Український тиждень

Через трохи більше ніж рік після приходу Фрідріха Мерца до влади у Німеччині дедалі гучніше звучить питання, яке ще кілька місяців тому здавалося передчасним: чи зможе він довести свою каденцію до кінця? На тлі падіння популярності канцлера, зростання підтримки «Альтернативи для Німеччини» (АfD) та нової хвилі внутрішньопартійних проблем у ХДС/ХСС у німецькому політичному середовищі почали обговорювати й можливих наступників Мерца.
«Нинішню дискусію щодо можливої заміни Мерца на посаді канцлера безперечно слід сприймати серйозно. Наразі я не бачу жодних ознак безпосередньої загрози для нього, але останніми тижнями ми спостерігаємо значне невдоволення, яке пов’язане з фундаментальною критикою невиконаних ним обіцянок, даних напередодні федеральних виборів у лютому 2025 року. Будучи лідером опозиції, Мерц багато чого обіцяв: менше міграції до Німеччини, нижчі ціни на енергоносії для німецьких компаній, суттєве покращення економічної ситуації, відповідальну фіскальну політику та значне покращення результатів ХДС на виборах і в опитуваннях, особливо порівняно з “Альтернативою для Німеччини”. Він досяг небагато з цього — що, звичайно, також багато у чому пов’язано з міжнародною безпековою ситуацією щодо Росії та війною в Ірані», — зазначає Тижню німецька політологиня, професорка політичних наук і одна з помітних експерток Німеччини з питань внутрішньої політики, партій та політичних процесів Урсула Мюнх.
Водночас багато прихильників ХДС звинувачують чинного канцлера у тому, що він зрадив їхню довіру, насамперед через його фіскальні поступки коаліційному партнеру — Соціал-демократичній партії Німеччини — та призупинення так званого «боргового гальма».
«Це означає, що критика, яку висловлюють як публічно, так і особливо всередині ХДС щодо того, як він ухвалював і комунікував кадрові рішення під час перестановок у кабінеті міністрів, є лише приводом, а не справжньою причиною критики канцлера. Очікується, що невдоволення Мерцом, який також є головою ХДС, зростатиме протягом вересня: тоді у трьох німецьких землях відбудуться вибори, і, зокрема, у Саксонії-Ангальт очікується, що права популістська партія АfD, яка використовує етнонаціоналістичні та авторитарні аргументи, виступить значно краще за ХДС, який нині очолює там урядову коаліцію. Очікувано слабкий результат ХДС, найімовірніше, буде насамперед покладено на голову партії Мерца — також тому, що колишній генеральний секретар партії, якого інакше можна було би вважати відповідальним, щойно перейшов на урядову посаду», — переконана Урсула Мюнх.
Через те, що падіння особистої популярності Мерца відбувається одночасно зі зниженням підтримки ХДС/ХСС та посиленням «Альтернативи для Німеччини», важко пояснити ситуацію лише невдалими рішеннями канцлера, хоча він і справді зробив низку політичних кроків, які викликали критику. Тому важливо розділити дві речі: чи є Мерц причиною політичних проблем ХДС/ХСС, чи радше — їхнім найбільш помітним проявом?
«Німеччина потерпає від тих самих проблем, що й інші європейські країни: відчуття незадоволеності, фрагментація партійної системи, зростання популярності радикальних правих сил тощо. Водночас манера спілкування та стиль лідерства Мерца відштовхують як широку громадськість, так і його власний електорат і навіть членів його ж партії. Це давні проблеми (саме тому у нього була перерва у політиці), і очевидно, що він уже певний час працює над ними, але, схоже, він не може перестати бути Мерцом», — зазначає Тижню німецький політолог, професор політології Університету Йоганна Гутенберга у Майнці, експерт із німецької внутрішньої політики, виборчої поведінки та правого радикалізму Кай Арцгаймер.
На думку Урсули Мюнх, ідеться про поєднання двох чинників: Мерц припустився значних помилок, але він опинився у дилемі, з якою зіткнувся би будь-який інший поміркований уряд.
«Німеччина має міжнародні зобов’язання — перед Україною, Ізраїлем. Водночас будь-який серйозний і поміркований німецький федеральний уряд має так само враховувати інші європейські держави-члени та ЄС загалом, як і США. Те, що німецька економіка перебуває у глибокій кризі, багато у чому пов’язано зі зміною умов експорту та високими цінами на енергоносії», — каже вона Тижню.
Ті частини електорату, до яких звертаються «Альтернатива для Німеччини» та Ліва партія, більше не хочуть нести витрати цих зобов’язань.
«Вони прагнуть іншого визначення політичних пріоритетів — на користь внутрішнього населення та вітчизняних компаній. Тому цілком справедливо сказати: політичному центру у Німеччині зараз дуже важко: значна частина населення, особливо у східнонімецьких землях, побоюється падіння рівня життя, що космополітична та міжнародно солідарна політика останніх років і десятиліть велась за їхній рахунок — і саме тому вони більше не хочуть такої політики, а також відкидають її представників і, відповідно, помірковані партії центру», — каже Урсула Мюнх Тижню.
Хто може стати потенційним наступником Мерца?
Дискусія про можливу зміну Мерца наразі залишається радше політичним сценарієм, який обговорюють у медіа та всередині консервативного табору, ніж реально запущеним процесом зміни канцлера. Перші помітні розмови про можливого «запасного канцлера» з’явилися навесні, коли німецькі медіа назвали серед потенційних альтернатив прем’єр-міністра Північного Рейну-Вестфалії Гендріка Вюста — сам він ці припущення публічно відкинув.
У липні тема отримала новий імпульс на тлі кадрової кризи у парламентській фракції ХДС/ХСС та відставки Єнса Шпана: німецькі ЗМІ обговорювали не лише його наступника, а й те, як кадрові перестановки змінюють внутрішній баланс сил навколо Мерца. Водночас призначення Торстена Фрая главою фракції за підтримки 91,9% депутатів стало сигналом, що, попри зростання критики, канцлер поки зберігає значний контроль над союзом.
«Я не впевнений, що ми справді вже говоримо про наступників. За Мерца ХДС повернувся праворуч. Він став лідером, тому що більшість партії хотіла розриву з епохою Меркель, прихильники якої тепер опинилися у меншості. До недавнього скандалу Шпан — ще більш правий, але значно молодший — був би головним претендентом, але він пішов у тіні скандалу, а також відштовхнув багатьох у партії. Прем’єр-міністри земель Північного Рейну-Вестфалії та Шлезвіг-Гольштейну, Вюст і Гюнтер, користуються великою повагою, і їх часто називають потенційними лідерами партії (хоча обидва заперечують, що зацікавлені в цій посаді). Обидва очолюють коаліції із Зеленими, тож багато хто у партії, ймовірно, сприймав би їх як надто ліберальних. Крім того, вони, схоже, щиро задоволені своїми нинішніми посадами», — зазначає Тижню Кай Арцгаймер.
За словами Урсули Мюнх, оскільки Шпан більше не є головою парламентської фракції Союзу у Бундестазі, він як потенційний наступник на посаді канцлера наразі виключений.
«Залишаються лише двоє прем’єр-міністрів земель: прем’єр-міністр землі Північний Рейн-Вестфалія Гендрік Вюст (ХДС) та прем’єр-міністр Баварії Маркус Зьодер (ХСС). Обидва варіанти не є особливо ймовірними — у Північному Рейні-Вестфалії навесні 2027 року мають відбутися земельні вибори, а Маркус Зьодер стикається з застереженнями принаймні у частині ХДС через його тодішню протидію під час федеральної виборчої кампанії 2021 року кандидату у канцлери Арміну Лашету», — каже вона.
На думку політологині, Вюст представляв би політику Союзу, яка відкривається до партії «Союз 90/Зелені» і є досить відкритою до політики лівіше політичного центру.
«На мій погляд, саме це говорить проти нього: я не бачу, щоб такий курс наразі був бажаним усередині Союзу. Зьодер більше виступає за консервативнішу політику, хоча це краще сприймається значною частиною електорату, йому, ймовірно, було би складніше знайти одного або навіть двох коаліційних партнерів. Боріса Райна, прем’єр-міністра землі Гессен, також називають ще одним можливим варіантом. Однак він абсолютно невідомий німецькій громадськості», — переконана Урсула Мюнх.
Тож у такому разі усі троє прем’єр-міністрів земель зіткнулися би з проблемою, що вони не мають опори — і, передусім, мандата — у німецькому Бундестазі.
«Жоден із них раніше не був депутатом Бундестагу. Для всіх трьох перехід на посаду федерального канцлера протягом нинішнього законодавчого періоду означав би розрив із їхньою кар’єрою як земельних політиків. Звичайно, усі троє набули значного досвіду у федеральній політиці як прем’єр-міністри земель — але лише через важливий Бундесрат, федеральну палату. Не через Бундестаг — парламент, який є значно важливішим для політичної підтримки федерального канцлера», — пояснює Урсула Мюнх.
Та й дискусію про майбутнє Мерца складно відокремити від ширшої проблеми, перед якою опинилася ХДС/ХСС: як повернути виборців, не допустивши подальшого посилення АfD.
«Здається, сьогодні все її посилює. Заміна чинного канцлера — рідкісний і відчайдушний крок. Якщо вони хочуть це зробити, то це потрібно було би зробити скоро — можливо, після земельних виборів у вересні. Водночас додам, що за частковим винятком деяких земельних партій на сході (які навряд чи висунуть потенційного наступника), підтримка України, оборони та європейської безпеки здебільшого не викликає суперечок усередині ХДС», — каже Тижню Кай Арцгаймер.
Тим часом, Урсула Мюнх уточнює: зміна керівництва Союзу на Вюста або Зьодера, хоч і могла би принести покращення з огляду на нинішні низькі показники особистої підтримки Мерца в опитуваннях, не змінила би фундаментальної проблеми — слабкої економічної ситуації та втрат в експортній економіці, а також нинішньої орієнтації політики у сфері безпеки та підтримки України. Але є «але».
«Якщо партії Союзу продовжать слабшати і АfD у найближчій перспективі потенційно зможе сформувати федеральний уряд (чого наразі не очікується), це безпосередньо вплине на політику Німеччини щодо України: АfD має намір зближуватися з Росією», — наголошує вона Тижню.