Тренд пошуку "Андрія Свято"

Про це він сказав 26 серпня, в середу, в ексклюзивному коментарі журналістці Новини.LIVE Галині Остаповець.

Милованов заявив про кризу математичної освіти

Тимофій Милованов вважає, що результати вступної кампанії вкотре привернули увагу до проблеми рівня математичних знань українських школярів.

На його думку, зниження складності НМТ не допоможе розв'язати проблему. Навпаки, варто зосередитися на тому, щоб учні отримували якісніші знання ще під час навчання у школі.

"У нас криза в математиці. Якщо у нас не буде математичної освіти, то не буде України, а ворог нас захопить", — заявив Милованов.

Він наголосив, що результати тестування варто сприймати як показник реального стану математичної підготовки, а не як причину для спрощення вступних випробувань.

Україні потрібні математики та інженери для оборонної сфери

Окремо Милованов звернув увагу на роль математичної освіти в умовах стрімкого розвитку штучного інтелекту та сучасних технологій.

За його словами, Україні необхідно готувати більше фахівців із математики, інженерії та суміжних напрямів. Такі спеціалісти, зокрема, потрібні для розвитку технологічного сектору та створення нових рішень для оборонної сфери.

Президент Київської школи економіки переконаний, що замість спрощення вимог до вступників необхідно підвищувати якість викладання математики.

Йдеться, зокрема, про підтримку вчителів, створення кращих умов для навчання школярів і студентів, а також збільшення фінансування математичної та технічної освіти.

Новини.LIVE писали, що заступник міністра освіти і науки України Андрій Вітренко в ефірі "Київського часу" заявив, що цьогоріч в Україні очікують близько 240 тисяч першокласників. Це приблизно на 10 тисяч менше, ніж минулого року, та майже вдвічі нижче за показник 2018–2019 навчального року.

Також ми інформували, що міський голова Ігор Терехов повідомив, що в Харкові свято Першого дзвоника пройде в підземних школах, заради безпеки дітей. За його словами, у новому навчальному році кількість дітей, які навчатимуться під землею, зросте приблизно на 6 тисяч порівняно з минулим роком. 

У Святогірській лаврі 23 серпня група невстановлених людей напала на насельників монастиря. Загинув чернець, ще двоє людей отримали поранення. Поліція відкрила кримінальне провадження за фактами замаху на умисне вбивство та умисного вбивства.

Про це пише Рубрика, посилаючись на сайт Свято-Успенської Святогірської лаври, Національна поліція в коментарі "УП".

Напад стався близько 11:00 у районі Свято-Миколаївського храму на території Свято-Успенської Святогірської лаври.

"23 серпня близько 11-ї години дня у районі Свято-Миколаївського храму на території Свято-Успенської Святогірської лаври стався напад на насельників обителі. Його вчинила група невстановлених осіб. Унаслідок нападу загинув чернець Варсонофій (Турянський). Поранення отримали інок Григорій та біженець Андрій Кирієнко, який проживає в обителі", йдеться у дописі.

За інформацією лаври, близько 11:15 поранений інок зміг дістатися братських корпусів і повідомити про напад. Після цього представники монастиря викликали поліцію.

"Братія негайно повідомила правоохоронні органи; на місце події прибула поліція", йдеться в повідомленні.

Спочатку поранених доправили до лікарні у Слов'янську, а потім перевезли до Харкова. Там вони залишаються під наглядом медиків.

"В інока Григорія – близько чотирьох ножових поранень, зокрема проникне поранення легені. Андрій Кирієнко перебуває у важчому стані: у нього також поранена легеня. Обидва втратили багато крові", повідомили в лаврі, додавши, що за цим фактом поліція відкрила кримінальне провадження.

У поліції Донецької області підтвердили факт розслідування. За даними правоохоронців, 23 серпня слідчі внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

"23 серпня слідчим відділом відділу поліції № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області відомості за вказаним фактом внесені до ЄРДР за ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України (закінчений замах на умисне вбивство -ред.) та ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство -ред.). Триває досудове розслідування", повідомили у виданні "УП".

Інших деталей щодо обставин нападу правоохоронці наразі не повідомляють. Процесуальне керівництво у справі здійснює Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону.

Нагадаємо, що Свято-Успенська Святогірська лавра — чоловічий монастир Української православної церкви (раніше УПЦ мала назву УПЦ МП).

The post У Святогірській лаврі загинув чернець, ще двоє поранені: поліція розслідує напад на братію appeared first on Рубрика.

Українські регіони дедалі частіше стають об’єктом наукового зацікавлення як автентичні осередки української культури, виплеканої століттями й не здеформованої новітніми впливами. Попри відсутність багатьох цивілізаційних вигод, такі місцини бережуть у собі живу духовну пам’ять українського народу.

Підкамінщина — територія на сході Львівської області, сьогодні сформована в окрему Підкамінську територіальну громаду. Це історичне пограниччя спочатку Польської Корони і Великого князівства Литовського, згодом, відповідно, Руського і Волинського воєводств, а у довгому ХІХ столітті — Австро-Угорщини і Російської імперії. Таке пограниччя залишило слід на культурі цієї місцевості, зокрема сформувало оригінальну рецепцію релігійної культури, яка, особливо в ранньомодерний період, часто запозичувала волинські зразки і практики.

Останнім часом дослідники частіше звертають увагу на сакральні пам’ятки Підкамінщини. Вже нормою стала не тільки концентрація дослідницької уваги виключно на Підкамінському домініканському монастирі як визначній архітектурній та історичній пам’ятці України і Центрально-Східної Європи, а й на менших, донедавна взагалі непримітних парафіяльних храмах. Пожвавленню наукового зацікавлення до цієї території неабияк сприяє щорічна наукова конференція для істориків і краєзнавців, а публікація збірників матеріалів дає можливість одразу вводити наші знахідки до наукового обігу.

Дослідницькі пошуки виходять далеко за межі архівних і бібліотечних колекцій, адже ми стараємося щорічно проводити експедиції на Підкамінщині, завдяки яким вже вдалося віднайти чимало цікавого. Я цільово запрошую фахових спеціалістів: істориків, мистецтвознавців, архітекторів і реставраторів. Виявлені пам’ятки одразу впроваджуємо до наукового обігу. Зокрема, дослідження професора Володимира Александровича «Мистецька спадщина сільських церков Підкамінської околиці ХVІІІ століття: відкриття невідомого явища в історії української культури», чи ж реставратора Андрія Лінинського «Малярство сільської церкви в околицях Підкаменя: “реставрації” і проблеми збереження», які повністю побудовані на основі матеріалів, виявлених під час експедицій.

У серпні цього року відбулася чергова дослідницька експедиція селами північно-східної і східної частин Підкамінської громади. У ній взяли участь мистецтвознавець, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу середніх віків Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України професор Володимир Александрович; кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Андрій Фелонюк; PhD, старший викладач кафедри історії Гуманітарного факультету УКУ Ігор Букало; PhD, місцевий краєзнавець Андрій Корчак.

Читайте також: Найдинамічніша галузь історії України: конференція про ранньомодерну війну і церкву

Майстерні розписи церков і витончене малярство

Виконання окремих ікон Підкамінщини вражає майстерністю. Найдавніша збережена ікона цієї околиці походить із парафіяльної церкви села Голубиця, вона сьогодні зберігається в Підгорецькому василіянському монастирі і визнана чудотворною. За припущенням дослідниці Роксолани Косів, пам’ятку слід датувати серединою ХVІ століття і вона створена в місцевих малярських майстернях. Зрештою, професор Володимир Александрович зафіксував кілька малярів, які працювали безпосередньо у Підкамені у ХVІІ–ХVІІІ століттях. А в сусідніх містах, таких як Броди, Буськ чи Золочів, існували цілі малярські осередки.

Експедиція дала цікавий результат: наприклад, у одній із церков св. Миколая вдалося виявити надзвичайно гарні модерні розписи храму в стилі сецесії початку ХХ століття. До речі, до його внутрішнього вистрою також був причетний митрополит Андрей Шептицький, адже після візитації у 1904 році він направив сюди здібних малярів зі Львова. Ймовірно, розписував храм хтось із представників «Краківської школи» іконопису, а фундовані митрополитом розписи належать до його ранніх ініціатив, буквально до одних із перших, після очолення Шептицьким митрополичої катедри.

Захопливе враження справляє комплекс двох пар бічних і запристольного вівтарів у церкві Покрову Пресвятої Богородиці на Підкамінщині. Несподіванкою виявилося те, що у церкві, побудованій на початку ХХ століття, є ікони і вівтарі із середини ХVІІІ століття. Виявляється, їх придбали для новозбудованого храму в селі Лідихів на Волині, де, найімовірніше, бічні вівтарі змушені були розібрати під час синодальної уніфікації простору храмів у ХІХ столітті.

Купівля в сусідньому Лідихові цих мистецьких речей вчергове свідчить про відносно жвавий рух на австрійсько-російському прикордонні і вказує на комунікацію українців по обидва боки кордону.

Ікони вівтарів із Лідихова вражають майстерністю. Ймовірно, їх автора слід шукати серед малярів Почаївського василіянського монастиря середини ХVІІІ століття. Наявність хронологічно старших ікон у новіших храмах свідчить про потребу таких пошуків, незважаючи на вік церкви чи її конфесійну належність.

Під час експедиції виявлено цілу низку пам’яток українського іконопису в церквах Підкамінщини, що яскраво демонструють різноманіття традиції. Для прикладу, у празничних рядах іконостасів вдалося зафіксувати три варіації малювання образу Успіння Пресвятої Богородиці. У більшості храмів, звичайно, намальоване канонічне зображення цього свята. А от у церкві св. Юрія у празничному ряд замість Успіння зображено менш поширену іконографію Внебовзяття Богородиці. Тим часом у храмі Великомученика Дмитрія, де іконостас походить із середини ХVІІІ століття, виявлено рідкісну іконографію Несення Тіла Богородиці.

Читайте також: Про що розказують свята: політика й повсякдення

Найбільше знахідок — у посторінкових записах на парафіяльних стародруках

Важливо розуміти, що ці парафії віддалені від освітніх та економічних центрів і від осередків книгодрукування. Проте вони вже у ХVІІ столітті були повністю укомплектовані потрібними для проведення Літургії книгами, про що свідчать не тільки збережені примірники, а й описи парафіяльних храмів під час тодішніх візитацій. Тільки в кількох випадках згадано про побутування рукописної книги, а в більшості богослужбові тексти на початку ХVІІІ століття вже були друкованими.

Упродовж експедиції нам вдалося віднайти принаймні шість стародруків, виданих Львівським Ставропігійським братством у ХVІІ столітті. Саме із цієї друкарні походить найбільше видань ХVІІ століття на парафіях Підкамінщини. Звичайно, найпопулярнішим було Євангеліє 1690 року. Разом із книгами, що були виявлені в попередніх експедиціях, у громаді зафіксовано понад десять друків ХVІІ століття.

Читайте також: Боротьба за книговидання в ранньомодерній Україні: конкуренція, прибутки, читачі, заборони

Якщо книги ХVІІ століття були надруковані у Львові, то більшість видань ХVІІІ століття походять із Почаївської василіянської друкарні. Це можна пояснити близькістю до цього видавничого центру, адже відстань він Підкаменя до Почаєва становить усього 14 кілометрів. Серед почаївських видань найчастіше трапляються Євангеліє 1759 року (на більшості парафій), а також Мінеї, Служебники та інші видання. На одній із парафій вдалося віднайти Почаївський Богогласник 1791 року видання — унікальну пам’ятку української духовної пісні. Саме там опубліковано руською мовою іконославильну пісню на похвалу Підкамінської ікони Богородиці «Пречистая Діво, Мати Руського краю».

Більшість стародруків мають дуже цінні дарчі записи від осіб, які їх придбали і передали до храму, часто з типовими формулюваннями на кшталт «за відпущення гріхів» або ж із засторогою про Страшний Суд для осіб, які наважаться викрасти цю цінну річ. Так, 20 березня 1699 року «обиватель наквашський» Даніель із дружиною Марією придбали до одного з храмів Євангеліє львівського друку 1690 року. Пожертва відбулася за тодішнього пароха Михаїла Крачевича і власника Підкамінського ключа маєтностей Юзефа Цетнера. Жертводавець одразу прописав пересторогу для можливих крадіїв: «хто б міг [цю книгу] від престолу віддалити, з тим я буду мати суд перед страшним суддею».

Читайте також: Жіночі досвіди на маргінесах історії Києво-Печерської лаври

Євангеліє 1690 року для сусідньої парафії 12 серпня 1701 року придбав «обиватель серетецький до храму Рождества Пресвятої Богородиці». Ця парафія тоді входила до володінь Потоцьких, зокрема в записі йдеться про Юзефа Потоцького. 14 березня 1762 року «обиватель немʼяцький» Григорій Ковальчук із дружиною Марією «за держави його милості пана Ігнатія Цетнера обозного коронного» придбали до одного з храмів Євангеліє 1759 року, видане в Почаєві.

Не менш цінними для розширення знань з локальної історії стали супровідні записи, зроблені вже пізніше. Наприклад, у 1902 році Петро і Михайлина — парафіяни церкви св. Юрія в околицях Підкаменя — склали кошти на «переплет», або ж оправу для Євангелія. Що важливо, оправу здійснювали «за границею», тобто у підросійському Почаївському монастирі. Запис про це на сторінках Євангелія зробив о. Йосиф Застирець — зять одного з місцевих парохів, до речі, близький товариш Івана Франка.

Кілька зафіксованих посторінкових нотаток на богослужбових книгах зроблено під час Першої світової війни. 7 вересня 1914 року дарчий запис для однієї з парафій здійснив намісник Києво-Печерської Лаври Амвросій для новоприбулого православного священника Федора Борецького. Справа в тому, що за російськими військовими одразу прибували православні священники, які ставали адміністраторами місцевих греко-католицьких парафій, примусово змушуючи вірян переходити на православ’я.

Читайте також: Архієпископ Ігор Ісіченко: «Година зневаги та нищення ідеалів стала поштовхом для людей із почуттям гідності»

Особливо цінним виявився комплекс богослужбових текстів з особистим підписом митрополита Андрея Шептицького. Справа в тому, що навесні-влітку 1904 року митрополит здійснив велику візитацію на Підкамінщину і сусідні парафії. Він зупинявся в кожному з храмів, спілкувався з парафіяльним духовенством і обдарованою молоддю, навіть згодом надавав стипендії для навчання закордоном. У червні 1904 року митрополит відвідав парафію Воскресіння Господнього в околицях Підкаменя й погодив використання тамтешніх стародруків, записавши на них: «Позваляю уживати». Частина записів митрополита заклеєна спеціальною стрічкою — ймовірно, так їх приховували від радянської влади.

Окрім стародруків, принаймні на одній із парафій вдалося віднайти цілий парафіяльний архів першої половини ХХ століття з особистими документами репресованих у радянський час греко-католицьких священників, контрактами на виготовлення риз і богослужбового посуду, закупівлю книг. Під час експедиції також виявлено парафіяльні печатки, статути братств, другі примірники метричних книг тощо.

Ці богослужбові книги й документи є не тільки важливими пам’ятками українського книжного мистецтва, а й неоціненим джерелом локальної історії. Як на мене, друге навіть набагато цікавіше. Це так звана культурна або соціальна історія книги, адже посторінкові записи дають можливість простежити історію самої пам’ятки і через неї — історію громади. Записи були різноманітними: від увіковічнення фундаторів до доволі буденних справ. Наприклад, у одній з попередніх експедицій ми виявили Євангеліє, де місцевий дяк детально занотував події 1915 року, коли в селі стояв фронт. А ось одна з моїх улюблених нотаток із книги у церкві Покрову Пресвятої Богородиці на Підкамінщині, де хтось із місцевих жителів українською і польською мовами записав: «Ryky, 1909. Пововиденію 3 дна у ночи Тенча Stojała», тобто зафіксував унікальне природне явище — веселку у грудні, яка, за словами записувача, стояла аж три дні і три ночі.

Читайте також: Як історія церкви пояснює історію України | Ігор Скочиляс, Володимир Маслійчук | Ідеї, які об’єднують книги

Тож, без перебільшення, такі локальні, але водночас колоритні знахідки тільки доповнюють різноманітну і багату українську релігійну культуру. Парафії Підкамінської громади слугують яскравим прикладом спільного українського релігійного простору, який був єдиним, незважаючи на політичні і конфесійні кордони, і виявлені переміщення пам’яток є цьому яскравим підтвердженням. Я впевнений, що такі скарби можна віднайти у багатьох регіонах України, і вони зможуть показати ще більше різноманіття, багатогранність і багатство нашої культури.

А Ви знаєте що на Платформі we.ua діє реферальна програма?

Ви приводите друзів та знайомих і отримуєте винагороду за їх реєстрації.

То ж, не гайте час! Розкажіть про we.ua своїм друзям, родичам та колегам. Надішліть їм своє реферальне посилання, яке легко знайти в розділі Мої друзі, та отримайте на свій бонусний рахунок додаткові надходження за кожну нову реєстрацію.

Розміщуйте своє реферальне посилання в інших соціальних мережах, в коментарях, в тематичних форумах та будь-де. Так у Вас буде більше друзів та підписників і більше бонусів на бонусному рахунку.

Ви зможете використати бонуси на додаткові послуги Платформи, а також - придбати корисні товари в нашій online-крамничці.

Детальніше про реферальну програму: https://we.ua/info/referral-program.

Про це повідомив президент України Володимир Зеленський, передає Новини.LIVE.

Додому повернулись 10 безвісти зниклих воїнів

За словами Зеленського, повернення українських захисників відбулося через територію Білорусі в межах спеціального етапу обміну.

Президент зазначив, що всі 10 військовослужбовців виконували бойові завдання на Донецькому напрямку. До цього вони мали статус зниклих безвісти.

Глава держави наголосив на важливості повернення цих військових додому, оскільки їхні рідні тривалий час не мали інформації про долю захисників.

Президент висловив подяку всім, хто щодня займається пошуком і поверненням українських військовополонених. Він також наголосив, що Україна продовжує працювати над звільненням усіх громадян, які залишаються в російській неволі. За його словами, робота над поверненням українців із полону триватиме й надалі.

"Сьогодні в межах спеціального етапу обміну повертаємо 10 наших воїнів – через Білорусь. Військовослужбовців Збройних Сил і Національної гвардії України. Захищали країну на Донецькому напрямку. Всі вони вважалися зниклими безвісти. І це дуже важливо, що нам вдалося їх повернути. Дякую всім, хто щодня працює над поверненням наших людей. Пам’ятаємо про кожного й кожну, хто залишається в неволі. Шукаємо по кожному прізвищу. І зробимо все, щоб звільнити їх та повернути додому", — написав Зеленський.

Новини.LIVE писали, що до цієї події представник Головного управління розвідки Андрій Юсов повідомив, що новий обмін українських військовополонених може відбутися вже найближчим часом. Він зазначив, що переговори залишаються непростими, адже Росія намагається використовувати питання полонених для досягнення власних інформаційних і політичних цілей.

Новини.LIVE інформували, що 23 серпня, в День Державного Прапора центральними вулицями Одеси пройшла хода на підтримку українців, які зникли безвісти, а також військовополонених і цивільних бранців. Особливу увагу під час акції приділили родинам безвісти зниклих, які роками чекають на своїх близьких і не знають, де вони перебувають. Поруч із великим синьо-жовтим стягом учасники несли 100-метровий Прапор Надії як символ віри в повернення кожного українця.

У Свято-Успенській Святогірській лаврі УПЦ заявили, що група невідомих напала на братію монастиря, внаслідок чого один чернець загинув та ще двоє людей дістали поранення.

Джерело: сайт Свято-Успенської Святогірської лаври

Дослівно лавра: "23 серпня близько 11-ї години дня у районі Свято-Миколаївського храму на території Свято-Успенської Святогірської лаври стався напад на насельників обителі. Його вчинила група невстановлених осіб. Унаслідок нападу загинув чернець Варсонофій (Турянський). Поранення отримали інок Григорій та біженець Андрій Кирієнко, який проживає в обителі".

Деталі: Зазначається, що близько 11:15 поранений інок зумів спуститися до братських корпусів і розповісти про те, що сталося.

"Братія негайно повідомила правоохоронні органи; на місце події прибула поліція", – йдеться в повідомленні.

Зазначається, що поранених спершу доставили до лікарні Слов'янська, а згодом перевезли до Харкова, де вони перебувають під наглядом лікарів.

"У інока Григорія – близько чотирьох ножових поранень, зокрема проникне поранення легені. Андрій Кирієнко перебуває у важчому стані: у нього також поранена легеня. Обидва втратили багато крові", – повідомили в лаврі, додавши, що за цим фактом поліція відкрила кримінальне провадження.

"Українська правда" з цього приводу звернулася до поліції Донецької області.

Свято-Успенська Святогірська лавра – це чоловічий монастир Української православної церкви (раніше УПЦ мала назву УПЦ МП).

Президент Литва Гітанас Науседа та прем'єр-міністра Естонії Крістен Міхал прибули до Києва 23 серпня - у День державного прапора. Візит відбувається напередодні 35-ї річниця проголошення Незалженості України.

Про це Науседа повідомив у Х.

На столичному вокзалі Науседу зустрів міністр закордонних справ Андрій Сибіга. 

"Протягом наступних двох днів я візьму участь у заходах з нагоди Дня прапора та Дня незалежності України, зустрінуся з Президентом Володимиром Зеленським та візьму участь у дискусіях з нашими союзниками з країн Північної Європи та Балтії, а також у засіданні "Коаліції охочих. Буду поруч з Україною сьогодні – у день відзначення Національних свят – і завжди", - написав він.

До української столиці цього дня прибув глава уряду Естонії Крістен Міхал. Він зазначив, що повернувся до української столиці разом із лідерами країн NB8.

"Тридцять п'ять років тому Естонія відновила свою незалежність, а Україна проголосила свою. Сьогодні ми відзначаємо День державного прапора України та проводимо на саміт NB8-Україна", - йдеться у дописі.

Естонський прем’єр наголосив, що росія розраховує на затягування війни, однак завдання партнерів не дозволити Москві отримати перевагу завдяки часу.

"Наше завдання - довести йому протилежне. Україна повинна мати все необхідне, щоб захищати себе та самостійно визначати своє майбутнє", - підкреслив Міхал.

До Киїєва також приїхали лідери Данії, Фінляндії, Латвії, Норвегії разом з іншими високопосадовцями.

Як повідомляв "Ми-Україна" раніше, напередодні в Україну приїхав міністр закордонних справ ФРН Йоганн Вадефуль.