Тренд пошуку "17 липня"

Перша половина 2025 року показує, що тут формується низка умов, ігноруваннями якими може мати наслідки для всієї країни. Серед таких умов найбільш значущими є такі.У 2025 р. імпорт товарів зростає, а експорт падаєЗа 7 місяців 2025 р. імпорт товарів зріс на 17,2%, у той час, як експорт зменшився на 3,7%. Зростання імпорту відбулося майже у всіх агрегованих групах товарів, переважно в частині енергетичного обладнання та мінеральних продуктів, таких як газ та електроенергія. Імпорт товарної групи "машини, устаткування, транспортні засоби та прилади" зріс на 33,8% (частка у структурі імпорту 40,0%), товарної групи "мінеральні продукти" – на 14,2% (частка у структурі імпорту 13,4%), товарної групи "продовольчі товари та сировина для її виробництва" – на 13,2% (частка у структурі імпорту 10,7%). Падіння експорту відбулося переважно через скорочення аграрного виробництва та добування металевих руд. Експорт продовольчих товарів та аграрної сировини скоротився на 8,3% (частка у структурі експорту 60,1%), мінеральних продуктів — на 14,0% (частка 8,7%), зокрема залізних руд – на 20,1% (частка 6,8%). Водночас зросли обсяги експорту хімічної, легкої, деревообробної промисловості, будматеріалів, металургійної та машинобудівельної продукції.  Для нарощування експорту необхідні: інвестиції у розширення та модернізацію виробничого потенціалу, доступне кредитне фінансування, запуск повноформатної системи страхування від військових ризиків, розвиток транспортної інфраструктуриЗміни в структурі імпорту: підвищується частка зброї та інвестиційних товарівЗа 7 міс. 2025 р. імпорт товарів зріс на 17%, випереджальними темпами зростав імпорт зброї та товарів для оборони (+36%) та інвестиційних товарів (+25%).  Серед сировинних товарів випереджальними темпами зростав імпорт енергоносіїв (і зв'язку із руйнуваннями вітчизняної енергетики), тоді як інші товари сировинної групи мали помірні темпи приросту. Значна частина інвестиційного імпорту припадає на відновлення енергетичних потужностей (понад 30%) та вантажних автомобілів (10%). Низькі обсяги інвестиційного імпорту пояснюються низькою інвестиційною активністю підприємств, яка своєю чергою стримується жорсткою монетарною політикою та воєнними ризиками.Читайте також: Чи наступить нарешті влітку дефляція?Зміни в структурі експорту: підвищується частка інвестиційних товарів, падіння сировинного експортуЗа 7 міс. 2025 р. експорт товарів скоротився на 3,7%, переважно коштом групи сировинних товарів (із-за падіння аграрного та металургійного експорту).  Позитивною тенденцією є випереджальне зростання експорту продукції з високою часткою доданої вартості (інвестиційних товарів) (+20%), однак обсяги такого експорту залишаються незначними (близько 2% загального експорту).Платіжний баланс має суттєвий дефіцит, основні причини якого – негативне торгівельне сальдо та купівля готівкової іноземної валютиСтруктурний дефіцит (без врахування допомоги) за останні 12 міс (з липня 2024 р. по червень 2025 р.) : 44,2 млрд дол. СШАПротягом останніх 12 місяців структурний дефіцит платіжного балансу (без врахування зовнішньої допомоги) розширився до 44,2 млрд дол. або 22 % ВВП. Дефіцит перевищує оцінки МВФ на 2025 р., зроблені в кінці 2024 року, на 7 млрд дол. або на 20 %. Основні канали відтоку валюти з країни останні 12 місяців: негативне торгове сальдо: 46,7 млрд дол. США; від'ємний приріст готівкової іноземної валюти (поза банками): 13,0 млрд дол. США; виплата процентів та доходів за інвестиціями: 9,1 млрд дол. США. Основні канали притоку валюти в країну останні 12 місяців: міжнародна офіційна допомога: 50,0 млрд дол. США;оплата праці трудових мігрантів: 7,0 млрд дол. США;грошові перекази та трансферти недержавному сектору: 9,4 млрд дол. США. Частка грантів у загальному обсязі міжнародної допомоги підвищилася до 37 % проти 32 % за 2024 рік. Однак, це значно менше ніжу середньому за 2022-2023 роки – 44%. Читайте також: Які завдання стоять перед урядом УкраїниСтруктурний валютний дефіцит у 2025 році продовжує розширюватися.Основний чинник збільшення валютного дефіциту – торговий дефіцит. Додатковий чинник розширення валютного дефіциту — політика валютної лібералізації НБУ, яка призводить до фундаментально необґрунтованого підвищення попиту на іноземну валюту та надмірних втрат валютних резервів. За 2024 рік фактичний відтік іноземної валюти, пов’язаний з лібералізацією, вдвічі перевищив очікування НБУ. Політика валютної лібералізації НБУ не допомогла поглинути шоки платіжного балансу, а навпаки – дестабілізувала валютні очікування. За 2024 р. населення наростило нетто-купівлю іноземної валюти у 2,6 раза порівняно з 2023 р., у 2025 р. "валютну естафету" перехопив бізнес, валютний попит якого (неттопокупки валюти) зріс на 51% проти попереднього року, тоді як попит населення скоротився на 36%. На задоволення попиту населення НБУ витрачає 25% своїх інтервенцій. •Валютні резерви країни поки що залишаються достатніми для покриття валютних розривів, однак ситуація може швидко погіршитися у разі перебоїв з надходженням нової зовнішньої допомоги. •Політика валютної лібералізації є поспішним рішенням для умов економіки України, яка знаходиться у стані структурної кризи, викликаної неринковими воєнними шоками.Таким чином, маємо ситуацію коли економіка країни функціонує в умовах перманентного валютного дефіциту, який покривається переважно з неринкових джерел зовнішньої допомоги. Основна причина розширення валютного дефіциту – від'ємний торгівельний баланс, додатковий чинник – політика валютної лібералізації НБУ. Для зменшення торгового дефіциту потрібні інвестиції у посилення конкурентоспроможності реального сектора та розвиток транспортної системи. Міжнародна допомога залишається ключовим фактором збереження валютної та макроекономічної стабільності. Валютні інтервенції НБУ на підтримку гривні суттєво зросли (у 2024 р. на 22 % порівняно з попереднім роком, у січні-липні 2025 року — ще на 20%). У 2025 р. валютний попит зростає, переважно користуючись з попиту бізнесу, тоді як і у 2024 р. ключовим фактором нарощування валютного попиту була поведінка населення.Політика валютної лібералізації НБУ розбалансувала валютні очікування бізнесу та населення. Режим гнучкого курсоутворення не відповідає економічним умовам і не сприймається суб'єктами ринку як фактор стабілізації. В умовах збереження гігантського структурного дефіциту валюти, продовження росту доходів населення, відсутності інших надійних інструментів заощаджень, слабких темпів економічного відновлення та появи невизначеності щодо обмінного курсу — населення та бізнес природно почали віддавати перевагу виведенню коштів у валютні активи. Переваги режиму гнучкого курсоутворення не можуть бути реалізовані в умовах України, оскільки валютний дефіцит є переважно неринковим, а рівень обмінного курсу фактично визначається не торговим балансом, а інтервенціями НБУ. Непередбачуваність валютного ринку (яка залежить від інтервенцій НБУ) посилює невизначеність, що своєю чергою перешкоджає інвестиційним процесам.Спеціально для Еспресо.Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Депутати голосують за багатомільйонні проєкти, суди роками тягнуть справи, а гори та полонини знищуються. Ландшафт Закарпаття останніми роками кардинально змінюється. У горах з'являються нові гіганти-вітряки, що генерують електроенергію. Багато екологів та місцевих жителів протестує, розслідувачі пишуть про нехтування законами під час будівництва. Натомість інші екологи, місцева влада та підприємці доводять, що це нові перспективи для регіону. "Країна" розбиралася, хто ближче до істини Чому в Карпатах і кому це вигідно На вершинах Карпат швидкість вітру може сягати 68 м/с, що оптимально для економічно ефективної генерації електроенергії. Тож Карпати є одним із найперспективніших регіонів для вітроелектростанцій. Ідея встановлення вітрових електростанцій у Карпатах виникла як частина курсу України на розвиток зеленої енергетики та зменшення залежності від викопного палива. По-перше, Закарпаття межує з ЄС, а це дає перевагу для експорту зеленої електроенергії. Саме через цей регіон планується (або вже йде) інтеграція українських електромереж з європейськими, тож надлишок енергії можна буде продавати. По-друге, це посилення енергетичної автономії західних регіонів. Після масованих обстрілів енергосистеми Закарпаття один із найстабільніших регіонів, де можливо зберегти та розвивати генерацію. А децентралізація енергогенерації ключ до енергобезпеки України в умовах війни. По-третє, це розвиток громади, додаткові надходження до місцевих бюджетів, розвиток інфраструктури, робочі місця для місцевого населення. Але в опонентів вітряків на Закарпатті є свої аргументи. Про природу, якої не відновити, і закони, які можна ігнорувати Противники вітрогенерації у промислових масштабах наголошують, що це шалений удар по унікальній природі регіону. Високогірні полонини навколо Воловця, Нижніх Воріт і Тур'ї Реметів є частиною Полонинського хребта. Тут збереглися незаймані полонини, луки, букові та хвойні ліси, а також рідкісні природні угруповання, які майже не зазнали техногенного впливу. А будівництво вітропарків передбачає розчищення лісів, прокладання доріг, технічну інфраструктуру, що фрагментує середовище існування диких тварин, зокрема ведмедів, рисей, оленів. Будівельні локації перетинатимуться з міграційними шляхами птахів, які можуть гинути від лопастей турбін. Воно постійно гуде й гуде, безперестанку. Реве над головою цілу добу Гірські громади цінують автентичність ландшафту. Вітропарки змінять краєвид Карпат і відштовхнуть туристів, які шукають дику природу або етнотуризм. Розслідувачі пишуть про небезпеку корупції та маніпуляцій навколо вітрогенерації, непрозорі процедури погодження проєктів, зокрема без належного екологічного аудиту, про слабку участь місцевих громад в ухваленні рішень. Багато екологів також б'є на сполох через порушення природоохоронного законодавства вітропарки будують у межах або поблизу національних парків, заказників, територій Смарагдової мережі, наприклад Свидовця чи Боржави. Це порушує не лише українські, а й міжнародні зобов'язання щодо охорони природи. Із Києва зрозуміти, що відбувається насправді на Закарпатті, непросто. Тож їду туди, щоб говорити з владою, бізнесом та експертами про вітрові електростанції на полонинах гір. Від турецьких мрій про вітропарк до нових гравців у горах Вітряки зустрічають ще на під'їзді до Ужгорода. На новому повороті дороги вітряк, наче гігант зі страшної казки, виринає із-за гори і нависає над дорогою так, що здається от зараз зачепить своїм крилом автобус. Спочатку один, потім ще вдалині, і ще. Нарахувала їх близько десятка вітряків. Ідею вітряків в Карпатах майже десять років тому принесли турецькі інвестори. Майбутній Воловецький вітропарк мав стати одним із найпотужніших відновлюваних джерел енергії на заході України, сказано на сайті компанії "Атлас Воловець Енерджи". Однак реалізацію цих планів було зупинено. Спочатку Закарпатська облдержадміністрація не погодила турецьким власникам необхідну документацію. Відповідно, міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України не видало дозволу на реалізацію проєкту. Нарешті Верховний Суд відхилив касаційну скаргу ТОВ "Атлас Воловець Енерджи" на рішення Закарпатської облдержадміністрації. Судові рішення не дозволили реалізувати проєкт, і компанія, яка планувала масштабне будівництво, так і не розпочала його. Остаточне рішення ухвалено в червні 2025 року. Але ідея встановлення вітряків поблизу Воловця на висоті близько пів-тисячі метрів вказало шлях до встановлення їх на території Нижньоворітської громади, яка знаходиться трохи вище в горах. І це вже досить цікавий розвиток подій з багатьма несподіваними поворотами сюжету. Бо ініціативу підхопили вже місцеві гравці. І гравці дуже цікаві. Для будівництва вітряків на території Нижньоворітської громади нареєстрували цілу низку компаній. Всі вони юридично є товариствами і мають схожі назви, але відрізняються лише номерами: ТОВ "Нижні Ворота -1" і так далі аж до ТОВ "Нижні Ворота - 7". Згідно з даними аналітичної платформи Опендатабот директором перших шести товок є Ярослава Рішко - юристка з Ужгорода. Вона була також керівницею ТОВ "ВП Нижні Ворота - 7", але у 2025 році на цій посаді її змінив Ігор Проценко. Теж цікава людина. Згідно даних аналітичної системи Опендатабот, у 2020-2021 роках він був заступником прокурора Київської області. Ще один представник силових структур є власником компаній ТОВ "Нижні ворота-4" і ТОВ "Нижні ворота-6". Але повернемось до пані Рішко. До минулого року вона була керівником ТОВ "УК ІП Френдлі Віндтехнолоджі" на цьому посту її змінив Владислав Єременко, який є директором, можна сказати, основної компанії вітропарків - ТОВ "УК "Вітряні парки України", де власником є бізнесмен і екс- народний депутат України Максим Ефімов. Про нього трохи згодом Реве та стогне вітряк високий Як з'ясувала "Країна", деякі жителі продали свої паї, щоб на них встановили вітряки, інші ж пішли до суду, коли зрозуміли, що вони з'являться на пасовищах. Так на початку 2025 року жителька села Латірка подала позов до Закарпатського окружного адмінсуду на Нижньоворітську громаду та ТОВ "УК "Вітропарки України". У позові просила суд скасувати незаконне будівництво всіх вітряків в урочищах Бескид, Рубань і Цоцково. Адже ця земля є загальнодоступним пасовищем. "Це дає змогу випасати корів і заробляли гроші чесною працею", йдеться в позові. Є в ньому й заклик до односельців отямитися, а суд посприяти їх покаранню та повернути урочищу колишній вигляд. Ще одна важлива проблема, яку порушила позивачка, шум. Вітряки справді шумлять. Масштаб розбіжності більш як у 62 рази Оксана Губинець, жителька села Білосовиця, розповіла "Країні", як шум вітряків руйнує життя її родини: "Воно постійно гуде й гуде, безперестанку. Реве над головою цілу добу". Каже, що вікна мусить тримати зачиненими. Сьогодні працюють три вітряки. Коли проєкт реалізують, поряд із будинком Оксани Губинець їх працюватиме вісім. Жінка зверталася до представника компанії-забудовника, але їй відповіли, що всі дозволи отримано, й довести, що вітряки перевищують припустимий рівень шуму, їй навряд чи вдасться. Згодом я дізнаюся від екологині Оксани Станкевич-Волосянчук, що й інші місцеві жителі постійно скаржаться на шум від вітряків. "За доброго вітру люди в селі за 2 кілометри його чують", каже екологиня. Позивачка також просила зобов'язати ТОВ "УК "Вітропарки України" підписати угоди з жителями про те, що вітропарки не забруднять річки й ділянки, на якій розташовані. Але коли в суді реєстрували позов, у жительки села Латірка не взяли документів. А потім суд відхилив позов, бо ж нема документів позивачки! Доки це з'ясувалося, час було втрачено. А екологи вже фіксують забруднення території внаслідок роботи будівельної техніки. Саме після появи цієї техніки місцеві зіткнулися з борщівником Сосновського. Засилля цієї рослини на Закарпатті стало справжнім лихом. Ця небезпечна отруйна рослина заввишки до 3 метрів дає 1520 тисяч летючих насінин, які можуть прорости навіть через 10 років. На сайті Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області сказано, що необхідні заходи із захисту земель від заростання бур'янами покладено на власника землі та на місцеву владу. Судіть самі, чи це спрацює: адміністративна відповідальність від 850 до 1700 гривень. Неважко здогадатися, чи це потурбує Нижньоворітську громаду та її голову Івана Григу. Вони прийшли і три відсотки принесли На відео з відкриття першого вітряка в серпні 2024 року, розміщеному на фейсбук-сторінці інвестора, сільський голова звітував про економічну вигоду вітрового парку. Каже, що інвестори допомогли селу з ремонтом Центру адміністративних послуг і школі з комп'ютерами. А ще пів сотні селян працевлаштувалося на ВЕС і їх забронювали від військової служби. От і виходить, що місцеві власники просто продали ці гори… за 1,5 млн грн на рік, які бюджет громади отримує від роботи одного вітряка. Такі дані "Країні" надало ТОВ "УК "Вітропарки України", що реалізовує проєкт.  Цьогоріч ми завершуємо будівництво першої вітроелектростанції на Закарпатті, в Нижньоворітській громаді. Станом на початок липня, генерують електроенергію п'ять вітротурбін. Решта 11 турбін перебувають на різних етапах монтажних робіт і підключення до енергомережі. Після підключення до мережі та початку генерації всіх 16 вітротурбін до місцевого бюджету надійде понад 20 мільйонів гривень, повідомила заступниця директора із зв'язків з громадськістю та інформаційної політики ТОВ "УК "Вітропарки України" Ольга Поштак.  Це перший приклад в Україні, де платять такі гроші громаді. Ніде нема, щоб платили 3 відсотки вартості виробленої електроенергії. Тільки оренда землі. Вони нам просто прийшли й на тарілці принесли, каже голова Нижньоворітської громади Іван Грига. Голова громади, по суті, підтвердив, що це заслуга ексголови Закарпатської ОДА, а нині заступника голови Офісу президента Віктора Микити, який опікується регіональною політикою. Якщо аргументи опонентів вітряків зрозумілі, то чим керуються селяни, які голосували за надання дозволу на будівництво за ті "тридцять срібняків", тобто 3%, що мають надходити на спеціальний рахунок виконкому сільської ради, незрозуміло. Бо, як з'ясувала "Країна", 2,83 млн грн просто лежать на рахунку. Є поширений міф серед прибічників будівництва ВЕС на високогір'ї. Під час перебування на Закарпатті я чула це від багатьох людей у різних варіантах від "менше платитимемо за електрику" до "зате ми не платитимемо зовсім". Запитала про це в голови Нижньоворітської громади й почула: "Які пільги? Коли через Карпати прокладали газогін, хіба закарпатці отримали пільги? Ні". І він має рацію. Бо систему енергопостачання влаштовано так, що все зливається в один казан і навіть не всеукраїнський. Пам'ятаєте, Україну підключено до європейської системи енергопостачання? Але хтось же ці міфи поширює та плекає ґрунт для інших зручних міфів. Наприклад, про те, що вигода від вітрогенерації довгострокова, а екологічна шкода скороминуча. На відкритті першого вітряка Іван Грига сказав: "А те, що розрили землю, то вона заросте". Знаєте, Іване Івановичу, скільки часу треба, щоб земля в Карпатах приросла на 1 сантиметр? Сторіччя. Деякі екологи називають локацію під ВЕС у Нижніх Воротах компромісною. Територія є відносно урбанізованою і пролягає вздовж дороги, тож значного негативного впливу на довкілля начебто не мало бути. Але це відкрило дорогу до знищення полонини Рівної, або, як її гарно називають місцеві, полонини Руни. Сільрада за, екологи проти І тут ключову роль зіграла ще одна громада Тур'є-Реметівська. Її сільська рада 2023 року дала дозвіл на розроблення проєктів землеустрою під об'єкти ВЕС щойно зареєстрованому ТОВ "Вітряний парк Турянський", де офіційно працює одна людина. Ця компанія, яка, згідно з даними аналітичної системи Опендатабот, ані копійки не заробила за 2023 рік, одразу переказала на рахунок розвитку Тур'є-Реметівської громади 3 млн грн. Дві третини депутатів цієї сільради 23 травня 2024-го затвердили детальний план території, який передбачає будівництво 30 вітряків на полонині Руні. Міжнародна благодійна організація "Екологія. Право, Людина" наполягала, що рішення ухвалили з порушеннями. У вересні 2024-го Закарпатський адмінсуд відкрив провадження про визнання протиправним та скасування рішення Тур'є-Реметівської сільської ради щодо детального плану території. Третіми особами до процесу залучили ТОВ "Вітряний парк Турянський" та Наталію Майстренко. Минув майже рік. Справа тягнеться завдяки ланцюжку клопотань на зразок долучити до справи Кабмін чи зробити експертизу про те, що територія гори є гірською територією. На щастя, знайшовся експерт, який визнав, що експертиза неможлива. Позитивний результат зняв би всі обмеження й виправдав би інші будівельні майданчики в горах. Увесь цей час у його розпорядженні було Пояснення щодо позову, надане третьою стороною в судовому процесі Наталією Майстренко, з якого випливає, що сільська рада вийшла за межі своїх повноважень. По-перше, розміщення ВЕС на території не відповідає регіональній стратегії розвитку Закарпатської області на 20212027 роки. По-друге, чинна схема планування території Закарпатської області не передбачає будівництва вітро­установок на території урочища Полонина Руна, більша частина якої є заказником "Соколові скелі". Усього цього суд чомусь не бачить. Тим часом Закарпатська облдерж­адміністрація, та, що зупинила вітроенергетиків із Туреччини, тут допомагає знайти обхідний маневр. У березні 2025 року ОДА провела тендер за 12 млн грн на внесення змін до Схеми планування території Закарпатської області в розділ "Охорона навколишнього середовища" без оприлюднення документації. Тож громадськість не може знати, які саме зміни в результаті внесли в документ. Та можна здогадатися, що вони не суперечитимуть появі нових вітряків на Закарпатті. І третє, Детальний план території мали розробити на 18 га. Але, згідно з поясненням щодо позову, наданим суду, площа території, на яку зробили план, 1128 га. Масштаб розбіжності більш, як у 62 рази! Суд продовжує розгляд справи. Але шансів, що він скасує спірне рішення Тур'є-Реметівської сільради, кажуть юристи, небагато. Посилаються зокрема, на те, що суд не підтримав позову громадської організації на його забезпечення. А на полонині Руні повним ходом іде будівництво першого вітряка. Хоч Міністерство довкілля ще в березні призупинило видання основного документа "Оцінка впливу на довкілля". Як повідомила "Країні" компанія-­забудовник, "будівництво на полонині Руна фундаментів та під'їзних доріг до ВЕУ ведеться за всіма правилами на підставі виданих та підтверджених раніше дозвільних документів від Державної інспекції архітектури і містобудування (ДІАМ)". На практиці це вилилось у твердження, що фундамент вітроустановки це не вітряк і на нього не потрібні інші дозвільні документи. Соцмережі публікують численні фото руйнування полонини, виїмку скельної породи і навіть залиття бетону. Та компанія "УК "Вітряні парки України" повідомила в запиті "Країні", що "про зведення самих вітроенергетичних установок наразі не йдеться". Але тоді що тут будується? Потік машин на полонину призвів до знищення дерев під лісову дорогу на виїзді з Жденієва та руйнування мосту на дорозі державного значення. Їду в Жденієво… Був міст і нема 24 червня, о 18:00, між селом Підполоззя та селищем Жденієво раптово впав 34-метровий міст. Він є частиною автомобільної дороги державного значення Т-0710 "Нижні Ворота Ужок". У результаті жителі восьми населених пунктів Жденіївської громади залишилися без прямого сполучення. Цього ж дня зареєстрували кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 277 КК України. Це відповідальність за пошкодження шляхів сполучення, за значну матеріальну шкоду, яку спричинило руйнування мосту. Місцеві жителі неодноразово зауважували, що інтенсивний рух важкої техніки з камінням загрожує мосту. Камери відеоспостереження із системи моніторингу "Безпечне Закарпаття" свідчать: о 17:48 автомобіль марки MAN, завантажений кам'яним бутом рухався через міст у бік Жденієва. А за 10 хв. міст перетнула ще одна вантажівка, теж із кам'яним бутом. В ухвалі суду немає інформації, звідки возили кам'яний бут і як до цього причетні компанії, що будують вітроелектростанції. Сама компанія також заявляє: "До падіння ми точно не маємо стосунку". Але вже згадана траса Т-0710 збігається з логістичними потребами ТОВ "УК "Вітропарки України", які розпочали будівництво ВЕС на полонині Руні. Ще одна близька до них компанія ТОВ "Френдлі Логістик" зверталася до Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Закарпатській області з питанням (увага!): чи можна провозити через цей міст великогабаритні вантажі? Чиновники запропонували компанії самостійно замовити експертизу, бо в бюджеті на обстеження додаткових коштів немає. Як думаєте, замовили? Когось із водіїв арештованих самоскидів визнають винним у руйнуванні мосту Нині досудове розслідування встановлює фактичні обставини руйнування мосту через річку Жденіївка, до якого можуть мати стосунок великовагові автомобілі, як через їх перевантаженість, так і через частоту руху. Загалом шість транспортних засобів арештовано й визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Однак, імовірно, що в подальшому когось із водіїв цих арештованих самоскидів визнають винним у руйнуванні мосту і йому доведеться сплатити чималий штраф. Гроші в нього знайдуться. Саме так відбувалося під час попередніх надзвичайних ситуацій. Наприклад, 20 вересня 2023 року в селі Латірка під час земляних робіт на будівництві ВЕС "Нижні Ворота-1" працівник Воловецького КП "Агрошляхбуд", керуючи кар'єрним самоскидом Volvo, рухався заднім ходом ґрунтовою дорогою, не дотримався правил безпеки й наїхав на пішохода, який від отриманих тяжких травм помер на місці. У результаті ніхто не став з'ясовувати, як було організовано роботу на будівельному майданчику і хто за це відповідав. Згідно з вироком Воловецького райсуду від 11 березня 2025 року, в усьому винен водій, який порушив правила дорожнього руху, що спричинило смерть пішохода. Але при тому за смерть людини його навіть не по­збавили прав на водіння автомобілем, не кажучи вже про реальний термін покарання. І звісно, ні компанія, чий працівник загинув, ні вдова загиблого позовів на відшкодування моральної шкоди не подавали. І звісно, компанія, яка будує вітряки, тут ні до чого. Ще один показовий випадок. Як видно з тексту вироку Воловецького райсуду 2 грудня 2024 року, підприємець підписав договір із ТОВ "УК "Вітряні парки України" на роботи з розширення та формування гірської дороги. Оператор екскаватора своєю чергою під час її будівництва в межах природо-заповідного фонду Закарпаття заказника "Привододільний" здійснив незаконне вирубування 240 дерев різних порід без відповідного дозволу. Свої дії він виконував із прямим умислом та порушенням екологічного законодавства, завдавши державі шкоди на понад 2 млн грн. У суді обвинувачений визнав провину, щиро розкаявся та відшкодував державі мільйонні збитки. Ось так екскаваторник спочатку з якогось дива раптом узяв і знищив понад дві сотні дерев. Але потім розкаявся, дістав із заначки 2 млн грн і відшкодував збитки. У результаті суд виніс вирок про умовне покарання. Але повернімося до зруйнованого мосту. Як повідомили "Країні" у Службі відновлення та розвитку інфраструктури області, граничний строк появи нового мосту жовтень. Погодьтеся, це доволі швидко. Як пояснюють у Службі, тимчасова переправа не витримає повноводної Жденіївки, а ще інвестору нагадаю, він не має жодного стосунку до руйнування мосту треба працювати. Хто ж є бенефіціарами вітрів Закарпаття? Компанії, які будують вітроелектростанції в Карпатах, пов'язані з екснардепом Максимом Єфімовим, який починав кар'єру промисловця на Донеччині та свого часу входив до Партії регіонів. Очолював парламентський Комітет з питань промислової політики та є засновником групи компаній, що спеціалізуються на енергетичних проєктах. Його вплив на політичному та бізнесовому рівні, за словами експертів і активістів, відіграв ключову роль у просуванні будівництва вітропарків, попри численні застереження екологів. Максим Єфімов і його мати Любов Єфімова, громадянка США, є також бенефіціарними власниками ТОВ "Френдлі Логістик", яке вже згадувалося в історії про міст. 2024-го кількість працівників компанії зросла майже вшестеро, а чистий прибуток, за даними аналітичної системи Опендатабот, становив майже 68 млн грн. У червні 2025-го компанія перереєструвалася з Донецької області в Закарпатську в село Тур'ї Ремети. Можна пригадати, що й у Києві на багатьох рівнях влади в масштабного "засівання" Закарпаття вітряками є свої потужні союзники. Приміром, уже згадуваний ексголова Закарпатської ОДА, а нині заступник голови Офісу президента Віктор Микита. Замість післямови Важко не погодитися з експертом Української природоохоронної групи Олексієм Василюком: "Проблема не сам вітряк, проблема його будівництво. Ніхто з правоохоронців не каже, що у принципі вітряки погана технологія. Так, класна технологія: вітер дме, крутить турбіну, утворюється електроенергія, нічого не треба вилучати з природи. Але факт його будівництва може нашкодити сильно". Саме це ми сьогодні бачимо на Закарпатті. Люди скаржаться на хащі борщівника, втрачені пасовища, знищені поля чорниці, пошкоджені дерева в лісі та брак води в регіоні. Влада ж рапортує про енергонезалежність для країни і заради цього готова продати гори. Передплатити журнал "Країна"

Перероблювання нафти на Куйбишевському нафтопереробному заводі в Самарській області Росії зупинили після української атаки дронами, яка відбулася 28 серпня. Підприємство належить компанії "Роснефть". Про пошкодження на заводі розповіли два джерела у нафтопереробній галузі, передає Reuters. За їхньою інформацією, внаслідок удару виведені з ладу дві головні установки первинної переробки нафти CDU-4 і CDU-5. Потужність кожної становила 70 тис. барелів на добу. Пошкоджено також кілька допоміжних об'єктів підприємства. Куйбишевський завод відновив роботу лише 21 серпня після масштабного ремонту, що тривав з 1 липня. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Росії атакували два НПЗ: у Самарській області спалахнула велика пожежа Цей НПЗ є частиною Самарської групи підприємств "Роснефти", до якої також входять Сизранський та Новокуйбишевський заводи. Сизранський завод зупинив роботу ще 15 серпня після атаки українських безпілотників. А Новокуйбишевський НПЗ постраждав від ударів дронами 2 серпня. Загальна потужність Куйбишевського заводу становить 7 млн т нафти на рік, що дорівнює приблизно 140 тис. барелів на добу. За 2024 рік він переробив 4,7 млн т сировини. З цього обсягу випущено 0,8 млн т бензину, 1,4 млн т дизельного пального та 1,3 млн т мазуту, зазначають джерела. Україна активізувала атаки безпілотниками на російські нафтопереробні заводи та експортні термінали. Ці удари спрямовані на найважливіший сектор економіки Росії, що є відповіддю на просування російських військ на фронті та обстріли українських енергетичних об'єктів. За оцінками інформагенства, атаки на 10 заводів вивели з ладу щонайменше 17% потужностей з перероблювання нафти в Росії, що становить близько 1,1 млн барелів на добу.

З 4 вересня Прокат фільму "Антарктида", режисер Антон ПтушкінТиждень провів на українській антарктичній станції "Академік Вернадський" на острові Галіндез блогер Антон Птушкін. Цього березня він знімав там свій другий повнометражний документальний фільм "Антарктида", присвячений роботі полярників. Зафільмував етапи ювілейної 30-ї Української антарктичної експедиції. Торішній режисерський дебют Антона Птушкіна "Ми, наші улюбленці та війна" входить у п'ятірку найуспішніших вітчизняних документальних стрічок.- Криголам "Ноосфера", станція "Академік Вернадський", пінгвіни та багато кадрів найбільш дикого та одного з найпрекрасніших місць, де я коли-небудь був. Це, напевно, найцікавіший матеріал, з яким працював, - каже режисер. - Коли половина випуску була змонтована, ми зняли невеличкий кінотеатр. Подивилися на те, що виходить, і вирішили, що Антарктиду все ж таки треба показувати на великому екрані.- Кіно переконливо доводить, що маємо і світового рівня науку, і такого ж світового рівня документалістів, - говорить директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий. 5-7 вересняПоетичні читання Meridian Czernowitz- Не так щоб есеїстика, але й не сказати, що ні. Спогади? Почасти. Роздуми? Мабуть. Про війну? В першу чергу. Але не лише. Про самотність, невідворотність, біль. Про страх, розпач, розчарування. Не так про той-самий-досвід, як про його емоційне відтінювання. Про повернення до нового старого світу, де живі помирають, а мертві постають у спогадах, - каже письменник і військовослужбовець Артем Чех про книжку "Гра в перевдягання", яка вийшла в червні. Це збірка коротких розповідей, написаних на фронті. У видавництві Meridian Czernowitz новинку називають своєрідним продовженням щоденникових записів Артема Чеха "Точка нуль".Презентація відбудеться під час поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. Також представлять роман "Вечір у Стамбулі" Андрія Любки, збірки віршів "Нічийний шафран" Ярини Чорногуз і "Наживо" Юлії Паєвської (Тайри), репортажі та есеї "Списки" Мирослава Лаюка. Ще у програмі - поетичні читання за участю німецьких і швейцарських поетів, лекції та винно-книжкові дегустації.Чернівці, Літературний целанівський центр, вул. Ольги Кобилянської, 51; ресторан "Бартка", вул. Головна, 124 З 11 вересняПрокат фільму "Медовий місяць", режисерка Жанна Озірна24 лютого 2022 року психотерапевт Тарас і скульпторка Оля не встигають покинути містечко поблизу Києва. Російські війська облаштовують штаб у їхньому будинку. Пара опиняється в пастці у власній квартирі без електрики, водопостачання та мобільного зв'язку. Вони - герої трилера "Медовий місяць". Це повнометражний дебют режисерки Жанни Озірної.Головні ролі виконали актори Роман Луцький та Ірина Нірша. Світова прем'єра відбулася минулого вересня на Венеційському кінофестивалі.- Хотіла зробити фільм, де кіномова максимально точно відтворювала б внутрішній стан героїв і змінювалася разом із їхньою зміною, а мінімалістичні засоби виразності працювали б на широку емоційну амплітуду, - говорить режисерка. - Частина з цієї історії сталася з конкретною людиною. Деякі моменти - переосмислені мною фрагменти з життя. Це фільм-стан - стан застиглості, страху, вразливості, слабкості. Про екзистенційні виклики, які стояли переді мною, моїм поколінням і моєю умовно богемною бульбашкою - наскільки ми взагалі потрібні й корисні нині. 13, 14 вересняПрем'єра вистави "Дім", режисер Андрій ЖолдакПонад чотири години триватиме вистава "Дім" режисера Андрія Жолдака за власною пʼєсою. Це його перша за 17 років постановка в Україні. Розповідає про три покоління однієї родини в умовах війни.Андрій Жолдак називає виставу сколком часу. Наголошує, що її події можуть відбуватися скрізь і ніде.- "Дім" задумував давно. Поставити в Києві - місті, де народилися мої батьки, я і мої діти - було головною умовою, - каже режисер. - А тепер, коли Україна б'ється на смерть за своє майбутнє, мені важливо бути тут і в цей лихий час сказати своє громадянське та художнє слово, поставити виставу разом з українськими акторами в театрі, який з перших днів війни знайшов у собі сили встояти та відродитися для життя і нових сенсів.15:00, Київ, Національний драматичний театр імені Лесі Українки, вул. Богдана Хмельницького, 5 13, 14 вересняПрем'єра вистави "Мами", режисерка Анжеліка ЧорнойванНайплідніша письменниця сучасності, яка пише так гостро, що відчуваєш, як біль пронизує твоє тіло. Такими словами Марію Матіос характеризує директор - художній керівник Рівненського музично-драматичного театру Володимир Петрів. Новий театральний сезон заклад відкриє виставою за книжкою Марії Матіос "Мами". Збірка вийшла друком 2023 року. Містить п'ять новел про українок, які втратили синів.- Від травня ми готуємо прем'єру за однією з найсвіжіших книг Марії Матіос, - говорить Володимир Петрів. - Опісля кількох місяців виснажливої праці та чи не щоденних зідзвонів із Марією Василівною в нас майже готова постановка.16:00, Рівне, Рівненський музично-драматичний театр, пл. Театральна, 1 З 13 вересня до 17 листопадаТур Україною співачки Jerry Heil13 міст під час туру Україною відвідає співачка Яна Шемаєва, більш відома як Jerry Heil. Вона - найбільш прослуховувана українська артистка минулого року. На стримінгових сервісах Spotify, Apple Music і YouTube її треки вмикали майже 500 млн разів. Найбільше - пісню для Євробачення-2024 Teresa Maria в дуеті з alyona alyona.- З великим трепетом презентую пісні з нового альбому, - каже Jerry Heil. - Коли демок накопичилося вже на кілька альбомів, зрозуміла: час випустити хоча б один. І нехай він буде саме таким, як я щодня: різним. Грайливим, сумним, енергійним, танцювальним.Цей альбом - своєрідна капсула часу. Він закарбував мене і сучасною, і тією, що була п'ять років тому. Кожен трек - як окремий мій архетип. Не юнгіанський, а власний: лірична наївка, інтровертка-бунтарка, грайлива Джеррі з 2019-го, мавка. З 18 вересня до 16 листопадаВсеукраїнський тур співачки Domiy "Криком з душі"Відкриттям року за версією національної музичної премії Yuna у квітні стала Domiy. Справжнє ім'я співачки - Марія Довгаюк. Вона дебютувала 2020-го з переспівом пісні "Обійми" гурту "Океан Ельзи". Пише авторські композиції. Її позаторішній кліп "Нагадай" переглянули 56 мільйонів разів.Серед інших робіт артистки - треки "На порозі", "Тепло так", "Не було", фіти з Shumei і Samchuk, пісня Тіни Кароль "Що ти наробила". Перший сольний концерт Domiy у Києві відбувся в листопаді торік у Міжнародному центрі культури та мистецтв. У межах туру "Криком з душі" вона виступить у 38 містах.- За короткий час співачці вдалося стати проривом в українській музичній індустрії, випускаючи хіт за хітом. Її треки стабільно входять до чартів на стримінгових платформах, що є показником популярності та любові слухачів, - говорить музична оглядачка Нателла Кірс.- Це селфмейд-артистка. Вона фактично сама себе створила та моментально сподобалася публіці. Полонила слухача та глядача щирістю, - додає музичний редактор Саня Димов. До 28 вересняВиставка "УКRАЇNKИ" Присвятою світовому українському жіноцтву вважають організатори виставку " УКRАЇNKИ". Проєкт відкрили 10 липня з нагоди 100-річчя Союзу українок Америки.В історичному розділі експозиції - архівні світлини та друковані матеріали про діяльність Союзу українок Америки. Мистецький розділ містить живопис, графіку та скульптуру 16-ти українсько-американських художниць різних поколінь - від Катерини Кричевської-Росандіч, Людмили Морозової та Ірини Твердохліб-Банах до Юлії Пінкусевич та Юлії Ґасіо.- Проєкт присвячено кільком генераціям американських українок, які зберігають зв'язок із батьківщиною та здійснюють внесок у боротьбу за її незалежність. Твори, нещодавно передані до музейної колекції, представлено на історичній батьківщині вперше, - каже керівниця Музею української діаспори Ганна Лексіна.Київ, Музей української діаспори, вул. Князів Острозьких, 40Б До 20 жовтняВсеукраїнський тур творчого об'єднання МУР із мюзиклом "Ребелія", режисер Олександр ХоменкоІсторією про здобуття незалежності називають свій другий мюзикл творці торішньої вистави "Ти [Романтика]". Прем'єрний показ "Ребелії" від творчого об'єднання МУР відбувся 21 серпня в МЦКМ. Проєкт представлять у 19 містах.Серед героїв мюзиклу - Іван Світличний, Вʼячеслав Чорновіл, Віктор Кукса, Василь Стус, Алла Горська, Іван Дзюба, Леонід Кравчук та інші постаті.- Це історія про головну нашу перемогу, - каже режисер Олександр Хоменко. - Мазепа програв, Шевченка посадили, Відродження розстріляли - так тривало майже всі століття. Але нам вдалося розірвати це коло. Це історія нашого успіху. Вона проходить через Клуб творчої молоді в Києві та шістдесятників. Через редакцію газети в Черкасах, де працює Василь Симоненко. Через ліси Биківні та збори Народного руху, де засідають Іван Драч і Вʼячеслав Чорновіл. Через Чорнобильську АЕС, мітинги у Львові та приїзд американського президента в Україну. Через падіння ГКЧП та внесення жовто-блакитного прапора у Верховну Раду.- У порівнянні з "Ти [Романтика]" ця вистава складніша та масштабніша. Охоплює більший проміжок часу, подає події анахронічно, часом нелінійно. Це історія спротиву, яку хочеться розказати не як хроніку, а як енергію, - додає сценографка Софія Пляцко. До 26 жовтняВиставка "Віч-на-віч з Іваном Айвазовським"Пейзажі Івана Айвазовського "Буря", "Гарба в полі", "Кримський берег" та "У кримських горах. Кизил-Таш" показують у межах проєкту "Віч-на-віч" із 26 липня. Також представлено чорно-білі світлини картин художника, втрачених під час Другої світової.- Айвазовський супроводжував морські військові експедиції та уславлював на полотні колоніальні завоювання Російської імперії. Держава використовувала талант митця з метою пропаганди, - каже заступниця генерального директора з наукової роботи Анастасія Коваленко. - Утім, за імперським фасадом відкривається щирий романтик моря, піонер українського гірського та степового краєвиду, майстер жанрової картини, який досліджував розмаїття Півдня України.- Життєтворчість художника поєднувала імперський та антиімперський дискурси, колоніальне мислення й укоріненість в український і кримськотатарський культурний ландшафт. Це спонукає до деколоніальної дискусії та перевідкриття спадку майстра, - говорить в.о. генерального директора Оксана Підсуха.Київ, Національний музей "Київська картинна галерея", вул. Терещенківська, 9 До 9 листопадаВиставка "Іван Марчук. Пробудження"- Ця виставка - про світло, яке ми шукаємо всередині себе, про мить, коли душа прокидається, - каже Іван Марчук про проєкт "Пробудження", що працює з 6 серпня.Основу експозиції з понад 100 робіт із різних періодів творчості становлять цикли "Голос моєї душі", "Пейзаж" та "Цвітіння". Частина творів уперше представлена на широкий загал.- У час, коли Україна героїчно протистоїть ворогу та щоденно проходить випробування, творчість Івана Марчука звучить як особистий і водночас національний акт пробудження, - каже генеральна директорка музею Вікторія Муха. - Ця виставка про кожного з нас, про мужність не зрадити себе у найскладніші часи, про любов до рідної землі, що проростає силою. Це наш вияв поваги й любові до маестро. І, сподіваємося, передмова до його великого ювілею, який відзначатимемо наступного року.Київ, Музей історії міста Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7

Міністр оборони України Денис Шмигаль під час засідання парламенту України у Києві, Україна, 17 липня 2025 року. Getty Images/ANDRII NESTERENKO/AFP Як зазначає пресслужба НАТО Міністр оборони України Денис Шмигаль отримав запрошення взяти участь у неформальній зустрічі міністрів оборони Європейського Союзу, що запланована в Копенгагені. За офіційною інформацією Міноборони Данії, подія проходитиме у форматі неформальної розмови […] The post Міністр оборони України на неформальній зустрічі міністрів оборони ЄС у Копенгагені first appeared on Межа. Новини України..

Президент України Володимир Зеленський призначив Ольгу Стефанішину пані послом у США. На цій посаді вона замінить Оксану Макарову. Повний текст новини

Українська пам'ятна монета "Країна супергероїв. Дякуємо медикам!" здобула перемогу в номінації "Найбільш надихаюча монета" та увійшла до 10 найкращих монет світу за підсумками міжнародного монетного конкурсу "Монета року". Результати конкурсу були оголошені 21 серпня 2025 року під час Всесвітньої виставки грошей в Оклахома-Сіті у США. Про це повідомляє пресслужба НБУ. Пам'ятну монету "Країна супергероїв. Дякуємо медикам!" ввели в обіг 26 липня 2024 року. "Вона присвячена самовідданій праці медичних працівників України, які, не зупиняючись ані на хвилину, невпинно рятують життя та здоров'я дітей і дорослих як у тилу, так і на передовій", - зазначили у пресслужбі. Монета продовжує серію "Безсмертна моя Україно" та має номінал 5 гривень. Її виготовлено з нейзильберу, маса - 16,5 г, діаметр - 35,0 мм. Тираж - до 50 тисяч штук. На аверсі монети зображена стилізована смужка бинта, на якій проступила кров у формі абрису території України. На реверсі монети в центрі композиції змодельовані смужки бинта, що перетинаються. Вони ніби ізолюють рану, накриту рукою медика. Це символізує самовідданість та професіоналізм медичних працівників, які борються за життя людей у найскладніших обставинах. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Підстав для підвищення тарифів на газ і світло у 2026 році немає - Нагорняк Дизайн монети створили художники мистецької групи "АртТріум": Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук. Міжнародний конкурс "Монета року" щорічно проводить авторитетне нумізматичне видання World Coin News за підтримки The Journal of East Asian Numismatics. Цього року конкурс відбувся у 42-й раз. Міжнародні експерти визначали переможців серед близько 550 монет із 38 країн світу, випущених у 2024 році. Українські пам'ятні монети не вперше перемагають у монетному конкурсі "Монета року". 2024 року срібна пам'ятна монета "Сміливість бути. UA" здобула перемогу в номінації "Найкраща монета про сучасну подію" та увійшла до 10 найкращих монет світу за підсумками цього міжнародного монетного конкурсу. А українська пам'ятна монета "До 30-річчя незалежності України" (нейзильбер, номінал 5 гривень) стала головною монетою-переможницею цього міжнародного конкурсу серед монет, введених у обіг у 2021 році. Середня зарплата в Україні за липень знизилася майже на 2 тис. грн. Попри падіння у порівнянні з попереднім місяцем, показник виявився на 17,9% вищим за минулорічний липневий рівень, коли середня зарплата становила 17 346,90 грн.

Його ім’я стало синонімом акторської майстерності, а творча спадщина – невід’ємною частиною української кіношної та театральної культур. За свою кар’єру він зіграв понад 100 ролей у кіно та більше 50 у театрі, ставши одним із найвпізнаваніших акторів сучасної України. Більше про нього розповість Еспресо.Біографія: дитячі роки та перші кроки до сцениБогдан Ступка народився 27 серпня 1941 року в селищі Куликів на Львівщині, яке на той час перебувало під німецькою окупацією. У 1948 році його сім’я переїхала до Львова. Ступка зростав у творчій атмосфері: його батько, Сильвестр Дмитрович, співав у хорі Львівського оперного театру, дядько був солістом, а тітка – головним концертмейстером. З дитинства Богдан проводив багато часу за лаштунками, слухаючи виступи тодішніх видатних артистів, таких як Іван Козловський та Сергій Лемешев.Перше знайомство зі сценою відбулося в 10 років, коли він зіграв новорічну роль на шкільному концерті. Цей момент залишив у нього теплі спогади і, за його власними словами, пробудив "любов до лицедійства", у сенсі маскування себе на сцені. У 14 років він дебютував у масовці п’єси "Дні Турбіних" у театрі ім. Марії Заньковецької, куди його привів батько.Цікаво те, що попри творче оточення, мати Богдана не підтримувала ідею акторської кар’єри через скромні заробітки та важкі умови праці, які бачила на прикладі чоловіка. Тож після школи Богдан намагався вступити на хімічний факультет Львівського університету ім. Івана Франка, але не склав іспити. У підсумку працював слюсарем, фотографом в астрономічній лабораторії, лаборантом, а також навчався на заочному відділенні філологічного факультету.Проте справжнє покликання він знайшов у театрі.Шлях до акторської майстерностіфото: Вікіпедія У 1959–1961 роках Ступка навчався в акторській студії при Львівському театрі ім. Марії Заньковецької, яку закінчив у 1961 році. З цього ж року він став актором цього театру, де пропрацював 17 років під керівництвом режисера Сергія Данченка, який став його творчим наставником. У 1978 році, за запрошенням Данченка, Ступка перейшов до Київського академічного драматичного театру ім. Івана Франка, де згодом, у 2001 році, став художнім керівником.Освіту він доповнив, закінчивши у 1984 році заочне відділення театрознавчого факультету Київського театрального інституту ім. Івана Карпенка-Карого. Навчання там розтягнулося на 17 років через напружений графік роботи, але Ступка з цього жартував, що 17 років здобував знання. Успіхи в кар’єріНа театральній сцені Ступка зіграв понад 50 різнопланових ролей, демонструючи надзвичайну акторську глибину. Серед найвідоміших – Тев’є-молочар у виставі "Тев’є-Тевель" за п’єсою Григорія Горіна, яка стала візитівкою театру ім. Івана Франка. Ця роль принесла йому Шевченківську премію (1993) і міжнародне визнання, зокрема після гастролей у США, де вистава отримала аншлаги. Внучка Шолом-Алейхема, Бел Кауфман, назвала Ступку найкращим виконавцем ролі Тев’є. Інші визначні театральні роботи включають Короля Ліра, Миколу Задорожного ("Украдене щастя"), царя Едіпа та Ярослава Мудрого.Натомість у кінематографі Ступка дебютував доволі пізно, у 30-річному віці, в 1971 році у стрічці Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою", зігравши Ореста Дзвонаря. Ця роль принесла йому першу популярність, хоча спочатку призначалася Івану Миколайчуку. Це кіно входить у топ-10 списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.у центрі фото Богдан Ступка, фільм "Білий птах з чорною ознакою", фото: takflix Загалом Ступка зіграв понад 100 ролей у фільмах, працюючи з видатними режисерами, такими як Кшиштоф Зануссі, Єжи Гофман, Кіра Муратова, Сергій Бондарчук та інші. Серед найвідоміших кінематографічних ролей знакові постаті історії: Богдан Хмельницький у "Вогнем і мечем" (1999) – образ мудрого гетьмана, який приніс актору міжнародну славу;Іван Мазепа у "Молитві за гетьмана Мазепу" (2001) – складна історична постать, відтворена з глибиною і суперечливістю;Тарас Бульба у однойменному фільмі (2009) – роль, за яку Ступка отримав численні нагороди, зокрема на міжнародних кінофестивалях.Чингісхан у "Таємниці Чингісхана" (2002), Олександр Керенський у "Червоних дзвонах" та інші історичні постаті.Ступка також зіграв у комедії "Заєць над безоднею" (2006), де втілив образ генсека Брежнєва в романтичному амплуа, та у драмі "Водій для Віри" (2004), за яку отримав премію "Ніка". У 2008 році за роль у фільмі "Серце на долоні" він був нагороджений на Римському міжнародному кінофестивалі.Чому Ступка став одним із найвпізнаваніших акторів України?Богдан Ступка став символом української культури завдяки унікальному поєднанню таланту, самовіддачі та харизми. Його акторська гра відзначалася глибиною, емоційною правдивістю та вмінням перевтілюватися в різнопланові образи – від історичних постатей до простих людей. Він не просто грав ролі, а проживав їх, що робило його персонажів живими та незабутніми. Польський режисер Єжи Гофман називав його одним з найталановитіших драматичних акторів Європи.Ступка також сприяв популяризації української культури за кордоном. Його виступи на міжнародних сценах, зокрема в лондонському театрі "Глобус", де він зіграв Короля Ліра англійською, та гастролі з "Тев’є-Тевель" у США, зробили його амбасадором українського мистецтва. Він вільно володів українською, російською, польською та англійською мовами, що дозволяло йому працювати в міжнародних проєктах.Його внесок у театр і кіно був відзначений численними нагородами: Шевченківська премія, Державна премія СРСР, премія "Ніка", "Золотий орел", "Кришталева Турандот", звання Героя України (2011), ордени Ярослава Мудрого та "За заслуги", а також міжнародні нагороди.Для українців 90-х та початку 2000-х Богдан Ступка був не лише зіркою театру і кіно, але й знайомим обличчям на телеекранах завдяки участі в рекламних роликах. Його харизматична зовнішність, виразний голос і природна акторська майстерність робили його ідеальним вибором для рекламних кампаній, які привертали увагу широкої аудиторії. Зокрема, Ступка знімався в рекламі пива та мобільних операторів. Крім того, Богдан Ступка знімався в українській версії шоу "Форт Бояр" в образі мудрого Мольфара, додаючи харизми та гумору. Його культова фраза: "Ну що поробиш, фортуна повернулася до нього іншим боком" стала мемом.Громадська позиція та скандали Богдан Ступка був не лише актором, а й активним громадським діячем. Зараз мало-хто це пам’ятає, але у 1999–2001 роках він обіймав посаду міністра культури і мистецтв України в уряді Віктора Ющенка, називаючи себе "міністром оборони культури". За його сприяння Україна стала постійним учасником Венеціанського бієнале – одного з найпрестижніших форумів мистецтва. Проте актор зізнавався, що державна служба була для нього тягарем, і він повернувся до творчості.Ступка підкреслював важливість популяризації української культури у світі. Під час нагородження на Римському кінофестивалі він сказав:"Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому".Ступка намагався уникати політичних спекуляцій, зосереджуючись на мистецтві як способі єднання людей. Та все ж йому не вдалося уникнути скандалів.Богдан Ступка у ролі Тараса Бульби, фото: з відкритих джерел Найвідоміший випадок, який спричинив значний резонанс, – це участь Богдана Ступки у російсько-українському фільмі "Тарас Бульба" режисера Володимира Бортка, який підтримав російське вторгнення в Україну у 2022 році. Ступка зіграв головну роль – Тараса Бульбу. Фільм, знятий за мотивами повісті Миколи Гоголя, викликав шквал критики в Україні, оскільки його звинуватили в антиукраїнській ідеології та просуванні російського імперіалізму. Зокрема, режисер використав пізнішу редакцію повісті 1842 року, яка містила узагальнення про "Руську землю" та "руський народ", що сприймалося як спроба применшити українську національну ідентичність. У 2014 році Держкіно України заборонило показ цього фільму в Україні, назвавши його таким, що "знецінює українську національну ідею" та "ставить під сумнів існування українського народу".З іншого боку, за словами актриси Римми Зюбіною, Ступка був шокований фінальним монтажем фільму, оскільки його бачення ролі та сценарій, який він читав, значно відрізнялися від кінцевого результату. Вона підкреслила, що актор переживав через цю ситуацію, адже його наміри не збігалися з ідеологічним спрямуванням стрічки. Особисте життя та спадщинаБогдан Ступка був одружений з Ларисою Корнієнко, балериною і хореографом, з якою прожив усе життя. Їхній син Остап та онук Дмитро також обрали акторську професію, продовжуючи мистецьку династію. Ступка цінував родинне тепло і часто казав, що його успіхи багато в чому завдячують підтримці дружини.22 липня 2012 року Богдан Ступка помер у київській лікарні "Феофанія" від серцевого нападу на тлі раку кісток. Церемонія прощання в театрі ім. Івана Франка зібрала тисячі шанувальників. Його поховали на Байковому кладовищі в Києві.Спадщина Ступки живе в його ролях, виставах і фільмах, які продовжують надихати. На його честь названо вулиці в кількох містах України, та навіть астероїд (269252 Богданступка) Він залишився в суспільній пам’яті як актор, який не лише грав ролі, а й творив історію української культури.Читайте також: Не встиг отримати Нобелівську премію, а жінка говорила російською: цікаві факти про Івана Франка до його 169-річчя

27 серпня 2025-го року на фасаді полтавського ліцею №17 "Інтелект" відкрили меморіальну дошку на честь випускника закладу, солдата ЗСУ Олега Герасимова. 9 липня 2024 року чоловік загинув на Донеччині — Новини Полтави

Портников: Коли ми говоримо про Україну як незалежну державу — як реального суб’єкта світової історії та міжнародного права — маємо розуміти: саме цього Росія намагається нас позбавити. Та не менш важливо поставити собі інше запитання: наскільки всередині такої України є українці, які ототожнюють себе з цією державою, з її викликами, відповідальністю, шляхом? Я добре пам’ятаю, як 24 серпня 1991 року було проголошено незалежність України. Але тоді таких українців — свідомих, внутрішньо готових прийняти й захищати цю незалежність — було небагато. Навіть у сесійній залі Верховної Ради їх, чесно кажучи, було менше, ніж хотілося б.Віталій Портников, фото: apostrophe.ua Зінченко: Якщо згадати 1 грудня 1991 року, то 90,32% громадян, які взяли участь у всеукраїнському референдумі, проголосували "за" — за підтвердження Акта проголошення незалежності. Це був потужний сигнал довіри до ідеї власної державності. І коли ми дивимось на 2022 рік — то маємо майже той самий показник: близько 90%, а подекуди й більше, українців знову підтверджують свою підтримку незалежності. Це при тому, що ще 10–15 років тому ми спостерігали зовсім іншу тенденцію. Тоді рівень підтримки ідеї незалежної України падав — у деякі моменти він опускався до позначки близько 50%. Тобто ми пройшли довгий шлях — із широкою амплітудою сумнівів і надії, зростання і спаду. Але що важливо — ми вистояли. І зараз ця віра — як ніколи глибокаОлександр Зінченко, фото: Суспільне мовлення Портников: З одного боку, результати референдуму 1 грудня 1991 року — справді переконливі й промовисті для всіх. Хоча, зізнаюсь, я знав лише одну людину, яка змогла точно спрогнозувати ці цифри ще до голосування.Зінченко: І це був, здається, Степан Хмара. Портников: Це був Степан Хмара. А потім, пам’ятаю, він навіть "плясав" — у доброму сенсі. Приїхав до Москви, до Верховної Ради Радянського Союзу, і з гордістю сказав: "От бачите, я виявився абсолютно точним у своєму прогнозі." Ця Верховна Рада, до речі, тоді вже доживала свої останні дні.Зінченко: А знаєш, як Степан Хмара зустрів незалежністьПортников: У в'язниці. Пам'ятаю.Зінченко: І він не хотів виходити. Цього епізоду ти, мабуть, не знаєш.Портников: Ні, не знаю. Зінченко: Прекрасний епізод, який мені розповідав Михайло Ратушний. Суть історії полягала в тому, що їх начебто "загребли" через інциденти під час останнього воєнного параду в Києві, що відбувся 7 листопада. Саме тоді нібито Степан Ількович побив офіцераполіції.Портников: Так, я пам'ятаю історію. Зінченко: І в результаті через це Ратушний опинився у в’язниці. Та 25 серпня президія Верховної Ради оголосила амністію для всіх, хто потрапив під переслідування. Михайло вийшов на свободу, а Степана Ільковича не було. Він каже: "Ну, давайте я за ним піду". Його відводять до того місця, де на той час перебував Степан Хмара. І відбувається прекрасний діалог:— Степане, нас випускають. Пішли!— "Та відстаньте!" — відповідає Степан (Він навіть сказав інше слово, більш різке).— Дайте мені дописати статтю!У цей момент він сидів у камері і працював над важливою для себе статтею.Портников: Важливо також зрозуміти, чому Степана Ільковича не випустили 24 серпня — це дуже цікавий момент. Я був свідком цих подій і, здається, що в момент проголошення незалежності багатьом людям, як це часто буває в такі історичні хвилини, "відключилися мізки". Після того, як усі проголосували, комуністи не зовсім розуміли, що робити далі. А люди з Народної Ради — з їхніми дисидентськими біографіями — співали "Червону калину", обнімалися, святкували. Це було своєрідне українське свято в Раді. Тоді Кравчук закрив засідання — і, здається, всі просто забули про справжню роботу, яку треба було зробити.Зінченко: Вони не зовсім забули — просто всі були на той момент виснажені. Але вже в кулуарах, після закриття засідання, опозиція і Народна Рада виступили з критикою щодо Плюща та Кравчука. Вони запитали: "А чому ж ми голосували за амністію політичних в’язнів?" В результаті амністію ухвалили вже наступного дня — підписом президії Верховної Ради.Портников: Ну, насправді наступний день був не менш цікавий, ніж попередній, тому що наступного дня заборонили комуністичну партію України.Зінченко: Але заборону ввели досить цікавим і навіть забавним способом. Спочатку Київська міська рада ухвалила рішення заборонити діяльність, зокрема, Центрального комітету Комуністичної партії на території Києва та опечатали його приміщення. Лише згодом президія Верховної Ради підтримала це рішення і заборонила діяльність КПРС, принаймні, на той час, а також призупинила її розслідування.Портников: Мушу сказати, що сама ця заборона завжди здавалася мені неймовірно гротескною — особливо з огляду на контекст проголошення незалежності. Адже Україна оголошувала свою незалежність у той час, коли в Російській Федерації у Верховній Раді одночасно відбувалося паралельне засідання, на яке Борис Єльцин привів Михайла ГорбачоваЗінченко: Це було напередодні. Так, це було 23го числа. фото: з відкритих джерел Портников: Я маю на увазі не те, що ці події відбувалися в один і той самий день, а саме — що вони відбувалися на тлі один одного. 23 серпня Борис Єльцин видав указ про заборону КПРС на території Російської Федерації і примусив Михайла Горбачова з ним погодитися. Цей указ став поштовхом для скликання сесії 24 серпня — вже з метою врятувати ситуацію.Зінченко: 22 серпня Верховна Рада прийняла рішення провести надзвичайну сесію в суботу, 24 серпня. І саме того дня вони зібралися для ухвалення важливих рішень. 23 серпня в Москві відбулися знакові події: Борис Єльцин у прямому ефірі підписав указ про заборону Комуністичної партії в присутності Михайла Сергійовича Горбачова. Горбачов був розгублений — адже ніхто раніше не звільняв із роботи в прямому ефірі. Хоча він залишався президентом Радянського Союзу ще деякий час, посаду генерального секретаря ЦК КПРС він, фактично, втратив у цей момент, при чому, дуже несподівано і публічно. Водночас, друга посада ще деякий час залишалася за ним.Портников: 23 серпня, коли Комуністична партія Радянського Союзу вже була заборонена на території Російської Федерації, я був на пресконференції першого секретаря ЦК незабороненої частини партії — Станіслава Горенка. Ця пресконференція відбувалась на Банковій, і ми вже знали, що ЦК КПУ брав участь у ГКЧП, а Горенко разом з Варенниковим зустрічалися із Кравчуком, примушуючи його погодитися з ГКЧП. Горенко пояснював, що комуністична партія гратиме стабілізуючу роль і буде серйозною, впевненою організацією. Я сидів там і сміявся. Мені це здавалося тінню минулого, яку ще не подолали. Причини мого сміху були й особистими. Коли його попередник на посаді першого секретаря ЦК Компартії України, Володимир Івашко, пішов з посади заступника генсекретаря голови Верховної Ради і став заступником генерального секретаря ЦК КПРС, я саме зустрівся з Горенком у Кремлі. Я сказав йому, що він має врахувати всі помилки і зрозуміти: якщо перший секретар ЦК партії стає головою Верховної Ради - він не може залишати партійну посаду, бо всі інші так не робили. Горенко не прислухався до моїх порад, бо виконував усі вказівки Горбачова, чим, фактично, поховав комуністичну партію. Мені не шкода, але дуже цікаво. Горенко гордо заявив, що буде першим секретарем ЦК, і голова Верховної Ради йому не потрібен, адже це, на його думку, перша посада в республіці. А на голову Верховної Ради, фактично, висунули Леоніда Кравчука, якого в ЦК вважали дуже амбітним. Таким чином вони, як вони думали, елегантно від нього позбулися. Після "путчу" я йому говорив, як варто було б діяти з політичної точки зору, щоб "зберегтися", і радий, що він мене не послухав. Коли він уже виступав у ролі залишку минулого, я жартував: "Щось не слухаєш розумних людей, тоді йди собі до в’язниці". Він відповів: "Сміється той, хто сміється останнім". Я ж сказав: "Подивимося, хто буде останнім". Ось така у нас була чудова остання розмова в центральному комітеті партії зі Станіславом Івановичем.Зінченко: Через два дні по Центральному комітету партії розліталися якісь незрозумілі аркуші папери, як розповідав наш колега Микола Вересень, який теж блукав там. А о 17:00 25 серпня над будівлею Центрального комітету партії було спущено червоний прапор — знову ж таки, за участі Вересня, Юрія Луканова, Юрія Бадзьо та багатьох інших учасників цих подій.Портников: Звичайно, потрібно розуміти, що комуністи не очікували, що їх заборонять уже 25-го числа. Фактично, ця ж президія Верховної Ради, яка ухвалила рішення про заборону КПРС, складалася повністю з членів партії, деякі з яких були дуже активними її учасниками. Тобто, їм не було куди діватися. Проте я хочу повернутися до референдуму. Нам варто зрозуміти, за що люди голосували 1 грудня, наскільки вони розуміли, що таке незалежність, і наскільки пов’язували її з ідентичністю чи економічною самостійністю. Вся пропагандистська кампанія перед референдумом була побудована на простій тезі: "Краще, щоб у родині була одна дитина, ніж кілька". Я особисто погоджуюся з цією ідеєю, але знаю багато сімей з багатьма дітьми, де діти почуваються прекрасно. Це, звичайно, моя суб’єктивна думка. Саме тому мене здивувало, наскільки ця пропаганда спрацювала на людей, які майже не мали ідентичності, навіть там, де її, фактично, знищили.Зінченко: Ну, дивись, я розпитував багатьох учасників і свідків тих подій про їхні відчуття та мотивації більшості українців під час голосування. І в цьому сенсі мені найближче до душі думка Юрія Щербака — відомого письменника та політичного діяча як союзного, так і українського масштабу. Він оцінював, що приблизно третина людей, які проголосували за незалежність у грудні 1991 року, були справді ідеологічно налаштовані: їх надихала ідея української незалежності, для них важливими були українська культура, мова, традиції тощо. Таких було приблизно третина тих, хто прийшов на виборчі дільниці і віддав свій голос "за". Ще третина — це так зване "ковбасне" голосування, пов’язане з економічною нерозвиненістю та побоюваннями, які я вже згадував. Ця частина виборців голосувала за незалежність, спираючись на економічні аргументи. До речі, був цікавий епізод із так званим "прогнозом Дойче Банку", який, наскільки я розумію, фактично, був жартом студентів географічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. "Це інтелектуальна ідея, яка поширювалася ще перед квітневим загальнорадянським референдумом, де йшлося, що Україна, як самостійне економічне утворення, значно спроможніша, ніж у складі союзу з іншими менш розвиненими республіками. Цей аргумент активно працював на грудневому референдумі й допоміг переконати багатьох".І ще третина — це ті, хто голосував, керуючись вказівками начальства. А начальство в ті часи — це Леонід Кравчук, який публічно закликав голосувати за незалежність. І ніхто не заперечував, особливо враховуючи, що в той самий час відбувалися перші президентські вибори, де спочатку було сім кандидатів, але один із них, Олександр Миколайович Ткаченко — найбільш ортодоксальний комуніст серед них — зняв свою кандидатуру перед голосуванням. Для виборців, лояльних до комуністів, це означало, що альтернатив небагато, і вони, в основному, слідували вказівкам Кравчука.Леонід Кравчук, фото: з відкритих джерел Портников: Я маю сказати, що на підтвердження цієї версії я зустрічався напередодні референдуму — у жовтні–листопаді 1991 року — з Григорієм Івановичем Ривенком. Він був останнім очільником адміністрації президента Радянського Союзу. Перед цим — членом президентської ради СРСР, а ще раніше — кандидатом у члени Політбюро та першим секретарем Київського обкому партії. Це був типовий український партноменклатурник, який несподівано для себе зробив блискучу кар’єру у керівництві Радянського Союзу. Чому несподівано і навіть "непотрібно"? Бо, якби Горбачов його не помітив і не запросив до Москви, він, швидше за все, залишився б одним із керівників незалежної України. І з його тодішньою популярністю та потенціалом міг би бути і прем’єр-міністром, і, можливо, колись навіть президентом — це була серйозна постать. Горбачов був набагато більш впливовою фігурою, ніж той самий Володимир Івашко, оскільки Ривенко мав авторитет у партійному апараті України, якого Івашко ніколи не здобув. Звичайно, Ривенко, як і більшість партійних функціонерів, був щасливий: хто він тепер? Голова адміністрації президента Радянського Союзу. А хто такий президент СРСР? Ніхто. Це був неймовірний кульбіт. Він мімікрував, як більшість із них, і для мене залишається загадкою, що практично всі, кого брали на союзні посади, залишилися в Москві. Візьмемо, наприклад, Віталія Коротича, який став яскравим "путіністом" після повернення до Москви. Можливе виключення — Валерій Цибух, один із останніх перших секретарів комсомолу України, який був головою комітету з молоді Верховної Ради СРСР, а після цього повернувся в Україну й зробив тут політичну та дипломатичну кар’єру. Він був набагато більше вкорінений в український контекст і, я б сказав, був більше українцем, ніж усі ті, про кого я говорив, з точки зору розуміння свого місця.Зінченко: Питання ідентичності все ж таки є важливим. Портников: Це дуже важливо. Я зустрічався з Григорієм Івановичем Ривенком, який уже повністю мімікрував під союзного начальника. Під час нашої розмови він говорив українською. І ось що він мені каже: "Віталію, ти ж не думаєш, що українці проголосують проти союзу з російським народом? Як ти це собі уявляєш? Українці не підтримаєте таке дивне рішення Верховної Ради. Я не розумію, хто це готував. За це українці не проголосують. Це викличе кризу, бо вони проголосують проти рішення парламенту. Будуть дострокові вибори". Я відповів: " Ви що, хочете зі мною історичної дискусії? Ви ж знаєте мої погляди". Він: "Ні, я взагалі не хочу ніякої дискусії. Просто пояснюю, як буде". Тоді я кажу: "Можна я перед прощанням задам вам одне питання, не історичного характеру?" Він погодився. Я продовжив: " Уявіть собі, Григорію Івановичу, що ви не сидите в цьому кабінеті, а у тому, де провели свої останні роки — на посаді голови Київської обласної державної адміністрації. І вам телефонує Леонід Макарович Кравчук і питає: "Гріша, скільки ти мені даш відсотків на референдумі?"". Григорій Іванович, не замислюючись, відповідає: "75%". Я запитую: "Можна я піду?" Він почервонів, усвідомлюючи, що тільки-но сказав. І додав: "Ні, це ж не таке питання — екзистенційне". Після цього я зрозумів: референдум — це буде не стільки про ідеї, скільки про авторитет. Я побачив людину, яка зробила блискучу кар’єру, і точно знав, що саме її авторитет дозволить отримати потрібний результат на голосуванні. Не через фальсифікації — тоді навіть не знали, що це таке — а через довіру людей до великого начальника. От і весь референдум про незалежність міг на 25% складатися саме з такої поваги до перших секретарів, очільників адміністрацій, директорів заводів, пароплавів, голів колгоспів — до тих, кому люди довіряли.Зінченко: І от дивіться, наскільки унікальною була та ситуація, яка з різних причин змогла консолідувати всю українську націю. Тоді близько 90% українців прийшли на референдум і проголосували так, як, в принципі, слід було проголосувати. Хоч мотивації були різними. Наша спільна знайома, Марія Бурмака, свого часу чітко сказала: "Я йшла вбивати СРСР". Проте таких людей на той час було меншість. Інші ж мотиви мали більш значущий вплив, і добре, що вони існували — адже саме завдяки цьому голосування відбулося у правильному напрямку.Портников: Вбивати СРСР можна було в багатьох місцях одночасно — у Литві, Латвії, Естонії, Грузії, Вірменії, Азербайджані. Кожна з цих криз підривала Радянський Союз. Мені, чесно кажучи, цікаво, що люди запам’яталися як символи цієї боротьби, навіть якщо фактично не брали в ній участі. Наприклад, я не був на барикадах у Ризі в січні 1991 року. Приїхав туди лише через кілька місяців. Нещодавно мені зателефонувала латвійська колега і попросила поділитися мемуарами про моє перебування у Ризі в той час — розповісти про події на барикадах. Я був дуже здивований, бо, чесно кажучи, не пам’ятав жодних барикад і подумав: "Господи, невже вже починається Альцгеймер?" Та я заглянув у свої архіви і виявив багато важливих матеріалів із січня 1991 року — інтерв’ю з міністром закордонних справ Латвії, розмови з активними учасниками тих подій. Я їх висвітлював, але сам там не був і не пам’ятав. Проте завдяки власним щоденникам зміг відновити хронологію і переконатися, що дійсно не був на місці подій. Я телефонував учасникам, бо був одним із небагатьох журналістів, які розмовляли з усіма латвійськими активістами. Вони бачили свої інтерв’ю в московській та київській пресі і вважали, що я був саме там, але насправді я спостерігав за подіями на відстані. Тоді було багато таких подій, які я висвітлював і про які розмовляв із учасниками, але їх було так багато, що не можна було бути всюди одночасно. Тож для мене велике щастя, що я пам’ятаю 24 серпня 1991 року в Києві — на відміну від тих барикад.Зінченко: От, між іншим, у тебе був прекрасний, як на мене, один з найкращих, найдотепніших спогадів про те, як ти побачив, що говорили між собою перший секретар ЦК Григоренко і голова КГБ УРСР Голушко. Я вважаю, що це прекрасна історія. Портников: Так, коли Голушко привітав Горенка словами: "Стас, а ми тепер вільні", це було справді неймовірно. Адже Галушко працював у Москві, у комітеті держбезпеки УРСР, а потім повернувся до Москви. Він був радянським КГБістом, але з абсолютно українським менталітетом. У мене з Голушком пов’язана інша історія — вона відбулася на з’їзді народних депутатів СРСР і заслуговує на увагу. Один мій колега — відомий український радянський журналіст, який пізніше працював на високих посадах за часів Леоніда Кучми — доніс на мене щодо моєї роботи на цьому з’їзді. Він повідомляв співробітникам КДБ УРСР, що я спілкуюсь із "неправильними" людьми, беру інтерв’ю у "неправильних" людей і веду підривну діяльність. І це було правдою — я справді вів підривну роботу, і акредитувався на з’їзд саме для цього. Я розмовляв із депутатами-демократами, дружив із членами міжрегіональної депутатської групи, писав про український молодіжний клуб у Москві. І навіть зараз час від часу зустрічаюсь з професорами львівських університетів, які теж займалися підривною діяльністю. Отож довелося визнати — цей "донощик" був правий. Під час з’їзду до мене підійшов генерал Голушко — народний депутат СРСР і голова КДБ УРСР — і сказав: "Віталію, ти можеш бути більш обережним?" Я відповів: "Щось трапилося?" Він: "Один із твоїх колег доніс на тебе в КДБ". Я відповів: "Навіщо мені бути обережним, якщо ви — голова КДБ УРСР? Ви ж уже знаєте про мою підривну діяльність. Хто ще може про неї дізнатися?" Тоді Голушко подивився на мене і сказав: "А є ще голова КДБ Радянського Союзу". Я відповів: "Ну і добре". І пішов шукати голову КДБ СРСР — Крючкова. Я його кілька днів розшукував, ходив довкола, навіть сидів у спеціальній кімнаті, де члени політбюро ЦК КПРС відпочивали після з’їзду. Врешті зустрів його в ліфті разом із двома охоронцями. Я звернувся до нього по імені, Володимире Григоровичу, і згодом взяв у нього інтерв’ю для усного проекту з української історії. Це була дуже цікава зустріч, вже коли він не був головою КДБ. Я розповів йому, що один із моїх колег доніс на мене, а голова КДБ УРСР повідомив про це й поцікавився, як йому слід діяти в такій ситуації. Крючков відповів: "Ви можете мати контакт із власним головою КДБ". Я сказав: "Добре". Це був неймовірний час. Після проголошення незалежності перший заступник голови Верховної Ради України Іван Степанович Плющ приїхав до Москви, щоб зустрітися з народними депутатами СРСР від України. Ми всі йшли на цю зустріч, а я, як український журналіст, мав висвітлювати подію. Іван Степанович перед зустріччю сказав мені: "Я їх усіх зараз зроблю. Я їм покажу. Депутати СРСР — це вже немає СРСР. Я їм покажу, як треба любити рідну землю". Поруч зі мною йшов генерал Голушко, який промовив: "Віталію, ви можете розповісти Івану Степановичу, що я справжній український патріот?".Зінченко: А він не уточнив, коли саме він став справжнім українським патріотом? Портников: Дуже часто читаю у різних медіа, а також чую від проросійських блогерів, що я нібито агент Комітету державної безпеки. "Але не мене вербували — це я вербував очільників КГБ. Дуже важко завербувати людину, до якої самі керівники комітету державної безпеки звертаються по підтримку".Зінченко: Слухай, між іншим, це справді цікава історія, але там було ще кілька абсолютно фантастичних епізодів. Справа в тому, що генерал Голушко літав до Москви напередодні початку ГКЧП — це було, здається, або в п’ятницю, або в суботу, тобто 16 або 17 серпня. Він прилетів, брав участь у тих зустрічах, на які його запрошували, а потім повернувся в неділю, 18-го, вранці. Прокинувся і почув усі ці повідомлення про раптове захворювання Горбачова — несподівано, причому саме на території України. Почали оголошувати документи ГКЧП, указ №1 і так далі. Але про це генерал нічого не знав. У своїх спогадах він пише, що не міг зрозуміти, як таке сталося. Чи його перевіряли на лояльність? Чи як так вийшло, що напередодні він був на Луб’янці, і йому нічого не сказали? Він був у повному потрясінні. Далі у спогадах починаються досить кумедні моменти. Кравчук телефонував йому зранку. Спершу — начальник Київського військового округу, генерал Чичеватов, повідомив, що до Голушка летить Варенников із генералами, і вони будуть з ним зустрічатися. Потім Кравчук сам намагався додзвонитися до Голушка, щоб з’ясувати ситуацію, але той не відповідав. Врешті слухавку взяв його син Саша, який сказав, що тато пішов на рибалку. Отже, 19 серпня 1991 року, у розпал ГКЧП, генерал Голушко... пішов на рибалку.Портников: Бо він просто не розумів, що робити. Але мене це не дивує. Знаєш, що я думаю? Він насправді знав усе — всі ці історії про те, що він ніби був ошелешений і нічого не знав, — це була лише гра. Я зустрічав іншу людину — теж генерала, полковника, мабуть, нині Федеральної служби безпеки Росії. А тоді він був високопоставленим офіцером Міністерства внутрішніх справ СРСР, який одразу після путчу перейшов до новоствореної Федеральної служби контррозвідки Російської Федерації (або СРСР — точну назву зараз важко пригадати). Ця людина була прессекретарем міністра внутрішніх справ Бориса Пуга, який закінчив життя самогубством, і керувала медіаблоком Міністерства внутрішніх справ. Дуже впливова і серйозна фігура, яка пізніше зробила кар’єру і за часів Путіна, завершивши її на високому рівні. Оскільки я знав його реакційні погляди, які повністю відповідали позиції ГКЧП, було загальноприйнятою думкою, що саме він написав звернення інтелігенції до партійного апарату — одне з підстав для створення ГКЧП, а також маніфест ГКЧП до народу. Хоча ніхто офіційно не підтвердив це авторство, ці чутки ходили довго. Коли я дізнався про поразку ГКЧП, ця людина вже працювала журналістом, і я подумав, що її кар’єра завершена. Адже як інакше могло бути? Але я приїхав до Москви за кілька днів після проголошення незалежності України, йду по Кремлю, і раптом зупиняється машина. З неї виходить мій знайомий у новій формі — уже генерал-майор, не полковник, з чудовою формою. Я питаю його: "Як так вийшло?" Він відповідає: "А ви знаєте, я Борису Карловичу (Пугу) казав, що він не втручався в цю справу". Я здивовано: "А що сталося?" Він пояснює: "На початку серпня я розпустив усіх у відпустку. Всі були у відпустці, а він пішов на рибалку. Багато людей, які знали, що буде, просто пішли на рибалку, бо були впевнені, що ГКЧП програє. Це була для них спецоперація, і вони не збиралися брати в ній участь — натомість вони планували керувати тим, що відбудеться після".Зінченко: Генерал Голушко потім дуже ображався через те, що Кравчук у своїх спогадах описав епізод, коли він телефонував, говорив із сином Сашею, а той нібито кудись зник. Голушко стверджував, що насправді був на місці і потім повернувся. І тут відбувається цікавий епізод — версії подій не збігаються. Голушко почав формувати нову версію того, що відбувалося: мовляв, він із Фокіним приїхав із Кончезаспи до Києва, потім у нього було багато зустрічей, він окремо спілкувався з Варенниковим і так далі. Отже, у спецслужб тих часів існував якийсь внутрішній конфлікт версій подій.Портников: Я думаю, ми з тобою, Сашо, дійшли до суті подій, і це дивовижно, що ми змогли це зробити майже випадково, реконструювавши всю картину. Насправді для багатьох людей, особливо на рівні Комітету державної безпеки СРСР та інших силових структур, ця історія виглядала так, ніби вони просто виставили "ґкачепістів" на передній план. Вони знали, що ті програють, знали, хто вийде переможцем. Водночас не хотіли світитися і не хотіли прямо конфліктувати з ними, адже це було вищим керівництвом Радянського Союзу. Тому вирішили триматися осторонь. Було дві групи людей: одні брали участь у "путчі", інші – у боротьбі з ним. І саме ці другі згодом зіграли важливу роль — це, наприклад, Євген Примаков, який опинився на барикадах Білого дому, та Едуард Шеварднадзе. Всі вони були соратниками Горбачова, але фактично стояли поруч із Єльциним. Було й багато інших, які не брали безпосередньої участі, але згодом обіймали серйозні посади. Зокрема, генерал Голушко, який пізніше став міністром державної безпеки Росії, очолював Федеральну службу контррозвідки. Українська незалежність вибила ґрунт із-під їхніх планів. Їхня мета полягала в тому, щоб створити новий режим без КПРС і без Горбачова, можливо, на території усього Радянського Союзу.Зінченко: Слухай, а чи не має в цьому якоїсь конспірології? Я поясню, чому так думаю. Бо коли йдеться про формування ГКЧП, зокрема про склад "Державного комітету з надзвичайного стану", то от товариш Янаєв, фактично, був змушений брати участь. Дві години — з 8-ї до 10-ї — його буквально "переконували" підписати всі документи від свого імені як віцепрезидента, адже президент не міг виконувати свої обов’язки. І він ці дві години чинив опір.Портников: А хто його переконував? Зінченко: А ну на нього всі насіли — і наш друг Крючков, і Валентин Павлов, прем’єр-міністр Радянського Союзу. Їм потрібен був хтось, хто підпише всі документи, і це міг бути лише Янаєв. Але він дізнався про свою участь у ГКЧП вже після того. Спочатку Павлов телефонує йому десь ближче до полудня, а потім, здається, Крючков — по обіді, з проханням приїхати ввечері до Кремля. На той момент Янаєв вже був "добре під шафе". Отже, реконструюємо першу добу його участі в ГКЧП. Він дізнається, що повинен приїхати в Кремль у неділю 18-го, приблизно по обіді. Приїжджає о 8-й вечора і дізнається, що має очолити переворот. Він дві години цьому опирався, але врешті-решт його переконали. Та на цьому справа не закінчилася — вони продовжували вечір із Павловим і ще кимось, пили майже до ранку. І ось ранковий епізод: наш хороший друг, фактичний ініціатор усієї історії — Володимир Крючков, ідеолог "путчу" — намагається зібрати перше засідання ГКЧП, але не може додзвонитися ані до Янаєва, ані до Павлова. Зрештою він зв’язується з Дмитром Язовим, головою Міністерства оборони. Той пояснює, що Янаєв і Павлов до ранку пили і вже не дуже "в кондиції". Коли Павлов трохи прийшов до тями, в нього стався гіпертонічний криз, і він більше не брав участі. Отож ця історія з ГКЧП виглядає як погано спланований водевіль. І всі наші реконструкції, що хтось "втік", "сховався" чи "пішов на дипломатичну рибалку", можуть бути трохи конспірологічними теоріями.Портников: Пропонуй, бо те, що ти розповідаєш — це події, які розгорталися кілька днів поспіль. І знову ж таки, я вважаю, що український акт про незалежність зламав всю цю операцію, а також підсумки того плану. Але я добре пам’ятаю літо 1991 року. Зокрема, пам’ятаю Ігоря Смірнова — першого так званого президента Придністров’я, який приїздив на нараду до Кремля. Як ти пам’ятаєш, "пуч" відбувся саме тоді, коли мав бути підписаний новий союзний договір.Зінченко: 20 серпня мало відбутися підписання цього договору. Водночас, це означало, що такі люди, як прем’єр-міністр СРСР Валентин Павлов, міністр оборони Дмитро Язов і Крючков, мали позбутися своїх посад. Також йшлося про звільнення Янаєва з його посади.Портников: Але цікаво, що Михайло Грибачов не збирався 20-го числа повертатися до Москви. Зінченко: Він збирався. Вважаю, що це підтверджено, адже за ним вже був відправлений літак до Криму. Саме йому о 4-й годині телефонував Янаєв і обіцяв зустріти його наступного дня, 19 серпня, в аеропорту. Цей факт підтверджено під час слідства, яке розслідувало справу ГКЧП. Покази всіх учасників подій збігаються: Горбачов планував повертатися 19 серпня.Портников: Окей, я це приймаю. Але влітку відбулася одна нарада — про неї я писав, адже саме Смірнов мені про неї розповідав. Пізніше про цю нараду згадував і Валерій Ліцкай, так званий міністр закордонних справ Придністров’я, який, чесно кажучи, не зовсім розумів сенс того, що відбувається. Нараду проводив Анатолій Іванович Лук’янов, голова Верховної Ради СРСР, який на той час не був членом ГКЧП. Лук’янов чітко заявив цим людям — керівникам самопроголошених республік Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії, а також представникам естонських та латвійських інтерфронтів, що ситуація скоро, через місяць, нормалізується і вони мають бути готові. До речі, Придністров’я дуже активно підтримало ГКЧП, і Лук’янов запевняв, що їх зібрали саме для цього, що в них велике майбутнє. На цій нараді кілька хвилин був присутній і Михайло Сергійович Горбачов — він заходив у кабінет Лук’янова. Я переконаний, що Горбачов і Лук’янов, по суті, самі себе перехитрили: з одного боку, вони не хотіли підписувати цей союзний договір, але водночас не бажали, щоб відмова від нової моделі співпраці з союзними республіками відбулася їхніми руками. Тож вони "поставили в гру" цих "чудіків", а в результаті з’явилися інші сили, які намагалися діяти у цій ситуації. Це була дуже багатошарова і складна історія. І я не вважаю це конспірологією — це просто свідчить про те, що імперія так просто не руйнується. А от подія, яку ніхто не передбачав, — це незалежність України. Саме вона стала початком того, що згодом назвуть "парадом суверенітетів" або "парадом незалежностей" у новому форматі. До моменту ухвалення рішення про незалежність Українською Верховною Радою інші колишні радянські республіки теж не поспішали діяти. Я добре пам’ятаю реакцію своїх колег у Москві після проголошення незалежності України. Я зателефонував на радіостанцію "Ехо Москви" й попросив вийти у прямий ефір. Тоді події розгорталися дуже стрімко. Мені відповіли: "Прямий ефір? Ти розумієш, що відбувається? Що такого трапилось, Віталію, що ти хочеш виходити в прямий ефір?" А я їм кажу: "Та що? Україна проголосила незалежність і виходить із Радянського Союзу".Зінченко: А вони це навіть не помітили. Портников: Вони в це не вірили. Ведучий сказав мені: "Ні, не може бути, цього не може бути, але це вже сталося". З переляканим виглядом він додав: "Тоді виходь у прямий ефір". Під час ефіру я звертався українською мовою до українців Росії, закликав їх повертатися додому, адже тепер у них є власна Батьківщина. Але навіть через кілька днів після мого приїзду до Москви я стикався з абсолютною невірою росіян у те, що Україна може стати незалежною державою. Вони просто не хотіли це приймати — від керівників до простих людей.Зінченко: Слухай, вибач, але ніхто не вірив, що українська незалежність постане так швидко. Я не раз питав багатьох "батьків" української незалежності — депутатів, які голосували за неї у Верховній Раді, тих, хто редагував сам Акт проголошення незалежності. Запитував: уявіть собі, що 31 грудня 1990 року вам скажуть — наступний Новий рік ви святкуватимете вже в незалежній Україні. Що б ви тоді відповіли? Відповідь була проста: ми були переконані, що незалежність обов’язково настане. Але також вірили, що на це знадобиться щонайменше 5–6 років — доки Кремль остаточно ослабне і ми зможемо це здійснити. А 1 серпня 1991 року до Києва приїжджає президент США Джордж Буш-старший і застерігає українців: будьте обережні, не піддавайтеся суїцидальному націоналізму. Власне, це була відверта промова проти української незалежності. ЦРУ у квітні й червні того року випускає великі доповідні рапорти про ситуацію в Радянському Союзі та про можливість проголошення незалежності. І там теж роблять висновок: якщо українська незалежність і станеться, то не раніше ніж за 5–6 років.Портников: Ну, мушу зізнатися, що й я наприкінці нашої розмови теж думав про таку перспективу — кілька років на становлення незалежності. Адже напередодні візиту Джорджа Буша я зустрічався з його командою в Москві, десь наприкінці липня. Серед них були кілька моїх знайомих з попередніх зустрічей — людей, які пізніше відіграли ключову роль у формуванні нових американо-українських відносин та визнанні незалежності України. Роман Попадюк, перший посол США в Україні, а також представники пресслужби Білого дому — зокрема заступник прес-секретаря Марліна Фіціотора, яка відповідала за міжнародні питання, — розповіли мені, що Джордж Буш збирається виступити з промовою у Верховній Раді України. Я навіть казав їм: "Слухайте, не робіть цього, краще нехай він утримається. Бо через кілька років Україна обов’язково стане незалежною. Це беззаперечна тенденція. І за цю промову їм буде соромно". А вони мені відповідали: "Ну що таке кілька років? Хто взагалі пам’ятатиме цю промову через такий час? І Джордж Буш, напевно, вже не буде президентом". Власне, тоді він ще не був "старшим" — просто Джордж Буш, і вони вважали, що він не залишатиметься довго на посаді президента США. Головне їхнє заперечення було не в тому, що Україна не стане незалежною, а в тому, що це не станеться так швидко — аніж за 24 дні після його промови.Зінченко: Через три тижні. І через три тижні в тебе був ще один цікавий епізод. Портников: Який саме? Зінченко: А в кулуарах Верховної Ради в перерві між 4-ю і 5-ми годинами 24-го серпня. Портников: А, коли я викреслював слово республіка з "Акту незалежності".Зінченко: Ти маєш розповісти це докладніше, бо, знаєш, нещодавно, коли ти коментував одну ситуацію, я спочатку не дуже повірив і трохи примружив очі. Коли ти вперше розповів цю історію, я подумав: ну, це якісь казки Віталія Портнікова, правда? Але потім я взявся перевірити — подивився факсиміле документу, акту з підписами. Ось, дивлюся: тут є підпис Дмитра Павличка, а ще одне слово дописане Іваном Зайцем. І коли я порівняв колір ручки, якою викреслено слово "республіка", — він відрізняється від інших.Портников: Ну, тому що ніхто не давав мені ручку. Я користувався своєю. Але, якщо серйозно, це ще один момент, який показує, як це відбувалося. Чому ми взагалі викреслювали слово республіка? Зінченко: Чого Павличко взагалі сам не викреслив? Чому він тобі дав і сказав: "От Віталій – на, викресли". Портников: У нього було багато іншої роботи, вони там постійно сперечалися. Ну, вибач, але викреслити слово "республіка" міг і будь-який хлопчина — для цього не обов’язково був потрібен Дмитро Павличко. Вони просто боялися налякати комуністів. Вважали: якщо напишуть "Республіка Україна", то ті одразу зрозуміють, що йдеться не про УРСР, і піднімуть паніку. Тому вирішили піти нейтральним шляхом. Левко Лук’яненко взагалі пропонував назвати державу "Українська Народна Республіка". Я, до речі, цю ідею підтримував. Але тоді це виглядало надто радикально: відразу постала б асоціація з націоналізмом, петлюрівщиною — комуністи б цього не витерпіли. Та навіть формулювання "Республіка Україна" для них звучало надто буржуазно. Вони просто не проголосували б. А їм потрібен був результат — потрібна була більшість. "Тому слово "республіка" й викреслили, і залишили просто "Україна". Це не був компроміс у повному розумінні. Це було прагнення не налякати комуністів і отримати їхні голоси. І саме так з’явилася держава з простою, але символічно потужною назвою — Україна".Зінченко: Ще Богдан Гаврилишин залишив у своїх спогадах, у своїх інтерв'ю певні деталі цього моменту. І він каже: "Я був абсолютно вражений, що оця дискусія щодо того, як має бути названа нова країна, вона тривала там лічені хвилини. У нього було відчуття, що це було 2 чи 3 хвилини десь."

У 2024 році в Україні набув чинності новий закон про мобілізацію, який зобов’язував чоловіків віком 18-60 років до 16 липня 2025 року оновити свої військово-облікові дані в ТЦК або через застосунок «Резерв+». Неоновлення даних грозило штрафом у 17 тисяч гривень, проте адвокат Марія Ганіна розповіла виданню “РБК Україна”, чи штрафують в ТЦК за це порушення […] Сообщение Штрафи ТЦК масово скасовують: навіть без судових рішень появились сначала на ТехноФан.

Зростання зафіксували як за комерційною аудиторією віком 18—54 роки у містах із понад 50 тис. жителів (на 17%; частка склала 4,06%), так і за широкою 18+, 50 тис.+ (на 10%; частка 7,02%).

За адміністрацією Дональда Трампа була скасована спеціалізована лінія 988 для молоді ЛГБТК+ з проблемами психічного здоров’я. Фото: ljubaphoto/iStockphoto/Getty Images Як стало відомо з CNN 17 липня 2025 року опція доступу до спеціалізованої підтримки психічного здоров’я для ЛГБТК+ молоді через національну лінію 988 Suicide & Crisis Lifeline була відключена, залишивши підлітків та молодь з цієї спільноти […] The post Відключення спеціалізованої підтримки ЛГБТК+ молоді на лінії 988: виклики та реакція штатів first appeared on Межа. Новини України..

Поліцейські викрили масштабну схему продажу довідок про інвалідність. Її організували посадові особи міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м.Бахмут, яка після окупації міста була переміщена до Полтави, повідомили у Нацполіції. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Брали хабарі і підроблювали документи: голова центральної МСЕК і його заступники отримали підозри Упродовж січня - липня 2024 року голова комісії разом із лікарями та посередниками шукали охочих оформити чи продовжити інвалідність. Вартість "послуги" коливалася від 10 тисяч гривень до 2 тисяч доларів. Передача хабарів здійснювалася також поштовими відправленнями через "Нову пошту". Поліцейські задокументували 43 факти надання неправомірної вигоди. Уже скасовано 17 незаконно виданих рішень МСЕК, решта перебуває на перегляді. Слідчі поліції повідомили про підозру 19 особам. Фігурантам загрожує до 12 років в'язниці з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади. Міністерство охорони здоров'я України спільно з правоохоронними органами перевірило рішення медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) щодо встановлення інвалідності посадовцям. У результаті перевірки анульовано 445 рішень про інвалідність. Усього до перевірки включено 2630 справ із понад 70 державних органів. Центр оцінювання функціонального стану вже розглянув 1692 справи, ще 423 особи викликані на додаткове обстеження.

Верховна Рада підтримала законопроєкт № 13439-3, який збільшує невійськові видатки держбюджету майже на 45 млрд грн. Зокрема, буде розширено резервний фонд для фінансування програм Мінцифри. Фото з телеграм-каналу Михайла Федорова Сукупно міністерство отримає 4,3 млрд грн. За словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, ще близько 2,77 млрд грн виділено на оновлену грантову програму Brave1. Вона підтримуватиме проєкти у сфері ШІ та автономних систем, ракетних технологій, виробництва вибухових речовин, а також розробки БпЛА, наземних роботизованих платформ, морських дронів та систем РЕБ/РЕР. Крім того, міністерство запустило ініціативу BraveTech EU — спільний грантовий фонд для українських і європейських стартапів, що працюватимуть над оборонними рішеннями. Ще близько 1,42 млрд грн передбачено на тестування та випробування спеціальних засобів у полігонних умовах і під час бойових дій. Також 69,4 млн грн спрямують на посилення кіберзахисту застосунку «Дія» та оновлення його інфраструктури з урахуванням сучасних кіберзагроз. Нагадаємо, раніше ми розповідали, що Brave1 шукає deftech-стартапи в межах конкурсу Battle Proven, що триватиме до 25 липня 2025 року. Фінал відбудеться 16–17 вересня у Львові в межах саміту Brave1 Defense Tech Valley 2025. 30 команд представлять свої рішення в трьох номінаціях: Trail Blazers, Gamechangers і Power Players. Переможці отримають можливість презентувати свої розробки інвесторам, а сам конкурс проходить паралельно з ініціативою BraveTech EU, у межах якої Україна та ЄС виділять по 50 млн євро на підтримку оборонних технологій.

Про це інформує Reuters. Новий акаунт @whitehouse запрацював у вівторок ввечері. На ньому опублікували перше відео, на якому президент Трамп заявляє: "Я ваш голос"."Америко, ми повернулися! Як справи, TikTok?", - йдеться в описі. Речниця Білого дому Керолайн Левітт пояснила рішення запуску TikTok-акаунту бажанням доносити інформацію до ширшої аудиторії. "Адміністрація Трампа прагне донести історичні успіхи, яких президент Трамп досяг для американського народу, до якомога ширшої аудиторії та на якомога більшій кількості платформ. Повідомлення президента Трампа домінували в TikTok під час його президентської кампанії, і ми раді розвивати ці успіхи та комунікувати так, як це не робила жодна інша адміністрація раніше", - заявила вона. Reuters зазначає, що Трамп прихильний до цієї соцмережі, оскільки вважає, що  вона допомогла йому здобути підтримку серед молодих виборців під час виборів у листопаді 2024 року. Його особистий акаунт @realdonaldtrump має понад 15 мільйонів підписників.Заборона TikTok у США: що відомоУ лютому 2024 року група законодавців закликала міністерство торгівлі США внести ByteDance, материнську компанію TikTok, до списку експортного контролю, аби запобігти отриманню доступу до американського програмного забезпечення.5 березня до конгресу США внесли законопроєкт, який вимагав від китайської компанії ByteDance відмовитися від соцмережі TikTok, щоб уникнути заборони відеозастосунку на території країни. Тодішній президент США Джо Байден заявив про готовність підписати закон, який обмежить роботу TikTok у США, а згодом палата представників ухвалила законопроєкт, яким використання TikTok може бути заборонене на території країни. Згодом стало відомо, що TikTok і його китайська материнська компанія ByteDance подали до суду на США. Своєю чергою Дональд Трамп заявив, що не варто забороняти платформу TikTok протягом "деякого часу", згадавши про результати охоплень свого контенту під час передвиборчої кампанії. Він також звернувся до Верховного суду з проханням відкласти очікувану заборону TikTok, яка могла набути чинності за день до його інавгурації.14 січня повідомляли, що офіційні особи Китаю розглядають можливість продажу американського підрозділу TikTok мільярдеру Ілону Маску, якщо компанія не зможе уникнути заборони соцмережі.Пізніше Верховний суд США відмовився задовольнити апеляцію TikTok щодо питань свободи слова. Це рішення відкрило шлях до виконання закону про заборону платформи у країні.18 січня TikTok на якийсь час припинив роботу у США, втім  відновив її після вступу Трампа на посаду президента – новий глава США підписав указ про відтермінування заборони TikTok на 75 днів.Наприкінці березня Трамп висловив упевненість у тому, що угоду про продаж TikTok американському покупцю з китайською компанією ByteDance буде укладено до суботи, 5 квітня.Проте 4 квітня Трамп продовжив роботу застосунку TikTok у державі на 75 днів та висловив сподівання на роботу з Китаєм, який "не дуже задоволений тарифами".17 червня в Білому домі повідомили, що президент США Дональд Трамп продовжив на 90 днів термін для продажу американських активів TikTok.Наприкінці червня Трамп заявив, що знайшов потенційного покупця для платформи TikTok. За його словами, йдеться про групу "дуже заможних людей". Згодом він повідомив, що 7 або 8 липня розпочне переговори з Китаєм щодо продажу TikTok. За його словами, сторони вже практично досягли угоди. 

У ніч проти 17 серпня безпілотники Головного управління розвідки України (ГУР) завдали удару по інфраструктурі стратегічної залізничної станції Ліски у Воронезькій області Росії. Операцію провели спільно з підрозділами Державної прикордонної служби та іншими компонентами Сил оборони України, повідомило джерело NV у воєнній розвідці. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дрони паралізували роботу восьми аеропортів РФ Внаслідок удару було порушено залізничне сполучення через станцію, що призвело до зупинки руху транспорту. Таким чином було зірвано постачання боєприпасів та особового складу російської армії на тимчасово окуповані території України. У ГУР наголошують, що станція Ліски є критично важливим логістичним вузлом у забезпеченні бойових дій армії РФ проти України. У ніч проти 23 липня російські міста зазнали масованої атаки дронів. Вибухи лунали у Ростові-на-Дону, Таганрозі, Новочеркаську, а також у Воронежі, Волгограді та Каменськ-Шахтинську. Жителі регіонів повідомляли про гучні вибухи, гул безпілотників і яскраві спалахи у небі. У Новочеркаську дрони влучили по залізничній інфраструктурі, місцевій ГРЕС та будівлі "Ростелекому".

Синоптики дали дощовий прогноз: де брати парасольки 17 серпня17 серпня в Україні очікуються місцями дощі, грози, град та шквали. Температура повітря становитиме 27-32° тепла, на заході та півночі 23-28°.

Цими вихідними, 16-17 липня на Волині та в місті Луцьку, очікується тепла погода. У суботу ймовірні подекуди дощі, а в з неділі очікується незначне зниження температури повітря

16-17 серпня твої ідеї можуть надихнути інших, тому не ховай їх. У ці вихідні знайдеться несподіване джерело радості. Про це Gazeta.ua розповіла астрологиня Олена Максимова. "Субота підштовхне до рішучих кроків, - говорить астрологиня. - Сміливо відмовляйся від того, що не працює. У роботі чи навчанні з'явиться шанс заявити про себе. Навколо тебе багато уваги, і ти в центрі подій. Прояви свій талант. У фінансах краще бути розсудливим, навіть якщо хочеться розкішних витрат. Увечері влаштуй собі святковий настрій. Ти цього заслуговуєш. У коханні варто бути відкритішим. Відверта розмова зміцнить зв'язок. Вечір суботи добре провести у глибокій, душевній атмосфері. У неділю відчуєш сильне бажання вирватися з рутини. Чудовий час для короткої поїздки або хоча б прогулянки новим маршрутом. Овни, Тельці, Діви, Скорпіони і Водолії знайдуть своє місце під сонцем. Ви почуватиметеся як вареник в маслі. Справи підуть вгору, заробітки виправдають ваші сподівання". Овен (21 березня - 20 квітня) Твоя комунікабельність у вихідні вийде на максимум. Легкі розмови можуть перерости в корисні знайомства. Будь уважним до дрібниць: саме вони підкажуть правильний напрямок. Не варто перевантажувати себе справами, дай собі трохи легкості. Телець (21 квітня - 20 травня) Зараз ваш мозок працює як антена, що ловить тонкі сигнали Всесвіту. У фінансах краще робити нестандартні кроки це принесе прибуток. Вечір подарує спокій і впевненість у тому, що ти на правильному шляху. Близнюки (21 травня - 21 червня) Груба сила здатна лише руйнувати. Дипломатичність і толерантність дадуть кращий результат. Відкладіть покупку меблів. Важко буде знайти вдалий варіант. Не слід пересаджувати рослини та займатися консервацією. Рак (22 червня - 22 липня) Інтуїція сьогодні буде твоїм головним союзником. Справжнє ховається під поверхнею. Не бійтеся вимагати більшого. Ви заслуговуєте на щастя. Увечері музика чи запахи пробудять старі спогади й натяки на майбутнє. Лев (23 липня - 23 серпня) Життя неймовірним чином зміниться на краще. На вас чекає багато грошей та безперестанне везіння. Насолоджуйтеся кожною хвилиною, проведеною в обіймах коханих. Діва (24 серпня - 23 вересня) Вдома на тебе чекає гармонія, якщо не будеш наполягати на своєму. Цінуй думку близьких. Маленька покупка для себе підніме настрій і нагадає, що ти вартий найкращого. Терези (24 вересня - 23 жовтня) Субота налаштує тебе на романтичну хвилю. Чекай на приємну зустріч або несподіваний комплімент. У роботі з'явиться новий шанс, але доведеться відпустити старі ідеї. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Щасливі і багаті: на кого чекає найуспішніший тиждень у році Скорпіон (24 жовтня - 22 листопада) Невдалий час для запуску нового бізнесу. Краще наведіть лад у справах. Умійте використовувати вдалий збіг обставин, щоб покращити матеріальне становище Стрілець (23 листопада - 21 грудня) Не розпочинайте нових стосунків, доки не порвете з попереднім партнером. Пильнуйте, коли купуєте акційний товар. Продавці підсовуватимуть продукти з вичерпаним терміном придатності. Козоріг (22 грудня - 20 січня) Життя проходитиме повз вас, якщо ви поспішатимете цього дня. Непоступливість і зарозумілість обернеться проти вас. Будьте гнучкими. Легко йдіть на поступки і відмовляйтеся від участі в перегонах. Водолій (21 січня - 20 лютого) Сьогодні ти відчуєш, що твої ідеї можуть справді змінювати світ навколо. Люди прислухатимуться до твоїх слів, тому використовуй цей шанс для важливих розмов. Риби (21 лютого - 20 березня) Не поспішай із витратами. Покупки одягу та взуття варто відкласти до понеділка. Увечері подаруй собі активний відпочинок. Спорт чи танці зарядять енергією. У серпні до ваших рук ітиме те, що шукаєте не один місяць. Головне визначитися, чого бажаєте. Ставте перед собою високі цілі. Астрологиня назвала чотири знаки, що стануть непристойно багатими.