Тренд пошуку "Сенс Банк"

Про все це говоримо у новому випуску подкасту «Що з економікою?» з Вірою Савченко, виконавчою директоркою міжнародної аудиторської та консалтингової компанії BDO Україна.
А ще детально розбираємо, що робити бізнесу одразу після прильоту: як зафіксувати пошкодження, які документи зібрати, як оцінити збитки та куди звертатися по компенсацію.
Ангеліна Завадецька: Вітаю! Ви слухаєте або дивитеся подкаст «Що з економікою?» від Центру економічної стратегії спільно з Громадським радіо за підтримки ПриватБанку. Мене звати Ангеліна Завадецька, я комунікаційна менеджерка ЦЕС.
Максим Самойлюк: А я — Максим Самойлюк, старший економіст ЦЕС. І сьогодні говоритимемо про наслідки російських атак для української економіки та про те, як бізнесу зберегти стійкість. Наша гостя — Віра Савченко, виконавча директорка міжнародної аудиторської та консалтингової компанії BDO в Україні. Пані Віро, вітаю вас!
Віра Савченко: Добрий день!
Ангеліна Завадецька: BDO спільно з Європейською бізнес-асоціацією у травні цього року презентували покроковий план для бізнесу — як діяти у випадку пошкодження майна внаслідок російської агресії. Хочу запитати: з якою метою ви готували такий посібник і наскільки, за вашою оцінкою, бізнес готовий, чи має напрацьовані стратегії відновлення, і чи вистачає йому урядових та неурядових рекомендацій?
Віра Савченко: Дякую за запитання і взагалі за увагу до цієї теми — на мій погляд, вона недооцінена, справді небагато інформації. У межах Європейської бізнес-асоціації наші експерти підготували цей посібник, і зараз ми вже готуємо його третю редакцію. З’являється так багато нового, щось змінюється, додаються державні програми підтримки, уточнення, роз’яснення — тобто вже третя редакція за досить короткий час. Якщо говорити, наскільки бізнесу легко зорієнтуватися в цих процесах, особливо після прильотів — хоча готуватися до цього треба завчасно, — то інформації дуже мало: різні державні органи випускають свої регуляції, і це іноді ніяк не поєднано між собою.
Тому ми й вирішили зробити цей посібник. Нова редакція, якщо не помиляюся, вийде за тиждень-два — понад 41 сторінка суто практичних рекомендацій, що робити. Обсяг інформації великий, навігація складна, саме тому ми намагаємося допомогти бізнесу зорієнтуватися. А чому вирішили випускати? Бо був великий запит: у компаній ставалися прильоти, вони зверталися куди могли, зокрема й до бізнес-асоціації, питали, що робити. І тут дуже важливий обмін досвідом — багато компаній та асоціацій, які вже проходили певні етапи, ним ділилися. Тобто посібник написаний не лише з голови консультантів: там є й практичні поради від тих, хто, на жаль, уже пережив такі випадки і поділився своїм шляхом.
Ангеліна Завадецька: Останнім часом російські атаки на український бізнес посилилися. За вашими оцінками, їхній вплив гірший, ніж торік? І які наслідки ви бачите за секторами, за регіонами — для конкретного бізнесу і для економіки загалом?
Віра Савченко: Я оперую тільки публічними, доступними даними. З того, що відбувається зараз, — так, цьогоріч атаки саме на приватний сектор посилилися порівняно з минулим роком. Найбільше страждає логістика, складська інфраструктура, але так само — енергетика, харчова промисловість. Бачила статистику (щоправда, джерело не на виду, але вона схожа на правду), що постраждав приблизно кожен п’ятий хлібозавод — ось такі зараз масштаби руйнувань.
Постраждали й машинобудування, і ретейл — дуже багато галузей. Київщина, Дніпро, Одеса, Запоріжжя — регіонально вже немає такого поняття, як глибокий тил: навіть там, де раніше вважалося більш-менш безпечно, зараз великі руйнування. Гадаю, якусь нову макростатистику ми побачимо лише на рівні RDNA наступного року. Київська школа економіки рахує цифри пошкоджень; з того, що доступно з публічних джерел, збитки українського приватного сектору — це десь від $7 до $17 млрд. Точно сказати складно, але приблизно такими цифрами оперують різні дослідження.
Максим Самойлюк: У посібнику, який ми вже згадували, є покрокова інструкція — що робити бізнесу і в якому порядку у випадку прильоту. Пропоную пройтися цими кроками. Якщо, не дай Боже, прилітає ракета чи дрон — що бізнес має зробити найперше?
Віра Савченко: Дуже дякую за запитання, воно справді критичне — у критичних ситуаціях багато людей губляться. У перші години найважливіше — безпека людей: переконатися, що всі в безпеці, надати необхідну допомогу, викликати екстрені служби (101, 102, 103). Потім якомога швидше задокументувати — поки не почали прибирати наслідки — і починати збирати документи, йти по інстанціях. Зараз є три необхідні шляхи.
Перший — зафіксувати сам факт: акт комісійного обстеження, запис у Реєстрі пошкодженого майна. Другий — оцінити розмір збитку (якщо є страховий поліс або плануєте подавати, наприклад, до суду). Третій — підтвердження форс-мажору, яким займається Торгово-промислова палата. Тобто це десь 5–7 пакетів документів, причому на деякі з них досить обмежений термін — їх не можна збирати умовно пів року. І подавати їх треба теж у кілька інстанцій — залежно від того, чи є страховка, чи бере компанія участь у програмі експортно-кредитного агентства (ЕКА), — десь у 5–7 інстанцій. І ось тут одна з головних проблем: деякі державні органи не визнають документи іншого державного органу, і підприємствам доводиться подавати дублюючі пакети до одних і тих самих органів. Це дуже затягує будь-які процеси.
Ангеліна Завадецька: А з якими саме органами ця дискомунікація?
Віра Савченко: Наприклад: обстеження не є підставою для банку, витяг із реєстру не працює для страховика, сертифікат ТПП — для податкового списання. Тобто кожен документ фіксує щось своє, а коли в підприємства згоріли офіс, сервери, сервіси — дуже складно готувати всі ці пакети. З того, що я чула від бізнесів, які збирали документи після прильотів: навіть якщо вони беруть участь у програмі ЕКА і мають право на компенсацію, саме збирання документів займає до двох місяців, а може, й трохи більше.
Тому про якесь швидке відновлення зараз говорити дуже складно — саме через цю потребу в дерегуляції. Забігаючи наперед: і Європейська бізнес-асоціація, і інші асоціації, і приватні підприємства постійно надають урядові зворотний зв’язок; сподіваюся, деякі процеси спростяться, але наразі — не менше 5–7 пакетів документів.
Ангеліна Завадецька: А чи треба до когось звертатися, щоб завели кримінальну справу проти Росії, чи це відбувається автоматично?
Віра Савченко: Ні, це відбувається автоматично: на місце викликається поліція, і відомості автоматично вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Але підприємству варто переконатися, що це зроблено, і дізнатися номер кримінального провадження. Тобто певні кроки зробити треба, але саме внесення відбувається автоматично.
Максим Самойлюк: Отже, переконалися, що персонал у безпеці, зафіксували пошкодження, справу проти Росії завели автоматично. Наступний важливий крок у посібнику — зібрати всі документи на майно. Але що робити, якщо разом із товаром чи обладнанням згоріли й усі документи? Податковий кодекс дає бізнесу поза зоною бойових дій лише 5 робочих днів, щоб письмово повідомити податкову, і 90 днів, щоб відновити архіви. Як у такій ситуації не нарватися на штрафи?
Віра Савченко: Ці терміни все одно потрібно намагатися дотримати. Знищення архівів треба включити в загальну доказову базу — зафіксувати, що тут зберігалися документи і що вони втрачені, — і методично відновлювати. Дуже складно, коли знищилося все і його неможливо відновити. Але щось можна: узяти витяг із державних реєстрів, поновити установчі документи, взяти дублікати у контрагентів, виписки в банку тощо.
Зараз багато що є в електронних кабінетах — у кожного підприємства вони є в різних установах, — тому значна частина відновлюється, і це не така велика проблема, але терміни бажано не пропускати. З останньої комунікації з податковою бачу, що вона готова йти на індивідуальні рішення й відкрита до діалогу. Тобто якщо вийти на комунікацію і пояснити свою критичну ситуацію, є шанс на відкритий діалог і запобігання неприємним моментам — краще, ніж не комунікувати і пропустити всі терміни.
Ангеліна Завадецька: Наступний етап — оцінити збитки. Хочу запитати: чи можна включати у збитки простій? Як бізнесу порахувати, скільки коштує один день, коли він не працює, і який мінімальний запас грошей потрібен для перезапуску?
Віра Савченко: Тут можна підійти з двох боків. З одного боку, є затверджена Фондом держмайна методика, за якою оцінюють збитки. З іншого — якщо підприємство хоче взяти участь у програмі ЕКА, у програмі компенсації, то ймовірний збиток воно оцінює саме, не залучаючи оцінювача за жодною методикою: тобто оголошує суму ймовірного збитку, на яку хоче увійти в програму. А вже після настання випадку треба залучати сертифікованого оцінювача, який за цією методикою робить оцінку, і тоді вже подавати, наприклад, на компенсацію.
Щодо простою: зараз у програмі ЕКА застрахувати бізнес-діяльність не можна — лише майно: будівлю, виробництво, комунікації, інфраструктурні об’єкти, а простій поки ні. Упущену вигоду — прибуток, який ви не отримали через зупинку, — для суду, наприклад, ЕКА не приймає. Ми подали пропозицію розширити програму на простій, але позитивного рішення поки немає. Чому я постійно посилаюся на експортно-кредитне агентство і наводжу його як приклад? Бо поки що для бізнесу це єдина працююча і наявна програма масової компенсації після прильотів. Є точкові рішення для великих інвесторів чи інші програми, але масова, державна — одна, від ЕКА, тому всі орієнтири зараз на неї.
Ангеліна Завадецька: Просто уточню: за цією програмою бізнес сам прораховує ймовірні збитки, коли подається, і рахується лише майно. А якщо станеться приліт — заходить команда, яка переоцінює ці збитки? Ось цей момент хотіла уточнити.
Віра Савченко: Коли стався приліт, а ви учасник програми: ви оцінили, наприклад, своє майно на ₴10 млн — це був перший ліміт, зараз ₴30 млн — і сплачуєте пів відсотка. Якщо стався приліт, то, щоб отримати компенсацію, вам уже потрібен звіт незалежного оцінювача: ви викликаєте його за свій кошт, подаєте цей звіт в ЕКА, і вже за ним вони компенсують. Так зроблено, бо коли звіт оцінювача вимагався спочатку — на вході в програму — багато бізнесів казали, що це дорого й складно; щоб спростити вхід і зробити програму масовішою, звіт оцінювача перенесли на момент після настання випадку.
Максим Самойлюк: Що робити з податками і персоналом? Коли приміщення чи склад зруйновані, виробництво стоїть, грошей немає — як законно діяти керівнику, щоб не втратити команду і не загнати компанію в борги? Чи може бізнес тимчасово не платити податки? Що загалом вигідніше — оголосити простій і платити не менше двох третин окладу, чи повністю призупинити дію трудового договору, коли зарплату не виплачують взагалі?
Віра Савченко: Закон дає кілька легальних інструментів, і їх можна комбінувати; у новій версії нашого гайду ми навіть робимо матрицю відповідності — що з чим можна поєднувати. Якщо відновлення не сильно зруйнованого підприємства — питання тижнів, можна оформити простій і платити не менше двох третин окладу: це дорожче, але зберігає команду. Для тих, хто може працювати віддалено, — дистанційна робота з повною зарплатою. Якщо ж горизонт невідомий або тривалий, можна призупинити дію трудового договору, і зарплата не виплачується. Це не звільнення, але дуже великі ризики втратити команду, тож підприємство має саме вирішити, що краще: частково платити й зберегти команду, щоб потім швидко відновитися, чи піти на ризик втрати команди.
Призупинення — це майже нуль витрат проти двох третин фонду оплати праці, але треба дивитися; іноді варто комбінувати залежно від відділу та інших факторів. Робочий принцип — гібрид: частину команди на дистанційку, частину — у простій, а призупинення — тільки там, де роботи фізично немає і невідомо, коли її можна відновити. Щодо податків: немає такого, щоб їх не платити, але є часткові механізми. Можна звертатися по відстрочку чи розстрочення податкового боргу, комунікувати з податковою; списання знищених активів зменшує фінансовий результат. Кожна ситуація індивідуальна, але точно не можна не платити податки просто через сам факт, що по вашій компанії був приліт.
Ангеліна Завадецька: А ці податкові знижки, про які публічно говорить і малий, і великий бізнес після прильотів, — чи це взагалі можливо? Наскільки це допомогло б, якщо ви рахували?
Віра Савченко: Це поки лише пропозиції, проєкти. Не думаю, що податкова погодиться на такі знижки — це нереалістичний інструмент. Я більше вірю в так звані tax incentives — податкові стимули. Є два законопроєкти — якщо не помиляюся, їх подавав депутат Дмитро Кисилевський, — за якими податки можна буде зараховувати: за рахунок майбутніх податків фінансувати будівництво чи інвестицію.
У світі цей інструмент працює: інвестор заходить у країну, і частину його інвестицій потім компенсують податками. Це реалістичніший інструмент, і дуже сподіваюся, що ці два законопроєкти приймуть і бізнес зможе цим користуватися. А просто податкові знижки через сам факт пошкодження, мені здається, — нереальний інструмент; хоч про нього й говорять, мабуть, його не приймуть.
Максим Самойлюк: А чому? Адже про це говорить багато бізнесів, і з останніх найбільших прикладів — «Розетка» теж про це говорить. Чому ви все-таки вважаєте, що на це не підуть?
Віра Савченко: Тому що потрібні гроші в бюджет, а ситуація в бюджеті теж не найкраща. Якщо підприємство працює і може працювати далі, йому одразу після прильоту потрібна ліквідність — пільгові кредити, а не податкові знижки. Деякі податки нараховуються за підсумком року — це довготривалий ефект. А швидка програма компенсації, програма пільгового кредитування — з мого досвіду, бізнес запитує саме це.
Ангеліна Завадецька: Ніби все зафіксовано — але чи є реальний шанс колись отримати компенсацію і від кого саме? Додам, що в посібнику зазначено: зафіксовані збитки можна передавати до Міжнародного реєстру збитків через «Дію». Чому національне судове рішення проти Росії — це підстава отримати компенсацію в майбутньому?
Віра Савченко: Тут працює формула: без зафіксованих сьогодні збитків завтра не буде нічого. А із зафіксованими збитками — це вже питання політичних рішень і часу; це вже не питання «якщо». Тому фіксувати треба, але зараз, окрім інструменту від ЕКА, іншого компенсаційного інструменту немає. Можна йти до суду — українського чи міжнародного. В Україні, наскільки я знаю, лише одна судова справа завершилася — здається, у Сумській області, зі стягненням майна, що належало чи Росії, чи якомусь російському бізнесу.
Тобто це поодинока справа. У міжнародній практиці — я не судовий юрист і знаю про це трохи опосередковано — краще працює інвестиційний арбітраж: багато великих українських компаній подавали позови і вигравали їх. Дуже гарна практика по Криму: після 2014 року багато українських компаній втратили там активи; і Україна, і Росія до минулого року були членами цього міжнародного арбітражу. Торік членство Росії за договором завершилося, але подавати на неї позови можна ще років десять. Тобто позов подає не держава Україна, а конкретний інвестор, бізнес — до Росії. По Криму вже є кілька справ, є судова практика; рішення ухвалювали на користь українських інвесторів.
Наскільки я знаю, не лише по Криму, а й по інших активах уже було 2–3 позитивних рішення в судах Нідерландів. Практика напрацьовується, далі питання — стягнення: десь російські активи вже заблоковані, десь ще блокуються. Механізм складний. Але велика подяка тим компаніям, які проходять цей шлях, витрачають гроші на міжнародні арбітражі й напрацьовують практику, яка, впевнена, потім допоможе всьому українському бізнесу притягнути агресора до відповідальності. Як саме це буде, який механізм — поки сказати складно, але вже те, що створено реєстр і бізнес може подавати туди через «Дію», досить легко заявляючи про свою шкоду, — це великий крок уперед. До того ж це сталося зовсім недавно: раніше подавати записи до цього реєстру могли лише фізичні особи.
Ангеліна Завадецька: Віро, а чи є вже там цифри по втратах фізичних осіб і бізнесу? Скільки вже назбиралося?
Віра Савченко: Ні, на жаль, актуальних даних цього реєстру я не знаю — бізнес лише кілька місяців як отримав можливість подавати через «Дію», тому це поки неспівставні цифри; як заноситимуть минулі періоди, мені складно сказати. Як на мене, найактуальніші втрати бізнесу зараз не в цьому реєстрі, а в підрахунках Київської школи економіки та Світового банку, які публікуються в RDNA.
Максим Самойлюк: Ви згадали, що коли документи згоряють разом з усім, це велика проблема. Як бізнесу захистити свої документи й дані заздалегідь — що для цього варто зробити?
Віра Савченко: Гадаю, в Україні вже майже не залишилося підприємств, які ведуть облік лише на папері — фінансова функція майже всюди оцифрована. Але треба переконатися, що ви користуєтеся надійною хмарою, не використовуєте вороже програмне забезпечення, а паролі не записані всі на одному папірці, який лежить в офісі й про який знає лише одна людина. Бухгалтерія, облік, корпоративна пошта, документообіг, база клієнтів, договори — це дуже важливо.
Усі правовстановлюючі документи бажано мати в копії — техпаспорти, креслення; тобто все, що потрібно для роботи, має мати резервну копію. Є правило «3-2-1»: три копії, два типи носіїв і одна географічно віддалена копія. Контур можна трохи спростити, але бажано переносити в хмару — тим паче що це зараз доступно. Є українські дата-центри, які надають такі послуги, є й міжнародні — від Amazon, Microsoft. Тобто це справді легко і не так дорого й складно, як може здатися. Перехід у хмару — не лише запобіжник: він допоможе бізнесу ефективніше працювати, бо це і спільна робота над документами, і багато інших переваг.
Ангеліна Завадецька: Коли бізнес зазнає ударів, очевидно, що не всі можуть витягнути ремонт і відновлення самотужки. Тому уряд розробив кілька фінансових інструментів підтримки — від прямих гарантій до страхування ризиків, частину ми вже сьогодні згадували. Як ви загалом оцінюєте ці програми? Чи багато бізнесів можуть на них розраховувати і чи вони дієві?
Віра Савченко: Тут, мабуть, найбільша проблема в тому, що роки йдуть, а сильних позитивних змін у цьому напрямі, на жаль, немає. Є програма компенсації від експортно-кредитного агентства — вона запрацювала 1 січня цього року. Особисто я дуже дякую урядові, що вона є. Ми й самі вступили в цю програму й користуємося нею; слава Богу, ситуацій, коли довелося б просити компенсацію, у нас не було. Добре, що вона є, але з офіційних цифр, які я бачу, десь близько 400 бізнесів подали заявку на вступ. Це невелика кількість — програма не стала масовою.
Гадаю, уряд це теж розуміє: у програму вже двічі вносили корективи — збільшували ліміти, спрощували (наприклад, спершу прибрали оцінку на вході), — і зараз готується третій пакет змін. Дуже сподіваюся, що програма стане ще зручнішою. Наскільки я знаю, до майнової компенсаційної складової пропонують додати Київ і Київську область, а також орендоване майно — раніше можна було лише власне.
І дуже дякую вам, що піднімаєте це питання, — так ми певною мірою рекламуємо програму, щоб більше бізнесів про неї знали й могли вступити, адже вона справді недорога: пів відсотка, це гарна можливість. Але в програмі є обмеження: вона повністю фінансується з бюджету, і може статися так, що в разі великих пошкоджень грошей у бюджеті просто не вистачить, щоб компенсувати всім, — навіть якщо все правильно оформлено, сплачено внесок і є всі документи. Тому очікуємо — навіть не від уряду, а від Верховної Ради — можливого збільшення фінансування цієї програми в бюджеті. Але тут попит народжує пропозицію: що більше бізнесу увійде в програму, то легше буде адвокатувати збільшення фінансування. Є також програми компенсації для переробних підприємств — здається, там компенсують до ₴16 млн.
Переробні підприємства — наші флагманські, тому для них більша підтримка, і це теж добре. Зараз говорять про «5-7-9», щоб трохи розширити підтримку на ширше коло бізнесу. Тобто інструменти є, і вони гарні; сказати, що держава нічого не робить і не допомагає, не можна. Але є певні недоліки й на боці самого бізнесу — треба активніше брати участь у цих програмах, більше давати зворотний зв’язок; що масовішими вони стануть, то краще буде всім.
Максим Самойлюк: Російські удари руйнують майно підприємств, і один із варіантів фінансування відновлення — кредит. Але щоб отримати кредит, потрібне майно під заставу, а воно ще вчора було, а сьогодні могло згоріти. Немає майна — немає кредиту, немає кредиту — немає майна. Як бізнесу вийти з цього замкненого кола?
Віра Савченко: Складне питання. По-перше, є дуже гарна пілотна програма ЄБРР із «ПриватБанком» і «Райффайзен Банком» щодо часткового списання боргів за знищені війною активи. Дуже важливо, щоб — якщо пілот покаже гарні результати — він став системним компонентом цієї архітектури, а не залишився просто експериментом.
Це вже конкретна програма, яка клієнтам цих установ дає таку можливість. Є також державні портфелі гарантій, які заміщують банку частину застави: «5-7-9» на відновлення, гарантії ЕКА для експортерів, застава рухомим майном, майбутнім врожаєм, правами вимоги; є навіть лізинг — обладнання замість кредиту під заставу рухомості. Тобто якісь рішення є, але питання застави під кредит дуже критичне, особливо для великого бізнесу, де суми й застави великі, — тут масового рішення, на жаль, немає. Його треба напрацьовувати всім разом.
Ангеліна Завадецька: Ви вже неодноразово згадували експортно-кредитне агентство. З 1 січня 2026 року працює ця програма компенсацій — до ₴30 млн на одного суб’єкта. Щоб узяти участь, є нюанс: бізнес має сплатити одноразовий внесок — пів відсотка від суми ймовірного збитку, тобто до ₴150 тис. при максимальному ліміті.
Віра Савченко: Коли ви купуєте страховий поліс і наприкінці його дії з вами нічого не сталося, вартість полісу вам теж не повертають.
Ангеліна Завадецька: Пригадую фільми — не пам’ятаю, американські чи ні, — де, щоб отримати страхову виплату, люди собі щось ламають чи щось підпалюють, аби тільки їм виплатили.
Віра Савченко:Тобто так, це квазістраховий інструмент. Це не зовсім страховка, а компенсація на прифронтових територіях — там це зменшений страховий платіж. Чи виправдано? Думаю, дуже, бо ЕКА, до речі, працює на всіх прифронтових територіях: у них немає такого, що «100 кілометрів від лінії фронту не працюємо» чи «50» — програма покриває всюди. На цих територіях просто немає іншого варіанту — страхові там не працюють. Тому за пів відсотка отримати можливість компенсувати вартість майна до ₴30 млн — як на мене, дуже виправдано.
Це, щоправда, не вирішує проблеми великого бізнесу — великих компаній, великих логістичних центрів, які теж є на прифронтових територіях і працюють, — це колосальна проблема; але для малого й середнього бізнесу, який теж становить велику частину нашої економіки, це дуже гарна програма. І, як я вже казала, чекаємо на її подальше оновлення. Якщо додадуть орендоване майно та інші покращення, які заплановані, буде дуже добре. Внесок — це солідарний механізм, тому він і не повертається: сплачують багато, а компенсують тому, до кого прилетіло; самих внесків для функціонування програми недостатньо — там велика бюджетна складова.
Максим Самойлюк: Є ще питання ліміту в ₴30 млн: адже зараз потерпають і більші бізнеси, чиї збитки суттєво перевищують ₴30 млн, — та сама «Розетка», та сама «Фоззі Груп» та інші компанії, які росіяни регулярно обстрілюють. Під цю програму компенсації вони не підпадають. Які варіанти є для них? Можливо, для них є якісь інші рішення?
Віра Савченко: Інших варіантів немає. Страхові не страхують, а ця програма для них надто маленька. Є точкові програми для великого бізнесу, але — для нових інвестицій: американська DFC дозволяє застрахувати великі нові інвестиції, у ЄБРР є своя програма, але теж для нових інвестицій. Якщо ви хочете, умовно, побудувати в Україні завод, який коштуватиме десятки мільйонів, то знайдете під це якесь іноземне дороге покриття.
А для вже наявного великого бізнесу в Україні інших програм немає. І тут відповідь, мабуть, у якомусь довгостроковому рішенні, бо програма ЕКА — це швидкі кроки для малого й середнього бізнесу тут і зараз. Треба розробляти комплекснішу програму страхування воєнних ризиків — довгострокову, яка після завершення війни зможе еволюціонувати в повоєнну. Бо навіть якщо завтра бойові дії закінчаться, воєнний ризик нікуди не зникне: у нас багато замінованих територій, вибухові ризики залишаються, та й Росія лишається сусідом.
У світі є багато прикладів, коли програма компенсації під час війни згодом еволюціонувала у страхові програми проти терористичного ризику, проти катастроф, і далі ефективно працювала. Тільки комерційним ринком ми тут не впораємося, тільки державною компенсацією — теж. Потрібна багаторівнева програма, яка включала б і комерційний ринок, і державну компоненту, і міжнародний перестраховий ринок. Наскільки я знаю, уряд над такою програмою працює — то активніше, то менш активно, пріоритети змінюються. Дуже сподіваюся, що це перспектива не тижнів, а місяців, і така програма таки запрацює, наблизивши нас до комплексного розв’язання проблеми. Бо поточна програма — це nice to have, але досить точкове, короткострокове рішення.
Максим Самойлюк: У ЕКА є ще одна програма — не лише компенсація збитків, а й часткове покриття премії на страхування воєнних ризиків: якщо премія перевищує 1%, держава через ЕКА готова компенсувати різницю понад 1%, але з лімітом ₴3 млн на рік.
Що ви думаєте про цей інструмент і наскільки він реально зменшує фінансове навантаження на бізнес, який потребує такої страховки?
Віра Савченко: Це, власне, дві компоненти однієї і тієї ж програми; вона теж запрацювала 1 січня цього року. Умовно, поділ такий: на прифронтових територіях — компенсація збитків, а на решті території — компенсація страхового внеску, бо на прифронтових страхові не всюди страхують. Це теж гарна програма для бізнесу.
Зараз, якщо йти до комерційних страхових, у більш-менш спокійних регіонах ставка буде десь 4–6%, у ризикованіших — 8, 11, 12%, а подекуди страхові взагалі не працюють. І ці 8–12% для бізнесу — це дорого й складно, тож компенсація вартості страховки до 1% — дуже гарний інструмент. Так само скажу, що заявок на нього подано не так багато, тож сподіваюся, що програма житиме й працюватиме далі і що більше бізнесів до неї звертатиметься.
Важливий момент: там теж дуже короткі терміни — треба відразу після укладення договору зі страховою, у п’ятиденний строк, подати документи до ЕКА, щоб вступити в програму і щоб вони компенсували різницю у відсотках. До 1 серпня цього року — буквально до позаминулого тижня — діяла ретроспективна модель: можна було вступити в програму й за старим договором страхування, укладеним раніше, ніж за 5 днів до подання.
Зараз цей період завершився; дуже сподіваюся, що його продовжать чи відкриють новий, щоб і за старими договорами можна було вступити. З останніх новин, що я чула, по цій програмі теж збільшать ліміти: зараз компенсують до 1%, але не більше ₴3 млн на рік, — здається, є пропозиція збільшити це до ₴5 млн, що теж непогано. Тож програма гарна, треба користуватися; вона стимулює страховий ринок — більше полісів, а що ефективніше працює ринок, то більше з’являтиметься інших страхових продуктів. Нам потрібна масовість цих програм, тому дуже сподіваюся, що ця компонента програми ЕКА теж запрацює масовіше.
Ангеліна Завадецька: Віро, а чому, на вашу думку, — ви називали цифру близько 400 бізнесів, які скористалися програмою до ₴30 млн, — чому так мало, і як це змінити?
Віра Савченко: Це цифра з відкритих джерел, точної я не знаю — нею оперували в новинах. У будь-якої добровільної страхової моделі є свої пастки. Перша — катастрофічна короткозорість: людина, бізнес системно недооцінюють рідкісні події з великими збитками — «у мій об’єкт не влучить». Тобто наша психіка нормалізує навіть таку фонову загрозу: вона велика, ми всі це розуміємо, але не настільки, щоб усі масово пішли купувати поліс і вступати в програму ЕКА. Друге — так зване гіперболічне дисконтування: це коли премія платиться сьогодні, а захист — у якомусь абстрактному майбутньому.
Гроші за участь у програмі ЕКА і страховий поліс треба заплатити сьогодні, і коли є дефіцит обігових коштів, коли складно за всіма іншими напрямами, ця витрата програє будь-якій операційній. Ну і просто ліквідні обмеження: цих порівняно невеликих коштів у компанії може на цьому етапі не бути. І, на жаль, недовіра до виплат. У нас у країні до будь-якого страхування є певна недовіра — навіть за популярними полісами медичного чи автомобільного страхування буває складно довести право на виплату й доводиться довго її чекати.
Тому бізнес і тут не до кінця вірить, що він вступить у програму і одразу після прильоту отримає компенсацію в повному обсязі. Тому треба комунікувати. Мені б дуже хотілося бачити успішні кейси — коли компанія, що брала участь у програмі, справді отримала виплату. Гадаю, тоді програма стане масовішою.
Ангеліна Завадецька: Якщо уявити ідеально підготовлений до криз український бізнес — який він? Можете, на ваш розсуд, розділити цю підготовку на малий, середній і великий бізнес, чи це радше єдині поради для всіх?
Віра Савченко: Питання обширне. Дуже складно сказати «витрачайте максимум ресурсів на підготовку до можливого прильоту» або, навпаки, «покращуйте лише короткострокові речі» — кожен має вирішувати сам. Ситуація в нас унікальна, і говорити, як робити правильно, складно. Але точно в кожної компанії має бути план безперервності діяльності. Якщо його досі немає — після стількох років це, мабуть, проблема. Ми говорили про хмарні сервіси, перехід у хмару — це теж має бути. Точно має бути підготовлений персонал — і тренінгова, і безпекова складові.
Зараз у нас цього немає, але колись ми до цієї моделі дійдемо. Наприклад, у Британії страхова модель, заснована на захисті від ризиків тероризму, має цікаву річ: поліс на 10% дешевший для компаній, які самі вкладаються у свою безпеку і роблять низку речей, тобто зменшують імовірність настання шкоди і, де можуть, її вплив. Умовно: якщо одне підприємство вкладається, будує укриття, персонал навчений, вони розосередилися, а інше нічого не робить — і в обидва стався приліт, — то перше, мабуть, швидше відновиться і, можливо, справді заслуговує на якусь знижку в полісі чи трохи більшу компенсацію. Це стимул стати підготовленою компанією; гадаю, це буде гарний крок, якщо його впровадять держава чи сам ринок. Багато компаній зараз релокуються.
Сенс у децентралізації, мабуть, є, але казати всьому бізнесу з прифронтових регіонів «релокуйтеся на Західну Україну» — теж, мабуть, неправильно. Тому підготовлений бізнес — це той, хто займається своїм ризик-менеджментом: навіть із тими ризиками, з якими нічого не може вдіяти, — якщо він їх визнає і чесно прораховує, це вже частина підготовки. Усі ризики зняти ми не можемо, але хоча б знати про них і готуватися — це важливо.
Зараз є багато можливостей з боку приватного ринку: допомогти скласти план безперервності діяльності, перейти в хмару, навчити працівників, замовити навіть приватне ППО чи укриття. Тобто, залежно від сфери, кожен бізнес може багато зробити, щоб не бути захопленим зненацька, а розуміти ці ризики й те, що може статися в критичній ситуації.
 
Запис Що робити бізнесу після «прильоту» та хто компенсує збитки спершу з'явиться на Громадське радіо.

Фото: НБУ

Її образ об’єднав військових і цивільних, а міжнародне журі побачило в ньому сенс, зрозумілий далеко за межами України.
Українська пам’ятна монета “Тримаймо стрій!” здобула перемогу в категорії “Найбільш надихаюча монета” престижного міжнародного конкурсу “Монета року”. Крім того, її включили до десятки найкращих монет світу.
Про це повідомляє Національний банк України.
Підсумки конкурсу оголосили 27 серпня під час Всесвітньої виставки грошей у Піттсбурзі, США. За даними Національного банку України, журі розглянуло близько 600 монет, викарбуваних у 41 країні протягом 2025 року.
Міжнародне визнання українських пам’ятних монет – це визнання сили наших символів і сенсів. Монета “Тримаймо стрій!” розповідає світові про сотні тисяч військових, які стоять на захисті України. Це заклик до єднання на всіх найгарячіших ділянках, де триває боротьба України.
– Андрій Пишний
Андрій Пишний також висловив подяку художникові Андрію Сагачу. Саме він створив художній образ монети, зрозумілий людям не лише в Україні, а й за її межами.
Коли випустили монету “Тримаймо стрій!”
Пам’ятну монету номіналом 5 гривень ввели в обіг 24 лютого 2025 року – у треті роковини початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Монету виготовили з нейзильберу. Її випустили накладом до 50 тисяч примірників у сувенірному пакованні.
Символіка української пам’ятної монети
На аверсі “Тримаймо стрій!” зображено українських захисників, які з’єднали руки в колі єдності. Лінії оборони та напрямки бойових дій у композиції формують силует, схожий на тризуб.
На реверсі викарбувано воїнів, що йдуть уперед. За ними показано тил – силуети цивільних людей різних професій. Така композиція підкреслює спільну боротьбу військових і суспільства за Україну.
Міжнародний конкурс “Монета року” відбувся вже в 43-й раз. Щороку його проводить нумізматичне видання “Новини світових монет” за підтримки “Журналу східноазійської нумізматики”. Відзнака української монети стала черговим міжнародним визнанням сучасної української нумізматики та її важливих символів.
Можливо, вам буде цікаво:
НБУ ввів в обіг срібну пам’ятну монету номіналом 20 гривень до 35-річчя Незалежності України. Тираж новинки становить 5 000 екземплярів.
Частка непрацюючих кредитів у банківському секторі України знизилася до 12,5% – мінімуму за майже 17 років. Обсяг NPL скоротився до 188,6 млрд грн.
The post Українська монета «Тримаймо стрій!» перемогла в конкурсі «Монета року» та увійшла до десятки найкращих first appeared on Межа. Новини України..

Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко заявив, що бізнесмен Максим Микитась не міг бути агентом антикорупційних органів у справі “Форрест Гамп”. Це лише версія  захисту ексзаступниці голови офісу президента Ірини Мудрої, сказав  Клименко в інтерв'ю "Є Питання".
Він зазначив, що для виконання спеціального завдання загалом можуть залучатися люди, які діють під контролем правоохоронних органів, але це не той випадок. 
“Ми не можемо розголошувати форми і методи своєї роботи, тому що вони становлять державну таємницю. Але стосовно закону, то неможлива історія співпраці з людиною, яка є організатором злочинної організації чи організованої групи і вчиняє тяжкі і особливо тяжкі злочини. Це, в принципі, неможливо”, — сказав Клименко. 
Він додав, що слідство долучило до справи лише ті розмови та протоколи, які стосуються безпосередньо процесу вчинення злочину. Зокрема, серед них є окремі розмови, де немає там ні Микитася, ні Мудрої.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Мудра заявила, нібито не брала в Микитася 4 млн доларів


Нагадаємо, Ірина Мудра під час обрання їй запобіжного заходу натякнула на те, що її для НАБУ та САП нібито записував ще один фігурант справи Максим Микитась. Вона заявила, що «ця сама людина» має кілька справ у НАБУ і «всі ці роки вона провела на свободі». Перед цим адвокат Мудрої саме звернув увагу, що у Микитася підозра щодо злочинного угруповання вже п’ята. Також Мудра заявила, що з «цієї людини» торік зняли електронний браслет.  
Нагадаємо, колишній заступниці голови ОП Ірині Мудрій антикорупціонери оголосили про підозру за двома резонансними корупційними кейсами. Перший — "Форрест Гамп". Слідство встановило, що чиновниця разом з іншими членами злочинної організації, серед яких ексдепутат та забудовник Максим Микитась і депутат від колишньої ОПЗЖ Вадим Столар, забезпечила легалізацію 150 млн гривень, одержаних злочинним шляхом, які згодом використали для сплати застави за одного з фігурантів справи "Мідас". Попередньо, йдеться про ексміністра енергетики та юстиції Германа Галущенка. Також до оборудки були залучені підконтрольні компанії та менеджмент державного "Сенс Банку". Другий кейс — про рейдерство. 

Пам'ятна монета "Тримаймо стрій!" здобула перемогу в номінації "Найбільш надихаюча монета" та увійшла до 10 найкращих монет світу за підсумками цьогорічного престижного міжнародного конкурсу "Монета року". Результати конкурсу були оголошені 27 серпня 2026 року під час Всесвітньої виставки грошей в  Піттсбурзі (штат Пенсільванія, США).
Про це повідомила пресслужба НБУ, пише Рубрика.
Як зазначив голова Національного банку України Андрій Пишний, міжнародне визнання українських пам'ятних монет – це визнання сили наших символів і сенсів. Монета "Тримаймо стрій!" розповідає світові про сотні тисяч військових, які стоять на захисті України. Це заклик до єднання на всіх найгарячіших ділянках, де триває боротьба України.
"Щиро дякую художнику Андрію Сагачу, який зумів утілити цю історію в художньому образі, що знайшов відгук у серцях далеко за межами України. Пишаюся, що українська нумізматика вкотре підтверджує свій високий рівень і гідно представляє нашу державу на міжнародній арені", – сказав Андрій Пишний.
Про пам'ятну монету "Тримаймо стрій!"
Пам'ятна монета "Тримаймо стрій!" уведена в обіг 24 лютого 2025 року з нагоди третіх роковин від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Вона присвячена незламності українських військових, які самовіддано боронять Батьківщину, та єднанню всіх українців на шляху до справедливого миру.
На аверсі монети  зображено українських захисників, які поєднали руки в колективному рукостисканні в колі єдності. Ця композиція підкреслює згуртованість перед боєм, готовність до захисту рідної землі. На задньому тлі схематично зображено лінії оборони та напрямки бойових дій, що візуально нагадують тризуб.
На реверсі продовжено тематику аверсу – зображені воїни, які впевнено йдуть у наступ. У верхній частині монети півколом розміщено напис ТРИМАЙМО СТРІЙ, а також стилізовані зображення військової техніки, що уособлюють силу та міць українського війська. За спинами воїнів – надійний тил, представлений силуетами цивільних людей різних професій, які щоденно працюють, допомагають і донатять заради досягнення миру.
Художник – Андрій Сагач. Скульптори: Володимир Атаманчук, Анатолій Демяненко.
Про міжнародний конкурс "Монета року"
Міжнародний конкурс "Монета року" щорічно проводить авторитетне нумізматичне видання World Coin News за підтримки The Journal of East Asian Numismatics. Цього року конкурс відбувся 43 раз.
Міжнародні експерти визначали переможців серед близько 600 монет із 41 країни світу, випущених у 2025 році.
На першому етапі конкурсу було обрано 100 найкращих монет (по 10 монет у кожній з 10 номінацій), до переліку яких потрапили дві українські пам'ятні монети:
"Тримаймо стрій!" (нейзильбер, номінал 5 гривень, художник – Андрій Сагач) – у номінації "Найбільш надихаюча монета";
"Світ мистецтва кутюр'є. Любов Панченко" (срібло, номінал 10 гривень, художник – Андрій Сагач) – у номінації "Найхудожніша монета".
↓Читайте також





Дві монети України претендують на перемогу в міжнародному конкурсі Coin of the Year







Тримаймо стрій!: Нацбанк випустив пам'ятну монету до третіх роковин від початку війни в Україну



The post Українська монета “Тримаймо стрій!” отримала міжнародне визнання та увійшла до топ-10 монет світу appeared first on Рубрика.

За час його керівництва ПриватБанк раніше демонстрував рекордні фінансові результати

Кабінет
Міністрів призначив призначеним незалежним членом наглядової ради державного
Сенс банку Герхарда Бьоша, який з червня 2021 року по листопад 2024 року
очолював державний ПриватБанк.

Герхард Бьош замінив Миколу Гладишенка, повноваження якого уряд припинив минулого тижня.

Мабуть, найпоказовішою парою новин серпня стала така:
Головний економіст ВЕБ передбачив поразку Росії у «війні на виснаження» та неминучу соціальну кризу через нові санкції та удари ЗСУ.
ВЕБ звільнив головного економіста Андрія Клепача після його висловлювань щодо поразки Росії в економічній «війні на виснаження».
Саме крізь таку призму слід розглядати всі ці голослівні заяви Росстату про зростання ВВП у другому кварталі чи дефляцію в серпні та інші успіхи економіки, яких у реальному світі немає.
Зате в реальному світі є унікальний натурний експеримент: як обнулити лідера цілої ключової галузі за місяць, із дослідженням того, як це вплине на всю економіку. А ще є паливна криза №2. Плюс трохи паніки на фондовому ринку та багато паніки серед цивільного населення з масовим винесенням готівки з банків. Є аграрії, готові продавати пшеницю нижче за собівартість, бо ніхто її не купує, але не готові засівати під новий урожай. Є девелопери, які не можуть продати понад половину побудованого житла. І безліч інших свідчень успішної трансформації економіки країни-агресора.
Про це й поговоримо в сьогоднішньому огляді.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Готівка під подушкою»: росіяни почали масово знімати гроші з депозитів


Wildberries-бінго
Попри значну кількість подій у серпні, почнімо все ж із Wildberries-бінго. Але зайдімо трохи здалеку. Пам’ятаєте, як там у відомій казці: на острові — дуб, на тому дубі висить скриня, у ній — заєць, у зайці — качка, у качці — яйце, а в яйці — голка, на кінчику якої — смерть Кощієва.
Тож погляньмо на економіку РФ, використовуючи як аналогію весь цей нехитрий фольклор.
Специфіка структури сучасної економіки, якщо дивитися на основний індикатор її вимірювання — ВВП, полягає в тому, що вона більш як на дві третини складається зі споживання. Так от, на Росії витрати на кінцеве споживання перевищують 70% ВВП. Водночас споживчий попит населення становить добрі 53–54% ВВП.
Тобто, хоч як парадоксально це звучить для багатьох на тлі всіх цих розмов про нафтогазового колоса, військову економіку тощо, але саме споживання терпил є найбільшою частиною економіки (близько 100 трлн руб. на рік).
Тому якщо ви хочете зробити боляче економіці РФ, то кращого об’єкта докладання зусиль, аніж сектор споживання, просто не існує суто арифметично.
Одним із артефактів минулого російської економіки став її високий рівень цифровізації (так, у це важко повірити в умовах нинішнього цифрового концтабору та падіння виробництва оптоволоконних кабелів на 40%). Трохи шокового контенту: частка електронної комерції в загальному обсязі роздрібних продажів РФ вища, ніж у США (!).
Загалом добра чверть роздрібної торгівлі в РФ як канал використовує електронну комерцію. І отут ми підходимо до найцікавішого. Ринок електронної комерції Росії здебільшого представлений маркетплейсами. А ринок маркетплейсів фактично складається з двох компаній: Wildberries та Ozon (ну й трохи «Яндекс Маркету»).
Wildberries контролює понад 50% ринку, а Ozon — близько 45%.







Акції російського ВТБ впали до історичного мінімуму через атаки українських дронів на Wildberries та Ozon




Аби було зрозуміліше, пояснимо в грошах: Wildberries — це понад 6 трлн руб. із погляду обороту. Тобто погасити Wildberries — це прибити добру половину ринку маркетплейсів і ґрунтовно копнути ключовий елемент економіки РФ.
Питання — як? Адже Wildberries — це десятки тисяч вантажівок, сотні тисяч селерів, десятки тисяч пунктів видачі товарів. Така собі гідра з мільйоном голів. Але є одне «але». Серце й основа бізнесу, його вузьке місце, його ахіллесова п’ята — склади.
Для розуміння: загальна площа складів Wildberries перевищує 5 млн кв. м, але водночас на топ-10 складів припадає майже третина цієї площі. Тобто мінус десять складів — і Wildberries стає таким собі «Титаніком» після зіткнення з айсбергом.
Так от. Невідомі добрі дрони за місяць анігілювали вісім із десяти найбільших складів, ну, або 13 із топ-20, або 18 із топ-30. За оцінками, з чату вийшло 1,2 мільйона квадратних метрів складських площ Wildberries, або понад 20% від усього фонду. Якщо ж поглянути на європейську частину, то там живих складів із топ-10, по суті, й не залишилося.
А далі запускається ланцюгова реакція. У Wildberries понад 90 тисяч (!) пунктів видачі замовлень (ПВЗ). Оскільки товари згоріли на складах, видавати нема чого. Нема чого видавати — можна закривати ПВЗ, бо дохід у них від обороту (немає обороту — немає доходів). На Wildberries зареєстровано близько 500–550 тисяч акаунтів продавців. Тобто умовній сотні тисяч бізнесменів тепер просто немає чого продавати.
А якщо згадати, що ці сотні тисяч власників ПВЗ та селерів брали в банках кредити, які не зможуть повернути, оскільки, нагадаємо, все згоріло, то отримуємо ще одну потенційну проблему для економіки. До речі, заборгованість самої Wildberries — під 1,3 трлн руб. Тобто масштаби такі, що напружитися варто не тільки ВТБ (основному кредитору Wildberries), а й усій банківській системі. До речі, цікавий збіг — саме в серпні акції ВТБ знизилися до нового історичного мінімуму.
Але ж бюджет розраховував отримати податки з усіх цих продажів і прибутків. А тепер, вочевидь, не отримає. Нагадаємо, йдеться про трильйони рублів: із 5 трильйонів обороту можна було отримати сотні мільярдів ПДВ — а можна було й не отримати. Із сотень мільярдів прибутку можна отримати десятки мільярдів податку на прибуток — ну, або не отримати. І продовжувати так можна досить довго, адже сотні тисяч бізнесменів, які годувалися завдяки екосистемі Wildberries, теж сплачували податки, споживали й знову сплачували податки, а тепер це вже не факт.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Українські удари знищили на складах Wildberries товарів на суму річного бюджету великого регіону РФ


Загалом виходить досить цікава ланцюгова реакція.
Підіб’ємо підсумки. Лідер ринку маркетплейсів із оборотом понад 6 трлн руб. і прибутком близько 180 млрд буквально на очах перетворюється на ніщо із цілим ланцюжком наслідків, розмір яких, як не крути, обчислюється навіть не сотнями мільярдів, а трильйонами рублів. І це лише один місяць системної роботи. Ще місяць — і ґрунтовно схудне Ozon (роз’яснювальна робота з ним уже розпочалася — три склади загальною площею понад 300 тисяч квадратів згоріли на роботі разом із товарами, капіталізація Ozon за кілька тижнів серпня втратила добру третину), а разом із ним — і ринок маркетплейсів як такий. А він, нагадаємо, був слоном у 13–15 трлн руб.
Повертаючись до казкової аналогії. Wildberries — це кінчик голки. Голка — це ринок маркетплейсів. Яйце — це електронна комерція. Качка — роздрібна торгівля. Заєць — ВВП. Ну а скриня — це економічна система РФ загалом.
Утім, є думка, що насправді кінчик голки — це переробка нафти. І якщо подивитися на «голодні ігри» на заправках неосяжної, послухати ниття аграріїв і промисловців про те, як ефективно працюється без палива, то не можна не поговорити бодай трохи про паливну кризу 2.0.
Паливна криза 2.0
Дефіцит різного пального на заправках у червні-липні 2026 року був значною мірою спровокований панікою і по суті був аналогом легендарного ажіотажного попиту на цукор, гречку чи яйця, який періодично трапляється в РФ останнім часом, але швидко сходить нанівець. Природа таких криз загалом зрозуміла: у моменті психічно неврівноважені громадяни вирішують, що потрібно купити весь бензин, який знайдуть, бо «а раптом він зникне». Що, звісно, призводить до дефіциту в моменті, який досить швидко зникає. Але з часом, у міру того, як усі істерички наповнюють свої баки, каністри та бочки в гаражі, черги природно розсмоктуються.
Версія кризи від серпня 2026 року — подія іншого порядку. Це реальний фізичний дефіцит, який може розсмоктатися або завдяки різкому зростанню пропозиції, або завдяки не менш різкому падінню споживання.
Із пропозицією виходить дуже не дуже. Навіть Росстат, зціпивши зуби, був змушений визнати, що 20% нафтопереробки кудись зникли.







Росія платить за війну дедалі вищу ціну: вибір стає жорсткішим




Заборона експорту бензину й дизеля не допомогла. Тому дефіцит спробували ліквідувати за рахунок імпорту. Але виявилося, що Білорусь фізично не здатна залатати всю дірку, а інші країни не надто прагнуть допомагати чи активно ділитися дефіцитним на сьогодні ресурсом. Плюс згодом стало відомо про цікаві нюанси. Виявляється, імпортований бензин несподівано коштує вдвічі дорожче. Як наслідок, танкер з Індії доплив, але довго не розвантажувався, бо було незрозуміло, який дурень платитиме х2.
Водночас НПЗ і далі горять, тобто «саме не розсмокчеться». Тим більше що в серпні було зафіксовано черговий рекорд за кількістю дронів: понад 1300 дальніх безпілотників за дві доби поспіль. Тобто будь-який НПЗ у зоні досяжності, що вирішить відновити активність, гарантовано отримає з десяток дронів у бочину і знову припинить щось там випускати.
Але складами Wildberries чи НПЗ активність дронів не обмежилася. Порт Новоросійська відкрив новий розділ страждань російської економіки.
Аграрії просили передати
Мало кому відомо, що Росія посідала перше місце у світі за експортом пшениці. Ще менше людей знають, що через порт Новоросійськ відправляли більш як половину російського експорту пшениці.
Так от, одного чудового дня у серпні 2026 року два найбільші зернові термінали Новоросійська синхронно призупинили роботу. Йдеться про НЗТ (Новоросійський зерновий термінал) і НКХП (Новоросійський комбінат хлібопродуктів) потужністю 8,5 і 7,1 млн тонн на рік відповідно. Тобто половина російського експорту пшениці канула в Лету. Додамо сюди морську блокаду Азовського та Чорного морів, і виходить досить депресивна для російських аграріїв картина.
А якщо так, то ніякої тобі експортної виручки (2025 року Росія отримала понад 15 млрд дол. від цієї діяльності), а ще аграріям нема куди подіти своє зерно — його не беруть навіть нижче за собівартість. Тобто напередодні посівної фермери постали перед дилемою — сіяти чи не сіяти. Бо сенсу сіяти, виходить, немає, крім того, немає солярки, а ще грошей на посівну.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Економіка РФ має проблеми, але до краху ще далеко — The Economist 


Приємним бонусом від морської блокади стало призупинення Туреччиною закупівель російської нафти через Чорне море.
І що ви думаєте? Експорт російської нафти зазнав сильного падіння від початку повномасштабного вторгнення. Ну й дивовижне поруч: видобуток на Росії падає вже вісім місяців поспіль і опустився до мінімальних позначок за останні шість років.
Замість підсумків
Серпень російська економіка пережила з відчуттям, що все дуже погано, але з упевненістю, що буде значно гірше. Компанія Wildberries формально жива, але майбутнє її дуже туманне. Ozon офіційно наступний, і вересня цілком вистачить, аби помножити і його на число, близьке до нуля. Сотні тисяч підприємців втрачають бізнеси та джерела доходів, а натомість залишаються сам на сам із боргами.
Аграрії переживають серйозну екзистенційну кризу через втрату економічного сенсу своєї активності. І не лише вони. Девелопери, які не можуть продати понад половину побудованого, розуміють, що запаси інерції та резерви вичерпуються, а борги зростають, і банкрутство є лише питанням часу.
Власне, девелоперами чи аграріями справа ж не обмежується: металургія, вугільна промисловість, машинобудування, лісова промисловість — продовжувати можна довго, але краще просто навести один факт: неплатежі в російській економіці вперше в історії сягнули позначки в 9 трлн руб.
Банки дивляться на все це і розуміють, що десятки трильйонів кредитів їм ніхто не поверне, і це загалом кінець. Вкладники, стоячи в черзі за бензином, теж починають здогадуватися, що в цьому випадку їхні вклади ніхто їм не поверне, і далі панічно тікають у кеш (від початку року вивели вже понад 2,4 трлн руб.).
А рятувати нема кому. Федеральний бюджет із діркою в 6,5 трлн руб. навіть собі допомогти не може. Дійшло до того, що Мінфін перестав розкривати оперативні дані про залишки коштів на єдиному рахунку федерального бюджету (де акумулюються «вільні залишки» бюджету), тобто все аж настільки погано.
Проблема російської економіки полягає не в наявності окремих криз, а в тому, що вони починають об'єднуватися між собою. Безпросвітний морок огортає економічну систему РФ. Цілком. В економічній теорії це називають системною економічною кризою.

Президент Володимир Зеленський звільнив Валерія Вавринюка від тимчасового виконання обов’язків голови ДПСУ. На його місце призначив Вадима Ченчика.
Про це йдеться в указах  №836/2026 та №837/2026 на сайті Офісу президента.
"Увільнити Вавринюка Валерія Павловича від тимчасового виконання обовʼязків Голови Державної прикордонної служби України", - йдеться у першому указі.
Іншим президент призначив на його місце заступника голови ДПСУ Ченчика.
Що відомо про Вадима Ченчика
 
Вадим Ченчик народився 15 листопада 1972 року в селищі Катеринопіль Черкаської області. Його військова служба розпочалася у серпні 1994 року. До серпня 1996-го Ченчик обіймав офіцерські посади у 23-й окремій аеромобільній бригаді та Оршанецькому навчальному прикордонному загоні Прикордонних військ України.
Професійна діяльність
У 1996-1998 роках навчався в Академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. Після її завершення служив на оперативних і керівних посадах в оперативно-розшукових підрозділах Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
З 2011 до 2014 року працював на керівних посадах у Східному регіональному управлінні ДПСУ.
У лютому 2014 року Ченчик очолив Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління та перебував на цій посаді до вересня того ж року.
З вересня 2014-го до лютого 2015 року був начальником Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПСУ.
У серпні 2019 року Ченчик став заступником начальника штабу з прикордонної служби та начальником відділу прикордонної служби штабу Східного регіонального управління.
У серпні–вересні 2019 року був т.в.о директора Департаменту оперативної діяльності Адміністрації ДПСУ. 9 вересня 2019 року його призначили заступником голови Державної прикордонної служби України.
 
Вадим Ченчик нагороджений медаллю "За військову службу Україні".
Як інформував "Ми-Україна" раніше, Уряд припинив повноваження голови наглядової ради "Сенс Банку" Миколи Гладишенка.

 Бьош повертається до роботи в українському банківському секторі вже як незалежний член наглядової ради

Голова комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв заявив, що підозри, які оголошують найближчому оточенню Зеленського підривають довіру суспільства та легітимність самого президента. Про це він сказав у програмі "Рандеву" з Яніною Соколовою.
"Ми маємо говорити, що ситуація погана, вона небезпечна, тому що все це підриває суспільну довіру, безумовно. Це підриває легітимність президента, безумовно. І в умовах війни, коли ми не можемо провести легітимні вибори", – зазначив він.
Потураєв також повідомив, що технічно нині провести вибори – можна. Однак вони не будуть легітимними.  
"Я вважаю, що технологічно вибори провести під час війни можна, за умови змін в законодавстві, звичайно. І тут я, скажімо, з Михайлом Федоровим, який заговорив про вибори під час війни. Технологічно, як само по собі голосування організувати, я, наприклад, знаю. А що стосується того, чи будуть ці вибори легітимні, то відповідь – ні, тому що в результат ніхто не повірить. І оце проблема", – зазначив він.
 Водночас, щодо підозри Ірині Мудрій, Потураєв зазначив, що відчуває сором.
"Щоб завершити про Ірину Мудру... Дивіться, що я особисто відчуваю? Ну, сором", – повідомив він.
Повне інтерв'ю дивіться вже сьогодні, о 20:00 в "Рандеву" з Яніною Соколовою на Youtube 5 каналу.
Нагадаємо, Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) у межах масштабної спецоперації проводять слідчі дії в низки високопосадовців, політиків та представників бізнесу. Крім того, як зазначають співрозмовники ZN.UA у правоохоронних органах, у межах цього кримінального провадження фігурують також посадовці Міністерства юстиції України та представники "Сенс Банку".
НАБУ повідомляє, що під час обшуків у межах операції "Форест Гамп" НАБУ та САП виявили документ, який містить план антикризової комунікації щодо діяльності Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради.
Фігуранти операції "Форест Гамп" займалися рейдерством у Києві, а допомагали їм у цьому Печерський та Господарський суд, а також Міністерство юстиції. Це випливає з другої порції плівок, які оприлюднило НАБУ. Напередодні екснардепу Максиму Микитасю та ексзаступниці ОП Ірині Мудрій повідомили про підозру. 
Читайте також: Колишня заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра могла приховувати значні тіньові доходи та отримувати десятки тисяч доларів поза офіційними виплатами.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.

Упродовж 2022–2026 років Національний банк України провів 12 перевірок “Сенс Банку”, а Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків ухвалив понад 100 рішень щодо банку. Під час однієї із перевірок виявлено значний масив раніше невідомих конфіденційних протоколів, йдеться в офіційній заяві Правління Національного банку України.
Зазначається, що протоколи колегіальних органів банку виявили під час перевірки, завершеної у квітні 2025 року. Їх передали правоохоронцям.
“Аналіз значного масиву виявлених даних щодо непрозорої управлінської практики колишнього “Альфа Банку”, що застосовувалися починаючи щонайменше з 2013 року, досі триває і є важливою складовою матеріалів, які використовує Міністерство юстиції для підготовки до розгляду в міжнародному арбітражі справи, ініційованої колишніми підсанкційними власниками”, — прозвітував регулятор.
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





Дегтярьова увійшла до наглядової ради Sense Bank: що змінилося


Також НБУ очікує від уряду як акціонера невідкладного доформування наглядової ради державного «Сенс Банку» та відсторонення працівників, які фігурують на плівках НАБУ.
«НБУ відкритий до парламентського контролю, предметної критики та перевірки своїх дій. Детальний звіт про наглядові дії уже надіслано уряду та членам ТСК Верховної Ради. Водночас рішення регулятора не можуть бути реакцією на політичний тиск або непідтверджені персональні звинувачення, а мають ґрунтуватися виключно на перевірених фактах та закріпленій законодавством логіці», — йдеться у повідомленні.
У регуляторі додають, що після оприлюднення матеріалів досудового розслідування операції "Форрест Гамп", Нацбанк розпочав позапланові перевірки “Сенс Банку” та інших банків. Йдеться про дотримання вимог фінансового моніторингу під час обслуговування клієнтів, які відповідно до опублікованих матеріалів вносили застави до ВАКС. 
В НБУ наголошують, що і надалі готові перевіряти кожен конкретний факт та передавати матеріали правоохоронним та іншими державним органам. 
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ





«Сенс Банк» оновлює наглядову раду: кого призначили замість Гладишенка


Нагадаємо, що після того як “Сенс Банку” фігурував у «плівках Міндіча», НБУ відкрив адміністративні провадження щодо його менеджменту. Згодом банк опинився і в центрі справи НАБУ «Форрест Гамп». За версією слідства, для легалізації 150 млн грн готівки, призначених для внесення застави за ексміністра енергетики та юстиції Германа Галущенка, були залучені підконтрольні компанії та фізичні особи, а також менеджмент «Сенс Банку». У матеріалах фігурують ексзаступниця голови офісу президента Ірина Мудра, ексдепутат ВР Максим Микитась, народний депутат від колишньої ОПЗЖ Вадим Столар, голова наглядової ради «Сенс Банку» Микола Гладишенко, голова правління банку Олег Ступак та інші. 
На тлі скандалу уряд почав оновлювати наглядову раду банку, зокрема достроково припинив повноваження її голови Миколи Гладишенка.

НАБУ і САП повідомили про нового підозрюваного у справі злочинної організації, яка, за даними слідства, займалася рейдерськими захопленнями, махінаціями з майном та легалізацією злочинних активів. Йдеться про впливового бізнесмена – колишнього депутата Дніпропетровської обласної ради VII скликання.
Про це повідомили в НАБУ.
За версією слідства, керівники злочинної організації – чинний та колишній народні депутати України – залучили бізнесмена через його неформальні зв'язки та вплив у судовій сфері. Він, зокрема, мав забезпечувати ухвалення суддями господарських судів рішень на користь компаній або осіб, пов'язаних із злочинною організацією.
За участі підозрюваного, як стверджують у НАБУ, відбулося рейдерське захоплення двох підприємств із активами на 248 млн грн.
Крім того, бізнесмен сприяв легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, для їх подальшого внесення як застави за одного з учасників іншої злочинної організації у справі "Мідас".
Після повідомлення НАБУ Центр протидії корупції заявив, що, ймовірно, йдеться про колишнього депутата Дніпропетровської облради Василя Астіона.
"Схоже, що йдеться про колишнього депутата Дніпропетровської облради Василя Астіона, який неодноразово згадується на плівках НАБУ", – заявили у ЦПК.
Зокрема, у розмовах колишнього нардепа Микитася з бізнесменом Астіоном згадується нинішній очільник СБУ Олександр Поклад. Під час однієї з розмов Микитась обговорював можливість залучення СБУ для вирішення проблем фігурантів.
"У нас же Служба (СБУ) добре з Дубаєм працює. Якщо створити атмосферу і хтось би поговорив нібито від Поклада, і туди поїхали б. Якщо ні, то будемо як із Христенком. Якщо ініціюють кримінальне провадження, нехай зроблять усю таку підноготну", – сказав Микитась.
"Я поговорю зі Службою (СБУ), дізнаюся, що вони скажуть щодо нього", – зазначив Астіон у відповідь.
ЦПК зазначає, що, судячи з цієї розмови, фігуранти планували залучити СБУ для вирішення власних проблем.
Ще один фрагмент, у якому згадується Астіон, стосується можливого впливу фігурантів справи "Форест Гамп" на суддів. У розмові Микитась розповідає про контакти ексзаступника голови ОП Андрія Смирнова із суддею, після чого Астіон говорить про можливість вирішення питання у Дніпрі.
"Андрюха Смирнов поговорив із суддею. Він приїхав до судді, у них нормальні стосунки. Ось дивись: комісія Мін'юсту, ось зняття арешту в Печері (Печерському суді Києва), ось проводка", – сказав Микитась.
"Після цього передасть за підсудністю в Дніпро, і в Дніпрі я це все потушу. І ми зараз через Пашу відправляли твої питання" – доповнив Астіон.
Розслідування діяльності злочинної організації триває.
Нагадаємо, Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) у межах масштабної спецоперації проводять слідчі дії в низки високопосадовців, політиків та представників бізнесу. Крім того, як зазначають співрозмовники ZN.UA у правоохоронних органах, у межах цього кримінального провадження фігурують також посадовці Міністерства юстиції України та представники "Сенс Банку".
НАБУ повідомляє, що під час обшуків у межах операції "Форест Гамп" НАБУ та САП виявили документ, який містить план антикризової комунікації щодо діяльності Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради.
Фігуранти операції "Форест Гамп" займалися рейдерством у Києві, а допомагали їм у цьому Печерський та Господарський суд, а також Міністерство юстиції. Це випливає з другої порції плівок, які оприлюднило НАБУ. Напередодні екснардепу Максиму Микитасю та ексзаступниці ОП Ірині Мудрій повідомили про підозру. 
Читайте також: Колишня заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра могла приховувати значні тіньові доходи та отримувати десятки тисяч доларів поза офіційними виплатами.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".
Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі WhatsApp. Для англомовної аудиторії маємо WhatsApp англійською.

AIN підсумовує головні технологічні, бізнесові та Defense Tech новини 28 серпня. У Словаччині планували підпал заводу українського виробника дронів Skyeton Правоохоронні органи Словаччини зірвали спробу підпалу заводу українського виробника безпілотників Skyeton на території Словаччини. У межах справи затримали трьох підозрюваних — двох у Словаччині (громадян Латвії та України) та ще одного громадянина Латвії в Гамбурзі. За даними словацької поліції, зловмисники діяли на замовлення, тоді як відповідальність за підготовку атаки взяло на себе угруповання Global Citizens Against War 1984. Більше — у повній новині. Росіяни знищили сортувальні центри «Нової пошти» у двох областях. Також постраждали склади українських видавництв У ніч на 28 серпня російські війська знищили сортувальні центри «Нової пошти» в Сумах та на Київщині. Співробітники обох обʼєктів не постраждали. Унаслідок атаки по київському складу збитків зазнав український книжковий бізнес — там зберігався значний обсяг паперових книжок, через що повністю або частково згоріли запаси видавництв Vivat, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Основи», «Крапки», Creative women publishing, а також компаній Book.ua та Readeat. Більше — у повній новині. IT Arena 2026 не переноситимуть. Конференція пройде у Львові в анонсовані дати Технологічна конференція IT Arena 2026 відбудеться у раніше заплановані дати — з 25 до 27 вересня у Львові, попри попередні повідомлення про можливе скасування заходу. Як зазначили у Lviv IT Cluster, організатори переглянули безпекову модель: подію проведуть на кількох окремих локаціях із доступом до укриттів для уникнення скупчень людей, а загальну кількість учасників обмежать до 3000 осіб. Крім того, за рекомендаціями СБУ з програми цьогоріч виключили виставку Dual-Use Expo. Більше — у повній новині. Зарівна більше не видавчиня Vector. Новим власником став поточний CEO Ісмаіл Осбанов Засновниця та видавчиня онлайн-медіа Vector Даша Зарівна оголосила про завершення роботи над проєктом і передачу медіа поточному CEO Ісмаілу Осбанову, який став новим власником видання. За словами Зарівної, це рішення є фактичним закріпленням моделі, в якій медіа функціонує вже останні роки, а сама вона планує сфокусуватися на наступному професійному етапі. Станом на зараз інформація щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника ще не відображена в аналітичній системі YouControl. Більше — у повній новині. Росія знищила приблизно 90% логістики продуктових мереж — Висоцький Російські атаки знищили приблизно 90% логістики, яку продуктові торговельні мережі використовували для постачання товарів. Через це ритейлерам доводиться перебудовувати систему доставки продуктів. За словами міністра аграрної політики Тараса Висоцького, російські війська прицільно атакують логістичні центри торговельних мереж. Компанії переходять на альтернативні способи постачання, зокрема напряму від виробників до магазинів. Такі поставки дорожчі, складніші та займають більше часу. Крім того, через пошкодження логістичної інфраструктури в магазинах може скоротитися асортимент товарів. Більше — у повній новині. Fozzy Group заморозила найм а офіси і премії для офісних працівників після російських атак на склади Fozzy Group скорочує витрати після російських атак на складську та виробничу інфраструктуру. Компанія призупинила преміювання, перегляд зарплат і найм на відкриті вакансії в офісах. У серпні внаслідок атак постраждали 10 розподільчих центрів Fozzy Group, які забезпечували постачання товарів до магазинів «Сільпо», «THRASH! ТРАШ!», «Фора» та FOZZY. Також було знищено супермаркет «Сільпо» у Кривому Розі. Fozzy Group також призупинила програму добровільного медичного страхування для офісних працівників. Водночас компанія продовжує наймати людей у супермаркети, розподільчі центри, виробництва та інші операційні підрозділи. Більше — у повній новині. Китайські виробники роблять ставку на дешеві 3D-друковані дрони-перехоплювачі Китайські виробники дронів активно виходять на ринок дешевих перехоплювачів, надрукованих на 3D-принтері. Їх використовують для боротьби з ударними безпілотниками. На найбільшій у Китаї виставці дронів у Шеньчжені десятки компаній представили такі системи. Більшість із них почали розробляти перехоплювачі лише кілька місяців тому. Дрони можуть розвивати швидкість понад 300 км/год. На виставці виробники називали ціни від 10 000 до 20 000 юанів — приблизно $1500–$2900 — за один перехоплювач. Заявлена точність автоматичних систем наведення становить від 50% до 100%, хоча деякі з них ще перебувають у розробці. Більше — у повній новині. НБУ заявив, що посилено стежив за «Сенс Банком» і передавав правоохоронцям результати перевірок У НБУ заявили, що протягом 2022–2026 років «Сенс Банк» перебував під посиленим наглядом регулятора. За цей час НБУ проводив перевірки, застосовував до банку заходи впливу та передавав інформацію про порушення державним органам. З кінця 2022 до 2026 року Комітет НБУ ухвалив понад 100 рішень щодо банку. Регулятор також провів три інспекційні перевірки, шість перевірок у сфері фінансового моніторингу та ще три — щодо валютного і санкційного законодавства. За результатами наглядових дій НБУ направив 21 повідомлення до правоохоронних органів, Державної податкової служби та Держфінмоніторингу. У 2026 році регулятор також почав окремі провадження щодо керівників «Сенс Банку» та оцінку колективної придатності його наглядової ради. Більше — у повній новині. AIN також щопʼятниці збирає можливості навчання та грантової підтримки для українського бізнесу, стартапів і молоді. Ознайомитися із можливостями цього тижня можна за посиланням. Читайте також: Літературний ярмарок, квіти і секонд. Події серпня від українського бізнесу

Кожні кілька місяців російська пропаганда, використовуючи західні ЗМІ, повертається до однієї й тієї самої погрози: можливість ядерного удару. Спершу про це говорять на російських каналах, потім тезу підхоплюють закордонні коментатори, а вже за добу тези про «неминучість ядерного удару» та «фінального паті на горі Щекавиця» лунає у моїй стрічці від багатьох людей.
То чи справді Росія може застосувати ядерну зброю проти України? І що це змінить на фронті? Питання абсолютно нормальне, і на нього варто відповідати спокійно, без істерики та зайвих переживань.
Коли людина чує слова «ядерна зброя», вона уявляє знищене місто і гриб над горизонтом. Тактичний заряд працює за схожою методикою. Його головна особливість полягає в тому, що він значно менший за потужністю. Мова йде про частки кілотонни або про кілька десятків кілотонн. Бомба, яка зруйнувала Хіросіму, мала близько п’ятнадцяти кілотонн. Виходить, що найпотужніші тактичні заряди приблизно дорівнюють тій самій Хіросімі. А найслабші здатні накрити площу в кілька кварталів. Тому слово тактична означає тільки одне – те, що військові планують бити не по місту. Ціллю стає вузол оборони, скупчення техніки або переправа через річку. Тому межа між тактичним і стратегічним зарядом умовна і проводиться не за потужністю, а за носієм і за задачею. Один і той самий заряд вважається тактичним, якщо він летить на двісті кілометрів по польовому складу боєприпасів. Той самий заряд стає стратегічним, якщо ціллю призначено енергетику чи столицю сусідньої держави. Тому розмови про якусь окрему безпечнішу категорію ядерної зброї є переважно мовною грою. Фізика в обох випадках залишається абсолютно однаковою.
Ядерний арсенал Шредінгера
Це найголовніше питання, і саме його зазвичай пропускають у публічних дискусіях. За оцінками західних дослідницьких центрів, Росія має близько двох тисяч нестратегічних ядерних боєзарядів. Цифра виглядає лячно рівно доти, доки ви не поставите наступне питання. Де саме ці заряди фізично перебувають просто зараз і в якому вони стані? Так от, вони не стоять на ракетах у бойових частинах, а лежать на складах по всій території Росії. Радянська, а потім і російська система побудована на жорсткій централізації зберігання. Заряди утримуються на спеціальних об’єктах, підпорядкованих Дванадцятому головному управлінню Міністерства оборони. Це окрема структура зі своєю охороною, своїм транспортом і своїми процедурами передачі. Звичайна ракетна бригада не має ядерних боєголовок у себе на складі. Щоб застосувати заряд, його треба фізично вивезти з центрального сховища, доставити до району розгортання, пристикувати до носія і провести довгу низку процедур перевірки.
Тут починається те, чого росіяни бояться значно більше за санкції. Усі великі об’єкти зберігання давно нанесені на карти. Вони перебувають під постійним супутниковим наглядом розвідувальної спільноти «Пʼяти очей», тобто Сполучених Штатів, Британії, Канади, Австралії і Нової Зеландії (роботу системи ми описували у попередньому матеріалі). Тож йдеться не про один знімок раз на тиждень, а про безперервне спостереження у різних діапазонах, від оптики до радіолокації. Разом із супутниками працює радіотехнічна розвідка, яка слухає канали управління відповідних частин. Додайте до цього агентурну складову і аналіз логістики, бо спеціальні ешелони і спеціальні борти мають дуже характерний почерк. Тому будь-який реальний рух зарядів зі сховищ у бік фронту буде помічений заздалегідь. Це важливо, оскільки питання підготовки удару займає не хвилини і навіть не години. Підготовка займає дні, а можливо і тижні, Тому Захід отримає час на політичну реакцію, на попередження, на демонстрацію власної готовності. Україна отримає час на розосередження і на додаткові заходи захисту військ.
Саме тому попередні кризи навколо ядерних погроз розвивалися за схожим сценарієм. Восени 2022 року американські посадовці публічно говорили, що бачать риторику, але не бачать руху арсеналу. Ця фраза була не дипломатичною ввічливістю, а прямим повідомленням Москві: «Ми дивимося на ваші сховища і ми бачимо, що ви нічого не робите. Погроза без фізичної підготовки залишається виключно словами».
А чим росіяни будуть доставляти заряди? Окремої ядерної пускової установки ви не побачите ніде. Носії давно відомі і нічим особливим не виділяються серед звичайної техніки. Це оперативно тактичні комплекси на кшталт Іскандера з дальністю до 500 кілометрів, авіаційні бомби вільного падіння, крилаті ракети морського і повітряного базування. Колись ядерні заряди робили навіть для великокаліберної артилерії. З тієї самої машини летить звичайна ракета і летить ракета зі спеціальною бойовою частиною. Ця подвійність створює окрему і дуже неприємну проблему для всього світу. Кожен пуск Іскандера теоретично може виявитися ядерним, і зовні відрізнити його неможливо. Розміщення частини носіїв на території Білорусі, про яке оголосили у 2023 році, було саме про це. Політичний жест мав розмити географію і додати невизначеності, а не створити реальну нову військову спроможність.
Хто ухвалює рішення і що змінилося у доктрині?
Восени 2024 року Росія оновила свої основи державної політики у сфері ядерного стримування. Формально поріг застосування було знижено, зокрема через згадку про агресію неядерної держави за підтримки ядерної. Пропаганда подала це як історичний поворот і як прямий сигнал Заходу. Насправді декларативна доктрина і реальна процедура ухвалення рішення є двома різними світами. Доктрину пишуть для зовнішньої аудиторії, і вона нікого фізично ні до чого не зобовʼязує. Реальне застосування вимагає ланцюжка технічних і організаційних дій, які неможливо приховати. Потрібне рішення першої особи, потрібна участь військового керівництва, потрібна робота Дванадцятого управління, потрібне залучення десятків людей на різних рівнях. Кожна ланка цього ланцюжка є потенційною точкою витоку і потенційною точкою відмови.
Хроніка погроз і ймовірні наслідки для світу
Пік ядерного залякування припав на осінь 2022 року, коли російський фронт сипався під Харковом і Херсоном. Тоді про можливість застосування говорили публічно і на найвищому рівні. Паралельно розігрувалася історія навколо Запорізької атомної станції, яка мала створити окремий канал ядерного страху. Далі були навчання нестратегічних ядерних сил, заяви про зміну доктрини, демонстративне застосування балістичної ракети середньої дальності по Дніпру у листопаді 2024 року. Складіть усі ці епізоди в один ряд, і побачите закономірність. Кожна наступна погроза працює гірше за попередню. Шантаж має сенс лише доти, доки жертва йому вірить. Росія витратила свій ядерний кредит довіри на десятки заяв, жодна з яких не була реалізована.
Але якщо таки удар відбудеться, якими будуть наслідки для світу? Цей розділ я вважаю найважливішим для європейського читача. Радіоактивний слід не тримається в межах адміністративних кордонів і не зупиняється на лінії фронту. Залежно від погоди він накриє сотні кілометрів у формі витягнутої плями, і ця пляма перетне державні кордони за кілька діб.
Далі починається ланцюжок, який неможливо зупинити політичними заявами. Заражені ґрунтові води йдуть у Дніпро або в Сіверський Донець, а звідти в Чорне море. Українське зерно втрачає ринки збуту миттєво і назавжди, бо жоден імпортер не купуватиме продукцію з підозрою на радіонукліди. За зерном ідуть Дунайська дельта, Молдова, Румунія і Болгарія, які фізично не можуть відгородитися від власної річки. Європейський Союз отримає не політичну кризу, а санітарну, з контролем продуктів, забороною на рибу і паніками в супермаркетах Варшави чи Софії. Окремо стоїть Запорізька атомна станція, яка перебуває під окупацією і потребує стабільного живлення для охолодження. Будь-який ядерний інцидент у регіоні створює другий сюжет, значно гірший за перший. Пошкоджені лінії, зруйнована логістика, персонал, який не може дістатися на робочі місця. У цьому сценарії тактичний заряд стає лише запалом для катастрофи цивільного масштабу.
Тепер найцікавіше питання, яке чомусь майже не звучить у публічній дискусії. Над Україною панують західні і північно західні вітри, і це не питання думки, а питання кліматології. Удар по східних областях означає, що хмара піде рівно туди, звідки прилетіла ракета. Ростовська, Бєлгородська і Воронезька області опиняться під ядерним слідом протягом доби чи двох. Історія вже дала нам готову ілюстрацію, і вона надзвичайно незручна для Москви. Після Чорнобиля найбільш забрудненими виявилися не українські регіони, а південь Білорусі і Брянська область. Гомельщина досі має зони відселення, а брянські ліси досі дають гриби з підвищеним фоном. Реактор стояв в Україні, а платили здоровʼям люди за кордоном, які взагалі не розуміли, що з ними відбувається.
Земля справді одна, і атмосфера в неї теж одна. Ізотопи не читають паспортів, не питають про громадянство і не звіряються з картою окупованих територій.
Держава, яка застосує ядерну зброю за 50 кілометрів від власного кордону, влаштує ядерну аварію самій собі. Різниця лише в тому, що цього разу вона зробить це свідомо і за власним рішенням.
Далі йде подвійний парадокс, і обидві його частини варто проговорити вголос. Росія оголосила окуповані області своїми і вписала їх до власної конституції. Це означає, що формально вона завдаватиме ядерного удару по власній території, за власним же законом. Юридична конструкція, вибудувана заради анексії, перетворюється на пастку для того, хто її створив. Друга частина парадоксу лежить у площині простої тактики. Російські підрозділи стоять за кілька кілометрів від будь-якої можливої точки удару, у тій самій кіл зоні, що і наші. Радіус ураження заряду і глибина власних бойових порядків приблизно збігаються. Той, хто бʼє по передньому краю, накриває власну піхоту разом із чужою.
Складіть це в одну картину і подивіться на результат збоку. Виходить держава, яка застосовує ядерну зброю на землі, яку сама називає своєю, проти населення, яке сама називає своїм, накриваючи при цьому власні штурмові підрозділи і власні прикордонні області. Пояснити таке рішення власному суспільству неможливо в принципі. Пояснити його власній армії ще складніше.
Радянська мрія про ядерний прорив
Щоб зрозуміти, звідки взагалі взялася ідея тактичного ядерного удару, треба повернутися у 1950-ті роки. У вересні 1954 року на Тоцькому полігоні Радянський Союз провів навчання з реальним ядерним вибухом. Через район епіцентру пропускали війська, відпрацьовуючи наступ у щойно утвореному коридорі. Десятки тисяч військовослужбовців отримали дози опромінення, а сама подія лишалася засекреченою десятиліттями. Концепція виглядала логічно і навіть красиво на папері. Ядерний удар пробиває коридор у щільній обороні, у пролом заходять механізовані колони, наступ розвивається у глибину. Схема мала сенс проти суцільної оборони з чітко визначеним тилом, який можна накрити одним ударом. Саме під таку війну проєктувалася вся радянська сухопутна доктрина. Але ця схема не працює на сучасному фронті
Давайте поясню. Припустімо на секунду найгірший сценарій і уявімо що удар таки нанесуть. Давайте розберемо його наслідки. На дистанції у 100 чи 300 кілометрів політ триває лічені хвилини. Супутники раннього попередження фіксують сам факт пуску практично миттєво, радари підхоплюють ціль і рахують траєкторію. Але вони бачать ракету, а не її начинку. Це означає, що весь світ протягом кількох хвилин перебуватиме у стані повної невизначеності. Що саме стояло в головній частині, стане відомо тільки після підриву. Але чи буде це ефективно? Підрив може бути або повітряний або наземний.
Військові знають, що у першому випадку 20 кілотонн виносить техніку та живу силу в радіусі кількох кілометрів. Додайте засвітку оптики, потужний електромагнітний імпульс і повне вигоряння незахищеного звʼязку. Проте піхота у правильно обладнаних укриттях цілком здатна вижити навіть відносно недалеко від епіцентру. Наземний підрив дає інший результат і додає тривале зараження місцевості. Радіоактивна хмара піде туди, куди її понесе вітер, і прогнозувати це з точністю до кілометра не вміє ніхто. Погода стає повноцінним учасником операції, а результат залежить від хмарності, вологості і напрямку вітру. Військовий планувальник отримує зброю, наслідки якої він контролює лише приблизно.
Але чи дозволить це прорвати фронт? Ні, не дозволить. Сучасна лінія зіткнення влаштована принципово інакше, ніж уявляли радянські генерали. Оборона розтягнута на сотні кілометрів і не має єдиного вузла, вартого ядерного заряду. Командні пункти винесені, склади розосереджені, підрозділи тримають позиції малими групами. Ви можете витратити боєзаряд і не знайти під ним нічого, крім кількох порожніх лісосмуг. Та суцільної кіл зони безпілотників, яка тягнеться на 20 кілометрів углиб позицій обох сторін. Вона нікуди не подінеться після ядерного вибуху, бо оператори сидять поза радіусом ураження. Штурмові групи, які мали б увійти у пролом, підуть через ту саму зону ураження дронами. Тільки тепер вони робитимуть це ще й по зараженій місцевості, у засобах захисту, з обмеженим часом перебування і без нормальної евакуації поранених.
Ціна, яку доведеться платити не на фронті
Головними противниками такого сценарію є не Вашингтон і не Брюссель. Найжорсткіша реакція прийде з Пекіна і з Делі.
Китай роками повторює формулу про неприпустимість застосування і навіть погрози застосування ядерної зброї. Ця теза потрібна йому не заради України, а заради власного регіону, де ядерні держави стоять поруч і де прецедент зруйнує всю систему стримування.
Індія перебуває у схожому становищі і має ядерного сусіда за спірним кордоном. У Самарканді восени 2022 року Моді сказав Путіну в обличчя, що сьогодні не епоха воєн. Ця коротка фраза облетіла світ саме тому, що прозвучала не в ООН, а за столом переговорів навпроти самого Путіна.
Обидві держави чудово розуміють головний наслідок першого застосування. Порогові країни від Ірану до Південної Кореї отримають готовий аргумент на користь власної ядерної програми. Режим нерозповсюдження, який тримається на звичці і на страху, перестане існувати протягом кількох років.
Звідси випливають економічні наслідки, які добʼють російську економіку остаточно.
Китай і Індія сьогодні є основними покупцями російських енергоносіїв і головним каналом обходу санкцій. Жодна з цих країн не захоче публічно стояти поруч із державою, яка застосувала ядерну зброю першою за 80 років. Йдеться не про моральний вибір, а про репутаційні і фінансові ризики для їхніх власних банків і компаній. Вторинні санкції у такій ситуації перестануть бути предметом переговорів і стануть питанням виживання для будь-якого контрагента.
Варто нагадати і про попередження американської сторони, яке звучало ще у 2022 році. Відповідь на застосування ядерної зброї не обовʼязково буде ядерною. Захід має достатньо конвенційних інструментів, щоб знищити російське угруповання у Чорному морі і на окупованих територіях. Такий сценарій обговорювався публічно колишніми високопосадовцями саме для того, щоб Москва його почула.
Ядерна погроза не є чудо зброєю, яка допоможе росіянам виграти. Вона не пробʼє сучасну оборону, не зніме проблему кіл зони і не поверне Росії ініціативу на фронті. Вона не вирішує жодного оперативного завдання, яке росіяни не можуть вирішити звичайними засобами. Зате вона руйнує ті останні опори, на яких тримається російська економіка і російська дипломатія. Росія перетвориться з держави, яка шантажує світ погрозами, на державу ядерного терориста, яка одного разу вже застосувала ядерну зброю проти сусіда, і жити з цим тавром їй доведеться століттями.

За яскравими шоу приховується інша реальність: на заводах машини досі повільні, нестабільні та болісно залежать від умов.
Китай активно нарощує виробництво людиноподібних роботів, однак їхня здатність працювати на заводах поки що суттєво поступається видовищним демонстраціям. Машини можуть танцювати, битися кунг-фу чи брати участь у боксерських поєдинках, але під час виконання звичайних виробничих завдань часто діють повільно, припускаються помилок і не можуть адаптуватися до найменших змін умов.
Як зазначають Reuters
У навчальному центрі в Лючжоу на півдні Китаю понад 100 гуманоїдних роботів тренують для сортування ящиків, пакування локшини та приготування кави. Оператори в гарнітурах бачать навколишній простір очима роботів, а контролери з датчиками передають машинам рухи рук людини.
Втім, навчання залишається надзвичайно повільним. Недосвідчений тренер може отримати один придатний рух лише після 300 спроб, тоді як досвідчений оператор досягає такого результату приблизно за 50 спроб.
Компанія UBTech у жовтні 2025 року виграла тендер уряду автономного району Гуансі на $18 млн для постачання роботів і обладнання до центру. Його завданням є збір даних для так званого втіленого штучного інтелекту – систем, здатних сприймати фізичне середовище, ухвалювати рішення та виконувати дії.
Такі технології розглядають як можливу відповідь на демографічні проблеми Китаю. Населення країни старішає та скорочується, а це поступово зменшує кількість працівників, на яких тривалий час спиралася китайська промисловість. Водночас китайські військові дослідники також вивчають потенційне використання робототехніки та штучного інтелекту у майбутніх системах озброєння.
Роботи вміють виступати, але не працювати без помилок
Навчальний центр у Лючжоу планує продавати дані, зібрані під час тренування роботів, промисловим підприємствам. Проте працівники центру визнають, що проєкт, який залежить від субсидій, поки не має зрозумілої моделі прибутковості через високі витрати на роботу та низьку вартість даних на молодому ринку.
Ключова проблема китайського ринку гуманоїдів полягає в розриві між масштабами державного фінансування та реальними можливостями роботів. Китайські виробники вже створюють конкурентне обладнання, але машинам бракує інтелекту для універсальної роботи поза заздалегідь підготовленими сценаріями.
Інтелект роботів надто низький. Значна частина того, що ми бачимо, – це танці, замасковані під роботу.
– Тан Веньбінь, співзасновник і генеральний директор компанії Yuanli Lingji
Найскладнішими для гуманоїдів є ситуації, що потребують інтуїції або відхилення від запрограмованого порядку дій. Робот може добре виконувати завдання на конкретному робочому місці, але помилятися після зміни освітлення, положення предмета, кута камери, поверхні чи обладнання.
За оцінкою BofA Global Research, у 2025 році у світі поставили близько 20 тисяч людиноподібних роботів, причому 95% виробили китайські компанії. Представник Міністерства промисловості та інформаційних технологій Китаю Гань Сяобінь у липні заявив, що країна розраховує створити понад 100 тисяч таких машин у 2026 році. До 2030 року глобальні щорічні поставки можуть зрости до 1,2 млн одиниць.
У липні 2026 року адміністрація Дональда Трампа заборонила імпорт нових китайських гуманоїдів до США. Обмеження пояснили необхідністю захистити американську галузь штучного інтелекту від можливих кіберзагроз і ризиків перебоїв у постачанні.
Державні субсидії прискорюють розвиток галузі
Пекін застосовує до гуманоїдних роботів підхід, який раніше використовував для електромобілів і сонячних панелей: влада субсидує стратегічний сектор, нарощує виробничі потужності та посилює конкуренцію, щоб зменшити собівартість продукції.
Однак електромобілі та сонячна енергетика вже були зрілими галузями, коли Китай почав масштабне промислове розширення. Гуманоїдні роботи все ще залишаються технологією раннього етапу розвитку. Їхнє масове застосування обмежують проблеми зі спритністю, надійністю, штучним інтелектом і ціною.
Державні структури Китаю одночасно виступають великими інвесторами та покупцями роботів, що штучно підтримує попит. Частина аналітиків сумнівається, чи має сенс створювати універсальну машину у формі людини, якщо промислові роботизовані маніпулятори коштують менше, працюють надійніше та вже широко застосовуються у виробництві.
Сьогодні економічні умови не підтримують масове впровадження таких машин. Водночас китайський ринок капіталу дуже агресивно оцінює технологію гуманоїдів, оскільки інвестори фактично роблять ставку на її майбутню корисність.
– По Чжао, аналітик і автор інформаційного бюлетеня Hello China Tech
По Чжао вважає, що у найближчій перспективі гуманоїди можуть знайти застосування у небезпечних, повторюваних і чітко структурованих видах робіт. Перспективними також можуть бути будинки та заклади догляду, де робот у людській формі зможе користуватися дверима, сходами та побутовими інструментами без суттєвої перебудови простору.
За даними Національної комісії з розвитку та реформ Китаю, у країні діє понад 150 компаній, що займаються гуманоїдними роботами. Це більше, ніж кількість китайських брендів електромобілів. Водночас сама комісія попереджала, що підприємства масово входять у галузь ще до того, як технології та бізнес-моделі досягли зрілості.
У першій половині 2026 року державні органи Китаю витратили щонайменше $230 млн на закупівлю гуманоїдів, навчальних систем, обладнання та демонстраційних проєктів. За аналогічний період 2025 року ця сума становила $62 млн, а у 2024 році – лише $6 млн.
Міністерство промисловості та інформаційних технологій Китаю разом із державним регулятором активів у червні оголосили, що десять провінцій мають визначити щонайменше по 20 майданчиків для практичного навчання гуманоїдів і систем штучного інтелекту.
Державна електромережева компанія Китаю у квітні повідомила про плани витратити $1 млрд на гуманоїдів зі штучним інтелектом, дворуких роботів і роботів-собак для обслуговування мереж та перевірки підстанцій. За оцінками державних медіа, кожна така машина може заощаджувати від $74 тисяч до $119 тисяч на рік на витратах на працю.
Конкуренція знижує ціни та підвищує ризики
Місто Шеньчжень хоче до 2027 року сформувати промисловий кластер вартістю $15 млрд, до якого входитимуть понад 1 200 компаній у сфері робототехніки та втіленого штучного інтелекту. Місцева влада в різних регіонах пропонує виробникам знижки, безкоштовні виробничі площі, доступ до обчислювальних потужностей і ваучери на придбання даних.
У технозоні Ічжуан у Пекіні постачальник компонентів Lingyi iTech у травні запустив виробництво на “суперфабриці”, де створюють комплектуючі, збирають і тестують роботів різних брендів. Перший етап передбачає випуск 10 тисяч роботів на рік, а до 2030 року потужність планують збільшити до 500 тисяч машин щороку.
Віцепрезидент Lingyi Філіп Ян пояснив, що підтримка міської влади дала змогу перейти від планування до запуску виробництва за чотири місяці.
Водночас фінансові показники виробників свідчать про залежність сектору від політики субсидування. Компанія Deep Robotics, яка виробляє промислових чотириногих і колісних роботів у Ханчжоу, отримала близько 42% чистого прибутку за 2025 рік завдяки субсидіям. За 2024 і 2025 роки вона продала лише чотири гуманоїди.
UBTech у четвертому кварталі 2025 року уклала контракти щонайменше на $123 млн на поставки гуманоїдів і супутніх технологій державним підприємствам. Це перевищило її загальний дохід від продажу гуманоїдів за весь 2025 рік, який становив $122 млн. Минулого року компанія поставила 1 079 повнорозмірних роботів.
Посилення конкуренції вже тисне на ціни. Morgan Stanley очікує, що середня вартість гуманоїда у 2026 році зменшиться на 15%. Середня ціна повнорозмірного робота Kuavo виробництва Leju Robotics у 2025 році впала на 26% – приблизно до $46 тисяч.
Кевін Лі, директор із маркетингу китайської платформи оренди роботів Sharebot, зазначив, що роботів для танцювальних виступів тепер здають в оренду за $440–600 на день. Роком раніше така послуга коштувала близько $1 500 на добу.
Надлишкові витрати в цій моделі не є випадковістю, а частиною механізму пошуку. Однак надвиробництво легко запустити й важко згорнути.
– Ліззі Лі, дослідниця економіки Китаю в Інституті політики Азійського товариства
Промисловість поки обирає роботизовані маніпулятори
У китайській автомобільній промисловості виробничі лінії вже значною мірою автоматизовані, але основу цієї автоматизації становлять не гуманоїди, а спеціалізовані промислові роботи. Вони швидші, простіші в управлінні та стабільніше працюють у повторюваних процесах.
На заводі електромобілів Xiaomi у Пекіні автоматизовано 91% складального процесу. У кузовному цеху використовують понад 700 промислових роботів для точкового зварювання, клепання та нанесення клею під час створення каркаса автомобіля.
Xiaomi також навчає гуманоїдів виконувати окремі операції, зокрема встановлювати гайки. Проте на активній складальній лінії таких роботів поки не використовують як основний інструмент виробництва.
Бренд Zeekr компанії Geely у 2025 році разом з UBTech тестував гуманоїдів на заводі в Нінбо. Роботів залучали до сортування матеріалів, переміщення коробок і роботи з компонентами. У Geely уточнили, що всі ключові операції на діючій складальній лінії виконують роботизовані маніпулятори та автоматизовані транспортні засоби.
Проблема переходить від останніх 10 сантиметрів до останнього сантиметра, а інколи навіть до одного міліметра.
– Цзя Баосюн, дослідник Пекінського інституту загального штучного інтелекту
Аптеки стали одним із перших комерційних напрямів
Окремі практичні сценарії для гуманоїдів уже з’являються. Виробник Galbot розгортає роботів в аптеках більш ніж у двох десятках китайських міст, де машини мають допомогти вирішити проблему нестачі персоналу та пришвидшити видачу ліків.
У пекінській аптеці робот Galbot отримує цифрове замовлення, визначає потрібний товар на полиці та забирає його за допомогою захвату і присоски. Машина має голову, руки й тулуб, але пересувається на колісній платформі. Для орієнтації вона використовує кілька камер, зокрема камеру на зап’ясті.
Директор зі стратегії Galbot Чжао Юлі заявив, що робот може знайти та підготувати товар приблизно за одну хвилину. Звичайна аптека площею від 30 до 50 квадратних метрів має у запасі від 5 до 6 тисяч найменувань, тому підбір продукції є повторюваним завданням, яке можна автоматизувати.
За даними Galbot, успішність роботи системи перевищує 95%. Більшість помилок пов’язані не з неправильним вибором ліків, а з труднощами під час фізичного захоплення упаковки.
Штучний інтелект гуманоїдів відрізняється від чатботів на кшталт DeepSeek і Kimi. Чатботи працюють на великих мовних моделях, які опрацьовують величезні масиви тексту. Робот для фабрики має аналізувати візуальні дані та перетворювати побачене на фізичну дію: взяти тканину, відрегулювати силу під час закручування гвинта або перемістити крихкий предмет.
Такі системи називають моделями “бачення – мова – дія”. Їх складніше навчати, ніж великі мовні моделі, адже для цього потрібні тисячі годин даних із реальних умов. У секторі накопичено близько 500 тисяч годин якісних навчальних даних, тоді як для досягнення справжнього фізичного інтелекту роботам може знадобитися близько 100 млн годин.
Щоб створити такі моделі, спершу потрібні дані, а для отримання даних необхідна величезна кількість встановленого обладнання, яке їх збиратиме.
– Роберт Ву, технологічний інвестор і генеральний директор компанії Baiguan
Ринок очікує на хвилю консолідації
Засновники робототехнічних компаній та інвестори прогнозують, що наприкінці 2026-го або у 2027 році в Китаї може початися консолідація галузі. Вони очікують, що влада поступово обмежуватиме субсидії та зосередить підтримку на компаніях, які зможуть довести життєздатність своїх бізнес-моделей.
Кожна з цих компаній розуміє, що до кінцевої комерційної мети ще дуже далеко. Саме тому вони відчайдушно намагаються залучити якомога більше капіталу зараз – щоб купити собі достатньо часу для виживання після того, як бульбашка лусне.
– Роберт Ву, технологічний інвестор і генеральний директор компанії Baiguan
Аналітики вважають, що UBTech і Unitree можуть увійти до числа компаній, які переживуть майбутній відбір. Unitree є найбільшим у світі продавцем роботів-собак і другим за обсягом виробником гуманоїдів. Під час дебюту на Шанхайській фондовій біржі 19 серпня 2026 року вартість її акцій зросла більш ніж у п’ять разів, а ринкова оцінка компанії сягнула приблизно $50 млрд, хоча згодом котирування знизилися.
Китайські виробники компонентів уже зменшують ціни так швидко, що іноземним конкурентам важко встигати за ними. Водночас приклад Tesla показує, наскільки великою залишається різниця між очікуваннями та реальними витратами. Гуманоїд Optimus поки не продається у відкритому продажу, а цільова ціна близько $20 тисяч, про яку говорив генеральний директор Ілон Маск, розрахована на масштабне виробництво в далекій перспективі. Morgan Stanley оцінював вартість комплектуючих для моделі Optimus Gen 2, випущеної малими партіями, у $50–60 тисяч.
На змаганнях RoboCup 2026 у Південній Кореї в липні команди гуманоїдних роботів грали у футбол. Представник південнокорейського виробника AeiROBOT Кім Хо Чжон зазначив, що раніше учасники привозили на міжнародні змагання власних роботів, а тепер майже всі використовують машини китайського виробництва.
Попри перевагу Китаю у виробничій інфраструктурі та ланцюгах постачання, гуманоїди все ще надто повільні й схильні до помилок для широкого комерційного використання. У центрі в Лючжоу один із роботів мав труднощі з перенесенням ящиків, а працівник центру оцінив їхню продуктивність приблизно у 20% від швидкості або результативності людини. Водночас він припустив, що за два-три роки машини можуть суттєво скоротити цей розрив.
Інші новини, які можуть вас зацікавити:
Фізичний ШІ залучає мільярдні інвестиції, але роботам бракує даних і надійності для автономної роботи. Найкращі результати демонструють спеціалізовані машини.
Китайські змагання роботів за 25 років перетворилися зі студентських турнірів на масштабну платформу для розвитку робототехніки, випробування гуманоїдних машин і перевірки їхньої готовності до практичного застосування.
Вересень може посилити тиск на світові ринки через війну з Іраном, рішення центральних банків, бюджетні ризики в Європі, вибори у США та ажіотаж навколо ШІ.
The post Китай нарощує виробництво гуманоїдів, але роботи помиляються на заводах first appeared on Межа. Новини України..

З понеділка, 24 серпня, розпочалися позапланові перевірки низки українських банків. Причиною став скандал із внесенням 150 мільйонів гривень застави за колишнього урядовця – ексміністра енергетики та юстиції Германа Галущенка. Повний текст новини

Правління Національного банку України заявило, що протягом 2022–2026 років «Сенс Банк» перебував під посиленим наглядом регулятора. Про це йдеться в заяві НБУ. НБУ провів низку перевірок, застосовував до банку заходи впливу та передавав інформацію про виявлені порушення правоохоронним та іншим державним органам. Як НБУ перевіряв «Сенс Банк» За даними регулятора, з кінця 2022 до 2026 року Комітет ухвалив понад 100 рішень, які стосувалися банку. Регулятор провів три інспекційні перевірки щодо дотримання банківського законодавства, шість перевірок у сфері фінансового моніторингу та ще три — щодо валютного і санкційного законодавства. За результатами наглядових дій НБУ направив 21 повідомлення до правоохоронних органів, Державної податкової служби та Держфінмоніторингу. Окремо в НБУ наголосили на перевірці, завершеній у квітні 2025 року. Тоді регулятор виявив значний масив раніше невідомих конфіденційних протоколів колегіальних органів колишнього «Альфа Банку».  За інформацією НБУ, ці матеріали свідчили про непрозорі управлінські практики, які застосовувалися щонайменше з 2013 року. Регулятор передав інформацію правоохоронцям, а частину матеріалів використовує Міністерство юстиції у підготовці позиції України в міжнародному арбітражі з колишніми власниками банку. У 2026 році НБУ також почав окремі провадження щодо керівників «Сенс Банку». Зокрема, регулятор перевіряв відповідність голови правління Олексія Ступака та голови наглядової ради Миколи Гладишенка встановленим вимогам. Після оприлюднення НАБУ нових матеріалів 19 серпня НБУ визнав Гладишенка таким, що не відповідає вимогам до незалежного члена наглядової ради, і вимагав від уряду припинити його повноваження. 20 серпня НБУ почав окрему оцінку колективної придатності наглядової ради банку, а наступного дня закликав уряд, наглядову раду та правління посилити корпоративне управління. Крім того, регулятор запропонував розглянути обмеження повноважень або усунення працівників, які фігурують в оприлюднених НАБУ матеріалах. Sense Bank, гемблінг та фінмоніторинг Sense Bank мав одну з найбільших часток на ринку легального гемблінг-еквайрингу. У сегменті Visa він фактично був єдиним банком із відповідним дозволом, а також мав дозвіл Mastercard. У 2025 році НБУ штрафував банк за порушення у сфері фінмоніторингу, однак публічно не пов’язував їх із гральним бізнесом. Співрозмовники AIN припускають, що в банку могла діяти неформальна система обслуговування окремих компаній за відсоток.  У цьому контексті згадують Василя Веселого, якого вже пов’язували із Sense Bank у журналістських розслідуваннях. За даними УП, Веселий, який виконував роль позаштатного радника, а де-факто був «смотрящим» за банком, нібито міг бути причетним до організації такої системи. Документальних доказів цієї схеми та причетності до неї конкретних людей вони не мають. Посадовець, який побажав залишитися анонімним, в коментарі AIN зазначив, що Sense Bank фактично монополізував гемблінг-процесінг за картками Visa. За його словами, «ПлейСіті» та Мінцифри зверталися до НБУ щодо демонополізації цього ринку, але регулятор, на його думку, «фінансовий регулятор зайняв пасивну позицію» Що передувало 19 серпня НАБУ та САП оприлюднили деталі операції «Форест Гамп». За версією слідства, учасники схеми легалізували 150 млн грн готівки, які використали для внесення застави за одного з фігурантів справи «Мідас». НАБУ не називало ім’я людини, за яку внесли заставу. Однак ймовірно йдеться про колишнього міністра енергетики Германа Галущенка: 29 червня за нього внесли заставу саме в розмірі 150 млн грн. За даними слідства, у схемі могли бути задіяні заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра, яку в день підозри звільнили наказом президента та відправили до ізолятора, колишній народний депутат, а також голови правління та наглядової ради державного банку. НАБУ повідомило учасникам схеми про підозру за статтею про легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом. У межах операції правоохоронці також проводили обшуки в офісі наглядової ради «Сенс Банку» та в Миколи Гладишенка. Обшуки могли бути пов’язані з формуванням наглядової ради банку. Раніше на «плівках Міндіча» фігуранти розслідування НАБУ обговорювали кандидатів до наглядової ради ще до того, як їх призначив уряд і погодив НБУ. Сам «Сенс Банк» підтвердив проведення обшуків у головному офісі. У банку заявили, що співпрацюють зі слідством і надають необхідну інформацію. Водночас там наголосили, що всі банківські сервіси продовжують працювати у звичному режимі. Микола Гладишенко увійшов до наглядової ради «Сенс Банку» як незалежний член. Перед його призначенням НБУ просив надати додаткові запевнення щодо незалежності. Раніше у своєму розслідуванні AIN повідомляв, що Гладишенко мав стосунок до бізнесу Василя Веселого, якого джерела УП називали «смотрящим» за «Сенс Банком», а саме до компанії «Вел Міт Інвест». Новину доповнено інформацією про гемблінг та фінмоніторинг Sense Bank. Читайте також: «Угод багато, але їх ніколи не буде достатньо». Інвестиції в DefTech, запуск «Дія.City Invest» та обмеження НБУ — інтервʼю з Наталею Денікеєвою