Український тиждень

Завод із виробництва ядерних паливних елементів працює у Лінгені, що на північному заході Німеччини, вже понад 40 років. До енергетичного повороту, який країна почала здійснювати після трагедії на атомній електростанції у японській Фукусімі, він був активним виробником паливних елементів для німецьких АЕС. Після зменшення попиту у Німеччині (та й врешті повного зникнення по закриттю усіх електростанцій), постачав свою продукцію для європейських АЕС, зокрема у Бельгії, Франції, Швейцарії, Нідерландах, Великій Британії, Іспанії, Швеції та Фінляндії. Водночас минулого місяця компанія Аdvаnсеd Nuсlеаr Fuеls (АNF), дочірнє підприємство французької компанії Frаmаtоmе, якій належить виробництво у Лінгені, отримала дозвіл на розширення виробництва та виготовлення шестикутних паливних елементів для ядерних реакторів радянського типу. Цей проєкт компанія втілюватиме у співпраці із російською компанією «ТВЕЛ», яка є дочірнім підприємством «Росатому» і за російськими ліцензіями.Ще відтоді, як стало відомо, що Frаmаtоmе планує розширити виробництво у співпраці з кремлівською компанією (заявку подали ще у березні 2022 року), медіа й активісти в ЄС та Україні закликали не робити цього. Так, 1 березня 2023 року активісти передали земельному Міністерству охорони навколишнього середовища Нижньої Саксонії в Ганновері чотири великі коробки із майже 11 тисячами заперечень громадян проти розширення виробництва ядерних паливних елементів у Лінгені. Протести тривають і досі — на 24 серпня в Лінгені заплановано новий мітинг проти цього проєкту.Свої заперечення також масово висловлюють політики із різних німецьких партій, а міністр охорони навколишнього середовища Нижньої Саксонії Крістіан Мейєр, коментуючи рішення схвалити заявку Frаmаtоmе, намагався відмежування від своїх же дій. «Я особисто не можу зрозуміти оцінку федеральним урядом потенційних ризиків шпигунства та саботажу через тісну співпрацю з Росією, особливо враховуючи численні попередження від служби безпеки щодо гібридних загроз, зокрема щодо критичної інфраструктури. Детальна інформація про те, як Федеральний уряд дійшов такої оцінки, є конфіденційною та мені недоступна», — зазначив Меєр і додав, що з огляду на те, що ФРН є правовою державою, його міністерство не могло відмовити компанії після того, як у федерального уряду не виникло заперечень.Німецьке видання Dіе Wеlt деталізуючи проблему із відповідальністю сторін за це рішення пише, що вирішальним для земельного міністерства став висновок федерального уряду від лютого, який вочевидь і має на увазі Крістіан Меєр. «Висновок містив актуальну оцінку органів безпеки щодо російської участі та пропонував вимоги щодо безпеки цього проєкту. Однак ще за часів уряду світлофорної коаліції  висновки залучених федеральних міністерств були значно критичнішими», — пише видання. Водночас, у федеральному міністерстві охорони навколишнього середовища відкидають будь-яку відповідальність за це рішення. «Хоча міністерство землі підлягає федеральному нагляду, воно приймає рішення самостійно, якщо Федеральне міністерство охорони навколишнього середовища не перебирає на себе повноваження щодо прийняття рішення у цій справі. Однак фактично Федеральне міністерство було залучене до справи з 2022 року, залишивши за собою право затвердити остаточне рішення — що й було зроблено», — пише Dіе Wеlt.

То хто ж відповідальний?

Свої застереження щодо спільного російсько-французького підприємства висловлювали представники різних партій. Голова Комітету парламентського контролю над розвідувальними службами Бундестагу, політик із партії канцлера Фрідріха Мерца ХДС Марк Генріхманн, різко розкритикував співпрацю з «Росатомом» після того, як міністерство охорони навколишнього середовища дало дозвіл на розгортання проєкту. У спільній статті із українською депутаткою Інною Совсун та чеською політикинею Ґабріелою Сваровською, депутат Бундестагу від партії «Зелені» Антон Гофрайтер також наголошує, що рішення німецького уряду матиме «безпосередні наслідки для безпеки всієї Європи».Депутат Бундестагу від ХДС Родеріх Кізеветтер у коментарі Тижню назвав скандалом будівництво нового спільного із Росією проєкту на заводі Frаmаtоmе. «Я вважаю скандалом будівництво заводу Frаmаtоmе у Нижній Саксонії. Хоча за видачу дозволу на проєкт формально відповідає земля Нижня Саксонія, вона зобов’язана виконувати вказівки федерального уряду і тому звернулася до нього з проханням надати оцінку безпекової ситуації.Таким чином, проєкт став можливим насамперед тому, що федеральний уряд не бачив жодних ризиків для безпеки, які б виправдали відмову у видачі дозволу. Ця оцінка, підготовлена ​​під керівництвом Федерального міністерства охорони навколишнього середовища, на мій погляд, є грубо недбалою та суперечить інтересам безпеки Німеччини. Видавати таку оцінку безпеки для схвалення цього проєкту або вкрай наївно, або навмисно проросійськи. Це суперечить нашій зовнішньополітичній стратегії ізоляції Росії на міжнародному рівні та захисту її геоекономічних інтересів», — зазначив політик.

Чи є шанси на закриття проєкту?

І політики, і експерти вважають, що такі шанси є, але одним із головних рушіїв для прийняття цього рішення, є політична воля. Як зазначає у коментарі Тижню генеральний менеджер у сфері безпеки та стійкості українського аналітичного центру DіХі Grоuр Михайло Бабійчук, шанси на перегляд або зупинення проєкту все ще залишаються, хоча після видачі ліцензії зробити це значно складніше. «Більшою мірою це питання політичної волі», — наголошує експерт.Родеріх Кізеветтер у коментарі Тижню також говорить про потребу політичної волі для скасування рішення щодо російсько-французького проєкту у Лінгені. «Існує можливість скасування рішення: з одного боку, земля Нижня Саксонія також має обов’язок захищати своїх громадян і тому може відмовити у схваленні з міркувань безпеки, незалежно від оцінки федерального уряду. Тоді земля, ймовірно, зіткнеться з судовим позовом. З іншого боку, федеральний уряд також може втрутитися та, на основі власної оцінки, видати директиву землі Нижня Саксонія про зупинку роботи заводу або, наприклад, доручити Раді національної безпеки провести аналіз загроз. Це є і залишається питанням політичної волі», — наголошує він.Михайло Бабійчук також зазначає, що в розпорядженні німецьких політиків був незалежний правовий висновок професора Гергарда Роллера, проведений ще у червні 2023 року, де були окреслені ризики для внутрішньої та зовнішньої безпеки, зокрема потенційні загрози шпигунства, саботажу та допуску представників російської державної корпорації до критичної інфраструктури ЄС, однак їх не врахували. Тепер же, після видачі ліцензії, основними механізмами скасування прийнятого рішення, на думку експерта, залишаються можливе судове оскарження, контроль за виконанням ліцензійних умов, а також потенційні зміни на політичному, санкційному та законодавчому рівнях.

Чому «Росатом» не під санкціями?

У квітні 2024 року судно Аtlаntіс Nаvіgаtоr ІІ, яке рухалося із Росії, вимушено зупинилося у порту німецького Ростока. Обстеживши його, німецькі митники виявили 251 контейнер березової деревини та збагачений уран. Деревину вилучили, оскільки вона перебуває під санкціями ЄС, а от уран помандрував далі, оскільки він не є у списку обмежень. Із опису цього випадку розпочинається фільм «Ядерна пастка. Угоди Путіна із Заходом», знятий французько-німецьким каналом АRТЕ. Автори фільму детально розглянули, як «Росатом» використовується Путіним як інструмент впливу, а проєкт у Лінгені став однією з тем півторагодинного розслідування.Після того, як Frаmаtоmе врешті отримала дозвіл на виробництво шестикутних паливних елементів для ядерних реакторів радянського типу спільно із «Росатомом» у Лінгені, питання того, чому ця російська державна компанія й досі не під санкціями, зазвучало ще виразніше. «Головна перешкода для запровадження санкцій проти “Росатома” водночас є і головною причиною, чому ми так активно виступаємо проти проєкту в Лінгені, адже він лише посилюватиме її — значна залежність окремих держав ЄС від російських матеріалів, послуг і технологій у ядерному паливному циклі.  Також необхідна одностайна підтримка всіх держав-членів ЄС для ухвалення санкційних рішень», — пояснює Михайло Бабійчук. Посилаючись на спільне дослідження DіХі Grоuр та брюссельського аналітичного центру Вruеgеl, експерт зазначає, що у 2023 році Росія забезпечувала 23 % природного урану, використаного в ядерному паливі ЄС, близько 27 % конверсійних послуг і 38 % послуг зі збагачення. Крім того, в ЄС працюють 19 реакторів ВВЕР (радянського типу), паливо для яких переважно постачає «Росатом». «Із 707 тонн готового ядерного палива, імпортованого ЄС у 2023 році, 573 тонни надійшли з Росії», — каже Бабійчук.З огляду на це, уряди побоюються перебоїв із постачанням, зростання цін і технічних ризиків швидкої заміни російського палива, а у випадку «незгоди» Кремль цілком може використати власну ядерну перевагу як інструмент переконання.Чимало уваги у фільмі «Ядерна пастка. Угоди Путіна із Заходом» присвячено тому, як Росія вибудовує «ядерну інфраструктуру». Так, попри те, що вона володіє лише 8 % усіх покладів урану, вона викупляє доступ до уранових шахт в інших країнах і є лідером у постачанні збагаченого урану. У 2023-му році дочірня компанія «Росатома» Urаnіum Оnе придбала 49 % акцій шахти «Будьонівське» у Казахстані, яка, як очікується, стане найбільшим у світі джерелом урану. Так само, зростає інтерес Кремля до покладів урану в країнах Африки, які раніше експортували його до Франції.Усі ці фактори мали б стати аргументом для поетапного обмеження російської монополії у галузі. Як зазначає Михайло Бабійчук, залежність європейських країн від «Росатома» є не аргументом проти санкцій, «а аргументом на користь поетапної стратегії: нарощування альтернативних потужностей, використання накопичених запасів, поступове обмеження доступу “Росатома” до ринку ЄС та перехід до повної відмови від російських матеріалів, послуг, ліцензій і технологій».