Тренд пошуку "День дочки"

Зареєструйтесь, щоб залишати коментарі та вподобайки
Фільтр новин
Хто б не був президентом США, вони посилюватимуть Україну для боротьби із божевільним Путіним, - генерал Мусаєв
Надзвичайно важлива історія – вбивство російського перебіжчика в Іспанії. Були задіяні чималі потужності федеральної служби безпеки, можливо, служби зовнішньої розвідки РФ, якщо вони змогли зробити подібне. Чому саме в Іспанії він опинився? Насамперед треба зазначити, що Кузьмінов порушив усі елементарні правила особистої безпеки. Навіть не порушив – дав якнайповніший обсяг інформації, щоб утратити безпеку і загинути від ворожих куль. Є кілька способів забезпечити особисту безпеку в таких випадках. Перший, і головний, - бункерний спосіб, як у нас у спецслужбах його називають. Цей спосіб застосовував Путін перед гарячою фазою війни в Україні та в перший рік цієї війни: це повне приховування місць перебування, максимальне скорочення контактів (приватних контактів у випадку Путіна), відсутність використання технічних засобів зв’язку та всі речі, які повністю людину приховують від зовнішнього світу. Це те, що застосовував Путін. Цей спосіб, як оцінюють у спецслужбах, у сучасних умовах практично не дієвий. Люди, які не мають такий обсяг засобів захисту, який має Путін, не можуть застосовувати цей метод у сучасних умовах. Але є й звичайні правила, якими може скористатися будь-хто. Це передусім два способи: легендування своїх дій, перебування й контактів. І друге – повне обмеження контактів з джерелами, зі своїми зв’язками, які можуть викрити умови перебування людини. Але ж доступ у країну НАТО озброєної групи? Чи вони використовували місцеву агентурно-кримінальну мережу? По-перше, Кузьмінов обрав найнеблагополучнішу країну для особистої безпеки. У нас з Іспанією, багато хто про це знає, пов’язані кримінальні структури, і не лише російські, а і європейських багато там діють. Це така країна, де досить вільно почуваються не лише спецслужби, а й кримінальні структури. Я можу навести приклад з того часу, коли належав до керівництва спецслужби Казахстану. У нас у Казахстані був такий собі ватажок злочинного угруповання Рудий Алмаз (Несипбай Насенов). Він мав конфлікт не лише з правоохоронними органами Казахстану, а й із солнцевським угрупованням РФ і змушений був тікати за кордон. Він обрав Іспанію. Ми скерували туди під глибоким прикриттям спеціального співробітника, щоб знайти спосіб екстрадиції його й тим самим урятувати йому життя. Співробітник Віктор Авєршин – уже можна розкривати прізвище – був поряд з Рудим Алмазом. Але умови країни й умови особистої безпеки Рудого Алмаза, якими знехтували, пляжі, прогулянки, виклик жінок до себе для розваг – все це легко викрило солнцевське угруповання і його було застрелено. Так само, як і Кузьмінова. Таких випадків, коли люди нехтують особистою безпекою, дуже багато. У вас в Україні такі випадки були. На території Росії це взагалі часто й густо. Деякі випадки, як, наприклад, замах на Скрипалів у Великій Британії: там Скрипаль і спецслужби Великої Британії забезпечили достатньо великий обсяг особистої безпеки Скрипаля, проте виклик дочки туди, приїзд дочки, звісно, викрив місцеперебування, і за допомогою «Новачка» було здійснено замах на життя колишнього співробітника спецслужб РФ. Тому російські спецслужби в Іспанії та численні джерела познаходили там швидко кримінальні структури, які й здійснили цей замах і зрештою вбивство Кузьмінова. Це все пов’язано і показує, що люди, які мають загрозу особистій безпеці, повинні вживати принаймні елементарних заходів для забезпечення особистого життя. Очевидно, є певна служба, яка намагається виконати щось криваве, страхітливе на території іншої держави. Наприклад, візьмемо Україну. Ворог може застосовувати не лише своїх кадрових працівників, а й може використовувати «приспані» мережі чи структури. Які було б варто відпрацьовувати напрями, щоб не дозволити застосовувати цей інструмент убивства. Щодо «сплячої» агентури – це швидше з серії американських і російських фільмів. Називати це хрестоматійним способом здійснення розвідувально-підривної діяльності, мабуть, не варто. «Спляча» агентура застосовується дуже рідко. Для України дуже було небезпечно в період до гарячої фази - таку кількість «сплячої» агентури було підготовлено в межах майбутньої агресії проти України. І дуже велика кількість їх виявляється, особливо на першій стадії, спецслужбами України – СБУ, ГУР працювали дуже ефективно на першій стадії. Але що далі, то складніше. З’являється не те що «спляча» агентура, а приховані особи, які підтримують Росію в її агресії проти України з-поміж громадян України. Тому особливу увагу зараз необхідно приділяти саме посиленню в межах воєнного стану всіх процесів, пов’язаних із викриттям і запобіганням загрозам, які виходять від 5-ї колони - її краще так називати, ніж «спляча агентура». Щодо використання криміналітету, який, як відомо, є інтернаціональним, задля реалізації замовлень з боку спецслужб: знаю, що на вас було щонайменше два замахи. Це практично головне правило, коли не офіційний, штатний співробітник здійснює замах, а під керівництвом співробітників спецслужб здійснюється замах. У моєму випадку було два замахи: один збройний, що був організований спецслужбами РФ, зокрема ФСБ, на прохання керівництва Казахстану, конкретно Назарбаєва. На його прохання спецслужби Росії організували замах на початку 2008 року, коли прибула група із РФ. Серед тих людей був співробітник ФСБ. Вони спробували здійснити збройний напад, поранили мою дружину – намагалися ліквідувати противника казахського режиму в моїй особі. Якщо посилатися на цей приклад, можна сказати, що саме в цьому випадку я вжив усіх необхідних звичайних заходів особистої безпеки. Тобто я прогнозував цей напад, це було зрозуміло, підтримував контакт зі своїми зв’язками, які інформували про підготовку цієї спроби. Не маючи можливості застосувати бункерний спосіб, я обмежив усі можливі зв’язки. Єдина моя помилка була в тому, що я допустив такий факт нападу. Але враховуючи те, що я був готовий до такого нападу, на випередження спрацював і чинив фізичний опір людям, що нападали, це допомогло врятуватися. На жаль, мою дружину поранили. Для виконання цієї операції до завершальної фази були залучені кримінальні особи (не можу казати «структури») з Хорватії – 5 людей, які саме виконали останню фазу нападу з двох боків на наше авто. Після того як я вчинив фізичний опір, спецслужби Австрії через день буквально встановили всіх цих осіб, їх було заарештовано, і дипломатичними каналами Австрія висловила протест на адресу Казахстану – саме Казахстану, тому що замовлення було звідти, - і президент Австрії відмовив у запланованому державному візиті в Казахстан у зв’язку з цим замахом. Це був потужний дипломатичний удар, який вплинув на подальші дії казахської влади щодо мене й мого партнера Рахата Алієва – вони надовго припинили ці дії з замахами. Щодо Росії, звісно, жодні дипломатичні дії сьогодні не ефективні. Там абсолютно відморожена влада, вони діятимуть проти українських громадян на території України, на території Європи, де вважатимуть ефективним убивство громадян України, для того щоб деморалізувати країну й укріпити там свої політичні позиції. Але ж хтось має віддати наказ і «ліцензувати» цей замах. Після початку війни в російських спецслужбах відбулися ротації та, можливо, перегрупування внутрішньої структури. На мій погляд, всіх заходів такої агресивної розвідувально-підривної діяльності російських спецслужб на сьогодні максимально вжито. За всіма напрямами залучено ті структури, які раніше діяли, і враховується досвід, який набуто в попередніх подіях. Усі ці речі переформатувалися в певну жорстку схему виконання розвідувально-підривних акцій. Усе це в комплексі пов’язано саме з завданнями, які на сьогодні виконує РФ стосовно України, - використання 5-ї колони. Для неї виділено спеціальний підрозділ, який у щоденному режимі аналізує й працює в цьому плані. Нових підрозділів у складі ГРУ й ФСБ, а тим більше у складі СВР, із цього питання не створюють. Максимально залучаються ті структури, що були створені напередодні гарячої фази війни та взагалі з 2014 року. Тому казати, що там сьогодні відбуваються великі схематичні зміни не доводиться. Я звернув увагу на те, що доволі велика кількість співробітників спецслужб прагне перевестися на інші ділянки роботи через побоювання щодо роботи в Україні. Служба по українській лінії пов’язана з особистою безпекою, загрозою смерті й завданням шкоди здоров’ю. Зокрема, деякі працівники перевелися на лінію Центральної Азії, Казахстану. Це ми знаємо з ситуації в казахських спецслужбах, у центральноазійських – там практично відкрито багато хто переїжджає і з великим задоволенням працює по 5-х колонах, які є і в Центральній Азії, по громадянах центральноазійських держав, зокрема по Казахстану. І ця лінія є найбільш привабливою для них: грошове забезпечення таке саме, але в Україні на них чекає смерть, якщо казати прямо. Тому такі зміни є. І посилення роботи спецслужб, особливо СВР, щодо Західної Європи та США. Щодо США у зв’язку з великими надіями на прихід Трампа, великого друга Путіна, посилено роботу по лінії СВР. По Україні жодного послаблення нема попри розширення напрямів діяльності спецслужб. Тому необхідна якнайжорсткіша протидія розвідувально-підривній терористичній діяльності спецслужб Росії проти України. Про смерть Навального на зоні написали діагноз «тромб» ще до розтину тіла. Також загадково загинув син Сєчина – діагноз теж «тромб». Я зупинюся лише на одній речі, в якій я чітко обізнаний: як відбувається процес контролю й утримання політичного противника, який перебуває в ув’язненні. Створюється міжвідомча комісія. Рівень Навального – це «противник Путіна №1». До складу комісії входять багато відомств і структур, насамперед ФСІН, МВД, ФСБ, Міністерство надзвичайних подій, Мінздрав і багато інших. Уявіть: працює така комісія. Мету їй поставлено нечітко, але комісія це чудово розуміє: мета – знищити політичного в’язня і зробити це так, щоб це виглядало так, наче сталася нормальна, природна смерть з усіма ознаками й доказами. І над цією метою комісія працює. Очолює комісію заступник керівника Федеральної служби виконання покарань (ФСІН, - ред.), як ми уявляємо, не найголовніша структура в ієрархії РФ – там головніший якийсь клерк, штатний працівник адміністрації президента, також учасник цієї комісії однозначно, ФСБ там присутня. Слідчі комітети МВД за статусом набагато вищі, але вони всі – члени комісії, а очолює ФСІН. І от на місці цієї людини дуже складно виробити прямі вказівки на дії. Вони засідають упродовж тривалого часу, щомісяця засідають, вживають заходів, аби обмежити зв’язки з зовнішнім світом, а головне – намагатися переорієнтувати його політичні погляди, це дуже важливо, і забезпечити те, що я казав на початку, - природну смерть. Усі ці дії були помітні в процесі: природну смерть спочатку намагалися викликати через голод, обмеження видачі харчів. Зрештою, коли наприкінці минулого року Навальний набув вигляду в’язня Бухенвальду, цей спосіб відхилили. Тому що видача тіла у вигляді кістяка одразу покаже, що його заморили голодом. Від цього способу відмовились і почали його потрошку підгодовувати, і він більш-менш вилюднів. Зміна його політичних поглядів практично нічого не дала, як відомо. Тому головною метою залишалося вбивство. Його вони й намагалися різними способами здійснити, але в них довго нічого не виходило. І не вийшло. Зрештою його таки вбили - однаково, повісили його, чи «Новачком» отруїли, чи штучно тромб створили за допомогою ліків, це не так уже й важливо. Здійснювали вбивство, і при цьому ця бюрократична комісія, система не досягла своєї цілі, яку сама собі намітила. Вони чудово розуміють, що головний інтересант - Путін і вони мають виконати його завдання. Як вони виконали – всі ми сьогодні знаємо, що це є явне вбивство. І попри те, що очільник комісії отримав нагороду від Путіна, внаглу, щоб показати, що «ні, ми вміємо працювати», «ми зробили все грамотно» і «Путін високо оцінив нашу роботу», - все це не має жодного значення. Сам факт убивства добре видно і він буде використаний як західними країнами, так і для того щоб чинити тиск на РФ. І всередині країни він проявляється як чинник, що дестабілізує громадську думку. Які будуть подальші дії РФ? Зокрема йдеться про підготовку нових стратегічних активностей проти України. Нарешті Байден відкрито сказав про те, що Путін психічнохворий, і у зв’язку з його божевіллям і наявністю «ядерної кнопки» поведінка Заходу та США є відповідною. Зміни, які можливі чи неможливі після виборів, на мій погляд, залежать від багатьох речей. Насамперед, сам Путін загнаний у ті умови, коли він не може змінити своє ставлення, свою агресію проти України, він не має такої можливості. Якби в нього все було нормально з головою, він знайшов би спосіб, як заморозити конфлікт, як вийти з конфлікту з найменшими політичними й економічними втратами. Але у зв’язку з його шизофренією він не здатний це здійснити. Тож, усе залежить насамперед від України та країн Заходу, від їхніх дій у майбутньому. Росія, звісно, має великий військовий потенціал, ВПК у них працює на максимум. Витрачено велику кількість грошей, і можливості для ведення цієї безумної агресивної війни вони мають на певний період. Дії Заходу стосовно України виходять із того, що заявив Байден про «ядерну кнопку в руках у психічнохворого». Зазвичай як такі дії відбуваються? Коли переговірник умовляє цього божевільного з рушницею, він вдається до певних психологічних впливів. Уся діяльність Заходу щодо Росії й щодо Путіна пов’язана з поступовим збільшенням тиску, не викликаючи якихось різких рухів божевільної людини - це поступовий перехід «червоних ліній», Захід їх поступово відсуває. І у випадку, якщо навіть виберуть Трампа в США, дії Заходу рухатимуться в межах поступового посилення можливостей України протидіяти божевільному, агресивній війні проти своєї Батьківщини. Україна вчиняє подвиг упродовж двох років. Увесь світ вражений, хоча ми про це забуваємо, що найперший ефект від перемог України якимсь чином змазується сьогодні на хвилі деяких успіхів російської армії в Авдіївці. Той самий Кузьмінов, той-таки Навальний ідуть у скарбничку погроз, яка суне з боку РФ. Тому те зниження настроїв, яке відбувається у світі, і насамперед в Україні, звісно, тимчасове. Не за горами певні зміни. Дивіться, хвилею йде впродовж двох років – то одна сторона перемагає, то інша. Сьогодні, я згоден, збройні сили обох сторін зіткнулися з зупинкою. Мені дуже не подобається термін «війна на виснаження» - цей термін улюблений у РФ. Як сказав свого часу Залужний, це тупик. Так, тупик, і відповідає ситуації, що склалася сьогодні. І цей хвилеподібний рух, поступове не те щоб умиротворення, а поступовий вплив на божевільного керівника РФ – це сьогодні божевільний на хвилі, а завтра буде певний рух і порушення червоних ліній: вирішується питання - поступово, повільно – з авіацією, з посиленням далекобійних ракет в Україні. Якщо зупинятися на Росії, як ви просили, - так, там потенціал величезний. За оцінками багатьох військових експертів і економістів, у них вистачить фінансів і діяльності ВПК ще на півтора-два роки. Так, ці два півтора-два роки треба пережити, і пережити насамперед самій Україні. Багато об’єктивних оцінок дають, що багато залежить від самої України, більший обсяг залежить від самої України: швидша підготовка пілотів, інших спеціалістів, зміцнення безпілотної авіації, що добре себе показала, і багатьох інших речей. І такі успіхи, подібні до звільнення Харківської області, Херсона, території Чорного моря, обов’язково будуть в України. Усі мене звинувачують, що я надто оптимістичний, якісь такі речі кажу, але я просто бачу конкретні факти. Нещодавно в одному телевиступі, здається у Гордона, казав: придбав акції військово-промислового комплексу Заходу (я особисто придбав невелику кількість) – Rheinmetall, Bayersistem, Lockheed і кілька інших. І ви знаєте – величезне зростання, я зараз виграю великі суми, тому що акції зростають. Це потужне фінансове свідчення зміцнення військово-промислового потенціалу країн Заходу. І це є надважливим показником того, що перспектива перемогти в цій війні – зараз не кажемо про те, що є перемога, просто бути й диктувати свої умови у випадку мирних переговорів, - в України краща. Якщо сьогодні ми засмучені якимись невеликими успіхами російських збройних сил, то ця ситуація найближчим часом зміниться, я впевнений.
we.ua - Хто б не був президентом США, вони посилюватимуть Україну для боротьби із божевільним Путіним, - генерал Мусаєв
Військова стратегія України: вижити в 2024 році, щоб перемогти в 2025 році. Акценти світових ЗМІ 23 лютого
Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 23 лютого. Уроки за два роки війни в Україні Фото: Командування Об'єднаних Сил ЗСУ   У Politico спробували проаналізувати військову стратегію України в короткій і довгостроковій перспективі. Вони дійшли висновку, що цього року Україна робитиме все можливе, щоб вижити, зібрати сили, не втратити багато територій, щоб наступного 2025 року провести новий контрнаступ і перемогти російських окупантів. "Україна має амбітну військову ціль на цей рік — триматися. Це третій рік повномасштабної війни країни з Росією і десять років після того, як Москва незаконно анексувала Крим і поклала початок конфлікту на сході України. Після відчаю від першої атаки, а потім зростаючих надій на швидкий розворот, факти на передовій тепер вказують на рік застою. Українські солдати виснажені, а її збройним силам не вистачає артилерійських боєприпасів і ракет протиповітряної оборони", – відзначають у виданні. Цей рік буде роком "відновлення та підготовки з обох сторін, як у 1916 та 1941-42 роках під час останніх світових війн", — сказав Марк Тіс, який минулого року пішов у відставку з посади заступника начальника оборони Бельгії в званні генерал-лейтенанта. Щоб оцінити перспективи на наступний рік, Politico запитав аналітиків, офіцерів і військових експертів висловити своє бачення перебігу війни. "Ніхто не міг надати точну дорожню карту на 2024 рік, але всі погодилися, що три фундаментальні фактори визначатимуть траєкторію розвитку наступних місяців. По-перше, ця весна пов’язана з виправданням очікувань, оскільки Україна не матиме обладнання чи особового складу для проведення значного контрнаступу; по-друге, Росія за допомогою своїх союзників забезпечила перевагу в артилерії та разом із безупинними наземними атаками завдає ударів по українських позиціях; і по-третє, без західної протиповітряної оборони та ракет великої дальності, а також артилерійських снарядів Києву буде важко створити надійну стійку оборону", - відзначають у виданні. Росія здатна наступати, тому що її мало хвилює життя своїх військ. До того ж, у росіян значно більше боєприпасів. Оцінки щорічного виробництва та відновлення снарядів у Росії коливаються від 1 мільйона до 4,5 мільйонів. "Цей обсяг значно перевищує кількість артилерійських боєприпасів, які є в розпорядженні України", — йдеться в дослідженні Міноборони Естонії. Західні країни поспішають збільшити власне виробництво боєприпасів. Наприклад, США планують виробляти близько 1 мільйона снарядів щорічно до кінця 2025 року з довоєнних 190 000. Київ теж намагається збільшити внутрішнє виробництво, але прогрес йде повільно. США надіслали 2 мільйони 155-міліметрових снарядів з початку війни, але ці поставки вичерпалися через політичний тупик у Вашингтоні щодо військової допомоги Україні. Старший науковий співробітник дослідницького центру Королівського інституту об’єднаних служб Джастін Бронк сказав, що від того, чи вдасться Заходу досягти кращих результатів у постачанні Україні в найближчі місяці, залежатиме, чи зможе він утримати позицію цього року. Міністр оборони Естонії Ханно Певкур заявив, що цей рік "буде роком стратегічної розбудови та оборони як для України, так і для євроатлантичної спільноти — часом для створення необхідної військової та промислової бази". "До 2025 року Україна може мати достатньо навичок і засобів, щоб перемогти Росію", - вважає Певкур. Ще однією проблемою для України є збереження віри. Більшість європейців підтримують Київ, але переважна більшість вважає, що він програє війну. В Україні 85% населення все ще вірить, що їхня країна переможе, але дедалі менше людей можуть описати, як ця перемога виглядатиме та коли вона відбудеться, згідно з останніми опитуваннями. Та для колишнього командувача армією США в Європі генерала Бена Ходжеса той факт, що Україна зберігає життєздатну оборону та залишається рішучою, є підставою бути позитивним. "Зачекайте хвилинку, ця війна триває вже 10 років, Росія мала всі переваги, і через 10 років вони окупували лише 18 відсотків України", – сказав Ходжес. "Вони втратили півмільйона військових, Чорноморський флот з кожним днем ​​слабшає, а ВПС не можуть отримати перевагу в повітрі".   За його словами потрібне чітке зобов’язання західних лідерів — не просто триматися з Україною скільки завгодно, а й підтримувати її зброєю, необхідною для фактичної перемоги у війні. У The New York Times відзначили, що за два роки війни президент Путін не такий ізольований, як сподівалися офіційні особи США. Внутрішня сила Росії, що ґрунтується на її величезних запасах нафти та природного газу, зміцнила фінансову та політичну стійкість, яка загрожує пережити спротив Заходу. "У деяких частинах Азії, Африки та Південної Америки його вплив як ніколи сильний або навіть зростає. І його контроль над владою вдома виглядає таким сильним, як і раніше", - відзначають американські журналісти. Китай, Індія та Бразилія купують російську нафту в рекордних обсягах, насолоджуючись великими знижками, які Путін тепер пропонує країнам, які бажають замінити своїх втрачених європейських клієнтів. Разом з цими економічними відносинами, що розвиваються, з’явилися міцні дипломатичні зв’язки, зокрема з деякими близькими партнерами США. Путін відвідав Пекін у жовтні та приймав міністра закордонних справ Індії в Москві наприкінці грудня. Кількома тижнями раніше Путіна тепло прийняли в Саудівській Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратах, де його зустріли салютом з 21 гармати, а над головами винищувачів тягнувся дим у червоно-біло-синьому прапорі Росії. Російський вплив також розширюється в Африці. Згідно з новим звітом Королівського інституту об’єднаних служб, дослідницької групи безпеки, що базується в Лондоні. Коли Євген Пригожин, лідер групи найманців Вагнера, помер минулого літа, російська військова розвідка взяла на себе широкі операції Вагнера в Африці та зробила подальші вторгнення в уряди, які покладаються на групу для забезпечення безпеки. "Росія ні в якому разі не заблокована", — сказав Майкл Кіммадж, історик холодної війни з Католицького університету Америки, який був чиновником Державного департаменту в адміністрації Обами. "Він не обмежений економічно, він не обмежений дипломатично, і він доносить своє повідомлення про війну".  На думку деяких російських експертів, американські та європейські лідери не до кінця врахували цю реальність. Фото: reuters   А у The Washington Post відзначили, що два роки війни в Україні значно змінили підхід Пентагону до ведення війни. Адже те, що сталося в Україні ясно показало Пентагону, що розрахунки на полі бою фундаментально змінилися за роки, що минули з часу її останнього розгортання сил у великій кількості. Високоточна зброя, парк безпілотних літальних апаратів і цифрове спостереження можуть виходити далеко за межі лінії фронту, становлячи серйозний ризик для особового складу, де б він не знаходився. За словами офіційних осіб, війна стала важлива для американських військових планувальників, які дивляться в майбутнє. Секретне річне дослідження уроків, засвоєних обома сторонами кривавої кампанії, допоможе розробити наступну Стратегію національної оборони США. Це масштабний документ, який узгоджує численні пріоритети Пентагону. 20 офіцерів, які керували проєктом, досліджували п’ять напрямків: наземний маневр, повітряна сила, інформаційна війна, підтримка та нарощування сил і здатність вогню на великі відстані. "Характер війни змінюється, а уроки, які взяті з України, є вічним ресурсом для навчання", - каже високопоставлений чиновник оборони США. Конфлікт в Україні поставив під сумнів основні припущення. За словами Стейсі Петтіджон, директора оборонної програми мозкового центру Центру нової американської безпеки, війна перетворилася на виснажливий фестиваль, коли кожна сторона намагається виснажити іншу, модель, яку вважають анахронічною. Це також ускладнило давнє переконання Пентагону про те, що дорога високоточна зброя є центральною для перемоги в американських конфліктах, сказав Петтіджон. Загалом кажучи, війна в Україні продемонструвала, що все, що роблять американські війська на місцях — від планування місій і патрулювання до технологій, які дозволяють практично виконувати будь-які військові завдання — потребує переосмислення, кажуть офіційні особи. Херсон – місто привид Фото: Херсонці з українським військовим на площі Свободи, 11 листопада 2022 р. Фото: Ігор Цуркан/Facebook   У CNN акцентували на житті в Херсоні, який звільнили понад рік тому. Зараз жителі, які повернулися, зазнають постійних ударів від наступаючих військ Росії. "Херсон з його вулицями, усипаними битим склом і безкінечним артилерійським шквалом на горизонті, відчувається так, ніби він перебуває під окупацією. Два роки тому він став першим великим українським містом, яке впало, коли російські війська вторглися з Криму. Через дев'ять місяців його звільнили київські війська. Проте, коли війна йде вже третій рік, жителі описують обстріли з боку російських сил, що знаходяться під милею на іншому березі Дніпра, як найгірші", - відзначають американські журналісти. Безпілотники та артилерія обстрілюють місто з надзвичайною частотою, що свідчить про те, що російські війська не обтяжені такою нестачею боєприпасів, з якою стикаються українські війська. Деякі з вибухів можуть бути спричинені триваючими зіткненнями поблизу крихітного села Кринки, яке набуло надзвичайного значення після того, як міністр оборони Росії Сергій Шойгу у вівторок сказав своєму босові президенту Володимиру Путіну, що село було фактично очищено наступаючими російськими військами. Україна різко заперечила цю заяву, а президент Володимир Зеленський у четвер заявив, що Москва "лише здатна провести кампанію з дезінформації". На кадрах, оприлюднених українськими силами з дрона, видно, як ті самі російські солдати, які підняли свій прапор у Кринках, через кілька хвилин втекли з місця події. Проте суперечка та сутички навколо Кринок додають песимізму в Херсоні. Журналісти відзначають, що CNN став свідком падіння яскравого та процвітаючого міста, єдиної столиці провінції, яку захопили російські війська, протягом перших 72 годин війни. "Вулиці міста, що залишилися, здаються привидами після двох років артилерійських дуелей". – пишуть у виданні. Байден зустрівся з родиною загиблого опозиціонера Навального, щоб нагадати конгресменам, на що здатний Путін і чому важливо підтримувати Україну Фото: Фейсбук Джо Байдена   Крім цього, у світових ЗМІ продовжують обговорювати смерть Олексія Навального у російській тюрмі. Зокрема, факт зустрічі президента США з дружиною Навального.  У Сан-Франциско в рамках триденного збору коштів у Каліфорнії Байден висловив свої "щирі співчуття" дружині Юлії Навальній та дочці Даші, згідно з повідомленням Білого дому про їх особисту зустріч. Байден "висловив своє захоплення надзвичайною мужністю Олексія Навального та його спадщиною у боротьбі з корупцією та вільною і демократичною Росією, в якій верховенство права однаково поширюється на всіх", – повідомили в Білому домі. "Президент підкреслив, що спадщина Олексія продовжуватиметься через людей по всій Росії та в усьому світі, які оплакують його втрату та борються за свободу, демократію та права людини". "Смерть Навального минулого тижня у віці 47 років, після багатьох років критики корупції та репресій Москви, усунула найпопулярнішу фігуру в Росії, яка бажала публічно кинути виклик президенту Володимиру Путіну. Це було значним ударом для російської опозиції, і західні лідери засудили це як останній приклад жорстокості Путіна", - відзначають у The Washington Post. Американські журналісти відзначають, що зустріч Байдена з членами сім’ї Навального відбулася на тлі його дедалі нагальніших спроб переконати республіканців у Палаті представників схвалити додаткову допомогу Україні. Також у у The Washington Post пишуть. Що зустріч президента з Юлією та Дашею Навальними була способом підкреслити авторитарність російського лідера. Після смерті Навального Байден назвав це "доказом жорстокості Путіна". Читайте також: Навальний – продукт ілюзорного погляду на Росію
we.ua - Військова стратегія України: вижити в 2024 році, щоб перемогти в 2025 році. Акценти світових ЗМІ 23 лютого
Байден у Білому домі зустрівся з вдовою та донькою Навального
Про це повідомила пресслужба Байдена у Facebook. "Сьогодні я зустрівся з Юлією і Дашею Навальними – близькими Олексія Навального, щоб висловити свої співчуття у зв'язку з їхньою важкою втратою", - зазначено у дописі. На зустрічі очільник Білого дому підкреслив, що спадщина мужності Олексія Навального буде жити в його дружині Юлії, його дочці а також у незліченній кількості людей по всій Росії, які борються за демократію і права людини. Байден також підтвердив, що завтра, 23 лютого, Вашингтон оголосить про нові великі санкції проти Росії у відповідь на смерть Навального, а також агресію в Україні. Смерть Навального: що відомо У п'ятницю, 16 лютого, федеральна служба виконання покарань РФ заявила про смерть ув'язненого опозиціонера Олексія Навального. Того ж дня сотні протестувальників вийшли на вулиці європейських міст, щоб висловити своє обурення смертю Навального, звинувачуючи в цьому Путіна. У Росії ж не дозволяють класти квіти в пам'ять про опозиціонера.  При цьому близьким Навального відмовляються показувати та віддавати його тіло. За останніми офіційно не підтвердженими даними, воно у Салехарді. Перед цим російська еміграційна "Нова газета. Європа" розповіла, що тіло Олексія Навального нібито вкрито синцями. Це може бути як після побоїв, так і внаслідок судом, викликаних дією отрути. З посиланням на власні джерела у слідчому комітеті Росії та оточенні Навального російське опозиційне видання Sota повідомило, що він загинув від поступового отруєння малими дозами. Очільниця комітету бундестагу з питань оборони Марі-Агнес Штрак-Ціммерманн заявила, що смерть російського опозиціонера має підштовхнути канцлера Німеччини Олафа Шольца до відправки крилатих ракет Taurus в Україну, а сенатор-республіканець Ліндсі Грем закликав оголосити Росію державою-спонсором тероризму. Станом на 19 лютого у 32 російських містах після смерті найзапеклішого опонента Путіна було затримано понад 400 активістів під час заходів з покладання квітів. Міністри закордонних справ Литви та Німеччини Габріелюс Ландсбергіс й Анналена Бербок заявили, що після смерті Навального ЄС має щонайменше посилити санкції проти РФ. Голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель заявив, що члени Євросоюзу запропонують запровадити новий пакет проти Кремля. МЗС кількох країн викликали послів РФ через убивство Навального. Мати Навального заявила, що їй дозволили опізнати сина, але слідство тисне на неї, ставлячи умови, що його мають поховати таємно.
we.ua - Байден у Білому домі зустрівся з вдовою та донькою Навального
Том Круз розійшовся з росіянкою Хайровою через кілька днів після знайомства з її дітьми
Про це пише The Sun. 61-річний голлівудський актор Том Круз розійшовся з 36-річною росіянкою Ельсіною Хайровою лише через кілька днів після зустрічі з її дітьми. Герой "Місії нездійсненної" почав зустрічатися з донькою російського ексдепутата, молодшою за нього на 25 років, наприкінці минулого року. Друзі пари повідомили, що Круз припинив свій роман із 36-річною жінкою, але захотів залишитися з нею друзями, оскільки вони живуть в одному будинку в Лондоні. "Було б незручно закінчити стосунки на поганій ноті, якби вони зіткнулися один з одним у ліфті. Між ними немає ніяких образ, і для Тома їхні стосунки просто закінчилися", - поділилось джерело. Том і Ельсіна, дочка російського політика Ріната Хайрова, мали кілька побачень у грудні. Він зняв для них поверх шикарного ресторану Novikov і відвіз її у "Зимову країну чудес" Гайд-парку. Цього місяця пара була гостями на гала-концерті London Air Ambulance, який відвідав принц Вільям. Причину розставання Тома з російською світською левицею джерела не розкрили. У грудні Том Круз почав стосунки з росіянкою Ельсіною Хайровою, яка є донькою колишнього депутата держдуми РФ. Хайрова нині є підданою Великої Британії. Вона є дочкою колишнього депутата держдуми РФ Рината Хайрова. Раніше вона була одружена з російським магнатом Дмитром Цвєтковим, з яким вони спільно володіють особняком вартістю $26,8 млн у маєтку Вентворт у Сурреї, а також будинками в Лондоні вартістю $21,9 млн.
we.ua - Том Круз розійшовся з росіянкою Хайровою через кілька днів після знайомства з її дітьми
Громадська організація «Справа Громад»
Місія Справи Громад - це підтримка нашого війська. Запорука перемог на фронті – підтримка армії в тилу! Зараз знову, як і у 2014 році, армія потребує нашої єдності в питаннях допомоги! Починаючи від базових речей, таких як одяг, і закінчуючи високоточним обладнанням, таким як комплекси оптико-радіо-електроного спостереження, наша спільнота закуповує і поставляє у війська все необхідне, чим формує нову, досконалішу армію! В цьому процесі ми, Справа Громад беремо на себе всі рутинні процеси від “зрозуміти що треба військовому, щоб бити ворога” і закінчуючи врученням йому ключиків від омріяної техніки! Проте, цей шлях ми можемо подолати тільки за однієї умови: лише разом з вами!
we.ua - Громадська організація «Справа Громад»
Про війну в Україні. Букмекери прогнозують перемогу фільму 20 днів у Маріуполі на Оскар 2024
До переліку претендентів на нагороду в номінації Найкращий повнометражний документальний фільм також увійшли стрічки Бобі Вайн: народний президент, Вічна пам’ять, Чотири дочки та Вбити тигра.
we.ua - Про війну в Україні. Букмекери прогнозують перемогу фільму 20 днів у Маріуполі на Оскар 2024
Сальма Хаєк привітала свою падчерку Матильду з днем народження (фото)
Актриса і батько Матильди Франсуа-Анрі одружилися 2009 року. У пари є спільна дочка Валентина.
we.ua - Сальма Хаєк привітала свою падчерку Матильду з днем народження (фото)
Солідарність із Україною: Латвія 24 лютого вшанує хвилиною мовчання пам'ять жертв російського вторгнення
Про це йдеться на сайті міністерства закордонних справ Латвії. "На знак солідарності з народом України президент Латвії, спікер Сейму, прем’єр-міністр і міністр закордонних справ закликають усіх громадян Латвії долучитися до хвилини мовчання в суботу, 24 лютого 2024 р. о 9:00, на вшанування пам’яті жертв українського народу", - йдеться у повідомленні. Також представники латвійської влади закликали громадян країни взяти участь у заходах 24 лютого по всій Латвії на підтримку України. У заяві нагадується, що Росія розпочала повномасштабну загарбницьку війну проти України, сподіваючись знищити країну та український народ за кілька днів. Натомість "Україна не тільки протистояла агресії, а й вигнала окупантів зі значної частини своїх земель". Латвійські посадовці наголошують, що Росія, знаючи, що їй не вдасться зламати Україну в борні на полі бою, вдається до будь-яких злочинів – нападає на мирне населення, бомбардує міста, викрадає українських дітей. Відтак РФ тисне на міжнародних партнерів України в надії, що демократичний світ втомиться через затягування війни. "Ми хочемо, щоб агресор знав, що латвійська держава і народ невтомно підтримують Україну і будуть надавати всіляку допомогу до повної перемоги України. Агресор повинен буде вивести свої збройні сили з усієї міжнародно визнаної території України та відшкодувати завдані збитки. Доведеться повернути дітей України. Росія та її лідери відповідатимуть за агресію та воєнні злочини", - підкреслили високопосадовці Латвії. У заяві також наголошується, що в боротьбі, яка триває, українці продовжують втрачати життя. "У глибокій пошані схиляємо голови перед героїчними та сильними синами та дочками України, які безстрашно протистоять агресору. Борючись за свою країну та майбутнє своїх дітей, українці також захищають мир і безпеку в усій Європі, включно з Латвією... Україна переможе! Слава Україні!", - підсумовують латвійські високопосадовці. На третьому щорічному саміті "Український тиждень", який відбувся у Вашингтоні на початку лютого, делегація країн Балтії закликала конгрес США надати фінансування Україні.
we.ua - Солідарність із Україною: Латвія 24 лютого вшанує хвилиною мовчання пам'ять жертв російського вторгнення
Дуже вдячний за те, що став батьком, – принц Гаррі розчулив мережу, висловившись про дітей
Принц Гаррі та Меган Маркл виховують сина й дочку. Днями чоловік розповів детальніше про своїх дітей. Повний текст новини
we.ua - Дуже вдячний за те, що став батьком, – принц Гаррі розчулив мережу, висловившись про дітей
Руки, що не крадуть
У неї артрит, часом їй боляче, з’явилися мозолі, але так їй легше думати про дочку, яка кожної ночі сидить з дітьми у коридорі київської квартири. Її сусідка день у день вже другий рік плете маскувальні сітки: то для зими, то для літа. У  стресовій ситуації руки вимагають роботи. До щоденних військових зведень невдовзі додадуться наші спогади про Небесну Сотню і 24 лютого. Я згадала блокування військової частини у Львові, як у перший день ми набирали сніг у мішки, хтось лопатами, хтось руками. Сніг був у дефіциті, треба було відходити щораз далі, зішкрібати лопатою із землі. Якісь хлопчики, років десяти покидали ранці й набирали сніг голими руками, і я намагалася їх зупинити. Ці діти мали б кидатися сніжками, ліпити сніговиків, а вони набирали в жмені сніг почервонілими руками, намагалися котити шини й приносити дошки. Читайте також: Як сфальшувати історію Сніг міг розтанути в тих мішках, краще б пісок, але пісок то була розкіш у січні 2014-го. Мокрий сніг вночі підмерзав і ставав, як бетон. Нашу барикаду так і називали "Бетон". Вона була найдисциплінованіша. Там було дві матері, чиїх синів-строковиків могли в будь-який момент відправити на Майдан стріляти по демонстрантах, аспірантка філософії, вчителька, ще одна мати зі Стебника, яка могла приїжджати тільки на вихідні, хвороблива художниця — здебільшого жінки. Увечері нас змінювали чоловіки. Ми або сиділи на імпровізованій лавці, або стояли довкола залізної іржавої бочки, в якій підтримували вогонь. Оскільки наш блокпост був крайній, то по дрова доводилось ходити до штабного намету, а чай і каву нам приносили в термосах, бо поки донесеш від штабного намету, все охолоне. До нас щодня приходив поет Володимир Вакуленко зі своїм шестирічним сином, коли не було на кого залишити. Він весь час тримав його за руку. Час від часу Володя  зривався і їхав на Київ. Коли на Майдані почали розстрілювати людей, його побили й через травми він не зміг піти воювати, про що дуже шкодував. Але я про руки. Десь рік я не могла байдуже дивитися на шини, вони в мене асоціювалися винятково з барикадами – я розуміла їх цінність. На самому початку облоги я десь пів кілометра котила шину з гаражів. Десь через тиждень руки так стали замерзати, що я купила собі жорсткі рукавиці, дуже теплі, це єдина річ, яка залишилась у мене від Майдану. Стара шуба так пропахла димом, що довелося її викинути. Не пам’ятаю обличчя худющого мандрівного ченця, який з’явився на Стрітення на наших львівських барикадах, але руки в нього були червоно-сині від холоду й стирчали з коротких рукавів. Він розмахував ними, вилізши на присипану снігом барикаду, і розповідав, що діється в Україні.Чернець покинув свій монастир і мандрував від міста до міста, закликаючи українців до боротьби зі злом. Він був пророком у своїй Батьківщині, бо його покликав голос Бога. А не одним з тих ворожбитів, що називають себе аналітиками та експертами. Я не знаю, що сталося далі з тим ченцем, чи повернувся він до свого монастиря під Києвом, звідки пішов без дозволу, чи може потонув у снігах. Читайте також: Зближення з історією Я пам’ятаю руки своєї дочки-волонтерки на фото з Майдану. Як вона вчепилась ними у тацю з канапками, наче у штурвал корабля, що розгойдує буря. Руки художника Ігоря Біликівського, які змайстрували цілу хатинку під носом у "Беркута", найкомфортніший з усіх наших блокпостів, де він пробув увесь час з дружиною, а під кінець розмальовував дерев’яні щити та каски й передавав до Києва. Їх брали для захисту від кийків Беркута наші Давиди й вони б здолали Голіафа, якби по них не стріляли снайпери. Утім, вони здолали Голіафа у собі, і тому Україна вистояла в наступні роки. І мусить вистояти тепер. Окрадена, покинута, скалічена, яка вже є. Ми мріяли, що коли закінчиться війна, то зберемося десь поблизу на пустирі, розпалимо багаття і будемо їсти смажені ковбаски й пити вино. Нам здавалося, що перемога буде скоро. Але її все не було й не було. Якщо ми й зберемося колись, то вже без Володі Вакуленка, вбитого  окупантами у 2022-му. Сумувати – нормально. Та коли у вас опускаються руки від зневіри, згадайте ті дитячі, посинілі від холоду руки, які набирають сніг у мішки для барикад, на яких будуть стояти дорослі. Руки, які ростуть від серця, не можуть красти.   Спеціально для Еспресо. Про авторку: Галина Пагутяк, письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка. Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.  
we.ua - Руки, що не крадуть
Середа 28 Лютого

14

°

Хмарно

6° - 15°

0 %

1018 мм

3.69 м/с

  • 15:00

    14°
  • 18:00

    12°
  • 21:00

    11°
  • 00:00

    10°
  • 03:00

    9°

Що не так з цим дописом?

Захисний код

Натискаючи на кнопку "Зареєструватись", Ви погоджуєтесь з Публічною офертою та нашим Баченням правил