Тренд пошуку "28 серпня свято"

Завтра, 28 серпня, Міжнародний день публічного читання коміксів. Віряни вшановують пам’ять святого преподобного Мойсея Мурина. До Нового року залишилося 125 днів.

Що завтра за церковне свято святкують в Україні за новим календарем і кому моляться віряни — читайте в матеріалі ТСН.ua.

Вересень - це місяць, багатий на важливі церковні події. Віряни відзначатимуть кілька великих свят, що мають особливе значення для кожного православного християнина. Це час для роздумів, молитви та вшанування святих, пише Gazeta.ua 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці Це одне з найбільших, дванадесятих свят. Воно присвячене народженню Діви Марії, яка стала матір'ю Ісуса Христа. Це свято символізує початок спасіння людства, адже саме з цієї події починається земний шлях Пресвятої Діви. 14 вересня - Воздвиження Чесного та Животворящого Хреста Господнього Це ще одне важливе свято, яке нагадує про страждання Ісуса Христа на хресті. Воно символізує перемогу над смертю та гріхом. У цей день у церквах виносять хрест для поклоніння. 17 вересня - День святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії У цей день церква вшановує пам'ять чотирьох святих, які постраждали за свою віру в Христа. Їхня історія є прикладом безмежної вірності та відданості Богу. 26 вересня - День святого апостола і євангеліста Івана Богослова Він був одним із дванадцяти апостолів, улюбленим учнем Христа. Його вважають покровителем письменників, іконописців та учнів. Календар церковних свят на вересень 1 вересня - преподобного Симеона Стовпника і матері його Марфи Каппадокійської; мучениць 40 дів постниць і священномученика Аммуна Іраклійського, диякона. 2 вересня - мучеників Маманта, батька його Феодота і матері мучениці Руфіни; святителя Іоанна Постника, патріарха Цареградського; преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських. 3 вересня - священномучеників Анфіма, єпископа Нікомидійського, і Феофіла, диякона, мучеників Дорофея, Мардонія, Мігдонія, Петра, Індіса, Горгонія, Зінона, мучениці Домни діви і мученика Євфимія; преподобного Феоктиста Палестинського, сподника Євфимія Великого. 4 вересня - ікони Божої Матері "Неопалима Купина"; священномученика Вавили, єпископа Великої Антіохії, і з ним трьох отроків: мучеників Урвана, Прилідіана, Епполонія і матері їх Христодули; пророка Мойсея Боговидця. 5 вересня - пророка Захарії і праведної Єлисавети; преподобномученика Афанасія Брестського, ігумена; вбивство благовірного князя Гліба. 6 вересня - спогад дива Архистратига Михаїла; мучеників Євдоксія, Зінона і Макарія. 7 вересня - передсвяття Різдва Пресвятої Богородиці; мученика Созонта Помпеольського; преподобномученика Макарія Канівського, ігумена Пінського, Переяславського чудотворця. 8 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці; Почаївської ікони Божої Матері. 9 вересня - праведних Богоотців Іоакима і Анни; мученика Северіана Севастійського; набуття і перенесення мощей святителя Феодосія, архієпископа Чернігівського. 10 вересня - мучениць Мінодори, Митродори і Німфодори; преподобного Павла Слухняного, Печерського. 11 вересня - преподобної Феодори Олександрійської Молодшої; преподобного Силуана Афонського. 12 вересня - священномученика Автонома Італійського, єпископа. 13 вересня - пам'ять оновлення (освячення) храму Воскресіння Христового в Єрусалимі; передсвяття Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього; священномученика Корнилія Сотника. 14 вересня - Воздвиження Хреста Господнього; представлення святителя Іоанна Златоуста, архієпископа Константинопольського. 15 вересня - великомученика Микити Готфського. 16 вересня - великомучениці Євфимії Всехвальної. 17 вересня - мучениць Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії. 18 вересня - Молченської ікони Божої Матері. 19 вересня - благовірного великого князя Ігоря Чернігівського і Київського; мучеників Трохима, Саватія і Доримедонта. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коли постувати в 2025 році: збережіть нові дати за церковним календарем 20 вересня - великомучеників Євстафія Плакіди, дружини його Феопістії і чад їх Агапія і Феопіста; мучеників і сповідників Михайла, князя Чернігівського, і боярина його Феодора, чудотворців. 21 вересня - апостола від 70-ти Кодрата. 22 вересня - пророка Іони. 23 вересня - зачаття чесного, славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. 24 вересня - первомучениці рівноапостольної Текли. 25 вересня - преподобної Єфросинії Олександрійської. 26 вересня - преставлення апостола і євангеліста Іоанна Богослова. 27 вересня - мученика Каллістрата і дружини його; апостолів від 70-ти Марка, Аристарха і Зіни. 28 вересня - преподобного Харитона Сповідника. 29 вересня - преподобного Киріака Відлюдника. 30 вересня - священномученика Григорія, єпископа, просвітителя Великої Вірменії; святителя Михаїла, першого митрополита Київського. 29 серпня українці відзначають Усікновення голови Івана Хрестителя. Цього дня церква згадує про смерть Івана Предтечі, який хрестив Ісуса Христа, та його перехід у царство вічне. Згідно з біблійними переказами, Предтечу кинули до в'язниці за наказом дружини царя Ірода Іродіади, яка люто ненавиділа святого. Коли дочка Іродіади на ім'я Саломія задовільнила бажання царя своїм екзотичним танцем під час бенкету, то він пообіцяв їй виконати будь-яке бажання дівчини. Порадившись зі своєю матір'ю, Саломія попросила принести їй на тарілці голову Івана Хрестителя. Ірод, недовго думаючи, наказав обезголовити святого.

15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Що можна робити на Першу Пречисту Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби. У давнину також існував звичай випікання хліба з зерна, яке було освячене в храмі. Після цього випічку обов'язково ставлять на стіл, щоб кожен гість або член родини міг взяти собі шматочок. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Успіння Пресвятої Богородиці: найтепліші вітальні листівки рідним та знайомим В народі з цього дня розпочинали сезон сватань та весіль. Хлопці поспішали посвататися, щоб встигнути зіграти весілля в цьому році. Дівчата намагалися обрати собі нареченого до свята, щоб не залишитись у дівках до самої весни. В народі побутує думка, що в цей день починається молоде бабине літо. Молитви у свято Успіння Пресвятої Богородиці Пресвята Богородиця, спаси і збережи раба Божого (ім'я). Захисти від спокус на життєвому шляху, убережи, Мати, від корисливості та зміцни віру мою в Ісуса Христа, великодушного і всепрощаючого. Вкрий мене своїм покровом від ненависників і недоброзичливців, та вибач їм їхню злобу. Дай сили боротися зі спокусами та не допусти підступів диявольських, які мене від віри православної відвертають. Покажи милість свою на мене та сім'ю мою, убережи так, захисти нас. Амінь! Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь з Тобою, Благословенна Ти в жінках і благословенний плід утроби Твоєї, бо Спаса народила Ти душ наших. Амінь! 15 серпня за новим церковним календарем ПЦУ віряни відзначають одне з найбільших свят - Успіння Пресвятої Богородиці. У народі його називають Першою Пречистою. До цього часу свято відзначали 28 серпня за юліанським календарем. Це свято входить до переліку 12 найбільш важливих релігійних свят. Воно присвячене вшануванню відходу Діви Марії із життя земного. У свято добре піти до церкви або помолитися Богородиці вдома - попросити її про здоров'я і благополуччя для себе і рідних. Вважається, що на Успіння жінкам прощаються всі гріхи за рік - треба лише щиро помолитися і покаятися.До святого образу Успіння Богородиці звертаються з будь-якими проханнями, часто просять про зцілення від фізичних і душевних хвороб.

Це свято не лише має глибоке релігійне значення, але й багатий культурний контекст. У цей день християни дотримуються ряду традицій, які пов’язані з обрядом освячення яблук і інших фруктів нового врожаю. Проте, разом із святкуванням є й певні обмеження та заборони, які важливо враховувати.Коли відзначають Преображення Господнє та Спас у 2025?Раніше Преображення Господнє припадало на 19 серпня, але з переходом Православної церкви України на новий календар, дата змістилася. Згідно з новоюліанським календарем, цьогоріч свято, що є одним з дванадесятих, відзначатиметься 6 серпня.Історія та значення святаПреображення Господнє відзначається на честь події, яка описана в Євангелії від Матвія (17:1-6), Марка (9:1-8) і від Луки (9:28-36). Перед Хресним стражданням, Ісус Христос явив Свою божественну природу трьом апостолам — Петру, Якову та Іоанну. Подія сталася на горі Фавор, де Ісус, молячись, був преображений перед очима учнів:Його обличчя засяяло, мов сонце, а вбрання стало сліпучо білим. Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом, - йдеться в Євангелії від МатвіяПреображення Господнє має глибоке релігійне значення в християнській традиції. Це свято символізує явлення божественної природи Ісуса Христа, яке підтверджує Його місію. Згідно з Євангелієм, Ісус запросив апостолів на високу гору для молитви, де перед ними відкрилася Його божественна слава. Цей момент служить підтвердженням Його божественної сутності та підготовкою апостолів до майбутніх страждань Христа.Свято Преображення Господнього також є символом очищення і просвітлення людської душі. Це відзначення перемоги світла над темрявою і нагадування про трансформацію, яка можливе через віру в Бога. Преображення підкреслює важливість духовного просвітлення.Фото: church.uaТрадиції святкування Яблучного СпасаВ Україні, крім духовного значення свята Преображення Господнього, важливим є і народний аспект. Цього дня традиційно освячують плоди нового врожаю, особливо яблука, а також інші фрукти та ягоди. Свячені яблука вважаються особливим благословенням, їх їдять на знак подяки Богу за щедрість природи.Тут історія Преображення Господнього тісно переплітається з дохристиянськими традиціями. Наші предки святкували цього дня перехід від літа до осені, відзначаючи збір нового врожаю і підготовку до осінніх свят. Зокрема, в дохристиянські часи існували звичаї, що забороняли їсти плоди нового врожаю до спеціального свята, яке згодом перетворилося на Яблучний Спас або Другий Спас.Повір'я та обрядиНа Яблучний Спас в церквах відбувається святкове богослужіння, під час якого священники освячують плоди нового врожаю. Після служби віряни приносять до церкви яблука та інші фрукти, які потім споживають вдома, вірячи, що ці плоди стали святими і принесуть здоров’я та благополуччя.У народі існує звичай готувати в цей день традиційні страви з яблук, наприклад, пироги. Однак, важливо пам'ятати, що свято припадає на Успенський піст, який вважається досить суворим. Тому, якщо ви все ж вирішите приготувати солодку страву, подбайте, щоб вона була пісною.Яблуками та іншими освяченими фруктами, а також свіжим хлібом або пирогами, варто потім ділитись із родичами, сусідами та навіть незнайомцями. Це символізує єдність та взаємопідтримку в спільноті.Яблучний Спас також є часом для очищення і духовного відновлення. Віряни вважають, що в цей день важливо звільнитися від негативних думок і гріхів, а також звернутися до Бога з молитвою про захист і здоров’я.Фото: FreepikЩо не можна робити цього дня?Існує ряд заборон і обмежень, яких традиційно дотримуються віряни в день Яблучного Спасу. Вони беруть своє коріння в народних звичаях та релігійних традиціях. Як і в будь-яке народно-церковне свято, цього дня не рекомендується:Вживати спиртні напої та влаштовувати гучні святкування.Займатися важкою фізичною працею чи господарювати. Вважається, що цього дня слід відпочити від важкої праці, тому не варто працювати на городі, прати, в'язати та інше.Сваритися та вступати в конфлікти. Яблучний Спас — це час для духовного очищення і благословення. Тому рекомендується уникати будь-яких сварок і конфліктів.Вбивати будь-яких комах.Крім того, у народних повір'ях йдеться про те, що на Яблучний Спас не слід розпочинати нові справи або важливі проекти. Це час для завершення літніх робіт і підготовки до осені, а не для починань.Дотримання цих рекомендацій допоможе не лише вшанувати свято відповідно до традицій, але й створить позитивний настрій на весь майбутній сезон.Преображення Господнє — це свято світла і радості, яке вказує на перемогу доброго над злом. Воно також підкреслює важливість духовного прозріння і очищення. Яблучний Спас — це час подяки за плоди землі та нагадування – все, що ми маємо, є благословенням Божим.

Цьогоріч християни святкують Медовий Спас 1 серпня. Це свято передбачає освячення в храмі букетів з польових трав, маку, меду, фруктів та води. Крім того, чимало вірян печуть традиційну випічку – коржі з маком. Відтак за 100 грамів меду доведеться заплатити щонайменше 34 гривні, а сухий мак стартуватиме від майже 28 гривень. Повний текст новини

28 липня вшановують апостолів від 70-ти Прохора, Пармена та інших. Книга Діянь Апостолів оповідає, як одного разу в Єрусалимі 12 апостолів Христа вибрали зі своїх учнів сімох і поставили їх дияконами. Це були Прохор, Пармен, Никанор, Стефан, Пилип, Тимон і Миколай. Святий Прохор став вірним супутником первоверховного апостола Петра, і згодом Петро поставив його єпископом у місті Нікомідія. Потім Прохор супроводжував святого апостола Іоанна Богослова, разом із ним його було заслано на острів Патмоса. Після повернення Прохор продовжив проповідувати віру в місті Антіохії, там і загинув. Святий Никанор також постраждав разом з архідияконом Стефаном та іншими християнами. Святого Тимона поставили єпископом міста Басторії в Аравії, де він постраждав від рук юдеїв і язичників за те, що проповідував Євангелія. Святий Пармен проповідував вчення Христа в Македонії, за однією з версій він помер від хвороби, за іншою - загинув як мученик. Усі семеро апостолів від 70-ти постраждали за віру в Христа. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Успіння Пресвятої Богородиці та Спаса: які церковні свята відзначаємо у серпні Прикмети ночі яскраво мерехтять зірки - вдень можлива гроза; багато роси зранку - день видасться погожий; хмари в небі високо - до теплої та сухої погоди; мурахи будують великі мурашники - до ранньої і холодної зими. 28 липня - свято Прохори-Пармени. День вважається сприятливим для роботи в полі, саду та городі. Що не можна робити Цього дня, як і будь-якого іншого, церква не схвалює лихослів'я, злоби, заздрості та жадібності, виступає проти помсти, відчаю. На Прохори-Пармени не можна сваритися і пліткувати, займатися рукоділлям - шити, в'язати, вишивати тощо, а також торгувати, якщо це не ваш основний вид діяльності - будь-які торгові починання не складеться, а те, що придбаєш, пропаде. Що можна робити У молитвах до святих апостолів просять миру і благополуччя в домі, душевного спокою, благополуччя для близьких. Вважається, що день пам'яті апостолів від 70-ти сприятливий для сільськогосподарських робіт - можна копати картоплю, збирати врожай овочів, фруктів, йти до лісу по ягоди. Рекомендується також готувати страви з картоплі. За старим повір'ям, щоб привернути удачу сьогодні потрібно з'їсти грушу. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.

Серпень багатий на важливі церковні події, які шанують віряни по всій Україні. Цей місяць завершує літній цикл церковного календаря та включає кілька великих свят, серед яких - Спасівські дні, Успіння Пресвятої Богородиці та дні вшанування визначних святих. Саме у серпні християни дотримуються Успенського посту, готуючи душу й тіло до одного з головних свят - Успіння. Gazeta.ua публікує церковний календар свят на кожний день. Збережіть, щоб не загубити. Церковні свята в серпні 1 серпня - Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього (Медовий спас), семи мчч. Маккавеєвих, матері їхньої мч. Соломонії (Соломії) і вчителя їхнього мчч. Єлеазара, початок Успенського посту. 2 серпня - сщмч. Стефана, папи Римського, та інших. 3 серпня - прп. Ісаакія, сповідника, Далмата і Фавста. 4 серпня - святих семи отроків у Ефесі. 5 серпня - мч. Євсигнія Антіохійського. 6 серпня - Преображення Господнє (Яблучний Спас). 7 серпня - прп. Пимена Багатохворобливого, Печерського і Пимена, ігумена, постника Печерського, Меркурія Києво-Печерського. 8 серпня - свт. Еміліана, єпископа Кизичного, прп. Григорія, іконописця Києво-Печерського. 9 серпня - апостола Матфія. 10 серпня - свмчч. Лаврентія, архідиякона, Сикста II, папи Римського, Фелікіссіма і Агапіта, дияконів, мч. Романа, Римських. 11 серпня - мч. архідиякона Євпла, прмчч. Феодора і Василя Києво-Печерських, прп. Феодора, кн. Острозького, Києво-Печерського. 12 серпня - мчч. Фотія, Анікіти і багатьох із ними, сщмч. Олександра, єпископа Команського. 13 серпня - прп. Максима Сповідника. 14 серпня - прор. Михея (з 12-ти пророків), перенесення мощей прп. Феодосія, ігумена Києво-Печерського, закінчення Успенського посту. 15 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці, ікони Успіння Божої Матері Києво-Печерської. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Горіховий Спас-2025: коли відзначаємо і що варто знати про цей день 16 серпня - Перенесення з Едеси до Константинополя нерукотворного образу Ісуса Христа (Горіховий Спас), мч. Діоміда лікаря. 17 серпня - прп. Аліпія, іконописця Печерського. 18 серпня - мчч. Флора і Лавра, ікон Божої Матері "Всецариця". 19 серпня - мч. Андрія Стратилата і з ним 2593 мучеників. 20 серпня - прор. Самуїла. 21 серпня - ап. від 70-ти Тадея, мч. Васси і чад її мчч. Феогнія, Агапія і Піста, прп. Аврамія Трудолюбивого, Києво-Печерського. 22 серпня - мчч. Агафоника, Зотіка, Феопрепія та інших. 23 серпня - мч. Луппа Солунського (Фессалонікійського). 24 серпня - свмч. Євтихія, єпископа, учня апостола Іоана Богослова. 25 серпня - перенесення мощей ап. Варфоломія (Нафанаїла), ап. від 70-ти Тита, єп. Критського. 26 серпня - мч. Адріана і мц. Наталії. 27 серпня - прп. Пимена Великого, прп. Кукші, ієромонаха, і Пимена Постника, Печерських. 28 серпня - прп. Мойсея Муріна, ієромонаха, обрітення мощей прп. Іова Почаївського, Собор прп. отців Києво-Печерських, у Дальніх печерах. 29 серпня - Усікновення глави Іоана Предтечі, поминання загиблих захисників України. 30 серпня - свтт. Олександра, Іоана Постника і Павла Нового, Константинопольських патріархів. 31 серпня - Положення чесного Поясу Пресвятої Богородиці. 15 серпня віряни відзначають Успіння Пресвятої Богородиці. Це свято присвячене Діві Марії - матері Ісуса Христа. Народна назва свята - Перша Пречиста. Цього дня завершується Успенський піст, тому дозволялося влаштовувати святкову трапезу. Але на свято слід утриматися від вживання алкогольних напоїв. Віряни перед святом відвідують у церквах Всеношну службу. У центр храму виносять Плащаницю, на якій зображено обличчя Діви Марії. В церквах освячують колоски, різні хлібні вироби.

У другий місяць літа українці відзначають багато церковних свят. У липні вшановуємо пророка Іллю, цілителя Пантелеймона та праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці. Gazeta.ua підготувала церковний календар на кожний день. Зберігайте, щоб не загубити та не пропустити важливі свята. Головні церковні свята липня 11 липня - рівноапостольної Ольги, княгині Київської; 15 липня - рівноапостольного великого князя Володимира; 20 липня - славного пророка Іллі; 25 липня - Успіння святої Анни, матері Пресвятої Богородиці. Церковний календар на липень 2025 року по днях 1 липня - чудотворців і безсеребреників Косми і Дам'яна; 2 липня - покладання ризи Пресвятій Богородиці у Влахерні; 3 липня - мученика Якинта; Анатолія, патріарха Царгородського; 4 липня - Пресвятої Євхаристії (На неділю); Андрія, архієпископа Критського; преподобної Марти; 5 липня - преподобного Атанасія Атонського; 6 липня - преподобного Сисоя Великого; 7 липня - Матері Божої Неустанної помочі; преподобних Томи й Акакія; 8 липня - великомученика Прокопія; 9 липня - священномученика Панкратія, єпископа Тавроменійського; 10 липня - преподобного Антонія Печерського; 11 липня - рівноапостольної Ольги, княгині Київської; священномучениці Євфимії; 12 липня - Христа-чоловіколюбця; мучеників Прокла та Іларія; преподобного Михайла Малеїна; 13 липня - Сострадання Пресвятої Богородиці; преподобного Стефана Савваїта; Собор святого архангела Гавриїла; 14 липня - Отців шести соборів; апостола Акили; 15 липня - рівноапостольного великого князя Володимира; 16 липня - святого священномученика Атеногена та його учнів; 17 липня - великомучениці Марини; 18 липня - мучеників Якинта й Еміліяна; ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вітаємо медиків зі святом: найтепліші листівки зі щирими побажаннями 19 липня - преподобної Макрини, сестри Василія Великого; пророка Дія; 20 липня - славного пророка Іллі; 21 липня - преподобних Симеона й Івана; пророка Єзекиїла; 22 липня - рівноапостольної Марії Магдалини; 23 липня - мучеників Трохима, Теофіла та інших; 24 липня - мучеників Бориса і Гліба; великомучениці Христини; 25 липня - Успіння святої Анни, матері Пресвятої Богородиці; 26 липня - мученика Єрмолая; святої преподобної мучениці Параскеви; 27 липня - великомученика Пантелеймона; Климента; 28 липня - апостолів Прохора, Никанора, Тимона і Пармена; 29 липня - мученика Калиніка; 30 липня - святих апостолів Сили, Силуана, Андроніка та інших; 31 липня - праведного Євдокима. 25 липня українці за новим церковним календарем відзначають Успіння праведної Анни. Торік це свято вшановували 7 серпня. Свято приурочене матері Діви Марії, праведній Анні, яка здавна вважалася покровителькою жінок, особливо матерів. Цього дня їй моляться, просячи про заступництво, допомогу у вагітності, легких родів та зцілення від безпліддя. Анна була дружиною святого Йоакима і матір'ю Пресвятої Діви Марії. Вони довго не мали дітей, але після багатьох молитов і обітниць Бог почув їхні прохання, і Анна народила Марію, яка стала Матір'ю Ісуса Христа. Анна та Йоаким завжди вважали своє батьківство благословенням від Бога, і виховали Марію в любові та побожності.

28 червня в Україні відзначають День Конституції. Цього року їй виповнюється 29 років, повідомляє Gazeta.ua. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року з'явилася потреба конституційно закріпити основи державного та суспільного ладу. Тоді було 15 проєктів Конституції, але їх не ухвалили через конфлікт президентів Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми з Верховною Радою та її головою Олександром Морозом. Президент хотів створити сильну виконавчу владу. Верховна Рада прагнула зберегти і розширити свої повноваження. 26 червня 1996 року Рада національної безпеки і Рада регіонів при президентові України засудили будь-які зволікання з прийняттям Конституції. Кучма призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. Наступного дня Верховна Рада прийняла постанову "Про процедуру розгляду проєкту Конституції України в другому читанні". І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 год. З них останні 14 - без перерви. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Конституція за хвилину. 90% українців не знають своїх прав Статті для обговорення з трибуни Верховної Ради зачитував депутат Михайло Сирота. Його пізніше називали батьком Конституції. У залі засідань точилася боротьба між комуністами та представниками інших політичних сил. По кожному спірному питанню мусили шукати компроміси. За Конституцію проголосували 315 депутатів із 450. Україна отримала Конституцію о 9:18 28 червня 1996 року. У ній закріпили правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи громадян. 1997 року почали відзначати День Конституції. Це єдине свято, закріплене у статті 161 Конституції. Україна не вийде з кризи на клаптикових змінах. Вона або розчиниться в Європі як держава із втраченими перспективами, або набереться розуму й мужності, щоб ухвалити новий Основний закон, - каже правознавець Всеволод Речицький. "На східноєвропейському просторі всі конституції побудовані на західних зразках. Студентською мовою - списані. Студент ніби й розуміє слова, та, коли треба їх пояснити, відстоювати зміст, каже: ні, я на таке не підписувався. Україна теж написала Конституцію за західними зразками, але зіпсувала їх і послабила. Ми тоді створили чергову соціалістичну конституцію. Стаття 13-та говорить, що земля є власністю народу. Можна не продовжувати. Бо про те саме йдеться в ленінському декреті "Про землю". Тому нинішні спроби змінити щось окреме - закономірні, але не вирішують питання по суті", - каже він.

Один із залів музею відтворює карцер 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині народився Василь Стус. Був четвертою пізньою дитиною в сім'ї. Вважається одним із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників поет, перекладач, літературознавець, прозаїк, дисидент 3 січня, напередодні 87-ї річниці від дня народження поета, їду в його рідне село, де діє музей Василя Стуса. З райцентру Гайсин до Рахнівки щодня, крім суботи, курсує маршрутка. Квиток коштує 35 грн. Біля в'їзду в село стоїть пам'ятний знак із горельєфом Василя Стуса. У чорнявої жінки десь років із 40 цікавлюся, де краще вийти, щоб швидше дістатися до музею.  Не хвилюйтеся, усміхається. Я скажу водієві, щоб зупинився біля школи. Там і працює музей. А от саму школу вже років зо два, як закрили через малу кількість дітей. Не діє тепер і дитячий садок, який також був у цьому приміщенні. До одноповерхової блакитно-білої будівлі веде широка доріжка, викладена тротуарною плиткою. На фасаді біля центрального входу дві меморіальних дошки. Одну присвячено Василеві Стусу, іншу випускнику рахнівської школи, старшому солдатові Збройних сил України Петрові Коваленку. Він загинув на початку російської агресії 2 травня 2014 року поблизу Слов'янська на Донеччині. Коридор приміщення прикрашений новорічними атрибутами, в холі ялинка й імпровізований камін.  Усе ж таки педагогічна жилка бере своє захотілося організувати для сільських дітей Різдвяне свято, виходить назустріч завідувач музею Дмитро Омелянчук. У приміщенні трохи прохолодно, тому він у куртці. Дмитрові Михайловичу 93. Раніше він працював учителем біології, 40 років був директором школи, а з 1997-го очолює музей. Створював його і працював на громадських засадах, і лише 2002-го музею присвоєно звання народного.  Василя Стуса вже дорослим хлопцем не пам'ятаю, та й за радянських часів не знав про нього нічого як про поета. А от малим бачив його. Він приїздив у село до бабусі на канікули, грався з іншими дітьми на майданчику біля школи. Не можу сказати, що ми товаришували, адже я на сім років старший. Проте я знав, що це хлопчик із Донбасу, розповідає Дмитро Михайлович. Спілкуємося в його кабінеті. Ліворуч усю стіну завішано грамотами й подяками, напроти стоїть велика книжкова шафа. Батьки Стуса, Семен та Їлина, щоб уникнути примусової колективізації, 1939-го разом зі старшими дітьми виїхали до Сталіна (нині Донецьк. Країна). Малий Василь іще два роки залишався в Рахнівці з бабою Палажкою, і вже пізніше його забрали батьки. На Донбасі сім'я жила в маленькій кімнатці гуртожитку 107-го заводу. Напередодні війни від менінгіту померла старша сестра Василя Палажка. А за три роки підірвався на міні брат Іван. Зосталися в Семена та Їлини лишень двоє Василь та Марія. Саме вони по черзі приїздили в Рахнівку на канікули. Ось так і запам'ятався мені дитиною шкільного віку, бо я ж тоді був майже парубком. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля" Дмитро Михайлович на хвилину замислюється. Закриває теку з копіями родинних фотографій Василя Стуса і продовжує:  Проте був один випадок, який стався з майбутнім поетом саме в Рахнівці, що демонструє: ще дитиною він мав залізну волю. Про це мені розповів двоюрідний брат Стуса Степан Сіньківський, який нині живе в Івано-Франківську. Ми з ним тісно спілкуємося, й іноді він передає для музею різні речі й документи. Так ось голодного 1947-го 9-річний Василь разом із двоюрідним братом Степаном і місцевим хлопчаком Андрієм Бурлачуком збирали на полі колоски. Тоді сторожем у колгоспі був одноокий фронтовик Григорій Благовісний. Пам'ятаю його суворий дядько. То цей Благовісний на коні та ще й із батогом догнав хлопців і змушував висипати з торби колоски, хоч жив із цими дітьми по сусідству. Але Василь вчепився в ту торбину й не дав висипати. А наступного дня поле переорали, щоб ніхто більше зерна не шукав. Дмитро Омелянчук зізнається: за радянських часів у Рахнівці про Стуса-поета не знали. А якщо й доводилося щось чути, то намагалися про це не розповідати односельчанам.  Радянська влада стежила за тими, хто поширює інформацію про творчість Стуса і нього самого, каже Дмитро Омелянчук. Накидали думку, що він рецидивіст. Пам'ятаю, в 1980-х було якесь свято в селі і хтось проговорився, що вночі слухав по радіо BBC передачу про Василя Стуса. У випуску йшлося, що він родом із Рахнівки й відбував покарання за те, що зневажав дії Комуністичної партії. То голова сільської ради оглядався, щоб побачити, хто говорить, настільки був сильний контроль.  А 1990-го завдяки ініціативі вченого й правозахисника Андрія Сахарова (сам Андрій Сахаров помер 14 грудня 1989 року внаслідок інфаркту. Країна) Василя Стуса посмертно реабілітували за відсутністю доказів. Того ж року його ім'я вперше й гучно пролунало для рахнівчан. Місцеві рухівці з Гайсина, Чечілівки, Вінниці, а також молодь із Києва та Львова вирішили вшанувати пам'ять Василя Стуса на території нашої рахнівської школи в день його смерті 4 вересня. Тоді я був директором школи й відчував: атмосфера напружена. Поряд зі студентами й молоддю, що стояли з українськими прапорами, були КГБісти, працівники райкому партії. Але мітинг проводили. Комуністична партія щодня втрачала силу. Вони вже не могли відкрито забороняти такі заходи, але водночас все фіксували. Тоді головою колгоспу був ревний комуніст. І він налаштовував місцевих зірвати цей мітинг. Але молодь робила своє співала, виступала. Проте колгоспний шофер, не хочу називати його прізвища, підійшов до синьо-жовтого прапора й витер об нього брудні від мастила руки. Це побачила звичайна сільська жінка Тетяна Колдашенко, яка працювала дояркою. Вона так трепетно взяла цей прапор і заспівала "Ще не вмерла України і слава, і воля". Мітинг закінчився. А за декілька років, коли при школі створили музейну кімнату Василя Стуса, до нас приїхала делегація школярів із сусіднього містечка Іллінці. Після екскурсії до мене підійшла іллінецька вчителька та сказала: "1990-го я була студенткою Львівського університету і також брала участь у мітингу у вашому селі. Коли їхали сюди, нас супроводжувала чорна "Волга" КГБістів, стежили за кожним нашим кроком". Запитую, як створювали музей у Рахнівці. Дмитро Михайлович усміхається, мовляв, цікава історія. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках  Якось до нас у школу завітав начальник Вінницького обласного управління внутрішніх справ генерал-лейтенант Віктор Тяжлов. І він сказав: "Ми у Вінниці при обласному управлінні створюємо музейну кімнату Василя Стуса. Міліція Стуса посадила, міліція хоче його реабілітувати". Попросив допомогти з пошуком оригінальних експонатів і згодом направив сюди свого працівника. Ходили з ним по родичах Стуса. Хтось казав, що нічого немає, дехто дав декілька фотографій із розрахунком, що скопіюють і повернуть. Коли у вінницькій міліції кімнату облаштували, Тяжлов знову приїхав у Рахнівку. Сказав, що в них залишилися експонати й може ними поділитися, якщо при школі ми також відкриємо музей. Так і закрутилося. Крім тих експонатів, що їх передали міліціонери, шукали нові. Облаштувати музейну кімнату допомагали працівники Вінницького обласного краєзнавчого музею і відділу культури, педколектив, школярі. До речі, старшокласники були й екскурсоводами.  Завдяки Вікторові Тяжлову в Рахнівці встановили перший пам'ятник Василеві Стусу, продовжує Дмитро Михайлович. 1996 року генерал завітав до нас і одразу до справи: "У Стрижавці є виправна колонія. Там сидить один рецидивіст, він сам скульптор. З вапняка виготовив пам'ятник Василю Стусу. Де його поставимо?" Ми вибрали місце перед школою. Разом із шкільним завгоспом Миколою Федоровичем удвох залили фундамент, а за два тижні привезли нам монумент. Це перший пам'ятник Стусові, що його встановили в селі. На відкриття запросили сина Василя Семеновича Дмитра, дружину Валентину Попелюх, поетесу Ніну Гнатюк, була й інша творча еліта. Дмитро Омелянчук пригадує, що навіть тоді, 1996 року, на урочистість прийшли не всі односельці. Двоюрідний брат поета Гнат був настільки заляканий радянською владою, що дороги до музею не знав.  Попри все, тоді була зовсім інша, піднесена атмосфера, не порівняти з 1990-м, говорить Дмитро Омелянчук. Відкрили пам'ятник, і почався дощ. Син Дмитро зняв черевики, підкотив штани, й усі разом пішли до обійстя, де народився Стус. Щоправда, того дня Валентина Попелюх нічого не сказала про пам'ятник. Проте за декілька днів ми дізналися, що він їй не сподобався: не такі риси обличчя й узагалі не схожий. Тому пізніше пам'ятник із вапняку зняли, а на його місці встановили бронзовий на мармуровому постаменті. Його створив скульптор Борис Довгань, з яким товаришував Василь Стус. Дружина поета Валентина Василівна розповідала, що Довгань побачив у обличчі Стуса цікавий типаж і вмовив позувати для скульптури. Це було наприкінці 1960-х. Дмитро Михайлович запрошує переглянути експозицію. Нині в музеї облаштовано дві кімнати: експозиція однієї знайомить із життєвим і творчим шляхом митця, іншої присвячена перебуванню Василя Стуса в засланні. Загалом колекція музею налічує понад 700 експонатів. У першому залі представлено переважно оригінальні речі самого Василя Стуса та його рідних. За склом одяг і взуття матері й батька поета, чорне пальто Василя Семеновича, патефон, гітара, портфель, друкарська машинка.  Цей патефон подарував Василеві його рідний дядько, брат матері, Дмитро Сіньківський, пояснює завідувач музею. А ось гітара, на якій поет любив грати школярем і у студентські роки. Юнаком захоплювався грою в шахи і футболом. У навчанні йому не було рівних ні у школі, ні в інституті. Проте мати, Їлина Яківна, згадувала, що старший син Іван, який підірвався на міні, був іще гостріший розумом. Запитую, хто передав найбільше оригінальних експонатів.  Параска Семенюк, дружина двоюрідного брата Стуса Миколи Сіньківського, була нашою опорою, відповідає Дмитро Омелянчук. Вони оселилися в хаті, де народився майбутній митець, а в 1950-х на її місці звели нову. Тепер там мешкає їхній син Сергій із дружиною. Так ось Параска Тимофіївна була істинною шанувальницею творчості Василя Стуса. Вона ділилася, розповідала, пишалася, що сюди їдуть з усієї України й із-за кордону. Ось і цю колиску маленького Василя передала музею Параска Тимофіївна. Знайшла її на горищі старої хати. Колиску сплів із лози сільський умілець Наралко Іванушенко. Навіть є спогад Стуса про те, як він був іще немовлям: "Пам'ятаю, як лежав у колисці (а мама ще робила на полі, в колгоспі, отже, мені було менше року), а нікого нема. Колиска висить на гакові, вбитому до сволока… я мокрий, певне, ревів і докучило. Нудно лежати, то я граюся своїми вухами мну їх у долоньках", зачитує Дмитро Михайлович. Другий зал це реконструкція карцеру Василя Стуса в таборі для політв'язнів біля села Кучино Пермської області. Тут він провів свої останні дні. На стіні зображено велику панораму території табору. Цікавлюся, який художник її створив.  Та це я сам намалював, за фотографією. Учителі мають уміти робити все, і малювати також. Взагалі, намагалися відтворити карцер максимально точно. Ось ключі, якими замикали камери. Їх передав дисидент, приятель Стуса, також колишній політв'язень Василь Овсієнко. У січні 1983-го за передання на волю зошита з віршами Василя Стуса на рік кинули в камеру-одиночку. 28 серпня 1985-го Стуса відправили до карцеру за те, що він, читаючи книжку в камері, сперся ліктем на підвіконня. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Був не скупий, тому викопав криницю не в себе на подвір'ї, а на вулиці Помер уночі проти 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними, причина смерті зупинка серця. Василь Овсієнко нарівні з цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, ймовірно, зумисне підлаштованого наглядачами.  Могли підлаштувати, щоб ланцюг урвався і нарами смертельно вдарило Стуса. Але точних доказів нема, говорить Дмитро Михайлович. Радянська влада не знала, як позбутися Стуса, особливо коли дізналися, що його хочуть висунути на здобуття Нобелівської премії. Комуністи боялися, що український політв'язень, не дай Бог, отримає таку високу нагороду. Це була б ганьба. Дмитро Омелянчук мріє згодом розширювати музей створити зал, де буде макет криниці, яку викопав батько Стуса, і фрагмент хати, де народився поет.  Цей музей і є моє життя. Для його облаштування підключив спонсорів, прихильників творчості Василя Стуса, своїх колишніх учнів. Хтось виготовив металопластикові вікна, хтось зробив доріжки, інші дарували літературу. Гордимося, що постать Василя Стуса є візитною карткою Гайсинського району. До нас приїжджають із різних куточків нашої держави, навіть був В'ячеслав Чорновіл. Також були волонтери із США, письменники з Польщі, Чехії. До нас приїздять не тому, що Василь Стус Герой України (звання присвоїв президент України 2005 року. Країна), а тому, що це приклад мужності, героїзму, відданості й любові до України. І це не просто гасла. Стус поет від Бога, що увібрав у себе всі чари подільської краси та гіркоти нашої історії. 2008 року поблизу музею висадили парк імені Василя Стуса. Нині тут ростуть клени, берези, дуби, ясени, ялинки, липи, кущі калини. Встановлено лавки й декілька альтанок.  Навесні й улітку в нас такі пахощі, каже організаторка екскурсій Світлана Кобзар. Іноді відвідувачі музею обідають у цих альтанках. А зараз ходімо до криниці, яку викопав батько Василя Стуса Семен 1939 року. Це недалеко. Він був не скупий, тому викопав її не в себе на подвір'ї, а на вулиці, щоб люди брали воду. А ось тут і був город Семена Дем'яновича. Туристи після екскурсій ідуть цією вулицею й декламують вірші Стуса. Невелика сільська вулиця, названа на честь Василя Стуса, закінчується хатиною з червоної цегли під бляхою, а далі левада. На будинку меморіальна табличка: "На цьому місці стояла хата, в якій 6 січня 1938 року народився поет Василь Стус". Заходжу на подвір'я, щоб поспілкуватися з господарями. Двері відчиняє вусатий чоловік років 60. Представляється Сергієм Семенюком, двоюрідним племінником Василя Стуса.  Хату, де народився мій легендарний дядько, розвалили, а на її місці мої батьки, Микола й Параска, десь у 1950-х побудували ось цю. Про Василя Стуса знаю небагато, моя мати більше цікавилася його творчістю. Звісно, туристи приїжджають й усі йдуть до криниці. Але ж і почистити її вже треба, бо ж застигла в тому вигляді, що й була ще 80 років тому, відповідає Сергій Семенюк і поспішає закрити двері.