Перейти на suspilne.media
Перейти на zn.ua
Перейти на zn.ua
Перейти на glavcom.ua
Перейти на zn.uaА Ви знаєте що на Платформі we.ua діє реферальна програма? Ви приводите друзів та знайомих і отримуєте винагороду за їх реєстрації.
То ж, не гайте час! Розкажіть про we.ua своїм друзям, родичам та колегам. Надішліть їм своє реферальне посилання, яке легко знайти в розділі Мої друзі, та отримайте на свій бонусний рахунок додаткові надходження за кожну нову реєстрацію.
Розміщуйте своє реферальне посилання в інших соціальних мережах, в коментарях, в тематичних форумах та будь-де. Так у Вас буде більше друзів та підписників і більше бонусів на бонусному рахунку.
Ви зможете використати бонуси на додаткові послуги Платформи, а також - придбати корисні товари в нашій online-крамничці.
Детальніше про реферальну програму: https://we.ua/info/referral-program.
Дізнатись подробиці
Перейти на zn.ua
Перейти на gazeta.ua
Перейти на shotam.info
Перейти на life.comments.ua
Перейти на travel.comments.ua
Перейти на tyzhden.ua
Перейти на news.telegraf.com.ua1985 року Ніл Постман випустив книгу «Розважаємося до смерті», у якій писав так: «Американці більше не розмовляють один з одним, вони розважають один одного. Вони не обмінюються ідеями, а обмінюються образами. Вони сперечаються не за допомогою аргументів, а за допомогою зовнішності, знаменитостей і реклами». Нагадаю очевидне: 1985-го інтернет ще не був загальнодоступним, і соцмереж як таких не існувало, але Постман доволі точно описав нашу сучасність, при тому глобалізація відтоді так поширилася, що його думка вже не стосується тільки американців. Нескінченні розваги, цілодобовий обмін мемами-картинками, суперечки через зовнішній вигляд зірок — усе це наша рутина в інтернеті. І все це з певною умовністю можна назвати Післяписемною добою — принаймні так у 1962 році пропонував називати гіпотетичне суспільство майбутнього Маршалл Маклюен у своїй визначальний праці «Галактика Гутенберга». Що ж, вітаю — ми живемо в цьому майбутньому, у часі, коли читання книжок поступово стає втраченим мистецтвом.
Звісно, коли, як учора, 28 серпня 2026 року, у Києві пролунали рекордні 13 повітряних тривог на добу, незворушно читати за таких умов можна лише або під антидепресантами, або з нездоровим пофігізмом, що, зрештою, декому вдається. Та загалом більше ідеться про те, що у світі поступово читачі книжок стають дедалі меншою соціальною групою. Адам Ґірш у статті для The Atlantic формулював це так: «Якщо ви прочитаєте книгу в 2025 році — бодай одну — ви належите до виду, що перебуває під загрозою зникнення. Подібно до медоносних бджіл і червоних вовків, чисельність американських читачів, Lector americanus, скорочується вже впродовж десятиліть. Найсвіжіше дослідження «Опитування щодо участі громадськості в мистецтві» за 2022 рік показало, що менше половини американців прочитали бодай одну книгу за останні 12 місяців; лише 38 % прочитали роман або оповідання. Нещодавнє дослідження, проведене Університетом Флориди й Університетським коледжем Лондона, показало, що кількість американців, які щодня читають для задоволення, з 2003 по 2023 рік щороку зменшувалася на 3 %». Гаразд, це знову про Америку, але й в Україні подібна ситуація, хоча наче напозір дещо краща. Український тиждень писав про те, що в 2022 року 65 % респондентів казали, що вони прочитали бодай одну книгу на рік, а в 2025-му 45 % опитаних агенцією Research.ua українців прочитали більше трьох книг, а 15 % не прочитали жодної. І хоч директор Research.ua Володимир Кутюк оптимістично заявляє, що 80 % українців залучені до практик читання, однак певен, що в реальності ситуація значно сумніша. Варто бодай подивитися на наклади наших книжок (середній — 1500-3000) і кількість населення (натепер — орієнтовно 30 млн). Якщо зважити на кількість проданих бестселерів в Україні, стає зрозуміло, що 80 % читачів — це дуже завищена кількість. Так Олеся Бойко в Читомо подавала такі цифри за 2025 рік, і серед них лише кілька видань, які продали кількістю понад 40 тисяч примірників:
Тож важко не погодитися з Майклом Себастіаном з Esquire, який пише про те, що рівень грамотності зараз найвищий за всю історію людства, але при цьому грамотні майже не читають книжки, і писемність перебуває в занепаді: «Сьогодні, мабуть, ви частіше чуєте, як люди рекомендують подкасти, аніж книги. Найпопулярніші політичні коментатори — це не письменники і навіть не телезірки: вони ведуть відеоподкасти та шоу в прямому ефірі на Twitch. Сучасний Томас Пейн — не письменник, а інфлюенсер». І він слушно додає: це не означає, що треба відмовлятися від подкастів, ігнорувати відео на телефоні чи видаляти всі додатки соціальних мереж (хоча трохи самообмеження нам не завадило б), та зниження рівня читання повинне турбувати нас усіх.
Цікаво, що книга Ніла Постмана «Розважаємося до смерті» надзвичайно вплинула на Девіда Фостера Воллеса, який переосмислив її ідеї у своєму культовому романі «Нескінченний жарт» (1996), буквально показавши, що розваги можуть убивати. Роман Девіда Фостера Воллеса не так давно вийшов українською і став абсолютним рекордсменом «Видавництва Жупанського» під час передпродажу — розійшлася понад половина накладу (тисяча примірників), при тому що ціна за двотомник була відносно немаленька — 1400 грн. Звісно, «Нескінченний жарт» — це непросте читво, і накладів Бріанни Вест, Ребекки Яррос чи Ілларіона Павлюка у нього ніколи не буде, але і так це доволі знакова подія: можна сказати, що ця тисяча людей, спраглих прочитати Воллеса, — це умовна майже вся кількість активних українських читачів, які не тільки хочуть читати складну літературу, а і здатні підтримувати її гривнею. І цьогоріч заплановане ще одне випробування для цієї незламної тисячі: у жовтні видавництво «Богдан» обіцяє видати понадтисячосторінковий «Криптономікон» Ніла Стівенсона.
Як скоро вимре читач книжок як вид — час покаже, але вже нинішня тенденція досить загрозлива. Хоча поки в сумних українських обставинах можливих відключень світла книга як об’єкт є надійнішою за гаджети, залежні від електропостачання. Тож, хай як парадоксально, війна у нас дещо віддаляє настання Післяписемної доби, хоч, зрозуміло, водночас не надто сприяє спокійному дозвіллю наодинці із книгою. І важливіше, як на мене, не забувати, що книга може бути не лише розвагою, а і роботою, адже Постман і Воллес уже переконливо показали нам, до чого може призвести нескінченне розважання без мінімальних інтелектуальних зусиль.
Перейти на nv.ua
Перейти на detector.media
Перейти на shotam.infoНа цій сторінці зібрані актуальні матеріали про мистецьке життя України та світу: від яскравих прем’єр у музеях і галереях до великих аукціонних рекордів, важливих премій та несподіваних творчих колаборацій. Ми тримаємо фокус на людях і ідеях: художниках, кураторах, реставраторах, колекціонерах, менеджерах культури — усіх, хто творить і підтримує процес.
Формат подачі поєднує короткі дайджести, глибокі огляди, репортажі з відкриттів, інтерв’ю, а також аналітику ринку. Публікації пояснюють контекст подій, знайомлять з історіями створення робіт, підсвічують нові імена та повертають увагу до забутих шедеврів. Ми слідкуємо за тенденціями, але завжди ставимо запитання “чому це важливо саме зараз”.
Українська сцена — у центрі уваги. Ми розповідаємо про ініціативи у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпрі, Івано-Франківську та інших містах. Стежимо за програмами Національного художнього музею України, подіями “Мистецького арсеналу”, виставковими проєктами у PinchukArtCentre, активністю регіональних інституцій та незалежних просторів. Важливо показувати зв’язки між локальними практиками та глобальним дискурсом.
Світовий контекст відстежується через ключові події — від Венеційської бієнале та Documenta до Art Basel, Frieze чи TEFAF. Ми аналізуємо кураторські підходи, зміни у музейних політиках, тренди колекціонування, дискусії навколо деколонізації, інклюзивності та “зелених” стандартів для виставкової індустрії. Читач отримує орієнтири, що допомагають зрозуміти, куди рухається глобальна сцена.
Типові матеріали охоплюють репортаж з відкриття, розбір експозиційної логіки, коментарі учасників, порівняння з попередніми версіями проєктів. Окремі тексти присвячені майстерням художників, щоб побачити, як народжується ідея, з чого складаються технічні процеси, які матеріали обирає автор. Публікуємо розмови з реставраторами про збереження полотен, ікон, скульптур, сучасних медіаоб’єктів.
Ми приділяємо місце економіці культури. Читачі дізнаються, як працює первинний і вторинний ринок, що таке провенанс і сертифікат автентичності, чому важлива історія виставкової участі. Пояснюємо різницю між оціночним діапазоном і підсумковим молотковим результатом, що включає комісії покупця, транспортні та страхові витрати. Таке тло допомагає критично читати новини про рекорди.
Рубрика про гранти та можливості орієнтує авторів і менеджерів у дедлайнах і вимогах. Пояснюємо, як підготувати портфоліо, написати проєктну заявку, сформулювати бюджет, зібрати листи підтримки. Публікуємо корисні посилання на українські й міжнародні програми резиденцій, платформи відкритих конкурсів та оголошення про менторські формати.
Технологічний вимір змінює способи взаємодії з мистецтвом. Ми пишемо про VR-інсталяції, доповнену реальність у музеях, генеративні підходи з використанням алгоритмів, етичні питання штучного інтелекту в творчості, кейси блокчейн-верифікації походження роботи. Розбираємо практики онлайн-виставок, які пропонують альтернативні формати експонування без географічних обмежень.
Публічний простір стає сценою для нових наративів. Оглядаємо мурали, тимчасові інсталяції, скульптурні парки, художні інтервенції на фасадах і в транспортних вузлах, ініціативи з ревіталізації промислових територій. Пояснюємо механіки погодження проєктів, роботу з громадами, залучення архітекторів і ландшафтних дизайнерів.
Теми спадщини — окрема увага. Пишемо про консервацію, цифрові копії, страхування фондів, евакуаційні плани, каталоги колекцій. Висвітлюємо приклади повернення творів після тривалих правових процесів, дискусії про атрибуцію, методики наукових експертиз, спектральний аналіз пігментів, умови освітлення та кліматичного контролю.
Освітній блок допомагає орієнтуватися у термінології й історичних контекстах. Ми формуємо підбірки лекцій, книжкові рекомендації, глосарії напрямів і течій — від авангардних експериментів до новітніх практик. Корисні гайди пояснюють, як читати стейтменти авторів, інтерпретувати кураторські тексти, відрізняти PR-риторику від змістовної критики.
Географія охоплення — широка: від локальних ініціатив у громадах до подій у Берліні, Парижі, Лондоні, Нью-Йорку чи Токіо. У кожному матеріалі ми шукаємо місток до українського контексту, щоб бачити не лише “де відбулося”, а й “що це означає для нашої сцени”. Так народжується системне розуміння процесів, а не просто стрічка гучних заголовків.
Ми приділяємо увагу прозорості. Посилаємося на джерела, публікуємо коментарі фахівців, пояснюємо методологію добору тем. Коректно подаємо імена, назви інституцій, дотримуємося рекомендацій щодо транслітерації. Якщо у матеріалі є суперечливі точки зору, подаємо їх з належними застереженнями і бекґраундом.
Новини мистецтва — це не лише події, а й люди. Ми розповідаємо, як художники працюють з матеріалом, що впливає на їхню мову, як виглядає щоденна рутина в майстерні. Кураторські інтерв’ю розкривають процес побудови наративу, логістику виставки, співпрацю з технічною командою, партнерство з фондами та меценатами.
Арт-ринок — поле інтересу не тільки інвесторів. Пояснюємо, як читати умови продажу, навіщо страхувати роботу на період транспортування, як оформити позичку для виставки в музеї, чим відрізняється прайс-лист галереї від стартових торгів на аукціоні. Нагадуємо про податкові та митні нюанси, важливі для міжнародних перевезень.
Ми відкриті до співпраці з інституціями та ініціативами. Приймаємо пресрелізи, анонси подій, новини про відкриті конкурси. Закликаємо художників і менеджерів ділитися своїми історіями, процесами, “внутрішньою кухнею” проектів. Для читачів працюють підписки на розсилку й повідомлення про важливі оновлення.
Мета розділу — допомогти розібратися у різноманітті мистецьких подій, навчитися ставити питання до побаченого і почутого, знайти особисті маршрути у музеях, на вулицях і в цифрових просторах. Ми прагнемо, щоб новини ставали приводом для діалогу, натхнення та відповідального ставлення до культури — тут і зараз.
Залишайтеся з нами, щоб отримувати своєчасні оновлення про події у країні та за кордоном, дізнаватися про таланти, що формують наш час, і бачити, як мистецтво відповідає на виклики сучасності. Тут народжуються історії, які згодом стають частиною спільної пам’яті.