Search trend "демобілізація"

Володимир Зеленський заявив, що термінів служби не буде. Що демобілізація станеться після війни. Повний текст новини

Терміни служби і демобілізація під час війни — питання, що 17 липня призвело до гострої суперечки у Верховній Раді між Володимиром Зеленським і нардепом Олексієм Гончаренком. У соцмережах дискутують щодо слів президента, які були сприйняти як підтвердження неможливості демобілізації до кінця війни.

У владі зазначили, що демобілізація стане можливою лише за умови наявності достатнього резерву для заміни бійців на фронті

До перемоги, за словами президента, мають бути ротації. 

Президент порадив народним обранцям йти на фронт і там наближати перемогу. Президент України Володимир Зеленський наголосив, що демобілізація військовослужбовців відбудеться лише після завершення війни. Про це він заявив у Верховній Раді, відповідаючи на запитання депутатів під час представлення кандидатури Юлії Свириденко на посаду прем’єр-міністра. «Військові повернуться додому після перемоги над ворогом. Ворогів усередині країни немає, […] Сообщение Зеленський висловився жорстко про демобілізацію та запропонував депутатам іти на фронт: подробиці появились сначала на ТехноФан.

Демобілізація буде, коли Україна переможе ворога, а до того часу потрібна якісна ротація військових.

The Mission of «Sprava Hromad»is the support of our army. The key to victory at the front is the support of the army in the rear! Now again, as in 2014, the army needs our unity in matters of aid!Starting with basic things like clothing, and ending with high-precision equipment, such as optical-radio-electronic surveillance complexes, our community buys and supplies the troops with everything they need, which forms a new, more advanced army! In this process, we, Public Affairs, take over all the routine processes from "understanding what the military needs to beat the enemy" and ending with handing him the keys to the dream equipment! However, we can overcome this path only under one condition: only together with you!

15 липня Верховна Рада продовжила воєнний стан і мобілізацію на 90 днів, але нардеп Олексій Гончаренко виступив проти цього рішення.

Відповідно до закону, демобілізація ухвалюється окремим рішенням президента, який потребує схвалення Ради

Президент порадив депутатам теж піти на передову. 

В Україні триває загальна мобілізація та воєнний стан. У зв'язку з цим військовозобов'язаних чоловіків можуть призвати на службу. Повний текст новини

Артур Дронь, демобілізація, українські письменники, Гемінґвей нічого не знає, нова книга Артура Дроня, Артур Дронь демобілізувався, Артур Дронь завершив службу

І це ж у людей бракує клепки зрозуміти, що це якраз і є спроба "демілітаризації",  про яку  так вперто торочить Путін.Так, очевидно, що жодна структурна реформа в обороні не відбудеться без політичної волі верховного головкома. І очевидно, що навряд чи щось добре може бути, коли президент уникає слів "мобілізація" і "демобілізація", то підписує знижки на штрафи для  ухилянтів, то заявляє, що його мета — щоб "ТЦК не ходили вулицями".(Ні, насправді це не про щось страшне, лише про електронний облік, але зацініть як це звучить з вуст президента і як впливає на незміцнілі душі широкої громадськості). І було б прямо ідеально, аби політична влада в нашій реальності була не про електоральний цикл, а про роботу на стратегічну перевагу над противником.  Українські соціологічні служби за всі часи (і в останні роки також) проводили купу досліджень — від мотивації щодо мобілізації до ширшого опису орієнтацій українського суспільства. Низька інституційна довіра, зате довіра до "своїх", конфлікт між уявленням про свободу і відповідальність, подвійна мораль. Але впертість, але сміливість, але патріотизм і жертовність, але добросердя, але запит на справедливість.  Ми такі, які є, і з цим можна і треба працювати. І якби хто з політичного керівництва країни  хотів все це використовувати для того, щоб з'єднати світ реальності зі світом фантазій українських громадян, це давно зробили б. Правда, для цього треба аналізувати загрози, а не рейтинги, і не розділяти, нагнітати, маніпулювати й імітувати виборчий процес.Читайте також: Чому росіяни б'ють по ТЦК і що з цим робитиАле є і друге "але".Це ж очевидно, що наші роlіtісаl аnіmаls ширшого політичного спектра за всю велику війну  хіба що на пару місяців у 2022-му з переляку вискочили з електорального стану.Щобільше, вже третій рік щороку "наступної весни" у нас мають бути  вибори. Якщо не забули, то бігборди по трасах востаннє розвішували якраз за пару тижнів до інавгурації Трампа. Дуже смішно було бачити, як потім деяким товаришам довелося здутися. Коротше, принести виборця в теплому пледику на виборчу дільницю і дорогою не розбудити хочуть всі. Тому наш інформпростір  — це ж не монополія ОП, ну чесно. І зводити все лише до цього маніпулятивно. У нас там Мураєв з Китаю; Юля Володимирівна і Разумков з тік-току (для рибок, які забули, що було до 2014, до 2019 і хто це такі взагалі);  це Шарій, Арестович і пан Гончаренко — за цією ж квотою; це Потап з Іспанії, який "посєрєдінє" говорить "голосом просто постраждалих від війни" (це майже цитата); це Баумайстер за квотою інтелектуалів, які народились с рускімі цитатами в голові; це клікбейтери з померлими двійниками Путіна в холодильнику й інстадіви, які за всьо харошеє і протів раздєлєнія людєй; це фанатські групи тих як інших політиків, які добре вміють шерити й волати;  і це ж не вичерпний список. І це все споживають ніякі не боти, а живі люди. Читайте також: Про що кажуть електоральні рейтинги під час війни Через робочу специфіку я говорю з багато ким (не експертами, а з аудиторією) і чую все, що завгодно. Тут люди чекають, що в Україні ось-ось з’являться "європейські війська",  там люди, що серйозно вірили в 300 томагавків Трампа, а тепер у фрустрації  й проклинають його щодня замість ранкової молитви.Тут "спеціалісти" з усіх типів і номенклатур зброї, які точно допоможуть завтра перемогти напам'ять переказують Роlіtісо чи СNN. Там  люди хочуть, знаєте, лише геополітику аналізувати, а не думати про приземлене, про свій щоденний внесок чи життя. В одному з досліджень "Текстів" є цікава цифра про страх мобілізації. Ймовірність потрапити до "поганого" командира лякає опитаних більше, ніж російський полон (28,6% проти 24,2%). Окрім очевидних моментів (як-то залежність від командування чи різна якість командирів, обмеження свобод тощо), мені здається, це ще й когнітивне спотворення, це ще й відображення відповідного інформполя. Бо "жахи в армії" у нас з кожного сайту верещать, а російський полон що? То ж далеко і не про нас, каже собі пересічна людина.  Водночас я бачу й інші процеси.Завжди коли держава пробуксовує, ми біжимо робити ефективніші структури, заразом проклинаючи все інституційне.  Маленька ілюстрація — це робота лідерських підрозділів Сил оборони. Розвиток управління за зовсім іншими стандартами, сильна медійка, впізнаваність і імідж, своя додаткова базова підготовка, свій рекрутинг тощо.  А тепер уявімо, що у нас є якийсь "хороший Офіс президента", там нема Єрмака, нікого тригерного нема.  Все одно я переконана, що й він би сам не впорався з масштабом викликів, які є зараз.Хоча всіх вже нудить від слів про "дорослого в кімнаті", ця дорослість є неминучою потребою. Це про якість нас самих як суспільства.Уся інформація зараз же доступна. Головне — правильно сформулювати запит.ДжерелоПро авторку. Тетяна Трощинська, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Лубінець пояснив, як відбувається демобілізація важкохворих військовозобов&ароs;язанихОмбудсман Дмитро Лубінець повідомив про випадки мобілізації важкохворих осіб, яких згодом вдається демобілізувати. Процедура може затягуватися, якщо військовослужбовець перебуває в зоні бойових дій.

У період дії воєнного стану демобілізація не проводиться, якщо лише немає визначених законом підстав. З 1 липня 2025 року у цьому питанні нічого не змінюється. NV розібрався, чи планують демобілізацію в Україні і хто може звільнитися із війська.

Постановка на облік, повістки, демобілізація скоро будуть лише через інтернет.

Чи можлива наразі демобілізація: думка члена комітету ВР з нацбезпекиНародний депутат Веніславський заявив, що наразі немає підстав говорити про демобілізацію через складну ситуацію на фронті. ВР працює над додатковими відпустками для військових.

За словами генерала, демобілізація не проводиться через те, що немає потрібної кількості військовослужбовців.

Наступна історія про командира роти вогневої підтримки першого стрілецького батальйону 67-ї окремої механізованої бригади Ксенію. На початку військової кар'єри вона працювала в ППО, а зараз стала жінкою - командиром. Щоб потрапити у військо жінка повернулася із закордону. Їй пропонували паперову роботу та вона рвалася на передову. Бажання служити у війську Ксенія виявила у випускному класі школи. Це був лютий 2014 року, коли почалася Революція Гідності. Жінка готувалась до ЗНО і же тоді вирішила, що потрібно готуватися захищати країну. "Мені військова справа давалася досить легко, - пригадує Ксенія. - Екзамени з фізичної підготовки я склала досить не погано, з психології теж мала високий бал. І я пам'ятаю був набір у 104-й взвод наземної артилерії. Мені вдалося туди вступити". Повномасштабну війну жінка зустріла не в Україні. Але, коли дізналася про наступ Російської Федерації, одразу вирішила повернутися додому. оскільки була офіцером запасу, то отримала повістку. "Були великі черги і дівчат не хотіли брати. Мені казали: "Ну куди ти йдеш? Посиди вдома, почекай, може пізніше, подумай". Дуже мене відмовляли. Казали, як може бути дівчина командиром? Я планувала призватися на посаду командира взводу, а мені пропонували бухгалтера чи діловода. І так з першого дня у війську мені довелось в кожній бригаді доводити, що мені не цікаво працювати з паперами, а бути на бойових. Насправді цей шлях був довгий і виснажливий", - розповіла військова. Але жінці вдалося досягти свого. Ксенію відправили на додаткове навчання і згодом вона потрапила у  138 зенітно-ракетну Дніпровську бригаду. Була заступником командира батареї матеріально-психологічного забезпечення. "Це було озброєння С - 300, - розповідає про роботу Ксенія. -  Я потрапила на зенітну установку і нічого про неї не знала. А протягом двох тижнів я навчилася і вже збивала повітряні цілі. Це були ракети Х-101, Х-55, шахеди. Найдорожчу ракету, яку збила, коштує близько 13 млн доларів. Це Х-101". У бригаді жінка прослужила майже два роки. А потім їй випала можливість перевестись в піхоту. Так і потрапила в 67-му окрему механізовану бригаду на посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення. А нині командує ротою вогневої підтримки першого стрілецького батальйону. "Коли я приїхала, пам'ятаю, 14 березня, потрапила в Слов'янськ. Розмістилася, познайомилася з усіма і 16 березня кажу: "Ну що? Куди їдемо? На яку я їду позицію? Вони на мене дивляться, кажуть, та куди ти поїдеш, ти ж тільки прийшла. Вже тоді я хотіла побачити все: як функціонує, як працює логістика, мені було цікаво". Через місяць підрозділ військової перевели на відновлення в Старичі. І там вже дізналася, що буде командиром роти. Зі своїми підлеглими вирушила на Лиманський напрямок. І там першим завданням мала виставити позиції декількох взводів. "Одну ніч я ходила з артилеристами шукала місця для гармати, потім цілий день працювала і наступної ночі їхала з мінометниками, щоб розмістити три міномета. Весь час, який стосувався бойової роботи, я зі своїм підрозділом, - наголошує військова. - Я ніколи не відправляла своїх людей в посадку, де б я не була. Мені було важливо, щоб я знала дорогу, бо, якщо будуть поранені чи загиблі, я розуміла, що нам ніхто не допоможе, крім нас". Розповіла про свою успішну операцію. "Так сталося наші не втримали певну посадку, були змушені відійти і саме мій підрозділ, один з розрахунків міномета, стояв на "нулі". Я не давала команди їм відтягувати міномети, адже розуміла, що в нас є бойова робота, яку ми повинні виконувати. Я приїхала до свого керівництва і попросила для підмоги кількох людей, щоб відбити позицію. Нам потрібно було пройти трохи більше півтора кілометри, але, глянувши на карту, я поставила собі за ціль пройти ще п'ятсот метрів до іншої позиції, яку потрібно зайняти. Нас привезли до мого мінометного розрахунку і в мене були аж сльози на очах. Знаючи, що вони скоро можуть зустрічати ворожу армію, вони не збирали речі, не збиралися втікати, а приготували міни, автомати, піднесли БК, щоб приймати бій. Я тоді була дуже горда за свій підрозділ. Ми пройшли ці 1600 метрів і розуміли, що окупанти можуть бути навколо нас. Ми обійшли всі бліндажі, їх не було, тому я вирішила трьох людей залишити, закріпитися, а з одним солдатом пройти ще пів кілометра. На наше щастя ми встигли дійти до точки, куди я запланувала. Там були агси, кулемети. І як тільки ми почали готувати праву сторону, через три-чотири хвилини я чую ворожі голоси. Їх було орієнтовно п'ятеро, а нас двоє. Ми прийняли бій. Я швидко вирішила, що вийду з цієї посадки в поле на дорогу, щоб вони мене побачили і почну їх прострілювати. І, коли вони почнуть відходити в бік, мій побратим почне з кулемету їх розстрілювати. Ми так і зробили. Були дуже сильні крики з боку росіян. Точно були поранені. Посадку втримали". Ксенія також брала участь в операції на Курщині. Каже, краще воювати не на своїй землі, якби це не було важко. "Моя гармата побила тоді рекорд. Ми від "нуля" стояли один кілометр вісімсот метрів. Це дуже мало, тому що зазвичай її ставлять на відстань 6-8 кілометрів. І все одно наша гармата працювала, - з гордістю розповідає Ксенія. -  Були в нас й полонені. Коли вони почули, що я намагалась рятувати їхнього пораненого, були в шоці. Один з них сказав "я не розумію, наші по нам стріляють, а ви йдете і пробуєте нас врятувати". Вони знають, що росіяни воюють за українців. І після того, як побачили моє ставлення до побратимів, виявили бажання потрапити у мій підрозділ". Ксенія поки не планує цивільного життя, адже вважає, що до завершення війни потрібно дожити. Але наголошує, навіть після завершення, демобілізація швидко не буде. "Це може бути рік, два, три. Тим більше ми офіцери. Треба буде здати все. А з цим будуть великі проблеми, тому що, на жаль, в нас така система. А мрію я зараз лише, щоб нам дали декілька нових пікапів, снаряди. Усі мрії зараз пов'язані із війною". 

Демобілізація в Україні — представник Ради Федір Веніславський пояснив, чому розраховувати на неї зарано.