Український тиждень

Т.Д.
Як Ви почуваєтесь, маючи такий рівень Енергії? Невже відчуття радості і
щастя може бути стабільним? Мені здається, що це теж циклічно. А яке гарне
майбутнє Ви малюєте!
Ох, яка радість! Слухала, як про Вас гарно говорить Фаріон!
(чт, 30 січ. 2025 р.)
Нехай Фаріон з миром спочиває, але всі їхні гарнословеса не помогли мені написати одного речення, одного рядка, якого не напишуть всі вони. Єдиного вічного ткання, яке переживе їх всіх. 
Вони, колишні комунокомсомольці, за духом і суттю, вкрали в мене країну, яку я породив з голови і живив одною присутністю тут. Їм це невтямки, але добре зрозуміло мені. Вся їхня балаканина – спекуляції на мові й минувшині, до яких не мають стосунку: вони нічого не створили, нічого не привнесли ні в те, ні в інше. Але жили депутатами, мали депутатські пенсії, статус зірок, а я вмирав від анемії 15 років, не міг дихати, спати, ходити, справити нужду, з мене текло, як в жінки місячні, тільки літрами, це витікала мегалобластна кров через пори, і ніхто не знав і не міг дотямити, що це. Ніхто, ніхто, ніколи не провідав. Ніхто нічого не знав. Ніхто мене не пам’ятав. Хоч я породив новий патріотизм і країну Україна. За свідоцтвом Бога, а не її депутатів. Я був батьком українського патріотизму. Не мертві й не ті, хто над’їхали: мертві не народжують нічого. Нас в Києві й Україні  тоді було троє, і ті двоє виявились кегебістами, один – провокатором, через якого мене били, катували ластівкою, переламали хребта, викрутили руку в ключиці, по сей день болить і тяжко підняти, 33 роки вже. З моїх захоплень українікою тоді, на початку 80-х,  утворились заряджені мислеформи й Імпульс творчої Енергії зарядив нею багатьох. Так це постає, з чистої мислі, а не  з голосувань і йорзань змиленими задами в сесійному залі. Не старі пердуни, хитропролазні кегебуни, а юна Енергія, Бог Творильності, Отець всього, Його Альфа-Енергія породжує Все. А потім з шинелі КГБ всі стали патріотами, націоналістами; де були тоді, в період 80-91? Всі там, зрозуміло де. Який реальний внесок в Незалежність? Ніякого. В банді ніхто так не краде і не привласнює, як ці тихцем привласнили державу. Тепер вони, якоїсь лихомами, представляють собою Україну. Правлять, розпоряджаються тим, до чого мають відношення, як чорт до іконостасу. Їх близько не було в тому, що зараз зветься національно-патріотичним рухом, близько. Але тепер там їхні ікони. Якщо й були, то в якості засланців КГБ і наслідних їм структур. Всі партії були створені і контрольовані ними. Яке диво – проснулись тепер в СБУ – що всюди зрадники. А хто з вас вчасно, в 92-му, поміг мені провести люстрацію? Хто хоч заїкнувся про неї, передбачаючи війну? хто, з тих великих стратегів і провидців, що за день до 24го не вірили в війну, признав  свою правоту. Це ж про щось говорить, Хто?  хто хапав за поли Кучму і не давав продати ППО, склади зброї, амуніції, якої вистачило б на столітню війну, хто? хто розікрав тодішній держрезерв? хто, хоч один, поніс відповідальність. За 35 років дерибану. І те, що я боровся з ними, вимагаючи люстрації, коштувало життя мені, і що гірш –  країні. Не треба було мати великого ума, щоб знати чим це закінчиться. Волаюча некомпетентність, кричуща недалекість. Невігластво, возведене в ранг державності, непереможне. Невігластво, одягнене у вченість, культуру – ще краще. Воно все знає, все розуміє, киває ствердно, та не знає того, що завтра буде і свої дурні ілюзії, вибудувані з попереднього, переносить на реальність. Втомившись щось доказувати, я ввірив невігластво його майбутньому. Де їхні імена не будуть значити нічого. Майбутнє – кращий судія і вчитель легковажних. В історії нема прямого повторення минулого. І телепень з телепнів той, хто вірить в якісь аналогії. Вірити в якісь аналогії, це підписувати вирок собі й країні. Майбутнє не того розміру, щоб його натягуватися на минуле. На острові ідіотизму майбутнього нема. Вони думали не про нього, а про себе в якості України. Влади, годованої, тупої, ситовдоленої еліти. Одроду, одвіку не думали ні про яку країну, тільки про себе – і себе випихали Україною. Вони знали про неї все, кипіли, доказували в студіях, що і як буде, коли вибори, перевибори, хто мером, хто чмером. Хто готувався до війни? до того, що буде на Сході? Багато бачили таким його. В цьому вся компетентність та історична підготовка. Не на кафедрі історії, не на факультеті плітології – в реальній історії, яка зветься Кармою: хтось один знає, ким він був у ній? Які його заслуги там, щоб Бог довірив хоч телят пасти – не народ. Хаяти вони можуть всі, робити хто? Виконувати духовну роботу 18 годин. Як це не прикро звучить, смерд ніколи не стане правителем, через відсутність відповідного досвіду і складу ума. Балабон ніколи не буде діячем. Той, хто говорить, ніколи не робить, запам’ятайте. Той, хто виліз з бухгалтера, ніколи не відмиє руки. Той, хто вийшов з гаража, ніколи не підніметься до правителя. Дай такому хоч крісло імператора, хоч трон самого Бога, він поседить, поседить, а потім махне рукою, та ну його, давай йопнемо! Їх взагалі не повинно було бути у владі, це помилка історії. Хто їх повибирав? Якщо обрали таких, це означає одне: відхилення від Плану Бога, Добору Бога. І кару за це все. Питання не в тій чи іншій персоналії, питання в тому, що Бог їх не посилав. Додумайтесь, хто. В якості журналіста, замредактора журналу,1 я довго спостерігав цей бидлярник у стінах Безпоради. Довгі роки, в кулуарах і ложі, дививсь на цей грандіозний шахраїзм, дивовижне ошуканство. Збіговисько випадкових людей, мерців з одної системи в другій. Вони не стали ні тими, ні тими, а споганили і спрофанували все. Нічого нового так і не відбулось. Стиралися язики, як мантачки для коси, та не стиравсь глуповізм. Беззавітний провінціоналізм. Вся В-Рада 35 років – це кричуща безпорадність, мільярди в ніщо. Те, що мало йти в науку, творчість, літературу, духовний розвиток, пішло в пустоту. В знищення творчої Енергії, духовного потенціалу. Того, що і складає невидиме Життя людей. Людність живе не фізичною, а творчою Енергією, частинками Життя, що випромінюється з творців. Нема його – нема активності – нема людей. Ось так це працює. Вони перелляли залишки Енергії в пустопорожняву. І дивуються думними дяками, чого все вклякло, нас розлюбили, того й того нема, кругом розпад. Вас розлюбили, бо Любові нема. Вона пішла, щоб не повертатись. Вони так до смерті й не зрозуміли, що їх поселили в говорильню, щоб вони гризлися, нічого не робили, щоб привчили до того самого народ, слухати заяви і красиві, облесні слова, а не творили спільно діла. Щоб разом спалювали Енергію на порожнечу. Тоді як другі за спинами робили своє. Я, краще за них самих, знаю їх дух, побудження і атмосферу. Ніхто мене не шукав, коли я зникнув звідти. Ніхто не сказав, чого я такий жовтий, жовтіший всих осеней, жовтіший всіх мерців, жовтіший Сахари, ніхто не написав,  ніхто, не сказав в ефірі, як я живу. Ніхто, на щастя, не пам’ятав мене, це були кращі роки життя. Я ні на кого не маю ані грамини кривди. Бог зробив так, як краще Йому. І забрав туди, де я міг принести користь Йому. Спасибі вам за слова-полову нині, вони мені безсмертно помогли, описати вас всіх! ніхто нічого не знав і знати не хотів. Поки я сам не зрозумів, що це таке, що таке нерозвинена кров. Мегалобласти, звідси й назва такої анемії. Це жовта кров, яка, щоб не знищуватись у селезінці, ховається в нижній частині тіла, де її не знищить організм, клітина і та має розум, я був жовтіший від 1000 мерців. Питання: 100 мільйонів патріотів були такі, у безкоштовному служінні Богу, людству і своїй країні? Вони тільки жовті в огорненні прапорів, щоб зселфитись для красувань  і величі. Де були тоді, що зробили не для своїх кишень, а для увічнення країни і винесення її в пріоритет людства. Без чиїхось зусиль вона так і залишилася б зноскою в історії. Не знала б її Америка, не йшли б сюди гроші, не зводилися з них партії, відмивочні ГО, палаци партбонз, вона б не приваблювала нікого, бо не була б епіцентром подій і Енергії. Де Любов, там завжди привабливість; інформаційна, політична, інвестиційна принадність; та нею скористались не ті і не так: на створення міні-райку собі, а не раю для всіх, як записано в плані Бога для цієї території. Я один знав, як це зробити: відпихнувши мене, українці майже програли історію. Вона не лікується надуванням щік і повторенням гасел, які випроменились з одної голови, як аероіони чистої Любові. Улюблене мені підхопили ті, хто ніколи не чув про мене, улюблене мені стало їх любов’ю, їх душею, їх смислом життя. Ось так це робитися. Народження великого з чистого помислу, зарядженої думки, великих мріянь про нього. Якби я мислив в релігійному напрямі, була б релігійна країна, якби в космічному – космічна, якби ні в якому – нічого не було б: все йшло до того, все завершилося б трансформацією в новий Союз, як і було згідно першого референдуму, влітку 1991, більшість була за оновлений Союз. Всі голови ВР, президенти, олігархи, всі, хто дмуться зараз Вели-к-к-ими патріотами, були За. Як і за віддачу Ядерної Зброї, яка одна могла убезпечити од війни. Який йолоп цього не розуміє? Ядерної зброї, по якій мала укластись угода із світовою спільнотою наступного характеру: Україна позбувається третього в світі ядерного потенціалу не за дулю під носа у вигляді будапештського меморандуму, якщо хочте, візьміть її собі. Україна позбувається ядерного потенціалу під гарантії виплат його реальної вартості. На сьогодні від всіх країн мало надійти триста трильйонів –  ТРИСТА ТИСЯЧ МІЛЬЯРДІВ доларів – за які ми мали створити нові ЗС і економічний рай на Землі. Це те, за що був я. За такі гроші мав бути рай на землі, а не те що війна.2 Україна, після Америки, була б першою в світі країною. Такий був план Бога, це мала частина його. Сказане в Нострадамуса, а я знаю це і без нього, правильне. Тепер побираймося, раз віддали те, що Бог дав. Попросіть хай віддадуть, відшкодують нам, борги спишуть. Тепер біда. Але це збувається: караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавиділи Мене.3 Закони Бога, Поради Бога, Підказки Бога, як робити те чи те. Це воно. Ревність Бога, Спит Бога, як послухали Його, того, якого звісно нема. А раз нема, то своїми силами. Кривавими слізьми. Бог не чує тих, хто не чули Його. Непослух Словам Бога – самий страшний гріх,4 особливо в стратегічних справах. Я жодною мірою не хочу, щоб це розцінювалося, як наговір на тодішніх політиків: вони такі політики, як з мене космонавт. Випадкові, нещасні, пропихнуті недоріками і кегебісами, люди. Непідготовлені до цієї справи ні кармою – попередніми втіленнями в якості правителів – ні любов’ю до ввіреного народу, вони не могли нічого, як тільки поцупити й обладнати собі райок. Райок собі був могилою нам. Вони не були творцями нічого крім схем, оборудок, хитрої, собі на руку, приватизації, віддачі за безцінь того, що коштувало мільярди. Вони виграли власне життя, але програли історію. Ту історію, в якій могли назавжди бути прикладом. За ними прийшли ті, хто унаслідував створену ними державно-мафійну систему відкатів, хапужництва, здирництва, де тільки можна здерти, і все це разом тепер  полум’янить себе Україною. Яку їм подарували інші, ті, об яких витерли ноги і вбили, духовно і відпихнутістю. Тепер вони Україна. Це найгірша екранізація Маркеса, «Полковнику ніхто не пише», тут ніхто б і не знав про нього. Якби її побачили ті, хто її любили й хотіли, вони живцем лізли б в землю. Вони вкрали в мене й спрофанували ідею люстрації, яку, як хірургічну операцію, належало провести вчасно, на початку 90-х, а не тоді, коли вся власність і влада опинилася в руках нових-старих хапуг. ТОДІ, а не одного бандюковича, якого взагалі не мало бути у владі: хто його привів, потім вибрали, вам що, повилазило, що це за тип? Вони крали, крали, крали все, що могли. Примітивні земні люди нездалі на вище, на Добро для багатьох, вони нездалі за складом мозку думати про них: тільки про себе. Звідси наслідки. Красти – це краще, на що здатна недуховна людина. В неї немає інших ідеалів. Це закон. Вони крали, як інші писали симфонії, створювали цивілізації, писали епоси і батальні полотна, крали велично і натхненно, кидали партнерів і ошукували нових, і так очутилися на світолімпі. Але опинитися не значить бути. Ні за кармою, ні за характером, усвідомленням себе. Відповідальності нуль, співстраждання – вони слова такого не відають. Колись цей перелік складе томи: вкраденого і просраного з 1991 року. Яка країна може триматися на одержимості, де що вкрасти, де що потягнути? Але й чесних людей в достатній кількості, боюсь, нема, заражені всі. Тоді були. Але покручі системи, повторюсь, духовно-політично вбили їх, викреслили із списку Бога, Плану Бога, і вписали свої сатаноімена: молітеся на нас. Вони не створили нічого ідейно і системно нового. От в чому історичний злочин, а не в тому, хто скільки вкрав. Вони вбили тут частину Плану Бога, в якій був Рай, і тим запустили Пекло. Гірший сценарій і глобальний Кінець. Якщо не творити нове, розпад старого переросте в Смерть. Вважаючи країну власністю, вони відпихнули тих, хто хотіли і могли робити Добро. Велике добро колективному Ближньому, своїй країні. Добро нових ідей, нових інформ,5 нових відкриттів, нових структур, нових сфер життя і тим  приваблення кращих умів світу. Все краще має реалізуватись кращими для добра багатьох. Для цього потрібен реакторний мозок, здатний покривати радіус в тисячі кілометрів. І генерувати як ідеї, так і Енергію для здійснення їх. Решта не повинна шкодити і відпихати, а вірити й помагати їм. Тоді все складеться. Коли старе, тупе, віджите, з мозжечком рептилії, хоче жити задля свого тіла і таких багато, і вони – каста бандовлади, яка нічого не хоче знати, нікого не визнає, крім себе, і не зрить далі носа … амінь. Я розказую це для того, щоб людство знало, як твориться історія – Богом, а не вашими виборами і писульками в урнах. Скільки б ви не голосували, ви не створите нового з чужих програм і красивих гасел. Це профанація з переходом в самоліквідацію. Цей перехід може бути довгим, але від того не менш фатальним. З історією, як і з Богом, треба бути чесним, а не шахраєм: хто вирішив дурити історію або взагалі не чув про неї, той здуріє сам, знищить свій народ і пам’ять по собі. Бог ніде не вчив робити райок собі, а – всім. Райок собі – могила всім. Тут присутніла величезна Любов, її Вогонь запалив два Майдани, тут був епіцентр Енергії, Любові Бога, тут її пустили на Зло: з країни-мрії зробили калейдоскоп безумства, який ніколи не закінчується. Я перший, хто відчув це на собі. Мертвизною лиця, жовклого, як сто осеней. Я не бачив себе, але іноді, коли виїздив у райцентр, мене питали: «Женька, чого ти такий жовтий». Мій прибуток, в кращому випадку, складав 2$ на рік, один раз я поміг одній літній жінці збути індика; вже зарубаного для іншого покупця, але той відмовився; індик був ще теплий, важкий, як обкатаний річковий валун, індик був жирний, а я – худий; мені було шкода того індика, але треба було скубти й патрати; давно, з перших голодів, я відмовився від м’яса і полювання; я ледь домучив того індика, вклав всередину серце, жир і печінку і за зв’язані лапи підвісив на штирі обсихати під навісом хліва; відмив руки і став видзвонювати другого індика, в того якраз готувалось весілля, він довго не їхав, а потім заскочив на мить, червоно налитий пихою, як букет піоній, і такий ж поспішливий; я зняв індика і опустив у торбу;  він  розщедрився на 100 лишніх гривен, які були моїм заробітком за рік, але я міг прожити і без них. В мене не було коли думати про себе. З Києва я давно виїхав, на обліках в поліклініках не стояв, я був першим біженцем в мирній на тоді країні. Тому я розумію їх всіх. Я на стороні людей. І це по них біль, а не по собі: що втратили вони, а не я. Для них і розказую. Я своє віджив. Я не тримаюсь за життя жодної миті. Після того, що я переніс, і не тільки анемію, життя не має цінності. Далі буде таке, що краще не бачити.6 Анемія була останні 15 років, і щороку я голодав, 270 днів в середньому,7 решта піст, сам себе доглядав, прав руками, прибирав, сам собі готував, мив посуду, рився в городі, робив по хазяйству, робив на пасіці, лазив по десятиметрових деревах, знімаючи рої, ледь втягуючи на вечір ноги, і писав, писав, писав, розпеченими від безсонь очима, по 20 томів на рік. Про Бога. Не страждання пісьок, нещасних гоміків і прочі нещастя. Бог тогоріч сказав, що я один був під найбільшою напругою за всю історію, коли записував Нову Біблію, і найбільше страдав за всю її. Дослівно: страдав більше Ісуса Христа. 8 Голод протягом 26 років покривав Енергією планету, творчість9 живила територію  в радіусі 1000 км. В це ніхто не повірить, як і в те, що я вийшов на рівень Ісуса Христа, один за історію, але Істина Бога не вимагає підтверджень. В малосвідущих  істина – вони. Вершина їх думки: все так, як тілівізорі. Я знаю думку Бога, з багатьох питань, мені достатньо. Я знаю: те, що я написав – краще з написаного українською. Так не писатиме ніхто, ніколи. Це неможливо в принципі. Для цього потрібна наднапруга мозку, робочий лобний мозок і досвід пройдення половини Євразії10 і духовного світу. Такого досвіду не мав ніхто за декілька останніх століть, окрім Сведенборга, але він не мав такого земного досвіду. Ще до того, як я почав писати з духовного досвіду, Загребельний, титан писемності, один це вловив. Так, як Пашковський, ніхто ніколи не писав і не писатиме в найближчі сто років, це неможливо.11 Питання до них: чого я так прожив і живу? А ті, хто знищили їх тридцятьма  мільйонами, богами в них. Це тобі проста відповідь, як живе людина на Енергії. Так жив той, кого Бог назвав класиком світової літератури. Хто залишає по собі спадок 180 томів про Бога. Хто здобув у Бога відкриття, – вони там, – згідно яких постане нова цивілізація. Я записав від Бога Вчення, згідно якого житиме нове людство. Я був Його секретарем. Коли я всі їх записав, Бог повідомив: ця посада – вище трону імператора. Ніщо в людей – найвище в Бога.
Через написання Слова Бог понад сто раз переносив атомну війну. Слабкому розуму, схильному все принижувати і зневажати, це дало привід обзивати її ядеркою. Коли Слово буде дописане, вона випалить очі тих, хто не вірили і сміялися з неї. Тридцять років вони жили завдяки тому, що хтось писав Нову Біблію. Звідси відбувся малозрозумілий тим, хто ждуть Кінця, зсув графіка історії. День Гніву, день вогню, день спалення соломи нечестивих, день знищення, великий день, передвіщений в Біблії,12 на жаль, не жарт. Він більша реальність від всього, що існує нині. Воно не простягнеться в майбутність. День виверження, день, як доменна піч, стане знаком оклику над всім.

1 «Неопалима купина»
2 Дослівна цитата Бога. Нова Біблія
3 Вихід 20.2
4 Нова Біблія.
5 Інформація у вигляді форми.
6 Докладніше в епістолі «Карта Бога».
7 1 день сухого голоду =3 на воді. Практикував сухий голод.
8 Нова Біблія.
9 50 років.
10 Від хати до хати.
11 Загребельний, Передмова.
12 Софонія 1.2-11, Малахія 4.1.