Тренд пошуку "Демобілізація"

Видалення мобільного застосунку "Резерв " зі смартфона жодним чином не впливає на збереження інформації у реєстрі "Оберіг". Водночас доступ до редагування даних в громадян також дуже обмежене. Користувачі можуть самостійно змінювати лише контактні дані та адресу. Натомість решта інформації, включаючи висновки ВЛК та статус бронювання, підтягується автоматично.
Про це попередили в пресслужбі Сил оборони України, передає Новини.LIVE.
Як працює "Резерв " і звідки він має дані про вас
Персональна інформація військовозобов'язаних не зберігається на серверах застосунку "Резерв ", а передається виключно у зашифрованому вигляді з реєстру "Оберіг". У програмі можна редагувати тільки телефон, пошту та місце проживання, а також переглядати свій статус, звання та військовий облік.
Українці, які оновили свої військово-облікові дані через мобільний застосунок "Резерв ", не зможуть стерти цю інформацію, просто видаливши програму з телефону.
Усі відомості надійно зафіксовані в єдиному державному реєстрі "Оберіг". Приницп роботи програми побудований таким чином, що її власні сервери взагалі не зберігають персональних даних користувачів. Інформація лише транслюється на екран смартфона, передаючись із базового реєстру виключно у зашифрованому вигляді, що гарантує її захист.
Яку інформацію можна відредагувати в "Резерв "
Власноруч відредагувати дозволяється лише три пункти: актуальну адресу проживання, номер мобільного телефону та адресу електронної пошти. Доступу до коригування іншої інформації безпосередньо у програмі немає, оскільки вона автоматично підтягується з відповідних реєстрів.
Яку інформацію про себе можна побачити в Резерв
У своєму профілі військовозобов'язаний може побачити прізвище, ім'я, по батькові, дату народження та свій податковий номер (РНОКПП). Також на екрані відображається унікальний номер особи безпосередньо у реєстрі "Оберіг" та назва ТЦК і СП, де вона перебуває на обліку.
Блок суто військової інформації включає вид та категорію обліку, дату зняття або виключення з нього, військове звання, а також код і точне найменування військово-облікової спеціальності.
Крім того, застосунок показує наявність відстрочки чи бронювання із зазначенням дати їх закінчення, а також фіксує постанову військово-лікарської комісії разом із датою проходження ВЛК.
Раніше Новини.LIVE інформували, що застарілі паперові військові квитки чи приписні свідоцтва більше не вимагають походу до військкомату для обміну. Юрист пояснив, що оскільки видачу фізичних бланків в Україні припинили, повноцінною та достатньою заміною став електронний документ у сервісі "Резерв ".
Військовослужбовці, які уклали строковий контракт із ЗСУ, зберігають гарантію на звільнення після спливу передбаченого терміну. Крім того, підставою для дострокового розірвання такої угоди може стати навіть офіційне оголошення загальної демобілізації в державі.

Про це вона розповіла у програмі "По живому".Литвинчук розповіла, що ще пів року тому, у лютому, сама служила в бойовій бригаді – загалом вона перебуває на службі вже дев'ять років, здебільшого в районі виконання бойових завдань. Коли ж їй довелося нести службу у відносно мирному місті, реакція перехожих стала для неї несподіванкою."Коли доводилося йти містом у формі, мене до певної міри шокували погляди цивільних людей на мене. В них пересторога і неприязнь. І чесно, для мене шок, чому на п'ятому році повномасштабної війни у цивільних громадян таке ставлення, такі погляди на людей у формі", – зізналася речниця.За її спостереженням, це не питання конкретно до ТЦК, а ширша проблема сприйняття суспільством військових загалом – і вона має чітку географію."Чим далі від фронту, тим такі погляди яскравіші і промовистіші", – зауважила Литвинчук. Натомість ближче до передової, за її словами, ставлення протилежне: там військові – "не просто захисники", а "опора в будь-яких ситуаціях, в тому числі і побутових", і люди самі йдуть до них з будь-якими проблемами.Половина складу ТЦК – це поранені бійціОкремо речниця звернула увагу на те, хто сьогодні реально служить у територіальних центрах комплектування. За її даними, у середньому 50% військовослужбовців ТЦК – це ті, хто потрапив туди на службу за станом здоров'я після поранень.Це відбувається за чіткою процедурою: після поранення, лікування й реабілітації військовослужбовець проходить військово-лікарську комісію, яка визначає, де саме він може продовжувати службу. Якщо ВЛК визнає його придатним лише до служби в частинах забезпечення – його можуть перевести до тилових частин або до ТЦК та СП.При цьому сам факт поранення, наголосила Литвинчук, не є підставою для демобілізації. "Якщо військово-лікарська комісія визначає, що військовослужбовець придатний до служби в частинах забезпечення, він, відповідно, і продовжує службу", – пояснила вона. Демобілізація з повним виключенням з військового обліку можлива лише за визнання повної непридатності – а в разі часткової чи тимчасової непридатності військовий повторно проходить комісію через півроку чи рік."В них дуже загострене почуття справедливості"Речниця пояснила, чому саме поранені ветерани, переведені служити в ТЦК, часто опиняються в центрі конфліктів із цивільними. За її словами, у людей, які повернулися з фронту, "змінюється світогляд" і формується "дуже загострене почуття справедливості" – і на провокації, образи чи прояви агресії з боку цивільних вони можуть відреагувати різко."Це емоція, це вибух", - описала вона такі ситуації, додавши, що в разі підозри на порушення з боку самих військовослужбовців ТЦК завжди призначається службове розслідування, за результатами якого можливе дисциплінарне стягнення, а за серйозніших порушень справу передають правоохоронним органам.Литвинчук наголосила, що і командування ОК "Захід", і особисто командувач бригадний генерал Володимир Шведюк дотримуються нульового рівня толерантності" до будь-яких проявів порушень з боку військових.Речниця також відзначила, що поранені військові, які продовжують службу в групах оповіщення, не заслуговують на грубе ставлення з боку цивільних:"Ці військові, які повернулися із зони бойових дій, абсолютно не заслуговують такого грубого ставлення до себе".Читайте також: "Мама народила не для війни": чому на п'ятому році вторгнення суспільство і ТЦК досі не можуть порозумітися

П'ятий рік повномасштабної війни мав би, здавалося, привчити суспільство до слова "мобілізація". Натомість заголовки про сутички біля ТЦК, відео із затриманнями та скарги на "бусифікацію" не зникають – вони лише міняють географію. За даними Нацполіції, з 24 лютого 2022 по квітень 2026 року в Україні зафіксували понад 620 нападів на представників ТЦК та СП, причому динаміка залишається загрозливою: лише за кілька перших місяців цього року – 118 нових випадки. Найбільше атак – на Харківщині, у Києві та на Дніпропетровщині. У результаті цих нападів загинуло кілька військовослужбовців ТЦК, також постраждали цивільні.Але це лише одна половина картини. Друга – це скарги на самі ТЦК: незаконні затримання, утримання людей без судових рішень, побиття, порушення прав тих, хто мав чинну відстрочку. У серпні 2026-го омбудсман Дмитро Лубінець повідомив про масові порушення в Берегівському районному ТЦК на Закарпатті – за його даними, представник омбудсмена зафіксував випадки незаконного утримання чоловіків, у тому числі з дійсними відстрочками, і навіть звільнив 11 незаконно утримуваних осіб просто під час моніторингового візиту. Після цього омбудсман заявив про тиск і спробу сфабрикувати кримінальну справу проти свого представника.У програмі "По живому" ми поставили одне запитання двом людям, які дивляться на цю проблему, так би мовити, з протилежних боків барикади – речниці Оперативного командування "Захід" Катерині Литвинчук і правозахиснику, ексзаступнику генпрокурора Олексію Баганцю: чому конфлікт між ТЦК і суспільством не згасає, а розгорається?"Мама народила не для війни"Катерина Литвинчук, фото: armyinformКатерина Литвинчук говорить про це без дипломатичних застережень. За її словами, в основі конфліктів – вимушений і непопулярний характер самої мобілізації, яка сьогодні лишається головним інструментом поповнення війська. Люди на фронті виснажуються, хворіють, отримують поранення, і тому потребують заміни, бо "це живі люди, а не роботи". За цим стоїть питання справедливості: чому одні воюють, а інші – ні?"Чому одні воюють, а інших, перепрошую, мама народила не для війни. Так не може бути, на мою думку", – каже речниця. І додає ще різкіше: "Якщо війна прийшла в наш дім, то ніхто не має права переховуватися за спинами інших".Але найбільше вразило саму Литвинчук – офіцерку з дев'ятирічним стажем служби, яка ще півроку тому перебувала в бойовій бригаді, – не поведінка чоловіків призовного віку, а погляди цивільних на людину у формі. Коли вона почала службу у відносно тиловому місті, її "неприємно вразили" пересторога і неприязнь у поглядах перехожих. За її спостереженням, ця напруга посилюється саме в тилу – і слабшає що ближче до лінії фронту: там військові – це "опора в будь-яких ситуаціях", і люди самі йдуть до них по допомогу, а не тікають від них.Окремо Литвинчук звертає увагу на те, хто саме сьогодні служить у ТЦК. За її даними, близько половини військовослужбовців центрів комплектування – це не "тиловики за покликанням", а бійці, які повернулися з фронту після поранень і за висновком військово-лікарської комісії визнані придатними лише до служби в частинах забезпечення. Сам факт поранення, наголошує вона, не є підставою для демобілізації – рішення ухвалює виключно ВЛК, і за неповної непридатності військовослужбовець проходить повторну комісію через півроку чи рік. Повне звільнення з військового обліку можливе лише за визнання повної непридатності.Саме тому, каже речниця, у людей, які повернулися з передової, "дуже загострене почуття справедливості" – і на провокації чи агресію з боку цивільних вони можуть реагувати різко, "емоційно, вибухово". При цьому вона наголошує: у разі підозри на порушення з боку самих військовослужбовців ТЦК призначається службове розслідування, яке може завершитися дисциплінарним стягненням або, за серйозніших порушень, – передачею справи правоохоронцям.Головну причину незгасання конфлікту Литвинчук бачить не в комунікаційному провалі ТЦК як такому, бо на її думку, комунікаційники центрів комплектування працюють на "високому рівні", а в тому, що мобілізація хибно сприймається як виключно завдання ТЦК, тоді як це, за її словами, спільна відповідальність суспільства, органів місцевого самоврядування та інших структур."Держава сама не хоче дотримуватися закону, якого вимагає від громадянина"Олексій Баганець, фото: naspravdi.todayОлексій Баганець підходить до тієї самої проблеми з протилежного кута – з боку скарг, які щодня надходять до правозахисників. За його словами, найпоширеніші порушення – це фактичні затримання громадян працівниками ТЦК, часом за участю поліції, а також доставлення й утримання мобілізованих у приміщеннях центрів комплектування "без судових рішень, без складання навіть адміністративних протоколів і без будь-якої іншої належної правової підстави".Баганець не заперечує саму необхідність мобілізації: "Проти цього спорити ніхто не може, я як правозахисник, проти цього сперечатися не можу". Але формулює головний принцип, який, на його переконання, і є коренем конфлікту: "Сила держави полягає і в тому, що треба не тільки вимагати громадянина дотриматись вимог закону, але й самим забезпечувати дотримання вимог закону відносно будь-кого із таких громадян".За спостереженнями правозахисника, у 2026 році кількість звернень щодо неправомірних затримань зросла порівняно з попередніми роками війни. Причини він бачить у системній відсутності органів воєнної юстиції – пропозиції про їх створення він подавав ще у 2022–2023 роках, але "на це ніхто не звернув увагу".Найбільш незручний факт, на якому наполягає Баганець, що людину, доставлену до ТЦК, там часто фактично позбавляють можливості захищати свої права. Адже забирають телефон, не дають викликати адвоката, не повідомляють родину. "Звичайно, що в цій ситуації йому складно захищатися… він обмежений в своїх правах, він не може повноцінно себе захистити", – каже він, додаючи, що згоден з оцінкою омбудсмана: подібні випадки є "грубими порушеннями прав людини".Саме на цьому тлі Баганець згадує серпневий скандал у Закарпатському обласному ТЦК, про який заявив омбудсман Дмитро Лубінець, тобто про випадки, коли людей забирали з вулиці "з підставою чи без" і не відпускали, доки не оформлять у військо, попри чинні відстрочки.Окремо правозахисник звертає увагу на інцидент, який особисто вразив його найбільше. Мова йде про випадки, коли мобілізацією у формі, без розпізнавальних знаків і в масках, "займаються 3-4-5 чоловік" і б'ють мобілізованих: "От відкіля людина можна знати, що це представники ТЦК, а раптом це якісь невідомі особи, може злочинці і тому подібне".Військова поліція, якої немаєфото: Національна поліціяКлючова структурна пропозиція Баганця – створення повноцінних органів воєнної юстиції: військової поліції, військової прокуратури та військових судів. За його логікою, ці інституції мали б розташовуватися ближче до лінії фронту й реагувати на порушення оперативніше, ніж цивільні суди чи Національна поліція, розташовані "за 200 кілометрів від передньої лінії фронту". При цьому Баганець уточнює, що воєнна поліція мала б працювати не з військовозобов'язаними цивільними, а забезпечувати правопорядок усередині Збройних сил і, зокрема, контролювати законність дій самих ТЦК."Я переконаний, якби вони були, в нас би не було стільки ні СЗЧ, ні дезертирів. І в нас би не було такого безпредєлу, який творять деякі працівники ТЦК", – стверджує він.Другий елемент його рецепту – чіткіше розмежування повноважень між ТЦК і Національною поліцією під час мобілізаційних заходів, а також наведення порядку у військово-лікарських комісіях, які, на його думку, не повинні "поголовно всіх визнавати придатними до військової служби". Бо інакше на фронт потрапляють люди, які фізично не можуть бути ефективними бійцями і не приносять користі ні собі, ні побратимам.Де сходяться дві правдиПопри протилежні позиції – речниця війська і правозахисник – обоє співрозмовники, по суті, описують одну й ту саму структурну проблему: державі бракує механізму, який одночасно і забезпечував би комплектування армії, і гарантував би дотримання закону з боку самих ТЦК. Литвинчук наголошує на несправедливості ухилення й недооціненому статусі поранених військових, переведених у центри комплектування. Баганець – на тому, що держава не має права вимагати від громадянина закону, сама його порушуючи.Обоє також фіксують один і той самий емоційний фон, який очевидний всім. Суспільство, стомлене війною і дедалі частіше налаштоване проти людей у формі – попри те, що значна частина цих людей самі пройшли фронт. "Такого відношення вони до себе не заслуговують", – каже про це Баганець. "Чому на п'ятому році повномасштабної війни у цивільних громадян таке ставлення, такі погляди на людей у формі", – задається тим самим питанням Литвинчук.Різниця – у тому, звідки, на їхню думку, походить це відчуження. Для речниці ОК "Захід" це передусім проблема сприйняття суспільством військової служби як такої і поширення "хвилі ухилянства". А для правозахисника – наслідок конкретних, задокументованих порушень процедури, які держава роками залишає без системного інституційного вирішення."За ці роки війни людей зуміли переконати, що є люди, для яких це важливо, а є люди, для яких це не важливо. Це, звичайно, шлях у нікуди", – підсумовує Баганець, згадуючи чергу добровольців перших днів вторгнення, коли такого розколу не існувало.Цей матеріал підготовлено в межах проєкту за фінансової підтримки IMS (International Media Support) та Фонду медіа-інтегритету. Зміст публікації є виключною відповідальністю редакції "Еспресо" і не обов’язково відображає погляди чи позицію IMS або її донорів.Читайте також: "Доведи, що ти гідний": що заважає системі протезування ветеранів стати ефективнішою

Військовослужбовці можуть звільнитися з армії для догляду за хворою матір'ю, навіть якщо мають повнолітнього брата. Нещодавно судова практика довела, що якщо родич фізично не здатен забезпечити постійний нагляд, військова частина не має права відмовляти у демобілізації.

На цьому наголосив юрист Павло Гретченко, передає Новини.LIVE.

Чи дасть ТЦК відстрочку по догляду за матір'ю військовослужбовцю при наявності багатодітного брата

За словами адвоката Павла Гретченка, тепер судді та військове керівництво зобов'язані перевіряти не просто юридичний факт наявності інших членів сім'ї, а їхню реальну здатність здійснювати постійний сторонній догляд через об'єктивні життєві обставини.

Зокрема судова практика, яку навів Гретченко у справі № 520/14746/25, стала важливою для тих військових, чиї брати вже мають відстрочку від призову, наприклад, через утримання трьох неповнолітніх дітей. Якщо такий брат проживає далеко від матері зі своєю родиною, він фізично не може забезпечити безперервну присутність, якої вимагає постійний догляд.

Вагомим доказом відсутності ресурсу є й особливі потреби його власних дітей. Навіть якщо дитина не має офіційного статусу інвалідності, але відстає в розвитку та потребує інклюзивного навчання, суди розцінюють це як значні часові, психоемоційні та матеріальні витрати батька. Оскільки брат юридично та фактично пов'язаний обов'язком доглядати за своїми дітьми, він не має об'єктивної можливості доглядати ще й за матір'ю в іншому населеному пункті.

Як домогтися демобілізації для догляду за матір'ю

Та навіть всупереч тому, що суд встановив правомірність таких вимог, військова частина найімовірніше відповість формальною відмовою на поданий рапорт. Для успішного оскарження цього рішення в Окружному адміністративному суді потрібно підготувати бездоганну доказову базу.

Розгляд подібних справ зазвичай триває від двох до п'яти місяців. Суд першої інстанції буде зобов'язаний оцінити реальну спроможність родича, спираючись на рішення Верховного Суду.

Якими документами доказати суддям про потребу матері у догляді

Для перемоги в суді військовому необхідно зібрати чіткий перелік документів, які підтвердять, що брат є лише "формальним" родичем, а сам військовослужбовець — єдиним реальним доглядачем. Найважливішим документом є акт обстеження сімейного стану від органу соцзахисту або ТЦК, затверджений керівником.

До нього обов'язково додається нотаріальна заява брата про фізичну неможливість догляду, нотаріальні копії свідоцтв про народження його трьох дітей та довідка про склад сім'ї. Якщо дитина брата потребує інклюзії, надається витяг з протоколу засідання інклюзивно-ресурсного центру або висновок школи чи ЛКК. Стосовно ж самої матері, необхідно надати довідку МСЕК або посвідчення особи з інвалідністю, а також обов'язковий висновок ЛКК за формою № 080-2/о або МСЕК про потребу в постійному сторонньому догляді.

Новини.LIVE інформували, що популярні в мережі твердження про те, що працівники ТЦК здатні самостійно блокувати банківські рахунки військовозобов'язаних, не відповідають нормам українського законодавства. Процедура замороження коштів має суворий юридичний порядок.

Водночас перебування на військовому обліку у військкоматі, що опинився під тимчасовою окупацією, не перешкоджає внутрішньо переміщеним особам отримати офіційне бронювання. Юристи роз'яснюють, що військовозобов'язані переселенці мають право спершу оформити бронь через свого роботодавця.

Зміна медичного закладу для повторної військово-лікарської комісії не передбачена законодавством. За словами адвокатів, керівництво ТЦК видає направлення виключно до тієї лікарні, за якою закріплений військкомат, а інша установа можлива лише для дообстеження. 

Таке пояснення надали правознавці на порталі uristy.ua, передає Новини.LIVE.

ТЦК не має права безпідставно змінювати лікарню для ВЛК

Громадяни, яких військово-лікарська комісія визнала тимчасово непридатними до служби, не повинні змінювати медичний заклад під час повторного огляду.

Адвокат Юрій Айвазян зазначив: "Навряд чи ТЦК буде у це втручатися. Ви, скоріше за все, пройдете повторний огляд в тій ВЛК, яку проходили раніше".

Його позицію поділяє і юрист Владислав Дерій, який вказує на чіткі законодавчі обмеження для військкомів у цьому питанні.

"Керівник ТЦК та СП має право видати направлення на проходження ВЛК до тієї комісії, яка обслуговує цей конкретний ТЦК", — пояснив він. За словами експерта, військкомати не наділені правом вимагати від чоловіків проходження комісії в інакшому медзакладі.

"В іншу установу можуть направити лише на дообстеження", — додав правозахисник.

Сам статус тимчасової непридатності найчастіше надається через наявні захворювання або перенесені хірургічні операції. Через кілька місяців такі особи зобов'язані знову з'явитися на медкомісію, точний час проведення якої встановлює безпосередньо керівництво ВЛК. Загалом саме ця комісія визначає придатність громадян до військової служби, за результатами якої здорових чоловіків можуть мобілізувати до Збройних сил України.

Новини.LIVE інформували, що наявність тяжкохворого брата з інвалідністю не гарантує військовому автоматичного звільнення зі служби бійцю. Навіть якщо хворий не спілкується зі своїми дітьми, командири зазвичай відмовляють у рапорті через суворі норми закону. У таких випадках домогтися права на демобілізацію бійцям інколи вдається лише через суд.

Міноборони дозволило оформлювати низку відстрочок онлайн у "Резерв " без візитів до ТЦК. Проте адвокати наголошують: цифровізація покриває поки що далеко не всі підстави, тому багатьом військовозобов'язаним досі доводиться особисто нести паперові документи до в ТЦК.

Сьогодні вже колишній міністр оборони говорить Reuters, що Україна "повільно програє", а Зеленському публічно рекомендує йти на вибори. Прикметно, що в Офісі президента на це відповіли одним реченням: на посаді Федоров оцінював хід війни позитивно, і єдине, що з того часу змінилося – це його власний статус. Еспресо нагадає й порівняє колишні і теперішні заяви Михайла Федорова, щоб зрозуміти, де тут політична сміливість людини, якій ситуація нарешті "розв'язала язик", а де – звичайна демонстрація того, що кабінетне крісло і мікрофон опозиціонера, яким стає Федоров, промовляють різними голосами.Довга кар’єра Федорова в команді Зеленського і коротка міністром оборонифото: Офіс президента УкраїниМихайла Федорова призначили міністром оборони 14 січня 2026 року – за нього проголосували 277 народних депутатів, а сам він увійшов в історію як наймолодший очільник цього відомства. До того сім років Федоров був віцепрем'єром і міністром цифрової трансформації, одним з авторів "Дії" і людиною, яку в урядових колах вважали одним з найуспішніших менеджерів команди Зеленського.На посаді міністра оборони він протримався трохи більше півроку. 16 липня 2026-го Федоров підтвердив, що залишає крісло. Офіційної комунікації щодо причин відставки практично не було, що саме собою викликало обурення. По всій країні люди виходили на вулиці на підтримку міністра, якого встигли пов'язати з переломом у війні завдяки дроновій кампанії проти нафтопереробки та військової логістики РФ.Хоч би яка версія звільнення була ближчою до істини, але факт залишається фактом: людина, яка ще в липні була "в команді", у серпні вже говорить мовою опозиційного політика і це створює ефект суперечностей. Фронт: "перевага на півроку" проти "повільно програємо"Найбільш промовиста ілюстрація – оцінка самого ходу війни. 16 червня цього року, ще будучи міністром оборони, Федоров в інтерв'ю ТСН прогнозував, що Україна збереже перевагу на полі бою щонайменше протягом наступних шести місяців – завдяки зміні процедур закупівель, конкурентним тендерам і якісним дронам, які, за його словами, сформували "нову реальність на полі бою на користь Сил оборони"."Росіяни, як показують попередні роки, адаптуються і намагаються перехопити ініціативу. Зараз найближчі шість місяців у нас точно буде перевага", - сказав Михайло Федоров.І ось 25 серпня – уже як колишній міністр – той-таки Федоров каже Reuters протилежне: Україна "поступово, повільно програє" війну, і в Києва залишилось лише кілька місяців, щоб ухвалити рішення, здатні переломити ситуацію. Він називає причини, зокрема: брак цілісного бачення перемоги, відхід від інновацій, а також вкорінена корупція, кумівство та недостатня політична незалежність державних інституцій."Я думаю, що зараз настав переломний момент, який визначить нашу майбутню траєкторію, але схоже, що ми поступово, повільно програємо", - відзначив Федоров. Різниця в риториці впадає у вічі не тому, що ситуація на фронті за два місяці не могла погіршитися, бо вона цілком могла. Але сам масштаб перегляду оцінки – від "зберігаємо перевагу" до "поступово програємо" – і збіг цього перегляду з датою звільнення дали Офісу президента привід для їдкої репліки, мовляв, на посаді Федоров говорив інакше, і єдине, що змінилося відтоді – це його статус. При цьому сам ексміністр наполягає, що в України "досі є всі шанси перемогти", просто потрібен терміновий план завершення війни, який дозволить змінити її перебіг. Вибори: від "немає законних підстав" до "треба знайти механізм"Михайло Федоров, фото: скриншот з відеоЩе виразніший розворот – щодо виборів під час війни. Коли Федоров очолював Мінцифри, саме йому доводилося публічно гасити ідею електронного голосування як спосіб провести вибори в умовах бойових дій. В останні дні 2025 року в ефірі телемарафону він пояснював, що на проведення виборів через інтернет сьогодні немає жодних законних підстав, що цифрове голосування вимагає складної підготовки, змін законодавства і високого рівня суспільної довіри, а питання це надзвичайно чутливе – особливо з огляду на кібератаки з боку Росії."Вибори – це завжди про довіру", – казав тоді міністр, пояснюючи, чому навіть офлайн-вибори тримаються на довірі до ЦВК і підрахунку голосів, а онлайн-формат цю довіру лише ускладнює.Після звільнення Федоров став чи не першим помітним політиком з команди Зеленського, який публічно зажадав виборів попри воєнний стан, назвавши кризу управління системною. У відео зверненні 18 серпня він поставив риторичне запитання: якщо війна триватиме ще рік, два чи три, чи означає це, що Росія фактично отримає право визначати, коли українці зможуть знову обирати владу? Демократія, за його словами, не може бути "заручницею Росії"."Ми воюємо саме тому, що хочемо залишитися вільною європейською державою. Тому ми повинні знайти законний, безпечний і реалістичний механізм, який дозволить Україні відновити повноцінний демократичний процес навіть за умов тривалої війни", – заявив він.Це вже не просто зміна акценту, а майже дзеркальний розворот тези: раніше – "немає законних підстав і це небезпечно", тепер – це "зволікання саме по собі є небезпекою". Зеленський у відповідь заявив, що такий крок здатен "знищити Україну", і припустив, що Федорова могли підштовхнути зовнішні сили – сам ексміністр це рішуче заперечив. "Моя позиція була чітка – якщо партнери запропонують нам конкретні умови, за яких можна безпечно, легітимно і демократично провести вибори в Україні – за участі військових, на прифронтових територіях, за кордоном, куди виїхали мільйони наших громадян, рятуючись від війни, безпечно – тобто без ударів та обстрілів, то давайте це обговорювати. Я вважаю, що у час такої війни вибори в цілому – це великі ризики. Вибори просто зараз – це цунамі для держави, яке розколить Україну", - сказав Зеленський. В Офісі президента ідею назвали нереалістичною на тлі російських ракетних та дронових атак, а голова Верховної Ради Руслан Стефанчук прямо сказав, що вибори під час війни неможливі, а позиція Федорова – безвідповідальна. Цікаво, що команда самого Федорова, за даними Української правди, навіть не має сформованої позиції, які вибори проводити першими – президентські чи парламентські, а сам ексміністр не виключає власної президентської амбіції, хоч і називає розмову про це передчасною.Показову оцінку цій непослідовності дав нардеп Микола Княжицький. За його словами, Федоров був у всіх урядах Зеленського з першого дня, але за всі ці роки від нього жодного разу не було чути публічної незгоди з недемократичними тенденціями у державі чи протесту проти практики точкових персональних санкцій як політичного інструменту. Лише після відставки й після того, як його кандидатуру повторно не внесли на посаду міністра, пролунала "фактично програмна промова", яка, втім, за словами Княжицького, так і залишила відчуття недомовленості. Бо заклик до виборів прозвучав без відповіді на власне питання Федорова про механізм онлайн-голосування, вразливість до атак ворога і неможливість гарантувати верифікацію результату – те саме, про що він сам публічно попереджав кількома роками раніше.Корупція: від "ефективного інструменту боротьби" до "вона нас гальмує"фото: facebook-сторінка Михайла ФедороваТретій сюжет важливий – корупція в державному апараті. Роками, очолюючи Мінцифри, Федоров публічно презентував саме антикорупційний ефект своїх реформ: електронні будівельні послуги на порталі "Дія" він називав "ефективним інструментом у боротьбі з корупцією", оскільки вони автоматизовані й виключають вплив людини на ухвалення рішень; відкриття державних наборів даних подавалося як інструмент, що дозволяє журналістам і громадськості "знаходити корупційні ризики й контролювати органи влади". Тобто образ, який Федоров роками формував про самого себе – це образ людини, яка технологічно демонтує корупційні схеми зсередини системи.Тепер риторика змінилась на протилежну: корупція, кумівство і брак політичної незалежності інституцій – це, за словами вже колишнього міністра, і є те, що заважає Україні або перемогти, або хоча б завершити війну в сильній позиції. "Є велика кількість людей, які побудували різні схеми і свої інтереси, і вони гальмують ухвалення правильних рішень. Я це відчув у Міністерстві оборони", – визнав Федоров в нещодавньому інтерв’ю, тим самим ретроспективно описуючи відомство, яке сам очолював, як частину проблеми, а не рішення.Тут різниця радше не в самому факті визнання проблеми (про корупцію в оборонних закупівлях говорили й до нього, і за нього – досить згадати конфлікт довкола реформи тендерів, який сам Федоров називає ключовою причиною свого звільнення), а в тому, коли саме ця відвертість стала можливою. Поки Федоров розпоряджався бюджетами й кадровими рішеннями, головним меседжем була ефективність технологій, які він впроваджує. Коли розпоряджатися перестав – головним меседжем стала системна гнилість, яка заважала йому теж, але тоді він це публічно не озвучував.Реформа мобілізації: від "ми почали" до "нам не дали закінчити"фото: Офіс президента УкраїниНа темі мобілізації розрив у Федорова не такий різкий, як у темі "перемога-програш" чи можливість виборів. Однак теж помітна зміна риторики. У червні 2026-го, ще міністром, він продавав суспільству реформу як процес, який уже пішов. Тому це не про одне рішення, яке, за помахом чарівною палички, все вирішить. Він говорив про короткі контракти на 10 і 14 місяців, виплати піхоті близько 300 тисяч, штурмовикам – до 460 тисяч, гарантована відстрочка після служби, калькулятор демобілізації, часткове звільнення "з осені" для тих, хто в армії з 2022-го чи раніше. Також про повернення із СЗЧ через "Армія ", як робочий механізм. Про ТЦК Федоров завжди казав обережно, мовляв, однієї зміни вивіски замало, систему треба ламати зсередини війська – контрактами, переведеннями, цифровим супроводом людини від повістки до частини. Тоді це звучало як "ми вже запустили перший етап".Після відставки та сама історія стала історією зірваного фіналу. У липневому інтерв’ю "Українській правді" Федоров уже називає точний графік, якого публічно в такій категоричній формі раніше не фіксував: показати реформу в липні, запустити в серпні, "щоб у вересні у нас вже не було взагалі цієї проблеми". Більше того, він каже, що в день звільнення мав підписати наказ про зняття балаклав у групах оповіщення, камери в ТЦК і "цифрову воронку". Тобто те, що в червні виглядало як уже розпочата трансформація, у липні–серпні стає майже готовою реформою, яку зупинили кадровим рішенням Банкової. Виглядає, як зручна конструкція: недолік системи пояснюється не шістьма місяцями його міністерства, а тим, що його не допустили до "другого етапу".Ще одна нестиковка – про відповідальність. На посаді Федоров говорив про мобілізацію як про поле, яке Міноборони перебудовує пакетом постанов і контрактів. Після 15 липня він регулярно нагадує: ТЦК підпорядковані Сухопутним військам і головкому, а не міністру. Логіка зрозуміла – частину повноважень він справді не мав. Але політично це виглядає як перекладання: поки був "своїм", система комплектування була об’єктом його реформи; коли ж крісло забрали, з’ясувалося, що ключі від ТЦК були в іншого кабінету. У подкасті Стерненка на початку серпня він уже описує наступний етап як відмову від моделі "два мільйони в розшуку" на користь черг із зрозумілими правилами. Ідея не нова і не суперечить червневим тезам. Новим є тон: тепер це не звіт міністра, а претензія людини, яку не дали довести справу.І тут є ще один сюжет, менш програмний, але по-своєму показовий. Нардеп Олексій Гончаренко звернув увагу, що вже 18 липня, а це буквально за кілька днів після відставки, Федоров оформив собі бронювання від мобілізації через благодійний фонд "Східна Європа". Гончаренко прямо назвав це суперечністю між публічними ініціативами ексміністра й тим, як він розпоряджається власним статусом, щойно втратив крісло. Чому це навряд чи додає йому прихильниківПарадокс ситуації в тому, що відвертість Федорова після звільнення теоретично мала б працювати на його користь: він озвучує речі, про які й так усі здогадувалися, тобто корупцію, кадрові війни, брак стратегії. Західні медіа називали цю хвилю критики найсерйознішим внутрішньополітичним викликом для Зеленського від початку повномасштабної війни.Але саме синхронність цієї відвертості зі звільненням і працює проти нього. Коли позиція змінюється рівно в момент втрати влади – і змінюється не в деталях, а на протилежну за суттю (від "зберігаємо перевагу" до "програємо", від "виборів не можна" до "вибори необхідні", від "боремося з корупцією" до "корупція нас душить", від "реформа мобілізації лише стартувала" до "нам не дали реформу от-от довести") – це читається доволі двозначно. Звісно, звільнення і не бажання займати ніяке інше крісло в команді Зеленського, крім міністра оборони, вивело Федорова у надто публічну площину. Але водночас воно змусило його перейти з позиції людини, яка відповідала за систему, у позицію людини, яка оцінює систему. І тепер суспільство має повне право запитати: де закінчується чесність колишнього чиновника, який нарешті може говорити вголос, і починається політичний розрахунок людини, яка більше не має посади, але може претендувати на щось більше, можливо, у своєму власному політичному проєкті?Читайте також: Таємний рейс глави ЦРУ до Москви: загроза для НАТО і попередження про удари по РФ, про що ще Реткліфф міг говорити з Путіним

Військовослужбовці, які самовільно залишили частину, на час відсутності перестають отримувати грошове забезпечення. Після офіційного повернення на службу виплати поновлюють, однак гроші за період СЗЧ не компенсують. Окремі правила діють і для "бойових".
Про це йдеться у роз'ясненні Міністерства оборони України, передає Новини.LIVE.
Коли військовому припиняють виплати
Якщо військовослужбовець самовільно залишив частину або місце служби, грошове забезпечення припиняють із дня СЗЧ. Поновлюють його з дня повернення. І припинення, і відновлення виплат оформлюють наказом командира військової частини. За час СЗЧ військовий також не отримує продовольче, речове та інші види забезпечення. Цей період не зараховують до строку військової служби, вислуги у військовому званні та вислуги років для визначених законом виплат і пенсії.
Чи повернуть гроші за час СЗЧ
Ні. Якщо військовий повернувся на службу, виплати відновлюються надалі, але грошове забезпечення за час самовільної відсутності не компенсують. Наприклад, якщо військовий перебував у СЗЧ два місяці, а потім повернувся, гроші за ці два місяці йому не нарахують. Це прямо випливає зі статті 24 закону: протягом періоду від СЗЧ до повернення грошове та інші види забезпечення не здійснюються.
Що буде з "бойовими"
Тут правила жорсткіші. Додаткову винагороду не виплачують за місяць, у якому військовий пішов у СЗЧ, за весь час самовільної відсутності та за місяць, у якому він повернувся. Тобто, якщо військовий повернувся, наприклад, 10 серпня, звичайне грошове забезпечення після повернення поновлюється за встановленими правилами. Однак додаткову винагороду за серпень він не отримає.
Раніше Новини.LIVE писали, що громадяни, які підписують контракти із ЗСУ на визначений термін, мають гарантоване законом право на звільнення після закінчення військової служби. Навіть якщо термін дії ще триває, рішення про загальну демобілізацію дозволить розірвати угоду.
Також Новини.LIVE повідомляли, що в Україні військовозобов'язані можуть проходити службу за мобілізацією або добровільно укласти новий мотиваційний контракт. В обох випадках військові мають базові соціальні гарантії та право на бойові виплати. Крім того, в Україні продовжується воєнний стан та мобілізація, а це означає, що військовозобов'язані чоловіки можуть отримувати повістки. У разі відмови від вручення її громадянину загрожує штраф від 17 000 до 25 500 гривень від ТЦК.

У Третьому армійському корпусі прокоментували можливе зниження верхньої межі мобілізаційного віку з 60 до 55 років. Речник корпусу Олександр Бородін зазначив, що бойові посади потребують передусім молодших людей через фізичні навантаження. Водночас, за його словами, війську потрібна значна кількість фахівців для тилових завдань.
Про це Олександр Бородін розповів в ефірі День.LIVE.
Бородін про зниження верхньої межі мобілізації
Речник Третього армійського корпусу зазначив, що серед старших військовослужбовців є добровольці, які здебільшого виконують тилові функції.
Водночас він наголосив, що оцінювати можливе зниження мобілізаційного віку на рівні всієї країни складно, оскільки досвід його підрозділу значною мірою пов'язаний із добровольчою складовою.
"Якщо ми говоримо про бойові посади, це справа людей молодшого віку — це просто фізіологія", — сказав Бородін.
За його словами, потреба армії не обмежується безпосередньо бойовими посадами. Для забезпечення роботи одного військовослужбовця на передовій потрібні люди, які виконують низку тилових завдань.
"Величезна кількість потребує комплектації тилових посад. Можливо, є хибне уявлення, що мобілізаційні процеси — всіх в піхоту. Це не зовсім так", — пояснив речник.
Бородін також зазначив, що на тилових посадах можуть ефективно працювати військовослужбовці старшого віку, якщо вони мають відповідну кваліфікацію.
"Якщо ми говоримо про тилові посади, є воїни, які їх займають і дуже круто себе проявляють, і дійсно є великими спеціалістами", — зазначив він.
Речник Третього корпусу про відстрочку після народження дитини
Олександр Бородін також прокоментував законопроєкт, який передбачає надання чоловікам відстрочки від мобілізації на один рік після народження дитини.
Він звернув увагу на ситуацію військовослужбовців, які вже перебувають на службі та стають батьками під час війни.
"Такі всі речі повинні бути справедливі по відношенню до всіх громадян. Не тільки тих, кого будуть залучати до війська, але й тих, хто знаходиться у війську", — наголосив Бородін.
За його словами, перед запровадженням такої відстрочки необхідно відповісти на питання, як вона працюватиме для військовослужбовців, які вже кілька років перебувають на фронті та під час служби стають батьками.
"Якщо будуть відповіді на ці питання, тоді буде можливо про це говорити", — додав речник.
Раніше Новини.LIVE писали, що в Україні можуть знизити мобілізаційний вік із 25 до 23 років. За словами адвоката Вадима Гречківського, відповідний законопроєкт можуть винести на розгляд Верховної Ради вже восени, зокрема у вересні або жовтні. Водночас офіційного рішення про таке зниження віку наразі немає.
Також Новини.LIVE повідомляли, що військовослужбовцям, які уклали контракт, може бути складно достроково звільнитися зі служби. Питання демобілізації залежить від визначених законодавством підстав для звільнення та умов конкретного контракту.

Громадяни, які підписують контракти із ЗСУ на визначений термін, мають гарантоване законом право на звільнення після закінчення військової служби. Навіть якщо термін дії ще триває, рішення про загальну демобілізацію дозволить розірвати угоду.
Про це Новини.LIVE повідомляє з посиланням на пояснення Сил оборони України.
Що буде з військовими на контракті у випадку загальної демобілізації 
Для цивільних осіб в Україні діє зараз можливість долучитися до війська, підписавши контракт. Термін такої служби є фіксованим і становить 14 або 24 місяці. Головною гарантією для військовослужбовців виступає право повернутися до цивільного життя одразу після завершення визначеного терміну. Відповідно до положень Закону "Про військовий обов'язок і військову службу", військове командування зобов'язане відпустити особу по закінченню дії підписаного документа.
Важливим нюансом є сценарій можливого оголошення демобілізації в країні. Якщо держава ухвалить відповідне рішення, військовослужбовці не будуть змушені залишатися в армії до кінця дії свого договору. Ті громадяни, які не виявлять бажання продовжувати службу, зможуть розірвати контракт і звільнитися в межах демобілізаційних процесів, не чекаючи календарного завершення угоди.
Чи можна в контракті змінити пункти умов які не подобаються
Змінити, додати або прибрати окремі умови чи пункти під час підписання неможливо. Форма угоди є типовою та жорстко стандартизована на рівні Кабінету Міністрів України.
Жодних індивідуальних змін чи додаткових вимог від підписантів урядовий формат не передбачає.
Раніше Новини.LIVE писали про те, що громадяни України з безстроковою інвалідністю та належно оформленою відстрочкою від мобілізації зберігають право на отримання статусу біженця в ЄС. Факт перебування на військовому обліку не є перешкодою для захисту за кордоном, проте під час першого перетину кордону можуть вимагати додаткові документи.
Водночас судова влада відхилила позов військовозобов'язаного щодо визнання недійсною його мобілізації, яка відбулася в серпні 2025 року з грубими порушеннями. Апеляційний суд визнав факти окремих процедурних порушень із боку ТЦК, однак кваліфікував їх як несуттєві для того, щоб скасувати призов.

Українські жінки, які виховують дітей самостійно, бо їхні чоловіки перебувають на війні, закликають владу до справедливості та розробки механізму демобілізації.

В Україні військовозобов'язані можуть проходити службу за мобілізацією або добровільно укласти новий мотиваційний контракт. В обох випадках військові мають базові соціальні гарантії та право на бойові виплати. Однак такий контракт дає можливість заздалегідь знати строк служби, обрати підрозділ і посаду, а після звільнення отримати відстрочку від повторного призову.
Про це інформує Новини.LIVE з посиланням на роз'яснення Міністерства оборони України.
Строки служби
Одна з головних відмінностей стосується строку служби. Нові мотиваційні контракти можуть укладатися на 6 місяців для резервістів, а також на 10, 14 або 24 місяці залежно від категорії військовослужбовця та посади. Після завершення визначеного контрактом строку військовий отримує право звільнитися зі служби, навіть якщо воєнний стан продовжує діяти.
У мобілізованих конкретного строку служби немає. Вони продовжують службу до появи передбачених законом підстав для звільнення або ухвалення державою відповідних рішень щодо демобілізації.
Можливість обрати місце служби
Мотиваційний контракт також дозволяє обрати підрозділ та посаду з урахуванням професії, навичок і досвіду людини. Серед доступних напрямків є оператори безпілотних систем, бойові медики, механіки-водії, розвідники, стрільці та командири відділень.
Знайти вакансію можна через Єдиний портал вакансій ЗСУ, застосунок "Резерв " або центри рекрутингу. Для мобілізованих порядок інший. Їх розподіляють до підрозділів відповідно до потреб комплектування Збройних Сил.
Які гроші отримують контрактники
За перший мотиваційний контракт передбачена одноразова допомога. Для рядового складу вона становить 26 624 грн, для сержантського і старшинського — 29 952 грн, для офіцерського — 33 280 грн.
Також контрактники можуть розраховувати на підйомну допомогу та компенсацію витрат на оренду житла. Водночас бойові виплати не залежать від того, мобілізували військового чи він підписав контракт. Вони нараховуються відповідно до умов та місця виконання бойових завдань.
Завершення контракту
Ще одна важлива відмінність — відстрочка від повторної мобілізації після звільнення. Її базовий строк для військових, які завершили мотиваційний контракт, становить шість місяців. В окремих випадках цей період може бути довшим. На тривалість відстрочки впливають строк служби за контрактом, безпосередня участь у бойових діях та попередній військовий стаж.
Як перейти на новий контракт
Військові, які вже проходять службу, можуть подати рапорт командиру на укладення мотиваційного контракту. Зробити це можна у паперовій формі або через "Армія ". Розглянути звернення мають протягом 14 днів. Повторно проходити військово-лікарську комісію та професійно-психологічний відбір чинним військовослужбовцям не потрібно.
Для цивільних, які тільки вступають на військову службу, ВЛК та професійно-психологічний відбір залишаються обов'язковими.
Що з відпустками
У цьому питанні суттєвої різниці між мобілізованими та контрактниками немає. Обидві категорії мають право на щорічну основну відпустку до 30 календарних днів та до 10 днів за сімейними обставинами. Для учасників бойових дій також передбачена додаткова 14-денна відпустка.
Раніше Новини.LIVE писали, що жінки дедалі частіше підписують контракти із ЗСУ. Багато з них обирають сферу ІТ та керування дронами, попередньо проходячи спеціальні курси. Рекрутери зазначають, що українки під час мобілізації виявляють високу ініціативність. Нерідко додатковим стимулом того, щоб долучитися до ЗСУ, для них стає служба їхніх чоловіків.
Також Новини.LIVE повідомляли, військовозобов'язані громадяни, які отримали право на відстрочку від мобілізації на підставі рішення суду, не зможуть скористатися функцією її автоматичного продовження. Така відстрочка не з'явиться самостійно у застосунку "Резерв ". Для збереження свого статусу їм необхідно особисто проходити процедуру поновлення документів через адміністративні центри.

Секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко заявив, що в Україні готують "радикальні" зміни у процесі мобілізації. За його словами, вони, зокрема, можуть стосуватися призовного віку.
Про це народний депутат сказав в ефірі програми "Великий Львів", передає Рубрика.
Костенко зазначив, що наразі обговорюються зміни, які можуть стосуватися призовного віку. Водночас він не уточнив, про зниження чи підвищення вікової межі йдеться.
За словами секретаря оборонного комітету, переходу України виключно до добровільного призову не планується. Мобілізація і надалі матиме передбачений законом обов'язковий характер.
"Якщо хтось думає, що у нас мобілізація із примусової, законної, стане якоюсь іншою: захотів – пішов, захотів – ні, то таких рішень не буде прийнято. Тому що ті, хто хотів захищати країну, вже пішли", – сказав Костенко.
Окремо народний депутат спростував чутки про можливе скасування відстрочки від мобілізації для батьків трьох і більше дітей. Він заявив, що відповідних законодавчих ініціатив наразі немає, і найближчим часом їх також не передбачається.
Також Костенко наголосив, що змін щодо мобілізації жінок не планується. За його словами, їхня служба у Збройних силах України і надалі залишатиметься виключно добровільною.
Водночас депутат повідомив, що зараз триває підготовка інших змін у сфері мобілізації. За його словами, йдеться, зокрема, про призовний вік і сам процес мобілізації.
"Тому я знаю, що зараз будуть впроваджуватися деякі радикальні речі. Вже йдуть розмови й, наскільки я знаю, деякі речі змінюються в призовному віці. Не буду уточнювати, думаю, про це згодом скажуть: і щодо призовного віку, і щодо самої мобілізації. Але я знаю, що рухи йдуть", – сказав нардеп.
Костенко додав, що офіційно про можливі зміни згодом мають повідомити Міністерство оборони або Генеральний штаб.
Окремо секретар оборонного комітету розповів про ситуацію з мотивацією громадян до укладання контрактів. За його словами, збільшення фінансових надбавок за контрактами поки не призвело до зростання кількості охочих підписувати такі контракти.
"Щодо мотивації: ми бачимо, що дали якісь грошові надбавки на контракти, але від цього вона не збільшується. Вона або зменшується, або залишається такою, як є", – зазначив Костенко.
Що відомо про реформу в армії
Нагадаємо, 25 березня 2026 року стало відомо, що Міністерство оборони України готує пакет змін до процесу мобілізації, підходів до самовільного залишення частини та умов служби для штурмовиків і піхотинців після обговорень із військовими з різних напрямків фронту.
Також 19 березня 2026 року Кабінет міністрів ухвалив розроблений Міністерством оборони законопроєкт, який оптимізує роботу рекрутингових центрів ЗСУ шляхом зняття з них повноважень персонального військового обліку громадян.
Варто додати, що повна демобілізація захисників та захисниць через ситуацію на фронті залишається нереальною, хоча за підрахунками у квітні цього року близько 350 тисяч військових могли б бути вже звільнені.
1 травня президент Володимир Зеленський у межах реформи армії доручив змінити контрактну систему в Силах оборони та передбачити поетапне звільнення частини мобілізованих військових.
↓Читайте також





Президент зареєстрував у Раді законопроєкти про продовження воєнного стану та мобілізації



The post У Раді обговорюють зміни у процесі мобілізації, зокрема щодо призовного віку, – Костенко appeared first on Рубрика.

Військовослужбовці, які мають матір з інвалідністю I групи, можуть зіткнутися з відмовою у демобілізації через наявність інших родичів на ТОТ. Юристи радять готуватися до судів, щоб довести фізичну неможливість сестри чи брата доглядати за хворими батьками. 
Про це Новини.LIVE повідомляє з посиланням на відповідь юриста Владислава Дерія.
Як довести ТЦК що родичі живуть на ТОТ і не можуть доглядати за хворим родичем
Наявність близьких родичів на тимчасово окупованих територіях, зокрема в Криму, стає серйозною перепоною для військовослужбовців, які планують демобілізуватися для догляду за батьками.
Навіть якщо матір має поважний вік та I групу інвалідності з відповідним медичним висновком, військова частина з імовірністю 90% відмовить захиснику у звільненні. Як пояснюють юристи, командування та штабні правознавці трактують законодавство буквально. Згідно з частиною 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", залишити лави армії під час воєнного стану можна лише за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.
Так до юриста звернувся чоловік, який розповів, що має літню матір з групою інвалідності, яка потребує догляду. У нього є рідна сестра, яка проживає нині на території тимчасово окупованого Криму.
Юрист Владислав Дерій наголошує: оскільки донька належить до першого ступеня, для військової частини факт її фізичного перебування на окупованій території  не є аргументом. Командир вимагатиме довідку від лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про те, що сестра сама потребує догляду.
У разі отримання такої відмови єдиним шляхом залишається звернення до адміністративного суду. Хоча поточна судова практика є неоднозначною, юрист додав, що все ж таки є у практиці чимало рішень на користь мобілізованих.
Тому завдання позивача — це чітко довести, що сестра фізично не здатна опікуватися матір'ю з інвалідністю через своє перебування за межами підконтрольної території, а отже, військовий залишається єдиною людиною, яка може забезпечити необхідний нагляд.
Які документи треба зібрати для ТЦК, щоб довести неспроможність родичів опікуватися батьками
Щоб ініціювати процес звільнення, військовому доведеться зібрати об'ємний пакет нотаріально завірених документів. Окрім свідоцтва про народження та підтвердження відсутності інших працездатних родичів, ключову роль відіграють медичні папери.
Це має бути висновок МСЕК чи ЛКК про потребу в постійному догляді. Також підійде витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, оформлений за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067.
На підтвердження самого статусу інвалідності подається довідка до акта огляду МСЕК, аналогічний витяг експертної команди, пенсійне посвідчення або довідки про призначення соціальної допомоги.
Якщо особа не має права на пенсію, використовується форма згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946. Як додатковий доказ можна долучити папери про те, що інші брати вже доглядають за кимось із членів родини.
Та найважливішим документом у цій процедурі є Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Отримати його можна двома шляхами. Перший варіант передбачає подачу рапорту за затвердженою формою на ім'я командира частини разом із засвідченими копіями всіх документів. Після цього командування зобов'язане протягом трьох днів надіслати запит на перевірку до вказаного у рапорті військкомату. Керівник ТЦК має лише один календарний день на призначення спеціальної комісії.
Другий варіант передбачає, що військовослужбовець або його батько чи матір можуть подати заяву безпосередньо на ім'я очільника ТЦК та СП за місцем реєстрації чи фактичного проживання літньої людини. На проведення перевірки та складання акту виділяється десять календарних днів. За цей час представники військкомату можуть надсилати запити до державних органів. Якщо відповідь від чиновників не надходить до 15 дня з моменту реєстрації запиту, комісія приймає рішення на основі вже наявних поданих документів і баз даних, обов'язково зазначаючи факт відсутності відповіді в фінальному акті.
Готовий акт перевірки оформлюється у трьох примірниках. Один з них назавжди залишається в архіві ТЦК та СП. Два інших примірники військкомат зобов'язаний надіслати самому військовослужбовцю та командиру військової частини, який ініціював запит, але не пізніше ніж через п'ять календарних днів після дати складання документа.
Раніше Новини.LIVE повідомляли, що громадяни, які бажають добровільно мобілізуватися, отримали можливість потрапити до лав ЗСУ без посередництва територіальних центрів комплектування. Згідно з урядовими змінами, бойовим підрозділам надано право самостійно здійснювати рекрутинг та скеровувати майбутніх бійців на проходження військово-лікарської комісії за власним напрямком.
Також юристи пояснили, що буде, якщо після вступу до військового вишу у курсанта раптом зникне бажання навчатися далі. Навіть коротке перебування в курсантському статусі призводить до того, що у випадку відрахування за власним бажанням особа автоматично втрачає право на цивільне життя і підлягає негайному призову.

Українські військові мають законне право оскаржувати незаконні рішення командування, починаючи від неправильних виплат і закінчуючи діями військово-лікарської комісії. Захистити свої права на військовій службі можна через подачу рапорту по інстанції або звернення до адміністративного суду.
Про це роз'яснює Міністерство оборони України, передає Новини.LIVE.
Як військовому оскаржити дії командира в ЗСУ
Щоб дати хід справі, законодавство пропонує два паралельні або послідовні шляхи: позасудовий та судовий. Останній передбачає позов до адміністративного суду, коли необхідний незалежний розгляд або внутрішні механізми виявилися неефективними.
Проте зазвичай процес стартує з позасудового етапу, який дозволяє вирішити проблему швидше і без залучення юристів. Для цього боєць складає письмовий рапорт (скаргу) на ім'я свого безпосереднього командира. Якщо ж оскаржуються дії самого прямого керівника, документ направляють старшому начальнику.
Згідно зі статтями 110 та 111 Дисциплінарного статуту, адресат зобов'язаний перевірити факти, прийняти обґрунтоване рішення і повідомити про нього заявника. За необхідності призначається службова перевірка. У випадках, коли проблемне питання виходить за межі компетенції командира, відповідно до статті 112 він мусить перенаправити скаргу за належністю. На розгляд звернення відводиться до 30 днів, а у складних ситуаціях термін може бути подовжено до 45 діб.
Які треба зібрати докази щодо подачі скарги на командира
Юридично важливо мати доказ подачі скарги. До прикладу це може бути відмітка про реєстрацію на другому примірнику рапорту або ж квитанція про відправку цінного листа з описом вкладення через пошту.
Без такого підтвердження довести факт звернення у вищих інстанціях неможливо. Сам документ має містити повні найменування адресата та заявника (посада, звання, прізвище), детальну хронологію подій із посиланням на порушені норми законів чи статутів, чітку вимогу щодо очікуваних результатів (наприклад, перерахунок виплат чи скасування рішення) та додані копії документів, актів чи наказів, що підтверджують обставини справи.
Три правила які не варто порушщувати при подачі скарги
Водночас статті 110–112 Дисциплінарного статуту закріплюють три жорсткі правила поведінки під час оскарження.
По-перше, подача скарги не зупиняє дію наказу, він підлягає виконанню навіть під час розгляду. Винятком є лише відверто злочинні розпорядження, від виконання яких підлеглий зобов'язаний відмовитися. По-друге, статутний порядок передбачає виключно індивідуальні скарги з дотриманням субординації, тому колективні звернення в армії на практиці не застосовуються. По-третє, забороняється подавати скарги під час несення варти, чергування, знаходження у строю, виконання службових обов'язків чи на заняттях. Зробити це дозволяється лише в межах встановлених процедур, зокрема під час офіційного опитування особового складу.
Як повідомляли раніше Новини.LIVE,  рекомендаційний лист, або відношення, є офіційним підтвердженням готовності конкретної військової частини зарахувати кандидата на вакантну посаду. Чому цей документ дуже важливий для громадян, які обирають службу за контрактом або прагнуть мобілізуватися до обраного підрозділу.
Якщо у громадянина не оформлена відстрочка у зв'язку зі зникненням безвісти батька чи рідного брата, представники ТЦК мають законні підстави для його призову. Водночас після прибуття до навчального центру новомобілізований набуває іншого правового статусу, тому юристи пояснюють нюанси, які варто знати, аби мати шанс на законну демобілізацію.

Перспективи
припинення вогню в Україні залишаються невизначеними, попри активізацію дипломатичних
зусиль і зацікавленість міжнародних партнерів у припиненні бойових дій.
Головною проблемою залишається позиція Росії та її готовність до реального,
тривалого й контрольованого перемир’я. Для України важливо, щоб припинення
вогню не стало лише тимчасовою паузою перед новою хвилею агресії. Чи не стане перемир'я
з кремлівським правителем Володимиром Путіним новою проблемою для України? Портал
"Коментарі" вирішив з'ясувати перспективи сценаріїв у трьох версій
штучного інтелекту. На
думку чат-боту ChatGPT, припинення вогню може
стати для України довгоочікуваною можливістю зупинити загибель людей, зменшити
кількість атак і поступово повернутися до нормального життя. Проте сама пауза
не гарантує завершення війни. Без чітких гарантій безпеки Росія може
використати цей час для відновлення армії, накопичення озброєння, поповнення
особового складу та підготовки до нового етапу агресії. Особливо небезпечно,
якщо міжнародна спільнота сприйме перемир’я як остаточний мир і поступово
зменшить увагу до України.Тому
Україні потрібна не просто тиша, а безпечна й озброєна тиша. Перемир’я має
супроводжуватися надійними гарантіями, посиленням ППО, достатніми запасами
зброї, підтримкою оборонної промисловості та збереженням військової допомоги
партнерів. Якщо Україна використає паузу для зміцнення оборони, відновлення
економіки та посилення міжнародних позицій, вона може стати шансом. Але якщо
розглядати припинення вогню як остаточний кінець війни, Росія ризикує отримати
саме те, що їй потрібно, — час для підготовки нового удару.Чат-бот
Gemini вважає, що основна небезпека паузи у бойових
діях полягає в асиметрії того, як цей час використають обидві сторони. Для
Росії припинення вогню — це стратегічний перепочинок для перегрупування військ,
відновлення знищеної бронетехніки, накопичення ракетного потенціалу та
налагодження нових логістичних ланцюгів без тиску з боку Сил оборони України. Другим
критичним ризиком є демобілізація суспільного ресурсу та економічна пастка
"замороженого конфлікту". Наявність небезпеки без активної фази боїв суттєво
стримуватиме довгострокові іноземні інвестиції, необхідні для відбудови, адже
жоден великий бізнес не вкладатиме кошти в країну, де війна може відновитися
будь-якої миті. Водночас внутрішня напруга, пов'язана з інтеграцією ветеранів,
демографічною кризою та розчаруванням від відсутності швидкої перемоги,
створить сприятливе підґрунтя для російських інформаційно-психологічних
операцій. За
версією чат-боту Copilot, припинення вогню
відкриє шлях до відновлення економіки та інфраструктури. Мільйони переселенців
зможуть повернутися додому, почнеться масштабна реконструкція міст і сіл, а
міжнародні інвестори отримають сигнал, що країна рухається до стабільності. Це
створить атмосферу надії та мобілізації суспільства навколо ідеї відродження.
Проте водночас очікування швидких результатів можуть зіткнутися з реальністю:
процес відновлення буде тривалим і складним, що може викликати розчарування та
політичну напругу.З
іншого боку, припинення вогню не означатиме зникнення загрози. Росія може
використати паузу для перегрупування, відновлення армії та пошуку нових
способів тиску. Це змусить Україну витрачати величезні ресурси на збереження
оборонної готовності навіть у мирний час. Найнебезпечніший момент настане тоді,
коли суспільство прагнутиме миру й розвитку, але влада буде змушена утримувати
високий рівень військових витрат.Отже,
всі три моделі ШІ дійшли висновку, що припинення вогню може стати для України
як шансом на перепочинок, так і серйозним випробуванням. Багато залежатиме від
умов, на яких буде досягнуто домовленостей, а також від здатності України та її
партнерів не допустити використання паузи Росією для підготовки нової агресії.
Справжнім результатом перемир’я має стати не просто тиша на фронті, а зміцнення
безпеки України та створення умов, за яких повернення до масштабної війни стане
для Кремля значно складнішим.Портал
"Коментарі" вже писав,
що колишній міністр оборони України Михайло Федоров планує відвідати США, де
має намір шукати фінансування для нових оборонних проєктів. Основний акцент він
хоче зробити на розвитку військових технологій, безпілотних систем та
українських стартапів.

Перспективи
припинення вогню в Україні залишаються невизначеними, попри активізацію дипломатичних
зусиль і зацікавленість міжнародних партнерів у припиненні бойових дій.
Головною проблемою залишається позиція Росії та її готовність до реального,
тривалого й контрольованого перемир’я. Для України важливо, щоб припинення
вогню не стало лише тимчасовою паузою перед новою хвилею агресії. Чи не стане перемир'я
з кремлівським правителем Володимиром Путіним новою проблемою для України? Портал
"Коментарі" вирішив з'ясувати перспективи сценаріїв у трьох версій
штучного інтелекту. На
думку чат-боту ChatGPT, припинення вогню може
стати для України довгоочікуваною можливістю зупинити загибель людей, зменшити
кількість атак і поступово повернутися до нормального життя. Проте сама пауза
не гарантує завершення війни. Без чітких гарантій безпеки Росія може
використати цей час для відновлення армії, накопичення озброєння, поповнення
особового складу та підготовки до нового етапу агресії. Особливо небезпечно,
якщо міжнародна спільнота сприйме перемир’я як остаточний мир і поступово
зменшить увагу до України.Тому
Україні потрібна не просто тиша, а безпечна й озброєна тиша. Перемир’я має
супроводжуватися надійними гарантіями, посиленням ППО, достатніми запасами
зброї, підтримкою оборонної промисловості та збереженням військової допомоги
партнерів. Якщо Україна використає паузу для зміцнення оборони, відновлення
економіки та посилення міжнародних позицій, вона може стати шансом. Але якщо
розглядати припинення вогню як остаточний кінець війни, Росія ризикує отримати
саме те, що їй потрібно, — час для підготовки нового удару.Чат-бот
Gemini вважає, що основна небезпека паузи у бойових
діях полягає в асиметрії того, як цей час використають обидві сторони. Для
Росії припинення вогню — це стратегічний перепочинок для перегрупування військ,
відновлення знищеної бронетехніки, накопичення ракетного потенціалу та
налагодження нових логістичних ланцюгів без тиску з боку Сил оборони України. Другим
критичним ризиком є демобілізація суспільного ресурсу та економічна пастка
"замороженого конфлікту". Наявність небезпеки без активної фази боїв суттєво
стримуватиме довгострокові іноземні інвестиції, необхідні для відбудови, адже
жоден великий бізнес не вкладатиме кошти в країну, де війна може відновитися
будь-якої миті. Водночас внутрішня напруга, пов'язана з інтеграцією ветеранів,
демографічною кризою та розчаруванням від відсутності швидкої перемоги,
створить сприятливе підґрунтя для російських інформаційно-психологічних
операцій. За
версією чат-боту Copilot, припинення вогню
відкриє шлях до відновлення економіки та інфраструктури. Мільйони переселенців
зможуть повернутися додому, почнеться масштабна реконструкція міст і сіл, а
міжнародні інвестори отримають сигнал, що країна рухається до стабільності. Це
створить атмосферу надії та мобілізації суспільства навколо ідеї відродження.
Проте водночас очікування швидких результатів можуть зіткнутися з реальністю:
процес відновлення буде тривалим і складним, що може викликати розчарування та
політичну напругу.З
іншого боку, припинення вогню не означатиме зникнення загрози. Росія може
використати паузу для перегрупування, відновлення армії та пошуку нових
способів тиску. Це змусить Україну витрачати величезні ресурси на збереження
оборонної готовності навіть у мирний час. Найнебезпечніший момент настане тоді,
коли суспільство прагнутиме миру й розвитку, але влада буде змушена утримувати
високий рівень військових витрат.Отже,
всі три моделі ШІ дійшли висновку, що припинення вогню може стати для України
як шансом на перепочинок, так і серйозним випробуванням. Багато залежатиме від
умов, на яких буде досягнуто домовленостей, а також від здатності України та її
партнерів не допустити використання паузи Росією для підготовки нової агресії.
Справжнім результатом перемир’я має стати не просто тиша на фронті, а зміцнення
безпеки України та створення умов, за яких повернення до масштабної війни стане
для Кремля значно складнішим.Портал
"Коментарі" вже писав,
що колишній міністр оборони України Михайло Федоров планує відвідати США, де
має намір шукати фінансування для нових оборонних проєктів. Основний акцент він
хоче зробити на розвитку військових технологій, безпілотних систем та
українських стартапів.

Наявність у чинного військового онкохворого брата з інвалідністю ще не гарантує йому автоматичного права на демобілізацію. Навіть за умови повної відсутності контактів хворого зі своїми дітьми, військові частини діють суворо за законодавством, тому нерідко відмовляє у звільненні. Проте, інколи суд може піти на зустріч, стати на бік військового та дати право на відстрочку.
Про це повідомив юрист Юрій Айвазян, передає Новини.LIVE.
Як військовому звільнитися зі служби у разі хвороби брата 
Військовослужбовець має законне право залишити службу, якщо його рідний брат отримав II групу інвалідності внаслідок онкології. Проте сам факт тяжкого діагнозу не гарантує автоматичного звільнення з армії. Визначальною умовою є офіційно підтверджена потреба хворого у постійному сторонньому догляді.
Якщо у брата є неповнолітній 16-річний син від останнього шлюбу та дорослий син від попередніх стосунків, військовому доведеться юридично закріпити факт їхньої відчуженості. Причина у тому, як наголошує Юрій Айвазян, що закон вимагає, щоб догляд здійснював саме військовий через відсутність інших родичів першого та другого ступеня споріднення, здатних це робити.
Правила демобілізації під час воєнного стану регулюються статтею 26 Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу". Вона дозволяє звільнення для догляду за родичем другого ступеня споріднення, який має інвалідність I чи II групи. Це стає можливим виключно тоді, коли ближчих родичів немає взагалі, або вони самі потребують догляду, що підтверджено медико-соціальною експертною комісією чи лікарсько-консультативною комісією.
Як документально довести відсутність родичів для догляду 
Щоб розпочати процедуру, військовий має мати на руках папери на підтвердження родинних зв'язків та відсутності інших осіб для опіки.
Обов'язковою є наявність медичних висновків:
довідки МСЕК;
пенсійного посвідчення;
документів про призначення соцдопомоги із вказаною причиною та групою інвалідності;
висновок комісії медичного закладу, де чітко прописана потреба брата у постійному догляді.
акт обстеження сімейного стану, який затверджує керівник місцевого територіального центру комплектування.
Захисник може ініціювати цей процес двома шляхами. Перший передбачає подачу рапорту на ім'я командира частини з додаванням нотаріально завірених або засвідчених установами копій усіх документів. Після цього командир зобов'язаний протягом трьох календарних днів направити запит до ТЦК.
Другий метод — це подача ідентичної заяви військовим напряму до військкомату за місцем проживання брата. Звертатися із проханням про складання акта має виключно сам військовослужбовець, оскільки закон не передбачає подачі таких заяв родичами хворого.
Як ТЦК має перевірити відсутність родичів для догляду за онкохворим
Після надходження документів очільник ТЦК має один день на створення комісії для перевірки. Її очолює заступник керівника центру, а до складу входять як мінімум троє працівників відомства.
Комісія аналізує надані довідки, перевіряє державні реєстри та здійснює візит за місцем проживання особи з інвалідністю. Оскільки профільний наказ Міноборони не деталізує поняття члена сім'ї, комісари керуються нормами Сімейного кодексу України, беручи до уваги спільне проживання та ведення побуту.
На проведення перевірки виділяється десять календарних днів. Якщо ТЦК змушений надсилати запити до інших державних органів для підтвердження даних про повнолітніх дітей хворого, термін подовжується до п'ятнадцятого дня від дати реєстрації запиту. У випадках, коли державні структури не надають відповіді, комісія ухвалює рішення, базуючись виключно на вже наявних документах.
Сам акт перевірки сімейного стану оформлюється у трьох примірниках. Їх розподіляють між архівом ТЦК, командиром військової частини та безпосередньо заявником. Документи мають бути надіслані не пізніше ніж через п'ять календарних днів після підписання акта. Загалом весь цикл звільнення за сімейними обставинами, від старту процедури до видачі готового висновку комісії, може тривати до 24 календарних днів.
Як писали раніше Новини.LIVE, чинне законодавство України чітко розрізняє поняття "бронювання" та "відстрочки", хоча громадяни часто плутають ці механізми. В Міноборони України нагадали, у чому головна різниця між відстрочкою та бронюванням.
Військовослужбовці мають законне право звільнитися зі служби через необхідність догляду за бабусею, проте похилий вік жінки не дає автоматичних підстав для цього. Аби ТЦК та військова частина задовольнили рапорт, родині потрібно зібрати пакет медичних довідників і документально підтвердити повну відсутність інших непрацездатних родичів першої лінії споріднення, які могли б узяти опіку на себе.

Заступник міністра оборони Мстислав Банік повідомив, що кількість нових 14-місячних контрактів, підписаних військовими, у кілька разів більша за показник, який озвучив ексголовнокомандувач Олександр Сирський. Про це він заявив на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради.
Раніше Сирський у своїй статті стверджував, що нові контракти підписали до 2000 людей. На запитання, чи відповідає це дійсності, Банік відповів: «Озвучити публічно не можу, але у декілька разів більше». Точну цифру він назвати відмовився, але підтвердив, що навіть з урахуванням приросту показник залишається в межах одного відсотка від загальної чисельності військових. «Так», відповів Банік, коли уточнили, чи розраховував він на більші цифри, додавши, що сподівається на подальше зростання кількості контрактів.
За його словами, серед нових цивільних контрактів піхотно-штурмовий напрямок обрали близько 5% рекрутів, а бойові спеціальності обрали 23%. Щодо пілотів безпілотників, для яких передбачений подовжений 24-місячний контракт, Банік пояснив, що спочатку планувалося укомплектувати піхоту, і лише після формування достатнього кістяка передбачалося розширення програми на інші військові спеціальності.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Годі азартних ігор — держава мухлює: чому військові жорстко розкритикували нові контракти та реформу ЗСУ


Для військових, які служать з 2022 року, Банік також розповів про логіку нарахування відстрочок: додатково до базової відстрочки за 6 місяців і часу, проведеного на бойових позиціях, вони отримують по 6 місяців відстрочки за кожен рік служби з 2022 року до моменту підписання нового контракту, а також по місяцю відстрочки за кожен рік служби до 2022 року.
На запитання, чи вважає він реформу контрактів успішною, Банік відповів неоднозначно: «І так, і ні. Запуск контрактів був самостійною частиною нашої роботи, а виплати — ні». За його словами, у Міністерства оборони була ідея передати частину фактичних повноважень територіальних центрів комплектування іншим структурам та органам.Нову систему контрактів у ЗСУ почали готувати навесні 2026 року. Різні формати служби передбачали строки від кількох місяців до двох-трьох років залежно від категорії військових. Для чинних військовослужбовців спочатку анонсували десятимісячні угоди, для новобранців передбачали довший термін. Окремою частиною задуму була відстрочка після служби, тривалість якої мала залежати, зокрема, від часу перебування на фронті.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





СЗЧ, дезертирство та ухилянтство під час війни: карати чи прощати?


Нові угоди військові отримали можливість укладати з 15 червня. При цьому ті, хто відмовляється від контракту, мають продовжувати службу до демобілізації. Уже в липні Михайло Федоров заявляв, що в одних підрозділах нові контракти підписували активно, а в інших їх уклали одиниці. 
Докладніше про проблеми нової системи контрактів у статті ZN.UA «Армія найманців і... кріпаків. Чи вирішила військова реформа проблеми ЗСУ» розповідає кандидат фізико-математичних наук, юрист, директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко.