Search trend "демобілізація"

Артур Дронь, демобілізація, українські письменники, Гемінґвей нічого не знає, нова книга Артура Дроня, Артур Дронь демобілізувався, Артур Дронь завершив службу

І це ж у людей бракує клепки зрозуміти, що це якраз і є спроба "демілітаризації",  про яку  так вперто торочить Путін.Так, очевидно, що жодна структурна реформа в обороні не відбудеться без політичної волі верховного головкома. І очевидно, що навряд чи щось добре може бути, коли президент уникає слів "мобілізація" і "демобілізація", то підписує знижки на штрафи для  ухилянтів, то заявляє, що його мета — щоб "ТЦК не ходили вулицями".(Ні, насправді це не про щось страшне, лише про електронний облік, але зацініть як це звучить з вуст президента і як впливає на незміцнілі душі широкої громадськості). І було б прямо ідеально, аби політична влада в нашій реальності була не про електоральний цикл, а про роботу на стратегічну перевагу над противником.  Українські соціологічні служби за всі часи (і в останні роки також) проводили купу досліджень — від мотивації щодо мобілізації до ширшого опису орієнтацій українського суспільства. Низька інституційна довіра, зате довіра до "своїх", конфлікт між уявленням про свободу і відповідальність, подвійна мораль. Але впертість, але сміливість, але патріотизм і жертовність, але добросердя, але запит на справедливість.  Ми такі, які є, і з цим можна і треба працювати. І якби хто з політичного керівництва країни  хотів все це використовувати для того, щоб з'єднати світ реальності зі світом фантазій українських громадян, це давно зробили б. Правда, для цього треба аналізувати загрози, а не рейтинги, і не розділяти, нагнітати, маніпулювати й імітувати виборчий процес.Читайте також: Чому росіяни б'ють по ТЦК і що з цим робитиАле є і друге "але".Це ж очевидно, що наші роlіtісаl аnіmаls ширшого політичного спектра за всю велику війну  хіба що на пару місяців у 2022-му з переляку вискочили з електорального стану.Щобільше, вже третій рік щороку "наступної весни" у нас мають бути  вибори. Якщо не забули, то бігборди по трасах востаннє розвішували якраз за пару тижнів до інавгурації Трампа. Дуже смішно було бачити, як потім деяким товаришам довелося здутися. Коротше, принести виборця в теплому пледику на виборчу дільницю і дорогою не розбудити хочуть всі. Тому наш інформпростір  — це ж не монополія ОП, ну чесно. І зводити все лише до цього маніпулятивно. У нас там Мураєв з Китаю; Юля Володимирівна і Разумков з тік-току (для рибок, які забули, що було до 2014, до 2019 і хто це такі взагалі);  це Шарій, Арестович і пан Гончаренко — за цією ж квотою; це Потап з Іспанії, який "посєрєдінє" говорить "голосом просто постраждалих від війни" (це майже цитата); це Баумайстер за квотою інтелектуалів, які народились с рускімі цитатами в голові; це клікбейтери з померлими двійниками Путіна в холодильнику й інстадіви, які за всьо харошеє і протів раздєлєнія людєй; це фанатські групи тих як інших політиків, які добре вміють шерити й волати;  і це ж не вичерпний список. І це все споживають ніякі не боти, а живі люди. Читайте також: Про що кажуть електоральні рейтинги під час війни Через робочу специфіку я говорю з багато ким (не експертами, а з аудиторією) і чую все, що завгодно. Тут люди чекають, що в Україні ось-ось з’являться "європейські війська",  там люди, що серйозно вірили в 300 томагавків Трампа, а тепер у фрустрації  й проклинають його щодня замість ранкової молитви.Тут "спеціалісти" з усіх типів і номенклатур зброї, які точно допоможуть завтра перемогти напам'ять переказують Роlіtісо чи СNN. Там  люди хочуть, знаєте, лише геополітику аналізувати, а не думати про приземлене, про свій щоденний внесок чи життя. В одному з досліджень "Текстів" є цікава цифра про страх мобілізації. Ймовірність потрапити до "поганого" командира лякає опитаних більше, ніж російський полон (28,6% проти 24,2%). Окрім очевидних моментів (як-то залежність від командування чи різна якість командирів, обмеження свобод тощо), мені здається, це ще й когнітивне спотворення, це ще й відображення відповідного інформполя. Бо "жахи в армії" у нас з кожного сайту верещать, а російський полон що? То ж далеко і не про нас, каже собі пересічна людина.  Водночас я бачу й інші процеси.Завжди коли держава пробуксовує, ми біжимо робити ефективніші структури, заразом проклинаючи все інституційне.  Маленька ілюстрація — це робота лідерських підрозділів Сил оборони. Розвиток управління за зовсім іншими стандартами, сильна медійка, впізнаваність і імідж, своя додаткова базова підготовка, свій рекрутинг тощо.  А тепер уявімо, що у нас є якийсь "хороший Офіс президента", там нема Єрмака, нікого тригерного нема.  Все одно я переконана, що й він би сам не впорався з масштабом викликів, які є зараз.Хоча всіх вже нудить від слів про "дорослого в кімнаті", ця дорослість є неминучою потребою. Це про якість нас самих як суспільства.Уся інформація зараз же доступна. Головне — правильно сформулювати запит.ДжерелоПро авторку. Тетяна Трощинська, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Лубінець пояснив, як відбувається демобілізація важкохворих військовозобов&ароs;язанихОмбудсман Дмитро Лубінець повідомив про випадки мобілізації важкохворих осіб, яких згодом вдається демобілізувати. Процедура може затягуватися, якщо військовослужбовець перебуває в зоні бойових дій.

У період дії воєнного стану демобілізація не проводиться, якщо лише немає визначених законом підстав. З 1 липня 2025 року у цьому питанні нічого не змінюється. NV розібрався, чи планують демобілізацію в Україні і хто може звільнитися із війська.

Постановка на облік, повістки, демобілізація скоро будуть лише через інтернет.

Чи можлива наразі демобілізація: думка члена комітету ВР з нацбезпекиНародний депутат Веніславський заявив, що наразі немає підстав говорити про демобілізацію через складну ситуацію на фронті. ВР працює над додатковими відпустками для військових.

За словами генерала, демобілізація не проводиться через те, що немає потрібної кількості військовослужбовців.

The "Come Back Alive" Foundation is close to the Ukrainian military. The front line of the Russian-Ukrainian war is not only the front. It is where the war for Ukraine is going on. In hospitals, in warehouses, landfills, in mass media, in offices. We supply and repair equipment, train soldiers and officers, help transform the Armed Forces, provide first-hand accounts of war and stem the flow of propaganda and disinformation. Provides the Ukrainian army with the most important tactical advantage.

Наступна історія про командира роти вогневої підтримки першого стрілецького батальйону 67-ї окремої механізованої бригади Ксенію. На початку військової кар'єри вона працювала в ППО, а зараз стала жінкою - командиром. Щоб потрапити у військо жінка повернулася із закордону. Їй пропонували паперову роботу та вона рвалася на передову. Бажання служити у війську Ксенія виявила у випускному класі школи. Це був лютий 2014 року, коли почалася Революція Гідності. Жінка готувалась до ЗНО і же тоді вирішила, що потрібно готуватися захищати країну. "Мені військова справа давалася досить легко, - пригадує Ксенія. - Екзамени з фізичної підготовки я склала досить не погано, з психології теж мала високий бал. І я пам'ятаю був набір у 104-й взвод наземної артилерії. Мені вдалося туди вступити". Повномасштабну війну жінка зустріла не в Україні. Але, коли дізналася про наступ Російської Федерації, одразу вирішила повернутися додому. оскільки була офіцером запасу, то отримала повістку. "Були великі черги і дівчат не хотіли брати. Мені казали: "Ну куди ти йдеш? Посиди вдома, почекай, може пізніше, подумай". Дуже мене відмовляли. Казали, як може бути дівчина командиром? Я планувала призватися на посаду командира взводу, а мені пропонували бухгалтера чи діловода. І так з першого дня у війську мені довелось в кожній бригаді доводити, що мені не цікаво працювати з паперами, а бути на бойових. Насправді цей шлях був довгий і виснажливий", - розповіла військова. Але жінці вдалося досягти свого. Ксенію відправили на додаткове навчання і згодом вона потрапила у  138 зенітно-ракетну Дніпровську бригаду. Була заступником командира батареї матеріально-психологічного забезпечення. "Це було озброєння С - 300, - розповідає про роботу Ксенія. -  Я потрапила на зенітну установку і нічого про неї не знала. А протягом двох тижнів я навчилася і вже збивала повітряні цілі. Це були ракети Х-101, Х-55, шахеди. Найдорожчу ракету, яку збила, коштує близько 13 млн доларів. Це Х-101". У бригаді жінка прослужила майже два роки. А потім їй випала можливість перевестись в піхоту. Так і потрапила в 67-му окрему механізовану бригаду на посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення. А нині командує ротою вогневої підтримки першого стрілецького батальйону. "Коли я приїхала, пам'ятаю, 14 березня, потрапила в Слов'янськ. Розмістилася, познайомилася з усіма і 16 березня кажу: "Ну що? Куди їдемо? На яку я їду позицію? Вони на мене дивляться, кажуть, та куди ти поїдеш, ти ж тільки прийшла. Вже тоді я хотіла побачити все: як функціонує, як працює логістика, мені було цікаво". Через місяць підрозділ військової перевели на відновлення в Старичі. І там вже дізналася, що буде командиром роти. Зі своїми підлеглими вирушила на Лиманський напрямок. І там першим завданням мала виставити позиції декількох взводів. "Одну ніч я ходила з артилеристами шукала місця для гармати, потім цілий день працювала і наступної ночі їхала з мінометниками, щоб розмістити три міномета. Весь час, який стосувався бойової роботи, я зі своїм підрозділом, - наголошує військова. - Я ніколи не відправляла своїх людей в посадку, де б я не була. Мені було важливо, щоб я знала дорогу, бо, якщо будуть поранені чи загиблі, я розуміла, що нам ніхто не допоможе, крім нас". Розповіла про свою успішну операцію. "Так сталося наші не втримали певну посадку, були змушені відійти і саме мій підрозділ, один з розрахунків міномета, стояв на "нулі". Я не давала команди їм відтягувати міномети, адже розуміла, що в нас є бойова робота, яку ми повинні виконувати. Я приїхала до свого керівництва і попросила для підмоги кількох людей, щоб відбити позицію. Нам потрібно було пройти трохи більше півтора кілометри, але, глянувши на карту, я поставила собі за ціль пройти ще п'ятсот метрів до іншої позиції, яку потрібно зайняти. Нас привезли до мого мінометного розрахунку і в мене були аж сльози на очах. Знаючи, що вони скоро можуть зустрічати ворожу армію, вони не збирали речі, не збиралися втікати, а приготували міни, автомати, піднесли БК, щоб приймати бій. Я тоді була дуже горда за свій підрозділ. Ми пройшли ці 1600 метрів і розуміли, що окупанти можуть бути навколо нас. Ми обійшли всі бліндажі, їх не було, тому я вирішила трьох людей залишити, закріпитися, а з одним солдатом пройти ще пів кілометра. На наше щастя ми встигли дійти до точки, куди я запланувала. Там були агси, кулемети. І як тільки ми почали готувати праву сторону, через три-чотири хвилини я чую ворожі голоси. Їх було орієнтовно п'ятеро, а нас двоє. Ми прийняли бій. Я швидко вирішила, що вийду з цієї посадки в поле на дорогу, щоб вони мене побачили і почну їх прострілювати. І, коли вони почнуть відходити в бік, мій побратим почне з кулемету їх розстрілювати. Ми так і зробили. Були дуже сильні крики з боку росіян. Точно були поранені. Посадку втримали". Ксенія також брала участь в операції на Курщині. Каже, краще воювати не на своїй землі, якби це не було важко. "Моя гармата побила тоді рекорд. Ми від "нуля" стояли один кілометр вісімсот метрів. Це дуже мало, тому що зазвичай її ставлять на відстань 6-8 кілометрів. І все одно наша гармата працювала, - з гордістю розповідає Ксенія. -  Були в нас й полонені. Коли вони почули, що я намагалась рятувати їхнього пораненого, були в шоці. Один з них сказав "я не розумію, наші по нам стріляють, а ви йдете і пробуєте нас врятувати". Вони знають, що росіяни воюють за українців. І після того, як побачили моє ставлення до побратимів, виявили бажання потрапити у мій підрозділ". Ксенія поки не планує цивільного життя, адже вважає, що до завершення війни потрібно дожити. Але наголошує, навіть після завершення, демобілізація швидко не буде. "Це може бути рік, два, три. Тим більше ми офіцери. Треба буде здати все. А з цим будуть великі проблеми, тому що, на жаль, в нас така система. А мрію я зараз лише, щоб нам дали декілька нових пікапів, снаряди. Усі мрії зараз пов'язані із війною". 

Демобілізація в Україні — представник Ради Федір Веніславський пояснив, чому розраховувати на неї зарано.

В сьогоднішніх умовах закон про демобілізацію чи про звільнення з військової служби окремих категорій осіб навряд чи буде ухвалено. Про це заявив народний депутат фракції "Слуга народу", член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський під час брифінгу, передає Gаzеtа.uа. "Треба бути відвертим - питання демобілізації безперечно дуже болюче для наших військовослужбовців, для членів їх сімей, особливо для тих хто добровільно пішов служити з перших днів війни, але в умовах тої реальної ситуації, яку ми зараз маємо, коли Росія постійно збільшує свій мобілізаційний ресурс, коли збільшує сили Збройних сил, залучає шляхом призову і через мотиваційні засоби значно більшу кількість людей, коли кількість окупаційних військ, які на окупованій території України збільшується на 15-20% порівняно з минулим роком, говорити про те, що найближчим часом буде ухвалено закон про демобілізацію чи про звільнення з військової служби окремих категорій осіб - не потрібно бути надто оптимістичним в цьому напрямі. Найближчим часом цього навряд чи варто очікувати", - сказав Веніславський, відповідаючи на запитання про законодавче врегулювання демобілізації. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голова Верховної Ради пояснив законопроєкт про демобілізацію та пригадав 1919 рік Водночас, він зазначив, що з представниками Генерального штабу і Міністерства оборони неодноразово обговорюються питання запровадження додаткові періоди для відпуском і ротаційні заходи. Як повідомлялося, у кінці березня заступниця міністра оборони Катерина Черногоренко заявила, що Міноборони та Генеральний штаб ЗСУ продовжують працювати над законопроєктом щодо демобілізації. Голова комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич пояснив, що у період воєнного стану термін демобілізація на законодавчому рівні не використовується. Водночас парламент обговорює інші механізми, які могли б частково розвантажити армію та допомогти військовим відновитися.

Демобілізація в Україні можлива лише за указом президента і не відбудеться одразу після завершення воєнного стану. Поступове звільнення військових триватиме кілька місяців і залежить від багатьох факторів. Повний текст новини

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положенням про проходження військової служби громадянами України. NV детально розібрався, хто і як може звільнитися з війська.

Просто тому, що наразі стан повномасштабної війни — це буквально єдина причина для існування його режиму, єдине його джерело легітимності. Як тільки війна в Україні закінчується — йому треба або починати нову, або пропонувати і оточенню, і населенню якийсь новий "проєкт", який пояснить це все. Пояснить не з погляду демократичної легітимності, а з погляду логіки існування диктатур.Для диктатур найкраще джерело легітимності — це "зовнішня загроза" або підступні "внутрішні вороги". Звісно, є ще диктатури розвитку, але така модель Росії за Путіна вже не світить.Вихід з війни — це демобілізація того непотребу, який понабирали у російську армію, це конверсія, це необхідність пояснити чи вартували жертви зусиль (не населенню, а опорам режиму). Це необхідність шукати трильйонні інвестиції у нормалізацію життя та економіки.Читайте також: Американська некомпетентність як пастка для РосіїТому війна для режиму Путіна - це своєрідний гомеостаз хронічного алкоголіка. Організм поступово слабшає і помирає — економічно, демографічно, військово з точки зору деградації механізмів управління. Але різко кинути пити не можна, бо може стати гірше. Або мозок (сам Путін і його ядро) так думає.Тож існує два сценарії, з якими Росія вийде з війни й не перенесе її, скажімо, у країни Балтії:Режим Путіна виснажується й не встигає вистрибнути з війни до свого очевидного економічного, військового, політичного краху. Тоді й перемовини будуть лише про капітуляцію РФ.Режим Путіна перебуває на межі й встигає вистрибнути з війни до очевидного економічного, військового, політичного краху. Тобто йде на реалістичні перемовини, але встигає зафіксувати певні "результати". До остаточного колапсу, звісно.Щоб це сталося швидше — потрібен додатковий тиск. В економіці й за допомогою постачань зброї Україні. А Путін на фоні цього просто розраховує пересидіти Україну, Європу, Захід. Довгостроково це все одно його не рятує від наслідків того, що він зробив з Росією, але логіка "сьогодні помреш ти, а завтра я" - його улюблена. Читайте також: У багні Путіну комфортноТому оце трампівське "Путін втомився від війни" базується або на глибокому нерозумінні того, чому Путін буде тягнути війну, скільки може, або на унікальному знанні, що Путін уже у відчаї та шукає миру, або на тому, що Віткофф згодував Трампу друге. Я ставлю на перше.Те, що Путін не хоче закінчувати війну і не буде це робити швидко без додаткового тиску, до Трампа намагаються донести Україна, Франція, Німеччина, Британія, адекватні американці. Поки, як бачимо, Донні заперечує реальність або просто не спроможний її зрозуміти. І нам треба й надалі намагатися примусити його зустрітися з нею. Бо оцей перемовний трек, який він сам ініціював, не може закінчитися ніяким миром, якщо Путін спроможний продовжувати воювати. А він поки спроможний. Американський президент може скоротити терміни цієї спроможності й уберегти тисячі життів, про які він на словах думає. Але поки він демонструє себе дуже слабким і дурним. Найтупішим президентом в історії своєї країни. ДжерелоПро автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політикиРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.   

Голова комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич пояснив, що у період воєнного стану термін демобілізація на законодавчому рівні не використовується. Водночас парламент обговорює інші механізми, які могли б частково розвантажити армію та допомогти військовим відновитися. Про це він сказав в інтерв'ю ВВС Україна. Нардеп розповів, що йдеться, зокрема, про надання військовослужбовцям відпусток тривалістю від 6 місяців до року. Такі заходи дадуть змогу не лише морально-психологічно відновитися, а й пройти лікування у разі поранень чи хронічних захворювань. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військових, які воюють із 2022 року, почнуть поступово повертати додому - Міноборони Обговорення тривають у співпраці з Міністерством оборони та Генштабом. Утім, як зазначив Завітневич, усе залежить від ситуації на фронті - зокрема, від наявності підготовленого резерву, який дозволив би тимчасово виводити з бойових позицій окремі підрозділи. Народний депутат також зауважив, що наразі обговорюється статус військових під час такої відпустки - чи зберігатимуть вони грошове забезпечення, а також як їх обліковуватиме система. "Потрібно знайти ресурс, щоб замінити людей на передовій. І це питання не лише організації, а й фінансування", - наголосив Завітневич. За його словами, ініціатива щодо відповідного законопроєкту має виходити саме від Міністерства оборони. Раніше перший заступник міністра оборони Іван Гаврилюк повідомив, українські військовослужбовці, які беруть участь у бойових діях від початку повномасштабного вторгнення Росії, поступово повертатимуться з передової. "Завершується робота над механізмом, який дозволить за наявності необхідного людського ресурсу поступово ротаційно виводити з фронту військових, що несуть службу з 2022 року", - зазначив Гаврилюк.

Про це він розповів в етері Еспресо. "Давайте не забувати, уявімо собі той момент, коли війна де-факто, не де-юре, припиняється. Ну добре, можна ще певний період часу накачувати ВПК якимись замовленнями, відновлювати дуже багато втраченої техніки і так далі, і так далі. Так, це буде чергова диспропорція в російській економіці. Злетить у черговий раз інфляція. Ну, одним словом, весь набір економічних задоволень Путін отримує по повній програмі. Про це вже навіть майже офіційно говорять чиновники з Центрального банку. Але ж питання навіть не в цьому. Якщо Путін зупиняє війну, він ризикує на такі внутрішні проблеми, які він собі поки що уявити навіть не може", - сказав він. Володимир Огризко вважає, що великі проблеми у Росії викличе повернення з війни так званих військових, які вимагатимуть того забезпечення, яке вони мали, перебуваючи на війні. "Про це давно вже ми говоримо, а зараз вже і пишуть наші західні партнери, йдеться про те, що умовна демобілізація, хоча б 500-600 тисяч людей, озвірілих бандитів, які повернуться додому і захочуть мати те, що вони мали в цій армії, щоб їх годували, щоб їх одягали, щоб їм платили доволі серйозні гроші, і якщо всього цього не буде, почнеться просто дикий карнавал. Карнавал вбивць, гвалтівників і так далі, і так далі. Почнеться дестабілізація ситуації в окремих регіонах, куди повернеться дуже багато такого люду. І от як тоді діяти тому самому Путіну, коли з одного боку економіка майже на межі чи валиться, а з другого боку в самій Росії розвиваються такі внутрішні процеси, які його змушуватимуть триматися двома руками за стілець, щоб його звідти не викинули. Тому для нього продовження війни - це єдиний спосіб більш-менш впевнено себе почувати. Так от, хіба він від цього відмовиться? Та ні, за які коврижки, аж допоки його Україна і колективний Захід до цього не змусить", - додав дипломат.28 квітня російський диктатор Володимир Путін заявив, що оголошує так зване перемирʼя на дні святкування 80-ї річниці перемоги в Другій світовій війні. В Україні відреагували.5 травня президент США Дональд Трамп прокоментував ініціативу російського диктатора Володимира Путіна про триденне припинення вогню в Україні. На його думку, хоча термін здається невеликим, це може мати велике значення.

6 травня особлива для ЗСУ дата — День піхоти. У всіх війнах піхота відіграє визначальну роль, і теперішня війна не стала винятком. Технології змінили характер бойових дій, однак лінію фронту й далі тримає піхотинець. Дрони прикривають свою піхоту й працюють проти ворожої - це їхнє головне завдання. Найбільших втрат на війні зазнають саме піхотні підрозділи.

Демобілізація мобілізованих і контрактників зараз можлива в деяких випадках.