон для приховування своїх прорахунків, коли не доповідали про втрату позицій, призвели до великої кількості загиблих і поранених та небоєздатного стану батальйону. На початку 2022-го, попри раптовість вторгнення і відсутність достатнього озброєння, наступ відбили з незначними втратами території. Бо бійці були мотивовані захищати свою країну. Був фундамент, що дає Україні змогу триматися донині. Ворог теж аналізує ситуацію і робить висновки. Він націлений убивати нашу мотивацію. Командування ЗСУ має не давати жодного шансу, щоб це відбувалося. Потрібна реакція на протиправні дії командирів. Я жодного разу не чув, щоб командира, чиї накази призвели до невиправданих втрат, притягнули до відповідальності. Звісно, армія це ієрархія і дисципліна. Але вона тримається на конкретних військовослужбовцях. Головнокомандувач ЗСУ в липні 2024 року започаткував програму "Збереження життя військовослужбовців". На сайті Генштабу зазначили, що, коли є можливість зберегти життя військових, навіть втративши невелику позицію, командир має обирати цей варіант. Той, хто ставить бойові завдання, повинен створити умови для їх виконання. А інколи ставлять завдання, які у принципі неможливо виконати. Крім людських втрат, це також призводить до втрати мотивації, бійці не розуміють, за що гинуть. Про це дізнаються їхні родичі й друзі в тилу, які мали б іти в мобілізаційні пункти їм на допомогу. Велика кількість СЗЧ також пов'язана із втратою мотивації? &еnsр;Так. Я бачив, як військові, що прийшли добровольцями на початку війни, отримують наказ із незрозумілою метою, через який гинуть їхні побратими, і тоді самовільно залишають частини. Не страх, а бажання не загинути ні за цапову душу підштовхнуло до такого рішення. Згодом ці бійці просяться в іншу частину, бо не довіряють командуванню, але хочуть далі захищати країну. Звісно, є люди, які не бажають служити, тікають від мобілізації. Важливо розбирати кожен конкретний випадок. Але цього немає. В системі "Армія+" дозволили писати рапорти на переведення в інші частини. І є така підстава для переведення, як недовіра командиру. Було б важливо з'ясовувати, якщо в частині є випадки, коли військовий просить про переведення саме через недовіру командиру. В таких випадках військове командування мало б з'ясовувати, що сталося. Якщо є частини, де половина чи третина особового складу вдалася до СЗЧ або дезертирства, то треба розслідувати, чому люди тікають. Також мають бути реакція і відповідні перевірки в разі великої кількості загиблих під час виконання завдань. Безумовно, є завдання, коли ситуація на ділянці фронту призводить до втрат. Але це нескладно з'ясувати, вивчаючи бойові дії конкретного підрозділу. Якщо ухвалюватимуть рішення щодо командирів залежно від кількості СЗЧ і втрат, то це впливатиме і на якість бойових дій, і на кількість самовільного залишення частин. Розроблено програму з повернення після СЗЧ, але вона недосконала. По-перше, Державне бюро розслідувань недостатньо робить для притягнення до відповідальності реальних дезертирів не реєструють кримінальних проваджень, не оголошують у розшук. По-друге, всіх міряють однією міркою тих, хто залишив частину вимушено і хто цілеспрямовано. Коли хтось утік, а його повертають і закривають кримінальну справу, він тікає вдруге і втретє. А хто бажає повернутись і воювати в іншій частині, не може це зробити, бо постійно змінюються правила повернення. Людину можуть повернути в ту частину, яку вона залишила. Механізму ротації досі не вироблено. Чимало військових перебуває на передовій уже три роки. В якому стані вони нині? &еnsр;За стандартами НАТО, виконання бойових обов'язків має не перевищувати 45 діб. Ці стандарти ґрунтуються на наукових дослідженнях і практичному досвіді. У нас же військові мають лише відпустку по 15 діб двічі на рік. Бувають ситуації, коли військовий два з половиною роки виконував бойові завдання і потім зникає і пише: "Все, більше не можу". Відсутність відпочинку загострює наявні хвороби. А служать і 4060-річні. Найперше страждає хребет від носіння бронежилета. Люди вигоряють. Попри велику кількість складних ділянок фронту та недостатню укомплектованість, ротацію можна було б організувати хай і не на тривалий період. Знов-таки на прикладі свого батальйону я бачив: немає ротації тривалий час, на іншій ділянці фронту виникає критична ситуація, і виявляється, що можна зняти батальйон і перевести туди. Але цього не відбувається. А як щодо юридичної захищеності військових? Чи є механізм протидії некомпетентним наказам командирів? &еnsр;Я стикався із ситуацією, коли чітко зрозуміло, які є порушення під час віддання наказів, хто їх віддав і які наслідки вони мали. Вище керівництво, що ознайомлюється зі скаргами на командира, мало б одразу вживати заходів для притягнення його до відповідальності та зняття з посади. Я тривалий час пропрацював слідчим і не бачу реакції та навіть бажання розібратися в цій ситуації. Немає ідеальних людей, командири також помиляються. Систему характеризують не помилки, а реакція на них. А саме її немає. Навіть у таких моментах, як оскарження дій свого командира перед вищим начальством. Солдати не знають е-мейлів вищого командування, не мають куди відправити скаргу. Тому звертаються на гарячу лінію Міноборони. А звідти звернення тривалий час ідуть до тих, хто їх розглядає. Часто звернення розглядають ті, на кого скаржаться. І ті, на кого скаржаться, мають можливість помститися. Навіть додаток "Армія+", що суттєво спрощує подання рапортів, не може бути використаний для написання скарги, бо треба вводити ІD командира, якого не знають нижчі підрозділи. Тому подати рапорт зі скаргою на порушення прав військовослужбовця неможливо. Систему характеризують не помилки, а реакція на них На низових ланках є розуміння ведення бойових дій, яким неможливо поділитися. Міноборони створило пробний сайт для надання пропозицій військовими. Я туди наді­слав три пропозиції стосовно бюрократії та мотивації через нагородження не отримав жодної реакції. Багато ініціатив, покликаних захистити військового, використовують для заспокоєння суспільства й не застосовують на практиці. Залучення солдатів із КНДР, використання ослів на фронті це ознака виснаження російської армії? &еnsр;Не можна недооцінювати ворога. Так, у нього меншає техніки, це бачимо і з офіційних зведень Генштабу, і безпосередньо на лінії зіткнення. Це знову відповідь на запитання, чим війна 2025 року відрізняється від війни 2022-го. Наявну техніку ворог намагається мінімально використовувати, бо що ближче вона до передових рубежів, то більший ризик її втратити. У використанні тих самих ослів насправді немає нічого смішного. Це означає, що росіяни використовують усі можливості для продовження бойових дій ослів, мотоцикли, велосипеди. Бажання захоплювати нашу територію в них не зникає. Як, на вашу думку, розвиватимуться події 2025 року? &еnsр;Не треба бути пророком, варто проаналізувати попередні дії керівництва РФ і конкретно Путіна. У них усе будується на брехні та бажанні знищити Україну. Вони розуміють, що президент США хоче зупинити цю війну і протидіяти йому в цьому не можна. Тому ведуть переговори, вдають, що зацікавлені. Але, хоч би що вони говорили, хоч би яке враження створювали, бажання припинити знищувати Україну й українців у них немає. Сподіваюся, що керівни­цтво США це зрозуміє і зробить відповідні висновки: треба посилювати санкційний тиск, давати зброю і всіляко сприяти перемозі України. Звісно, є величезна втома й у військовослужбовців, і в суспільства. Багато хто підсвідомо бажає, щоб гаряча фаза війни припинилася. Керівництву країни й командуванню важливо найперше зрозуміти: ми маємо сподіватися на допомогу Європи і США та вести переговори, але водночас розраховувати на себе, вдосконалюватися. Будь-яке припинення вогню гратиме на користь Росії, особливо якщо почнуть послаблювати санкції. Наполягання Кремля на знятті обмежень щодо постачання добрив пояснюється тим, що складники добрив використовують для виготовлення вибухівки. Тобто Москва має намір воювати далі. Важливо, щоб адміністрація президента США зрозуміла: немає і не може бути віри Кремлю. Він робить усе, щоб роз'єднати західний світ і знищити Україну.

Про це інформує Rеutеrs. Вказано, що голосування було формальністю, оскільки правляча Сербська прогресивна партія має більшість у 156 з 250 депутатів. Опозиція вимагала створення перехідного уряду до виборів у 2027 році, але президент Александр Вучич і його союзники відкинули цей варіант. До нового уряду увійшов 31 міністр, з них 22 працювали під керівництвом колишнього прем'єр-міністра Мілоша Вучевича, який подав у відставку на тлі протестів щодо обвалу даху на залізничному вокзалі в Новому Саді. Новий прем'єр Мацут заявив, що його уряд хоче припинення протестів і закликав до діалогу з протестувальниками."Сербія втомилася від блокад", - сказав він під час звернення до депутатів.Що відомо про ситуацію в Сербії1 листопада 2024 року в сербському місті Нові Сад на залізничному вокзалі обвалилася частина зовнішнього даху. Станцію в Новім Саді відремонтували у 2021 і 2022 роках. Інші незначні роботи тривали до липня цього року. Прокуратура міста заявила, що слідчі допитали 26 людей у зв'язку з аварією, в тому числі міністра транспорту, а також вилучили важливі документи. Ще 14 людей, за інформацією прокуратури, викликали на допит.3 листопада 2024 року сотні активістів зібралися в Белграді на акцію протесту. Учасники акції протесту звинуватили владу країни в недбалості й корупції і скандували: "Арештуйте (президента, - ред.) Вучича!" Сербські студенти стали блокувати будівлі факультетів, інші держбудівлі, організували 24-годинну блокаду головної автомагістралі. Їх також підтримували учні шкіл, учителі, освітні профспілки та медіаасоціації.Згодом міністр будівництва, транспорту та інфраструктури Сербії Горан Весич оголосив, що подасть у відставку через обвал даху на вокзалі. 23 листопада 2024 року в межах розслідування заарештували 11 людей.Пізніше прокуратура висунула обвинувачення 13 людям. На тлі цих подій уряд оголосив про старт антикорупційної кампанії. Прем'єр-міністр Мілош Вучевич і двоє міністрів подали у відставку.

Про це інформує Yоnhар із посиланням на свої джерела.Юна звинувачують у спробі запровадити воєнний стан у грудні 2024 року. Тепер він постане перед судом як обвинувачений у залі 417 Центрального районного суду Сеула - саме там раніше судили кількох колишніх президентів.Юн стане вже п’ятим колишнім президентом, який постане перед кримінальним судом.Як зазначають журналісти, щоб уникнути сутичок чи мітингів, Юну дозволять скористатися підземним в’їздом до суду, а навколо будівлі посилять додаткові заходи безпеки.Ключовими свідками у справі виступатимуть двоє високопосадовців армії: командувач Першої охоронної групи столичного оборонного командування Чо Сон Хьон та командир Першого батальйону спеціальних сил Кім Хьон Кі.У разі визнання винним у спробі запровадження воєнного стану, Юну може загрожувати довічне ув’язнення або навіть смертна кара.Що відомо про арешт президента Південної КореїПрезидент Південної Кореї Юн Сок Йоль 3 грудня 2024 року оголосив у країні надзвичайний воєнний стан, звинувативши опозицію в "антидержавній діяльності". Парламент ухвалив резолюцію з вимогою скасувати цей стан, після чого військові вдерлися до лідерів опозиції для арешту. У відповідь кабінет міністрів затвердив клопотання про скасування воєнного стану, який тривав близько 6 годин.Представники опозиції країни закликали президента терміново піти у відставку, погрожуючи імпічментом у разі відмови.Міністр оборони Південної Кореї Кім Йон Хьон заявив, що це він запропонував президенту оголосити воєнний стан у країні, і попросив пробачення у громадян за "плутанину". Уже згодом його заарештували в рамках розслідування справи про можливу державну зраду.5 грудня 2024 року поліція Південної Кореї розпочала розслідування за звинуваченнями президента в державній зраді через оголошення ним воєнного стану. Наступного дня проти президента Південної Кореї порушили кримінальну справу. Сам Юн Сок Йоль під час свого звернення до народу перепросив за оголошення воєнного стану в країні.Згодом йому оголосили підозру у державній зраді на основі численних скарг. Лідер Демократичної партії Південної Кореї Лі Чже Мьон оголосив про намір своєї партії наполягати на повторному голосуванні за імпічмент президента.Також Юн Сок Йолю заборонили виїзд з країни, а керівна партія Південної Кореї оголосила, що обговорює можливість відставки президента у лютому та проведення дострокових виборів у квітні або травні.Пізніше парламент Південної Кореї підтримав законопроєкт про імпічмент президента, проте він пообіцяв "боротися за своє політичне майбутнє".16 грудня 2024 року конституційний суд Південної Кореї розпочав слухання у справі про імпічмент президента. Слідчі заявили, що планують допитати його. Однак Юн проігнорував повістку на допит. Також він не з'явився на допит за викликом і 25 грудня.3 січня південнокорейські слідчі увійшли до резиденції президента, щоб виконати ордер на його арешт. Утім після протестів спробу арешту зупинили. Після цього стало відомо, що влада країни готується до повторної спроби арешту Юн Сок Йоля. Політик вчергове проігнорував виклики на допит і забарикадувався у своїй резиденції.Уже 15 січня слідчі Південної Кореї, вперше в історії, заарештували тимчасово відстороненого президента Юн Сок Йоля. Він відмовився давати свідчення щодо рішення від 3 грудня про запровадження в країні воєнного стану. Натомість уже 18 січня Юн Сок Йоль відвідав слухання в суді Сеула, щоб заперечити рішення щодо свого можливого арешту.Суд Сеула 24 січня відхилив запит прокуратури щодо продовження терміну утримання під вартою Юн Сок Йоля, а вже 8 березня він вийшов із в'язниці після того, як суд скасував його арешт.Вже 4 квітня вищий суд Південної Кореї усунув з посади президента Юн Сок Йоля, ухваливши рішення про затвердження імпічменту.

Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Наталя Стареправо.Колегія суду постановила перенести засідання суду через те, щоб був відсутній представник концерну РРТ.Гендиректор телекомпанії NВМ Володимир Мжельський зазначив: "Сьогодні ухвалено вікопомне рішення. Ми вийшли зі стадії попереднього засідання і на 29 травня призначено перше засідання по суті. Це прорив і ми нарешті зможемо розглядати нашу справу так, як її мають розглядати, не тягнутися три роки у підготовках, донесенні якихось матеріалів, залученні ще чогось додаткового".Він зауважив, що вважає це дуже хорошим рішенням на сьогодні. За його словами, йому дуже імпонує - що телекомпанія отримала підтвердження дати, а саме через місяць - у травні.Читайте також: За наявності незалежної судової системи телеканал "Еспресо" вже давно відновив би мовлення в цифровому ефірі Т2, - нардеп ЮрчишинПопереднє засідання було в кінці осені 2024 року. Тоді воно закінчилося тим, що представник третьої сторони - концерну - сказав, що в них є бажання розглянути рішення паралельне, яке було винесене щодо компанії "Голдберрі", тобто щодо Еспресо, і з цим рішенням вони хотіли прийти паралельно проговорити нашу майбутню історію в суді, додав Мжельський."Але сьогодні представники концерну взагалі не з'явилися і суддя абсолютно логічно сказав, що це вони можуть піднести вже під час безпосереднього розгляду справи. Сподіваюся, що будемо рухатися швидко", - прокоментував гендиректор телекомпанії NВМ.Щодо третьої річниці вимкнення телеканалів з Т2 Мжельський зазначив наступне:"Особисто вважаю, що це беззаконня, яке зараз перетворюється на формат цензури на всьому українському телевізійному мовленні. Тому що мінімум 40% людей позбавлені з 2022 року змоги вчасно дивитися телеканали й розуміти, що відбувається. Я сьогодні говорив, що якби ми брали сумарно історію відключення й людей, яких відключили, то це було б навіть не 40%, а 60%. Тому що багато кабельників брали безпосередньо сигнал із супутників, і в той день, коли нас відключили з Т2, нас відключили і зі супутників. Супутники ми відновили. Ми зараз працюємо класно, накопичили багато енергії. Ми підняли ютуб, соцмережі, в нас прекрасно працюють сайти. Але ми реально втратили дуже багато, і це навряд чи можна буде повернути з тим рішенням, яке буде", - сказав він.Історія відключенняДеякі чиновники назвали приводом для відключення каналу рішення РНБО від 18 березня 2022 щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану. У рішенні йшлося про створення інформаційного марафону "шляхом об’єднання усіх загальнонаціональних телеканалів". Утім того, яким чином забезпечувати таку "інформаційну політику" і чи слід для цього вимикати якісь канали, ані глава держави, ані РНБО, ані Нацрада не роз’яснили."Ще 21 березня, відразу після рішення РНБО, телеканал "Еспресо" надіслав офіційні листи в усі уповноважені державні органи, в тому числі до Офісу президента, РНБО, Нацради щодо того, що 50% свого ефірного часу телеканал "Еспресо" за власної ініціативи транслює марафон "Єдині новини". Також телеканал просив надати роз’яснення, в який спосіб має бути виконано указ президента і рішення РНБО, оскільки ці документи такої деталізації не містять. Ми не отримали жодної відповіді, а 4 квітня побачили, що телеканал відключили, попри те, що наша ліцензія чинна", – відзначають у пресслужбі телеканалу "Еспресо. За їхніми словами, на нові листи з проханням пояснити ситуацію телеканал також не отримав жодної відповіді."Відключення трансляції наших телеканалів є незаконним, оскільки не існує жодного чинного документа, який давав би законні підстави Концерну РРТ відключати нас від мовлення", – йшлося у відкритому листі колективів трьох українських інформаційних телеканалів, який вони надіслали голові представництва Європейського Союзу в Україні у квітні.Хто натиснув на кнопку?У травні на засіданні комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики намагалися розібратися, хто ж усе-таки та за чиєю вказівкою відключив канал "Еспресо".Національна рада з питань телебачення і радіомовлення заявила, що до відключення телеканалів не має жодного стосунку, це не їхня функція і вони займаються лише моніторингом, а також, що на Т2 транслюється не тільки єдиний телемарафон.Міністерство культури заявило, що також не ухвалювало рішень про відключення каналів, бо це не їхня компетенція.Представник Держспецзв’язку заявив, що відімкнення – це нібито "перемикання каналів" і рішення приймала РНБО. Це заперечив представник РНБО, який заявив, що в рішенні РНБО немає нічого про відімкнення чи перемикання каналів."Рішення РНБО публічно відкрите і в ньому немає нічого про відключення каналів. Коли апарат РНБО отримав звернення від телекомпанії "Еспресо" щодо ситуації, яка склалася, ми скерували цей запит до Нацради, яка уповноважена приймати відповідні рішення…" – зазначив керівник управління інформаційного забезпечення апарату РНБО Володимир Звєрєв.15 серпня 2022 Рада бізнес-омбудсмана повідомила, що рішень про припинення трансляції телеканалів "Еспресо", "Прямого" і "5 каналу" не існує."Ми дізнались багато речей, які мене особисто здивували. Зокрема, що ті, хто мав би робити марафон, його не роблять. Їх не залучили, а зараз позбавили змоги мовити на платформі Т2. І навпаки, марафон роблять ті, хто наче й не мав би цього робити згідно з рішенням РНБО. На мій погляд, рішення РНБО й указ президента не виконуються належним чином", – відзначив голова комітету, депутат від "Слуги Народу" Микита Потураєв за підсумками розгляду питання. Зачароване коло безвідповідальності не вдалося розірвати. Винного не знайдено. Втім позиція влади очевидна, адже телеканали досі не повернули в ефір. "Медіарух" і Комісія журналістської етики закликали президента України Володимира Зеленського втрутитися в ситуацію з вимкненням інформаційних каналів з цифрового ефіру та пояснити причини таких дій концерну РРТ. Окрім того, на підтримку телеканалів до президента Зеленського звернулися понад 150 представників української наукової та культурної інтелігенції і навіть депутати польського сейму та сенатори Польщі.У липні на сайті Кабінету Міністрів України була зареєстрована петиція про повернення в цифровий етер Еспресо, 5 каналу та Прямого, яка за місяць набрала необхідні для розгляду 25 тисяч голосів. 15 серпня уряд переадресував порушені у петиції питання Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації, а також Міністерству культури та інформаційної політики. Представники каналу "Еспресо" висловили обурення у відповідь на таке рішення уряду: "Ми обурені відповіддю Кабінету Міністрів на петицію про повернення телеканалу "Еспресо" у цифровий ефір. У ній немає жодних пояснень, з яких причин телеканал був відключений.  І найголовніше – у відповіді КМУ не йдеться про те, коли сигнал "Еспресо" буде повернений у Т2". Тим часом пояснення представників влади у відповідь на прямі запитання чому канали було відключено і коли їх повернуть в ефір, усе більше стали нагадувати знущання зі здорового глузду. Так, радник голови Офісу президента Михайло Подоляк заявляв, мовляв, канали вимкнули тому, що частково вони транслювали Порошенка.Відверто "орвелівською" була відповідь міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка 5 жовтня: він назвав відсутність у телемарафоні каналів "Еспресо", "5 каналу" та "Прямого" "різноманітністю в телепросторі". 

Про це повідомляє СNN.Рішення суду означає офіційне звільнення Йоля з поста президента. Його відсторонення набуває чинності негайно, і тепер він повинен залишити резиденцію президента.Вісім суддів Конституційного суду одноголосно ухвалили рішення про підтримку імпічменту Йоля.Виконуючий обов'язки голови суду, сказав, що указ Юна про введення воєнного стану був неконституційним, оскільки на той час не було серйозної національної кризи, і причини його оголошення про це "не можуть бути виправданими".Президент порушив офіційну процедуру оголошення воєнного стану, порушив права законодавців і порушив свій обов’язок як керівника збройних сил, змусивши солдатів протистояти громадськості, додав суддя.В рамках окремого кримінального процесу Йоль був заарештований у січні за звинуваченням у керівництві повстанням, а потім звільнений у березні після того, як суд скасував ордер на його арешт, хоча він не зняв звинувачення.У південнокорейській столиці цей вирок зустріли неоднозначно.Суперники Йоля святкували за межами корту, розмахуючи прапорами та танцюючи під музику. Багато хто боявся, що якщо його поновлять на посаді, він може знову оголосити воєнний стан. Відповідно до законодавства Південної Кореї, загальні вибори для обрання нового президента мають відбутися протягом 60 днів після усунення Йоля.Одним із потенційних кандидатів у наступні президенти країни є лідер опозиції Лі Чже Мен, колишній юрист і законодавець, який незначно програв Йолю на президентських виборах 2022 року.Що відомо про арешт президента Південної КореїПрезидент Південної Кореї Юн Сок Йоль 3 грудня 2024 року оголосив у країні надзвичайний воєнний стан, звинувативши опозицію в "антидержавній діяльності". Парламент ухвалив резолюцію з вимогою скасувати цей стан, після чого військові вдерлися до лідерів опозиції для арешту. У відповідь кабінет міністрів затвердив клопотання про скасування воєнного стану, який тривав близько 6 годин.Представники опозиції країни закликали президента терміново піти у відставку, погрожуючи імпічментом у разі відмови.Міністр оборони Південної Кореї Кім Йон Хьон заявив, що це він запропонував президенту оголосити воєнний стан у країні, і попросив пробачення у громадян за "плутанину". Уже згодом його заарештували в рамках розслідування справи про можливу державну зраду.5 грудня 2024 року поліція Південної Кореї розпочала розслідування за звинуваченнями президента в державній зраді через оголошення ним воєнного стану. Наступного дня проти президента Південної Кореї порушили кримінальну справу. Сам Юн Сок Йоль під час свого звернення до народу перепросив за оголошення воєнного стану в країні. Парламент Південної Кореї згодом не зміг схвалити імпічмент президента.Згодом йому оголосили підозру у державній зраді на основі численних скарг. Лідер Демократичної партії Південної Кореї Лі Чже Мьон оголосив про намір своєї партії наполягати на повторному голосуванні за імпічмент президента.Також Юн Сок Йолю заборонили виїзд з країни, а керівна партія Південної Кореї оголосила, що обговорює можливість відставки президента у лютому та проведення дострокових виборів у квітні або травні.Пізніше парламент Південної Кореї підтримав законопроєкт про імпічмент президента, проте він пообіцяв "боротися за своє політичне майбутнє".16 грудня 2024 року конституційний суд Південної Кореї розпочав слухання у справі про імпічмент президента. Слідчі заявили, що планують допитати його. Однак Юн проігнорував повістку на допит. Також він не з'явився на допит за викликом і 25 грудня.3 січня південнокорейські слідчі увійшли до резиденції президента, щоб виконати ордер на його арешт. Утім після протестів спробу арешту зупинили. Після цього стало відомо, що влада країни готується до повторної спроби арешту Юн Сок Йоля. Політик вчергове проігнорував виклики на допит і забарикадувався у своїй резиденції.Уже 15 січня слідчі Південної Кореї, вперше в історії, заарештували тимчасово відстороненого президента Юн Сок Йоля. Він відмовився давати свідчення щодо рішення від 3 грудня про запровадження в країні воєнного стану. Натомість уже 18 січня Юн Сок Йоль відвідав слухання в суді Сеула, щоб заперечити рішення щодо свого можливого арешту.Суд Сеула в п'ятницю, 24 січня, відхилив запит прокуратури щодо продовження терміну утримання під вартою президента Південної Кореї Юн Сок Йоля, а вже 8 березня він вийшов із в'язниці після того, як суд скасував його арешт.24 березня, Конституційний суд Південної Кореї скасував процедуру імпічменту прем'єр-міністра країни Хана Дак Су, відновивши його на посаді виконувача обов'язків президента.

Лідер фракції "Європейська солідарність" Петро Порошенко, виступаючи у Верховній Раді, закликав президента Володимира Зеленського негайно зустрітись з лідерами фракцій. За його словами, спонукали його до такого звернення проміжні результати чергових перемовин у Саудівській Аравії. Чи не так само було б, якби президентом був Петро Порошенко? цікаве питання. І, може, це його виграш, що він програв президентські перегони 2019? Але фішка в тому, що навряд чи така зустріч матиме якісь наслідки. Це по-перше. А по-друге, Петро Олексійович вочевидь вирішив мотати нерви за введені проти нього санкції. Влада займається виборами Отже Петро Порошенко у парламенті сказав: "Учора ввечері (24 березня. Gаzеtа.uа) я з подивом почув від президента США Дональда Трампа в його вечірньому брифінгу про те, що переговори в Саудівській Аравії йдуть дуже добре. І що вони обговорюють не мир і припинення вогню, а обговорюють території, карти, передачу атомних електростанцій (при чому не в управління, а у власність), позиції з розширення угоди про корисні копалини, можливо порти, можливо залізниці". За його словами, дізнаватися про такі важливі питання з іноземних ЗМІ неприпустимо, а делегація й президент не мають повноважень обговорювати ці теми без згоди Верховної Ради України. "Я наполягаю на тому, щоб якнайшвидше ми організували зустріч керівників фракцій з президентом і мали можливість обговорити ту тривожну, якщо не критичну ситуацію", наголосив п'ятий президент. Порошенко нагадав, як наприкінці 2024 року в Раді обговорювався "план стійкості", однак наразі, судячи з порядку денного в парламенті, влада зосередилася на другорядних законопроєктах й ігнорує питання податків на доходи фізичних осіб (ПДФО), армії, заборони Теlеgrаm і захисту самоврядування. "Влада планує займатися виборами. Саме через це є переслідування опозиції, через це замість армії фінансується найдовший і найдорожчий в історії виборчий ролик, який називається "Єдиним марафоном", для цього правоохоронні органи перетворюються на каральні, саме для цього знищується незалежність судів, знищується місцеве самоврядування. Бо вони готуються до виборів. А це означає смерть єдності, послаблення держави, і врешті-решт, грає на руку Путіну", резюмував лідер "ЄС". Рішення без реалізації Нагадаємо, дванадцятого лютого Рада національної безпеки та оборони запровадила санкції проти п'ятого президента України Петра Порошенка. Лідер партії "Європейська солідарність" назвав таке рішення Банкової "антиконституційним" та "політично мотивованим". Президент Володимир Зеленський, не затягуючи, підписав указ про запровадження персональних санкцій проти Петра Порошенка. Дещо пізніше, коли санкційні пристрасті дещо вляглись, арештували начальника охорони Петра Порошенка. Злі язики пліткують, що на Банковій всерйоз розглядають варіант показово таки "закрити" пʼятого президента. Водночас суд визнав протиправним рішення про відмову лідеру "Європейської солідарності" Петру Порошенку у перетині державного кордону. Отже заклики зібрати голів парламентських фракцій виглядають більше піаром. Бо ж Петро Олексійович розуміє, що ці зібрання і навіть якісь рішення керівників фракцій навряд чи щось дадуть, оскільки ВРУ під пресом Офісу президента. І наразі всередині парламенту назріває бунт. За лаштунками в стані утаємниченості збирають голоси для відставки спікера Руслана Стефанчука, щоби повністю вивести ВРУ з-під контролю головного приміщення на Банковій. Перетягування ковдри Усе це відбувається у ході протистояння керівника провладної фракції "Слуга народу" Давида Арахамії та його групи з офісом Зеленського - Єрмака. Усе схоже на те, що в Україні почалась спроба перетягування влади. Політичні ініціативи групи Арахамії можна назвати такими, що не мають жодного стосунку до реальності, але вони є достатнім сигналом для Заходу, що парламентський лідер СН готовий брати владу та бути субʼєктом. На сьогодні вбачається декілька різношерстних груп, обʼєднаних ідеєю звільнитись з-під пресу Банкової. Це група депутатів Арахамії та Гетманцева; Ярослава Железняка з його частиною "Голосу"; фракція Юлії Тимошенко; група Дмитра Разумкова; також головний рупор фракції ЄС Олексій Гончаренко та ко. Зрозуміло, що ці групи нардепів мають різні цілі та стратегії на майбутнє. Задавнена криза То що ж сталось після початку повномасштабного вторгнення? Чому поглибилась криза? Здається тоді, якийсь час, у тих умовах, коли орки хазяйнували в передмісті Києва, а по столиці ширили замасковані диверсійно-розвідувальні групи московитів, Рада працювала максимально ефективно. Парламентська криза проявилась фактично одразу після того, як у 2022 році ЗСУ відтіснили ворога від Києва та області. "Почали з'являтися законопроєкти, які містили корупційну складову та були направлені не на користь держави, а на потребу ОП", - зазначив парламентар від фракції "Європейська солідарність" Олексій Гончаренко. Та й самі "слуги народу", коментуючи не під запис ситуацію в Раді, скаржаться на те, що фактично вони лише виконують волю Офісу президента. Це бачать і депутати з інших фракцій. Тож парламентська криза вилізла на поверхню і пов'язана вона з тим, що ВРУ втратила субʼєктність. "Усі рішення приймаються на Банковій і надсилаються у Верховну Раду як в нотаріальну контору, щоб печатку поставити. Це не мотивує депутатів", каже Олексій Гончаренко. Чимало депутатів стверджують, що не бажають працювати кнопками для ухвалення необхідних ОП законопроєктів. Особливо коли з Банкової спускаються законопроєкти, які несуть негатив для держави, а заразом і політичний негатив для народних депутатів. Отже наразі ситуація розпалюється спільними зусиллями. Ще якихось кілька тижнів тому назад важко було уявити, щоб депутати з трибуни заявляли про корупцію в офісі президента. І заяви Петра Порошенка вкладаються у загальну колію поки ще схованих від загалу парламентських подій. Усе це вказує, що подальший розвиток ситуації може розвиватись дуже стрімко.

Президент Ердоган спровокував загострення в країні, бо покладався на зовнішню підтримку і сприятливу політичну кон'юнктуру. 19 березня турецькі силовики затримали мера Стамбула Екрема Імамоглу за підозрою у хабарництві. Подія мала потужні наслідки: турецька ліра обвалилася до історичного мінімуму через занепокоєння інвесторів можливим розгортанням репресій у країні. Турецькими соцмережами ширяться картинки, як за 10 років девальвувала ліра: тоді можна було купити авто, нині за цю ж суму - самокат. Центробанку Туреччини довелося продавати долари з золотовалютних резервів, щоб зупинити падіння нацвалюти. Побоювання не безпідставні. Екрем Імамоглу є представником найбільшої у Туреччині опозиційної "Республіканської народної партії" ("РНП") і найвірогіднішим конкурентом Реджепа Таїпа Ердогана на президентських виборах. "Я не відступлю" В РНП відразу наголосили на політичному характері затримання. Лідер партії Озгюр Озел назвав його "спробою перевороту проти нашого наступного президента", оскільки "народна воля підміняється силою". Якщо це так, то турецька влада запізнилася. Екрем Імамоглу напередодні записав звернення: "Ми маємо справу з великою тиранією, але я хочу, щоб ви знали: я не відступлю". До різкої риторики його спонукало, зокрема, рішення Стамбульського університету анулювати диплом Імамоглу про вищу освіту. Без цього, за турецьким законодавством, не можна балотуватися у президенти. Але, як і в інших ситуаціях, коли центральна влада намагається тиснути на опозиційних лідерів, не працюючи з першопричинами, переслідування може не лише додати Імамоглу популярності, а й вивести його в лідери турецького Майдану. Поки звинувачення Імамоглу у хабарництві та тероризмі лише додають йому популярності. Підміна понять У Стамбульському університеті протести спалахнули за кілька днів до затримання опозиційного політика через рішення про диплом. Щоб висловити своє обурення люди пікетують Генпрокуратуру та поліцейські відділки. Натомість влада наголошує на великих обсягах оборудок Ікрема Імамоглу. Головна прокуратура Стамбула повідомила про арешти більш ніж 100 пов'язаних з Імамоглу осіб, котрі нібито причетні до злочинної організації, що займається, крім хабарництва, шахрайством та здирництвом. "Це сором на віки, - написав у соцмережі лідер "Партії рівності та народної демократії" Тулай Хатімогулларі. - Це спроба перебудувати політику через судову систему". Без політики Та цей його допис побачить менше турецьких громадян, ніж зазвичай, бо влада уповільнила роботу YоuТubе та обмежила доступ до найпопулярніших соцмереж. У Стамбулі перекрили магістральні дороги та кілька станцій метро. "Пов'язувати розслідування і справи, порушені судовою системою, з нашим президентом, у кращому випадку, неприпустимо", - пояснив міністр юстиції Їилмаз Тунч. Дії влади суперечать цьому. Якщо політичних підстав для затримання і немає, то наслідки - вже є. Запобіжні заходи, запроваджені владою, якраз проти масових протестів. Насправді в Ердогана можуть побоюватися не так тих, хто співчуває Імамоглу чи обурений діями правоохоронців, як зростаючим впливом опозиції та можливим її альянсом з курдами. Курдський жах Агенція Аndаdоlu з посиланням на прокуратуру натякає на зв'язки Імамоглу з "Робочою партією Курдистану" і "Союзом громад Курдистану", котрі у Туреччині визнані терористичними. Звідси і підозра мера Стамбула у тероризмі. У розвиток, прокурдська "Партія рівності й народної демократії" засудила затримання і закликала негайно звільнити всіх засуджених. 23 березня РНП має провести з'їзд для обрання свого кандидата на президентські вибори. За законодавством, перегони мають відбутися у 2028 році. Але чинний президент Туреччини може піти на оголошення дострокових виборів, оскільки є заборона на балотування понад два терміни. Щоб обійти її, чинному президенту потрібно або змінити Конституцію, або - оголосити дострокові вибори. І на реалізацію останнього варіанту працює якраз збурення через затримання Імамоглу. Зокрема, у парламенті 19 березня депутати від РНП зірвали засідання і покинули залу, на вулицях Стамбула пікети й акції протесту. Достатньо кількох зіткнень з поліцією, щоб чинний президент Туреччини завдав удару по РНП. Помста за Стамбул? На місцевих виборах 2024 року РНП значно покращила свої позиції, а Екрен Імамоглу переобрався вдруге на посаду мера Стамбула. Це стало ударом по президентській "Партії справедливості і розвитку", котра до виборів 2019 року контролювала Стамбул протягом 25 років . Оскільки голоси стамбульців зазвичай є вирішальними (16 мільйонів жителів), наявність опозиційного міського голови з 2019 року турбувала Ердогана. І в 2019, і в 2024 році пропрезидентська партія оскаржувала результати голосувань у Стамбулі. У 2019 році це вдалося, але і повторні вибори знову виграв Екрем Імамоглу. Шум навколо арештів формує перспективний стартовий майданчик для турецької опозиції. РНП, наприклад, не збирається скасовувати свій з'їзд. Не виключено, що на ньому буде обрано кандидатом політика, котрий діятиме під егідою ув'язненого чи переслідуваного Імамоглу. Зовнішня атмосфера Перша реакція у світі на затримання є негативною. МЗС Німеччини розцінило арешти як тиск на Екрена Імамоглу. Зовнішньополітичне відомство Франції висловило "глибоке занепокоєння" арештами, котрі "можуть мати тяжкі наслідки для турецької демократії". Та навряд чи Ердоган візьме до уваги ці формулювання - у нього є підстави злитися на ЄС. Європейський суд з прав людини 18 березня визнав, що Туреччина порушила право на справедливий судовий розгляд справи за підозрою у членстві або сприянні терористичній організації. Йдеться про справу Мустафи Айдина, котрого запідозрили у причетності до молодіжного крила "Робочої партії Курдистану". Гра Ердогана Якщо президент Туреччини хотів спровокувати політичну кризу, щоб контролювати її, він обрав найделікатніший момент. Реджеп Таїп Ердоган має інтереси у Сирії та на Близькому Сході. Головним болем для нього є курди, котрі мають широку трансдержавну мережу організацій і, за версією чинної влади, мімікрують під різні партії та політичні осередки. Силовим рішенням офіційної Анкари було оголосити низку структур терористичними організаціями, що підтримали і на Заході. Однак нині Туреччина має стратегічні інтереси і в Україні, причому воліє, як і в ситуації з Сирією, не побити горщики з Росією. Це послаблює позицію особисто Ердогана як політика, по котрому завдано потужного удару у 2024 році. Він досі просуває Туреччину як посередницю у мирних переговорах, але на сьогодні цю функцію виконує Саудівська Аравія. Негативні сигнали чинному турецькому президенту надіслали з Європи, реагуючи на затримання Імамоглу. Попри телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом і підготовку візиту у квітні, залишається незрозумілим кого підтримує Вашингтон при наявності сильного опозиційного лідера та очевидному занепаді президентської партії (що, зокрема, показали місцеві вибори 2024 року). Єдиний шанс Ердогана - результати по Близькому Сходу. І це безпосередньо стосується України. Турецький смаколик 18 березня з подачі палестинської сторони відбулася телефонна розмова спецпредставника Путіна по Близькому Сходу і країнах Африки, заступника Міноборони РФ Михайла Богданова з секретарем Виконкому "Організації звільнення Палестини Хусейном Шейхом. Важливо, що Хусейн Шейх перебував із робочим візитом у Туреччині. Чи сприяв розмові Ердоган і чи не стали результати перемовин "цукеркою" для Дональда Трампа, котру запропонував Путін під час розмови того ж 18 березня? На користь версії - Богданов і Хусейн Шейх обговорили консолідацію всіх палестинських сил навколо "ОЗП" для створення незалежної держави зі столицею у Східному Єрусалимі, що живе у мирі та безпеці з Ізраїлем. Картина так відповідає прагненням Дональда Трампа, що висока ймовірність, що Путіну доповіли про розмову і він переповів її як погоджену з палестинцями і турками пропозицію американському президенту. Не виключено, що саме тому близькосхідна тематика у пресрелізі Білого дому про розмову вийшла на перше місце, а врегулюванню кризи в регіоні приділено значну увагу. Крім того, безпека судноплавства у Чорному морі неможлива без участі Туреччини. Якщо Трамп запропонував її Путіну, ініціатива мала бути погоджена з Ердоганом. Але це ще більше підважує позиції Реджепа Ердогана у самій Туреччині. Стамбульський Майдан може стати несподіванкою, як зазвичай для низки лідерів інших країн - багаточисельні протести. Хоча наразі ознак підготовки такої масштабної акції не помічено, люди можуть просто вийти на вулиці через економічні негаразди.

Про це повідомили в Офісі президента.Звернення надходитимуть на електронну адресу уповноваженої президента з питань захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей Ольги Решетилової (Кобилинської)."У перші місяці роботи ми приймали звернення різними каналами комунікацій. Це дало змогу розв'язати найбільш гострі питання, виявити найбільш поширені проблеми, а також налагодити взаємодію для їх подолання. Зараз ми переходимо на офіційний канал прийому звернень від військових та їхніх рідних", – зазначила Кобилинська. Для того щоб скерувати звернення на розгляд уповноваженої президента, потрібно:скласти письмову (друковану або від руки) заяву на ім'я уповноваженої з детальним описом суті звернення;додати вичерпний перелік документів, які підтверджують звернення;надіслати заяву та супровідні документи на офіційну електронну скриньку zрv@арu.gоv.uа, а також залишити еmаіl і номер мобільного телефону для зворотного зв'язку. Перехідний період для опрацювання звернень, які раніше надходили на месенджери, триватиме до 7 квітня, додали в Офісі президента.У 2024 році оператори гарячої лінії Офісу омбудсмена опрацювали 109 417 телефонних дзвінків, з них 16 973 стосувались питань щодо прав військових.

Заміна начальника Київської міської військової адміністрації (КМВА) Сергія Попка на Тимура Ткаченка уже має перші наслідки. І "гайки затягують" не тільки Віталію Кличку. Про спробу розбалансувати владу та знищити місцеве самоврядування нещодавно Віталій Кличко заявив у відкритому зверненні до президента України Володимира Зеленського. Очільник столиці звинувачує новопризначеного начальника КМВА Тимура Ткаченка у блокуванні ключових господарських питань та в намаганні перебрати на себе повноваження мера. За словами Віталія Кличка, ці процеси стають критичними. Це дестабілізує управління містом і створює загрозу життєзабезпеченню столиці "Новий начальник КМВА, без військової освіти й досвіду, який замінив на посаді бойових генералів, блокує вирішення ключових господарських питань. Відновлення пошкоджених будинків, компенсації постраждалим мешканцям, відновлення інфраструктури та інші. Це дестабілізує управління містом і створює загрозу життєзабезпеченню столиці. Водночас, начальник КМВА намагається перебрати повноваження мера, міської ради та КМДА, порушуючи закон. Кияни обрали мера міста, в якому живуть. І я продовжу захищати їхні інтереси", так окреслив нову ситуацію міський голова. Віталій Кличко попросив президента як гаранта Конституції, не допустити руйнування місцевого самоврядування основи демократії. Зміни для підміни Показово, що окреслюючи менше тижня тому свої першочергові кроки на новій посаді, новопризначений начальник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко теж згадував главу держави, наголошуючи, що "мав плідну розмову з президентом України". Столиця України володіє найбільшим бюджетом та ресурсами в країні Начальник КМВА тоді заявив, що "питання безпеки та ефективної роботи Києва залишається стратегічно важливим", що "столиця України володіє найбільшим бюджетом та ресурсами в країні, однак навіть за таких переваг кияни стикаються з проблемами, які вимагають негайного вирішення". Вихід з цієї ситуації, за словами Тимура Ткаченка, один зміни. "Тому починаємо з того, що кияни зможуть відчути одразу заміни очільників районних державних адміністрацій", зазначив начальник Київської міської військової адміністрації. Чи кияни відчули й що саме питання. А ось столичний голова, судячи з його заяви, зміни вже відчув. Не столицею єдиною Як відомо, Віталій Кличко є головю Правління Асоціації міст України. Наприкінці січня Правління АМУ також поширило звернення до президента України із закликом захистити права громадян на місцеве самоврядування та демократію. В Асоціації навели приклади порушення законодавства, процедур і справедливості при проведенні процесуальних дій правоохоронними та судовими органами проти голів невеликих громад уже в 2025 році. Як приклад, у справі очільника Нетішинської міської ради (Хмельниччина) Олександра Супрунюка, голови Ірпінської міської ради (Київщина) Олександра Маркушина, голови Дрогобицької міської ради (Львівщина) Тараса Кучми. Отже міський голова Нетішина Олександр Супрунюк отримав від прокуратури звинувачення у службовій недбалості, суд відправив посадовця під нічний домашній арешт, а потім ще й відсторонив від посади. У звинуваченні йдеться про те, що у 2024 році міська рада провела закупівлю тисячі квадрокоптерів на понад 16 млн грн для забезпечення Сил оборони. Підрядник начебто заволодів частиною суми, встановив на дрони удвічі дешевше й нижчої якості навігаційне обладнання, а міський голова підписав акти приймання-передачі, не переконавшись у відповідності поставленої підрядником техніки обумовленим характеристикам. Олександр Супрунюк називає докази правоохоронців сфабрикованими Сам Олександр Супрунюк називає докази правоохоронців сфабрикованими й каже, що жодної скарги на ті дрони, які військовим передавала Нетішинська міська рада, не надходило. Серйозно розхитує місто Ірпінь, що на Київщині, ситуація довкола провадження проти його мера Олександра Маркушина. Цьому "кримінальному детективу" вже більше року. А нещодавно суд відсторонив міського голову від виконання обов'язків на час розслідування його виїзду за кордон у 2022 році. Про це Маркушин повідомив у своєму Теlеgrаm-каналі. У минулому році Печерський суд Києва відправив міського голову Ірпеня під варту до 22 березня з можливістю внести заставу у 30 млн гривень. Справа була порушена через те, що він був за кордоном з 24 по 30 серпня 2022 року. За даними правоохоронців, Маркушин нібито їхав в Італію не за допомогою військовим, а щоб побачити свого 2-річного сина. Сам Олександр Маркушин заявляє, що "виїхав за кордон на декілька днів після дозволу Київської ОВА, побачив сина, повернувся і привіз два дрони". Він називає справу проти себе "заполітизованою та замовною". Ще одна гучна історія щодо міського голови вже Дрогобича Тараса Кучми, якого оштрафував на 34 тисячі гривень місцевий ТЦК за буцімто "невиконання мобілізаційних заходів на належному рівні". Так, є постанова уряду про те, що відповідальність за мобілізаційні процеси лежить на органах місцевого самоврядування. "Але я говорив на всіх рівнях, у тому числі й віцепрем'єру про те, що немає бази даних. Може, в нас мобілізаційний резерв уже вичерпався? Усіх, кого могли забрати забрали. Це - повний нонсенс", так прокоментував у відео претензії ТЦК міський голова Дрогобича. Він має намір оскаржувати штраф у суді. До речі, за словами Тараса Кучми, оштрафували не тільки його, а й мерів Трускавця, Борислава та інших міст Львівщини. Шлях протистояння з Банковою Нагадаємо, популярність Віталія Кличка, найдосвідченішого з мерів у протистоянні з офісом президента, тривалий час трималась за рахунок молодіжного електорату. Однак його чималу частину підібрав на виборах президент Володимир Зеленський, як загалом в Україні, так і, зокрема, в Києві. На сьогоднішній день, зважаючи на чимале розчарування Зеленським у середовищі молодих виборців, Кличко почав повертати собі втрачену симпатію молоді. Однак, зазначимо, що про реальність виборів серйозно сьогодні не йдеться. Точно не навесні. А рейтингове сіпання всіх партій швидше вказує на замір середньої електоральної "температури по палаті". Хоча запущена репресивна машина щодо бунтівних органів місцевого самоврядування. І працює вона прицільно. Адмінресурс і його помічну силу на виборах кандидатам від влади нічим якіснішим поки що не замінили. І подальша сила позиції київського мера залежатиме від того, на скільки правильними та адекватними в протистоянні з Банковою будуть його кроки. Овації може отримати кожен. І прихильників може додатись кожному. Але у Зеленського важливий козир всеохопна влада. Хоча козир сумнівний, зважаючи на те, що близьке оточення президента помістило його в інформаційну бульбашку. Він не має альтернативної інформації, окрім тієї, яку йому пережованою подають з ОП. Чужий смак чужий несмак. А це означає відсутність об'єктивності й свободи волі та вибору. Тому Володимир Олександрович і не помічає як опинився у комфортному самоорганізованому безмежному полі свого дуже суб'єктивного права. До місцевої влади є питання, без сумніву їх треба задавати, але точно не більше, аніж до центральної. Бо виходить однобока й не сприятлива ситуація щодо органів місцевого самоврядування - глузування над демократією та утвердженням цивілізаційних норм правління на місцях. То, хто ж у нашому домі господар?

Новий президент США створив умови, за яких у Києві та в ЄС мають відчути, що буде без американської підтримки. Україна найближчим часом не отримає фінансування за програмами USАІD через розпорядження держсекретаря США Марко Рубіо від 25 січня 2025 року. Згідно службової записки, "жодні нові фонди не виділятимуться на нові гранти чи подовження існуючих". Термін "заморозки" - 90 днів. Фінансування грантів може бути відновлене раніше цього терміну, якщо відповідальні особи нададуть аналіз і аргументи, що гранти відповідають порядку денному президента Дональда Трампа. В Україні не вірили, до останнього сподівалися на позитивну реакцію на звернення конгресменів не зупиняти допомогу Києву. Заступниця голови Офіса президента Ірина Верещук повідомила про початок "предметних консультацій" з Білим домом хоча б для гуманітарних проєктів. Зусилля поки мають зворотній ефект. Подвійна заморозка За даними Тhе Guаrdіаn, жодні пропозиції з Києва про часткове фінансування найбільш значимих програм не отримали позитивної відповіді. "Очевидно, нова адміністрація хоче вибудувати щось нове", - пояснили у виданні. Що саме? У медіа, знайомих зі змістом службової записки співробітникам Держдепу США, як виконувати розпорядження Рубіо, стверджують, - жорстко наказано дотримуватися принципів Дональда Трампа. 28 січня адміністрація 47-го президента США зупинила виплату всіх федеральних грантів і позик, доки не буде доведено, що вони "відповідатимуть пріоритетам президента". Як пояснив у службовій записці виконуючий обов'язки глави Офіса з управління бюджетом Метью Ваєт, "заморожуються" будь-які кошти для іноземної допомоги і для неурядових організацій. Отже, під секвестр потрапляють і деякі внутрішньоамериканські програми. Фінансові плани Вашингтона За даними службової записки, у 2024 році федеральний уряд витратив майже $10 трлн, з яких понад 3 трлн - на гранти і позики. Урядові витрати, за оцінками бюджетного комітету Конгресу, сягнули майже $7 трлн. Якщо зважити на заяву Ілона Маска про те, що завдяки роботі департаменту, який він очолив, США зможуть заощаджувати до $1 млрд щоденно, то мета є зрозумілою. Під час виборів Дональд Трамп обіцяв покласти край витратам коштів платників податків на все те, що, на його думку, не в інтересах США. Нині відповідна робота набирає обертів. Застосовано діловий підхід: перш ніж дати гроші - поясни, чим це мені вигідно. Крім того, від масштабних фінансових перевірок новий президент отримає купу компромату на попередню адміністрацію і на своїх опонентів. Це особливо перспективно з огляду на вибори до Конгресу. Наприклад, резонансний вирок про 11 років позбавлення волі сенатора-демократа Роберта Менендеса за корупцію можна використати короткотерміново. А от якщо воно буде подаватися на тлі численних фінансових порушень, ефект буде набагато потужнішим і тривалішим. "З нами і без нас" Версія пояснює і виняток з правил для Ізраїлю, Йорданії та Єгипту, бо це важливі країни для стримування конфлікту на Близькому Сході. Програми для цих країн є частиною пакетних геополітичних угод, - зазначив експерт Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Олексій Кущ. Винятки дають підстави вважати, що зупинка грантів для України буде використана як засіб тиску для швидкого початку переговорів з Росією. Зокрема, виконавчий директор US-Ukrаіnе Vеtеrаns Вrіdgе Джордж Чьюнінг очікував перевірок, але зупинка грантів, на його думку, свідчить про бажання Трампа натиснути на Україну заради переговорів. І не лише на Україну, але і на ЄС і на НАТО. Таким чином, технологи Трампа цілять по кількох "зайцях". Головне - зацікавлені сторони перевірять на собі, як-то воно бути без американської допомоги. Скоріш, офіційний Київ знає про це або здогадується. Так, Ірина Верещук дозволила емоції, коли назвала новину про призупинку фінансування грантів "несподіваною" і "неприємною". А президент Володимир Зеленський у зверненні 29 січня заявив - фінансуватимемо критично важливі програми "за внутрішні кошти", а також будемо "говорити з європейцями". Куди дивиться Європа Євросоюз начебто готовий трусонути гаманцями. Зупинка фінансування програм USАІD в Україні обговорювалася на сесії ПАСЄ, повідомила у соцмережі журналістка Тетяна Висоцька. Зі свого боку, комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики оголосив про початок консультацій з європейськими колегами про заміщення американської допомоги. "Хоча б на той термін, доки не будуть ухвалені позитивні рішення (в США. Gаzеtа.uа), - пояснили в комітеті. - Щоб уникнути дестабілізації ключових процесів у державі, а також передбачати свої дії в цьому напрямку у майбутньому". Орієнтовна сума "замороженого" фінансування точно не відома. Протягом 2024 року USАІD надало Україні понад $5,5 млрд. З огляду на підтвердження НАТО зобов'язань по наданню нашій країні 40 млрд цьогоріч, тягар для ЄС не такий вже і критичний. Свої сорочки Утім, є країни, котрі можуть суттєво вплинути на виділення коштів. Зокрема, Угорщина і Словаччина. Відносини з останньою стрімко погіршуються. Днями посла України у Словаччині викликали "на килим" через висловлювання президента Зеленського на адресу прем'єра Роберта Фіцо. Той, у свою чергу, вимагає від офіційного Києва відновити транзит російського газу до Європи. Конфлікт можуть використати європейці для тиску на Україну щоби відновити транзит російського газу. Тhе Fіnаnсіаl Тіmеs пишуть про зацікавленість у цьому "деяких представників Німеччини й Угорщини", на котру реагують умовно-позитивно певні країни ЄС. Водночас, сказано у статті, Польща і країни Балтії, Фінляндія та Швеція категорично проти розмов про відновлення транзиту російського газу. Кому воно треба В Україні тим часом спалахнула суспільна дискусія навколо реальної користі програм USАІD. Якщо Офіс президента акцентує на їхній необхідності (переважна більшість - урядові проєкти), то в експертному середовищі оцінки різні. "У того ж USАІD мутних проєктів значно більше, ніж нормальних", - зазначив у соцмережі СЕО в компанії "Веrеzhа Sесurіty Grоuр" Костянтин Корсун. За його словами, забагато скарг накопичилося на програми агенції. На його критику програми "Кібербезпека критичної інфраструктури України" не реагували, хоча нині прогалини програми даються взнаки. Лише у сегменті невеликих грантів можна натрапити на реальні програми, погоджується й Олексій Кущ. Тому, на його думку, призупинка фінансування грантів матиме позитивний ефект у сенсі "смислового очищення - люди почнуть думати "не на замовлення". Фінансування від USАІD сприяло стійкості фермерів в умовах війни, не погоджується із ним фотограф-фрілансер Вячеслав Содель. "Ця допомога вимірюється від банального USВ-шнурочка чи ліжка з матрацом на стадіоні Арена-Львів прямо у VІР-ложі для біженців від війни в 2022, до багатомільярдних вливань в стійкість енергетичних мереж нашого Укренерго", - пояснив він. Найцікавіше те, що призупинка грантів від США призведе до того, що Київ орієнтуватиметься більше на європейських партнерів і на себе. Це консолідує Україну і ЄС, а от чи відповідає інтересам Сполучених Штатів, - вирішувати президенту Трампу.

Відповідне звернення Кличко оприлюднив на своїй Fасеbооk-сторінці."Поки ви, як Верховний головнокомандувач, зосереджені на війні та захисті України, люди з вашого оточення займаються політичними інтригами. І ці процеси стають критичними", – сказав Кличко.Він заявив, що в Києві нібито відбувається спроба розбалансувати владу та знищити місцеве самоврядування. Так, за його словами, начальник КМВА Ткаченко блокує "вирішення ключових господарських питань" – відновлення пошкоджених будинків, компенсації постраждалим мешканцям, відновлення інфраструктури та інші. Крім того, Кличко звинуватив Ткаченка у спробі "перебрати повноваження мера, міської ради та КМДА". "Нагадую, військова адміністрація – тимчасовий орган, що має займатися обороною й безпекою, а не узурпацією влади. Кияни обрали мера міста, в якому живуть. І я продовжу захищати їхні інтереси. Прошу президента, як гаранта Конституції, не допустити руйнування місцевого самоврядування – основи демократії", – додав мер міста.Реакція ТкаченкаОчільник КМВА назвав заяву Кличка "дуже дивною" і запевнив,  що військова адміністрація "буде робити для киян те, що не може зробити мерія"."Вчора мав з ним (Кличком, - ред.) цілком робочу розмову. Про те, що треба зробити, які наші пріоритети як військової адміністрації. Але що побачив у відповідь – не допомога в роботі, а звинувачення. Пусті звинувачення. Тому військова адміністрація буде робити для киян те, що не може зробити мерія. І я не схильний влаштовувати політичні шоу, як люди, які в міській владі вже десятиліття. Будемо вирішувати проблеми міста і допомагати киянам", - написав Ткаченко.Він розповів, що разом із мешканцями столиці обговорив питання роботи комунального транспорту під час тривог, а також згадав про запровадження робочої групи прозорості і підзвітності, "попри опір міської влади".Про Тимура ТкаченкаТимур Ткаченко народився 18 серпня 1989 року в Києві. У 2013 році закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю "Міжнародна економіка" і здобув ступінь магістра економіки.У 2019 році отримав другу вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" в КНУ імені Тараса Шевченка. Того ж року Ткаченко став заступником Дарницької РДА. У 2020-му він став першим заступником директора Департаменту міського благоустрою КМДА, а згодом очолив його.Пізніше Ткаченко займав посаду заступника міністра стратегічних галузей промисловості, а з вересня 2024-го працював заступником міністра розвитку громад та територій.31 грудня 2024 року Володимир Зеленський призначив Ткаченка новим начальником Київської міської військової адміністрації.

Про це інформує Rеutеrs.У виданні зазначили, у разі, якщо його визнають винним, Юну може загрожувати багаторічне ув'язнення за його указ про воєнний стан, який мав на меті заборонити політичну і парламентську діяльність і контролювати ЗМІ."Прокуратура вирішила висунути звинувачення Юн Сок Йолю, якого звинувачують у тому, що він був керівником заколоту, - заявив на прес-конференції речник Демократичної партії Хан Мін Су. - Покарання ватажка заколоту тепер нарешті почнеться".Крім того, імпічмент було оголошено прем'єр-міністру, а низці вищих військових чиновників були пред'явлені звинувачення за їхню роль у передбачуваному заколоті.Минулого тижня антикорупційні слідчі рекомендували висунути звинувачення Юну, який був відсторонений від виконання обов'язків парламентом 14 грудня.Наразі Юн перебуває в одиночній камері, ставши першим чинним президентом, якого заарештували після кількох днів зухвалого збройного протистояння між його охороною та чиновниками, які проводили арешт.Юн і його команда стверджували на засіданні Конституційного суду, що їхні наміри не включали повне введення воєнного стану, а мали на меті лише попереджувальні заходи для виходу з політичного глухого кута.Одночасно з кримінальними справами верховний суд вирішить, чи відсторонити президента від його повноважень, чи відновити їх, і має для цього 180 днів.У разі усунення Юна з посади вибори президента будуть призначені протягом 60 днів.Що відомо про арешт президента Південної КореїПрезидент Південної Кореї Юн Сок Йоль 3 грудня 2024 року оголосив у країні надзвичайний воєнний стан, звинувативши опозицію в "антидержавній діяльності". Парламент проголосував за резолюцію з вимогою скасувати його, а згодом військові вдерлися до лідерів опозиції з метою арешту. Натомість кабінет міністрів схвалив клопотання про скасування воєнного стану, який тривав близько 6 годин.Представники опозиції країни закликали президента Юн Сок Йоля негайно піти у відставку. У разі відмови вони пригрозили йому імпічментом.Міністр оборони Південної Кореї Кім Йон Хьон заявив, що це він запропонував президенту оголосити воєнний стан у країні, і попросив пробачення у громадян за "плутанину". Уже згодом його заарештували в рамках розслідування справи про можливу державну зраду.5 грудня 2024 року поліція Південної Кореї розпочала розслідування за звинуваченнями президента в державній зраді через оголошення ним воєнного стану. Наступного дня проти президента Південної Кореї порушили кримінальну справу. Сам Юн Сок Йоль під час свого звернення до народу перепросив за оголошення воєнного стану в країні. Парламент Південної Кореї згодом не зміг схвалити імпічмент президента.Пізніше президенту оголосили підозру за звинуваченням у державній зраді. Приводом до цього стали численні скарги. Крім того, Лі Чже Мьон, лідер опозиційної Демократичної партії Південної Кореї, оголосив про намір своєї партії наполягати на повторному голосуванні за імпічмент президента.Також Юн Сок Йолю заборонили виїзд з країни, а керівна партія Південної Кореї оголосила, що обговорює можливість відставки президента у лютому та проведення дострокових виборів у квітні або травні.Пізніше парламент Південної Кореї підтримав законопроєкт про імпічмент президента, проте він пообіцяв "боротися за своє політичне майбутнє".16 грудня 2024 року конституційний суд Південної Кореї розпочав слухання у справі про імпічмент президента. Слідчі заявили, що планують допитати його. Однак Юн проігнорував повістку на допит. Також він не з'явився на допит за викликом і 25 грудня.3 січня південнокорейські слідчі увійшли до резиденції президента, щоб виконати ордер на його арешт. Утім, після протестів спробу арешту зупинили. Після цього стало відомо, що влада країни готується до повторної спроби арешту Юн Сок Йоля. Політик вчергове проігнорував виклики на допит і забарикадувався у своїй резиденції.Вже 15 січня слідчі Південної Кореї, вперше в історії, заарештували тимчасово відстороненого президента Юн Сок Йоля. Він відмовився давати свідчення щодо рішення від 3 грудня про запровадження в країні воєнного стану. Натомість вже 18 січня Юн Сок Йоль відвідав слухання в суді Сеула, щоб заперечити рішення щодо свого можливого арешту.Суд у Сеулі у п'ятницю, 24 січня, відхилив запит прокуратури щодо продовження терміну утримання під вартою президента Південної Кореї Юн Сок Йоля.

Про це інформує Yоnhар.Вказано, що прокуратура подала запит до Центрального окружного суду Сеула щодо продовження терміну тримання президента під вартою до 6 лютого. Втім, суд відхилив запит, пославшись на відсутність достатніх підстав для продовження розслідування під керівництвом прокуратури, оскільки справу на той момент вже передали до Управління з розслідування корупції серед високопосадовцівВідповідно до законів Південної Кореї, підозрюваний може перебувати під вартою до 10 днів з можливістю продовження ще на 10 днів. Наразі Юн Сок Йоль перебуває під арештом у Сеульському центрі утримання під вартою.Що відомо про арешт президента Південної КореїПрезидент Південної Кореї Юн Сок Йоль 3 грудня 2024 року оголосив у країні надзвичайний воєнний стан, звинувативши опозицію в "антидержавній діяльності". Парламент проголосував за резолюцію з вимогою скасувати його, а згодом військові вдерлися до лідерів опозиції з метою арешту. Натомість кабінет міністрів схвалив клопотання про скасування воєнного стану, який тривав близько 6 годин.Представники опозиції країни закликали президента Юн Сок Йоля негайно піти у відставку. У разі відмови вони пригрозили йому імпічментом.Міністр оборони Південної Кореї Кім Йон Хьон заявив, що це він запропонував президенту оголосити воєнний стан у країні, і попросив пробачення у громадян за "плутанину". Уже згодом його заарештували в рамках розслідування справи про можливу державну зраду.5 грудня 2024 року поліція Південної Кореї розпочала розслідування за звинуваченнями президента в державній зраді через оголошення ним воєнного стану. Наступного дня проти президента Південної Кореї порушили кримінальну справу. Сам Юн Сок Йоль під час свого звернення до народу перепросив за оголошення воєнного стану в країні. Парламент Південної Кореї згодом не зміг схвалити імпічмент президента.Пізніше президенту оголосили підозру за звинуваченням у державній зраді. Приводом до цього стали численні скарги. Крім того, Лі Чже Мьон, лідер опозиційної Демократичної партії Південної Кореї, оголосив про намір своєї партії наполягати на повторному голосуванні за імпічмент президента.Також Юн Сок Йолю заборонили виїзд з країни, а керівна партія Південної Кореї оголосила, що обговорює можливість відставки президента у лютому та проведення дострокових виборів у квітні або травні.Пізніше парламент Південної Кореї підтримав законопроєкт про імпічмент президента, проте він пообіцяв "боротися за своє політичне майбутнє".16 грудня 2024 року конституційний суд Південної Кореї розпочав слухання у справі про імпічмент президента. Слідчі заявили, що планують допитати його. Однак Юн проігнорував повістку на допит. Також він не з'явився на допит за викликом і 25 грудня.3 січня південнокорейські слідчі увійшли до резиденції президента, щоб виконати ордер на його арешт. Утім, після протестів спробу арешту зупинили. Після цього стало відомо, що влада країни готується до повторної спроби арешту Юн Сок Йоля. Політик вчергове проігнорував виклики на допит і забарикадувався у своїй резиденції.Вже 15 січня слідчі Південної Кореї, вперше в історії, заарештували тимчасово відстороненого президента Юн Сок Йоля. Він відмовився давати свідчення щодо рішення від 3 грудня про запровадження в країні воєнного стану. Натомість вже 18 січня Юн Сок Йоль відвідав слухання в суді Сеула, щоб заперечити рішення щодо свого можливого арешту.