Український тиждень

Бойові дії 2022 року спричинили наймасштабніші руйнування у столичному регіоні від часів Другої світової війни. Деокупація дала надію на швидке відновлення: житло та інфраструктуру здебільшого відбудували вже за рік. Проте деякі рубці війни неможливо загоїти людськими руками. Так, унаслідок широкомасштабного вторгнення російських військ значних пошкоджень зазнали лісові масиви Київської області. Тільки на території Клавдієвського лісництва Клавдієвської науково-дослідної станції зафіксовано тисячі польових фортифікаційних споруд. Ми навіть знаємо безпосередніх винуватців: ці окопи, траншеї, ходи, укриття і бліндажі збудовані псковськими десантниками, військовими 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії з військової частини № 07264.В останній день липня мені випав шанс побачити зруйновані екосистеми на власні очі. Відвідати Клавдієвське лісництво запропонував Іван Мойсієнко — ботанік, доктор біологічних наук, співзасновник Української природоохоронної групи. З початку війни він з колегами досліджує, як відновлюються екосистеми після бойових дій. Зокрема, Іван неодноразово брав участь в експедиціях на територію колишнього Каховського водосховища, де вивчав розвиток молодого вербового лісу, що виріс на дні після осушення.Сьогодні ж науковець везе нас до лісу на околицях села Мироцьке в Бучанському районі Київської області. До складу нашої невеликої групи, крім мене, входять французька журналістка Піа, бельгійський журналіст Тоон і його фіксер Данило. Дорогою ми обговорюємо, що для європейців, які загалом «втомилися» від одноманітних новин з України, екологічний бік війни виявляється несподівано цікавим. Водночас не всі редактори вважають цю тему достатньо привабливою для читачів.П’ємо каву на заправці неподалік Мироцького й домовляємося, що Данило залишить свою автівку перед лісом, бо далі може забуксувати в пісках. А ось позашляховик Мойсієнка вже неодноразово їздив цими сірими лісовими дорогами. За останні роки Іван з колегами ретельно проаналізували вплив фортифікацій на лісові екосистеми й опублікували дві наукові статі з висновками.

Дубина́

«Дубина́» — з наголосом на останньому складі: так називатиметься заказник, який науковці пропонують створити на території Клавдієвського лісництва. Це перша локація, яку показує нам Мойсієнко. Він зупиняє автівку обіч піщаної дороги й перше, що ми бачимо — зарослий бліндаж глибиною 2–3 метри. Посеред бліндажу росте робінія псевдоакація — інвазійна рослина. Порушення ґрунтового покрову через фортифікації створило умови, щоб вона з’явилася тут, посеред чудової діброви.— Дубам навколо — близько 120 років. Вони утворюють рідкісний тип екосистем — світлі термофільні діброви, — розповідає Іван Мойсієнко. — Потім сюди прийдуть інші види, наприклад граб, і ця діброва стане темною. Так відбувається еволюційний розвиток лісу. Але ці природні зміни досить повільні. Зараз у діброві дуже високе біологічне різноманіття. Якщо ми зробимо геоботанічний опис, то в одному описі, скоріше за все, знайдемо понад 50 видів. Темні діброви, які прийдуть на зміну цим, значно бідніші.Ліс навколо безумовно гарний. Дуби ростуть не впритул, забезпечуючи простір для різнотрав’я і кущів. Попри густе гілля, на землі багато сонячних «островів», на яких охоче поселяються світлолюбні види рослин і тварин. Мойсієнко розповідає, що світлі діброви комфортніші для великих тварин з широкими рогами — наприклад, оленів. У занадто темних, густих лісах їм просто важко пересуватися.Екосистема світлих дубових лісів сама по собі заслуговує на охорону. Крім цього, Клавдієвський ліс має червонокнижні види, які охороняються законом. Тільки на цій ділянці росте декілька видів орхідей, лілія лісова та півники безлисті. Саме аргументи про рідкісні види й унікальність діброви науковці зазначають в обґрунтуванні про створення нового заказника. Навіть фортифікаційні споруди, які раз у раз трапляються нам на шляху, не нівелюють цінності цього лісу. Але це не означає, що вони не впливають на місцеві екосистеми.— Зараз ми зайдемо в цей капонір, щоб порівняти рослини, які зростають на пошкоджених і на непошкоджених ділянках, — запрошує Мойсієнко.Підходимо ближче: виявляється, щоб зробити перші висновки, не потрібно бути науковцем. Бліндаж зусібіч обступила злинка, всередині росте золотарник канадський, майже на дні знаходимо кущик амброзії. Всі ці рослини інвазійні й з’являються там, де локальні рослинні угруповання та ґрунт пошкоджені. На жаль, деякі чужорідні види рослин настільки агресивні, що здатні поширюватися в природних екосистемах, а наявність порушень може значно пришвидшити цей процес.— А ось це черемха пізня, вона родом з Північної Америки, — Мойсієнко вказує на невелике дерево. — Вона, як бачите, помітно поширилась на капонірах і з’явилась навіть на непорушених ділянках лісу. Черемха може досить швидко заполонити ліс, що призведе до зникнення багатьох світлолюбних видів. Під її впливом пізня екосистема світлих дубових лісів замість поступових повільних еволюційних змін може вибуховим чином трансформуватись у темний ліс… Іван розповідає, як працювали науковці. Обрали по десять капонірів у дубовому та сосновому лісах, зробили описи в кожному котловані, відвалі землі та на сусідніх непошкоджених контрольних ділянках. Ці 60 описів підтвердили, що фортифікаційне будівництво суттєво впливає на природні лісові екосистеми, не лише сприяючи поширенню в лісах чужорідних і місцевих бур’янів, але й призводячи до локальної зміни екологічних та ґрунтових умов у лісових екосистемах.Дещо заспокоює те, що в дубових лісах окопів та капонірів не так багато, як у соснових. Очевидно, це пов’язано з тим, що в лютому-березні 2022 року ці ліси були безлисті й погано маскували табори окупантів. Тому й урочище «Дубина» пошкоджене лише частково — у периферійній частині. Продовжуємо ходити лісом і бачимо, що, окрім бур’янів, у бліндажах трапляється сміття. В одному котловані Іван знаходить лілію лісову — її цибулина могла потрапити туди під час земляних робіт. Значне занепокоєння в науковця викликає інша знахідка: поруч з бліндажем виріс ваточник сирійський, особливо небезпечний інвазійний вид, який зараз стрімко захоплює Україну. За словами Івана, ще рік тому ваточника на цих ділянках не було.Робимо останні фото і прямуємо до автівки оглянути ділянки, які постраждали від росіян іще більше.

Щурячий палац

Якщо на попередній локації мені доводилося обирати місце, щоб сфотографувати шматок перекопаного лісу, то у 25-му кварталі складно зробити знимку лісу без ознак фортифікацій.У системі цих бліндажів є «кімнати», «зали», «коридори», «туалети» й інші інтер’єрні елементи. Такий собі щурячий палац, можливо, виритий з думкою про путінські палаци, про які снять псковські десантники.— Я можу зараз схарактеризувати цей ліс, — Іван Мойсієнко дістає планшет і переглядає записи. — Отже, це квартал 25, виділ 17. Його площа — 3,8 гектара. Склад порід такий: 90 % сосни, вона тут домінує. Інше — береза, осика, вільха, дуб. За даними лісотаксації 2014 року, вік сосни — 73 роки. Середня висота дерев — понад 26 метрів, діаметр — 31 сантиметр. На території цього виділу ми облікували всі пошкодження, які зробили російські військові у 2022 році. І всього їх виявилося 211. Ми поміряли довжину і ширину кожного. Окремо міряли насипи, тобто відвали, й окопи. І загалом оці 211 фортифікаційних і побутових споруд займають площу понад один гектар. І це 26,5 % від загальної площі виділу. Тобто понад чверть території цієї ділянки знищено російською лопатою і російським чоботом. На жаль, сильно пошкоджених виділів на території Клавдієвського лісництва десятки, а можливо, і сотні. 17-й ми обрали, як модельний.Уже біля дороги знаходимо залишки «будівельного матеріалу», яким окупанти укріплювали свої нори. Порубані, вже трухляві березові стовбури, трохи соснових дощок — така мертва деревина траплятиметься і далі. Схоже, псковці щосили намагалися створити в лісі такий-сякий побут — за пів години ми знайдемо «обідню зону» зі столом і стільцями, щось схоже на барну стійку, прибиті цвяхами до дерев полички й «рукомийники», кілька згаданих вище «туалетів» — простіше кажучи, невеликих ям.А ще тут і далі валяються купи сміття, переважно побутового. Серед бляшанок і пакування українських харчових продуктів, накрадених у місцевих магазинах, трапляються артефакти російського продзабезпечення — зокрема консервні бляшанки. Наприкінці прогулянки ми знайдемо пакет з-під російського сухпайка. Я перекладу іноземним колегам назву на пакеті — «Дружба народів», а вони сфотографують, чудово розуміючи іронічність неймінгу.— Ось такі котловани — серйозна загроза для тварин, — розповідає Іван, поки ми обережно спускаємося слизьким піщаним схилом у бліндаж. — Сюди потрапляють дрібніші види й не можуть вибратися. А олень або лось у такій ямі можуть зламати ноги. Невдовзі після того, як ми вибираємося нагору, я заходжу фекалії тварини. Мойсієнко припускає, що їх залишив лось. Це припущення підтверджує застосунок іNаturаlіst, де вчені й ентузіасти викладають свої знахідки та ідентифікують їх. Отже, тварини тут є. І на них чатує небезпека, за яку відповідальні російські військові.

Одна з багатьох проблем

Окопи — це не просто ями. Неважливо, будуть вони поодинокими, як у «Дубині», або майже суцільними, як у 25-му кварталі.— Будівництво фортифікацій — важкий удар по екосистемах, — стверджує Іван Мойсієнко. — Солдати вирубують дерева й чагарники та знищують трав’яний покрив. Великі обсяги ґрунту переміщуються, часто спостерігаються зміни рельєфу. Але й це ще не все: внаслідок земляних робіт у лісі змінюється освітлення, режим зволоження і навіть мікроклімат. Усі ці умови сприяють поширенню чужорідних видів.Варто наголосити, що в умовах війни пошкодження від фортифікацій — зазвичай одна з багатьох, і то часом не найбільших, проблем. Наприкінці експедиції ми рушаємо на ділянку соснового лісу, яка пережила пожежі ще у 2022 році. Вогонь і забруднення від вибухів, як правило, доповнюють перелік воєнних уражень і погіршують екологічну ситуацію. Значна частина цих лісів досі тотально замінована. І якщо в Клавдієвському лісництві ці фактори переважно не накладаються на одній території, то на прифронтових та на лінії бойового зіткнення маємо всі можливі проблеми одночасно. Варто згадати Серебрянське лісництво на Луганщині, яке, за оцінками більшості фахівців, можна вважати повністю знищеним.Що ж до цього київського лісу, то Іван Мойсієнко налаштований здебільшого оптимістично. Інвазійні види є, але до їхнього панування ще далеко. Світла діброва Клавдієвського лісництва милує око навіть попри пошкодження. Також науковець припускає, що суцільнопошкоджена ділянка у 17-му виділі має лишитися недоторканою — на її прикладі можна вивчати, як природа відновлюється після фортифікацій.